(Продовження. 

Поч. в номерах за 14 і 28 січня ц. р.).

Бо коли вони з тими наганами посунулися брати податки у бабиного брата Івана, який після довгих років перебування на фронтах повернувся додому та був контужений, то нагани їм не допомогли. Сміливий та дуже сильний брат Іван взяв сокиру, став поміж двома «уполномоченними» і сказав, показавши на сокиру:

– Уто вам, хлопци, пудатки. Удного точно зарубаю. Ни встигните і стрельнути зу своїх пістолів. Я ше не таких бачив. 

Уполномочєні забралися і пішли та більше ніколи до Івана не заходили. 

А якось зібралася баба Ярина на Спаса піти до церкви яблука посвятити. «А то ж завжди така пура, шо жнива. В кулгоспі роблять день і нич. Уд малого ду великого – всі на поли або на туку».

Баба спеціально відпрацювала цілу ніч на току біля віялки і на ранок пішла до церкви. Один із активістів вирішив вислужитися. 

Якраз приїхав уповноважений з району. Йому донесли, що баба Ярина кинула роботу в жнива і посеред білого дня пішла в церкву, куди можна було ходити тільки таким старим людям, які вже й пересуватися не могли. 

Прямо на току влаштували над бабою суд. Кричали на неї, обзивали, називали саботажницею, погрожували, що віддадуть під суд у Ковелі та запроторять у тюрму.

Почали складати протокол.

І тут баба Ярина спромоглася захищатися: 

– Та я ж цілу нич рубила, шо ж ви робите? Хіба ж то людина може рубити і день і нич?

Уповноважений з району запитав місцевих, чи то правда? Ті зніяковіло  підтвердили, що то таки-так. Суд мусили припинити.

Добре, що спромоглася Ярина відповісти, а якби промовчала – то потягнули б до кутузки або наклали б великий штраф.

Колгоспу віддала баба Ярина всі сили і здоров’я. Працювала до глибокої старості.

Льон, картопля, зернові та цукрові буряки з року в рік потребували її рук від сходу до заходу Сонця.

В перші роки після війни збіжжя косили руками. Чоловіки – косами, а жінки – серпами. Цілий день підбирати за косарями скошене жито чи пшеницю, в’язати снопи та ставити полукіпки, цілий день тягнути на Сонці серпа чи косу – треба було мати велику силу і ще більшу витримку.

Я, сільська людина, привчена змалку до роботи, більше 4 – 5 годин не міг косити – повністю знесилювався.

– Бу то ти ни втєгнутий, – казала мені баба. – Втєгнутися треба. І шоб руки зашкарубли – туді музулів ни буде. Мулудий кінь тоже ни може удразу добре тєгти, али звикне і тєгне. Так, я тубі скажу, і людина. 

Як гарно цвіте льон! Але    як же важко його рвати руками.

У сільських жінок згадуваних часів на весь рік залишалися після рвання льону глибокі борозни на руках. Цупке стебло різало руки, а до рукавиць в колгоспі ніхто й додуматися не міг.

Десятки гектарів льону в кожному селі волинського Полісся забезпечували тканиною мільйони людей.

А для тих, хто його вирощував, залишалися тільки борозни на руках. Навіть гроші не платили. Придумали нечувані світом в 20–му столітті трудодні.

Та понад усе були цукрові буряки.

Що то значить сполоти та прорвати, повзаючи на колінах чи зігнувшись на цілий день до самої землі, 10 гектарів буряків! Сучасна людина не може навіть уявити, як можна обробити таку площу.

Найгірше з буряками восени. Копають їх, коли вже осінь зиму кличе.

Буряк любить чорнозем, який в нас межує з глинистим ґрунтом. Як з неба починає моросити чи поливати дощем або вже й снігом, то на такій землі одну ногу витягнеш, а другу не можеш.

Росте буряк глибоко. Баба Ярина пам’ятає, як копали руками. Лопата в мокру землю не лізла. Товклися колгоспні жінки в цій липкій грязюці щодня аж до темряви, бо інакше свою ділянку не збереш. А потім знову стояли, зігнувшись «в три погибелі», щоб обрізати з буряків гичку.

Бувало, коли сильно задощить та розвезе дороги так, що не проїдеш, не пройдеш, в село закидали військову частину з їхньою сильною технікою. Але й вона не витримувала колгоспу і буряків. Машини часто вгрузали і засідали в болоті по самі вікна кабін.

Промоклі та задубілі від холоду солдати проклинали день і час, коли їх посилали на буряки. Однак вони, поробивши трохи, від’їжджали, а наші люди залишалися назавжди.

І за рабську працю знову отримували трудодні.

Баба Ярина була людиною малограмотною, простою і наївною. Її легко було ошукати. Колись племінник вирішив над нею пожартувати і спеціально розповів, що в сусідньому селі – Голобах трапилась велика аварія – розбилися два трамваї і загинуло багато людей. Сердобольна баба плакала і всім розповідала про «трагедію», поки хтось не роз’яснив їй, що то над нею насміялися, що ніяких трамваїв в Голобах ніколи не було і немає. 

Б.Я.: А я там знаю, шо там в тих Гулобах? Чи тамичка є той транвай чи нима? Я тамичка сто літ ни була. 

