Друже мій читачу! Сьогодні повідаю тобі бувальщину, почуту від бабці Маньки. Правда її уже більше  десяти років немає, але добре слово про цю жінку ще й тепер почуєш.

Ти знаєш, мій друже, цікаву сутність осіннього життя, коли захід до темної ночі наближається, то кожен намагається більше добра творити, в церкві сповідатися та каятися,  себто до Бога наблизитися. А весною і літом  головний пріоритет  життя – виживання за всяку ціну. На гріх людина менше зважає.

Отож, бабця Маня  все своє свідоме життя мешкала у селі Клевецьку і глибокими, хитромудрими філософіями не переймалася. Сильна жінка, чоловічої статури,  косила, орала, сіяла, була їздовою і ланковою в колгоспі. Мудрості, і розуму та вправності на п'ятьох. В ті часи комуно-сталінська система заганяла людей у глухий кут. День і ніч працюй – все одно будеш напівголодним та напіводягненим. Грошей за важкий труд не платили, а писали трудодні. 

Вихід із важкого становища був один – "гнати" самогон і продавати. Селяни потайки від сусідів, міліції та голови сільради виробляли заборонений продукт. Не подумай, мій читачу, що все так легко. 

Технологія, розроблена народом,  вимагала неабияких навиків, знань та зусиль. В двох словах розповім про таємниці виробництва самогону в ті часи. Виготовляли  закваску із житнього борошна, картоплі та дріжджів. Суміш вистоювалась, бродила відповідний термін. Потім "закваску" заливали в спеціальний бачок, в кришку вмонтовували  змієвик та металевий стержень. В кінці його кріпилася лопатка для підмішування, щоб не  пригоріло. 

Палахкотить вогонь, нагріває ту бунтівну суміш, а ти мусиш весь час крутити  лопатку. Разом із тим має бути постійна дегустація продукту на смак та міцність – ложкою. Окремі самогоновари таки добре частувалися – земля оберталася під ногами. Міцність вимірювалась не якимись приладами, а тією ж ложкою. Запалюється синій вогник від сірника – значить, міцність допустима, якщо ні – це вже вода, і процес припиняється.

Після цього самогон пропускали через вугілля, щоб очистити від сивушних масел, і розливали в гумові грілки, в яких переправляли в установлені перекупні центри у Ковелі.

У яких критичних ситуаціях опинялися іноді торгівці самогоном, розповіла якось  бабця Маня.

– У вихідний день я зібралася до Ковеля, щоб доставити "свіжак" на "точку" до знайомих. Наповнені грілки прив'язала міцно до живота та боків. Думка була така:  якщо зустрінуть, то, може, роздягати не насміляться. Іду собі по стежині –  думки рояться, що прикупити за виручені гроші. Вже й Люблинець минула. Аж тут за Дьомкіним хутором "полуторка" стоїть і два міліціянта  в околишках (кашкетах –  авт.). Людоньки добрі, що ж мені робити? Втікати – здогадаються. Повернути назад – ризиковано, вони ж не дурні, зметикують і доженуть. Страх охопив мене всю.  Ноги трясуться, не йдуть. 

Тоді з цим строго було: спіймали з самогоном – і від 5 до 7 літ Біломорканалу на Півночі (була в ті часи та всесоюзна будова,  зековсько-комсомольська).  Отож, серце з грудей вилітає, а я  ніби в пащеку до змія заповзаю. В голові, немов у "баняку" з картоплею, – все кипить, а думки нема.

– Куди, тітко, прямуєте? – з єхидною усмішкою запитав старший.

А мене якась спасенна блискавка просвітила:

– До Ковеля йду. Хіба  не бачите мого живота? В роддом треба, а то "строки" всі проходять.  

Зморозила, що прийшло в голову, ще й мимохідь скривилася, немов те "дитя", що в утробі, ніжкою кудись вперлося. По правді, я таки була  притомлена – адже 8 кілометрів пройшла  по стежці із села, а ще й перелякана.

Перезернулися  міліціянти. Відійшли  і про щось пошепталися. Раптом старший, той що із зіркою на погонах, мені запропонував:

– Сідай, тітко, в кабіну, підвеземо тебе до больніци. А ти – на кузов, – наказав своєму товаришу. 

Сиджу в кабіні міліцейській, кидає "автівку" на глибоких ямах, а думка одна:  хоч би мої грілки не розв'язалися. Тоді кінець. Довезли мене, немов пані, до самої лікарні. Я подякувала і чимдуж від них  до місця свого  призначення побігла.

 Дійшла благополучно. На мене уже чекали. Стали переливати мій самогон в скляні бутлі. Я їм розказую про свою пригоду. Сміються. "То над тобою янгол-охоронець тоді був", – зробила висновок господиня. І я так подумала, навіть перехрестилася. Та радість і веселість були передчасними. Вбігає в хату малий Юрчик, настраханий, розгублений і вигукує:

– Мамо… Мамо. До нас міліціянти і якісь дядьки йдуть!

О, Боже милий, що ж воно робити? З однієї халепи – в іншу! Я, дурна, і не подумала, що антисамогонний рейд вони за Ковелем і в місті проводять. Мабуть, хтось "настукав". Та як же мудро влаштована голова! Здавалось, все,  крах, а тут,  мов у казці, хтось приходить на поміч. Дивлюсь: відро з-під води  та ще й з кришкою… "Виливайте горілку у відро і закривайте кришкою", – кажу я.  Ось уже і хвіртка рипнула, і міліціянт із своїми дружинниками-понятими в хаті.

