Пам’ять / Слово про друга і колегу

11.06.2015 Семенюк Анатолій Володимирович

Світлій пам'яті Романа Герасімова

Слово про друга і колегу

Остання зустріч… Ні — прощання. Він лежав у домовині. Обличчя його змінилося. Воно відображало якусь холодну відчуженість до цього жорсткого і не завжди справедливого світу.

Я вдивлявся в нього і хотів знайти іскорки колишнього живого, невгамовного, молодечого ентузіазму, а знаходив тільки залишки відчайдушної боротьби зі смертю за життя.

Групами і поодинці заходять друзі, родичі і просто знайомі. Вінки і квіти… Квіти і вінки… Віддати останню шану приїхали наші колеги із Луцька, Києва та інших міст. Це знак поваги, заслуженої життям і працею.

Хто він, Роман Едуардович Герасімов, цей колись бурхливий вулкан енергії?

Я приїхав до Ковеля у 1985 році, коли Роман Едуардович працював головою міськвиконкому. Мені було поставлене завдання реформувати енергетичну галузь Ковельщини, тобто міський і сільський райони електромереж об'єднати в одне підприємство.

Практику організаційної та керівної роботи я мав — працював в електромережах Камінь-Каширського та Любешівського районів і вісім років очолював потужний Нововолинський РЕМ. До того ж, і в Ковелі трудився електромонтером.

Під час першої співбесіди Роман Едуардович зустрів мене насторожено. З нотками невдоволення у голосі: мовляв, у нас і своїх кадрів на посаду начальника району електромереж вистачає.

Я відповів, що виконую волю вищестоящого начальства і готовий до співпраці.

Я розумів, що дотичних проблем багато. Місто інтенсивно розбудовується, промисловість широкими кроками іде вперед, на підйомі — соціально-економічний розвиток, без енергетики в сучасних умовах цей рух неможливий.

Було усвідомлення й того, що голова міста є найважливішою об'єднуючою ланкою між будівельниками, промисловими підприємствами та організаціями і службами міста. Разом з тим, виконком — своєрідний "локомотив", який рухає потяг соціально-економічного розвитку. Признаюсь, що така відкритість мера мені сподобалась. Вона віщувала тісну співпрацю і розуміння.

Стару радянську систему можна критикувати, не сприймати, але питання добору і виховання кадрів стояло на чільному місці. Система була жорсткою до нерадивих, безвідповідальних керівників і без жалю викидала їх за борт "корабля".

Роман Едуардович займав високу сходинку в ієрархії влади. Своєю активністю, професіоналізмом та високими управлінськими здібностями забезпечував доручену ділянку роботи. Вісім років (1981-1988р.р.) наполегливо і невтомно тримав штурвал корабля під назвою "Ковель”.

А спогади птахами виринають із підсвідомості…

— Романе Едуардовичу, можна на прийом?

— Заходь. Що в тебе трапилося?

— Потрібна допомога. Хочу, щоб ви від імені виконкому та ради звернулися із листом до Міністерства енергетики про необхідність будівництва нової виробничої бази. Ви ж знаєте, в яких важких умовах працюють енергетики.

– Анатолію Володимировичу, там де ти пропонуєш розбудуватися, знаходиться житловий будинок. Куди людей відселимо?

— Я розумію проблеми з відселенням, але ж заради покращення умов праці енергетичної служби все одно чимось потрібно жертвувати.

— Добре, готуй листа. Будемо думати.

Лист до міськради викликав негативну реакцію з боку обласного підприємства і особливо — об'єднання "Львівенерго". Мовляв, як це могли ковельчани вийти через їх “голови” аж на Міністерство?

Проте буря швидко вщухла, і позитивне рішення було прийняте.

У цій ситуації проявилися визначальні риси характеру Романа Герасімова як голови міста — це розуміння проблеми, відповідальність, дотримання слова і готовність допомогти.

Мешканці житлового будинку були оперативно переселені в нові комфортні квартири, а я відчув повне сприяння у будівництві нової бази.

У своїй книзі "Філософія душі" (Луцьк. Надстир'я. 2013) я писав: "Можна назвати маленьким подвигом переселення мешканців цього будинку та його знесення. Тут енергетики мають дякувати Романові Герасімову, голові міста".

І сьогодні я ще раз від імені тодішніх і теперішніх енергетиків Ковельщини висловлюю щиросердечну, народну (тепер уже посмертну) подяку Роману Едуардовичу за те, що вони мають одну з кращих виробничих баз в області.

