Повідомлення в номер / Щоб постувалося легко й смачно

26.11.2018

пирігЩоб постувалося легко й смачно

28 листопада (15 листопада за старим стилем) розпочинається Різдвяний піст, який ще називають "Пилипів", бо він починається на наступний день після святкування пам'яті святого апостола Пилипа. 
Мета посту – приготувати віруючих до зустрічі одного з головних свят Церкви  –  Різдва Господа нашого Ісуса Христа. Різдвяний піст триває сорок днів.
Головна ідея посту полягає у поєднанні фізичного посту з духовним. 
Після закінчення його православні святкують Різдво Христове. Звідси і назва – Різдвяний піст. 
Під час цього посту забороняється вживати м'ясні, молочні страви, а також яйця. Дозволено споживати в середу і п'ятницю рослинну їжу без олії, а у вівторок, четвер – рослинну їжу з олією. 
В суботу, неділю до 2 січня, а також на великі свята дозволяється вживати рибу. Допускається полегшення посту. 
Піст полегшується для тих, хто хворіє або працює на важких роботах, вагітних, годує грудних дітей. Під час посту заборонено звершувати лише вінчання. 
Щодо інших треб, наприклад,  хрещення, – то вони проводяться незалежно від того, є піст чи його немає. 
1 січня – Новий Рік. Звільнення від посту. 
6 січня – Строгий піст.
З приводу цього ми підготували декілька рецептів  пісних страв, які знадобляться  тим, хто планує постувати. До того ж, слід зауважити, що такі страви – не менш смачні, ніж звичайні, приготовлені на щодень. 
Неймовірний рецепт часникової картоплі по-італійськи
Якщо ви думаєте, що в Італії їдять тільки пасту і піцу, то глибоко помиляєтеся. Італійці обожнюють смажену картоплю, особливо приготовану таким способом.
Інгредієнти:
3-4 середні картоплини, 
1 пучок петрушки, 
2 середніх зубчики часнику, 
оливкова олія, 
сіль, мелений перець. 
Спосіб приготування:
1. Картоплю відварити в мундирі в підсоленій воді до готовності, хвилин 25-30. Готову картоплю трохи остудити, зняти шкірку. Розім'яти виделкою в окремій мисочці.
2. Можна використовувати велику сковороду (26 см) і приготувати відразу всю картоплю, але можна і розділити на 2 порції. Отже, на вибраній вами сковороді нагріти оливкову олію і обсмажити подрібнений  часник до золотистого кольору. Він дасть неймовірний аромат. Часник дістати з олії.
3. На сковороду викласти картоплю, додати подрібнену петрушку, посолити і поперчити. Виделкою  ще трохи прим'яти картоплю, формуючи один плоский млинець.
4. Обсмажувати на сильному вогні хвилин 5 до золотистого кольору. Тепер треба його перевернути. Можна зробити це за допомогою обробної дошки: перевернути на неї млинець і акуратно перенести назад в сковороду. Можна додати ще трохи олії.
5. Готову картоплю потрібно подавати відразу, поки скоринка не розм'якшилася і приємно похрускує.  Подавати до столу слід зі сметанним або іншим соусом.
Медово-грушевий пісний пиріг
Ароматний медово-грушевий пиріг підходить не лише в піст. Цей рецепт випічки ми радимо  запам'ятати і готувати якомога частіше.
Знадобиться:
1 склянка цукру,
1 склянка води,
2 ст. ложки меду,
1 ч.  ложка соди,
1 чайна ложка лимонної кислоти,
1/4 склянки подрібнених горіхів,
0,5 склянки олії,
1,5-2 склянки борошна,
щіпка кориці або коріандру,
приблизно 3-4 груші.
Як приготувати:
Змішати  цукор з водою і додати  трохи олії, підігріти  рідину і додати  мед.
Розмішати, щоб цукор і мед розчинилися. Додати соду, лимонну кислоту, корицю, горіхи, подрібнені до стану борошна, і борошно.
Борошна потрібно стільки, щоб тісто нагадувало густу сметану. Груші почисти, нарізати кубиками і додати  у тісто. Вилити  тісто у форму.
Випікати треба  30-35 хвилин при 200 градусах.
Хек (Мерлуза) 
по-галісійськи
Інгредієнти:
2 порції
500 г  хека, 
6-8 картоплин, 
1 цибулина, 
2 зубчики часнику, 
1 ч. л. паприки,
1 лавровий лист, 
пара гілочок петрушки, 
оливкова олія, 
сіль, 
чорний перець.
Зніміть з хека філе – ця риба не кістлява, тому зробити  це буде неважко; втім, можна зробити готування ще простішим, нарізавши тушку поперечними стейками – по одному на порцію. 
Приправте рибу сіллю, при бажанні збризніть лимонним соком, і відкладіть в сторону. Розігрійте на сковороді або в жароміцній формі пару ложок оливкової олії і обсмажте до золотистого кольору подрібнені цибулину і зубчик часнику. 
Наріжте картоплю "шайбами" товщиною 1,5-2 сантиметрів  і додайте їх на сковороду, давши трохи обсмажитись з обох сторін. Залийте водою настільки, щоб вона покривала картоплю, додайте лавровий лист, посоліть і варіть на невеликому вогні протягом 15-20 хвилин, до розм'якшення картоплі.
Злийте воду (або перекладіть овочі в іншу форму), приправте картоплю чорним перцем, зверху розмістіть хека і поставте в духовку, розігріту до 180 градусів, на 12-15 хвилин. 
Тим часом візьміть сковорідку, додайте пару ложок оливкової олії і тонко нарізаний зубчик часнику і грійте на найменшому вогні, щоб часник не смажився, а томився, повільно віддаючи олії свої аромати. 
Коли риба буде готова, зніміть сковорідку з вогню, додайте паприку і розмішайте.
Розкладіть по тарілках картоплю, зверху – рибу і полийте гарячою олією  з паприкою. Прикрасьте дрібно нарізаною петрушкою і  подавайте до столу.
Смачного!
Підготувала  
Орися ФІЛІПЧУК. 
28 листопада (15 листопада за старим стилем) розпочинається Різдвяний піст, який ще називають "Пилипів", бо він починається на наступний день після святкування пам'яті святого апостола Пилипа. 
Мета посту – приготувати віруючих до зустрічі одного з головних свят Церкви  –  Різдва Господа нашого Ісуса Христа. Різдвяний піст триває сорок днів.
Головна ідея посту полягає у поєднанні фізичного посту з духовним. 
Після закінчення його православні святкують Різдво Христове. Звідси і назва – Різдвяний піст. 
Під час цього посту забороняється вживати м'ясні, молочні страви, а також яйця. Дозволено споживати в середу і п'ятницю рослинну їжу без олії, а у вівторок, четвер – рослинну їжу з олією. 
В суботу, неділю до 2 січня, а також на великі свята дозволяється вживати рибу. Допускається полегшення посту. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 790
Читати далі