– Добрий день, хазяйко. Нам сказалі, что у вас самогон єсть. Прізнаніє віну уменшаєт, – невідомо якою мовою сказав глава групи.

– Та боронь, Боже. То вам набрехали. Немає у нас нічого. Ми чесні люди.

– Ми всьо  знаєм. Кто к вам приходіл?

– Та сестра двоюрідна. Ось вона перед вами, – показала господиня на мене.

– Нє вєрім. Будєм іскать…

Перешукали все і скрізь: і під ліжком, і в коморі, і в погребі. Навіть в піч заглядали. Нема!

– Пошлі, – наказав міліціянт.

Вийшли. А тут один вертається і питає, чи можна води напитися. Знову страх. Мовчимо. Взяв він  кварту, зачерпнув майже повну і став пити. Спочатку гірко скривився, але не подав вигляду і швидко випив, витер рукавом рота і усміхнувся загадково. "Добра вода", – сказав, виходячи.

Біля третьої хати захмелів, захитався. Міліціант та другий дружинник не могли второпати, коли і де він напився. Питали – не признався.

Саме після того випадку і народилася приказка: "За добру самогонку  не садять!". Ось така історія трапилася зі мною! – завершила свою розповідь мудра бабця. 

Любомир ФІАЛКО.

Друже мій читачу! Сьогодні повідаю тобі бувальщину, почуту від бабці Маньки. Правда її уже більше  десяти років немає, але добре слово про цю жінку ще й тепер почуєш.

Ти знаєш, мій друже, цікаву сутність осіннього життя, коли захід до темної ночі наближається, то кожен намагається більше добра творити, в церкві сповідатися та каятися,  себто до Бога наблизитися. А весною і літом  головний пріоритет  життя – виживання за всяку ціну. На гріх людина менше зважає.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 445

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 427

Гороскоп

з 6 по 12 січня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 430

Гарний настрій у ці грудневі дні в учнів Козлиничівського ліцею Поворської сільської ради. Адже наближаються  Новорічно-Різдвяні свята, які несуть із собою цікавий відпочинок, веселі розваги,  колядування і щедрування. А у цьому навчальному закладі вміють берегти і примножувати традиції українського народу, про що неодноразово повідомляли "Вісті Ковельщини", отож, нудьгувати на зимових канікулах не доведеться.

На світлині: учні ліцею Крістіна ЛІТВІНЧУК, Ольга ШУГНІЛО, Андрій ШАПОЧКІН, Любов ЧИЖЕВИЧ – випускники 2020 року у народній світлиці "З  бабусиної скрині".

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Гарний настрій у ці грудневі дні в учнів Козлиничівського ліцею Поворської сільської ради. Адже наближаються  Новорічно-Різдвяні свята, які несуть із собою цікавий відпочинок, веселі розваги,  колядування і щедрування. А у цьому навчальному закладі вміють берегти і примножувати традиції українського народу, про що неодноразово повідомляли "Вісті Ковельщини", отож, нудьгувати на зимових канікулах не доведеться.

На світлині: учні ліцею Крістіна ЛІТВІНЧУК, Ольга ШУГНІЛО, Андрій ШАПОЧКІН, Любов ЧИЖЕВИЧ – випускники 2020 року у народній світлиці "З  бабусиної скрині".

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 386

Погода в Ковелі 

26 грудня – 1 січня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 425

Депутат Волинської обласної ради Микола Буліга – відомий та досвідчений на Волині політик. У 2015 році був обраний до представницького органу в рідному йому Ковельському окрузі. Він очолює постійну комісію облради  з питань використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. 

Сьогодні Микола БУЛІГА – гість нашої газети. 

– Миколо Миколайовичу, Ви народилися у селі Ситовичі Ковельського району, у звичайній поліській сім'ї. Яким Ви бачили своє майбутнє в дитинстві?

– У дитинстві я себе в майбутньому чомусь бачив винятково у військовій формі. Навіть коли у школі дітей запитували: "Ким хто хоче вирости?", говорив не про космонавта чи пілота, а про генерала. Тому спершу вступав до Києва у вище зенітно-ракетне училище. Проте підвели іспити з математики, то був крах мрії, яку виношував багато років.

Потім служив у Самарканді, іще рік – в Архангельську. Армія розвалювалася на очах. Усе розкрадалося і продавалося. Честь офіцера для багатьох стала порожнім звуком. Тоді я (хоча мав направлення на вступ до військового вишу) назбирав якнайбільше підручників з історії, аби після повернення додому знову спробувати вступити до вишу, тільки вже на мирну професію. Тим паче, що моя мама теж була вчителем. Обрав історію. Те, що до душі. Хоча ніколи не бачив себе у сфері педагогіки, радше – науки.

Однак, коли закінчував навчання, вже був одруженим, і ми чекали народження першої дитини. Тобто: хочеш не хочеш, а мусив думати, як прогодувати сім'ю. Після п'яти років роботи у школі, де викладав географію, історію та правознавство, відклав свій диплом у "довгу шухляду" та вирушив на заробітки. 

Довелося опанувати будівельні спеціальності в Чехії та Словаччині. Освоїв фактично всі будівельні професії. Тамтешні колеги дуже дивувалися, зустрічаючи "чорноробочих" українців із вищою освітою. Але тоді ми так потоваришували, що хороші стосунки підтримуємо до цих пір.

Відверто кажучи, чим би я не займався, – кожну справу маю "пропустити" крізь себе. Байдужості до того, що роблю, не було ніколи. Чи то вчителювання, чи то політика, чи то громадська діяльність. Я вдячний долі, що це все було у моєму житті. З кожного етапу виносиш новий урок. 

