Коли Анатолій Семенюк нещодавно приніс свої нотатки, я, переглядаючи їх, одразу навіть не зрозумів, про що йдеться. Надто романтичним  і ліричним був зачин —   наче вступ  до чергової «Невигаданої історії»…

Виявилось, однак, що тут дещо про інше  — своєрідний ювілей пана Анатолія, котрий 30 літ тому вперше зайшов до редакції ковельської газети, що тоді називалася «Прапором Леніна», і запропонував свій перший матеріал. Чесно кажучи, вже не пам’ятаю, про що автор тоді написав, але пам’ятаю інше: то були бурхливі, революційні 90-ті роки, коли стара тоталітарна система доживала віку, а молода українська демократія народжувалася в муках, сумнівах, надіях і розчаруваннях.

Сьогодні  можу з чистою совістю сказати: то був найкращий період у моєму творчому житті, як, напевно, і в житті всієї редакційної родини, декого з представників якої Анатолій Семенюк згадав вище. Ми з колегами одними з перших в Україні, за прикладом корифея волинської журналістики Полікарпа Шафети, всього колективу тодішньої  «Волині», розпочали утверджувати принципи свободи слова, відкритості, плюралізму думок.

Кожен номер газети, тираж якої зріс до майже фантастичних 20 тисяч, викликав величезний інтерес у читачів, широкої громадськості і, звичайно ж, компартійної номенклатури, окремі представники якої дивилися на редактора (тоді ще досить молодого), як  на «зрадника», «перевертня», «рухівця», «націоналіста». 

Ми почувалися, наче між молотом і ковадлом. З одного боку, надихала підтримка читачів, з другого не давав спокійно працювати тиск частини партократів, їх звинувачення на різного роду нарадах, пленумах, конференціях, листи  «чесних комуністів» у вищестоячі партійні органи.

Нині я дивуюся собі, як міг витримати ті брехню, наклепи, голосівні звинувачення, які не дозволяли спокійно жити і навіть спати уночі. Чомусь здається, що моя дорога мами Людмила Павлівна, педагог за освітою і покликанням, переживши жахи депортації   у  Казахстані  в 1940-1945 роках, котрій я з дурної голови дозволяв читати  тодішній «Прапор Леніна», не витримала критики на адресу сина і передчасно пішла з життя. Це сталося 27 жовтня 1990 року…

Та ми з колегами вистояли і перемогли. В одному ряду з нами були мужні і непохитні у своїх   переконаннях  той же Анатолій Семенюк, Ніна Горик, Алла Полякова, Марія Хотинська, Любов Гордіюк, Леонід Петрич, Володимир Лотоцький, Адам Поляк, Богдан Бачук, Юрій Музичук, Володимир Сарапін, Ганна Гнатюк, Яків Лавренко, Володимир Осіюк, Іван Сидорук, та багато інших безкорисливих, але ідейно стійких  патріотів. На жаль, значна їх частина вже відійшла у Вічність, але переоцінити вклад цих людей у становлення демократії  та національної ідеї на Ковельщині неможливо.

Тридцять літ, які відділяють нас від тих доленосних подій, минули майже блискавично. Принаймні для мене. Але я тішуся з того, що до цих пір в строю борців за Україну – Анатолій Семенюк. За ці роки він став  два рази міським головою,  членом Національної спілки журналістів  України, очільником міськрайорганізації   краєзнавців, здобув високе звання Почесного громадянина Ковеля і лауреата обласної премії імені Олександра Цинкаловського, написав і видав десятки книг історико-краєзнавчої тематики, які є безцінним скарбом у духовному житті людини та й усієї України.

Чи міг він про це мріяти, коли у 1990-му  вперше переступив поріг ковельської редакції? Напевно, ні. Та Господь йому послав щастя стати згодом талановитим журналістом, письменником, поетом, історико-краєзнавцем, вміння і бажання служити вірою й правдою Україні, її народу. І це, мабуть, — найголовніше у його непростому, але духовно багатому житті. 

Микола ВЕЛЬМА.

НА СВІТЛИНАХ: Анатолій СЕМЕНЮК разом з дружиною Марією Станіславівною.

Фото з архіву редакції.

