ПРОДАМ гараж по вул. Івана Омелянюка (раніше – вул. Грибоєдова).

Розмір – 3.80х8.40 м.

Тел.: 050-870 11 60.

  •  

ПРОДАМ земельну ділянку.

Площа – 2 га, біля кордону “Ягодин”.

Тел.:  096-181 19 20, 050-839 59 80.

_________________________

Ремонт та чистка котлів, колонок, бойлерів.
Промивка батарей, радіаторів і труб опалення.
Телефони: 068-733-80-62, 050-556-37-33.

Повідомлення в номер

День газети

День газети

01/10/2026 0

4 жовтня мине 87 років від дня виходу у Ковелі першого номера «міськрайонки». Звичайно, називалася вона тоді інакше, але її працівники намагалися робити все можливе, щоб нащадки могли в майбутньому глибше пізнати історію того часу.
А історія ця і трагічна, і героїчна, як і все подальше життя наших земляків. Були і репресії, і примусова колективізація, і компартійна диктатура, але й була чесна праця наших батьків, дідів і прадідів, їх вболівання за долю рідної України, своїх дітей, онуків, правнуків. Хотілося доброго, мирного, щасливого майбуття.
Разом із усіма цього прагнули і ковельські журналісти. Нині в живих немає нікого з тих газетярів, які закладали підвалини народження вільної, демократичної преси, якою вона стала у 90-их роках минулого століття. Паростки гласності, свободи слова зростали й мужніли в міру того, як зростала й міцніла незалежна Українська держава.
На жаль, цей поступ вперед перервала широкомасштабна агресія путінської росії, яка розпочалася у лютому 2022 року. Перервала, але не зупинила, бо на боротьбу з ворогом піднявся український народ, його Збройні Сили. Завдяки їх стійкості і мужності наша держава вистояла, не скорилася окупантам.
Вистояла й українська преса, в тому числі газета «Вісті Ковельщини», яка, попри всі труднощі й негаразди, продовжує виходити й конкретними справами підтверджувати велику силу українського Слова. 
З нагоди 87-річчя ковельської «міськрайонки» висловлюємо щиру подяку усім, хто не мислить своє життя без місцевої газети. Разом ми – сила, яку не перемогти і не здолати жодним ворогам!
4 жовтня мине 87 років від дня виходу у Ковелі першого номера «міськрайонки». Звичайно, називалася вона тоді інакше, але її працівники намагалися робити все можливе, щоб нащадки могли в майбутньому глибше пізнати історію того часу.
А історія ця і трагічна, і героїчна, як і все подальше життя наших земляків. Були і репресії, і примусова колективізація, і компартійна диктатура, але й була чесна праця наших батьків, дідів і прадідів, їх вболівання за долю рідної України, своїх дітей, онуків, правнуків. Хотілося доброго, мирного, щасливого майбуття.
 

Повідомлення в номер

Погода в Ковелі 1–7 жовтня

Погода в Ковелі 1–7 жовтня

01/10/2026 0

Четвер. Переважно  сонячно. Температура: 18оС. Вітер східний  помірний. 
В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура: 9оС. Вітер  східний слабкий.
П’ятниця. Ясно. Температура: 18оС. Вітер південно-східний помірний.
В ніч на суботу. Ясно. Температура: 7оС. Вітер  південний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність. Температура: 19оС. Вітер західний  помірний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 8оС. Вітер західний  слабкий.  
Неділя. Мінлива хмарність. Температура: 19оС. Вітер західний помірний.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність, можливий дощ.  Температура: 10оС. Вітер південно-західний слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 18оС. Вітер  західний помірний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 9оС. Вітер західний помірний.
Вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 18оС. Вітер  західний  помірно сильний.
В ніч на середу.  Хмарно.  Температура: 10оС. Вітер західний помірний.
Середа. Хмарно. Температура: 17оС. Вітер південно-західний помірно сильний.
Четвер. Переважно  сонячно. Температура: 18оС. Вітер східний  помірний. 
В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура: 9оС. Вітер  східний слабкий.
П’ятниця. Ясно. Температура: 18оС. Вітер південно-східний помірний.
В ніч на суботу. Ясно. Температура: 7оС. Вітер  південний слабкий.
 

