Погода в Ковелі 

16–22 січня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 525

"…Дзвени-дзвени на Божу славу, на радість ангелам і нам"

Особливо урочистим стало богослужіння   перед Різдвом 5 січня для ковельських греко-католиків. Цього дня до храму священномученика Василія (Величковського), що на "Ковельсільмаші", завітав із пастирським візитом преосвященний єпископ Йосафат (Говера), екзарх Луцький. Причина архипастирських відвідин особлива – парафіяни запросили Владику для освячення трьох милозвучних дзвонів, що були придбані за доброчинні пожертви численних вірних.

У святині була звершена Архиєрейська Божественна Літургія, котру з Владикою Йосафатом співслужили о. Михайло Гасяк, ЗНІ, та о. Іван Дутка. На богослужіння зібрались вірні обох греко-католицьких парафій міста. Своїм молитовним співом Літургію супроводжував хор храму блаженного Миколая (Чарнецького).

У проповіді після Євангелія, яке цієї передріздвяної неділі оповідало родовід Ісуса Христа, преосвященний архієрей пояснював важливе значення доброго прикладу старозавітніх праведників для життя християн сьогодні. Також Владика Йосафат наголосив на важливій ролі дзвонів у житті парафіяльної спільноти, котрі своїм голосом закликають всіх вірних до слухання Божого слова.

По завершенню  Служби Божої вся громада процесійно вийшла до альтанки-дзвіниці, котра будується на церковному подвір'ї. Тут до молитви приєднались також ченці-францисканці о. Олександр Лукащук та бр. Станіслав Куберський з ковельської римо-католицької парафії святої Анни. У альтанці-дзвіниці преосвященний Владика відслужив чин благословення дзвонів. Храмовим благовісникам було надано імена святих Євгенія, Михаїла та Йоана, окроплено свяченою водою та помазано святим великим миром. До Господа Бога пролунали прохання про те, щоб усі, хто чутиме звуки цих дзвонів, "укріпилися в благочесті і вірі, мужньо стали проти всіх диявольських замірів і перемогли їх, (…) до церкви ж на молитву вдень і вночі поспішно ведені були". 

Опісля духовенство та вірні мали змогу вперше подзвонити у новоосвячені дзвони. Святкування завершилось виголошенням вдячності жертводавцям та приязним взаємним спілкуванням.

О. Іван ДУТКА.

НА ФОТОСВІТЛИНІ: під час Богослужіння.

Фото з архіву автора.

l

Отож,  в мікрорайоні "Ковельсільмашу"   з'явились три місіонери духу з ознаками віри Христової. Вони "поселилися" в гарній новозбудованій дерев'яній дзвіниці на церковному майдані біля каплиці майбутнього храму блаженного Василя Величковського.

Це – дзвони. Кожен із них має своє ім'я. Найбільший з гарним баритоном – "Євгеній". Середній вокаліст – "Михаїл". Третій з чистим сопрано, за розміром найменший,  – "Йоан".

Існує гарна церковна традиція: називати дзвін гідним людським іменем. Вище названі імена походять від імен священнослужителів з'єднаної Церкви.

У переддень Різдва Христового, як повідомив вище о. Іван Дутка,  на майдані біля храму зібралося багато вірних.  І не дивно, адже на освячення дзвіниці та дзвонів прибув сам екзарх Луцький і Волинський Йосафат (Говера). Насамперед відбулася архиєрейська Божественна літургія –  особливий дарунок вірним до свята. У своїй проповіді Владика Йосафат зазначив, що Різдво Христове не залишає байдужими людей. Навколо свята активізовують свою діяльність бізнесові структури, які пропонують різноманітні смаколики, іграшки, прикраси до ялинки. Поряд звеселяють людей барвисті радісні вертепи й колядки. Маємо пам'ятати, що найголовніше – прийняти в своє серце новонародженого Ісуса.

У ритуалі освячення дзвонів, окрім присвоєння їм імені і окроплення свяченою водою, є своя особливість – помазання святим миром. Бо ж дзвони, як і люди, віщують про народження Ісуса, співають величальну Пресвятій Богородиці. Мають і важливе громадське значення – попереджати про пожежу або напад ворога на країну тощо. Саме дзвони Свято-Михайлівського собору в Києві скликали людей на Майдан у 2014 році.

…Лунає молитва. Після освячення кожен із присутніх має можливість вдарити в дзвін. Гарна традиція. Поспішаю і я. Хочу, щоб там, на небесах, саме мій звук від удару в дзвін почув син Едік. Чуєш, сину, всі прихожани храму співчувають в нашій сімейній  трагедії,  просять  Царства Небесного твоїй душі!

Оту дивну, незбагненну музику, мабуть, чує і отець Євген в далекій Канаді. Його заслуг  у становленні святині блаженного Василя Величковського дуже багато.

Слід добрим словом пошанувати  о. Івана, настоятеля церкви, а разом і з ним – ігумена монастиря Миколая Чарнецького о. Михайла.

Нова дзвіниця може слугувати зразком єдності українців. В цій невеликій будові – пожертви ковельчан, волинян, галичан і канадців.

