Запрошуємо до участі!

24 серпня ц. р. у Ковелі відбудеться традиційний пробіг на ретро-автомобілях, мотоциклах і мопедах під національною символікою центральними вулицями м. Ковеля. 

Автомотопробіг присвячується Дню Незалежності України. Запрошуємо до участі в ньому всіх бажаючих. 

Збір – о 13.00 годині біля ТЦ «Ювант» (вул. Варшавська, 4).

о. Віталій ЛЕХКОБИТ, настоятель храму Святого рівноапостольного князя Володимира Великого УПЦ КП. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 402

Юна красуня Анна СЛУЧИК з с. Мощеної – життєрадісна товариська дівчина з чарівним поглядом та чудовим голосом. Каже, що без співу, котрий надихає її та стимулює, не уявляє свого життя. А захоплюватись піснею Аня почала у дитинстві. Тож ще у школі показала свій співочий талант. 

Нині дівчина навчається в Луцькому педагогічному коледжі, співає й там у хорі. Аня впевнена, що співати ніколи не покине, навіть, якщо її основна робота ніяк з цим не буде пов’язана, бо це для неї не менш важливо, ніж майбутня професія. А як же інакше? Хіба можна не зачаруватися її проникливим співом, якому під час концерту захоплено аплодували й гості свята, яке відбулося в смт Люблинці 13 серпня ц. р. з нагоди першої річниці утворення Люблинецької об’єднаної територіальної громади (фоторепортаж з місця події читайте на 8-й стор. сьогоднішнього номера газети).

Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Юна красуня Анна СЛУЧИК з с. Мощеної – життєрадісна товариська дівчина з чарівним поглядом та чудовим голосом. Каже, що без співу, котрий надихає її та стимулює, не уявляє свого життя. А захоплюватись піснею Аня почала у дитинстві. Тож ще у школі показала свій співочий талант. 

Нині дівчина навчається в Луцькому педагогічному коледжі, співає й там у хорі. Аня впевнена, що співати ніколи не покине, навіть, якщо її основна робота ніяк з цим не буде пов’язана, бо це для неї не менш важливо, ніж майбутня професія. А як же інакше? Хіба можна не зачаруватися її проникливим співом, якому під час концерту захоплено аплодували й гості свята, яке відбулося в смт Люблинці 13 серпня ц. р. з нагоди першої річниці утворення Люблинецької об’єднаної територіальної громади (фоторепортаж з місця події читайте на 8-й стор. сьогоднішнього номера газети).

Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 524

Четвер. Мінлива хмарність, можливі дощ, гроза. Температура: 28оС. Вітер південний слабкий.

В ніч на п'ятницю. Ясно.  Температура: 18оС. Вітер південний слабкий.

П'ятниця. Мінлива хмарність, невеликий дощ.  Температура: 29оС. Вітер південний помірний.

В ніч на суботу. Ясно. Температура: 21оС. Вітер південний слабкий.

Субота. Ясно.  Температура: 32оС. Вітер південний помірно сильний.

В ніч на неділю. Ясно.  Температура: 24оС. Вітер південний помірно сильний.

Неділя. Мінлива хмарність.  Температура: 21оС. Вітер північно-західний помірний.

В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 17оС. Вітер північний помірний.

Понеділок.  Ясно.  Температура:  26оС. Вітер північно-східний помірно сильний.

В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 17оС. Вітер північний помірний.

Вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: 28оС. Вітер  північно-східний помірний.

В ніч на середу. Хмарно. Температура: 20оС. Вітер північно-східний помірний.

Середа.  Хмарно. Температура: 29оС. Вітер східний  помірний.

В ніч на четвер. Хмарно. Температура: 22оС. Вітер південно-східний помірний.

Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 27оС. Вітер північно-західний помірний.

Четвер. Мінлива хмарність, можливі дощ, гроза. Температура: 28^оС. Вітер південний слабкий.

В ніч на п'ятницю. Ясно.  Температура: 18^оС. Вітер південний слабкий.