Повідомлення в номер

Щоб зима не застала зненацька

Щоб зима не застала зненацька

01/10/2026 0

Наш співрозмовник – в. о. директора КП “Ковельводоканал” Вячеслав СИДОРУК

– Вячеславе Володимировичу!  Сьогодні в засобах масової  інформації,  виступах   урядовців і політиків однією з головних тем є підготовка до зими. Багато хто вважає, що вона буде найскладнішою в новітній історії України. Є такі, що кажуть: панікувати не варто, перезимуємо  нормально.
При тому  всьому  рідко хто говорить, яка конкретно робота проводиться в країні, які питання вирішені, а які потрібно вирішити в найкоротші  строки.
Як би Ви оцінили ситуацію в житло-комунальному секторі загалом і на Вашому підприємстві, зокрема?
– Я  не вправі давати оцінку загальної готовності житлово-комунального сектору по Україні. Однак  розумію, що такі підприємства, як наше, на сьогоднішній день перебувають в залежності від енергопостачання, в тому числі від постачання паливно-мастильних матеріалів та ціноутворення в даному секторі.  
Тут є багато питань, які потребують вирішення,  в тому числі і на державному рівні. В свою чергу,  робимо все можливе для того, аби забезпечити безаварійну роботу   підприємства в зимовий період. 
– Що конкретно зроблено адміністрацією, фахівцями КП «Ковельводоканал», щоб осінньо-зимовий період не приніс небажаних «сюрпризів» мешканцям громади, дозволив їм почуватися якщо не повністю комфортно, то відносно безпечно. Бо в умовах війни, яка триває в Україні п’ятий рік поспіль,  розв’язувати назрілі проблеми не завжди просто.
– В нас є визначені та затверджені рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради конкретні заходи щодо підготовки підприємства до осінньо-зимового періоду. На сьогоднішній день вони на завершальній стадії виконання. 
Підприємство забезпечено аварійним запасом матеріалів. Наразі вирішується питання щодо створення запасу паливно-мастильних матеріалів для проходження складного періоду осінньо-зимових холодів.
– Кого б із працівників колективу Ви б відзначили за їх особливо активну роль у підготовці до зимових холодів?  
– Всі наші працівники забезпечують роботу на своїх напрямках і виділяти когось окремо було би неправильно. Робота кожного з них приносить свої плоди в забезпеченні стабільної роботи підприємства у відповідності до їх посадових обов’язків. 
– Не так давно делегація «Ковельводоканалу» побувала у луцьких колег з метою вивчення досвіду їх роботи. Цікаво, що вдалося корисного побачити і що плануєте запровадити у себе?
– Корисного ми побачили дуже багато. Також ми   розуміємо, який обсяг коштів був вкладений для виконання робіт як на очисних спорудах КП «Луцькводоканал», так і по реконструкції насосних станцій та станції водопідготовки. Це — величезні інвестиції. Дуже багато КП «Луцькводоканал» зробило в сфері автоматизації та диспетчеризації. 
Це той досвід, який ми будемо впроваджувати також і на нашому підприємстві. Частково диспетчеризація в КП «Ковельводоканал» вже реалізована. Але ми розуміємо важливість тих проєктів, над якими працюємо сьогодні. Нам є далі куди рухатись, є над чим працювати.
– Кілька слів про тарифи. Дехто з ковельчан нарікає, що вони занадто високі, що в інших містах Волині вони нижчі і т. д. Наскільки  це відповідає дійсності та яка ситуація насправді? 
Чи вчасно і в повному  обсязі розраховуються споживачі за надані їм послуги?  
– Різниця вартості послуг з водопостачання та водовідведення в різних містах часто викликає нерозуміння у споживачів. Підвищення тарифів  – це дуже болючий удар для населення, особливо для найбільш уразливих категорій громадян, які не можуть швидко адаптуватися до нових витрат. 
Проблема полягає у тому, що в Україні фактично не може існувати однакової вартості води з точки зору собівартості. Кожне підприємство працює в абсолютно різних технічних та географічних умовах, а, отже, має різні витрати на підйом, очищення та постачання води.
Ціни на послуги відрізняються через те, що собівартість їх надання у кожному місті є унікальною та залежить від об’єктивних економічних і технічних факторів для кожного водоканалізаційного господарства.
