Повідомлення в номер

Погода в Ковелі 16–22 січня

Погода в Ковелі 16–22 січня

16/01/2020 0

Погода в Ковелі 
16–22 січня

Погода в Ковелі  16–22 січня

Четвер.  Мінлива хмарність.  Температура: 6оС. Вітер західний помірний.
В ніч на п’ятницю. Хмарно.  Температура: -2оС. Вітер західний  слабкий.
П’ятниця. Хмарно. Температура:  1оС. Вітер південно-східний помірний.
В ніч на суботу. Мінлива хмарність.  Температура:  -3оС. Вітер південно-східний помірний.
Субота. Ясно.  Температура: 3оС. Вітер  південний помірний.
В ніч на неділю.  Ясно.   Температура: -5оС. Вітер південно-східний слабкий.
 


Повідомлення в номер

Святиня блаженного Василія Величковського озвалась до неба звуками дзвонів

Святиня блаженного Василія Величковського озвалась до неба звуками дзвонів

16/01/2020 0

Святиня блаженного Василія  Величковського озвалась до неба звуками дзвонів

"…Дзвени-дзвени на Божу славу, на радість ангелам і нам"
Особливо урочистим стало богослужіння   перед Різдвом 5 січня для ковельських греко-католиків. Цього дня до храму священномученика Василія (Величковського), що на "Ковельсільмаші", завітав із пастирським візитом преосвященний єпископ Йосафат (Говера), екзарх Луцький. Причина архипастирських відвідин особлива – парафіяни запросили Владику для освячення трьох милозвучних дзвонів, що були придбані за доброчинні пожертви численних вірних.
У святині була звершена Архиєрейська Божественна Літургія, котру з Владикою Йосафатом співслужили о. Михайло Гасяк, ЗНІ, та о. Іван Дутка. На богослужіння зібрались вірні обох греко-католицьких парафій міста. Своїм молитовним співом Літургію супроводжував хор храму блаженного Миколая (Чарнецького).
У проповіді після Євангелія, яке цієї передріздвяної неділі оповідало родовід Ісуса Христа, преосвященний архієрей пояснював важливе значення доброго прикладу старозавітніх праведників для життя християн сьогодні. Також Владика Йосафат наголосив на важливій ролі дзвонів у житті парафіяльної спільноти, котрі своїм голосом закликають всіх вірних до слухання Божого слова.
По завершенню  Служби Божої вся громада процесійно вийшла до альтанки-дзвіниці, котра будується на церковному подвір'ї. Тут до молитви приєднались також ченці-францисканці о. Олександр Лукащук та бр. Станіслав Куберський з ковельської римо-католицької парафії святої Анни. У альтанці-дзвіниці преосвященний Владика відслужив чин благословення дзвонів. Храмовим благовісникам було надано імена святих Євгенія, Михаїла та Йоана, окроплено свяченою водою та помазано святим великим миром. До Господа Бога пролунали прохання про те, щоб усі, хто чутиме звуки цих дзвонів, "укріпилися в благочесті і вірі, мужньо стали проти всіх диявольських замірів і перемогли їх, (…) до церкви ж на молитву вдень і вночі поспішно ведені були". 
Опісля духовенство та вірні мали змогу вперше подзвонити у новоосвячені дзвони. Святкування завершилось виголошенням вдячності жертводавцям та приязним взаємним спілкуванням.
О. Іван ДУТКА.
НА ФОТОСВІТЛИНІ: під час Богослужіння.
Фото з архіву автора.
l
Отож,  в мікрорайоні "Ковельсільмашу"   з'явились три місіонери духу з ознаками віри Христової. Вони "поселилися" в гарній новозбудованій дерев'яній дзвіниці на церковному майдані біля каплиці майбутнього храму блаженного Василя Величковського.
Це – дзвони. Кожен із них має своє ім'я. Найбільший з гарним баритоном – "Євгеній". Середній вокаліст – "Михаїл". Третій з чистим сопрано, за розміром найменший,  – "Йоан".
Існує гарна церковна традиція: називати дзвін гідним людським іменем. Вище названі імена походять від імен священнослужителів з'єднаної Церкви.
