Урочище "Вовчак", що знаходиться в Турійському районі на території Боблівської сільської ради, відоме далеко за межами Волині. Адже саме тут зародилася  Українська Повстанська Армія.

В кінці 1942 року були сформовані перші загони цієї справді народної армії без держави, єдиної збройної сили українців у Другій світовій війні. Урочище – місце постійної дислокації волинської "Січі". Її штаб розташовувався в однойменному селі Вовчаку, де повстанці організовували осередки вишколу, медицини і господарки Північної військової округи "Турів". Тут також функціонували госпіталь та перша підстаршинська школа.

Навесні 1943 року у "Вівчаку" діяв боєздатний загін із 200 стрільців і чота кавалерії. А вже до кінця того ж року кількість повстанців збільшилась до 500. На їх озброєнні, окрім стрілецької зброї, були кулемети, гармати і навіть танк.

Сьогодні урочище "Вовчак" – місце, де постійно проводяться масові заходи національно-патріотичного змісту. Ось і 14 жовтня ц. р. тут відбулися урочистості з нагоди 76-ої річниці УПА, Дня Захисника України  та Дня українського козацтва. В святкуванні взяли участь й чимало ковельчан.

НА ЗНІМКАХ: в урочищі "Вовчак".

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Урочище "Вовчак", що знаходиться в Турійському районі на території Боблівської сільської ради, відоме далеко за межами Волині. Адже саме тут зародилася  Українська Повстанська Армія.

В кінці 1942 року були сформовані перші загони цієї справді народної армії без держави, єдиної збройної сили українців у Другій світовій війні. Урочище – місце постійної дислокації волинської "Січі". Її штаб розташовувався в однойменному селі Вовчаку, де повстанці організовували осередки вишколу, медицини і господарки Північної військової округи "Турів". Тут також функціонували госпіталь та перша підстаршинська школа.

Навесні 1943 року у "Вівчаку" діяв боєздатний загін із 200 стрільців і чота кавалерії. А вже до кінця того ж року кількість повстанців збільшилась до 500. На їх озброєнні, окрім стрілецької зброї, були кулемети, гармати і навіть танк.

Сьогодні урочище "Вовчак" – місце, де постійно проводяться масові заходи національно-патріотичного змісту. Ось і 14 жовтня ц. р. тут відбулися урочистості з нагоди 76-ої річниці УПА, Дня Захисника України  та Дня українського козацтва. В святкуванні взяли участь й чимало ковельчан.

НА ЗНІМКАХ: в урочищі "Вовчак".

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 581

Благодать вам і мир від Бога Отця і Господа нашого Ісуса  Христа, що за наші гріхи дав себе Самого, щоб від злого сучасного віку нас визволити за волею Бога й Отця нашого, – Йому  слава на віки вічні. Амінь. 

Ап. Павло. До Гал. 1.3-5.

l

Паломник Василь розказує, що під час їхнього перебування на Святій Землі дорогами Ізраїлю курсувало не менше 50 автобусів із українцями. Немає сенсу вдаватися в мораль тих, хто там залишився заробітчанином, а задамося запитанням: "Чому так масово? Що шукають за морями наші земляки? Яку відповідь хочуть почути від Ісуса Христа?".

За твердженням богословів, Христос у щиро віруючого завжди з ним, у його серці і душі.

У Ковелі багато церков і будинків молитви. В кожній святині із вірними розмовляє, надихає, зцілює всюдисущий Господь. Безперечно, кожен храм – це святе місце.

На жаль, наш християнський простір розмежований, розколотий на різні конфесії і патріархати. Моляться вірні, забуваючи, що самі Тіло Христове розривають на частини. Збурюють душевний спокій, а тим самим породжують гріховність та невпорядкованість свого буття.

Їдуть… Летять… Ідуть…

Багато хто хоче звірити свій християнський компас на шляхах, де ступав Спаситель. Інші – набратися духовності на первозданно святих місцях. Окремі шукають відповіді на власні негаразди, неблагополуччя, безвихідь, хвороби, неміч. 

Істина – у свідченнях. Свідчення паломників, парафіян церкви бл. Миколая Чарнецького надзвичайно важливі. Це — не туристична подорож. Кожного паломника супроводжує молитва, очищення сповіддю, співпереживання, усвідомлення добра і гріховності у своєму єстві, каяття та навернення.

Всіх біля святого місця огортає невидима благодать. Вона зміцнює  дух та  очищає душу.