Після різкого з ростання вартості електроенергії водоканали опинилися серед найбільш вразливих комунальних підприємств. Річ у тім, що вартість послуг з водопостачання та водовідведення залежить від електропостачання та його вартості на всіх етапах – від видобутку води зі свердловин до   очищення стічних вод на очисних спорудах.
Тарифи на електроенергію та обсяги її споживання для перекачування води й роботи насосних станцій різняться. Через це навіть незначне підвищення вартості електроенергії автоматично збільшує собівартість водопостачання та водовідведення.
Повноваження встановлювати тарифи передали органам місцевого самоврядування. Кожна громада рахує свої витрати. І кожна громада вирішує,  чи є у неї можливість відшкодувати комунальному підприємству різницю в тарифах, чи нема, чи потрібно виділяти фінансову допомогу. 
Зауважу, що чинними законодавчими актами не накладено мораторій на встановлення нових тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення.
Встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі, нижчому за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, без визначення джерел для відшкодування відповідної різниці, не допускається.
Економічно обґрунтовані тарифи є необхідною умовою стабільного функціонування підприємства, забезпечення надійності та якості надання послуг споживачам відповідно до вимог чинного законодавства України.
В 2026 році ми провели коригування тарифу до економічно обґрунтованого рівня у зв’язку зі зростанням статей витрат, що не залежать від нашого підприємства. Це – вартість електроенергії та зростання мінімальної заробітної плати. 
Станом на 1 серпня ц. р.  рівень відшкодування діючим тарифом фактичних витрат становить: централізоване водопостачання – 96%; централізоване водовідведення – 90%.
– Відомо, що «ковельська вода» — одна з кращих і якісніших в країні. Що цьому сприяє і як справа виглядає в перспективі?
– Так, дійсно, вода в Ковелі одна з найкращих в Україні. Це зумовлено кількома факторами. Першим можна назвати те, що водозабір іде з підземних джерел, вода проходить процес знезалізнення та знезараження. 
Звичайно, в процесі водопідготовки проводиться постійний моніторинг та контроль її якості. Ну і, звичайно, –  це сумлінна робота кожного працівника, який забезпечує справну роботу обладнання з очищення  води. Думаємо, що й надалі ситуація з якістю залишатиметься стабільною. 
– Скласти зимовий іспит на витривалість і вміти жити й працювати в сучасних умовах мають не лише комунальні підприємства, а й споживачі їх послуг.
Що б Ви порадили мешканцям громади зробити, аби холод і морози не застали їх зненацька? При чому не тільки тим,  що живуть у багатоповерхових будинках, а й власникам приватизованих домоволодінь.
– В першу чергу,  раджу  кожному споживачу слідкувати за власними внутрішніми мережами водопостачання та водовідведення,  їх цілісністю, підготовкою мереж до зими. І, звичайно, потрібно пам’ятати, що кожен споживач повинен мати,  як мінімум,  добовий запас питної води для власних потреб. 
– Дякуємо за  розмову і бажаємо Вам, усім членам трудового колективу успішно витримати випробування холодом і війною!
Розмову вів Микола ВЕЛЬМА. 
l
НА СВІТЛИНАХ: трудові будні працівників КП “Ковельводоканал”.
Фото Тараса МАТВІЙЧУКА.
– Вячеславе Володимировичу!  Сьогодні в засобах масової  інформації,  виступах   урядовців і політиків однією з головних тем є підготовка до зими. Багато хто вважає, що вона буде найскладнішою в новітній історії України. Є такі, що кажуть: панікувати не варто, перезимуємо  нормально.
При тому  всьому  рідко хто говорить, яка конкретно робота проводиться в країні, які питання вирішені, а які потрібно вирішити в найкоротші  строки.
Як би Ви оцінили ситуацію в житло-комунальному секторі загалом і на Вашому підприємстві, зокрема?
– Я  не вправі давати оцінку загальної готовності житлово-комунального сектору по Україні. Однак  розумію, що такі підприємства, як наше, на сьогоднішній день перебувають в залежності від енергопостачання, в тому числі від постачання паливно-мастильних матеріалів та ціноутворення в даному секторі.  
Тут є багато питань, які потребують вирішення,  в тому числі і на державному рівні. В свою чергу,  робимо все можливе для того, аби забезпечити безаварійну роботу   підприємства в зимовий період. 
 

