Ліна – Галина Абрамівна Браіловська  все життя працювала педіатром, часто ходила   на виклики в будь-яку пору доби  і погоду, де на неї чекали хворі дітки, яких вона дуже любила, як рідних. Хоча лікарем не хотіла бути ніколи. Та в Киргизії (куди у війну евакуювали сім’ю Браіловських) було всього три інститути: педагогічний, сільськогосподарський і медичний. В перших двох Ліна себе не знаходила – відчувала, що то не її. Тож довелося обирати медицину.

Браіловська Галина Абрамівна народилась у 1927 році в с. Погребищі Вінницької області. Колись вона була Ліною, а як довелось виробляти паспорт,  то сказали, що такого імені немає, і дописали дві букви: Г і А. Так Ліна стала Галиною. 

До війни дівчина встигла закінчити 7 класів. Почалася війна, і сім’ю Браіловських евакуювали в Киргизію. Там Галина Абрамівна закінчила 10 класів і один  курс медінституту. Чотири роки прожили в Киргизії, а після війни сім’я повернулася назад в Україну. Тут дівчина перевелась у Львівський медінститут. 

Навчаючись у Львові, Ліна-Галина на всьому економила: додому їхала без білета на східцях вагона, притискаючи до грудей дві буханки хліба, що отримала на карточку, знаючи, що вдома на неї чекають батьки і брат. А сама студентка харчувалась якимось супчиком чи кашею, що варила раз на день.

В 1950 році, після закінчення медінституту, Галину Абрамівну направляють на роботу терапевтом у Луків Турійського району Волинської області. На той час то був райцентр. Тоді їй виплатили «підйомні» 500 рублів (на старі гроші), тож радощам не було меж. Це був ніби цілий мільйон. Гроші Галина віддала мамі, щоб допомогти батькам. 

Там жінка працювала, доки не звільнилось місце районного педіатра, а як Луків став селищем,  то Браіловську перевели у Ковель, де вона з 1960 року і до виходу на пенсію працювала дитячим педіатром. 14 років була завідуючою поліклінікою. 

Отримала квартиру. Серце боліло лікареві, коли вмирали дітки. А вмирали по тій причині, що батьки іноді  пізно зверталися за медичною допомогою. Вся трудова діяльність Галини Абрамівни пройшла у викликах: то в пологовий будинок, то в лікарню, то хтось удома чекає з хворою   дитиною.

З самого дитинства Браіловська Г. А. брала участь у художній самодіяльності, бо мала гарний голос.

Виступала на різних концертах  в складі хору медпрацівників,  їздила по селах з колегами. Кожен рік бувала  за  туристичними путівками в Батумі, Гаграх, Сочі, Тбілісі, Баку, Єревані. А коли випало  у Києві  підвищувати  кваліфікацію,  щодня відвідувала оперний театр, де передивилась усі вистави.

…Віддаючи всю себе праці, Браіловська Г. А. не створила сім’ї – не судилося. Всю свою любов вона віддала чужим дітям, котрих  любила, як рідних. Пройшли роки, частенько підводить здоров’я. Та життя прожито недаремно: вдячні колишні пацієнти дякують лікарю, вітають з днем народження. А це – найбільша нагорода! 

Галина Оліферчук.

НА ЗНІМКУ: Галина БРАІЛОВСЬКА.

Фото з домашнього архіву.

Ліна – Галина Абрамівна Браіловська  все життя працювала педіатром, часто ходила   на виклики в будь-яку пору доби  і погоду, де на неї чекали хворі дітки, яких вона дуже любила, як рідних. Хоча лікарем не хотіла бути ніколи. Та в Киргизії (куди у війну евакуювали сім’ю Браіловських) було всього три інститути: педагогічний, сільськогосподарський і медичний. В перших двох Ліна себе не знаходила – відчувала, що то не її. Тож довелося обирати медицину.

Браіловська Галина Абрамівна народилась у 1927 році в с. Погребищі Вінницької області. Колись вона була Ліною, а як довелось виробляти паспорт,  то сказали, що такого імені немає, і дописали дві букви: Г і А. Так Ліна стала Галиною. 

