Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 11 грудня 2025 року № 51 (13007)

Повідомлення в номер / Збираємо Великодній кошик

16.04.2020

250_vseukrainskaya_pashalnaya_yarmarkaЗбираємо Великодній кошик

Уже за кілька днів пра­вославні християни святку­ватимуть Во­скресіння Гос­по­днє. У ніч Во­скре­сіння Христа проводиться Вели­кодня Слу­ж­ба Божа, по за­вер­шенню якої освячуються ко­шики із пас­ками, крашан­ками та ін­ши­ми стравами.

Але, виявляється, підбір про­дуктів у ко­шику не є випад­ковим. Кожен продукт має символічне і риту­альне значення. Церква виді­ляє ли­ше необхідні для благо­сло­вення страви. Адже є відпо­відні молитви на благословення хлі­ба (паска), яєць, м'ясних та молочних страв.

Освячену їжу не можна вики­дати. Її потрібно з'їсти за Велико­днім столом, поділитися нею з ро­дича­ми і сусідами або роздати нуж­денним.  Отож, що ж потрібно по­класти до Великоднього кошика?

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 627
Читати далі

Повідомлення в номер / Гороскоп

16.04.2020

images (1)Гороскоп
з 20 по 26 квітня

ОВЕН. Ваше гасло зараз — бiль­ше слухайте i менше говорiть.  Знай­шовши однодумцiв, ви отримаєте можливiсть здiйснити вашi плани i задуми.

ТЕЛЕЦЬ. Цiлеспрямованiсть i стараннiсть на роботi допоможуть досягти вiдмiнних результатiв. У середу женiть геть вiд себе тугу i сумнi думки.

БЛИЗНЮКИ. Зосередьтесь на роботi, вона принесе вам задово­лення i дохiд. Проте i про вiдпочинок не забувайте.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 390
Читати далі

Повідомлення в номер /

09.04.2020
Одразу хочемо попередити читачів:  це фото зроблено до початку свуворого карантину, викликаного пандемією коронавірусу. Однак світлина досить символічна, бо зайвий раз підтверджує: щасливий той, хто дружить із друкованим словом, збагачується духовно, бо це додає моральних і фзичних сил, допомагає долати усі перешкоди, котрі трапляються на життєвому шляху, які маємо нині.
Сприяють у цьому працівники публічно-шкільної бібілотеки Дубівської сільської ради. Вони навіть під час карантину підтримують тісний зв’язок із своїми читачами у соціальних мережах, повідомляючи про книги, які варто прочитати у вільний час. А ще організували акцію #Читач–у–кадрі, до якої долучилося багато бажаючих.
Кожного  ранку на інтернет-сторінцці бібліотеки демонструється відео #Живі  письменники; з якими діти можуть познайомитися віртуально. А ввечері у колі сім’ї наймолодші читайлики мають змогу  переглянути “Казку з татом”, яку  начитують зіркові тата, взяти участь у обласному конкурсі “Казку складаю сам” та в лбласній вікторині “Поетеса української епохи”, присвяченої 90-річчю від дня народження Ліни Костенко.
Активні юні читачі бібліотеки Мирослава Литвин, Іван Лазарук, Тетяна Хомук, Марія Шевчик, Анна Шустваль та інші із задоволенням беруть уасть  і перемагають  в різноманітних всеукраїнських та обласних конкурсах.
НА ЗНІМКУ: Валентина БАЛЕЦЬКА  – директор публічно-шкільної бібліотеки і Ольга БАЛЕЦЬКА – завідуюча бібліотекою села Облап-філією ПШБ.
Фото Мирослава 
ДАНИЛЮКА.
_DSC6357Одразу хочемо попередити читачів:  це фото зроблено до початку суворого карантину, викликаного пандемією коронавірусу. Однак світлина досить символічна, бо зайвий раз підтверджує: щасливий той, хто дружить із друкованим словом, збагачується духовно, бо це додає моральних і фізичних сил, допомагає долати усі перешкоди, котрі трапляються на життєвому шляху, які маємо нині.
Сприяють у цьому працівники публічно-шкільної бібліотеки Дубівської сільської ради. Вони навіть під час карантину підтримують тісний зв’язок із своїми читачами у соціальних мережах, повідомляючи про книги, які варто прочитати у вільний час.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 741
Читати далі

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 9 - 15 квітня

09.04.2020
Погода в Ковелі 
9 - 15 квітня

цвітПогода в Ковелі  9 - 15 квітня

Четвер. Ясно.  Температура: 20оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на п'ятницю. Мінлива хмарність, дощ.  Температура: 7оС.  Вітер північно-західний помірно сильний.
П'ятниця. Мінлива хмарність. Температура:  10оС. Вітер північний помірно сильний.
В ніч на суботу. Мінлива хмарність.  Температура:  2оС. Вітер південно-західний слабкий.
Субота. Хмарно.  Температура: 12оС. Вітер  північний помірний.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 371
Читати далі

