Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 3 липня 2025 року № 28 (12984)

Повідомлення в номер / Не популізм, а турбота про людей

19.05.2015
Не популізм, а турбота про людей

imagesНе популізм, а турбота про людей

 

Рішення Уряду щодо зменшення нормативів споживання газу без лічильників – це  велика перемога, досягнута спільними зусиллями громадськості та завдяки ініціативі ВО "Батьківщина" та її лідера Юлії Тимошенко. Ця  перемога отримана фактично для 3,5 мільйона споживачів, або  майже для 15 мільйонів громадян.

Володимир АНДРОСЮК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 630
Читати далі

Повідомлення в номер / Вчитель від Бога

19.05.2015

мамаВчитель від Бога

До нашої дорогої вчительки Людмили Йосипівни Макарук завітав ювілей. І світлі, добрі спогади, мов птахи з вирію, прилетіли до нас, випускників 1976 року у гості...
Вересень 1970 року. В наш 4-Б клас зайшла висока, струнка жінка з добрими очима. «Я — Ваша вчителька математики, Макарук Людмила Йосипівна».
Так розпочалось наше знайомство, яке пізніше переросло в дружбу з чудовою вчителькою, прекрасною людиною, мудрим наставником, Заслуженим вчителем України — Людмилою Йосипівною Макарук.
Полюбили ми її відразу, адже вона — гарна, розумна, лагідна та стримана вчителька, яка ніколи не підвищувала голосу. Мабуть, вона і нас любила, своїх гомінливих, не завжди слухняних учнів. 
Це тонкий психолог і прекрасний педагог. У кожній дитині вона бачить, насамперед, людину, а потім — учня. Педагог вміє все: і вдало пожартувати, і підбадьорити напередодні контрольної, і пояснити важку тему. 
Сама вона, здається, випромінює світлу енергію, доброту, тепло. Часто робила для нас цікаві відступи.
А ми, щоб відволікти від пояснення нового матеріалу, задавали їй смішні, дитячі запитання.
— А хто Ваш чоловік?
— А скільки у Вас дітей?
На що вона відповідала:
— Багато. Ось ви всі і є мої діти.
Людмила Йосипівна любить “свою” математику і передала любов нам. Основне в її методиці — навчати і навчити.
Коли потрібно — похвалить, а якщо учень неправильно себе поводить, то дасть прочухана, не ображаючи при цьому його гідність. З великим терпінням виховувала наших хлопців, коли ті курили на подвір'ї за туалетом. Але не мала на них зла, а лише вчила, вчила, вчила...
Часто на уроках вона наводила такі приклади з життя, що змушували учнів бути добрішими і милосерднішими. Ми цінуємо її гарні вчинки, прагнення зробити добро іншим. Нам пощастило, що ми маємо таку вчительку. І не лише ми, а й наші діти навчались у Людмили Йосипівни. А ще щастя батьків, коли в житті їх дітей є такі вчителі.
З нагоди Вашого ювілею, дорога Людмило Йосипівно, прийміть щирі вітання від Ваших колишніх випускників.
Хай Ангел-хранитель Вас скрізь оберігає і щастя, здоров'я міцного бажає!
А ще даруємо Вам поетичні рядки Анатолія Семенюка:
Людмилі Йосипівні МАКАРУК — 
вчительці від Бога
«Куди ви, літа молоді, відлетіли? 
Невже, не кохала я вас, не
любила?». 
«Ми поруч, Людмило, до тебе
спішили, 
Щоб долю вінком уквітчати
щасливим».
« А де ж теє щастя,
Як його пізнати? 
В житті ж бо і смутку бувало
немало». 
«У дітях, Людмило,— вони твоє
свято, 
І чисел щасливих ти їх
научала.
Явилась на світ з соловейком
співучим, 
Це він тобі тьохкав під сон
колискову. 
Дитинство, навчання, кохання
— співзвучні 
І мрії парили на крилах
дзвінкових.
Ох, доле, ти доле — широкеє
поле. 
Закоханий Льоня і донечки-
квіти. 
І раптом — це горе. 
Так серце заколе! 
Вже висохли сльози — живим
треба жити.
Сімдесята весна — соловей не
стихає. 
Твої учні й друзі несуть гарні
квіти 
Третя школа тобі величальну
співає: 
Ларисонька люба шле із
Луцька привіти.
«Ох літечка-літа, ви, може,
стомились? 
Спочиньте, побудьте у мене на
святі». 
«Людмильонько-зоре, ми в
небо злетіли, 
Щоб просити у Бога тобі
благодаті».
З повагою — випускники 
1976 року 
Тамара Парпура, 
Тетяна Щур, Світлана Ярмольська, 
Олександр Чамбула, 
Галина Бруско, 
Тамара Бакулюк, 
Олександр Зима.
НА ЗНІМКАХ: Людмила МАКАРУК; зустріч випускників 1976 року.

