Повідомлення в номер / “Як вічний стогін пам'яті моєї”

07.05.2015

троє“Як вічний стогін пам'яті моєї”

Будучи маленькою дівчинкою, я понад усе любила літнього сонячного ранку босоніж бігати  по шовковій травичці, вдихати неповторний аромат  пахучих квітів. Тоді мені здавалось, що живу в казці, яку  часто чула з уст прабабусі. У дитинстві навіть не усвідомлюєш, який глибокий зміст приховує  в собі слово "життя".
І лише запитавши одного разу у своєї бабці про її дитячі роки, я зрозуміла, що світ – це не тільки добрі герої. На собі відчула, як іноді  людську свідомість можуть терновими гілками обплітати певні факти, події. І навіть діставши колючки, ніколи вже не вдасться загоїти рани, що по собі лишають гірка правда та неймовірна жорстокість.
Серед численних жертв війни кожен мав свою долю, свою історію, свою трагедію. Не стала винятком і сім'я моєї прабабусі. Недалеко від села, у якому вона жила, знаходився кордон. Саме тому мешканцям того району довелося першими весь удар брати на себе. Вони багато діб мужньо оборонялися, але сили були не рівними. 
Прабабуся пригадує, як на початку війни, тікаючи від німців, проходили через багато сіл.  В одному з них протікала річка. Єдиним способом перебратися на інший її берег була тоненька кладочка, що, здавалося, здатна переламатися навіть від сильнішого подиху вітру. Бабуся казала, що саме після того випадку почала боятися води. Але найтяжче переправити через річку було корову, яку вони встигли забрати, поспіхом тікаючи від загарбників.  Їй зав'язали очі й повели  по воді. 
Оскільки батько пішов на фронт, ненька одна залишилася з чотирма дітьми. Єдиною підтримкою для цієї сильної жінки були такі ж нещасні, залишені напризволяще матері. Вони всі роки війни проводили в дорозі. Часто ночували на возі, у який була запряжена корова. Іноді зупинялися в лісі, де копали великі ями, щоб у той час, як німці будуть літати на "рамах", заховатися в них, прикрившись гіллям. 
Пригадувала прабабця один епізод, що закарбувався їй у пам'яті: загравшись у лісі, вона забула перестороги матері й вибігла на дорогу. Саме в цей момент почали літали німці. На щастя, її ніхто не помітив. Ту маленьку дівчинку після цього дуже довго сварили, але ж хіба вона розуміла, що не має права бавитися, бо якийсь дорослий чоловік затіяв іншу, серйознішу гру? Отак у дорозі промайнуло  дитинство моєї прабабусі. Воно розчинилось десь серед хмар, форму яких важко було розгледіти, бо воєнні літаки вносили свої корективи, закотилось між грудочками землі з виритих окопів.
По закінченню війни вони повернулись додому. Там на них чекала хоч і передбачувана, проте жахлива картина – суцільне згарище. Німці спалили всі хати та вирізали деревину. На перших порах люди почали викопувати землянки та оселятися в них. Моя  ж бабуся з сім'єю жила  в лазні, яку за час окупації біля річки збудували фашисти. На території села була польова кухня, де готували козацьку кашу. Після років голодування вона видавалася настільки смачною, що бабуся, навіть будучи старенькою, пам'ятала її смак. 
Згодом повернувся з фронту батько, вони пішли жити на хутір до родичів. Через деякий час  побудували навпіл з іншою сім'єю хату в рідному селі. Бабуся почала відвідувати чотирирічну школу, що знаходилась за кілька кілометрів від дому. Але оскільки на всіх дітей була лише одна пара чобіт, то в погану погоду вони туди ходили по черзі. Незважаючи на те, що батько з матір'ю докладали великих зусиль, аби прогодувати сім'ю, бабуся змушена була піти пасти корів, тому школу не закінчила. За весь рік виконання цієї недитячої роботи їй видавали мішечок зерна.
Під час розповіді  з бабусиних  блакитних очей, повних смутку, болю, котилися  сльози. А посмішка, ледве помітна, на  вустах зацвітала лише тоді, коли вона розповідала про те, як разом з братиками та сестричкою ходила колядувати та щедрувати. Господарі  маленьким провісникам свята давали гостинці – смачні пиріжки. І було це для дітей великим щастям! Адже на той час єдиними солодощами вважалися звичайні буряки.
Обдумуючи на самоті почуте, я зрозуміла, що  тиша має голос. Адже тоді вона несамовитим криком запитувала мене: "Як так? Чому? Хіба можуть імперські плани однієї людини руйнувати долі мільйонів?". Маленькими пальчиками я намагалася якомога сильніше затулити вуха, бо не знала, що відповісти моїй небажаній і набридливій "співрозмовниці".
Згадується, як я, будучи маленькою дівчинкою, мріяла змінити наше життя на краще. Та сьогодні усвідомлюю, що світ, де проливається  кров безневинних людей, де кожна дитина може пояснити, що таке танк чи граната, де ще й досі слово "війна" не вийшло з ужитку, – не може бути казкою.  Шкода, що "життя іде, і все без коректур".
Напередодні Дня Перемоги часто доводиться чути фразу: "Ніхто не забутий, ніщо не забуте". Дійсно, так само, як жоден герой не забутий, адже вони вічно житимуть у наших серцях, так і ні: недалекоглядна політика радянської влади, ні використання людей як гарматного м'яса,  ні бажання деяких високоповажних осіб, перш за все "тримати марку" і лише потім думати про людей – не забуті.
l
У заголовок я винесла рядки  однієї із поезій Ліни Костенко, яка називається “Усе було — і сум, і самота...”. І хоч вірш написаний, очевидно, з іншого приводу, мені в душу запав останній рядок: “Як вічний стогін пам’яті моєї”.
По-моєму, він стосується і прабабусі Ірини Семенівни Омелянюк, і тисяч її ровесниць, в житті котрих “усе було й перебуло”. Ми не маємо права забути поневірянь, яні випали на  їх долі, як маємо навіки у своїх серцях зберегти пам’ять про важку, нерідко трагічну долю старших поколінь. Адже доки ми їх пам’ятаємо, вони — із нами. 
Павліна СУПРУНЮК, 
учениця Ковельської гімназії.
НА ЗНІМКУ: героїня розповіді Ірина Омелянюк (на жаль, уже покійна) із сестрою Галиною і братом Леонідом у повоєнні роки.
Фото з домашнього архіву.

