Козацькому роду нема переводу
Що таке військова династія? Раніше я думала, що це – коли військова справа передається від діда до батька, від батька до сина – і так по усьому роду. Так- то воно так. Але поруч з тим від покоління до покоління передається також любов до Батьківщини. Бачимо це у вчинках наших захисників.
Один із них – ковельчанин Володимир Майданюк, командир батареї 44-ї окремої артилерійської бригади, яку він називає зведеною, бо півбатареї доукомплектовано бійцями з колишньої 51-ї ОМБр. Близько сорока захисників тут із Волині. З них – ковельчани Роман Оніщук та Андрій Савчук.
Бригада формувалася з вересня 2014 року. А на початку лютого ц. р. з новомобілізованих та вояків, які вже несли службу в інших формуваннях Збройних Сил України, була сформована батарея, командиром якої став Володимир Майданюк. На навчання і формування командуванням було виділено чотири дні. В такому швидкісному режимі було проведено дві навчально-бойові стрільби.
Там, на Сході, нашим воякам важко не лише морально, а й фізично. От, наприклад, одна бойова одиниця має вагу 9,8 тонни, а її "тягають" лише дев'ять чоловік. Один заряд важить 46 кг, і це без ящика, а вже з ним – то аж 52 кг.
Є проблеми й з спецодягом. От у лютому форму видали лише 44-го і 46-го розмірів. Добре, якщо на когось вона велика, а кому мала, що робити?
Добре хоч із їжею проблем нема. Якщо є можливість і якась їжа лишається, то солдати відвозять її у Новоайдарівську школу-інтернат. Діти ж, звичайно, підтримують солдатів морально – піснею, віршем чи просто словами вдячності.
Правда, годують бригаду не без допомоги волонтерів. Правильно кажуть: хороших людей війна робить кращими, а поганих ще гіршими!
Тож командир артилерійської батареї Володимир Майданюк висловлює щиру подяку меценатам, благодійникам за допомогу з тилу та всім, хто підтримував бійців, зокрема, команді Сергія Дружиновича, Ірині Малиновській з Ковельської центральної районної бібліотеки та тим, хто долучався до такої клопіткої, але дуже потрібної роботи – плетіння сіток. Особлива вдячність – священику-волонтеру із Рожища отцю Володимиру. А також голові райдержадміністрації Віктору Козаку, підприємцям Анатолію Капітулі та Анатолію Корцю, голові ГО "ВГО Комітет громадського спротиву" Миколі Печенюку, Дубівському сільському голові Павлу Безеці, директору підприємства “НЗК” Василю Андрусику, голові Ковельської районної організації Товариства Червоного Хреста України Людмилі Стахорській, Ковельському центру допомоги 51-й ОМБр, колективам Дубівської, Бахівської та Вербської шкіл. Завдяки підтримці цих людей хлопці мають електростанцію, планшети, бензопилу, “болгарку”, металевий посуд, маскувальні сітки, прилад нічного бачення, миючі засоби, форменний одяг і взуття, а головне — моральну підтримку.
Низький уклін – кожному, хто допомагає, чекає і молиться за успішне повернення додому вояків 44-ої ОАБр!
l
Доки не почалося "перемир'я", бригада успішно виконувала своє завдання. Але, на жаль, неоголошена війна на Сході України продовжується, і воякам знову потрібна допомога.
Вкрай потрібен хоча б один тепловізор! Адже периметр займаного батареєю простору становить 2,5 км. На цій великій території захисники мають розгледіти і вилазки сепаратистів, і нетверезого мирного жителя. А посвітив ліхтариком – став ціллю снайпера.
Буває, що небо захмарене – не видно ні Місяця, ні зірок, які б хоч трохи освітлювали лісові стежини, через які потрібно не просто пройти, а ще й провести майже десятитонну техніку. А кожен хоче на місце дислокації повернутися живим і здоровим.
Щодо останнього, то тут розумієш, що й людським силам настає край, коли організм уже задіяв усі приховані ресурси. Так сталося і з Володимиром Майданюком. Гострий бронхіт підкошував сили. Дяка — медикам бригади, які надали усю необхідну допомогу.
Не спішать вояки видавати свій кашель – соромляться здатися недужими. Вони ж бо могутні захисники Батьківщини – нащадки величного українського непереможного козацтва! В тому числі – й рід Майданюків. Володимир – військовий з діда-прадіда. На стінах у маленькому домашньому кабінетику його батька й досі висять поряд із портретами воїнів їх нагороди.
Підростає у Володимира дочка Мілана і син Ілля, який, напевне, продовжуватиме справу захисників своєї батьківської землі. До речі, мама цих дітей Олена теж несе службу на благо нашої держави.
Отакі в Україні є родини-захисники, які нікого і ніколи в біді не залишать.
Не залишаймо і ми своїх військових без підтримки. І я особисто, і Володимир Майданюк просимо у кожного із Вас допомогти захисникам в зоні АТО, терміново придбавши їм тепловізор.
Інна Михайлова.
Контактні номери у Ковелі:
Інна Михайлова – 0508498311,
Андрій Майданюк (батько командира Володимира Майданюка, номер телефону якого не даємо з причин безпеки) – 068-8996112.
Слава Україні та її героїчним синам!
Що таке військова династія? Раніше я думала, що це – коли військова справа передається від діда до батька, від батька до сина – і так по усьому роду. Так- то воно так. Але поруч з тим від покоління до покоління передається також любов до Батьківщини. Бачимо це у вчинках наших захисників.
Інна Михайлова.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 818
Великдень
Загляньмо в омиті сльозами серця матерів
З пошти цих днів
Козацькому роду нема переводу
Бережіть природу, Україну і себе
Від четверга до четверга
Інформаційна мозаїка
Напередодні Великодня порадували людей
Готуємось до Великодня
Гороскоп (з 13 по 19 квітня)