01.02.2018
Активними читачами газети “Вісті Ковельщини” є Сергій і Вікторія Добиші з Волі-Ковельської. “Міськрайонку” сім’я передплачує кожен рік.
НА ЗНІМКУ: мама Вікторія Добиш з донечками Анастасією і Маргаритою. Миру й добра їм на многії і благії літа!
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
_DSC5143 Активними читачами газети “Вісті Ковельщини” є Сергій і Вікторія Добиші з Волі-Ковельської. “Міськрайонку” сім’я передплачує кожен рік.
НА ЗНІМКУ: мама Вікторія Добиш з донечками Анастасією і Маргаритою. Миру й добра їм на многії і благії літа!
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 528
01.02.2018
Погода в Ковелі  
1 — 8 лютого

погода Погода в Ковелі   1 — 8 лютого

Четвер. Хмарно. Температура: 7оС. Вітер південний помірно сильний.
В ніч на п'ятницю.  Хмарно.  Температура: 1оС. Вітер південний помірний.
П'ятниця. Хмарно.   Температура: 7оС. Вітер   південно-західний помірний.
В ніч на суботу. Хмарно, дощ. Температура: 0оС. Вітер західний помірний.
Субота. Хмарно, можливий дощ.  Температура:  3оС. Вітер західний помірний.
В ніч на неділю. Хмарно.  Температура: -1оС. Вітер західний помірний.
Неділя. Хмарно, можливий сніг.  Температура: 0оС. Вітер північно-західний помірно сильний. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 554
Читати далі
01.02.2018 Зінчук Вікторія Петрівна

