Минають роки, 

але біль не вщухає

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 563

“Вовина тисяча”,

або видовища без хліба

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 415

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 336

Гороскоп

з  13 по 19 грудня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 491

Наступного понеділка, 6 грудня, український народ урочисто вшановуватиме свої Збройні Сили, які за останні роки стали одними з найпотужніших у Європі та й  світі. Загартувавшись у боях з російськими окупантами та їх посібниками на Сході держави, вони постійно зміцнюють свій оборонний потенціал, тримають, як кажуть, порох сухим, готові дати відсіч ворогу у будь-який момент, якщо він тільки посягне на суверенітет і територіальну цілісність України. 

На Ковельщині дислокуються військові частини, які постійно перебувають у бойовій готовності, а їх особовий склад день у день удосконалює професійну майстерність. Окрім того, бойовий вишкіл в зоні АТО/ООС пройшли сотні наших земляків, частина з яких, на жаль, з фронту додому не повернулась.  Вічна їм пам'ять!

З Днем Збройних Сил України мужніх захисників Батьківщини щиросердно вітають мешканці нашого краю, які бажають їм  стійкості, міцного здоров'я й благополуччя!

Наступного понеділка, 6 грудня, український народ урочисто вшановуватиме свої Збройні Сили, які за останні роки стали одними з найпотужніших у Європі та й  світі. Загартувавшись у боях з російськими окупантами та їх посібниками на Сході держави, вони постійно зміцнюють свій оборонний потенціал, тримають, як кажуть, порох сухим, готові дати відсіч ворогу у будь-який момент, якщо він тільки посягне на суверенітет і територіальну цілісність України. 

На Ковельщині дислокуються військові частини, які постійно перебувають у бойовій готовності, а їх особовий склад день у день удосконалює професійну майстерність. Окрім того, бойовий вишкіл в зоні АТО/ООС пройшли сотні наших земляків, частина з яких, на жаль, з фронту додому не повернулась.  Вічна їм пам'ять!

З Днем Збройних Сил України мужніх захисників Батьківщини щиросердно вітають мешканці нашого краю, які бажають їм  стійкості, міцного здоров'я й благополуччя!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 458

Погода в Ковелі  

2 – 8 грудня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 432

Новорічні свята українці можуть зустріти в червоній епідемічній зоні, якщо ситуація із хворими на ковід не покращиться. Щоб не зіпсувати собі свята, потрібно підготуватися заздалегідь. Найперше – вакцинуватися проти коронавірусу. Адже це гарантуватиме і захист здоров’я, і свободу пересування. Центр громадського моніторингу та контролю підготував коротку пам’ятку про святкування в умовах пандемії коронавірусу.

Якщо Україна 

буде в червоній зоні

На кінець листопада у червоній епідемічній зоні опинилися 18 з 24 областей України. Відповідно до правил червоної зони, ресторани, готелі, торговельно-розважальні центри, кінотеатри тощо можуть працювати лише за умови повної вакцинації працівників та відвідувачів. На підтвердження щеплення вони повинні мати зелений COVID-сертифікат або паперове свідоцтво про вакцинацію. 

Наразі складно спрогнозувати, чи вийдуть області з червоної зони, оскільки це залежить від дуже багатьох факторів. Але ймовірно, що новорічні корпоративи чи вечірки на велику кількість людей будуть доступні лише тим, хто отримав два щеплення від коронавірусу.

Утім, навіть якщо регіони перейдуть до жовтої епідемічної зони, то вимога повної вакцинації може залишитися. Міністерство охорони здоров’я вже заявило про розробку змін до правил жовтої зони. Якщо їх ухвалять, то для роботи закладів непершої необхідності треба буде мати повний курс вакцинації як для працівників, так і для відвідувачів.

Якщо на курорті чи 

за кордоном

Подорожі всередині України чи за кордон в умовах пандемії коронавірусу досить ризиковані і потребують ретельнішої підготовки, ніж зазвичай. Передусім слід заздалегідь з’ясувати вимоги до перебування на курорті чи загалом в іншій країні. І бути готовим, що на самі свята ситуація може змінитися.

Наразі поїздки в межах України регламентовані правилами епідемічних зон. Якщо подорожувати міжрегіональним автобусом чи потягом, то слід обов’язково мати документи на підтвердження вакцинації від коронавірусу. 