–  Ви маєте чималий досвід у громадсько-політичній роботі, успішні в бізнесі.  Що  спонукало балотуватися в обласну раду тоді, у 2015-му?

– Був час, коли я зрозумів, що стомився від політики. До цього мав за плечима досвід активної роботи у виборчих штабах, керівництва виборчим штабом "Нашої України" на Волині у 2010-му,  позачергові парламентські вибори... Потім був бізнес. Споруджував котеджі, освоював нові енергоощадні технології, що згодом привело до діяльності у сфері надання послуг з теплопостачання з альтернативних, тобто відновлюваних, джерел енергії. Волинь має чималий потенціал для розвитку і впровадження нових енергоощадних технологій. Створив кілька підприємств, які працюють у цьому напрямку. 

Згодом змінилася суспільно-політична ситуація. І це, чесно кажучи, спонукало до роздумів. Переломним моментом у прийнятті рішення була, напевне, Революція Гідності. 

– Чи вдалося Вам реалізувати завдання, які ставили перед собою, коли йшли в депутати? 

– Безперечно, хочеться у межах своїх можливостей більше допомогти розвиватися територіям свого округу та й Волині загалом. Багато зроблено, чимало ще належить зробити. Але я ніколи не обіцяю того, чого не можу виконати. Вважаю, що виборці поважають свого обранця не за обіцянки, а за реальні справи. Конкретні результати мають говорити за людину, а не порожні слова.

– Під час 27-ї сесії обласної ради, яка відбулася 17 грудня,  стало відомо, що дев'ять депутатів вийшли з фракції "Солідарність". Натомість частина з них створила депутатську групу "Патріоти Волині". До неї увійшли не лише колишні члени "Солідарності", а й позафракційні обранці громади, серед яких і Ви. Всього в об'єднанні – 10 депутатів. Головою депутатської групи став Володимир Бондар. Яка Ваша думка з приводу нового формування? Чому вирішили поповнити його ряди?  

– Близько року тому мене виключили з "Радикальної партії Олега Ляшка", відтоді я був позафракційним, але вирішив погодитись на запрошення Володимира Бондаря вступити до групи "Патріоти Волині". Задекларовані цілі і завдання співпадають з моїми.

Власне, ціль об'єднання закладено в його назві. Свого часу ми були представниками певних партій, але зараз вважаємо, що політичні партії в Україні не несуть якихось ідеологічних засад, а служать політичним кланам.

Своїм же завданням ми бачимо безпосередньо служіння громаді Волинської області. А практика свідчить, що в команді можна досягнути кращих результатів, ніж самотужки.

Поки ми обговорили засадничі моменти, а конкретні плани ще напрацюємо.

– Волинська обласна рада прийняла Програму підтримки фінансово-господарської діяльності підприємств та установ спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області на 2016-2020 роки. Наскільки Ви, як голова майнової комісії, задоволені цією Програмою і її фінансуванням? 

– Програма загалом надзвичайно хороша,  у ній відображено запити і потреби кожного із підприємств на фінансування. Завдяки Програмі ми маємо зворотний зв'язок із керівниками підприємств. Інша справа  – фінансування. Тобто, кожного року ми закладаємо певні цифри відносно тих потреб, які подають комунальні підприємства. Але вони, на жаль, переважно залишаються нездійсненою метою для цих підприємств. Підприємства декларують свої потреби, ми декларуємо їм підтримку в цих коштах. Але в своїй більшості, на жаль, ці суми не фінансуються. Тобто, далі за залишковим принципом: є кошти  – є кошти, а ми висловлюємо цим підприємствам більше моральну підтримку.  Програма – це наша декларація того, що ми хотіли б бачити разом з керівниками підприємств на кожному підприємстві. Але грошей не вистачає і навіть те, що ми закладаємо, це,  на жаль,  мізер з того, що потребували б підприємства для свого розвитку. 

– На останній сесії Волинської обласної ради депутати вносили зміни до вищезгаданої Програми, які стосувалися дофінансування окремих підприємств. Депутати рекомендували одні підприємства підтримувати, інші – ні. Зокрема, чому комісія не підтримала комунальне підприємство "Волиньпроект"? З чим це пов'язано?

– КП "Волиньпроект" належить до тих підприємств, які залишилися в комунальній власності з тією умовою, що вони будуть повністю на самофінансуванні і самоокупності. Зараз підприємство, яке заявляло про те, що буде самодостатнім, що обласний бюджет не буде нести навантаження від його діяльності, в кінці бюджетного року нам заявляє, що потребує підтримки. Ось в цьому і весь секрет того, чому депутати не підтримали цих прохань. 

І це не підприємство, яке несе соціальне навантаження. Це підприємство, яке покликане заробляти гроші, але чомусь навіть просить їх.

– Пане Миколо, два санаторії області – санаторій матері і дитини "Пролісок" і санаторій "Лісова пісня" отримали нових керівників. Чи задоволені Ви як голова майнової комісії їх роботою?

– Думаю, ще рано оцінювати результати їх роботи. Обидва нові керівники продемонстрували нам своє бажання працювати. Інша справа, нам треба говорити про те, що ми можемо дати, аби бути задоволеними їх роботою. Це говорю на їх захист. З іншого боку, ніхто не відміняв залучення міжнародних грантів, що свого часу було продемонстровано в "Проліску", а в "Лісовій пісні", яка знаходиться біля польського кордону, – сам Бог велів зосередитися на такій роботі. Ми бачимо бажання, бачимо, що ці люди "горять" своєю роботою.