Повідомлення в номер / Карантин на Волині

09.04.2020

каранттин1Карантин на Волині

За період дії карантину на Волині до адміністративної відповідальності притягнуто понад 60 осіб.
В режимі відеотрансляції відбулась робоча нарада із міськими головами та головами ОТГ, керівниками райдержадміністрацій стосовно обмежувальних заходів на період карантину. Її провели перший заступник голови облдержадміністрації Леонід Кирильчук та заступниця голови облдержадміністрації Світлана Мишковець.
З-поміж іншого, заступниця директора Волинського обласного лабораторного центру МОЗ України Лариса Дудковська повідомила: «Усі волиняни, які перетнули кордон України, підписали інформовану добровільну згоду на самоізоляцію. Наразі проводиться спільна робота представників лабораторного центру, поліції та медиків щодо дотримання цими особами її умов. За останній тиждень у пунктах пропуску Ягодин, Доманове та Дольськ державний кордон перетнуло близько 8,5 тис. осіб. З них понад 1600 волинян. Списки громадян з інших областей передані до територіальних лабораторних центрів», – розповіла Лариса Дудковська.
Окрім цього, варто наголосити, що за період дії карантину в області до адміністративної відповідальності притягнуто 62 особи.  З них: 19 – керівників торгових закладів, 36 – працівників підприємств і установ, 1 – водій та 6 осіб, які порушили самоізоляцію.
За матеріалами управління інформаційної політики та цифрової трансформації облдержадміністрації.
За період дії карантину на Волині до адміністративної відповідальності притягнуто понад 60 осіб.
В режимі відеотрансляції відбулась робоча нарада із міськими головами та головами ОТГ, керівниками райдержадміністрацій стосовно обмежувальних заходів на період карантину. Її провели перший заступник голови облдержадміністрації Леонід Кирильчук та заступниця голови облдержадміністрації Світлана Мишковець.
З-поміж іншого, заступниця директора Волинського обласного лабораторного центру МОЗ України Лариса Дудковська повідомила: «Усі волиняни, які перетнули кордон України, підписали інформовану добровільну згоду на самоізоляцію. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 502
Читати далі

