Продам 3-кімнатну квар­­­тиру у Ковелі по вул. 1 Грудня, 2 (біля міської ради) в цег­ляному будинку на 4 поверсі (п’яти­поверховий будинок). Загальна площа 50 м2.

Затишний двір з парко­міс­цем для авто. Розділь­ний сан­вузол. Є газова колонка, плитка, додається підвальне приміщення, балкон, кла­довка. Наявність усіх лічильників. Квартира частково вмеб­льована. Ціна – 45000 (можливий торг).

Телефон: 097-942-74-04 (Олег).

__________________________

Ремонт та чистка котлів, колонок, бойлерів.
Промивка батарей, радіаторів і труб опалення.
Телефони: 068-733-80-62, 050-556-37-33.

Повідомлення в номер

Погода в Ковелі 25 червня–1 липня

Погода в Ковелі 25 червня–1 липня

24/06/2026 0

Четвер. Мінлива хмарність.  Температура: 26оС. Вітер північно-західний  сильний. 
В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність.  Температура: 18оС. Вітер північний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність.  Температура: 28оС. Вітер північний  помірно сильний.
В ніч на суботу. Ясно. Температура: 18оС. Вітер північно-східний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність. Температура: 28оС. Вітер північно-східний помірний.
В ніч на неділю. Ясно. Температура: 19оС. Вітер південний  слабкий.
Неділя. Ясно. Температура: 32оС. Вітер змінний помірний. 
В ніч на понеділок. Ясно. Температура: 22оС. Вітер західний слабкий.
Понеділок. Переважно сонячно. Температура: 31оС. Вітер північний   помірний.
В ніч на вівторок. Ясно. Температура: 21оС. Вітер південно-східний помірний.
Вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 29оС. Вітер південно-східний помірно  сильний.
В ніч на середу. Ясно.  Температура: 20оС. Вітер південний слабкий.
Середа. Мінлива хмарність. Температура: 27оС. Вітер  південний  помірний.
Четвер. Мінлива хмарність.  Температура: 26оС. Вітер північно-західний  сильний. 
В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність.  Температура: 18оС. Вітер північний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність.  Температура: 28оС. Вітер північний  помірно сильний.
В ніч на суботу. Ясно. Температура: 18оС. Вітер північно-східний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність. Температура: 28оС. Вітер північно-східний помірний.

