Повідомлення в номер / Ти – моя доля

10.06.2021

Ти – моя доля

Знову зацвів бузок. Галина Петрівна йшла між кущів, обсипаних рясним цвітом, вдихала п'янкий аромат. Вибирала найкращі гілки, складаючи їх у букет. Їх цьогоріч має бути 17, і вона віднесе їх на могилу свого Миколи. Саме стільки років, як вони зустрілись серед цього бузкового царства, стільки років її сину.

Сльозами зрошувала кожну квіточку, десь в подумках перегортала листочки свого життя. І ніяк не могла збагнути, чому так? Чому жіноча доля обійшла її стороною? Чому повторила долю матері? Чому? Адже вона була щаслива. Ніби вчора, звучав випускний вальс, і вона у надзвичайно красивому платті кружляла в колі своїх ровесників, а потім зустрічали Сонце і було відчуття тривожне, незбагненне дорослого життя.

Ще зі шкільної парти знала: її шлях – до медицини, тож у той рік стала студенткою Ковельського медучилища. А щоб мамі було легше вчити єдину донечку, Галина вирішила кожен день їздити додому. Це ж недалеко, і за квартиру не треба платити, і сніданки та вечері мамині. Та й по господарству щось допоможе. Бо ж так сталося, що коли дочці і року не було, батько загинув в автокатастрофі, а мама сама виховувала доньку. Зарплата медичної сестри, звичайно, не була високою, то ж економити навчилася змалку. Тому кожного дня бігла студентка на автобус, а у вечері – з автобуса серед чарівної краси різнобарв'я квітів.

А тоді була весна, квітнув травень рясним цвітом бузку. І Галина готувалася до випускного вечора – тільки уже в медучилищі. Радощам не було меж: диплом, робота, а, може, й кохання. Дівчата ж одна за одною виходили заміж, а їй все ніколи. Старалась вчитись, допомагати вдома. Отак, роздумуючи над своїми дівочими проблемами, поспішала студентка додому, хоча не відпускав її п'янкий запах бузкового цвіту. Ні відірватись від його розмаїття, ні оминути, тож дівчина зривала чарівні грона, шукаючи в них щасливі квіточки з п'ятьма пелюстками.

Не зчулася, як під'їхала до неї машина і перегородила дорогу. "Я цю мить, – з болем згадує нині Галина Петрівна, – пам'ятаю до дрібниць, по хвилинах, тисячі разів розкладаю ось уже сімнадцять років. Не зогледілась, як з кабіни вистрибнув дуже гарний хлопчина, виламав велику гілку бузку, став переді мною на коліна і сказав: "Ти – моя доля! На цій гілці – сотні квіточок. Стільки буде в нас щастя". І я раділа зустрічі з незнайомцем, раділа своєму щастю. Ми на галявині серед бузку навіть не познайомились. Пізніше увечері вдома, коли мама запитала: "А як звуть твого галантного хлопця?", ми ніби опам'ятались, подивились один на одного і в один голос: "Я – Микола, я – Галина".

Довго сміялись такому знайомству, але іскорка щастя спалахнула в моєму серці, якось відразу відчула: він – мій, він і є моєю другою половиною.

З весіллям не тягнули. В одну неділю – випуск, а в другу – вже дипломована медсестра стояла із своїм судженим на рушничку щастя і обіцяли одне одному в горі і радості завжди бути разом, бо весільні обручки не мають кінця, як наше спільне життя", – зі сльозами на очах мовила Галина.

Все було добре: Галина ніжна, красива та ще й талановита і практична. Вдома люблячий, чуйний чоловік, чого хотіти? Чекали народження дитятка. Миколиній радості не було меж – мав народитися син. Ішли дні спільного життя, вона впивалась сімейним щастям, все більше закохувались один в одного.

Але доля непередбачувана: іноді все вирішує по-своєму. Не стало Миколи. П'яний шофер виїхав на зустрічну смугу і забрав життя коханого. Все навкруги щезло, кудись поділось Сонце, кольори теплої, золотої осені, все її життя розбилось на дрібні уламки і ті скалочки, які багато років згорьована жінка не може зібрати докупи.

"Кажуть, що час лікує, – мовить Галина Петрівна. – Не вірю, бо та рана і сьогодні пече, ниє в моїй душі. Відчуття болю, горя, розпачу я ще і сьогодні відчуваю. І тисячі разів ставлю собі запитання: "Чому?". Добре, що Господь почув мої молитви – син народився семимісячним, але здоровеньким".

Галина Петрівна на мить сполохала свої невеселі думки, десь у її сльозах спалахнула іскорка радості і материнського щастя. Її син Микола повторився в батькові і став змістом життя матері.

