21.08.2014
Податкова реформа скасує подання обтяжливих звітів  
Скасування податків, обтяжливих в адмініструванні та для звітування, позбавить платників податків потреби подавати до органів Державної фіскальної служби  чимало звітів. 
Таким чином, в умовах спрощення обліку та звітності, на виконання податкових зобов'язань перед бюджетом, представники бізнесу витрачатимуть значно менше часу.
"Нині представники підприємництва будують свої бізнес-плани з врахуванням того, що вони зобов'язані нарахувати та сплатити 22 обов'язкові платежі. Натомість, урядові ініціативи щодо податкової реформи  пропонують залишити тільки 9 податків. При цьому, значна частина податків, скорочується або узагальнюється", – зазначає в. о. начальника ГУ Міндоходів у Волинській області Віталій Чуй. 
Отож, кількість податкових звітів, які зараз вимагають додаткової уваги та  зусиль від фінансових служб підприємств, суттєво зменшиться. А якщо врахувати, що кількість податкових різниць теж пропонується скоротити з 49 до 3, зокрема скасувати різниці щодо: витрат на навчання, витрат на ремонт, витрат на відрядження тощо, звітування перед органами ДФС повинно стати більш простим та необтяжливим. 
"Водночас зменшення витрат ресурсів держави та бізнесу на адміністрування податків внаслідок пропонованої Урядом податкової реформи – це той момент, який разом із детінізацією зарплат, стане однією з визначальних передумов  економічного зростання", – підсумував Віталій Чуй.
Прес-служба ГУ Міндоходів 
у Волинській області. 

податПодаткова реформа скасує подання обтяжливих звітів  

Скасування податків, обтяжливих в адмініструванні та для звітування, позбавить платників податків потреби подавати до органів Державної фіскальної служби  чимало звітів. 

Прес-служба ГУ Міндоходів у Волинській області. 


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 622
Читати далі
21.08.2014

ПасічникБагатих медозборів на радість людям!

День пасічника України – професійне свято бджолярів – відзначають 19 серпня (на Спаса). Традиційно – це своєрідне свято-ярмарок, найприємніший момент якого, звісно ж, – дегустація меду.

