Мешканці міста і району, які передплатили «Вісті Ковельщини» на весь 2020-й рік, взяли досить активну участь у традиційній акції «Передплатіть і виграйте!». Всього до редакції газети надіслано понад 100 копій передплатних квитанцій, які засвідчили: «міськрайонку» передплачує багато людей, а окремі з них вирішили ще й «поборотися» за призові розіграші.

Звичайно, наші фінансові можливості не дають змоги заохотити всіх учасників конкурсу, але за допомоги і підтримки спонсорів нам вдалося придбати певну кількість призів і розіграти їх серед читачів. Але перш, ніж оголосити прізвища переможців, хочемо назвати населені пункти, де мешкають активні читачі газети. 

Судячи з отриманих листів, найбільше їх у Голобській об’єднаній територіальній громаді. Перед ведуть, звичайно, шанувальники «Вістей Ковельщини» із центру ОТГ — селища Голоб (6 учасників). Не набагато відстали радошинці (5 учасників). Вирішили взяти участь у конкурсі і жителі Попович, Дарівки, Нового Мосира, Солотвина, Калиновника, Байківець.

Не «пасуть задніх» читачі Колодяжненської ОТГ (10 листів), Люблинецької ОТГ (12 листів), Тойкутської сільської ради (11), Дубівської ОТГ (10), де тільки мешканців Облап є п’ять. Із Велицької ОТГ найактивнішими виявилися шанувальники Рудки-Миринської, Кривлина, Сільця.

На жаль, із Поворської ОТГ і Любитівської сільської ради надійшло всього по одному листу. Можливо, що тут люди переважно передплатили газету на 6 місяців, про що ми більш детально поінформуємо в наступних номерах «Вістей Ковельщини».

Що стосується міста Ковеля, то його мешканці виявилися дещо пасивнішими (майже у два рази!), аніж сільські жителі. Це й зрозуміло: адже вони мають можливість придбати газету в кіосках, безпосередньо в редакції або в розповсюджувачів преси. Є серед учасників конкурсу і ветерани війни та праці, і «діти війни», і учасники бойових дій. Їм — велика повага і за передплату видання, і за участь в акції.

А зараз пропонуємо Вашій увазі прізвища переможців конкурсу «Передплатіть і виграйте!»:

Ковельський район

Голобська ОТГ

1. Ксюк О. І. – с. Радошин.

2. Гладун А. М. – с. Радошин.

3. Кондратюк В. М. – с. Байківці.

4. Іванова Катя – смт Голоби, вул. Луцька, 1.

5. Гончарук О. І. – смт Голоби, вул.  Мартинюка, 2.

6. Стасюк Г. Г. – с. Поповичі.

7. Чирук Е. А. – с. Дарівка, вул.  Центральна, 43.

8. Мулярчук Л. А. – с. Новий Мосир, вул. Сонячна, 52.

9. Воробей А. А. – с. Солотвин.

10. Семенюк О. І. – с. Калиновник, вул. Тиха.

Колодяжненська ОТГ

11. Вороненко Н. С. – с. Кричевичі.

12. Вовчик В. Л. – с. Уховецьк.

13. Алексійчук В. В. – с. Уховецьк.

14. Оринчак І. І. – с. Колодяжне.

Люблинецька ОТГ

15. Куденчук С. І. – смт Люблинець, вул. Шевченка, 22.

16. Артишук К. А. – с. Мощена, вул. Відродження, 53.

17. Білінська Марія – с. Старі Кошари, вул.  Шевченка.

18. Соломонюк Л. В. – с. Кругель.

19. Герасименко Я. С. – с. Нові Кошари.

Тойкутська сільська рада

20. Зінчук В. В.

21. Корінь Т. І.

Дубівська ОТГ

22. Скулинець В. І. – с. Облапи, вул.  Молодіжна, 11.

23. Цікун А. І – с. Облапи.

24. Сидорчук Н. Г. – с. Облапи.

25. Парфенюк В. Ф. – с. Дубове, вул. Ковельська, 43.

26. Мацюк О. М. – с. Дубове, вул.  Шевченка, 75.

27. Семенюк С. А. – с. Вербка, вул.  Загородня, 25.

Поворська ОТГ

28. Чалайдюк Л. Л. – с. Поворськ,вул.  Київська, 124.

29. Матвіюк М. Д. – с. Пісочне.

Велицька ОТГ

30. Кротюк М. І. – с. Сільце.

31. Янковська А. І. – с. Рудка-Миринська.

32. Мирончук Л. В. – с. Кривлин.

Любитівська сільська рада

33. Рудик С. В. – с. Любитів, вул. Ковельська,1.

м. Ковель

1. Лихобицький В. П., вул.  Володимирська, 148, кв. 12.

2. Хом’як М. Ф., вул.  Грушевського, 92-Б, кв. 4.

3. Мороз Н. Г., вул. Д. Нечая, 2.