Освячення дзвонів та дзвіниці напередодні свята Різдва Христового має особливе значення, адже це – підтвердження розквіту та укріплення Віри у Господа. Надія на майбутнє благополуччя відчувається в гарному духовному сяйві людей, які з Богом і Україною.

І ще раз дослухаймося до слів Владики Йосафата:

"Запрошуймо і з любов'ю впускаймо у своє серце новонародженого Ісуса. Христос рождається!".

Лунають над "Сільмашом"

 дзвони:

"Бім-бім… Бім-бом… 

Бом-бам…".

Вслухаюсь в звуки дивні,

 ніжнотонні:

Здається, Божа Мати шле

 вітання нам.

Та, що найчесніша,

 наймиліша в світі,

Та, що найсвятіша з

 непорочною душею.

Коли буденність тебе сумом

 й горем гнітить,

Прийми дзвонів акорди –

 поєднайся в Нею.

Буває, на країну ворог

 зазіхає,

Буває, що пожежа губить

 людський дім –

Дзвін на сторожі, воїнство

 скликає.

Щось таємниче,

 незбагненне є у нім.

Лунають дзвони, мов свята

 Літургія,

Підносять, гартують

 занепалий дух.

О, Господи Ісусе,

 Богородиця Маріє!

Молись, щоб не спинився

 істинної віри рух.

 Анатолій СЕМЕНЮК.

"…Дзвени-дзвени на Божу славу, на радість ангелам і нам"

Особливо урочистим стало богослужіння   перед Різдвом 5 січня для ковельських греко-католиків. Цього дня до храму священномученика Василія (Величковського), що на "Ковельсільмаші", завітав із пастирським візитом преосвященний єпископ Йосафат (Говера), екзарх Луцький. Причина архипастирських відвідин особлива – парафіяни запросили Владику для освячення трьох милозвучних дзвонів, що були придбані за доброчинні пожертви численних вірних.

У святині була звершена Архиєрейська Божественна Літургія, котру з Владикою Йосафатом співслужили о. Михайло Гасяк, ЗНІ, та о. Іван Дутка. На богослужіння зібрались вірні обох греко-католицьких парафій міста. Своїм молитовним співом Літургію супроводжував хор храму блаженного Миколая (Чарнецького).

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 505

Я довго збиралася з думками раніше, ніж написати ці нотатки. Віднедавна я почала розуміти: все, що відбувається в моєму житті, відбувається тому, що має бути так, а не інакше. Тому я перестала запитувати і себе, і близьких мені людей: "Чому?" Для чого?". Я просто сприймаю спокійно все, що мені дано, що посилає доля.  

І ось саме в час, коли мені були дуже потрібні стимул до активної діяльності, натхнення і мобілізація духовних та моральних сил, Господь подарував  можливість взяти участь в третій Студії жіночої політичної взаємодії.

З першого етапу, який відбувся в Полтаві, я зрозуміла: це те, що мені потрібно саме зараз. Запам'яталися слова народного депутата України  Соломії Бобровської при відкритті першого етапу: "Хай вони роблять, що хочуть (колеги-нардепи, - авт.), а я приїхала "зшивати" Україну". До речі, саме пані Соломія є творцем цих Студій.

У Полтаві ми відвідали медичний центр "Медіон", познайомилися з автором книги "Трансформація української національної ідеї" Олесем Донієм – відомим політичним і громадським діячем. З великим інтересом вислухали доповідь Артема Литвиненка про проблеми особистої безпеки.

По закінченню першого етапу мали цікаву екскурсію в Полтавському художньому музеї (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка. Надзвичайно цікавою була інформація про щорічний конкурс дитячого малюнка імені Саші Путрі, який тут проводять у жовтні. Саша – це дівчинка-індиго, яка за 11 років свого земного життя створила 2280 картин. Посмертно нагороджена  золотою  медаллю Христа Спасителя.

Згадана дитяча художня галерея "За життя, гідне людини" працює під егідою Фонду захисту і підтримки талановитих дітей, який організовує міжнародні конкурси дитячого малюнка.

Далі був Харків, який вразив своєю величчю і масштабністю. Цікаві лекції прочитала Ірина Білик,  тренер-фанат екологічного чистого способу життя (екобренд Bilka). Надзвичайно вразила зустріч із нашою землячкою Людмилою Самчук із села Любитова Ковельського району. Пані Людмила є експертом з практичного менеджменту, нині пише науково-популярну книгу.

Тернопіль я асоціюю з "вишенькою на торті" і абсолютно погоджуюся з висловом: "Тернопіль – місто файне". Тут третій етап Студій розпочався  із зустрічі з представниками виконавчої та представницької гілок міської влади.

Пізніше ми аналізували домашнє завдання з проєктного менеджменту, слухали неймовірно корисний майстер-клас від Олени Іванченко. Першого вечора перебування в Тернополі я отримала велике задоволення від прекрасної екскурсії підземеллям місцевого замку, помилувалася храмом Пресвятої Богородиці, пам'ятниками Данилу Галицькому та Іванові Франку, дізналася багато цікавинок про життя міської громади та її історію.

