Вона підбиралася непомітно, крадькома, без галасу й зайвої метушні…

Йдучи вранці на роботу, ми ще не помічали за глянцем щедрої зелені її втаємничених кроків. А повертаючись засвітло додому, теж не відчували: на дві-три хвилини став коротшим сьогодні день. Не звертали, можливо, уваги, як стишувалися такі звичні пташині наспіви. Не зважали на те, що з ринкових прилавків щез "білий налив", а натомість з'явилися смугасті кавуни і сонячно-жовті дині.

Ми думали: серпень, як і всеньке літо, не має кінця. А диму без вогню не буває. Ще кілька тижнів тому в кронах деяких дерев зажевріли крихітні жовті, а подекуди й помаранчеві вуглинки. Мов підземна торф'яна пожежа, поширювалася роздмухувана вітром часу невидима вогняна повінь. І від маленької жаринки зайнялося величезне багаття. То прийшла тепло-руда осінь…

І в обіймах розпаленої нею ватри згоратимуть листя, трава, квіти. Вкорочуватиметься відстань між сходом і заходом Світила. Набуватиме прохолодних відтінків річкова вода. Частіше розлягатимуться сметанної густоти тумани, остигатимуть ранки і малиновітимуть вечірні зорі. Гостріше пахнутимуть верес і м'ята; падатимуть, немов метеорити з високості, з важким гупанням яблука на землю. Залягатиме ближче до дна риба і збиратимуться на зимівлю раки. Макар, що не знає, де пасти телят, виганятиме на наші голови отари вологих хмар. І попливуть по калюжах червоні й бурі човники кленові.

Осінь прийшла! Час птахам збиратися із дому – у дорогу дальню поспішати. Їде осінь на коні рудому: буде землю в красне прикрашати. Так, іржа вже в'їлася у зачіски каштанів. У ніжно-янтарних фатах стоять берези. Посивіли верби. Шафранові сарафани приміряють липи. Поспіль вражатимуть усіма відтінками багатобарвної палітри клени, а на татарські навіть боляче дивитися буде – так вони розжевріються. Бузковими хвилями ходитимуть від поривів вітру осикові свитки. Вохра вкриє чоло могутніх і статечних мешканців дібров – дубів, а модрини надягнуть помаранчеві сукні… Осінь, чародійка кольорів, і вересень – її вправний і меткий учень – швидко малюють декорації до прощального грандіозного карнавалу природи, чарівного балу падолисту, увертюра до якого вже бринить у повітрі.

Та раптом, ніби прокинувшись від невчасно розпочатої сплячки, Сонце розливає над нивами і лісами, вулицями і будинками незвичайну благодать. І розгоряється "бабине літо". Палахкотять голубі квіти петрових батогів й бузкової герані, по луках розсипаються жовті кульбаби й ромашки, знову веселять очі незабудки ("люби-мене"), удруге вбираються у весільний одяг глуха кропива й суниці. Небеса осяюються сріблястим світінням, що вкриває переліски, гаї, пожухлу стерню, чіпляється за жоржини та айстри, чорнобривці й сальвії, які прикрашають до останнього подиху переліття міські парки, сади, сквери. То у подорож вирушили павучки – тенетники й бокоходи. Прийшла мить їхнього розселення, то й мігрують за вітром, чіпляючись за перепони на шляху, вибілюючи все навколо – і стовбури, і траву, і синь-блакить… І більшає навкруг метеликів, і гудуть джмелі та бджоли: їх знову до трудів праведних кличе нескінченність розкоші, що вже минає…

Вона підбиралася непомітно, крадькома, без галасу й зайвої метушні…

Йдучи вранці на роботу, ми ще не помічали за глянцем щедрої зелені її втаємничених кроків. А повертаючись засвітло додому, теж не відчували: на дві-три хвилини став коротшим сьогодні день. Не звертали, можливо, уваги, як стишувалися такі звичні пташині наспіви. Не зважали на те, що з ринкових прилавків щез "білий налив", а натомість з'явилися смугасті кавуни і сонячно-жовті дині.

Ми думали: серпень, як і всеньке літо, не має кінця. А диму без вогню не буває. Ще кілька тижнів тому в кронах деяких дерев зажевріли крихітні жовті, а подекуди й помаранчеві вуглинки. Мов підземна торф'яна пожежа, поширювалася роздмухувана вітром часу невидима вогняна повінь. І від маленької жаринки зайнялося величезне багаття. То прийшла тепло-руда осінь…

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1845

Вересень – перший місяць осені, перші думки і перші турботи про вирощений врожай. Дуже важливо зробити все вчасно, щоб взимку з легкістю на душі згадувати минулий сприятливий рік. 