Повідомлення в номер

Україна диктує умови, або Новий лідер нового світопорядку

Україна диктує умови, або Новий лідер нового світопорядку

24/06/2026 0

Коли об’єктивно і неупереджено проаналізували суспільно-політичну ситуацію у сучасному світі, то сміливо можна зробити висновок: Україна поволі, але неухильно стає лідером нового світопорядку.
І  хоча очільники США, Китаю і московії з цим твердженням не погодяться, вважаючи їхні країни головними у цьому процесі, факти свідчать про протилежне. Мобілізувавшись і оволодівши мистецтвом сучасної війни, яка сьогодні є вирішальним фактором при розв’язанні політичних, економічних і соціальних  проблем, українці, їх Збройні Сили   «диктують моду» на міжнародній арені, щоразу демонструючи переконливі успіхи в оволодінні науково-технічними, воєнними та іншими важливими «Еверестами» стратегії і тактики як на полях боїв, так і на полях дипломатії.
Звернемося до   деяких подій і фактів останнього часу. Хто міг би подумати у 2022 році, що Україна не тільки вистоїть у двобої з «другою армією світу», а й визолить значну частину окупованих агресором територій, перейде у  контрнаступ і не дасть змоги рашистам прорвати лінію оборони? 
За даними аналітичних центрів, за чотири з лишком років Великої війни  ерефія не зуміла кардинально забезпечити свою стратегічну перевагу на полі бою. Просування московії призупинилося, Україна стабілізувала фронт, мужньо  тримає оборону. На морі Чорноморський флот ворога або знищений, або нейтралізований морськими дронами.
У небі вітчизняні БПЛА нейтралізують значну частину російських бойових безпілотників. В економіці далекобійні «санкції» України ефективно підривають воєнну машину росії шляхом щоденних ударів по легітимних військових цілях на відстані до 3 тисяч кілометрів углиб країни, де безпечних місць більше немає.
Досить відчутні зміни на краще в енергетиці, у цифровій сфері. Як заявив нещодавно міністр закордонних справ Андрій Сибіга, «ми запропонували  усьому  світу нову роль України як надійного безпекового партнера. Ми поглиблюємо зв’язки  з країнами Латинської Америки, Центральної Азії й Індо-Тихоокеанського регіону».
Можна наводити й інші приклади зростання ролі нашої держави у сферах політики, економіки, оборони. І якщо декілька років тому мешканці цілого ряду країн навіть не знали, де знаходиться Україна, то нині таких людей залишилися одиниці. Завдяки нашим Збройним Силам, Героям-захисникам українське військо стало одним з кращих не тільки в Європі, а й на планеті.
Що означає сказане вище для кожного українця зокрема  та міжнародної спільноти загалом?
Перш за все, все більше є впевненості у тому, що в України є реальний шанс вистояти і навіть перемогти ворога  у війні.
По-друге, наша держава має право сміливо претендувати на лідерство у суспільно-політичних процесах на міжнародній арені і навіть ставити вимоги до тих, хто ще недавно скептично дивився на Україну та українців. Час підтвердив, що це помилка, і Захід, і Схід, і Південь мають рахуватися з такою позицією. На щастя, Північ (Балтія, Швеція, Норвегія та ін..) це вже зрозуміли.
По-третє, добре помітне  зростання воєнної потуги України, яка надалі буде лише посилюватися, що вимагає від зарубіжних партнерів бути надзвичайно обережними й тактовними у ставленні до українців. Навіть відсутність у нас ядерної зброї ніякою мірою не означає, що з Києвом можна розмовляти з позицій сили й диктату, бо такі спроби приречені на поразку.  Наші Збройні Сили володіють такими засобами ураження, які декому й не снилися. 
І доки в московії зайняті гарячковим пошуком «еліксиру безсмертя» для біснуватого путіна, а у США – широко розгорнутою пропагандою «сталевого здоров’я» Дональда Трампа і його   феноменальних успіхів на всіх «фронтах»,  в Україні молоді й ініціативні «хлопці» у різних сферах наполегливо шукають шляхи, засоби, можливості підвищення оборонної потуги держави. І хто знає, чи завтра або  післязавтра вони не доведуть, що Україна – сила, яку не збороти нікому й ніколи. Бо їх досвід, знання, енергія не слабші, аніж енергія ядерного (не дай, Боже!) удару ворога, який може отримати таку відповідь, що мало не здасться. 
Тому зарубіжжю (далекому і близькому) треба жити в мирі і злагоді з Україною, допомагати в міру своїх сил та можливостей, бо майбутнє належить саме їй. Не впевнений, що якась інша держава, якийсь інший народ вистояли б у тому пекельному поєдинку з московією, в якому вистояли Україна, її Збройні Сили, весь народ.
Тож слава Україні! Смерть ворогам!
Ярема ГОЯН.
l
P. S. На жаль, далеко не всім подобається лідерство Української держави, яке стає все помітнішим. Навіть у сусідній Польщі ультраправі сили активно роздмухують антиукраїнські настрої і вже відкрито заявляють, що сильна Україна для них гірше, аніж агресивна московія.  
Однак,  як кажуть, нам своє робити: якщо й не бити недругів, то   не прощати їм, а в  разі загрози – гідно  відповісти. А це наші Герої вміють.
Я. Г.
Коли об’єктивно і неупереджено проаналізували суспільно-політичну ситуацію у сучасному світі, то сміливо можна зробити висновок: Україна поволі, але неухильно стає лідером нового світопорядку.
І  хоча очільники США, Китаю і московії з цим твердженням не погодяться, вважаючи їхні країни головними у цьому процесі, факти свідчать про протилежне. Мобілізувавшись і оволодівши мистецтвом сучасної війни, яка сьогодні є вирішальним фактором при розв’язанні політичних, економічних і соціальних  проблем, українці, їх Збройні Сили   «диктують моду» на міжнародній арені, щоразу демонструючи переконливі успіхи в оволодінні науково-технічними, воєнними та іншими важливими «Еверестами» стратегії і тактики як на полях боїв, так і на полях дипломатії.

