Повідомлення в номер / Їй спокій і не сниться

19.08.2021 Троцюк Світлана Дмитрівна

IMG-8303Їй спокій і не сниться

Кажуть, що чуйність і доброта  беруть свій початок ще з раннього дитинства, а кожна людина народжується із зернятком у руці. Тільки треба знайти поле, де це зерно найкраще проросте. Ці слова, без перебільшення, якнайкраще характеризують громадську  активістку, людину неспокійної вдачі, із  добрим, милосердним  серцем й благородними вчинками Світлану Карпук, яка очолює в нашому місті громадське об’єднання «Волонтерська сотня».
А зустрілися ми з цією прекрасною і доброзичливою жінкою у сквері неподалік Меморіалу Слави, аби поспілкуватися на різні теми, подякувати за активну громадянську позицію  й почути з перших вуст про те, як ковельські волонтери підтримували та підтримують наших військових  на Донбасі.
— Мабуть, кожному сьогодні болить душа  за тих, хто перебуває у самому пеклі військових дій на Сході України, обороняючи наші з вами мир та спокій, — ділиться з нами думками Світлана Миколаївна.
—  Молоді хлопці і дорослі чоловіки восьмий рік відстоюють кордони України, переживаючи біль непоправних втрат, підлість і зраду. Але вони не зупиняються, бо знають, що, окрім них, нас  ніхто не захистить.
— Пані Світлано, з Вами я знайома ще з дитинства. Ніби це було учора. Пам’ятаю, як зовсім маленьким дівчам  прибігала до своєї матусі на швейну фабрику, а Ви на той час працювали разом. Ви завжди знаходили хвилинку, аби пригостити мене цукеркою аби сказати по-материнськи лагідне слово, пожартувати. Як так склалося, що Ви радикально змінили не тільки робоче місце, а й життєві орієнтири?
— «Моє життєве кредо – допомагати людям». Ще з юних років, так би мовити, з шкільної парти, мала організаторські здібності. Мабуть, натхнення і бажання допомагати іншим передалися  у спадок від мого дідуся. У шкільні роки брала участь у різноманітних олімпіадах, була секретарем  комсомольської організації школи. Хоч вже й сама давно бабуся, але той бойовий дух, ентузіазм досі не згасають. За це – щиро вдячна Богу, долі, тим людям, які зустрілися і зустрічаються на життєвому шляху. 
Ще й досі до мене телефонує класний керівник і каже: «Світлано, ти, мабуть, якою була, то такою ж залишилася, бо я спостерігаю за твоїми досягненнями у нашій місцевій газеті. Ти й досі не можеш заспокоїтися. Живи для онуків». Але це, повірте, не про мене (посміхається – авт.).
— Світлано Миколаївно, як Ви стали невід’ємною частиною волонтерського Центру? Як же усе розпочалося?
— У 2015 році, коли  вперше  потрапила у волонтерський Центр, то побачила як мої подруги Галина Лічман та Галина Шевчук вручну різали овочі для виготовлення борщових наборів  на фронт. Мені стало їх шкода. Проживаю  неподалік, тому швиденько принесла електричну овочерізку, перемолола їм відро буряків, моркви. Наступного дня дівчата зателефонували мені і попросили про допомогу. Отак я підключилася у роботу волонтерського Центр.
Директор ПТМ «Ковельтепло» Володимир Бойко дозволив сушити нам овочі в котельні (капусту, буряк, моркву), а часник і цибулю ми вже сушили по своїх домівках.
Наш  волонтерський Центр, створений на базі комітету громадського спротиву, мабуть, найпотужніший на Волині. Деякі громадські центри працювали за підтримки меценатів. А ми самі по собі: різали, сушили, формували продукцію, перекручували сало з часником. Дуже підтримували небайдужі ковельчани, які приносили в наш Центр овочі, фрукти. Щира вдячність — Миколі Печенюку. Він ніколи нам не відмовляв у забезпеченні транспортом. Їздили і по навколишніх селах, збирали продукти. Люди передавали на фронт консервацію, тушонку, мед. З нами активно співпрацювали волонтери з Камінь-Каширського, Турійського, Старовижівського районів. Бувало, що доводилося відкривати Центр і серед ночі. Але, повірте, до кого б не зверталася за допомогою,  нам ніхто не відмовляв. 
