На столі – "Запрошення" зеленого життєдайного кольору із позолотою. Для мене воно зворушливе і спонукає до спогадів.

25 років тому було здано в експлуатацію школу № 13 по вул. 40 років Перемоги. Ювілей! В той історичний для країни час я працював міським головою. Тоді мрії летіли попереду реального життя, яке вже було позначене спадом економіки та рівня благополуччя людей і згортанням обсягів будівництва. Попри все, в місті  розробили проєкт нової  13-ої школи, а затим і 14-ої в районі вулиці Ватутіна (Кияна).

І хоча буквально на очах зупинялися розпочаті будови соціального призначення, вірилося, що вдасться забезпечити густонаселений мікрорайон вул. Володимирської вкрай необхідним освітянським закладом. Розумів це і  Борис Клімчук, голова обласної держадміністрації. Він поставив жорстку умову: "Будуй! Це твій іспит на зрілість. Не справишся – пиши заяву …".

"Ваші гроші – наші стільці в класах", – жартома відповів я, про всяк випадок залишаючи для себе маневр для відступу. Адже встановлений губернатором термін був набагато коротшим від проєктного.

Перша нарада відбулася в кабінеті начальника будівельного управління Володимира Сидорука.

"Це престижний об'єкт для вас, мене і міста. Все інше другорядне. Прошу максимум людей, ресурсів кинути на будову", – поставив конкретне завдання я.

Володимир Адамович, навчений партійною системою, без зайвих нагадувань розумів важливість цієї будови і відгукнувся позитивно.

Закипіла робота. Об'єкт було оголошено  "народною" будовою. Тобто участь у ній брали всі небайдужі громадяни, вчителі, чиновники влади і батьки майбутніх учнів.

Звичайно, "громадські роботи" стали допоміжними для будівельників, але вони були важливі. Організацію їх добре продумали. Скажімо, збудовано перший поверх. Там негайно обладнували електромережу, штукатурили стіни і проводили монтаж сантехніки. В той час уже зростали стіни другого поверху і т. д., і т. п.

Технологія непроста, яка вимагала підвищеного порядку і посиленого нагляду при скупченні великої кількості  людей, багато з яких не знали, що таке техніка безпеки й правила будівництва. Але Бог милував: роботи йшли за встановленим планом і без травм.

Жив і дихав цією будовою новопризначений директор Сергій Філіпчук. Він  вів нагляд, був помічником в окремих питаннях і в багатьох випадках коректором проєкту.

Не забував своє "дітище" і Борис Клімчук – крім фінансування, він постійно брав участь у будівельних планерках. Об'єкт виростав на очах.

Признаюся:  це будівництво не було для мене новиною. До того, працюючи начальником району електромереж, я разом із колективом побудував виробничо-технічні бази у м. Нововолинську та Ковелі. Знав, що цей "хліб" несолодкий. А коли робота в дві зміни, і темп… темп, темп, – то спокійно не заснеш. Дехто не витримував цього шаленого ритму і сходив з дистанції. Таких були одиниці.

І ось настав жовтень 1994 року.

...Пахнуть класи свіжою фарбою. Виблискують начищені підлоги в коридорах, кабінетах та залах. Прихорошений центральний майдан школи розцвів, заусміхався, зашумів дітворою і батьками. Лунає історичний перший дзвоник. Розступіться, песимісти і невіри, – учні переступають поріг нової красуні-школи.

Усміхнися, директоре, вітай свій новостворений колектив. Незабутній день!

Промайнуло 25 літ. "Капітан" історичної будови Сергій Філіпчук впевнено веде свій корабель. Тепер – під значущую назвою (вслухайтеся):  "Комунальний заклад "НВК "ЗОШ І-ІІІ ст. № 13-колегіум". Веде через хвилі та шторми  реформ і перемагає, бо з ним – чудова команда.

Тішуся, що школа займає передові позиції не тільки в місті, але й в області. А моя, посріблена роками голова, замість солодкого вітання промовляє до "капітана", педагогів: "Не зупиняйтеся! Темп… темп… темп! Темп – у навчанні, вихованні та творчості.

Матеріально? Не головне.  Вам воздасться подякою майбутніх поколінь Української держави. Заради цього варто жити і натхненно працювати!”.

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА ЗНІМКАХ: під час відзначення 25-річного ювілею школи.

Фото Олександра ЛЯШУКА.

На столі – "Запрошення" зеленого життєдайного кольору із позолотою. Для мене воно зворушливе і спонукає до спогадів.