До війни дівчина встигла закінчити 7 класів. Почалася війна, і сім’ю Браіловських евакуювали в Киргизію. Там Галина Абрамівна закінчила 10 класів і один  курс медінституту. Чотири роки прожили в Киргизії, а після війни сім’я повернулася назад в Україну. Тут дівчина перевелась у Львівський медінститут. 

Навчаючись у Львові, Ліна-Галина на всьому економила: додому їхала без білета на східцях вагона, притискаючи до грудей дві буханки хліба, що отримала на карточку, знаючи, що вдома на неї чекають батьки і брат. А сама студентка харчувалась якимось супчиком чи кашею, що варила раз на день.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 522

Темп!!! Темп!!! Темп!!! Ювілейний рік міста, що уже стартував, – це не марафон, а стаєрська  дистанція. І щоб її переможно подолати, служби та відділи виконавчої влади уже включилися у цей стрімкий забіг.

Приємно, що до ковельчан долучилися "чемпіони" краєзнавства та історичної науки із  обласного центру.  31 січня ц. р. до Ковеля прибули Геннадій Бондаренко, професор Східноєвропейського Національного університету, голова обласної організації Національної спілки краєзнавців України та  Анатолій Силюк, директор Волинського краєзнавчого музею.

Важливість зустрічі провідних науковців обласного центру і представників місцевої влади очевидна – адже потрібно розставити всі крапки над "і" у питаннях проведення Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, завдання якої – визначити місце  Ковеля і ковельчан в історії Волині, України та Європи. Зустріч очолив Ігор Прокопів, заступник міського голови. Це ще раз підкреслює важливість заходу і відповідальність за його проведення. В нараді взяли участь також керівники окремих відділів та управлінь міськвиконкому, краєзнавці.

Визначено, що науково-практична конференція орієнтовно відбудеться у Ковелі 18-19 жовтня ц. р. Місце проведення – Народний дім "Просвіта". До участі в конференції будуть запрошені науковці з Луцька, Львова, Києва, Рівного, Острога, Житомира, краєзнавці та історики Ковельщини, зацікавлені особи з сусідніх районів області. Чільне місце у цьому розлогому списку займають працівники музею Лесі Українки в Колодяжному та історичного музею міста.

Передбачено участь у конференції учнів та студентів шкіл навчальних закладів Ковельщини, проведення "малої" науково-історичної конференції за їх участю.

Наукові роботи слід подати до 5 вересня. Оргкомітет, склад якого буде затверджено відповідним розпорядженням міського голови, працюватиме у визначеному режимі.

Звернено особливу увагу на дослідженні новітньої історії Ковельщини, висвітлення важливих подій та життєдіяльності видатних особистостей краю, серед яких маємо не забути Героїв АТО,  Небесної Сотні, учасників української революції, століття якої відзначаємо. 

Необхідно розкрити в історичних паралелях культурно-просвітницьке та духовне життя ковельчан, повернутися обличчям до пам'ятників та пам'яток, дослідити їх історію та значимість. Вінцем роботи стане науковий збірник, у якому будуть надруковані кращі статті та нариси.

На нараді порушено інші важливі питання, про які повідомлятимуть місцеві засоби масової інформації.

Що ж, темп задано, тож – вперед з попутнім вітром! Переможцями стануть всі, хто візьме участь у ювілейному "забігу". А славу віддамо рідному квітучому Ковелю.

Хай щастить!

 Анатолій СЕМЕНЮК.

Темп!!! Темп!!! Темп!!! Ювілейний рік міста, що уже стартував, – це не марафон, а стаєрська  дистанція. І щоб її переможно подолати, служби та відділи виконавчої влади уже включилися у цей стрімкий забіг.

Приємно, що до ковельчан долучилися "чемпіони" краєзнавства та історичної науки із  обласного центру.  31 січня ц. р. до Ковеля прибули Геннадій Бондаренко, професор Східноєвропейського Національного університету, голова обласної організації Національної спілки краєзнавців України та  Анатолій Силюк, директор Волинського краєзнавчого музею.

Важливість зустрічі провідних науковців обласного центру і представників місцевої влади очевидна – адже потрібно розставити всі крапки над "і" у питаннях проведення Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, завдання якої – визначити місце  Ковеля і ковельчан в історії Волині, України та Європи. Зустріч очолив Ігор Прокопів, заступник міського голови. Це ще раз підкреслює важливість заходу і відповідальність за його проведення. В нараді взяли участь також керівники окремих відділів та управлінь міськвиконкому, краєзнавці.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 465

Нещодавно в місті Києві у приміщенні Верховної Ради України відбулась заключна частина Всеукраїнського  проекту "Місцеве самоврядування. Народні обранці".