Повідомлення в номер

Свято-Андріївський храм у Ковелі – осередок єдності у молитовній і волонтерській справі

Свято-Андріївський храм у Ковелі – осередок єдності у молитовній і волонтерській справі

Автор Романюк Аліна Петрівна
01/10/2026 0

Історія Храму Святого апостола Андрія Первозваного – це розповідь про болючі рани минулого, духовне відродження у часи незалежності та неймовірну згуртованість людей. Об’єднані мрією про переможний мир, вони тримають одразу два фронти: молитовний і волонтерський. Про те, чим живе парафія сьогодні і як стала осередком єдності та підтримки для Захисників, розповів під час зустрічі  протоієрей Іван Оринчак. 
Його п’ять років тому владика Михаїл призначив настоятелем Свято-Андріївського храму в Ковелі. А до цього священник понад двадцять років служив у Колодяжному. «Здається, лише вчора прийшов, а вже минуло 5 літ. За цей час ми об’єдналися і в спільній молитві, і у важливій волонтерській справі», – говорить о. Іван.
l
Кожна будівля має свою біографію, кожна стіна – історичну пам’ять. Місце, де сьогодні лунає молитва, колись було польською каплицею. За радянських часів більшовицька влада намагалася стерти з лиця землі будь-які згадки про Бога, влаштовуючи у святинях склади, майстерні тощо.
Не оминула ця доля і колишню каплицю. Тут облаштували склад технічної солі, призначеної для посипання доріг чи промислових потреб. Її тут було дуже багато. Місцеві жителі розповідають, що за кілька днів вдалось вивезли лише 140 тонн.
Ця руйнівна спадщина дається взнаки й досі. Сіль глибоко в’їлася в стіни та підвал, буквально «з’їдаючи» кладку зсередини та ставши ідеальним середовищем для росту плісняви, утруднюючи дихання. «У ті часи, знущаючись зі святинь, робили у стінах храмів склади. Наприклад, у Іванчицях, що біля Торчина, в церкву насипали аміачну селітру. Все робили для того, щоб стерти Бога з пам’яті людей», — зазначає отець Іван.
І дуже символічно, що 35 років тому, з проголошенням  Української незалежності, на цьому місці (після будинку панахиди) відродився український храм. Тож цьогоріч храмове свято «на Андрія» буде ювілейним. 
Увесь цей час будівлю підтримували в  належних умовах, тож у храмі світло, затишно і відчувається особлива благодать. З часом все вимагає оновлення, тому зараз в приміщенні ведуться ремонтні роботи. Вже провели заміну електромереж, замінили підлогу, вирівняли стіни гіпсокартоном. А колишнє побутове приміщення переобладнали на затишну кімнату для репетицій хорового колективу.
Проте роботи попереду ще багато. Через соляні випари, які й досі піднімаються зі стін, у планах — встановити сучасні рекуператори для вентиляції свіжого повітря, а підсвічники заховати під спеціальні куполи. 
Оновлюють і внутрішнє оздоблення: уже пошпакльовано та поґрунтовано стіни притвору. Далі тут та бокові стіни центральної частини храму покриють спеціальним лакофарбованим покриттям. Згодом нові та раніше подаровані прихожанами ікони не просто прикрашатимуть ці стіни, а створять особливий священний простір для молитви. А над розписом арок і куполів працюватиме професійний художник.
Сьогодні храм потребує нашої турботи, а згуртованій громаді дуже важлива наша підтримка — як матеріальна так і допомога ділом.  Усіх, хто бажає та має можливість, звертайтеся безпосередньо до Свято-Андріївського храму. 
l
Від перших днів повномасштабного вторгнення парафія не зупиняється ні на хвилину. Тут чітко розуміють: головна мета — допомогти українському війську та зберегти духовну спадщину для наступних поколінь.
Щодня, окрім вихідних та свят, прихожани збираються, аби плести маскувальні сітки. Про них ми неодноразово розповідали – це «Парафіяльні павучки» Свято-Андріївського Храму. Кількість кілометрів сплетеного власноруч захисного полотна вже давно неможливо злічити. 
Як і кількість переданих на фронт: медикаментів, провізії, інвентарю, спорядження, в’язаних руками прихожан теплих шкарпеток та жилеток під бронежилети та й всього необхідного, про що просять військові. Парафіяни донатять, збирають кошти, заготовляють сушку та фруктові чаї, горішки, формують сухпайки, печуть паски на Великдень, готують домашню випічку тощо. 