У цей день у Поворську згадують свого односельчанина, видатного бджоляра Володимира Йосиповича Оксенюка (на жаль, уже покійного). Загалом у селі більше 20 пасічників, проте усі вони з добротою і повагою згадують саме Володимира Йосиповича і називають його "головним".
Він був одним із перших, хто започаткував бджолярське ремесло у Поворську. У 70-ті роки Володимир Йосипович служив у Поворській військовій частині прапорщиком. Мав медичну освіту – фельдшера. А пасіка – це була мрія, хобі. Щоб більше дізнатися про тонкощі цієї справи, заочно пройшов спеціальні курси для пасічників.
"Ще з дитинства у тата була любов до бджіл, – згадує донька Володимира Йосиповича Інна Кухарук. – Проте йому забороняли допомагати у догляді за вуликами (усім же відомо, що бджоли бувають агресивними). Але це не перешкоджало його цікавості: він вилазив на дерева, аби розгледіти устрій вуликів та поспостерігати за роботою бджіл".
Згодом Володимир Оксенюк облаштував велику пасіку в лісі – до 40 вуликів. У турботу про крилатих трудівниць вкладав усю душу. І не покидав ніколи "навчання": завжди передплачував журнал "Пчеловодство", купував новинки на книжковому ринку.
Поступово, завойовуючи повагу серед односельців, знайшов і друзів по справі, і вже сам став справжнім учителем для багатьох початківців як з Поворська, так і з навколишніх сіл.
"Тато дуже любив бджіл. Це було не просто хобі чи бізнес, а справжнє захоплення. Він навіть коли хворів, просив відвезти його на пасіку, – згадує Інна Володимирівна. – А ще батько казав, що бджоли наділені емоціями та почуттями. Завжди говорив: "бджола померла" (як про людину) і дуже засмучувався, коли таке траплялося. Ніколи не було у нього бажання нажитися за рахунок бджільництва, щедрості його не було меж".
Згодом пасіка перейшла "у спадок" зятю – Володимиру Сергійовичу Кухаруку. Він, вдячно згадуючи тестеву науку, старається з любов'ю та відповідальністю дбати про вулики і їх жителів.
l
Бджільництво, як сімейна справа, закріпилася й у родині поворчанина Олександра Івановича Сінчука. Його дід мав пасіку, а коли настав час – роздарував її як придане для своїх дочок. Батько Олександра Івановича, Іван Артемович Сінчук, отримав тоді два вулики, які з допомогою близьких, друзів, сусідів розбудував до 10, а тепер у родинному господарстві їх 15. 
Кілька знаходяться поблизу дому, решта – в лісі, де облаштований будиночок для потрібного кожному пасічнику інвентаря. У лісі бджолам для медозбору – роздолля: першим з'являється цвіт ліщини, потім ваблять цвітом інші дерева, квіти, трави…
Хоч бджільництво для членів цієї родини хобі, але ця справа потребує багато зусиль і терпіння: для оновлення і утеплення вуликів, підгодовування і лікування бджіл тощо. Особливо багато турбот у пасічників весною і восени.
"Бджоли – це завжди велика злагоджена сім'я: поодинці крилаті трудівниці ніколи не живуть! Вони, як досвідчені архітектори, підтримують ідеальність своїх творінь у вуликах та порядок у них, – розповідає Олександр Іванович. – Як і у людей, серед бджіл є господарі й ті, що трудяться на благо колективу. Але й без ледарів-трутнів не обходиться. З ними бджоли чинять за своїми "законами". Різняться бджоли й характером: бувають доволі вередливі щодо вибору домівок – можуть оселитися у старому вулику, а нового, свіжопофарбованого, і зовсім оминути увагою. Водночас бджоли дуже справедливі щодо своїх крилатих родичів".
Помічниками у Олександра Івановича – сини Юрій та Ігор, дружина Наталія. "Урожай" з їхньої лісової "медової плантації" часто стає приємним гостинцем друзям, колегам.
Розповіді Олександра Івановича про бджіл можна слухати годинами. Він говорить із захопленням, піднесенням, непідробною любов'ю до неповторного бджолиного світу. Йшла мова і про те, що, крім основного продукту бджільництва – меду, з пасіки одержують бджолиний віск, стільники, прополіс, пергу та пилок, маточне молочко і навіть бджолину отруту та підмор – все дуже корисне для здоров'я людини.
Олександр Іванович теж згадав свого односельчанина В. Й. Оксенюка як зачинателя традиції колективного відзначення у Поворську Дня пасічника: "Володимир Йосипович для цього навіть змайстрував альтанку, збирав усіх бджолярів, аби ті могли не лише скуштувати мед, а й поділитися досвідом, розповісти свої смішні історії".
Початківцям-пасічникам Олександр Іванович радить читати не лише спеціальну літературу, а й вивчити біологію цих комах, аби досконало розуміти їх спосіб життя.
Лілія Бусел,
студентка Східноєвропейського національного університету 
ім. Лесі Українки.
НА ЗНІМКУ: Володимир ОКСЕНЮК.
Фото з домашнього архіву.

Лілія Бусел.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1064
Читати далі

Повідомлення в номер / Аби лиш не було війни

21.08.2014 Зінчук Вікторія Петрівна

DSC_0534Аби лиш не було війни...