Коли Анатолій Семенюк нещодавно приніс свої нотатки, я, переглядаючи їх, одразу навіть не зрозумів, про що йдеться. Надто романтичним  і ліричним був зачин —   наче вступ  до чергової «Невигаданої історії»…

Виявилось, однак, що тут дещо про інше  — своєрідний ювілей пана Анатолія, котрий 30 літ тому вперше зайшов до редакції ковельської газети, що тоді називалася «Прапором Леніна», і запропонував свій перший матеріал. Чесно кажучи, вже не пам’ятаю, про що автор тоді написав, але пам’ятаю інше: то були бурхливі, революційні 90-ті роки, коли стара тоталітарна система доживала віку, а молода українська демократія народжувалася в муках, сумнівах, надіях і розчаруваннях.

Сьогодні  можу з чистою совістю сказати: то був найкращий період у моєму творчому житті, як, напевно, і в житті всієї редакційної родини, декого з представників якої Анатолій Семенюк згадав вище. Ми з колегами одними з перших в Україні, за прикладом корифея волинської журналістики Полікарпа Шафети, всього колективу тодішньої  «Волині», розпочали утверджувати принципи свободи слова, відкритості, плюралізму думок.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 460

— Прийдіть до мене віруючі і невіруючі, партійні і безпартійні, здорові і хворі! Я з вами буду ділити радість та горе, перемоги та поразки, свята та будні, — проголосила Вона пафосно і змусила задуматися.

«Прийду, і що буду мати навзаєм?» — захотілося запитати. Але сказав інше:

— Привідкрий свою тайну: чим привабиш мене?

– О, Хомо невірний! Ти хоч поглядом торкнися, душею на хвилину пригорнися, і я відкриюся тобі. Ти побачиш різнобарвний, різноманітний і розумно створений довколишній світ. Пізнаєш духовність у вимірах різних конфесій. Оціниш життя партій з висоти безпартійності. Познайомишся з лабіринтом коридорів влади. Зігрієшся променями просвітництва. Знайдеш життєві поради для садівництва і кухонної справи. Прозрієш пророцтвами знаків Зодіаку. Відчуєш насолоду від поетичних рядків та нарисів про кохання.

Пробач, мало не забула: в мені пульсує далека та близька історія краю та України, яку творять   українці.

— Слухаю тебе, шановна подруго, але навіть на йоту не наближаються до тебе. Поміркуй сама. Піду на ринок або на «п’ятачок», до сміття виносять, і з радіо «ОБС» (одна баба сказала) дізнаюся про все і  про всіх. А в наш час інтернету та смартфонів  то й говорити немає про що – все, як на долоні.

— О, черства душа! О, ці непотрібні сумніви! О, ця клята байдужість! Зрозумій, що  «базарні» брехуни такого нащебечуть, що соромно стане. Їхню брехню і в мішок не  втиснеш. А я і вдень, і вночі, і в дощ, і  в холод завжди щира, відкрита, демократична. Моє кредо — правда. Мій портрет – юна ковельчанка, мудрістю наповнена. 

На моєму шляху ти знайдеш перлини українства —  істинного, непідкупного. Прислухайся до моєї душі, придивися до моєї вроди, і твій сумнів туманом розвіється.

Ти ще про одну користь  для нашого життя забув: читання омолоджує мозок  та пригальмовує старість. Читай науковців! Зрештою, я про це розповідала. А комп’ютер  опромінює твоє тіло і не пахне ароматами друкованого слова.

х  х  х

Признаюся, мій друже-читачу: коли я познайомився з Нею (30 літ тому), комп’ютера, сучасного смартфона ніхто  і не бачив. Вона була королевою Волині. У вирі революційних подій  стала  бажаною в кожному домі. Жити з нею в довірі, правді і любові було ой як непросто!  Одних палких  прихильників королеви мудрості  налічувалося  майже 20 тисяч.

Любов, доброта і довіра цементували основу нашого «громадянського шлюбу».

На думку прилетіло птахом  поетичне: «Все на світі можна вибирати, сину»,  та не можна вибирати іншу, чужу, нерідну газету, бо ж наша – найкраща, така кольорово-барвиста, близька та мила – словом, як душа жінки.

