З нагоди Дня Державного Прапора України та 29-ї річниці Незалежності України  23 серпня на площі біля Центру культури та дозвілля Люблинецької об'єднаної територіальної громади  відбулися урочиста церемонія підняття Державного Прапора України та святковий концерт аматорів художньої самодіяльності району.

Участь в заході взяли керівники райдержадміністрації, районної, селищної рад, представники підприємств, установ та організацій,  жителі району.

День Незалежності України – це найбільше національне свято. Незалежність є найціннішим скарбом, найвищим досягненням і найвагомішим надбанням, здобутим поколіннями українців.

Захід розпочався із спільної молитви за Україну та церемонії підняття Державного Прапора України під звуки Гімну.

Учасники зібрання вшанували хвилиною мовчання пам'ять всіх загиблих Героїв України, які віддали життя за свободу та незалежність держави.

Потому відбулось покладання квітів до пам'ятників та пам'ятних знаків, які увіковічнюють героїчну і водночас трагічну історію нашої держави.

Звертаючись до присутніх з вітальним словом,  заступник голови райдержадміністрації Роман Кульцман, голова районної ради Андрій Броїло, Люблинецький селищний голова Наталія Сіховська підкреслили історичне значення ключових кроків, здійснених на шляху до проголошення Незалежності держави.

За особистий внесок у розвиток Волинського краю, вагомі досягнення у праці, активну громадянську позицію  та з нагоди Дня Незалежності України Почесною грамотою облдержадміністрації нагороджено Сергія Джалу, інженера з охорони і захисту лісу Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "Тур" та Подякою голови облдержадміністрації – Ірину Лисюк, головного бухгалтера ТзОВ "Західмонолітбуд".

За вагомий особистий внесок в утвердження України  як суверенної, демократичної держави, у соціально-економічний розвиток Ковельщини, активну громадянську позицію та з нагоди 29-ї річниці Незалежності України Почесною грамотою райдержадміністрації, районної ради нагороджені: Вікторія Котик, лікар загальної практики – сімейний лікар Люблинецької амбулаторії загальної практики сімейної медицини ЦПМСД Ковельського МТМО та  Михайло  Маркевич, старший солдат запасу, учасник АТО.

Щирими українськими піснями всіх присутніх вітали учасники художньої самодіяльності Ковельщини.

Сектор організаційної 

та інформаційної діяльності апарату райдержадміністрації.

Фото Сергія ДАНИЛЮКА.

З нагоди Дня Державного Прапора України та 29-ї річниці Незалежності України  23 серпня на площі біля Центру культури та дозвілля Люблинецької об'єднаної територіальної громади  відбулися урочиста церемонія підняття Державного Прапора України та святковий концерт аматорів художньої самодіяльності району.

Участь в заході взяли керівники райдержадміністрації, районної, селищної рад, представники підприємств, установ та організацій,  жителі району.

День Незалежності України – це найбільше національне свято. Незалежність є найціннішим скарбом, найвищим досягненням і найвагомішим надбанням, здобутим поколіннями українців.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 483

З 25 липня по 5 серпня ц. р. у селі Пульмо Шацького району на спортивно-реабілітаційній базі "Паралімпієць" Волинського регіонального центру з фізичної культури і спорту "Інваспорт" відбувся навчально-тренувальний збір з боча серед осіб з ураженнями опорно-рухового апарату. 

Метою даного заходу була якісна підготовка спортсменів до місцевих, обласних, всеукраїнських змагань.

Під керівництвом Володимира Кравчука, голови громадської організації "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії", завзято тренувались шість спортсменів-бочистів з Ковельщини. Чудова погода та дружна команда, а також командний дух в процесі тренувань забезпечили незабутні враження від збору.

Приділили час й активному відпочинку на озері Світязь, позасмагали, покупались та покатались на катамаранах.  

Ця поїздка додала усім учасникам сили та спонукатиме до нових спортивних звершень.

Ольга Яренчук,

прес-секретар

                                                   громадської організації

"АСОЦІАЦІЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ  

     "ДОБРОДІЯ В ДІЇ".

Фото автора.

З 25 липня по 5 серпня ц. р. у селі Пульмо Шацького району на спортивно-реабілітаційній базі "Паралімпієць" Волинського регіонального центру з фізичної культури і спорту "Інваспорт" відбувся навчально-тренувальний збір з боча серед осіб з ураженнями опорно-рухового апарату. 

Метою даного заходу була якісна підготовка спортсменів до місцевих, обласних, всеукраїнських змагань.

Під керівництвом Володимира Кравчука, голови громадської організації "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії", завзято тренувались шість спортсменів-бочистів з Ковельщини. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 326

З 25 липня по 5 серпня ц. р. у селі Пульмо Шацького району на спортивно-реабілітаційній базі "Паралімпієць" Волинського регіонального центру з фізичної культури і спорту "Інваспорт" відбувся навчально-тренувальний збір з боча серед осіб з ураженнями опорно-рухового апарату. 

Метою даного заходу була якісна підготовка спортсменів до місцевих, обласних, всеукраїнських змагань.