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

26.11.2018
Від  четверга 
до  четверга

снігВід  четверга  до  четверга

23  листопада, п'ятниця
Схід Сонця - 07.56; захід - 16.18.
Місяць  -  у  Близнюках. 
День  без покупок. 
Чорна п'ятниця (Black Friday). 
Мчч. Ореста, Константина Грузинського. 
Іменини:  Олександра,  Олексія, Ганни, Бориса, Георгія, Дениса, Єфрема, Івана, Костянтина, Михайла, Миколи, Ольги, Ореста, Петра. 
24  листопада, субота
Схід Сонця - 07.57; захід  - 16.18. 
Місяць  - у Близнюках.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 564
Читати далі

Повідомлення в номер / Гороскоп 26 листопада — 2 грудня

26.11.2018
Гороскоп
26 листопада — 2 грудня 

гороГороскоп 26 листопада — 2 грудня

ОВЕН. Варто задіяти дипломатичнiсть, щоб уникнути сварки з начальством або зi старшими родичами. З середи є вiрогiднiсть отримати цiнну iнформацiю.
ТЕЛЕЦЬ. Не варто переживати з приводу змiн на роботi. Будьте уважнi до коханої людини. Недiля сприятлива для домашнiх справ. 
БЛИЗНЮКИ. Зiрки обiцяють бурхливий роман або розширення сiм`ї. Друга половина тижня сприятлива для самореалiзацiї в творчостi i додаткового заробiтку. 
РАК. Зростає авторитет i вплив на оточуючих. Усi починання будуть успiшними. Доведеться iнтенсивно спiлкуватися з партнерами для визначення перспектив на майбутнє. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 481
Читати далі