4. Волчук А. Є., вул.  Володимирська, 52-А, кв. 1.

5. Додарук Р. Л., вул.  Богуна, 8.

6. Котик О. Ф., вул. Заводська, 27 кв. 11.

7. Дем’янець А. А., вул. Подколоднова.

8. Ткачук Л. Г., вул. Незалежності, 83 кв. 25.

9. Кушнір Н. І., вул. Довбуша, 9.

10. Голярчук М., вул. 1 Грудня, 2 кв. 72.

11. Федорук Г. С., вул.  Айвазовського, 11.

12. Сидорук С. Д., вул. Театральна, 2 кв. 71. 

13. Якимчук С. Л., вул. Архипенка, 2 кв. 2.

14. Шиманська К. К., вул. Князя Острозького, 8.

15. Наумчук В. О., вул. Фестивальна, 17.

16. Моторигіна Н. К., вул. Зелінського, 12.

17. Віннічук Л. І., вул. Кияна, 72-А.

18. Садовська Р. А., вул.  Незалежності, 55 кв. 5.

19. Місюра М. А., вул.  Геологів, 2 кв. 5.

20. Петрук А. І., вул.  Володимирська, 87 кв. 97.

Аналізуючи підсумки річної передплатної кампанії-2020, бачимо, що людей, котрим потрібна міськрайонна громадсько-політична газета, чимало. Про це свідчать підсумки розіграшу призів, які виявили бажання отримати мешканці найвіддаленіших сіл району. Ми спеціально назвали переможців в розрізі об’єднаних територіальних громад, щоб їх очільники розуміли:  «Вісті Ковельщини» передплачують  і читають тисячі потенційних виборців, а тому співпраця з редакцією — це і престижно, і вигідно, і результативно. Не одним інтернетом живе сьогодні село чи місто. 

Нашим землякам, як повітря, потрібне живе журналістське слово, інформація про життя країни, області, рідного краю. Тож варто про це частіше згадувати напередодні майбутніх місцевих виборів, які мають відбутися восени цього року.

Звичайно, пандемія коронавірусу, запроваджений у зв’язку з цим карантин завдали відчутного удару по друкованій пресі, в тому числі і по «міськрайонці». Але втішає те, що інтерес до неї зберігається. Про це розповідають розповсюджувачі газети, які відновили свою роботу. Так, у мікрорайоні «Ковельсільмаш» залюбки розкуповують «Вісті Ковельщини», як, зрештою, і в інших місцях. Можна газету придбати і безпосередньо в редакції, чим скористалося досить багато ковельчан.

Але, звичайно, найзручніше отримувати її за передплатою, особливо у сільських населених пунктах. Тож просимо не баритися і поновити передплату на ІІ півріччя ц. р. тим, у кого вона закінчується 1 липня.

А тепер повертаємося до переможців конкурсу «Передплатіть і виграйте!», список яких надрукований вище. Всі вони отримають у подарунок продуктові набори, які жителям міста можна буде забрати безпосередньо в редакції (м. Ковель, вул. Грушевського, 2) після закінчення карантину. 

Мешканцям сільських населених пунктів призи будуть доставлені у відділення зв’язку, які їх обслуговують.

Список переможців конкурсу, які передплатили «Вісті Ковельщини» на 6 місяців ц. р., буде опублікований в наступних номерах газети.

Хочемо повідомити також, що конкурс буде продовжено і для тих, хто передплатить газету на ІІ півріччя 2020 року.

Отож, читайте і передплачуйте «Вісті Ковельщини» — газету для Вас і про Вас!

Редакція. 

Мешканці міста і району, які передплатили «Вісті Ковельщини» на весь 2020-й рік, взяли досить активну участь у традиційній акції «Передплатіть і виграйте!». Всього до редакції газети надіслано понад 100 копій передплатних квитанцій, які засвідчили: «міськрайонку» передплачує багато людей, а окремі з них вирішили ще й «поборотися» за призові розіграші.

Звичайно, наші фінансові можливості не дають змоги заохотити всіх учасників конкурсу, але за допомоги і підтримки спонсорів нам вдалося придбати певну кількість призів і розіграти їх серед читачів. Але перш, ніж оголосити прізвища переможців, хочемо назвати населені пункти, де мешкають активні читачі газети. 

Судячи з отриманих листів, найбільше їх у Голобській об’єднаній територіальній громаді. Перед ведуть, звичайно, шанувальники «Вістей Ковельщини» із центру ОТГ — селища Голоб (6 учасників). Не набагато відстали радошинці (5 учасників). Вирішили взяти участь у конкурсі і жителі Попович, Дарівки, Нового Мосира, Солотвина, Калиновника, Байківець.

Не «пасуть задніх» читачі Колодяжненської ОТГ (10 листів), Люблинецької ОТГ (12 листів), Тойкутської сільської ради (11), Дубівської ОТГ (10), де тільки мешканців Облап є п’ять. Із Велицької ОТГ найактивнішими виявилися шанувальники Рудки-Миринської, Кривлина, Сільця.