Під керівництвом Володимира Кравчука, голови громадської організації "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії", завзято тренувались шість спортсменів-бочистів з Ковельщини. Чудова погода та дружна команда, а також командний дух в процесі тренувань забезпечили незабутні враження від збору.

Приділили час й активному відпочинку на озері Світязь, позасмагали, покупались та покатались на катамаранах.  

Ця поїздка додала усім учасникам сили та спонукатиме до нових спортивних звершень.

Ольга Яренчук,

прес-секретар

                                                   громадської організації

"АСОЦІАЦІЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ  

     "ДОБРОДІЯ В ДІЇ".

Фото автора.

З 25 липня по 5 серпня ц. р. у селі Пульмо Шацького району на спортивно-реабілітаційній базі "Паралімпієць" Волинського регіонального центру з фізичної культури і спорту "Інваспорт" відбувся навчально-тренувальний збір з боча серед осіб з ураженнями опорно-рухового апарату. 

Метою даного заходу була якісна підготовка спортсменів до місцевих, обласних, всеукраїнських змагань.

Під керівництвом Володимира Кравчука, голови громадської організації "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії", завзято тренувались шість спортсменів-бочистів з Ковельщини. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 413

СЛЬОЗИ  

ГАМУЮТЬ  БІЛЬ

Вдарившись, дитина зазвичай плаче. І це, як стверджують німецькі вчені, цілком нормальна реакція на біль. Виявляється, коли людина плаче, сльозні залози разом із рідиною виділяють біологічно активні речовини, яким властива обезболююча дія. З віком людині все важче заплакати, але справа зовсім не в тім, що вона навчилася мужньо переносити життєві незгоди. 

Просто з часом сльозні залози виділяють менше рідини. Сльози охороняють очі від висихання і засмічення, захищають очне яблуко від деяких інфекційних захворювань. Тому поплакати завжди корисно.

У  ЯКОМУ  ЛІЖКУ  СПАТИ  МАЛЮКОВІ

Де йому краще – у своєму чи батьківському? Знаменитий американський педіатр Бенджамін Спок переконує, що найрозумніше – не брати дитину у батьківське ліжко за будь-яких обставин. Інакше вона так полюбить ваше тепленьке кубельце, що її вельми нелегко буде відучити від нього.

Із американцем Споком не згодні японські жінки, котрі перші два роки життя дитини вдень носять її прив'язаною за спиною, а вночі кладуть спати із собою. І від цього діти не стають гіршими, а навпаки – недаремно ж Японію називають країною, де діти не плачуть. Гадаємо, що нашим мамам чинити треба так, як підказує материнське серце й здоровий глузд. А ще не забувати мудрість: усього має бути в міру.

І ще багатьох мам цікавить, чи треба прасувати пелюшки. Якщо так, то до якого віку немовляти це робити.

Так, прасувати пелюшки треба з обох боків – для знищення мікробів. І не тільки для цього: мамі буде набагато приємніше загортати своє немовля щоразу в чисту, випрасувану пелюшечку. І дитині – приємно й безпечно.

 

НЕ  ПЕРЕЇДАЄШ,  БІЛЬШЕ  ПОТІЄШ – ДОВШЕ  ЖИВЕШ

В американському Інституті здоров'я в Х'юстоні здійснили низку досліджень, щоб з'ясувати таємницю довголіття. З цією метою вчені провели опитування 5 тисяч американців, вік яких 100 років і більше, й дійшли дивного висновку.

З'ясувалося: щоб жити довго й щасливо, слід вести скромне життя, не переїдати. Щоправда, були серед учасників опитування й ті, хто любив попоїсти, а дехто навіть вставав уночі, щоб утамувати відчуття голоду.

Частина респондентів мала великі родини – до 15 дітей і 20 онуків, а деякі вели життя пустельників. Більшість довгожителів утримувалися від спиртного, хоча дехто зі "сторічників" щодня випивав пляшку гарного вина.

І лише після ретельного аналізу отриманих даних вчені все-таки знайшли момент, що об'єднував усіх довгожителів. Всі вони щонайменше один раз на день сильно потіли – чи то під час швидкої ходи, чи то під час бігу, танцю, рубання дров, іншої фізичної праці.

Таким чином, вчені роблять висновок – щоб жити довго й щасливо, людині необхідно дотримуватися трьох правил: хоча б раз на день пропотіти, відчути справжній голод і стомитися.

ПОДБАЙТЕ  

ПРО  СВІЙ  МОЗОК

Медики давно стверджують, що працездатність людини залежить від якості харчування. Причому, поживна, ситна їжа потрібна не лише для тих, хто працює фізично. Мозок теж вимагає багато енергії. Тому людям розумової праці треба дотримуватись чіткого й збалансованого режиму харчування. 