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі у найближчі дні

15.11.2018
Погода  в  Ковелі 
у  найближчі  дні

зонт Погода  в  Ковелі  у  найближчі  дні

Четвер. Хмарно, дощ. Температура: 6оС. Вітер північно-східний помірний.
В ніч на п'ятницю. Хмарно.  Температура: 3оС. Вітер північно-східний помірний.
П'ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 4оС. Вітер   північно-східний помірний.
В ніч на суботу. Ясно. Температура:  -5оС. Вітер північно-східний  помірний.
Субота. Ясно.  Температура: 2оС. Вітер північно-східний помірний.
В ніч на неділю. Ясно.  Температура: -4оС. Вітер північно-західний помірний.
Неділя.  Хмарно, можливий дощ з переходом у сніг.  Температура: 0оС. Вітер  північно-західний помірний.
 У наступні дні збережеться прохолодна, з невеликими морозами і опадами у вигляді дощу та мокрого снігу  погода.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 557
15.11.2018 Мороз Оксана Леонідівна
Краплинка доброти здатна врятувати найцінніше  -  життя
Проблема онкології актуальна у всьому світі і в будь-якому віці, ніхто не знає, кого це лихо обере наступним. Саме тому кожному важливо знати, як правильно підтримати близьку людину у важкий для неї період.
Період лікування може затягнутись від кількох місяців до декількох років, справа абсолютно індивідуальна,  і жоден лікар не зможе дати точний прогноз. Коли людина проходить лікування, вона сильно змінюється, у неї може бути поганий настрій чи погіршуватись характер. 
У цій ситуації подібна реакція абсолютно нормальна, адже пережити це морально та знайти в собі фізичні сили боротись з недугою - важке завдання навіть для найсильнішої людини. 
Підтримувати хворого потрібно постійно, радувати подарунками, робити маленькі  сюрпризи. Психологічний стан - важлива складова одужання, тож хворому потрібно розповідати історії про людей, які змогли перебороти рак навіть на останніх стадіях.
Рак сильно погіршує фізичний стан, тож хворому знадобиться будь-яка допомога по дому. Також психологи не рекомендують запитувати про те,  чи потрібна фінансова допомога? Відповідь на це питання очевидна.
Звичайно, головним борцем з раком являється своєчасне лікування, проте турбота близьких неодмінно прискорить процес одужання та дасть хворому сили боротись з цією страшною недугою.
*
…Про свій страшний діагноз  військовослужбовець із майже 5-річним стажем   Іван Медінцев дізнався  вже опісля того, коли мав за плечима гіркий  життєвий досвід, адже хлопцю довелось побувати, здається, в самому пеклі – пройти в 2014 році Іловайський котел і  не зламатись, вистояти, вижити. 
Та вже згодом того, хто самовіддано боронив кордони рідної Батьківщини від ненависного ворога, підкосила страшна хвороба, яка стала перепоною на шляху до багатьох мрій та сподівань молодого чоловіка. 
А все, що спочатку «маскувалось» під звичайну хворобу, розпочалось в січні 2016 року.  А вже в березні  Івана  госпіталізували до військово-медичного центру західного регіону, що в місті Львові.  
Там в медичному заключенні винесли вирок: підозра на лімфому Ходжкіна початкової стадії (рак лімфатичної системи).  Та вірити в це хворий вперто  не хотів, надіявся почути щось хороше. Мовляв, це всього лиш помилка і все. 
 Та, на превеликий жаль, цього почути не вдалось. Бо через місяць столичні медики підтвердили діагноз своїх колег. Після цього «переломного» етапу в житті Івана все, так би мовити, пішло шкереберть.  
До кінця року Іван отримав шість курсів хіміотерапії та курс променевої терапії.  На деякий час рак ніби притих. Та тривало це зовсім недовго – трохи більше двадцяти місяців, які видались для ковельчанина цілою Вічністю. 
Наприкінці минулого року Іван потрапив знову до лікарні. В обласному військовому госпіталі міста Луцька в нього діагностували новоутворення  у селезінці.  А згодом, з метою подальшого обстеження, направили до столиці.
Тут варіантів лікування не пропонували, а лише наполягали на  негайному звільненні із Збройних Сил України і подальшій госпіталізації. Хворий вагався, боячись щось вчинити неправильно, адже пережите ятрило душу й  тіло і вдень, і вночі. Хоча хлопець душевний та фізичний біль  приховував, як тільки міг.
За рекомендаціями знайомих, які не залишили в нелегкий час, Іван Медінцев  прийняв рішення пройти обстеження в Мінську, де після ряду обстежень було підтверджено діагноз: рецидив лімфоми, змішано-клітинний варіант ІУ S ст. з ураженням лімфовузлів вище і нижче діафрагми, селезінки, печінки, кісткового мозку. 
Після цього консультацію отримав у «Мінському науково-практичному центрі хірургії, трансплантології і гематології».  Як виявилось,   тепер нашого земляка зможе врятувати одне: високодозна  хіміотерапія з пересадкою кісткового мозку в сусідній Білорусі. 
Таке лікування потребує дороговартісних затрат – 50 тисяч  доларів. До того ж, перед її проведенням необхідно провести  ще поліохіміотерапію. Орієнтовна ціна препаратів для двох курсів вартуватиме приблизно 24-40 тисяч доларів. 
І як би банально це не звучало, та це факт: вартість життя ковельчанина – в межах 70-90 тисяч доларів! Для родини – це непідйомна сума, адже за роки боротьби із  страшною недугою вони витратили всі свої заощадження. 
Тож тепер лише надія – на добрих людей, які мають в своєму серці хоч краплинку доброти, та на милість Божу. А, як відомо, спільні зусилля задля  хорошого блага можуть бути цілим океаном  доброти. 
*
Зараз чоловік готує  документи на звільнення із лав  Збройних Сил України, тому що фізичний стан заважає йому  нести службу далі.  Але  коли б не ця перепона – військову  службу не полишив би. Адже про те, що піде в АТО, не вагався жодного дня. Вважав це для себе священним обов’язком, який повинен з гідністю і честю виконати.
До того ж, закінчив військову кафедру під час навчання у Львівській державній фінансовій академії. Та про своє рішення мовчав до останнього, аби не хвилювати зайвий раз вагітну тоді дружину і  ту, яка дала життя - матір. Жінки змирились з цим, бо знали, що їх Іван інакше вчинити не зміг би. 
«Достойного сина виховали», - говорили знайомі батькам. Та не могли згодом ті, що народили й виростили,  повірити звістці, що блискавкою спалахнула серед щасливих буднів сімейства. 
Не відступати в жодному разі, а боротись до того часу, аж поки одужає, таткові й коханому допомагають маленький син Артемко й дружина Юлія, які завжди для найріднішої людини є справжньою надійною підтримкою, міцним тилом. 
А їх мужчина, натомість, повністю присвячує себе сім’ї, в колі яких пізнав солодкі хвилини радості й приємних хвилювань. Заради цього варто йти далі, не зупинятися ні перед чим. Навіть коли твій запеклий ворог – така хвороба як рак.
Змиритись із важкою ношею, яка впала на плечі дитини,  не можуть і батьки. Лідія Михайлівна, жінка надзвичайно сильної вольової натури,  та Іван Іванович роблять все для того, аби син якнайшвидше одужав, вирвався з пазур страшної хвороби, яка затьмарила звичайні  і святкові дні для усієї родини.  
Материнське зболене серце, виплакані очі багато пережили і витерпіли, вимолили в Бога  за цей час. 
Доброго, цілеспрямованого та відповідального чоловіка підтримують і порадою, і вчинками  молодший брат Андрій, батьки дружини, які  по праву вважають  його своїм рідним сином, друзі, сусіди, знайомі та просто небайдужі люди.
Зробити добру справу для Івана Медінцева можемо і ми, шановні краяни, приєднавшись до так званого благодійного марафону, переказавши кошти на лікування того, хто так хоче жити і вірить в те, що Всевишній обов’язково зробить диво: зцілить зболене тіло.
Ось реквізити, на які слід перераховувати гроші: Приватбанк, МФО 305299, КОД ЄДРПОУ 14360570, рахунок отримувача 29244825509100.  Поповнення поточного рахунку  – 4731219105567642,  Медінцев Іван Іванович, 3240518635.  Тел.: 068-0568366, 093-647-0114. 
Тож не будьмо осторонь чужої біди, подаруймо надію на одужання Івану. Пам’ятаймо, що добро, зроблене нами, обов’язково повернеться сторицею!
Щиро вірю в те, що ковельчанин, в якого попереду багато хорошого і світлого на життєвому горизонті,  з  нашою із вами  допомогою зможе успішно подолати страшну недугу. 
І ми неодмінно напишемо нову історію з його життя – справжній невигаданий (не дуже приємний епізод) який, нарешті, завершився щасливо!
Підготувала Оксана МОРОЗ. 
P. S.  Подібного роду статті  мені особисто не надто легко даються  в моральному плані, адже все, про що пишеш, мусиш пропусти крізь себе і призму своєї душі.  Думаю, зі мною погодяться більшість моїх колег. 
Можливо тому, що десь в підсвідомості закрадається боязнь того, аби все передати «влучними» словами, які б не образили, не принизили того, кому відведена головна роль. Та як не старайся – через себе не перескочиш. Бо до найменшої дрібниці  детальні почуття і переживання тої чи іншої людини можна передати лише в одному  випадку: коли сам побував в тій чи іншій ситуації…
Тож нехай нас всіх Господь оберігає від подібних негараздів, а доля не посилає всілякі  «сюрпризи».  А тим, хто сповна пізнав прикрий та гіркий досвід, хочеться побажати щиро від душі: непохитної віри в себе і свої можливості, сили й впевненості в тому, що все буде обов’язково добре!
О. М. 