П'ятниця. Мінлива хмарність, невеликий дощ.  Температура: 29^оС. Вітер південний помірний.

В ніч на суботу. Ясно. Температура: 21^оС. Вітер південний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 580

Що зроблено 

і що слід іще зробити?

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 801

Тих днів 

нам не забути...

Тих днів  нам не забути...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 580

Марія Здробилко – жінка, яку знають всі і всюди. Вона збирала трави по усіх лісах, щоб допомогти людям покращити здоров’я. 

…В’яже бабця сировину у пучечки, щоб потім на горищі висушити і винести на базар. За цією нехитрою справою я застала героїню моєї розповіді Марію Миколаївну, яка разом зі своєю 13-річною онучкою перебирала і сортувала лікарські трави. Настя – бабусина помічниця. У них, так би мовити, сімейний підряд. 

Зараз Марія Миколаївна не ходить на базар, бо роки вже не ті (ходить на двох палках), та й ноги не «слухаються» жінки, бо скільки-то вони виходили по лісах, то одному Богу відомо і їй. Замість мами на базарі тепер сидить її дочка Валя. І якщо хтось скаже, що то Маріїна дочка торгує, – то у виборі трав ніколи не помилиться. Бо розуміють, що Марія Миколаївна добре знається на травах, тож і потрібні суміші зготує правильно, бо робить це від щирого серця.

А які смачні чаї з набору тих трав, що готує Марія Здробилко! Жінка сама і назви їм придумує: «Здоров’я», «Поліський», «Вітамінний», «Смакота», – таких у наших магазинах ніде не купиш. Пахнуть чаї ароматом поліського лісу і волинських ромашкових лугів.

– Чому Ви вирішили стати травником? – запитую в бабусі.

– Моя бабця була травником, яка померла у 84 роки. Вона дуже добре зналася на травах – от і мене привчала з дитинства до тої «науки», – каже Марія Миколаївна. – Я сама себе лікувала після операції, коли видалили третину нирки. 

Жінка три доби була в комі, а на четверту добу, дійшовши до тями, закричала: «Вмираю!..». Її організм дає велику алергію на ліки, отже, мусила сама собі давати рятунок. 

Тоді Марії Здробилко було 42 роки, як вона захворіла, і лікарі не давали ніяких шансів на життя, казали: «Тобі лишилося жити 2, а то найбільше 3 місяці». Але, дякуючи Богу, сьогодні бабці 77 років! 

…На столику під виноградом, де лежать пучечки різних трав, – товстелезна книга радянських часів про лікарські трави. Бабуся розповідала, як вона її придбала. Колись дефіцитну книгу просто так ніде не купиш. А знайомий Марії Здробилко похвалився, що дістав книгу «по блату» про трави. Звичайно, для травниці це дуже потрібна річ, але хто ж тобі її дасть? І Марія Миколаївна попросила свого знайомого, щоб той дав їй книжку на передрук. 

Книжку передрукували аж у Києві і в одному екземплярі! І обійшлася вона травниці аж у тисячу радянських рублів! Це величезні на той час були гроші, бо мінімальна зарплата становила 60 крб. Це півторарічний заробіток людини. Але Марія Здробилко не пошкодувала грошей, і тепер має цю книжку.

– Людську душу бачу по очах. Вона має бути чиста, як польові квіти. І мені завжди траплялися в житті хороші люди, – каже моя співрозмовниця. Її знають всі мужчини, які теж люблять природу, ліс, ходять збирати гриби. Все жартували між собою: «Ти не бачив тієї з тонкими ногами?».

– Я ж у молодості була хвігурова, – сміється бабуся. Весела і жартівлива травниця розказує цікаві епізоди зі свого життя.

– Якось ранньою весною пішла по первоцвіт. Іду схилом рова по рудому торішньому листю, а воно якесь таке м’яке і все гойдається. Додивилась: а то вужі під листям просинаються від зимової сплячки. 

– І Ви їх не боялися? – питаю я. 