Французький учений Жан-Марі Бур із Національного інституту здоров'я та медичних досліджень розробив спеціальну дієту для мозку. Ось що пропонує вчений:

n Сніданок треба починати приблизно через годину після пробудження. Він має складатися з фруктів, молока або кави з молоком. Чай краще не пити в поєднанні з іншими продуктами: з ним гірше засвоюються мінеральні солі.

n За обідом і вечерею обов'язково слід з'їдати м'ясні й борошняні страви, які активізують пам'ять. Такі властивості мають і цитрусові.

n Як мінімум, двічі на тиждень треба їсти телячу печінку і кров'янку, які багаті на залізо, вітаміни і мінеральні солі й просто незамінимі при посилених навантаженнях.

n В меню щодня обов'язково мають бути овочевий салат з олією, зелень, соя, горіхи, проросле зерно пшениці, сир, фрукти.

n Ніколи не переїдайте: відчуватимете слабкість. Обмежте вживання солодощів і жирної їжі.

А українські медики радять теж не тримати "напівголодним" мозок, бо він любить "попоїсти". І хоча на нього припадає лише 2% від ваги тіла, він споживає 20% енергії, що акумулюється в організмі. Для повноцінного процесу мислення організму потрібні такі речовини:

залізо необхідне для того, щоб кров постачала в головний мозок кисень. Міститься у нежирному м'ясі, овочах, фруктах, кунжуті.

Глюкоза постачає енергію для клітин. Міститься у хлібові, картоплі та бананах.

Вітаміни В1, В6, В12 активізують процес мислення. Організм "черпає" їх із картоплі, жита, цвітної капусти та вівса.

Лецитин поліпшує пам'ять і здатність до концентрації. Міститься в горіхах, яйцях, тваринному жирі, морській рибі.

Кальцій і магній зміцнюють нерви. Їх джерело – авокадо, манго, куряче м'ясо, йогурт і сир.

ВІД  ЧОГО  

БОЛЯТЬ  ОЧІ

Аюрведа (індо-тібетська медицина) називає такі причини захворювання очей і послаблення зору: купання в холодній воді у розгарячілому стані, тривале й напружене вдивляння вдалину, нічні пильнування, денний сон у спеку, подразнення очей пилом, димом, пристрасть до надміру гарячої, кислої і гострої їжі, куріння, вживання алкоголю у нерозумних дозах, стримування поривів до сечоспускання, дефекації, тривалий плач, удари по п'ятах, велика втрата крові, гнівливість, сексуальна нестриманість, перевантаження очей роботою з дрібним шрифтом, деталями, погане освітлення під час роботи.  

Серед названих причин є й ті, від яких залежить загальний стан здоров'я. Гнівливість, скажімо, не стане причиною захворювання грипом або погіршення роботи органів травлення, але обов'язково позначиться на психіці людини, вплине на функціональний стан різних систем організму, особливо позначиться на серцево-судинній аритмії.

Або печінка, на яку негативно впливають запори, порушення дієти, куріння, надмірний секс тощо. Про своє неблагополуччя вона не відразу сигналізує болем. Порушення її функцій проявляються через різні алергії, головний біль, облисіння і, звичайно ж, через погіршення зору. Щоб зберегти печінку, а відтак і силу зору, цілителі-аюрведисти рекомендують обмежувати статеву активність (2 рази на тиждень), звести до мінімуму вживання борошняних страв, а також солодкого, кислого й жирного.

Ті, хто дотримується дієт, займається загально-зміцнювальною гімнастикою, помічали, що з очей буквально спадає звична пелена, навкруги все стає яскравішим, точнішим, з безліччю деталей, яких раніше й не помічали.

Підготував 

Ігор ВИЖОВЕЦЬ.

Вдарившись, дитина зазвичай плаче. І це, як стверджують німецькі вчені, цілком нормальна реакція на біль. Виявляється, коли людина плаче, сльозні залози разом із рідиною виділяють біологічно активні речовини, яким властива обезболююча дія. З віком людині все важче заплакати, але справа зовсім не в тім, що вона навчилася мужньо переносити життєві незгоди. 

Просто з часом сльозні залози виділяють менше рідини. Сльози охороняють очі від висихання і засмічення, захищають очне яблуко від деяких інфекційних захворювань. Тому поплакати завжди корисно.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 678

"А я просто українка… україночка..", – так і просяться на вуста слова із відомої пісні, коли дивишся на фотосвітлину, на якій – Ярина ШИНКАРУК. Адже саме такою – красивою, вільною, цілеспрямованою – кожен із нас уявляє собі образ справжньої жінки-українки, вірної доньки неньки-України. 

А ще Ярина Тарасівна має неабиякі організаторські здібності, які демонструє, працюючи педагогом-організатором в Ковельському ліцеї № 7.  Вихованці її люблять і шанують, адже вона вміє зацікавити, віднайти підхід до найпотаємніших куточків дитячих сердець.   

"А я просто українка… україночка..", – так і просяться на вуста слова із відомої пісні, коли дивишся на фотосвітлину, на якій – Ярина ШИНКАРУК. Адже саме такою – красивою, вільною, цілеспрямованою – кожен із нас уявляє собі образ справжньої жінки-українки, вірної доньки неньки-України. 