"Я навчила його любити свого батька, відчувати його присутність. Цілувала його щічки за себе і за тата, кожен раз перехрещувала за двох, хоч до щему в серці шкода, що не перетнулися їх життєві дороги. Син знає батька лише із світлин завжди дев'ятнадцятилітнім", – з сумом сказала жінка.

Йшли роки, весни, наповнені рясним бузковим цвітом, доганяли одна одну, а біль втрати для люблячої жінки не може заглушити ніщо. Тільки щораз навесні приходить у сни молодий, гарний її Микола з великою гілкою бузку і тихо каже: "Ти – моя доля, моя пара".

Я якось ненароком подивилася на руку з обручкою молодої і гарної жінки. Галина Петрівна тихо сказала: не знімала після весілля і своє особисте життя не влаштовувала. Ніхто не зачепив мого серця. Хоча не раз ловила на собі погляди чоловіків, траплялося, що пропонували руку. Але серцю не накажеш. А ті незабутні місяці, прожиті щасливо з Миколою, я ділю на кожен день. Доки жила мама, допомагала мені в усьому: і по господарству, і онучка водила і в садок та до школи. Мама завжди просила: "Не повтори мою долю", – хотіла бачити мене щасливою.

Ні, не охолодили роки її любові, не вивітрили з пам'яті того, кого любила, бо він запалив у її серці перший і єдиний вогонь кохання.

Живе на Ковельщині чудова жінка, любляча мама, талановитий працівник, з болем несучи в душі світлий образ коханого чоловіка, батька її сина. І кожної весни несе на могилу квіти і довго стоїть – роздумує над примхами долі.

Валентина СІЧКАР.

Сльозами зрошувала кожну квіточку, десь в подумках перегортала листочки свого життя.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 234

Повідомлення в номер / Інна Темрук: “Я танцюю з дитинства”

10.06.2021

Інна Темрук: “Я танцюю з дитинства”

"Дзвіночок" і "Лісова пісня" стали абсолютними переможцями, виборовши сім Гран-прі і перше місце.

Мелодія птахом злітає,

Серця молоді окриля,

І юність Поліського краю

У дружньому танці кружля.

Танцюючи, ми перевершуємо самі себе, стаємо сильними, цілеспрямованими, витривалими, розкриваємо нові грані, можливості і таланти. Яскравим підтвердженням цих слів є абсолютна перемога учасників Зразкового аматорського ансамблю народного танцю "Дзвіночок" та народного ансамблю пісні і танцю "Лісова пісня" (комунального закладу "Ковельський Народний дім "Просвіта") у конкурсі-фестивалі "Зірка Карпат", що відбувся у Яремчі 22 травня ц. р. Талановиті ковельські танцюристи поповнили культурну скарбничку нашого міста, ставши абсолютними переможцями конкурсу, де здобули 4 Гран-прі.

І знову зіркова слава чекала на них через тиждень – 29 травня ц. р.: три Гран-прі і перше місце у Всеукраїнському різножанровому конкурсі-фестивалі мистецтв "Пальмова першість", що проходив у Вінниці.

Журналісти нашої газети не могли залишити поза увагою успіх ковельських танцюристів, тому зустрілись з керівником цих колективів Інною Темрук, яка з перших хвилин спілкування "підкорила" наші серця своєю вишуканістю, колосальною енергетикою, мудрістю жінки, керівника, мами і берегині.

Інна Темрук ніколи не прагнула до слави, але визнання не забарилося – численні Грамоти і Подяки різних рівнів, блискучі виступи колективів на різноманітних фестивалях і конкурсах. Кожен концерт у нашому місті не проходить без їхньої участі. Але особливо молодий хореограф дорожить відзнакою "Музичний олімп" від Всеукраїнського об'єднання "Країна".

– Інно Олександрівно, щиро вітаємо із заслуженою перемогою! Ви, без перебільшення, абсолютні переможці, гордість нашого міста, адже разом із своїми вихованцями ще раз підтвердили, що Ковель створює дивовижний, різнобарвний світ танцю, прикрашений талантами, натхненням і любов'ю до цього мистецтва. Очікували на таке визнання?

– Відверто кажучи, ні. Почну з конкурсу-фестивалю "Зірка Карпат", що проходив у м. Яремчі. Місто Ковель представляли 48 учасників із двох колективів. Середня і старша група зразкового ансамблю народного танцю "Дзвіночок" та основна танцювальна група народного ансамблю пісні і танцю "Лісова пісня".

Ковельські танцюристи представили 4 танці: "Фінська Полька" – середня група, "Туди-сюди" та "Подоляночка" – старша група ансамблю "Дзвіночок". А "Лісова пісня" представила хореографічну композицію "Ой, у вишневому саду".