До нашої дорогої вчительки Людмили Йосипівни Макарук завітав ювілей. І світлі, добрі спогади, мов птахи з вирію, прилетіли до нас, випускників 1976 року у гості...

Вересень 1970 року. В наш 4-Б клас зайшла висока, струнка жінка з добрими очима. «Я — Ваша вчителька математики, Макарук Людмила Йосипівна».

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2257
Читати далі

Повідомлення в номер / 15 травня — Міжнародний день сім’ї

14.05.2015

115 травня — Міжнародний день сім’ї

Дорогі жителі Ковельщини!
15 травня уся країна відзначатиме Міжнародний день сім'ї – свято наших з Вами родин. Адже саме сім'я – це джерело любові та поваги, те, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. 
День сім'ї – це свято, що народилося з безмежної любові і вдячності до тих, хто дав нам життя і хто виводить на самостійну дорогу.
Українці у всі часи завжди шанували сім'ю і родинні зв'язки як найбільше багатство. Від батька до сина, від бабусі до внучки передаються духовні цінності і культурні традиції українців, які увібрали в себе історичний досвід попередніх поколінь. Весь світ знає, якою талановитою, працелюбною і духовно багатою є українська нація. І саме в сім'ї закладаються ці високі людські якості.
У цей передсвятковий день щиро бажаємо кожній родині Ковельщини здоров'я, радості, життєвого оптимізму і невичерпної енергії у сімейних справах! Нехай Ваші сім'ї будуть міцними і щасливими, а в оселях панують мир, злагода і добробут!
З повагою –

Дорогі жителі Ковельщини!

15 травня уся країна відзначатиме Міжнародний день сім'ї – свято наших з Вами родин. Адже саме сім'я – це джерело любові та поваги, те, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1450
Читати далі

Повідомлення в номер / Представники міської громади побували на Рівненському полігоні

