НАРОДНИЙ  ЕТИКЕТ

Добре вихована людина, яка вміє поводитися в товаристві, громаді, в усі часи й у всіх народів користувалася повагою й увагою. В народній культурі українців навчання правилам етикету починалося з раннього віку дитини. У півтора року маля вже вміло "віддавати чолом" – шанобливо вітатись зі старшими членами родини, притуляючись чолом до їхньої руки, молитись. Знало своє місце за столом і як поводити себе, коли в домі гості, взагалі на людях.

На вулиці з'являтись можна було тільки чистим, охайно одягненим. Дівчинка мала бути щодня заплетеною: кругла "гладка голівка" вважалась еталоном дівочої краси. Заміжня жінка, навпаки, не повинна "світити волоссям", з'являтись на людях простоволосою.

Втім, вимогами до зовнішнього вигляду людини правила етикету не вичерпувались. Молодші за віком мали першими вітатись зі старшими. А от розпочинав розмову в гурті старший за віком чоловік, співрозмовника не годилось перебивати. Молоді негоже вважалося прилюдно виявляти свої почуття (обійми, поцілунки). Спеціальні вітально-побажальні формули давали можливість висловити почуття доброзичливості в багатьох ситуаціях: за роботою ("Бог у поміч!", "Дай, Боже, щастя!"), при зустрічі ("Будьте здорові!", "Ідіть здорові!").

В традиційному суспільстві звичай регламентував поведінку людини під час свята і в будень, визначав її місце в суспільстві й родині. Тож, займаючи заздалегідь відведене йому місце, кожен міг почувати себе комфортно. 

Про це піде мова далі. Можливо, розповідь багатьом стане у пригоді. Адже не завжди і не всі знають, як правильно поводити себе на якомусь святі чи оказії, що доречно сказати і робити в тому чи іншому випадку.

НАРОДИНИ

Народження дитини – радісна подія для батьків, їхніх родичів, друзів, знайомих. З цією подією можна привітати по телефону, а також завітати додому, обов'язково попередньо домовившись про свій намір із породілею. Адже варто пам'ятати, що протягом 40 днів немовлята дуже вразливі.

Колись прийти провідати породіллю, розділити її щастя в перші дні після народження дитини мали право лише жінки. Йдучи в гості, брали з собою невеликий гостинець – хлібину чи пиріжки, полотно на пелюшки, трохи борошна чи яєць, – у кого що було. "Вітаємо з рожденним, хай здорове росте!" – віталися за звичаєм, вручали гостинці, а на немовля дивились, намагаючись оминати погляду в очі, щоб не зурочити. Саме з цією метою приказували: "Тьху, яке погане, некрасиве!". Цікаво, що звичай цей побутує і донині.

Чоловік породіллі мусив почастувати жінок, а вони мали право трішечки покпинити з нього, дозволяючи собі ущипливі жарти, годуючи щасливого батька навмисне пересоленою кашею чи якоюсь іншою стравою. Він мав лише дякувати жіноцтву за ласку і знову частувати їх. Науковці вважають це відголоссям давнього звичаю – покаранням чоловіка за родові муки жінки. 

БУДЬТЕ  МОЇМ  КУМОМ

Прилучення новонародженого до громади, родини відбувалось після хрещення, тому що саме з цієї миті, отримавши ім'я, він переставав бути просто "хлопчиком", "дівчинкою", "дитиною", а ставав Іванком, Олесею… 

Важлива роль у церковному таїнстві хрещення дитини та народному обряді хрестин відводилась духовним наставникам дитини – хрещеним батькам – кумам. Їх вибір був справою вельми відповідальною. В народі вважалось, що чесноти, як і моральні вади цих людей, впливають на долю дитини. Куми шанувалися більше, ніж родичі, з ними не можна було сваритися. Стосунки кумівства довічні. 

Тому кумувати часто запрошували найближчих, сердечних друзів. Оскільки часто між родичами могли виникнути якісь майнові суперечки, то подекуди рекомендували близьких родичів у куми не брати.

Бути кумом чи кумою вважалось почесним обов'язком, від якого не відмовлялись, хоча це накладало на людей певні обов'язки. Кума повинна була приготувати до хрестин крижмо – шмат полотна, з якого потім хрещенику шили сорочку. Кум мав подарувати хрещенику гроші. За участю кумів відбувались і подальші події у житті дитини – пострижини (в рік). Їм відводилась почесна роль на весіллі. За звичаєм, куми мали звертатись один до одного на "Ви", навіть якщо до цього вони були на "ти". 