Будучи маленькою дівчинкою, я понад усе любила літнього сонячного ранку босоніж бігати  по шовковій травичці, вдихати неповторний аромат  пахучих квітів. Тоді мені здавалось, що живу в казці, яку  часто чула з уст прабабусі. У дитинстві навіть не усвідомлюєш, який глибокий зміст приховує  в собі слово "життя".

Павліна СУПРУНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1001
Читати далі
07.05.2015

DSC_0076Що змінилося  у пенсійному законодавстві?

В редакції газети "Вісті Ковельщини" відбулася чергова "гаряча” лінія, яку провела начальник управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та в Ковельському районі Інна САМОЛЮК.
Протягом години ковельчани телефонували до редакції за заздалегідь повідомленим номером телефону із запитаннями, які їх турбували, та отримували на них обґрунтовані відповіді. Ось деякі з них.
l
РОСТУН Володимир Євтухович, ковельчанин, інвалід ІІ групи: "Чи вираховується податок із пенсій у інвалідів ІІ групи?" 
– 15-відсотковий податок з доходу фізичних осіб (ПДФО) з 1 січня ц. р. застосовується для усіх без винятку пенсій, сума яких перевищує 3654 грн., – зазначила у відповідь Інна Петрівна. – З 1 квітня ц. р. усім працюючим пенсіонерам, пенсія яких більша, ніж 1423 грн., виплачується лише 85% пенсії. Крім інвалідів І, ІІ групи. Для них це обмеження не застосовується. 
l
КОТИК Володимир Григорович, пенсіонер, "дитина" війни: "На даний час різниця між розмірами пенсій пенсіонерів, котрі вийшли на заслужений відпочинок до 2009 року і нині, при однакових показниках коефіцієнтів заробітку та праці, сягає майже два рази. Чому така несправедливість, адже страждають від цього саме малозахищені верстви населення  – такі, як учасники війни, "діти війни”, репресовані та ін.?
– Порядок призначення пенсій встановлено Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Розрахунок заробітної плати проводиться відповідно до показника середньої заробітної плати по Україні за три попередні роки. Звичайно, пенсія, призначена із середньої заробітної плати, яку маємо сьогодні, в сумі 2962 грн., значно більша, ніж пенсії, призначені значно раніше, із середньої заробітної плати в сумі 1197 грн. Однак, формула призначення пенсій визначена Законом, норми якого ми зобов'язані дотримуватися.
З 1 грудня відбудеться підвищення розміру мінімальної пенсії до 1074 грн. Доплата за стаж до пенсій, які більші мінімальної, буде проводитися у розмірі 1,74 грн. за кожен рік стажу. 
l
КІПТИК Тамара Андріянівна: "Я вийшла на пенсію у 2009 році. Маю стажу 26 років 4 місяці. Працювала провідницею, мала на той час досить непогану заробітну плату. Однак, при виході на заслужений відпочинок, провівши розрахунок  пенсії за 5 років безперервного стажу, отримала її у мінімальному розмірі. На даний час отримую 1171 грн. Чи можна мені провести перерахунок пенсії, але за останні роки праці?
– Згідно із Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку пенсії береться заробіток за будь-які п'ять років періоду трудової діяльності. Для того, щоб визначити для вас найвигідніший, треба було прорахувати кілька варіантів. Вам слід представити у Пенсійний фонд довідку про заробітну плату за інші періоди, аби наші працівники визначили, чи вигідно Вам проводити перерахунок пенсії чи ні.
l