Програма фестивалю складалася із двох відділень. Ми виступали у другому, але не розуміли чому. І ось – момент нагородження, колективи з різних куточків України один за одним отримують нагороди і відзнаки, а про нас, нібито, усі забули (авт.-посміхається). Діти помітно хвилювалися, та й, власне, у мене серце тріпотіло від хвилювань.

"Невже, поїдемо додому ні з чим?" – думалось. Однак ми помилялись. Високоповажне журі оголосило нас абсолютними переможцями фестивалю "Зірка Карпат". Як результат – 4 Гран-прі Всеукраїнського фестивалю.

Буквально через тиждень 29 травня ц. р. ми взяли участь у Всеукраїнському різножанровому конкурсі-фестивалі мистецтв "Пальмова першість", що проходив у Вінниці. У номінації "Хореографічне мистецтво" молодша дитяча вікова категорія Зразкового аматорського ансамблю народного танцю "Дзвіночок" виборола почесне перше місце. У цій же номінації змішана і середня дитячі вікові категорії, які представили танець "Подоляночка", "Туди-сюди" були також відзначені Гран-прі. Блискуче виступила старша дитяча вікова категорія Народного аматорського ансамблю пісні і танцю "Лісова пісня". Як результат – ще одне Гран-прі.

Досі діти перебувають під позитивними враженнями від поїздок. Адже в Карпатах вони релаксували в басейні готелю, відвідували різноманітні екскурсії, купували сувеніри. Особливо запам'ятався дивовижний фонтан у Вінниці, світлові шоу. Це справді незабутні моменти у нашому житті.

– Пані Інно, а давайте поринемо у спогади і пригадаємо як же усе починалось… Чи пригадуєте момент, коли Ви, ще зовсім юною, взяли на себе відповідальність стати хореографом танцювального колективу?

– Зразковий ансамбль народного танцю "Дзвіночок" має творчий стаж, довжиною у 18 років. Але все розпочалося значно раніше. Дитяча студія народного танцю була створена при народному аматорському ансамблі пісні і танцю "Лісова пісня". За роки існування колектив очолювали талановиті балетмейстери і хореографи. До 1994 року ним керувала Тетяна Корнелюк. Пізніше колектив взяв під керівництво Сергій Панюс.

В 2003 році після закінчення Волинського училища культури і мистецтв я прийшла на роботу у Народний дім "Просвіта" керівником гуртка хореографії на базі ансамблю "Лісової пісні". Лише згодом очолила танцювальний колектив, який отримав назву "Дзвіночок". До речі, назву він отримав із врахуванням думки наших вихованців. Назва настільки сподобалася нашим дітям, що ми не могли не прислухатися до їхніх бажань.

"Дзвіночок!", "Ура!", – немов в унісон забриніли голоси юних "дзвіночків". Мрія дітей здійснилися. Минав час, ми працювали, проводили репетиції, брали участь у різних концертах, конкурсах, неодноразово бували за кордоном.

І ось настав той довгоочікуваний момент. За вагомий внесок у розвиток культури українського народу, високий художній рівень та виконавську майстерність танцювальному колективу у 2015 році присвоїли звання "зразковий аматорський". Нині в ансамблі займається понад 90 дітей, віком від 5 до 15 років.

– Танцюристом може стати далеко не кожен, адже це наполеглива праця, бажання і відданість улюбленій справі?

– Відмінною рисою хорошого танцюриста є природна легкість в рухах. Тут потрібно проявити свої надзвичайні можливості. Але, повірте, ми не можемо знати за декілька репетицій, хто з дітей можна стати хорошим танцюристом. Я беру у свою "команду" усіх бажаючих, відповідно до віку. Для мене усі рівні, тому не проводжу ніяких "відбір-кастингів". Адже кожна дитина для мене – особистість і індивідуальність.

Колектив вирізняється оригінальними підборами хореографії, постановок та сценічних костюмів. Його візиткою є природний артистизм, а безпосередня щирість дітей стали запорукою участі в чисельних благодійних заходах, урочистостях міського, районного та обласного рівнів. Ансамбль "Дзвіночок" бере активну участь в міських, міжнародних, всеукраїнських фестивалях та конкурсах.

– Інно Олександрівно, чи пам'ятаєте свої перші кроки хореографа, перші виступи, перемоги і визнання?

– Танцювальна стежина не була для мене легкою. Бували моменти, що були певні розчарування, але мої "дзвіночки" завжди мене надихають: поглянеш у їхні допитливі оченята і усі негаразди відходять на другий план. Згодом прийшло визнання. Під час одного із фестивалів "Танцююче місто" "Дзвіночок" визнали найкращим колективом м. Ковеля.