На жаль, із Поворської ОТГ і Любитівської сільської ради надійшло всього по одному листу. Можливо, що тут люди переважно передплатили газету на 6 місяців, про що ми більш детально поінформуємо в наступних номерах «Вістей Ковельщини».

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 514

У волинських лікарнях з’явилися нові сучасні  апарати штучної вентиляції легень для лікування пацієнтів, які мають ускладнення від коронавірусу.  Саме цих апаратів найбільше потребують лікарні під час пандемії. До цього медики в районах користувалися застарілим реанімаційним  обладнанням. 

Медичні апарати експертного класу Astral 100, австралійського виробництва, передав благодійний фонд «Патріоти Волині» для потреб Ковельського МТМО, а також в районні лікарні Старої Вижівки, Ратного та Шацька.

“Ми вивчали світовий досвід, і за дорученням Степана Петровича фонд  закупив чотири апарати ШВЛ, сертифіковані американською FDA (Державне  управління з контролю якості продовольства, медикаментів і медичного  обладнання США, – ред.). Таке обладнання працює в багатьох топових клініках  Ізраїлю. А ми знаємо, що ізраїльська медицина — одна з найкращих у світі.  Тепер такі апарати будуть використовувати для лікування волинян і в наших  районних лікарнях. Паралельно ми також ведемо переговори про навчання  наших спеціалістів. Переконаний, що досвід ізраїльських лікарів буде для нас  корисним”, – наголосив директор благодійного фонду «Патріоти Волині»  Павло Самолюк.

Під час пандемії коронавірусу всі країни світу зіткнулися з браком апаратів  ШВЛ. Такого обладнання сьогодні бракує не лише на Волині, а й по всій Україні  в цілому. 

«Кваліфіковані апарати нині купити майже неможливо. Замовляють їх за рік,  за півтора наперед. До речі, апарати, які потрапили на Волинь, – це взагалі одні  з топових апаратів у світі. Вони мають декілька програм: для дітей, для  дорослих, для постопераційних пацієнтів», – наголосив керівник медичних  центрів Ізраїлю МЕДЕС і першого медичного центру Тель-Авіва Роман  Гольдман.

Медики відзначають мобільність та універсальність переданих для лікарень  апаратів, їхню здатність забезпечувати респіраторну підтримку в автономному  режимі та високий рівень безпеки.

“Це портативний імпортний апарат високого класу. Він призначений для  надання дихальної підтримки під час транспортування в домашніх умовах, а  також в стаціонарі. Він передбачений для дітей і дорослих. Це дуже  актуально в цей час епідемії коронавірусу. Додатково нам допомогли з  монітором пацієнта, що дасть змогу вимірювати всі параметри дихальної  функції — це капнографія, насичення крові киснем. Є портативний  пульсоксиметр і апарат для відсмоктування — все необхідне для пацієнтів, які  знаходяться на штучній вентиляції легень”, – пояснив лікар-анестезіолог  Ковельської ЦРЛ Андрій Гуска.

Також важливо, що такі апарати ШВЛ призначені для інвазивної та  неінвазивної штучної вентиляції легень.

“Інвазивна ШВЛ — це коли хворий пацієнт заінтубований і апарат повністю  дихає за пацієнта. Неінвазивна — це більше як допоміжна: тоді трубка не  стоїть, пацієнт самостійно дихає, а апарат лише допомагає. А дихальна недостатність – це не тільки при коронавірусі, а й при будь-якій важкій  пневмонії, при оперативних втручаннях, загальній анестезії. Дуже актуально  при транспортуванні буде, якщо хворий в комі, самостійно не дихає”, –  наголосив лікар-анастезіолог Старовижівської ЦРЛ Ігор Замостний.

Передані апарати ШВЛ замінять застаріле реанімаційне обладнання районних  лікарень. 

“Хочу подякувати Степану Петровичу, що він не забуває нашу лікарню і  допомагає нам в такий важкий час. І засобами індивідуального захисту для  лікарів, які ми отримали і використовуємо. І відповідно цей апарат — його  реанімація обов’язково буде використовувати”, – сказала директорка КП «Старовижівська районна лікарня» Тетяна Свіржевська. 

Це не перша допомога від благодійників для волинських лікарень: раніше  Степан Івахів та фонд “Патріоти Волині” передали медикам сучасний  гематологічний аналізатор, кисневі концентратори, пульсоксиметри та засоби  індивідуального захисту. Робота в цьому напрямку триватиме.

“На першому етапі, коли ця біда почалася, ми приєдналися до допомоги,  витрачали кошти і купляли з фонду обладнання, яке потрібно, аби рятувати  життя людей. І це є пріоритетом, нашою кінцевою ціллю. Треба захистити  наших медиків. Для того, щоб вони могли здійснювати свою роботу впевнено і  знали, що ми за них дбаємо. І тепер настала наша черга їм допомагати”, – наголосив Степан Івахів.