Повідомлення в номер / Три сини-герої мами Люби

09.04.2020

з сином сашоюТри сини-герої мами Люби

Волею долі моя земна стежина познайомила мене з родиною Дишків з Ветлів Любешівського району Волинської області. 
Повірте, це така хороша, міцна і для прикладу всім українцям родина, що мені дуже хочеться про неї розповісти. Це варто  вашої уваги.
А зустрілись ми в лікарняній палаті кардіологічного відділення Ковельського МТМО, куди потрапила я,  Руслана Семотюк, вчитель образотворчого мистецтва ЗОШ І–ІІІ ст. с. Уховецька,  і моя нова знайома пані Люба, котру тільки-но привезли до палати після  операції.
Кожна з нас переживала власні тривоги, болі, хвилювання...
За Любу (59 років) дбайливо турбувалася її донька-красуня, розумниця Наташа (я буду називати всі імена так, як їх називає сама мама Люба). Наташа — хірургічно-операційна сестра клінічно-обласної лікарні м.Києва, а  для мами —наймолодша дівчинка з двійнят. Любов Адамівна і Василь Петрович Дишки виховали для України п’ятеро дітей — Віталія, Олю, Володю, Сашу і Наташу. Віталій і Володя — професійні прикордонники-військовослужбовці. Оля, Саша і Наташа за покликом душі і освітою — медичні працівники. Щоб, здавалося б, дивного? Все, як в усіх... Добре, що діти змогли обрати свою стежину, реалізувати себе.  Але, повірте, це — щось більше! 
Коли в  Україну так боляче увірвалося горе зі Сходу, першим   із сім’ї на захист Батьківщини добровільно пішов наймолодший з братів Саша – фельдшером Луцького прикордонного загону окремої бойової прикордонної застави. Застава рушила  колоною в Донецьку область для охорони державного кордону, забезпечення  правопорядку, захисту суверенітету і збереження цілісності рубежів державного кордону України. Згодом Віталій і Володя теж потрапили у це пекло.
І все  це — через душу й серце  матері і батька.
Тато хлопців Василь не пропустив жодної Божої служби в сільському храмі.  А ненька, на жаль, стала раптово хворіти. Однак  це страшне випробування вони пройшли!
Всі троє синів-захисників повернулися живими. Хоча при кожній згадці про війну в очах мами Люби з’являється невимовний біль, відчувається напруження і хвилювання. З усієї сили  жінка старається стримати свої почуття, адже її боляче зачепила ота «неоголошена» війна.
Я була свідком вдячної синівської уваги, турботи, виваженості, стриманості, любові, яку ваявляли діти до своєї матері.
 Напередодні свята жінок — 8 Березня,  в нашій палаті був надзвичайно пам’ятний для мене вечір. Якось із мовленого слова Саші  потекла річка болючих спогадів. Ці спогади – аж ніяк не його слабкість.
Вони — мужність, хоробрість, подвиг! Вдумайтеся: 21-річний хлопець, фельдшер, випускник медичного  училища, який тільки-но   встиг отримати перше місце роботи за спеціальністю.  І тут —  раптова  зустріч із невимовним болем, смертю друзів, зрадливими поглядами місцевих, не зовсім зрозумілою тактикою керівництва. При цьому всьому Саші потрібно було весь час бути рішучим, відважним, готовим надати необхідну медичну допомогу. 
Ми з його мамою Любою, затамувавши подих, слухали, слухали... А спогади розривали мою душу: “Сплячих хлопців завалило бетонними плитами... Ми стояли на пункті пропуску на Донеччині, у прикордонній смузі з Ростовською областю. Звідти – пряма дорога на Донецьк (зараз там так зване «ДНР»). Перед нами знаходилися маріупольські хлопці. Жодного пораненого не було. Ніби існувала негласна домовленість: донецькі донецьких не чіпали. А коли ми прийнямні, почалися сильні обстріли.
Пункт пропуску був 800 метрів довжиною і 600 – шириною. Там знаходилося 18 приміщень. Після першого ж обстрілу ворог знищив усе вщент– і провізію, і техніку. Спочатку по живій силі не били. З російського боку піднімався безпілотник, фіксував, де техніка, і по ній гатили. 29 днів нас не могли звідти вибити. Але майже з трьох десятків одиниць техніки лишилося всього чотири, все інше  повністю знищили. За цей час мали дев’ятеро поранених і одного убитого. Нас рятувало те, що позаду стояли 72-а і 79-а бригади з танками і бетеерами. 
Одного дня отримали наказ залишити позиції, бо замикалося кільце. Починався Іловайськ,пам’ятаю, як виходили по «сірій» зоні на Георгіївку, як майор пішов на переговори з білим прапором. Кожну мить наше життя було під загрозою.  На заставі «Василівка» 80% місцевих підтримували російську сторону.  Прийшов директор школи, питає: «А ви надовго заїхали?». Ми не розуміли, чому він запитує. Тоді пояснив: «Бо ви ж з Волині». Потім почався обстріл. 
Застава була двоповерхова. Валили по вікнах, даху. Не витримало перекриття: другий поверх впав на перший. А там спали хлопці... Їх позавалювало. Мене врятувало те, що я саме чергував”.  
Після того одразу зателефонував мамі і змушений був сказати, що тепер не знає, коли і як повернеться....
З Божої ласки за 20 днів хлопець вже був удома.
Мама Люба думала, що найстрашніше  вже позаду. А ж тут і найстарший син Віталій зізнався, що йде на війну. І це ще не все. Згодом було весілля у середнього  Володі. І просто під час урочистостей він повідомив батькам, що теж йде в АТО...
Як вистояла Люба? Небагато таких щасливих матерів в Україні. Чимало їх дочекалися своїх синочків тільки в домовинах.
Повернення синів з фронту батьки називають найбільшим щастям. Потім відгуляли Сашкове весілля, народження донечки Вікторії...
А тепер — раптове загострення хвороби мами Люби. Найближче з дітей на той час був  Саша. Виклик реанімобіля, швидка компетентна медична допомога,операція... і наша зустріч в палаті.
І ось  святковий день жінок – 8 Березня.
Саша подарував квіти мамі і мені... День був сповнений величезного  позитиву і весни... Потім на зміну Саші  свою «вахту» продовжила Наташа, яка прилетіла, мов ластівка, із святковим букетом. 
В цей день   мама Люба ще отримала квіти від Вадима Вавращука, голови спілки ветеранів АТО, який кожну життєву ситуацію, що стосується родин учасників бойових дій, тримає, як-то кажуть, біля серця. Для Люби ця опіка – теж наче від сина...
Вся сім’я тримає між собою тісний мобільний зв’язок. Вони бережуть один одного, а їхнє щастя нехай береже Господь!
Руслана СЕМОТЮК.
НА ЗНІМКАХ: героїня розповіді Любов ДИШКО   із сином Сашком; квіти вдячності від голови Волинської спілки ветеранів АТО Вадима Ваврищука; любляча мама з донею Настею.
Фото автора.
Волею долі моя земна стежина познайомила мене з родиною Дишків з Ветлів Любешівського району Волинської області. 
Повірте, це така хороша, міцна і для прикладу всім українцям родина, що мені дуже хочеться про неї розповісти. Це варто  вашої уваги.
А зустрілись ми в лікарняній палаті кардіологічного відділення Ковельського МТМО, куди потрапила я,  Руслана Семотюк, вчитель образотворчого мистецтва ЗОШ І–ІІІ ст. с. Уховецька,  і моя нова знайома пані Люба, котру тільки-но привезли до палати після  операції.
Кожна з нас переживала власні тривоги, болі, хвилювання...
За Любу (59 років) дбайливо турбувалася її донька-красуня, розумниця Наташа (я буду називати всі імена так, як їх називає сама мама Люба). Наташа — хірургічно-операційна сестра клінічно-обласної лікарні м.Києва, а  для мами —наймолодша дівчинка з двійнят. Любов Адамівна і Василь Петрович Дишки виховали для України п’ятеро дітей — Віталія, Олю, Володю, Сашу і Наташу. Віталій і Володя — професійні прикордонники-військовослужбовці. Оля, Саша і Наташа за покликом душі і освітою — медичні працівники. Щоб, здавалося б, дивного? Все, як в усіх... Добре, що діти змогли обрати свою стежину, реалізувати себе.  Але, повірте, це — щось більше! 
Коли в  Україну так боляче увірвалося горе зі Сходу, першим   із сім’ї на захист Батьківщини добровільно пішов наймолодший з братів Саша – фельдшером Луцького прикордонного загону окремої бойової прикордонної застави. Застава рушила  колоною в Донецьку область для охорони державного кордону, забезпечення  правопорядку, захисту суверенітету і збереження цілісності рубежів державного кордону України. Згодом Віталій і Володя теж потрапили у це пекло.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 591
Читати далі