А ще Ярина Тарасівна має неабиякі організаторські здібності, які демонструє, працюючи педагогом-організатором в Ковельському ліцеї № 7.  Вихованці її люблять і шанують, адже вона вміє зацікавити, віднайти підхід до найпотаємніших куточків дитячих сердець.   

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 438

21 серпня

21.00 год. – Патріотичний автоквест до Дня Незалежності України (старт – майданчик для паркування автомобілів біля паркової сцени).

23 серпня

10.00 год. – Тематична експозиція "В Україні – наша воля й доля" (історичний музей).

11.00  год. – Виставка вишитих робіт ковельчанки Ніни Габрилевич "На білих крилах рушників" (культурно-просвітницький центр).

           

24 серпня

12.00 год. – Фотозони в національному стилі  (міський парк культури і відпочинку імені Лесі Українки).

12.00 год. – Дитячі малюнки на асфальті "З Україною в серці" (біля Палацу учнівської молоді імені Івана Франка).

15.00 год.  – Виступи творчих колективів міста (центральна площа).

29 серпня

11.00 год. – Тематичний захід з нагоди  Дня пам'яті захисників України, молебень за героїв, покладання квітів (біля монумента Борцям за волю України). Після завершення   учасники вирушать до Стели пам'яті загиблих земляків, що на меморіалі Слави, де продовжиться вшанування захисників рідної землі. Панахида за загиблими.

Спортивні заходи

20-24 серпня

10.00 год. – Турнір з тенісу серед чоловіків (майданчик Волинської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення).

20-25 серпня

10.00 год.  – Свято дитячого футболу  (МЦ "Спорт для всіх").

22-23 серпня

10.00 год. – Змагання з веслування на байдарках і каное (міське водосховище).

Оргкомітет.

21.00 год. – Патріотичний автоквест до Дня Незалежності України (старт – майданчик для паркування автомобілів біля паркової сцени).

10.00 год. – Тематична експозиція "В Україні – наша воля й доля" (історичний музей).

11.00  год. – Виставка вишитих робіт ковельчанки Ніни Габрилевич "На білих крилах рушників" (культурно-просвітницький центр).

           

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 444

Олег Кіндер: “Нам є чим пишатись, 

що вдосконалювати, над чим працювати”

Шановні ковельчани!  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 461

День пам’яті жертв сталінізму 

та нацизму

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 506

Щороку, коли готуємося до відзначення Дня Незалежності України, в першу чергу дякуємо Богові, що зберіг нам державу, не допустив ворога-супостата до золотоверхового Києва, хоч і не зупинив війни на Сході  країни, не повернув Крим…

Здавалося б, чого такі  суперечливі думки напередодні найбільшого національного  свята, чому не можемо його відзначати з легким серцем і спокійною душею? Ще ж не вмерли Україна, її слава й воля, ще маємо хліб і до хліба, ще шануємо традиції героїчної історії, а живі герої-воїни АТО/ООС живуть поміж нас, дають відсіч російським окупантам на Донеччині і Луганщині, де останнім часом встановилося крихке  перемир'я.

А почуття тривоги головним чином через те, що громадянське суспільство так і не сформувалося, що влада і народ не тільки не єдині, а все більше віддаляються один від одного. Національна ідея з  її гаслом "Україна – понад усе!" не стала домінуючою, а українофоби при підтримці російських шовіністів почуваються все впевненіше.

Де ж причина цього? Хто винен і що робити? Над цим у розлогій статті під промовистим заголовком "Вірний син України", присвяченій пам'яті гетьмана Івана Мазепи, що народився 20 березня 1639 року, розмірковує наш давній дописувач Петро Об'єдков. Скажемо відверто: стаття цікава, змістовна, насичена достовірними історичними фактами, але занадто велика для такої малоформатної газети,  як "Вісті Ковельщини". Тому зупинимося на головних моментах написаного паном Петром, що має особливе значення напередодні 29-ої річниці проголошення Акта про державну Незалежність України.

Змалювавши суспільно-політичну ситуацію Русі-України в далекі від нас часи, Петро Об'єдков дає вичерпні характеристики і самого Івана Мазепи, і Богдана Хмельницького, і Семена Палія, і Костянтина Гордієнка,  від котрих великою мірою залежала доля українського народу і які іноді по-різному бачили шляхи  досягнення поставленої мети. Суперечностями і між ними, і між їх соратниками вміло користалася Москва, яка всіляко заохочувала тих,  хто йшов у фарватері її політики і люто   –  фізично й психологічно – карала тих, хто мріяв про самостійну Українську державу, боровся за неї.

Так, Івана Мазепу російські історики й політики досі називають  "запроданцем", "зрадником",  московська церква схвалює накладену на нього так звану "анафему", яку, до речі, патріарх Константинопольський  нещодавно  скасував. Та що до  того московитам? Вони знають своє – робити біле чорним, а чорне білим.