бумага Депутати  працювали  конструктивно

25 січня ц. р. відбулася тридцять третя сесія Ковельської міської ради, на порядок денний якої виносилося понад сто проектів рішень щодо питань, які стосуються регулювання земельних відносин у місті, діяльності підприємств міської комунальної власності, питань розвитку інфраструктури та благоустрою в місті, інших сфер міського господарювання.
Розпочалася сесія згідно з регламентом із озвучення депутатських запитів та звернень. Так, секретар міської ради Віра Федосюк, котра того дня вела сесійне засідання, звернулась до колег-депутатів з проханням уникати внутрішнього розбрату на місцевому рівні, утримуватись від дій, які вносять деструктив у роботу ради та налаштовують один проти одного як окремих громадян, так і цілі мікрорайони міста, яскравим прикладом чого, як вона зазначила, є проголошення депутатських запитів, виконання яких неможливе через відсутність фінансових засобів або за умов відсутності чітко сформульованих способів їх реалізації. Натомість закликала разом, спільними зусиллями, в конструктивному діалозі працювати на користь ковельської громади.
Депутат Андрій Мілінчук висловився щодо необхідності ремонту доріжок на території ДНЗ № 8.
Отримавши слово для виступу, ковельчанин Ігор Верчук повідомив про те, що з метою вирішення проблем жителів міста та формування тісної співпраці з органами місцевого самоврядування було створено вуличний комітет окремих  міських вулиць. Як він поінформував, на останньому його засіданні визначено пріоритети, які пропонують взяти до уваги  в найближчій перспективі. Так, активісти вважають, що серед першочергових завдань є благоустрій вул. Черняховського, зокрема, проведення там капітального ремонту дороги, облаштування пішохідних доріжок, зупинки. 
Крім того, були озвучені запити щодо вирішення питання про пільгові перевезення інвалідів у міському транспорті загального користування, адже, за словами депутата Олександра Голованя, стосовно цього у даної категорії ковельчан є ряд зауважень, а також Галини Стасюк – щодо заміни старих дерев'яних вікон в частині приміщення колишнього військкомату по вул. Грушевського, 14.
Запити своїх колег народні обранці підтримали.  
Депутат Сергій Кошарук звернувся до міського голови та головного архітектора міста з проханням пришвидшити роботу виконання  ініційованого фракцією "Солідарність" і підтриманого іншими фракціями у міській раді депутатського запиту стосовно приведення в належний стан пам'ятників у місті Ковелі, зокрема, пам'ятника Богдану Хмельницькому.
Наступне звернення Сергія Кошарука, адресоване міському голові Олегу Кіндеру, стосувалося організації роботи комунальних підприємств, які відповідають за світлофорні об'єкти у Ковелі.
Депутат Ігор Пініс також спрямував своє звернення міському голові, в якому просив розробити і надати депутатському корпусу перелік вулиць та прибудинкових територій, що потребують капітального ремонту з документальним підтвердженням ступеню руйнації, зносу та інших аргументів, у зв'язку з якими вони визначені як першочергові на ремонт.
Ще одне його звернення стосувалося створення узгоджувальної групи з вирішення конфлікту, що виник навколо ситуації щодо будівництва та реконструкції вулиці Черняховського. 
l
Згодом, прийнявши із кількома доповненнями порядок денний сесії, народні обранці взялися до розгляду його питань.
На сесії було затверджено план роботи міської ради на 2018 рік, Порядок відшкодування витрат за проїзд автомобільним транспортом пільгових категорій на міських маршрутах загального користування, прийнято рішення з питань, що регулюють земельні відносини в місті.
Депутати взяли до відома інформації: про роботу виконавчого комітету міської ради у третьому кварталі 2017 року, Центру надання адміністративних послуг, управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства, відділу містобудування та архітектури міськвиконкому, а також про організацію спортивно-масової роботи в місті, співпрацю з містами-партнерами та ін.
В ході засідання обранці міської громади прийняли звернення до Президента України та Голови Верховної Ради, в одному з яких висловлюють занепокоєння ситуацією, що розгортається навколо діяльності Національного антикорупційного бюро України. Інше підтримане звернення – щодо прийняття Виборчого кодексу України. У наступному зверненні, адресованому Президенту України, депутати порушили питання щодо пенсійного забезпечення силових структур.
Депутати внесли зміни до Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства м. Ковеля на 2016 - 2020 роки, на реалізацію якої в цьому році передбачено майже 74 мільйони гривень. З них понад 21 мільйон гривень спрямовано на благоустрій міста. 
Так, на будівництво водопровідної мережі від НС-2 по вул. В. Кияна до мікрорайону Ковель-2 передбачено 8 млн. 700 тис. грн. та вуличної мережі водопостачання по вул. Ходкевича, Юності, Комарова, Б. Хмельницького, Санітарній, Шептицького, Шишкіна – 1 млн. 430 тис. грн.
Окрім іншого, на реконструкцію котельні по вул. Незалежності, 23 буде виділено два мільйони гривень, каналізаційних очисних споруд – майже три мільйони, капітальний ремонт водовідведення по вул. Ветеранів та в районі вул. Ярослава Мудрого – понад 1 млн. 200 тис. грн., на капітальний та поточний ремонти вулиць – майже 20 млн. грн. 
Також депутати затвердили Програми запобігання та захисту населення і територій міста Ковеля від підтоплення грунтовими водами на 2018 рік та Програми запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у 2018 році.
l