Повідомлення в номер / Депутати відкрили ринок землі

09.04.2020

zemlya_rada_uaДепутати відкрили ринок землі

Верховна Рада нарешті поставила крапку в історичній земельній реформі.В умовах пандемії коронавірусу та світової економічної кризи депутати мобілізувались і в ніч на 31 березня ухвалили відповідний Закон. Він дозволяє українцям продавати і купувати землю сільськогосподарського призначення, але не одразу. Як пандемія вплинула на земельну реформу і що змінилось у фінальній редакції, дізнався Центр громадського моніторингу та контролю.
Реформа VS коронавірус
Провести земельну реформу українська влада намагалась впродовж багатьох років. Однак безуспішно. Щороку мораторій на продаж сільгоспугідь подовжувався. Тим часом зняття цієї заборони є однією з умов співпраці України із західними партнерами –  як з Міжнародним валютним фондом, так і Євросоюзом. 
Тож цілком логічно, що земельна реформа стала першочерговим завданням для нової влади. Перший крок було зроблено восени: «Слуга народу» майже повністю підтримала законопроект про відкриття ринку землі у першому читанні і збиралась швидко його доопрацювати, щоб завершити справу. 
Втім, процес розтягнувся на місяці. Після першого читання опозиція подала до законопроєкту понад 4 тисячі правок, які депутати почали розглядатиу лютому. За оптимістичним прогнозом, парламент зміг би дійти фінішу із земельним законом лише під кінець травня. Але пандемія коронавірусу внесла свої корективи. 
На позачерговому засіданні в ніч на 31 березня Верховна Рада ухвалила фінальний законопроєкт. За ринок землі проголосували 259 народних обранців: 206 депутатів «Слуги народу», 23 – «Європейської Солідарності», 13 – «Голосу», 12 – «Довіри» та 5 позафракційних нардепів.  
За словами експертів, депутати консолідувались, щоб розблокувати фінансову допомогу від МВФ й уникнути дефолту в країні. 
Антикризові 
новинки закону
Зважаючи на глобальну економічну кризу, у фінальному варіанті Закону з’явились додаткові запобіжники. Вони, на думку нардепів, мають захистити українців від продажу землі за найнижчою ціною. По-перше, ринок землі запрацює майже на рік пізніше, ніж планувалось – аж 1 липня 2021 року. По-друге, впродовж перших двох років не можна буде продавати державну землю сільськогосподарського призначення, в обігу будуть лише приватні паї. По-третє, дозволена концентрація землі в одних руках на початку дії Закону буде зменшена у 100 разів. 
«Ми зменшили концентрацію для фізичних осіб до 100 гектарів. Для юридичних осіб – це другий етап, який буде запроваджено з 2024 року, – буде до 10 тисяч (гектарів – ред.). Тобто перший етап – для фізичних осіб, для українців – 100 гектарів на людину», – прокоментував Президент Володимир Зеленський.
Таким чином, лише з 1 січня 2024 року до ринку землі зможуть долучитися юридичні особи, і максимальний обсяг земель в одних руках зросте до 10 тисяч га. При цьому переважне право на купівлю ділянки матиме її орендар.
Крім українських громадян та компаній, купувати   ділянки зможуть також територіальні громади та держава. Банки зможуть брати землю як заставу під кредити.
Додаткові обмеження 
і заборони
Окрім «антикризових» поправок, Закон містить низку інших норм, які мають захистити продавців землі та національні інтереси держави. Зокрема, документ передбачає лише безготівковий розрахунок за операції купівлі-продажу. При цьому встановлюється мінімальна ціна на землю – до 2030 року вона не може бути нижчою за нормативну грошову  оцінку. На думку експертів, такі вимоги допоможуть вивести з тіні операції із землею.
Найбільш дискусійне питання – продаж землі іноземцям – відповідно до Закону, виноситься на всеукраїнський референдум. Очільник партії «Слуга народу» Олександр Корнієнко вважає, що референдум щодо продажу землі іноземцям може відбутись уже до кінця цього року. Відповідний проєкт  розроблений.
«Коли ми повернемось до нормальної роботи, спочатку зареєструємо Закон «Про референдум», а потім, я сподіваюсь, що до наступного року ми зможемо отримати предметні відповіді від народу», – зазначив Корнієнко.
Незалежно від результатів референдуму ухвалений Закон забороняє іноземцям  купувати землю у 50-кілометровій прикордонній зоні. Також українську землю не зможуть придбати росіяни та компанії,  власниками яких є росіяни чи власників яких неможливо визначити.
Варто зауважити, що Закон про ринок землі – не єдиний документ, який запускає земельну реформу. Для повноцінного старту у липні 2021 році потрібно ухвалити ще низку додаткових документів. Але на це у депутатів ще достатньо часу.
Оксана КОВАЛЬ.
Верховна Рада нарешті поставила крапку в історичній земельній реформі.В умовах пандемії коронавірусу та світової економічної кризи депутати мобілізувались і в ніч на 31 березня ухвалили відповідний Закон. Він дозволяє українцям продавати і купувати землю сільськогосподарського призначення, але не одразу. Як пандемія вплинула на земельну реформу і що змінилось у фінальній редакції, дізнався Центр громадського моніторингу та контролю.
Реформа VS коронавірус
Провести земельну реформу українська влада намагалась впродовж багатьох років. Однак безуспішно. Щороку мораторій на продаж сільгоспугідь подовжувався. Тим часом зняття цієї заборони є однією з умов співпраці України із західними партнерами –  як з Міжнародним валютним фондом, так і Євросоюзом. 
Тож цілком логічно, що земельна реформа стала першочерговим завданням для нової влади. Перший крок було зроблено восени: «Слуга народу» майже повністю підтримала законопроект про відкриття ринку землі у першому читанні і збиралась швидко його доопрацювати, щоб завершити справу. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 347
Читати далі

Повідомлення в номер / Що українці думають про карантин

09.04.2020

quarantine_ua Що українці думають про карантин?