– Останні кадрові призначення в області теж стосуються обласних комунальних установ –  обласного перинатального центру та обласної клінічної лікарні. Обласний перинатальний центр очолила Ірина Горавська, а виконуючим обов'язки  генерального директора обласної клінічної лікарні став Олександр Дудар. Як прокоментуєте ці призначення?

– Наша комісія дотично має відношення до цього – тільки те, що майно цих установ належить до обласної комунальної власності. Рішення по обох кандидатурах керівників приймала конкурсна та профільна комісії. Але багато депутатів обласної ради були так чи інакше задіяні в обговоренні обох кандидатур – в підтримці чи не підтримці їх, в розумінні того, що ці нові люди внесуть в підприємство. Навколо обох підприємств була певна інтрига. Адже обласна клінічна лікарня, де ми бачили для себе досить жорсткі вимоги до конкурсантів, могла отримати керівника, який не мав досвіду роботи на керівних посадах, його якимось чином пропустила конкурсна комісія. Тому, мені здається, що невинесення питання на сесію, а призначення виконуючого обов'язки – доволі зважене, мудре рішення для того, аби  вщухли емоції, щоб дати карт-бланш новому виконуючому обов'язки. 

Це підприємство має понад тисячний колектив висококласних спеціалістів, прекрасну базу, тому навіть за короткий період можна показати зрушення, нові методи і підходи. 

Більш дотичним до нашої комісії було питання перинатального центру, бо цей новий медичний заклад створювався шляхом приєднання дитячої обласної лікарні до перинатального центру.  

– А чому все-таки рішення про приєднання не підтримане сесією, чому воно відкладене?

– Тому що в членів комісії різні підходи, були і "за", і "проти". І жоден з цих підходів не можна було відкидати.  Волинська обласна дитяча лікарня – колектив зі своїми багаторічними традиціями, власною потужною базою. Хтось з депутатів підкреслив на комісії: курка породила яйце, а тепер яйце буде керувати куркою.  Насправді йшлося про те, чи зможе новий керівник без значного досвіду керівної роботи об'єднати ці дві структури.

– Миколо Миколайовичу, і на завершення нашої розмови: чи задоволені роботою майнової комісії, які плани на наступний рік?

– Досконалості немає меж. Але мені приємно відзначити, що з усіх питань, які нам доводилося вирішувати, а були вони часом і спірні, й дискусійні, ми завжди знаходили  здоровий компроміс. 

Підготувала 

Світлана ЛЯШУК.

В публікації використані матеріали ТРК  "Аверс" та ІА "Перший канал соціальних новин".

НА ЗНІМКАХ:  депутат Волинської обласної ради, голова постійної комісії обласної ради  з питань використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області Микола БУЛІГА; під час одного із сесійних засідань Волинської обласної ради.

Депутат Волинської обласної ради Микола Буліга – відомий та досвідчений на Волині політик. У 2015 році був обраний до представницького органу в рідному йому Ковельському окрузі. Він очолює постійну комісію облради  з питань використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. 

Сьогодні Микола БУЛІГА – гість нашої газети. 

– Миколо Миколайовичу, Ви народилися у селі Ситовичі Ковельського району, у звичайній поліській сім'ї. Яким Ви бачили своє майбутнє в дитинстві?

– У дитинстві я себе в майбутньому чомусь бачив винятково у військовій формі. Навіть коли у школі дітей запитували: "Ким хто хоче вирости?", говорив не про космонавта чи пілота, а про генерала. Тому спершу вступав до Києва у вище зенітно-ракетне училище. Проте підвели іспити з математики, то був крах мрії, яку виношував багато років.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 683

Чим далі в історію відходять події, пов’язані з трагедією на Чорнобильській АЕС і героїчною боротьбою ліквідаторів її наслідків за приборкання так званого «мирного атому», тим менше залишається в живих людей, котрі не шкодували ні свого здоров’я, ні навіть життя задля перемоги над термоядерним монстром.

Здавалося б, ті, що дожили до наших днів, мають бути оточені особливою увагою і невтомною турботою з боку держави, уряду, Верховної Ради. Адже якби не їх подвиг, і Україна, й інші європейські країни (та й не тільки!) могли бути перетворені на попелища. На жаль, складається ситуація, коли з плином років ця турбота не тільки не збільшується, а з деяких напрямків навіть зменшується.

З цього приводу постійно б’є тривогу Ковельський міський осередок «Союз Чорнобиль України», особисто її голова Олена Чеханюк, активісти громадського об’єднання. Вони тільки останнім часом спрямували ряд звернень, заяв і прохань на адресу Офісу Президента України, Верховної Ради України, Волинської облдержадміністрації.

І що? Як розповіли у розмові із кореспондентом газети «Вісті Ковельщини» члени цієї організації, відповіді на їх листи нагадують звичайнісінькі відписки. На підтвердження своїх слів копії деяких відповідей надали редакції. Процитуємо уривки деяких із них.

Так, заступник  Керівника Офісу Президента України Ю. Костюк, зазначив, що удосконалення законодавства щодо соціального, пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є надзвичайно важливими для Глави держави. А відтак «…звернення надіслано до Кабінету Міністрів України і Кабінету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів з проханням розглянути, вжити відповідних заходів й про результати поінформувати».

Голова згаданого Комітету Г. Третьякова повідомила: «У складі Кабінету створено підкомітет з питань соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Головою підкомітету обрано народного депутата України  Арсенюка О. О. Наразі у підкомітеті триває робота з узагальнення пропозицій та зауважень щодо врегулювання порушених проблем. За результатами такої роботи буде поінформовано Комітет та громадськість.