Рояться спогади. З ріки пам'яті виринають картини співпраці, а згодом — і дружби.

Здача житлових будинків завжди була на контролі в обласного начальства. Щоб не зірвати здачу будинку у встановлений термін, доводилося працювати у вихідні дні та в позаурочний час.

Якось у суботу бульдозерист, зловивши гаву, "в'їхав" у електропідстанцію. Сталося аварійне вимкнення мікрорайону по вулиці Володимирській. Роман Едуардович старався чимось допомогти і не відходив від ремонтників-електриків доти, доки аварійна ситуація не була ліквідована.

А скільки разів він зупиняв водіїв, коли бачив порушення Правил дорожнього руху чи коли автомобіль не туди віз матеріали.

Нам би, сьогоднішнім, таку принциповість. І все це не заради своєї вигоди чи якогось піару, а заради порядку і блага міста.

Вісім років — на відповідальній посаді. Побудовано тисячі квартир. А він залишився проживати з сім'єю у тісній двокімнатній.

Коли йому дорікали цим, він відповідав:

— На черзі стоять сотні сімей бідних, обездолених. Як я їх обійду? Спочатку — їм, а потім, може, вдасться мені.

Ця скромність, милосердність і співпереживання за інших є повчальним прикладом для наслідування деяким чиновникам держслужби всіх рівнів.

Поки чекаємо священика, хтось тихо шепоче на вухо:

— Бачите, хата яка скромна і непоказна, не така, як у теперішніх олігархів.

Не відповідаю — немає сенсу. А сам знову, уже вкотре, констатую, що головним в житті Романа Герасімова, голова міста, ставив не особисте збагачення, а благо рідних і дорогих йому ковельчан. Висока посада у його свідомості ототожнювалася з високою моральністю. Ось чим він був багатий!

Роман Едуардович мав тверду позицію і принциповість у поглядах.

— Анатолію Володимировичу, ти зробив велику помилку, коли будинок панахиди передав релігійній громаді, — дорікав він мені не раз.

Я пояснював, виправдовувався, а він слухав і стояв на своєму. Його позиція нас не роз'єднувала, а викликала повагу і навіть зближувала.

Добре слово про колегу, друга я чув і від працівників “Ковельсільмашу" та технічної школи ТСО України, де він працював після закінчення терміну головування.

Ковельчани довіряли йому і неодноразово обирали депутатом міської та Волинської обласної рад.

…Ідуть і йдуть люди, щоб востаннє засвідчити свою повагу і пошанування.

Добре слово чую з вуст Євгена Поліщука, Володимира Блаженчука, Миколи Вельми, Бориса Сороки, Олени Грінченко, Віктора Сагаля, Василя і Володимира Микулічів та інших.

Сумує дружина, стримують сльози сини. Вони ще не можуть сприйняти своєю свідомістю, що їхнього батька уже немає.

Ех, Романе, Романе!... Чому пішов від нас так рано?

Палахкотить запалена свіча. Вона висвітлює у своїх проміннях непересічну видатну особистість, яка вписала знакову сторінку в історію Ковеля та Волині.

Сумуємо… Пам'ятаємо… Молимося: "Дай йому, Боже, Царство Небесне".

Анатолій СЕМЕНЮК.

На знімку: Роман Герасімов (другий праворуч) в колі друзів. Липень 2009 року.

Фото з архіву автора.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1012

Пам’ять / Подвигом свого життя вони вказали нам дорогу в майбуття

27.05.2015 Зінчук Вікторія Петрівна

Подвигом свого життя вони вказали нам дорогу в майбуття

З нагоди 154-ї річниці з часу перепоховання в Україні Тараса Шевченка біля пам'ятника Великому Кобзареві у Ковелі відбувся мітинг-реквієм.

До пам'ятника прийшли представники міської та районної влади, установ, організацій, політичних партій, громадських організацій, духовенство, учнівська та студентська молодь, жителі міста.

Перед присутніми виступив міський голова Олег Кіндер, який наголосив, що пам'ятник Тарасу Шевченку у Ковелі вже давно став місцем велелюдних зібрань, адже ми приходимо сюди у дні національних свят та дні пам'яті. Однин з таких – день перепоховання праху Кобзаря на Чернечій горі у Каневі.