Саме в цей час необхідно прибрати все вирощене в строк, вибираючи оптимальну, суху і трохи вітряну погоду. Потрібно встигнути підготувати всі приміщення, де будуть зберігатися й дозрівати наші овочі. Крім усього, потрібно і далі доглядати за літніми та осінніми посівами. Загалом, роботи в саду і на городі у вересні вистачить вдосталь.

Багато овочів, фруктів і ягід вже зібрані,  літні квіти сховалися до наступного сезону. Але холодні ночі і перші осінні дощі не знімають з вас відповідальності за ті рослини, що залишаються в саду на зимівлю. А значить, час знову братися за справу, не випускаючи з уваги нічого.

10 найбільш важливих справ в саду у вересні

Продовжуйте збір врожаю фруктів та ягід

У вересні збирають пізні сорти яблук і груш, обривають горобину, осінні сливи і тернину. Збирати врожай потрібно, починаючи з нижніх гілок, поступово переходячи до верхніх. Фрукти пізніх (зимових) сортів зазвичай добре зберігаються, а значить, варто заздалегідь подбати і про місце для них.

Внесіть добрива під кущі та дерева

Великі (особливо плодоносні) рослини і ґрунт під ними виснажилися за сезон, а отже запас поживних речовин потрібно терміново поповнювати. Восени в ґрунт не вносять азотні добрива, щоб не провокувати зростання листя і пагонів, а роблять упор на калійні та фосфорні. Вам підійдуть мінеральні комплекси з позначкою "осіннє", попіл, суперфосфат, сірчанокислий і хлористий калій.

Обробіть сад від шкідників

До того, як листя опаде з дерев і кущів, а зимуючі комахи сховаються в ґрунт, сад потрібно обробити інсектицидами. Не варто відкладати обробку на жовтень – шкідники вже підуть глибоко в землю. Крім того, після листопаду обприскувати дерева потрібно буде вже іншими засобами.

Очистіть 

пристовбурні кола

Не слід залишати пристовбурні круги і міжряддя малини, полуниці та інших ягідників не прополеними на зиму. За час, що залишився до холодів, бур'яни встигнуть розростися, розмножитися і ще щільніше захопити відвойовану територію. Позбавтеся від них, підкопавши коріння або змастивши листя гербіцидом. Після видалення рослинних залишків прорихліть землю і замульчуйте її торфом, перепрілою тирсою, перегноєм або іншим доступним матеріалом.

Проведіть вологозарядкові поливи

Після спекотного і сухого літа деревам потрібен рясний вологозарядковий полив. Ґрунт під ними повинен промокнути на 1-1,5 м. Для цього молодим деревцям потрібно 40 л води, дорослим деревам – 50-70 л, а крупномірам – понад 100 л. Важливо пам'ятати, що такий полив можна здійснювати тільки після того, як з дерев облетіла велика частина листя.

Зробіть санітарну обрізку

Уважно огляньте кущі, дерева і ягідники і видаліть всі засохлі, хворі, пошкоджені пагони. Після цього можете відразу здійснити формуючу обрізку саду, а можете відкласти її до кінця зими – початку весни. Не забудьте про кущі суниці – востаннє видаліть вуса й хворі листя.

Посадіть 

молоді дерева і кущі

Поки в пам'яті свіжі всі цікаві сорти і незвичайні види дерев і чагарників, прикрасьте свій сад новими зразками. На початку осені молоді саджанці продаються в розплідниках в достатку, а якщо ви посадите їх у вересні, то у них буде час вкоренитися. Заздалегідь (за 2 тижні) приготуйте для саджанців ями і поживну ґрунтосуміш, щоб не довелося поспіхом прикопувати їх будь-де.

Побіліть

стовбури дерев

Якщо не впевнені, що зможете потрапити в сад в кінці зими, коли перші сонячні промені, відбиваючись від білосніжного покриву, стають небезпечними для дерев, краще проведіть побілку восени. Використовуйте для цього водоемульсійну фарбу, яка перенесе осінні дощі і не злізе. Також можна обмотати стовбури і скелетні гілки дерев білою мішковиною, спанбондом або іншим матеріалом, що не пропускає світло.

Обріжте малину

Після збору останніх ягід   малини приступайте до обрізання всіх кущів, зокрема і літніх сортів. У літньої малини видаліть пагони, гілки (вони коричневого кольору), а молоді укоротіть. Ремонтантну малину зріжте до основи або, якщо хочете отримати частину ягід у першій половині літа, залиште на кущі 3-5 сильних гілок і укрийте їх на зиму так само, як звичайну малину.