– А чого їх боятися? Хай собі лежать. Я навіть бачила як вужі «любляться», – каже Марія Миколаївна. – Одне одного обкручують, як спіраль, і язичками цьомаються. 

Жінка все так весело, з захопленням, прижартовуючи, розповідає. Розповідала, як змію палкою забила, а вона спочатку прикинулась мертвою, а потім давай кидатись на жінку. Не раз її собака виганяв пару лосів, зайця  прямо на хазяйку. Марія Здробилко ще в лісі облуплювала зайця, і готове м’ясо несла додому.

– Ви підіть у ліс, то ще не таке «кіно» побачите, – сміється бабуся. 

А щоб все те побачити, – жінка вставала в 4-й годині ранку і до самого вечора ходила лісами, збираючи лікарські трави, спілкувалась з природою. Оленячі роги, які знайшла бабуся, ще й досі є у господині – з них зробили вішалку. Отака вона, волинська травниця!

Галина ОЛІФЕРЧУК. 

смт Люблинець.

Марія Здробилко – жінка, яку знають всі і всюди. Вона збирала трави по усіх лісах, щоб допомогти людям покращити здоров’я. 

…В’яже бабця сировину у пучечки, щоб потім на горищі висушити і винести на базар. За цією нехитрою справою я застала героїню моєї розповіді Марію Миколаївну, яка разом зі своєю 13-річною онучкою перебирала і сортувала лікарські трави. Настя – бабусина помічниця. У них, так би мовити, сімейний підряд. 

Зараз Марія Миколаївна не ходить на базар, бо роки вже не ті (ходить на двох палках), та й ноги не «слухаються» жінки, бо скільки-то вони виходили по лісах, то одному Богу відомо і їй. Замість мами на базарі тепер сидить її дочка Валя. І якщо хтось скаже, що то Маріїна дочка торгує, – то у виборі трав ніколи не помилиться. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1046

Червоний Хрест: вчора, сьогодні, завтра

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2261

Законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", який ухвалений Верховною радою України в першому читанні (№6614), пропонує зміни до 32 законодавчих актів. Закон має набути чинності з 1 жовтня 2017 року частково, а з 1 січня 2018-го – у повному обсязі.

Проект пенсійної реформи передбачає осучаснення пенсій (перерахунок раніше призначених пенсій), шляхом перерахунку з 1 жовтня 2017 року пенсій з використанням єдиного показника середньої зарплати, який використовують для призначення пенсії в 2017 році в сумі 3764,4 грн. (на сьогодні "левова" частка пенсій розрахована за застарілим показником заробітної плати – 1198 грн.  2007 року). 

Вартість одного року страхового стажу зменшується з 1,35 до 1% у формулі визначення коефіцієнта страхового стажу.

Проте під час призначення пенсій у  2018 році буде використано показник середньої зарплати за 2 останні роки, а з 2019 року – показник середньої заробітної плати за 3 останні роки.

Також мають намір відновити з 1 жовтня 2017 року у повному розмірі виплати пенсій пенсіонерам, які працюють.

Починаючи з  1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення  60 років матимуть тільки ті особи,  які матимуть 25 років страхового стажу.

Мінімальний страховий стаж щорічно збільшується на 1 рік, поки не становитиме 35 років у 2028 році.

У 63 роки на пенсію можуть виходити ті особи, які мають 15 років страхового стажу на 1 січня 2018 року, проте не мають 25 років (також упродовж 10 років зростатиме на 1 рік щорічно).

У 65 років вийти на пенсію зможуть ті особи, які на 1 січня 2019 року матимуть 15 років страхового стажу, а не 16 років.

Особам, у яких не буде 15 років страхового стажу, призначатимуть державну соціальну допомогу після досягнення 65 років.

Переглянуть також умови індексації пенсій і щомісячних страхових виплат. Так, у 2019-2020 роках індексацію здійснюватимуть за окремим рішенням Кабінету міністрів.

Щорічно з 2021 року показник середньої зарплати переглядатимуть на 50% зростання зарплати за попередні 3 роки і на 50% індексу споживчих цін.