Олексій ТІЩЕНКО.

НА ЗНІМКАХ: під час вручення апарату штучної вентиляції легень у Ковельському МТМО.

Фото Поліни БЕРЕЗЮК.

У волинських лікарнях з’явилися нові сучасні  апарати штучної вентиляції легень для лікування пацієнтів, які мають ускладнення від коронавірусу.  Саме цих апаратів найбільше потребують лікарні під час пандемії. До цього медики в районах користувалися застарілим реанімаційним  обладнанням. 

Медичні апарати експертного класу Astral 100, австралійського виробництва, передав благодійний фонд «Патріоти Волині» для потреб Ковельського МТМО, а також в районні лікарні Старої Вижівки, Ратного та Шацька.

“Ми вивчали світовий досвід, і за дорученням Степана Петровича фонд  закупив чотири апарати ШВЛ, сертифіковані американською FDA (Державне  управління з контролю якості продовольства, медикаментів і медичного  обладнання США, – ред.).  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 543

Цьогорічної весни обставини склалися так, що майже кожного дня я проїжджаю повз будівельний  майданчик, де триває реконструкція стадіону «Локомотив». І завжди мені кортить дізнатися, чи багато вже зроблено? Чи не припинили працювати будівельники? Чи не порушується графік робіт?

Мій інтерес (та й не тільки мій) виправданий. Адже стадіон «Локомотив» для корінних ковельчан – об’єкт майже сакральний. З  ним пов’язано багато спогадів, вражень, подій. Тут у 50–60-их роках минулого століття відбувалися захоплюючі футбольні поєдинки не лише міського, але й обласного та республіканського рівнів.  Місцева команда «Локомотив», якою опікувалися особисто керівники паровозного, а пізніше локомотивного депо Ковель (звідси – й назва) «гриміла» на всю Україну. Підтримували спортсменів й очільники Львівської залізниці.

Але історія «Локомотива» бере початок ще з довоєнних  часів. 1933 року у Ковелі став до ладу новий стадіон, споруджений за  сприяння польської влади, котрий носив однойменну назву. Навіть з погляду сьогоднішнього  дня це була складна інженерна споруда із дренажною  системою, відповідними комунікаціями. Стадіон став головним місцем проведення спортивних поєдинків у місті. Поруч знаходився басейн для плавання. Неподалік діяла водна станція.

Після закінчення війни і визволення Ковеля від нацистів у влади до стадіону руки не одразу «дійшли», про що написала місцева газета, яка  констатувала, що місто не має справжнього стадіону, хоч місце є. В 1950 році його почали навіть обладнувати, але, щоб позбутися клопоту,  передали  артілі інвалідів «Прогрес» на комерційних умовах. Як альтернатива, діяв стадіон добровільного спортивного товариства «Динамо». В неділю, 29 квітня 1951 року, тут провели перший  футбольний матч, під час якого зустрілися команди «Динамо» й «Локомотив». Рахунок – 6:3 на користь динамівців.

Судячи з усього, керівництво Ковельської залізниці (була тоді така) не могло змиритися з тим, що спортсмени залізничного вузла пасли, як-то кажуть, задніх. Разом із розбудовою залізничного вузла обіруч взялися за розвиток футболу. В 1951 році у ДСТ «Локомотив» вже діяло чотири футбольних команди. Як правило, вони були створені на підприємствах і в організаціях вузла.

У 60–70-их роках матеріальна база стадіону  була досить потужною, він став улюбленим місцем  відпочинку ковельчан та їх гостей. Згодом, проте,  керівництво міста і залізничного вузла вирішили його реконструювати. Тодішній перший секретар міськкому партії Іван  Дудко дуже любив футбол,  і жоден матч на «Локомотиві» не відбувався без його участі і участі членів бюро  й міськвиконкому. Вони, спираючись на залізничників, прийняли рішення «вдихнути» друге (чи третє?) життя в стадіон. Робота закипіла й тривала вона досить тривалий період, адже багато підприємств надавали допомогу будівельникам на безоплатній основі.

Свій організаторський талант в ході  реконструкції  стадіону виявив тодішній  голова міськспорткомітету Євген Кондратович, ім’я якого  носить комплексна дитячо-юнацька спортивна школа, розміщена на бульварі Лесі Українки, директор стадіону Неофіт  Колодійчук та багато інших ентузіастів  спортивно-масової роботи.

Після реконструкції «Локомотив» пережив чимало подій – і приємних, і драматичних. Старожили міста пам’ятають, як тут відбувалися футбольні поєдинки республіканського і обласного рівнів  (навіть гравці київського «Динамо» приїжджали) , як співали «зірки» української естради (Микола Мозговий, Софія Ротару, Іво Бобул, Лілія Сандулеса), як вправлялися у віртуозному водінні автомобілів і   мотоциклів відчайдухи-каскадери. Але чи не найбільше емоцій викликали перший масовий мітинг на підтримку державної незалежності України та свято козацької слави, що відбувалися за вщент заповнених трибунах, розрахованих на десять тисяч місць, у 90-их роках.