іванКраплинка доброти здатна врятувати найцінніше  -  життя

Проблема онкології актуальна у всьому світі і в будь-якому віці, ніхто не знає, кого це лихо обере наступним. Саме тому кожному важливо знати, як правильно підтримати близьку людину у важкий для неї період.
Період лікування може затягнутись від кількох місяців до декількох років, справа абсолютно індивідуальна,  і жоден лікар не зможе дати точний прогноз. Коли людина проходить лікування, вона сильно змінюється, у неї може бути поганий настрій чи погіршуватись характер. 
У цій ситуації подібна реакція абсолютно нормальна, адже пережити це морально та знайти в собі фізичні сили боротись з недугою - важке завдання навіть для найсильнішої людини. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 977
Читати далі
15.11.2018 Семенюк Анатолій Володимирович

44617869_687163904983675_5497230415695446016_oКрилата пісня працівників культури

Минулого четверга в читальній залі центральної районної бібліотеки на своє професійне свято зібралися з усіх сіл та селищ працівники культури та аматори сцени, щоб підсумувати зроблене і звеселитися добрим словом, мелодією пісні.

На свято прибули  поважні гості, серед яких – Андрій Броїло, голова районної ради, його заступник Олександр Пасенковський, Роман Кульцман, перший заступник голови райдержадміністрації, Ірина Ревейчук, начальник відділу освіти, Степан Топольський, керівник апарату РДА, Павло  Самолюк, очільник   благодійного фонду народного депутата України Степана Івахіва "Патріоти Волині"  та інші.

Гей, розвивайся барвінку, стелися під ноги, розквітай піснею, заворожи скрипкою! 

 