Щиросердне «спасибі» — ковельському благодійнику і меценату Івану Смітюху. Нині ми разом із волонтерським об’єднанням «Храм надії», який працює на базі Товариства Червоного Хреста, спрямували свої зусилля на плетіння маскувальних сіток, які передаємо на фронт. Нам дуже потрібні робочі руки. До нас ще  й досі приходять жіночки старшого віку, пересуваючись на паличках, і вкладають своє серце і душу у цю потрібну роботу. Дякуємо студентам Ковельського медичного коледжу, вмілі рученята яких допомагали нам плести ці сітки.
Матеріали ми замовляємо у Харкові. Відчуваємо значну підтримку заступника голови Ковельської районної ради Андрія Броїла, який щиро вболіває за діяльність нашого Центру, адже, як справжній патріот, розуміє, наскільки й сьогодні потрібна підтримка українським військовим на фронті. Завжди в пригоді вживаний одяг, який приносять у  «Червоний Хрест”. Все краще ми віддаємо багатодітним сім’ям, людям з інвалідністю, малозахищеним верствам населення.  Ми об’єдналися з волонтерами Червоного Хреста і  «Храму надії». 
Хочу подякувати за чуйне серце, допомогу і підтримку Сергію Приходьку, Сергію Цюп’ящуку, Миколі Печенюку, які всіляко допомагають нам. Не можу не згадати про те, як прибирали прибережну територію Турії і до нас приєдналася молода мама Євгенія Качанова. Більше дитя гойдало  у колясочці менше, доки  їх мама займалася прибиранням. Здивувала ковельчанка Ірина Шевчик, яка поспішила нам на допомогу у свій день народження. 
Напевно, так склалося історично, що в нашій дружній команді, в основному, жінки. Можна тільки рівнятися на Людмилу Стахорську, Світлану Рудь. Вони – рушійна сила і гордість нашого міста.
Коли розпочалася пандемія коронавірусу, ми купували спирт і виготовляли антисептики за рецептами МОЗ України. А спільними зусиллями пошили понад 10 тисяч захисних масок,  які передали на фронт. За це – щира вдячність  Раїсі Хвещук, Світлані Кульці, Галині Шевчук та пані Інні (майстриня з пошиття одягу).
24 серпня ц.р. ми відзначатимемо 30-ту річницю Незалежності України. За останні роки ми, українці, зазнали чимало втрат і перемог, але не скорилися, не впали духом і продовжуємо разом творити нашу вільну, незалежну, єдину і процвітаючу країну.
Запрошую усіх, хто має бажання, разом з нами творити гарні справи, до нас у Центр.  Усім — здоров’я, добра, благополуччя, Божого благословення! Нехай наші сини якнайшвидше повернуться з війни цілими й неушкодженими та, нарешті, закінчиться війна!
Світлана ТРОЦЮК.
НА ЗНІМКАХ: героїня розповіді  Світлана КАРПУК; ковельські активісти-волонтери готують борщові набори для українських військових.
Фото з 
домашнього архіву. 
Кажуть, що чуйність і доброта  беруть свій початок ще з раннього дитинства, а кожна людина народжується із зернятком у руці. Тільки треба знайти поле, де це зерно найкраще проросте. Ці слова, без перебільшення, якнайкраще характеризують громадську  активістку, людину неспокійної вдачі, із  добрим, милосердним  серцем й благородними вчинками Світлану Карпук, яка очолює в нашому місті громадське об’єднання «Волонтерська сотня».
А зустрілися ми з цією прекрасною і доброзичливою жінкою у сквері неподалік Меморіалу Слави, аби поспілкуватися на різні теми, подякувати за активну громадянську позицію  й почути з перших вуст про те, як ковельські волонтери підтримували та підтримують наших військових  на Донбасі.
— Мабуть, кожному сьогодні болить душа  за тих, хто перебуває у самому пеклі військових дій на Сході України, обороняючи наші з вами мир та спокій, — ділиться з нами думками Світлана Миколаївна.
—  Молоді хлопці і дорослі чоловіки восьмий рік відстоюють кордони України, переживаючи біль непоправних втрат, підлість і зраду. Але вони не зупиняються, бо знають, що, окрім них, нас  ніхто не захистить.
— Пані Світлано, з Вами я знайома ще з дитинства. Ніби це було учора. Пам’ятаю, як зовсім маленьким дівчам  прибігала до своєї матусі на швейну фабрику, а Ви на той час працювали разом. Ви завжди знаходили хвилинку, аби пригостити мене цукеркою аби сказати по-материнськи лагідне слово, пожартувати. Як так склалося, що Ви радикально змінили не тільки робоче місце, а й життєві орієнтири?
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 355
Читати далі
19.08.2021