З 12 березня в Україні запроваджений карантин задля уникнення поширення COVID-19. Більшість українців серйозно ставиться до загрози пандемії в Україні, вважаючи карантин необхідним та ефективним засобом. Однак чи всі готові сидіти вдома?
Відповідно до опитування соціологічної групи "Рейтинг", яке було здійснене 28-30 березня, 87% респондентів вважають реальною загрозу поширення коронавірусу в Україні. Ще тиждень тому таких думок було на 15% менше. До того ж,більшість громадян вважають запроваджені карантинні заходи ефективними і підтримують їх. 
Дослідження свідчить, що понад половина українців обмежили свій вихід із дому. Лише третина опитаних працює далі у звичному режимі. 
Цікаво, що на думку більш, ніж половини опитуваних, запровадженні обмеження є оптимальними. А 28% вважають, що вони є надто м'якими. Думки щодо введення надзвичайного стану розділилось майже навпіл: 49% підтримують, а 43% – ні. 
При цьому понад половина українців вважають, що Президент Володимир Зеленський реагує на ситуацію  ефективно. А сам глава держави обіцяє, що держава допоможе громадянам пережити ізоляцію.
"Ми бачимо, що карантин потрібен. Я впевнений, що він врятує багато життів. Однак уряд мусить знайти кошти, щоб допомогти найбіднішим українцям", – заявив він 1 квітня. 
Варто зауважити, що 1 квітня уряд вирішив посилити карантинні обмеження. У новій постанові пропонується заборонити переміщатися більш, ніж 2 особам разом, окрім службової необхідності чи супроводу дітей. Обов'язковим є носіння маски чи респіратора в громадських місцях. Гуляти у скверах, парках, зонах відпочинку також забороняється, так само, як і на дитячих та спортивних майданчиках. 
Наш кор.
З 12 березня в Україні запроваджений карантин задля уникнення поширення COVID-19. Більшість українців серйозно ставиться до загрози пандемії в Україні, вважаючи карантин необхідним та ефективним засобом. Однак чи всі готові сидіти вдома?
Відповідно до опитування соціологічної групи "Рейтинг", яке було здійснене 28-30 березня, 87% респондентів вважають реальною загрозу поширення коронавірусу в Україні. Ще тиждень тому таких думок було на 15% менше. До того ж,більшість громадян вважають запроваджені карантинні заходи ефективними і підтримують їх. 
Дослідження свідчить, що понад половина українців обмежили свій вихід із дому. Лише третина опитаних працює далі у звичному режимі. 
Цікаво, що на думку більш, ніж половини опитуваних, запровадженні обмеження є оптимальними. А 28% вважають, що вони є надто м'якими. Думки щодо введення надзвичайного стану розділилось майже навпіл: 49% підтримують, а 43% – ні. 
При цьому понад половина українців вважають, що Президент Володимир Зеленський реагує на ситуацію  ефективно. А сам глава держави обіцяє, що держава допоможе громадянам пережити ізоляцію.
"Ми бачимо, що карантин потрібен. Я впевнений, що він врятує багато життів. Однак уряд мусить знайти кошти, щоб допомогти найбіднішим українцям", – заявив він 1 квітня. 
Варто зауважити, що 1 квітня уряд вирішив посилити карантинні обмеження. У новій постанові пропонується заборонити переміщатися більш, ніж 2 особам разом, окрім службової необхідності чи супроводу дітей. Обов'язковим є носіння маски чи респіратора в громадських місцях. Гуляти у скверах, парках, зонах відпочинку також забороняється, так само, як і на дитячих та спортивних майданчиках. 
Наш кор.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 628

Повідомлення в номер / Карантин: чого боятись більше

09.04.2020 Зінчук Вікторія Петрівна

маскиКарантин:  чого  боятись  більше?