"Тарас Шевченко невичерпний. Волею історії його ототожнено з Україною. Він належав до тих нечисленних обранців людства, які не дбають про власне щастя, бо все їхнє життя – це боротьба за правду, – сказав, зокрема, Олег Олексійович. – Будівництво цивілізованої європейської України неможливе без опори на головні постулати Шевченківської ідеї.

Ціною мільйонів жертв ми вибороли власну державу, проте здобуття незалежності у 1991 році не принесло нам такої бажаної волі. Тож боротьба продовжується. Україна вкотре проходить іспит на своє буття. Переконаний, що і цього разу ми зможемо довести, що гідні називатися українською нацією".

Олег Кіндер щиро подякував усім присутнім за повагу і пам'ять про Тараса Шевченка, за участь у заході, що підтвердило велич цієї людини.

Шевченко – це символ чесності, порядності і послідовності. Він ніколи не зраджував своїм ідеалам та поглядам. Шевченко нас усіх єднає. Про це говорили, звертаючись до присутніх, настоятель Української греко-католицької церкви блаженного Миколая Чарнецького Михаїл Іваняк, старший благочинний Ковельської округи УПЦ, настоятель храму Почаївської ікони Божої Матері протоієрей Володимир Ровінський, благочинний Ковельського міського деканату УПЦ КП, настоятель храму Димитрія Солунського протоієрей Анатолій Александрук.

Заслужений працівник культури України Іван Сидорук наголосив на значенні пам'яті Кобзаря для нинішніх поколінь, а представник громадської організації "Майдан Гідності" Василь Марчук сказав, що дуже важливо сьогодні переосмислити сторінки життя та творчості Т. Г. Шевченка і зачитав рядки власного вірша, присвяченого Великому Пророку української нації.

Учасники мітингу поклали квіти до підніжжя пам'ятника поету, біля якого було проведено поминальну панахиду, яку відправив благочинний Ковельського міського деканату УПЦ КП отець Анатолій Александрук з духовенством.

Після панахиди усі присутні вирушили до пам'ятного знака "Борцям за волю України", де відбулося відкриття стели пам'яті на честь земляків, які загинули в ході проведення антитерористичної операції.

На зустрічі-вшануванні були присутні батьки, рідні, друзі, бойові побратими загиблих Героїв, керівництво міської та районної влади, духовенства, громадськість Ковельщини.

…Не обійшло горе втрати рідної людини волинян. Свій чорний рахунок смерть розпочала і на нашій землі. Ковельчани, хлопці з Ковельського району, добровольці, військовослужбовці Збройних Сил України загинули в перші дні проведення антитерористичної операції.

У виступах ведучих звучали слова подяки батькам, які виростили синів-героїв, що подвигом свого життя вказали нам дорогу у майбутнє. Лунали слова, сповнені вірою в те, що їхня смерть не буде марною і Україна перетвориться на квітучу державу, за яку не буде соромно героям на небесах.

Невимовно болісно споглядати на портрети дванадцяти воїнів, які загинули, захищаючи честь, гідність і територіальну цілісність нашої держави. Згадаємо їх поіменно: Олександр Артемук (з дня загибелі якого під Волновахою 22 травня минув рівно рік), Олександр Абрамчук, Анатолій Шилік, Олексій Тарасюк, Олександр Ярмолюк, Андрій Задорожній, Роман Данилевич, Сергій Дем'яник, Станіслав Максимчук, Андрій Омелянюк, Андрій Мостика, Павло Редькович.

Хвилиною мовчання присутні вшанували світлу пам'ять Героїв, чиї життя були віддані заради всіх нас.

Духовенство міста Ковеля відслужило панахиду.

Присутні поклали запалені лампадки та квіти до підніжжя стели.

Вікторія ЗІНЧУК.

НА ЗНІМКАХ: під час мітингу-реквієму біля пам’ятника Тарасу Шевченку (вгорі) і відкриття стели пам’яті на честь земляків, які загинули в ході проведення АТО (внизу).

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1203

Пам’ять / Вшанували Великого Кобзаря

27.05.2015 Мороз Оксана Леонідівна

Вшанували Великого Кобзаря

Минулої п'ятниці в с. Колодниці, на символічній могилі Тараса Шевченка відбувся мітинг з нагоди 154-ої річниці перепоховання праху Великого Кобзаря на Чернечій горі в Каневі.