Комітет також звернувся до Кабінету Міністрів України з проханням детально вивчити  порушені Вами у зверненні питання та внести пропозиції щодо шляхів їх врегулювання. За наслідками розгляду Вас буде поінформовано».

Заступник голови Волинської облдержадміністрації Світлана Мишковець, коментуючи прохання учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії щодо підвищення розміру компенсації вартості продуктів харчування, наголосила: «Враховуючи, що зазначений розмір грошової виплати не відповідає індексу вартості життя і не враховує зростання мінімальної заробітної плати, обласною державною адміністрацією протягом чотирьох років надсилалися пропозиції до Міністерства соціальної політики України щодо збільшення розміру компенсації, … однак у 2016–2019 роках видатки у Державному бюджеті України не збільшувалися».

Де ж вихід? Пані Мишковець резюмує: «Підвищення розміру компенсації можливе за умови збільшення фінансування з Державного бюджету України».

Про це ж інформує ковельських «чорнобильців» директор Департаменту у справах ветеранів, осіб з інвалідністю та постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Мінсоцполітики О. Дейнега: «Підвищення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування буде можливим лише за умови суттєвого збільшення фінансування за КПКВК  2501200 з Державного бюджету».

l

Читаючи відповіді, які регулярно надсилають високопоставлені чиновники, не можеш відкараскатися від думки, що все це – якесь дежавю: жодного факту конкретного вирішення порушених «чорнобильцями» питань нема. Створюють різного роду комітети і підкомітети, розроблюють заходи, пропозиції  надсилають у Кабмін і т. д., і т. п., а реальні справи – ані руш.

І це в той час, коли до сьогоднішніх днів недожили сотні й тисячі ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, кількість тих, хто потребує соціальних виплат, зменшилась, а, отже, гроші, призначені для них, виплачувати не потрібно, але коштів все одно не вистачає – фінансування залишається на рівні минулих років.

Напрошується запитання (хай Бог мені пробачить): можливо, влада зацікавлена у тому, щоб у живих залишилося якнайменше ліквідаторів, членів їх родин? Адже нема людини – нема проблеми. Чи є якась інша причини, про які героям Чорнобильської битви власть імущі не хочуть сказати?

Михайло КУЗЬМУК.

Чим далі в історію відходять події, пов’язані з трагедією на Чорнобильській АЕС і героїчною боротьбою ліквідаторів її наслідків за приборкання так званого «мирного атому», тим менше залишається в живих людей, котрі не шкодували ні свого здоров’я, ні навіть життя задля перемоги над термоядерним монстром.

Здавалося б, ті, що дожили до наших днів, мають бути оточені особливою увагою і невтомною турботою з боку держави, уряду, Верховної Ради. Адже якби не їх подвиг, і Україна, й інші європейські країни (та й не тільки!) могли бути перетворені на попелища. На жаль, складається ситуація, коли з плином років ця турбота не тільки не збільшується, а з деяких напрямків навіть зменшується.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 311

Володимир Андросюк: 

«Реформи мають служити людям» 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 607

20 грудня ц. р. в  читальному залі центральної районної бібліотеки відбулась 30 сесія Ковельської районної ради сьомого скликання, яку провів  її голова Андрій Броїло. 

Хвилиною мовчання  учасники сесійного засідання вшанували світлу пам’ять волинян, військовослужбовців 14-ої окремої механізованої бригади Андрія Войтовича та Сергія Сироти,  які загинули при виконанні бойових завдань 9 грудня ц. р. в районі с. Золотого Луганської області.

Початку сесійного засідання передувало вручення високих відзнак з нагоди Дня місцевого самоврядування – Почесних грамот і Подяк Ковельської районної ради, районної державної адміністрації.

Нагородами відзначені  заступник Голобського селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради Наталія Борисюк, заступник Поворського сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Михайло Никитюк,  депутат районної ради Володимир Хомік, депутат Зеленської сільської ради Андрій Шматюк. А депутату Ковельської районної ради чотирьох скликань Василю Мичку вручено Подяку Волинської обласної ради.

Привітали також депутата районної ради Віктора Сидорчука, який у міжсесійний період відсвяткував своє день народження.

Як повідомив Андрій Броїло,  19 грудня 2019 року начальником Ковельського міжрайонного відділу управління Служби безпеки України призначено Зінченка Олександра Івановича.

На початку сесійного засідання традиційних тридцять хвилин відвели для оголошення депутатських запитів і звернень.

Володимир Андросюк  (фракція “ВО “Батьківщина”) порушив питання щодо забезпечення пільгового харчування дітей воїнів АТО та ООС в опорному навчальному закладі “Дубівська загально­освітня школа І-ІІІ ступенів Дубівської сільської ради». Володимир Тимофійович запропонував колегам спрямувати відповідний запит  депутатам Дубівської ОТГ та, зокрема, її керівнику Роману Троцюку. Запит було підтримано.

В ході роботи сесійного засідання народні обранці призначили директора комунальної установи “Центр надання соціальних послуг Ковельської районної ради Волинської області”. Ним став  Георгій Корнієвський.

Шляхом голосування внесені відповідні кадрові зміни в постійні комісії Ковельської районної ради. Так, головою постійної комісії з питань сільського господарства, економічного розвитку, підприємництва, інфраструктури, інвестиційної діяльності та регуляторної політики, земельних відносин, екології та використання природних ресурсів обрано депутата районної  ради В’ячеслава Шворака; у склад постійної комісії з питань бюджету, фінансів, контролю за використанням майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ району  введено депутата районної ради Анатолія Корнійчука.