Народні обранці проголосували за внесення змін до бюджету міста на 2018 рік. Як повідомляють на офіційному сайті міської ради, ці зміни  передбачають виділення коштів для придбання робочої станції для оформлення та видачі документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус. Тобто паспортів з безконтактним електронним носієм у формі ІD-картки (біометричних паспортів).    
У комплект станції входить обладнання для зняття біометричних даних особи. Воно коштує 301 тисячу гривень. Крім того, з міського бюджету буде виділено ще 199 тисяч гривень на влаштування оптоволоконного каналу зв'язку для виконання функцій з оформлення та видачі паспорта громадянина України та обслуговування мережі. 
Придбання цього устаткування має зменшити у Ковелі черги для отримання паспортів у Міграційній службі. Насамперед, нове обладнання буде обслуговувати підлітків, які звертаються за документом вперше. Як відомо, згідно із законодавством кожен, хто досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. 
Варто наголосити, що робоча станція – це не устаткування з виготовлення паспортів (ІD-карток), а лише апарат для зняття біометричних даних громадянина.
Вона буде встановлена у приміщенні Центру надання адміністративних послуг.
Також відбувся перерозподіл коштів на благоустрій. У результаті передбачено 640 тисяч гривень на будівництво мережі водовідведення на вулиці Луговій. Це допоможе розв'язати проблему підтоплень на вулицях Червоного Хреста, Федьковича, Жуковського, Зеленій, де останнім часом вона стоїть особливо гостро.
Буде вирішено питання будівництва зовнішніх мереж для електропостачання житлового масиву (23 будинки з господарськими будівлями та спорудами) по вул. Величковського. На це спрямують 450 тисяч гривень.
Передбачені кошти на медицину, зокрема, майже 200 тисяч гривень на поточний ремонт приймального відділення акушерського стаціонару пологового будинку. Виділено додатковий ресурс і на харчування та придбання медикаментів.
l
У "Різному" депутати заслухали інформацію про використання коштів на ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації, пов'язаної з діяльностю Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод", з якою виступив начальник управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства міськвиконкому Андрій Стернічук.
Він, зокрема, нагадав про те, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів від 31 травня 2017 року з резервного фонду Державного бюджету Волинській обласній державній адміністрації виділено 17 мільйонів гривень. У свою чергу, згідно з розпорядженням голови Волинської ОДА розпорядником коштів з виконання даних робіт визначено виконавчий комітет Ковельської міської ради. 
Як зазначив доповідач, кошти в сумі 5,1 млн. грн. першим траншем надійшли у виконавчий комітет 12 вересня 2017 року, решта – 11, 9 млн. грн. отримано 6 жовтня минулого року. 
Було визначено сім заходів, пов'язаних з ліквідацією наслідків діяльності Ковельського ветсанзаводу. Це – будівництво водопровідної мережі від НС-2 по вул. В. Кияна до мікрорайону Ковель-2. Загальна вартість проекту становила 19 млн. 299 тис. грн. З резервного фонду Державного бюджету виділено 10 млн. 573 тис. грн. Фактично з них освоєно 99, 3 відсотка від загальної суми (10 млн. 499 тис. грн.).
Серед заходів – реконструкція двох локальних водозагонів по вул. В. Кияна. Загальна вартість проекту – 2 млн. 430 тис. грн. (з Державного бюджету – 1 млн. 870 тис. грн., з міського бюджету - 560 тис. грн.). Виділені кошти на даний вид робіт використані на 100 відсотків.
Загальна вартість нового будівництва мереж в мікрорайоні Ковель-2 (вуличні мережі водопостачання по вул. Північній, Крилова, Зелінського, Олійника та ін.) становила 2 млн. 331 тис. грн., які теж були освоєні стовідсотково.
В повному обсязі виконані роботи з капітального ремонту залізобетонних резервуарів, на що з Державного та обласного бюджетів було виділено 1 млн. 536 тис. грн. 
Загальна вартість проектних робіт з капітального ремонту під'їзної дороги до цих резервуарів становить 1 млн. 481 тис. грн., з яких освоєно 1 млн. 406 тис. грн.
Було перевезено 2536 тонн відходів, на що використано748 тис. грн. державних асигнувань (91,9 відсотка від загальної суми виділених на це коштів).
Ще одним пунктом визначено здійснення ветеринарно-санітарних заходів, відповідно до чого було укладено договори з Волинською регіональною державною лабораторією ветеринарної медицини та Рожищанською районною державною лікарнею ветеринарної медицини. Виділені на це кошти в сумі 449 тис. грн. повністю освоєні. 
З приводу наданої інформації запитання виникли у депутата Ігоря Пініса, котрий, зокрема, звернув увагу на те, що один з відремонтованих резервуарів протікає, що може мати негативний вплив на навколишнє середовище.
Щодо цього заступник міського голови, керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації Андрій Товстига повідомив, що це питання порушувалось на засіданні регіональної комісії ТЕБ та НС в грудні 2017 року, коли було наголошено на тому, що вказані роботи виконані стовідсотково відповідно до виготовленої проектно-кошторисної документації, при цьому вказавши на те, що є місця протікання. Зважаючи на це, голова облдержадміністрації дав доручення Держпродспоживслужбі проводити моніторинг стану відходів та навколишньої території. 
Окрім того, як зазначив Андрій Володимирович, у січні минулого року голові регіональної комісії на її засіданні було задане ще одне питання: кому передати в оперативне керування вказані ємкості у зв'язку з тим, що це майно на сьогодні є власністю ДП "Укрветсанзавод"?
Реагуючи на це, голова Волинської ОДА Володимир Гунчик доручив   відповідним інстанціям вивчити це питання і дати інформацію стосовно цього до 31 січня ц. р.
Вікторія ЗІНЧУК.
     