Тридцять літ з Нею пліч-о-пліч: читаю, роздумую, дописую. Це ж Вона мене привела в члени Національної спілки журналістів України, подарувала дружбу із корифеєм публіцистичного слова Миколою Вельмою і креативною  журналістською родиною, де працювали майстри журналістської справи Гнат Ольхович, Ігор Павлюк, Степан Скоклюк, Володимир Ковальчук, Степан Байдюк, Світлана Мельничук, Людмила Скоклюк, Людмила Стасюк, традиції яких продовжують молоді Світлана Ляшук, Світлана Троцюк, Оксана Мороз, Вікторія Тарасюк, Аліна Романюк, Галина Цюра та інші. 

Сьогодні, в тридцятилітній ювілейний день нашого «громадянського шлюбного життя», я  із моєю подругою  — газетою «Вісті Ковельщини» закликаю: 

– Прийдіть до нас! Читайте, передплачуйте, дописуйте, адже це — частина змісту  вашого і нашого буття.

З Твоїм і моїм ювілеєм, дорога  газето! З Тобою, моя вірна Подруго, даруємо читачу життєдайну усмішку, як запоруку здоров’я, тепла і світла. А ще в дарунок – кілька поетичних рядків.

Боротись до кінця

Крізь черствість, крізь

     душевні буревії,

Крізь заметілі збудженого

  серця

Летить вітрильник під

        парусом надії,

Лунає музика симфонії і

  скерцо.

Пророк  не скаже, що на

   нас чекає завтра.

Лишається одне –

  боротись до кінця!

Ви, світла воїни,

 приречені стоять на

 варті.

І в нагороду нести

         тернового вінця.

В природи не бува поганої

          погоди –

Лиш одиноке деревце

          ламає вітер.

О,  «Вісті»!  Ваш корінь — з

   витоків народу:

Він живить перемоги дух

       зимою й літом.

Читачу, вір: газета наша

        буде зАвжди,

Бо ти і я, й вона – це

  запорука правди.

Анатолій СЕМЕНЮК, 

член НСЖН, громадський дописувач «Вістей Ковельщини» 

з 1990-го року.

НА СВІТЛИНАХ: вгорі –   один з перших творчих візитів Анатолія Семенюка до редакції (1990-ті роки); праворуч – разом із завідуючою міським відділом культури Валентиною Шафетою; внизу ліворуч  – зустріч з юними шанувальниками творчості журналіста, поета, письменника; внизу праворуч – в урочищі “Нечимне” (зліва направо): редактор Микола Вельма, його заступник Світлана Ляшук, голова РДА Віталій Карпюк, Ковельський міський голова Анатолій Семенюк, відповідальний секретар редакції Людмила Скоклюк, голова районної ради Павло Ющик (на жаль, покійний).

Фото з архіву автора.

  

— Прийдіть до мене віруючі і невіруючі, партійні і безпартійні, здорові і хворі! Я з вами буду ділити радість та горе, перемоги та поразки, свята та будні, — проголосила Вона пафосно і змусила задуматися.

«Прийду, і що буду мати навзаєм?» — захотілося запитати. Але сказав інше:

— Привідкрий свою тайну: чим привабиш мене?

– О, Хомо невірний! Ти хоч поглядом торкнися, душею на хвилину пригорнися, і я відкриюся тобі. Ти побачиш різнобарвний, різноманітний і розумно створений довколишній світ. Пізнаєш духовність у вимірах різних конфесій. Оціниш життя партій з висоти безпартійності. Познайомишся з лабіринтом коридорів влади. Зігрієшся променями просвітництва. Знайдеш життєві поради для садівництва і кухонної справи. Прозрієш пророцтвами знаків Зодіаку. Відчуєш насолоду від поетичних рядків та нарисів про кохання.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 353

Гранат – це справжня аптека в мініатюрі! Він містить 15 амінокислот, п’ять із яких — незамінні. 

Це ідеальний фрукт для діабетиків. Адже він працює як природний інсулін та здатен понижувати рівень цукру в крові. Аби відчути ефект, достатньо вживати всього по чайній ложці соку граната кілька разів на день.