Сам Іван Мазепа якось сказав: "Я кличу всемогутнього Бога у свідки і заприсягаюся, що не заради високих почестей, не задля багатства або яких інших цілей, а для вас усіх, що є під моєю владою, задля жінок і дітей ваших, для добра матері нашої, бідної України, для користі всього народу українського, для піднесення його прав вольностей хочу я за допомогою Бога так чинити, що ви з жінками вашими і отчизна не загинули ні під москалями, ні під шведами".

І. Мазепа був одним з найбагатших людей Європи. Тому з поглядом у майбутнє свого народу будував православні храми, заклади освіти, розвивав культуру. Непомітно для царя будував майбутню державу. І добре розумів, що визволитися від московських загарбників силами козаків він не зможе – мало людського ресурсу. Тому шукав могутнього союзника серед іноземних королів.

Петро Об'єдков розповідає про долю ще двох визначних особистостей, які жили і боролися проти ворогів України, але шляхи яких розійшлися. Ось що він пише: "Як склалося подальше життя двох наших героїв – полковника Семена Палія та кошового отамана Костянтина Гордієнка? Два народних герої, а які різні! С. Палій, мабуть, все-таки мріяв про гетьманську булаву, але за вірну службу цареві після війни отримав Фастівський полк, а булаву цар йому не міг вручити, бо його метою було знищення козацтва. Мабуть, гординя не дозволила С. Палію приєднатися до боротьби   І. Мазепи за Русь-Україну. І у віці 70 років пішов із життя. Похований на кладовищі Києво-Межигірського монастиря.

Історія пам'ятає Семена Палія, як одного із найпопулярніших лідерів не тільки в Україні, а й у всій Європі. Навіть Тарас Шевченко присвятив йому поему "Чернець", а Левко Боровиковський – поему-баладу "Палій". Володимир Малик зробив його одним із героїв роману "Чорний вершник", що входить до тетралогії "Таємний посол".

Можна перефразувати відому цитату: "Який отаман не мріє про гетьманську булаву!". Кость Гордієнко люто ненавидів І. Мазепу як московського прислужника, та коли гетьман покликав його під свої хоругви, не задумуючись, відкинувши ненависть та мрії заради спільної справи, вільної Русі-України з козаками пішов під його керівництво! І вірним даній клятві гетьману залишився до останнього подиху.

Після смерті І. Мазепи брав активну участь в написанні Конституції П. Орлика і його виборах на посаду гетьмана. Після Прутської битви гетьман П. Орлик вирішив відпустити козаків на Січ. Кость Гордієнко не міг повернутися на Чортомлицьку Січ, бо вона була знищена царськими військами.

Тому з 1 500 козаками вирушив на нове місце, де заснував Кам'янську Січ і був її отаманом. Але цар переслідував його і там, тому довелося перебиратися ще південніше  по Дніпру до самого гирла на землі Кримського ханства й там освоювати нову  Олешківську Січ. Він був справжній лицар, який присвятив своє життя визволенню Батьківщини  від московської окупації. Він – єдиний гетьман, який стримував козаків від бажання покоритися  Російській імперії. 4 травня 1733 року Кость Гордієнко помер. Поховали його з військовими почестями на козацькому кладовищі поблизу Січі. Могила його збереглася до наших часів. Нині там розташоване село Республіканець,    Бериславський  район Херсонської області.                                                                                                                                                                   

Маловідомий історичний   факт: козак Кость Гордієнко     є  єдиним в українській історії кошовим отаманом, який був очільником  трьох Запорізьких Січей: Чортомлицької, Кам'янської та Олешківської.

Уважний читач, мабуть,    помітив, як події початку ХVІІІ століття повторюються в сучасній Україні ХХІ століття. З цього приводу згадуються слова Володимира Сосюри:

Німій, одуреній, забитій,

Невже не встать тобі від

 ран?

Москві та Речі Посполитій

Колись жбурнув тебе

 Богдан.

А потім хтів тобі Мазепа

Від серця щирого

 добра…

Його ж ти зрадила і степом 

Пішла рабинею Петра.

Хіба не жах: своєї зброї

Не маєш ти в ці скорбні

 дні…

У тебе так: два-три герої,

А решта велетні дурні.

У тебе так: все безголов'я.

Що на багно кричить:

 "Блакить!".

Якби я міг, якби зумів я

Тебе, Вкраїно,

 воскресить…

Петро Об'єдков".   

l

Відома громадсько-політична діячка Ковельщини і Волині, почесна голова місцевої філії "Союзу Українок" Алла Полякова надіслала до редакції надзвичайно цікаву статтю, яку в свій час підготували її посестри Марія Хотинська (на жаль, покійна) і в якій розповідається про долю, без будь-якого перебільшення, видатної українки Наталії Кобринської. Але знову ж таки мусимо зазначити, що стаття для "Вістей Ковельщини" занадто велика, а тому процитуємо лише окремі фрагменти.

На початку пані Марія написала: "Союз Українок" Канади на сторінках "Українського голосу" в 1951 році почав друкувати і продовжував аж до початку 1953 року книжку Ірени Книш "Смолоскип у темряві" про Наталію Кобринську та український жіночий рух коштом авторки – Ірени Книш, члена ініціативного комітету по відновленню "Союзу Українок", з'їзд якого відбувся 30 вересня 1945 року. Цей з'їзд був тріумфом ідей українського жіночого руху, першою пробудницею якого була незрівнянна Наталія Кобринська.