25 січня ц. р. відбулася тридцять третя сесія Ковельської міської ради, на порядок денний якої виносилося понад сто проектів рішень щодо питань, які стосуються регулювання земельних відносин у місті, діяльності підприємств міської комунальної власності, питань розвитку інфраструктури та благоустрою в місті, інших сфер міського господарювання.
Розпочалася сесія згідно з регламентом із озвучення депутатських запитів та звернень. Так, секретар міської ради Віра Федосюк, котра того дня вела сесійне засідання, звернулась до колег-депутатів з проханням уникати внутрішнього розбрату на місцевому рівні, утримуватись від дій, які вносять деструктив у роботу ради та налаштовують один проти одного як окремих громадян, так і цілі мікрорайони міста, яскравим прикладом чого, як вона зазначила, є проголошення депутатських запитів, виконання яких неможливе через відсутність фінансових засобів або за умов відсутності чітко сформульованих способів їх реалізації. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 489
Читати далі
01.02.2018

20180117_154156_007 Новорічні "Веселі старти" юних ковельчан

Понад 80 дітей – вихованців спортивних секцій комплексної ДЮСШ імені Євгена Кондратовича вийшли на старт відкритої зимової першості з легкої атлетики.  І хоча девіз "Веселих стартів": головне не перемога, а участь – завзятості юних спортсменів позаздрили б учасники куди більш серйозних турнірів. Додали настрою дітям і солодкі подарунки від благодійного фонду Степана Івахіва "Патріоти Волині", який традиційно був ініціатором таких змагань.
Тут все, як на великих турнірах: парад учасників, урочиста мелодія Гімну, напутні слова перед стартом.
– Народний депутат України Степан Івахів багато робить саме для розвитку дитячого спорту, – зауважив у своєму виступі на відкритті змагань представник благодійного фонду "Патріоти Волині" Павло Самолюк. – У Ковелі підтвердженням тому є збудовані за кошти благодійного фонду народного депутата спортивні об'єкти: ігрові майданчики та стадіони, відремонтований зал борцівських єдиноборств. 
Зрештою, це і реконструкція спортивної зали комплексної ДЮСШ імені Євгена Кондратовича, де ми  й проводимо такі змагання. Нехай сьогодні перемагає сильніший, а діти  завжди будуть здоровими та усміхненими!
Спринтерський біг. Різноманітні види метання та естафет (на знімку праворуч –  наввипередки верхи на м'ячах) З першого ж конкурсу стає зрозуміло: аби стати кращим у "Веселих стартах", доведеться постаратись. Першокласник Влад Бабенков у спринті прибіг другим. Але хлопець і не думає так просто поступатись суперникам:
– Далі спробую бути на фініші першим, – честолюбно зізнається юний спортсмен. – Люблю футбол, теніс. Мені дуже цікаво з друзями на цих змаганнях...
Та й як тут не старатися, коли на трибунах – найпалкіші вболівальники!
– Прийшла повболівати за сина, – зізнається мама Владислава Олена Бабенкова. – Треба було бачити, з яким нетерпінням він чекав на ці старти! Для дітей це – подія. Влад у нас займається легкою атлетикою, бо цей вид спорту найкраще розвиває дитину фізично. Ходить в секцію з великим задоволенням...
А от Валентина Іванівна та Василь Михайлович Корецькі емоційно переживають на трибунах за свого онука Романа.
– Я ніби сама там бігаю, заряджаюсь адреналіном, – ділиться враженнями бабуся. – Онуку 8 років, та він у нас росте трохи хворобливим. Тому й віддали й на  легку атлетику: будемо водити з дідусем в секцію, бо спорт – це здоров'я!
 Такі змагання – ще й наочна пропозиція для інших дітей долучитися до занять спортом. Як це вже зробив Юра Романюк: неповносправний юнак у "Веселих стартах"   здобув свою найбільшу перемогу – над собою:
– Взагалі-то я займаюсь плаванням. Але сьогодні бігав, хоч мені це й нелегко далося... 
Загалом же секцію легкої атлетики комплексної ДЮСШ ім. Є. Кондратовича відвідують більше сотні ковельських дітей. 
– Легку атлетику недарма називають "королевою спорту", – пояснює свій вибір учениця ЗОШ №13 Ірина Гаврилюк. – Я займаюся цим видом спорту 3 роки.  Найбільше подобається біг: він вимагає від атлета і швидкості, і витривалості. Сьогоднішні змагання сподобались: було весело і цікаво. А головне – ніхто не програв!
Майже увесь час в русі з дітьми на ігровому майданчику і директор комплексної ДЮСШ, Заслужений тренер України і майстер спорту з легкої атлетики Олена Клімашевська (на знімку в центрі – під час  командної естафети найменших легкоатлетів).
– Дуже вдячна нашим багаторічним друзям та партнерам з благодійного фонду народного депутата України Степана Івахіва "Патріоти Волині" за організацію та підтримку таких змагань. Мені здається, що радісні очі та дитячі посмішки досить промовисто свідчать: для того, аби подарувати дітям щастя, дорослим іноді треба зовсім небагато...
А в додаток до гарного настрою  кожен з учасників "Веселих стартів"  отримав почесну грамоту та солодкий новорічний подарунок від благодійного фонду "Патріоти Волині" (на знімку вгорі –  фінальний акорд "Веселих стартів").
Олексій Тіщенко.
Фото автора.
Понад 80 дітей – вихованців спортивних секцій комплексної ДЮСШ імені Євгена Кондратовича вийшли на старт відкритої зимової першості з легкої атлетики.  І хоча девіз "Веселих стартів": головне не перемога, а участь – завзятості юних спортсменів позаздрили б учасники куди більш серйозних турнірів. Додали настрою дітям і солодкі подарунки від благодійного фонду Степана Івахіва "Патріоти Волині", який традиційно був ініціатором таких змагань.
Тут все, як на великих турнірах: парад учасників, урочиста мелодія Гімну, напутні слова перед стартом.
– Народний депутат України Степан Івахів багато робить саме для розвитку дитячого спорту, – зауважив у своєму виступі на відкритті змагань представник благодійного фонду "Патріоти Волині" Павло Самолюк. – У Ковелі підтвердженням тому є збудовані за кошти благодійного фонду народного депутата спортивні об'єкти: ігрові майданчики та стадіони, відремонтований зал борцівських єдиноборств. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 618
Читати далі
01.02.2018
Вступна кампанія-2018. 
До чого готуватися школярам?