На цьому масштабному заході Волинську область представляв голова фракції Радикальної партії Олега Ляшка  в Ковельській районній раді В'ячеслав Шворак. На урочистій церемонії нагородження він був удостоєний медалі "За розвиток української державності" та Подяки.

– Наша Україна обов'язково стане державою самодостатніх самоврядних громад, якщо інтереси місцевих мешканців відстоюватимуть такі ініціативні депутати, як  В'ячеслав  Шворак. Він не лише активний партієць, але й спонсор різноманітних районних шкільних та просвітницьких заходів на Ковельщині, постійно матеріально підтримує районну туристичну команду.  А ще є організатором громадських акцій щодо припинення незаконного вивезення лісу-кругляка, захоронення відходів  ветсанзаводу.  

Наш колега – ініціатор багатьох  депутатських звернень та запитів до органів влади. Щиро вітаю В'ячеслава Шворака із заслуженою нагородою і бажаю нових партійних та депутатських звершень, – говорить керівник Радикальної партії на Волині Володимир Кравценюк.

Представники депутатського корпусу Радикальної партії на Ковельщині постійно здобувають відзнаки всеукраїнського рівня. Минулоріч лідер Радикальної партії Олег Ляшко Подякою відзначив  вагомі депутатські та партійні здобутки ще одного представника цього осередку – депутата Ковельської районної ради, вчителя з Облап Віктора Сидорчука.

Хочу зазначити, що в період створення Люблинецької об'єднаної територіальної громади В'ячеслав Шворак відзначився активною громадянською та правовою позицією. Він був одним з ініціаторів  процесу  децентралізації на Ковельщині, доклав багато зусиль для становлення Люблинецької ОТГ, налагодження  роботи та перших самостійних кроків її.

Хочеться сподіватися, що це не останні нагороди В'ячеслава Шворака, як, зрештою, інших його колег-однопартійців. Адже вони живуть і працюють під гаслом: "Слово кріпити ділом!".

Олександр ПАСЕНКОВСЬКИЙ,

заступник голови  Ковельської районної ради, голова

райпарт-організації Радикальної партії Олега Ляшка.

НА ЗНІМКАХ: В'ячеслав ШВОРАК під час нагородження; загальний вигляд медалей " За розвиток української державності".

Фото з архіву автора.

l

Від редакції: щиро вітаючи В'ячеслава Шворака із високими відзнаками його депутатської діяльності, заодно дякуємо за спонсорську допомогу в передплаті "Вістей Ковельщини" для активістів громадського і культурно-мистецького життя села Кругеля – Любові Євтух, Ольги Вінницької, Марії Білашук, Мирослави Римарук, Марії Долонько, Наталі Данилюк, Галини Войтюк. З 1 березня  завдяки депутату вони отримуватимуть наше видання  безкоштовно до кінця 2018 року.

Нещодавно в місті Києві у приміщенні Верховної Ради України відбулась заключна частина Всеукраїнського  проекту "Місцеве самоврядування. Народні обранці".

На цьому масштабному заході Волинську область представляв голова фракції Радикальної партії Олега Ляшка  в Ковельській районній раді В'ячеслав Шворак. На урочистій церемонії нагородження він був удостоєний медалі "За розвиток української державності" та Подяки.

– Наша Україна обов'язково стане державою самодостатніх самоврядних громад, якщо інтереси місцевих мешканців відстоюватимуть такі ініціативні депутати, як  В'ячеслав  Шворак. Він не лише активний партієць, але й спонсор різноманітних районних шкільних та просвітницьких заходів на Ковельщині, постійно матеріально підтримує районну туристичну команду. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 475

Микола Герес: "Вдячний Богу 

за  дар  бути  музикантом 

й  художником"

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 971

Ковель став 34-им містом України, де запрацювали патрульні поліцейські: третього лютого відбулось відкриття відділу організації несення служби в місті Ковелі Управління патрульної поліції у Волинській області (на знімках).

