Колеги часто спонукають мене до розмови про правду особистого життя:

– Анатолію Володимировичу, признайтеся: незважаючи на те, що ви працювали в колгоспі, "комуналці", освіті, бізнесі, були довгий час міським головою, ваша душа все одно перебуває в обіймах енергетики?

– Це не секрет! Кожного разу, проїжджаючи  біля виробничої бази енергетиків, у мене просинається спомин про пережите. Бо ж стільки ж то покладено на жертовник енергетики: доброго і недосконалого, тривожного і приємного. Одна думка підганяє іншу.

Напередодні цьогорічного  Дня енергетика Василь Горбачук, директор Ковельської філії ПАТ "Волиньобленерго", гарно на сторінках "Вістей Ковельщини" розповів про історію енергетичної галузі Ковельщини. В цій історії – і моя скромна цеглинка. Вісімнадцятирічним юнаком я брав участь у будівництві ЛЕП-110 тис. вольт  з Володимира-Волинського на Ковель. Це була перша мережа, яка  з'єднала Ковель із великою енергетикою і яка була першим моїм бойовим хрещенням, справжнім випробуванням на міцність.

Лом був гарячим від "цілування" із мерзлою землею. Іскри сипалися від ударів важкого молота при складанні металевих конструкцій опор. Було, що і ноги обморожені ледве оживали. Таке не забудеш.

Кожне корисне діяння залишає слід у свідомості. Як не пригадаєш побратимів з бригади монтажників-електромонтерів із міських електромереж того, вже далекого 1964 року? Іонов,  Колтунов,  Іваненко, Конончук, Пилипчук, Панасюк, Остапчук, Тетерук – це орли високого польоту. То були майстри не за посадою, а за відмінною професійною майстерністю. Мене, молодого "бійця", привчали до якісної праці – скажімо, в'язання дроту до ізолятора мало бути виконане без найменшої похибки.

З тих років до мене і сьогодні доноситься дзвінкий голос Романа Іваненка: "Гей, хлопці, взяли!.. Гей, підняли!.. Гей, і ще раз!..". І опора, мов у казці, слухняно ставала у викопану вручну яму глибиною до 2 метрів.

Прискіпливий читач запитає:

– А що у тебе не було помилок? Ти такий правильний?

– Ех, шановний чоловіче! Всяко  було: і недосконалість, і легковажність, й інший "гріх". Бог прощав. І не раз. Він давав мені змогу переживати і щасливі хвилини. Хіба це не радість - бачити, як електричне сонячне світло спалахувало у хаті, після довголітнього тьмяного горіння  скіпки чи гасової лампи або маленької свічки?

l

У переддень свята енергетиків я був присутній на зібранні в Палаці учнівської молоді. Вперше урочисте дійство проводилося із працівниками філій Турійська, Ратного, Любомля, Каменя-Каширського, Старої Вижівки.  Тішуся, як дитина – не забули! На святі – високоповажний представник від управління "Волиньобленерго" Володимир Перчук. Від нього – щирі вітання і жадана звістка: в наступному році передбачається підвищення зарплатні. Схвальні оплески! Він зичить мирної і плідної праці, міцного здоров'я. В унісон з представником обласного управління промовляє теплі слова і Василь Іванович Горбачук.

Для винуватців свята – пісні, музика, танці від кращих аматорських колективів Ковельщини. Здається, що так натхненно, як  сьогодні, вони ще не виступали. Не дивно: енергетика "заряджає"… Серед "заряджених" – суперфіналіст "Голосу  – діти" Ярослав Карпук. Цей сокіл полетить високо. Він ще прославить Волинь  і Україну! А сьогодні хлопець дарує пісні  орлам. Теж високого польоту. Думаю: "Добре, що не хлібом єдиним". Це духовно культурне дійство наповнює животворним еліксиром прекрасні, спраглі електричні душі.

Але цей концерт – лише прелюдія до свята. Вранці 21 травня з колективом зустрічаються представники міської та районної влади. Серед них – Михайло Гетьман, перший заступник міського голови, Андрій Броїло, голова районної ради, Роман Кульцман, заступник голови райдержадміністрації. Від них – щирі вітання всьому колективу і Подяки найкращим працівникам філії.

Як  годиться,  Грамотами і Подяками "Волиньобленерго" та філії нагородив  своїх підопічних Василь Горбачук. Він наголосив, що на нагороди заслуговує більше праціників філії і від душі дякує всім.

З вітальним словом і з екскурсом в історію галузі виступив і автор цих рядків.

Признаюся: був переповнений переживаннями. По-перше, переді мною, немов квітучий луг, сиділо чарівне жіноцтво колективу. Воно привабливе, усміхнене та ніжне, ніби піднялося на подіум змагань "Міс Україна". Це просто диво-ковельчанки!

А за ними на середніх та крайніх рядах розмістилися орли філії – обвітрені, омиті дощем, засмаглі на Сонці: електромонтери, водії, майстри всіх дільниць. Серед них бачу знайомі обличчя сивочолих ветеранів. Це з ними у 1985 році довелося втілювати у життя реформу енергетичної галузі Ковельщини. Реформа передбачала об'єднання міських та сільських електромереж. З погляду на теперішні реформаційні потуги, зміни були на часі і вкрай необхідні. Адже поліпшувалось управління мережами, покращувалася надійність електропостачання, з'являлися можливості для зменшення енерговитрат в мережах та на електропідстанціях.

Життя показало, що без людського фактора будь-яка реформа мертва і недієздатна. Тому було розпочато будівництво виробничо-технічної бази. Не вдаючись в деталі, скажу: об'єкт будували з випередженням, а тому він був зданий на півроку раніше від запланованого проєктом терміну. На будові працював весь колектив – електромонтери, водії, слюсарі, майстри – які розуміли, що це покращення умов їхньої нелегкої праці.

Із сьогоднішнього сивочолого п'єдесталу буття я всім і кожному окремо виголошую: "Спасибі, мої колеги і друзі! Низький уклін Вам!".

Цей репортаж – тільки невеликий штрих до гарно організованого свята і до моїх роздумів-споминів.

Бути з колективом – це правильний крок. Щасти Вам, шановний Василю Івановичу! Щастя Вам, мої дорогі енергетики! Для Вас - поетичні рядки, на які надихнуло свято.

l

Коли зорі купаються в тиші

 вечірній,

Коли Місяць спочити спішить 

в темноту,

Встають енергетики, мені долею

 рідні, –

Вони місію чинять життєву, просту.