Якось я спитав у баби, за кого вона буде голосувати під час чергових виборів? Вона відповіла, що за Якубовича, бо він подарунки роздає. 

Б.Я.: Тая наша агітатурша гувурила, шо генші  дипутати ничо давати ни будуть, а Якубович має тиї призи руздавати.  

А ще одного разу, коли їй дуже болів шлунок і піднялося «давлєніє»,  племінниця дала їй вітамінів, бо інших таблеток не було. Баба Ярина відразу видужала і сказала, що кращих ліків вона ще не пробувала. Дуже просила ще таких таблеток привезти.

Б.Я.: Дитинучко, привизи мині тих таблєток. Такі вуни мині добри. Уд усього пумагають. І уд гулуви і уд жилудка і уд давлєнія.

Після аварії в Чорнобилі баба ніяк не могла зрозуміти, що таке радіація і не вірила, що вона дійшла аж до нашого села, казала, якби її хтось пофарбував у червоний колір і вона побачила – тоді би повірила.

Б.Я.: В нас тутичка ниякуї радиациї нима і ни може бути, бу ми чусник їмо і трускавкі і пузюнькі, і правдиви гриби, а вуни уд усього пумагають.

Незважаючи на те, що баба не прочитала жодної книжки, вона знала стільки всього, чого не знав та не знаю я, на чому не знається моє покоління та й, напевно, не буде вже знатися ніхто.

Вона вміла майже точно визначати час за Сонцем. Знала, якої погоди треба чекати ближчими днями. Взимку за інеєм на вікнах могла сказати, скільки градусів морозу надворі.

Знала безліч трав і від чого вони помагають людям чи худобі. Вміла відрізняти за співом багато птахів. Знала, що саме цієї ночі має отелитися корова.

Знала силу-силенну приказок, прислів’їв, казок, бувальщин, обрядів, пісень. Вміла заговорювати дітей від переляку.

Вміла робити безліч і безліч всілякої селянської роботи.

Баба Ярини застала і жила ще в тому поколінні, яке було останнім, яке вело натуральне господарство. 

Ці люди вміли робити все, щоб вижити без будь-якої сторонньої участі. Вимочувати коноплі та ткати полотна. Прясти та рівняти тканину рублем і качалкою. Робити з лика постоли, плести  з лози кошики та дитячі колиски, шити чоботи, катати валянки, квасити, сушити, солити, заготовлювати на зиму різну їжу, майже одними руками обробляти землю, молотити збіжжя ціпом, молоти зерно в жорнах, доглядати худобу, обходитися без лікарів від народження до смерті.

Після них вже майже ніхто цього робити так добре не вміє.   

Баба Ярина не дожила до ста років. Ледь-ледь не вистачило.

І хоч не було на той час у неї ні дітей, ні онуків, ні чоловіка, ні братів , ні сестер, однак з’їхалися люди на похорони, щоб віддати останню шану і з Голоб, і з Ковеля, і з Рівного, і ще з багатьох місць.

За життя люди часто питали у баби, в чому секрет її довголіття?

Б.Я.: Людочки добри, а бо я знаю, чуго то вуно так. Мабуть на руду мині так написано.

(Закінчення 

на 4-й стор.).

(Продовження.  Поч. в номерах за 14 і 28 січня ц. р.).

Бо коли вони з тими наганами посунулися брати податки у бабиного брата Івана, який після довгих років перебування на фронтах повернувся додому та був контужений, то нагани їм не допомогли. Сміливий та дуже сильний брат Іван взяв сокиру, став поміж двома «уполномоченними» і сказав, показавши на сокиру:

– Уто вам, хлопци, пудатки. Удного точно зарубаю. Ни встигните і стрельнути зу своїх пістолів. Я ше не таких бачив. 

Уполномочєні забралися і пішли та більше ніколи до Івана не заходили. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 682

У січні понад 3,1 млн українців отримали субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, в середньому – по 1633 грн. З нового року уряд дещо пом'якшив вимоги до отримувачів субсидій, тож тепер більше людей зможуть оформити допомогу. Що змінилось в правилах отримання субсидій, а що залишилось, детально розібрались у Центрі громадського моніторингу та контролю.

Оновлені вимоги до отримувачів

Як і раніше, право на субсидії мають сім'ї, у яких плата за житлово-комунальні послуги перевищує визначений для них обов'язковий платіж. Останній залежить від доходів сім'ї. Щоб вирахувати обов'язковий відсоток платежу, необхідно середньомісячний сукупний дохід сім'ї поділити на кількість її членів, а потім середньомісячний дохід на одну особу поділити на прожитковий мінімум (на сьогодні він становить 2189 грн). Отриманий результат потрібно поділити на 2, а потім помножити на 15%. Це і буде відсоток обов'язкового платежу. 

Варто зауважити, що з 1 січня Кабмін пом'якшив деякі вимоги до отримувачів допомоги, розширивши коло потенційних субсидіантів. За інформацією Мінсоцполітики, тепер на субсидію можуть претендувати сім'ї, "у складі яких є особи, що офіційно працюють за кордоном у країнах, з якими Україною не укладено договорів про соціальне забезпечення, або перебувають за кордоном у період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку". 