Депутати райради на сесійному засіданні погодили внесені зміни  до Районної програми підтримки органів виконавчої влади у Ковельському районі на 2019-2020 роки, затвердженої рішенням районної ради від 13 грудня 2018 року, №23/14; Районної цільової соціальної Програми забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування та осіб з їх числа на 2017-2021 роки” затвердженої рішенням районної ради від 28 вересня 2012 року, №20/5; Програми розвитку культури, мистецтва, охорони культурної спадщини та туризму в районі на 2016-2020 роки, затвердженої рішенням районної ради від 25.12.2015 року, №2/34; заслухали хід виконання Програми соціального захисту населення Ковельського району на 2019-2022 роки затвердженої рішенням районної ради від 13 грудня 2018 року, №23/11 в частині соціальної підтримки  осіб, які брали участь в антитерористичній операції,  членів їх сімей, ветеранів, сімей загиблих воїнів в АТО та ухвалили рішення “Про продовження дії Комплексної програми протидії корупційним та терористичним проявам у Ковельському районі, затвердженої рішенням районної ради від 22.02.2018 року, №19/17 на 2020 рік”.

 Про стан протипожежної безпеки в бюджетних установах району інформував начальник Ковельського МРВ УДСНС України у Волинській області Володимир Войтанік.

Мали місце і погодження депутатами  структури та чисельності виконавчого апарату районної ради на 2020 рік, Центру надання соціальних послуг, Централізованої  бібліотечної системи, Районного будинку культури, а також затверджено проєкт землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту с. Кричевичі Колодяжненської сільської ради.

Найголовнішим питанням порядку денного сесії став розгляд районного бюджету на наступний рік. Відрадно те, що  представники депутатського корпусу Ковельської районної ради одноголосно схвалили цей фінансовий документ, з чим присутніх привітав голова районної ради Андрій Броїло.

Одностайну підтримку  колег у питанні “Про ініціювання створення асоціації “Волинська обласна асоціація органів місцевого самоврядування” отримав голова районної ради Андрій Броїло.

Завершуючи сесійне засідання, Андрій Петрович привітав усіх з прийдешніми Новорічно-Різдвяними святами, висловив слова вдячності депутатському корпусу за розуміння і підтримку важливих рішень для громади Ковельщини. 

Наступна сесія  Ковельської районної ради відбудеться у третій декаді лютого наступного року.

l

Після сесійного засідання ми поспілкувалися з окремими депутатами Ковельської районної ради VII скликання Валерієм Миронюком, Миколою Чулем, Василем Мичком, які займають принципову позицію при розгляді тих чи інших питань, важливих для громади Ковельщини, територіальних громад, інтереси яких вони представляють, поділовому співпрацюють з членами інших політичних сил.

Ми попросили народних обранців розповісти про свою депутатську діяльність в Ковельській районній раді, про звернення  які найчастіше  адресують їм виборці, їх побажанням мешканцям краю з нагоди Новорічно-Різдвяних свят.

l

Валерій МИРОНЮК, депутат районної ради член фракції “Українське об’єднання патріотів “УКРОП”:

– Обираюся депутатом і працюю у депутатському корпусі уже чотири скликання. Намагаюся в міру можливостей виправдовувати довіру людей, які надали мені можливість представляти їхні  інтереси в Ковельській районній раді. 

Хоч часом мені і дорікають за співпрацю з владою різних рівнів, але не вважаю це “гріхом”, адже будь-яка справа вирішується успішно, якщо консолідувати зусилля у вирішенні життєво важливих питань громадян. Намагаюся знаходити компроміси з колегами, долучатися до прийняття важливих рішень. 

Маю власну думку, яка співзвучна із голосом простого селянина.  Завдяки тому, що налагоджений зв’язок з владою, зроблено чимало. Я представляю інтереси виборців сіл Городище, Гредьки, Красноволя. Хочу відзначити гарну співпрацю із в. о. старости Городища Петром Олексюком та головою Дубівської  ОТГ Романом Троцюком. Все, що запланували цьогоріч, Роман Володимирович намагався виконати.

Багато в чому нам допомагає екс-голова Ковельської райдержадміністрації, депутат Волинської обласної ради Віктор Козак. Загалом багато зроблено в наших населених пунктах: це і дороги, і дитячий майданчик, і благоустрій кладовища по усіх трьох селах. Найближчим часом планується завершення робіт з вуличного освітлення в згаданих населених пунктах. Цьогоріч є хороші здобутки завдяки старанням наших сил — маємо якісну під’їзну дорогу до с. Городища. 

На звернення виборців реагую, розподіляю депутатські кошти за призначенням. Хоча, можливо, і не завжди це значна матеріальна підтримка для виборців  (наприклад, на лікування), але все роблю в рамках совісті і Закону. Як депутат районної ради, входжу до складу бюджетної комісії, беру участь в усіх сесійних засіданнях, займаю принципову громадянську позицію.

На порозі Новорічно-Різдвяних свят найперше  зичу усім миру, здоров’я, усіляких гараздів. Нехай кожна родина відчує турботу про себе, соціальний захист, матиме гідне життя! Благополуччя усім, добра, мирного неба над головою!

l

Микола ЧУЛЬ, 

депутат районної ради, член депутатської фракції “Радикальна партія Олега Ляшка”:

–  Входжу до складу комісії з гуманітарних питань. Доводиться багато працювати. Ці питання мені близькі, бо сам є представником вчительства, 48 років працюю на педагогічній ниві  як вчитель, директор школи (20 років), завідувач консультпункту  заочної школи. Відстоюю питання, які хвилюють старше покоління, зокрема, школи, сім’ї, виховання та інших аспектів, які пов’язані з духовністю, церквою.