У кісточках граната містяться цілющі олії, а також вітамін Е. У комплексі вони здатні відновити гормональний баланс в організмі, а тому спеціалісти рекомендують якомога частіше вживати цей фрукт жінкам.

Зокрема, в період вагітності жінка потребує вітамінів набагато більше, адже їй належить виносити здорову дитину. А підростаючий організм повинен мати відмінне підживлення. Всього один плід граната в день швидко відновить втрачену енергію і убезпечить організм від стрімкої втрати вітамінного запасу. Так що вживати в їжу гранат вагітним жінкам просто необхідно, оскільки такої кількості заліза, магнію і кальцію вони не знайдуть більше ні в якому іншому продукті.

Гранат дуже корисний не лише для жінок, але й для чоловіків. Адже здатен діяти на чоловічий організм, як віагра. Кісточки граната для поліпшення потенції вживалися в їжу з цукром чоловіками з давніх століть. Справа в тому, що цей фрукт містить потужні антиоксиданти, які блокують дію вільних радикалів і покращують кровообіг у статевих органах.

Гранатовий сік варто вживати всім, хто перебуває в зонах із підвищеним радіаційним фоном. Адже цей фрукт має унікальну здатність – виводити радіацію з тканин організму. Також стаканчиком гранатового соку варто себе побалувати після рентгену, флюорографії чи польоту в літаку.

Аби тримати себе в ідеальній формі, радимо випивати стакан гранатового соку щодня або з’їдати хоча б один цілий гранат. Справа в тому, що цей фрукт містить поліфеноли, які зменшують апетит і надовго зберігають відчуття ситості.

Чим корисна 

шкірка граната?

В ній та в м’якоті міститься велика кількість корисних мінералів, антиоксидантів і вітамінів. Позбавить вас від вітаміноза, заспокоїть нервову систему, допоможе впоратися з вірусними захворюваннями.

Ще у фрукті є рідкісний для продуктів елемент марганець, який сприяє зміцненню нервової системи, покращує роботу органів в цілому. Крім марганцю в гранаті є кальцій, калій, залізо, натрій, магній і вітаміни групи С, А, Е, ВВ, а також РР.

Як і де можна вживати 

зерна граната?

 Зерна граната сприяють очищенню крові, підвищенню гемоглобіну, засвоєнню заліза, що знаходиться в інших продуктах.

Зерна граната можна вживати окремо в їжу або робити добавки в салати, м’ясні страви.

Якщо зерна перетиснути і вижимки нанести на голову у вигляді маски для волосся, поступово втираючи сік, що залишився, в голову, можна помітно збільшити зростання і обсяг своєї шевелюри.

Столова ложка свіжого гранатового соку здатна допомогти при раптовому кашлі або застуді у дитини.

Якщо висушити і перемолоти гранатові кісточки, змішуючи їх з гелем для душу або маскою для тіла, вийде непоганий скраб. У зернах міститься велика кількість олій, що сприятливо впливають на шкіру. 

Гранат – це справжня аптека в мініатюрі! Він містить 15 амінокислот, п’ять із яких — незамінні. 

Це ідеальний фрукт для діабетиків. Адже він працює як природний інсулін та здатен понижувати рівень цукру в крові. Аби відчути ефект, достатньо вживати всього по чайній ложці соку граната кілька разів на день.

У кісточках граната містяться цілющі олії, а також вітамін Е. У комплексі вони здатні відновити гормональний баланс в організмі, а тому спеціалісти рекомендують якомога частіше вживати цей фрукт жінкам.

Зокрема, в період вагітності жінка потребує вітамінів набагато більше, адже їй належить виносити здорову дитину. А підростаючий організм повинен мати відмінне підживлення.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 364

Чимало співвітчизників, утративши надію знайти гідну роботу вдома, у пошуках заробітку виїздять за кордон. Пропозицій працевлаштуватись у країнах того ж Євросоюзу не бракує й у нинішні коронавірусні часи. Щоправда, зарплати за офіційного й неофіційного працевлаштування різняться. До того ж, громадяни ЄС у цьому мають переваги перед «чужинцями». Але виявляється, й цю перепону наші заробітчани навчилися «долати».