На початку присутні хвилиною мовчання вшанували світлу пам'ять загиблих Героїв АТО та пам'ять українського Генія – Тараса Шевченка.

Із промовою до учасників мітингу звернувся голова Ковельської райдержадміністрації, депутат обласної ради Віктор Козак. "Сьогодні ми в черговий раз зібралися біля цієї святині, аби згадати Тараса Шевченка –справжнього Пророка, батька свого народу, який щиро вболівав за долю рідної йому України", – зазначив Віктор Теодосійович.

"По праву Тарас Шевченко займає одне із провідних місць серед когорти українських Героїв. Він – провідник українського народу й нації, який закликав не миритися із своїми гнобителями, а сміливо боротися за незалежність", – наголосив голова районної ради Ігор Верчук.

Після цього очільники районної влади на знак пошани та пам'яті поклали до символічної могили Т. Шевченка вінок.

Слово мав громадський діяч, Заслужений працівник культури України Іван Сидорук. Іван Васильович продекламував окремі із поезій Тараса Григоровича, а також наголосив на тому, що сила духу та творчість Великого Кобзаря – від Бога.

Вдячність районній владі та відділу культури за те, що травневе свято Тараса стало традиційним для ковельчан, висловила колишня голова філії "Союзу Українок", громадська активістка Алла Полякова.

Член ГО "Майдан Гідності" Василь Марчук тепло і щиро говорив про Тараса Шевченка-патріота, його незламну силу волі. Виступаючий прочитав вірш Андрія Демиденка "Україні", Олена Місюра – уривок із поеми "І мертвим, і живим…".

Народний аматорський фольклорний колектив "Родина" подарував присутнім музичні номери.

Від імені духовенства говорив священик Св.-Благовіщенського собору УПЦ КП м. Ковеля о. Ігор, який побажав миру українському народу.

Панахиду біля хреста відслужили представники духовенства УПЦ КП на чолі із настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ КП о. Василем із с. Білина.

По завершенню заходу до символічної могили Т. Шевченка присутні поклали квіти.

Оксана МОРОЗ.

НА ЗНІМКУ: під час мітингу біля символічної могили Т. Шевченка в Колодниці.

Фото

Мирослава ДАНИЛЮКА.

Оксана МОРОЗ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 905

Пам’ять / Слово Великого Кобзаря - з нами

22.05.2015

22 травня – 154-річчя від дня перепоховання праху Тараса Шевченка на Чернечій горі у Каневі

Слово Великого Кобзаря - з нами!

Важкий час переживає нині Україна та її народ. Кінця-краю буремній круговерті випробувань, які випали на його долю, не видно. Воістину, як писав Тарас Шевченко, "врем'я люте".

Однак мусимо його пережити, перемогти ворогів внутрішніх і зовнішніх, утвердити справжню незалежність Української держави й продовжити її розбудову в ім'я добробуту і благополуччя майбутніх поколінь українців.

Досягти цього і непросто, і нелегко. Тож нехай на цьому тернистому шляху нас супроводжує слово Великого Кобзаря – слово пророче, сильне і безсмертне.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 766

Пам’ять / Пам'ять житиме вічно

22.05.2015

Пам'ять житиме вічно

Меморіальна дошка на місці, де у роки Другої світової війни знаходився нацистський табір "Шталаг-301", тепер нагадуватиме, що тут з вересня 1941 по серпень 1942 року загинуло понад 11 тисяч радянських військовополонених. Вшанувати їх пам'ять нещодавно прийшли представники міської влади, ветерани, краєзнавці, журналісти, місцеві мешканці.

Інформаційна дошка розміщена поблизу будинку №137 на вулиці Брестській. Саме на цьому місці у роки Другої світової війни знаходився концтабір для утримання військовополонених. Про це нині нагадує дві бетонні опори вхідних воріт, які збереглися до сьогодні. Присутні вшанували пам'ять загиблих хвилиною мовчання.

Перший заступник голови обласної ради ветеранів війни, праці та Збройних Сил Геннадій Гулько подякував міському голові Олегу Кіндеру за підтримку ініціативи Волинської обласної ради ветеранів війни, праці та Збройних Сил щодо встановлення меморіальної дошки. Також він зауважив, що на окупованій території України було 242 німецькі табори. Один з них – у Ковелі.