На ряд запитань, які прозвучали під час проведення "гарячої" телефонної лінії  у той день, були опубліковані відповіді у "Вістях Ковельщини" попередньо (наприклад, статті "Як виплачують пенсії тим, хто працює?", "Порядок призначення пенсій за вислугу років змінено", підготовлені заступником начальника управління Пенсійного фонду України у м. Ковелі і Ковельському районі Світланою Киричук та ін.), тому повторювати викладену у них інформацію нема потреби.
Окрім того, окремим мешканцям міста і району консультації були надані і продовжують надаватися в індивідуальному порядку.
Галина ЦЮРА.
НА ЗНІМКУ: "гарячу" лінію в редакції "Вістей Ковельщини" веде начальник управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Інна Самолюк.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА. 

В редакції газети "Вісті Ковельщини" відбулася чергова "гаряча” лінія, яку провела начальник управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та в Ковельському районі Інна САМОЛЮК.

Галина ЦЮРА.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1060
Читати далі

Повідомлення в номер / Сесія міської ради

07.05.2015

сесіяСесія міської ради

30 квітня ц. р. відбулась позачергова сімдесят перша сесія міської ради. Депутати прийняли рішення "Про скасування рішення виконавчого комітету міської ради". Мова йде про рішення виконавчого комітету від 26. 04. 1995 р., № 77 "Про передачу земельної ділянки Ковельському держлісгоспу".
Необхідність прийняття цього рішення викликана ситуацією щодо затримки землевпорядними організаціями м. Ковеля в оформленні документації на земельні ділянки, надані міською радою учасникам АТО в районі вулиці Лісової.   
Відповідно до вищезгаданого рішення виконавчого комітету від 26 квітня 1995 року в користування лісогосподарського підприємства передано земельну ділянку площею 10,1 га в урочищі Войтовщина для ведення лісового господарства. Однак Ковельським держлісгоспом не було оформлено документів на право користування земельною ділянкою у порядку, встановленому законодавством. З моменту прийняття рішення виконавчого комітету по 2015 рік землі не використовувались для ведення лісового господарства, а використовувались мешканцями міста для городництва. 
Листом від 31. 01. 2015 року, № 18-303-03-1043-15 управління Держземагентства у Ковельському районі повідомило виконавчий комітет про відсутність у місцевому фонді документації правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 10,1 га в урочищі Войтовщина в м. Ковелі.
З метою забезпечення завершення розробки документів на земельні ділянки для військовослужбовців —учасників АТО та їх родин й було скликано 71-у позачергову сесію міської ради та відмінено рішення виконкому № 77 від 26. 04. 1995 року.
Враховуючи аналіз економічних та соціально-політичних наслідків виконання рішень НКРЕКП про підвищення тарифів на електроенергію та газ для населення і бізнесу, правил приєднання до енергетичної системи країни, а також чисельні звернення громадян, громадських організацій, керівників підприємств різних галузей, представників малого та середнього бізнесу, одноголосним голосуванням депутати прийняли Звернення до Президента України П. Порошенка, Прем'єр-міністра України А. Яценюка та Голови Верховної Ради України В. Гройсмана щодо перегляду рішення про підвищення тарифів на енергоносії для населення, промисловості та підприємців. 
Наш кор.

