Танець – це яскраве, багатогранне творіння народу, що є емоційно-художнім специфічним відтворенням  його багатовікового життя. Для  Великого Кобзаря  Т. Г. Шевченка танець був символом національної єдності.

«Народний танець – це традиція українського народу, це яскрава специфічна форма відображення дійсності, – говорить керівник  Народного художнього колективу  ансамблю танцю «Барвінок», Відмінник освіти України Любов Василівна Ризванюк. – Він приносить радість, розкриває духовні сили, виховує естетичні художні смаки та любов до прекрасного, до рідної землі та народу». 

Саме цьому навчають дітей досвідчені хореографи ансамблю «Барвінок» – Солоп М. В., Гулечко Т. М., Панюс С. М.  А діти діляться своїм талантом, умінням з глядачами і відкривають всю красу і неповторність українського народного танцю.

Доброю традицією стала участь вихованців «Барвінка» в різноманітних конкурсах в Україні та за її межами.

Цьогорічна осінь була особливо багатою на подорожі юних танцюристів. Так, 27-28 жовтня вихованці колективу (11-12 років) брали участь у Міжнародному фестивалі-конкурсі «Day of dance 2018» у м. Львові.  Діти показали  високу хореографічну майстерність при виконанні танців «Гуцулята» та «Волинська скакуха» та завоювали перше місце. 

3-4 листопада у м. Львові  відбувся ХІХ Всеукраїнський дитячо-юнацький фестиваль мистецтв «Сурми звитяги». Цього разу діти 13-14 років виконували  найвідоміший танець України –  «Гопак». Майстерність дітей, палітра костюмів, художня  довершеність танцю вразила глядачів.

Незабутнє  свято дитячої творчості, таланту, співу та хореографії відбулося  10 листопада в м. Луцьку – фестиваль-конкурс пісні і танцю «Україна – мій дім». Натхненно і майстерно учасники ансамблю танцю «Барвінок» виконали «Польку –тірольку» і завоювали першість у конкурсі.

Фестивальну естафету 17-18 листопада від старших товаришів перейняли “барвінчата” 9-10 років.  Емоційно напруженим був їх виступ на Міжнародному фестивалі – конкурсі хореографічного та вокально-хорового мистецтва  «Сокальські  візерунки». В конкурсі  брали  участь більше, ніж 180 учасників. Це був перший виступ групи за межами рідного міста. І так склалося, що своїх вболівальників колектив майже не  привіз.   

Але під час виконання «Польки-тірольки» зал просто вибухнув оплесками, а журі аплодувало стоячи.    Оголошення переможців  –  хвилююча  мить  для всіх учасників, керівника… і «Барвінок» найкращий!  Дитячі серця переповнені радістю, гордістю, а оченята світяться щастям.

І завершили осінній фестивальний марафон учасники ансамблю «Барвінок» в м. Львові  24-25 листопада (діти віком 12-14 років) на Міжнародному фестивалі-конкурсі «Зірковий парад». Було багато значних та достойних суперників із різних міст України, але учасники колективу  ні на секунду не сумнівались у своїй перемозі. Щоденна та наполеглива праця повинна бути винагороджена.  «Барвінок»  – знову переможець!

Під час подорожей діти не тільки танцювали і змагалися, але й знайомились з красою рідної країни, відвідували визначні та історичні  місця, гуляли вулицями столиці Західної України. В останній подорожі  до м. Львова  діти долучилися до хвилини вшанування жертв Голодомору 1932-33 років. Побували у Високому замку, відвідали шоколадну та карамельну фабрики, площу Ринок  в м. Львові. Не забули і про розваги. Покаталися на ковзанах  на льодовому полі. Весело провели час на дискотеці.

Осінь 2018 року надовго залишиться в пам’яті 145 учасників – переможців Народного художнього колективу  ансамблю танцю «Барвінок». 

За вагомий внесок у розвиток культури та мистецтв дитячої та юнацької творчості талановитої молоді було відзначено дипломами керівника  Народного художнього колективу ансамблю танцю Ризванюк  Любов  Василівну та хореографів Солоп Марію, Гулечко Тетяну та Панюса Сергія. 

Щирої подяки заслуговують  батьки учасників ансамблю. Це вони надихають своїх дітей займатися танцями, вони збирають їх у дорогу і є спонсорами подорожей. Часто батьки і самі долучаються до поїздок,  і тоді це –  велика допомога хореографам й надзвичайна моральна підтримка дітей, бо найголовнішою оцінкою є батьківське слово й материнське серце. 

Співпраця педагогів, батьків і дітей принесла неперевершені результати роботи, унікальні здобутки. Висока виконавська майстерність, яскравий хореографічний талант юних артистів, художня довершеність кожного танцю, барвиста палітра костюмів та багатство музичного супроводу – ось складові частини успіху  ансамблю танцю «Барвінок»!.