Краєзнавцям та історикам завдяки документам та свідченням очевидців вдалося встановити місце розташування фашистського концтабору "Шталаг-301". Ще одним нелегким завданням залишається встановлення місця, де покояться останки невинно закатованих і замордованих військовополонених. Дослідження у цьому напрямку тривають.

Про необхідність увічення пам'яті тих, чиє життя забрала Друга світова війна, говорив і міський голова Олег Кіндер. Він подякував ініціаторам за їх активну громадянську позицію та запевнив, що міська влада робила і робить усе можливе для встановлення історичної правди, збереження для майбутніх поколінь ковельчан пам'яті про подвиг тисяч співвітчизників, які віддали свої життя за мир на нашій землі. Особливого значення це набуває саме сьогодні, коли в Україні тривають бойові дії і кожен з нас усвідомлює, яку ціну доводиться платити за мир і свободу.

За свою багатолітню історію Ковель пережив чимало воєн. Не оминула його і Друга світова. Історичні факти свідчать, що у 1941 році, коли Ковель було захоплено, вулицями міста гітлерівці гнали військовополонених. Вони відводили їх на територію зруйнованого заводу "Монополь", який був огороджений колючим дротом. Згодом їх перевели на вулицю Брестську, де знаходився нацистський табір "Шталаг-301". Тут щодня від виснаження і голоду вмирали 150-200 бійців та офіцерів.

З вересня 1941-го по вересень 1942-го років у таборі загинуло більше 11 тисяч військовополонених. Також у вересні 1941 року фашистські загарбники створили ще й відділення Ковельського “Шталагу” в місті Славуті, призначене для утримання хворих та поранених радянських бійців, які за станом здоров'я не могли доїхати до основного табору.

Оскільки фронт рухався далі, то вже у вересні 1942 року "Шталаг-301" повністю перевели до Славути, згодом – до Шепетівки, де він проіснував до липня 1944 року.

Відділ внутрішньої політики, організаційної роботи та зв'язків з громадськістю міськвиконкому.

НА ЗНІМКАХ: під час урочистого відкриття інформаційної дошки на місці розташування колишнього концтабору "Шталаг-301".

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Відділ внутрішньої політики, організаційної роботи та зв'язків з громадськістю міськвиконкому.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 953

Пам’ять / “Пам'ять Ковельщини

22.05.2015

“Пам'ять Ковельщини”

Будь-який народ, будь-яка нація починається, в першу чергу, з того, що вона досконало знає своє минуле. Сьогодні ні для кого не є таємницею, що часто історія України писалась далеко не в Україні і не українцями. Отож, мабуть, стільки у ній "білих плям".

Ще кажуть, що історія світу – це історія воєн. Однак війни не тільки пишуть криваві сторінки історії, а й ліквідовують самі історичні відомості. До цього можна віднести й знищення населених пунктів на території України під час Другої світової війни.

Не оминуло це лихо й Ковельщину. Однак не тільки війна cтирала поселення, колонії, хутори і навіть цілі села з адміністративної карти району, були й інші причини, відмінні від воєнних дій. Як правило, доля населених пунктів, яких зараз немає в списку сіл і селищ, закінчувалась трагічно. Адже село – це живий організм, в якому живуть люди: вони планують своє життя, побут, обійстя, і таке інше. І уявіть собі: якісь надзвичайні обставини все це враз руйнують…

Отож, з метою встановлення історичної справедливості та з ініціативи громадських активістів при голові Ковельської районної ради було створено робочу групу проекту "Пам'ять Ковельщини". До її складу увійшли небайдужі до історії нашого краю люди, серед яких – відомий на Ковельщині громадський і політичний активіст Володимир Кравчук, голова Волинського обласного відділення Українського фонду культури Геннадій Сарапін, правозахисник та краєзнавець Петро Вільчинський, голова районної ради Ігор Верчук, керуючий справами виконавчого апарату районної ради Андрій Броїло. Головою оргкомітету щодо пошуково-дослідницьких робіт було обрано Володимира Кравчука.

На першочерговому етапі своєї роботи Володимир Аврамович запропонував робочій групі зібрати всі можливі відомості про сільські поселення, що припинили своє існування в період 1939-1941 років на теперішній території Кричевичівської сільської ради. В свою чергу, Геннадій Сарапін запропонував залучити до цієї роботи загальноосвітні школи шляхом оголошення відповідного конкурсу серед школярів. Петро Вільчинський запропонував заручитися підтримкою відділу культури райдержадміністрації, а також відмежувати від цієї справи "краєзнавців", які можуть писати історію, не виходячи зі свого кабінету.