25 років тому було здано в експлуатацію школу № 13 по вул. 40 років Перемоги. Ювілей! В той історичний для країни час я працював міським головою. Тоді мрії летіли попереду реального життя, яке вже було позначене спадом економіки та рівня благополуччя людей і згортанням обсягів будівництва. Попри все, в місті  розробили проєкт нової  13-ої школи, а затим і 14-ої в районі вулиці Ватутіна (Кияна).

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 473

Становлення

Прозора осінь кружляє у танку, розвіюючи навколо терпкі пахощі  пізніх квітів, золотаве листя, прохолоду жовтневих ранків.  Ця осінь для школи № 12 міста Ковеля – ювілейна. Заклад відзначає тридцять років з дня заснування.

Як кожна людина має власну долю, так і школа  має свою історію, своє життя – яскраве, насичене, із радощами й успіхами, іноді — з прикрощами й невдачами, але загалом –  добре і щире.

Нова, світла, сучасна школа  у мікрорайоні Ковеля-2  розпочала роботу 1 вересня 1989 року. Того дня за парти сіли близько тисячі учнів, розпочали роботу 65 професійних педагогів. 

З дня відкриття школи 28 років на чолі дружного шкільного колективу перебував директор Сергій Корнійович Шворак — ентузіаст, компетентний педагог і невтомний господарник. Саме він заклав основу матеріальної бази  навчального закладу, сприяв становленню та розвитку 12-ї школи. Високе служіння обраній справі, невтомна турбота про учнівський та трудовий колективи стали візитною карткою професійної діяльності колишнього  очільника закладу.

У 1994/1995 навчальному році на посаді директора школи № 12 робив перші кроки на шляху освітнього менеджменту  Валерій Олександрович Кубай, який нині очолює школу № 7.

З вересня 2018 року керівником закладу призначено Ігоря Щура, який став переможцем конкурсного відбору на посаду директора школи. Головною метою своєї діяльності Ігор Романович вбачає створення школи, у якій приємно як навчатись, так і працювати. Директор закладу переконаний, що в умовах впровадження принципів Нової української школи завдання педагогів — допомогти кожній дитині знайти свої уподобання, розвивати її здібності і таланти. Ігор Романович вважає, що на часі – зміна філософії освітнього процесу. Сучасна школа – це заклад, де прислухаються до  думки дітей, вчать їх критично мислити. І здійснити це можна через  педагогіку  партнерства, через трикутник учень–учитель-батьки. Партнерський підхід керівник закладу практикує і у роботі з колективом: саме такий стиль співпраці, впевнений Ігор Щур, сприяє самореалізації учителів, творчому вирішенню справ.

Школа сьогодні

У 2019/2020 н. р. у школі навчається 1031 учень, сформовано 38 класів. Освітній процес здійснюють 76 педагогічних працівників, з яких – 34 спеціалістів вищої кваліфікаційної категорії, 9 учителів мають педагогічне звання «Учитель-методист», 8 педагогів — «Старший учитель», 6 учителів відзначено нагрудним знаком «Відмінник освіти». Вчитель музики Василь Кузьмович Сірець нагороджений нагрудним знаком «Василь Сухомлинський». Учителю початкових класів Наталії Олексіївні Ягодинець присвоєно почесне звання Заслужений вчитель України.

Школа сьогодні – це стартовий майданчик для добрих починань  і злетів її вихованців. Потужну основу для здобуття освіти формують в учнів учителі початкових класів, а Мирослава Вікторівна Калита працює за педагогічною технологією «Росток». Для учнів 10-11-их класів організоване профільне навчання. Старшокласники мають можливість здобувати знання у класах за філологічним, історичним, математичним профілями. З метою допрофільної підготовки учні 5-9-их класів поглиблюють знання з окремих предметів на факультативних заняттях.

Три десятиріччя 12-а школа плекає паростки мудрості, доброти, патріотизму і національної свідомості у дитячих серцях. З кожним роком вона утверджувалась, розквітала. Сьогодні – це сучасний освітній заклад, в якому працюють бібліотека та читальний зал, актовий зал на 250 місць, два спортивні зали (легкоатлетичний та ігровий), студія хореографії, кімната школяра, кабінет  швейної справи, деревообробна майстерня та майстерня по металу, їдальня на 300 місць, медичний кабінет. У школі облаштовано кабінети української мови, української літератури, географії, історії, біології, математики, фізики, хімії, кабінет психолога, два кабінети інформатики, п’ять кабінетів початкового навчання. 