Я танцюю з дитинства. В свій час у Ковелі був ансамбль "Веселі чобітки", яким керувала Тетяна Корнелюк. У мене не все завжди виходило, часом виникала апатія, було навіть, що рік не танцювала. Але з часом прийшло усвідомлення того, що без народних танців не уявляю свого життя. Склала іспити у Волинське училище культури і мистецтв. У моїх починаннях мене підтримала Тетяна Дмитрівна, а викладачі училища навчили не пасувати перед труднощами, а цілеспрямовано йти вперед. Цьому навчаю і своїх вихованців. Мої діти – донька Анастасія і син Нікіта теж танцюють у "Дзвіночку". Це мене, як маму, не може не тішити. Можна сказати, що вони виросли у цьому колективі, бо змалку приходили разом зі мною на численні репетиції.

– Пані Інно, Ви є "мамою" двох танцювальних колективів. Це – колосальна праця, недоспані ночі, відповідальність за організацію поїздок. Як вам це вдається?

– Моїми натхненниками і стимулом вдосконалюватися завжди були і є наші діти. Але, справді, без підтримки ми б нічого не досягли. Висловлюю щирі слова вдячності міській владі, управлінню культури, молоді та спорту виконкому Ковельської міської ради (начальник Андрій Мигуля), директору комунального закладу "Ковельський Народний дім "Просвіта" Михайлу Пірожику, які, в міру можливостей, дбають про виділення коштів на пошиття сценічних костюмів, організацію транспорту.

Не уявляю жодної поїздки без посильної допомоги батьків наших вихованців, адже вони беруть на себе фінансові витрати, вболівають за виступи. Велике їм спасибі!

Не можу не згадати Лілію Літвін, котра багато років віддано працює у нас костюмером і старанно береже наші сценічні костюми, разом працюємо над їх розробкою і дизайном, сценічними образами дітей. Мені пощастило, адже поруч зі мною колеги і друзі, на яких можна покластися. Бажаю всім радості, любові, добра і успіхів у всіх нових починаннях!

27 червня ц. р. о 15.00 год. на парковій сцені парку культури і відпочинку ім. Лесі Українки відбудеться звітний концерт зразкового аматорського ансамблю народного танцю "Дзвіночок". Запрошуємо наших шанувальників та усіх бажаючих завітати на цю подію!

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКАХ: старша група народного ансамблю пісні і танцю "Лісова пісня" (під час інсценізації спектаклю "За двома зайцями") – учасники Ковельського аматорського експериментального театру-студії "10 ряд 10 місце"; Інна ТЕМРУК, керівник ансамблів "Дзвіночок" та "Лісова пісня"; учасники середньої групи Зразкового аматорського ансамблю народного танцю "Дзвіночок" Ілля КАШИРЕЦь і Сергій ЦИПКО; після виступу "дзвіночків" у Вінниці; заслужені нагороди ковельських танцюристів.

Фото з архіву Народного дому "Просвіта".

"Дзвіночок" і "Лісова пісня" стали абсолютними переможцями, виборовши сім Гран-прі і перше місце.

Мелодія птахом злітає,

Серця молоді окриля,

І юність Поліського краю

У дружньому танці кружля.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 528

Повідомлення в номер / Ярмарок ремесел об’єднав творчих, креативних і небайдужих

10.06.2021

Ярмарок ремесел об’єднав творчих, креативних і небайдужих

5 червня у парку культури імені Лесі Українки було особливо людно. Сотні юних ковельчан зі своїми батьками, бабусями, дідусями прийшли на акцію "100 ідей для дітей", яка четвертий раз проходить у нашому місті.

На "ярмарку ремесел" було задіяно майже 70 професіоналів.

Особливою популярністю користувався фах поліцейського, будівельника, пожежника. Із задоволенням пробували себе діти у ролі музиканта, художника, нотаріуса, ведучого шоу.

Велике коло шанувальників традиційно зібрав навколо себе аматорський театр «10 ряд 10 місце». Тут маленькі актори приміряли костюми, вправлялись у різних ролях під керівництвом професійного режисера

На усіх, хто прийшов у парк, чекало багато приємних сюрпризів, а також можливість стати володарем одного із суперпризів від генеральних партнерів — велосипеда, електросамоката, айфона.

Чимало подарунків підготувала і міська влада. Серед них – і смартфон від міського голови Ігоря Чайки.

Їх малечі вручили перший заступник міського голови Тарас Яковлев та начальник управління культури, молоді та спорту Андрій Мигуля.

– Прекрасно, що вам, діти, вдалось себе спробувати у різних професіях. Це можливо стане вам у нагоді і допоможе зрозуміти, чим у подальшому ви хотіли б займатись. Без сумніву, ви гарно і корисно провели вихідний і отримали чудові подарунки. Цю традицію ми неодмінно будемо продовжувати, – звертаючись до дітвори, сказав Тарас Володимирович.