Також Кабмін дозволив звертатись по субсидію тим, хто впродовж року успадкував або отримав у подарунок житло чи транспорт вартістю понад 50 тисяч грн. Крім того, уряд надав право на субсидію тим сім'ям, члени яких не мають доходів, які відповідно до законодавства звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Раніше субсидію їм могла призначити лише спеціальна комісія.

Як зазначили в Мінсоцполітики, відтепер відомство інакше рахуватиме граничну величину площі помешкання для отримання субсидії. Раніше це була опалювальна площа, а тепер загальна. Відповідно, за новими правилами загальна площа житлового приміщення не повинна перевищувати 130 м2 для квартир і 230 м2 для будинків. Як зазначили в міністерстві, "це дасть змогу автоматизувати процес отримання даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки в базах даних державних органів влади немає інформації про розміри опалюваної площі приміщень". 

"Карантинні" умови оформлення

Як повідомляють у Мінсоцполітики, у 2021 році, доки триває карантин, субсидія перепризначається автоматично. У поточному опалювальному сезоні 2,7 млн. домогосподарств отримали подовження субсидії без особистого звернення до органів соцзабезпечення. 

Як і торік, наразі діє спрощена процедура оформлення субсидії для українців, які втратили роботу і стали на облік в центрах зайнятості. При цьому субсидія розраховується на 50% більші соціальні норми споживання газу для приготування їжі та підігріву води, електроенергії та водопостачання.

Для тих, хто хоче оформити субсидію вперше, Мінсоцполітики пропонує подати заявку онлайн через сайт subsidii.mlsp.gov.ua. Авторизуватись можна за допомогою BankID, електронного цифрового підпису або електронної пошти. У перших двох випадках достатньо заповнити заяву і декларацію онлайн – і управління соцзахисту розгляне заявку та призначить субсидію. У разі використання електронної пошти доведеться роздрукувати заповнені документи і занести їх особисто до ЦНАПу чи посадовця територіальної громади. Інший варіант – надіслати документи до органу соцзахисту поштою. 

Призначення субсидії відбувається впродовж 10 днів, а якщо потрібно обстежити матеріально-побутові умови сім'ї, то впродовж місяця. Варто зауважити, що з нового року "Ощадбанк" інформує одержувачів субсидій та пільг за допомогою месенджерів.

 

Додаткові компенсації від держави

З січня уряд підвищив ціну на газ та електроенергію для населення, що викликало хвилю протестів по регіонах. Міністр соціальної політики Марина Лазебна заявила, що відомство проситиме про додаткові 10 млрд. грн. для фінансування субсидій. Однак прем'єр-міністр Денис Шмигаль зазначив, що наразі суму збільшувати не будуть, а в разі необхідності уряд звернеться з розрахунками до Верховної Ради. 

"На сьогодні в бюджеті передбачено 36,6 млрд. грн. для виплат субсидій. Ми готові виплачувати субсидії всім громадянам, всім домогосподарствам, які цього потребують", – сказав Шмигаль в ефірі телеканалу ICTV. – "На сьогодні такі розрахунки відсутні. Звичайно, якщо дивитися з розрахунку, що субсидії потрібно буде щомісяця платити як у січні, то можливо нам доведеться збільшувати цю суму".

Тим часом через подорожчання електроенергії Міністерство соціальної політики підготувало проєкт постанови про компенсації людям, які не отримують субсидії і користуються електроопаленням. Згідно з проєктом, зі спецфонду Держбюджету виділять1,4 млрд. гривень.   

Компенсацію нараховуватимуть у січні, лютому і березні всім, хто проживає в багатоквартирних і негазифікованих будинках, в яких відсутнє центральне опалення, а також багатодітним, прийомним сім'ям та дитячим будинкам сімейного типу. Виплати покриватимуть різницю між старим і новим тарифом на електроенергію. У Кабміні запевняють, що в разі схвалення постанови нарахування компенсації відбуватиметься автоматично.

Оксана КОВАЛЬ.

У січні понад 3,1 млн українців отримали субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, в середньому – по 1633 грн. З нового року уряд дещо пом'якшив вимоги до отримувачів субсидій, тож тепер більше людей зможуть оформити допомогу. Що змінилось в правилах отримання субсидій, а що залишилось, детально розібрались у Центрі громадського моніторингу та контролю.

Як і раніше, право на субсидії мають сім'ї, у яких плата за житлово-комунальні послуги перевищує визначений для них обов'язковий платіж. Останній залежить від доходів сім'ї. Щоб вирахувати обов'язковий відсоток платежу, необхідно середньомісячний сукупний дохід сім'ї поділити на кількість її членів, а потім середньомісячний дохід на одну особу поділити на прожитковий мінімум (на сьогодні він становить 2189 грн). Отриманий результат потрібно поділити на 2, а потім помножити на 15%. Це і буде відсоток обов'язкового платежу. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 395

Вкрав телефон

29 січня до Ковельського районного управління поліції надійшла заява від 37-річного ковельчанина про крадіжку телефону.

Як з’ясувалось, подія трапилась за місцем проживання потерпілого. Знайомий, який у нього гостював, викрав засіб зв’язку, чим спричинив шкоду заявнику на суму 2 тисячі гривень.

Правоохоронці відшукали спритника. Викрадену річ вилучили та повернуть власнику.

До слова, 31-річного спритника затримано в порядку статті 208 КПК України, так як чоловік перебував під домашнім арештом за вчинення іншого злочину.

Відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 2 статті 185 (“Крадіжка”) Кримінального кодексу України. Триває слідство.

Пропонував гроші поліцейським 

Днями, близько 20-ї години до Ковельського районного управління надійшло повідомлення про те, що по вулиці Брестській у місті Ковелі трапилася дорожньо-транспортна пригода, один з учасників якої, водій «Опель-Вектри», втік з місця події.

Працівники сектора реагування патрульної поліції зупинили автомобіль на одній із вулиць міста. Аби уникнути відповідальності, керманич залишив у підлокітнику службового автомобіля гроші.

На місце виїхала слідчо-оперативна група Ковельського районного управління поліції, яка зафіксувала факт дачі неправомірної вигоди 35-річним жителем Ковеля.

Вирішується питання про внесення відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 369 (“Пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі”) Кримінального кодексу України.

Окрім того, на водія складено адмінматеріали за частиною 1 статті 130 (“Керування водієм у стані сп’яніння”), статтею 124 (“Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів”), статтею 124-4 (“Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди”) Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ошукали в Інтернеті

28 січня до Ковельського районного управління поліції звернувся 22-річний житель Турійська, який повідомив, що його ошукали під час інтернет-покупки.

В інтернеті він придбав ігрову приставку «Playstation 4 slim» вартістю 4 тисячі гривень. Після переказу грошових коштів зв’язок із продавцем зник.

Працівники поліції відкрили кримінальне провадження за фактом шахрайства та встановлюють особу, причетну до вчинення даного злочину.

l

Поліція вкотре попереджає краян: “Не довіряйте невідомим! Не поспішайте переводити кошти на невідомі рахунки, повіривши у сумнівні акції чи фантастичні знижки. Детально перевіряйте отриману інформацію”.

Пропозиція дешевше придбати талони на пальне зацікавила 37-річного жителя Ковельського району, після чого він переказав 40 000 гривень на вказані реквізити незнайомця. Ніяких талонів чоловік, звісно, не отримав.

Потерпілий звернувся із заявою до поліції. За фактом шахрайства відкрито кримінальне провадження. Правоохоронці встановлюють особу спритника.

У Ковелі пограбували іноземця

Повідомлення про злочин до поліції надійшло 29 січня близько третьої години ночі. 

Далекобійник, 47-річний громадянин іншої держави, зупинився вантажним автомобілем на автозаправці у Ковелі. В той час, коли водій замінював лампи габаритних вогнів, зловмисник проник у кабіну вантажівки та відкрито викрав папку з документами, мобільний телефон і планшет. Загальна сума завданих матеріальних збитків становить 600 EUR. Потерпілий відразу звернувся за допомогою до поліції.

Завдяки небайдужим громадянам зловмисника вдалося затримати. Поліцейські оперативно встановили, що правопорушник – 30-річний житель Ковеля, котрий раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності. Частину викрадених речей вилучили.

Ковельчанина затримали у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України. Після повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 (“Грабіж, поєднаний з проникненням”) Кримінального кодексу України йому обиратимуть запобіжний захід – тримання під вартою.

Санкція статті передбачає від чотирьох до восьми років позбавлення волі.

Брухт перевозив без документів

25 січня наряд відділу реагування патрульної поліції Ковельського районного управління поліції під час патрулювання по вулиці Брестській зупинив автомобіль “Фіат Дукато”. 

Як з’ясувалось, водій перевозив чорний металобрухт без відповідних документів. Аби уникнути відповідальності, 37-річний водій залишив у службовому автомобілі 500 гривень.

На місце виїхала слідчо-оперативна група, яка зафіксувала факт дачі неправомірної вигоди жителем Ковельського району. 

Вирішується питання про внесення відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст. 369 (“Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі”) Кримінального кодексу України.

Окрім того, транспортний засіб з металобрухтом вилучили та помістили на арештмайданчик. Поліцейські перевіряють законність походження даного брухту.

Ковельське районне управління поліції Волинської області.

Патрульні знайшли вкрадений велосипед

Вранці 29 січня ковельським патрульним надійшло повідомлення про крадіжку на вулиці Коперника.

Патрульні миттєво виїхали на місце події. Заявник розповів, що вночі невідомі особи потрапили до його гаражного приміщення та викрали два велосипеди та дві бензопили.

Інспектори виявили сліди велосипеда, які виходили з подвір’я будинку. Оглянувши територію, поліцейські виявили у лісосмузі велосипед, який підходив під орієнтування. Як виявилося, це дійсно велосипед зявника. Надалі патрульні передали справу слідчим.

Працівники сектора реагування патрульної поліції. 

29 січня до Ковельського районного управління поліції надійшла заява від 37-річного ковельчанина про крадіжку телефону.

Як з’ясувалось, подія трапилась за місцем проживання потерпілого. Знайомий, який у нього гостював, викрав засіб зв’язку, чим спричинив шкоду заявнику на суму 2 тисячі гривень.

Правоохоронці відшукали спритника. Викрадену річ вилучили та повернуть власнику.

До слова, 31-річного спритника затримано в порядку статті 208 КПК України, так як чоловік перебував під домашнім арештом за вчинення іншого злочину.

Відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 2 статті 185 (“Крадіжка”) Кримінального кодексу України. Триває слідство.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 523

Єдиноріг — символ чарівності, сили, мудрості, це мрія всіх маленьких і не дуже дівчаток. Ця міфічна істота зустрічається останнім часом у численних фільмах, мультиках, книгах і віршах. 

Дітлахи люблять казкових єдинорогів, адже вони такі чарівні і милі. Хоча батьки й не в змозі подарувати своєму улюбленому чаду цю чудову тваринку, однак створити маленьке диво їм все ж таки під силу! Іграшки-єдинороги уже тривалий час залишаються найпопулярнішими серед дітей по всьому світу. Граючи з ними, сумувати важко, адже вони неодмінно піднімуть настрій кожному. 

Саме такого милого нового друга отримала у подарунок від батьків з нагоди дня народження дев’ятирічна Діанка Троцюк, яку ви бачити на світлині. Ця лагідна істота моментально стала улюбленицею дівчинки і найчарівнішим “мешканцем”  її кімнати. Щиро віримо, що тепер усі мрії Діанки неодмінно збуватимуться, й кожен день її життя буде щасливим і сповненим чудес!

Але чи існують ці казкові тварини насправді, нехай навіть дещо в іншому вигляді? Давайте розберемося.

Хто ж такий єдиноріг? Як відомо, єдиноріг – це білосніжний магічний кінь, на лобі якого є кручений гострий ріг (за деякими версіями, покритий золотом). Образ єдинорога прийшов в сучасну міфологію, як і більшість казкових істот, з кельтських міфів, однак насправді він зустрічається в переказах практично всіх європейських народів, в тому числі і слов’ян.

У нас він іменувався Індрік-звір: вважалося, що ця тварина володіє величезною цілющою силою і здатна вилікувати будь-яку хворобу. Індрік виконував важливу функцію: розпоряджався підземними запасами води, виводив на поверхню струмки і рятував землю від посухи.

У західній міфології єдиноріг був магічною твариною, підпорядкувати яку могла тільки незаймана дівчина. Приваблений цнотливим ароматом, єдиноріг сам виходив із лісу, схилявся перед дівчиною і засинав у неї на колінах. Отут і можна було його зв’язати і відвести із собою. Завжди ця тварина символізувала добру силу: збереглося чимало середньовічних зображень боротьби єдинорога і лева, де лев – символ зла і смерті, а єдиноріг – представник добрих сил.

Східна традиція теж не обійшлася без цієї надзвичайної істоти: в легендах Індії, Китаю і Кореї на них їздили найзнаменитіші і прославлені королі давніх часів.

Чи існують єдинороги в реальному світі?

Очевидно, що раз міфологія різних народів так завзято зупиняється на образі єдинорога, якась схожа істота просто зобов’язана була зустрічатися в реальності. Але на сьогоднішній день коней з рогом у лобі не зустріла і не сфотографувала ще жодна людина. Зате в Інтернеті можна знайти чимало фотографій інших тварин з єдиним рогом у лобі. Це корови, олені і навіть кози, у яких з невідомих причин виникла така ось незвичайна мутація – замість двох утворився всього один ріг посеред чола. Фактично, тварина з одним рогом – як п’ятипелюстковий бузок — хоча рідко, але знайти можна.

Втім, цілком можливо, що колись на нашій планеті жили і справжні єдинороги – чарівні білосніжні коні з витонченим крученим рогом на лобі. Не виключено, що десь в глухих куточках планети досі живуть залишки єдиноріжного поголів’я, чекаючи, що який-небудь сміливий мандрівник знайде їх край і потоваришує з ними. 

Єдиноріг — символ чарівності, сили, мудрості, це мрія всіх маленьких і не дуже дівчаток. Ця міфічна істота зустрічається останнім часом у численних фільмах, мультиках, книгах і віршах. 

Дітлахи люблять казкових єдинорогів, адже вони такі чарівні і милі. Хоча батьки й не в змозі подарувати своєму улюбленому чаду цю чудову тваринку, однак створити маленьке диво їм все ж таки під силу! Іграшки-єдинороги уже тривалий час залишаються найпопулярнішими серед дітей по всьому світу. Граючи з ними, сумувати важко, адже вони неодмінно піднімуть настрій кожному. 

Саме такого милого нового друга отримала у подарунок від батьків з нагоди дня народження дев’ятирічна Діанка Троцюк, яку ви бачити на світлині. Ця лагідна істота моментально стала улюбленицею дівчинки і найчарівнішим “мешканцем”  її кімнати. Щиро віримо, що тепер усі мрії Діанки неодмінно збуватимуться, й кожен день її життя буде щасливим і сповненим чудес!

Але чи існують ці казкові тварини насправді, нехай навіть дещо в іншому вигляді? Давайте розберемося.

Хто ж такий єдиноріг? Як відомо, єдиноріг – це білосніжний магічний кінь, на лобі якого є кручений гострий ріг (за деякими версіями, покритий золотом). Образ єдинорога прийшов в сучасну міфологію, як і більшість казкових істот, з кельтських міфів, однак насправді він зустрічається в переказах практично всіх європейських народів, в тому числі і слов’ян.

У нас він іменувався Індрік-звір: вважалося, що ця тварина володіє величезною цілющою силою і здатна вилікувати будь-яку хворобу. Індрік виконував важливу функцію: розпоряджався підземними запасами води, виводив на поверхню струмки і рятував землю від посухи.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 466

Що він за один – лютий?