Приємний, вихований, щирий – таке  враження склалося після кількох хвилин знайомства з ковельчанином Олександром Оліферчуком. А якщо запитати у нього, що в його житті найдорожче і найважливіше, – без вагань відповість: "Діти, сім'я". А потім, на мить задумавшись, додасть: "І щоб не гинули люди, не було війни…".
Народився Олександр Оліферчук у 1944 році в с. Голубне, що на Рівненщині. Його батько загинув під час Великої Вітчизняної війни. Пригадує, що з фронту встиг надіслати два листи, проте скільки б згодом не шукав, не зміг знайти безцінних аркушів. 
Матір одна виростила трьох синів. Нелегко доводилось простій доярці без чоловічого плеча. Тому й маленькому Сашкові було не до дитячих ігор та забав, бо і за господарством потрібно було доглядати, і не відставати у школі. Тим часом старші брати вже працювали у колгоспі. 
Закінчивши вісім класів у місцевій школі, продовжив навчання в дитячому будинку в сусідньому селі. Про проведені там два роки любить пригадувати чоловік. Адже саме в цьому закладі привчився до порядку й дисципліни і, водночас, відчував турботу й тепло, здавалося б, від зовсім сторонніх людей. Та й сам не сидів без діла: дбав про молодших дітей, допомагав вихователям.
А ще йому часто приходить на пам'ять, як маленьким хлопчиною захоплювався людьми у військовій формі, адже вони подарували всім нам мирне небо, звільнили рідну землю від загарбників. Саме таким героєм був і його батько… 
У післявоєнні роки в селі було чимало військових, адже поряд знаходився військовий полігон. Тож дітлахи зграйками бігали за солдатами, зустрічали їх, проводжали, віддавали честь. Тому й вирішив Сашко, що, подорослішавши, стане військовим, щоб, як вони, захищати свою Батьківщину від ворогів. І його дитяча мрія здійснилася. 
Закінчивши у 1962 році Здолбунівське залізничне училище, отримав направлення у Ковель, де працював на залізниці. А після трьох років армії вступив у Хмельницьке артилерійське училище. Вивчившись, служив у Ковелі, де від звання лейтенанта "доріс" до підполковника, був командиром дивізіону. 
Служба для Олександра Петровича була завжди  радістю. Але найбільше пригадуються свята. Особливо – паради з нагоди Дня Перемоги, Дня визволення Ковеля, інших дат, які ніколи не обходились без участі військових. Тому й настрій завжди був піднесений, святковий.
…Минали дні за днями. Робочі будні, служба, свята. І ось Олександр Петрович вийшов на пенсію, а людина він за натурою дуже діяльна – сидіти без діла не може. Працював на льонозаводі, згодом на фірмах "ОлШе", "Двері Білорусі". Нині очолює міську первинну організацію артилеристів, співає у хорі ветеранів війни та праці Ковеля. 
З дружиною Ольгою Михайлівною виростили двох дітей – сина і доньку. Син пішов стежкою батька: теж військовий. Донька живе і працює у Ковелі. 
Під час розмови не могли обминути теми останніх подій на Сході України, адже це неабияк турбує нашого земляка. Мій співрозмовник вважає, що вихід зі складної ситуації слід шукати за столом переговорів.
Важко ці події сприймати, адже син служив і нині мешкає з сім'єю в далекому Уссурійську. Щороку навідується в гості. На жаль, через війну на Сході нашої держави цьогоріч, мабуть, не приїде. Та все ж батьки сподіваються побачити сина невдовзі.
Зараз Олександр Петрович радіє своїм нащадкам, адже має чотирьох чудових онуків. 
Завтра Олександр Оліферчук святкуватиме 70-річчя. Тож щиро вітаємо його з ювілеєм та бажаємо щасливого, довгого життя, миру і злагоди в домі. Нехай людська вдячність, шана та повага стануть постійними супутниками Вам, шановний,  у житті. Міцного Вам здоров’я, добра і благополуччя!
Вікторія ЗІНЧУК.
НА ЗНІМКУ: Олександр ОЛІФЕРЧУК.
Фото 
Ольги Стеблевець.   

Приємний, вихований, щирий – таке  враження склалося після кількох хвилин знайомства з ковельчанином Олександром Оліферчуком. А якщо запитати у нього, що в його житті найдорожче і найважливіше, – без вагань відповість: "Діти, сім'я". А потім, на мить задумавшись, додасть: "І щоб не гинули люди, не було війни…".

Вікторія ЗІНЧУК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 890
Читати далі

Повідомлення в номер / Юні ковельчанки

14.08.2014
Юні ковельчанки Анастасія ДУДКА, Катерина КОЛЯДА та Марта НАКОНЕЧНА, яких ви бачите на знімку, навчаються в ЗОШ № 12. Учениць одинадцятого класу чекає особливий та важливий період у житті — останній рік у школі. 
Однокласниці серйозно готуються до навчання, вибору майбутньої професії, а зараз ще насолоджуються погожими літніми днями шкільних канікул. 
Фото Світлани ЛЯШУК.

DSC_0095 Юні ковельчанки

Анастасія ДУДКА, Катерина КОЛЯДА та Марта НАКОНЕЧНА,

яких ви бачите на знімку, навчаються в ЗОШ № 12. Учениць одинадцятого класу чекає особливий та важливий період у житті — останній рік у школі. 

Однокласниці серйозно готуються до навчання, вибору майбутньої професії, а зараз ще насолоджуються погожими літніми днями шкільних канікул. 