Було також погоджено низку заходів та відповідних звернень до органів державної влади, наукових та архівних установ. Робоча група закликає до співпраці всіх громадян, які можуть бути корисними в реалізації проекту "Пам'ять Ковельщини".

Виконавчий апарат Ковельської районної ради.

Виконавчий апарат Ковельської районної ради.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 924

Пам’ять / У гімназії вшанували героїв війни

22.05.2015

У гімназії вшанували героїв війни

Скільки часу пройшло, а війна знову стукає у наші серця, адже нові покоління боронять Україну, тисячі нових смертей ні в чому не винних людей, які прагнули лише миру, тисячі нових страждань, тисячі нових осиротілих дітей, тисячі нових бід, що не минули нашої держави.

Тому відтепер ми відзначатимемо не лише Перемогу, а й День примирення, подолання нацизму в Європі, який довгий час панував на континенті. Будемо висловлювати вдячність полеглим і тим, що лишилися в живих, пройшовши усе пекло того жахливого протистояння, переживши довгі роки боротьби заради майбутнього.

Ковельська міська гімназія долучилася до вшанування пам'яті жертв Другої світової війни. Захід відбувся з ініціативи учнів 6-Б класу та їх класного керівника Галини Качинської.

У той день лунали розповіді про те, як саме почалася війна, кого вона зачепила і скільки нещастя принесла у домівки українців. Шестикласники декламували вірші, присвячені Перемозі. Особливо вразив, напевне, кожного лист до солдата, написаний 15-річною дівчинкою, яка перебувала у Німеччині, будучи невільницею барона Шарлена.

"Тільки смерть врятує мене від жорстоких побоїв, – писала вона. – Не хочу більше бути рабинею у проклятих, жорстоких німців... Тату, відомсти за маму і за мене". Певно, для будь-кого краще загинути, аніж жити на чужині, де ти нікому не потрібен, де тебе просто нещадно експлуатують.

Дійство супроводжувалось піснями, котрі виконували як учні 6-Б класу, так і молодші гімназисти. Безсумнівно, захід не залишив байдужим нікого. Хвилину мовчання за загиблими у Другій світовій та в зоні АТО доповнювала тужлива пісня "Пливе кача по Тисині", яку всі пам'ятають з часів Майдану.

Захід у гімназії завершився піснею "Перемога" у виконанні учениці 6-А класу Крістіни Трофимович. Організатори були вдячні усім, хто взяв у ньому участь, а також небайдужим гостям, які відвідали того дня навчальний заклад.

Сергій ГАВРИЛЮК.

Сергій ГАВРИЛЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 794

Пам’ять / Провели в останню путь

19.05.2015 Скоклюк Степан Антонович

Провели

в останню путь

Провели в останню путь

В рамках заходів, присвячених Дню пам'яті та примирення і 70-й річниці Перемоги над нацизмом у Європі, в урочищі “Мар'їна роща”, поблизу села Мощеної, відбувся урочистий ритуал перепоховання останків 17-ти воїнів Другої світової війни.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 969

Пам’ять / Минуле в пам’яті живе

19.05.2015

Минуле в пам’яті живе

На крилах свого життєтворчого лету буйний зелений травень приніс на нашу землю оповите сумом і радістю свято – День Перемоги над нацизмом у Європі. День, коли кожен із нас складає шану живим і полеглим героям.

Цього року відзначення 70-ої річниці Перемоги в с. Уховецьку відбувалось особливо урочисто, адже в наш неспокійний час ми по-новому переосмислили зміст людського життя, значення мирного неба, оцінили героїзм та самовідданість воїнів, які боролися із фашистами.

Вшанування пам’яті Героїв розпочалося із Божественної літургії у місцевій Свято-Троїцькій церкві за упокій загиблих воїнів, похованих у Братській могилі, які звільняли Уховецьк та навколишні села від ворога. Мітинг пройшов неподалік Братської могили та обеліска Слави.

З вітальними словами звернулись до односельчан та їх гостей сільський голова Володимир Демидюк, представник райдержадміністрації Тетяна Шавлай, голова ради ветеранів села Ніна Сойко, учениця 11-го класу місцевої школи Анастасія Філіпчук та вчитель Оксана Гнатюк (вона зачитала вітальні листи від родин Пінчуків, Калашникових, Гуменюк, рідні яких поховані в Братській могилі).