Ті, хто планує відпочинок в горах чи інших містах, повинні пам’ятати, що курорти, як і кафе, ресторани, прийматимуть лише щеплених двома дозами відвідувачів. 

«Гірськолижні курорти, які є в Україні, працюватимуть лише для вакцинованих. І зараз, коли наперед у готелях бронюєте, то треба розуміти. Щоб потім не було жодних оскаржень. Будуть селити в готель тільки вакцинованих. Ми сьогодні це комунікуємо і людям, і готелям», – заявив  міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко.

За його словами, будь-які сервіси будуть доступні лише для щеплених туристів, наприклад канатна дорога.

Щодо поїздок за кордон, то тут варто пам’ятати, що кожна країна має власні правила в’їзду. Якщо вона відкрита для туристів, то приймає лише вакцинованих осіб (конкретними препаратами) або тих, хто має негативний ПЛР-тест (діє лише 72 години). А деякі країни вимагають і повний курс вакцинації, і негативний ПЛР-тест. Оперативну інформацію про правила перетину кордону можна знайти на сайті https://tripadvisor.mfa.gov.ua/.

Як не зіпсувати свята?

Велика святкова компанія у закритому просторі не найкращий вибір під час епідемії. Адже це збільшує ризики підхопити інфекцію чи передати її іншим. Особливо, коли разом збираються різні покоління – діти, батьки, дідусі і бабусі. Експерти закликають не нехтувати безпекою під час свят і серйозно поставитися до ризиків.

Насамперед не слід забувати про елементарні правила: мити ретельно руки з милом, носити маску в громадських приміщеннях та дотримуватися соціальної дистанції.

Якщо дуже хочеться зустріти Новий рік великою компанією, то слід подбати про захист. Усі учасники свята повинні заздалегідь щепитися проти коронавірусу. Це необхідно зробити вже зараз, оскільки проміжок між двома дозами 21 день.   

Оксана КОВАЛЬ. 

Новорічні свята українці можуть зустріти в червоній епідемічній зоні, якщо ситуація із хворими на ковід не покращиться. Щоб не зіпсувати собі свята, потрібно підготуватися заздалегідь. Найперше – вакцинуватися проти коронавірусу. Адже це гарантуватиме і захист здоров’я, і свободу пересування. Центр громадського моніторингу та контролю підготував коротку пам’ятку про святкування в умовах пандемії коронавірусу.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 348

Так сталося, що в день української писемності і мови мені надійшла бандероль із Харкова з газетою "Время" ("Час"), що видається російською та українською мовами, та грамотою як учаснику поетичного конкурсу "День поезії-2021. 

Цим наш земляк-ветеран Роман Богданович, який нині мешкає  в колишній столиці України, засвідчив свою повагу до моєї скромної поетичної творчості. Він презентував  у харківському періодичному виданні відомий на Волині  мій вірш "Пісня  про ветеранів". Приємно, що популярна місцева газета  відзначила доробок практично не відомого на Харківщині ковельчанина. Про це я напишу дещо пізніше, але зараз мова  про інше.

Моєму рідному читачу хочу запропонувати  статтю згаданої вище газети з німецького видання  "Frankfurter Allgemeine Zeitung" під назвою "Таємна мова владних кабінетів" (звичайно, з моїм коментарем до неї).

l

"Скажи, яка картина в твоєму кабінеті, і я скажу, хто ти", – цими дещо перефразованими відомими словами починається стаття.

Політика завжди здійснюється з допомогою зображень. Що говорять про політиків та про поточну політику в світі картини із недавно перелаштованого Овального кабінету Байдена та кабінетів інших лідерів? "Американська політика вступила в епоху гіперіконографії. Кожен жест трактується як знак і береться під мікроскоп політиків.

Наприклад, журнали задаються питанням, що значить те, що під час інавгурації на Байдені був костюм старомодного модельєра із східного побережжя Ральфа Ларсена, а не якогось нового бренду?".

Це данина  моді, політичний тест чи просто уподобання Джо Байдена? Пам'ятаєте, скільки домислів  та  критики звучало в телеефірах, коли наш Президент Володимир Зеленський   для вітального виступу у День вишиванки  одягнув російську косоворотку? Що це було: намагання сподобатися Путіну перед історичною зустріччю, чи навернути до себе проросійський  електорат? Так чи інакше, але є причина для бурхливої дискусії, хоч істина лишається за кулісами сцени "великої політики".