На жаль, з бігом часу стадіон занепадав і перетворився в руїну. І лише в останні роки завдяки ініціативі міської влади, підтримці депутатського корпусу та громадськості, налагодженій співпраці з польським і білоруським містами під одною назвою Щучин, вдалося зрушити справу з місця, започаткувати чергове відновлення «Локомотива», про що «Вісті Ковельщини» регулярно інформують.

Економічна і фінансова кризи, які поглибилися в Україні і світі у зв’язку з пандемією коронавірусу, поставили під загрозу реалізацію багатьох амбітних проєктів.  Тому одне з питань, яке я поставив міському голові Олегу Кіндеру в недавньому інтерв’ю, опублікованому у «Вістях Ковельщини» 21 травня ц. р., стосувалося саме стадіону                                                        «Локомотив». Олег Олексійович заявив:

– На стадіоні «Локомотив» роботи не зупиняються. Ковельчани можуть бачити, що триває благоустрій прилеглої території. Також ведуться роботи у приміщенні. Освоюємо європейські кошти, які виділили на цей проєкт.  У міському бюджеті передбачено 38 мільйонів гривень у цьому році. Маю надію, що завершити третій етап «Локомотиву» – облаштування футбольного поля та легкоатлетичних доріжок – зможемо, залучивши гроші з Державного бюджету. Це питання лобіює  народний депутат України Степан Івахів.

Оптимізму  додає й інформація відділу внутрішньої політики, організаційної роботи і зв’язків з громадськістю міськвиконкому, оприлюднена на офіційному сайті міської ради 20 травня ц. р. під заголовком  «Будівництво на стадіоні «Локомотив» у Ковелі ведеться з дотриманням графіка». Ось її зміст: «Міський  голова Олег Кіндер провів нараду з питань реалізації спільного міжнародного проєкту «Транскордонні центри діалогу культур Польща–Білорусь–Україна». Він наголосив, що усі роботи на стадіоні «Локомотив» мають здійснюватись вчасно, аби не підвести партнерів з Польщі і Білорусі та використати раціонально літню пору для будівництва об’єкта.

Гендиректор «Луцьксантехмонтаж № 536» Ігор Чорнуха повідомив, що будівельні бригади уже  виконали значний обсяг замовлення. Зараз вони завершують внутрішні роботи  у підтрибунних приміщеннях. Надалі готові приступити до оздоблення стін  зовні. Головний підрядник  запевнив, що з їх боку всі зобов’язання будуть виконані у визначені терміни.

Варто зауважити, що також активно здійснюється благоустрій території. Зокрема прокладається дорога,   облаштовуються паркувальні місця, встановлюється паркан.                                                                                                                                              

Обговорили під час зустрічі питання плану фінансування проєкту міжнародними партнерами, йшлося  про закупівлю передбаченого обладнання.

– Особисто контролюю хід будівництва на стадіоні. Часто буваю там, спілкуюсь з будівельниками і переконаний, що заплановане на цей рік вдасться виконати. Європейські кошти та ті, які передбачені в бюджеті міста, будуть освоєні, – наголосив Олег Кіндер.

Також він подякував усім за роботу і закликав до подальшої узгодженості дій».

Як бачимо, є надія на те, що стадіон «Локомотив» знову відродиться. На цей раз – у ХХІ столітті. І хоч часи сьогодні важкі, вони рано чи пізно закінчаться, й люди повернуться до повноцінного життя, яке  неможливе без фізичного і духовного оздоровлення нації.

Микола ВЕЛЬМА.

На світлинах: так виглядатиме оновлений “Локомотив”; стадіон у ці дні.

Фото з архіву  міськради.

Цьогорічної весни обставини склалися так, що майже кожного дня я проїжджаю повз будівельний  майданчик, де триває реконструкція стадіону «Локомотив». І завжди мені кортить дізнатися, чи багато вже зроблено? Чи не припинили працювати будівельники? Чи не порушується графік робіт?

Мій інтерес (та й не тільки мій) виправданий. Адже стадіон «Локомотив» для корінних ковельчан – об’єкт майже сакральний. З  ним пов’язано багато спогадів, вражень, подій. Тут у 50–60-их роках минулого століття відбувалися захоплюючі футбольні поєдинки не лише міського, але й обласного та республіканського рівнів.  Місцева команда «Локомотив», якою опікувалися особисто керівники паровозного, а пізніше локомотивного депо Ковель (звідси – й назва) «гриміла» на всю Україну. Підтримували спортсменів й очільники Львівської залізниці.