Відділ підпорядковуватиметься Управлінню патрульної поліції у Волинській області та обслуговуватиме виклики, які надходитимуть на службу “102” у м. Ковелі.

Відділ очолив 34-річний майор поліції Тарас Михалко, який працював старшим інспектором з особливих доручень УПП у Волинській області.

В урочистостях з нагоди відкриття відділу взяли участь заступник Голови Національної поліції України Олександр Фацевич, перший заступник начальника Департаменту патрульної поліції Олексій Білошицький, керівники місцевих підрозділів поліції та інших правоохоронних органів, представники влади та громадськості.

Олександр Фацевич зазначив, що відтепер понад 80 поліцейських цілодобово охоронятимуть публічну безпеку в місті Ковелі.

"Мені приємно, що ми продовжуємо нашу реформу і відкриваємо патрульну поліцію в районних центрах. Наша рідна Волинь має завжди бути першою. Сьогодні у ваших лавах чимало поліцейських з інших управлінь України, які на початку нададуть допомогу по службі. Набір до лав патрульної поліції Ковеля триває. Я хочу, щоб тут працювали, в першу чергу, ковельчани, волиняни. Закликаю поліцейських бути порядними, професійними та чесними, а громадян – підтримувати їх та довіряти", – сказав підполковник поліції Олександр Фацевич.

Олексій Білошицький пригадав, як більше 2 років тому, 19 грудня 2015 року, відкривали патрульну поліцію Луцька.

"Зараз це вже Управління патрульної поліції у Волинській області, адже функції патрульної поліції розширились, нині ви працюєте на трасах державного та міжнародного значення. Реформа триває, і патрульна поліція скоро буде в кожному місті. Від щирого серця бажаю вам гарних змін, повератися додому живими й здоровими. У ковельчан прошу підтримки, яка зараз дуже необхідна, бо ці молоді люди служать для вас", – зазначив старший лейтенант поліції Олексій Білошицький.

Начальник Головного управління Національної поліції у Волинській області Петро Шпига наголосив, ща патрульні поліцейські Ковеля стануть суттєвою допомогою для інших підрозділів поліції, адже тепер візьмуть на себе обслуговування викликів зі служби “102”. Він побажав їм успіхів та спокійних змін.

З вітальними словами звернулись керівник патронатної служби Волинської ОДА Борис Кондратюк та Ковельський міський голова Олег Кіндер.

Також присутні виконали Державний гімн України і вшанували хвилиною мовчання полеглих за волю та мирне небо України.

Представники духовенства освятили службові автомобілі патрульних.

Музичний супровід здійснював військовий оркестр прикордонного загону з Луцька.

Потому охочі могли сфотографуватися з полісменами, покататись у службових автомобілях, приміряти елементи спецодягу. Найменші учасники заходу отримали кульки та сувеніри.

"Кожної зміни на службу заступатимуть у середньому 5-6 екіпажів патрульної поліції. Головні їхні функції – запобігання вуличній злочинності, стеження за безпекою дорожнього руху, реагування на виклики з лінії “102”. Ковель – непросте місто, де багато транспортних засобів, неподалік кордон, уже є чимало повідомлень, яким  необхідно приділяти посилену увагу. І ми готові наводити тут лад", – розповів керівник відділу патрульної поліції Ковеля Тарас Михалко у коментарі для засобів масової інформації.

Уже з 3 лютого всі виклики з лінії "102" надходять до патрульних поліцейських.

Відділ патрульної поліції Ковеля знаходиться за адресою: м. Ковель, вул. Незалежності, 156. Телефон чергової служби: (03352) 61-695.

Номер  виклику  поліції: 102.

За матеріалами патрульної поліції Волинської області.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Ковель став 34-им містом України, де запрацювали патрульні поліцейські: третього лютого відбулось відкриття відділу організації несення служби в місті Ковелі Управління патрульної поліції у Волинській області (на знімках).

Відділ підпорядковуватиметься Управлінню патрульної поліції у Волинській області та обслуговуватиме виклики, які надходитимуть на службу “102” у м. Ковелі.