У переддень Різдва Христового, як повідомив вище о. Іван Дутка,  на майдані біля храму зібралося багато вірних.  І не дивно, адже на освячення дзвіниці та дзвонів прибув сам екзарх Луцький і Волинський Йосафат (Говера). Насамперед відбулася архиєрейська Божественна літургія –  особливий дарунок вірним до свята. У своїй проповіді Владика Йосафат зазначив, що Різдво Христове не залишає байдужими людей. Навколо свята активізовують свою діяльність бізнесові структури, які пропонують різноманітні смаколики, іграшки, прикраси до ялинки. Поряд звеселяють людей барвисті радісні вертепи й колядки. Маємо пам'ятати, що найголовніше – прийняти в своє серце новонародженого Ісуса.
У ритуалі освячення дзвонів, окрім присвоєння їм імені і окроплення свяченою водою, є своя особливість – помазання святим миром. Бо ж дзвони, як і люди, віщують про народження Ісуса, співають величальну Пресвятій Богородиці. Мають і важливе громадське значення – попереджати про пожежу або напад ворога на країну тощо. Саме дзвони Свято-Михайлівського собору в Києві скликали людей на Майдан у 2014 році.
…Лунає молитва. Після освячення кожен із присутніх має можливість вдарити в дзвін. Гарна традиція. Поспішаю і я. Хочу, щоб там, на небесах, саме мій звук від удару в дзвін почув син Едік. Чуєш, сину, всі прихожани храму співчувають в нашій сімейній  трагедії,  просять  Царства Небесного твоїй душі!
Оту дивну, незбагненну музику, мабуть, чує і отець Євген в далекій Канаді. Його заслуг  у становленні святині блаженного Василя Величковського дуже багато.
Слід добрим словом пошанувати  о. Івана, настоятеля церкви, а разом і з ним – ігумена монастиря Миколая Чарнецького о. Михайла.
Нова дзвіниця може слугувати зразком єдності українців. В цій невеликій будові – пожертви ковельчан, волинян, галичан і канадців.
Освячення дзвонів та дзвіниці напередодні свята Різдва Христового має особливе значення, адже це – підтвердження розквіту та укріплення Віри у Господа. Надія на майбутнє благополуччя відчувається в гарному духовному сяйві людей, які з Богом і Україною.
І ще раз дослухаймося до слів Владики Йосафата:
"Запрошуймо і з любов'ю впускаймо у своє серце новонародженого Ісуса. Христос рождається!".
Лунають над "Сільмашом"
 дзвони:
"Бім-бім… Бім-бом… 
Бом-бам…".
Вслухаюсь в звуки дивні,
 ніжнотонні:
Здається, Божа Мати шле
 вітання нам.
Та, що найчесніша,
 наймиліша в світі,
Та, що найсвятіша з
 непорочною душею.
Коли буденність тебе сумом
 й горем гнітить,
Прийми дзвонів акорди –
 поєднайся в Нею.
Буває, на країну ворог
 зазіхає,
Буває, що пожежа губить
 людський дім –
Дзвін на сторожі, воїнство
 скликає.
Щось таємниче,
 незбагненне є у нім.
Лунають дзвони, мов свята
 Літургія,
Підносять, гартують
 занепалий дух.
О, Господи Ісусе,
 Богородиця Маріє!
Молись, щоб не спинився
 істинної віри рух.
 Анатолій СЕМЕНЮК.
"…Дзвени-дзвени на Божу славу, на радість ангелам і нам"
Особливо урочистим стало богослужіння   перед Різдвом 5 січня для ковельських греко-католиків. Цього дня до храму священномученика Василія (Величковського), що на "Ковельсільмаші", завітав із пастирським візитом преосвященний єпископ Йосафат (Говера), екзарх Луцький. Причина архипастирських відвідин особлива – парафіяни запросили Владику для освячення трьох милозвучних дзвонів, що були придбані за доброчинні пожертви численних вірних.
У святині була звершена Архиєрейська Божественна Літургія, котру з Владикою Йосафатом співслужили о. Михайло Гасяк, ЗНІ, та о. Іван Дутка. На богослужіння зібрались вірні обох греко-католицьких парафій міста. Своїм молитовним співом Літургію супроводжував хор храму блаженного Миколая (Чарнецького).
 