Отож, три міста Полтава, Харків, Тернопіль – це три місця навчання, спілкування, отримання глибоких знань. Три етапи – це три рівня довіри, а потім порозуміння і єднання. Вони дали можливість ще раз усвідомити, що  жінки – велика сила, коли вони знаходять спільну мову, разом ідуть до єдиної мети, працюють на благо рідної держави.

Аналізуючи три етапи Студій, я не можу не висловити своє захоплення діяльністю громадської організації "Українська основа", роботою її членкинь Катерини Божко, Соломії Бобровської, Олени Іванченко, Наталії Бондарчук та Алли Соляник. Можу лише уявити, скільки праці вони доклали до підготовки і проведення корисного і пізнавального заходу всеукраїнського значення.

Процес навчання був продуманим, змістовним і надзвичайно насичений цікавою й пізнавальною інформацією. Особисто я здобула масу корисних знань, познайомилася із цікавими людьми, зокрема, автором цілого ряду книг Валерією Козловою (одна з таких книг – "Технологія "EQ-Boost").

Про учасниць Студій скажу: надзвичайно креативні особистості, діяльні, ініціативні, націлені у майбутнє. Їх жіночність, щирість, доброта – рушійна сила розквіту і зміцнення української державності. Наскільки ми різні, настільки з'єднані і згуртовані, доповнюючи одна одну.

Хочу щиро подякувати Всесвіту за те, що минулорічної осені зробив мені щедрий подарунок, наповнив душу оптимізмом і впевненістю у своїх силах. Бажаю кожній із жінок, і не тільки учасницям Студій, досягти поставленої перед  собою мети, жити багатим, повноцінним життям. 

Хай у Новому 2020-му році здійсняться всі Ваші мрії!

Ольга ЧЕПЕНЮК,

депутат Ковельської районної ради.

Фото з архіву автора.

Я довго збиралася з думками раніше, ніж написати ці нотатки. Віднедавна я почала розуміти: все, що відбувається в моєму житті, відбувається тому, що має бути так, а не інакше. Тому я перестала запитувати і себе, і близьких мені людей: "Чому?" Для чого?". Я просто сприймаю спокійно все, що мені дано, що посилає доля.  

І ось саме в час, коли мені були дуже потрібні стимул до активної діяльності, натхнення і мобілізація духовних та моральних сил, Господь подарував  можливість взяти участь в третій Студії жіночої політичної взаємодії.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 495

Принц Гаррі та його дружина Меган Маркл, герцог і герцогиня Сассекські, вирішили скласти свої основні обов'язки, пов'язані з королівською родиною. Про це йдеться у їхній спільній заяві, опублікованій в Instagram 8 січня ц. р.

У заяві сказано, що вони планують зняти з себе обов'язки "старших" членів королівської родини та працювати, щоб стати фінансово незалежними, "продовжуючи при цьому повністю підтримувати Її Величність Королеву".

Королева Єлизавета ІІ підтримала рішення герцога та герцогині Сассекських, Гаррі та Меган, скласти королівські повноваження, а також мати власну фінансову незалежність. Відповідну заяву Єлизавети ІІ опублікували на офіційному сайті Дому королівської родини.

Домовленість була досягнута на нараді в Сандрінгемському палаці у графстві Норфолк. Поки для герцога з герцогинею погодили перехідний період, протягом якого вони проводитимуть час у Канаді та Великій Британії.

www.eurointegration.com.ua

www.5.ua

l

Королівство Нідерланди з 1 січня цього року офіційно відмовилися від назви "Голландія", яка вживалася раніше.

"Нідерланди офіційно відмовилися від назви "Голландія". З 1 січня компанії, органи влади, виші та друковані видання почнуть використовувати лише назву "Нідерланди", — йдеться в повідомленні.

У міністерстві закордонних справ Нідерландів відзначили, що це було зроблено для формування уніфікованого національного бренду. У такий спосіб уряд вирішив позбавити країну від кліше, пов'язаного із проституцією та наркотиками. Влада хоче перерозподілити туристичний потік і знизити навантаження на Амстердам, Гарлем і Гаагу, які не можуть впоратися з кількістю туристів.

На реформу назви Нідерланди витратять приблизно 200 тис. євро.

"УКРІНФОРМ".

l

У Німеччині чоловік на блошиному ринку купив старий годинник. Всередині він виявив велику пачку банкнот — німецьких марок. Він обміняв їх у центральному банку та отримав близько 25500 євро. 

Німець виявив 50 тисяч марок у дерев'яних панелях годинника. Він відніс гроші у місцеве державне бюро знахідок. Оскільки 6 місяців ніхто не вимагав гроші, чоловікові дозволили повернути їх назад. Спершу єдина проблема полягала в тому, що банкноти не приймав жоден магазин чи ресторан, оскільки це були німецькі марки — валюта Німеччини до 2001 року. 

Однак чоловік зміг обміняти їх у Центральному банку. Йому довелося сплатити адміністративний збір у розмірі 576 євро. У результаті вартість знахідки чоловіка склала близько 25500 євро.