Обов'язковим було перевідувати кумів на великі свята – Різдво, Новий рік, Великдень. І, мабуть, мало знайдеться в Україні людей, які не тішились у дитинстві подарунками від хрещених батьків і які б не згадували тепло цих особливих стосунків усе життя.

СУСІДИ – НАЙБЛИЖЧІ  “РОДИЧІ”

Стосунки між людьми, які живуть поруч або в окремій хаті на селі чи в міській квартирі, багато в чому визначають комфортність життя, несучи в нього спокій, радість чи, навпаки, нотки роздратування, неприязні. 

Увічнені піснями, приказками, ці стосунки намагалися будувати на засадах співпраці та товариства. Сусіди були першими, кого кликали на новосілля – входини в нову хату, до них зверталися по допомогу під час нагальних господарських робіт, за найнеобхіднішим (позичити солі чи хліба). Взаємна підтримка сусідів (супряга – об'єднання реманентом, технікою, кіньми для виконання трудоємких процесів) давала можливість швидше і легше впоратися з такими важкими роботами, як вивезення добрив, заготівля дров чи корму для худоби, будівництво житла.  

У випадку якихось сімейних урочистостей (хрестин, весілля) сусідки були помічницями господині на кухні. Сусідів (навіть серед ночі) кликали у випадку смерті когось із близьких - обмити покійника, просто відчути підтримку.  В народі надавали великого значення тому, хто першого дня великих свят провідає оселю. Візит жінки в перший день Нового року, Різдва вважався небажаним, тому, якщо в родині були хлопчики, їх посилали до сусідів засіяти зерном, привітати зі святом. Хороших сусідів запрошували на обід, "просто так, по-сусідськи" і обдаровували їх свіжиною, пирогами. 

Звичаї ці ще й досі не перевелися в Україні, як, власне, й добрі сусіди.                                       

Підготував 

Ігор  ВИЖОВЕЦЬ.

Добре вихована людина, яка вміє поводитися в товаристві, громаді, в усі часи й у всіх народів користувалася повагою й увагою. В народній культурі українців навчання правилам етикету починалося з раннього віку дитини. У півтора року маля вже вміло "віддавати чолом" – шанобливо вітатись зі старшими членами родини, притуляючись чолом до їхньої руки, молитись. Знало своє місце за столом і як поводити себе, коли в домі гості, взагалі на людях.

На вулиці з'являтись можна було тільки чистим, охайно одягненим. Дівчинка мала бути щодня заплетеною: кругла "гладка голівка" вважалась еталоном дівочої краси.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 224

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 208

Гороскоп

з  17 по 23 травня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 264

Кожного року у травні наша країна святкує День перемоги. Сьогодні як і багато років тому, в далекому 45-му, це свято залишається радісним та сумним одночасно. Ніколи не щезне з пам'яті народної гордість за велику Перемогу, пам'ять про страшну ціну, яку ми за неї заплатили.

У солдатів не буває легких шляхів. Йшов дорогами війни ковельчанин Степан БОРИСЮК (на знімку), сміливо дивився смерті в вічі, відважно боронив рідну землю від фашистського ярма і ніколи не нарікав на труднощі. Лише щеміло серце, коли зустрічався поглядом з людьми, які сумними поглядами проводжали своїх синів, братів,  коханих: "Повернетеся? А коли ж?"...

Фронтовик, інвалід війни І групи,  був важко поранений під час військових дій, які відбувались у ті далекі роки,   нагороджений багатьма високими відзнаками. 

Розповідь про хороброго воїна читайте на 6-ій сторінці сьогоднішнього номера нашої газети. 

Кожного року у травні наша країна святкує День перемоги. Сьогодні як і багато років тому, в далекому 45-му, це свято залишається радісним та сумним одночасно. Ніколи не щезне з пам'яті народної гордість за велику Перемогу, пам'ять про страшну ціну, яку ми за неї заплатили.

У солдатів не буває легких шляхів. Йшов дорогами війни ковельчанин Степан БОРИСЮК (на знімку), сміливо дивився смерті в вічі, відважно боронив рідну землю від фашистського ярма і ніколи не нарікав на труднощі. Лише щеміло серце, коли зустрічався поглядом з людьми, які сумними поглядами проводжали своїх синів, братів,  коханих: "Повернетеся? А коли ж?"...