школярі Вступна кампанія-2018.  До чого готуватися школярам?

Поки в Україні тривали Новорічні та Різдвяні свята, освітяни вже почали підготовку до нової вступної кампанії. З 9 січня розпочалася реєстрація абітурієнтів для участі у пробному зовнішньому незалежному оцінюванні (ЗНО), а більшість вишів вже оприлюднили правила прийому та вимоги до зарахування на контрактні та бюджетні місця. Чим нові умови вступу відрізнятимуться від торішніх та які зміни очікують на школярів під час складання ЗНО, дізнавалися експерти Центру громадського моніторингу та контролю. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 580
Читати далі

Четвер, 1 лютого 2018 року №5 (12593) / Повідомлення в номер /

01.02.2018

намисто1 "Намисто": талант, креатив, пошук

Народний аматорський фольклорний гурт "Намисто" сьогодні відзначає день народження. 9 років тому його керівник Наталія Гончар  здійснила свою давню мрію. Вона зібрала навколо себе найпривабливіших, найталановитіших, закоханих в творчість  ковельчанок, своїх “намистинок”… 
Уже через чотири роки колективу було присвоєно звання "народний". Без "Намиста" тепер важко уявити мистецьку палітру Ковеля. Його виступи завжди вражають, вони – емоційні, щирі, позитивні, справжні. 
Аби більше довідатись про творчий процес, чим живуть, про що мріють, що привело кожну з учасниць у "Намисто", побували в них на репетиції. Щоправда, застати всіх не вдалося, – дехто був зайнятий своїми справами, які перенести  ніяк неможливо. Адже одна з них – Олена Палкіна саме в цей день брала шлюб  (до слова, у 2017 р. у колективі був справжній  бум – зіграли півдесятка весіль!).  А ще взнаки дались Різдвяні свята. Багато ковельчан запрошувало "Намисто" поколядувати, принести у дім на весь рік мелодію щастя і добра. 
Про дівчат…
 "Намисто" об'єднало різних за характером, віком і родом занять людей, але з непереборним прагненням донести до глядача неповторну красу віками надбаного поліського фольклору. Сьогодні у колективі 13 учасниць. Магічне число! Хтось прийшов сюди нещодавно, а хтось пам'ятає перші виступи і репетиції. 
Наймолодша учасниця Катерина Андросюк розповідає, що не так давно у "Намисті": "Співаю тут лише три роки. Прийняли  дуже тепло, гостинно, щиро. Хоча моя робота абсолютно не пов'язана з творчістю, але це ніяк не заважає, а навпаки – то для мене тепер невід'ємна частинка життя".
До розмови доєднується Ірина Лукашик. Каже, що два роки в колективі, хоча планувала потрапити раніше, бо обожнює співати змалечку. На її думку, це у неї родинне. І тут Ірина повідала, що це саме  її  прапрабаба Варка співала Лесі Українці. З її вуст наша знаменита землячка записала 120 творів. 
"Так склалось, що я ще й працювала в музеї поетеси в Колодяжному і перечитала їх. Багато з цих пісень – загальновідомі. Ми їх і тепер наспівуємо. Але це так хвилююче знати, що твої рідні спілкувались з історичними постатями", – ділиться  думками Ірина.
В Анастасії Данилюк своя історія, вона, так би мовити, старожил: "Прийшла в травні, майже відразу після  створення гурту. Мене забрала Наталка Самчинська – ми разом з нею колись співали у "Передзвоні" (фольклорний гурт, який був у Ковелі у 2000-х роках). Я відразу погодилась, бо без народної пісні не уявляю свого життя. Я ще тоді навчалась в школі, а згодом і поступила у вуз на факультет фольклористики. І отримала диплом  керівника фольклорного ансамблю".
"Я теж з перших днів у "Намисті", – пригадує Світлана Кисляк. – Завжди прагну бути з колективом. Тут виросла моя донечка. Приходила з нею на репетиції. Всі її забавляли. Можна сказати, вона виховувалась на нашому українському фолькльорі, з музикою. Зараз уже і сама співає".
Наталія Гончар говорить, що всі дівчата у неї особливі. Відчувається, що "Намисто" для них близьке і рідне. У декого кардинально змінилось життя з часу створення колективу. Як до прикладу, Софія Закацура, співаючи у "Намисті", вийшла заміж, народила двоє діток. Але сімейні турботи аж ніяк не стали на заваді захопленню. Ще одна мама Тетяна Шуляк теж виховує донечку і разом співає. Радо приймаємо і нові таланти. Нещодавно до нас приєднались сестри  Оля і Аня Музики та Альона Малюга-Мельникова.
За дев'ять років склад "Намиста" дещо змінився. Хтось поїхав з міста, а хтось і з країни. Зокрема, саме завдяки колективу одна з його учасниць зустріла своє кохання і зараз мешкає у Польщі – це Наталка Собєцка (Самчинська). 
Ми поцікавились, що для неї цей гурт. Ось що вона написала: "Намагалась не пропускати жодної репетиції, жодного концерту, завжди знаходила можливість "летіти" до "Намиста". І не тому, що так треба, а тому, що я це люблю. Гурт став невід'ємною частиною мого життя, а в один з моментів змінив його на 180 градусів. Під час гастролей в Польщі, сама того не сподіваючись, я "наспівала" собі чоловіка. Зараз  живу в Польщі. 
І  немає що приховувати, нині мені дуже бракує дівчат. Проте  я й на відстані слідкую та щиро радію досягненням і здобуткам нашої співочої родини, адже ми й до сьогодні не втрачаємо контакту. А влітку, навіть, вдалось поїхати разом до Німеччини. Щиро вітаю колектив з днем народження і бажаю продовжувати в тому ж дусі, відроджувати фольклор та закохувати у нього оточуючих".
Про атмосферу…
Дівчата в унісон говорять: "У нас по-справжньому добре, весело, емоційно. Тут всі один одного підтримують. Кожен є індивідуальністю, кожен презентує цей колектив якось по-своєму, додає свою "приправу" у нашу спільну і смачну "страву", яку пропонуємо скуштувати глядачам".
"Всі зі своїми проблемами, характерами, але дружно рука в руку. От так і виходить у нас – по-сімейному. Інколи прийдемо на репетицію і не можемо наговоритись. Але тут  наша Наталія  каже: "А співати ми будемо?", – оповідає про будні гурту його перший голос і солістка Анастасія Данилюк.
І як часто любить повторювати керівник: "Мої дівчата – це мої намистинки. Всі різні, але всі прекрасні і багатогранні".
Про репертуар…
Театралізована форма концертних виступів, яскраві традиційні, автентичні народні костюми, наслідування і сценічне втілення народних пісенних традицій – все це надає молодіжному колективу  неповторного, самобутнього колориту. Фольклор – це особливий вид творчості. І тут важливо знайти свою індивідуальність, вибрати правильно репертуар. Хто був хоча б раз на концерті "Намиста", помітив, що дівчата часто поєднують пісні з танцями. Вони  прагнуть глядачів теж зробити повноправними учасниками дійства. І воно тоді набуває  якоїсь магічної чарівності. 
Звісно, найбільше переймається пісенними надбаннями керівник. Як відомо,  Наталія Гончар закінчила Рівненський інститут культури,  і з тих часів має неабиякий запас творів. А ще родом вона з співочого краю, уся її родина співає.