Також він подякував усім, хто долучився до проведення акції.

Захід організували ГО «Велика ідея» та молодіжний центр «Місто ідей». Генеральні партнери: Ковельська міська рада та фірма АGRO-V.

«Сто ідей для дітей» підтримали: магазин «Кулька», «Іграшки», шоу-рум «Модняшки», мережа магазинів «Галя Балувана», сім’я ресторанів «Класік», зоомагазин «Немо», DROZDIVSKYI, WASABISUSHI.

Наш кор.

На "ярмарку ремесел" було задіяно майже 70 професіоналів.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 309

Повідомлення в номер / Наші земляки – лауреати фестивалю

10.06.2021

Наші земляки – лауреати фестивалю

21 травня 2021 року було оголошено результати Всеукраїнського інтернаціонального фестивалю-конкурсу "KYIV ART FEST", у якому участь взяла громадська організація "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії", де ми стали лауреатами І ступеня в жанрі “Акторська майстерність”.

Напередодні Різдва учасники інклюзивного самодіяльного театру "Добродія", який функціонує на базі ГО "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії", відтворили у ресторації "Берегиня" театралізовану виставу "Три празники в гості".

З реалізацією проєкту, а саме відео-зйомками допомагала громадська організація "Робимо разом". Згодом наш проєкт був надісланий на конкурс, де отримали високу оцінку нашої творчості.

Конкурсну програму оцінювало незалежне журі, до складу якого входили провідні викладачі вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, заслужені діячі мистецтв України, організатори міжнародних та всеукраїнських фестивалів.

Критеріями оцінювання були: розкриття і яскравість художніх образів; виконавський рівень; сценічність (костюми), відповідність репертуару віковим особливостям виконавців; художнє оформлення вистави.

Усі задіяні учасники у постановці отримали від організаторів конкурсу медалі та солодкий, смачний, ручної роботи коржик з гарним дизайнерським написом, а основною нагородою став кубок у вигляді долоньок та диплом І ступеню. Подякою за вагомий особистий внесок у підготовці учасників фестивалю, активну професійну діяльність та сприяння розвитку дитячої, юнацької та професіональної творчості нагороджений керівник-режисер Володимир Кравчук.

За сценарієм вистави, як і в звичайній українській родині, яка зберігає традиції, готують святкові страви, на стіл кладуть сіно, накривають його полотняною скатертиною. У центрі столу – макітра із кутею. Поруч – колядник. Усі страви, що презентують на заході, на святковому столі – справжні: їх готують самостійно за домашніми рецептами.

В головних ролях люди з інвалідністю та їх сім'ї: господар – Борис Паталій с. Погіньки, господиня – Галина Гелетуха (м. Ковель), син Олег – Олег Гелетуха (м. Ковель), дочка Богданка – Богдана Паталій (с. Погіньки), дочка Софійка – Софія Шевчук (с. Майдан), син Вадим – Вадим Сахарук (м. Ковель), дід – Віктор Мороз (с. Волошки), баба – Олена Лисюк (м. Ковель), ведуча – Ольга Яренчук. Режисером – постановником цієї вистави є Володимир Кравчук, голова ГО "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії".

Немає значення, хто актор – здорова людина або людина з інвалідністю. У постановці актори – рівні професіоналам, про що свідчать отримані нагороди. Отже, можна жити, творити, розвиватися, проростати корінцями і гілочками в навколишній світ.

Щиро дякуємо за можливість взяти участь у фестивалі директору міжнародного благодійного фонду "Долоні" Кравцовій Анні.

Ольга Яренчук,

прессекретар

Громадської організації

"АСОЦІАЦІЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ

"ДОБРОДІЯ В ДІЇ".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 229

Повідомлення в номер / Примусового переведення на картки не буде

10.06.2021

Примусового переведення на картки не буде

Заяви Пенсійного фонду України щодо примусового переведення виплати пенсій на банківські картки викликала значний резонанс. Не всі літні люди мають досвід користування картками, не кажучи вже про те, що більшість з них, а мова йде про тих, хто проживає в сільській місцевості, не мають навіть доступу до банкоматів, щоб зняти з картки готівку.

Проте вже 30 квітня Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що примусового переведення не буде. “Отримання пенсій та соціальних виплат повинно бути комфортним для пенсіонерів, а отримання пенсій на картку є правом, але не зобов'язанням пенсіонера”, — йдеться у заяві Прем'єра.