Зачинені навчальні заклади та сфера послуг, патрулі на вулицях, суворі транспортні обмеження і люди у медичних масках – в таких умовах ми живемо уже четвертий тиждень. 
Україна була однією з останніх країн в Європі, де з'явився коронавірус, тому карантин запроваджено саме вчасно: аби Італія чи Іспанія не повторилися у нас, влада запровадила режим надзвичайної ситуації. Однак ставлення до введених заходів в нашому суспільстві досить різне.
– Страшно, адже вірус можна легко підхопити, – каже одна моя знайома. – Ну, помиєш ти добре з вулиці руки, не торкаєшся ними обличчя надворі. А мобільний телефон? Ми ж підносимо його до вуха й на вулиці також руками, якими перед тим відкривали двері магазину, трималися за поручні в автобусі, розраховувалися готівкою.     
Декого турбує зовсім інше: мовляв, зараз головна проблема з грішми не в тому, що на них може бути вірус, а в тому, що їх немає.
– Мені потрібно вже шукати роботу, а роботи для мене ніде немає, – бідкається 32-річна Надія, продавчиня на ринку. – Й без того ледь вистачало на життя. Орендую квартиру – майже все витрачалося на неї. А тепер опинюся на вулиці. Хіба що прибиральницею десь візьмуть чи двірником. А ні, то на останні гроші візьму таксі і поїду в село до батьків.
І така проблема – проблема безгрошів'я та безробіття  нині в багатьох. За даними соцопитувань, в Україні внаслідок коронавірусу постійні доходи втратив кожен третій, кожен десятий – залишився без роботи.  
– Нам радять, які фільми дивитися і книги читати під час карантину, але, чесно кажучи, зовсім не до цього. Мені простіше, бо живу з батьками. На їхню пенсію, хоча й мінімальну, якось протримаємось, – розповідає офіціантка Ірина.
Незвично себе почуває так довго удома й не зовсім впевнений у завтрашньому дні 33-річний водій автобуса міжобласного сполучення Олексій. 
– Що роблю на карантині? Граюся з дітьми, читаю книжечки, бо дитсадки зачинені. Загалом є в цьому й позитив, бо довше можу проводити час зі своїми двома малюками. Але є й "мінус", причому величезний. Заощаджень немає, позичити ніде. Щоб пережити карантин, хочу в ломбард здати телефон, може, ще які речі, якщо вони, звісно, відчинені. 
У когось інша проблема.
– Працюємо я і моя дружина за звичним графіком. Бабусі з дідусями далеко, тож наша чотирирічна Анюта по черзі то з дружиною, то зі мною, – розповідає торговий експедитор Володимир. – Сьогодні зі мною. Коли відлучаюся ненадовго у справах, залишаю її у машині – з мобільним телефоном грається. Але частіше доводиться брати її з собою. Тож у нашому варіанті, можливо, безпечніше було б, якби дитина знаходилась у дитсадочку.
Багатотисячна армія заробітчан теж вдома, і їм також потрібна робота. Але тут не тільки у цьому проблема. Тепер коли всі вони пороз'їжджалися по своїх домівках просто неможливо проконтролювати, чи не потрапить коронавірус разом із ними.
– В моїх сусідів через хату повернувся з Польщі син. Окрім батьків, вдома чотиримісячна дитина, іще маленькі діти, його дружина, – якось почула від жінки у черзі до магазину одну історію з життя. – Відразу по приїзді оселився в літній кухні і житиме там два тижні. Лише їжу під дверима йому залишають.
То добре, що цей чоловік такий свідомий та відповідальний. Але ж багато хто цьому не надає значення, а комусь просто самоізолюватись немає як і де. Куди діватися, коли квартира однокімнатна, та й дві кімнати, три теж, коли що, то від цього не врятують. А куди подітись? Жити в готелі чи, може, в лісі?
Про це повинна була заздалегідь подбати держава, перш, ніж вводити жорсткий карантин. Бо, на мою думку, здорові працездатні люди, на яких тримається наша економіка, таки мають працювати, не забуваючи при цьому про застережні заходи. А у нас все навпаки: хто входить в групу ризику, сьогодні вільно пересувається країною, а здорові – сидять на карантині. 
Навіщо були тоді ті Нові Санжари? Згадаймо, з яким шоком і стресом зустрічали там місцеві своїх співвітчизників з Китаю, які два тижні перебували в ізоляції. Треба було продумати, як діяти й з сотнями тисяч українців, котрі приїхали з країн, де лютує епідемія. Але не поселяти їх в готелі на кшталт "Козацький" у Києві, де щоби пообідати, потрібно заплатити більш, ніж тисячу гривень. 