Крім того, пропонують ліквідувати пенсії за вислугу років (крім артистів), залишивши пільговий вихід на пенсію тільки для працівників зі шкідливими і важкими умовами праці, чорнобильців, матерів, які виховали 5 дітей і інвалідів з дитинства (в 50 років); військових – учасників бойових дій (55 років); ліліпутів і людей з диспропорційною карликовістю.

Передбачено доручити Кабміну до 1 жовтня підготувати окремий законопроект щодо осучаснення пенсій військовим і впродовж 6 місяців підготувати окремий Закон про введення професійної пенсійної системи.

Світлана Киричук,

заступник начальника Ковельського об'єднаного  управління Пенсійного 

фонду України.

Законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", який ухвалений Верховною радою України в першому читанні (№6614), пропонує зміни до 32 законодавчих актів. Закон має набути чинності з 1 жовтня 2017 року частково, а з 1 січня 2018-го – у повному обсязі.

Проект пенсійної реформи передбачає осучаснення пенсій (перерахунок раніше призначених пенсій), шляхом перерахунку з 1 жовтня 2017 року пенсій з використанням єдиного показника середньої зарплати, який використовують для призначення пенсії в 2017 році в сумі 3764,4 грн. (на сьогодні "левова" частка пенсій розрахована за застарілим показником заробітної плати – 1198 грн.  2007 року). 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 352

Святкування першої річниці утворення Люблинецької об'єднаної територіальної громади, яке відбулося минулої неділі, інакше, як грандіозним, не назвеш.

На території центрального стадіону селища, де проходило свято, розваг було на будь-який смак. Духмяні шашлики, інші смаколики радували люблинчан та гостей селища.

З першої години дня працювали виставки народних умільців і сувенірне містечко, проводились майстер-класи. Яскраві намиста і браслети з дерева, колоритні українські обереги із соломи і засушених трав, картини, посуд, іграшки і багато чого іншого ще приємніше було придбати, зважаючи на те, що "чаклували" над ними руки люблячих сердець, адже свої вироби презентували цілі родини майстрів з Ковельщини, сусіднього Турійська. 

Дорослі на честь свята могли пригоститись традиційними ароматними настоянками та медівочкою, виготовленими за рецептами та з продукції власної пасіки ковельчанина Юрія Стречена. А представники ВО "Свобода" пригощали істинно козацькою стравою – гарячим українським кулішем.

Додав азартності й розіграш святкової лотереї. Тож особливо везучим пощастило повернутися додому не з порожніми руками, а з цінними подарунками.

Для малечі – свої атракціони: веселі гірки, батути, каруселі тощо. Навіть на кумедних шотландських поні дітлахи мали можливість покататися.

Приємно відзначити, що у заходах взяли участь жителі громади всіх вікових категорій, багато дітей та молоді у вишиванках, з національною символікою. 

А от шанувальників спорту зібрало спортивне свято. Серед найактивніших – майбутнє та надія Ковельщини юні вихованці ФК "Люблинець". Свою ігрову майстерність вони демонстрували під час товариського матчу з футболістами команди "Трактор" (Мінськ) і перемогли з рахунком 1:0. 

Того дня відбулася гра чемпіонату району між дорослими командами ФК "Бетон" (Люблинець) –ФК "Радошин", яка завершилась теж на користь господарів поля.

Спортсмени різного віку вправлялися й у змаганнях зі штовхання колоди, кидка набивного м'яча, піднімання гирі, дартсу. Згодом на сцені, в урочистій обстановці, під оплески глядачів переможців "Козацьких забав" було нагороджено грамотами та подарунками. 

l

І от розпочалася урочиста частина святкувань, яка проходила в не традиційній у таких випадках, неофіційній  атмосфері завдяки ведучим – красивій, люблячій подружній парі Тетяні та Івану Бурякам, котрі зустрічали гостей на святково прибраній сцені. 

Урочистості чергувалися виступами та пісенними номерами у виконанні місцевих талантів, які супроводжувалися нагородженнями й віншуваннями. Але про все по порядку.