Заява Прем'єр-міністра відобразилася у змінах до сумнозвісної постанови № 277 через місяць — відповідна постанова (№ 546 від 26 травня 2021 року) була оприлюднена на сайті Кабінету міністрів 2 червня. Нарешті крапку в історії про примусове переведення пенсіонерів на банківське обслуговування поставлено — до 2023 року доставкою пенсій буде займатися “Укрпошта”. "Пенсіонер сам має обирати, де і в який спосіб йому зручно отримувати пенсію. Якщо в банку — то в банку. Якщо в “Укрпошті” — то в “Укрпошті”. І ніхто не має права змусити його робити вибір не на свою користь", — прокоментував зміни до постанови генеральний директор “Укрпошти” Ігор Смілянський.

Відсутність доступу до терміналів і банкоматів стала основною причиною відтермінування переходу на банківські картки. По суті, “Укрпошта” єдина компанія, яка на сьогодні може забезпечити пенсіонерам в селах доступ до готівки.

Постанова №546 передбачає, що умови видачі пенсій будуть змінені в 2023 році — до того часу доставкою пенсій буде займатися “Укрпошта”.

Що робити пенсіонерам,

які хочуть повернутися

на обслуговування до “Укрпошти”?

За кілька місяців, поки вирішувалася доля пенсійних виплат, пенсійні фонди загітували деяких пенсіонерів відкрити банківські рахунки для отримання пенсії. Якщо отримувати гроші на картку не зручно, нова постанова дозволяє пенсіонеру повернутися на обслуговування до “Укрпошти”. Подати заяву до ПФУ можна особисто або відправити документи поштою.

Законних підстав відмовити у отриманні соцвиплати чи пенсії через пошту або змусити переходити на обслуговування в банк ні в Пенсійного фонду, ні в управлінь соцзахисту немає. Більше того, такі дії працівників можна кваліфікувати як зловживання службовим становищем, що за чинним Кримінальним кодексом карається позбавленням волі на термін до трьох років.

Отож, якщо працівники ПФУ чи УСЗ під час консультації змушують відкривати рахунок в банку — це маніпуляція. Діє гаряча лінія “Укрпошти”, куди пенсіонери можуть звертатися у разі, якщо їм відмовили у переведенні отримання пенсії через “Укрпошту”. Залишити заявку можна за телефоном +38 (044) 354-52-73 або надіслати електронним листом на адресу pv@ukrposhta.ua.

Юлія ВАСИЛЕНКО,

директор комунікацій та зв’язків з органами державної влади АТ “Укрпошта”.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 293

Повідомлення в номер / Примусового переведення на картки не буде

10.06.2021

Примусового переведення на картки не буде

Що робити пенсіонерам,

які хочуть повернутися

на обслуговування до “Укрпошти”?

Юлія ВАСИЛЕНКО,

директор комунікацій та зв’язків з органами державної влади АТ “Укрпошта”.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 232

Повідомлення в номер / Хотіти можна багато..

10.06.2021

Хотіти можна багато..

Коли слухаєш наших власть імущих, відчуваєш неабияке задоволення. Виявляється, у нас все йде добре або дуже добре.

Пенсії і заробітні плати зростають, порівняно з минулим роком вони стали вищими на декілька відсотків. Щоправда, ціни теж не стоять на місці, але ж із голоду ніхто не вмирає. А якщо вмирає, то не від голоду, а від коронавірусу.

З коронавірусом теж ситуація нормалізується. Як міністром був Степанов, то щодня – новий антирекорд із захворюваності. Призначили Ляшка – кількість інфікованих різко зменшилася. І хоч за смертністю ми – треті в Європі, але ж на папері цифри гріють душу і тіло.

Оголошена рішуча боротьба олігархам. Взяли за "шкірку" Медведчука і посадили його під домашній арешт. Тепер слідство намагається знайти у його діях склад злочину і підтвердити факт державної зради. Хоча, як на мене, починати треба було з доказів і фактів, а потім вже накладати санкції. Бо пан Віктор – такий тип, що голими руками його не візьмеш.

Тепер до компанії з Медведчуком намагаються "пришити" Порошенка, який буцімто займався разом із ним антидержавною діяльністю. Про те, що пан Петро разом із командою однодумців врятували Україну від банкрутства, дали відсіч зухвалому російському агресору, воліють не згадувати. Надто вже декому пече проголошене на весь світ п'ятим президентом гасло: "Армія. Віра. Мова". Їм краще було б, звичайно, "Какая разніца?" або "Домовимося десь посередині". Отож, як можна Порошенку такий “злочин” пробачити?..

Прийняли Закон про вільний продаж землі. Тепер кожен селянин може стати її власником. Щоправда, для того необхідні гроші. І то великі. Але чиновників це не зупиняє. У них великі гроші є. А раз у них є, то вони впевнені, що і люди мають потрібні кошти. Коли ж не мають, нехай на себе нарікають – треба було раніше про своє майбутнє думати.