Пропоную короткий виклад згаданої книжки".   

Далі Марія Хотинська переповідає зміст книги, акцентуючи  на найважливіших моментах життя Наталії Кобринської (до речі, в 2001 році замітка на цю тему була вже опублікована у "Вістях Ковельщини", а свою працю в повному обсязі пані Марія передала у Ковельську філію "Союзу Українок", де з нею може ознайомитися кожен бажаючий).

Так от, народилася Наталія Кобринська 8 серпня 1851 року в селі поблизу Снятина Болеславського повіту в сім'ї, священика Івана Озаркевича, батько якого теж був священиком у Коломиї. Завдяки високоморальній духовній атмосфері в сім'ї, постійній роботі над собою Наталія відзначалася  своєю начитаністю, освітою та широким світоглядом.

У вересні 1871 року дівчина обвінчалася з Теофілом Кобринським, який всіляко сприяв інтелектуальному зростанню дружини, її становленню як громадської діячки. Сам він організував у  Снятині народну читальню, а при ній – хор, де був диригентом. На жаль, подружня ідилія тривала недовго – у березні 1882 року Теофіл Кобринський раптово помер.

Рідні намагалися втамувати душевні болі молодої вдови і стали залучати до громадського життя. Батько Наталії Іван Озаркевич як посол до Державної Ради  часто їздив до Відня. В одну з поїздок взяв доньку. "Сталося так, – розповідає у статті Марія Хотинська, – що саме там Наталія вперше спрямувала свої кроки в українське громадське життя. Вона відвідує товариство, що носило історичну назву "Січ", знайомиться з його найвизначнішим діячем Остапом Терлецьким, якого єднали дружні стосунки з Іваном Франком. Саме під впливом Терлецького Наталія Кобринська розпочала свою літературну діяльність. Її літературний дебют відбувся під кінець 1883 року у Відні".

А далі були нові твори, знайомства з Іваном Франком, Михайлом Павликом, прихильником жіночої емансипації, який врешті закохався у жінку. Але вона відкинула його залицяння, бо до кінця життя залишилася вірною своєму єдиному коханню до Теофіла Кобринського.

За сприяння членів "Січі", а також Уляни Кравченко, Анни Павлик та інших 7 жовтня 1884 відбулися організаційні збори членів майбутньої жіночої спілки, яка організаційно оформилась 8 грудня 1888 року. Створення "Товариства руських жінок" у Станіславові знайшло відгук не лише в українських, але й зарубіжних часописах. Іван Франко привітав нове жіноче об'єднання віршем "Жінка".

На жаль, пізніше в діяльності товариства виникло багато проблем, про що детально  розповідає Марія Хотинська. Життєва доля сталася так, що згодом Наталія Кобринська стала співпрацювати з матір'ю Лесі Українки – Оленою Пчілкою, яким вдалося організувати перше видання праць жінок з усіх земель України із назвою "Перший вінок", котрий, щоправда, став останнім через брак коштів. Поява "Першого вінка" в 1887 році у Львові мала глибоко символічне значення як для всіх українських жінок, так і для всієї української громади, бо у збірнику  висвітлювалася ідея соборності нації. З другого боку, проти видання різко виступили представники реакційних сил Західної України. З підступними діями з їх боку Наталія Кобринська матиме справу в подальшому ще не один раз.

1 вересня 1891 року Наталія Кобринська організовує перше жіноче віче у  Стрию, 14 жовтня 1894 року разом з однодумцями організовує "Товариство руських жінок" у Станіславові. Згодом жіночі товариства почали діяти в Тернополі та Перемишлі.

Кінець ХІХ - початок ХХ століть були складними в житті невтомної борчині за права жінок, але разом із  тим досить плідними: її підтримує Михайло Грушевський, інші відомі політичні діячі. В той же час критики не щадили діячку, її літературну творчість. Але, як підкреслює Марія Хотинська, чим більше громадськість відверталася від Кобринської, тим живіше сприймалися її ідеї.

Після смерті батька (1903 р.), а згодом і мами (1904 р.) Наталія  Кобринська переїхала до Львова, сподіваючись сповна віддатися громадській діяльності. Та її намірам не судилося збутися – опозиція частини жіноцтва Галичини змусила її повернутися до  Болехова, хоч пера вона не полишає.

Про останні роки життя і діяльності Наталії Кобринської Марія Хотинська пише:

"Перший всеукраїнський жіночий з'їзд у Києві від 27-29 вересня 1917 року постановив, що жінки повинні взяти якнайдіяльнішу участь у виборах до установчих зборів.

Можна уявити, які почуття охопили Кобринську, коли український парламент – Центральна Рада – один з перших у Європі схвалив закон про повну політичну рівноправність жіноцтва в українській державі. 