Відділ очолив 34-річний майор поліції Тарас Михалко, який працював старшим інспектором з особливих доручень УПП у Волинській області.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 437

Громада храму священномученика Анатолія Ковельського, ніби підводячи риску під зимовими святами, 23  січня відзначала престольне свято. По-особливому душевне і урочисте для усіх, адже очолив Божественну літургію Високопреосвященніший Володимир – Митрополит Володимир-Волинський і Ковельський. 

Йому співслужили: старший благочинний Ковельської округи протоієрей Володимир Ровінський, настоятель Свято-Троїцького кафедрального собору міста Ковеля  протоієрей Микола Чубиш, настоятель нашого храму – протоієрей Олександр Кобенко та духовенство єпархії. 

Природа в цей день щедро подарувала морозяний ранок, але, незважаючи на це, вихованці недільної школи "Світлячок" з нетерпінням, весело із своїм дитячим захопленням і трепетом зустріли Владику хлібом-сіллю, вітаючи віршами та бажаючи многая літа.

Чимало прихожан та гостей свята з'єдналися в спільній молитві до священномученика Анатолія, пам'ять якого вшановували в цей день. Допомагав в молитві усім душевний спів церковного хору, яким керувала 17-річна регент Наталія Нагайчук. 

Митрополит Володимир під час проповіді подякував усім присутнім за труди в храмі і, що дуже приємно, відзначив найстарших помічниць-прихожанок, які незважаючи на вік, трудяться на Славу Божу з перших днів заснування приходу. Їм вручили грамоти. Також Владика нагородив відзнакою Володимир-Волинської єпархії настоятеля храму отця Олександра. 

Дай, Боже, щоб усі молитви до святого були почуті, а священномученик Анатолій завжди оберігав наш приход з Божою ласкою на многая-многая літа! 

Катерина БАЛИК, 

керівник недільної школи "Світлячок" при храмі священномученика Анатолія Ковельського.

НА ЗНІМКАХ: під час престольного свята у храмі.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА 

та з архіву громади храму.

Громада храму священномученика Анатолія Ковельського, ніби підводячи риску під зимовими святами, 23  січня відзначала престольне свято. По-особливому душевне і урочисте для усіх, адже очолив Божественну літургію Високопреосвященніший Володимир – Митрополит Володимир-Волинський і Ковельський. 

Йому співслужили: старший благочинний Ковельської округи протоієрей Володимир Ровінський, настоятель Свято-Троїцького кафедрального собору міста Ковеля  протоієрей Микола Чубиш, настоятель нашого храму – протоієрей Олександр Кобенко та духовенство єпархії. 

Природа в цей день щедро подарувала морозяний ранок, але, незважаючи на це, вихованці недільної школи "Світлячок" з нетерпінням, весело із своїм дитячим захопленням і трепетом зустріли Владику хлібом-сіллю, вітаючи віршами та бажаючи многая літа.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 468

Ексгібіціонізм 

як  прикмета "руського  міра"

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 610

У статті Алли Полякової йдеться про роль Ковельської філії "Союзу Українок" у відродженні гарної патріотичної традиції – вшанування пам'яті видатного українського поета, письменника і громадського діяча Тараса Шевченка в селі Колодниці.

До написаного Аллою Поляковою додаємо декілька світлин, які вміщуємо окремо. 

На фото № 1 ви бачите учасників першої акції з вшанування Великого Кобзаря (22 травня 2001 р.). На фото №2 – під час відправи поблизу символічної могили Тараса Шевченка 22 травня 2002 року (відправу звершують о. Ігор із села Городища та о. Микола із Білина) в супроводі хористів Олександри Кузьмич ("СУ" м. Ковеля) і Тетяни Відник (с. Білин).

На фото № 3 – акція в Колодниці 22 травня 2005 року. Ведуча – наша землячка, відома волинська поетеса Ніні Горик. На фото № 4 – відзначення 20-річчя відродження символічної могили Тараса Шевченка у Колодниці (1991 р.) і 10-річчя початку щорічних заходів, ініційованих Ковельською філією "Союзу Українок" 22 травня 2011 року. В останньому ряду у центрі о. Василь Фурман (с. Білин), праворуч від нього – голова районної ради Петро Якубук, ліворуч – начальник відділу культури РДА Тетяна Матяшук. Тут же – Народний аматорський фольклорний колектив “Родина”  (с. Білин), а також активні "союзянки" (зліва направо) М. Дригуля, В. Ткачук, К. Бортнюк, М. Хотинська, Г. Голубович, О. Юрченкович, М. Шепелевич, С. Рудь, А. Полякова. Сидять: праворуч – О. Мулярчук, В. Осіюк, ліворуч – Ю. Грицюк; стоїть юний співак Сашко Шевчук.