Повідомлення в номер

З поетичного зошита

З поетичного зошита

24/06/2026 0

“Я – жінка із того волинського краю...”

Я – жінка із того волинського краю,
Де чапля болото крилом своїм крає.
Де з прадіда-діда орали, косили
Й земля життєдайна давала всім сили.
Я – з того простого, селянського роду,
Де дід із джерельця пив жменями воду.
Де крик журавлів серце тугою крає...
Я – жінка із того поліського краю.
Ніколи й ніхто не не цуравсь мого роду...
Он ходить лелека, шукаючи броду,
Де вітер у вербах розлогих ночує,
А спів соловейка серденько чарує.
Де сонечко кожного ранку купалось
У Світязьких хвилях. А потім ховалось.
У хованки гралось в густім очереті
Із селезнем диким, що грав на кларнеті. 
Я – жінка із тої поліської хати, 
В якій народила колись мене мати. 
Де стріха насуплено в землю дивилась, 
Де тік під ногами... І димом димилась...
Там ненька не спала – удосвіта ткала,
В лозовій колисці мене колихала.
Я білі ромашки вплітала у коси,
Коли ворушив буслик дзьобом покоси.
Я – жінка із того селянського роду, 
Де носить веселка коромислом воду.
Де сосну стару коронують лелеки
Гніздом-решетом із гіллячок маленьких.
У жилах моїх замість крові – водиця
Із шацьких озер. Та, що сріблом
  іскриться.
Я – жінка полів, де волошки у житі
І маки червоні, росою умиті.
Де мед із вощини так солодко ллється, 
А сонях горбатий до сонця сміється.
Де в білих сорочках хати похилились
І тугою-болем до Бога молились.
Я –  жінка лісів, де багато чорниці,
Де воду бере журавель із криниці.
Де стежка до хати біжить споришева,
І цвітом всміхається гілка вишнева.
...Я – Мавка Волинська, проста Українка,
З душею поета, ім'я якій – Жінка.
Я – жінка із того волинського краю,
Де чапля болото крилом своїм крає.
Де з прадіда-діда орали, косили
Й земля життєдайна давала всім сили.
Я – з того простого, селянського роду,
Де дід із джерельця пив жменями воду.
 