Минулого четверга в читальній залі центральної районної бібліотеки на своє професійне свято зібралися з усіх сіл та селищ працівники культури та аматори сцени, щоб підсумувати зроблене і звеселитися добрим словом, мелодією пісні.
На свято прибули  поважні гості, серед яких – Андрій Броїло, голова районної ради, його заступник Олександр Пасенковський, Роман Кульцман, перший заступник голови райдержадміністрації, Ірина Ревейчук, начальник відділу освіти, Степан Топольський, керівник апарату РДА, Павло  Самолюк, очільник   благодійного фонду народного депутата України Степана Івахіва "Патріоти Волині"  та інші.
Гей, розвивайся барвінку, стелися під ноги, розквітай піснею, заворожи скрипкою! 
Наповнився зал незгасимим духом аматорів сцени із Поворська, Голоб, Люблинця, Доротища, Білина, Ковеля. Дорослі і діти вміло беруть мою душу в полон і не відпускають.  Тут не потрібно "мудрого" журі.  Оцінює глядач і вокал, і тембр голосу, і артистизм, і емоційність виступаючих.  Гримлять оплески, лунає "Браво"  –  це і є 12 з "плюсом" балів. 
Аматорський гурт "Водограй" взагалі не відпускають зі "сцени": мовляв співайте, звеселяйте. Ну що тут скажеш?  Щасливі ми люди, бо серед негараздів побуту і нестабільності життя, хаосу в державі вміємо зберегти свій дух, бентежну душу заспокоїти. 
А цьому бурхливому потоку пісні, музики і слова передувала, як і годиться, офіційна частина, де гості висловлювали щирі слова подяки та пошани і професіоналам,  і аматорам сцени.
– Відродження нації без культури неможливе. Адже це – фундамент, без якого наш державний будинок не вистоїть. Сьогодні триває війна.  Здавалось би, що вся підтримка має іти в бік Збройних Сил. Але заради чого ми воюємо, як не за наші морально-етичні цінності, за наші традиції і культуру, за наше історичне надбання? Про це нагадував у Другу світову війну англійцям знаменитий Вінстон Черчилль.  Тож прислухаймося до цих мудрих слів, – наголосив Андрій Броїло. 
– Незважаючи на тимчасові негаразди, районна державна адміністрація буде всіляко підтримувати галузь культури.  Миру Вам! Творіть із наших нелегких буднів свято. Примножуйте українську традицію, – сказав Роман Кульцман. Він передав щирі вітання від голови райдержадміністрації Віктора Козака, який перебував у відрядженні.
Вітання від Степана Івахіва озвучив Павло Самолюк. Зичив успіхів добра і щастя Ігор Приймак, директор міськрайонного центру зайнятості. Від журналістської організації "Вістей Ковельщини"  і особисто себе із щирими побажаннями виступив автор цих рядків.
Як і годиться, були вручені почесні грамоти і подяки від влади, благодійного фонду Степана Івахіва "Патріоти Волині" та відділу культури РДА.
Високу нагороду – Почесну грамоту Верховної Ради України – вручили Валентині Ілюшик, директору будинку культури с. Тойкута.  
Вітання лунали із вуст Галини Божик, голови комітету галузевої профспілки, Заслуженого працівника культури України.
Урочисто-святкову "доріжку" гарно вимальовували юні ведучі  Анастасія Карпюк-Сугак та Роман Морозов.
Заслужено барвисті осінні квіти вручили Тетяні Матяшук, очільниці районної культури. У своєму заключному слові вона висловила подяку владі,  тим, хто допомагає нести нелегку ношу культурного надбання, а відтак – всім працівникам галузі та аматорам сцени.
Тож і ми, шановний читачу, вклонімося низенько, пошануймо щиро, сердечно і душевно всіх "людей святкової професії" (за висловом Галини Божик). Побажаймо миру, здоров'я і благополуччя!
Поетичні рядки – для Вас, невтомні і дорогі підкорювачі наших сердець:
l
Спочатку було Слово. Воно було від
 Бога.
А потім пісня Єви для Адама
 зазвучала.
Святилась у віках людська земна
 дорога,
На небесах ясна зоря культури
 засіяла.
Я тішуся, що зірка ця ніколи не
 згасає.
Я бачу наяву: де пісня, там є хліб.
Сьогодні славне свято – моя душа 
вітає
Усіх, хто веселить козацький
 славний рід.
Гордись, мій краю, доньками 
й синами –
Вони талант свій без остатку
 віддають.
Симфонія свободи летить 
під небесами,
І Дух святий благословить нелегкий
 путь.
Дай, добрий Господи, Вам радості
 і щастя,
Дай світла, щоб іти у вранішній
 імлі.
Дай віри й сили. Я знаю: усе нам
 вдасться,
Бо ми – народ, і з нами Бог на цій
 святій Землі.
Співай, душа! Відкиньмо сум,
 тривоги –
Із піснею здобудемо нове життя 
і перемогу!
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКУ: нагороду отримує Валентина ПОВХ з Білина.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1935
Читати далі