30 квітня ц. р. відбулась позачергова сімдесят перша сесія міської ради. Депутати прийняли рішення "Про скасування рішення виконавчого комітету міської ради". Мова йде про рішення виконавчого комітету від 26. 04. 1995 р., № 77 "Про передачу земельної ділянки Ковельському держлісгоспу".

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 655
Читати далі
07.05.2015
Змагання, присвячені учасникам АТО

змаганняЗмагання, присвячені учасникам АТО

23 квітня ц. р. в районі веслувальної бази м. Ковеля відбулись змагання з весняного легкоатлетичного кросу серед учнів ЗОШ І-ІІ та І-ІІІ ступенів, присвячені учасникам АТО.
Наш кор.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 634
Читати далі
07.05.2015
Економіка Ковельщини 
у січні-березні 2015 року

економікаЕкономіка Ковельщини у січні-березні 2015 року

м. Ковель

ПРОМИСЛОВІСТЬ

За січень-березень 2015 року підприємствами міста реалізовано промислової продукції (товарів, послуг) на суму 78,6 млн. грн., в розрахунку на одного жителя міста – на суму 1,1 тис. грн. (по області – 4.1 тис. грн.).

Управління статистики у Ковельському районі.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 834
Читати далі

Повідомлення в номер / Фронтового гарту

07.05.2015

селоФронтового  гарту

Завітати б в гості до льонів, 
Голубої сповіді їх цвіту.
До медово п'янких буркунів
І до бджіл роїного приліту.
Босоніж пробігтись по росі,
Лісової скуштувать малини.
Заплестись у маминій косі
Квіткою пахучої калини.
До крайнеба – полем пішака.
На стежині в житі не зблудитись.
Вбрід пройти, де піниться ріка,
І дощем з-під райдуги умитись…
Село з його безкінечними хліборобськими турботами, з його неповторними  краєвидами завжди чомусь принаджувало до себе, будило цікаві думки, порівняння.
Працюючи в редакції ковельської міськрайонної газети завідуючим сільськогосподарським відділом, заступником редактора, я кожного тижня щонайменше по одному-два рази бував у місцевих селах. Обмовлюсь: було це тоді, коли земля ще не мала приватної власності, а люди трудились гуртом. На селі в ті минулі часи, за невеликим винятком (йдеться, передусім, про окремі відстаючі господарства), майже не було безробіття. Все працездатне сільське населення, особливо ж з певними професійними навиками, мало роботу і більш-менш задовільну зарплатню. Та й ціни тоді були не рівня із теперішніми.
Варто відзначити і таке. Майже ніде не облогували, не заростали перелісками закинуті поля, як це інколи, на превеликий жаль, можна помітити в теперішні часи, коли земельні паї здають у так звану оренду. Воно й не дивно. Адже не кожен одноосібник здатен по-належному доглянути свій наділ. Для цього слід його угноїти, мати, принаймні, свою тяглову силу, засоби обробітку та ще й протидії всіляким шкідникам і хворобам рослинності. А це не кожному під силу і по кишені. Не скрізь на місцях вирішена і проблема збуту сільгосппродукції. От і змушені селяни, буває навіть мало не щодня возити її на продаж до міста.
Але досить порівнянь, бо ніхто не збирається  ідеалізувати і минулого. Там теж були і утиски, і образи, і різні побутові незручності. Я лише хочу пригадати кількох знаних мені господарників, які, окрім доброї пам'яті та шани людей, не нажили собі якихось особливих статків, бо все своє зріле трудове життя старались для громади. Саме завдяки їм наш район займав пристойні місця в агросекторі області, а тодішні показники по вирощуванню зерна, картоплі, цукрових буряків, надоях молока, приростах м'яса були в рази вищими від теперішніх.
До таких, передусім, належить добре знаний не лише на Ковельщині керівник дубівського господарства "Україна" М. І. Васюк. Колишній фронтовик, людина без вищої освіти, але кмітливий практик, тямущий господар, він зумів "вдихнути" у три бригадні села – Дубове, Вербку, Бахів свіжий потяг до нових перетворень на полях і фермах. Тут постійно зростали не тільки виробничі показники, але і рівень матеріального добробуту більшості односельчан. Особливо славились молочні та м'ясні ферми, де цілорічно працювали сотні людей.