Щороку у цей пам’ятний день зачитують списки загиблих визволителів та односельчан, які полягли на полях Другої світової війни, покладають квіти до могил. Кожен уховчанин з особливим трепетом чекає, коли пролунає ім’я його батька, діда чи прадіда, адже жахіття війни не оминуло жодної родини. Уховецьк переходив із рук в руки під час боїв за нього 4 рази. Багато матеріалів про той час зібрано у в шкільному історичному музеї, де відбулася екскурсія для всіх бажаючих після мітингу.

Готувалися до свята дуже старанно і сільська громада, і вчителі, і учні школи. Спочатку очистили площу навколо Братської могили, окультурили кожен квітничок на ній та біля обеліска Слави. Потім прикрасили малиновою стрічкою огорожу Братської могили. До свята відправили вітальні листівки родичам, похованих у Братській могилі. Учні школи з великим бажанням йшли і вітали квітами та листівками всіх ветеранів, вдів і «дітей війни» нашого села.

Під час мітингу старшокласники у військовій формі зі зброєю в руках стояли в почесній варті біля Братської могили та обеліска Слави. На грудях учасників мітингу пломеніли власноручно виготовлені школярами маки, як символи невгасимої пам’яті.

До сліз розчулив присутніх святковий концерт «Минуле в пам’яті живе, сьогоднішнє в душі палає!», який відбувся у Уховецькій школі. Ведучі Іванна Бабич та Максим Рибачок згадали втрати України у Другій світовій війні, використавши спогади місцевого ветерана Степана Зосимовича Ющика про взяття рейхстагу, місцевого жителя Степана Івановича Трофімчука – про страхіття нацистського режиму в селі, командира розвідників Івана Йосиповича Горбатка – про звільнення Уховецька.

Оскільки в школі триває пошукова робота та листування з рідними загиблих, то зачитувались рядки з листа від родини воїна, похованого в Братський могилі, рядового Івана Васильовича Тарутина. У листі розповідалося про нього та його останні дні у нашому селі.

Фольклорний гурт «Веретенце» виконав пісню «На вигоні» в пам’ять про загиблих за визволення Уховецька.

Дуже вразила присутніх міні-вистава, в якій мати звертається до загиблих синів, один з яких воював в лавах Радянської Армії, а інший – в УПА. Вона просила їх помиритися, адже кожен з них загинув за Україну. Кульмінаційним моментом була поява онука в українській військовій формі, що зібрався йти боронити сучасну Україну. Заплакавши, Мати стала миру в Бога благати для всіх синів і дочок неньки-України.

Дует вчителів Оксани Ліщук та Руслани Семотюк виконав пісню «Солдат України» для воїнів села, які захищали та захищають рідну землю в зоні АТО. Кожного серця торкнулася пісня «Мальви» у виконанні Марини Семотюк, яка була присвячена загиблим воїнам Другої світової війні та воїнам, загиблим на Сході. Продовжив патріотичну тематику дует сільського клубу у складі Світлани Кухти та Руслани Грич, виконавши пісню «Україна».

Велика роль у здобутті Перемоги належала жінці – матері, сестрі, дружині, коханій дівчині, які вірили, чекали, підтримували, а чимало з них і самі брали в руки зброю і йшли на передову. По-особливому сильною є материнська любов. Вона – безмежна, самовіддана й безкорислива. Хоч як боліло мамине серце, а мусила вона проводжати синів в далеку дорогу. Світлана Кухта та Руслана Грич подарували всім мамам пісню «Мамина хустина»

Жінка – берегиня життя та миру на Землі, тому щирими були вітання віршованими рядками та піснею «Мама» всіх присутніх матерів та жінок з Днем матері і з нещодавним православним святом жінок-мироносиць від учнів 5-го класу, а учні 4-го класу заспівали пісню про Україну та свій рідний край.

У наш час знову війна прийшла в Україну, війна від тих, від кого не чекали, війна підла, гібридна, інформаційна, яка лізе нишком в кожну родину. І знову, ніби в страшному сні, все повторюється: вибухи снарядів, зруйновані будинки, біженці. Гинуть солдати, плачуть вдови та сироти, почорніли матері від горя. І знову піднялися українці на війну, щоб захистити свою землю від загарбників. Ведучі спробували провести віртуальну слайдову паралель між війнами, щоб переконати: наш народ не здолали тоді і не здолають зараз.

