Герої не вмирають
Пішов на Схід, та повернутись
обіцяв.
І пам'ятаєм, як гуртом ми
проводжали
Тебе в АТО.
Ти посміхався та не знав, що там,
на небі,
Для тебе іншу долю зготували.
Про втрати говорити завжди боляче, але коли із життя ідуть молоді, важко і боляче вдвічі. Мужні, сміливі, хоробрі — наші захисники, не шкодуючи власного життя, боронять країну від ворожого вторгнення на Сході. Натомість ми не маємо права забувати імена тих, хто за наш мир заплатив надвисоку ціну — віддав своє життя.
Тож, як ми повідомляли раніше, минулого понеділка на подвір'ї навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 11-ліцей" відбувся мітинг, присвячений відкриттю меморіальної дошки випускнику навчального закладу Олександру Абрамчуку (на знімку).
Вшанувати пам'ять Героя під час урочисто-траурного заходу прийшли рідні та друзі, представники міської влади на чолі з міським головою Олегом Кіндером, педагогічного й учнівського колективів школи, духовенство, українські військові та інші.
Директор школи Галина Сидорук у виступі зазначила, що час все частіше випробовує український народ на міцність, та події останніх років, дали зрозуміти кожному громадянину причетність до майбутнього держави. Патріотизм піднявся на високий рівень не лише на словах, а й в ділах. Наші захисники цьому яскравий приклад. Один з них і наш земляк Олександр Абрамчук. Галина Олексіївна зізнається — у шкільній родині хлопець залишив по собі лише приємні спогади, адже був дисциплінованим, старанним і привітним.
В 2004 році, після 10-го класу юнак вступив до Луківського профтехучилища №22, де в 2007 р. отримав професію слюсаря з ремонту автомобілів. Пізніше працю-вав за спеціальністю. Безперечно, мріяв і мав плани на майбутнє. Та доля розпорядилася інакше.
9 квітня 2014 року 26-річний Олександр був призваний до лав Української армії. Пройшов підготовку у Володимир-Волинській механізованій бригаді. Згодом його з побратимами відправили в зону бойових дій на Схід України, де 14 липня він і загинув.
Олександр Абрамчук — один з перших воїнів, які стали в бій з ворогом і які показали противнику: українську землю — є кому захищати.
Світла згадка про справжнього патріота та Героя України назавжди залишиться в нашій пам'яті. Адже вірність присязі, мужність та героїзм, продемонстровані Олександром під час здійснення бойового завдання, є прикладом самовідданого виконання військового обов'язку в ім'я миру у нашій державі. За це Олександр Указом Президента України нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).
Щоб увічнити пам'ять про випускника НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів № 11-ліцей", колишній учень цієї школи, а нині депутат міської ради Юрій Міцура ініціював встановлення пам'ятної дошки на фасаді закладу.
"На жаль, поява таких дошок — сумна трагедія сьогодення", — сказав Юрій Михайлович і закликав допомагати всім, хто вистояв, хто вижив, хто втратив, адже загоїти цю глибоку рану допоможе лише наша підтримка й увага.
12 лютого Олександр мав святкувати день народження, та замість радісних святкувань і посмішок — сум і скорбота. А ще — викарбувані ініціали на пам'ятній дошці. Право відкрити цей пам'ятний знак надали побратимам Олександра. Освятили меморіальну дошку благочинний УПЦ КП о. Анатолій і настоятель храму Св. Володимира о. Віталій.
До присутніх звернувся й міський голова Олег Кіндер, який впевнений, що ця дошка стане одним із символів безсмертної пам'яті Героя, адже щодня нагадуватиме учням школи про мужність Олександра в ім'я українського народу. "Це непоправна втрата… Але це гідний приклад для наслідування. Ви повинні гордитись і рівнятись на нього", — додав Олег Олексійович.
Важко у той день було говорити і бойовим друзям. Учасник бойових дій, командир дивізіону підполковник Сергій Фураєв закликав берегти пам'ять про юного, але мужнього Олександра. А член екіпажу Сергій Літвінович розповів, що Сашка знав особисто, адже службу несли в одному екіпажі. З його слів, це був простий хлопець, щирий і справжній українець. Та життя його раптово обірвалось, і сталось це на очах в Сергія Миколайовича, і не під Амвросіївкою (Донецька обл.), як було відомо раніше, а під м. Краснодоном Луганської обл. в "Ізваринському котлі", який очевидці називають справжнім пеклом.
Багато слів скорботи було сказано під час заходу. Та найголовнішими стали слова подяки мамі Олександра Антоніні Петрівні за подвиг сина. Варто сказати, що не стала осторонь біди Абрамчуків і міська влада, яка у той страшний момент втрати долучилась до організації похорону, а з часом, щоб хоч якось загоїти рани, придбала їм квартиру у нашому місті.
Впевнена: меморіальна дошка Олександру Абрамчуку не стане просто табличкою на стіні школи, а пам'ять про нього повік не згасне. Бо на подібних прикладах і подвигах в ім'я держави — зросте гідне продовження роду.
Герої не вмирають — вони відроджуються у пам'яті поколінь! Вічна слава Герою!
Аліна РОМАНЮК.
Пішов на Схід, та повернутись обіцяв.
І пам'ятаєм, як гуртом ми проводжали
Тебе в АТО.
Ти посміхався та не знав, що там, на небі,
Для тебе іншу долю зготували.
Про втрати говорити завжди боляче, але коли із життя ідуть молоді, важко і боляче вдвічі. Мужні, сміливі, хоробрі — наші захисники, не шкодуючи власного життя, боронять країну від ворожого вторгнення на Сході. Натомість ми не маємо права забувати імена тих, хто за наш мир заплатив надвисоку ціну — віддав своє життя.
Тож, як ми повідомляли раніше, минулого понеділка на подвір'ї навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 11-ліцей" відбувся мітинг, присвячений відкриттю меморіальної дошки випускнику навчального закладуОлександру АБРАМЧУКУ.
Аліна РОМАНЮК.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 885