DSC09962Майбутнє держави залежить від кожного з нас

Леся Українка – найкоштовніша перлина літературного скарбу не тільки України, а й усього світу. Її поетична муза захоплює, вабить та зачаровує, змушує міркувати над культурними законами існування людей та робити переоцінку життєвих цінностей.
Торкнутися Лесиної пам’яті, ще раз насолодитися її  зворушливою, емоційно-досконалою поезією я знову мала можливість на ІІІ етнофестивалі, який мав назву «На гостини до Лесі» і проходив в урочищі «Нечимне» 1 серпня ц. р.
Це дійство було присвячене 110-й річниці з дня написання драми-феєрії «Лісова пісня» та 150-річчю від дня народження геніальної поетеси.
Мені запам’яталися влучні висловлювання голови Колодяжненської  громади Віталія Кашика про те, що людський дух, поєднаний з природою,  був відтворений Лесею Українкою в цьому літературному шедеврові. Віталій Леонтійович звернув увагу, що краса лісу, довколишнього середовища, взагалі природи, надихає, зачаровує та заряджає енергією.
Дійсно, поетична енергетика урочища Нечимного настільки вражає, що, здається, Лесина душа знаходиться поряд та допомагає не тільки учасникам етнофестивалю, а й усім присутнім.
Дуже професійно та талановито були зіграні сцени з «Лісової пісні» на початку виступів творчих колективів юними акторами театральної студії. А коли виступав аматорський народний  гурт «Намисто» з  Ковеля, то в мене склалося враження, що у гурті співає і моя покійна бабуся, яка дуже полюбляла виконувати пісні саме в такому стилі та тембрі співу.
Приспів від Олександри Павлівни Кондратович, який передала Марія Лукашевич, був настільки зворушливий, що зачепив найтонші струни душі.  А коли я почула слова Ніни Горик про те, що кожен куточок Нечимного дихає творчістю Лесі Українки, то звернула увагу на дійсно особливий, ніжно-вишуканий аромат повітря, який оточував мене з усіх боків. 
Найдорожча та найсвятіша любов – це любов до своєї землі, свого народу, до кожної травинки, навіть, до метелика. І саме ця любов в найвищій, найдосконалішій формі прояву жила в серці та душі нашої Волинської поетичної царівни. Це почуття допомагало їй боротися, виживати, терплячи біль, фізичний та душевно-емоційний. Надзвичайний патріотизм, якщо можна так сказати,  «на межі» людських можливостей, викликає в мене захоплення та дає приклад любові та поваги до своєї країни майбутнім поколінням.
Нашу спілку поетів «Творчий світ» з м. Ковеля, в склад  якої входжу і я також, було запрошено на етнофестиваль. Виступи всіх наших членів спілки: Юлії Сільчук, Миколи Курилюка, Віри Семеній та автора цих рядків, на мою думку, були дуже щирими, емоційно-забарвленими нашими серцями та душами. 
Неперевершеним  був гумористичний виступ гурту «Горлиця» із Смідина, залишивши в  мене заряд бадьорості та гарного настрою.
Неможливо написати про всіх учасників етнофестивалю. Хочу тільки сказати, що всі були особливі, професійні, неперевершені в своїй майстерності та любові до усього, що вони творили на сцені.
Я була дуже рада, зустрівши в Нечимному і своїх земляків – Заболоттівський аматорський народний гурт «Журавлина». Їх пісня про цінність людського роду, важливе значення сім’ї у долі кожного з нас змушує міркувати над сенсом буття людини на землі.
Ще хочу додати, що в цьому році, який оголошений роком Лесі Українки в нашій державі, відбувся Міжнародний онлайн-марафон народного читання Piosenka Lesna «Лісова пісня». Woldlicol. Forest Song@, в якому я брала також участь, грають   під враженням   роль “Мавки» з драми-феєрії «Лісова пісня».
Мені легко далась ця роль, тому що також люблю, як Мавка, свою волинську землю, природу, ліс  з повагою і добротою ставлюсь до усіх мешканців лісового краю, вболіваю за його майбутнє.
У кожного з нас є своє ставлення до Лесі Українки  як людини, особливе сприйняття та відношення до її  поетичного таланту і розуміння творчості.
Моє захоплення волинською поетичною «Мавкою-царівною»  я намагалася відтворити у вірші, який написала під враженням загадково-чарівного світу поезії Лесі Українки та дивовижної енергетики, аури самого Нечимного.
Коли я читала цей твір на сцені етнофестивалю «На гостини  до Лесі»,  відчувала особливу позитивну енергетику, натхнення. Вірю, що душа знаменитої на весь світ волинської поетеси була десь поруч, допомагаючи мені.
Вірш так і називається «Поетична царівна світу». 
Лесю, сестричко,
У мене є звичка:
Звертатись до тебе,
Коли є потреба,
Бо біль і образа
Катує щоразу.
Як розпач здолати,
Навчитись прощати?
Тебе почитаю
І відповідь маю:
Є радість у слові,
А щастя в любові,
І ти наче мати
Навчаєш літати
У мріях  і снах,
У мудрих думках.
Боротись, кохати
Та болі долати.
Бо дух твій – нескорен,
І ти – завжди воїн,
А мудрість і силу
У себе зростила.
Себе порятую,
Коли я відчую
Що стану щаслива,
Як ти мене вчила:
Всміхніться  до себе,
Полиньте до неба
І світ весь засяє,
А розпач минає.
Я Лесі вклонюся,
Бо щиро молюся,
Щоб наша Вкраїна
Ще стала щаслива!
 В кінці своєї статті хочу сказати важливі речі, які, на мою думку,  стосуються безпосередньо культурного життя нашої країни та навіть усього світу. Є люди, які творять історію. Про них, можливо, з часом забудуть. А в історії нашої країни була і буде волинська поетична царівна  «Мавка – Роксолана»,  яка також боролась за Україну своєю вишуканою, талановитою творчістю, дивовижно-чуттєвою поезією, що поєднувала в собі і ніжність, і стійкість, і мужність, і надзвичайну силу.
Лесю Українку будуть пам’ятати віками, а твори,  особливий патріотизм цієї диво-жінки до України, свого народу, природи, взагалі до краси навколо, надихатиме людство на шляхетний розквіт культурного життя, даватиме  силу і мудрість українцям в створенні нової країни, яка стане культурним центром, на мою думку, всього світу, бо поезія її – нетлінна. Волинська поетична царівна має в серці те, що не вмирає.
Давайте всі разом і особисто кожен берегти пам’ять про талановитих людей,  геніїв людства, їхні досягнення і творчість, відроджувати історичні пам’ятки, культуру та звичаї і минулих поколінь, цінувати родину, сім’ю.
Тільки за цієї умови  Україна стане могутньою, багатою і щасливою країною, займе гідне місце в історії, розпочнеться розквіт   держави вже зараз.
Всі умови для цього ми маємо: дивовижно працьовиті, щирі, талановиті люди, багата родюча земля, великі можливості і перспективи розвитку в різних галузях господарювання.
Не будьмо байдужими до всього поганого, підлого, до болю інших, допомагаймо один одному, як це робила Леся Українка, волинська поетична Мавка – чарівна  Роксолана, яка   з потойбіччя уважно спостерігає і вболіває за долю України, і ми станемо щасливою, заможною нацією та державою.
Починаймо з себе і вже сьогодні, щоб нашим дітям та онукам швидше пройти цей надзвичайно тяжкий шлях.
Я вірю, ми зможемо подолати всі труднощі, бо «маємо в серці те, що не вмирає»! 
Світлана ГУДЕМЧУК.
смт Заболоття. 
Леся Українка – найкоштовніша перлина літературного скарбу не тільки України, а й усього світу. Її поетична муза захоплює, вабить та зачаровує, змушує міркувати над культурними законами існування людей та робити переоцінку життєвих цінностей.
Торкнутися Лесиної пам’яті, ще раз насолодитися її  зворушливою, емоційно-досконалою поезією я знову мала можливість на ІІІ етнофестивалі, який мав назву «На гостини до Лесі» і проходив в урочищі «Нечимне» 1 серпня ц. р.
Це дійство було присвячене 110-й річниці з дня написання драми-феєрії «Лісова пісня» та 150-річчю від дня народження геніальної поетеси.
Мені запам’яталися влучні висловлювання голови Колодяжненської  громади Віталія Кашика про те, що людський дух, поєднаний з природою,  був відтворений Лесею Українкою в цьому літературному шедеврові. Віталій Леонтійович звернув увагу, що краса лісу, довколишнього середовища, взагалі природи, надихає, зачаровує та заряджає енергією.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 444
Читати далі
19.08.2021

пенсія1Як пенсіонерам знову отримувати пенсію в Укрпошті, а не у банку?