Фото Світлани ЛЯШУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 632

Повідомлення в номер / Коротко про важливе

14.08.2014

1OnufriyBerezovskiyКоротко про важливе

Митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій обраний новим предстоятелем Української Православної Церкви.
Таке рішення прийнято за результатами голосування церковних ієрархів, що відбулося вчора в ході засідання Собору єпископів УПЦ.
За нового предстоятеля Української Православної Церкви митрополита Чернівецького і Буковинського Онуфрія проголосували 48 із 74 ієрархів, що взяли участь у виборах. Про це журналістам повідомив речник УПЦ отець Георгій Коваленко. 
За його словами, в першому турі митрополита Онуфрія підтримали 36, митрополита Бориспільського і Броварського Антонія — 25, а митрополита Вінницького і Барського Симеона — 9 ієрархів.
Нагадаємо: попередній предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший митрополит Володимир помер 5 липня. Серед його імовірних наступників називалися митрополит Донецький та Маріупольський Іларіон, митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, митрополит Вінницький і Барський Симеон та намісник Києво-Печерської Лаври, митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел.
l
Парламентські перевибори в Україні можуть відбутися 5, 12, 19 чи 26 жовтня цього року. Про це на брифінгу сказав голова фракції "УДАР" Віталій Ковальчук.
"Дата виборів залежить від двох умов: від того, коли Порошенко скористається своїм правом призначення дострокових парламентських виборів. Інша умова — будуть або не будуть внесені зміни про скорочення строків проведення виборчої кампанії. Серед дат, які зараз розглядаються, —  5, 12, 19 або 26 жовтня 2014 року", — заявив Ковальчук.
Раніше заступник голови ЦВК Андрій Магера заявляв, що відповідно до чинного законодавства Президент зможе прийняти рішення щодо проведення дострокових виборів до Верховної Ради не раніше 27 серпня.
За повідомленнями 
Інтернет-видань.

Митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій обраний новим предстоятелем Української Православної Церкви...

За повідомленнями Інтернет-видань.

 


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 692
Читати далі

Повідомлення в номер / Разом – ми сила

14.08.2014

SAM_1636Разом – ми сила!

Хочу осягнути глибокий зміст слова “Мати”. Пишу з великої букви. Ніяким правописом не визначиш значення цього величного і святого слова.
Непросто народити. Не легше виростити, виховати і в час випробувань заради рідної землі, волі і свободи народу, відпущення гріхів людства іти із сином або дочкою на Голгофу. Так, як це зробила Мати Божа. Цим вона виконала свою місію перед Богом.
Сьогодні знову настав час  вибору – наслідувати Пресвяту Богородицю Марію чи покірно скоритися  зухвалим російським бойовикам, терористам і диверсантам.
Нещодавно від поважної, інтелігентної пані почув: "Я свого сина під мобілізацію і в зону АТО на війну не пущу. Тільки через мій труп!". Виправдання і звинувачення влади, олігархів сипались камінним градом. 
Не виню цю пані, бо не маю права судити.
Вона ж – мати. Але так гірко стало на душі: "Невже пропадає Україна, зникає з карти земної велична, тисячолітня держава?" – подумалось.