Щоб сяяло світло Сонцем ясним

 у хаті,

Щоб енергія рухала  заводи 

й млини,

Як це не просто у будень і свято –

Стоять на посту   обов'язку вірні

 сини.

Йдуть воїни світла і звитяжної

 праці,

Ідуть в непогоду, у дощ, в заметіль.

Господи добрий, нехай 

їм воздасться

Добром і любов'ю від людей…

 Звідусіль.

Молюся, щоб доля  горнулась

 до радості,

Щоб серце співало щасливих

 пісень.

Не потрібно овацій, не треба

 парадності –

Нехай Бог Благодаттю освячує

 день!

Анатолій СЕМЕНЮК.

Колеги часто спонукають мене до розмови про правду особистого життя:

– Анатолію Володимировичу, признайтеся: незважаючи на те, що ви працювали в колгоспі, "комуналці", освіті, бізнесі, були довгий час міським головою, ваша душа все одно перебуває в обіймах енергетики?

– Це не секрет! Кожного разу, проїжджаючи  біля виробничої бази енергетиків, у мене просинається спомин про пережите. Бо ж стільки ж то покладено на жертовник енергетики: доброго і недосконалого, тривожного і приємного. Одна думка підганяє іншу.

Напередодні цьогорічного  Дня енергетика Василь Горбачук, директор Ковельської філії ПАТ "Волиньобленерго", гарно на сторінках "Вістей Ковельщини" розповів про історію енергетичної галузі Ковельщини. В цій історії – і моя скромна цеглинка. Вісімнадцятирічним юнаком я брав участь у будівництві ЛЕП-110 тис. вольт  з Володимира-Волинського на Ковель.    

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 526

Новорічний стіл повинен рясніти стравами, оскільки вважається, чим багатше застілля, тим щасливішим буде наступний рік. Ось чому багато господинь починають думати про меню за кілька місяців, включаючи  у нього як мінімум одну гарячу страву, декілька закусок, кілька салатів і обов’язково десерт.

Загальні рекомендації

В 2020 році головним тотемом буде білий металевий Щур. Це всеїдна тварина, що значно полегшує завдання господиням. Тому готувати можна які завгодно страви. Важливо, щоб на новорічному столі в  2020-му була різноманітність, що дуже порадує Щура. Готувати слід з якісних і натуральних продуктів, оскільки це і корисно для здоров’я, і задобрить щура, який любить смачно поїсти.

Рекомендується використовувати для столу зернові, які так подобаються покровителю 2020 року. Якщо господиня не планує готувати каші, то буде досить поставити на стіл красиву тарілочку з зерном на свій смак. У 2020 рік щури не слід використовувати такі продукти для новорічного свята, як білокачанна капуста, редис і бобові. З них не рекомендується готувати святкові страви.

Покровителька року їх не любить і може образитися. Краще звернути увагу на прості новорічні рецепти.

Основні страви

Гризун невибагливий в їжі, тому на гаряче можна подати і рибу, і м’ясо, і курку, і овочі.

М’ясний рулет

Вам будуть потрібні:

свиняча вирізка – 2 кг;

шинка – 0,3 кг;

яйця – 2 шт.;

груші – 2 шт.;

огірок солоний – 1 шт.;

волоські горіхи – 1 стакан;

біле вино;

спеції;

рослинна олія.

Спосіб приготування: М’ясо миємо. Обсушуємо. Маринуємо свинину в суміші вина і спецій протягом 2 годин. Гострим ножем розрізаємо м’ясо у формі книжки. Ядра волоського горіха обсмажуємо на сухій сковороді протягом 10 хвилин.

Половину волоських горіхів   подрібнюємо в крихту і змішуємо з сирими яйцями до отримання однорідної маси. Відправляємо до яєць  горіхи, груші, нарізані скибочками, і подрібнені огірочки. На м’ясо викладаємо слайси шинки, зверху – яєчно-горіхову начинку. Загортаємо рулетом.

Фіксуємо кулінарною ниткою. Змащуємо зверху соняшниковою олією. Обгортаємо харчовою плівкою і залишаємо на чверть години. Після закінчення зазначеного часу відправляємо рулет в духовку, прогріту до 180 градусів на 1 годину.

В процесі запікання не зайвим буде періодично поливати рулет соком, що виділяється. 

Салат “Мишачий рай”

Складові: 5 курячих яєць, 4 перепелиних яйця, 200 г сиру Маасдам, 3 шт. курячого філе, 3 зубчики часнику, 5 кілець ананаса, 200 г майонезу.

Спосіб приготування:

куряче філе відварити в підсоленій воді до готовності. Остудити і порізати дрібними кубиками;

відварити курячі та перепелині яйця (перепелині залишити для декору).

У курячих яйцях відокремити білок від жовтка і натерти на тертці в окремі миски. Білок – на крупній тертці, жовток – на дрібній;

У сирі відрізати кілька тонких пластиків для прикраси, решту натерти на дрібній тертці.

Ананаси порізати шматочками.

Як викласти новорічний салат?

На блюді викласти шарами всі інгредієнти. Кожен шар промазати майонезом. Шари мають бути такі:

Куряче філе + майонез;

Ананаси;

Білок + майонез;

Трохи жовтка + майонез (залиште частину жовтка на посипання зверху);

Сир + майонез + часник, пропущений через прес.

Повторити ще раз шари. На верхній шар сиру не видавлювати часник, а тільки на середній шар. Прикрасити верх жовтком, пластиками сиру і “мишенятами”.

Як зробити мишок (щурів) для прикраси салату?

Мишенят робити дуже просто. Зверху яйця зробити два надрізи для вушок із сиру, які можна вирізати формочкою для печива. Очки – з чорного перцю горошком, носик – горошина гірчиці. Хвостик із сиру. Щоб зробити салат не у вигляді цілого шматка сира, а надрізаного, потрібно заздалегідь поставити на блюдо кут з картону або ватману і закріпити його.

 Скумбрія з овочами

Це вишукана за смаком страва обов’язково порадує гостей і буде чудово виглядати на святковому столі.

Для приготування вам знадобиться:  скумбрія,  400 г картоплі,  70 г моркви,  100 г твердого сиру,  майонез, рослинна олія, спеції – за смаком.