Зніміть ловчі пояси 

з дерев

Якщо на літо ви розставляли в саду феромонні і ароматичні пастки, кріпили до дерев ловчі пояси або ліхтарики, пора їх зняти. Очистіть їх від шкідників і спаліть або знезаражуйте і приберіть у сухе місце до наступного року. Після цього очистіть стовбури щіткою від моху, лишайника, наростів, які могли утворитися під ловчим поясом за літо.

Найважливіші справи у городі у вересні

Приберіть пізні сорти картоплі і почніть прибирання коренеплодів

Не пізніше вересня потрібно викопати картоплю і покласти її на зберігання. Справа навіть не в тому, що після всихання бадилля вона вже не росте, а в тому, що ґрунтові комахи, як і раніше, хочуть їсти. Та й осінні дощі можуть перетворити бульби в справжній “кошмар”. Також у вересні потрібно прибирати буряк, моркву, редьку, ріпу та інші коренеплоди.

Накрийте гряди 

із зеленню і овочами

Якщо в прогнозі погоди для вашого регіону передбачаються заморозки, укрийте гряди з овочами і зеленими культурами спанбондом або плівкою. Закривайте на ніч парники і теплиці, оскільки холодні ночі негативно позначаться на швидкості зростання і визрівання овочів.

Полийте землю біопрепаратами

Якщо під час літнього сезону ви виявили, що на грядах розвиваються грибки або шкідливі бактерії, після збору врожаю бажано обробити ґрунт, щоб позбутися від цієї проблеми на наступний сезон.

Заготовте ґрунт для розсади

Розгрібати сніг і довбати мерзлий ґрунт взимку – задоволення на любителя. Тому ґрунт для розсади варто заготовити заздалегідь, набравши його з грядок, звільнивши від бур'янів. Восени мішки з ґрунтом поставте в сухе місце і залишіть до весняної пори, туди ж можна віднести пісок, торф, попіл та інші компоненти, які ви плануєте використовувати в лютому-березні.

Приберіть кущі ґрунтових помідорів 

і огірків

Коли ви живете не на півдні країни, то вересень – останній місяць для ґрунтових помідорів і огірків. Якщо ваші посадки ще не загинули від переохолодження і хвороб, не провокуйте їх, а зберіть плоди і видаліть бадилля з ділянки. Хворі екземпляри спаліть, здорові відправте в компост або в основу теплих грядок, але в будь-якому разі не залишайте на зиму на місці. Зібрані помідори можуть ще дозріти, а потім їх можна з'їсти або законсервувати.

Підготувала 

Наталія РОМАНОВСЬКА.

Вересень – перший місяць осені, перші думки і перші турботи про вирощений врожай. Дуже важливо зробити все вчасно, щоб взимку з легкістю на душі згадувати минулий сприятливий рік. 

Саме в цей час необхідно прибрати все вирощене в строк, вибираючи оптимальну, суху і трохи вітряну погоду. Потрібно встигнути підготувати всі приміщення, де будуть зберігатися й дозрівати наші овочі. Крім усього, потрібно і далі доглядати за літніми та осінніми посівами. Загалом, роботи в саду і на городі у вересні вистачить вдосталь.

Багато овочів, фруктів і ягід вже зібрані,  літні квіти сховалися до наступного сезону. Але холодні ночі і перші осінні дощі не знімають з вас відповідальності за ті рослини, що залишаються в саду на зимівлю. А значить, час знову братися за справу, не випускаючи з уваги нічого.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 468

Святкова атмосфера нині панує у виставковій залі Ковельського історичного музею. Як світлицю гарна господиня вбирає напередодні Великодня рушниками, так прикрасила галерею своїми вишивками талановита ковельська майстриня Ніна Габрилевич до 29-ї річниці Незалежності України.

Понад вісімдесят виробів, оздоблених вишивкою різних технік, представила жінка на персональній виставці. Тільки рушників тут більше пів сотні.

Червоні та чорні нитки переплітаються на полотні у вигадливі візерунки, вимальовуючи дерево роду, чашу добробуту, дивовижних птахів, чарівні квіти, геометричні орнаменти. Особливо цікавим є перший рушник, який вишила пані Ніна — весільний. Він створений ще на домотканому гуцульському полотні. Власне, з цього рушника і почала творитись колекція майстрині.

На сьогодні її доробок надзвичайно багатий та різноманітний: рушники, серветки, ікони, вимпели, сорочки і, навіть, вишита обкладинка до «Кобзаря» та декоративні бейджики для ковельської філії «Союзу Українок». І все це представлено в експозиції.

У кожну роботу пані Ніна вкладає свої любов та тепло. Чимало їх птахами розлетілись по світу та гріють господарям серця спомином про Україну.