Звичайно, другий місяць у річній запряжці. А ще? "Лютий – криві дороги", – здавна говорили в народі, маючи на увазі підступні відлиги, а потім укриту крижаним панцирем землю, по якій ковзали від узбіччя до узбіччя селянські сани. 

Історик запропонує нам подорож у глибину сторіч: у стародавніх римлян він був останнім місяцем року і називався так у зв'язку із обрядом очищення, що відбувався тоді на п'ятнадцятий день від початку місяця.

За Михайлом Пришвіним – це весна світла: більш ніж на 1,5 години підростає день впродовж його правління. Теплішає над нашою півкулею Сонце і тим вкорочує владу ночі останнього фаворита холодів.

"Якби заєць рушницю мав, то над вовком би господарював" – у цьому прислів'ї відчувається натяк на неспроможність лютого стримати одвічний плин подій. Хоч він і володіє ще сніговими набоями, та природолюби знають: у згаданого куцого і сіроманця-розбишаки та їхніх одноплемінників, а також лисиць починається весняний гон. У карпатських ведмедиць у барлогах з'явилися маленькі мишуки. У чорних воронів у розпалі повітряні ігри, галки носять будівельний матеріал у дупла дерев садів і парків. Ближче до середини лютого піде на нерест лин, знову клюватимуть йоржі й окуні. Тваринний світ налаштовується на чергову хвилю року.

Гідрометеоролог не забуде зазначити, що на півдні країни о цій порі – найчастіше в другій половині – сходить сніговий покрив, відтає грунт, скресають річки. Середня температура лютого на 1 – 1,5 градуса вища, ніж у січня, найбільш низькою вона (6 – 8 градусів морозу), звичайно, спостерігається в Чернігівській, Сумській, Харківській, Полтавській та Луганській областях. Тут іноді трапляються такі аномальні її перепади, як на Північному полюсі: ртутний стовпчик термометра опускається до 33 – 39, а на крайньому сході держави – і до 40 градусів морозу. Проте буває і навпаки: повітря в більшості областей прогрівається до 9 – 14, на Закарпатті – до 15 – 16, у Криму – до 18 – 23 градусів тепла.

Фенолог наголосить: у лютому зима з весною змагаються, ніби легендарні лицарі на турнірі списами б'ються. 

Фінал – 15 лютого, на Стрітення. Так свято назвали вже за християнства, а наші далекі пращури, слов'яни-язичники, "зимобором" його нарекли. Вважалося: коли цього дня віл біля порога води нап'ється, то на Юрія (6 травня) трави напасеться. Тобто весна буде рання, волога, і зелені виросте доволі.

Важлива дата завжди оточена колом прикмет. Тож і дійшли до нас такі, наприклад: якщо на Стрітення відлига – весна буде рання і тепла; сніг піде – дощовою видасться; заметіль повіє – чекай холодної весни і хліба мало вродить. Коли вранці піде сніг – урожай на ранні хліба, опівдні – на середні, під вечір – на пізні; не з'явиться у цей день Світило з-за хмар – суворі морози повернуться. Отже, хай краще і сніг ітиме, і відлига стоятиме, хоча прикмети можуть і не підтвердитися.

"Іменини серпа" відзначалися 21 лютого: "не обріжеш вчасно кривого серпа – не нажнеш у полі снопа", – говорили колись прадіди, і малиновий передзвін лунав цього дня у селянських дворах. Бо не в кожного Панкрата хата була хлібом багата. І тому так ретельно – заздалегідь уже – готувалися землероби і до посівної, і до жнив. 

Кому в лютому живеться найкраще? Людині він погрожує остільки-оскільки: ну, палець обморозив чи вухо через власну необережність. Це – не біда: гусячим жиром помазав – і все пройде (правда, де зараз його дістанеш?).

А друзям нашим – тваринам, птахам, рослинам – у лютому сутужно. Згадайте галасливі зграї галок, граків, ворон, що під вечір з'являються над містом. Після турботливого дня, проведено на околицях у пошуках харчів, повертаються назад у парки і сади. І ось уже, настовбурчивши пір'я і обліпивши тісно дерева, збираються на ночівлю – у місті тепліше, ніж у полі. Синички, повзики, дятли ховаються в дуплах чи кронах ялин і сосон. Горобці ж, вівсянки, пищухи влаштовуються під стріхами, на горищах, у віддушинах. Шпаківні пернаті житлом не вважають – їх сильно продувають люті лютневі вітри. 

То відлига, то мороз… Твердий наст. Важко і білці, і сойці дістатися до своїх припасів, схованих у коморах, що вони наготували заздалегідь. Зайцеві доводиться задовольнятися гіркою осиковою корою. На голодному пайку лисиця, і варто зжалитися над бідолахою, хоча багато хто закликає винищувати її за крадіжку курей. Дилетанти не уявляють, що, виловлюючи гризунів, руда кумася в сто разів окупить збитки, яких завдає. Важко і копитним: і корм добувати, і пересуватися, бо крижаний сніг ріже ноги. А риби у закритих водоймах починають відчувати нестачу кисню.