Картоплю і моркву нарізаємо нетовстими шматочками. Прогріваємо в сковороді рослинну олію і викладаємо туди овочі. На сильному вогні злегка обсмажуємо їх до легкого рум’янцю. Скумбрію очищаємо від нутрощів, промиваємо, обсушуємо. Рівномірно викладаємо овочі на фольгу, а зверху скумбрію. Її попередньо обмазуємо спеціями. Сир натираємо на тертку. Закладаємо частину в черевце риби. Іншою присипаємо овочі. Рибу, так само як і овочеву подушку, поливаємо майонезом. Загортаємо у фольгу і відправляємо в прогріту до 200 градусів духовку. Запікаємо перші 25 хвилин в коконі, другі 25 хвилин у фользі з відкритим верхом.

Сирні кульки

Це чудова закуска на новорічному столі, в тому числі для тих, хто раптом не їсть м’ясо. 

Для приготування вам знадобиться: 200 г твердого сиру; 3 шт яєць; 4 ст. л. пшеничного борошна;  3 ст. л. борошна для панірування; олія для смаження, сіль – за смаком. Відокремлюємо білки від жовтків, збиваємо білки в стійку піну, додавши дрібну сіль, борошно і добре перемішуємо. 

Сир натираємо на дрібній тертці, додаємо його в миску і також перемішуємо до однорідності. Вологими руками робимо невеликі кульки та викладаємо на тарілку присипану борошном, обволікаючи в ній кожну кульку. Після цього обсмажуємо у фритюрі, не перевертаючи. Олії повинно бути достатньо, щоб кульки плавали. Готові золотисті кульки викладаємо на блюдо із серветками.

Підготувала

Світлана КОЛОСОК.

 

Новорічний стіл повинен рясніти стравами, оскільки вважається, чим багатше застілля, тим щасливішим буде наступний рік. Ось чому багато господинь починають думати про меню за кілька місяців, включаючи  у нього як мінімум одну гарячу страву, декілька закусок, кілька салатів і обов’язково десерт.

Загальні рекомендації

В 2020 році головним тотемом буде білий металевий Щур. Це всеїдна тварина, що значно полегшує завдання господиням. Тому готувати можна які завгодно страви. Важливо, щоб на новорічному столі в  2020-му була різноманітність, що дуже порадує Щура. Готувати слід з якісних і натуральних продуктів, оскільки це і корисно для здоров’я, і задобрить щура, який любить смачно поїсти.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1152

Новий рік 2020 вже не за горами, і багатьох з нас починають цікавити найважливіші передсвяткові питання. Рік кого, якої тварини буде 2020 рік за східним календарем? Який символ у Нового року-2020  згідно з китайським гороскопом? Який головний колір у прийдешнього року? У чому зустрічати Новий 2020 рік? Яка характеристика символу року 2020? Чим задобрити господаря 2020 року? Ми постараємося відповісти на всі ці  важливі запитання. 

2020 рік якої тварини?

Новий  2020 рік прийде під знаком Білого Металевого Щура. Взагалі Щур вважається першою твариною в списку східних знаків. Відповідно рік Щура відкриває 12-річний місячний цикл китайського календаря.

Щур на Сході є символом мудрості, багатства і вигоди. За давньою легендою, дванадцять тварин прибули до Будди, першим з яких був Бик. Однак його обігнав спритний Щур, за що був винагороджений Буддою – саме Щур став першим з усіх тварин, які отримали владу над світом протягом цілого року.

Щур за своєю природою – дуже цікава, спостережлива і уважна тварина. Незважаючи на свій малий розмір, вона розумна, кмітлива, спритна. Щур володіє розвиненою інтуїцією і незвичайно швидкою реакцією, що допомагає йому рятуватися в складних ситуаціях. Щур легко пристосовується до нового середовища, людей і обставин. Щур вважається твариною дуже бережливою і економною, а іноді навіть скупою. Також Щури не позбавлені романтизму, легко знаходять спільну мову з людьми і мають завидне красномовство.

Люди, народжені в рік Щура, в повній мірі успадковують ці якості. Якщо ви хочете догодити символу наступаючого 2020 року, вам слід постаратися проявляти підвищену увагу до важливих питань, помічати деталі, не випустити з уваги дрібниць, бути економними, відповідальніше ставитися до серйозних витрат і довіряти власній інтуїції. А на зустріч Нового 2020 року краще вбратися в улюблені кольори цієї тварини – білий, сріблястий, синій, зелений, з елементами блиску, лиску і металевими прикрасами.

Коли настане рік Щура: точна дата

На відміну від традиційного європейського Нового року, який щорічно ми відзначаємо 1 січня, рік Білого Металевого Щура настане трохи пізніше. Початок Китайського нового року, згідно з місячним календарем, припадає на другий Молодий Місяць після зимового сонцестояння. А значить, Китайський Новий рік, 2020 під знаком Білого Металевого Щура настане 25 січня 2020 року о 00:03 год.

Новий рік із давніх-давен українці наділяли особливими, магічними, властивостями. Тож готувалися до його святкування заздалегідь і приділяли увагу прикметам.

Прикмети на Новий рік – це такі собі дороговкази, за якими можна спрогнозувати, яким буде майбутній рік. Оскільки чи не кожна людина прагне жити в достатку, любові та злагоді, то й прикмети на Новий рік пов’язували саме з віщуванням багатства та щасливої долі.

Як Новий рік зустрінеш…

Як зустрінеш Новий рік – так його і проведеш – загальновідома народна прикмета. Тож до настання Нового року необхідно:

n повністю розрахуватися з боргами, щоб вони лишилися в році старому, а новий приніс достаток у дім;

n поставити крапку в сварках та конфліктах, примиритися з друзями, рідними, колегами чи сусідами, якщо протягом року виникали якісь непорозуміння. Хай усі негаразди залишаться в старому році;

n проявити щедрість до ближнього, аби удача та добробут не залишали ваш дім. Приклад такого щирого й щедрого ставлення до людей дає нам Святий Миколай, розносячи подарунки усім добрим людям;

n Новий рік треба зустрічати в чистому домі. Щоб наступного року в родині не було сварок та непорозумінь, а навпаки панувала злагода, в домі чи квартирі робити генеральне прибирання;

n викинути весь мотлох – речі, які вже не носите, старий, особливо надщерблений посуд, поламані меблі тощо. Так ви звільните місце для нових, гарних і стильних речей та чудових подій, що прагнуть увійти у ваше життя.

Рік Щура: прикмети

Останнім часом люди також зважають на прикмети. За китайським гороскопом, наступний 2020 рік – рік білого металевого Щура. Стихія року – метал, а отже має щастити енергійним, цілеспрямованим та амбітним людям.