Зимовий сад – чарівна оаза у фойє школи – є справжнім куточком відпочинку та релаксації. В освітньому закладі працює шкільний сайт, засновано газету учнівського самоврядування  «Віват, школо!».

За покликом серця

Школа – це не лише кабінети, коридори, обладнання. Це, насамперед, – діти, а також учителі, що зігрівають своїх учнів благодатним теплом мудрості та любові. Напередодні ювілею пригадуємо тих людей, чиї палкі серця та надзвичайна закоханість у свою справу ще відлунюють у стінах школи – ветеранів педагогічної праці. Це Валентина Вікторівна Булавіна, Неоніла Архипівна Шевчук, Марія Андріянівна Федорук, Михайло Миколайович Федорук, Зоя Іванівна Кравченко, Ніна Олексіївна Сущ, Алла Костянтинівна Клюнда, Ганна Антонівна Осіпчук, Надія Василівна Зонюк, Лариса Олександрівна Самчинська, Віра Олександрівна Дуда, Валентина Степанівна Іваненко, Марія Андріївна Томашук, Галина Анатоліївна Кулик, Надія Степанівна Морозюк, Валентина Федорівна Дісса.

За 30 років у школі багато що змінилося. Проте незмінними залишаються і досі її традиції. 12-а школа – це друга домівка і для учнів, і для освітян. Сьогодні створюють якісне освітнє середовище заступники директора Любов Олександрівна Сірант, Людмила Олександрівна Ляшук, Тетяна Іллівна Тітова. А педагогічний колектив — дружна  шкільна родина, у якій поважають один одного, допомагають і підтримують молодших, шанують старших. 

Саме завдяки найдосвідченішим учителям традиції закладу знаходять своє продовження у наступних поколіннях педагогів. Скільки дитячих сердець зігріли мудрістю та материнською любов’ю Людмила Іванівна Калита, Тетяна Олександрівна Рогожнікова, Валентина Миколаївна Мазурик, Любов Петрівна Трофімчук, скільки широких шляхів відкрили  для своїх вихованців Олена Федорівна Ярмолюк, Марія Степанівна Олексюк, Галина Сергіївна Гасіч, Валентина Сергіївна Варчин, Валентина Сергіївна Кушнірук, Ганна Трифонівна Ховайло, Тамара Йосипівна Балюк.

Педагогічна майстерність досвідчених колег завжди була орієнтиром для освітянської молоді. 

Торують стежки нових методик учителі української мови Алла Миколаївна Сташук, Наталія Володимирівна Терещук, Оксана Василівна Новосад, Ірина Петрівна Приступа, Тетяна Валентинівна Пулій. Щедро діляться досвідом із колегами й плекають слово, вкладаючи його в уста юних особистостей, Ольга Петрівна Васковець, Надія Адамівна Бублій, Алла Олександрівна Ткачук. Педагогічний досвід кожного вчителя-словесника є тим незримим багажем, який поповнюється, відшліфовується з року в рік, набуваючи нових, неповторних відтінків.

Тонко керують  процесом навчання, стимулюють пізнавальну активність учнів учителі математики та інформатики. В полі зору педагогів – завжди учень як особистість з індивідуальним способом мислення. Внутрішня гармонія, життєдайна енергія, творчість – складові педагогічного хисту Ольги Володимирівни Романченко, Світлани Володимирівни Федік, Іванни Миколаївни Лемешук.

Сучасний учень прагне до усвідомлення сенсу навчання, його практичного значення і застосування в практичній діяльності, у майбутньому житті. Глибокі знання та професійне мислення, що дає змогу розуміти суть педагогічних явищ, постійний пошук та самоаналіз стали запорукою  успіху Тетяни Сергіївни Бірук, Наталії Федорівни Зінчук, Галини Іванівни Мухи, Інни Михайлівни Мельник.

Вивчення іноземної мови в наш час — це шлях до розвитку особистості у соціумі, майбутні перспективи та можливості. Висока педагогічна культура учителів англійської мови Тетяни Миколаївни Мякоти, Олени Ростиславівни Касьян, Людмили Миколаївни Коцюбчик, організація педагогами освітнього процесу на засадах партнерства  сприяють ефективній реалізації цілей навчання. Вдало реалізовують основні принципи Нової української школи під час уроків англійської мови Тетяна Олексіївна Олексюк, Лілія Миколаївна Петровець. 

Працюють за покликанням серця і душі вчителі історії Світлана Петрівна Буслюк, Ірина Василівна Хільчук, Любов Леонідівна Сьянова.