Коли б вони вміли говорити, то обов'язково попрохали б: "Людино, допоможи нам!". І всі, хто має добре серце, дійсно багато роблять для полегшення долі тварин. Це – справжні природолюби.

Здається, рослинам цієї пори легше: їсти їм не треба. Лютий по їхніх кронах таких мережив наплів – задивишся! Снігові пуховики зверху понакидав. Навкруги біломармурові палаци позводив. Усе від щедрот своїх! Але й добрі наміри наші інколи перетворюються на протилежність. А тут – стихія. Дуже часто під сніговим пресом до землі згинаються молоді деревця, а могутні втрачають багато гілок, які обламуються під важким шаром снігу. Це особливо треба пам'ятати володарям садових ділянок і після снігопадів обтрушувати дари білої господині зі своїх плеканців. 

Інколи, гуляючи в лісі чи в парку, можна почути дивний тріск. Це холод розправляється, особливо після відлиги, з деревами, розколює міжклітинний простір, де замерзла вода, і її кришталики рвуть-шматують живе тіло… Особливо перепадає дубам, березам, соснам, модринам. Тож і їм не дуже солодко…

"Дідько його знає, чому у високосні роки саме цьому вертлявому, катаральному, лукавому місяцеві-коротуну додають один день; вже краще прибавляти день чудовому місяцеві травню: нехай буде тридцять два. Оце діло!". Але вже так заведено – через недосконалість календаря – один раз у кожні чотири роки саме лютому перепадають зайві 24 години. А от усі Касяни мають підставу протестувати проти такої думки: колись цим ім'ям нарікали дітлахів, що народилися лише 29 лютого. 

Відчуваєте: з кожним днем природа оживає, і з нею оживає все навкруги. Ми, як і вчора, поспішаємо у справах, живемо за звичним стереотипом. Та щось у бутті з'явилося нове, інші відтінки збагатили його, ніби кров стала гарячішаю, серце швидше жене її по судинах. І в руках ніби сил додалося, і в голові світліше стало… Свіжість і чистота розливаються довкола! І півні доспівують кінець зимі – є така стародавня народна прикмета.

Що він за один – лютий?

Звичайно, другий місяць у річній запряжці. А ще? "Лютий – криві дороги", – здавна говорили в народі, маючи на увазі підступні відлиги, а потім укриту крижаним панцирем землю, по якій ковзали від узбіччя до узбіччя селянські сани. 

Історик запропонує нам подорож у глибину сторіч: у стародавніх римлян він був останнім місяцем року і називався так у зв'язку із обрядом очищення, що відбувався тоді на п'ятнадцятий день від початку місяця.

За Михайлом Пришвіним – це весна світла: більш ніж на 1,5 години підростає день впродовж його правління. Теплішає над нашою півкулею Сонце і тим вкорочує владу ночі останнього фаворита холодів.

"Якби заєць рушницю мав, то над вовком би господарював" – у цьому прислів'ї відчувається натяк на неспроможність лютого стримати одвічний плин подій. Хоч він і володіє ще сніговими набоями, та природолюби знають: у згаданого куцого і сіроманця-розбишаки та їхніх одноплемінників, а також лисиць починається весняний гон. У карпатських ведмедиць у барлогах з'явилися маленькі мишуки. У чорних воронів у розпалі повітряні ігри, галки носять будівельний матеріал у дупла дерев садів і парків. Ближче до середини лютого піде на нерест лин, знову клюватимуть йоржі й окуні. Тваринний світ налаштовується на чергову хвилю року.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 529

Початок сезону розсади

Для більшості садівників-городників саме в лютому починається новий сезон, адже настає час перших посівів на розсаду. А чи не зарано? Все, звичайно, залежить від регіону, ваших побажань та можливостей. Давайте послідовно.

Скажімо, в південних регіонах останні заморозки можливі у травні, після них готову розсаду можна висаджувати у відкритий ґрунт. Але до 1 травня розсаді, скажімо, баклажанів, потрібно 50-60 днів рости в будинку, плюс днів 10 від посіву до сходів… Разом, якщо від 1 травня відрахувати ці 60-70 днів, то й вийде, що сіяти ці самі насінини баклажанів на розсаду потрібно вже у двадцятих числах лютого. Але це в південних регіонах, а в нас дивіться на дату можливих останніх заморозків і від неї рахуйте. 

Для господарів теплиць час посіву насіння овочевих культур зсувається взагалі на початок лютого.

Зважте свої сили і можливості

Тепер про можливості. Для вирощування якісної розсади потрібно чітко дотримуватися балансу температури, живлення, поливів і освітлення. Якщо один з компонентів порушений, не забезпечений повною мірою, не чекайте хорошої розсади. Тому зважте свої сили і можливості. І якщо полив та температуру забезпечити нескладно, то ось із живленням, і особливо з освітленням, можуть виникнути проблеми. У лютому дні ще занадто короткі, а розсаді потрібно, як мінімум, 14 годин світла. Без штучного підсвічування не обійтися. Так що все прорахуйте.

Пошук та купівля необхідного

Звичайно, якщо вже мова пішла про розсаду, то лютий – це час пошуку і купівлі потрібного насіння, касет, контейнерів та ґрунтосумішей. Не тягніть з цим, не чекайте, коли всі кинуться купувати!