Багато прикмет пов’язано саме з приготуваннями до свята. Так, буде добре, якщо на Рік Щура  в домі з’являться металеві підсвічники. Ідеально, якщо вам їх подарують. Якщо ж купуватимете їх самі, важливо робити покупку спонтанно, довго не роздумуючи й не економлячи гроші.

n Придбати хоча б одну нову річ гардеробу напередодні Нового року – до багатства та процвітання.

n Вилита остання крапля шампанського у ваш келих також віщує поліпшення статків.

n Як це не дивно звучить, але розбита в новорічну ніч Щура кришталева ваза чи келих – саме на щастя. 

n Ще одна новорічна прикмета: якщо зустрічаєш Новий рік у теплій компанії –  приємним буде спілкування з людьми увесь наступний рік.

l

Тож, шановні читачі, щиросердечно вітаємо Вас з прийдешнім Новим роком, бажаємо миру, добра,  благополуччя! Як кажуть в народі, хай у Вас і у нас все буде гаразд!

 Підготувала 

Світлана ТРОЦЮК. 

Новий рік 2020 вже не за горами, і багатьох з нас починають цікавити найважливіші передсвяткові питання. Рік кого, якої тварини буде 2020 рік за східним календарем? Який символ у Нового року-2020  згідно з китайським гороскопом? Який головний колір у прийдешнього року? У чому зустрічати Новий 2020 рік? Яка характеристика символу року 2020? Чим задобрити господаря 2020 року? Ми постараємося відповісти на всі ці  важливі запитання. 

2020 рік якої тварини?

Новий  2020 рік прийде під знаком Білого Металевого Щура. Взагалі Щур вважається першою твариною в списку східних знаків. Відповідно рік Щура відкриває 12-річний місячний цикл китайського календаря.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1070

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 321

Гороскоп

з 30 грудня по 5 січня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 415

Складна і відповідальна  робота в енергетиків, які наступної неділі, 22 грудня, відзначатимуть своє професійне свято. Вони на посту і вдень, і вночі, і в холод, і в спеку, бо знають: від них залежить життєдіяльність народногосподарського комплексу, комфорт і затишок у кожній українській сім’ї.

Успішно справляються із своїми професійними обов’язками трудівники Ковельської філії ПАТ «Волиньобленерго», яку віднедавна очолює досвідчений фахівець Василь Горбачук. Його ви бачите разом з членами колективу (у центрі). Ковельські енергетики не тільки забезпечують нормальне функціонування свого складного господарства, а й є активними читачами газети «Вісті Ковельщини».

Побажаємо ж їм миру, добра, благополуччя з нагоди професійного свята, а також нових успіхів у 2020-му році, який вже стоїть «на порозі»!

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Складна і відповідальна  робота в енергетиків, які наступної неділі, 22 грудня, відзначатимуть своє професійне свято. Вони на посту і вдень, і вночі, і в холод, і в спеку, бо знають: від них залежить життєдіяльність народногосподарського комплексу, комфорт і затишок у кожній українській сім’ї.

Успішно справляються із своїми професійними обов’язками трудівники Ковельської філії ПАТ «Волиньобленерго», яку віднедавна очолює досвідчений фахівець Василь Горбачук. Його ви бачите разом з членами колективу (у центрі). Ковельські енергетики не тільки забезпечують нормальне функціонування свого складного господарства, а й є активними читачами газети «Вісті Ковельщини».

Побажаємо ж їм миру, добра, благополуччя з нагоди професійного свята, а також нових успіхів у 2020-му році, який вже стоїть «на порозі»!

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 434

Погода в Ковелі 

19 - 25 грудня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 449

Вигідне географічне розташування Ковеля у самому центрі Волинської області зумовило його надзвичайно динамічний розвиток практично з часу заснування. 

Розвиток ремесел, торгівлі, перетин торгових шляхів ще на початках історії Ковеля закріпили за ним статус потужного центру соціально-економічного розвитку. Бурхливе економічне зростання міста припадає на другу половину XIX століття, коли через місто пройшли важливі залізничні шляхи до Києва, Бреста, Варшави. Саме це і закріпило за Ковелем статус транспортного центру Волині.

Таке призначення міста зумовило і специфіку його електрифікації. Першими джерелами електроенергії були дизельні електростанції, які живили залізницю та невеликі промислові підприємства на зразок пекарень, млинів, швейних цехів. Отримували від них електроенергію і розташовані неподалік житлові будинки.

Першим потужним джерелом електроенергії у повоєнному Ковелі стала електростанція на вул. Сагайдачного, введена в дію 1946 р. Спочатку на ній був встановлений італійський газогенератор, пізніше його замінили на парові котли, які працювали на вугіллі. Аби вчасно та в достатній кількості доставляти його до електростанції, сюди проклали окреме залізничне полотно. 

Електростанція у 50-х роках цілодобово забезпечувала потреби міста в електроенергії (її потужність становила 1550 кВт). Проте якщо виникав дефіцит потужності, то найбільш енергоємні споживачі (швейна фабрика, залізниця, деревообробний комбінат) обмежували роботу в нічний час. 

Директором електростанції працював Володимир Кльопов. Серед чисельного колективу машиністів, кочегарів, чергових збереглися імена Романа Іваненка, Йосипа Пилипчука, Володимира Тетерука, Олексія Конончука, Миколи Остапчука, Павла Бондара.

1963 року електростанцію зупинили, оскільки цього ж року ввели в дію підстанцію 110/35/10 кВ поблизу сучасного приміщення Ковельської філії на вул. Грушевського та заживили її від державної енергосистеми. Майстром підстанції працював Леонід Поліщук. Приміщення електростанції з масивними стінами збереглося до сьогодні, і тепер там розташований торговий центр.

Досвід працівників ковельської електростанції став незамінним у роботі з підстанціями та лініями електропередач, які почали активно будувати на початку 60-х років. 1 червня 1964 р. енергогосподарство міста Ковеля, а також сусідніх райцентрів Каменя-Каширського та Любомля об'єднали у Ковельський район електричних мереж (це об'єднання отримало неофіційну назву "міський" РЕМ). 

Крім дільниць міст Любомля та Каменя-Каширського, на початках роботи до його складу увійшли також дільниці Лукова та Старої Вижівки (райцентри повідокремлювалися на початку 70-х років, коли відбулася диспетчеризація і райони стали окремими РЕМами за територіальним принципом). На балансі були і повітряна лінія 110 кВ, яка з Ковеля тягнулася до Каменя-Каширського, також лінії напругою 35 кВ, що йшли в бік Колодяжного, Люблинця. У 1963-64 р.р. з Ковельської підстанції протягнули лінії напругою 35 кВ Ковель – Голоби, Ковель – Луків – Любомль, Ковель – Стара Вижівка–Шацьк. 