14.05.2015

представникиПредставники міської громади побували на Рівненському полігоні

Міський голова Олег Кіндер, секретар міської ради Михайло Гетьман, заступник міського голови Ігор Прокопів, депутат міської ради Віра Федосюк та волонтер Наталія Боярина побували на Рівненському військовому полігоні (на знімку). 
Вони передали медикаменти для військовослужбовців 14-ї механізованої бригади, яка незабаром має вирушити у зону бойових дій на Схід України. Серед мобілізованих, які проходили тут військові навчання, є чимало ковельчан.  
Перев'язочні матеріали, ліки, засоби гігієни, противірусні та протигрибкові препарати, рюкзак з медичними приладами та іншими медикаментами представники міської влади привезли з Німеччини. Саме там нещодавно перебували на лікуванні двоє ковельчан, поранених в ході антитерористичної операції. Це стало можливим завдяки благодійному товариству "Допомога дітям Ковеля" та його керівнику Міхаелю Хааке. Лікування ковельчан партнери з Вальсроде профінансували з місцевого бюджету. 
Крім того, завдяки організації "Допомога дітям України", яку очолює Лілія Бішофф, громадою іншого німецького міста-партнера Ковеля – Барзінгхаузена, та медичними установами цього міста було зібрано гуманітарну допомогу у вигляді медикаментів для військових, які беруть участь в АТО. 
Під час перебування на Рівненському військовому полігоні представники міської влади поспілкувалися з медичним персоналом та з командиром бригади, підполковником Олександром Жакуном. Він розповів про те, як проходила підготовка мобілізованих, бойове злагодження, чим вони забезпечені та які питання ще треба вирішити. 
Олександр Миколайович звернувся з проханням допомогти у комплектуванні спорядження та речей першої необхідності для хлопців. Адже він з практики знає, чого потребуватимуть бійці на фронті (Олександр Жакун керував 13-м батальйоном територіальної оборони "Чернігів-1" і брав активну участь в АТО). Тож наразі триває підготовка чергової допомоги для бійців, яку зберуть найближчим часом та доставлять на полігон, аби в зоні АТО військовослужбовці були забезпечені усім необхідним.   
Командир бригади та бійці подякували за підтримку міській владі і волонтерам, які також надають значну допомогу військовим. 
Міський голова Олег Кіндер побажав повертатися додому з перемогою і головне – живими та здоровими. 
Відділ внутрішньої політики,  організаційної роботи та зв'язків 
з громадськістю виконавчого комітету міської ради.

Міський голова Олег Кіндер, секретар міської ради Михайло Гетьман, заступник міського голови Ігор Прокопів, депутат міської ради Віра Федосюк та волонтер Наталія Боярина побували на Рівненському військовому полігоні (на знімку). 

Відділ внутрішньої політики,  організаційної роботи та зв'язків з громадськістю виконавчого комітету міської ради.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 671
Читати далі

Повідомлення в номер / Край, овіяний козацькою славою і скроплений кров’ю борців за волю України