Знезараження ґрунтосумішей

Можливо, ви самі робите ґрунтосуміші? Тоді пам'ятайте, що найбільші вороги розсади – це грибкові захворювання, комахи-шкідники і бур'яни. А всього цього є в надлишку у компонентах ґрунтосумішей власного виготовлення, адже берете ви їх у природі.

Отже, потрібно все ретельно знезаразити за допомогою високої температури (пропарити, прожарити) або полити пестицидами, а краще – і те, і інше. Після таких обробок варто дати суміші пару тижнів відпочити і прийти в себе. Можна трохи прискорити процес відновлення і полити розчином препаратів типу "Байкал", що містять корисні мікроорганізми.

Підготовка тари для розсади

Якщо і контейнери для розсади ви заготовлюєте самостійно (одноразові стакани, поліетиленові пляшки, тетрапак і т.п.) їх варто ретельно вимити перед посівом насіння і бажано захистити від сонячного світла, обернувши газетою або щільно поставивши в загальний піддон.

У темряві і коріння розвивається краще, і менше утворюється всілякої непотрібної і навіть шкідливої рослинності на стінках, скажімо, одноразових прозорих стаканчиків. Пам'ятайте, що розсада дуже ніжна і вразлива.

Підготувала 

Наталія РОМАНОВСЬКА.

Для більшості садівників-городників саме в лютому починається новий сезон, адже настає час перших посівів на розсаду. А чи не зарано? Все, звичайно, залежить від регіону, ваших побажань та можливостей. Давайте послідовно.

Скажімо, в південних регіонах останні заморозки можливі у травні, після них готову розсаду можна висаджувати у відкритий ґрунт. Але до 1 травня розсаді, скажімо, баклажанів, потрібно 50-60 днів рости в будинку, плюс днів 10 від посіву до сходів… Разом, якщо від 1 травня відрахувати ці 60-70 днів, то й вийде, що сіяти ці самі насінини баклажанів на розсаду потрібно вже у двадцятих числах лютого. Але це в південних регіонах, а в нас дивіться на дату можливих останніх заморозків і від неї рахуйте. 

Для господарів теплиць час посіву насіння овочевих культур зсувається взагалі на початок лютого.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 411

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 270

Гороскоп

з 8 по 14 лютого 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 376

Як відомо, в результаті адміністративно-територіальної реформи Ковельський район значно розширив свої межі і є одним з найбільших на Волині. У зв’язку з цим у кожного мешканця названих вище районів і міст з’явилася можливість передплачувати громадсько-політичну газету «Вісті Ковельщини» — одне з найстаріших і найавторитетніших видань нашого краю.

«Вісті Ковельщини» виходить раз на тиждень (у четвер)  у повноколірному поліграфічному виконанні, з програмою передач провідних телеканалів України значним обсягом реклами і оголошень. В газеті – цікава інформація про події на Ковельщині, в Україні і світі, матеріали про людей праці, ветеранів війни і національно-визвольної боротьби, статті про актуальні проблеми, які непокоять суспільство.

На шпальтах видання постійно друкуються листи читачів, коментарі до них представників органів влади, твори місцевих поетів і письменників, консультації юристів, огляди політичних подій.

Передплатна ціна (разом із послугами поштового зв’язку):

1 місяць —  32,70;

3 місяці – 95,10;

6 місяців – 183,20;

12 місяців – 361,20.

Серед читачів, які надсилають копії передплатних документів, кожного року, за традицією, розігруються пам‘ятні призи в рамках акції «Передплатіть і виграйте!».

Читайте і передплачуйте «Вісті Ковельщини» — газету для Вас і про Вас!

Більший  район – більше читачів!

Редакція газети «Вісті Ковельщини».

Як відомо, в результаті адміністративно-територіальної реформи Ковельський район значно розширив свої межі і є одним з найбільших на Волині. У зв’язку з цим у кожного мешканця названих вище районів і міст з’явилася можливість передплачувати громадсько-політичну газету «Вісті Ковельщини» — одне з найстаріших і найавторитетніших видань нашого краю.

«Вісті Ковельщини» виходить раз на тиждень (у четвер)  у повноколірному поліграфічному виконанні, з програмою передач провідних телеканалів України значним обсягом реклами і оголошень. В газеті – цікава інформація про події на Ковельщині, в Україні і світі, матеріали про людей праці, ветеранів війни і національно-визвольної боротьби, статті про актуальні проблеми, які непокоять суспільство.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 410

На Ковельщині і за її межами добре відомий зразковий ансамбль народного танцю “Дзвіночок” Народного дому “Просвіта” (керівник – Інна Темрук). Юні танцюристи з великим успіхом виступають на сценах різних міст і навіть за рубежем. Цими днями вони взяли участь в загальноміському святковому дійстві, яке відбулося з нагоди Дня Соборності України. Інформацію про подію читайте на 2-й сторінці сьогоднішнього номера газети.

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА.

На Ковельщині і за її межами добре відомий зразковий ансамбль народного танцю “Дзвіночок” Народного дому “Просвіта” (керівник – Інна Темрук). Юні танцюристи з великим успіхом виступають на сценах різних міст і навіть за рубежем. Цими днями вони взяли участь в загальноміському святковому дійстві, яке відбулося з нагоди Дня Соборності України. Інформацію про подію читайте на 2-й сторінці сьогоднішнього номера газети.

Фото  Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 429