Тож наша економіка теж пішла на карантин. Люди сидять без роботи, а, отже, без "живої" копійки, бо й без того більшість ледве дотягує від зарплати до зарплати. А тим часом наші "верхи" сподіваючись на допомогу з боку, не втрачають часу, працюють. Напрацювали так званий земельний Закон. Запустили другий етап медичної реформи і надто цим не переймаються. А позакривають туберкульозні лікарні і з ними разом психлікарні, й covid-19 нам здасться ще "квіточками": дев'яносто відсотків захворівших на коронавірус видужають, обійшовшись кашлем і температурою, а от з туберкульозом без серйозного лікування не обійдеться. 
На жаль, сьогодні Україна – номером один у негативному списку серед країн Європи, де є туберкульоз. Лише за офіційною статистикою Міністерства охорони здоров'я, від туберкульозу щодня помирає 10 людей. 
– Головне, аби коронавірус не вразив наші голови, – каже мій сусід-пенсіонер. – Сотні тисяч заробітчан з-за кордону розпустили по всій Україні. Ті, що не працювали, так і не працюють й так само вештаються на вулиці, п'ють горілку у дворах. А кажуть, що пішли на карантин. З нього толку, вибачте, як з козла молока. Чув по телебаченню, вчені встановили, що коронавірус за кілька годин гине при температурі повітря 370С. Тож якщо літо виявиться таким же спекотним, як торік – ми врятовані!
Цілком погоджуюся з дідусем. А тут, як на те, продукти дорожчають. Живу в Люблинці. Зараз через карантин "відрізана" від міста, тому мушу скуповуватися в місцевих магазинах. Там і без того завжди все було  дорожчим, а тепер тим більше. Скажімо, овочі на борщовий набір вже почали підніматися в ціні. В одному з магазинів цибуля вартує 27 гривень за кілограм, морква й буряк – 9 - 10 грн./кг, картопля – 11 – 13 грн./кг, капуста – 7–10 грн./кг. 
Але, як виявилося, у ковельських супермаркетах "картина" теж не надто відрізняється, хоча поки що ціни на ці овочі прийнятніші. Лише, на мій погляд, акційних цін поменшало. Менеджер одного з супермаркетів пояснила, що ціни на деякі продукти зростають через те, що піднімають вартість постачальники. Окрім того, подорожчання овочів – це сезонне явище, ціни у травні будуть падати.
А от чого у нас в Люблинці поки вистачає, так це масок. В аптеці вони є, продають саморобні власноруч пошиті. До речі, маски, які не так давно в аптеках коштували від 2 гривень, тепер пропонують придбати за 15 – 25 гривень. Одноразові, ті, що з аптеки, коштують 15 гривень (не забуваймо, що їх треба міняти кожні дві години). Відповідно дорожчі – можна випрати чи стерилізувати. На них зараз ще той ажіотаж, зважаючи на те, що з минулого понеділка маски для кожного – обов'язковий "аксесуар": без них неможна з'являтися у громадських місцях.
Правильно, захищатися треба. Але ж маски не захищають від коронавірусу (для цього потрібні респіратори), їх треба носити тим, у кого є відповідні симптоми, аби не заразити інших. Ну, вийшли ви в масці за продуктами, взялися за дверну ручку, а потім поправили маску на носі – от і маєте коронавірус. Та жарти жартами, а якщо серйозно, то постійно з маскою на обличчі – справжнє випробування для людей з окулярами. Знаю, пробувала. Скло пітніє, нічого не видно, і в результаті руки хочеш ти того чи не хочеш – постійно на обличчі. Як тут зарадити?
Паніка – оце найгірше. Тож, як радить лікар Комаровський, не треба скуповувати лимони та імбир, які зараз серйозно підскочили в ціні, а жодного стосунку до зміцнення імунітету не мають. Захищати потрібно наші слизові. Для цього провітрюйте приміщення, при цьому вологість повітря в квартирі має складати п'ятдесят відсотків. А ще слід дотримуватись півтораметрової відстані одне від одного, добре мити руки і зберігати спокій.
Вікторія ЗІНЧУК.
Зачинені навчальні заклади та сфера послуг, патрулі на вулицях, суворі транспортні обмеження і люди у медичних масках – в таких умовах ми живемо уже четвертий тиждень. 
Україна була однією з останніх країн в Європі, де з'явився коронавірус, тому карантин запроваджено саме вчасно: аби Італія чи Іспанія не повторилися у нас, влада запровадила режим надзвичайної ситуації. Однак ставлення до введених заходів в нашому суспільстві досить різне.
– Страшно, адже вірус можна легко підхопити, – каже одна моя знайома. – Ну, помиєш ти добре з вулиці руки, не торкаєшся ними обличчя надворі. А мобільний телефон? Ми ж підносимо його до вуха й на вулиці також руками, якими перед тим відкривали двері магазину, трималися за поручні в автобусі, розраховувалися готівкою.     
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 451
Читати далі