На початку 70-х років у Ковелі запрацював завод "Ковельсільмаш", поруч виріс цілий мікрорайон. Незабаром для більш надійного забезпечення електроенергією цього району була введена в дію так звана "сільмашівська" підстанція.

Спочатку адміністративним приміщенням РЕМу була будівля на колишній вул. Леніна. 1972 року колектив РЕМу переїхав у новозбудоване приміщення теперішньої філії на вул. Грушевського.

Першим директором РЕМу працював Михайло Трохимович Черняк, його заступниками – В'ячеслав Іванович Фомін, згодом – Микола Аркадійович Євдокимов. Директором Михайло Трохимович працював до об'єднання 1 березня 1985 р. "міського" РЕМу з Ковельським районом електричних мереж Волинського обласного підприємства сільських електричних мереж (так званим "сільським" РЕМом).

"Сільський" РЕМ (утворився 1964 р.) обслуговував електромережі та підстанції у селах Ковельського, Ратнівського, Камінь-Каширського, Старовижівського, Любомльського районів та в окремих селах Турійського району. Першою підстанцією на території обслуговування РЕМу була ПС 35/10 кВ у Голобах, введена в дію 1963 р. її першим майстром працював Дорошенко (ініціали невідомі). Адміністративно підстанція та організована на її базі дільниця тоді підпорядковувалися Рожищенському РЕМу, утвореному цього ж таки року. 

І тільки 1967 р. з часу створення Ковельського району електричних мереж Волинського обласного підприємства сільських електричних мереж дільниця увійшла до "сільського" Ковельського РЕМу. Першим директором цієї організації був призначений Іван Миколайович Ган. Пізніше його змінив на посаді Всеволод Васильович Корчук. Заступниками директорів, які тоді виконували функцію головних інженерів, були Микола Михайлович Панасюк, Петро Петрович Юрчук.

1971 р. підстанція 35/10 кВ запрацювала і в Люблинці (майстер Микола Солод). У цьому селищі якраз починав працювати потужний завод з виготовлення будівельних матеріалів, який і вимагав відповідного живлення. 1972 р. ввели в дію ПС 35/10 кВ у Колодяжному, 1976 р. – аналогічну у Поворську (майстер дільниці – Василь Наумчук). Територіально дільницям доводилося обслуговувати великі території, і для більш ефективної та оперативної роботи, кожна дільниця об'єднувала у собі по кілька монтерських пунктів, які обслуговували найбільш віддалені села.

На початку 80-х р.р. запрацювала ПС 35/10 кВ у с. Сільці. Її основні потужності були спрямовані на забезпечення живлення насосних станцій. Велика кількість таких об'єктів поблизу  села була зумовлена географічною особливістю місцевості – практично з усіх боків від населеного пункту простягалися болота. Після проведення меліорації потужності підстанції стали використовувати вже для протилежного заняття – зрошення осушених земель, а також для роботи потужного тваринницького комплексу. 

Наступна підстанція введена в дію 1986 року у с. Вербці. Протягом 1990-91 р.р. запрацювали підстанції в районі Ковельського м'ясокомбінату та у с. Любитові. Тут знаходився один із найпотужніших колгоспів у районі – ім. Леніна, який, крім традиційного для Ковельщини м'ясо-молочного виробництва, спеціалізувався на вирощуванні та переробці льону. Енергоємними споживачами серед сільськогосподарських підприємств у 70-80 р.р. були також колгоспи "Україна" у с. Дубовому, ім. І. Франка у с. Радошині, ім. Кірова у с. Велицьку.

Ковельським енергетикам не раз доводилося боротися з наслідками стихійних лих, аби забезпечити і сільгоспвиробникам, і населенню надійне електропостачання. Низинні території району не раз доводилося рятувати від потужних повеней, коли через танення снігу навесні розливалися численні рукави р. Стохід, і доїхати до місця призначення можна було хіба що на військових машинах. Пам'ятають ветерани енергетики і велике обледеніння, яке знеструмило у квітні 1975 р. більшу частину району. В непростих умовах доводилося працювати багаторічним працівникам колишнього Ковельського РЕМу: Юрію Баєву, Петру Іваненку, Віталію Левчуку, Івану Лазаруку, Надії Кощиній, Зінаїді Луценко.

Нова сторінка історії електрифікації Ковельщини відкрилася 1 березня 1985 р., коли "сільський" та "міський" РЕМи об'єднали в один. Директором вже єдиного РЕМу став Анатолій Володимирович Семенюк. Його справу згодом продовжили Микола Аркадійович Євдокимов, Василь Олексійович Шевчук, Віктор Неофітович Одайник,   Андрій В’ячеславович Герасимчук, Денис Леонідович Бутолін.

У цей період модернізації зазнала і одна з найбільших в області підстанцій – “Ковель 330/220/110/35 кВ” (збудована 1972 р. з напругою 110/35 кВ, а через чотири роки переведена на 220/110/35 кВ). До цього часу на неї заходила ПЛ 220 кВ, що тягнулася з Луцька з підстанції "Луцьк-Південна". У 1986 р. до неї вже з Рівненської АЕС протягнули ПЛ 330 кВ, яка далі тягнулася на південно-західну частину області до ПС "Нововолинська". Такі надійні та потужні джерела електроенергії забезпечили безперебійне постачання електроенергії не тільки місту, а й значній частині Волинської області.

Зараз Ковельська філія ПАТ "Волиньобленерго" обслуговує 501 ЛП, 1721 км ПЛ 10-0,4 кВ. Це дає  змогу забезпечити електроенергією 42 тисячі  фізичних споживачів та 1540 юридичних.

З нагоди Дня енергетика щиросердно вітаю колектив філії ПАТ “Волиньобленерго” з професійним святом, бажаю нових успіхів у праці, міцного здоров’я, великого особистого щастя!

Користуючись нагодою, найкращі побажання надсилаю мешканцям Ковельщини, зичу їм гарно зустріти зимові Новорічно-Різдвяні свята, весело їх провести і пам’ятати, що на варті їх благополуччя, сімейного затишку завжди стоять ковельські енергетики.

Василь ГОРБАЧУК,

директор Ковельської філії ПАТ “Волиньобленерго”.