Через кілька днів заспокоююсь, побувавши в  Любитові.
Біля гарного квітучого обійстя нас зустрічає миловида господиня. Це — Людмила Варчин, син якої Олександр служить в зоні АТО і щодня, щохвилини перебуває під обстрілом кулеметів, "градів", мінометів і снайперів.
– Заходьте до хати, а то  собаки так гавкотять, що й порозмовляти не дадуть, — запрошує жінка.
Смуток в очах, тривога — на обличчі і в голосі. 
– Переживаєте за сина?
– День і ніч. Двічі на добу виходимо на зв'язок. Поговориш — серцю легше. А буває, коли обірветься та тонка ниточка, то місця собі не знаходжу. Так було, коли Сашин батальйон доходив до Волновахи. Тривожно на душі. Але мій Саша каже: "Мамо, якщо не ми, — то хто?". 
Слухаю Маму Людмилу і намагаюся зрозуміти,  чим заповнений любитівський духовний простір.
— Важко всім. З нашого села 7 юнаків у зоні АТО. Ми, матері, молимось за них всіх. Спілкуємося щодня між собою. Заспокоюємо одна одну. А сусіди як ставляться гарно: і співчувають, і заспокоюють, і чим можуть, допомагають. 
Сільський голова у нас добрий. Старається вникати в наші проблеми житейські. З обмолотом зернових допомагав, щоб дешевше було. Тепер  вся техніка на селі приватна і дорога. Він і до зими питання з дровами  вирішить. 
Хочеться відволікти співбесідницю від сумного.
– А взагалі, як живете? Господарка велика? 
– Є хліб і до хліба. Утримуємо корову, годуємо свиней, є гуси, качки, кури. Поля свого із пайовими ділянками, що дісталися нам по заповіту, маємо майже 5 гектарів. Сіємо пшеницю, овес, ячмінь. Садимо картоплю. Чоловік працює водієм, то ще й копійка в хаті ведеться для виживання.
Надіюсь, що і син Микола скоро влаштується на роботу – він же і водій, і тракторист. Для радості доня виростає – третьокласниця-розумниця.
Все в нас добре,  аби тільки Саша швидше живий та здоровий повернувся. Він в армії з 8 квітня, а мені здається, що то — ціла Вічність.
І я перейнявся цими переживаннями. Колись, в минулому, мій рід був майже винищений. Хто війною, хто боротьбою за нашу неньку-Україну. І в мене та жарина болю не затухає. Тому й беру близько до серця переживання земляків і слово "Мама" виписую з великої букви.
l
На сесії районної ради прозвучало депутатське звернення від голови райпарторганізації ВО "Батьківщина" Володимира Андросюка про допомогу сім'ям, чоловіки яких воюють в зоні АТО. Тому цікавлюся, як з цим у Любитівській сільраді. 
На столі у сільського голови  Віктора Павлова на видному місці – список тих, хто воює і хто мобілізований. У нього постійний телефонний зв'язок із тими хлопцями та їх сім'ями. З активною участю голови зібрали всім селом кошти і закупили бронежилети. 
Село співчуває. Село діє. Село теж живе війною і долею України. Віктор Іванович знає, як і з чого будуються бліндажі, котрі захищають хлопців від смертоносних ударів "градів". Знає і сімейні проблеми тих, хто служить. Але найголовніше було почути із вуст Мами Саші: "У нас голова добрий". До речі, він вже пообіцяв посприяти із влаштуванням на роботу Миколу, сина Людмили Варчин.
Ось такі вони, реалії життя. Добрі і відповідальні люди, добрий голова, а значить — буде у нас омріяна благополучна Україна.
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКУ: Людмила ВАРЧИН.
Фото Світлани ЛЯШУК.