Та повернемося до Америки.  В Овальному кабінеті замінили золотисто-бежевий килим на темно-синій.

В чому суть? Змінити все, що подобалося Трампу? В новому інтер'єрі Байдена встановлено бюст  темношкірої  Рози Паркс – таке собі політичне послання, висловлене мовою мистецтва. Поруч –  скульптура апача, яка нагадує про долю корінного населення Америки. Інавгурація  Байдена проходила на фоні "Пейзажу з райдугою", яку написав у 1859 році Роберт Данкансон, перший темношкірий художник. Картина символізує надію на майбутнє в переддень громадянської  війни.

Але чому Байден повісив картину Чайльда Гассама "Авеню в лощ", написану у 1917 році, з американським прапором, за допомогою якої художник закликав США до вступу у війну, – політики однозначної відповіді не мають.

В кабінеті китайського Президента  Сі Цзіньпіна встановлено зображення Великої Китайської стіни.

Суть очевидна – Велика стіна стала символом готової до оборони нації, є "точною відповідністю до Програми китайського лідера, яка передбачає "велике відродження китайської нації".

Коли у 2006 році Ангела Меркель переїхала в апартаменти канцлера, вона зняла зі стіни "Орла в піке" Георга Базеліца, яку в свій час повісив Герхард Шредер.  Позаду письмового столу з'явилася картина з портретом Конрада Аденауера  біля озера Камерзеє. В  кабінеті розмістили улюблені картини Меркель "Руйнівник" та  "Квітучий сад". Як виявилось, художник Еміль Нольде в свій час був націонал-соціалістом, і картини передали до Фонду Пруської  культурної спадщини. "Канцлерка прийшла до висновку, що їй більше до вподоби біла стіна без нової картини, і замість творчих робіт  Нольде залишила все, як є" – іронізує автор. (Справді, "Чорний квадрат"  Малевича при багатій уяві може символізувати різні відтінки сучасної політики, як і порожня біла стіна, що навпроти стола  канцлерки – (авт.).

Еммануель Макрон запросив схильного до символізму, відомого митця  Анселя Кіфера, який в Пантеоні створив картину, на якій – квіти із колючого дроту, або порожні дитячі платтячка. "Війна  і сила виступають  в ролі містичних сил природи. Вони наче  туман накривають цей світ, а не як щось, що має політичний підтекст. Мистецтво повинно хвилювати, спонукати до роздумів і стверджувати, що ситуація в світі є результатом умов існування людини".

"Багато дерева і небагато золота, із якого відлито двоголовий орел і жодної картини  – так виглядає кабінет Путіна в Кремлі. "Йому подобаються порожні стіни", – подумає хтось і… помилиться. Адже в Кремлі є і інші закулісні кімнати".

"Тут працюю з документами", – сказав Путін в інтерв'ю державному телеканалу і відчинив двері в одну з кімнат. Що можна там побачити?

Над шкіряним диваном височіє ікона Христа майже в людський зріст, яка написана  в старовинному стилі, в  блакитному одязі та з  відкритою Біблією в  руках. Там також є портрет батька   Путіна, зображеного у формі військового матроса. Батько служив в Севастополі, пішов на війну, бомбив залізничні колії, був поранений, врятувався, щоб потому захищати Ленінград. “Для Путіна історія його сім'ї – це історія Росії, історія переможців, героїв і  сучасної величі. В путінській Росії мирно співіснує  Ісус, який символізує не тільки велич і  Росію, але й стару християнсько-феодальну країну. В співіснуванні з комуністичною ідеологією це своєрідна мішанина, з допомогою якої Путін не тільки хоче переписати історію, але й  написати самого себе”.

В кабінеті турецького президента є портрет засновника держави Мустафи Кемаля  Ататюрка.

Ататюрк  хотів бачити країну сучасною з поглядом на Захід. Те, що портрет прикрашає палац президента, який схожий на османський, нічого не значить – в ньому живе людина, що ідеалізує Османську імперію, яка перетворила собор Святої Софії знову в мечеть та повертає назад реформи засновника держави. Марно шукати  тут знак поваги  до Ататюрка.

"Правителі  древніх культур виставляли  регалії попередника, як трофеї. Це мало означати: все, що він створив, тепер є у власності та владі наступного нового правителя".

Сучасні "Нові обличчя" стовідсотково відповідають вищесказаному.