Діє при храмі й благодійний столик. Колодяжненські прихожани передають сушені трави та домашні сухофрукти, а одна з парафіянок приносить карамельні солодощі, які виготовляють на одному з підприємств Ковельщини.   За невеликий донат кожен може отримати такий смачний гостинець. Спільно з небайдужими збирають необхідну суму на чотири дрони-камікадзе для ЗСУ.  За час підготовки статті до публікації громада вже придбала і передала два літальні апарати нашим захисникам. 
l
Активну позицію займає і сам настоятель: отець Іван веде сторінку в соцмережах, де звітує за зібрані чи витрачені кошти, закликає до донатів і знаходить відгук у серцях тисяч людей своїм щирим пастирським та поетичним словом. За активну волонтерську діяльність та підтримку війська священник отримав понад 15 подяк від командирів,  дві медалі та орден «За жертовність і любов до України». Проте сам він наголошує: «Це не моє, це наше. Бо що б я сам зумів зробити? Усе це завдяки людям, які підтримують матеріально і молитовно, щоденною допомогою при храмі».
Ось і нещодавно чергова подяка надійшла від командира військової частини А7028 полковника Руслана Ткачука, яку вручила Олена Джумберовна, волонтерка з якою постійно взаємодіють та підтримують один одного в спільній справі. Від імені особового складу пан Руслан  висловив подяку за патріотизм та свідому громадянську позицію. «Завдяки таким відданим громадянам як Ви, ми всі разом наближаємось до нашої спільної Перемоги. Нехай Вам вистачає сил, терпіння, наснаги не спинятися та надалі робити вагомий внесок у підтримку наших захисників!», – йдеться в тексті Подяки.
l
Отець Іван дякує Богу за можливість служити людям і на благо України. Вдячний за підтримку прихожан, за атмосферу справжньої родини, де кожен готовий прийти на допомогу — чи то словом, чи то ділом, де завжди відчувається чоловіче плече та жіноча турбота. Відзначає активність чоловіків  парафії, які беруть участь у паламарському житті, читають “Апостола” і першими відгукуються на будь-які будівельні чи господарські виклики. Проте тут же зазначає: «Але правду кажуть, якщо жінок із храму відпустити, він залишиться напів порожнім».
Говорячи  про віру та багатство внутрішнього світу, настоятель розповів   притчу про місіонера в Індії, який запитав місцевих жителів, навіщо їхньому богу аж двадцять рук? Йому відповіли: щоб обіймати Всесвіт, карати кривдників і показувати свою всесильність. Натомість на запитання про християнського Бога священник відповів: «А в нашого — тільки дві руки, і ті прибиті». «Навіщо вам такий Бог?», – питають. А у відповідь почули:  «А він може любити навіть з прибитими руками».
Ця безумовна любов і світло відчуваються у ковельському храмі Андрія Первозваного щодня, коли сюди йдуть люди з різними болями, надіями та проханнями. «Храм — це серце людини. Якщо серце егоїстичне, жадібне і скупе, то й храм такий самий. У наших прихожан щедрі, люблячі та відкриті серця, тому наша святиня сповнена світла, тепла та турботи про інших. 
Дай, Боже, нам дожити до того моменту, щоб молитися в оновленому храмі у мирі та злагоді між собою на вільній українській землі», — підсумовує отець Іван Оринчак та закликає до єдності та спільної молитви у цей важкий для України час випробувань. 
Аліна Романюк.
l
На світлинах: миті життя Свято-Андріївського храму. 
Фото автора та 
з архіву парафії. 
Історія Храму Святого апостола Андрія Первозваного – це розповідь про болючі рани минулого, духовне відродження у часи незалежності та неймовірну згуртованість людей. Об’єднані мрією про переможний мир, вони тримають одразу два фронти: молитовний і волонтерський. Про те, чим живе парафія сьогодні і як стала осередком єдності та підтримки для Захисників, розповів під час зустрічі  протоієрей Іван Оринчак. 
Його п’ять років тому владика Михаїл призначив настоятелем Свято-Андріївського храму в Ковелі. А до цього священник понад двадцять років служив у Колодяжному. «Здається, лише вчора прийшов, а вже минуло 5 літ. За цей час ми об’єдналися і в спільній молитві, і у важливій волонтерській справі», – говорить о. Іван.
 