Чи отримає пенсіонер наступну пенсію в Укрпошті? І чи потрібно тим пенсіонерам, які отримують пенсію через Укрпошту, писати заяви до Пенсійного Фонду? І що необхідно зробити тим з них, хто вже встиг оформити документи на обслуговування у банках, а хоче знову повернутися до Укрпошти? Такі питання зараз виникають у людей після рішення Кабінету Міністрів, яким скасоване обов’язкове переведення з 1 вересня поточного року виплати пенсії та соціальної допомоги на картки у банках. Цю ініціативу відклали на два роки (до 1 січня 2023 р.) через неготовність банківської інфраструктури.
В країні закривається по три відділення банків щодня, а банкомати є лише у 4% міст України. Відповідно більшість із 3,5 млн. пенсіонерів не мають доступу ні до банківських відділень, ні до банкоматів у селах, де переважна більшість із них мешкає. А відтак не можуть отримувати пенсію на картку. Тоді як Укрпошта присутня у 100% населених пунктів і може надати і, зокрема, фінансові послуги всім українцям.
Щоб пенсіонери змогли зручно повернутися до обслуговування в Укрпошту і отримувати там пенсію, Національний поштовий оператор всі витрати на пересилання рекомендованого листа до ПФУ із заявою бере на себе. Укрпошті важливий комфорт і здоров’я літніх людей, аби вони зайвий раз не наражалися на небезпеку захворіти в період карантину і не витрачали додаткові кошти на транспорт, їдучи із заявою до установи  ПФУ в найближчому райцентрі.
Які дії необхідно зробити, аби листоноша знову приносив пенсію додому або пенсіонер її отримував у поштовому відділенні? Розповідаємо покроково, кому потрібно писати заяви до Пенсійного Фонду, щоб відновити отримання пенсії в Укрпошті, які документи необхідні та як їх направити до установ Пенсійного Фонду.
– Якщо пенсіонер раніше перевівся на обслуговування у банк, а зараз хоче повернутися до Укрпошти. Що потрібно зробити?
– Для тих пенсіонерів, хто перевівся на виплату пенсії на банківську картку, а зараз має бажання повернутися до Укрпошти, бо їх не влаштовує, що найближчий банк у райцентрі і це дуже марудно, витратно та незручно, треба зв’язатися із листоношою чи поштовим відділенням. Вони допоможуть оформити заяву про переведення на виплату пенсії в Укрпошту, яка доставить безкоштовно заяву та потрібні документи в установи Пенсійного Фонду. І там вже автоматично відбудеться переведення пенсіонера із однієї установи в іншу. Відтак пенсіонеру пенсію знову буде доставляти листоноша додому або він її отримає у поштовому відділенні.
– Які документи потрібно відправити до Пенсійного Фонду?
- заповнену заяву на переведення пенсії/соціальної допомоги,
- копії сторінок паспорту (на кожній сторінці: особистий підпис, позначка «Згідно з оригіналом», ПІБ заявника та дата (має співпадати з датою, зазначеною в заяві на переведення пенсії).
Пенсіонер передає вже заклеєний лист та попереджає поштаря, що в полі «особливі відмітки» листоноша має зазначити «Заява на переведення пенсії/допомоги».
– Скільки часу Укрпошта буде безкоштовно пересилати до Пенсійного фонду заяви про виплати пенсії?
– Укрпошта з 1 липня по 31 грудня 2021 року безкоштовно надсилає до ПФУ листи пенсіонерів із заявами на переведення виплат пенсії чи соціальної допомоги до національного поштового оператора. Пакет документів надсилатиметься за акційним тарифом 0 грн рекомендованими відправленнями на адреси Пенсійного Фонду України та управлінь соціального захисту населення. Відправник сплачує лише вартість конверту. Скористатися цією акцією можуть пенсіонери та отримувачі інших грошових соціальних виплат, які мають пенсійне посвідчення.
– Чи потрібно писати якісь заяви тим пенсіонерам, які зараз отримують пенсії в Укрпошті?
– Ні. Все залишається без змін. Якщо пенсіонер отримує пенсію в Укрпошті, то він її отримує вдома і її принесе листоноша, або зможе сам прийти за виплатою у відділення. Тобто для цих пенсіонерів нічого не змінюється – вони як отримували, так і продовжують отримувати пенсію в Укрпошті.
– Хто платить за доставку пенсії? Пенсійний фонд чи пенсіонер?
– Для пенсіонера доставка пенсії Укрпоштою є безкоштовною. Він нічого додатково не сплачує. Вартість послуги доставки пенсії Укрпошті оплачує держава, а саме Пенсійний Фонд України, з яким Національний поштовий оператор має відповідну угоду.
Підсумовуючи, зауважимо, що пенсіонер сам визначає, де буде отримувати пенсію — у відділенні Укрпошти (доставить листоноша) чи у банку на платіжну картку, написавши заяву про вибір місця отримання пенсії до Пенсійного Фонду України.
АТ “Укрпошта”.
Чи отримає пенсіонер наступну пенсію в Укрпошті? І чи потрібно тим пенсіонерам, які отримують пенсію через Укрпошту, писати заяви до Пенсійного Фонду? І що необхідно зробити тим з них, хто вже встиг оформити документи на обслуговування у банках, а хоче знову повернутися до Укрпошти? Такі питання зараз виникають у людей після рішення Кабінету Міністрів, яким скасоване обов’язкове переведення з 1 вересня поточного року виплати пенсії та соціальної допомоги на картки у банках. Цю ініціативу відклали на два роки (до 1 січня 2023 р.) через неготовність банківської інфраструктури.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 315
Читати далі

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

19.08.2021
Від  четверга 
до  четверга

СашуняВід  четверга  до  четверга

20 серпня, п’ятниця
Схід Сонця – 06.16;  захід – 20.33.
Місяць – у Козерозі/Водолії.
Післясвято Преображення.
Прп. Пимена Багатохворобливого.
Іменини:   Антона, Афанасія, Василя, Дементія, Дмитра, Єлисея, Івана, Митрофана, Михайла, Петра.

21 серпня, субота
Схід Сонця – 06.17; захід – 20.31.
Місяць – у Водолії.
Всесвітній день бездомних тварин. 
Міжнародний день пам’яті і пам’яті жертв тероризму (прийнятий ООН 27 жовтня 2017 р.).
Прп. Григорія, іконописця.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 274
Читати далі

Повідомлення в номер / Гороскоп з 23 по 29 серпня

19.08.2021
Гороскоп
з 23 по 29 серпня

гороГороскоп з 23 по 29 серпня

ОВЕН. Бажано зайнятися особистими справами, вiдклавши суспiльнi. Тим паче, що для цього буде бiльше часу i можливостей, смiливостi та рiшучостi. Будьте активнiші – спiвпрацюйте з партнерами, укладайте угоди. 
ТЕЛЕЦЬ. Тиждень складний i непередбачуваний. Близькi люди можуть бути прискiпливими i образливими, спробуйте згладити гострi кути. У вiвторок бажано не починати нового. Не забувайте про домашнi справи i проблеми.
БЛИЗНЮКИ. Щастя не за горами, потрiбно просто в нього повiрити. Зусилля не  будуть затрачені дарма, одержите те, про що мрiяли. Вашi iдеї затребуванi i дозволять досягти успiху. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 249
Читати далі
12.08.2021