Повідомлення в номер / Їх добрий слід на землі

15.11.2018

земляЇх добрий слід на землі

Я намагаюся дивитися на життя по-філософськи, усвідомлюючи істину, що все тече, все змінюється і нічого не повторюється. Не можу змиритися лише з одним – це коли деякі теперішні політики, очільники органів влади, господарники забувають  про тих, хто жив і працював раніше, й самовпевнено вважають, що все  хороше почалося саме з них.
Однак правда полягає в тому, що сучасне народилося в минулому, яким би іноді трагічним і заплутаним воно не було. Тому сьогодні я нерідко з ностальгією згадую людей, з котрими колись працював, спілкувався, ким захоплювався і пишався. Багато таких особистостей працювало в агропромисловому комплексі Ковельщини.  
Головну роль у не такі вже й   далекі часи в аграрному секторі відігравали "командири" сільськогосподарського виробництва – голови колгоспів і директори радгоспів. Від них вирішальною мірою залежали успіхи того чи іншого трудового колективу, морально-психологічний клімат у ньому, заробітна платня й умови праці людей, їх побутові умови. У 90-их роках минулого сторіччя, коли починалося  "реформування" села,  яке подекуди звели до руйнування надбаного селянами, розкрадання власності, що належала громадам, як тільки не називали очільників колективних господарств. І "червоними баронами", і "сучасними поміщиками й експлуататорами", і "волюнтаристами та узурпаторами".
Безперечно, були тоді різні керівники – і п'янички, і аморальні особи, і глухі до потреб людей. Але сьогодні мова не про них, а про тих, хто залишив добрий слід на ковельській землі.
Звичайно, для того, щоб бодай коротко розповісти про всіх тодішніх голів колгоспів і директорів радгоспів, місця в газеті не вистачить. Тому обмежуся згадками лишень про декого з них. Найперше в моїй пам'яті  постає образ Леоніда Васильовича Кулаковського, фронтовика.
Це був вимогливий, принциповий і разом з тим душевний і чуйний керівник. Завдяки його енергії, ініціативності, організаторським здібностям любитівський колгосп, в якому, коли не помиляюся, було п’ять  бригад, у важкий повоєнний час став високорентабельним господарством, де велику увагу приділяли і тваринництву, і рослинництву, і механізації трудомістських процесів. Леоніда Васильовича  розуміли і спеціалісти, і трудівники полів, і ферм, а він розумів їх. Тому працювали дружно, злагоджено і одними з перших на Волині вийшли у "мільйонери". 
Леонід Кулаковський по-батьківському дбав про людей праці, багато з яких було відзначено високими державними нагородами. Звання Героя Соціалістичної праці носив машиніст льонопереробного агрегату  С. С. Калинюк, орденоносцями були ланкова  Л. С. Ваврик, комбайнер Л. І. Дубенський, доярка   М. М. Остапюк та багато інших. Завдяки увазі і турботі голови тут виросли висококваліфіковані спеціалісти сільського господарства – Г. Д. В'юн, О. С. Гетьман, В. М. Самчук, які пізніше очолили відповідальні ділянки виробництва.
Л. В. Кулаковський та його "команда" постійно дбали про соціально-економічний розвиток сіл. В Рокитниці за кошти господарства був збудований  чудовий клуб. В Любитові осередком духовності став місцевий будинок культури, при якому тривалий час діяла Народна хорова капела. Належний рівень медичного обслуговування забезпечувала місцева лікарня, від якої нині залишилися лише згадки.
Незважаючи на всі заслуги, великий авторитет, Леонід Васильович Кулаковський до кінця життя залишився скромною, порядною людиною, яка не нажила великих статків, але залишила гарний слід на волинській землі.
l
Ще одним "титаном" аграрної галузі Ковельщини був теж фронтовик, Герой Соціалістичної праці Микола Іванович Васюк. Його "дітище" – колгосп "Україна", куди входили бригадні села Дубове, Вербка, Бахів. Микола Іванович постійно "мірявся" силами з Леонідом Кулаковським. І хоч масштаби виробництва тут були менші, якісні показники господарювання не надто різнилися.
Завдяки Миколі Васюку здійснено великий обсяг житлового будівництва, благоустрою населених пунктів, проведено газифікацію, створено належні умови праці і відпочинку. Він і сам працював "клято", і цього ж вимагав від підлеглих фахівців. Як і Кулаковський,  не нажив ані великого рухомого, ані нерухомого майна. Всього себе віддав людям. І дуже шкода, що його традиції наступники не зуміли зберегти…
l
Не можу у своїх нотатках не згадати голову колгоспу імені Мартинюка, учасника партизанського підпілля Олександра Кириловича Стасюка. Це теж було одне з найбільших господарств Ковельщини, яке об'єднувало п'ять бригад. Незважаючи на його "громіздкість", Олександр Кирилович встигав впродовж робочого дня скрізь побувати, поспілкуватися з трудівниками полів і ферм.
В Жмудчому знаходилася молочнотоварна ферма, доярки якої досягли у той час рекордних надоїв молока – по 4 тисячі з лишком на фуражну корову. Розвинутим було і м'ясне скотарство, і рослинницька галузь. Недарма ж Олександра Кириловича нагородили орденом Трудового Червоного Прапора, як, зрештою, відзначили державними нагородами й багатьох інших трудівників.
І знову ж таки голову відзначила надзвичайна скромність, доброта душі, щирість. Ці риси передалися й доньці Лілії Олександрівні, яка пов'язала свою долю з медициною, онучкам Тетяні Василівні, нині директору Ковельського промислово-економічного коледжу ЛНТУ, і Наталії Василівні, працівниці банківської сфери.
l
Добрий слід на волинській землі залишили Андрій Кононович Щибря з Голоб, його наступник  Валентин Якович Приступа, Федір Давидович Гейчук з Поворська, Василь Григорович Мороз із Колодяжного, Григорій Вишневський з Білашева, Іван Дмитрович Халамай з Велицька, Анатолій Григорович Чабан із Зеленого, Василь Лаврентійович Вовчик з Уховецька,  Михайло Васильович Борисенко з Мощеної, Сергій Степанович Шульгач  з Білина, Володимир Степанович Карпюк зі Скулина, Іван Іванович Мусевич з Кричевич та багато, багато інших.
Естафету ветеранів прийняли молодші за віком господарники. Першим тут хочу згадати Заслуженого працівника сільського господарства України Володимира Юхимовича Потапчука, директора СТзОВ "Зоря", який проходив школу життя в згаданого вище Івана Халамая. Володимир Юхимович – це людина, якою я завжди захоплююся, бо бачу у ньому вогонь дерзання, творчості і пошуку, що, на жаль, властиве далеко не кожному сучасному керівнику. Велику честь йому робить і те, що слідами батька впевнено крокує син.
Вірними послідовниками свого наставника Миколи Івановича Васюка стали Віталій Володимирович Карпюк, Григорій Іванович Куденчук. Про останнього хочу сказати більше, адже у ці дні він відзначає поважний  ювілей – 70-річчя від дня народження. З ним ми навчалися в одному класі СШ № 3. По закінченню її він вирішив присвятити своє життя селу, яке дало йому крила для злету. Декілька років очолював колгосп у селі Доротищі, пізніше – управління агропромислового розвитку в Ковелі.  
Пізніше наші шляхи розійшлися. Але нині, наскільки знаю, працює у  Боблах Турійського району. Колись тутешнє господарство очолював легендарний Герой Соціалістичної Праці Олексій Сильвестрович Панасюк. Тож, бажаючи Григорію Івановичу всіляких гараздів  з нагоди ювілейного дня народження, щиро дякую від себе і від усіх його колишніх колег за відданість важкому хліборобському ремеслу, вірність традиціям своїх вчителів. Миру, добра й Божого милосердя тобі, друже!
Найкращі слова хочеться адресувати й нашим славним жінкам, які на своїх тендітних плечах несли або несуть нелегкий тягар обов'язків керівників сільськогосподарських підприємств. Доземний уклін Вам, Тетяно Василівно Зінчук із Сільця, Валеріє Адамівно Яромчук із Брухович, Поліно Іванівно Клімчук з Козлинич та ще багатьом славним трудівницям Ковельщини. Хай Господь дає Вам здоров'я, силу, натхнення на многії і благії літа, а любов, повага людей супроводжують постійно!
l
У своїх коротких нотатках я згадав далеко не всіх будівничих  агропромислового комплексу Ковельщини. Чимало з них уже пішли у Вічність, дехто перебуває на заслуженому відпочинку, окремі ще й досі продовжують працювати. Їм  ніколи не було легко, непросто доводиться й тим, хто продовжує їх справу сьогодні. Наш обов'язок – пам'ятати кожного, кого вже немає з нами, шанувати тих, хто вирощує хліб, виробляє молоко і м'ясо сьогодні. 
Знаю, що в багатьох селах району останніми роками з'явилися молоді, перспективні, думаючі господарі землі, котрі відроджують рільництво і тваринництво, дають селянам роботу, дбають про соціальний розвиток населених пунктів. Це бачимо в Облапах, Дубовому, Козлиничах, Ситовичах, Великому Порську, в окремих особистих і фермерських селянських господарствах.
А це означає, що хліборобському роду нема й не буде переводу, що українське село не вмре, не загине. А житиме село – житиме й Україна.
Микола ВЕЛЬМА.
Я намагаюся дивитися на життя по-філософськи, усвідомлюючи істину, що все тече, все змінюється і нічого не повторюється. Не можу змиритися лише з одним – це коли деякі теперішні політики, очільники органів влади, господарники забувають  про тих, хто жив і працював раніше, й самовпевнено вважають, що все  хороше почалося саме з них.
Однак правда полягає в тому, що сучасне народилося в минулому, яким би іноді трагічним і заплутаним воно не було. Тому сьогодні я нерідко з ностальгією згадую людей, з котрими колись працював, спілкувався, ким захоплювався і пишався. Багато таких особистостей працювало в агропромисловому комплексі Ковельщини.  
Головну роль у не такі вже й   далекі часи в аграрному секторі відігравали "командири" сільськогосподарського виробництва – голови колгоспів і директори радгоспів. Від них вирішальною мірою залежали успіхи того чи іншого трудового колективу, морально-психологічний клімат у ньому, заробітна платня й умови праці людей, їх побутові умови. У 90-их роках минулого сторіччя, коли починалося  "реформування" села,  яке подекуди звели до руйнування надбаного селянами, розкрадання власності, що належала громадам, як тільки не називали очільників колективних господарств.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 872
Читати далі
15.11.2018 Мороз Оксана Леонідівна
Клуб “4х4 “Буран”: 
драйв та екстрім