Дівчата і зараз записують при нагоді давні українські пісні. Настя каже, що на захист диплому з "Намистом" підготували окрему програму – обряд "Збирання ягід": "У Камінь-Каширському районі я знайшла таку бабусю, яка наспівала "ягідні" пісні. І з дівчатами ми їх вивчили. У Києві всі були в   захопленні. Казали, ви такі “живі” приїхали. У нас вийшло не театралізовано, награно, а  дуже все природно. Таке враження, що ми привезли частинку нашої рідної Волині. У Ковелі ще поки ми не представляли цю програму, але плануємо ближче до літа".
У репертуарі колективу дуже багато пісень, їх уже й важко порахувати – це колядки, щедрівки, веснянки, купальські, обжинкові, весільні.
Фольклор більше виконують акапельно, але веселі твори краще звучать під гармошку. Запрошують наших ковельських музикантів підіграти. У давні часи дівчата теж виходили на гуляння і там співали.
Використовують й інші музичні інструменти, які додають колориту  виступам. У когось краще виходить на ложках, хтось любить задавати ритм бубном – це фішка Ірини Липовської та Світлани Кисляк. Люда Іванова – "майстер –рубель". Це її інструмент. Багатьом він заважає при співі, а їй з ним комфортно. Нещодавно з'явились новинки – трещітки…
Костюми…
Костюми для фольклорного гурту  – це неодмінний атрибут.  Пошити із сучасної тканини їх складно. Якщо зі спідницею ще щось і можна придумати, вважають дівчата, то сорочку нереально автентичну створити, бо це і полотно старовинне має бути, і вишивка. У них зовсім інший крій. Це все ручна робота. Від "а" до "я".
У кожного своє сценічне вбрання. Насті сорочку знайшла бабуся в селі, Ірині подарувала її знайома, спідницю їй презентувала бабуся чоловіка. Подбала про образи для своїх “намистинок” керівник. У своєму селі віднайшла чимало стародавніх сорочок.
Настя каже, що Ірині неймовірно пощастило. Зазвичай, наші  бабусі не хочуть розлучатись із вишиванками і  бережуть їх як  реліквію, згадку про молодість. 
– Коли записувала "ягідні” пісні  і побачила в цієї жінки сорочки, пропонувала їх викупити, а вона   не погодилась. Ти ж мене, дитинко, зрозумій, вони мені дуже дорогі…
Якщо заглянути в  інтернет, то давні сорочки коштують чимало. Особливо ціняться ті, яким по 100-150 років. 
А якось  Наталія була в гостях у своєї подруги, а та вишитим старовинним рушником посуд перетирала. Наталія як побачила, то була приголомшена і одразу вигукнула: "Ти що робиш? Віддай їх краще нам". Галина Ліпич (так звати власницю цього скарбу) багато рушників віддала дівчатам, з яких вони зробили фартушки. Це вони такий вихід знайшли, бо дуже мало збереглось цього елементу одягу… Можливо,  він  не зовсім такий, як був у давнину, це не оригінал. Але дивиться досить гарно. А Галина Володимирівна  дівчатам презентувала ще й три автентичні сорочки, які привезла зі свого села. А одна з “намистинок” – Ірина Липовська приводить все це до ладу. Вона, крім того, що співає, є ще і власним дизайнером-костюмером "Намиста".
Про гастролі…
Колектив досить часто подорожує. Його чекають в інших країнах, на фестивалях. Якось  "Намисто" виступало перед гостями з міст-партнерів. Давній друг Ковеля Міхаель Хааке, який мешкає у далекому німецькому Вальсроде, так був зачарований концертом, що одразу запросив дівчат до себе. Влітку гурт взяв участь у заходах з нагоди 25-річчя співпраці між нашими містами. А одна з місцевих газет написала, що це був найкращий виступ у них в нинішньому році.
З радістю зустрічають самобутніх й талановитих ковельчанок у Польщі. Їм аплодували мешканці Легіонова, Бабошева, Ленчни, Влодави, Холма.
А скільки нагород уже на їхньому рахунку!  З кожного фестивалю, конкурсу дівчата привозять чергову відзнаку.
Про керівника 
і побажання для колективу...
"Намисто" – це шквальний вітер енергії і позитиву. Мабуть, неабияка заслуга у цьому керівника Наталії Гончар. Саме вона задає тон цій жіночій компанії. Вона – беззаперечний лідер  гурту і та   неймовірна сила, яка беззупину крутить цей вітряк українського фольклору.
Гурт має багато прихильників і шанувальників своєї творчості. І ми вирішили запитати, які він викликає у них асоціації і, звичайно, висловити кілька побажань у святковий день.
Ігор ПРОКОПІВ, заступник міського голови:
– На мою думку, це один з кращих колективів на Волині. Дівчата  є бажаними гостями на наших загальноміських заходах. Вони  неперевершені і талановиті.  Уміють створити чудову атмосферу, додати настрою. Дуже радує, що є молодь у складі гурту. Спасибі їм за популяризацію українського мистецтва! Зичу їм творчих успіхів.
Пітра ХААКЕ, член благодійного товариства "Допомога дітям Ковеля" (м. Вальсроде):
– Зустріч з "Намистом" – це для нас завжди свято. Ми познайомились не так давно, але таке враження, що знаємо один одного все життя. А Наталія Гончар – це жінка-вогонь. Вона особлива. Ми дуже раді, що "Намисто" погодилось приїхати в Німеччину. Дякуємо їм за неймовірні хвилини спілкування. Щиро бажаю кожній добра і щастя!
Тетяна Середюк, директор Палацу учнівської молоді:
– Вони мені найкращі у нашому місті. Молодість, добро, радість. У них є родзинка. Вони вміють донести фольклор, передати, як колись було. Роблять це цікаво. Хочеться, щоб вони ще більше радували нас своїм неповторним  мистецтвом. Хай таланить завжди та в усьому!
Томаш БЛАЩИК, працівник міської ради м. Ленчни (Польща):
– За 12 років співпраці з Ковелем колектив "Намисто" кілька разів гостював у нашому місті. Вони виступали на сцені ярмарку Ленчни у рамках нашого Дня міста. Були  у нас і на фестивалі вуличних музик. Репертуар, музика і спів "Намиста" є чудовим прикладом прекрасної української культури. Неймовірно артистично вони передають традиції, фольклор і культуру Волині. Щоразу, коли  спостерігаю за їх номерами, отримую незабутні враження. Я захоплююсь їх талантом, творчістю, співом, музикою, їх чарівними костюмами. Я захоплююсь тим, що роблять мої друзі з міста Ковеля, міста, яке в моєму серці.
Руслана СЕМЕРЕЙ.
НА ЗНІМКАХ: будні і свята народного аматорського фольклорного гурту "Намисто"; нагороди колективу.
Фото з архіву 
гурту “Намисто”.
Народний аматорський фольклорний гурт "Намисто" сьогодні відзначає день народження. 9 років тому його керівник Наталія Гончар  здійснила свою давню мрію. Вона зібрала навколо себе найпривабливіших, найталановитіших, закоханих в творчість  ковельчанок, своїх “намистинок”… 
Уже через чотири роки колективу було присвоєно звання "народний". Без "Намиста" тепер важко уявити мистецьку палітру Ковеля. Його виступи завжди вражають, вони – емоційні, щирі, позитивні, справжні. 
Аби більше довідатись про творчий процес, чим живуть, про що мріють, що привело кожну з учасниць у "Намисто", побували в них на репетиції. Щоправда, застати всіх не вдалося, – дехто був зайнятий своїми справами, які перенести  ніяк неможливо. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 814
Читати далі
01.02.2018 Мороз Оксана Леонідівна