Фронтовик, інвалід війни І групи,  був важко поранений під час військових дій, які відбувались у ті далекі роки,   нагороджений багатьма високими відзнаками. 

Розповідь про хороброго воїна читайте на 6-ій сторінці сьогоднішнього номера нашої газети. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 325

Погода в Ковелі 

6 – 12 травня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 323

Твій образ, мамо, постійно зі мною, немов талісман. Вдень являєшся спогадом. Вночі – у снах-видіннях.

Я знаю, що твоя душа в Царстві небеснім. Ти, як добрий янгол-охоронець, спостерігаєш за нами, переживаєш за всілякі земні негаразди. А найбільше, мабуть, за те, що йде весна, а в нас картопля не посаджена. Зима для тебе була мукою, ти не могла сидіти без руху в тісній міській квартирі.

А весна – це час пробудження. Тоді ти оживала, як трава зелена, горнулася до землі і Сонця. Із землі ти брала животворні соки для життя. Не журися, мамо: в нас ще заморозки, і мало що росте. А ось алича твоя вже випускає на волю перший цвіт.

Це я тобі присвятив пісню:

Ти цвіти, ти цвіти, алича,

Соловейку співай і співай.

Змий сльозу, що бринить на

 очах,

Серце з туги моє визволяй.

Знаєш, часом я думаю, що душі твоїй в Царстві небеснім самотньо. Це тільки в уяві ми малюємо віртуальний квітучий райський сад, заселений праведними людьми. А насправді там холодний і морозний Космос.

Хтось зауважить: нема матеріального тіла, то і  тепла не треба. Як би ж то! Для одинокої душі в далекому, чужому світі ой як  воно потрібне!

Пам'ятаєш ті холодні зими в  селі? Я був у Ковелі, а ти сама віч-на-віч з колючим морозом і заметілями. Я бачив, як ти через глибокий сніг та заметіль в поношеній куфайчині, підперезана паском, несла сухий хмиз з посадки, що була далеко  від хати. О, як мені защеміло серце! Тоді був колгосп. А чи хтось поспівчував хоч на мізинець, щоб дати коня і привезти того спасенного верболозу?

Я усвідомлюю сьогодні, що ти заради мене жертвувала всім, що мала. Коли відійшла душа бабусі Любці на небеса, я тоді сказав: "Кидаю школу, бо як ти сама тут виживеш?". Мені було п'ятнадцять. "Ні, синку, – категорично заперечила ти. – Тобі треба вчитися".

Гряде Воскресіння Христове! Великдень світлий стукає в серце. Тепер і я сповідаюсь. Священнику що? Він гріх близький і далекий від імені Бога відпустить. А ти мої гріхи брала на себе, в своє змучене серце. Якось розбив я вікно в станції юних техніків футбольним м'ячем, то ти із Клевецька пішки, сімнадцять верстов, ішла до директора третьої школи  Петренка "відкупляти" цей гріх.

В тобі жила велика жертовність заради сина. Це не інстинкт, а усвідомлені вчинки. Так буває, коли на лузі опинилися біля гнізда пташиного.Щоб відвести загрозу від пташенят, мама – пташка, ризикуючи своїм життям, закликає вас іти за нею.

Ти все життя відводила від мене загрозу, щоб я став Людиною, не чекаючи плати за це.

В кожній людині бореться дві протилежності: одна – під крилом  Бога, інша позначена спокусами диявола.

В якусь мить мене спокусив лихий, і я прорік: Якби не ви, мамо, то я був би в Києві…". Прости мене, Господи, і  ти прости, мамо, за ницість мого єства. Нехай би я  був у Лондоні, став міністром чи президентом, але якщо я бездушно покидаю напризволяще маму рідну сам-на-сам з жорстоким світом, то хто я тоді?

Потирав руки сатана – це його промисел. Переконаний: якби існувало Боже тестування на високі і малі посади, то бездушних, черствих і байдужих в нас і близько не було б.

Ох, мамо, мамо! Янголе

 небесний,

Ти мене зростила, вчила й

 берегла.

Під твоїм покровом розквітали

 весни,

Добра, мудра берегиня світла і

 тепла.

Не все бувало у мене гаразд. То хмари неспокою клубочились над головою, то, бувало, блискавки врізалися у стежку мого життя. Ти вміла заспокоїти: "Синку, все буде добре".