НА ЗНІМКАХ: директор Ковельської філії ПАТ “Волиньобленерго” Василь ГОРБАЧУК; виробничі питання з керівником вирішує головний інженер Анатолій ДАРЧИК.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Вигідне географічне розташування Ковеля у самому центрі Волинської області зумовило його надзвичайно динамічний розвиток практично з часу заснування. 

Розвиток ремесел, торгівлі, перетин торгових шляхів ще на початках історії Ковеля закріпили за ним статус потужного центру соціально-економічного розвитку. Бурхливе економічне зростання міста припадає на другу половину XIX століття, коли через місто пройшли важливі залізничні шляхи до Києва, Бреста, Варшави. Саме це і закріпило за Ковелем статус транспортного центру Волині.

Таке призначення міста зумовило і специфіку його електрифікації. Першими джерелами електроенергії були дизельні електростанції, які живили залізницю та невеликі промислові підприємства на зразок пекарень, млинів, швейних цехів. Отримували від них електроенергію і розташовані неподалік житлові будинки.

Першим потужним джерелом електроенергії у повоєнному Ковелі стала електростанція на вул. Сагайдачного, введена в дію 1946 р. Спочатку на ній був встановлений італійський газогенератор, пізніше його замінили на парові котли, які працювали на вугіллі.  

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1423

Хто він, краєзнавець?

Це – кожен, хто любить свій край, шанує рід свій і родину та цікавиться минулою та сучасною історією країни. Звідси – висновок: "Знання минувшини необхідні для того, щоб усвідомити, хто ми є сьогодні, чому саме такі, а не інші, яка наша роль  в життєтворчих реаліях життя".

З далеких віків формувалось розуміння унікальності українства, доброта багатостраждальної душі та нескореність бунтівного духу.

Із Сергієм Данилюком, ветераном місцевого самоврядування, 6 грудня ц. р.  ми  їдемо на Всеукраїнську наукову історико-краєзнавчу конференцію "Минуле і сучасне Волині та Полісся", присвячену 30-річчю Волинської обласної організації Національної спілки краєзнавців України.

Сергій Платонович – істинний краєзнавець. Це покликання його душі. Він розповідає про дослідницькі розвідки із історії  Туропина  та інших сіл Турійщини. Саме там пан Данилюк віднайшов місце, де колись діяв монастир, побудований самим Адамом Кисилем, мати якого була в ньому ігуменією.

Він бере активну участь в пошуку могил загиблих воїнів Другої світової війни та перепохованні решток їх за християнським звичаєм.

Зауважую, як в селі Княгининок , яке проїжджаємо, біля ліцею на мить знімає шапку і вклоняється.

Село  ми проїхали, тому й запитую:

– Що це таке, Сергію Платоновичу?

– Анатолію Володимировичу, я вклоняюсь школі-інтернату, де колись навчався. Це мій дім, який мене, сироту, прийняв у свої  пенати. Тут я відчував тепло, здобував ази науки та плекав рожеві мрії на подальше життя. Вихователі-педагоги "ліпили" з мене особистість, найперше – людину.

Коли організовували цей навчально-виховний заклад, то селяни переживали, що вихованці їх обкрадатимуть, нищитимуть майно та городину, бешкетуватимуть. Навіть огорожа із дощок та колючого дроту була навколо території. Але  історія засвідчила, що саме звідси вийшло чимало шанованих та видатних людей.

Слухаю, роздумую: то правда, бо й сам Сергій Данилович – шанована та поважна особистість не тільки Люблинця, але й Волинського краю.

Згадується ще один епізод його активної краєзнавчої діяльності. Він хоче встановити хрест примирення на межі земель Люблинця і Клевецька (в районі ур. “Троскот”), як пам'ять про загиблих у братовбивчому польсько-українському протистоянні. Це – приклад реальної народної ініціативи  в ім'я миру і дружби між близькими за духом народами.

l

Фойє історичного факультету Східноєвропейського національного університету зустрічає нас по-особливому привітно. Приємно бачити Анатолія Силюка, легенду музейного руху на Волині, а з ним – почесних і заслужених музейників та краєзнавців Віру Комзюк, Наталію Пушкар. Щирою усмішкою нас вітають Юрій Поліщук, перший заступник голови обласної ради, та Петро Олешко, ректор Волинського інституту післядипломної освіти. Підсилює загальне позитивне враження присутність митрополита ПЦУ владики Михаїла. Тут – поважні гості із Києва: Руслана Маньковська, доктор історичних наук, заступник голови НСКУ та Володимир Дмитрук, кандидат історичних наук, відповідальний секретар НСКУ.

Заклопотаний організацією наукового форуму, кудись все поспішаючи, Анатолій Шваб, декан факультету історії. Світиться мудрістю організатор заходу, невтомний і вічно молодий Геннадій Бондаренко (на знімку ліворуч), професор, голова організації краєзнавців Волині. Поруч – знайомі обличчя із міст та районних центрів області.

Конференція  розпочинається із благословенного слова владики Михаїла. Він вручає церковні нагороди кращим краєзнавцям. Серед нагороджених і Геннадій Бондаренко. Він удостоєний ордена "За жертовність". Зазначимо, що в скарбниці Геннадія Васильовича є всі існуючі нагороди від Національної спілки краєзнавців України. Але жертовна праця в ім'я країни має бути відзначена державою. Тому порадіймо ще раз: Геннадій Бондаренко удостоєний почесної стипендії Президента України.

Із приємністю зазначу, що, за оцінкою фахівців НСКУ, Волинська організація краєзнавців є однією із кращих в Україні, і беззаперечна заслуга в цих досягненням Геннадія Васильовича.

Закономірно, що коли на порядок денний було внесено питання про вибори голови Волинської організації, альтернативи не виникало: краєзнавці одностайно підтримали кандидатуру Геннадія Бондаренка (на знімку вгорі).

Щиросердечні вітання – від усіх краєзнавців Волині і Ковельщини зокрема, шановний Геннадію Васильовичу!

Ковельська міськрайонна організація є гілкою розлогого дерева краєзнавства Волині. І, зазвичай, кожен член організації хоче бачити цю гілку пишною, творчою і барвистою, яка гарно вписується в загальну крону дерева.

Приємно було чути, що ковельські краєзнавці – в числі тих, хто йде попереду і перебуває в постійному пошуку нових форм і методів роботи. Підтвердженням цьому – Подяка від Національної спілки краєзнавців України за активну наукову, дослідницьку та просвітницьку діяльність в популяризації історії рідного краю.