DSC09989 Свято, яке об’єднало громади Ковельщини

У селі Задибах минулої неділі відбувся фестиваль “Живи та міцній, Україно, під прапором неба та родючих ланів!”, в якому взяли участь представники 23-ох  громад Ковельського району. Фоторепортаж – на 6-ій сторінці  газети.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 388
12.08.2021

вакцинаСила уколу: як вакцини врятували людство

Ще дві сотні років тому люди рідко доживали до глибокої старості. Багато гинули молодими від різноманітних інфекцій. Епідемії чуми, холери, віспи та кору забирали життя мільйонів. Але завдяки вакцинації більшість із смертоносних інфекцій минулого вдалося подолати. Щороку імунізація дозволяє запобігти від 2 до 3 млн. смертей. Про історію появи вакцин розповідамо нижче.
Віспа
Першу у світі вакцину створив британський лікар Едвард Дженнер у XVIII столітті. Вона запобігала розвитку натуральної віспи. У той час це була поширена хвороба, від якої помирали від 40 до 90% заражених, а інші – отримували глибокі шрами чи навіть сліпнули.  
Спроби щеплень від віспи були і до Дженнера, але саме він винайшов безпечний спосіб. Лікар помітив, що люди, які хворіли схожим вірусом (коров’ячою віспою), переносили його легко і надалі мали захист від віспи натуральної. Тож 14 травня 1796 року Дженнер зробив перше щеплення, яке містило вірус коров’ячої віспи. Завдяки цьому уколу віспи сьогодні не існує.
Препарат від віспи дав назву всім подальшим лікам, заснованим на принципі створення штучного імунітету. «Вакцина» у перекладі з латинської означає «коров’яча віспа». Цей термін запропонував майже через сто років Луї Пастер на честь відкриття Дженнера.  
Холера
У 1892 році український вчений Володимир Хавкін винайшов вакцину проти ще однієї вбивці – холери. Відкриттю передували роки експериментів на морських свинках, а першою людиною, яка отримала щеплення, був сам Хавкін.
Спочатку наукова спільнота зустріла вакцину Хавкіна скептично. Вчені не повірили, що підшкірне щеплення може запобігти хворобі, яка розвивається у кишківнику. А ось  британський уряд вирішив дати вченому шанс і послав його в Індію. Володимир Хавкін успішно щепив тисячі мешканців Індії. Науковець готував живу вакцину одразу на місці щеплення і сам робив укол. 
На жаль, навіть сьогодні холера не зникла повністю. За даними ВООЗ, щороку від неї гине до 143 тисяч людей в Африці та Азії.
Чума
Першу вакцину від чуми винайшов також Володимир Хавкін. Працюючи в Індії, він зіткнувся з епідемією бубонної чуми і на прохання британського уряду розробив щеплення проти цієї хвороби. Препарат знову випробував на собі. Це сталося 10 січня 1897 року.
Лабораторія Хавкіна у Мумбаї перетворилася на великий науково-дослідний центр. Вакцина проти чуми використовувалася не лише в Індії, а й постачалася до Європи.
Сьогодні чума серед людей трапляються досить рідко. За інформацією ВООЗ, останній спалах стався 2017 року на Мадагаскарі. Тоді померло понад 200 людей. В Україні підхопити чуму неможливо, оскільки тут немає природних джерел інфікування.
Кір
До 60-х років ХХ століття у світі щороку гинуло близько 8 млн. людей від кору. Епідемії були надзвичайно масовими, адже вірус має майже стовідсоткову  передачу. У 1954 році американські лікарі Джон Ендерс і Томас Піблз виділили збудника кору, що дозволило розробити вакцину проти цієї недуги. Знадобилося ще 9 років, щоб почати масову вакцинацію. 
Впродовж 1965–1967 рр. поширення кору вдалося значно обмежити. Однак повністю подолати не вийшло. Останніми роками і в США, і в Європі стаються епідемії через масову відмову від обов’язкових щеплень. У 2018 році в Україні була найбільша кількість хворих на кір у Європі – понад 53 тисячі. Щоб викорінити хворобу, необхідно щепити 95% людей.
Кашлюк
Появі вакцини від кашлюку світ завдячує Лейлі Денмарк. Ця легендарна лікарка присвятила своє життя порятунку дітей.Кашлюк – дуже небезпечна хвороба для немовлят. Інфекція дихальних шляхів легко поширюється повітряно-крапельним шляхом та супроводжується задушливим кашлем.  
Коли у 1932 році в США спалахнула епідемія, кашлюком заразилися тисячі дітей. Лейла Денмарк разом з колегами у рекордні строки винайшла ефективну вакцину від кашлюку. Одним із перших пацієнтів, що вилікувалися від небезпечної хвороби, стала дочка винахідниці. За два роки вакцину вже використовували у всьому світі. 
Вакцинація від кашлюку і досі рятує дитячі життя у різних країнах. Відповідно до національного календаря щеплень, вакцинувати дітей для профілактики кашлюку необхідно у віці 2, 4, 6 і 18 місяців (чотири щеплення).
Коронавірус
Вакцина від коронавірусу з’явилася найшвидше з усіх відомих сьогодні. Новітні технології лабораторних досліджень та обмін інформацією між науковцями дозволили вивчити вірус дуже швидко. Близько двох сотень різних лабораторних центрів по всьому світі працювали паралельно. Роботі науковців сприяли також можновладці. Бюрократичні процедури були зведені до мінімуму.
На відміну від минулих століть, сучасні вакцини мають різні активні речовини. Є препарати з «вбитим» вірусом (інактивовані вакцини), із вірусним геном (векторні), з частинкою вірусу (субодиничні) або взагалі без вірусу (мРНК-вакцини).
Сьогодні для вакцинації проти COVID-19 у світі використовується 33 вакцини. Усі вони пройшли 3 фази клінічних випробувань: у лабораторних умовах, на тваринах і на людях. Безпечність вакцин підтвердила Всесвітня організація охорони здоров’я. 
Через мутацію вірусу вакцинація набуває особливого значення. Зокрема, через поширення більш агресивного і заразного штаму «Дельта», який загрожує усім невакцинованим людям. Як і раніше, у групі ризику знаходяться люди похилого віку. Тож вони мають пріоритет на отримання вакцини. 
Для щеплень в Україні доступні чотири вакцини: CoronaVac, Pfizer, Moderna та AstraZeneca. Записатися на вакцинацію можна через сімейного лікаря або за номером контакт-центру МОЗ: 0 800 60 20 19.
Підготував 
Василь  НАКОНЕЧНИЙ.
Ще дві сотні років тому люди рідко доживали до глибокої старості. Багато гинули молодими від різноманітних інфекцій. Епідемії чуми, холери, віспи та кору забирали життя мільйонів. Але завдяки вакцинації більшість із смертоносних інфекцій минулого вдалося подолати. Щороку імунізація дозволяє запобігти від 2 до 3 млн. смертей. Про історію появи вакцин розповідамо нижче.
Віспа
Першу у світі вакцину створив британський лікар Едвард Дженнер у XVIII столітті. Вона запобігала розвитку натуральної віспи. У той час це була поширена хвороба, від якої помирали від 40 до 90% заражених, а інші – отримували глибокі шрами чи навіть сліпнули.  
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 300
Читати далі
12.08.2021