Ти бачиш, мамо, яким грішним став цей світ і далеким від Христової любові. Пам'ятаєш, як ти опинилася на  межі смерті через халатність і байдужість лікаря? Тоді невидимий янгол направив наші зусилля на спасіння. О, як бентежилося моє серце, як  рвалося до помсти і покарання. А ти своєю мудрістю знову була вище від мене. Просила: "Прости йому, а коли звернеться, не відмов і зроби, що попросить". Так і сталося, я виконав твоє прохання-настанову. Не будучи обізнаною із Святим письмом, ти несла в душі всі його заповіти.

Своєю жертовністю ти наслідувала Матір Ісуса Христа, яка вела Богосина через терни до найвищої вершини – Голгофи. В цьому і є суть Божого провидіння на долі кожного із нас.

Тепер до мене, сивочолого, ти іноді приходиш у снах і мовчиш. Здається, що хочеш покликати мене до себе.

Я міркую: воно ж бо вже й пора, але є ще багато недовершеного. Тому й прошу: "Потерпи у Царстві своїм допоки без мене. Зрештою, ти ж не сама, а з онуком Едіком. Не вберегли ми з Марійкою його добре серце. Тепер сумуємо. Марійка моя, ти ж знаєш, добра. Вона берегиня нашого сімейного затишку – дай, Боже, їй здоров'я".

Пишу ці рядки в переддень Дня Матері. Понавидумують наші депутати свят. А пошанування, повага, турбота про матерів, погодься, має бути щодня – вдень і ввечері й зрання, бо ж вона – основа життя, і  п'єдестал її найвищий за всі на Землі.

Нехай святиться ім'я твоє, Мамо!

Анатолій СЕМЕНЮК.

Твій образ, мамо, постійно зі мною, немов талісман. Вдень являєшся спогадом. Вночі – у снах-видіннях.

Я знаю, що твоя душа в Царстві небеснім. Ти, як добрий янгол-охоронець, спостерігаєш за нами, переживаєш за всілякі земні негаразди. А найбільше, мабуть, за те, що йде весна, а в нас картопля не посаджена. Зима для тебе була мукою, ти не могла сидіти без руху в тісній міській квартирі.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 421

В Україні закінчився опалювальний сезон, а разом із ним дія субсидій на цей період. З 1 травня стартував  перепризначення грошової допомоги, і Кабмін вже визначився із новими правилами. Субсидії планують зробити більш адресними, а тому перевірятимуть охочих отримати допомогу ще ретельніше. Деталі дізнавався Центр громадського моніторингу та контролю. 

Ще більше правил 

Кабінет міністрів 14 квітня ухвалив Постанову, якою посилив вимоги при наданні житлових субсидій. Згідно з новими правилами, тепер при призначенні виплат враховуватимуть доходи від депозитів та дивіденди від цінних паперів. Звертатимуть увагу на дорогі одноразові покупки, придбання іноземної валюти, дорогоцінних металів, наявність депозитів, а також на поїздки за кордон. Крім того, уряд скасував комісії, які приймали рішення щодо нарахування субсидій в окремих випадках.

Разом із новими правилами для отримання субсидії повинні бути виконані і попередні вимоги:площа квартири – не більше 130 кв. метрів, будинку – не більше 230 кв. метрів, автомобіль, випущений не менш,  ніж 5 років тому. Також родина не повинна мати заборгованість з оплати комунальних послуг у понад 3 місяці.

Перелік нових вимог вже викликав в експертів низку питань. Наприклад, чи буде наявність доходів від депозитів та дивідендів автоматичним приводом для відмови в субсидії, чи їх просто братимуть до уваги при обрахуванні загального рівня доходів? Якими будуть межі купівлі іноземної валюти та чи враховуватимуть мету поїздок за кордон?

Утім, у повідомленнях уряду про конкретні параметри обмежень не йдеться. Поки Постанова визначає головні напрямки посилених перевірок отримувачів субсидій. Чіткі механізми ще будуть напрацьовуватись Міністерствами фінансів та соціальної політики.

Так само питання залишаються до рішення про скасування комісій при місцевих органах влади. Їхняробота полягала в тому, щоб допомогти людям в екстремальних випадках, зокрема, у разі втрати майна, неочікуваної хвороби або появи боргів. В уряді наполягають, що комісії скасували, бо вони часто порушували критерії видачі субсидій.