Ірина МІЦКЕВИЧ та батьківський комітет ансамблю “Барвінок”.

Танець – це яскраве, багатогранне творіння народу, що є емоційно-художнім специфічним відтворенням  його багатовікового життя. Для  Великого Кобзаря  Т. Г. Шевченка танець був символом національної єдності.

«Народний танець – це традиція українського народу, це яскрава специфічна форма відображення дійсності, – говорить керівник  Народного художнього колективу  ансамблю танцю «Барвінок», Відмінник освіти України Любов Василівна Ризванюк. – Він приносить радість, розкриває духовні сили, виховує естетичні художні смаки та любов до прекрасного, до рідної землі та народу». 

Саме цьому навчають дітей досвідчені хореографи ансамблю «Барвінок» – Солоп М. В., Гулечко Т. М., Панюс С. М.  А діти діляться своїм талантом, умінням з глядачами і відкривають всю красу і неповторність українського народного танцю.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 715

Духовний простір Ковельщини наповнився ще однією світлою історичною  подією: 24 листопада ц. р. закладено і освячено наріжний камінь  та капсулу (із зверненням до нащадків)   у новозбудований фундамент церкви в ім'я блаженного Св. м. Василя Величковського.

Славні  діяння Твої, Господи! В той час, коли навколо вирує неспокій, бідність, підіймає голову зло, церковна громада з великою  вірою розбудовує святиню.

Незважаючи на сіру мряку та холод, на місці події (перехрестя вул. Відродження та Величковського) зібралося багато вірян.  Розділити радість ковельчан прибули високі гості: екзарх Луцький Йосафт Говера, вікарій Львівської провінції о. Іван Левицький, єпископ-помічник Сокальський і Жовківський  владика Петро Лоза, декан о. Богдан Іващук,  о. Сергій Василів, от. Володимир Улян. Високоповажних гостей вітають отці-ієромонахи храму Миколая Чарнецького на чолі з ігуменом  Михайлом Іваняком.

Лунає світла молитва, зігріває серця і душі присутніх. Щиросердне вітальне слово промовляє владика Йосафат.

Почесними грамотами екзарха Луцького нагороджують найактивніших будівельників та жертводавців. Заслужені слова вдячності — Євгену Задорожному, який, за словами єпископа кир. Йосафата, "вміє підняти дух вірян і всі структури Ковеля, щоб досягти мети".

Привітальне слово гостям і присутнім виголошує ігумен монастиря Миколая Чарнецького о. Михайло Іваняк. Він чи не найбільше хвилюється, адже це відповідальна та  почесна місія, і все має пройти злагоджено й організовано.

"Тут буде місто-сад!", — згадалися слова Володимира Маяковського, який, до речі, дуже любив і шанував Україну та українців. Проводячи паралелі, промовляю: "Я знаю: духовний центр тут буде, коли такії люди у нашім  славнім місті є".

Високоповажні духовні особи  беруть кельні в руки і закидають розчин. Наріжний камінь і капсулу встановлено.

Благослови всіх, Господи!

Поруч із храмом деревце тендітне листочками шелестить. Подумалось: вони будуть виростати  разом (і храм,  і клен). Пройде якийсь час, і засяють бані золотом й дерево виросте, духом та вірою наповниться. І злетить спільна молитва до неба. Почує Господь, почує блаженний Василь Величковський, і благословення та благодать повернуться до священиків, парафіян, будівничих, і запанують в той день щастя, радість та мир, любов, доброта і злагода. 

l

Коли видатні особистості, тим більше духовні, торкаються своїми діяннями міста, то воно також стає визначнішим. Тарас Шевченко, Леся Українка —  без їх животворного  духу й присутності Ковель був би збіднілішим у культурно-просвітницькому середовищі. Без блаженного Василя Величковського наш духовний простір теж був  би  набагато вужчим.

Народився блаженніший у м. Станіславові 1 червня 1903 року. Після закінчення гімназії вступив до лав Січових Стрільців. 

У 1920 році записався на Богословські курси до Львівської духовної семінарії. Дияконське освячення отримав з рук митрополита Андрея Шептицького. Таїну священства прийняв у Єпископа Луцького Йосифа Боцяна. Молодий священик відзначався глибоким розумом, різнобічними знаннями і неабияким проповідницьким талантом.

У серпні 1928 року о. Василь Величковський приєднується до місійної  групи в Ковелі. Він навертає українців до "з'єднаної" церкви. Як гриби у теплий дощ, виростають парафії і святині навколо міста. Кількість вірних греко-католиків сягає до 20 тисяч осіб.

Дослідники біографії Василя Величковського засвідчують   факт зустрічі отця Василя із Юзефом Пілсудським. Останній погодився на передачу  римо-католицького костелу ковельській християнській  спільноті. Проте з архівних  матеріалів  відомо, що греко-католикам була передана Св.-Миколаївська церква, яка у свій час належала Кінгбурзькому піхотному полку. Згодом було побудовано  в короткі терміни монастир. 