DSC09899Два Ружини – дві долі, одна історія

Нещодавно з цікавим і дещо несподіваним  візитом до нас на Ковельщину завітала делегація Житомирщини. В її складі – Віталій Жарський, кінорежисер Дмитро Богус.
Віталій Іванович більше 35-ти років – голова смт Ружина (нині Ружинської громади). Їх селище Ружин, котре розкинулось над річкою Роставицею, — гарне, велике, нині є центром Ружинської самодостатньої громади, творить новий день свого існування, зберігаючи  самобутню історію. Саме це і привело житомирських ружинців     на Ковельщину.
Спочатку зустріч відбулася в кабінеті голови РДА Ольги Черен. У ній взяли участь  заступник голови районної ради Андрій Броїло, голова обласної ветеранської організації Геннадій Гулько.
Пізніше гостей приймали  в нашому Ружині, де зустрілись із місцевим старостою Ігорем Корнійчуком, поспілкувались із старожилами села, пройшлися його вулицями, подихали «козацьким духом», познайомились із фермерським господарством “Відродження – Ружин.
Як сказав В. Жарський, «треба пройтись віками своєї історії, зустрітись із тими, хто започаткував, будив, гартував козацьку волю і славу, пройтись по землі козацькій, відкрити для себе цікаві сторінки історії, збагнути  ще раз, що таїть вона”.
Справа в тім, що селище Ружин готується до свого ювілею — 430-річчя від дня першої згадки.
Але, вивчаючи історію житомирського Ружина, краєзнавців ниточка «підтягнула» до нашого колись турійського,  а нині ковельського Ружина, котрий був тим «промінчиком» із сивої давнини, де зароджувалось Волинське козацтво.
Історія обох Ружинів тісно пов’язана з долею відомих князів Ружинських, українських гетьманів та воєнначальників. Звичайно, до нашого с. Ружина зверталось багато істориків, краєзнавців, науковців, котрі досліджували історію виникнення козацтва саме тут, на Волині, землі, якої були і колись ніби порогом між Україною і Заходом.
Але, щоб зрозуміти зв’язок між двома Ружинами, треба звернутися до історії. Відомий професор-історик  О. М. Цинкаловський, досліджуючи сліди   козацтва саме с. Ружина, зазначив, що перша згадка про село датовано 1503 р, «бо це було  родове село князів Ружинських, які відіграли помітну роль у становленні українського козацтва. З цього княжого роду Ружинських саме Євстафій був одним із засновників Запорозької Січі. Він також служив помічником воєводи у Києві в 1575-1585 р.р., і завдяки своїм здібностям успішно вів боротьбу з татарами. Син Михайло – гетьман реєстрового козацького війська, син Кирик – черкаський староста”.
В “Історії  запорозьких козаків”  Д. І. Яворницький подає багато цікавих відомостей і про сина Євстафія, князів Романа, Миколу, Богдана. До речі, саме Богдан пішов слідами свого славетного земляка Дмитра Вишневецького (в народі – Байди), яких теж з Волині і, як твердить М. Грушевський, був засновником українського гетьманства.
В 1569  р. землі нашого Ружина приєднали до Польського королівства. І саме за військові заслуги Кирик Ружинський одержує від короля Стефана Баторія урочище «Котельню»  на  Житомирщині. Одержавши котелянське володіння, Кирик не раз «закруглював кордони» і силою захоплював сусідні землі. Так у його володіннях опинилось с. Щербів, яке Кирик перейменував на Ружин і  подарував брату Миколі. Так  з’явився новий житомирський Ружин, який невдовзі відзначатиме свій 430-річний ювілей.
Історія двох Ружинів, які і всієї України, цікава, бо саме тут зароджувалось українське козацтво, бо саме тут козацькі шаблі викрешували блискавиці волі, Незалежності, гідності нашого народу. Звичайно, як таких, слідів нині не залишилось, але десь є пам’ятники, кургани, цікаві легенди, які передаються людьми, з покоління в покоління, назви урочищ, пов’язані з українським козацтвом.
Так, цікаві, загадкові постаті князів Ружинських. Зрозуміло, різні джерела показують їх поверхнево, іноді суперечливо. Але з них видно, що вони  любили, берегли свою землю, розуміли, що вона повинна мати свою історію, а тому не зраджували ні народ, ні віру.
Ішли роки, складаючи їх у століття, мінялись устрої, а села жили, розвивались, розбудовувались. Дізнаючись про це ще раз переконуєшся: історія вчить нас берегти минуле. Тільки тоді буде у нас славне майбутнє. А козацтво із сивої давнини і нині живе в козацькій пісні, козацькій  славі, в малих «козачатах»-продовжувачах славної нашої історії в щасливому майбутньому двох братніх Ружинів.
Валентина СІЧКАР, 
голова районної ветеранської організації.    
НА СВІТЛИНАХ: під час перебування делегації Ружина Житомирської області на Ковельщині.
Фото Сергія ДАНИЛЮКА. 
Нещодавно з цікавим і дещо несподіваним  візитом до нас на Ковельщину завітала делегація Житомирщини. В її складі – Віталій Жарський, кінорежисер Дмитро Богус.
Віталій Іванович більше 35-ти років – голова смт Ружина (нині Ружинської громади). Їх селище Ружин, котре розкинулось над річкою Роставицею, — гарне, велике, нині є центром Ружинської самодостатньої громади, творить новий день свого існування, зберігаючи  самобутню історію. Саме це і привело житомирських ружинців     на Ковельщину.
Спочатку зустріч відбулася в кабінеті голови РДА Ольги Черен. У ній взяли участь  заступник голови районної ради Андрій Броїло, голова обласної ветеранської організації Геннадій Гулько.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 575
Читати далі