Уже понад три місяці на Сході України триває антитерористична операція. Понад три місяці наші солдати стоять на обороні Української державності, суверенітету та територіальної цілісності. Щоденно крок за кроком відвойовують захоплені сепаратистами території сіл та містечок, відновлюючи мирне життя.

Виконавчий апарат Ковельської міської ради.

 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1042
Читати далі

Повідомлення в номер / Хай святиться ім'я твоє, Мамо

14.08.2014

DSC_0010Хай  святиться ім'я  твоє,  Мамо!

Хочу осягнути глибокий зміст слова “Мати”. Пишу з великої букви. Ніяким правописом не визначиш значення цього величного і святого слова.
Непросто народити. Не легше виростити, виховати і в час випробувань заради рідної землі, волі і свободи народу, відпущення гріхів людства іти із сином або дочкою на Голгофу. Так, як це зробила Мати Божа. Цим вона виконала свою місію перед Богом.
Сьогодні знову настав час  вибору – наслідувати Пресвяту Богородицю Марію чи покірно скоритися  зухвалим російським бойовикам, терористам і диверсантам.
Нещодавно від поважної, інтелігентної пані почув: "Я свого сина під мобілізацію і в зону АТО на війну не пущу. Тільки через мій труп!". Виправдання і звинувачення влади, олігархів сипались камінним градом. 
Не виню цю пані, бо не маю права судити.
Вона ж – мати. Але так гірко стало на душі: "Невже пропадає Україна, зникає з карти земної велична, тисячолітня держава?" – подумалось.
Через кілька днів заспокоююсь, побувавши в  Любитові.
Біля гарного квітучого обійстя нас зустрічає миловида господиня. Це — Людмила Варчин, син якої Олександр служить в зоні АТО і щодня, щохвилини перебуває під обстрілом кулеметів, "градів", мінометів і снайперів.
– Заходьте до хати, а то  собаки так гавкотять, що й порозмовляти не дадуть, — запрошує жінка.
Смуток в очах, тривога — на обличчі і в голосі. 
– Переживаєте за сина?
– День і ніч. Двічі на добу виходимо на зв'язок. Поговориш — серцю легше. А буває, коли обірветься та тонка ниточка, то місця собі не знаходжу. Так було, коли Сашин батальйон доходив до Волновахи. Тривожно на душі. Але мій Саша каже: "Мамо, якщо не ми, — то хто?". 
Слухаю Маму Людмилу і намагаюся зрозуміти,  чим заповнений любитівський духовний простір.
— Важко всім. З нашого села 7 юнаків у зоні АТО. Ми, матері, молимось за них всіх. Спілкуємося щодня між собою. Заспокоюємо одна одну. А сусіди як ставляться гарно: і співчувають, і заспокоюють, і чим можуть, допомагають. 
Сільський голова у нас добрий. Старається вникати в наші проблеми житейські. З обмолотом зернових допомагав, щоб дешевше було. Тепер  вся техніка на селі приватна і дорога. Він і до зими питання з дровами  вирішить. 
Хочеться відволікти співбесідницю від сумного.
– А взагалі, як живете? Господарка велика? 
– Є хліб і до хліба. Утримуємо корову, годуємо свиней, є гуси, качки, кури. Поля свого із пайовими ділянками, що дісталися нам по заповіту, маємо майже 5 гектарів. Сіємо пшеницю, овес, ячмінь. Садимо картоплю. Чоловік працює водієм, то ще й копійка в хаті ведеться для виживання.
Надіюсь, що і син Микола скоро влаштується на роботу – він же і водій, і тракторист. Для радості доня виростає – третьокласниця-розумниця.
Все в нас добре,  аби тільки Саша швидше живий та здоровий повернувся. Він в армії з 8 квітня, а мені здається, що то — ціла Вічність.
І я перейнявся цими переживаннями. Колись, в минулому, мій рід був майже винищений. Хто війною, хто боротьбою за нашу неньку-Україну. І в мене та жарина болю не затухає. Тому й беру близько до серця переживання земляків і слово "Мама" виписую з великої букви.
l
На сесії районної ради прозвучало депутатське звернення від голови райпарторганізації ВО "Батьківщина" Володимира Андросюка про допомогу сім'ям, чоловіки яких воюють в зоні АТО. Тому цікавлюся, як з цим у Любитівській сільраді. 
На столі у сільського голови  Віктора Павлова на видному місці – список тих, хто воює і хто мобілізований. У нього постійний телефонний зв'язок із тими хлопцями та їх сім'ями. З активною участю голови зібрали всім селом кошти і закупили бронежилети. 
Село співчуває. Село діє. Село теж живе війною і долею України. Віктор Іванович знає, як і з чого будуються бліндажі, котрі захищають хлопців від смертоносних ударів "градів". Знає і сімейні проблеми тих, хто служить. Але найголовніше було почути із вуст Мами Саші: "У нас голова добрий". До речі, він вже пообіцяв посприяти із влаштуванням на роботу Миколу, сина Людмили Варчин.
Ось такі вони, реалії життя. Добрі і відповідальні люди, добрий голова, а значить — буде у нас омріяна благополучна Україна.
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКУ: Людмила ВАРЧИН.
Фото Світлани ЛЯШУК.

Хочу осягнути глибокий зміст слова “Мати”. Пишу з великої букви. Ніяким правописом не визначиш значення цього величного і святого слова...

Анатолій СЕМЕНЮК.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 910
Читати далі
14.08.2014

загруженноеУряд зобов’язав великий бізнес фінансувати Українську армію

Україна має чим фінансувати армію, відновлювати Донбас, платити пенсії та соціалку. Такі результати “шахової” партії, що розіграв Уряд Арсенія Яценюка з парламентом. У програші лишились олігархи, які будуть сплачувати значно більші податки.