Паспорт  громадянина Євросоюзу, як відомо, видають виключно компетентні органи країн цієї спільноти. Проте в нас вистачає громадян, які, нехай і в обхід європейських законів, прагнуть офіційно працевлаштуватися на теренах євроспільноти. А оскільки є попит, то знаходяться і пропозиції…

Контррозвідка СБУ викрила міжрегіональну групу з підробки ІD-картки громадянина Євросоюзу. Сказати б, «мозком» і генератором ідей цього підпільного «синдикату» були двоє жителів Львівської області та ще один — Рівненської. Для виготовлення фальшивок вони облаштували п’ять підпільних «друкарень» у приватних помешканнях у Львові, Дрогобичі та ще в кількох населених пунктах Рівненщини. Туди й нагодилися з обшуком правоохоронці, де виявили чорнову документацію, банківські картки та мобільні телефони з доказами протиправної діяльності, комп’ютери і оргтехніку, якою користувалися для виготовлення «липових» документів. А також кількасот уже готових ID-карток резидентів країн Східної Європи, членів ЄС.

За даними досудового слідства, працювали зловмисники під прикриттям офіційної(!) агенції з підбору персоналу для роботи в європейських країнах. Саме в цій рекрутовій фірмі вони і знаходили потенційних клієнтів для своїх оборудок, які відгукувались на такі оголошення у Всесвітній мережі: «Оформлення паспортів ЄС «під ключ». Дістань можливість жити і працювати в Європі. Без знання мови. Успішно працюємо вже понад 8 років. Оплата за фактом. Повний супровід. Залиш заявку на безплатну консультацію».

Вартість комплекту підробних документів становила від 300 до 2 тисяч євро (залежало від того, наскільки високооплачуваною була європейська вакансія). Ясна річ, ця ж агенція без проблем визнавала «липові» ID-картки офіційними посвідченнями особи. Більше того, ділки ще й організували «безпроблемне» (читай — нелегальне) переправлення власників таких «паспортів» через кордони.

Наразі ще тривають слідчі дії, але вже незабаром, імовірно, стануть відомими нові подробиці цієї оборудки. Втім, розкритий злочин, про який мова, — не перший подібний в Україні. Так, на початку минулого місяця правоохоронці розвінчали з розмахом організовану схему з підроблення ID-карток громадян ЄС на Тернопільщині, де до злочинної групи входили також мешканці Одещини та Львівщини. Наприкінці вересня СБУ затримала чотирьох жителів Житомирщини і Київщини, які виготовляли і збували фальшиві посвідчення «громадян ЄС», пристосувавши для цього два цехи у приватних будинках в селищі міського типу в Київській області. 

Ще одна така резонансна справа прогриміла на сході країни. Раніше Служба безпеки викрила зловмисників, які, щоправда, за трохи іншою схемою друкували документи «громадян ЄС» навіть для нелегалів із країн Африки та Азії…

Вочевидь, справу із виготовлення фальшивих паспортів громадян ЄС в Україні вже поставлено на потік. А тим часом співвітчизники з такими підробками, які манівцями «офіційно працевлаштувались», навіть якщо вони на чужині намагаються більше не мати проблем із Законом, все ж потрапляють до рук європейського правосуддя. І ось тоді у них починаються справжні негаразди. Поза сумнівом, виникнуть вони і в тих кількох сотень українців, чиї вже готові «європаспорти» виявили під час обшуку на Рівненщині та Львівщині. Європейський Інтерпол недарма їсть свій хліб і постійно поповнює списки «нев’їзних» на територію ЄС осіб. Чи варто так ризикувати заради грошової вигоди, далеко не завжди гарантованої в період лютування коронавірусу?

Утім, обговорювана проблема має значно глибше соціально-економічне коріння. Бо ж відомо, що саме масово жене годувальників українських сімей у світи на заробітки. Це безпросвітні злидні й безробіття вдома. Наслідком чого, зрештою, є річ набагато страшніша — зневіра громадян у власній державі. Мільйони співвітчизників сьогодні вимушено подалися манівцями у заробітчани. Позаяк від влади для них поки що нема жодної дієвої програми для подолання безробіття і поліпшення народного добробуту. Натомість згори від виборів до виборів спускаються нам усім на вуха самі лише обіцянки.

Олег ГРИГОРЕНКО.