Повідомлення в номер

Мрія веде до мети

Мрія веде до мети

16/01/2020 0

Мрія  веде  до  мети

Я довго збиралася з думками раніше, ніж написати ці нотатки. Віднедавна я почала розуміти: все, що відбувається в моєму житті, відбувається тому, що має бути так, а не інакше. Тому я перестала запитувати і себе, і близьких мені людей: "Чому?" Для чого?". Я просто сприймаю спокійно все, що мені дано, що посилає доля.  
І ось саме в час, коли мені були дуже потрібні стимул до активної діяльності, натхнення і мобілізація духовних та моральних сил, Господь подарував  можливість взяти участь в третій Студії жіночої політичної взаємодії.
З першого етапу, який відбувся в Полтаві, я зрозуміла: це те, що мені потрібно саме зараз. Запам'яталися слова народного депутата України  Соломії Бобровської при відкритті першого етапу: "Хай вони роблять, що хочуть (колеги-нардепи, - авт.), а я приїхала "зшивати" Україну". До речі, саме пані Соломія є творцем цих Студій.
У Полтаві ми відвідали медичний центр "Медіон", познайомилися з автором книги "Трансформація української національної ідеї" Олесем Донієм – відомим політичним і громадським діячем. З великим інтересом вислухали доповідь Артема Литвиненка про проблеми особистої безпеки.
По закінченню першого етапу мали цікаву екскурсію в Полтавському художньому музеї (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка. Надзвичайно цікавою була інформація про щорічний конкурс дитячого малюнка імені Саші Путрі, який тут проводять у жовтні. Саша – це дівчинка-індиго, яка за 11 років свого земного життя створила 2280 картин. Посмертно нагороджена  золотою  медаллю Христа Спасителя.
Згадана дитяча художня галерея "За життя, гідне людини" працює під егідою Фонду захисту і підтримки талановитих дітей, який організовує міжнародні конкурси дитячого малюнка.
Далі був Харків, який вразив своєю величчю і масштабністю. Цікаві лекції прочитала Ірина Білик,  тренер-фанат екологічного чистого способу життя (екобренд Bilka). Надзвичайно вразила зустріч із нашою землячкою Людмилою Самчук із села Любитова Ковельського району. Пані Людмила є експертом з практичного менеджменту, нині пише науково-популярну книгу.
Тернопіль я асоціюю з "вишенькою на торті" і абсолютно погоджуюся з висловом: "Тернопіль – місто файне". Тут третій етап Студій розпочався  із зустрічі з представниками виконавчої та представницької гілок міської влади.
Пізніше ми аналізували домашнє завдання з проєктного менеджменту, слухали неймовірно корисний майстер-клас від Олени Іванченко. Першого вечора перебування в Тернополі я отримала велике задоволення від прекрасної екскурсії підземеллям місцевого замку, помилувалася храмом Пресвятої Богородиці, пам'ятниками Данилу Галицькому та Іванові Франку, дізналася багато цікавинок про життя міської громади та її історію.
Отож, три міста Полтава, Харків, Тернопіль – це три місця навчання, спілкування, отримання глибоких знань. Три етапи – це три рівня довіри, а потім порозуміння і єднання. Вони дали можливість ще раз усвідомити, що  жінки – велика сила, коли вони знаходять спільну мову, разом ідуть до єдиної мети, працюють на благо рідної держави.
Аналізуючи три етапи Студій, я не можу не висловити своє захоплення діяльністю громадської організації "Українська основа", роботою її членкинь Катерини Божко, Соломії Бобровської, Олени Іванченко, Наталії Бондарчук та Алли Соляник. Можу лише уявити, скільки праці вони доклали до підготовки і проведення корисного і пізнавального заходу всеукраїнського значення.
Процес навчання був продуманим, змістовним і надзвичайно насичений цікавою й пізнавальною інформацією. Особисто я здобула масу корисних знань, познайомилася із цікавими людьми, зокрема, автором цілого ряду книг Валерією Козловою (одна з таких книг – "Технологія "EQ-Boost").
Про учасниць Студій скажу: надзвичайно креативні особистості, діяльні, ініціативні, націлені у майбутнє. Їх жіночність, щирість, доброта – рушійна сила розквіту і зміцнення української державності. Наскільки ми різні, настільки з'єднані і згуртовані, доповнюючи одна одну.
Хочу щиро подякувати Всесвіту за те, що минулорічної осені зробив мені щедрий подарунок, наповнив душу оптимізмом і впевненістю у своїх силах. Бажаю кожній із жінок, і не тільки учасницям Студій, досягти поставленої перед  собою мети, жити багатим, повноцінним життям. 
Хай у Новому 2020-му році здійсняться всі Ваші мрії!
Ольга ЧЕПЕНЮК,
депутат Ковельської районної ради.
Фото з архіву автора.
Я довго збиралася з думками раніше, ніж написати ці нотатки. Віднедавна я почала розуміти: все, що відбувається в моєму житті, відбувається тому, що має бути так, а не інакше. Тому я перестала запитувати і себе, і близьких мені людей: "Чому?" Для чого?". Я просто сприймаю спокійно все, що мені дано, що посилає доля.  
І ось саме в час, коли мені були дуже потрібні стимул до активної діяльності, натхнення і мобілізація духовних та моральних сил, Господь подарував  можливість взяти участь в третій Студії жіночої політичної взаємодії.