Вітальні слова усім односельчанам і гостям свята лунали з вуст голови Люблинецької об'єднаної територіальної громади Наталії Сіховської, котра відзначила, що в ці непрості часи є свята, які дарують хороший настрій, віру в краще майбутнє, надію на благополуччя і стабільність.

– День громади об'єднує всіх, хто тут народився й виріс, хто став її жителем, –звернулася вона до присутніх. – Сьогодні ж творять історію громади, яка об'єднала Старокошарівську та Мощенську старостинські округи з адміністративним центром у селищі Люблинці, шість тисяч її мешканців. 

Наталія Миколаївна подякувала всім тим, хто небайдужий до проблем громади та бере активну участь у їх вирішенні й хто долучився до підготовки і проведення Дня громади, побажала миру, злагоди, добробуту, благополуччя та наснаги робити рідний край кращим спільними зусиллями. 

Очільниця громади нагородила Почесними грамотами за активну життєву позицію, особистий внесок в соціально-культурне життя об'єднаної громади  депутата Ковельської районної ради В'ячеслава Шворака, директора Мощенської ЗОШ І-ІІ ступенів Віталія Новосада, тренера Люблинецької ДЮСШ Юрія Мазура, головного спеціаліста-головного бухгалтера виконавчого комітету селищної ради Марію Вавриш, учасника АТО Сергія Корнелюка, а згодом відзначила дипломами найдостойніших представників громади у різних номінаціях. 

Тож у номінаціях "Кращий громадський діяч" відзначено завідуючу бібліотекою с. Мощеної Ольгу Ліщук, "Кращий платник податків" – директора ТзОВ "Укрдорс" Ростислава Сиротюка. А от "Кращими меценатами громади" визнано директора СТОВ "Ратнівський аграрій" Валентина Чернецького, підприємця, волонтера, президента ФК "Люблинець" Ігоря Рубеля, підприємця Руслана Сачука (с. Мощена). 

У номінацію "Кращий двір" потрапили сім’ї Петра і Євгенії Морозів (смт Люблинець), Олександра та Орисі Левчуків (с. Старі Кошари), Миколи та Галини Яворських (с. Мощена). Краща ж прибудинкова територія виявилась у мешканців будинку № 3, що знаходиться в Люблинці по вул. Соборній. 

Гордістю громади є талановита молодь, успіхи та здобутки якої є не лише на рівні району, області, а й на рівні держави. Це – великі і маленькі перемоги у різних галузях, громадських справах. 

Знайомтесь: переможці у номінаціях "Інтелектуальна надія громади" – Софія Бурим (с. Старі Кошари) і Марія Куцова (смт Люблинець), "Спортивна надія" – Діана Случик (с. Мощена) та  Антон Тарасюк (смт Люблинець), "Творча надія" – Анастасія Карпук-Сугак (смт Люблинець) та Анна Христюк (с. Мощена).

Але і це не всі нагороди. Керівник громадської організації "Теріус" Валентина Пасаман під оплески присутніх вручила грамоту ще одній активній люблинчанці Ользі Грицюк.

l

Українські воїни – надійні захисники, віддані патріоти і люди, безмежно відчайдушні, люблячі свою країну, серед яких більше сотні жителів Люблинецької ОТГ. На їхню адресу звучали особливі слова. Щеміла душа, коли отець Матвій, військовий капелан, настоятель парафії Великомученика Пантелеймона Цілителя УПЦ КП смт Люблинця, згадав у своїй проповіді бійців, яких особисто бачив, чув, спілкувався, радів та плакав з ними. 

Того дня він, а згодом настоятель місцевої Хресто-Воздвиженської церкви УПЦ отець Павло разом з присутніми на святі молилися за мир на українській землі, за тих, хто його відстоює на наших східних рубежах, за квітучу і щасливу Україну.