14.05.2015

а3Край, овіяний козацькою славою і скроплений кров’ю борців за волю України

«Ми перебуваємо в центрі ще до кінця не пізнаної Галактики  української величі, героїки, доблесті й честі. За своєю силою національно-визвольна боротьба в Наддніпрянській Україні в 1917–1920 роках має небагато аналогів у світовій історії – це була організована, суцільна війна українства зі всіма окупантами – від Збруча до Кавказу, від Одеси до Чернігівщини.
Тепер я розумію, що УПА зродилась не на Волині і не в Карпатах, а тут, в Холодному Яру. А через 20 літ нове покоління борців – вже під проводом Романа Шухевича – продовжило кривавий змаг  за право нашого народу на буття. Пам’ять про Холодний Яр покликала нові легіони для боротьби за волю України».
(Володимир  Гонський).
Цієї весни виповнюється 95 років від дня загибелі Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака, а також 95 років від часу створення Холодноярської бригади та Степової дивізії – легендарних добровольчих формувань,  які взяли участь у всеукраїнському повстанні проти російських окупантів навесні,  влітку й восени 1920 року.
Ювілейні 20-ті вшанування борців за волю України проходили у Чигирині і в Холодному Яру 25–26 квітня 2015 року за участю Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.
Із Ковеля теж виїхала делегація від ГО «Майдан Гідності» та ГО «Союз Українок». Подаємо нотатки про ту незабутню подорож.
25 квітня. Субота.
Першою зупинкою був Канів… Привільно котить свої могутні води Дніпро. На крутих узгір’ях над блакитними плесами Славутича у одвічній красі біліє в цвіту стародавнє місто.
Цьому куточкові Землі судилося стати  відомим усьому світу. Тут, на високому кургані, поховано прах невмирущого геніального сина України – Т. Г. Шевченка. Він тут навічно звівся у бронзі і граніті. Дніпро і кручі… Як вкарбовуєтесь ви в пам’ять кожному, хто хоч раз побачить вас, скільки вражень винесе кожна людина?
Ми сюди прибули на світанку. Вранішня прохолода разом із ароматом свіжої зелені приємно збадьорили. З величезним  духовним піднесенням і щемливим трепетом у грудях віддали низький поклін і щиру молитву за душу нашому Пророкові. З цього святого місця перед нашим поглядом відкрилися захоплюючі краєвиди. Внизу сріблився під променями Сонця, яке викочувалося з-за обрію, могутній Дніпро. Над чистим плесом кружляли білі чайки. Поміж верболозів вдивлялися в безмежжя неба голубі очі озер, заквітчаних ліліями.
Голубі Канівські гори, смарагдові гаї, жива ртуть Славути – це духовна і естетична цінність усього народу. Заряджені позитивною енергетикою, з думками, насиченими мелодіями власних сердець, які полинули в провесінню даль, ми попрямували до місць, де дух Холодного Яру завжди живий і роками, десятиліттями й віками  гартує патріотів…
Чигирин, Богданова гора, бастіон Дорошенка. Тут відбулися молебні за Україну Патріарха Філарета, а також його благословення воякам. Виступали керівники Черкаської області та командири батальйонів. Скрізь майоріли прапори і лунали патріотичні гасла: «Слава Україні!», «Героям слава!», «Слава нації!», «Смерть ворогам!», «Україна – понад усе!» і т. д. Відчувалися великий патріотичний дух, єдність нації, піднесення настроїв.
В той же час в очах людей бачили тривогу за долю України, за долю вояків, які  марширували повсюди, демонструючи високу дисципліну, відмінний вишкіл і справжній патріотизм. Тут і відбувалось покладання квітів до пам’ятника Богдану Хмельницькому.
Далі урочистості продовжилися на стадіоні. Вони передбачали парад учасників АТО, військовий і медичний вишколи, книжковий та сувенірний ярмарки, дитячий конкурс «Малюнок – воїну», урочисте відправлення новобранців полку «Азов» на фронт.
Після цього відбувся мистецький фестиваль козацької слави «Холодний Яр – 2015» за участю провідних українських митців, звучали виступи вояків, волонтерів і політиків. Глядачів зворушили майстерністю виконання гурт «Передзвін» (Калуш), бандурист Данило Мельник (вояк батальйону «Донбас»), гурт «Друже музико» (Одеса), кобзар М. Коваль (Черкащина), гурт «Вертеп» (Дніпропетровськ), Олекса Бих (Київ, ДУК «Правий сектор»), гурт «Широкий лан» (Калуш), Неля  Франчук (Київ), Тарас Жотинський (Івано-Франківськ), гурт «Тінь Сонця» (Київ), Тарас Силенко, Арсеній Білодуб, Роман Коваль. Відбувся й конкурс знавців історії Холодного Яру.
26 квітня, неділя. С. Мельники, центр. Столиця Холодного Яру. 