Незважаючи на роки, її активна натура прагне діла. Вона бере участь в роботі жіночого комітету для допомоги Червоному Хресту. Кобринська виступила з промовою на освяченні війська. Її промова була сповнена ентузіазму і вірою у краще завтра. Це була її лебедина пісня...

Останні дні цієї великої жінки були гіркі: падіння української державності стало для Кобринської найбільшим нещастям.

В січні 1920 року Кобринська виїхала до Львова, щоб розпорядитися своїм духовним багатством - архівом. Архів і бібліотеку вона передає науковому товариству ім. Шевченка, про що зробила запис в заповіті. По дорозі додому заразилася тифом. 21 січня 1920 року Наталії Кобринської не стало.

Кобринська випередила сучасників на десятиліття, тому не зразу знайшла у них розуміння. Після її смерті два покоління не могли нічого додати до її програми, настільки вона була повна, вичерпна і завершена.

Ідеї Кобринської пустили глибоке коріння в грунт. І розрослися буйно після її смерті. Вони дали початок сильному розвитку українського жіночого руху, що залишає свій слід у кожній ділянці нашого національного життя".

l

Ми запропонували вашій увазі два листи двох, здавалось би, різних людей – Петра Об'єдкова і Марії Хотинської. Герої їх розповідей теж різні.  Однак на прикладі життя та діяльності Івана Мазепи і Наталії Кобринської, їх сподвижників бачимо: ніщо не шкодить українцям більше, аніж їх невміння організуватися, об'єднатися у боротьбі проти спільного ворога, забути дріб'язкові образи і чвари в ім'я головного – порятунку України.

Тож робімо висновки з помилок наших прадідів і не повторюймо їх сьогодні. А тим, хто вірою і правдою служив Україні, – честь і слава!

Михайло КУЗЬМУК.

Щороку, коли готуємося до відзначення Дня Незалежності України, в першу чергу дякуємо Богові, що зберіг нам державу, не допустив ворога-супостата до золотоверхового Києва, хоч і не зупинив війни на Сході  країни, не повернув Крим…

Здавалося б, чого такі  суперечливі думки напередодні найбільшого національного  свята, чому не можемо його відзначати з легким серцем і спокійною душею? Ще ж не вмерли Україна, її слава й воля, ще маємо хліб і до хліба, ще шануємо традиції героїчної історії, а живі герої-воїни АТО/ООС живуть поміж нас, дають відсіч російським окупантам на Донеччині і Луганщині, де останнім часом встановилося крихке  перемир'я.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 699

У червні цього року начальником Ковельського відділу поліції ГУНП у Волинській області призначено майора поліції Аркадія Олексійовича Найдича. Нещодавно Аркадій Олексійович провів в редакції газети "Вісті Ковельщини" "гарячу" телефонну лінію. Читачі газети мали можливість особисто поставити начальнику поліції запитання, які цікавили їх. На деякі запитання Аркадій Олексійович відповів відразу, окремі потребували детальнішого вивчення. Пропонуємо увазі читачів діалог Аркадія Найдича з жителями Ковельщини. 

Першим надійшов телефонний дзвінок від депутата Ковельської районної ради, жителя с. Білашева Миколи Чуля. Микола Якович поставив запитання з приводу проблеми, яку він неодноразово озвучував. Йшлося про колишній магазин села Ворони, з якого, як повідомив Микола Якович, без згоди пайовиків забрали нерухоме майно - батареї, котел, труби, металевий паркан. Питання неодноразово стояло на порядку денному правоохоронців, однак і досі не зрушило з місця. 

– Я прошу Вас від імені жителів села Ворони, всіх пайовиків, завершити цю справу в позитивному вирішенні, щоб майно повернули, а винні були притягнені до відповідальності, – звернувся до начальника поліції Микола Чуль. 

– Я вивчу це питання і обов'язково поінформую Вас. 

l

Наступний дзвінок надійшов від Заслуженого працівника культури України, ковельчанина Івана Сидорука:

– Довідався зі сторінок газети про такий формат Вашого спілкування з читачами, тож вирішив зателефонувати. 5 вересня 2019 року вночі невідомі пограбували мою творчу майстерню, де ми з дітками виготовляємо дерев'яні народні іграшки. Викрадено деревообробний верстат, інші знаряддя, необхідні  для нашої праці. В той же день я оперативно звернувся в поліцію, приїхала слідчо-оперативна група, зробили обстеження. 

Згодом я приносив слідчому ще докази, які він сказав збирати і вони будуть доказами у суді, коли злодіїв затримають. Це мене, чесно кажучи, дуже здивувало. Пізніше змінився слідчий по цій справі. Згодом влітку було ще одне пограбування цього ж приміщення. Я надавав певну інформацію правоохоронцям, звертався і в обласний відділ, аби дали допомогу відповідними слідчими чи експертами, і мені дали відповідь, що все на контролі. Але до сьогодні про злодіїв, скажімо, не чути, речі не повернуті, а моя творча майстерня, на жаль, в занепаді. То я хотів би, щоб Ви проявили весь рівень своєї професійності та професіоналізм Ваших колег для того, щоб справу відновити. 