Вже з самого ранку невсипущий Микола Іванович приступав до справи. Він заходив до корівників і розпитував доярок, чи все в них ладиться, як працює механізація, чи нема перебоїв із доставкою кормів худобі. Те саме і на полі, куди спозарання виводили свою техніку механізатори. Після таких відвідин декому із фахівців, молодшого керівного персоналу діставалось "на горіхи".
– Не жалію ні себе, ні своїх колег, коли з різних причин гальмуються діла, – жартома говорив Микола Іванович.
В Дубовому часто проводили повчальні семінари, а керівника "України" нерідко запрошували поділитися досвідом з районної та обласної трибун. Тут, в якійсь мірі, пригодився і я, бо до написання різних виступів сам Васюк не дуже квапився. Бувало, за цим заняттям ми з ним просиджували по кілька  вечірніх годин. Але на трибуні Микола Іванович, здебільшого, говорив своїми словами. Він виховав і достойну заміну, знаючих організаторів хліборобства. Серед них були Віталій Карпюк, Софія Пашко. А односельчани завжди пам'ятатимуть про свого багаторічного керівника.
Аж п'ять населених пунктів входило до складу любитівського господарства, яке теж тривалий час очолював колишній фронтовик Л. В. Кулаковський. Тут на тисячах гектарів вирощували  зернові, льон, картоплю, цукрові буряки, кормові культури. Був потужний машинно-тракторний парк, зажив доброї слави відомий майстер по переробці льонотрести Степан Калинюк.
Потурбувався Леонід Васильович і про те, аби в Любитові запрацював цегельний завод. Це стало хорошою підмогою для сільських забудовників.
Пам'ятаю цього керівника досить розсудливим, поміркованим, а деколи й неждано упертим до надуманих вказівок районного начальства. Проте з ним всі змушені були рахуватись.
Якось мене запросили до одного високого кабінету.
– До нас надійшла скарга на Кулаковського, – сказав його хазяїн. – Мовляв, обходить стороною тваринницькі ферми. Тож просимо поїхати і розібратись. Але перед друком матеріал покажете нам…
Діватись не було куди, тим більше, що сама скарга надійшла не в редакцію газети.
Після відвідин Любитова я підготував матеріал на кількох машинописних сторінках і попередньо заніс його туди, де просили.
– Нехай якийсь час полежить, а коли друкувати, то знати дамо, – сказали наостанок.
Проте більше ніякого дзвінка не було і написане так і не друкувалось.
Скоріше всього, цей матеріал показали самому Кулаковському, мовляв, дивись, що про тебе пишуть і роби висновок…
Через якийсь час зустрів Леоніда Васильовича на одній із нарад, але він від мене попросту відвернувся. Такі прохолодні стосунки тривали, правда, недовго. Та на доброго господаря, який роками, невтомним трудом здобув свій авторитет, я ніколи в образі не був.
Пригадується ще одна непересічна особа. Це – С. С. Шульгач, який головував у Білині. З виду непоказний, часто ходив у стоптаних чоботах. Але односельці слухали його і цінували. Крім усього іншого, особливо тішились тут добрими результатами у льонарстві.
Сергій Степанович, як розповідали, був і ревним керівником. Розглядаючи районні зведення про догляд за посівами, він інколи вночі сідав у машину і потайки їхав на поля до сусідів, аби на власні очі пересвідчитись, чи так воно все насправді і чи не обганяють його настирливі скулинці…
Свою нелегку ношу С. С. Шульгач передав згодом здібному вихованцю Валерію Оніщуку.
Це далеко неповний перелік тих хазяйновитих господарників, які свого часу були добре відомі в районі і заклали непогані основи для продовження корисних перемін на селі. Серед них – Андрій Щибря з Голоб, Василь Мороз із Колодяжного, Володимир Карпюк зі Скулина та ін. Прикметно, що більшість із них пройшла важкими фронтовими дорогами, а тому бойовий гарт добре допомагав у мирній праці.
Нехай же ту практику в розбудові села переймає і нове хліборобське покоління.
Ігор ПАВЛЮК.