Тішить, що Подяками НСКУ нагороджені Ковельський історичний музей (директор Маргарита Матвійчук) та Колодяжненський музей Лесі Українки (завідувач Ольга Бойко). Ці високі нагороди спонукають до ще більш активної творчої роботи.

l

Цей репортаж буде не повним без короткого звіту про діяльність краєзнавців Ковельщини.

Сучасне краєзнавство нашого краю виникло не на порожньому місці. Його основу в кінці ХІХ і на початку ХХ століття формували такі корифеї історії, як Олександр Цинкаловський, Микола Теодорович, Микола Іванішев, Олена Пчілка, Леся Українка, Ізидора та Ольга Косачі.

На жаль, вогонь пізнання історії краю майже згас на довгі десятиліття. У цьому були зацікавлені окупаційні  та  авторитарні режими. І лише з приходом Незалежності цей вогник запалахкотів із новою силою. До відродження новітньої історії  краю долучилися Петро  Сміян, Микола Вельма, Дмитро Корнелюк, Яків Лавренко, Геннадій Сарапін, Іван Сидорук, Петро Вільчинський, Петро Об'єдков, науковці-музейники  Маргарита Матвійчук, Мирослава Мороз, Віра Комзюк, Ольга Бойко і багато інших. Участь у бурхливому творчому процесі брав і автор цих рядків. Написано і видано десятки книг на краєзнавчу тематику.

Пріоритетною формою роботи організації є масовість. Вагомий внесок у скарбницю краєзнавства зробили освітяни. В переважній більшості шкіл створені музеї з історії закладу. До них гарно вписуються музеї історії села (Поворськ, Озерне та інші).

Не забувають освітяни вшановувати своїх видатних особистостей: Уховецька ЗОШ – Андроника Лазарчука, Любитівська – Лесю Українку, міська гімназія - Олену Пчілку,  міська ЗЗСО  І-ІІІ ст. № 8  – Олександра Цинкаловського, НВК "ЗОШ № 11-ліцей" – Бориса Клімчука. Такий перелік можна продовжувати  не втомлюючись. Це свідчить про зацікавленість учнів ковелезнавством. Нещодавно побачила світ цікава дослідницька праця "Погляд молоді на місто". 

Вдалим виявився проєкт, до  реалізації якого залучили інтелігенцію, бібліотекарів, вчителів району. Потрібно було дослідити історію сіл та селищ Ковельщини. Результат говорить сам  про себе – світ побачила широкоформатна книга історико-краєзнавчих  нарисів "Ковельщина: історія, слава і доля".

На особливе пошанування заслуговує центральна бібліотечна система, яка виконує важливу просвітницьку місію в царині краєзнавства (директор Галина Божик). По праву  одним із найактивніших краєзнавців Ковельщини є наша рідна газета "Вісті Ковельщини". Саме це видання – найбільш масовий пропагандист історії та краєзнавства.

Не залишається осторонь краєзнавчого руху місцева влада. Завдячуючи тісній та плідній співпраці, вдалося організувати та провести на високому творчому рівні чотири Всеукраїнські науково-практичні конференції і видати цінні наукові збірники.

Пошанування і добре слово від очільників краєзнавчої організації Волині Ігорю Прокопіву, заступнику міського голови цілком заслужені. Ця співпраця продовжується. На порядку денному – проєкт в рамках міжнародного транскордонного співробітництва між містами Ленчна (Польща) та Ковель. Мета проєкту – створення туристичного маршруту в Ковелі.  

Ще більш мудрим і позитивним є рішення про перенесення історичного музею у більш комфортне приміщення, що по вул. Степана Бандери (колишній ЗАГС).

l

Всеукраїнська наукова історико-краєзнавча конференція, присвячена 30-річчю від часу створення Волинської організації НСКУ, відійшла  в історію. Попереду – багато роботи. Краєзнавці закликають юних і дорослих ковельчан до співпраці.

…Повертаючись до символічного жесту Сергія Данилюка в Княгининку, я промовляю: "Знімімо  хоч на мить шапку та вклонімося  тим, хто досліджує, відкриває маловідомі сторінки історії, душею і серцем та  думкою любить свій рідний край!".

Анатолій СЕМЕНЮК,

голова Ковельської міськрайонної 

організації НСКУ.

Хто він, краєзнавець?

Це – кожен, хто любить свій край, шанує рід свій і родину та цікавиться минулою та сучасною історією країни. Звідси – висновок: "Знання минувшини необхідні для того, щоб усвідомити, хто ми є сьогодні, чому саме такі, а не інші, яка наша роль  в життєтворчих реаліях життя".

З далеких віків формувалось розуміння унікальності українства, доброта багатостраждальної душі та нескореність бунтівного духу.

Із Сергієм Данилюком, ветераном місцевого самоврядування, 6 грудня ц. р.  ми  їдемо на Всеукраїнську наукову історико-краєзнавчу конференцію "Минуле і сучасне Волині та Полісся", присвячену 30-річчю Волинської обласної організації Національної спілки краєзнавців України.

Сергій Платонович – істинний краєзнавець. Це покликання його душі. Він розповідає про дослідницькі розвідки із історії  Туропина  та інших сіл Турійщини. Саме там пан Данилюк віднайшов місце, де колись діяв монастир, побудований самим Адамом Кисилем, мати якого була в ньому ігуменією.

Він бере активну участь в пошуку могил загиблих воїнів Другої світової війни та перепохованні решток їх за християнським звичаєм.

Зауважую, як в селі Княгининок , яке проїжджаємо, біля ліцею на мить знімає шапку і вклоняється.

Село  ми проїхали, тому й запитую:

– Що це таке, Сергію Платоновичу?

– Анатолію Володимировичу, я вклоняюсь школі-інтернату, де колись навчався. Це мій дім, який мене, сироту, прийняв у свої  пенати. Тут я відчував тепло, здобував ази науки та плекав рожеві мрії на подальше життя. Вихователі-педагоги "ліпили" з мене особистість, найперше – людину.

 

Коментарів до новини: 2
Переглядів новини: 1365

Відбулася звітно-виборна конференція ветеранської організації району,  розмова на якій була гострою і принциповою.

В пору, коли закінчились польові роботи і земля, щедро віддавши селянину все, що вродило, вкрившись де-не-де сніжком та зеленню озимини, спочиває до весняної пори, зібралася натруджена роками сивочола еліта Ковельщини. Вона теж, не дивлячись на роки та здоров'я, і далі оре та сіє із сподіванням на те, що земля щедро віддячить за турботу про неї і хоч трохи поліпшить її нелегке життя.