– У кримінальному провадженні триває досудове розслідування. Слідчий перевіряє надану Вами інформацію щодо осіб, які, можливо, причетні до вчинення цієї крадіжки. 

l

До начальника поліції того дня звернувся і мешканець вулиці Миколайчука Юрій Никифорович Луцик з приводу крадіжки особистого майна з господарської будівлі влітку минулого року:

– Я ще з лютого чекаю відповіді з поліції за наслідками цієї справи. Так вже ті злодії розходилися, якби хоч трохи їх поліція "притискала", патрулювали хай би частіше вночі. Зверніть, будь ласка, увагу, я сподіваюся на Вас.

До слова, Аркадію Олексійовичу, раніше у "Вістях Ковельщини" поліція часто звітувала про кількість зареєстрованих злочинів і пригод, розповідали про розкриті злочини. Зараз цієї інформації менше, а мені особисто цікаві такі повідомлення, тому варто про це писати.

– Екіпажі патрульної поліції, які щодоби заступають на службу, постійно патрулюють вулиці міста, ніколи не стоять на місці. Я зверну увагу на  те, щоб у мікрорайоні Ковеля-ІІ частіше перебували працівники патрульної поліції. 

Щодо інформації про криміногенну обстановку в місті і районі, то Аркадій Найдич повідомив, що станом на 1 серпня ц. р. в Ковельському відділі поліції  зареєстровано 716 кримінальних правопорушень, із них: 330 крадіжок, з яких 151 розкрита, із числа цих крадіжок 51 - з домоволодінь (із них 29 розкрито); 4 незаконних заволодінь транспортними засобами, з яких 2 розкрито; 8 грабежів, з яких 7 розкрито; одне вимагання, яке розкрито.

l

– Доброго дня, Аркадію Олексійовичу, останнім часом і в газетах, і в інтернет-виданнях зустрічається дуже багато повідомлень про шахраїв, на гачок  яких потрапляють довірливі люди, зокрема, й ковельчани. Яких тільки схем не придумують ті аферисти! Тож цікавить, як часто в ковельську поліцію звертаються  люди, які стали жертвами шахраїв? Чи вдається виявити таких спритників і повернути втрачені кошти?

– Дякую за запитання, яке сьогодні надзвичайно актуальне. Аналізуючи подібні злочини, ми бачимо, що якщо раніше від аферистів потерпали люди старшого віку, то нині на гачок зловмисників дуже часто потрапляє молодь, яку, здавалося б, не так просто обдурити. Ми зверталися і звертаємося в банківські установи і до органів влади з проханням якнайширше інформувати людей про те, щоб були обачними, не довіряли банківську інформацію невідомим особам, обережно користувалися інтернет-платформами для купівлі чи продажу товарів.

Кожне кримінальне правопорушення реєструється в обов'язковому порядку. Як ми встановили, такі злочини переважно скоюються особами, які не проживають на території Волинської області. Тож часто матеріали справи згідно з Кримінально-процесуальним кодексом України ми скеровуємо в інші області України. 

Користуючись нагодою, зі сторінок газети ще раз закликаю громадян бути обережними,  адже шахрайство – один із найпоширеніших злочинів на даний час на території Ковеля та Ковельського району. 

За сім місяців цього року в Ковельському відділі поліції зареєстровано 72 шахрайства.

l

– Доброго дня. Я – мешканка Ковеля. Мене турбує питання проведення дозвілля деякими підлітками. Вони збираються по закутках міста, незрозуміло, чим займаються. Наприклад, по вулиці Степана Бандери є велике занедбане будівництво, не раз бачу, що там збираються сумнівні компанії. І за квітковим ринком, просто в центрі міста, теж, та й в інших місцях. Тому прошу Вас звернути більшу увагу на це, проводити певні рейди і перевірки. Адже діти – це майбутнє нашого міста.

Марія АБРАМЧУК.

– В Ковельському відділі поліції працюють інспектори   ювенальної превенції, які проводять великий обсяг профілактичної роботи серед дітей та підлітків. Можу сказати, що в 2020 році ніяких протиправних дій проти дітей не вчинялося.

Питання проведення вільного часу дітьми та підлітками у період карантину має бути не лише на контролі поліції, а й соціальних служб, освітніх закладів і, в першу чергу, дорослих, які подають їм приклад.

Записала 

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКУ: начальник Ковельського відділу поліції ГУНП у Волинській області Аркадій НАЙДИЧ.

Фото автора.

У червні цього року начальником Ковельського відділу поліції ГУНП у Волинській області призначено майора поліції Аркадія Олексійовича НАЙДИЧА. Нещодавно Аркадій Олексійович провів в редакції газети "Вісті Ковельщини" "гарячу" телефонну лінію. Читачі газети мали можливість особисто поставити начальнику поліції запитання, які цікавили їх. На деякі запитання Аркадій Олексійович відповів відразу, окремі потребували детальнішого вивчення. Пропонуємо увазі читачів діалог Аркадія Найдича з жителями Ковельщини. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 902