Так чи інакше, але заслуга о. Василя в розбудові церкви беззаперечна. Польській латинській церкві було не вподоби активна проукраїнська позиція місіонера-священика, і його в 1935 році відправляють до Станіславова.

Географія служіння о. Василя Величковського розлога: Кам'янець-Подільський, Тернопіль, Станіславів, Львів, Ковель та інші міста.

У квітні 1945 року з приходом "других совєтів" о. Василя заарештовують і примушують до зречення і зради своєї віри. Віра або смерть! Йому виносять смертний вирок. 3 місяці —  у камері смертників. Нарешті, вирок змінено — 10 років ув'язнення в концентраційних таборах Воркути.

Але  на засланні  він не припиняє своєї місійної  діяльності. Коли є глибока віра, то її не знищать ані тюрма, ані Москва.  Після звільнення о. Василь таємно вчить молодих семінаристів і править Літургію у приватних помешканнях.

У 1963 році в Москві він зустрічається із Митрополитом Йосифом  Сліпим. 

Саме тоді, 4 лютого в готелі о. Величковського висвячено на Єпископа і призначено  місцеблюстителем  Греко-Католицької Церкви в Україні.

У 1969 році за активну душпастирську (таємну) діяльність  Владику Василя Величковського знову заарештовують. У 1972 році хворого Єпископа звільняють з-під арешту і депортують з СРСР. За свідченням брата Василя Стеця, Владиці Величковському КДБ зробили ін'єкцію отрути сповільненої дії. Серце його  зупинилося 30 червня 1973 року у Канаді в  місті  Вінніпезі. Там і похований.

Після беатифікаційного процесу у 2001 році Папа Іван Павло ІІ оголосив Єпископа Василя Величковського блаженним мучеником за Христову Віру.

Канадські українці шанують нашого і їхнього духовного, незламного провідника віри Христової. Шануємо і ми.

Анатолій СЕМЕНЮК. 

Духовний простір Ковельщини наповнився ще однією світлою історичною  подією: 24 листопада ц. р. закладено і освячено наріжний камінь  та капсулу (із зверненням до нащадків)   у новозбудований фундамент церкви в ім'я блаженного Св. м. Василя Величковського.

Славні  діяння Твої, Господи! В той час, коли навколо вирує неспокій, бідність, підіймає голову зло, церковна громада з великою  вірою розбудовує святиню.

Незважаючи на сіру мряку та холод, на місці події (перехрестя вул. Відродження та Величковського) зібралося багато вірян.  Розділити радість ковельчан прибули високі гості: екзарх Луцький Йосафт Говера, вікарій Львівської провінції о. Іван Левицький, єпископ-помічник Сокальський і Жовківський  владика Петро Лоза, декан о. Богдан Іващук,  о. Сергій Василів, от. Володимир Улян. Високоповажних гостей вітають отці-ієромонахи храму Миколая Чарнецького на чолі з ігуменом  Михайлом Іваняком.

Лунає світла молитва, зігріває серця і душі присутніх. Щиросердне вітальне слово промовляє владика Йосафат.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 737

З настанням зими робіт в саду та городі поменшало. Все основне вже зробили: провели санітарну обрізку дерев та очищення землі від рослинних залишків, видалили поросль дерев і чагарників, зайві вуса суниці, хворі рослини. Перекопали і удобрили пристовбурні круги. У грудні в  садових рослин дуже відповідальний період – перехід у стан спокою. Деревам і чагарникам корисніше пройти цей період якнайшвидше.

Якщо восени занадто багато органіки насипали в пристовбурні кола – знизили зимостійкість дерева, тому що  органіка містить багато азоту, а він продовжує вегетацію рослин, не залишаючи часу на підготовку до зими. Ще гірший результат вийде, якщо восени внести азотних добрив більше, ніж потрібно.

На початку грудня, до настання сильних морозів, можете зрізати з дерев живці для зимового або весняного щеплення. Зберігайте їх у ящику з піском в прохолодному місці. Якщо живців не багато, можна зберегти їх у холодильнику, обгорнувши вологою тканиною і поклавши в поліетиленовий пакет. У сховищі встановіть гілки вертикально. 

Гілки для живців зрізайте з південного боку крони, із здорових врожайних дерев. Довжина гілок –  до 40 см. Заготовляючи однорічні гілки актинідії, обліпихи, жимолості, не сплутайте верхній кінець з нижнім: верхній зріз робіть прямим на 1 см вище бруньки, а нижній  косим – на 1,5 см нижче бруньки.

У актинідії бруньки  приховані під корою. Обидва зрізи – прямий і косий – робіть посередині міжвузлів. У обліпихи не сплутайте живці з жіночих і чоловічих рослин. Краще відразу позначити їх будь-яким способом.