Прозора осінь кружляє у танку, розвіюючи навколо терпкі пахощі  пізніх квітів, золотаве листя, прохолоду жовтневих ранків.  Ця осінь для школи № 12 міста Ковеля – ювілейна. Заклад відзначає тридцять років з дня заснування.

Як кожна людина має власну долю, так і школа  має свою історію, своє життя – яскраве, насичене, із радощами й успіхами, іноді — з прикрощами й невдачами, але загалом –  добре і щире.

Нова, світла, сучасна школа  у мікрорайоні Ковеля-2  розпочала роботу 1 вересня 1989 року. Того дня за парти сіли близько тисячі учнів, розпочали роботу 65 професійних педагогів. 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 2823

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 406

Гороскоп

з 21 по 27 жовтня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 402

Погода в Ковелі 

10 – 16 жовтня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 846

4 жовтня ц. р. виповнилося 80 літ з тієї  пори, як у Ковелі вийшов перший номер місцевої газети. Без усякого перебільшення, відзначення ювілею стало важливою подією у суспільно-політичному житті не тільки міста й району, а й усієї області.

Не випадково на урочисте зібрання, яке відбулося у читальному залі центральної районної бібліотеки, зійшлися і з'їхалися представники владних структур,  громадських і релігійних організацій, закладів освіти, культури, промислових підприємств, ряду об'єднаних територіальних громад, а також підприємці.

Урочистість вступним словом розпочали ведучі – Інна Вознюк та Андрій Мигуля, які поетичними рядками Анатолія Семенюка нагадали найважливіші віхи історії ковельської міськрайонки. Гарним зачином дійства стала молитва, яку виголосили священики Православної Церкви України на чолі з деканом Ковельського міського деканату о. Василем Мичком. 

Вони вручили редакції Благословенну Грамоту Митрополита Луцького і Волинського Михаїла за церковні заслуги перед Українською Православною Церквою, а також передали Державний прапор України з дарчим написом: "Захисники України та ГО "Військові капелани Волині щиросердно вітають з ювілеєм". Синьо-жовте знамено прийняв директор ТзОВ "Редакція газети "Вісті Ковельщини" Микола Вельма, ставши на коліно й поцілувавши його.

Пізніше він виступив з інформацією про ювілей газети. Звертаючись до присутніх, подякував їм за увагу і повагу до ковельських журналістів і вручив Почесні грамоти та Подяки активним громадським дописувачам   й діловим партнерам газети. Редакційних нагород, зокрема, удостоєні Ольга Яренчук, Лідія Гарлінська, Валентина Остапчук, Валентина Січкар,  Антоніна Гладун, Галина Оліферчук, Дмитро Корнелюк, Анатолій Семенюк,  Геннадій Сарапін, Іван Сидорук, Ольга Бичковська, Віталій Лихобицький, Степан Тюбай, Сергій Данилюк, о. Іван Оринчак, о. Матвій Олійник, а також президент ТзОВ "ВО  "Ковельсільмаш" Микола Заікін, директор СЛАТ "Тур" Олександр Смаль, підприємець Олена Місюра, директор ДП "Ковельське лісове господарство" Володимир Данилюк, директор Ковельського промислово-економічного коледжу Тетяна Селівончик, директор ТзОВ "Ідея" Віктор Козак, підприємці Юрій Семенюк, Богдан Конопацький, очільниця центру поштового зв'язку Лариса Філіпчук, директор централізованої бібліотечної системи Галина Божик та інші.

Із щирими словами вітань виступили Ковельський міський голова Олег Кіндер, голова районної ради Андрій Броїло і  депутат ради Володимир Андросюк, заступник голови РДА Аркадій Степанюк, перший заступник голови Волинської обласної ради Юрій Поліщук, головний редактор незалежної громадсько-політичної "Газети "Волинь" Олександр Згоранець, відповідальний секретар її Тамара Трофимчук, голова Волинської обласної організації НСЖУ Михайло Савчак, голова благодійного фонду  "Патріоти Волині" Павло Самолюк, директор КПЕК  ЛНТУ Тетяна Селівончик, Голобський селищний голова Сергій Гарбарук, громадські дописувачі Віталій Лихобицький і Олена Прадійчук.

Із зворушливими словами поздоровлень і щирих віншувань звернулися до журналістів вихованці школи с. Дубового, які приїхали на свято разом зі своєю вчителькою Наталією Тхоржевською, котра  постійно дописує до "Вістей Ковельщини".