О, Україно, скільки ж болю!

Вже тисячі встелили поле,

Сини твої – козацька лава,

Їм – наш уклін і вічна слава!

Дуже схвилювала присутніх пісня «Дай, Боже, сили нашим солдатам» у виконанні вчителів Оксани Ліщук та Руслани Семотюк.

На закінчення концерту ведучі словами молитви закликали людей до єдності та порозуміння. Фінальним акордом прозвучала пісня О. Пономарьова «Заспіваймо пісню за Україну!» у виконанні старшокласників та всіх присутніх.

Концерт супроводжувався презентацією й відеоматеріалами про Другу світову війну та війну на Сході України.

Під час концерту читали вірші ковельської поетеси Віри Семеній, керівника літературно-мистецького товариства «Творчий світ» .

Тетяна БАБИЧ,

педагог-організатор

ЗОШ І-ІІІ ст. с. Уховецька.

НА ЗНІМКАХ: під час відзначення Дня Перемоги над нацизмом у Європі в селі Уховецьку.

Фото з архіву автора.

Тетяна БАБИЧ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1309

Пам’ять / На Ковельщині урочисто відзначили День пам’яті і примирення та 70-річчя Перемоги над нацизмом у Європі

14.05.2015

На Ковельщині урочисто відзначили День пам’яті і примирення та 70-річчя Перемоги над нацизмом у Європі

У п'ятницю, 8 травня ц. р., в День пам'яті та примирення, який вперше відзначався в Україні на державному рівні, у читальному залі центральної районної бібліотеки відбулася Година пам'яті “1939-1945 рр. Пам'ятаємо. Перемагаємо".

Участь в заході взяли учасники бойових дій, ветерани Другої світової війни, представники органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, депутати, сільські та селищні голови, керівники окремих установ та організацій району, представники духовенства УПЦ КП і УПЦ та інші.

Усі, хто цього дня прийшов сюди, отримали символічні червоні маки.

Хвилиною мовчання на початку урочистого зібрання ковельчани вшанували світлу пам'ять Героїв, які віддали своє життя в боях за рідну землю. Це – воїни Другої світової війни, учасники національно-визвольного руху і АТО.

Квіти від учасників заходу були покладені до меморіалу Слави, пам'ятних знаків "Борцям за волю України" та Героїв Небесної сотні.

До присутніх звернувся голова Ковельської райдержадміністрації, депутат обласної ради Віктор Козак, який наголосив, що великою ціною у мільйони життів заплатила Україна за свою участь у Другій світовій війні.

Віктор Теодосійович висловив слова щирої подяки сивочолим ветеранам, які в роки війни боронили рідну землю від ворога, побажав перемоги тим, хто захищає її тепер.

Слово мав голова районної ради Ігор Верчук. "В цей нелегкий час ми повинні виховувати у молоді честь та гідність, переконання справжніх патріотів, аби й далі разом будувати міцну Українську державу", – наголосив Ігор Васильович.

Також перед учасниками заходу виступили голова районної ветеранської організації Валентина Січкар, станичний Ковельської районної станиці братства вояків ОУН-УПА ім. Клима Савура Сергій Козуля, який нещодавно повернувся із Сходу, та учасник АТО Сергій Літвинович.

Виступаючі побажали міцного здоров'я та благополуччя учасникам бойових дій, воякам УПА, котрі ще зовсім юними вступили у кривавий бій з ворогами, здійснивши цим самим неоціненний подвиг в ім'я прийдешніх поколінь.

Музичні зичення для ветеранів адресували аматори художньої самодіяльності району.

По закінченню урочистості учасники заходу взяли участь в мітингу з нагоди Дня пам'яті та примирення, який відбувся біля пам'ятника жертвам Другої світової війни у Ковелі.

Оксана МОРОЗ.

НА ЗНІМКАХ: під час Години пам'яті “1939-1945 рр. Пам'ятаємо. Перемагаємо" у центральній районній бібліотеці.

Фото

Мирослава ДАНИЛЮКА.

8 травня ц. р. у Ковелі з нагоди Дня пам'яті та примирення біля Братської могили на міському кладовищі відбулася поминальна молитва, в якій взяли участь представники духовенства УПЦ КП, ветерани, представники міської влади, політичних партій та громадських організацій, депутати, мешканці міста...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1283