Аби розділити радість торжества на свято – завітали й почесні гості – заступник голови Волинської ОДА Сергій Кошарук, перший заступник голови Волинської обласної ради Олександр Пирожик, голова районної ради Андрій Броїло, перший заступник голови райдержадміністрації Роман Кульцман, депутат обласної ради Галина Йовик, депутати районної ради Андрій Мигуля, В'ячеслав Шворак, Георгій Корнієвський, представники офіційної делегації з гміни Пухачув (Республіка Польща) та багато інших.

l

Барвистим калейдоскопом талантів вирувала святкова концертна програма.

Того дня чудову атмосферу та гарний настрій дарували артисти академічного камерного оркестру "Кантабіле" Волинської обласної філармонії (художній керівник Народний артист України Товій Рівець). 

Особливого колориту додали виступи місцевих аматорів сцени. Під час святкового концерту звучали народні і не тільки, усіма улюблені пісні, у виконанні дуету Миколи Крощука і Вадима Влащука, солістів Яни Буряк, Каріни Ткачук, Даринки Середи, Наталії Ягодинець, Ані Случик, Тетяни Савчишиної, Андрія Мигулі, а також аматорських гуртів з сіл Кругеля та Старих Кошар, квартету з с. Довгонос, гуртів "Молодички" і "Акцент" з Люблинця.

А увечері "запалили" публіку учасники українського поп-фолк-джаз гурту "Чорні черешні", які зіграли й заспівали як старі відомі хіти, так і нові пісні.  

l

Свято завершилось: вручено всі нагороди, призи, концертно-розважальна програма закінчилась. Яскраві емоції, щасливі і задоволені дорослі та діти – підтвердження того, що святкування вдалося. 

Тож щирі слова подяки того дня не раз звучали на адресу тих, завдяки кому воно відбулося, а саме: благодійних фондів Ігоря Палиці "Тільки разом" (забезпечення сценою та призами переможців спортивних змагань), Степана Івахіва "Патріоти Волині" (призи на лотерею, серед яких  – холодильник, телевізор, мікрохвильова піч, соковитискач, праски, фени та ін.), СТОВ "Ратнівський аграрій" (директор Валентин Чернецький), ТзОВ "Укрдорс" (директор Ростислав Сиротюк), ТзОВ "Негабарит" (директор Олег Козел), підприємців Петра М’якоти (ТзОВ "Бізнес рейс"), Руслана Ковальчука ("ВДТК"), Наталії Юсюк (салон-магазин "Вікна Саламандра"), підприємців Євгенії Буднік, Володимира Свиріпи, Анатолія Мовчана, Юрія Колотюка, Володимира Стасюка. 

Вікторія ЗІНЧУК.

НА ЗНІМКАХ: під час святкування Дня Люблинецької об’єднаної територіальної громади.

Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Святкування першої річниці утворення Люблинецької об'єднаної територіальної громади, яке відбулося минулої неділі, інакше, як грандіозним, не назвеш.

На території центрального стадіону селища, де проходило свято, розваг було на будь-який смак. Духмяні шашлики, інші смаколики радували люблинчан та гостей селища.

З першої години дня працювали виставки народних умільців і сувенірне містечко, проводились майстер-класи. Яскраві намиста і браслети з дерева, колоритні українські обереги із соломи і засушених трав, картини, посуд, іграшки і багато чого іншого ще приємніше було придбати, зважаючи на те, що "чаклували" над ними руки люблячих сердець, адже свої вироби презентували цілі родини майстрів з Ковельщини, сусіднього Турійська. 

Дорослі на честь свята могли пригоститись традиційними ароматними настоянками та медівочкою, виготовленими за рецептами та з продукції власної пасіки ковельчанина Юрія Стречена. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1380

Спогади. Болючі сторінки свого життя не раз в пам'яті прогортає старенька. Сльози дитинства й до сьогодні зрошують очі. Ніколи не забудеться їх гіркота 87-річній Любові Нікончук (Кондратович). Хоч і посміхається, і говорить, шуткуючи, однак на серці й досі важко, коли згадує про лихо, що принесла на Волинь фашистська окупація. Жінка – одна із тих, хто бачив на власні очі та переконався в жорстокості і водночас любові (можливо, з ласки Божої до дівчинки) німецьких вояків та начальника жандармерії Фіца Маттея, якого ковельчани прозвали "Мантелем". 11-річною, вона була свідком того, як ешелонами везли та розстрілювали сотні, тисячі місцевих євреїв, їх дітей, братів, сестер, літніх людей.