Повідомлення в номер

Коли рак на горі свисне

Коли рак на горі свисне

Коли рак на горі свисне

Серед ініціатив Уряду — збільшити прожитковий мінімум вдвічі. Зараз він для працездатних осіб складає 2102 гривні. Смішно навіть припустити, що цієї суми вистачить на їжу, одяг, ліки, комунальні послуги та інше. Але урядовці знайшли вихід, як змінити ситуацію на краще, й схвалили законопроект, який скасовує прив'язку показника прожиткового мінімуму до зарплат, штрафів та інших виплат. 
"Кабінет міністрів України має здійснити рішучі кроки щодо наближення у 2020 році розміру прожиткового мінімуму до його реальної величини, яка може становити розрахунково близько 4251 гривні з відповідним коригуванням розміру прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення", — йдеться в документі. А поки…
Сімдесят гривень на день — на таку суму потрібно прожити, щоби вкластися у нинішній прожитковий мінімум в Україні. Наприклад, моїй мамі, пенсія якої складає якраз 2100 гривень (ділимо цю суму на тридцять днів у місяць — ось і виходить 70 гривень в день). І ніби для неї однієї це і не дуже мало, якби всі кошти йшло тільки на продукти. А де взяти на ліки, "комуналку", не кажучи уже про одяг та інші елементарні речі? Тому, як не крути, але віднімемо від загальної суми ще мінімум гривень шістсот. Отже, на продукти залишиться півтори тисячі — п'ятдесят гривень у день.  
Мабуть, запитаєте: а хіба ж, ти, донька, не можеш допомогти? Соромно зізнатися, але зараз - ні. Ба навіть, вона ще й нас з маленькою онукою мусить "тягнути". Бо, на жаль, на 860 гривень у місяць, які зараз отримую від держави, як допомогу при народженні дитини, двом із донькою вижити неможливо. На роботу не маю можливості вийти, бо шестимісячне дитя не залишиш на стареньку бабусю. 
Думала до виходу з декрету протримаємось за рахунок державної допомоги, яку мені згідно із законодавством  мали б виплачувати з народження доньки як матері-одиночці. Так ні, не виділили, бо, як пояснили в соцслужбі, перед тим отримала декретні, тож півроку — ніяких виплат. Я, звісно, красно дякую за таку "щедрість", але майже три місяці до народження дитини ще треба було за щось жити. Та й вагітність, пологи у нашій державі вимагають чималих витрат. Бо якщо в пологовому будинку ще і є безкоштовні палати та бокси, то медикаментів, аналізів та інших процедур — ні.
Та досить емоцій. Продовжимо. Отже, п'ятдесят гривень у день. На що їх вистачить? Аби вияснити, проведемо маленький експеримент. Отож, вперед за покупками. Прямуємо в супермаркет (там нині скуплятися трохи дешевше й зручніше, ніж на ринку). Ятки з фруктами та овочами. Зо три яблука і для борщу — кілька бурячків, картопля, морква, невеличка капустина. З м'ясного — куряче стегно. А ще не забудьмо якоїсь крупи чи макаронів. Залишку вистачить хіба лиш на буханець хліба. Тож олія, цукор, яйця, мука, молоко — це вже окрема стаття витрат.
— На сніданок — макарони, борщ — на обід, а на вечерю — яблучко, — сміється моя мама. Але не довго. Бо не до сміху тут і не до жартів. Бо приблизно так воно насправді й є. 
Отже, висновок: на півтори тисячі в місяць не прохарчуєшся, як, власне, не проживеш і на дві сто прожиткового мінімуму для працездатних українців. Це визнають навіть урядовці, які самі розмір цього  прожиткового мінімуму і затвердили. Сума має бути як мінімум вдвічі більша. Хоча б 4200 гривень. Так підрахували в Міністерстві соціальної політики, виходячи з нинішніх цін в Україні. Але одна справа просто порахувати, а зовсім інша — знайти ці гроші в бюджеті.