Повідомлення в номер / Трапилося цими днями

09.04.2020

карткиТрапилося   цими   днями

Шахраї не дрімають

2 квітня псевдобанківський працівник ошукав 59-річну жительку селища Голоб Ковельського району.
На мобільний телефон заявниці прийшло СМС-повідомлення про те, що її банківську картку заблоковано.  При передзвоні на номер з СМС-повідомлення у телефонному режимі під приводом авторизації банківської картки спритник заволодів грошовими коштами жінки в сумі 17 тисяч гривень.
l
У березні на "гачок" до шахраїв потрапила ковельчанка. 
У телефонному режимі спритник представився працівником служби безпеки одного з банків та під приводом розблокування рахунка банківської картки заволодів грішми ковельчанки в сумі майже 31-ї тисячі гривень.
До слова, 37-річна потерпіла самостійно перерахувала кошти через термінал самообслуговування на різні номери банківських рахунків, які їй диктував шахрай.
Працівники Ковельського відділу поліції відкрили кримінальні провадження за фактами шахрайств та встановлюють осіб, причетних до вчинення даних злочинів.
Шановні громадяни!
– Ніколи не називайте незнайомцям свої особисті дані, номери карткових рахунків та пін-код.
– Не здійснюйте платіжні операції, які Вам не зрозумілі, не дійте за інструкціями незнайомих осіб, які намагаються в цьому допомогти.
Ковельський відділ поліції Волинської області.
2 квітня псевдобанківський працівник ошукав 59-річну жительку селища Голоб Ковельського району.
На мобільний телефон заявниці прийшло СМС-повідомлення про те, що її банківську картку заблоковано.  При передзвоні на номер з СМС-повідомлення у телефонному режимі під приводом авторизації банківської картки спритник заволодів грошовими коштами жінки в сумі 17 тисяч гривень.
ххх
У березні на "гачок" до шахраїв потрапила ковельчанка. 
У телефонному режимі спритник представився працівником служби безпеки одного з банків та під приводом розблокування рахунка банківської картки заволодів грішми ковельчанки в сумі майже 31-ї тисячі гривень.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 357
Читати далі
  • 301
  • 302
  • 303
  • 304
  • 305
  • 306
  • 307
  • 308
  • 309
  • 310
  • 311

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025