І все ж запитання до читача: "Яку картину ви подарували б Володимиру Зеленському для його офісного кабінету? Картину Рєпіна, на якій запорожці пишуть лист турецькому султану, чи пейзаж Шишкіна "Три медведі”, що заблукали в лісі. Так чи інакше, але команда "Слуг народу" своїми діями дозволяє визначити суть політики нових правителів, а  разом з тим – держави  і знайти відповідні символи у світі мистецтва.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Так сталося, що в день української писемності і мови мені надійшла бандероль із Харкова з газетою "Время" ("Час"), що видається російською та українською мовами, та грамотою як учаснику поетичного конкурсу "День поезії-2021. 

Цим наш земляк-ветеран Роман Богданович, який нині мешкає  в колишній столиці України, засвідчив свою повагу до моєї скромної поетичної творчості. Він презентував  у харківському періодичному виданні відомий на Волині  мій вірш "Пісня  про ветеранів". Приємно, що популярна місцева газета  відзначила доробок практично не відомого на Харківщині ковельчанина.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 457

Не перестають дивувати своїми словами і діями деякі члени монобільшості у парламентів. Що не день, то якийсь новий "зашквар".

Прізвища Галини Третьякової, Давида Арахамії, Миколи Тищенка та інших стали "популярними" у виборців, як колись були популярними імена зірок вітчизняного і зарубіжного кіно. На них своєю дотепністю і чорнотою гумору рівняються прихильники і любителі ЗЕ-команди. Серед них – Олексій  Арестович, Сергій Лещенко. Не займаючи фактично ніяких державних посад, вони іноді проголошують такі речі, від яких волосся стає сторчма.

Ці особи можуть на власний розсуд оцінювати політику лідерів держав-союзників, висловлювати на їх адресу нічим не обґрунтовані претензії, зверхньо повчати журналістів, як потрібно ставитися до очільників української влади. Нищівній критиці ці панове піддають опозицію, особливо п'ятого Президента України, котрий вже більше, як два з половиною роки не при владі, але який, виявляється, у всьому винен. І у зниженні рівня довіри до уряду і парламенту, і прорахунках у підготовці до зими, і зростанні інфляції, і т. д., і т. п.

Сучасні можновладці не терплять критики на свою адресу. Їм здається, що довкола – суцільні вороги народу, заколотники й антидержавники, які будь-що хочуть вчинити військовий переворот. Тому дедалі частіше з їх вуст лунають слова про неминучість війни з Росією, введення воєнного стану. Дехто навіть "точно" знає, коли Путін нападе на Україну. 

Звичайно, від Путіна можна чекати будь-яких неприємностей, бо це людина – агресивна і непередбачувана. Але хочеться запитати: "А ви, панове правителі, що робите для того, щоб Московія не напала на Україну? Де ваша обіцянка швидко закінчити військові дії на Сході країни? Де турбота про армію, в якій дедалі більше нагромаджується нерозв'язаних проблем? Де економічне зростання і щоденна підтримка оборонного комплексу?".

Про це наші оракули воліють мовчати. Зате закривати рота "незручним" журналістам навчилися швидко і вправно. З’ясувалося, що у зливі операції із затримання бойовиків-”вагнерівців” винні саме працівники ЗМІ і особисто Яніна Соколова та Юрій Бутусов. А спокій у державі підривають медіа, які вголос говорять про корупцію власть імущих, називають речі своїми іменами і не бояться писати правду.

Прийнятий так званий закон "Про олігархів" насправді спрямований не проти товстосумів (наприклад, Ігоря Коломойського, який нещодавно відсудив у держави майже 500 мільярдів  гривень за начебто несправедливий вердикт суду за несплату податків), а проти свободи слова. Про це на весь голос нині говорять колишні прихильники Володимира Зеленського, які доклали чимало зусиль для його перемоги на президентських виборах у 2019 році. Це – Дмитро Гордон, який нещодавно разом із доктором Комаровським щиросердно визнали, що добряче "лоханулись" під час тих виборів.

“Прозріли”, до речі, не тільки вони. Так і хочеться сказати: "Бачили очі, що купували…". А ще згадати примовку про те, що першими з корабля, який тоне, втікають щурі.

Але не будемо надто суворо судити тих, що колись "лоханулись", а тепер яким “розвиднилось”. Все-таки вони люди розумні і мають право на власну  думку. Щоправда, боюсь, що їх позиції влада не розуміє і не хоче розуміти. Її представники знову зчинили галас, то, мовляв, це – справа рук олігархів, рука Москви і тому подібне. 