 Фото з архіву 

Ковельської філії "Союзу Українок".

У статті Алли Полякової йдеться про роль Ковельської філії "Союзу Українок" у відродженні гарної патріотичної традиції – вшанування пам'яті видатного українського поета, письменника і громадського діяча Тараса Шевченка в селі Колодниці.

До написаного Аллою Поляковою додаємо декілька світлин, які вміщуємо окремо. 

На фото № 1 ви бачите учасників першої акції з вшанування Великого Кобзаря (22 травня 2001 р.). На фото №2 – під час відправи поблизу символічної могили Тараса Шевченка 22 травня 2002 року (відправу звершують о. Ігор із села Городища та о. Микола із Білина) в супроводі хористів Олександри Кузьмич ("СУ" м. Ковеля) і Тетяни Відник (с. Білин).

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 577

(Продовження. 

Поч. в номерах "Вістей Ковельщини" за 25 січня та 1 лютого ц. р.).

"А наш символ – червона

 калина,

Наш порив – рух сміливих

 ідей,

Наша мрія – нова Україна,

Що розквітне для щастя

 людей".

(Гімн "Союзу Українок" Ковеля, слова і музика Оксани Мулярчук).

l

Пройшло майже 50 років забуття. Україна, нарешті, стала вільною. Дух свободи активізував жіночий рух в Україні: в грудні 1991 р. відновив свою діяльність "Союз Українок" України на чолі з великою Українкою –  Атеною Пашко.

Того ж року створена обласна організація "Союзу Українок". Голова її пані Любов Ганейчук активно працювала над поширенням організації на теренах області. 26 вересня 2000 року її стараннями і наполегливою працею автора цих рядків, Ганни Гнатюк і Марії Хотинської в одній з кімнат Палацу учнівської молоді ім. І. Франка  відбулись установчі збори за участю небайдужих, національно свідомих жінок Ковеля, які вирішили відродити діяльність Ковельської міської філії "Союзу Українок".

Ось вони, перші: Єлизавета Бондюк, Оксана Мулярчук, Муза Філічкіна, Ніна Сомська, Олена Юрченкович, Марія Юзефович, Інна Шворак, Іраїда Чорна, Валентина Шепшелей, Мирослава Пришляк, Галина Омельчук, Євгенія Ковальчук, Анна Ісюк, Олександра Кузьмич, Мирослава Гудим, Марія Ковальська, Лідія Оксененко, Анна Мадараш.

На зборах були присутні голова обласної організації п. Любов Ганейчук з посестрою п. Серафимою Симонович.

На зборах обраний керівний склад організації. Головою Ковельської міської філії "Союзу Українок" стала автор цих рядків, заступником голови – п. Ганна Гнатюк, членами управи – п. Єлизавета Бондюк і п. Оксана Мулярчук, скарбником – п. Марія Хотинська, секретарем – п. Лідія Оксененко.

Спершу "союзянок" було 22 особи, поступово приходили нові жінки, освоювались додаткові напрямки діяльності. До кінця 2001 р. організація зросла до 29 осіб, її поповнили: Галина Микуліч, Ніна Байчук, Любов Ткачук, Галина Білінська, Зінаїда Ткаченко.

Зросла кількість членів управи, відбувся розподіл обов'язків: Є. Бондюк – голова комісії по роботі з малозабезпеченими дітьми; Г. Голубович – директор "Школи шляхетних українок"; Л. Ткачук – голова комісії по роботі з репресованими жінками; О. Мулярчук  опікувалась культурою (фото 4).

До отримання власного приміщення збори, засідання управи, заняття "Школи шляхетних українок" (2001-2003 р.р.) проходили в Палаці учнівської молоді ім. Івана Франка, за що ми донині вдячні його керівнику п. Тетяні Середюк.

l

"Союз Українок" – жіноча громадська просвітницька організація, що спрямовує свою діяльність на відродження національних традицій і звичаїв, виховання молоді в дусі патріотизму, відродження історичної пам'яті української нації, на благодійні справи.