Звітно-виборну конференцію районної ради ветеранів розпочали хвилиною мовчання на знак пам'яті про воїнів Волині, які загинули на Сході України.

В роботі конференції взяли участь голова районної ради Андрій Броїло, заступник голови РДА Аркадій Степанюк та керівники окремих установ й організацій.

Про роботу ради прозвітувала голова ветеранської організації району Валентина Січкар. Щоб щось зробити в теперішніх умовах, необхідно мати кошти. Але і при цьому мізерному бюджеті, який нині є, здійснювали всі необхідні заходи, пов'язані із участю ветеранів у відзначенні державних свят, відвідуванням та вітанням ювілярів, зрештою, і з похованням тих, хто пішов у Вічність.

Як зауважила В. Січкар, ветерани Ковельщини завжди мали і мають підтримку з боку небайдужих людей, які з розумінням ставляться до їх потреб і надання фінансової допомоги. Прикро, звичайно, що люди, які працювали все життя, тепер змушені просити допомоги.

Слова вдячності голова висловила Віктору Козаку, колишньому голові РДА, благодійникам Петру М'якоті, Івану Смітюху, Володимиру Данилюку, Олександру Смалю, Олені Місюрі та багатьом  іншим, які небайдужі до проблем представників старшого покоління, на долю яких випали тяжкі часи повоєнної відбудови.

Щоправда, мають місце факти протилежного характеру. Як зауважила В. Січкар, в одній із громад очільник ОТГ на її запитання: "Як ви опікуєтеся ветеранами", відповів: "А що ними ще треба займатись?". Звичайно, чути таке – це велика образа у ставленні до покоління людей, які своїми мозолями і потом  побудували всю інфраструктуру в селі, в т. ч. і приміщення для сільської ради, де працює отой бюрократ.

Кращі ветеранські  голови були нагороджені грамотами районної влади. Це –  Г. І. Галайдюк (с. Козлиничі), Л. І. Козуля (с. Тойкут), К. І. Барчук (с. Скулин), В. А. Повх (с. Білин), Г. Д. Шворак (с. Поворськ).

У своїх виступах делегати конференції порушували питання зневажливого ставлення місцевої влади до них, що подекуди має місце. Так, Л. Козуля, виступаючи на сесії сільської ради на захист вчителів, в яких забирають землю під городи, надаючи її в оренду іншим особам, почула  образливе: "А ти хто така?". І це сказано на адресу жінки, яка була 15 років депутатом сільської ради і, очевидно, багато чого знає і розуміє.

В окремих селах мають місце випадки, коли вже немає кому покійника винести і провести в останню дорогу, а це – проблема влади на місцях. Дуже багато нарікань на медичну реформу та закриття ФАПів і поштових відділень, високі ціни на ліки в аптеках, які всі тепер приватні.

Пенсійне забезпечення і так зване "підвищення" пенсій викликало жваву дискусію. Виплати зросли в декого на 4-7 гривень, що не могло не викликати обурення. "Краще б не "підвищували" і не розповідали у ЗМІ", – лунало із залу.

Актуальне питання – продаж землі, з приводу чого Верховна Рада готується прийняти відповідний Закон. Споконвічна земля українців, омита кров'ю, слізьми і потом селянина-хлібороба, потребує турботи про неї. Це дуже складне і тонке питання, яке потребує дискусій, обговорення і зваженого мудрого підходу. Люди – за ринок землі, але господарем на ній повинен бути селянин-одноосібник, фермер, який має отримати сприятливі умови для розвитку господарства. І не по 200 тисяч і більше гектарів продавати в одні руки, як пропонують.

К. І. Барчук у своєму виступі наголосила, що змінюються традиції, а з ними – і ставлення керівництва району до людей. Їм властиве вміння вислухати кожного, що відчувається і в обласних кабінетах, адже людина – це основна цінність держави. Але потяг Ковель-Луцьк як "зняли" півроку назад, так до цих пір немає нікому діла до цього. А для пенсіонерів це була єдина можливість хоч якось здешевити проїзд в обласний центр.

Якщо підбити підсумки розмови, то стає зрозумілим, що там, де очільник громади на своєму місці, ветеран відчуває його турботу про себе. Тут прикладом і генератором всіх починань є очільник Голобської ОТГ Сергій Гарбарук, якому властиві людяність і вміння бути керівником-організатором. В Голобах ветеранів завжди довозять в Ковель автобусом, в той час, як з інших віддалених ОТГ доїжджають за власний кошт. Голоби мають єдиний серед інших ОТГ капітально відремонтований клуб ветеранів.

Було приємно чути від голобчан такі слова: "А нам Гарбарук виписав "Вісті Ковельщини". В той же час голова ОТГ, якого згадував вище, каже: "А навіщо нам газета?".

Були питання, які потребують розгляду на державному рівні, але, на жаль, як правило, про них говорять перед черговими виборами, обіцяючи трохи не золоті гори і медові ріки.

У своєму виступі голова районної ради Андрій Броїло слушно зауважив, що не влада винувата в усіх бідах на місцях, а ми всі разом, коли обираємо таку владу. Байдужість та інертність самих людей – ось причина всіх проблем. Багато нерозв'язаних питань в процесі децентралізації.

Конференція і надалі довірила очолювати районну раду ветеранів досвідченому організатору  і вмілому керівнику Валентині Володимирівні Січкар. Також обрані делегати на обласну конференцію.

Сергій ДАНИЛЮК,

громадський кореспондент газети "Вісті Ковельщини".

НА ЗНІМКАХ: під час звітно-виборної конференції ветеранів району.

Фото автора.

Відбулася звітно-виборна конференція ветеранської організації району,  розмова на якій була гострою і принциповою.

В пору, коли закінчились польові роботи і земля, щедро віддавши селянину все, що вродило, вкрившись де-не-де сніжком та зеленню озимини, спочиває до весняної пори, зібралася натруджена роками сивочола еліта Ковельщини. Вона теж, не дивлячись на роки та здоров'я, і далі оре та сіє із сподіванням на те, що земля щедро віддячить за турботу про неї і хоч трохи поліпшить її нелегке життя.

Звітно-виборну конференцію районної ради ветеранів розпочали хвилиною мовчання на знак пам'яті про воїнів Волині, які загинули на Сході України.

В роботі конференції взяли участь голова районної ради Андрій Броїло, заступник голови РДА Аркадій Степанюк та керівники окремих установ й організацій.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 453