20181028_135110Клуб “4х4 “Буран”:  драйв та екстрім

Нещодавно неподалік Ковеля,  в селі Зеленому,   відбулись цікаві  спортивні перегони серед позашляховиків  аматорського клубу  "Клуб 4 х 4 Буран" і запрошених гостей. 
Так, у видовищних змаганнях, які проходили тут не вперше,  взяли участь екіпажі з сусідньої  Білорусі, а також автолюбителі з Володимира-Волинського, Любомля, Луцька, Ковеля та Люблинця.
Варто зазначити, що  клуб, який об'єднав людей із спільним захопленням,  діє в нашому місті  майже десять років.  Тут майстри, справжні умільці справи, яка пов'язана з  металом, ремонтують і переобладнують машини, даруючи "залізним коням", так би мовити, "друге життя". 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1712
Читати далі

Повідомлення в номер / Вся влада – в бандитів

15.11.2018

катерина4 листопада відійшла у Вічність активістка, волонтер, політик Катерина ГАНЗЮК на 34-му році життя. Щиро співчуваю рідним, близьким! Наша країна втратила ще одного патріота.

Її пам'яті присвячую ці поетичні рядки.

Любила Україну, мов дитя,

Леліяла у серці рідну мову.

Волошкою росла, де скрізь стерня,

Щодня долаючи полову.