Завітати б в гості до льонів, 

Голубої сповіді їх цвіту.

До медово п'янких буркунів

І до бджіл роїного приліту.

Ігор ПАВЛЮК.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1052
Читати далі
07.05.2015

рятувальникиРятувальники нагадують про правила безпеки

З настанням тепла на території Ковельського району багато громадян відвідують лісові масиви, щоб відпочити, подихати свіжим повітрям та посмажити м'яса. Розводячи багаття, люди не завжди дотримуються елементарних правил пожежної безпеки, що, у свою чергу, може призвести до лісової пожежі, наслідки якої важко передбачити. 

З настанням тепла на території Ковельського району багато громадян відвідують лісові масиви, щоб відпочити, подихати свіжим повітрям та посмажити м'яса. Розводячи багаття, люди не завжди дотримуються елементарних правил пожежної безпеки, що, у свою чергу, може призвести до лісової пожежі, наслідки якої важко передбачити. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 665
Читати далі

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

07.05.2015 Скоклюк Людмила Віталіївна

DSC_1614Від четверга до четверга

(Астрономічні відомості наведено за київським часом)

8 травня, п'ятниця
Схід Сонця - 5.22;  захід - 20.28; тривалість дня - 15.06.
Місяць у  Козерозі.
В Україні День пам'яті та примирення.
Апостола і євангеліста Марка. Преподобного Сильвестра Обнорського.
Іменини: Марка, Сильвестра, Ярослава, Хоми.
90 років від народження Юрія Березанського, математика, академіка Академії наук України.
9 травня, субота
Схід Сонця - 5.20; захід - 20.30;  тривалість дня - 15.10.
Місяць у  Козерозі.
70-річчя Перемоги над нацизмом у Європі.
Священномученика Василія, єпископа Амасійського. Поминання спочилих воїнів.
Іменини: Івана, Василя, Степана, Глафіри.
180 років від народження Максима Антоновича (за іншими відомостями 30. 04. 1935–1918), українського філософа-матеріаліста, просвітителя, природознавця, публіциста.
10 травня, неділя
Схід Сонця - 5.09; захід - 20.31; тривалість дня - 15.12.
Місяць у  Козерозі, Водолії.
День Матері.
Неділя 5-та після Пасхи, про самарянку. Апостола і священномученика Симеона, сродника Господнього.
Іменини: Симеона, Семена, Степана, Стефана.
80-річчя Володимира Ковбасенка, українського вченого-аграрія.
11 травня, понеділок
Схід Сонця - 5.17; захід - 20.33; тривалість дня - 15.16.
Місяць у Водолії. Остання чверть - 13.36.
Святителя Кирила, єпископа Туровського.
Іменини: Максима, Кирила, Віталія, Зенона.
130 років від народження Максима Луговцова (1885-1956), українського металурга, академіка.
12 травня, вівторок
Схід Сонця - 5.15; захід - 20.34; тривалість дня - 15.19.
Місяць у   Водолії, Рибах.
Всесвітній день медичних сестер.
Дев'яти мучеників Кизичеських. Преподобного Амфілохія Печерського.
75-річчя Анатолія Довбні, українського фізика.
13 травня,  середа
Схід Сонця - 5.14; захід - 20.35; тривалість дня - 15.21.
Місяць у   Рибах.
Віддання свята Преполовення П'ятидесятниці. Апостола Якова Заведєєва. Святителя Ігнатія Брянчанінова, єпископа Кавказького і Чорноморського.
Іменини: Максима, Микити, Якова, Гната, Василя.
150 років тому засновано Одеський національний університет імені І. Мечникова.
80-річчя Леоніда Кондратського, українського архітектора, лауреата Шевченківської премії.
14 травня, четвер
Схід Сонця - 5.13; захід - 20.37; тривалість дня - 15.24.
Місяць у Рибах, Овні.
Всесвітній день птахів, що мігрують.
Пророка Ієремії. Благовірної Тамари, цариці грузинської. Священномученика Макарія, митрополита Київського.
Іменини:  Марка, Яреми, Тамари, Гната, Макара.
85-річчя Ростислава Гвоздика, українського вченого-біолога.
У прикмети вір, але й перевір
• Якщо на Марка (8 травня) не зацвіли яблуні, то на неврожай.
• На Якова (13 травня) теплий вечір і зоряна ніч – на сухе літо.
• Якщо початок травня холодний, то наприкінці місяця буде тепло, і навпаки.
За   Місячним 
календарем
8-9 травня: сіють у відкритий грунт овочі та квіти; саджають і пересаджують трав'янисті багаторічники.
10-11,14 травня: проводять заходи для захисту рослин від хвороб та шкідників; видаляють поросль у дерев та кущів; прополюють та проріджують сходи.
12-13 травня: підживлюють рослини органічними добривами; розпушують грунт; сіють у відкритий грунт квіткові однорічники. 
Підготувала
Людмила СКОКЛЮК.