Повідомлення в номер

Діти назбирали мільйон – для ЗСУ.

Діти назбирали мільйон – для ЗСУ.

01/10/2026 0

Хапуги наскладали десятки мільйонів — для себе

Несподівано зателефонував колишній однокурсник по навчанню в університеті Ігор Бойчук. Раніше жив у Києві, тепер опинився на Львівщині... Все життя працював у столичній журналістиці. Відважний чоловік. Не кривив душею. Блудом не ходив. Привітавшись, питає:
— Читав у соцмережах, що у вашому Любомлі школярики вторгували мільйон гривень для Збройних Сил України. Як це їм вдалося дійти до такої суми?
—  Є такий факт. Про що була передача на зональному телебаченні, а одна Всеукраїнська газета про наших активних хлоп’ят і дівчат торік опублікувала матеріал із світлиною — «Пончикісти-волонтери», — одказую миттєво, бо у  курсі справи. Так ми обоє розвели дискусію. Як мовиться, не стримуючи емоції. 
— А чому пончикісти? — не вгамовується товариш.
— Від слова «пончики». Цим кулінарним дивом і торгували діти. Почали з 2022 року, коли на українську землю приповзла російська нечисть. Створили однойменну спілку. Її девізом був слоган «Наблизимо перемогу разом!». Почепили плакат «Зароблені кошти підуть на потреби ЗСУ». Спершу вийшли із 30-ма пончиками. Люди розібрали за 15 хвилин, а продавали за 15 гривень. Збільшили випічку до 200, затим — 300. Начинкою були чорниці, вишні, банани, шоколад, згущене молоко. Додатково продавали пиріжки з капустою, картоплею і сосисками, навіть виготовляли піцу. 
— Почекай, зупинися Олександре. Але ж діти не змогли б самостійно розгорнути таку бурхливу діяльність. 
— Авжеж, головним кулінаром була й залишається невтомна і працьовита жіночка Тетяна Кравчук. Вона справжня майстриня кухні. Їй і карти в руки. Ти, певне, чув таке прізвище? Її десятирічна донька Софійка в 2022 році за малюнок до поштової марки виборола призове місце. Тетяна Миколаївна готує випічку вдома, а міські діти продавали у центрі міста. Інгредієнтами підсобляли батьки та волонтерська спілка дорослих під орудою Андрія Дем’янчука. 
По нинішній рік зібрали понад 77 5000 гривень. За ці кошти було придбано 5 автомобілів, генератор, старлінк, тепловізори, бінокль, РЕБ та інше спорядження для військових. Кожну придбану річ бачили діти, щоб не було кривотолків щодо  використання коштів. У цьому році теж тривають торги. Та уже не кожен день — на ярмарках і в святкові дні. Зароблене у попередні роки й цьогоріч склало мільйон з хвостиком. 
На моє прохання, кого з юних волонтерів можна відзначити, пані Тетяна сказала, що всі активні, непосидющі та працьовиті. Все ж назвала гроно імен. Щирої подяки заслуговують сестрички Настя і Катя Склянчуки, Мар’яна Цвид, Катя Клекоцюк, Інна Патієвич, Аня Гаврилюк, Софійка Тапук, Артур Трофимук, Арсен Левчук та інші. Це вони з друзями щотижня виходили в місто й пропонували перехожим ароматну і смачну випічку. 