"УНІАН".

Зібрала Світлана ЛЯШУК.

Принц Гаррі та його дружина Меган Маркл, герцог і герцогиня Сассекські, вирішили скласти свої основні обов'язки, пов'язані з королівською родиною. Про це йдеться у їхній спільній заяві, опублікованій в Instagram 8 січня ц. р.

У заяві сказано, що вони планують зняти з себе обов'язки "старших" членів королівської родини та працювати, щоб стати фінансово незалежними, "продовжуючи при цьому повністю підтримувати Її Величність Королеву".

Королева Єлизавета ІІ підтримала рішення герцога та герцогині Сассекських, Гаррі та Меган, скласти королівські повноваження, а також мати власну фінансову незалежність. Відповідну заяву Єлизавети ІІ опублікували на офіційному сайті Дому королівської родини.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 497

Серед ініціатив Уряду — збільшити прожитковий мінімум вдвічі. Зараз він для працездатних осіб складає 2102 гривні. Смішно навіть припустити, що цієї суми вистачить на їжу, одяг, ліки, комунальні послуги та інше. Але урядовці знайшли вихід, як змінити ситуацію на краще, й схвалили законопроект, який скасовує прив'язку показника прожиткового мінімуму до зарплат, штрафів та інших виплат. 

"Кабінет міністрів України має здійснити рішучі кроки щодо наближення у 2020 році розміру прожиткового мінімуму до його реальної величини, яка може становити розрахунково близько 4251 гривні з відповідним коригуванням розміру прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення", — йдеться в документі. А поки…

Сімдесят гривень на день — на таку суму потрібно прожити, щоби вкластися у нинішній прожитковий мінімум в Україні. Наприклад, моїй мамі, пенсія якої складає якраз 2100 гривень (ділимо цю суму на тридцять днів у місяць — ось і виходить 70 гривень в день). І ніби для неї однієї це і не дуже мало, якби всі кошти йшло тільки на продукти. А де взяти на ліки, "комуналку", не кажучи уже про одяг та інші елементарні речі? Тому, як не крути, але віднімемо від загальної суми ще мінімум гривень шістсот. Отже, на продукти залишиться півтори тисячі — п'ятдесят гривень у день.  

Мабуть, запитаєте: а хіба ж, ти, донька, не можеш допомогти? Соромно зізнатися, але зараз - ні. Ба навіть, вона ще й нас з маленькою онукою мусить "тягнути". Бо, на жаль, на 860 гривень у місяць, які зараз отримую від держави, як допомогу при народженні дитини, двом із донькою вижити неможливо. На роботу не маю можливості вийти, бо шестимісячне дитя не залишиш на стареньку бабусю. 

Думала до виходу з декрету протримаємось за рахунок державної допомоги, яку мені згідно із законодавством  мали б виплачувати з народження доньки як матері-одиночці. Так ні, не виділили, бо, як пояснили в соцслужбі, перед тим отримала декретні, тож півроку — ніяких виплат. Я, звісно, красно дякую за таку "щедрість", але майже три місяці до народження дитини ще треба було за щось жити. Та й вагітність, пологи у нашій державі вимагають чималих витрат. Бо якщо в пологовому будинку ще і є безкоштовні палати та бокси, то медикаментів, аналізів та інших процедур — ні.

Та досить емоцій. Продовжимо. Отже, п'ятдесят гривень у день. На що їх вистачить? Аби вияснити, проведемо маленький експеримент. Отож, вперед за покупками. Прямуємо в супермаркет (там нині скуплятися трохи дешевше й зручніше, ніж на ринку). Ятки з фруктами та овочами. Зо три яблука і для борщу — кілька бурячків, картопля, морква, невеличка капустина. З м'ясного — куряче стегно. А ще не забудьмо якоїсь крупи чи макаронів. Залишку вистачить хіба лиш на буханець хліба. Тож олія, цукор, яйця, мука, молоко — це вже окрема стаття витрат.

— На сніданок — макарони, борщ — на обід, а на вечерю — яблучко, — сміється моя мама. Але не довго. Бо не до сміху тут і не до жартів. Бо приблизно так воно насправді й є. 

Отже, висновок: на півтори тисячі в місяць не прохарчуєшся, як, власне, не проживеш і на дві сто прожиткового мінімуму для працездатних українців. Це визнають навіть урядовці, які самі розмір цього  прожиткового мінімуму і затвердили. Сума має бути як мінімум вдвічі більша. Хоча б 4200 гривень. Так підрахували в Міністерстві соціальної політики, виходячи з нинішніх цін в Україні. Але одна справа просто порахувати, а зовсім інша — знайти ці гроші в бюджеті.

Однак Уряд знайшов, де взяти ці чотири двісті тисяч. Для цього навіть підготували відповідний законопроєкт. І ось, що згідно з ним зміниться. Зараз до розміру прожиткового мінімуму прив'язано дуже багато різних державних виплат, в тому числі і оклади чиновників. Наприклад, суддя Верховного суду має ставку, розмір якої складає 55 прожиткових мінімумів. Отже, виходить, що коли держава підвищує прожитковий мінімум лише на сто гривень, то нам з вами від цього не на багато легше, а от зарплата судді зростає не на сто гривень, а на п'ятдесят п'ять разів по сто — тобто на п'ять з половиною тисяч. Так само з багатьма іншими держслужбовцями.