Важко було працювати, як-то кажуть, з тими людьми, які не розуміли надання Томосу, визнання нашої української Церкви, тому часто звертаюся з ініціативою проводити роз’яснювальну роботу серед учнів по навчальних закладах, адже далеко не усі батьки можуть пояснити дитині важливі речі. Варто сказати, що багато позитивних змін відбулося у нашій державі, але в питанні моральності “тонус” падає.

Неодноразово ініціював проведення ряду урочистих заходів до Дня Пам’яті та Примирення, вшанування жертв Волинської трагедії (1943-1944 р.р), вшанування ветеранів бойових дій (Другої світової війни, “афганців”, АТО, ООС). Багато зусиль докладено до того, щоб в с. Білашеві встановити пам’ятний знак жертвам Волинської трагедії, хоча, як згадував під час сесійного засідання, напис не відповідає історичним фактам.

Довгий час відстоюю звернення громадян Білашівської сільської ради щодо ремонту дороги “Білашів-Зелене”. Силами односельчан спільно вирубали кущі для розширення проїзду.  З нашого сільського кар’єру зроблено вимостку дороги. А ось покриття щебеневе не робиться, а про асфальтоване вже годі й казати. Дорога руйнується через автотранспорт  (вивезення лісовозами деревини). Кілька звернень громадян знехтувані (навіть на рівні спеціальної комісії в ОДА). Досі не вирішено питання об’єднання в ОТГ, хоча ми подавали певні пропозиції.

Підтримую позицію свого батька, ветерана Другої світової війни Якова Чуля щодо відсутності закладу постійної торгівлі у селі. Піддано руйнації магазини колишнього Любитівсського СТ  в с. Вороні, с. Грушівці та інших населених пунктах. На жаль,  лишень депутатським запитом не вдається вирішити ці питання.

Не залишаються осторонь важливих для сільських жителів проблем і мої колеги по фракції. Це, зокрема, вирубка лісу, облаштування доріг, функціонування ФАПів. Усі передбачені депутатські кошти використовую на допомогу виборцям, які потребують лікування.

Усім мешканцям Ковельщини, колегам в районній раді, керівникам зичу мирного неба, здоров’я, душевної рівноваги, добробуту, любові у родинах! Нехай наша непохитна віра вбереже нас від усього лихого!

l

Василь МИЧКО, 

депутат Ковельської районної ради:

– Можна сказати, що в районній раді я уже “старожил”. Працюю  20 років впродовж чотирьох скликань – виборці с. Мощеної виявляють мені високе довір’я.  Завжди мав гарну співпрацю з керівниками органу місцевого самоврядування Вірою Федорук, Андрієм Федоруком, а тепер налагоджена гарна співпраця з  в.о. старости Анатолієм Ліщуком. 

Відрадно те, що маємо підтримку у районній раді та районній державній адміністрації. Село Мощена – одне з найкращих населених пунктів Ковельського району. Це і освітлення, і  дорога, і школа, і новий дитячий садочок. Наразі завершується будівництво футбольного поля. Це все досягнуто шляхом плідної співпраці.

Звернення, які стосуються добробуту наших громадян, активно відстоюю у районній раді.  Серед особистих  проблем, що турбують мешканців Ковельщини, більшість пов’язані з фінансовою допомогою на лікування. Як і кожен депутат районної ради, маю депутатський фонд.

Завжди вболіваю і виступаю на підтримку питань, що стосуються патріотичних, духовних, морально-виховних процесів. Хотілося б, щоб ми “не відкотилися” назад у питанні  українізації. Ми мали  Україну, але нічого не мали для того, щоб справді бути українцями. Це, на жаль, була лише назва, а російський світ тут панував і знищував незалежну Україну. І з часу війни ми зробили великий прорив в українізації.

Ми маємо сильну армію, яку знищували роками. Від часу, коли розпочалася війна, надаю активну підтримку військовослужбовцям, які захищають суверенітет і територіальну цілісність нашої Батьківщини. Намагаюсь зробити усе можливе, аби хлопці не були обділені молитвою, словом підтримки, фінансовою допомогою. Це моя прерогатива. 

Час, який минув  від початку війни, дав нам можливість посилити боротьбу проти  так званого “руського міра”.  У навчальних закладах, організаціях, установах утвердилася  українська мова. Цих 5 років ми виховуємо підростаюче покоління в дусі патріотизму.

 Дай, Боже, нам, нарешті, позбутися московського впливу на релігійній основі, мати єдину Церкву, тому що духовність — це  фундамент національної свідомості. Без духовності ми ніколи не збудуємо державу. Людина має бути високодуховною, високоморальною особистістю, яка працює задля добра і справедливості. Не може, до прикладу, китаєць вболівати про Україну.

Людина, зомбована російською пропагандою, не буде вболівати за сильну і незалежну Україну. На своїй землі ми повинні мати усе українське, починаючи з мови. Не може бути, щоб Церква не відстоювала проукраїнську позицію. Багато питань і викликів нас чекають попереду. Дай, Боже, щоб нашим можновладцям вистачило розуму зберегти і захистити наші кордони. Нас почали визнавати в світі, процес євроінтеграції триває, маємо можливість бувати в інших країнах світу.