Але історія «Локомотива» бере початок ще з довоєнних  часів. 1933 року у Ковелі став до ладу новий стадіон, споруджений за  сприяння польської влади, котрий носив однойменну назву. Навіть з погляду сьогоднішнього  дня це була складна інженерна споруда із дренажною  системою, відповідними комунікаціями.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 558

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 466

У Франції діти на карантині знайшли 

золоті бруски

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 517

Гороскоп

з 1 по 7 червня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 556

Студенти групи № 128 «Облік і оподаткування» Ковельського фахового промислово-економічного коледжу ЛНТУ (керівник групи Олександр Вельма) щиросердечно вітають дружну коледжівську родину, адміністрацію навчального закладу, всіх читачів газети «Вісті Ковельщини» з Днем вишиванки!

Миру, добра, щастя й благополуччя всім Вам!

Студенти групи № 128 «Облік і оподаткування» Ковельського фахового промислово-економічного коледжу ЛНТУ (керівник групи Олександр Вельма) щиросердечно вітають дружну коледжівську родину, адміністрацію навчального закладу, всіх читачів газети «Вісті Ковельщини» з Днем вишиванки!

Миру, добра, щастя й благополуччя всім Вам!

   

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 526

Погода в Ковелі 

21 - 27 травня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 564

Через карантин навчальний рік для учнів завершиться вдома. І якщо дев’ятикласники радіють скасованим іспитам, то одинадцятикласники хвилюються. Адже їм ще складати ЗНО та вступати до університетів. Президенту навіть написали петицію з проханням скасувати цьогорічне зовнішнє незалежне оцінювання. Втім, ЗНО відбудеться. Як і коли, дізнався Центр громадського моніторингу та контролю. 

Дати – залежно 

від карантину

Наразі у Міністерстві освіти і науки озвучили дві версії, коли може відбутись ЗНО, залежно від тривалості карантину. Зокрема, якщо карантин завершиться на початку червня, то основна сесія ЗНО буде проведена 25 червня – 17 липня. У такому випадку, зазначають у МОН, результати державної підсумкової атестації та зовнішнього незалежного оцінювання будуть відомі до 31 липня.Реєстрація електронних кабінетів вступників розпочнеться 1 серпня, а прийом документів від вступників триватиме з 13 до 22 серпня.

Якщо карантин буде продовжений до початку серпня, то основна сесія ЗНО відбудеться 17 серпня – 4 вересня. Відповідно, результати тестування будуть оприлюднені до 17 вересня.

При цьому ті, хто не зможе потрапити на основну сесію через хворобу чи інші причини, зможуть пройти тестування на додатковій сесії ЗНО. Вона може відбутись 28 липня – 11 серпня за першого сценарію, та 22 вересня – 6 жовтня за другого.

Пробне ЗНО буде

У відомстві переконують, що карантин не завадить провести пробне ЗНО. Усі, хто зареєструвався, зможуть це зробити після завершення карантину до проведення основного тестування. Пробне ЗНО може відбутись у червні (попередньо 15-17 червня), якщо до того часу завершиться карантин, або ж у першій половині серпня. 

При цьому пробне ЗНО буде тривати, як звичайно, протягом двох днів. Першого дня – тестування з української мови і літератури. Другого – з іншого предмету, включеного до ЗНО.

Місце складання можна змінити

Через карантин МОН дозволило змінити вказаний під час реєстрації пункт складання ЗНО для тих учнів, які проживають в іншій області або за понад 150 км від місця навчання. Це можна зробити з 6 до 18 травня, звернувшись до керівника свого закладу освіти.

«Учні шкіл-інтернатів, закладів професійно-технічної, фахової передвищої та вищої освіти, які на час карантину поїхали додому в іншу область або на велику відстань від свого закладу освіти, можуть мати незручності з доїздом до населеного пункту, вказаного ними раніше під час реєстрації. Тому ми даємо їм можливість скласти тестування в найближчому до них пункті проведення ЗНО», – зазначила в.о. міністра освіти і науки Любомира Мандзій.

Тести не передруковуватимуть

Український центр оцінювання якості освіти (УЦОЯО) не переглядатиме зміст тестів цьогорічного ЗНО. На думку керівника центру Валерія Бойка, це абсолютно недоцільно.

«По-перше, у змісті тестових зошитів дуже мало завдань, які ґрунтуються на навчальному матеріалі, що вивчається в 11 класі у квітні–травні. По-друге, підготовка тестового зошита триває три роки – завдання розробляються різними авторами, проходять експертну оцінку, апробацію. Це забезпечує високу якість тестового інструменту, і ми не готові цим нехтувати. По-третє, верстку й макетування сигнальних примірників українськомовних тестових зошитів УЦОЯО завершив це на початку січня, і вже надруковано понад 70 відсотків», – пояснив він.

Крім того, опанувати шкільну програму за квітень-травень дистанційно можуть всі учні 11 класів. Спеціально для тих, хто не має доступу до інтернету, з ініціативи президента Володимира Зеленського було запущено щоденні трансляції онлайн-уроків на українських телеканалах. 