Однак Уряд знайшов, де взяти ці чотири двісті тисяч. Для цього навіть підготували відповідний законопроєкт. І ось, що згідно з ним зміниться. Зараз до розміру прожиткового мінімуму прив'язано дуже багато різних державних виплат, в тому числі і оклади чиновників. Наприклад, суддя Верховного суду має ставку, розмір якої складає 55 прожиткових мінімумів. Отже, виходить, що коли держава підвищує прожитковий мінімум лише на сто гривень, то нам з вами від цього не на багато легше, а от зарплата судді зростає не на сто гривень, а на п'ятдесят п'ять разів по сто — тобто на п'ять з половиною тисяч. Так само з багатьма іншими держслужбовцями.
Тож задля справедливості законопроєкт пропонує скасувати прив'язку зарплат чиновників до прожиткового мінімуму. Завдяки цьому можна буде економити гроші і піднімати соціальні стандарти виключно малозабезпеченим. З цього й розпочнеться справжня боротьба з бідністю, впевнені в Уряді. І хоч експерти налаштовані скептично, мовляв, навряд чи відв'язка прожиткового мінімуму від зарплати чиновників дасть значну економію, адже високопосадовців із дуже високими зарплатами в масштабах країни не дуже то й багато. А от кого в Україні і справді багато — так це пенсіонерів. Їх у державі — 11 мільйонів. Якщо Уряд хоче суттєво підвищити прожитковий мінімум, потрібно буде підвищувати й пенсію, бідкаються вони. 
Та мушу не погодитися з шановними експертами, бо починати, врешті, з чогось треба, й підвищувати пенсію в тому числі. А не гадати, яким коштом заохотити до ефективної роботи депутатів, і за які такі заслуги збільшувати зарплати тим самим чиновникам, які більше думають не про те, як реанімувати країну, а як би на займаній посаді покращити свій матеріальний стан. Адже в цій ситуації обурюють найбільше заяви окремих депутатів та міністрів про те, що вони не задоволені своєю зарплатою і що її треба підвищувати. 
Наприклад, Міністр юстиції Денис Малюська скаржився: зарплата в 29 тисяч гривень його не влаштовує. Мовляв, якщо зарплата не підвищиться хоча б до 80 тисяч, то надовго його не вистачить. Бо має четверо дітей — це потребує коштів. А от моїй донечці вистачає, точніше мусить вистачити, 860 гривень у місяць. І кому тут жалітися, в кого просити допомоги?
Та й інші урядовці жадають вищої зарплати, бо в них, бачте, хороша освіта, велика відповідальність, тому в приватному секторі вони отримували б утричі більше. То які проблеми, хто тримає? Пишіть заяви і йдіть заробляйте. Хіба ж у тих, хто сіє і пече хліб, лікує людей, навчає наших дітей гірша освіта чи відповідальності менше?
Поза тим в Міністерстві соцполітики заявляють, що відв'язка прожиткового мінімуму від зарплати чиновників та інших державних платежів — це лише одне з рішень, і тільки разом з іншими кроками все це дасть результат. 
Поки ж у Держбюджеті прописано лише те, що прожитковий мінімум зросте в середньому на сто гривень та й то аж з середини літа. Проте депутати від правлячої ланки не втомлюються запевняти, що бюджет будуть переглядати, соцстандарти збільшувати, якщо реформи даватимуть результат, і доходи країни зростатимуть. Але у нас якраз із цим серйозні проблеми, й, на жаль, нам більше можна понадіятись на рака, який на горі швидше свисне… 
Вікторія ЗІНЧУК.
Серед ініціатив Уряду — збільшити прожитковий мінімум вдвічі. Зараз він для працездатних осіб складає 2102 гривні. Смішно навіть припустити, що цієї суми вистачить на їжу, одяг, ліки, комунальні послуги та інше. Але урядовці знайшли вихід, як змінити ситуацію на краще, й схвалили законопроект, який скасовує прив'язку показника прожиткового мінімуму до зарплат, штрафів та інших виплат. 
"Кабінет міністрів України має здійснити рішучі кроки щодо наближення у 2020 році розміру прожиткового мінімуму до його реальної величини, яка може становити розрахунково близько 4251 гривні з відповідним коригуванням розміру прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення", — йдеться в документі. А поки…