Тож задля справедливості законопроєкт пропонує скасувати прив'язку зарплат чиновників до прожиткового мінімуму. Завдяки цьому можна буде економити гроші і піднімати соціальні стандарти виключно малозабезпеченим. З цього й розпочнеться справжня боротьба з бідністю, впевнені в Уряді. І хоч експерти налаштовані скептично, мовляв, навряд чи відв'язка прожиткового мінімуму від зарплати чиновників дасть значну економію, адже високопосадовців із дуже високими зарплатами в масштабах країни не дуже то й багато. А от кого в Україні і справді багато — так це пенсіонерів. Їх у державі — 11 мільйонів. Якщо Уряд хоче суттєво підвищити прожитковий мінімум, потрібно буде підвищувати й пенсію, бідкаються вони. 

Та мушу не погодитися з шановними експертами, бо починати, врешті, з чогось треба, й підвищувати пенсію в тому числі. А не гадати, яким коштом заохотити до ефективної роботи депутатів, і за які такі заслуги збільшувати зарплати тим самим чиновникам, які більше думають не про те, як реанімувати країну, а як би на займаній посаді покращити свій матеріальний стан. Адже в цій ситуації обурюють найбільше заяви окремих депутатів та міністрів про те, що вони не задоволені своєю зарплатою і що її треба підвищувати. 

Наприклад, Міністр юстиції Денис Малюська скаржився: зарплата в 29 тисяч гривень його не влаштовує. Мовляв, якщо зарплата не підвищиться хоча б до 80 тисяч, то надовго його не вистачить. Бо має четверо дітей — це потребує коштів. А от моїй донечці вистачає, точніше мусить вистачити, 860 гривень у місяць. І кому тут жалітися, в кого просити допомоги?

Та й інші урядовці жадають вищої зарплати, бо в них, бачте, хороша освіта, велика відповідальність, тому в приватному секторі вони отримували б утричі більше. То які проблеми, хто тримає? Пишіть заяви і йдіть заробляйте. Хіба ж у тих, хто сіє і пече хліб, лікує людей, навчає наших дітей гірша освіта чи відповідальності менше?

Поза тим в Міністерстві соцполітики заявляють, що відв'язка прожиткового мінімуму від зарплати чиновників та інших державних платежів — це лише одне з рішень, і тільки разом з іншими кроками все це дасть результат. 

Поки ж у Держбюджеті прописано лише те, що прожитковий мінімум зросте в середньому на сто гривень та й то аж з середини літа. Проте депутати від правлячої ланки не втомлюються запевняти, що бюджет будуть переглядати, соцстандарти збільшувати, якщо реформи даватимуть результат, і доходи країни зростатимуть. Але у нас якраз із цим серйозні проблеми, й, на жаль, нам більше можна понадіятись на рака, який на горі швидше свисне… 

Вікторія ЗІНЧУК.

Серед ініціатив Уряду — збільшити прожитковий мінімум вдвічі. Зараз він для працездатних осіб складає 2102 гривні. Смішно навіть припустити, що цієї суми вистачить на їжу, одяг, ліки, комунальні послуги та інше. Але урядовці знайшли вихід, як змінити ситуацію на краще, й схвалили законопроект, який скасовує прив'язку показника прожиткового мінімуму до зарплат, штрафів та інших виплат. 

"Кабінет міністрів України має здійснити рішучі кроки щодо наближення у 2020 році розміру прожиткового мінімуму до його реальної величини, яка може становити розрахунково близько 4251 гривні з відповідним коригуванням розміру прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення", — йдеться в документі. А поки…

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 698

Олена Цьомик: "Завжди відчувала 

і  відчуваю себе справжньою українкою"

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 937

Каланхое — не менш популярна рослина, ніж його родич алое. Із понад 200 видів, що існують у природі, на наших підвіконнях культивуються два найпопулярніші: каланхое перисте (пірчасте) і каланхое Дегремона. У першого листя з заокругленими краями, у другого — зубчасте. Обидва родом із Мадагаскару. В Україні вирощують як кімнатну рослину. Інші види культивують тільки у теплицях ботанічних установ. Розмножується каланхое Дегремона дуже просто — на краю листка з’являються «дітки», котрі час від часу падають на ґрунт вазона й укорінюються, даючи життя новим рослинам. Також можливе вегетативне розмноження — стебловими або листковими живцями. Каланхое, як і алое, належить до сукулентів, тому полив і догляд за ним не вимагають особливих навичок чи майстерності.

Каланхое містить вітаміни С, Р, органічні кислоти (серед інших яблучну і лимонну), мікро- і макроелементи (залізо, магній, кремній, алюміній, марганець, мідь, кальцій), полісахариди, флавоноїди, ферменти, дубильні речовини.