Урядові законопроекти зчинили галас на всю країну, коли депутати "УДАРу" та "Свободи" розвалили коаліцію прямо перед голосуванням, що фактично дало старт передвиборчій кампанії у Верховну Раду. Розпочавши забіг за депутатськими мандатами, парламентарі втратили мотивацію підтримувати непопулярні урядові ініціативи і провалили голосування.
Депутати, мабуть, вже уявляли свої обличчя на біг-бордах та листівках, але Прем'єр-міністр привів їх до тями, оголосивши про відставку Уряду. Арсеній Яценюк вимагав проведення позачергового засідання ВР з метою повторного голосування за урядові законопроекти. Президент П. Порошенко підтримав ультимативну позицію Прем'єр-міністра.
Коли настав час повторно голосувати, вся країна вже знала, що якщо депутати не приймуть урядових законів, то в країні не буде чим платити соціальні виплати, забезпечувати всім необхідним Українську армію і відбудовувати Донбас. Вибору у депутатів не залишилось, тож в результаті тиску вони підтримали урядові зміни до Бюджетного і Податкового кодексів конституційною більшістю, тобто віддавши за них понад 300 голосів.
Таким чином, Уряд домігся виділення 9 млрд грн. на фінансування армії, закупівлю нових видів озброєнь, виплату грошового забезпечення військовим. Люди, які залишилися без домівок через дії терористів та сепаратистів на Донбасі, отримають підтримку. На відновлення Донбасу Уряд скерує 2,9 мільярда гривень.
Додаткові кошти Кабінет Міністрів отримає, не зменшуючи соціальних стандартів: зарплати бюджетникам, пенсії та соціальні виплати будуть і далі сплачуватися в повному обсязі. Головним джерелом стануть кишені українських олігархів – вони заплатять дві третини цих коштів.
Уряду вдруге вдалося підвищити податки на надприбуткові бізнеси, які знаходяться в руках багатіїв. Ренту за користування корисними копалинами підвищили з 5 до 8%. Рента щодо природного газу збільшена в 3 рази. А рента на нафту зросте з 39 до 45%. 
Також прийнято рішення щодо заробітних плат народних депутатів України, членів Уряду і високопосадовців. Їм залишили “голий” оклад, знявши 10 тисяч гривень із зарплати кожного високопосадовця  та нардепа.
Водночас, в урядових змінах до Державного бюджету окремо обговорена підтримка аграріїв. Зокрема, передбачено 430 мільйонів гривень на компенсацію процентної ставки за кредитами, залученими українськими аграріями, енергетичним сектором і машинобудуванням.
Для рядових українців введено тимчасовий податок – військовий збір в розмірі 1,5% додатково до податку на доходи фізичних осіб. Цей податок вводиться лише до кінця поточного року. 15 гривень з тисячі – невисока платня для звичайного громадянина, проте вона допоможе підтримати Збройні Сили України, а, цілком можливо, і врятує життя комусь із українських солдатів.
"Мародерством в армії і на сьогоднішній війні займатися ніхто не буде. А той, хто буде займатися, буде сидіти в тюрмі", – заявив Прем'єр-міністр, щойно урядові законопроекти стали законами. Він також звернувся до суспільства та засобів масової інформації із закликом взяти під суворий громадський контроль кожне таке виділення "військових" коштів.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 844
Читати далі