Чимало співвітчизників, утративши надію знайти гідну роботу вдома, у пошуках заробітку виїздять за кордон. Пропозицій працевлаштуватись у країнах того ж Євросоюзу не бракує й у нинішні коронавірусні часи. Щоправда, зарплати за офіційного й неофіційного працевлаштування різняться. До того ж, громадяни ЄС у цьому мають переваги перед «чужинцями». Але виявляється, й цю перепону наші заробітчани навчилися «долати».

Паспорт  громадянина Євросоюзу, як відомо, видають виключно компетентні органи країн цієї спільноти. Проте в нас вистачає громадян, які, нехай і в обхід європейських законів, прагнуть офіційно працевлаштуватися на теренах євроспільноти.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 285

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 255

Гороскоп

з 16 по 22 листопада

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 359

Погода в Ковелі 

5 – 11 листопада

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 336

25 жовтня, з благословення  митрополита Луцького і Волинського Михаїла відбулася молитва перед поїздкою військового капелана прот. Матвія Олійника із зібраною допомогою для наших військових та для погорільців Луганщини.

Молебень звершив декан Свято-Дмитрівського округу Ковельського деканату прот. Анатолій Александрук із духовенством.

Зібраний одяг і речі доправлено до штабу гуманітарної допомоги Муратівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області.  Місцеві жителі,  які постраждали від пожеж, висловлюють велику подяку Ковельщині за крок милосердя і підтримки у цій біді.

Наші постійні волонтери які підтримали нас у черговий раз, –  Ігор Рубель, Іван Буряк, Сергій Абрамчук, Степан Пінчук, Микола Савош, Юлія Спіріна, бібліотекарі та підприємці (привокзальний ринок), учні 10-ї школи, церковні громади, жителі Ковеля і району. Щиро дякуємо за підтримку і розуміння! 

Разом ми – велика сила!

Свято-Дмитрівський округ, 

Ковельський деканат, ПЦУ.

25 жовтня, з благословення  митрополита Луцького і Волинського Михаїла відбулася молитва перед поїздкою військового капелана прот. Матвія Олійника із зібраною допомогою для наших військових та для погорільців Луганщини.

Молебень звершив декан Свято-Дмитрівського округу Ковельського деканату прот. Анатолій Александрук із духовенством.

Зібраний одяг і речі доправлено до штабу гуманітарної допомоги Муратівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області.  Місцеві жителі,  які постраждали від пожеж, висловлюють велику подяку Ковельщині за крок милосердя і підтримки у цій біді.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 337

Досить драматично розгорталися події довкола виборів Ковельського міського голови, який тепер одночасно буде і очільником Ковельської міської об’єднаної територіальної громади.

Як ми вже повідомляли, за посаду змагалися 15 кандидатів. В кінцевому підсумку з’ясувалося, що найбільшу кількість голосів набрали Ігор Чайка («ЗА Майбутнє») та Олег  Уніга  («Слуга Народу»).  Першим про свою перемогу в соціальних мережах повідомив Ігор Чайка, з чим  не погодився Олег Уніга, котрий заявив про недостовірність попередніх результатів  виборів й заявив  про готовність їх оскаржувати. Його суперник категорично заперечив усі звинувачення на свою адресу, оприлюднивши таблиці паралельного підрахунку голосів представниками партії «ЗА Майбутнє» в розрізі виборчих дільниць.

Незважаючи на конфліктну ситуацію,   Ковельська міська територіальна виборча комісія Ковельського району (голова О. А. Кузьмич) 30 жовтня провела своє засідання, де офіційно оголосила про обрання Ігоря Чайки Ковельським міським головою, повідомивши, що загалом за кандидатів на цю посаду проголосували 18560 людей, але 368 бюлетенів визнано недійсними.

За результатами офіційного підрахунку, Ігор Чайка набрав 3019 голосів виборців, тоді як Олег Уніга – 2935, тобто різниця становить 84 голоси.

Ми щиро вітаємо Ігоря Леонтійовича Чайку з обранням на високу посаду – голови Ковельської міської об’єднаної територіальної громади і бажаємо успіхів у подальшій роботі, яка є відповідальною та досить складною, особливо в наш непростий і непередбачуваний час. Сподіваємося  на його розуміння і підтримку журналістської спільноти Ковельщини, адже новообраний мер – наш колега по професії,  і саме його кандидатуру підтримав секретаріат Волинської обласної організації Національної спілки журналістів України.