Навесні одночасно з розпусканням бруньок з яєць виходять маленькі темні гусениці, вкриті довгими волосинками, завдяки яким вони легко розносяться вітром по саду. Кожна з них може знищити від 12 до 35 листків. В окремі роки (раз на 6-10 років) шовкопряд може сильно розмножитися і знищити все листя на деревах у саду.

При різкому зниженні температури і відсутності снігу може підмерзнути коріння, особливо молодих дерев або низькорослих. Замульчуйте пристовбурові круги компостом або перегноєм. 

Якщо випало багато снігу, при температурі близько нуля градусів скиньте його з дерев зимових сортів,  які ще з листям. Спочатку струшуйте сніг з нижніх гілок, а потім – з розташованих вище.

При випаданні снігу постарайтеся вкрити суницю, особливо 1-2-річну. Для затримання снігу розкладіть по ділянці гілки, що залишилися від обрізання дерев і чагарників, квіткові стебла. Гілки не повинні бути хворими моніліозом, борошнистою росою.

Щільний сніг – перешкода для мишей на шляху до кори  дерев і чагарників. Підсипте грунт або компост під підстави ягідних чагарників (шаром 5-8 см).

l

Якщо не побілили  дерева в листопаді, можна зробити це і в грудні, в безморозну погоду. Обв'яжіть молоді дерева, захистивши  від гризунів.

У молодих дерев скелетні гілки обережно підтягніть до стовбура і перев'яжіть шпагатом або мотузкою. Зв'яжіть і кущі смородини, аґрусу, китайської вишні. Це позбавить їх від розломів під вагою снігу.

Гарним захисним засобом є обприскування рослин вапняним молоком. Воно зменшує випаровування, а, значить, і висушування рослин, оберігає гілки від сонячних опіків. Готують розчин так: 1 кг вапна розчиняють у 10 л води і обприскують крони в безморозну погоду.

Постійно спостерігайте за плодами, які поклали на зберігання. Краща температура для зберігання більшості сортів яблук  – плюс 1-2 градуси. 

Періодично перевіряйте збереження овочів в підвалі. Для підтримки оптимальної вологості (85-90 відсотків), якщо потрібно, поставте в сховище ємності з водою. 

l

Зима – важкий час для птахів. Багато з них гинуть  від нестачі кормів і від холодів. Садівники повинні допомогти своїм пернатим друзям – варто  встановити в саду годівниці і систематично наповнювати їх.

Кормом для птахів може бути будь-яке зерно (крім гречки), насіння соняшника, крихти білого хліба. Синички люблять несолоне сало, нарізане дрібними шматочками. 

Можна проводити підзимові посіви, утеплювати грядки часнику, цибулі, багаторічних овочів компостом, розвішувати годівниці для птахів, годувати собак і кішок, залишених господарями на дачах. 

l

А ще пора подумати про те, де і що на ділянці ми будемо садити в наступному сезоні, тобто скласти план майбутніх посівів-посадок. Правильно складена  сівозміна – перший, можна сказати, головний пункт у великому переліку заходів, спрямованих на підвищення врожайності рослин, їх стійкості до хвороб, шкідників, заходів,  які не тільки зберігають, але й підвищують родючість грунту.

Беззмінне вирощування овочів призводить до накопичення шкідників, хвороб, властивих культурі, збіднення ґрунту. При зміні культур негативні наслідки нівелюються, дотримання сівозміни дозволяє щорічно отримувати високі врожаї здорових, чистих від пестицидів овочів.

Планування необхідно ще й для того, щоб визначитися, скільки якого  насіння, добрив, розсадних грунтів купити.

Візьмемо зошит і накреслимо план свого городу. Якщо пронумерувати грядки, підберемо для кожної культуру, враховуючи попередні культури і те, як вони підживлювались. Ідеально, якщо зуміємо згадати, які овочі на грядках росли не тільки в минулому сезоні, але й 2-3 роки тому.

Після картоплі можна садити будь-яку капусту, а після капусти – картоплю або томати, огірки. Томатну грядку потрібно  зайняти огірками або кабачками, гарбузами, баклажанами, перцем, томати в майбутньому сезоні “поселити” на місце огірків.

Цибуля ріпчаста непогано буде відчувати себе після гороху, квасолі або редьки. Морквою цілком можна  зайняти колишню цибульну грядку, а бурякам добре  підійде місце після перцю. Редис навесні можна посіяти в міжряддях часникової, морквяної, бурякової грядок. Зелені культури, горох, цибуля, можуть стати обрамленням суничної  ділянки.

Постарайтеся не повертати на попереднє місце раніше 3-4 років не тільки саму культуру, але й інші рослини сімейства.

Наприклад, після картоплі не садимо томати, перець, баклажани, фізаліс. Після капусти – редис, дайкон, редьку. Після цибулі не рекомендується виділити землю під часник, а після огірків – під кабачки, гарбуз.

l

Доки є час, походімо у грудні  по спеціалізованих насіннєвих магазинах. Вже можна придбати насіння культур, які довго зберігають свою схожість: капусти, томатів, огірків, кабачків, гарбуза, перцю, баклажанів, гороху, квасолі.