Запам’яталися покладання квітів і вінків до Меморіалу героям Холодного Яру і до пам’ятника поручникові Армії УНР, письменникові Юрієві Горлісу–Горському. Патріотично звучали виступи керівників Черкаської області, командирів батальйонів і полків, митців, народних депутатів.
Виступила на мітингу і Леся Янг, дочка Юрія Горліса–Горського, автора знаменитого роману «Холодний Яр». Влітку 1943 р. тут у Мельниках він організував велелюдні вшанування Василя Чучупака, а тепер приїхала його дочка з Німеччини через 72 роки вшанувати Головного отамана.
Слово мав наш земляк, «майданівець», волонтер і бард Микола Більшевич, який передав вітання учасникам мітингу від ГО «Гідність Майдану», ГО «Правий сектор» і ГО «Союз Українок» та виконав патріотичну пісню, присвячену добровольчим батальйонам «Воля» і «Айдар» та всім борцям за волю України.
Наступні акції-формування вояцької делегації для вшанування могили Головного отамана Холодного Яру та Братської могили холодноярців, відкриття і освячення символічної могили братам Чучупакам, могили яких не збереглися (цвинтар с. Мельники), теж схвилювали і викликали піднесення.
Далі відвідали Мотрин монастир, де в юності послушником був Максим Залізняк, де «табором стояли гайдамаки», де бував Тарас Шевченко; хутір Буда, тисячолітній дуб Максима Залізняка, символічну могилу останнього кошового Запорозької Січі Петра Калнишевського, храм Праведного Петра Багатостраждального, музейно-етнографічний комплекс «Дикий хутір».
Останнім відвідали храм в Суботові з усипальницею Б. Хмельницького. Ініціатором урочистостей виступили історичний клуб «Холодний Яр», полк «Азов», ДУК «Правий сектор», легіон «Свободи», Українська православна церква КП і влада Черкащини.
Вшанувати героїв Холодного Яру прибули батальйон ім. Кульчицького, батальйони «Чернігів», «Полтава», «Золоті ворота», Національна гвардія, козацький полк ім. Івана Богуна, чорні запорожці з Перемишля, Пласт, Український легіон.
Цікавою була наша зустріч з письменником В. Шклярем. Адже він  Ковельщину добре пам’ятає, особливо – Ганну Зелену із Скулина. Передали йому вітання від неї ті, що відвідали Ганну Зелену на день народження (Л. Козуля, О. Місюра, К. Кухаренко) та інші.
На цих заходах В. Шкляр також виступив. Він, зокрема, сказав: «Холодний Яр – це Січ українського духу, української звитяги. А для ворога це був киплячий казан на жовто-блакитному вогні. І в цьому вогні повстань, у цьому киплячому казані згорали тисячі московських окупантів та їхніх прислужників».
Актуальними є вислови про козацький край Павла Вольвача: «Останніми роками відбулося щось незвичайне, глибинне, на рівні тектонічних зсувів і розламів. Попри неувагу політиків, на поверхню сучасного українського буття, наче затонула Атлантида, виринає Центральна Україна. І це невипадково.
Адже саме тут, у цій старожитній, гетьманській, козацькій Україні – на Черкащині,  коріняться наше Слово (Тарас Шевченко) і наша Шабля (від Б. Хмельницького до Юрка Тютюнника та братів Блажевських). У цьому ж ряду – і герої-холодноярці. Про це свідчать не лише пам’ятник і наші вшанування. Про це свідчить оце небо, в якому іскрить героїчна енергетика і витають козацькі тіні. Вони і зараз спадають вниз, до нині сущих, стають плече до плеча й розширюють коло до безмежжя. З ними українці непереможні».
Українці у всі часи та понад усе цінували свою свободу. Через те воювати нам доводилось багато і часто. Доводиться і нині захищати себе від нападників і не допускати завоювання нашої землі. Хто б міг подумати, що брати до рук зброю українцям доведеться й у третьому тисячолітті і що один із розділів роману Юрія Горліса-Горського «Холодний Яр» називається «Бий москалів  – рятуй Україну!» сьогодні теж на часі?
На прапорі гайдамаків Холодного Яру був напис: «Воля Україні або смерть!». Під таким самим гаслом нині йдуть у бій добровольці полку «Азов». «Все для України!» — говорять волонтери Цивільного корпусу «Азов», наближаючи нашу перемогу самовідданою працею в тилу.
Отже, робимо висновок: враховуючи героїзм, патріотизм, незламність, нескореність борців за волю України в усі історичні часи, твердо віримо, що нинішнє покоління, яке  на генетичному рівні ввібрало всі ці риси своїх предків, гідно захистить свою рідну багатостраждальну неньку-Україну.
Слава Україні! Героям Слава! 
Антоніна ГЛАДУН, 
член ГО «Союз Українок».
НА ЗНІМКАХ:  делегація Ковельщини під час ювілейного 20-го вшанування борців за волю України 25-26 квітня 2015 року.
Фото з архіву Ковельської філії 
ГО «Союз Українок».