Треба сказати, що й сама Тетяна Миколаївна заслуговує на величезну поляку. П’ятий рік двері її літньої кухні не зачиняються, а плита не встигає схолонути. По натурі вона скромна, тому замовчує про свій внесок, затрачений час, часті клопоти в ім’я святої справи.
— І що, на День волонтера забули навіть згадати активну майстриню?
— На мій превеликий смуток. Ігорю, активні діти, немовби бджілки, трудяться задля Української Армії, збираючи гривню до гривні. А в той час окремі високопосадовці пакують стоси валюти у службові сейфи для себе. На закон, мораль, стікаючу кров’ю Вітчизну, махнули рукою. Ненажерливі і вічно голодні хапуги. Школярики стояли і в дощ, і  спеку, мерзли від негоди заради збору грошей для нашої героїчної армії. А дяді й тьоті при гарних зарплатах і керівних посадах безсоромно розтягували державний бюджет.
У Луцьку, до речі, вже почалися судові засідання у справі ліцею №15. Для вченої і освіченої людини жити — значить мислити. А тут мислення виявилося схибленим, порочним та егоїстичним — довкола власної вигоди. Уже оголошено перші вироки. За хабарі у вигляді валюти в цьому освітньому закладі фіктивно працевлаштували 19 осіб. «Тепле» місце знайшли чоловіки призовного віку за 5 і 3 тисячі доларів. Менша сума — менша посада (асистент вчителя), більша — вчитель. Вони не працювали, а зарплати капали на їх рахунки. 
Гроші ділили організатори злочинної схеми. Серед них була й заступниця директора ліцею Марина Поліщук. Завдали збитків на 3 мільйони гривень. Мені вельми цікаво, як опісля ці освітяни з гнилою душею навчатимуть дітей «вічному, доброму і розумному»? Якими методами визначатимуть цінність чи шкідливість вчинків, розповідатимуть про добро і зло? Або про чесність і правдивість, моральну чистоту, скромність в суспільному та особистому?
— Олександре, таких любителів злата-срібла треба гнати з освітянської галузі у три шиї. Щоб вони згодом не згадували своє життя як суцільну смугу радості. Бути мудрим — значить бачити не тільки те, що під ногами, а й майбутнє. Розумна передбачливість сильніша за фатальну випадковість. Тут не видно ні першого, ні другого. Справа про зловживання в ліцеї — це дріб’язок  у порівнянні подіями в Генпрокуратурі України. Їх презентувало Національне антикорупційне бюро (НАБУ). 
З  цього приводу процитую два дописи, почерпнуті в соцмережі. «Сьогодні усі вражені тоннами готівки, які співробітники НАБУ знайшли в сейфі одного з керівників Генпрокуратури за кришування кол-центрів. З якими він мав боротися», — журналіст Віталій Сич. «І це не випадковість, а невід’ємна риса вибудованої владою системи управління, в якій панує негативна селекція. На посади, як правило, призначають найбільш лояльних, корумпованих і тупих», — екс-голова правління «Укренерго» Володимир Кудрицький. Що ще можна добавити? Єдине: керівник цього гнізда корупції Руслан Кравченко подав у відставку і втік за кродон... 