Зрештою, перелічити всіх, хто виступив з вітаннями, важко, бо були й розлогі промови, й короткі імпровізації. Всі вони зворушували, хвилювали і запалювали, бо у багатьох із них наскрізною була думка: ювілей "міськрайонки" – свято всіх мешканців Ковельщини, бо газета за багато десятків років стала справді народною і шанованою як мешканцями міста, так і сіл та селищ нашого краю. Тому важливо активно займатися її розповсюдженням, щоб охопити передплатою  якомога більше сімей.

Гарного настрою і журналістам, і всім учасникам непересічного дійства додали  аматори художньої самодіяльності, які зачарували своїми піснеспівами,  за що слухачі обдаровували їх бурхливими аплодисментами. Як завжди, неперевершеними були Андрій Мигуля, гурт "Колорит", Ірина Михалевич, Ольга Балюк, Олександр Середа, Анастасія Смаль, Софія Шава.

Були на святі й подарунки від його учасників, зокрема, благодійного фонду Степана Івахіва "Патріоти Волині", міської і районної влади, меценатів і спонсорів. Справжнім мистецьким витвором став торт від кондитерів Ковельського хлібокомбінату (Іван Смітюх, Василь Римарчук). Але найголовніше – щира, майже родинна атмосфера, яка панувала впродовж більш як двох годин у просторій залі бібліотеки, заповненій, як-то кажуть, дощенту.

Тож дякуємо всім, хто долучився до ювілейної урочистості, зайвий раз підтвердивши: "Вісті Ковельщини" – газета для Вас і про Вас! Приємно, що на "гостину" до нас завітали і ветерани редакції Ігор Павлюк, Алла Малиновська, Валентина Лусь, дружина покійного Володимира Ковальчука – Лідія Володимирівна, багаторічні ділові партнери журналістів – представники ТзОВ "Ковельська міська друкарня" – Заслужений працівник промисловості України Тетяна Заболотна та підприємець Віктор Івановський. Многих і благих Вам літ життя, міцного здоров'я!

Наш кор.

НА ЗНІМКАХ: під час урочистості в центральній районній бібліотеці.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

4 жовтня ц. р. виповнилося 80 літ з тієї  пори, як у Ковелі вийшов перший номер місцевої газети. Без усякого перебільшення, відзначення ювілею стало важливою подією у суспільно-політичному житті не тільки міста й району, а й усієї області.

Не випадково на урочисте зібрання, яке відбулося у читальному залі центральної районної бібліотеки, зійшлися і з'їхалися представники владних структур,  громадських і релігійних організацій, закладів освіти, культури, промислових підприємств, ряду об'єднаних територіальних громад, а також підприємці.

Урочистість вступним словом розпочали ведучі – Інна Вознюк та Андрій Мигуля, які поетичними рядками Анатолія Семенюка нагадали найважливіші віхи історії ковельської міськрайонки. Гарним зачином дійства стала молитва, яку виголосили священики Православної Церкви України на чолі з деканом Ковельського міського деканату о. Василем Мичком. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 742

Відбулась п'ятдесят п'ята сесія міської ради. На початку її роботи міський голова Олег Кіндер та  секретар міської ради Віра Федосюк привітали працівників фармацевтичної галузі, які нещодавно відзначили професійне свято. За сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомий внесок у фармацевтичну галузь, милосердя, гарне ставлення до людей та з нагоди Дня фармацевтичного працівника Подяками відзначено колектив фірми ТзОВ "Волинь-Фарм", провізора центральної районної аптеки № 12 Леоніда Федорука.

 Традиційно звучали вітання представникам депутатського корпусу, які відзначили свої дні народження у міжсесійний період.

Користуючись часом, відведеним для оголошення депутатських запитів та звернень, депутат Ірина Роїк (Партія "Блок Петра Порошенка "Солідарність") звернулась з проханням  встановити на стоянках, що знаходяться в районі Брестського ринку та супермаркету  "АТБ", фототаблички для громадян з особливими потребами з написом: "Ти справді хочеш бути на моєму місці?".

Далі Ірина Олексіївна озвучила ще одне звернення, що стосується  проведення капітального ремонту прибудинкових територій багатоквартирних будинків, прилеглих до Будинку Рад. Зокрема, рекомендувала включити дане питання в перелік вищезазначених об'єктів і передбачити кошти на виконання цих робіт.