Формат – із соціальним дистанціюванням

У 2020 році учасники ЗНО проходитимуть тестування з 3-4 предметів, залежно від їхнього вибору. За даними МОН, наймасовішими будуть тестування з трьох обов’язкових предметів. Українську  мову і літературу складатимуть майже 370 тис. осіб, історію України – майже264 тис. осіб і математику – понад 186 тис. осіб. Тестування з вибіркових предметів будуть не такими численними.  

За правилами, під час ЗНО в аудиторії перебувають максимум 15 учасників та 2 інструктори. Цьогоріч, за словами освітнього омбудсмена Сергія Горбачова, ця вимога може змінитись до 9-12 осіб в аудиторії. Адже між учасниками повинна бути обов’язкова дистанція 1,5 м. Якщо учасників в аудиторіях буде менше, то знадобиться більше приміщень та інструкторів для проведення тестування.

«У зв’язку із поширенням коронавірусної інфекції усі учасники ЗНО та інструктори будуть забезпечені засобами індивідуального захисту та антисептиком. Приміщення будуть провітрюватись та дезінфікуватись», – наголосив на своїй сторінці у Facebook заступник в.о. міністра освіти Єгор Стадний.

Інформацію щодо змін у проведенні ЗНО-2020 можна знайти на сайті Українського центру оцінювання якості освітиtestportal.gov.ua.

Оксана КОВАЛЬ.

Через карантин навчальний рік для учнів завершиться вдома. І якщо дев’ятикласники радіють скасованим іспитам, то одинадцятикласники хвилюються. Адже їм ще складати ЗНО та вступати до університетів. Президенту навіть написали петицію з проханням скасувати цьогорічне зовнішнє незалежне оцінювання. Втім, ЗНО відбудеться. Як і коли, дізнався Центр громадського моніторингу та контролю. 

Дати – залежно 

від карантину

Наразі у Міністерстві освіти і науки озвучили дві версії, коли може відбутись ЗНО, залежно від тривалості карантину. Зокрема, якщо карантин завершиться на початку червня, то основна сесія ЗНО буде проведена 25 червня – 17 липня. У такому випадку, зазначають у МОН, результати державної підсумкової атестації та зовнішнього незалежного оцінювання будуть відомі до 31 липня.Реєстрація електронних кабінетів вступників розпочнеться 1 серпня, а прийом документів від вступників триватиме з 13 до 22 серпня.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 426

Звістка про смерть Степана Тюбая була для мене як удар електричним струмом. Не міг у неї повірити. Адже лишень тижнів два тому заходив до редакції, ділився думками з приводу останніх подій в країні, обіцяв підготувати статтю до дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Обіцяної статті не приніс. Подумалося: весна, господарські клопоти. Не до газети.

А через кілька днів після 26 квітня знайома повідомила: «Вчора поховали Степана». «Якого Степана?» — не зрозумів я. «Тюбая».

На душі стало чорно. Такий сильний, завжди енергійний, гострий на слово – і мертвий?!

Сумну новину згодом підтвердив Петро Якимчук із «Союзу Чорнобиль Україна». Попросив вмістити некролог,  що було зроблено.

Ще через день листоноша принесла пошту. Газети, листи. Один конверт привернув увагу: почерк  видався дуже знайомим. Взяв до рук і… занімів – відправником вказано Тюбая С. С. Адреса: м. Ковель, вул. Львівська, 3. На поштовому штемпелі дата – 02.05.20.

«Не може бути!  — блискавкою майнуло в голові. –  Його ж нема в живих! Містика чи що?».

Виявилося, ніяка не містика. Просто Степан Степанович як людина дисциплінована і пунктуальна не зміг порушити дане слово й не написати про трагедію 26 квітня 1986 року, свідком якої довелося бути. Почувався, видно, не геть добре, а тому скористався послугами «Укрпошти» й надіслав до редакції листа, якого доставити особисто вже не зміг.

Трохи заспокоївшись і вгамувавши хвилювання, я став читати допис Степана Степановича, а, прочитавши, сказав колегам: «Будемо друкувати, адже лист – свідчення безпосереднього учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС,  згадка про тих, хто сьогодні не відчуває належної турботи  з боку держави».

Отож, пропоную увазі читачів останній лист Степана Тюбая.

х  х  х

26 квітня історія нам тридцять четвертий раз нагадує про вибух, який стався у 1986 році на четвертому   блоці Чорнобильської атомної електростанції.

Радіо і телебачення колишнього СРСР про найбільшу техногенну катастрофу ХХ століття повідомило коротко і оптимістично. Мовляв, на ЧАЕС виникла пожежа, яку мужньо і впевнено подолали вогнеборці. І це в той час, коли брудна радіоактивна хмара накрила Україну, Білорусь, країни Західної Європи. Зарубіжні інформаційні агентства почали бити на  сполох, а урядові кола стали вимагати від радянських  керівників правди про страшну трагедію. Але, як завжди, правду старанно приховували.