«Ми перебуваємо в центрі ще до кінця не пізнаної Галактики  української величі, героїки, доблесті й честі. За своєю силою національно-визвольна боротьба в Наддніпрянській Україні в 1917–1920 роках має небагато аналогів у світовій історії – це була організована, суцільна війна українства зі всіма окупантами – від Збруча до Кавказу, від Одеси до Чернігівщини.

Антоніна ГЛАДУН.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 830
Читати далі

Повідомлення в номер / Історія Вербського монастиря: домисли і правда

14.05.2015 Семенюк Анатолій Володимирович
Історія Вербського монастиря: домисли і правда

DSC_9327Історія Вербського монастиря: домисли і правда

Написати цей нарис мене спонукав виступ однієї ведучої літературного вечора, де вона без тіні сумніву розповідала, що Вербський Свято-Троїцький монастир заснував московіт Андрій Курбський у ХVI столітті.

Анатолій Семенюк.

Коментарів до новини: 4
Переглядів новини: 1689
Читати далі

Повідомлення в номер / Чи наші можновладці думають будувати справжню Українську державу

14.05.2015
Чи наші можновладці думають будувати 
справжню Українську державу?

чи нашіЧи наші можновладці думають будувати   справжню Українську державу?

Написанню цієї статті передувало багато обставин. Найбільш серйозною із них було повідомлення в пресі про те, що Митрополит УПЦ (МП) Онуфрій (Березовський) зобов'язав священнослужителів під час Богослужінь поминати "отца и великого господина" Патріарха РПЦ Кирила.

Любов КАРАСОВСЬКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 887
Читати далі