Повідомлення в номер / Люди говорили про наболіле

14.08.2014
Люди говорили 
про наболіле
8 серпня у Палаці культури міста Луцька відбулася зустріч представників влади з членами родин військовослужбовців, які перебувають у зоні антитерористичної операції. 
Приїхали делегації з усіх районів та міст Волині. У зустрічі взяли участь голова облдержадміністрації Володимир Гунчик, перший заступник голови облради Олександр Пирожик, заступник обласного військового комісара  Володимир Бондарук та ін.
На зустрічі було порушено ряд проблемних питань. Над їх вирішенням працюють в облдержадміністрації.
Так голова облдержадміністрації Володимир Гунчик поінформував про створення оперативного штабу при Раді оборони області і провів його перше засідання. До цього штабу увійшли  керівники силових структур, соціальної служби,  військові комісари, начальники   профільних відділів та управлінь, громадські активісти. 
Робоча група штабу координуватиме вирішення усіх проблем, які сьогодні виникають у родин мобілізованих військовослужбовців, сприятиме волонтерам у їх діяльності. Крім цього,  основним завданням оперативного штабу є запобігання виникненню в області надзвичайних ситуацій.
 На згадуваній зустрічі дружини й матері військовослужбовців висловили чимало претензій з приводу роботи військкоматів та сільських і селищних рад,  що стосується ходу проведення мобілізаційних процесів, наводили ряд фактів. Перевірити їх на прохання Володимира Гунчика мають прокуратура, управління МВС та СБУ.
Також голова облдержадміністрації вчергове наголосив на необхідності координації усіх зусиль задля  допомоги сім'ям військових та стабілізації ситуації в області:
"Я прошу робочу групу, яку очолює мій радник Борис Кондратюк, чітко визначитися з координацією дій в усіх напрямках співпраці. Найголовніше, щоб всі люди області, які займаються допомогою військовим, через засоби масової інформації чи сайт облдержадміністрації отримали контактні телефони відповідальних осіб: хто – за транспорт, хто – за забезпечення паливом, хто – за формування і координацію руху робочих груп волонтерів або громадських організацій, що займаються доставкою. Будь-яке питання має оперативно вирішуватись через роботу оперативного штабу при Раді оборони області".
Родичам військових – увага 
і підтримка
Голова облдержадміністрації Володимир Гунчик вимагає посилити роботу з родинами військовослужбовців.  На цьому він вкотре наголосив під час оперативної наради.
Заступник директора департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації Оксана Гобод повідомила, що спеціалісти системи соцзахисту вивчають потреби та умови проживання таких сімей, щоб за результатами обстежень надати їм державну соціальну допомогу. Ці родини держава підтримує фінансово. З резервного фонду обласного бюджету 27-м сім'ям загиблих в АТО надано матеріальну допомога у розмірі 100 тис. грн. Ще 11 родин користуються 50-відсотковою знижкою на житлово-комунальні послуги. Шістьом родинам призначено пенсії за втратою годувальника.
Підтримують родини військових і з місцевих бюджетів. Для потреб поранених виділено майже 150 тис. грн, для мобілізованих – 410 тис. грн. Ще 160 та 405 тис. грн. відповідно додали сільські та селищні ради, а також їх громади.
Оксана Гобод зазначила, що для сімей, які користуються природним газом, у зв'язку з підвищенням цін та тарифів, пропонується новий вид соціального захисту – компенсаційна виплата.
Дітей з родин, де є загиблі військовослужбовці, оздоровлюють коштом обласного бюджету в таборах відпочинку.
За словами заступника директора департаменту соціального захисту населення ОДА, діти мобілізованих, поранених та загиблих військовослужбовців у серпні-вересні будуть забезпечені місцями в дошкільних навчальних закладах, а молодим спеціалістам-педагогам надаватиметься допомога у працевлаштуванні.
Голова облдержадміністрації Володимир Гунчик зобов'язав усіх причетних до соціального забезпечення родин військовослужбовців робити все для вирішення проблем цих сімей. 
"На кожній оперативній нараді чи засіданні координаційного штабу, – наголосив він, – я хочу чути про результати зробленого. І за цим критерієм будемо оцінювати нашу роботу та звітуватися перед батьками, дружинами тих, хто сьогодні знаходиться в зоні АТО, і перед ким маємо відповідні зобов'язання".
Радник голови облдержадміністрації Борис Кондратюк зауважив, що нині проводиться аналіз, чого насамперед потребує кожна родина, де є загиблі.
Окремо ведеться аналіз потреб  для мобілізованих, які перебувають в зоні АТО, щодо їх забезпечення засобами бронезахисту, тактичним спорядженням, іншим військовим майном.  
За повідомленнями 
прес-служби облдержадміністрації.

гунчикЛюди говорили про наболіле

8 серпня у Палаці культури міста Луцька відбулася зустріч представників влади з членами родин військовослужбовців, які перебувають у зоні антитерористичної операції.

За повідомленнями прес-служби. 

 


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 743
Читати далі

Повідомлення в номер / "Волинь-Кальвіс": вміють і можуть

14.08.2014

DSC02743"Волинь-Кальвіс": вміють і можуть

Є тепло душі, а є тепло у власній хаті. Зігріти душу можна теплим словом, увагою. Для будинку потрібен "генератор" тепла. Але якщо виробник із своєї душі не випромінюватиме тепло, то й виріб його буде неефективний.
 У Анатолія Понікарчука, директора ТзОВ "Волинь-Кальвіс" і його колективу, з цим все в порядку. Підприємство виготовляє теплові котли, які обігрівають невеликі будинки і цілі мікрорайони.
Коли сьогодні не розв'язана проблема постачання газу з Росії і йде війна на Сході, зима, яка наближається, нам здається жорстокою мачухою. Саме тут, у цій фірмі, яка пропонує побороти холод альтернативними видами палива, я бачу просвіток і відчуваю деяке заспокоєння.

Є тепло душі, а є тепло у власній хаті. Зігріти душу можна теплим словом, увагою. Для будинку потрібен "генератор" тепла. Але якщо виробник із своєї душі не випромінюватиме тепло, то й виріб його буде неефективний.

 У Анатолія Понікарчука, директора ТзОВ "Волинь-Кальвіс" і його колективу, з цим все в порядку.

Анатолій СЕМЕНЮК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2062
Читати далі