Насіння нового врожаю, швидше за все, буде  коштувати дорожче. А ось насіння моркви, цибулі, зелених культур краще купити пізніше – вже із свіжих партій, оскільки високу схожість вони зберігають недовго. У грудні пора готувати землю для розсади. 

Підготувала 

Орися ФІЛІПЧУК. 

З настанням зими робіт в саду та городі поменшало. Все основне вже зробили: провели санітарну обрізку дерев та очищення землі від рослинних залишків, видалили поросль дерев і чагарників, зайві вуса суниці, хворі рослини. Перекопали і удобрили пристовбурні круги. У грудні в  садових рослин дуже відповідальний період – перехід у стан спокою. Деревам і чагарникам корисніше пройти цей період якнайшвидше.

Якщо восени занадто багато органіки насипали в пристовбурні кола – знизили зимостійкість дерева, тому що  органіка містить багато азоту, а він продовжує вегетацію рослин, не залишаючи часу на підготовку до зими. Ще гірший результат вийде, якщо восени внести азотних добрив більше, ніж потрібно.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 992

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 520

Гороскоп

10 — 16  грудня 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 463

Людмила Юзинкевич – вчитель початкових класів школи № 12 м. Ковеля. Педагог майстерно створює атмосферу довіри та творчості у своєму класі. Вона вірить в кожного учня, терпляче плекає перші паростки успіхів своїх вихованців, навчає їх творчо мислити, творити нові ідеї. Людмила Євгеніївна уміє зацікавити, мотивувати наймолодших школярів, виховує у них високі моральні якості. Її людяність, доброта, працелюбність, оптимізм знаходять відгук у серцях тих, хто поруч. Пані Людмилу щиро люблять учні, шанують батьки. 

(Інтерв'ю із Людмилою Юзинкевич читайте на 4-й сторінці сьогоднішнього  номера газети).

НА ЗНІМКУ: вчитель початкових класів ЗЗСО № 12 Людмила ЮЗИНКЕВИЧ з першокласниками.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Людмила Юзинкевич – вчитель початкових класів школи № 12 м. Ковеля. Педагог майстерно створює атмосферу довіри та творчості у своєму класі. Вона вірить в кожного учня, терпляче плекає перші паростки успіхів своїх вихованців, навчає їх творчо мислити, творити нові ідеї. Людмила Євгеніївна уміє зацікавити, мотивувати наймолодших школярів, виховує у них високі моральні якості. Її людяність, доброта, працелюбність, оптимізм знаходять відгук у серцях тих, хто поруч. Пані Людмилу щиро люблять учні, шанують батьки. 

(Інтерв'ю із Людмилою Юзинкевич читайте на 4-й сторінці сьогоднішнього  номера газети).

НА ЗНІМКУ: вчитель початкових класів ЗЗСО № 12 Людмила ЮЗИНКЕВИЧ з першокласниками.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 552

Погода у Ковелі 

у найближчі дні

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 519

22 листопада ц. р. відбулася сорок четверта сесія Ковельської міської ради, на початку якої міський голова Олег Кіндер і його заступник Ігор Прокопів вручили ключі від квартири особі з чиста дітей-сиріт ковельчанину  Ігорю Веремчуку. 

Реалізуючи заходи міської Програми забезпечення житлом дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування на 2017-2021 роки, помешкання загальною площею 29,5 кв. м по вул. Відродження, 22 було придбано порівну за кошти міського та обласного бюджетів. Це житло переведено у статус соціального та згідно з рішенням виконавчого комітету міської ради надано в користування Ігоря. 

Перед розглядом питань порядку денного депутати озвучили свої запити та звернення. Зокрема, Сергій Кошарук порушив питання щодо визначення умов дотримання україномовного музичного контенту в міському громадському транспорті, а також звернувся з проханням вжити заходів для забезпечення якісного вуличного освітлення в темну пору доби у місті. 

Звернення Вадима Клімука стосувалось влаштування у наступному році вуличного освітлення по вул. Мічуріна, де нині тривають ремонтні роботи.

У свою чергу, міський голова Олег Кіндер попросив вибачення перед ковельчанами за тимчасові незручності, пов'язані з відсутністю освітлення, які виникли у зв'язку з виконанням ремонтних робіт у центральній частині міста та вул. Володимира Кияна. А також зазначив, що переможцем в тендері щодо виконання послуг з утримання систем вуличного освітлення визначено КП "Добробут", яке й триматиме на контролі цю ділянку роботи і має оперативно реагувати на зауваження мешканців з цього приводу.