Повідомлення в номер

Півонія

Півонія

24/06/2026 0

Баба  Мотря ледь не плаче — вночі хтось зрізав у дворі півонію. Білу. Такої ні в кого на кутку не було.
— Жодної квітки на залишили іроди, — бідкається баба. — А там же пуп’янків було багацько, ще цвів би довго.
Тому кущу півонії років та років. Іще Мотрина мати розповідала, що колись виміняла хустку на картоплю, щоб було чим дотягнути до нового врожаю. Хустка була гарна, вся в білих квітках на світло-зеленому полі. Нею матері під час вінчання священник руки зв’язував у церкві. Берегла ту хустку, одягала разів зо два: раз, як дитя хрестила своє, а вдруге вже й не пам’ятала, коли. Чи то як Гапка Омелькова заміж ішла, чи як Олена Костюкова померла...
Так-от виміняла Мотрина мати, шкодувала дуже, але картоплини на суп щодня мала. І пах той суп смачно-смачно, а юшка аж густа від крохмалю, що виділявся з дорідних картоплин. Це не голий суп із кропиви та кульбаб, а смачнющий і поживний!
Ото брала щодня картоплю з мішечка і щодня про хустку згадувала. Зітхне тяжко та й до плити — варити немудру їжу. А одного разу взяла картоплину, а вона якась не така. Придивилася, а то корінчик розтовстілий і рожева цяточка паростка на кінчику ледь видніється.
Посадила того корінця Мотрина мати. Проріс. Наступного року зміцнів, розпушився кущ. А вже на третій рік викинув три квітки. Білі, з рожевою серединкою. Майже такі, як були на тій хустці, що мусила обміняти на картоплю.
Мотрина мати називала це даром Божим. Знаком, що вчинила правильно, бо їжа для родини головне. Хоч хустку ту забути так і не змогла.
Як не могла пояснити, де взявся той корінчик півонії серед картоплі. І як він прийнявся, проріс, бо ж зазвичай півонію на зиму не викопують, розсаджують у серпні.
Той кущ з роками розрісся. Його оберігали особливо. Бо ж Мотря знала його історію. Ото подивиться на білі квіти і наче маму бачить. Молоду і гарну, у великій кашеміровій хустці з білими квітами на зеленому полі.
А вдихне запах півоній і наче обняла маму, припала щокою до її щоки, відчула запах її волосся... І щаслива була Мотря від того запаху, як тоді в дитинстві, коли малою їла картопляний суп. А мама дивилася на неї, малу, щасливо всміхалася, а очі в неї були мокрі, аж блищали так гарно, що мала аж зачаровувалася тими митями!
З роками Мотря ще сентиментальнішою ставала. Щоранку ходила до півонії, ніби вітати. Ото нахилиться, мов вклониться кущу, вдихне аромату, і як силу якусь в себе всмокче з тим запахом. Вже й голова не болить, і робити щось хочеться своїми натрудженими руками з покрученими суглобами.
Та цього ранку замість оберемка білих квіток поміж зеленого листя на неї чекало якесь чорно-зелене місиво. Вчора пройшов дощ, тож у мокру землю було втоптано чимало зелених листків, інші сиротливо стирчали поруч, наче розгублено озираючись по боках, — де, ну де квіти?
«Добре, що хоч коріння залишили, наступного року зацвіте», — заспокоювала себе Мотря.
—  То, видно, хтось із школярів зірвав, це ж у них іспити. Мабуть, вчителю подарувати вирішили, щоб двійки не поставив, — це вже сусідка Клава тут як тут, заспокоює.
—  От чи посадило воно в своєму житті хоч рослину? — бідкалася Мотря. — Отак потоптати, потрощити живе могла лише безжальна людина.
—  От анцихристи, не бояться ні гріха, нічого, — вела далі сусідка.
Вона прийшла до Мотрі попросити яєць. Онуки з міста приїхали, то хоче дати яєць із собою, як вертатимуться. А своїх малувато, дві квочки цього тижня підсадила. Тож майже всі яйця туди пішли.
Мотря побрала яйця, сполохнувши в курнику свою зозулясту. Мабуть, скоро заквокче, бо щось коло сідала крутиться.
—  Моя зозуляста теж, мабуть, заквокче не сьогодні-завтра. То кілька десятків залишу, а те віддам, — винесла із сіней кошика з яйцями.
Клава наставила фартуха, зробивши з нього кульок. Мотря поділилася курячим добром, наклавши десятків зо три чималих яєць.
І Клава почимчикувала додому з повною пеленою через хвіртку, бо городами, як ходила зазвичай, було мокро.
Мотря посиділа на лавці, подивилася на зозулясту, що щось там вигрібала посеред двору. Он знайшла якусь поживу, та клюнула не одразу. Оглянулася навсібіч і лише потім схопила дзьобом того черв’ячка чи мошкарину — не видно було з лавки.
—  Та ні, ще кілька днів не заквокче. А там кури нанесуть яєць. А Клавині хай з’їдять домашніх, справжніх, —  вирішила Мотря.
Підвелася, взяла відкладені два десятки яєць. Та й пішла городом до Клави. В калошах пройду якось, вирішила.
Прийшла вчасно. Клавині внуки закінчували завантажувати сумки до машини. Побачивши здаля Мотрю, якось дивно поспішили сісти в неї. Зазвичай вітались, обіймалися навіть.
—  Клаво, ось іще яєць принесла, хай діточки їдя...
—  Мотря завмерла на пів слові.
Біля дверцят автівки лежала купка білих пелюсток. Півонії. Якої на кутку точно ні в кого не було....
Євдокія ГАЛУШКІНА.
Баба  Мотря ледь не плаче — вночі хтось зрізав у дворі півонію. Білу. Такої ні в кого на кутку не було.
— Жодної квітки на залишили іроди, — бідкається баба. — А там же пуп’янків було багацько, ще цвів би довго.
Тому кущу півонії років та років. Іще Мотрина мати розповідала, що колись виміняла хустку на картоплю, щоб було чим дотягнути до нового врожаю. Хустка була гарна, вся в білих квітках на світло-зеленому полі. Нею матері під час вінчання священник руки зв’язував у церкві. Берегла ту хустку, одягала разів зо два: раз, як дитя хрестила своє, а вдруге вже й не пам’ятала, коли. Чи то як Гапка Омелькова заміж ішла, чи як Олена Костюкова померла...
 