короваМолоко у селян прийматимуть і надалі.

Щоправда,  пояснюватимуть правила гігієни

"Українцям заборонять здавати молоко"; "Підприємства не зможуть купувати молоко у бабусь"... Так лякали українських селян перед початком 2018 року.  А вже з 1 січня в Україні мав запрацювати новий молочний стандарт.

Згідно з цим стандартом, в Україні мали відмовитися від молока другого сорту – того, що закуповують безпосередньо у селян. Відтак селяни захвилювалися, що здавати молоко, яке часто є основним джерелом доходу на селі, вони більше не зможуть. 
Щоправда,  на засіданні, яке проводилося за участю Мінагрополітики, представників виробників молока і молочних продуктів та регулюючих органів, вирішили все ж таки доопрацювати редакцію цього стандарту і відтермінували його запровадження до липня.
Що ж "не так" із селянським молоком?
Нинішні норми мікробіологічних показників молока в Україні визначені з 1997 року і значно відрізняються від європейських. Наше молоко другого сорту вважається занадто забрудненим бактеріями порівняно зі стандартами ЄС.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 569
Читати далі
01.02.2018

ф6"Союзу Українок" Ковеля – 90

(Продовження. 
Поч. в номері 
"Вістей Ковельщини" 
за 25 січня ц. р.).
"Служба для нації була і є одною з провідних ідей українського жіночого руху, з якої він черпає свій етнос і своє остаточне оправдання".
Мілена Рудницька,
голова Всесвітнього "Союзу Українок" 1937-1939 р. р.
l
Чоловік Лесі знаний адвокат Самійло Підгірський, котрий в 1917 р. був членом Центральної ради, у 1923-1927 роках – послом до польського сейму, в 1917 р. – редактором першої української газети на Волині "Громадянин". В 1944 р. був заарештований в Ковелі і, ймовірно, в 1945  році розстріляний в Лук'янівській в'язниці Києва.
При перших "совєтах" Леся Підгірська жила в Ковелі, працювала в комісії з ліквідації неписьменності. При німцях Леся стала головою Допомогового комітету, який надавав допомогу у звільненні полонених українців, а також працювала перекладачем в гебітскомісаріаті. Відновилась тоді діяльність "Союзу Українок".
Леся постійно підтримувала зв'язок із загонами УПА, надавала їм допомогу медикаментами, інформацією. Влітку 1943 року Лесю видали. Ось що розповіла сім'ї Слабушевських служниця Підгірських: "Вдень 3 липня 1943 року до їх дому під'їхала легкова машина. В  хату зайшов німецький офіцер і звелів пані Лесі збиратись. Вона була дуже схвильована, одягла чорну сукню і пішла до машини, а на другий день довідались, що Лесю розстріляли".
Це сталося 4 липня 1943 року. Яму викопали на краю польського цвинтаря по теперішній вулиці Степана Бандери (де зараз управління газового господарства). Очевидцем розстрілу став Іван Малиновський (його хата була поруч з  цвинтарем). Стріляв сам гебітскомісар  Каснер. Після першого пострілу Леся  залишилась стояти і щось почала говорити Каснеру (що саме – не чув), тоді пролунав другий постріл, і Леся Підгірська впала…
Дочка Лесі Підгірської  Нана (Юліана) в 1942 році вийшла заміж за Гурія Вітрика, а в січні 1944 року вони йшли містом. На розі теперішніх вулиць Грушевського і Міцкевича німці Гурія вбили, а Нану заарештували. Через кілька днів її вивели в одній білизні і розстріляли там же, де й матір.
Після відродження "Союзу Українок" Ковеля (в 2000 році) ми щороку 4 липня приходимо до пам'ятного знака на території управління газового господарства, щоб вклонитись світлій пам'яті Лесі Підгірської і помолитися за спокій душ спочилих Олександри Підгірської, її дочки Юліани, зятя Гурія, чоловіка Самійла Підгірського і за всіх тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої держави.
4 липня 2003 року з нагоди 60-их роковин від дня розстрілу голови "Союзу Українок" Ковельщини Лесі Підгірської  біля пам'ятного знака було проведено мітинг-реквієм. Настоятель церкви Св. Дмитра Солунського о. Анатолій Александрук відправив панахиду. Співав церковний хор під орудою паніматінки Оксани. Слово пам'яті й скорботи виголосила заступник голови "Союзу Українок" Ковеля Ганна Гнатюк.
Виступили представники КУНу, братства вояків ОУН-УПА. На мітингу-реквіємі були присутні представники  газового господарства,  преси, радіо, партій і громадських організацій.
Тепле слово подяки за вшанування пам'яті її рідних виголосила сестра Самійла Підгірського пані Ганна Сидорська-Підгірська. На завершення церковний хор виконав "Молитву за Україну", кілька патріотичних пісень.
Через 10 років до 70-их роковин з дня розстрілу Лесі Підгірської "Союз Українок" запросив ковельчан до культурно-просвітницького центру на вечір пам'яті, присвячений першій голові "Союзу Українок" Ковеля. Оксана Мулярчук підготувала до цього заходу виставу про життя і подвиг Лесі Підгірської "Вона була першою". Вистава перенесла нас у ті далекі, непрості часи, створила ілюзію присутності.
Серед виступаючих після перегляду вистави була викладач Волинського Східноєвропейського університету пані Тамара Раєвич, котра при написанні дисертації ретельно опрацювала архівні матеріали про діяльність "Союзу Українок" Ковельщини в 30-их-40-их роках минулого століття, що зберігаються в Рівненському обласному архіві. Пані Тамара нам їх люб'язно надала, за що ми їй дуже вдячні.
l
Велику пошукову роботу серед ковельчан провела заступник голови "Союзу Українок" Ковеля  2000-2010 років, нині покійна Ганна Михайлівна Гнатюк. В перші роки відновлення діяльності організації їй вдалось отримати інформацію, що у Львові мешкає рідна сестра Самійла Підгірського пані Ганна Сидорська-Підгірська, яка щоліта приїжджає у Ковель на відпочинок.
Зустріч відбулась. Ганні Максимівні на той час було  більше 80 років. Але вона вражала інтелігентністю, активною життєвою позицією, ясним розумом, щирістю і добротою. Пані Ганна подарувала для організації книги із своєї бібліотеки, ксерокопії сторінок з "Канадської української енциклопедії", де були надруковані відомості про Самійла і Олександру Підгірських, портрет Т. Шевченка роботи її (на жаль, покійного) сина Володимира із старовинним рушником родини Підгірських. Після смерті мами вона виховувалась в сім'ї Самійла і Лесі. 
Пані Ганна ділилась спогадами про Лесю з повагою і любов'ю. Перебуваючи в Ковелі, пані Ганна радо відвідувала збори організації, заходи, які відбувались за нашою участю.
Почесна "союзянка" Ковельської філії "Союзу  Українок" Ганна Максимівна Сидорська-Підгірська відійшла у вічність на 93 році життя 21 вересня 2014 року. Похована у Львові.
На родинній світлині Підгірських юна Ганнуся стоїть крайня зліва, а її тато Максим Підгірський – в центрі групи.
Алла ПОЛЯКОВА.
l
Р. S. Користуючись нагодою, прошу вибачення за помилку, допущену в попередній публікації у газеті про 90-річний ювілей "Союзу Українок" Ковеля. В останньому абзаці статті правильно слід читати так: "Нам пощастило отримати світлину цього вечора від Алли Перепелиці (її мама Євдокія Дятел – в першому ряду друга ліворуч)".
А. П.
l
НА ЗНІМКАХ: 1 – Юліана Підгірська; 2 – родина Підгірських; 3 – панахида і мітинг-реквієм біля каменя Пам’яті з нагоди 60-річчя розстрілу Лесі Підгірської 4 липня 2003 року; 4 – на мітингу-реквієму виступає голова «Союзу Українок»  Ковеля Алла Полякова; 5 – учасники вечора пам’яті  у міському культурно-просвітницькому  центрі під  час вистави «Вона була першою»; 6 – ковельські «союзянки» під час традиційного вшанування пам’яті  родини Підгірських на території управління газового господарства.
Фото з архіву «Союзу Українок» Ковеля. 
(Продовження.  Поч. в номері  "Вістей Ковельщини"  за 25 січня ц. р.).
"Служба для нації була і є одною з провідних ідей українського жіночого руху, з якої він черпає свій етнос і своє остаточне оправдання".
Мілена Рудницька, голова Всесвітнього "Союзу Українок" 1937-1939 р. р.
ххх
Чоловік Лесі знаний адвокат Самійло Підгірський, котрий в 1917 р. був членом Центральної ради, у 1923-1927 роках – послом до польського сейму, в 1917 р. – редактором першої української газети на Волині "Громадянин". В 1944 р. був заарештований в Ковелі і, ймовірно, в 1945  році розстріляний в Лук'янівській в'язниці Києва.
При перших "совєтах" Леся Підгірська жила в Ковелі, працювала в комісії з ліквідації неписьменності. При німцях Леся стала головою Допомогового комітету, який надавав допомогу у звільненні полонених українців, а також працювала перекладачем в гебітскомісаріаті. Відновилась тоді діяльність "Союзу Українок".
Леся постійно підтримувала зв'язок із загонами УПА, надавала їм допомогу медикаментами, інформацією. Влітку 1943 року Лесю видали. Ось що розповіла сім'ї Слабушевських служниця Підгірських: "Вдень 3 липня 1943 року до їх дому під'їхала легкова машина. В  хату зайшов німецький офіцер і звелів пані Лесі збиратись. Вона була дуже схвильована, одягла чорну сукню і пішла до машини, а на другий день довідались, що Лесю розстріляли".
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 984
Читати далі
01.02.2018