Місцевих обранців хвилює й стан прибудинкових територій та доріг у місті. Отож,  депутати підтримали депутатський запит Андрія Мілінчука щодо проведення поточного ремонту дорожнього покриття по вул. Театральній, 12. Однак не набули підтримки запити Ірини Роїк стосовно фінансування в 2019 році робіт з благоустрою прибудинкової території по вул. Незалежності, 69а та щодо капітального ремонту другої частини вулиці Данила Галицького.

Наталія Сеник висловила прохання депутатської групи "Рідний "Сільмаш" передбачити в бюджеті 2019 року кошти на облаштування прибудинкової території по вул. Відродження, 14а, 10, 12, 16, 18, 20. Галина Стасюк клопотала стосовно ремонту прибудинкової території по вул. Шевченка, 9.

У колективному зверненні, адресованому представникам прокуратури, ЗМІ, народних депутатів Івахіва, Гузя, Констанкевич, Ляшка, голові Волинської ОДА, яке зачитала голова вуличного активу Любов Волкова, мешканці мікрорайону Черняховського-Відродження просили проконтролювати хід будівництва дороги по вул. Відродження. 

Вікторія ЗІНЧУК.

l

Під час розгляду питань порядку денного депутати внесли зміни до рішення міської ради від 21.12.2017р. №32/25 "Про міський бюджет на 2018 рік". Здійснено перерозподіл коштів за пропозиціями їх розпорядників, яким встановлюються асигнування по певних видатках бюджету за рахунок власних резервів, створених завдяки економії. Виділяються кошти на поповнення статутного фонду ПТМ "Ковельтепло", на будівництво зовнішніх електромереж для електропостачання нових житлових масивів, капітальний і поточний ремонти доріг, реконструкцію вуличного освітлення, влаштування контейнерних майданчиків для збору твердих побутових відходів та інше. Коригуються бюджетні призначення на охорону здоров'я, соціальний захист, на реалізацію деяких міських програм.

Затверджено Програму фінансової підтримки та розвитку комунального некомерційного підприємства Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області на 2018-2021 роки. Вона спрямована на розширення спектру заходів із поліпшення медичного обслуговування, збереження здоров'я, попередження захворюваності, зниження смертності та інвалідності населення.

Фінансуватиметься Програма з міського, районного та бюджетів ОТГ, інших коштів, не заборонених законодавством. Для впровадження Програми впродовж зазначеного терміну необхідно 276 млн 292 тис. гривень.

Ставиться за мету підвищити якість медичної допомоги через впровадження нових інноваційних методів лікування, закупівлю сучасного обладнання (в тому числі діагностичного), матеріальну мотивацію праці медичних працівників. 

Підтримали на сесії Положення про відділ фізичної культури та спорту виконавчого комітету Ковельської міської ради. Як повідомив заступник міського голови Ігор Прокопів, цей структурний підрозділ буде самостійною юридичною особою. І саме у його компетенції перебуватиме організація спортивної роботи в місті та розвиток галузі загалом, бо на сьогодні відділ займається молодіжними питаннями.

Крім того, він координуватиме діяльність комунальних позашкільних навчальних закладів – комплексної дитячо-юнацької спортивної школи імені Євгена Кондратовича, дитячо-юнацької спортивної школи № 1 (ДЮСШ управління освіти) та Ковельського міського центру фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх".

На сесії було чимало молоді. Вони прийшли на зібрання, аби дочекатись дуже важливого для них рішення про створення комунальної установи молодіжний центр "Місто ідей" та затвердження його положення.

Депутати не підвели сподівань активної ковельської молоді і дали добро на створення такого осередку в Ковелі.  

Сесія погодила внесення змін до Програми фінансування заходів мобілізаційної підготовки і мобілізації на території міста та приписки і призову юнаків на строкову військову службу на 2018 рік та Програми соціального захисту окремих категорій мешканців міста Ковеля на 2018 рік у частині внутрішнього перерозподілу коштів.

Було розглянуто понад 50 питань, що стосуються регулювання земельних відносин та містобудування.

Відділ внутрішньої політики, організаційної роботи і зв’язків з громадськістю міськвиконкому. 

22 листопада ц. р. відбулася сорок четверта сесія Ковельської міської ради, на початку якої міський голова Олег Кіндер і його заступник Ігор Прокопів вручили ключі від квартири особі з чиста дітей-сиріт ковельчанину  Ігорю Веремчуку. 

Реалізуючи заходи міської Програми забезпечення житлом дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування на 2017-2021 роки, помешкання загальною площею 29,5 кв. м по вул. Відродження, 22 було придбано порівну за кошти міського та обласного бюджетів. Це житло переведено у статус соціального та згідно з рішенням виконавчого комітету міської ради надано в користування Ігоря. 