"Ми проаналізували, які саме рішення приймають комісії. В основному це два аспекти: перше – надання субсидії на понаднормову площу, тобто, якщо ми говоримо про те, що сім'я проживає у приміщенні, яке більше за соціально встановлений норматив, в такому випадку –  це майже половина комісійних справ. 

Якщо ми приймаємо ці рішення автоматично, то навіщо нам в принципі комісія? Тепер ці рішення будуть приймати безпосередньо органи соціального захисту населення без потреби розгляду на комісії", – запевняє заступник міністра соціальної політики Віталій Музиченко.

Аргументи "за" і "проти" посилення вимог

Урядовці наполягають, що посилення вимог до отримувачів субсидій виправдане. Адже результати верифікації показали, що сьогодні не всі одержувачі субсидій насправді їх потребують. За словами заступника міністра, є приклади, коли люди, оформивши субсидію, через декілька тижнів купували валюти більш, ніж на мільйон гривень.

"Ми не говоримо про те, що це масовий характер. Це окремі відсотки, можливо, десяті частки відсотків. Але якщо ми говоримо про те, що субсидії це адресна допомога, то держава має правильно регулювати її надання і забезпечити її потрапляння саме тим, хто цього потребує, а не здійснює покупки одноразово на 50 тисяч і більше, а от комунальні послуги оплатити цим людям складно", – уточнює Музиченко. 

У міністерстві вважають, що через жорсткіші умови держава зможе заощадити кілька мільярдів гривень на рік і зробити субсидії більш адресними. 

Незалежні експерти по-різному оцінюють рішення Кабміну. З одного боку, українці і справді часом вдаються до фальсифікацій.  За різними оцінками, до 30% отримувачів вказують офіційні доходи, що відрізняються від фактичних. З іншого боку, посилення вимог може вдарити не стільки по заможних українцях, які маніпулюють даними, скільки по тих, хто справді потребує допомоги держави.

Зараз житлові субсидії в країні отримують приблизно 3 мільйони українців.Навіть якщо під обмеження потрапить 1%, йдеться щонайменше про позбавлення допомоги до 30 тисяч родин.

"Щоразу вимоги для отримання субсидій стають все жорсткішими і складнішими. Тобто все робиться для того, аби тих, хто отримує субсидії, було менше. Є офіційна статистика: якщо станом на грудень 2017 року майже 7 мільйонів українських домогосподарств мали субсидії, то цього року їх поменшало до 3 мільйонів", – зауважує експерт з питань соціальної політики Андрій Павловський. 

Поки що  українці обговорюють нові правила і чекають на пояснення від уряду. Як саме відбуватиметься перевірка і чи побільшає відмов у субсидіях, буде зрозуміло вже найближчим часом. 

Оксана КОВАЛЬ.

В Україні закінчився опалювальний сезон, а разом із ним дія субсидій на цей період. З 1 травня стартував  перепризначення грошової допомоги, і Кабмін вже визначився із новими правилами. Субсидії планують зробити більш адресними, а тому перевірятимуть охочих отримати допомогу ще ретельніше. Деталі дізнавався Центр громадського моніторингу та контролю. 

Кабінет міністрів 14 квітня ухвалив Постанову, якою посилив вимоги при наданні житлових субсидій. Згідно з новими правилами, тепер при призначенні виплат враховуватимуть доходи від депозитів та дивіденди від цінних паперів. Звертатимуть увагу на дорогі одноразові покупки, придбання іноземної валюти, дорогоцінних металів, наявність депозитів, а також на поїздки за кордон. Крім того, уряд скасував комісії, які приймали рішення щодо нарахування субсидій в окремих випадках.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 314

Уперше у Ковелі відбувся  фестиваль – конкурс “Писанко, дивуй”. 37 великодніх інсталяцій   встановили на централній площі міста учасники творчих змагань. 

Кожна з них – витвір мистецтва. В імпровізованих «фотостудіях», дбайливо створених із смаком та фантазією, охоче фотографувалися і діти, і дорослі, поодинці та цілими сім’ями, колективами. 

Чимало людей   скористались можливістю зробити оригінальні знімки на згадку поряд з Великодніми шедеврами, над якими попрацювали освітні колективи нашої громади.