Розповіді розпочинаються з фіналу. По прильоту у Києв  паломники ніби прозрівають і клянуться: "Ми повернемося… Одного разу замало".

І ще одна цікавинка. Коли відійшов час паломництва в історію і можна заспокоїтися, щоб знайти суть істини у баченому, відчутому, почутому, раптом спогади розбурхують нову хвилю емоцій.

Слухати – не переслухати. І це — чудово! 

l

Оксана: “Радість переповнює серце. Ось ми ідемо по Хресній дорозі. Спочатку мене огорнув розпач, розгубленість. Як посеред торгового люду, шуму, криків, туристів відчути Ісуса Христа, Його страждання? Але, слава Богу, я швидко опанувала себе, абстрагувалася від зовнішніх впливів. Несла хрест, думала і порівнювала, як 2 тисячі літ тому Ісус ступав босими ногами по цій кам'яній тверді, а навколо – глум та крики:  "Розіпни!". Хіба можна порівнювати ті пекельні муки і мою теперішню майже "комфортну" ходу?

А які незбагненні хвилини пережила біля місця народження Ісуса! Торкнулася святого місця і якісь вібрації хвилею розляглися по всьому тілу. Досі не знаю, що це було. Такого до смерті не забудеш. Кажуть, що на Святій Землі дива відбуваються. Це й було диво! 

І ще. Ми купалися в Середземному морі. Штормило. Хвиля велетенська, як двоповерховий будинок. Я безпечно зайшла далі, і мене піднесло на високий гребінь, а за мить  накрило іншою хвилею. Подумала, що це — кінець. 

Але Бог думав по-іншому: я залишилася жива і неушкоджена. Ось і судіть, чи над нами немає янгола-охоронця? Це і є диво, сотворене Господом”.

l

Галина: “Ті миті — незабутні на все життя. Ми були на Мертвому морі. Яке то диво! На тій, насиченій сіллю, воді спокійно лежиш на спині навіть, якщо плавати не вмієш. Там глина з мулом чорним цілюща. Ми намащували тіла, обличчя, і були схожі на тубільців. Ноги грузнуть. Допомагаємо одне одному виходити. Спека була 440С. Думалось: як в пустелі, що поруч, 40 днів випробовували себе, виживали Іван Предтеча та Ісус Христос? Це — подвиг!

Кожне святе місце – незабутній спомин. А як лунала над водами Йордану пісня "Волинь моя", коли ми там омивалися! Неймовірні відчуття біля Гробу Господнього і на Хресній дорозі. Цікаво біля Стіни плачу і на Хресній дорозі. Я обов'язково повернуся ще раз до святих місць.

l

Людмила: “Незбагненний, неймовірний трепет серця я відчувала біля Гробу Господнього. Я так поспішала прикластися до Святого місця, щоб там довше побути. Людей – черга безкінечна і ченці підганяють. Хотіла відчути Дух Господній. Прохід низький, вузький.

Повірте: як вдарилася головою об камінь, то думала, що гуля велика буде. Аж ні! Навіть синця не залишилось. Побували на горі Фавор, місці преображення Ісуса Христа, у величних храмах Святої Анни, Святої Катерини, Різдва Христового. В окремих місцях, справді, якісь вібрації по тілу розтікалися. Незабутньо…

А ще висловлю думку усіх: нам пощастило із духовним наставником. Отець Леонід був, як батько. Кожного розпитає, поблагословить, усміхнеться по-родинному. А служби які Божественні, які духовні і змістовні – не передати. Як тільки сил вистачило на всіх і все!  Господь був з ним, і Дух Святий вів”.

Василь: “Я давно мріяв пройти життєвою стежиною живого Ісуса Христа. Нарешті, моя мрія збулася. Незабутні враження у храмі Різдва Христового, біля ясел. Ми туди поверталися кілька разів. В храмі Стрітення, де Божа Матір зустріла Єлизавету (матір Івана Предтечі), я сповідався. А Гріб Господній, а Хресна хода і Йордан –  все незабутнє, проникло в серце і лишилося назавжди!