Жінка залюблена в свою справу: стіжок за стіжком, хрестик за хрестиком створює все нові шедеври. Не прагне ні з ким змагатися чи мірятися майстерністю у вишиванні, її місія — нести у світ красу.

Двадцять років тому майстриня вперше презентувала свої роботи широкому загалу. За цей час її творчість полюбилась ковельчанам, адже вона не лише вражає своєю досконалістю, а й надихає інших.

Запрошуємо ковельчан та гостей міста відвідати виставкову залу та поринути у чарівний світ вишитих українських традицій від ковельської майстрині Ніни Габрилевич!

Василина Столярчук, 

науковий співробітник Ковельського історичного музею.

Святкова атмосфера нині панує у виставковій залі Ковельського історичного музею. Як світлицю гарна господиня вбирає напередодні Великодня рушниками, так прикрасила галерею своїми вишивками талановита ковельська майстриня Ніна Габрилевич до 29-ї річниці Незалежності України.

Понад вісімдесят виробів, оздоблених вишивкою різних технік, представила жінка на персональній виставці. Тільки рушників тут більше пів сотні.

Червоні та чорні нитки переплітаються на полотні у вигадливі візерунки, вимальовуючи дерево роду, чашу добробуту, дивовижних птахів, чарівні квіти, геометричні орнаменти. Особливо цікавим є перший рушник, який вишила пані Ніна — весільний. Він створений ще на домотканому гуцульському полотні. Власне, з цього рушника і почала творитись колекція майстрині.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 328

Наступного  вівторка, 1 вересня, у наших дітей та їх батьків – особлива подія: багато   хлопчиків і дівчаток Ковельщини, як і всієї України, підуть перший раз у перший клас. І хоч пандемія коронавірусу внесла свої корективи в організацію навчального процесу в закладах освіти, проведення свята Першовересня, хочеться вірити, що і в школярів, і в педагогів все буде гаразд, діти впевнено крокуватимуть шляхом у Країну Знань.

НА СВІТЛИНІ  ви бачите юну ковельчанку Мілану ЯРЕНЧУК, котра  буде навчатися у школі №12. Тож нехай Господь допомагає і їй, і всім учням та студентам нашого краю в оволодінні знаннями. В добру путь!

Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Наступного  вівторка, 1 вересня, у наших дітей та їх батьків – особлива подія: багато   хлопчиків і дівчаток Ковельщини, як і всієї України, підуть перший раз у перший клас. І хоч пандемія коронавірусу внесла свої корективи в організацію навчального процесу в закладах освіти, проведення свята Першовересня, хочеться вірити, що і в школярів, і в педагогів все буде гаразд, діти впевнено крокуватимуть шляхом у Країну Знань.

НА СВІТЛИНІ  ви бачите юну ковельчанку Мілану ЯРЕНЧУК, котра  буде навчатися у школі №12. Тож нехай Господь допомагає і їй, і всім учням та студентам нашого краю в оволодінні знаннями. В добру путь!

Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 397

Любов Ризванюк — "Заслужений працівник культури України"

З нагоди 29-ї річниці Незалежності України Президент Володимир Зеленський відзначив волинян державними нагородами. Серед них — ковельчанка Любов Ризванюк. Про це йдеться в Указі президента України №335/2020 "Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 330

Спостерігаючи за драматичними подіями, які розгорнулися в ці дні у Білорусі, не можу відкараскатися від думки, що вони мені нагадують те, що відбувалося в Україні 29 років тому. І теж у серпні, напередодні так званого ГКЧП, після краху якого було проголошено Акт державної Незалежності України.

Дехто заперечить: "Як можна порівнювати непорівнюване?  В 1991-ому ще існував СРСР, функціонувала однопартійна система влади, проти якої й боролися демократичні сили".

Все це так. Стала на шлях цієї боротьби  тоді й  Білорусь. Але  прихід у 1994 році на пост президента Олександра Лукашенка "законсервував" радянську модель економіки і політики на довгих 26 літ. Колишній директор радгоспу, спираючись на КДБ, МВС, прокуратуру фактично зумів встановити одноосібну диктатуру, яка на перших початках дала позитивні результати. Завдяки дешевим енергоресурсам Росії, правитель якої Володимир Путін всіляко заохочував до поглибленої співпраці свого білоруського колегу, на плаву трималися державні промислові підприємства, дещо видозмінені, але не реформовані колективні господарства, підвищився матеріальний рівень життя народу.