Беремо активну участь в громадському житті міста і району, у відзначенні пам'ятних дат, у виборах до рад різних рівнів тощо.

В останні роки, коли з'явилась загроза існуванню держави, наші жінки стали активними волонтерами.

Ентузіазм, з яким жінки взялись до роботи, був вражаючим. Г. Гнатюк опублікувала в газеті "Вісті Ковельщини" статтю про історію "Союзу Українок", завдання і напрямки діяльності відновленої організації.

Разом з М. Хотинською вони побували в школах міста, де провели зустрічі із педагогами з метою залучити освічених жінок до лав організації.

6 грудня 2000 року "союзянки" привітали військовослужбовців частини, що дислокувалась по вул. Володимирській з їх професійним святом. О. Мулярчук з вихованцями школи с. Зеленого підготували літературно-музичну композицію. З привітаннями від "Союзу Українок" виступила автор цих рядків. Керівництвом військової частини організація була нагороджена "Почесною грамотою".

В незалежній Україні поступово почали відновлюватись свята, традиційні для нашого народу. В дитячих садочках стали відзначати День Святого Миколая. Ми вирішили долучитись до цієї справи і подарувати дітям, що перебували на стаціонарному лікуванні, таке свято.

19 грудня 2000 року активістки "Союзу Українок" І. Чорна, М. Хотинська, І. Шворак, автор цих рядків, Є. Бондюк відвідали хворих малят в дитячому відділенні залізничної лікарні і в міській дитячій лікарні. О. Мулярчук і учні школи с. Зеленого піснями і віршами славили Бога, Божу Матінку, розповідали про добрі вчинки Святого Миколая, колядували. На завершення всіх дітей обдарували скромними гостинцями.

Наступного року "союзянки" Г. Микуліч і М. Шепшелей долучили до цього заходу театралізоване дійство, підготовлене ними в Благовіщенській церкві. Чотири роки поспіль ми власним коштом організовували свято для дітей міської дитячої лікарні.

2004 року звернулись до міського голови Я. Шевчука з пропозицією провести захід разом. 19 січня в дитячій міській лікарні були присутні міський голова Я. Шевчук із заступником Б. Зінчуком, завідувач і члени колективу дитячої лікарні, "союзянки". О. Мулярчук зі своїми вихованцями підготувала нову програму святкування (фото 1).

Гарні подарунки від міського голови дітям дарував "Святий Миколай". Надалі ця традиція святкування продовжилась на рівні міської влади.

l

29 січня 2001 року – День пам'яті Героїв Крут. Про подвиг юнаків тоді мало хто знав. Відчуваємо обов'язок відновлювати історичну пам'ять. Їдемо у військову частину уже по вул. Ватутіна (тепер В. Кияна). М. Хотинська і  автор цих рядків зачитують підготовлені реферати, їхні виступи підсилюють патріотичні вірші і пісні, які з своїми вихованцями підготувала О. Мулярчук.

Через рік до нашого складу додається хор хлопчиків школи № 3 під керівництвом Жанни Будкової. Черговий офіцер вражений – досі він навіть не чув про цю героїчну сторінку нашої історії.

15 квітня, на Великдень, "союзянки" церков Св. Дмитра Солунського і Св. Андрія Первозванного  організували збір пасок і крашанок. О  6.00 год. священики Анатолій Александрук, Дмитро Кекляк і Михайло Цвинкелевич урочисто відслужили молебень в колонії для неповнолітніх. В руках її вихованців горіли свічки, які їм роздали Г. Гнатюк, Л. Ткачук, автор цих рядків. Після  молебню малолітні в'язні розговілись писанками і пасками, які їм привезли "союзянки".

Травень 2001 року. День Матері. Активістки "СУ" Ніна Байчук із студентами машинобудівного технікуму, тріо "Райдуга" у складі Оксани Мулярчук, Світлани Осокіної і Жанни Будкової, заступника голови "СУ" Ганни Гнатюк завітали до виховно-трудової колонії, щоб словом і піснею нагадати засудженим про найсвятіше – любов до матері.

l

Об'єднавшись в організацію, ми відчули відповідальність за все, що відбувається навколо нас. 22 травня після невдалих перемовин з представниками РУХу, які відновили в с. Колодниці символічну могилу Т. Шевченка в 1990 р., "союзянки" невеличким складом (Л. Ткачук, І. Чорна, автор цих рядків, І. Шворак, О. Бондарук), о. Ігор Кузьмич, син і чоловік  автора цих рядків прибули в с. Колодницю. Помолились, поклали квіти, читали твори Т. Шевченка, співали пісні на його слова. 