8 травня, п'ятниця

Схід Сонця - 5.22;  захід - 20.28; тривалість дня - 15.06.

Місяць у  Козерозі.

Підготувала Людмила СКОКЛЮК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 803
Читати далі

Повідомлення в номер / Інформаційна мозаїка

07.05.2015 Ляшук Світлана Олександрівна

Симба

Інформаційна мозаїка
Звання  героя…  коту

 Фінська Асоціація фелінологів (котознавців, – авт.) вперше в історії дала звання героя п'ятьом котам, які  мешкають у Фінляндії.

Звання присвоюються за порятунок людського життя, вчинки, які допомагають уникнути серйозних нападів хвороби або за "інші значущі вчинки". Відтепер за порятунок людського життя та здоров'я героїчних котів будуть нагороджувати щороку.
 Кішкою-героєм можуть стати – як безпородні тварини, так і ті, що мають хороші родоводи. Так, четверо з п'яти тварин нагороджених цього року – звичайні безпородні коти.
Зокрема, котик  Сімба (на знімку)  врятував життя свого господаря, який страждає від діабету. Одного ранку пухнастий улюбленець, який завжди був добрим і ласкавим, стрибнув до господаря у ліжко, почав нявкати і активно будити його. Чоловік, відчуваючи слабкість, намагався  відігнати кота, але той не відставав. Він дряпав господаря і навіть боляче вчепився йому зубами у вухо, але все-таки змусив прокинутися. Чоловік відчув, як йому погано, виміряв рівень цукру в крові та зрозумів, що якби кіт його не розбудив, він втратив би свідомість і міг померти. 
До речі, собак за героїчні вчинки у Фінляндії вже нагороджують давно.

Рубрику веде Зоряна ВОЛИНЕЦЬ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 849
Читати далі