— Ігорю, схоже на те,  що Генпрокуратура перетворилася в анклав хабарництва, кубло циніків, які не мали права на прокурорські погони. Її не прикрашають клички «муза», «канцлер», як називали між собою члени злочинної групи, а дискредитують. Судячи з матеріалів НАБУ-САП, центр уособлення законності перетворився в оплот державного рекету. 
«Канцлером» називали заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Сергія Кропиву. Тут брали данину від нелегальних кол-центрів. Звідки часто лунають невідомі дзвінки до обраних жертв. Чуються ніби співчутливі голоси про «заблокований рахунок у банку, а ми поможемо», про нібито ДТП, в яке потрапив ваш син, брат, сват, а треба гроші  та інші казочки. 
Людей обдирали, як тую липку. Особа, паралізована ляком, погоджується на умови, що пропонували аферисти і мерщій виконує їхні забаганки відносно видачі пін-кодів, своїх рахунків, а потім чухає лоба: гроші зникли. Злочинна шайка під омофором прокурорів нагребла данини 42 мільярди гривень.  
А всього у  минулому році в Україні вкрадено таким способом 1,4 мільярди гривень з платіжних карток громадян.
— Вважаю тих, хто носить погони й бере “в лапу”, треба судити жорсткіше, без застави, з позбавленням звань і, можливо, скасуванням положення про вислугу при виході на пенсію, конфіскацією майна. Але для того треба вносити зміни в законодавство. 
До слова, Закон про прокуратуру давно потребує нової редакції. Ну хіба не дивно, що багато  прокурорів в Україні на службі є інвалідами та отримують дві платні — за інвалідність та за посаду?! 
l
Ось такий невеселий діалог вийшов у нас з паном Ігорем. Шкода лишень, що  шахраї “плюють”  і  на Закон, і на громадську думку. 
Олександр ХОМЕНЧУК.
Несподівано зателефонував колишній однокурсник по навчанню в університеті Ігор Бойчук. Раніше жив у Києві, тепер опинився на Львівщині... Все життя працював у столичній журналістиці. Відважний чоловік. Не кривив душею. Блудом не ходив. Привітавшись, питає:
— Читав у соцмережах, що у вашому Любомлі школярики вторгували мільйон гривень для Збройних Сил України. Як це їм вдалося дійти до такої суми?
 

З неопублікованого

Рекомендація

15/11/2022 / / 0

Рекомендація

Волинська обласна організація Національної спілки журналістів України  рекомендує до участі в творчому конкурсі НСЖУ «Інформаційна передова-2022» у номінації «Краща журналістська робота» творчий доробок журналістів ТзОВ «Редакція газети «Вісті Ковельщини» (Волинська область, м. Ковель) за період 24.02.2022 р. – 10.11.2022 р.

Голова Волинської обласної організації НСЖУ Михайло Савчак.

Важливо!

26/04/2022 / / 0

Шановні користувачі інтернет-сайту газети «Вісті Ковельщини»!

Для того, щоб на сайті переглянути УСІ НОВИНИ чергового випуску газети, які для Вас підготувала команда нашого видання, вгорі праворуч на «Головній» сторінці сайту перейдіть за гіперпосиланням (або номера газети (наприклад Четвер, 21-28 квітня 2022 року №16-17 (12814-12815) або архіву новин "Весь архів випусків").