Важливо, щоб ми не втратили ці позиції і не повернулися в бік московщини. В іншому випадку нам, українцям, не буде місця на своїй землі.  Хотілося б, щоб найкращі і найталановитіші не виїздили за кордон в пошуках кращої долі, щоб розбудовувались фабрики і заводи, розвивалася інфраструктура. 

Миру усім, духовної єдності, Божої благодаті! Ми, українці, наступники віри апостольської, яку приніс Андрій Первозванний на нашу землю, тому віра і щира молитва допоможуть нам подолати усі негаразди. Злагоди, миру, міцного здоров’я! Нехай благословить нас Господь!

Світлана ТРОЦЮК.

20 грудня ц. р. в  читальному залі центральної районної бібліотеки відбулась 30 сесія Ковельської районної ради сьомого скликання, яку провів  її голова Андрій Броїло. 

Хвилиною мовчання  учасники сесійного засідання вшанували світлу пам’ять волинян, військовослужбовців 14-ої окремої механізованої бригади Андрія Войтовича та Сергія Сироти,  які загинули при виконанні бойових завдань 9 грудня ц. р. в районі с. Золотого Луганської області.

Початку сесійного засідання передувало вручення високих відзнак з нагоди Дня місцевого самоврядування – Почесних грамот і Подяк Ковельської районної ради, районної державної адміністрації.

Нагородами відзначені  заступник Голобського селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради Наталія Борисюк, заступник Поворського сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Михайло Никитюк,  депутат районної ради Володимир Хомік, депутат Зеленської сільської ради Андрій Шматюк. А депутату Ковельської районної ради чотирьох скликань Василю Мичку вручено Подяку Волинської обласної ради.

Привітали також депутата районної ради Віктора Сидорчука, який у міжсесійний період відсвяткував своє день народження.

Як повідомив Андрій Броїло,  19 грудня 2019 року начальником Ковельського міжрайонного відділу управління Служби безпеки України призначено Зінченка Олександра Івановича.

На початку сесійного засідання традиційних тридцять хвилин відвели для оголошення депутатських запитів і звернень.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 661

У день Святого Миколая, 19 грудня, біля міської ялинки Ковеля  була влаштована благодійна акція “Миколай на байку”, яку організували громадська організація “Асоціація осіб з інвалідністю “Добродія в дії” спільно з місцевими байкерами. Свято об’єднало мужніх любителів двоколісної їзди та осіб, які переміщуються на  колісних кріслах.

До акції приєднались близько 30 байкерів міст Ковеля, Володимира-Волинського та Нововолинська, які приїхали до головної ялинки міста. Одягнені вони були зовсім не в шкіряні штани і жилети, а в костюми Святого Миколая. Та й у руках в них були мішки з подарунками та цукерками. Кожен з них прибув з тематичним кастомайзингом —  корпуси були  прикрашені дощиком та іншими прикрасами. З динаміків лунали не акорди важкого року, а веселі святкові пісеньки.

Розпочав свято ведучий Володимир  Заячук – один із байкерів в образі Святого Миколая, який з вітальним словом звернувся до присутніх, також розважав малечу протягом всієї програми. Девізом акції були слова:  «Добро — в дії».

Привітати зі святом Миколая прийшов Андрій  Броїло, голова районної ради, який сказав: «Всі ми готуємо подарунки для рідних та близьких. Але є діти, які не мають рідних, або є сім’ї, які не можуть собі дозволити бажане. Тому таку благодійну акцію організували громадська організація “Асоціація осіб з інвалідністю “Добродія в дії” спільно з чудовими хлопцями – ковельськими байкерами. Він  побажав всім миру та злагоди. Також до вітань приєдналися  депутат районної ради Георгій Корнієвський, голова  громадської організації “Асоціація осіб з інвалідністю “Добродія в дії” Володимир  Кравчук, заступник міського голови Ігор  Прокопів. 

Далі день продовжувався розвагами, грали в різноманітні ігри, відгадували загадки, розказували “Миколайчикам” віршики, за що отримували подаруночки, іграшкові мотоцикли, розмальовки, а також солодощі.

З класичними “чоперами” стояли спортивні байки, спортивно-туристичні —  «ендуро», «ендуро-туристичні», «нейкеди», «чи зет»  і навіть «ява». Під час акції мотомиколайчики з радістю катали своїх маленьких друзів, фотографували їх  та робили селфі з дітками, які мають інвалідність, з сімей “атовців” та інших малозабезпечених категорій населення та з усіма охочими.

Сподобалася акція не тільки тим, хто не бачить своє життя без свободи, яку дарує мотоцикл, а всім, хто був учасником або проходив повз цього дійства. 

Ольга Яренчук, 

прес-секретар громадської організації «АСОЦІАЦІЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ «ДОБРОДІЯ В ДІЇ».

У день Святого Миколая, 19 грудня, біля міської ялинки Ковеля  була влаштована благодійна акція “Миколай на байку”, яку організували громадська організація “Асоціація осіб з інвалідністю “Добродія в дії” спільно з місцевими байкерами. Свято об’єднало мужніх любителів двоколісної їзди та осіб, які переміщуються на  колісних кріслах.

До акції приєднались близько 30 байкерів міст Ковеля, Володимира-Волинського та Нововолинська, які приїхали до головної ялинки міста. Одягнені вони були зовсім не в шкіряні штани і жилети, а в костюми Святого Миколая. Та й у руках в них були мішки з подарунками та цукерками. Кожен з них прибув з тематичним кастомайзингом —  корпуси були  прикрашені дощиком та іншими прикрасами. З динаміків лунали не акорди важкого року, а веселі святкові пісеньки.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 490