Відтоді ми щороку звертались до владних структур міста і району з проханням надати транспорт, подбати про благоустрій території, впорядкування могили, організовували захід спершу своїми силами, а далі почали залучати інших ведучих, виконавців.

В 2005 році ведучою була Ніна  Горик.  З 2006 року вшанування пам'яті Кобзаря організовує відділ культури району (керівники Андрій Мигуля і Тетяна Матяшук). 

Алла ПОЛЯКОВА.

На ФОТО 2 – “союзянки” під час свята книги (2005 р.); на фото 3 – у новій світлиці у дитсадку № 3 (2001 р.).

(Далі буде).

(Продовження. 

ххх

Пройшло майже 50 років забуття. Україна, нарешті, стала вільною. Дух свободи активізував жіночий рух в Україні: в грудні 1991 р. відновив свою діяльність "Союз Українок" України на чолі з великою Українкою –  Атеною Пашко.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 714

Сказав мудрець: "Краса

 врятує світ.

Вона в Господніх істинах

 пророчих,

У ній весни буяє Сонця цвіт,

В коханні чистому – краса

 жіноча".

l

Красуня ненаглядна:  очі – дві

 криниці,

Глибокі, лагідні, закохані 

в весну.

Тону у них – спаси мене, 

царице –

Сьогодні знов до опівночі 

не засну.

В твоїй красі купатимусь, як 

в морі,

Згадаю дотик губ твоїх

 медових,

Присплю в вечірній тиші сум 

і горе,

І вкотре осягатиму закоханості

 мову.

Я буду мріяти. Чекати

 нетерпляче,

Щоб хоч би поглядом

 торкнутися душі.

Я щасливію, коли тебе 

побачу –

Тоді на крилах юності

 являються вірші.

Жадана, мила, зірко найясніша!

Зійди з небес, чаруй  

і спокушай.

Кохання чисте – воно дано нам

 ізвище,

І лиш закохані пізнають

 справжній рай.

l

Ти закохана в ніч,

Ти закохана в зорі,

Ти закохана в подих весни.

Ти летиш вітровієм,

І хвилюється море –

Ти приходиш принцесою 

в сни.

Ти – чарівна й вродлива,

З серцем чистим, відкритим.

Диво-квітка в медових лугах.

Ти – казкова царівна.

Усміхнешся привітно,

І осанну виспівує птах.

Летять мрії у вирій,

Смуток в серце приносять.

Не летіть! Поверніться назад.

О, богине чарівна!

Чуєш: серце голосить?

Запроси в свій закоханий сад.

l

Туман осінній сивиною

Упав на скроні вже давно.

Та, мов у казці, переді мною –

Красуня: ігристе, молоде вино.

І серце пеленають пристрасті,

Закоханості келих ллється

 через край.

Дарма, що вже ступив 

на пристань,

Де Сонце котиться за небокрай,

То знов весна у душу

 проситься.

Явилась юність, мов 

той дивний сон.

"В коханні не буває осені", –

Амур шепоче в унісон.

l

Коли кохання чисте, як вода,

Коли кохання тепле, немов

 Сонце,

Коли кохання світле, 

мов зоря, –

Відкрий душі твоє віконце.

І ти пізнаєш істину пророчу,

Весни відчуєш неповторний

 цвіт

І зрозумієш, що краса жіноча

Рятує цей жорстокий світ.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Сказав мудрець: "Краса  врятує світ.

Вона в Господніх істинах пророчих,

У ній весни буяє Сонця цвіт,

В коханні чистому – краса  жіноча".

ххх

Красуня ненаглядна:  очі – дві криниці,

Глибокі, лагідні, закохані в весну.

Тону у них – спаси мене,  царице –

Сьогодні знов до опівночі  не засну.

В твоїй красі купатимусь, як  в морі,

Згадаю дотик губ твоїх  медових,

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 479