Тріщина у стосунках лідерів "єдиної  союзної держави", яка такою не стала в силу багатьох причин, поглибилась тоді, коли Московії надокучило на пільгових умовах підгодовувати вередливого Олександра Григоровича та його однодумців. Все-таки ринок диктує свої вимоги, тому російські олігархи почали вимагати від Мінська плати, як-то кажуть, "по векселях". Це не сподобалося Лукашенку, котрий десь рік тому почав розігрувати антиросійську карту, звинувачуючи Путіна у всіх мислимих і немислимих гріхах. Апогеєм конфлікту став арешт групи "Вагнера", яка, за словами президента Білорусі, намагалася вчинити військовий переворот у країні.

Політичні ігрища на владному Олімпі, схоже, не  надто хвилювали білорусів. Було що їсти, було що пити, мали добре оплачувану роботу, то чого  гніватися на "бацьку"? Але мир і спокій у суспільстві було порушено в період підготовки і проведення президентських виборів 10 липня ц. р. Не розуміючи реалій життя, як їх не розуміли у 90-их роках комуністичні правителі Радянського Союзу та країн так званого соцтабору, Олександр Лукашенко вважав, що Білорусь лежить біля його ніг, а він може з нею робити все, що заманеться. В тому числі – фальсифікувати результати виборів, згідно з якими він переміг свого головного конкурента Світлану Тихановську з більш, як 80-ма  відсотками голосів виборців (!).

Але виявилося, що білоруський народ вже не той, що був 26, 10 і навіть 5 років тому: він не погодився з оприлюдненими ЦВК підсумками. І не тільки не погодився, а й став рішуче протестувати. Від такої непокори лагідних і тихих білорусів у диктатора, грубо кажучи, "поїхав дах". Як? Він стільки зробив для людей, а вони його критикують і зневажають, ображають і глузують. Присікти неподобство, поставити всіх у стійло!

І омонівці, міліціянти, нацгвардійці вступили у бій з власним народом, стали розганяти непокірних, б'ючи і катуючи їх при цьому. Щоправда, згодом отямилися (чи їх "отямили") і перестали чинити насильство. Але народ не зміг пробачити знущань над собою ані Лукашенку, ані його озброєним бандюганам, вийшовши на мирні 200-тисячні демонстрації 16 і 23 серпня ц. р.

Протести громадян Білорусі викликали справжню істерику у "бацьки". Він почав залякувати людей громадянською війною, нападом НАТО на країну, брехати про загрозу з боку Польщі, Прибалтики і навіть України. При цьому звернувся за допомогою і порадами до президента Росії Володимира Путіна, якого ще зовсім недавно критикував за спроби дестабілізувати політичну ситуацію в Білорусі і намагання здійснити державний переворот.

Слова і дії Лукашенка викликали негативну реакцію у світової спільноти, обурили мирне населення держави, яке вимагало і вимагає всього-на-всього справедливості і припинення репресій. Вершиною зухвальства "бацьки" був його вчинок минулої неділі, 23 серпня ц. р., коли він разом із 15-річним сином Миколою прибув у свою резиденцію в повному військовому спорядженні і з автоматом у руці (!), тепло вітаючись з багатосотенною і озброєною до зубів охороною.

Соціальні мережі одразу наповнилися їдкими коментарями й дотепними мемами з приводу такого вчинку білоруського "Рембо", суть яких зводиться до запитання: "З ким збирається воювати диктатор?". І справді: в кого стрілятиме Лукашенко, у якого, судячи з усього, не  все гаразд із психічним здоров'ям? В народ, що вийшов на вулиці? В беззахисних жінок із квітами і прапорцями в руках? У робітників, котрі  беруть участь у страйках? Про це, мабуть, знає лише сам колишній директор радгоспу, який зневажає білорусів, називаючи їх то "вівцями", то "щурами", то іншими глузливими словами.

Сьогодні зрозуміло, що Лукашенко добровільно влади не віддасть і, очевидно, втримає її деякий час у своїх руках, спираючись на силові структури. В Білорусі нема справжнього руху опору, який би міг змістити з "престолу" людину, що втратила глузд. Але це – сьогодні. А що буде завтра? Про це варт би подумати узурпатору і тирану, адже насильно милим довго не будеш.

Є й інша проблема: як вестиме себе Лукашенко стосовно України, владі котрої постійно погрожує? Чи не відкриє "другий фронт" на заході країни, заручившись підтримкою Москви, роль друга якої і особисто Володимира Путіна він старанно виконує, перевзувшись, як-то кажуть, просто на ходу?

Коротше кажучи, запитань більше, аніж відповідей, хоч особисто мені здається, що Лукашенко переграв сам себе, зайшовши добровільно у глухий кут.

Ярема ГОЯН.

Спостерігаючи за драматичними подіями, які розгорнулися в ці дні у Білорусі, не можу відкараскатися від думки, що вони мені нагадують те, що відбувалося в Україні 29 років тому. І теж у серпні, напередодні так званого ГКЧП, після краху якого було проголошено Акт державної Незалежності України.