Зображення (5)Сестра милосердя

У селі секретів немає. Щодень якась новина. Хтось одружується, і чуєш: «Бог у поміч, хай живуть щасливо». Народилося дитя – хай росте здорове і духом, і тілом. Відійшла людина у Вічність – Царство Небесне і земля пухом.
І соціальний працівник все повинен знати. Бо спочатку, коли заходить у хату, старенькі хочуть почути лагідне слово, а також  знати про те, що робиться в Голобах, бо хто ж їм, одиноким, розкаже? Це, крім ліків і продуктів, – духовний світ кожної людини, цим вона живе.
З цього й починається робочий день і відведений час для кожної із 6 жіночок у Тетяни Кочубей, яка ось уже 25 років на цій службі, а раніше була перукарем (це також часто стає в пригоді). Весною допомагає посадити город, восени – зібрати врожай, зробити на зиму заготовки. А взимку прибирає в хаті, їсти зварить, продукти, ліки закупить. А напече дома пирогів – занесе гостинця. 
Слідкує, щоб тепленько було і не мерзли її підопічні, бо в кого немає газу – й грубку затопити, води принести. Переважно всі – це інваліди І і ІІ груп. Марія Сліщук, наприклад, уже весною відзначатиме 90-річний ювілей. Під час аварії втратила руку. Таня (так лагідно жінка називає Тетяну Сергіївну) для неї – друга рука. Без неї вона не знала б, як і жити. Чоловік вже давно помер, дітей немає, племінники  далеко. Навідуються, але рідше, як соцпрацівниця. Від Тані в жінки секретів немає, вона  – як член сім’ї.
Онисія Ількевич – інвалід по зору. Тож тут – як другі очі. Вона теж одинока, як і Марія Сліщук, соцпрацівниця їй – найближча людина. Зіна Пахолюк не може без допомоги її, бо милиці – мала підпора. Всі її чекають з нетерпінням. А дома виглядає її ще й матуся старенька.
А сама Тетяна Сергіївна  весною нажне копу літ. Отож, за плечима теж великий досвід життя – і сумний, і веселий. Бо доля жіноча не завжди складається так, як хочеш. 
Доводиться  по-різному. В 45 літ  стала вдовою. Тож тепер  біль і радість 15 років несе на могилу чоловіка – і вже ніби полегшає на душі, що відвідала і все йому розказала. А розказувати є що. Доглянула батьків його. Спочатку свекруху поховала – не витримало серце смерті сина. А нещодавно – і свекра. Уже сама на ноги ставила двох дітей.
Старший син Сергій ще за життя батька закінчив виш, одружився. Але онука дідусеві не довелось побачити, бо народився вже після його смерті. Донька Юлія, як батько і старший брат, здобула професію ветеринара. Вийшла заміж, і мешкають з чоловіком і синочком  у Луцьку. Часто приїжджають й допомагають  обом матерям, які живуть на одній вулиці і ділять разом радість і горе, бо та теж недавно стала вдовою.
Тішиться Тетяна Сергіївна онуками. Найменший син Микола ще неодружений, живе і працює в Голобах. Любить господарювати. Мають коника й іншу живність.
Родом із села Дрозднів, але   голобчанкою вважала себе ще до заміжжя, бо  тут закінчувала школу. Разом з чоловіком і його батьками  побудували будинок.
Щодня за графіком поспішає жінка у кожну домівку, де її чекають, ніби до родичів. Допомагає, підтримує, радить, а вони звіряють їй усе, що турбує.  І вже наперед хвилюються, бо коли Тетяна Сергіївна піде на заслужений відпочинок,  хто ж замінить її? Хочеться, щоб такою була б й інша соцпрацівниця, аби прихистити біля неї свою старість.
А своїй рятівниці, як дехто її так називає, вдячні за все і бажають материнського щастя, здоров’я і довгих років життя.
 Валентина ОСТАПЧУК.
НА ЗНІМКУ: Тетяна КОЧУБЕЙ серед колег і друзів (вона з квітами).
У селі секретів немає. Щодень якась новина. Хтось одружується, і чуєш: «Бог у поміч, хай живуть щасливо». Народилося дитя – хай росте здорове і духом, і тілом. Відійшла людина у Вічність – Царство Небесне і земля пухом.
І соціальний працівник все повинен знати. Бо спочатку, коли заходить у хату, старенькі хочуть почути лагідне слово, а також  знати про те, що робиться в Голобах, бо хто ж їм, одиноким, розкаже? Це, крім ліків і продуктів, – духовний світ кожної людини, цим вона живе.
З цього й починається робочий день і відведений час для кожної із 6 жіночок у Тетяни Кочубей, яка ось уже 25 років на цій службі, а раніше була перукарем (це також часто стає в пригоді). Весною допомагає посадити город, восени – зібрати врожай, зробити на зиму заготовки. А взимку прибирає в хаті, їсти зварить, продукти, ліки закупить. А напече дома пирогів – занесе гостинця. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 509
Читати далі
01.02.2018 Ляшук Світлана Олександрівна
Кінотеатр "Прем'єра": 
позитивний настрій, гарний відпочинок

кино_2Кінотеатр "Прем'єра":  позитивний настрій, гарний відпочинок

З 2004 року у Ковелі під керівництвом подружжя Юрія та Руслани Цюп'яшуків почав працювати кінотеатр "Прем'єра". Без перебільшення можна сказати, що заклад став дуже популярним місцем відпочинку для дітей та дорослих.

Сьогодні Юрій та Руслана ЦЮП'ЯШУКИ (на знімку) – гості нашої газети. 
– Пане Юрію і пані Руслано, кінотеатр "Прем'єра" у Ковелі вже має свою історію, імідж та репутацію. А якими були перші кроки ковельського кінотеатру?
Юрій: Створити власний кінотеатр я мріяв, ще працюючи ведучим на радіо "Світязь". Дружина підтримала мою ідею, разом вивчали особливості роботи кінотеатрів, різні пропозиції, адже для нас це була абсолютно нова сфера діяльності. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2712
Читати далі
12