Повідомлення в номер / Незабутнє

14.05.2015

незабутнєНезабутнє

Місто старовинне, парки 
на окраїнах,
Юності студентської притулок.
Вулиці урозтіч, сходжені
 трамваями,
Та ось цей замислений
 провулок…
Заліки, конспекти, зроду
 незавершені,
Потайки нічліг у гуртожитку.
Завтра в деканаті дізнаємсь  
не вперше ми,
Що пора б свої збирать пожитки.
Брались за науку із новими
 силами,
У студентських здружені загонах.
Південь пригощав нас кавунами
 спілими,
Пісня проводжала у вагонах.
На факультет журналістики Львівського держуніверситету я, правду кажучи, вступив за порадою однієї сільської вчительки, яка непогано розбиралась у нахилах своїх учнів.
Вчилися ми в одній з аудиторій центрального вузівського корпусу. На першому курсі було нас два з половиною десятки студентів – вихідці з різних західноукраїнських областей. Після навчальних лекцій, або як їх називали студентських пар, доводилось подовгу просиджувати в бібліотеках, де була різна допоміжна література. Адже потім були всілякі семінари, заліки та екзамени в кінці семестрів. Той, хто їх не складав хоча б із однієї дисципліни, позбавлявся стипендії.
У перший рік після вступу до вузу пощастило проживати в студентському гуртожитку, а надалі довелось винаймати приватне помешкання.
Пам'ятаю: у тій кімнаті гуртожитку, де поселився, мешкав і старшокурсник з Волині Полікарп Шафета, згодом відомий журналіст та редактор волинської обласної газети. Він був дружелюбний, справляв приємне враження, любив при нагоді з когось пожартувати. Та й вчився, розповідали, непогано.
Можна сказати, чи не першим нашим виходом в "люди" була участь у студентських загонах на збиранні врожаю. Пам'ятаю, як цілим потягом відправились восени на Кіровоградщину. Там тієї пори обмолочували врожай пшениці, а ми, студенти,  днями порались на зернових токах. Було цікаво знайомитись із привітними тутешніми трударями.
Вдруге таким же потягом відправлялись на цілинні землі Казахстану. Там дехто із наших хлопців навіть потрапив до комбайнових екіпажів, а решта гарячої днини потіли на хлібних токах. За цю свою роботу нам тамтешні господарі постарались якось віддячити. Мені, наприклад, виписали сім центнерів пшениці, яку батьки одержали в місцевому "Заготзерні".
Самі студентські загони не тільки скрашували навчальні будні, але й здружували молодь, яка щойно вступала у самостійне життя.
Під час навчання я трохи співпрацював із  університетською багатотиражкою. А якось мимоволі написав невелику замітку до львівської "молодіжки". Зачепило те, що тут недобрим словом згадали одну мою колишню однокласницю із середньої школи, яка вчилася в іншому львівському вузі.  Знаючи цю дівчину, став на її захист. І яке ж було здивування, коли через якийсь час в газеті почали з'являтись цілі добірки та навіть сторінки, де різні автори звинувачували мене, як захисника тієї дівчини, у якійсь неправдоподібності. Тобто в газеті це використали, як надуманий привід для дискусії. Довелось змовчати, доки все не стихло.
Але виникали і куди серйозніші справи. Пішли чутки, що наш журналістський факультет у Львові мають закрити і перевести його до Київського університету. Говорили, що навіть тамтешній декан приїздив сюди чи то когось вмовляти, чи розвідати обстановку. Кілька наших студентів, серед яких був і я, пішли до завідуючого кафедрою Й. Т. Цьоха. Він підтвердив ймовірність такого повороту справи. Аби якось завадити цьому, ми, присутні студенти, написали листа до одного високого республіканського кабінету з проханням не закривати журналістський факультет у Львівському університеті, оскільки це є необдуманим кроком і зашкодить місцевим вступникам. Не знаю, якою була реакція, але через певний час розмови на цю тему припинились. А рідний факультет залишився у Львові і понині.
Навчання у вузі підкріплювалось так званою виробничою практикою, яку доводилось проходити не лише у львівських "районках".  Декілька разів я із неабияким задоволенням практикувався в редакції  обласної газети "Радянська Волинь", яку тоді очолював Яків Чернявський. Тут працювали відомі того часу журналісти. Серед них був і Петро Марценюк – літпрацівник сільськогосподарського відділу, матеріали якого завжди радували новизною, свіжістю думки і колоритом слова. 
З ним ми нерідко трудились за одним столом після своїх відряджень у різні райони. Співробітником газети був і волинський письменник Петро Мах, теж небайдужа людина, а згодом сюди прийшов Полікарп Шафета.
Хочу додати, що після закінчення університету я залишився працювати в місцевих виданнях на Волині теж завдяки підтримці журналістів обласної газети. Саме вони порадили мені не  їхати поспіхом за направленням в іншу область, а осісти в рідному краї. У супроводі того ж Петра Марценюка вперше добрався і тут же був прийнятий на роботу в редакцію горохівської райгазети.  А згодом було і нове призначення.
Ігор ПАВЛЮК.

Місто старовинне, парки на окраїнах,

Юності студентської притулок...

На факультет журналістики Львівського держуніверситету я, правду кажучи, вступив за порадою однієї сільської вчительки, яка непогано розбиралась у нахилах своїх учнів...