Дехто заперечить: "Як можна порівнювати непорівнюване?  В 1991-ому ще існував СРСР, функціонувала однопартійна система влади, проти якої й боролися демократичні сили".

Все це так. Стала на шлях цієї боротьби  тоді й  Білорусь. Але  прихід у 1994 році на пост президента Олександра Лукашенка "законсервував" радянську модель економіки і політики на довгих 26 літ. Колишній директор радгоспу, спираючись на КДБ, МВС, прокуратуру фактично зумів встановити одноосібну диктатуру, яка на перших початках дала позитивні результати. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1

Славнозвісна ковельська велетенська вишита сорочка продовжує об’єднувати українців. Цього разу понад 50 представників нашого міста та Волині дружною компанією підкорили Говерлу.

У День Державного Прапора, напередодні Дня Незалежності України з піднесеним духом та патріотичним настроєм розгорнули найбільшу українську вишиту сорочку на найвищій вершині нашої держави!

«Масове сходження на найвищу вершину українських Карпат та найвищу точку України гору Говерлу, висота якої 2061 метр, підняття та розгортання на вершині велетенської вишитої вручну хрестиком сорочки та 8-метрового вишитого хрестиком учнями ковельських навчальних закладів поясу-крайки. (Ідейні засновники та організатори проєкту «З Україною в серці” – ГО «Велика ідея», м. Ковель, Волинська обл. Робота над вишиванням тривала 365 днів)» – саме так звучить новий рекорд України.

Ініціатори та організатори встановлення рекорду України – Олександр Романюк (туристичні подорожі «Шалені Карпати», м. Ковель) та ГО «Велика ідея» (автор проєкту «З Україною в серці» зі створення вишиванки у 2017-2018 роках). 

Підтримали ідею встановлення рекорду та допомогли вирішити фінансові питання партнери події – Туристичні подорожі “Шалені Карпати», Онлайн-ЗМІ «Ковель_онлайн», агенція брендового друку «Printellect».

Безмежну вдячність організатори адресують учасникам походу, які по черзі несли великий рюкзак з вишиванкою на Говерлу, а особливо ковельчанину Улітичу Святославу. 

Учасниками рекорду, зокрема, стали і представники ковельських та волинських організацій, що для більшості з них було сюрпризом: Молодіжний центр «Місто ідей», Ковельський МРВ Центр пробації, Ресторан «ОТТО», Патрульна поліція м. Ковеля, фотограф Оля Лихобицька.

А наймолодшим учасником рекорду України став 5-річний ковельчанин Марк Чеханюк – сильний і спритний хлопчик.

 «Ми разом зробили це, і ми щасливі! Нічого у світі не зрівняється з емоціями людей, об’єднаних духом патріотизму, любові до своєї країни, а особливо після підкорення найвищої гори в Україні напередодні Дня Незалежності нашої держави!» – діляться враженнями організатори Олександр Романюк і представники ГО «Велика ідея».

СКІЛЬКИ “КОШТУВАЛА” ВЕЛЕТЕНСЬКА РЕКОРДНА ВОЛИНСЬКА ВИШИВАНКА? Факти та імена:

– Ініціювали та організували створення велетенської вишиванки команда активістів ГО «Велика ідея» на чолі з координаторами проєкту Інною та Павлом Поліщуками у м. Ковелі ще у 2017-2018 р.р. 

На виріб було використано:

– для пошиття: 42,5 метри тканини; флізелін 15 метрів; швейні клейкі стрічки 1 рулон; 3390 м ниток (6 клубків ниток по 565 м кожен); кілька десятків голок, шпильок, булавок;

– 100 тисяч хрестиків, вручну покладених на полотно;

365 днів дорогоцінного часу – вишивали усі бажаючі (за підрахунками організаторів понад 2500 осіб долучилися до проєкту).

Презентацію готової вишитої сорочки організували у м. Ковелі у 27-й День Незалежності, одягнувши її на семиметровий двадцятитонний пам'ятник Т. Г.  Шевченку.

У вишиванки є власна книга побажань «Етикетка до вишиванки».

ЧОМУ РЕКОРДНА ВОЛИНСЬКА ВИШИВАНКА – БЕЗЦІННА?