Повідомлення в номер / Чи є управа на тирана

12.08.2021

Чи є управа на тирана?
На початку липня Верховна Рада посилила покарання за домашнє насильство. Ухвалений закон збільшує штраф та максимальний арешт за вчинення злочину. Також документ передбачає кілька нових адміністративних важелів, які допоможуть притягнути кривдника до відповідальності. Подробиці дізнавались експерти Центру громадського моніторингу та контролю.Притягнути до відповідальності домашнього тирана 
Новий закон врегульовує притягнення до відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання заборонного припису. Правопорушник може бути притягнутий до відповідальності протягом 6 місяців після вчинення злочину. 
За насилля, яке зашкодило чи могло зашкодити фізичному або психічному стану, передбачений штрафдо 340 грн., громадські роботи 30-40 годин. Альтернативне покарання – адміністративний арешт на 10 діб.Якщо порушення буде вчинене повторно протягом року, штраф складатиме до 680 грн., або 40-60 годин громадських робіт, або арешт на 15 діб.
Важлива новація стосується розгляду справ про домашнє насильство без присутності кривдника. Це можливо, якщо правопорушник повідомлений. Завдяки цьому розгляд справ має пришвидшитись, адже раніше порушник міг спеціально переховуватись і затягувати слідство. Багато справ про домашнє насилля повертались із суду назад до поліції через неявку відповідача на засідання, як це передбачав Закон. 
Також тепер Закон дозволяє притягувати військових за вчинення  домашнього насилля на загальних підставах, а не на підставі дисциплінарного статуту, як було раніше.
«Фактично за дисциплінарними статутами відповідальність за домашнє насильство не наставала, зважаючи на те, що домашнє насильство не є військовим правопорушенням чи правопорушенням, пов’язаним зі службою», – пояснює керівниця Аналітичного центру «ЮрФем»  Катерина Шуневич.
Слід зауважити, що початкова редакція законопроєкту передбачала запровадження суспільно корисних робіт як покарання за домашнє насильство. Однак до другого читання ця норма була виключена.
Попри невелике збільшення штрафів та термінів арешту, експерти позитивно оцінюють Закон, адже він спрощує притягнення до відповідальності. Наразі Закон направлено на підпис Президенту. Він набере чинності з наступного дня після публікації.Довгий шлях до вирішення проблеми
Експерти нагадують, що це не єдиний Закон, який має протидіяти домашньому насиллю. Три роки тому в законодавстві було визначено види насильства: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне, розширене коло осіб, яких можуть визнати кривдниками, передбачено адміністративну та кримінальну відповідальності.
Проте навіть дуже суворий Закон не зможе покарати кривдника, якщо суспільство буде замовчувати проблему. За даними опитування, проведеного Українським інститутом майбутнього, половина українців, які стикалися з домашнім насильством, не зверталися до поліції. Фахівці кажуть:  так відбувається, бо часто постраждалі не знають, куди звернутись, не довіряють поліції, бояться реакції кривдника. 
При цьому в Україні є кілька гарячих ліній для тих, хто зазнає домашнього насильства. Зокрема, можна подзвонити за короткими номерами 1547 та 116-123. Перший номер – це урядовий контакт-центр, другий – належить громадській організації «Ла Страда–Україна», яка надає психологічну і юридичну консультації, підтримку телефоном та через соціальні мережі. За допомогою можна звертись анонімно. 
Експерти зауважують, що є способи, як викликати поліцію, аби кривдник не здогадався про це. Так, вже кілька років в Україні працює проєкт «Поліна», який перетворився у позивний. У Національній поліції кажуть, що коли телефонують на 102 та просять допомоги в «Поліни», то чергові відразу розуміють, що сталось і як реагувати. 
Станом на 2021 рік у 36 містах України функціонують 55 мобільних груп з протидії домашньому насиллю. До їх складу входять: дільничні офіцери поліції, працівники ювенальної превенції, слідчі карного розшуку та екіпаж патрульної поліції. Найчастіше мобільні групи поліцейських, що входять до  “Поліни”, реагують на сімейні конфлікти із застосуванням фізичної сили. 
Фахівці наголошують, що через карантинні обмеження за останні півтора року звернень щодо домашнього насилля побільшало. 
«Дійсно, карантинні обмеження, обмеження пересування, які закрили людей в 4-ох стінах, вплинули на всі родини. Згідно з попередніми результатами дослідження, 10-20% жінок говорили, що під час минулорічного карантину вони вперше зазнали домашнього насильства. Воно починалося з психологічного насильства і переростало в фізичне, а іноді і в сексуальне», – зазначає віце-президентка «Ла Страда–Україна» Катерина Бороздіна.
Щоб допомогти постраждалим, по всій Україні відкривають кризові кімнати, де можна залишитись у важкий період. Водночас активісти кажуть, що велика частина їхньої роботи інформаційна. Дуже важливо розказувати українцям про можливість звернутися по допомогу. Адже головне правило запобігання домашньому насильству – не мовчати.
Оксана КОВАЛЬ. 

тиранЧи є управа на тирана?

На початку липня Верховна Рада посилила покарання за домашнє насильство. Ухвалений закон збільшує штраф та максимальний арешт за вчинення злочину. Також документ передбачає кілька нових адміністративних важелів, які допоможуть притягнути кривдника до відповідальності. Подробиці дізнавались експерти Центру громадського моніторингу та контролю.
Притягнути до відповідальності домашнього тирана 
Новий закон врегульовує притягнення до відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання заборонного припису. Правопорушник може бути притягнутий до відповідальності протягом 6 місяців після вчинення злочину. 
За насилля, яке зашкодило чи могло зашкодити фізичному або психічному стану, передбачений штрафдо 340 грн., громадські роботи 30-40 годин. Альтернативне покарання – адміністративний арешт на 10 діб.Якщо порушення буде вчинене повторно протягом року, штраф складатиме до 680 грн., або 40-60 годин громадських робіт, або арешт на 15 діб.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 329
Читати далі