Біля ікон Спасителя я відчував, як Він ніби оживає, дивиться на нас і проповідує. Ми відчували Всепереможний дух Ісуса на горі Спокус. Цікаво, як на далекій відстані ти відчуваєш по-іншому Україну. Коли омивалися в Йордані, то Гімн України хором співали. Ми були переконані, що Господь нас чує, і гордилися тим. Милувалися вінчанням окремих пар. А ще нам сам Господь допомагав. Посудіть самі – нами опікалися троє високодуховних священиків. Кожен володіє кількома мовами та добре знає святі місця. Інші паломники заздрили, що ми маємо такого, я б сказав, унікального і доброго отця Леоніда. Ми цим теж тішилися. Часом було важко, але коли поглянеш, як 80-літня бабуся долає нелегкий паломницький шлях, то розумієш, що перепон для відвідин Святої Землі нема. Я хочу цей шлях пройти ще раз. 

Світлана: “Враження? Всередині щось перевернулося! Часом сльози мимоволі котилися по щоках. Було спекотно і важко, але я — щаслива. Яка то радість бачити єдину, усміхнену Божу Матінку у храмі Різдва Господнього! Вона нас зустрічала, як Своїх рідних дітей. Взагалі, кожна святиня – це чаша, переповнена духовністю та емоціями. Скільки Господньої благодаті я відчувала у храмі Стрітення – не передати. А який величний собор святої Анни і утаємничений Гріб Господній! Все — зворушливо до сліз. А які духовні Божественні літургії! Вони щодня наповнювали душу. Більше того, ми співали (кожен раз) молитву за Україну – і нам всі заздрили.

Вдома ти у вирі проблем, тривог, негараздів, а там починаєш розуміти, яка дорога тобі Україна, рідний край. Несла хрест, і так сталося, що найбільше ваги – на моїх плечах. Подумала, чому по життю несу свій нелегкий хрест, і тут так само – то доля!? І ще. Зустрічали паломників із Танзанії, Австралії, В'єтнаму, Канади та інших країн. Всі  — біля єдиного Христа.  А чому на Землі немає миру, любові Христової, порозуміння? 

Я відчуваю поклик Святої Землі. Я обов'язково повернуся туди знову.

l

Ось такі емоції переповнюють парафіян-паломників храму Блаженного Миколая Чарнецького. Вони були "в гостях" у Божої Матінки, Господа нашого Ісуса Христа. Їх внутрішній світ змінився, наповнився святістю. Переконаний: цю святість будуть передавати друзям, рідним, всім тим, хто навколо них. Тобто, вони готові змінювати цей неспокійний світ і робити його добрішим під знаком Христової любові. А це і є головна місія паломництва й Людини.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Благодать вам і мир від Бога Отця і Господа нашого Ісуса  Христа, що за наші гріхи дав себе Самого, щоб від злого сучасного віку нас визволити за волею Бога й Отця нашого, – Йому  слава на віки вічні. Амінь. 

Ап. Павло. До Гал. 1.3-5.

ххх

Паломник Василь розказує, що під час їхнього перебування на Святій Землі дорогами Ізраїлю курсувало не менше 50 автобусів із українцями. Немає сенсу вдаватися в мораль тих, хто там залишився заробітчанином, а задамося запитанням: "Чому так масово? Що шукають за морями наші земляки? Яку відповідь хочуть почути від Ісуса Христа?".

За твердженням богословів, Христос у щиро віруючого завжди з ним, у його серці і душі.

У Ковелі багато церков і будинків молитви. В кожній святині із вірними розмовляє, надихає, зцілює всюдисущий Господь. Безперечно, кожен храм – це святе місце.

На жаль, наш християнський простір розмежований, розколотий на різні конфесії і патріархати. Моляться вірні, забуваючи, що самі Тіло Христове розривають на частини. Збурюють душевний спокій, а тим самим породжують гріховність та невпорядкованість свого буття.

Їдуть… Летять… Ідуть…

Багато хто хоче звірити свій християнський компас на шляхах, де ступав Спаситель. Інші – набратися духовності на первозданно святих місцях. Окремі шукають відповіді на власні негаразди, неблагополуччя, безвихідь, хвороби, неміч. 

Істина – у свідченнях. Свідчення паломників, парафіян церкви бл. Миколая Чарнецького надзвичайно важливі. Це — не туристична подорож. Кожного паломника супроводжує молитва, очищення сповіддю, співпереживання, усвідомлення добра і гріховності у своєму єстві, каяття та навернення.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 825

М'ясо 

з грибами 

у червоному вині

Для приготування знадобиться:

- 2 стебла селери, нарізані;

- 1 велика цибулина, нарізана скибочками;

- 1 склянка червоного вина;

- 3/4 склянки кураги, нарізаної великими шматками;

- 1 лавровий лист;

- 4 стебла орегано (можна замінити сушеною зеленню);

- 2 столові ложки оливкової олії;

- 1,5 кг яловичого філе, нарізаного шматочками;

- 1/4 склянки борошна;

- 3 склянки яловичого бульйону;

- 10 печериць (якщо великі, розрізати на половинки).