Зі сльозами на очах про спогади бабці Любові пишемо далі...

l

"Жили ми в біді. Як всі тоді. Нас в батьків було троє: старша сестра Маруся, яку в 1941 році забрали на роботу в Німеччину, я (лишилась в Ковелі) та брат Михайло, який жив в Росії. Хата наша згоріла у війну. Постійно біженці ходили по селах та просили їсти. 

Німці багато лиха принесли в Ковель. Та найстрашніше, що робили нацисти – то вбивства "жидів", як їх тоді вони називали. Господи, скільки ж тоді їх, хороших, добрих євреїв вбито було!

Одного дня, повертаючись з батьком з поля (а мені ж тоді 11 років було), бачимо, як везуть 3 машини з євреями. А вони ріжуть собі руки і пишуть на тих машинах: "Ми страждаємо за Бога!".

Нас українська поліція зупинила посеред дороги. От ми стоїмо. І я тоді вперше побачила "Мантеля". Пам'ятаю, наче то вчора було: він – в гумовому фартуху, в рукавицях довгих, теж гумових, шолом гумовий. Молодий, високий. Суворий. Жах наводив.

Євреїв змушували роздягатися і залишатися, в чому мати народила. Дітки маленькі біжать, кричать, плачуть. Всі знали про свій кінець, коли побачили яму, яка вже була для "смерті" викопана самими ж євреями: глибока, велика така. 

Шикували перед нею цілі родини і діток біля мам, а "Мантель" стоїть, весь в тій гумі, і тільки бах-бах-бах-бах-бах... Чи він вбив, чи він не вбив – всі вони, ні в чому не винні, падали туди. Це – місце, де зараз знаходиться Палац культури.

Німці ковельчанам забороняли ховати в себе євреїв чи якось їм допомагати. Усіх тих, кого звинувачували в цьому, розстрілювали, і то цілими сім’ями. Один чоловік, Ілюшик його прізвище (жив на нашій вулиці), заховав у себе під хатою, у викопаному укритті, всю єврейську родину. Про те, що сусід ховав євреїв, не знав ніхто, навіть його жінка та діти". 

l

"Одного дня сусідка моя прийшла до мене та й пропонує піти по хатах єврейських, в гетто. Євреї жили багато, краще українців, а після розстрілів полишалися їхні речі по хатах. Ну, йдемо ми. А я ж маленька, що там мені треба? То лялька яка, то возичка до ляльки. Я й беру. А вона хапала все, що там було, та в мішок, в мішок... 

Я кажу їй:

– Тьотю, йдемо звідси швидше додому. Мати буде сварити мене! Мама не знає, що я пішла з вами в гетто. Ще нас вб'ють. 

Тільки ми рушили, бачимо: "Мантель" їде на мотоциклові (всі боялися його мотоцикла: жінки, діти, а особливо чоловіки, втікали від одного звуку двигуна). От я і подумала: ну, все – ми пропали. 

Зупинився та й питає:

– Куда идете? Идите домой, коль вас увидят евреи – они вас к себе заберут, и вы будете евреи, а мы вас тогда убьем!

Тоді він нас не пристрелив, лише погладив мене по голові. Люди говорили, що дітей Мантель любить, а сам він казав "Люблю я женщин русских!", – отак і лишилась в живих маленька Люба.

l

"Сусідка наша, Люба, була красивою такою, високою, біловолосою. Незаміжнею була. То все до неї "Мантель" приїжджав. Любов у них була. Поставить мотоцикл, а мені ж цікаво. Я підходжу та й візьмусь то за колесо, то за кермо. Аж тут він побачив, та й кличе мене до себе. Я злякалась, але підійшла. Він погладив мене по голівці, і раптом потягнувся до кишені, звідки дістав шоколад. Віддав мені, каже: "Деточка, иди домой. Сейчас будут танки русские ехать. Иди домой". Але ж ми – діти, нам цікаво, ми дивимось, як танки, що їх німці обстріляли, палають. Танки погоріли, а в них і солдатики, що там сиділи, погоріли.