Цвіла десь на Херсоні квітка та,

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 739
Читати далі

Повідомлення в номер / Промениться світло любові

15.11.2018 Семенюк Анатолій Володимирович

llogo1Промениться  світло  любові

На творчому небосхилі нашого краю сяйнула яскрава зірка талановитого митця Валентина Данилюка. Сяйнула і… не згасла!  Бо й сьогодні від неї промениться світло любові до рідної батьківської землі.
Талант художника-скульптора розквітав, розвивався і утверджувався у мистецьких студіях Львова. Мешкав і працював у Рівному, Івано-Франківську. Проте душу зігрівала закоханість в синьооку, золотоволосу, барвистим вінком заквітчану  Волинь.
Саме тут дорогоцінними сапфірами заіскрився талант Валентина Данилюка в скульптурі, графіці, акварелі, олії. Нікого не залишать байдужими його "Батьківська хата", "Портрет матері", скульптурна композиція Лукаша і Мавки із "Лісової пісні" Лесі Українки, погруддя Андроника Лазарчука, художника і педагога з Уховецька. А ще ці тихі, заспокійливі пейзажі – диво! Мов птахи з рідного гнізда, розлетілися його картини та скульптури по всій Україні. Знайшли вони своє гідне місце в Канаді, Аргентині, Великобританії, Німеччині, Білорусі, Польщі.
Творчість Валентина Петровича неодноразово презентували на всеукраїнських та обласних виставках. Вагомий доробок життя…
 14 листопада Валентину Петровичу Данилюку мало б  виповнитися 80.
З висоти, віддаленої від земного життя у кілька років, нам бачиться видатна особистість краю, належно не поцінована владою, але пошанована людьми. Це і є заслужена найвища нагорода. Портрет митця: яким ми бачимо його?
Валентин Данилюк – це:
– щирий друг, з яким сміливо можна було йти  в розвідку або підкорювати неприступні гори;
– талановитий митець: художник, скульптор, який залишив неоціненний скарб своїх творчих робіт, що будуть слугувати нащадкам;
– патріот України і просто добра Людина з великої літери.
Пам'ятаємо. Шануємо. Не забуваємо.
Поетичні рядки для тебе, друже:
Валентину Данилюку
Усе мовчить в холоднім,
     темнім просторі.
Чому так рано гілка творчості
  зів'яла?
Верни його для нас, наш
      милий Господи!
Сльоза скотилася, на
      спомин мій упала.
У тій сльозі – твій образ,
      творчі кроки,
Пейзажі неповторні рідної
      Волині –
Вони навіюють в бентежну
          душу спокій,
Від них молитва тиха в небо
 лине.
А он пожежа – червоні, дивні
 маки
Хтось з Космосу розсіяв.  А,
    може, це є кров?
І поруч, мов жива, –
  скульптура Лесі-Мавки,
Й закоханий Лукаш,  їх вічная
 любов.
l
Туман густий приліг на
       соннім плесі,
Безжурний окунь  сплесне,
      й знову тиша.
– Рибалка – диво. Вона лікує
        стреси. –
Сказав, і вже рука нові
         етюди пише.
"Батьківську хату", портрет
       своєї матері…
Поглянеш – таке все
  близьке, рідне, дороге.
Відійдуть біль, тривоги і не
  знатимеш,
Що ангел-охоронець Мама
     тебе береже.
Здається, ми й не
  розлучалися з тобою.
Ще вчора у каміні веселе
    полум'я  палало.
Про вічне розмовляли.
   Думки пливли рікою,
Бувало, келих за здоров'я
 підіймали.
l
Твій рідний край – душа
     твоя і мова.
Волинь. Секунь, озера, поле
        й ліс.
Смиренний, добрий – до
  нас приходиш знову.
Чому трагічний стався долі
 зріз?
Можливо, це був віщий
    поклик з неба –
В пошані ж там мистецьке
  ремесло?
Рай змалювати – для цього
        є потреба,
Щоб на Землі зерно любові
  проросло.
На виднім місці в затишній
  кімнаті
Твоя картина. Вона щодня
    нагадує про тебе.
Сьогодні ювілей – душевне,
           миле свято
І… вічний спокій. Щасливим
        будь на небі!
Анатолій СЕМЕНЮК.
На творчому небосхилі нашого краю сяйнула яскрава зірка талановитого митця Валентина Данилюка. Сяйнула і… не згасла!  Бо й сьогодні від неї промениться світло любові до рідної батьківської землі.
Талант художника-скульптора розквітав, розвивався і утверджувався у мистецьких студіях Львова. Мешкав і працював у Рівному, Івано-Франківську. Проте душу зігрівала закоханість в синьооку, золотоволосу, барвистим вінком заквітчану  Волинь.
Саме тут дорогоцінними сапфірами заіскрився талант Валентина Данилюка в скульптурі, графіці, акварелі, олії. Нікого не залишать байдужими його "Батьківська хата", "Портрет матері", скульптурна композиція Лукаша і Мавки із "Лісової пісні" Лесі Українки, погруддя Андроника Лазарчука, художника і педагога з Уховецька. А ще ці тихі, заспокійливі пейзажі – диво! Мов птахи з рідного гнізда, розлетілися його картини та скульптури по всій Україні. Знайшли вони своє гідне місце в Канаді, Аргентині, Великобританії, Німеччині, Білорусі, Польщі.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 889
Читати далі