Пригадую, у Ковелі колишній міський голова Роман Герасімов (на жаль, покійний) доручив передати по місцевому радіо повідомлення штабу цивільної оборони про необхідність громадянам дотримуватися правил протирадіаційної безпеки, робити в квартирах вологе прибирання і не виходити без потреби на вулицю. Така інформація прозвучала. Що тоді почалося! Романа Едуардовича компартійні чинуші  зробили трохи не ворогом народу, звинуватили у втраті  політичної пильності і панікерських настроях.

Ще далі пішло вище українське керівництво на чолі  з Володимиром Щербицьким. Слухняно виконуючи наказ із Москви, який віддав особисто Михайло Горбачов, у Києві організували  багатолюдну  Першотравневу демонстрацію, в якій взяли участь діти, жінки, ветерани війни  і праці. Щоправда, пізніше доля жорстоко помстилася першому секретарю ЦК Компартії України, його сім’ї, але то вже інша історія.

Згодом під тиском світової громадськості засоби масової інформації стали більш  детально висвітлювати події на ЧАЕС, а радянський уряд вжив заходів, щоб приборкати «ядерного монстра». Але й тут не обходилося без дивацтв і дурощів. Одне з них – оголошення  зоною  відчуження 30-кілометрової території, яка була забрудненою радіацією, а решта – буцім-то чистою. Доходило до парадоксів: ряд районів Волинської області вважали ураженими Чорнобилем (Камінь-Каширський, Любешівський, Маневицький та ін.), а Ковельський, що знаходиться поруч, «вільним» від радіації (!).

Відповідно до вказівки директивних, як їх тоді називали, органів мене відрядили в Чорнобильську зону. Там управлінням охорони здоров’я було наказано організувати  здоровпункт при Поліському міськрайвідділі внутрішніх справ, де служив з 25 січня 1987 року 130 діб, адже заміни вчасно не змогли знайти.

Головним моїм завданням було обстеження працівників міліції, аналіз їх крові, щоб у разі перевищення норми радіаційного зараження людей відсторонити від роботи. Нерідко доводилося декого супроводжувати до медичних закладів Києва.

Коли львівських працівників змінили одеські, то вони виявили, що дані про «чисті» і «забруднені» території не відповідають дійсності. Це ж підтвердили фахівці європейських країн, які обстежували рівень радіоактивного забруднення в зоні відчуження   і чисто випадково опинилися в Поліському районі. Всі члени комісії були вражені тим рівнем, який аж «зашкалював», нехлюйським ставленням до ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. І це – тільки по цезію, а якщо долати забруднення стронцієм і плутонієм, то вимальовувалася жахлива картина. Радіацією були уражені  діти, молодь, старші люди. А зона відчуження ж була «чистою»!

Лише в червні 1991 року Кабінет Міністрів колишньої УРСР прийняв рішення переселити населення Поліського в інше місце. Люди стали переїжджати до далеких і близьких родичів.  Дехто чекав на матеріальне відшкодування за втрачене житло, декого переселили в новозбудовані котеджі.

Але з висоти сьогоднішнього дня я   розумію, що майно, гроші – це все не так важливо. Здоров’я – ось найцінніший скарб. Через халатність і злочинність вищого керівництва колишнього СРСР, місцевої влади я тоді не підозрював, що Чорнобиль, особливо Поліська «чиста» зона,  «нагородить» мене хронічною лімфатичною лейкемією, з якою нині борються лікарі Боголюб та я. А  в той час на деяких картах Поліське Київської області взагалі не позначають, ніби його взагалі не було.

Пане Миколо!

Надсилаючи до редакції цей лист і користуючись нагодою, бажаю веселих прийдешніх свят за  будь-якої погоди. Здоров’я, творчої наснаги Вам і членам колективу, родинної злагоди!

 

Звістка про смерть Степана Тюбая була для мене як удар електричним струмом. Не міг у неї повірити. Адже лишень тижнів два тому заходив до редакції, ділився думками з приводу останніх подій в країні, обіцяв підготувати статтю до дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Обіцяної статті не приніс. Подумалося: весна, господарські клопоти. Не до газети.

А через кілька днів після 26 квітня знайома повідомила: «Вчора поховали Степана». «Якого Степана?» — не зрозумів я. «Тюбая».

На душі стало чорно. Такий сильний, завжди енергійний, гострий на слово – і мертвий?!

Сумну новину згодом підтвердив Петро Якимчук із «Союзу Чорнобиль Україна». Попросив вмістити некролог,  що було зроблено.

Ще через день листоноша принесла пошту. Газети, листи. Один конверт привернув увагу: почерк  видався дуже знайомим. Взяв до рук і… занімів – відправником вказано Тюбая С. С. Адреса: м. Ковель, вул. Львівська, 3. На поштовому штемпелі дата – 02.05.20.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 594