Схожа ситуація і з продажем природного газу та електроенергії споживачам. Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (так звана НКРЕКП) ухвалила постанову, згідно з якою всім споживачам гарантується право вільного вибору постачальника. Газопостачальним компаніям, у свою чергу, заборонено стягувати плату, вимагати будь-яку іншу компенсацію у зв'язку зі зміною клієнтом надавача послуг чи диктувати умови для припинення угоди поставки, які обмежують у цьому споживача.

Здавалось би, добре. Та чи виконають згадану постанову постачальні компанії, які перебувають у власності вітчизняних олігархів? Є певний сумнів. Адже річні ціни палива для населення, встановлені з 1 травня ц. р. до 30 квітня 2022 року, компанії не знизили (коливаються від 7,8 грн. за куб. м до 13,5 грн. з ПДВ, тариф "Нафтогазу" – 7,96 грн. куб. м). Деякі зробили навпаки: підвищили тарифи на червень. Адже своя рука – владика, що хоче, те робить. А як же постанова НКРЕКП? Вона на папері, а гроші – "живі". Їх треба забирати в людей якнайшвидше, доки є можливість.

Можновладці говорять і про серйозний прорив у міжнародних справах. Все ближче і ближче вступ до НАТО і Європейського Союзу, зміцнення співпраці із США та іншими зарубіжними партнерами. Пану Єрмаку, правій руці Президента, доручено підготувати зустріч В. Зеленського з В. Путіним. Дехто, правда, не втямить, навіщо ця зустріч, якщо Росія не думає віддавати Крим чи виводити війська з Донбасу?

Дилетантам у політиці урядовці пояснюють: зустріч потрібна і навіть дуже. Українські дипломати докладуть усіх зусиль, щоб змусити Кремль визнати свої помилки на міжнародній арені і погодитися із "залізобетонними" аргументами Києва. Як-то кажуть, нашому теляткові та й вовка з'їсти…

А щоб забезпечити тил нашому рішучому наступу на агресивну Москву, потрібно негайно мобілізувати всі наявні резерви і можливості, які є у західних країн. Перше: дати “зелене світло” для вступу у НАТО, з приводу чого пан Зеленський суворо попередив пана Байдена задавши йому просто в "лоб" запитання: "Чому Україна ще досі не там?". Дісталося й Німеччині, яка не хоче продавати нам летальну зброю і дозволила побудувати газогін "Північний потік-2".

Коротше кажучи, ми хочемо, а нам не дозволяють капосні американці і німці, не кажучи вже про різних там французів, англійців та іже з ними. І я тут повністю згоден з членами президентської компанії, які заявляють рішуче й дедалі голосніше: "Не ставте нам палки в колеса, панове, не стримуйте наш переможний рух вперед!". І справді: ми так багато досягли за останні два роки на шляху реформ і боротьби з корупцією, а міжнародна спільнота вперто не хоче помічати цих досягнень.

Щоправда, є одне каверзне запитання: "Не хоче чи не може?". Бо це, як кажуть в українській Одесі, дві великі різниці.

Охрім СВИТКА.

Оголошена рішуча боротьба олігархам.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 234

Повідомлення в номер / До нових звершень і майбутніх перемог!

10.06.2021

До нових звершень і майбутніх перемог!

У місті Варшаві (Республіка Польща) відбувся чемпіонат Польщі серед студентів, в якому брали участь вихованки Ковельської ДЮСШ № 1 Ольга та Анастасія Падошики.

У ваговій категорії 57 кілограмів виступила Оля, яка, перемігши всіх суперниць, здобула золоту медаль і нині готується до Всесвітніх студентських ігор. Анастасія виступила у ваговій категорії 62 кілограми та дійшла до фіналу, але, поступившись суперниці, здобула срібну нагороду.

В м. Софії (Болгарія) відбувся чемпіонат Європи серед дівчат віком до 16 років.

Честь національної збірної команди України відстоювала вихованка ДЮСШ № 1 Ірина Борисюк, яка нині навчається у Львівському коледжі спорту. Вона успішно дійшла до фіналу, але, на жаль, у фіналі поступилася суперниці, ставши срібною медалісткою Європейського чемпіонату.

У м. Луцьку відбувся турнір з вільної боротьби серед юнаків і дівчат 2008-2012 років народження, в якому взяли участь 240 учасників з різних міст України, зокрема, й Волинської області.

Активними учасниками цих змагань були й юні вихованці Ковельської ДЮСШ № 1, які продемонстрували такі результати: Іван Шарахай (38 кг) — перше місце, Костянтин Іхо (42 кг) — друге місце, Діма Шарахай (57 кг) — друге місце, Аня Павлік (33 кг) — третє місце, Вікторія Голікова (44 кг) — друге місце, Даша Рижко (40 кг) — третє місце, Софія Падошик (23 кг) — третє місце, Іван Ковальчук (23 кг) — друге місце, Діма Троцюк (32 кг) — третє місце.