Зрозуміло, що сварки і розбірки у владних коридорах вигідні ворогам України. Але президентській команді слід передовсім проаналізувати власні вчинки, добряче подумати, чому в суспільстві наростають опозиційні настрої.

Замість такого аналізу і правильних висновків в ОПі вчинили по-дитячому: заборонили "слугам народу" з'являтися ... в ефірі телеканалів "Україна" і "Україна-24", бо їх власником є олігарх Рінат Ахметов. Але дозвольте поцікавитися, а які олігархи не мають телеканалів? За кожним із них стоять мільярдери, як, зрештою, і на Заході. То, може, краще все-таки на ток-шоу ходити, переконливо доводити свою правоту, спокійно сприймати  критику на адресу влади і робити висновки?

Не хочу нікого образити, але вважаю не зовсім правильною лінію поведінки президента і його команди у ставленні до ЗМІ. І тут не можу не погодитися із Дмитром Гордоном, якого вважаю більше бізнесменом, аніж журналістом, котрий останнім часом постійно повторює: "Влада, яка воює із медіа, приречена!". 

Сказано різкувато, але загалом правильно.

Охрім СВИТКА.

P.S. Підтвердженням правильності моїх слів про те, що не завжди мовчання – золото, може служити  пресмарафон, який цими днями провів Володимир Зеленський. Розмова із запрошеними журналістами вийшла якоюсь нервовою, місцями жорсткою, а то й жорстокою. Зміст її переказувати не буду, бо, думаю, більшість читачів газети все бачила і чула. 

Як на мене, діалог Глави держави із працівниками ЗМІ вийшов би набагато конструктивнішим і спокійнішим, якби на ті запитання, які цікавили журналістів, члени ЗЕ-команди давали вичерпні і правдиві відповіді вчасно, не обманювали своїх виборців і не лицемірили. Бо склалася погана традиція: видавати інформацію "дозовано", не завжди об'єктивно і правдиво, через що потерпає репутація Офісу президента та й самого його господаря. Тому на закінчення ще раз кажу: "Висока київська владо! Не бійтеся комунікувати з українським народом, використовуючи для цього всі наявні засоби інформації! Краще гірка правда, аніж солодка брехня!".

О. С. 

Не перестають дивувати своїми словами і діями деякі члени монобільшості у парламентів. Що не день, то якийсь новий "зашквар".

Прізвища Галини Третьякової, Давида Арахамії, Миколи Тищенка та інших стали "популярними" у виборців, як колись були популярними імена зірок вітчизняного і зарубіжного кіно. На них своєю дотепністю і чорнотою гумору рівняються прихильники і любителі ЗЕ-команди. Серед них – Олексій  Арестович, Сергій Лещенко. Не займаючи фактично ніяких державних посад, вони іноді проголошують такі речі, від яких волосся стає сторчма.

Ці особи можуть на власний розсуд оцінювати політику лідерів держав-союзників, висловлювати на їх адресу нічим не обґрунтовані претензії, зверхньо повчати журналістів, як потрібно ставитися до очільників української влади.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 463

Сьогодні, у час новітніх інформаційних технологій, здавалося б, людям не до газет. Значна частина їх "сидить" в інтернеті, частина – у соціальних мережах, а молодь переважно в смартфонах і айфонах. 

На щастя, є такі, що свого життя без газети не уявляють. Їх дещо поменшало порівняно з попередніми роками, але не настільки, щоб журналісти почувалися самотніми і покинутими. Листи продовжують надходити і до редакції "Вістей Ковельщини". Хто користується послугами електронного зв'язку, хто – надійної і перевіреної часом "Укрпошти",  а хто полюбляє, дотримуючись вимог карантину, завітати в гості особисто.

Ось і нещодавно чергового дописа доставив нам безпосередньо Заслужений працівник культури України Іван Сидорук. У листі він повідомив, що 4 листопада ц. р. в Ковелі  біля Хреста пам'яті жертв більшовицького терору з ініціативи директора музею-садиби Самійла Підгірського, голови  обласного відділення фонду культури України Геннадія Сарапіна відбувся захід з нагоди  річниці трагічних подій в Сандармосі, де кати розстріляли еліту української інтелігенції. В жалобному вічі взяли участь представники громадськості, духовенства, ковельської філії "Союзу Українок" на чолі з головою Лілією Єгоровою. Слово мали автор цих рядків, Геннадій Сарапін, громадський активіст Яків Лавренко та ін.