Міський голова Ігор Чайка   відвідав виставку робіт учасників фестивалю “Писанко, дивуй”: “Дуже дякую всім, хто представив тут свої композиції. Це – наші школи, дитсадки, заклади позашкілля. Видно, що вони  доклали чимало зусиль, своєї душі  і серця. Все це зроблене з великою любов'ю і натхненням”, – сказав він.

Виставку також оглянули голова РДА Ольга Черен, голова райради   В’ячеслав  Шворак та інші офіційні особи.  

Пасхальні декорації прикрашали  місто до 6 травня. Згодом  дізнаємось про переможців фестивалю – конкурсу “Писанко, дивуй”.

Вл. інф.

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА.

Уперше у Ковелі відбувся  фестиваль – конкурс “Писанко, дивуй”. 37 великодніх інсталяцій   встановили на централній площі міста учасники творчих змагань. 

Кожна з них – витвір мистецтва. В імпровізованих «фотостудіях», дбайливо створених із смаком та фантазією, охоче фотографувалися і діти, і дорослі, поодинці та цілими сім’ями, колективами. 

Чимало людей   скористались можливістю зробити оригінальні знімки на згадку поряд з Великодніми шедеврами, над якими попрацювали освітні колективи нашої громади.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 337

Вже традиційними стали акції "Передплатіть і виграйте!", які щороку проводить редакція "Вістей Ковельщини" серед читачів, що передплачують газету на рік або півріччя.

Підбили ми підсумки такої акції й цьогоріч, про що вже повідомляли. І хоч  було не так просто віднайти кошти на сувеніри в умовах фінансової кризи, допомогли наші друзі-спонсори. Зокрема, Іван Потапчук, колишній очільник ВАТ "Волинське обласне об'єднання пасажирських автостанцій", Юрій Рахлінський, ковельський підприємець та інші благодійники.

Як результат, ми змогли придбати певну кількість призів, котрі розпочали вручати напередодні великого свята – Воскресіння Христового. Тим, хто оформив передплату на весь 2021-й рік, презентували продовольчі  набори (борошно, цукор), які, сподіваємося, знадобилися нашим читачам в процесі підготовки до Великодня. "Підписантам" на 6 місяців ц. р. дісталися засоби побутової хімії, що теж непогано.

Особливістю акції-2021 було те, що в ній взяли участь передплатники газети з колишніх Турійського, Старовижівського, Ратнівського районів, які тепер входять до складу Ковельського. Не всім, звичайно, посміхнулася пані Удача, але впадати у відчай не варто – все ще попереду. Адже більший район – більше читачів, отже зростає й шанс стати учасником розіграшу і отримати  в майбутньому приз.

Принагідно, хочемо зауважити, що акція "Передплатіть і виграйте!" триває надалі. Взяти у ній участь можуть ті, хто передплатить "Вісті Ковельщини" на липень-грудень ц. р.   і  надішле копії квитанцій до редакції, яка тепер розміщена у Ковелі на вулиці Міцкевича, 3.

В  газеті  "Вісті Ковельщини" оголошено й умови нового конкурсу під назвою "Чарівний світ вишиванки". Його редакція проводить разом з управлінням культури, молоді та спорту виконкому Ковельської міської ради і магазином "Світ вишиванки". В конкурсі можуть взяти участь всі бажаючі, які дадуть відповіді на запитання тесту, надішлють їх до редакції  до 15 травня ц. р. разом із  копіями  передплатних квитанцій на газету "Вісті Ковельщини".

Як бачимо, передплачувати "міськрайонку" не тільки корисно для духовного розвитку і підвищення свого інтелектуального рівня, але й матеріально вигідно – завжди є шанс виграти потрібну для дому та сім'ї річ.

Отож, читайте і передплачуйте "Вісті Ковельщини" – газету для Вас і про Вас!

Володимир ПЕТРУК.

НА СВІТЛИНАХ: подарункові набори переможцям конкурсу, які передплатили газету на весь 2021-й рік;  володар  приза  Вікторія ТКАЧУК; ковельчанка  Раїса САДОВСЬКА разом з онучкою ВІКТОРІЄЮ, котрій  вручили набір побутової хімії (до речі, пані Раїсі дуже подобається наша газета, яку вона постійно передплачує).

Фото 

Мирослава 

ДАНИЛЮКА.

Вже традиційними стали акції "Передплатіть і виграйте!", які щороку проводить редакція "Вістей Ковельщини" серед читачів, що передплачують газету на рік або півріччя.