Слово мала ковельська активістка Любов Волкова, яка вже не перший рік відстоює інтереси громадян, котрі мешкають в районі  Черняховського-Відродження та прилеглих до них вулиць. 

Як зазначила виступаюча, обіцяний ремонт доріг не проведено, грейдерування проводилось одноразово і неналежним чином. В зв'язку із таким станом доріг неможливо облаштувати автобусні зупинки біля греко-католицького храму та пожежної частини. Водночас пані Волкова подякувала міській владі за проведення вуличного освітлення по вулиці Відродження. 

Свій коментар з приводу виступу Л. Волкової висловив міський голова Олег Кіндер , який наголосив, що благоустрій міста – справа кожного його мешканця і лад потрібно навчати, починаючи з власного обійстя. Трохи згодом на продовження цієї ж теми  виступила ковельчанка Марія Здрок, котра поцікавилась, коли ж будуть проведені роботи по вулиці Чорновола, які включені у поточний ремонт доріг? Молода мама наголосила, що по вулиці проживає багато сімей з маленькими дітьми, яким щодня потрібно добиратись на роботу, школу та у дитячі садочки. Пані Марія звернулась з проханням не залишати поза увагою цю проблему.

Сергій Кошарук (Партія "Блок Петра Порошенка "Солідарність") подякував міській владі за оперативне виконання доручення щодо розробки Проекту положення "Про проведення капітальних ремонтів прибудинкових територій багатоквартирних житлових будинків". Депутат попросив надати інформацію  щодо проведення заходів з очистки р. Турії у 2015-2019 р.р. Другий запит Сергія Дмитровича стосувався організації з підготовки місцевої Програми підтримки проекту "Енергодім", який фінансується державним фондом енергоефективності, націлює на реалізацію проектів  та модернізацію житлових будинків об'єднаних власників багатоквартирних будинків. Він закликав провести роботу таким чином, щоби була можливість врахувати запит на фінансування під час складання бюджету міста на 2010 рік.

Депутат Андрій Далека (Українське об'єднання патріотів "Укроп") озвучив депутатський запит щодо розробки детального плану щодо розширення  прибережної зони р. Турії зі сторони вулиці 40 років Перемоги.

Депутат Наталія Сеник (Українське об'єднання патріотів "Укроп") оприлюднила звернення мешканців м. Ковеля, які проживають по вул. Сагайдачного, 15 та в районі привокзальної площі щодо  неналежного прибирання прилеглої території. Пані Наталія попросила звернути на це особливу увагу, адже дана територія – це "Ворота нашого міста".

Ігор Пініс (Українське об'єднання патріотів "Укроп") звернув увагу на соціальне насилля у сім'ях, на необхідність вирішення цієї проблеми  задля підтримки цієї категорії людей. Депутат звернувся до колег з проханням створити робочу групу із вивчення питання щодо створення Центру соціально-психологічної реабілітації допомоги жертвам соціального насилля, які вже успішно діють в багатьох містах України.

У ході сесійного засідання опрацьовано майже 70 питань. Більшість з них – земельні та містобудівні.

Крім того, депутати погодили зміни до міського бюджету. Ковель отримав 710, 6 тисяч гривень державної субвенції на будівництво мультифункціонального майданчика для занять ігровими видами спорту. Ці кошти, а також співфінансування з міського бюджету (така ж сума – 710,6 тисяч гривень) виділяються за цільовим призначенням головному розпоряднику коштів – управлінню освіти. Спортивний об'єкт облаштують біля НВК №13.

Гостра дискусія розгорнулась під час розгляду проєкту рішення, що стосується звіту про роботу тимчасової контрольної комісії міської ради з вивчення та вирішення питань діяльності Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод". Після довготривалого обговорення обранці громади не підтримали звіт. Отже, комісія на наступне засідання має його доопрацювати.

На сесії затвердили інвестиційну програму Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал", надали дозвіл цьому ж підприємству на отримання кредитного ліміту.

Депутати взяли до відома інформацію про роботу управління соціального захисту населення. Внесено зміни до окремих місцевих програм – підтримки епізоотичного благополуччя, проведення лабораторно-діагностичних робіт у сфері ветеринарної медицини Ковельською міжрайонною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у Ковелі та соціального захисту окремих категорій мешканців міста. 

Світлана ТРОЦЮК.

Відбулась п'ятдесят п'ята сесія міської ради. На початку її роботи міський голова Олег Кіндер та  секретар міської ради Віра Федосюк привітали працівників фармацевтичної галузі, які нещодавно відзначили професійне свято. За сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомий внесок у фармацевтичну галузь, милосердя, гарне ставлення до людей та з нагоди Дня фармацевтичного працівника Подяками відзначено колектив фірми ТзОВ "Волинь-Фарм", провізора центральної районної аптеки № 12 Леоніда Федорука.