Повідомлення в номер

“Світ у мініатюрі” в Луцьку

“Світ у мініатюрі” в Луцьку

24/06/2026 0

У Луцьку відкрився новий проект «Світ у мініатюрі», який пропонує відвідувачам здійснити навколосвітню подорож за один день.
Проєкт працює в Парку культури та відпочинку ім. Лесі Українки з 5 червня до 9 серпня. На одній локації можна побачити найвідоміші пам’ятки світу у форматі деталізованих 3D-фігур. Серед них Ейфелева вежа, Тадж-Махал, Сіднейський оперний театр, Тауерськии міст, Статуя Свободи, Пізанська вежа, Єгипетські піраміди та Бурдж-Халіфа.
Проєкт озвучили українські актори театру, кіно та дубляжу, відомі за роботами у проектах Netflix  і Disney. Головні експонати «заговорили» голосами персонажів із «Шерлока», «Сімпсонів», «Доктора Хауса», «Величного століття» та всесвіту Міккі Мауса.
Окрім цього, біля кожної тематичної зони встановлені VR-точки та відеоборди з анімацією і короткими відеороликами.
Особливістю проекту є те, що гостей зустрічають актори-аніматори в образах історичних і літературних персонажів, які проводять групові екскурсії територією парку. Також на локації облаштовані тематичні зони відпочинку та фудкорти.
Квитки можна придбати на офіційному сайті парку або у касі. Подробиці – в Instagram  та facebook  заходу.
Безкоштовний вхід: дітям до 3 років та людям з інвалідністю  І груп. Години роботи: будні з 12:00 до 20:00, вихідні з 10:00 до 20:00. Адреса: місто Луцьк, парк імені Лесі Українки.
ФОТО за посиланням
http://driver.google.com/drive/u/foldex/E57fjnhnie-xrCv_NJzBC0MaAeflgaMZ&hl=ru
У Луцьку відкрився новий проект «Світ у мініатюрі», який пропонує відвідувачам здійснити навколосвітню подорож за один день.
Проєкт працює в Парку культури та відпочинку ім. Лесі Українки з 5 червня до 9 серпня. На одній локації можна побачити найвідоміші пам’ятки світу у форматі деталізованих 3D-фігур. Серед них Ейфелева вежа, Тадж-Махал, Сіднейський оперний театр, Тауерськии міст, Статуя Свободи, Пізанська вежа, Єгипетські піраміди та Бурдж-Халіфа.
 

 

З неопублікованого

Рекомендація

15/11/2022 / / 0

Рекомендація

Волинська обласна організація Національної спілки журналістів України  рекомендує до участі в творчому конкурсі НСЖУ «Інформаційна передова-2022» у номінації «Краща журналістська робота» творчий доробок журналістів ТзОВ «Редакція газети «Вісті Ковельщини» (Волинська область, м. Ковель) за період 24.02.2022 р. – 10.11.2022 р.

Голова Волинської обласної організації НСЖУ Михайло Савчак.

Важливо!

26/04/2022 / / 0

Шановні користувачі інтернет-сайту газети «Вісті Ковельщини»!

Для того, щоб на сайті переглянути УСІ НОВИНИ чергового випуску газети, які для Вас підготувала команда нашого видання, вгорі праворуч на «Головній» сторінці сайту перейдіть за гіперпосиланням (або номера газети (наприклад Четвер, 21-28 квітня 2022 року №16-17 (12814-12815) або архіву новин "Весь архів випусків").