Підбили ми підсумки такої акції й цьогоріч, про що вже повідомляли. І хоч  було не так просто віднайти кошти на сувеніри в умовах фінансової кризи, допомогли наші друзі-спонсори. Зокрема, Іван Потапчук, колишній очільник ВАТ "Волинське обласне об'єднання пасажирських автостанцій", Юрій Рахлінський, ковельський підприємець та інші благодійники.

Як результат, ми змогли придбати певну кількість призів, котрі розпочали вручати напередодні великого свята – Воскресіння Христового. Тим, хто оформив передплату на весь 2021-й рік, презентували продовольчі  набори (борошно, цукор), які, сподіваємося, знадобилися нашим читачам в процесі підготовки до Великодня. "Підписантам" на 6 місяців ц. р. дісталися засоби побутової хімії, що теж непогано.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 282

Не в якійсь далекій країні це діялось, а тут, на нашій рідній Волині, де земля виграє барвами життя, однак смуток і жаль чомусь часто стискають серця людей…

Щороку 8 та 9 травня ми згадуємо тих, чиє життя забрала Друга світова війна,  вшановуємо ветеранів та "дітей війни", які  пройшли важкими і кривавими фронтовими дорогами, на своїх плечах у повоєнні роки підняли країну з руїн.

І ось – ми в гостях у фронтовика Степана Тимофійовича Борисюка.   Журналісти "Вістей Ковельщини" разом із знімальною групою, яка готує документальний фільм про героя нашої розповіді (ініціатива управління  культури, молоді та спорту виконавчого комітету Ковельської міської ради, режисер – Ірина Зінчук),  завітали до затишної оселі героя, де він проживає разом із дружиною Мотроною Матвіївною. 

…Вдивляюсь в обличчя фронтовика Степана Тимофійовича Борисюка, інваліда війни І групи, і не можу не помітити його світлого погляду, глибокої мудрості, життєвого досвіду, які підтверджені глибокими зморшками і посивілими скронями. Натруджені руки так багато переробили в житті, але ветеран ніколи не скаржився.

Мимоволі замислююсь: "Звідки черпає Степан Тимофійович душевну рівновагу? Як вдається, попри пережите, залишатися таким інтелігентним, доброзичливим, свято берегти духовні і родинні цінності, всім серцем любити людей, Україну?". А поруч з ним – турботлива і любляча дружина Мотрона, з якою прожили в любові і злагоді уже шістдесят літ.    Народився Степан Тимофійович 26 червня 1926 року в Уховецьку в трудолюбивій родині, де виховувалось 5 дітей. У 1944 разом з іншими юнаками (тоді навіть 18 років не виповнилось) був відправлений на передову – 2-й Прибалтійський фронт (оперативно-стратегічне об'єднання радянських військ), що перебувало у складі діючої армії в період з 20 жовтня 1943 до 1 квітня 1945 року в часи  Другої світової війни. 

Про найстрашнішу  війну ХХ століття розповідається багато. Але ніякі слова не передадуть душевного болю ветеранів. Важкувато було зрозуміти розповідь Степана Тимофійовича, адже 20 років тому пережив інсульт, але ми уважно вслухалися у кожне до болі проникливе слово ветерана.

– Це було дуже давно, йому  й 18 літ не виповнилося, – доповнює спогади чоловіка його дружина Мотрона. – Від вибухів снарядів і бомб стогнала земля, здригалося повітря, вода зникала із колодязів. Але для нього, зовсім молодого парубка,  непоправною  втратою  була загибель військових товаришів.  На передовій точилися бої. Одного дня Степан разом з іншими солдатами  будували бліндаж. Ворог не дрімав й почав несамовито  бомбити, стріляти, біля хлопців  одна за одною розривалися міни. Степан отримав важке поранення в ногу, але, дякувати Богу, залишився живим. Його відправили у військовий госпіталь, а після лікування – додому, на рідну Ковельщину. Це і врятувало йому життя.

В серці парубка жевріла надія, що все тепер буде добре. А тут ще й на свій щасливий випадок зустрів ворожку, яка напрокувала  йому довге життя. За добру звістку хлопець поділився з циганкою останнім сухарем, який беріг біля серця. 

l

У післявоєнний період жилось важко, але люди дружно  розбудовували народне господарство. Раділи мирному сьогоденню, народженню дітей. Життя продовжувалось. 