Перед розглядом питань порядку денного депутати озвучили свої запити та звернення. Зокрема, Сергій Кошарук порушив питання щодо визначення умов дотримання україномовного музичного контенту в міському громадському транспорті, а також звернувся з проханням вжити заходів для забезпечення якісного вуличного освітлення в темну пору доби у місті. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 698

Ми несем в своїх долонях

 свічі,

Свічі пам'яті про

 втрачених людей,

Про жадані колоски

 пшениці,

Які з страхом притискали

 до грудей…

24 листопада ц. р. виповнилася  85-та   річниця національної трагедії українського народу – штучного Голоду в Україні 1932-1933 років.  Напередодні цієї скорботної дати, минулої п'ятниці, в Народному домі "Просвіта" відбувся концерт-реквієм за участю камерного оркестру "Квінта" (керівник Тетяна Корнєва). 

Серед присутніх – представники міської влади, духовенства, громадськості, молодь і старше покоління.

Від щемливих до болю слів  ведучої  заходу Наталії Гончар, яка  перегорнула трагічні сторінки тих страшних подій української історії, стискались серця, з'являлись неприховані сльози на обличчях.

Трагедії це те, про що боляче говорити. Трагедії  це те, про що боляче згадувати. В цей день кожної душі торкнулась музика,  палахкотіли вогники свічок, на знак пам'яті тих українців, які загинули мученицькою смертю.

Що ж забрали вони з собою в могили? Не тільки те, що вони могли сотворити, а й те, що вони так і не передали нащадкам. А відійшли ж найкращі, несли в могилу найкоштовніше, що є в нації, – гени розуму, здоров'я, гени милосердя й справедливості, людяності й відваги, всі зібрані людські чесноти і таланти, а ще – глибоку, тверду віру в Бога.

Після концерту учасники урочистого зібрання вирушили до меморіальної стели "Хрест пам'яті жертв  більшовицького терору", аби у спільній молитві пом'янути тих, хто відійшов у Вічність. Панахиду відслужив міський декан УПЦ КП протоієрей Василь Мичко з духовенством.

Учасники заходу поклали квіти та поставили лампадки до підніжжя меморіальної стели.

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКАХ: під час концерту-реквієму в Народному домі "Просвіта" і покладання квітів до меморіальної стели “Хрест пам’яті жертв більшовицького терору”.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

24 листопада ц. р. виповнилася  85-та   річниця національної трагедії українського народу – штучного Голоду в Україні 1932-1933 років.  Напередодні цієї скорботної дати, минулої п'ятниці, в Народному домі "Просвіта" відбувся концерт-реквієм за участю камерного оркестру "Квінта" (керівник Тетяна Корнєва). 

Серед присутніх – представники міської влади, духовенства, громадськості, молодь і старше покоління.

Від щемливих до болю слів  ведучої  заходу Наталії Гончар, яка  перегорнула трагічні сторінки тих страшних подій української історії, стискались серця, з'являлись неприховані сльози на обличчях.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 699

У дні, коли в Україні згадували жертв Голодоморів, у наших сусідів за "поребриком" було гамірно. Путінські пропагандисти з телеящика один поперед  одним намагалися переконати своїх глядачів і слухачів у тому, що "Голодомор – це вигадка бандерівців і фашистів України", що ніякого "геноциду української нації не було", бо неврожай захопив величезну територію колишнього Радянського Союзу і тодішня компартійна влада робила все можливе, щоб нагодувати народ.

У подібні казочки, безперечно, частина населення Росії вірить, бо ті роки відійшли у далеку  вічність, свідків страхітливих  злочинів  кремлівських верховодів та їх київських поплічників майже не залишилося. Тому брехати різного роду шейніним, кисельовим, соловйовим та іже з ними легко й просто. 

Не оминули увагою  московські учні Геббельса й подій 2013-2014 років, які вони вперто називають "державним переворотом". Які тільки образливі й глузливі метафори та епітети не використовували, аби лишень скомпрометувати учасників Революції Гідності, активістів Євромайдану! Наскрізною  ниткою крізь собаче гавкання проходить думка: український народ помилився, повіривши лідерам нації, бо революційні події України, яку вони саркастично-зневажливо іменують  "нєзалєжной", принести тільки біду, горе, війну і занепад.

Не буде сперечатися з путінськими пропагандонами,  які не можуть затямити: кожна нація має право на самовизначення, їй і тільки їй вирішувати, як жити, яке суспільство будувати. І саме заперечення цього права  з боку Москву й призвело до трагічних подій 1932-1933 років. Коли б не Москва, не її біснуваті правителі, українці уникли б багатьох поневірянь, які випали на їх долю у ХХ столітті, та й продовжуються у ХХІ-му.

Зрештою, звернемося до фактів, котрі зайвий раз підтверджують: Голодомор більшовицькою владою був організований штучно, його метою було знищення українців як нації. Його визнали злочином проти людяності і людства 24 країни світу, ще в низці держав – органи місцевої влади окремих територіальних одиниць.

Отож,  кілька "чорних"  дат з української історії.

1932-й, 24 грудня

З українських сіл, які не виконали грабіжницьких і нереальних планів хлібозаготівель, вивозять усі запаси зерна, навіть посівне збіжжя.