З лікувальною метою застосовують сік рослини. Листя і пагони, попередньо відділивши їх від рослини, промивають, просушують серветкою і кладуть у темне прохолодне місце на три-п’ять днів. Затим сировину подрібнюють, віджимають сік і фільтрують. Для подальшого зберігання його розводять аптечним спиртом (чи міцною горілкою) у співвідношенні 1:5. Інший варіант консервації соку — змішати його у рівних пропорціях із горілкою, настояти п’ять-сім днів, процідити і зберігати в холодильнику. Можливий термін використання — до року.

Сік каланхое має протизапальну, кровоспинну і ранозагойну дії. Його застосовують у хірургії, стоматології, офтальмології, гінекології, отоларингології. Сік і подрібнене листя — засіб для запобігання шкірним захворюванням.

Звечора натерши ноги сумішшю соку зі спиртом чи горілкою, позбуваються втоми. При варикозному розширенні вен можна обмотувати ноги бинтом, змоченим соком каланхое (треба стежити за станом шкіри, щоб запобігти подразненню чи опікам).

Для прочищення гайморових порожнин і як дієвий засіб у лікуванні нежитю використовують свіжовичавлений сік, який провокує сильне чхання. Його, розвівши навпіл із водою, можна застосовувати навіть дітям. Процедуру проводять двічі-тричі на день. З метою профілактики грипу та інших інфекційних і респіраторних захворювань узимку цим розчином бажано змащувати слизову оболонку носа. Кількома краплями соку каланхое лікують отит, закапуючи його або ж вставляючи просякнуті рідиною тампони у вухо на ніч.

Якщо дошкуляє кашель, допоможе цілюща суміш із соку каланхое з медом, яку слід приймати по одній-дві чайні  ложки тричі на день. Можна полоскати горло, ротову порожнину під час запалень, для зміцнення ясен та зубів розбавленим навпіл із водою соком.

Коли непокоїть виразка шлунка, варто тричі на день за 30 хвилин до їди приймати по чайній ложці свіжовичавленого соку, розведеного із водою (1:3).

Соком «кашки» зі свіжих листків змащують опіки чи тріщини шкіри, а загорнену у марлю м’якоть прикладають на рану як компрес. Можна краї рани обробити обліпиховою олією, а уражені ділянки намастити перекрученим на м’ясорубці листям каланхое. Помічним буде і такий рецепт: краї рани змастити фурацеліновою маззю, саму ж рану розпилювачем чи будь-яким іншим безконтактним способом зволожити соком каланхое. Зверху прикласти просякнутий соком бинт чи марлю. Обмотують і стежать за станом, змінюючи компрес щодня. За погодженням із лікарем можна в такі компреси додавати відповідний антибіотик. Зазвичай за тиждень відмічають суттєве поліпшення.

Для запобігання пролежням і підтримання у належному стані шкіри та м’язів спини при загрозі їх виникнення соком натирають ушкоджені ділянки шкіри упродовж двох-трьох днів, чергуючи з використанням інших засобів (вазелін, обліпихова чи гарбузова олія).

Кількома його краплями лікують незначні тріщини шкіри на сосках, герпес, фурункули та інші шкірні нариви, змащують бородавки для їхнього видалення.

При аденомі простати розведений із горілкою (1:2) і настояний протягом двох тижнів сік вживають по половині столової ложки зранку і ввечері за 30 хвилин до їди. Через два тижні роблять місячну перерву, затим курс повторюють.

Сік каланхое належить до переліку засобів, здатних поліпшувати стан організму після хвороб і фізичних навантажень. Суміш із соку, червоного десертного вина і меду (у співвідношенні 1:2:1), витриману тиждень у щільно закупореному скляному посуді у темному місці, приймають по столовій ложці тричі на день за 30 хвилин до їди протягом 10-15 днів.

Сік каланхое як косметичний засіб використовують для догляду за шкірою, видалення вугрів тощо. Для цього столову ложку подрібненого листя заливають 100 мл окропу і настоюють у термосі не менше години. Настоєм протирають лице, руки, шию.

Протипоказання: не рекомендовано застосовувати засоби із каланхое під час вагітності, хворим на цироз печінки і цукровий діабет.  

Олександр КУРДЮК,

кандидат біологічних наук.

Каланхое — не менш популярна рослина, ніж його родич алое. Із понад 200 видів, що існують у природі, на наших підвіконнях культивуються два найпопулярніші: каланхое перисте (пірчасте) і каланхое Дегремона. У першого листя з заокругленими краями, у другого — зубчасте. Обидва родом із Мадагаскару. В Україні вирощують як кімнатну рослину. Інші види культивують тільки у теплицях ботанічних установ. Розмножується каланхое Дегремона дуже просто — на краю листка з’являються «дітки», котрі час від часу падають на ґрунт вазона й укорінюються, даючи життя новим рослинам. Також можливе вегетативне розмноження — стебловими або листковими живцями. Каланхое, як і алое, належить до сукулентів, тому полив і догляд за ним не вимагають особливих навичок чи майстерності.