Повідомлення в номер

Олена Цьомик: "Завжди відчувала і відчуваю себе справжньою українкою"

Олена Цьомик: "Завжди відчувала і відчуваю себе справжньою українкою"

Олена Цьомик: "Завжди відчувала 
і  відчуваю себе справжньою українкою"

Олена Цьомик: "Завжди відчувала  і  відчуваю себе справжньою українкою"

Сьогоднішня наша розмова – з Оленою Цьомик,  прекрасною жінкою, талановитою художницею, людиною, яка відома у творчих колах,  є ініціатором багатьох мистецьких виставок, заходів, а з 1991 року очолює Ковельську дитячу художню школу ім. Андроника Лазарчука.
Її творчі доробки прикрашають картинні галереї, православні святині. Цьогоріч у велике релігійне свято, 19 січня, Олена Степанівна відзначатиме ювілейний день народження. 
Але, відверто кажучи, ми не будемо озвучувати скільки років нашій співрозмовниці, адже, коли Ви її побачите, то зрозумієте, що кожна жінка має стільки років, наскільки виглядає.  Пані Олена "легка" у розмові, дуже інтелігентна, красива не тільки зовні, а її світла енергетика не може не підкорити з першої ж хвилини.
– Олено Степанівно, розкажіть нашим читачам  про себе, де промайнули Ваші дитинство, юність? Наскільки відомо,  Ви не "місцева", хоч волинська земля стала для Вас  рідною і  близькою.


З неопублікованого

«Все життя - один політ»

22/12/2016 / / 0

«Все життя  - один політ»

З нагоди 55-ти річчя від дня народження волинського поета зібралися шанувальники творчості Василя Слапчука на годину поезії в актовій залі гуртожитку Ковельського професійного  ліцею. Слапчук Василь Дмитрович – сучасний вітчизняний поет, драматург, літературний критик.

Надія Дятел.

Семінар для педагогів у Люблинці

16/12/2016 / / 0

Семінар для педагогів у Люблинці

Нещодавно на базі ДНЗ смт Люблинець відбувся семінар для педагогів дошкільних навчальних закладів «Національно-патріотичне виховання в дошкільному закладі на традиціях українського народу». Його метою було ознайомлення та практичний показ слухачам форм та методів  організації патріотичного виховання у дошкільному закладі.

 

 

Знайшов зброю – повідом поліцію

16/12/2016 / / 0

Знайшов зброю – повідом поліцію

Звичайно, більшість зброї є зареєстрованою та перебуває у законному користуванні, але багато є й таких, хто якимось чином заволодів вогнепальною зброєю і забув або просто не забажав повідомити про неї відповідні органи.

 

Скажи моїй мамі, що я хочу жити

04/11/2016 / / 0

«Скажи моїй мамі, що я хочу жити!» 

1 листопада ц.р. в кімнаті відпочинку в гуртожитку Ковельського професійного ліцею відбулася бесіда «Скажи моїй мамі, що я хочу жити!». В цей день учні, що проживають в гуртожитку під керівництвом вихователів В. П. Рощук та В. П. Остапука намагались розкрити перед молоддю суть духовного життя людини, розширити їх знання про цінність життя і особливо про життя ще ненародженої дитини...

 Катерина  Яцина.

У ліцеї – майстер-клас для перукарів

04/11/2016 / / 0

У ліцеї – майстер-клас для перукарів

Нещодавно  на базі Ковельського професійного ліцею у майстерні перукарів відбувся майстер-клас з основних форм базових жіночих стрижок.

Ірина Кузьмик.