Ігор ПАВЛЮК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 692
Читати далі

Повідомлення в номер / Фестиваль пісні й танцю

14.05.2015

DSC_0428Фестиваль пісні й танцю

З 2003 року в третю суботу травня в Україні відзначається День Європи.
Тож нещодавно у Ковельському професійному ліцеї було проведено фестиваль пісні й танцю "Європа багатолика: єдина, близька, велика!", присвячений Дню Європи. Організатором цього свята були викладач іноземної мови Світлана Оніщук та учасники євроклубу "LIFE".
Аматори сцени Лілія Сущ, Вадим Гуль, Юлія Луцюк, Олена Галушка, Ірина Пасевич, Валентина Хвіщук, Неля Свиридюк, Ангеліна Штик, Олександр Биков, Ілля Жук, Владислав Біліч, Анастасія Бушковська продемонстрували свої таланти у різних жанрах. Це – вокальний спів, вокально-хорове, фольклорне, театральне та хореографічне мистецтво, художнє читання українською та іноземними мовами. інструментальний жанр.
Також на захід було запрошено старшу групу № 3 дитячого садочка № 11 м. Ковеля (художній керівник – Олена Смірнова) та ковельський ансамбль "Дзвіночок" (хореограф – Інна Темрук).
Світлана Оніщук,
керівник євроклубу "LIFE" 
професійного ліцею.

З 2003 року в третю суботу травня в Україні відзначається День Європи.

Тож нещодавно у Ковельському професійному ліцеї було проведено фестиваль пісні й танцю "Європа багатолика: єдина, близька, велика!", присвячений Дню Європи. 

Світлана Оніщук.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 576
Читати далі

Повідомлення в номер / Путівки — учасникам АТО

14.05.2015

путПутівки — учасникам АТО

31 березня 2015 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 200 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у Державному бюджеті, на забезпечення постраждалих учасників антитерористичної операції санаторно-курортним лікуванням».
Цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у Державному бюджеті за бюджетною програмою «Забезпечення постраждалих учасників антитерористичної операції санаторно-курортним лікуванням» (далі — бюджетні кошти) на забезпечення санаторно-курортним лікуванням осіб, які постраждали під час проведення антитерористичної операції та яким встановлено статус учасника бойових дій чи інваліда війни відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 та пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі — особи).
Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських рад (далі — органи соціального захисту населення) забезпечують осіб безоплатними путівками до санаторно-курортних закладів відповідно до цього Порядку згідно із медичними рекомендаціями, в порядку черговості в міру надходження путівок:
1) учасників бойових дій — щороку строком на 18-21 день;
2) інвалідів війни — позачергово щороку строком на 18-21 день;
3) інвалідів із захворюваннями нервової системи (з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку) — відповідно до медичних рекомендацій, з них:
І та II груп — до санаторіїв спінального профілю з лікуванням строком на 35 днів;
III групи — до санаторіїв неврологічного профілю з лікуванням строком на 18-21 день.
У разі, коли особа має право на забезпечення путівкою за кількома законами, їй надається право вибору в забезпеченні путівкою за одним із них.
Для одержання путівки особи повинні перебувати на обліку в органах соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання, а такі, що переселилися з тимчасово окупованої території чи районів проведення антитерористичної операції, — за фактичним місцем проживання відповідно до довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Для взяття на облік особа чи її законний представник подають: заяву, медичну довідку лікувальної установи за формою № 070/о, копію посвідчення учасника бойових дій або інваліда війни та документ, що підтверджує безпосереднє залучення особи до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Для отримання більш детальної інформації з цього питання звертатися до управління соціального захисту населення Ковельської райдержадміністрації за адресою м. Ковель, вул. Івасюка, 15 або за телефоном 5-95-02.
Олена ДАВИДОВИЧ,
начальник управління соціального  
захисту населення райдержадміністрації.

31 березня 2015 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 200 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у Державному бюджеті, на забезпечення постраждалих учасників антитерористичної операції санаторно-курортним лікуванням»...

До відома населення!

Наказом Міністерства соціальної політики України від 13.03.2015 року, № 279 встановлено середню вартість санаторно-курортної путівки для виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування в межах обсягу бюджетних коштів...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 817
Читати далі
  • 654
  • 655
  • 656
  • 657
  • 658
  • 659
  • 660
  • 661
  • 662
  • 663
  • 664

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025