– більше 2500 українців з м. Ковеля та Волинської, Львівської, Донецької, Луганської, Київської, Одеської областей та гостей з Великої Британії, США, Італії, Франції додали часточку власної душі та своєї роботи у вигляді червоних і чорних хрестиків, покладених на полотно; 

– понад 1000 учнів та вчителів з 13-ти шкіл м. Ковеля і околиць, які вишивали індивідуальні орнаменти на 8-метровому поясі-крайці, у позаурочний час, готуючи вечорниці, де вишивали і читали твори Кобзаря, наспівували українських пісень;

– МПП “Фірма “Аліса”, на чолі з Аллою Лущенковою, яка пожертвувала власною відпусткою і замість релаксу на морі разом з командою кроїла, обметувала і зшивала 42,5 метрів тканини; 

– безсонна ніч дизайнера зі Львова Галини Сагановської, яка розробляла дизайн вишивальної частини;

– численні зустрічі, поради та обговорення деталей створення вишиванки з головними вишивальницями проєкту Ніною Габрилевич та Ольгою Рудик, представниками Ковельської міської ради та комунальними службами з технічних питань щодо достойної презентації виробу, долучення професійних колективів та гостей Волині різних сфер діяльності, захоплень, віку тощо до процесу вишивання.

 Усі учасники проєкту «З Україною в серці» працювали із гарячими серцями «за ідею» та без комерційної чи політичної складової. Витрати на матеріали (тканину, нитки та розхідники) оплатили координатори проєкту особисто.

Єднаймося, українці, бо ми того варті!

Слава Україні!

Славнозвісна ковельська велетенська вишита сорочка продовжує об’єднувати українців. Цього разу понад 50 представників нашого міста та Волині дружною компанією підкорили Говерлу.

У День Державного Прапора, напередодні Дня Незалежності України з піднесеним духом та патріотичним настроєм розгорнули найбільшу українську вишиту сорочку на найвищій вершині нашої держави!

«Масове сходження на найвищу вершину українських Карпат та найвищу точку України гору Говерлу, висота якої 2061 метр, підняття та розгортання на вершині велетенської вишитої вручну хрестиком сорочки та 8-метрового вишитого хрестиком учнями ковельських навчальних закладів поясу-крайки. (Ідейні засновники та організатори проєкту «З Україною в серці” – ГО «Велика ідея», м. Ковель, Волинська обл. Робота над вишиванням тривала 365 днів)» – саме так звучить новий рекорд України.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 387

Уже стало традицією під час міських заходів з нагоди Дня Незалежності України у Ковелі створювати фотозони у національному стилі. Цьогоріч їх облаштували у парку культури і відпочинку імені Лесі Українки.

Кожна з них – маленький шедевр, витвір мистецтва. В імпровізованих «фотостудіях», дбайливо створених із смаком та фантазією, охоче фотографувалися і діти, і дорослі, поодинці та цілими родинами. Сюжети для знімків різноманітні: етнічні мотиви, державна символіка, композиції в національних кольорах.

Тож чимало людей впродовж дня скористались можливістю зробити оригінальні фото на згадку про неповторні і особливі моменти.

А попрацювали над фотозонами різні колективи – Народного дому “Просвіта”, закладів освіти — ЗДО№1, ЗЗСО №12 та Палацу учнівської молоді, міськрайонного відділу “Центр пробації” і міської організації “ВО “Батьківщина”.

Поблизу Палацу учнівської молоді імені Івана Франка у той день відбулася акція "Малюнок на асфальті", де діти  відтворили тему "З Україною в серці".

А напередодні, 23 серпня, в історичному музеї відкрилася тематична експозиція "В Україні – наша воля й доля", яка відтворює мовою фотосвітлин і документів  історію боротьби  українського народу за волю і демократію.

Наш кор.

НА ЗНІМКАХ: фотозони у парку культури і відпочинку імені Лесі Українки; акція "Дитячий малюнок на асфальті"; експозиція в історичному музеї "В Україні – наша воля й доля"; відвідувачі музею Олександр КОРОЛЬ і Катерина ЛЮБОВА з Києва.

Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Уже стало традицією під час міських заходів з нагоди Дня Незалежності України у Ковелі створювати фотозони у національному стилі. Цьогоріч їх облаштували у парку культури і відпочинку імені Лесі Українки.

Кожна з них – маленький шедевр, витвір мистецтва. В імпровізованих «фотостудіях», дбайливо створених із смаком та фантазією, охоче фотографувалися і діти, і дорослі, поодинці та цілими родинами. Сюжети для знімків різноманітні: етнічні мотиви, державна символіка, композиції в національних кольорах.

Тож чимало людей впродовж дня скористались можливістю зробити оригінальні фото на згадку про неповторні і особливі моменти.