1933-й, 1 січня

Сталін наказує довести до відома всіх українських селян спеціальну постанову Центрального комітету Комуністичної партії (більшовиків) про застосування якнайжорсткіших репресій щодо кожного, хто не здасть хліб.

1933-й, січень

Масові обшуки, проведені на виконання постанови від 1 січня 1933 року, позбавляють селян останніх залишків їжі та прирікають на голодну смерть.

1933-й, 22 січня

Директивою Йосипа Сталіна заборонено виїзд селян з охоплених голодом територій - України та Кубані - в інші місцевості Радянського Союзу. Тільки за перші півтора місяця дії цієї директиви затримують майже 220 тис. чоловік. Із них понад 186 тис. силоміць повертають додому, де вони приречені на голодну смерть.

1933-й, 24 січня

Фактичним керівником України Сталін призначає Павла Постишева, який обіймає посаду другого секретаря ЦК КП(б)У.

1933-й, лютий

ЦК КП(б)У приймає перші спеціальні постанови про вибіркову допомогу Україні для забезпечення потреб весняної посівної кампанії.

1933-й, весна

Комуністичний режим розпочинає масштабну кампанію "очищення" від українських націоналістів. Розмах тогочасних політичних репресій в Україні порівнюється з Великим терором 1937-1938 р.р. За офіційними даними, в Україні 1933 р. було заарештовано понад 124 тисячі осіб, що більше, ніж у 1938 р.

1933-й, березень

Негласна заборона використовувати слова "голод", "голодування" на позначення ситуації в українських селах. У партійних документах говориться лише про "продовольчі труднощі".

1933-й, червень

Смертність від голоду в Україні сягає апогею: за оцінками демографів, у червні померло понад 1 млн чоловік.

1933-й, серпень

Політбюро ЦК КП(б)У прийняло рішення про створення Всесоюзного переселенського комітету й переселення у вимерлі від голоду села України колгоспників із російських областей і Білорусі. До кінця 1933 року було переселено понад 100 тис. осіб.

1933-й, осінь

Книги реєстрації смертей за 1933 р. вилучають із сільрад.

1934-й, січень

На ХІІ з'їзді КП(б)У тодішній комуністичний керівник республіки Павло Постишев заявляє, що 1933-й став "роком розгрому націоналістичної контрреволюції". "Активісти, партійці, комсомольці взялися за справу по-більшовицькому - і колгоспи пішли вгору", - ось слова з його промови.

l

Як бачимо, навіть побіжний перелік тих трагічних подій засвідчує істинність вище наведених думок. "Гіркі жнива" 1932-1933 р. р. червоним  "серпом" скосили життя кількох мільйонів селян,  сталевого хребта нації, та їх дітей.  Точне число жертв не встановлено  й донині, але було їх, як стверджують дослідники, не менше 11 мільйонів.

І глибоко помиляється той, хто вважає, що подібне вже ніколи не повториться. Теорія і практика ленінізму, сталінізму, а тепер путінізму - це масовий терор, репресії, війни. Вони й сьогодні пишним отруйним "цвітом" розцвіли в Криму, на Донбасі, в близьких, і далеких куточках земної кулі.  Де "руський мір",  там зло, ненависть, смерть. Це ще раз підтвердили події на Азовському морі, що трапилися цими днями і які змусили українську владу запровадити воєнний стан в ряді областей країни.

Тому хочеться ще й ще раз повторити відомі слова: "Люди! Будьте пильні! Історія вчить і застерігає. Робімо правильні висновки  з її кривавих  уроків!".

Михайло КУЗЬМУК.  

У дні, коли в Україні згадували жертв Голодоморів, у наших сусідів за "поребриком" було гамірно. Путінські пропагандисти з телеящика один поперед  одним намагалися переконати своїх глядачів і слухачів у тому, що "Голодомор – це вигадка бандерівців і фашистів України", що ніякого "геноциду української нації не було", бо неврожай захопив величезну територію колишнього Радянського Союзу і тодішня компартійна влада робила все можливе, щоб нагодувати народ.

У подібні казочки, безперечно, частина населення Росії вірить, бо ті роки відійшли у далеку  вічність, свідків страхітливих  злочинів  кремлівських верховодів та їх київських поплічників майже не залишилося. Тому брехати різного роду шейніним, кисельовим, соловйовим та іже з ними легко й просто. 

Не оминули увагою  московські учні Геббельса й подій 2013-2014 років, які вони вперто називають "державним переворотом". Які тільки образливі й глузливі метафори та епітети не використовували, аби лишень скомпрометувати учасників Революції Гідності, активістів Євромайдану! Наскрізною  ниткою крізь собаче гавкання проходить думка: український народ помилився, повіривши лідерам нації, бо революційні події України, яку вони саркастично-зневажливо іменують  "нєзалєжной", принести тільки біду, горе, війну і занепад.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 540