Повідомлення в номер / Її золотий талант

07.05.2015 Семенюк Анатолій Володимирович

DSC_0083Її золотий талант

Творча душа крилата. Вона парить над сірим буденним світом, мов з рогу достатку, розсипає звуки мелодій, магічні поетичні слова. Як у казці, людина добрішає, наповнюється любов'ю.
Духовне зерно сіяти непросто. У кожної людини — своя срібна струна, і щоб вона забриніла, заіскрилась золотом, потрібен неабиякий талант.
Золотий талант вчителя-методиста музики Жанни Будкової розцвів давно. І вона щедро передає його дітям і дорослим. Вслухайся у мудру філософію її поетичних рядків, замри біля дзвінкого неповторного голосу,  доторкнись душею до її скрипки, і ти відчуєш, як у віконце твого єства проникає сонячний промінчик, котрий наповнює животворним світлом.
Цими днями відбувся творчий вечір Жанни Будкової та створених нею дитячих хорових колективів в актовому залі спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 3 ім. Лесі Українки.
Бенефіс творчості — це завжди відповідально. Актовий зал переповнений шанувальниками пісні і поезії. Жанна Миколаївна переживає і хвилюється. Здавалося б, сотні разів і вона, і її підопічні виступали не тільки в школі, але й на головних сценах міста, області і навіть України, та сьогодні — найвідповідальніший день.
Хлопчики і дівчатка стараються не підвести свою улюблену наставницю. Співають напрочуд злагоджено, дзвінко, підкоряючи зал. Слухачі відповідають бурхливими оплесками.
У віночок хорових номерів гарно вплітаються сольні виступи самої "іменинниці". Духу піддає баяніст Володимир Ганжа. До хорових номерів доречно вписуються танцюристи із народного аматорського ансамблю "Барвінок" (кер. Любов Ризванюк). Радісні нотки звучать і у виступах вихованців Ольги Олексюк, вчителя музики молодших класів.
І найголовніше: слова і музика пісень, всі без винятку, написані Жанною Будковою та місцевими авторами. Словом — класно!
 l
Так буває, що мелодія, пісня викликають з пам'яті спогади минулого. Та, тепер вже далека, моя перша зустріч була наповнена розмовами, поезією та піснями тріо "Райдуга" у складі Оксани Мулярчук, Світлани Осокіної та нашої героїні нарису Жанни Будкової. Потому були мистецько-творчі вечори. Лунала пісня, поетичне слово. Це були цікаві змістовні зустрічі, які звечора продовжувались до опівночі.
Всіх, хто брав участь у цих вечорах, об'єднували патріотично-демократичні настрої та душевне українство. І тоді, і сьогодні є люди, які у негараздах побутового життя звинувачують Незалежність.
В інтерв'ю газеті "Вісті Ковельщини" Жанна Будкова з цього приводу сказала:
— Це примітивізм поглядів на життя. Бідність та життєві негаразди докучають. Не з добра втікають люди на чужину. Але я люблю Україну, Шевченка і рідну мову.
А ще Жанна Миколаївна любить свій хор дівчаток "Однокласниці", не менше — хор хлопчиків "Гармонія", а з ними  леліє гурт "Мальва".
Про своїх підопічних вона трепетно каже:
— Це неперевершено — творчі діти! Я для них музику пишу, співаю з ними і творчістю живу.
l
— Ви не про мене пишіть, а про діток, — застерігає Жанна Миколаївна.
Скромність — одна з яскравих рис її характеру. А ще вона вірна подруга, господиня вправна і вчителька хороша.
Жанна Будкова — "Відмінник освіти", і це багато про що говорить.
З філософським поглядом на життя, з чарівною усмішкою і відкритою душею вона промовляє:
Дарую для вас пісні.
Вони — мрії мої золоті.
А мелодія, дзвін джерела
На гостину мою прийшла.
І подарувала присутнім свято для душі.
І дякували, і квіти дарували, і слова хороші промовляли.
Від управління освіти вітання виголосив начальник Віктор Бичковський. Він вручив Почесну грамоту від імені міського голови. Є за що, адже внесок в скарбницю української культури справді вагомий. Депутат міськради Олена Євсюк прочитала душевні поетичні рядки, присвячені  винуватиці змістовного дійства. Гарним було вітання від подруги Тетяни Гнатюк — вони і пісню разом проспівали.
Зворушливі, щиросердечні слова лунали з вуст Галини Власюк, директора школи. Слів подяки заслуговує Вікторія Медведюк, заступник з виховної роботи, яка підготувала програму творчого вечора. Змістовно і натхненно вели концерт учні Владислав Мороз та Яна Кисіль. Словом, побільше б таких зустрічей.

Творча душа крилата. Вона парить над сірим буденним світом, мов з рогу достатку, розсипає звуки мелодій, магічні поетичні слова. Як у казці, людина добрішає, наповнюється любов'ю.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1327
Читати далі