Не всі німці були погані. Не всі вбивати з власної волі хотіли. Тоді, як почали Ковель бомбити, до нас прийшли два німецькі солдати, молоді ще такі, юні хлопці, кажуть, щоб ми втікали з міста, бо Ковель знищать геть. А як "Катюша" приїде – все рознесуть. 

Ми все кидаємо, біжимо до Люблинця, по дорозі трупи солдатів – ой, страшно, ой, ой, лихо! На ранок вже снаряди летять туди. З Люблинця втікаємо в інші села: Буцинь, Сераховичі. Зупинилися в Порську. Батько на роботу пішов. Прожили там трохи. 

Одного дня приїхав радянський офіцер на коні і каже: "Я вам зараз щось скажу. Тільки не плачте. Посміхатись будете. Ковель – наш. Місто – звільнили! Війна закінчилася!", – важкими сльозами наповнюються очі від, піднятих з глибин душі, гірких спогадів. 

l

Любов Порфирівна сьогодні мешкає в старому єврейському будинку. Колись родини Ризі, Шиї Кобриць та Кондратовичі були хорошими сусідами. Бабця й досі згадує, як жорстоко тоді німці застрелили цю єврейську сім’ю.

"Після війни ми повернулися в Ковель. А міста не впізнати! Нічого немає. Все розбито. Наша хата згоріла, лишилися тільки стіни від хати наших сусідів – Шиї та Ризі Кобриць, яких німці теж вивезли і розстріляли. Ми своїми руками накрили хату та почали з батьками в ній жити. Я й до сьогодні тут живу. Євреї в Ковелі були хороші. Ця Ризя була дуже доброю жінкою. Завжди нам давала продукти, коли грошей в нас не було".

Врятувалось тоді від масових вбивств чимало євреїв. Хто був із ковельчан сміливий, той намагався приховати цілі родини. 

l

Із книги Анатолія Семенюка "Ковель: шлях через віки" хочемо процитувати посмертні записки тих, хто був приречений:

"Любі сестри! Помираємо не своєю смертю – від рук варварів. Переховувались аж до вересня 1942, далі не змогли, тому що нас викрили. Помстіться за нашу смерть. Моліться за нас. Гітла Сегал, 1924 р., Етла Сегал, 1924 р. Кріпіться! 7.ІХ.1942 р."

"Дорогий Моню. Помстись за смерть свого батька, брата і сестри, які загинули від рук вбивць. Пам'ятай, що це має стати ціллю твого життя. Фаня Фабфел".

Тетяна Берега.

На знімках: Любов Нікончук (Кондратович) у різні періоди свого життя; разом із сином; сестри – рідна Марія і двоюрідна.

Фото автора на основі світлин з сімейного архіву Л. Нікончук (Кондратович).

Спогади. Болючі сторінки свого життя не раз в пам'яті прогортає старенька. Сльози дитинства й до сьогодні зрошують очі. Ніколи не забудеться їх гіркота 87-річній Любові Нікончук (Кондратович). Хоч і посміхається, і говорить, шуткуючи, однак на серці й досі важко, коли згадує про лихо, що принесла на Волинь фашистська окупація. Жінка – одна із тих, хто бачив на власні очі та переконався в жорстокості і водночас любові (можливо, з ласки Божої до дівчинки) німецьких вояків та начальника жандармерії Фіца Маттея, якого ковельчани прозвали "Мантелем". 11-річною, вона була свідком того, як ешелонами везли та розстрілювали сотні, тисячі місцевих євреїв, їх дітей, братів, сестер, літніх людей.

Зі сльозами на очах про спогади бабці Любові пишемо далі...

ххх

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 746