А попрацювали над фотозонами різні колективи – Народного дому “Просвіта”, закладів освіти — ЗДО№1, ЗЗСО №12 та Палацу учнівської молоді, міськрайонного відділу “Центр пробації” і міської організації “ВО “Батьківщина”.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 644

З нагоди Дня Державного Прапора України та 29-ї річниці Незалежності України  23 серпня на площі біля Центру культури та дозвілля Люблинецької об'єднаної територіальної громади  відбулися урочиста церемонія підняття Державного Прапора України та святковий концерт аматорів художньої самодіяльності району.

Участь в заході взяли керівники райдержадміністрації, районної, селищної рад, представники підприємств, установ та організацій,  жителі району.

День Незалежності України – це найбільше національне свято. Незалежність є найціннішим скарбом, найвищим досягненням і найвагомішим надбанням, здобутим поколіннями українців.

Захід розпочався із спільної молитви за Україну та церемонії підняття Державного Прапора України під звуки Гімну.

Учасники зібрання вшанували хвилиною мовчання пам'ять всіх загиблих Героїв України, які віддали життя за свободу та незалежність держави.

Потому відбулось покладання квітів до пам'ятників та пам'ятних знаків, які увіковічнюють героїчну і водночас трагічну історію нашої держави.

Звертаючись до присутніх з вітальним словом,  заступник голови райдержадміністрації Роман Кульцман, голова районної ради Андрій Броїло, Люблинецький селищний голова Наталія Сіховська підкреслили історичне значення ключових кроків, здійснених на шляху до проголошення Незалежності держави.

За особистий внесок у розвиток Волинського краю, вагомі досягнення у праці, активну громадянську позицію  та з нагоди Дня Незалежності України Почесною грамотою облдержадміністрації нагороджено Сергія Джалу, інженера з охорони і захисту лісу Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "Тур" та Подякою голови облдержадміністрації – Ірину Лисюк, головного бухгалтера ТзОВ "Західмонолітбуд".

За вагомий особистий внесок в утвердження України  як суверенної, демократичної держави, у соціально-економічний розвиток Ковельщини, активну громадянську позицію та з нагоди 29-ї річниці Незалежності України Почесною грамотою райдержадміністрації, районної ради нагороджені: Вікторія Котик, лікар загальної практики – сімейний лікар Люблинецької амбулаторії загальної практики сімейної медицини ЦПМСД Ковельського МТМО та  Михайло  Маркевич, старший солдат запасу, учасник АТО.

Щирими українськими піснями всіх присутніх вітали учасники художньої самодіяльності Ковельщини.

Сектор організаційної 

та інформаційної діяльності апарату райдержадміністрації.

Фото Сергія ДАНИЛЮКА.

З нагоди Дня Державного Прапора України та 29-ї річниці Незалежності України  23 серпня на площі біля Центру культури та дозвілля Люблинецької об'єднаної територіальної громади  відбулися урочиста церемонія підняття Державного Прапора України та святковий концерт аматорів художньої самодіяльності району.

Участь в заході взяли керівники райдержадміністрації, районної, селищної рад, представники підприємств, установ та організацій,  жителі району.

День Незалежності України – це найбільше національне свято. Незалежність є найціннішим скарбом, найвищим досягненням і найвагомішим надбанням, здобутим поколіннями українців.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 423

З 25 липня по 5 серпня ц. р. у селі Пульмо Шацького району на спортивно-реабілітаційній базі "Паралімпієць" Волинського регіонального центру з фізичної культури і спорту "Інваспорт" відбувся навчально-тренувальний збір з боча серед осіб з ураженнями опорно-рухового апарату. 

Метою даного заходу була якісна підготовка спортсменів до місцевих, обласних, всеукраїнських змагань.

Під керівництвом Володимира Кравчука, голови громадської організації "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії", завзято тренувались шість спортсменів-бочистів з Ковельщини. Чудова погода та дружна команда, а також командний дух в процесі тренувань забезпечили незабутні враження від збору.

Приділили час й активному відпочинку на озері Світязь, позасмагали, покупались та покатались на катамаранах.  

Ця поїздка додала усім учасникам сили та спонукатиме до нових спортивних звершень.

Ольга Яренчук,

прес-секретар

                                                   громадської організації

"АСОЦІАЦІЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ  

     "ДОБРОДІЯ В ДІЇ".

Фото автора.

З 25 липня по 5 серпня ц. р. у селі Пульмо Шацького району на спортивно-реабілітаційній базі "Паралімпієць" Волинського регіонального центру з фізичної культури і спорту "Інваспорт" відбувся навчально-тренувальний збір з боча серед осіб з ураженнями опорно-рухового апарату. 

Метою даного заходу була якісна підготовка спортсменів до місцевих, обласних, всеукраїнських змагань.

Під керівництвом Володимира Кравчука, голови громадської організації "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії", завзято тренувались шість спортсменів-бочистів з Ковельщини. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 268