 

Коментарів до новини: 3
Переглядів новини: 1478

Творчі  зустрічі 

з  читачами

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 702

У святому Євангелії від Матфея (25. 14-30) Ісус Христос  пропонує нам повчальну притчу. 

Господар вирішив роздати майно своїм робітникам. Першому (найбільш вправному) дав 5 талантів, другому – 2, а іншому – 1. І відійшов.

Перший примножив своє багатство ще на 5 талантів, а власник одного таланту закопав його у землю, маючи страх, що втратить дароване, і не використав нічого...

Колись батько Василя Волинчука теж подарував сину свої таланти. Споглядаючи з висоти прожитих літ, можемо із задоволенням сказати, що Василь Васильович, отримавши від тата розум, добру науку і стійкий характер, примножив не тільки власне і родинне багатство, але й громадське та суспільне в будовах, які служать людям.

Сьогодні прилетіла Ластівка не до малого Василька, а до зрілого, поважного батька, і до рідної, найдорожчої його серцю неньки й, постукавши у віконце, защебетала:

– Прокидайся, Василю, ювілей прийшов у гості! Гостей зустрічай, милих серцю.

– Ластівко, а ти не помилилася? Ще ж тільки вчора дитинство щебетало веселу пісню. Ще тільки вчора юне кохання в обіймах душу колисало. Ще й сьогодні душа проситься в політ, в країну мрій та звершень.

– Ох, Василю, Василю! Та прокинься. Встань і Богу помолися, Богородиці низенько вклонися. Ти забув – життя скороминуще. Дякуй Господу Ісусу за все суще. Озирнися, глянь довкола – там будови, тут будови. Друзі поруч старі й нові. Я спитаю, ти признайся:

– Хто  найдорожчая людина у житті твоєму?

– Це моя рідна мати. Вона ангел-охоронець. Вона – тепло, любов і радість. Вона порадниця й моя розрада. За її здоров'я я молюся щохвилини. Дай їй, Боже, світлу днину.

– Життя буває в хмарах, в смутку і тривогах. Туман суму звідки в'ється?

– Звичайно, за  Іриною – дружиною моєю. Той світлий спогад із сльозою на очах. Вона була опорою сім'ї і матір'ю любим дітям.

– За  сірим сумом сходить Сонце. Радість в серце струмком  ллється звідки, від кого?

– Та що казати – від народження дітей, онуків. О, яке то щастя, чути, як четверо онуків навколо радість розсипають! А ще щасливіє серце від успіху дітей.

– Так вже влаштована людина – без духовного наставника життя може скотитися на узбіччя.

– То правда, моя Ластівко. Пощастило мені близьким бути із ієромонахом о. Леонідом Григоренком. Свята, милосердна душа! Він не раз розвіював мої тривоги і сумні хвилини, направляв на путь істин Христових. 

l

Защебеталася ти, Ластівко. Дозволь же і мені з найкращим  другом мого життя порозмовляти і своє слово сказати.

– А я й не перечу! – і відлетіла пташка.

– Отож, Василю Васильовичу, сьогодні Ви господар двох успішних будівельних фірм – МПП "Інвестбуд" і ПП "Златогор". Вже багато років ці фірми на будівельному ринку є затребувані, працюють із високою якістю на європейському рівні. Констатуємо, що так звані реформи знищили на Ковельщині та Волині будівельні управління, пересувні механізовані колони (ПМК), ремонтно-будівельні організації. Роботу втратили тисячі працівників галузі. В чім секрет Вашого успіху?

– Все просто. Ретельна бюджетно-кошторисна та інженерна підготовка, технологічна послідовність робіт, контроль за виконанням їх. І найголовніше – розуміння і відповідальність рідного колективу.

– Кілька років тому популярним було слово "євроремонт". Як із цим?

– Це ми пройшли. "Україноремонт" тепер із використанням сучасних матеріалів не гірший, а часом і кращий.

– Тендери важко виграти?

– Скажу, що мені, як будівельнику, вони не зрозумілі і не приносять користі. Гонитва за зменшенням кошторисної вартості веде до погіршення якості будівельних робіт, застосування  низькосортних, не відповідних технології матеріалів. Словом, тема болюча.

– Ваших працівників в Європу багато виїхало?

– Постукайте по дерев'яному столу. Колектив лишається стабільний і компактний.

– Навіть не віриться…

– Але це так. Зарплата стабільна (хай і менша, як у Польщі). Проте тут згуртований колектив, є належні умови праці. Та й сім'я багато значить. В підсумку працівник виграє.

– А Вас в Європу на великі гроші не тягне?

– Ніколи про це навіть не думав. Більше скажу: я не прихильник європейської всеохоплюючої інтеграції. На мою думку, маємо працювати над збереженням своїх родинних традицій, культурологічних та духовних цінностей.

– А мрії і надії – близькі й далекі?