Заодно хочемо подякувати попереднику – Ковельському міському голові  Олегу Кіндеру, його команді, всім депутатам міської ради сьомого скликання  за ділову співпрацю й активну участь у творенні громадсько-політичної газети «Вісті Ковельщини», постійну готовність вести діалог з читачами видання в ході прес-конференцій, проведення «гарячих ліній», інтерв’ю тощо. Щастя і добра Вам на майбутнє, здійснення  всіх планів і задумів!

Відомо, що   ряд депутатів міської ради попередньої каденції обраний депутатами нового органу представницької влади у Ковелі, яка відтепер працюватиме на благо виборців об’єднаної територіальної громади. Нехай   Вам щастить у праці, а Господь дарує міцне здоров’я, рішучість і наполегливість у виконанні  передвиборчих обіцянок, принциповість та відповідальність у відстоюванні інтересів і ковельчан, і мешканців сіл ОТГ!

Михайло КУЗЬМУК.

Досить драматично розгорталися події довкола виборів Ковельського міського голови, який тепер одночасно буде і очільником Ковельської міської об’єднаної територіальної громади.

Як ми вже повідомляли, за посаду змагалися 15 кандидатів. В кінцевому підсумку з’ясувалося, що найбільшу кількість голосів набрали Ігор Чайка («ЗА Майбутнє») та Олег  Уніга  («Слуга Народу»).  Першим про свою перемогу в соціальних мережах повідомив Ігор Чайка, з чим  не погодився Олег Уніга, котрий заявив про недостовірність попередніх результатів  виборів й заявив  про готовність їх оскаржувати. Його суперник категорично заперечив усі звинувачення на свою адресу, оприлюднивши таблиці паралельного підрахунку голосів представниками партії «ЗА Майбутнє» в розрізі виборчих дільниць.

Незважаючи на конфліктну ситуацію,   Ковельська міська територіальна виборча комісія Ковельського району (голова О. А. Кузьмич) 30 жовтня провела своє засідання, де офіційно оголосила про обрання Ігоря Чайки Ковельським міським головою, повідомивши, що загалом за кандидатів на цю посаду проголосували 18560 людей, але 368 бюлетенів визнано недійсними.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 422

 Культура і мова – це

  диво народу,

Це Сонце в

     захмарений день.

В них дух незборимий

         козацького роду, 

В них душа України

 у вінку  із пісень.

9 листопада – визначний день у календарі, бо в цей день відзначають своє професійне свято усі, хто присвятив себе благородній справі – зберігати, розвивати і відтворювати безцінні духовні скарби нашого народу – це працівники клубних, бібліотечних закладів, шкіл естетичного виховання, аматори та майстри народного мистецтва. 

Без перебільшення  можна стверджувати, що збереження національних традицій – запорука успішних перетворень нашої держави. Однак, щоб духовні цінності не втратили свого значення, працівники культури дарують людям радість, несуть до кожної душі, до кожного серця пісню, пропагують мистецтво, своєю плідною творчою працею та силою духу звеличують рідну Україну. Саме такими носіями доброго, мудрого, вічного є працівники галузі культури Ковельщини, талановиті і творчі люди. 

Переконана, що лише той досягне успіху у своїй професії, хто по-справжньому кохається у своїй роботі. Завдяки таланту, вогнику в душі і щоденній праці ми маємо можливість насолоджуватись виступами аматорських колективів, вихованців шкіл естетичного виховання, культурними надбаннями нашого краю.

Шановні колеги! Ваша праця завжди на виду: Ви створюєте  людям свято, допомагаєте молодому поколінню долучатися до справжніх витоків української культури, бачити в ній   найкраще і цінне. Завдяки Вашому творчому неспокою культура нашого краю вродила вагомими духовними здобутками, за що Вам – щире спасибі.