 Традиційно звучали вітання представникам депутатського корпусу, які відзначили свої дні народження у міжсесійний період.

Користуючись часом, відведеним для оголошення депутатських запитів та звернень, депутат Ірина Роїк (Партія "Блок Петра Порошенка "Солідарність") звернулась з проханням  встановити на стоянках, що знаходяться в районі Брестського ринку та супермаркету  "АТБ", фототаблички для громадян з особливими потребами з написом: 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 381

Доля освітньої реформи: 

чого чекати від нового міністерства

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 262

Не перестаю дивуватися креативності та активності педагогічного й учнівського колективів міської гімназії. До буденної роботи тут кожного разу додають щось нове. Ось і нещодавно,  довелось побувати на науково-мистецькому заході під назвою "З любов'ю до отчого краю", приуроченому до відкриття філії Центру канадознавства при СНУ імені Лесі Українки.

…Рояться думки. У повоєнні роки я, учень клевецької, а потому ковельської третьої шкіл, не міг навіть мріяти про якісь контакти з країнами Заходу. Мій дядько Миколай Семенюк емігрував із села до далекої Аргентини. Підкорював там прерії, вирощував  місцеві їстівні культури, розживався і не міг з нами спілкуватися. Листи перечитували в КДБ і не завжди вручали рідним. Посилки "випадково" губилися і не знаходили адресата. То була твердолоба, глухоніма стіна. Як і всі інші учні, я думав, що так треба. Нас навчали, що ми у нашій бідності найщасливіші в світі.

Цей відступ від теми  пишу, щоб ще раз  засвідчити, наскільки в незалежній країні ми ступили вперед до волі і демократії. Сьогодні українські канадці без усяких перешкод приїжджають до України. На жаль, не назавжди, а лише з візитом дружби і взаємодопомоги. Прикро, що не ми їм як велика держава руку подаємо, а вони нам. На чужій заокеанській землі українці, колишні трударі-бідняки досягли неабияких успіхів. Вони стали видатними особистостями, науковцями,  професорами, артистами, мільйонерами. Так сталося, що на 28 році Незалежності ми продовжуємо відкривати для себе той світ.

Першопрохідцем у цьому  сенсі є Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки, який у співпраці із ковельською міською гімназією створив Центр канадознавства (у Ковелі відкрито філію) і наповнив його відповідним змістом.

З чого все розпочалося?  Команда науковців факультету іноземної філології СНУ та Ковельська гімназія імені Олени Пчілки виграли науково-дослідницький грант від Канадського інституту українських студій Альбертського університету (м. Едмонтон, Канада). За підтримки меморіального фонду ім. Петра Чорного. Керівником проєкту стала доцент кафедри практики англійської мови Ірина Калиновська.

Дослідницький проєкт на тему "Життєвий і творчий шлях Любові Василів-Базюк як символ незламності українського духу" мав на меті дослідити та показати, як жінка, народжена у маленькому волинському селі Видерта Камінь-Каширського району, змушена була покинути Україну в часи  полонізації та воєнного лихоліття Другої світової війни. Вона, попри всі випробування долі, подолавши тернисті перешкоди і труднощі, стала відомою у світі письменницею, науковцем, благодійницею і патріоткою України.

Проживає у м. Торонто (Канада), але зв'язків зі своєю батьківщиною не пориває. Сьогодні вона – професор Східноєвропейського національного університету. В її творчому доробку – вісім романів та наукові статті, присвячені трагічним сторінкам історії України, написані на основі спогадів очевидців та документальних матеріалів. Серед них – "Вони служили Церкві і українському народові: спогади про діда й батьків", "Крізь пекло на землі", "Дороги життя:  історичний роман", "П'ять колосків" та інші.

Дослідницька  робота про життєвий та творчий шлях Любові Базюк була непростою. Довелося побувати в рідних місцях письменниці, зокрема, у селі Видерта, провести зустрічі з односельчанами, віднайти місця, де стояв будинок сім'ї, вивчити діяльність Любові Базюк в Луцьку та Рівному, задокументувати все на фото та відео і попрацювати над архівними матеріалами. Залишається тільки подякувати відповідальним за проєкт доценту Ірині Калиновській, професорці Еліні Каляді, доценту Наталії Одарчук та Олені Вальчук за проведену титанічну роботу.