Доля розпорядилась так, що Степан Тимофійович переїхав разом із сім'єю у Ковель, адже в селі Уховецьку їм лишатися було неможливо, родину звинуватили у куркульстві, адже мали власний млин, худобу, а тоді така "розкіш" вважалася злочином. Сім'я переїхала до міста

Ще з молодості Степан Тимофійович був знаним на всю округу як фотограф, майстер з ремонту машин. Його "золоті" руки ніколи не знали втоми. Навіть і в більш старшому віці не полишав улюблені справи – ремонт машин і фотозйомку. Його знімки прикрашають не одну оселю земляків і зігрівають їхні серця хорошими спогадами. Дуже знався на двигунах вітчизняних автомобілів. Тож до вправного майстра ставали у чергу ковельчани, аби полагодити свої автомобілі.

 На одному з весіль (де був фотографом)  зустрів свою майбутню дружину Мотрону родом з Колодниці. Шістдесять  років живе з нею  душа в душу. Мотрона Матвіївна – берегиня родинного вогнища, любляча ненька, турботлива бабуся, вірна дружина, талановита майстриня. Ще за молоду жіночки збиралися на вечорниці, де вишивали, пряли, співали задушевних українських пісень. Бабуся Мотрона володіє чудовим голосом і пам'ятає багато старовинних народних пісень. 

Весь вік Степан Тимофійович і Мотрона Матвіївна жили і трудились чесно, ніколи нікого не образили.  А скільки городини і тюльпанів було вирощено у теплицях дбайливих господарів!

У подружжя народилося двоє дітей – Ігор та Олег. На жаль, у 38 років, в зв'язку з хворобою обірвалася земна стежина молодшого сина Олега. Це була непоправна втрата для люблячих батьків і всієї родини. Гідним продовжувачем  свого роду, надійною підтримкою батька і неньки є син Ігор, який проживає неподалік. Ігор Степанович – взірець мужності, сили  і доброти, деякий час працював військовим, у пожежній частині. 

 Частим гостем у родині Борисюків є племінниця Ніна Павляшик, яка горнеться до них, приділяє увагу і завжди є їхньою помічницею і  розрадою. 

Дідусь і  бабуся  не натішаться своїм люблячим сином Ігорем,  2 онуками, маленьким правнучком. Адже вони – їхня надійна підтримка і опора.  За сміливість, мужність і відвагу у часи Другої світової війни ветеран нагороджений високими відзнаками – орденами "Вітчизняної війни І ступеня", "Червоної зірки" та іншими.

…Багата на всілякі події доля Степана Тимофійовича. Війна загартувала в ньому непохитний дух.  Із великою повагою наш герой згадує своїх земляків і військових товаришів Созонта Мигулю з Колодниці (дідусь Андрія Мигулі), Макара Шафету з Дубової, з якими пройшли важкими фронтовими, дорогами, ділилися останніми крихтами хліба, а в мирний час свято берегли чоловічу дружбу. На своєму життєвому шляху пережив він безліч тяжких і щасливих моментів. І за це Господь дарував йому довголіття.  

26 червня ц. р. Степану Тимофійовичу має виповнитися 95 років. Дай, Боже, Вам, щановний ветеране, доброго здоров'я, душевного спокою, сили, віри, великої любові від рідних і близьких, шани і поваги від людей! 

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКАХ: Степан Тимофійович БОРИСЮК із дружиною Мотроною Матвіївною; із сином Ігорем та племінницею Ніною.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Не в якійсь далекій країні це діялось, а тут, на нашій рідній Волині, де земля виграє барвами життя, однак смуток і жаль чомусь часто стискають серця людей…

Щороку 8 та 9 травня ми згадуємо тих, чиє життя забрала Друга світова війна,  вшановуємо ветеранів та "дітей війни", які  пройшли важкими і кривавими фронтовими дорогами, на своїх плечах у повоєнні роки підняли країну з руїн.

І ось – ми в гостях у фронтовика Степана Тимофійовича Борисюка.   Журналісти "Вістей Ковельщини" разом із знімальною групою, яка готує документальний фільм про героя нашої розповіді (ініціатива управління  культури, молоді та спорту виконавчого комітету Ковельської міської ради, режисер – Ірина Зінчук),  завітали до затишної оселі героя, де він проживає разом із дружиною Мотроною Матвіївною. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 475