Сердечні вітання з професійним святом сьогодні шлемо ветеранам галузі, всім, хто за покликом душі назавжди поєднав своє життя із творчістю. Нехай кожен Ваш день буде сповнений світлою радістю, натхненням, добрим   здоров’ям та життєвими перемогами. Сердечне спасибі Вам за багаторічне служіння обраній професії, за досвід, яким Ви щиро ділитесь з молодими працівниками. Адже за ними – майбутнє нашої України.

В умовах пандемії коронавірусу, безперечно, змінилось життя нашої галузі. Не можуть повноцінно працювати наші установи в режимі онлайн. Адже без глядачів  культурний простір втратив свою цінність. Це доволі небезпечно, адже ніхто не знає, коли закінчиться цей карантин і чи зможемо ми повернутися до того стану, який був до карантину, чи буде знову працювати культурна сфера в повному обсязі.

Адже саме завдяки творчим працівникам РБК, сільських закладів культури, мистецьких шкіл, книгозбірень в районі було проведено сотні культурно-мистецьких заходів, що залишили великий слід в душі кожного ковельчанина.

Реформування, пов’язані з децентралізацією, є певним викликом для багатьох закладів культури, які мають окреслити шляхи подальшого існування та визначити нові напрями і форми надання населенню культурно-мистецьких послуг. Але   не забуваймо, що заклади культури – невід’ємна частина громади. Добре розвинені культосвітні установи тільки сприятимуть розвитку рівня громад, а також розширять можливості ОТГ презентувати себе та свої соціально-економічні досягнення. Тому сподіваюсь, що збереження базової мережі та моделі функціонування закладів культури в об’єднаних територіальних громадах залишаться одним з першочергових питань органів місцевого самоврядування.

Шановні працівники культури району! Щиро вітаю Вас із Всеукраїнським днем працівників культури та майстрів народного мистецтва, Днем української писемності та мови! Вірю, що і надалі Ви будете привносити у буденне життя ту життєдайну силу, яка допомагає вирватись із тенет повсякденних проблем і поринути у світ гармонії. Прийміть щиру вдячність за вірність своєму покликанню, невтомний творчий пошук, самовідданість і подвижництво. Хай доля буде прихильною до Вас, хай світлим, творчим буде Ваш шлях та шлях тих, кого Ви ведете у чарівний світ мистецтва!

Щиро дякую за підтримку керівникам районної влади, депутатському корпусу Ковельської районної ради, очільникам сільських рад та об’єднаних територіальних громад.

Закликаю всіх підтримувати традиції насиченого культурно-мистецького життя нашого краю. Бажаю всім нам гідної праці, професійних здобутків і творчого зростання, що дасть змогу досягти значних результатів на теренах культурного обслуговування населення Ковельщини!

Культура – це лікар, що

         зцілює грішних, 

А мова – це пісня весни

  солов’їна, 

Злітає молитва до Бога

  Всевишнього, 

Є культура і мова – живе

  Україна. 

З повагою і вдячністю –  Тетяна Матяшук, завідувач сектора культури молоді та спорту Ковельської районної державної адміністрації.

9 листопада – визначний день у календарі, бо в цей день відзначають своє професійне свято усі, хто присвятив себе благородній справі – зберігати, розвивати і відтворювати безцінні духовні скарби нашого народу – це працівники клубних, бібліотечних закладів, шкіл естетичного виховання, аматори та майстри народного мистецтва. 

Без перебільшення  можна стверджувати, що збереження національних традицій – запорука успішних перетворень нашої держави. Однак, щоб духовні цінності не втратили свого значення, працівники культури дарують людям радість, несуть до кожної душі, до кожного серця пісню, пропагують мистецтво, своєю плідною творчою працею та силою духу звеличують рідну Україну. Саме такими носіями доброго, мудрого, вічного є працівники галузі культури Ковельщини, талановиті і творчі люди. 

Переконана, що лише той досягне успіху у своїй професії, хто по-справжньому кохається у своїй роботі. Завдяки таланту, вогнику в душі і щоденній праці ми маємо можливість насолоджуватись виступами аматорських колективів, вихованців шкіл естетичного виховання, культурними надбаннями нашого краю.

Шановні колеги! Ваша праця завжди на виду: Ви створюєте  людям свято, допомагаєте молодому поколінню долучатися до справжніх витоків української культури, бачити в ній   найкраще і цінне. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 324