У Ковелі відбулася відкрита першість з боротьби, присвячена 70-річчю Ковельської ДЮСШ № 1 та з нагоди Дня захисту дітей.

Вихованці та їх батьки, тренерський колектив закладу висловлюють щиру вдячність віце-президенту Ковельської федерації боротьби, депутату міської ради Сеник Наталії Андріївні за допомогу в організації змагань. Дякуємо за вручені дітям грамоти та солодкі призи.

До нових звершень і майбутніх перемог!

Олег СТУС ,

голова федерації боротьби м. Ковеля.

ххх

В м. Софії (Болгарія) відбувся чемпіонат Європи серед дівчат віком до 16 років.

Честь національної збірної команди України відстоювала вихованка ДЮСШ № 1 Ірина Борисюк, яка нині навчається у Львівському коледжі спорту.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 255

Повідомлення в номер / "Сяйте усмішки, Сонцем зігріті, миру і щастя – всім дітям на світі!"

10.06.2021

"Сяйте усмішки, Сонцем зігріті, миру і щастя – всім дітям на світі!"

Щороку, 1 червня, в Україні та світі відзначається свято маленьких громадян країни – День захисту дітей. Гадаю, що це й свято тих, хто завжди поруч з дітьми, хто піклується про них і допомагає в здійсненні їх мрій та сподівань.

Додати святкового настрою для юних відвідувачів нашої бібліотеки ми вирішили з допомогою конкурсно-розважальної програми «Сяйте усмішки, Сонцем зігріті, миру і щастя – всім дітям на світі!».

На святкове дійство зібралось чимало дітей, щоб випробувати свої інтелектуальні та фізичні здібності у різноманітних змаганнях, естафеті, квесті. А розпочалося все у книгозбірні, де учасники заходу отримали завдання та підказки до заданого маршруту.

Далі на дитячому майданчику відбулися командні змагання, такі як: «Круті старти» «Веселий конвеєр», «Коти горошку», «Швидкий м’яч», «Не спіши, щоб встигнути», «Відгадай наосліп», «Біатлон», «Спритна змійка», тощо.

Згодом активні конкурси та випробування на швидкість, спритність та витривалість змінилися на цікаво-пізнавальні загадки гри-квесту, з допомогою яких діти шукали ключі-відповіді до головного скарбу дня.

І таки наші розумники, швидко справившись з усім, знайшли солодку винагороду.

Цей перший літній день минув досить швидко й з чудовими емоціями, адже усім було весело, гамірно, позитивно.

Тож, сподіваємось, нам вдалося порадувати наших діток та створити для них свято. Нехай у всіх дитинство буде яскравим, захоплюючим, сповненим любові, ласки та добра.

Юлія ВОЙТЮК,

бібліотекар бібліотеки-філії

с. Любитова.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 505

Повідомлення в номер / Молодь обирає “Вісті Ковельщини”!

03.06.2021

Молодь обирає “Вісті Ковельщини”!

Газет на світі багато, але "Вісті Ковельщини" – найкращі!". Саме так вважають викладачі і студенти відокремленого структурного підрозділу "Ковельський промислово-економічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету". І не тільки тому, що "міськрайонка" постійно інформує своїх читачів про те, чим живе і над чим працює один з кращих навчальних закладів Волині.

Газета – "віконечко" у світ і для дорослих, і для юних, у ній – широка панорама найактуальніших новин із життя не тільки Ковельщини, а й всієї Волині, України, далекого і близького зарубіжжя. Видання публікує статті і кореспонденції про проблеми молодіжного середовища, підтримує цікаві ініціативи юнацтва, розповідає про їх реалізацію, регулярно надає слово молодіжним активістам.

Як відомо, нині триває передплатна кампанія на друге півріччя ц. р. Сподіваємося, що, як і раніше, педагоги і вихованці коледжу активно включаться у неї і продовжать передплату найближчої до них газети на наступних 6 місяців. Зі свого боку, журналісти "Вістей Ковельщини" не залишаться в боргу, і регулярно подаватимуть матеріали з коледжу.

НА СВІТЛИНІ: студенти відокремленого структурного підрозділу "Ковельський промислово-економічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету" Владислав Ілюшик, Ярослав Сачик, Павло Мякота, Анна Ладнєва, Анна Філонюк, Катерина Потеруха, Ярослав Карпюк. Вони та їх колеги обрали "Вісті Ковельщини".

А що обрали Ви?

Фото

Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 344