Повідомлення в номер / Сивочолі роздуми літа

12.08.2021 Семенюк Анатолій Володимирович

літоСивочолі роздуми літа

Мій дорогий читачу! Вкотре пропоную доторкнутися до моїх сивочолих роздумів. Вони виринають із потаємних комірок свідомості, заявляють про себе і претендують на визнання. Зауваж: чим більше сивини на скронях, тим більше вимог до змісту – ти хочеш почути від мене мудре, морально-духовне, цікаве і пророче.
Разом із тим сучасний геополітичний стан, в якому ми опинилися, спонукає до застережень, виважених соціальних та політичних підходів  до розуміння небезпек, які несе в собі агресія Росії проти України.
Отож, читачу, в цей гарячий літній час пропоную посмакувати ягодами із лісу політики  та буття. Не всі солодкі, є й терпкі та кислючі.
І все ж, відважся, посмакуй…
Розчарування
Він непорушно стояв на автобусній зупинці, наче древній сфінкс. Ледь-ледь посріблений сивиною, кремезний, статний і рішучий. У мене закалатало серце. Заспівала душа.
«Це ж мій супутник на шляху життя», — майнула думка. Кинула невинний погляд, сяйнула спокусливо очима… «Принц» теж огорнув поглядом мій стан. Довірливо усміхнувся.
З’явилася «маршрутка»… Люди рушили до дверей. Ми опинилися  поруч. Він ненароком торкнувся мого плеча і грудей. О, що я пережила в ці короткі секунди! Здається, відчула себе на сьомому небі.
Мить щастя – як мало для цього треба. Раптом мій «принц» протиснувся вперед, щоб швидше сісти на вільне місце: «Я перший, жіночко!» — почулося.
О, Господи! В цю фатальну мить я ніби занурилась в брудні   хвилі розчарувань, втратила віру в гендерну рівність, чоловіче лицарство,лебедину вірність і чисте кохання.
Переді мною сидів плюгавий, ниций, сірий, відразливий карлик. Стояти поруч та їхати  далі я не змогла, а тому зійшла на першій же зупинці.
Справедливі терези
Є терези добра – є терези гріха.
Зупинись біля них, зваж свої вчинки.
Поміркуй, скільки в тебе любові й тепла,
А що від лихого несеш на обжинки.
Тремтять шальки терезів на кожен твій рух,
Тривожиться серце: а  що переважить?
Твої вчинки – то стадо, а ти їх пастух.
Веди їх на луг, де світиться радість.
Поспішай до межі, де живе доброта.
Місія ця – од віку почесна й свята.
Янголи-охоронці
Чи зорі на небі, чи світиться Сонце,
Чи хмари клубчасті в тривозі кружляють,
Не сплять янголи долі, твої охоронці,
Вірніших за них в цілім світі немає.
Чатує  біда — вони вчасно відвернуть,
Нещастя спрямують  в безпечне русло,
Захистять від лихого, проведуть через терни,
Збентежену душу огорнуть любов’ю й теплом.
Прослав і подякуй! За них помолися…
Чуєш: над полем лунає життя твого
  пісня?
Сумне пророцтво
Проснулось літо – спека, мов на пательні:
Засмагає тіло, колосяться пшениця і жита.
А людство перебуває в світі паралельнім –
Містика, політика: карта випада на дурака.
Земне життя переміщається в смартфони,
Світ віртуальний – хвилюється Всесвітній
  океан.
У соцмережах «фейки-лайки», мов на
           перегонах –
Боже милий, та це ж природного життя обман!
Гряде людської еволюції сертифікація
Перед кінцем останньої земної
 цивілізації.
Путінська брехня
Приїхали!.. Історія, немов повія політична:
Хтось за гроші, а дехто так її ґвалтує.
Для Путіна-диктатора вже стаю звичним.
Утверджувать брехню,  що України  «не існує».
У нього «мало-», «бєло-» та великороси» —
Один народ з єдиномовним «рускім міром».
Забув, що наші предки україно-роси.
Благословенні Богом, а не двоголовим
  звіром.
Ми є народ Європи, а не територія.
Брехнею, Путіне, подавилися – така
  історія.
Аваков 
Аваков… Аваков… Аваков…
В політичному болоті жаби квакають.
Праві  і ліві, центристи та «слуги».
В одних – герой часу, в інших – недолугий.
Мораль тут проста: вибори, рейтинги-
 шоу,
Кусають ґедзі  на лузі дійну корову.
Недолуга політика
Єднайтесь, політики, ставайте у круг!
Байден із нами! Байден – наш друг!
В єдиному марші німці, французи
Нам допоможуть – вони вірні друзі.
Гей, панно Європо, нашу пісню співай,
Станцюєм ламбаду. Грай, музико, грай!
А на Сході стріляють – сльози матері
 ллються.
Схаменись, Україно, — над тобою сміються!
Бо ж не манни  з Європи потрібно чекати,
А клятою працею власний дім будувати.
х  х  х
Дивні діла твої, Господи-Боже:
Цар Путін  явився у світ, немов з лісу.
Пише вкраїнською? Стань на сторожі,
Бо думи  його брехливі від біса.
Він загарбницькі плани   складає по ночах.
Крим. Новоросія… Потім вся Україна,
Чуєш, сурми із неба линуть пророчі.
То гряде Божий  суд – остання для  вбивці 
  година.
А допоки, народе, незламний наш дух,
Гартуймо в борні священний історії дух.
Анатолій СЕМЕНЮК. 
Мій дорогий читачу! Вкотре пропоную доторкнутися до моїх сивочолих роздумів. Вони виринають із потаємних комірок свідомості, заявляють про себе і претендують на визнання. Зауваж: чим більше сивини на скронях, тим більше вимог до змісту – ти хочеш почути від мене мудре, морально-духовне, цікаве і пророче.
Разом із тим сучасний геополітичний стан, в якому ми опинилися, спонукає до застережень, виважених соціальних та політичних підходів  до розуміння небезпек, які несе в собі агресія Росії проти України.
Отож, читачу, в цей гарячий літній час пропоную посмакувати ягодами із лісу політики  та буття. Не всі солодкі, є й терпкі та кислючі.
І все ж, відважся, посмакуй…
Розчарування
Він непорушно стояв на автобусній зупинці, наче древній сфінкс. Ледь-ледь посріблений сивиною, кремезний, статний і рішучий. У мене закалатало серце. Заспівала душа.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 405
Читати далі