І ось фінальний "акорд" великої ораторії у Ковельській міській гімназії. Заклад славиться талановитими юними аматорами сцени, тому для гостей із Канади і присутніх у залі батьків, вчителів, громадських діячів міста подарували пісню від хорової групи "Первоцвіт".

Під цей заспів Олена Вальчук, директор гімназії, представила переможний грантовий проєкт. Вона розповіла про співпрацю з науковцями СНУ, про життєтворчі віхи героїні проєкту та зацікавленість учнів темою канадознавства і створенням філії Центру в гімназії.

Слово було надано й гостю із Канади Валерію  Полковському, доктору філології, президенту компанії "Східноєвропейські можливості, м. Сейнт-Альберт", директору Центру канадознавства національного університету "Острозька академія". Він є одним з активних представників діаспори, який об'єднує зусилля земляків задля підтримки освіти і науки                                                                                                                в Україні.

– Знати Канаду, яка входить в сімку кращих країн світу і підтримує Україну у всіх аспектах її розвитку, потрібно. Центр канадознавства має виконувати важливу місію посла, який зближує країни. Нам в Канаді теж нелегко. Нещодавно ми відправили 500 гуманітарних посилок в Україну. Ми не зважаємо на труднощі, які виникають у нашій співпраці, бо розуміємо, що країна знаходиться в стані розбудови. Буває, почуєш прикре: "А що нам з вас?". Потрібно зрозуміти, що пізнання народів, вивчення суспільства, обмін досвідом –це і є "інвестиції", спочатку в гуманітарну сферу, а потому і в економічну. Ваша країна потужна, має неабиякий потенціал, але щоб вона стала багатою і кожен міг отримати гідну зарплатню, потрібно багато працювати. Надія – на молодь. Мій син працює у дорожній компанії. Він встає о п'ятій ранку і повертається досить пізно ввечері. Є й такі, що заявляють:  Україна не перспективна країна. Але так говорить лише той, хто не хоче працювати – ні на себе, ні на державу, – наголосив гість із Канади.

Валерій Полковський відзначив плідну співпрацю із науковцями СНУ.

Присутні з особливою цікавістю слухали виступи науковців СНУ Еліни Коляди та Ірини Калиновської.

Пізнавальними і захоплюючими були розповіді Ольги Плєшкової, керівника філії Центру канадознавства і пані Галини із села Видерта.

На екрані присутні бачили село, де народилася Любов Базюк, місцеву святиню, в якій колись служив батько письменниці тощо.

В заході взяли участь Ігор Прокопів, заступник міського голови та Віктор Бичковський, начальник міського управління освіти.

– Сьогодні у мене сум і радість. Колись з Ігорем Коцаном ми мріяли відкрити в Ковелі філію університету, тоді не вдалося. Сьогодні є результат. Завдяки активній плідній співпраці, зростатимуть науковці – лідери нації, – підкреслив Ігор Прокопів.

Як і годиться, гостям вручили Подяки від управління освіти та символічні подарунки.

Приємно, що благодатну  ауру під час проведення заходу створювали юні аматори сцени піснею і словом. Все вийшло змістовно, душевно, зворушливо.

В цей час у кабінеті англійської мови  відбувалася презентація англомовного фільму, теж  гостями із Канади. Цей фільм – частинка пізнання Канади. Словом, канадознавство – в дії!

 Анатолій СЕМЕНЮК.

Не перестаю дивуватися креативності та активності педагогічного й учнівського колективів міської гімназії. До буденної роботи тут кожного разу додають щось нове. Ось і нещодавно,  довелось побувати на науково-мистецькому заході під назвою "З любов'ю до отчого краю", приуроченому до відкриття філії Центру канадознавства при СНУ імені Лесі Українки.

…Рояться думки. У повоєнні роки я, учень клевецької, а потому ковельської третьої шкіл, не міг навіть мріяти про якісь контакти з країнами Заходу. Мій дядько Миколай Семенюк емігрував із села до далекої Аргентини. Підкорював там прерії, вирощував  місцеві їстівні культури, розживався і не міг з нами спілкуватися. Листи перечитували в КДБ і не завжди вручали рідним. Посилки "випадково" губилися і не знаходили адресата. То була твердолоба, глухоніма стіна. Як і всі інші учні, я думав, що так треба. Нас навчали, що ми у нашій бідності найщасливіші в світі.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 674

Жорстоке  вбивство  у  Ковелі

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 783