Далі пан Іван повідомляє, що від учасників заходу було прийнято звернення на адресу міської влади, в якому сказано: "Ми звертаємо вашу увагу на зростання засилля у Ковелі реклам та вивісок іноземними мовами, а не рідною  українською. Насторожує дедалі активніша поява топонімів (назв вулиць, житлових кварталів тощо) переважно іноземного походження. 

Сьогодні у нашому місті з'явився квартал "Варшавський". Можливо, краще було увіковічнити назву "Явожно", де у польському концтаборі для українців загинути наші люди? Нині на рекламних щитах, вставлених на різних вулицях, пропонують чомусь "Нову Барселону".

Що ж таке – "Барселона"? Як пояснює професор Юрій Шаповал, місто Барселона – це столиця басків в Іспанії, де знаходився центр сепаратистів, куди в 1936 році совєцький диктатор Сталін посилав із СРСР бойовиків на громадянську війну в Іспанії. Сьогодні місцеве духовенство Каталонії визнає самопроголошені "ДНР" та "ЛНР" в Україні, де, як відомо, згуртувалися осередки сепаратистів, вірних прислужників Кремля. То невже нам у  Ковелі  потрібні назви, які викликають у тверезо мислячих людей нехороші асоціації?

Хотілося б знати, куди дивиться топонімічна комісія, що, як мені відомо, створена при міській раді? Пропоную її членам, а також  відповідної депутатської комісії міськради провести громадські слухання з даного питання, вивчити думку мешканців краю щодо появи нових назв (топонімів).

"Слава Україні!" – 

“Героям Слава!". 

Іван СИДОРУК,

Заслужений працівник культури України (написано 9 листопада, в День української писемності 

та мови).

l

Мешканець міста Ковеля Валентин Біндзюра  у своєму листі порушив проблему благоустрою та міських кладовищ. "Міська рада виділила великі кошти на придбання і оформлення Новорічної ялинки. Звичайно, рішення прийняте і його не відміниш. Але, на мою думку, варто звернути якнайсерйознішу увагу на міські кладовища, де буяють густі чагарники й бур'яни і де, мабуть, різко бувають працівники комунальних служб", – наголосив пан Бідзюра.

Що ж, кожна людина має право на свою думку, як має його і Валентин Бідзюра. Будемо сподіватися, що при формуванні бюджету Ковельської громади на 2022 рік зауваження ковельчанина депутати міської ради постараються врахувати.

l

Ветеран праці Віктор Зінчук у телефонній розмові із журналістами попросив подякувати міській владі, особисто голові Ігорю Чайці за ту велику роботу, яка проведена і буде проводитися в Ковелі з метою впорядкування, асфальтування і грейдерування міських вулиць.

"місто змінюється просто на очах, – сказав пан Віктор. – Мені, ветерану, приємно це бачити. Тож хай здійснюються всі плани і задуми працівників міськвиконкому, його керівництва і міських депутатів. А газету прошу ще ширше писати про все добре, що у нас відбувається, розповідати про зміни, які чекають ковельчан. Я – давній передплатник "Вістей Ковельщини", і вже оформив підписку на 2022 рік. Думаю, не помилився".

Що ж, дякуємо Віктору Зінчуку за гарні слова, а зі свого боку обіцяємо, що про міську громаду, її життя, проблеми, які існують, шляхи їх розв'язання писатимемо й надалі.

Отож, передплачуйте і читайте "Вісті Ковельщини" – газету  для Вас і про Вас!

Михайло  КУЗЬМУК.

Сьогодні, у час новітніх інформаційних технологій, здавалося б, людям не до газет. Значна частина їх "сидить" в інтернеті, частина – у соціальних мережах, а молодь переважно в смартфонах і айфонах. 

На щастя, є такі, що свого життя без газети не уявляють. Їх дещо поменшало порівняно з попередніми роками, але не настільки, щоб журналісти почувалися самотніми і покинутими. Листи продовжують надходити і до редакції "Вістей Ковельщини". Хто користується послугами електронного зв'язку, хто – надійної і перевіреної часом "Укрпошти",  а хто полюбляє, дотримуючись вимог карантину, завітати в гості особисто.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 363