– Найперше хочу, щоб настав мир в Україні. Хочу, щоб наша держава, нарешті, стала самостійною. Хочу відповідного (отого європейського) добробуту народу і своєму колективу. Ну,  і що казати, – радості, успіху і щасливих світлих днів дітям, онукам, всій родині.

l

Що ж, Василю Васильовичу! Примножуйте свою доброчинність. В притчі  господар закопаний талант віддає переможцю, тому, хто  виграв – 5.  Тому хай і Вам примножиться! Будьте у здоров'ї та живіть у радості. Ще й вузлик ліричних рядків на пам'ять:

На крилах юності спішим до

 зрілості,

А час жар-птицею летить

 обабіч нас.

Ти будував сім'ю і дім – 

не було сірості,

Життя сурмило – робота

 вищий клас.

Оглянешся – а скільки-то

 всього збудовано!

Волинь в пошані

 вклоняється чолом,

І Київщина тобі співає

 величальне слово –

Акорди праці звіряв

 небесний метроном.

Дружина чи будова?

Звичайно, перша є будова.

Віддати людям все: свій

 розум,  силу, працю.

Христова віра в твоїй душі

 не випадкова –

Вона від роду, з ознакою

 людського щастя.

Бувало, що кружляли над

 тобою сум і горе,

Не раз звірявся з Богом про

 сенс життя.

Та, попри сумніви, ти знов

 підіймався вгору,

Робив, що міг.  Міняв цей

 світ із завзяттям.

Твій ювілей – чергова на

 шляху зупинка:

Згадаєш добре й зле,

 почуєш гарні тости.

Сьогодні свято – пишні

 врожаєм обжинки,

Не зупиняйся, спіши до

 нової весни у гості!

Анатолій СЕМЕНЮК.

У святому Євангелії від Матфея (25. 14-30) Ісус Христос  пропонує нам повчальну притчу. 

Господар вирішив роздати майно своїм робітникам. Першому (найбільш вправному) дав 5 талантів, другому – 2, а іншому – 1. І відійшов.

Перший примножив своє багатство ще на 5 талантів, а власник одного таланту закопав його у землю, маючи страх, що втратить дароване, і не використав нічого...

Колись батько Василя Волинчука теж подарував сину свої таланти. Споглядаючи з висоти прожитих літ, можемо із задоволенням сказати, що Василь Васильович, отримавши від тата розум, добру науку і стійкий характер, примножив не тільки власне і родинне багатство, але й громадське та суспільне в будовах, які служать людям.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 571

В українців багато різноманітних свят і традицій. Але  одним з найулюбленіших празників є Різдво Христове, котре відзначаємо щороку 7 січня.

З цієї нагоди люди обмінюються телефонними і письмовими вітаннями, бажають один одному миру, добра, благополуччя. В храмах відбуваються святкові богослужіння. Ну й, звичайно, повсюдно звучать колядки, якими прославляють Господа нашого Ісуса Хреста, Пресвятую Богородицю, згадують давні події у Вифлеємі, коли "нова радість стала, яка не бувала".

У Ковелі доброю традицією стало проведення свята колядок, котре, як правило, відбувається невдовзі після Різдва Христового. Нинішнього року таке зворушливе дійство відбулося в міському Народному домі "Просвіта" минулої неділі, 12 січня. Організатором його виступив міський деканат Православної Церкви України, який очолює протоієрей о. Василь Мичко.

До участі у святі зійшлися й з'їхалися церковні і самодіяльні гурти Ковельщини та сусідніх районів. Так, піснеспіви звучали у виконанні хорів ОНЗ “Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів, Школи гармонійного розвитку з Ковеля, недільної школи Свято-Пантелеймонівського храму з Люблинця, церкви Різдва Пресвятої Богородиці із села Мизове Старовижівського району, Собору Благовіщеня Пресвятої Богородиці, церкви Святого Рівноапостольного Володимира Великого, церкви Різдва Івана Хрестителя, церкви Святої Великомучениці Світлани, церкви Святих Петра і Павла, церкви Святого  Апостола Андрія Первозванного, тріо Собору  Благовіщення Пресвятої Богородиці, церкви Преображення Господнього.

Присутні в залі "Просвіти" бурхливими оплесками нагороджували виступи гуртів колядників. Кожному з глядачів припали до душі урочисті піснеспіви на честь новонародженого сина Божого, тому й вітали один одного словами: "Христос народився! Славімо його!".

Наш кор.

НА ФОТОСВІТЛИНАХ: під час свята колядок

 у Народному домі "Просвіта".

Фото  

Мирослава ДАНИЛЮКА.

В українців багато різноманітних свят і традицій. Але  одним з найулюбленіших празників є Різдво Христове, котре відзначаємо щороку 7 січня.

З цієї нагоди люди обмінюються телефонними і письмовими вітаннями, бажають один одному миру, добра, благополуччя. В храмах відбуваються святкові богослужіння. Ну й, звичайно, повсюдно звучать колядки, якими прославляють Господа нашого Ісуса Хреста, Пресвятую Богородицю, згадують давні події у Вифлеємі, коли "нова радість стала, яка не бувала".

У Ковелі доброю традицією стало проведення свята колядок, котре, як правило, відбувається невдовзі після Різдва Христового. Нинішнього року таке зворушливе дійство відбулося в міському Народному домі "Просвіта" минулої неділі, 12 січня. Організатором його виступив міський деканат Православної  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 577