Час приготування: 2 години.  Кількість порцій: 6. 

Як готувати:

1. У великій мисці змішати селеру, цибулю, вино, курагу, орегано і лавровий лист. Залишити маринуватися на 30 хвилин.

2. Розігріти духовку до 160 ° С.

3. Розігріти олію у великій гусятниці на сильному вогні. Обваляти м'ясо в борошні, приправленому сіллю і перцем, і обсмажити до злегка коричневого кольору. Вийняти і відкласти.

4. Перелити суміш з вином у гусятницю і готувати, помішуючи, 2-3 хвилини, до м'якості цибулі і селери. Повернути в гусятницю м'ясо. Готувати, помішуючи, ще 1-2 хвилини. Влити бульйон. Довести до кипіння. Поставити гусятницю в духовку на 1, 5 години.

5. Додати гриби і запікати м'ясо ще 20-25 хвилин до м'якості.

Суп 

з перловкою, грибами 

та яловичиною

Цей суп з грибами і перловкою також можна приготувати з куркою, яловичиною, телятиною, але потрібно відокремлювати м'ясо від кістки і діставати трави й лавровий лист перед подачею на стіл.

Для приготування знадобиться:

- 1 столова ложка оливкової олії;

- 1 кг яловичини, нарізаної кубиками;

- 200 г грибів, нарізаних;

- 3 стебла селери, очищеної, нарізаної;

- 2 цибулини, нарізані;

- 1 морква, нарізана;

- 2 зубки часнику, подрібненого;

- 2 білих гриби, нарізаних;

- 1 літр яловичого бульйону;

- 1 літр води; 

- 1/4 склянки перловки;

- 2 гілочки чебрецю;

- 1 лавровий лист;

- петрушка, скибочка хліба - для подачі.

Час приготування: 2 год. Кількість порцій: 6.

Як готувати:

1. Розігрійте олію у великій каструлі на великому вогні. Обсмажте яловичину протягом 3-4 хвилин, помішуючи. Приберіть з вогню.

2. Обсмажте гриби, включаючи білі, цибулю, селеру, моркву і часник протягом 3-4 хвилин.

3. Поверніть яловичину в каструлю разом з бульйоном, водою, перловкою, чебрецем і лавровим листом. Доведіть до кипіння. Зменшіть вогонь і готуйте, накривши кришкою,  1,5 години, іноді помішуйте. Приправте за смаком. Посипте петрушкою і подавайте зі шматочком хліба.

Китайський омлет 

з грибами, шпинатом 

і часником

Для приготування знадобиться:

 - 8 яєць, злегка збитих;

- 250 г грибів, порізаних;

- 1 зубчик часнику, дрібно порізаний;

- 150 г молодого листя шпинату;

- 60 мл курячого бульйону;

- 1 чайна ложка соєвого соусу.

Час приготування: 30 хв. Кількість порцій: 4.

Як готувати:

1. Розігріти трохи рослинної олії на сковороді, на великому вогні. Вилити яйця і смажити 3 хвилини, відсуваючи за допомогою виделки або лопатки краї омлету, щоб сира яєчна суміш витікала із середини і теж готувалася. Акуратно згорнути краї готового омлету до середини, зняти його зі сковороди і відкласти в сторону, зберігаючи теплим.

Шпинат не треба так довго готувати, бо  всі корисні речовини, зокрема, залізо, на який багатий шпинат, не будуть збережені. Для молодого шпинату цілком достатньо і 10 секунд.

2. Зменште вогонь до середнього і обсмажте на сковороді гриби і часник протягом 2 хвилин, помішуючи. Додати шпинат і готувати ще хвилину. Влити бульйон і довести до кипіння.

Підготувала 

Орися ФІЛІПЧУК. 

Для приготування знадобиться:

- 2 стебла селери, нарізані;

- 1 велика цибулина, нарізана скибочками;

- 1 склянка червоного вина;

- 3/4 склянки кураги, нарізаної великими шматками;

- 1 лавровий лист;

- 4 стебла орегано (можна замінити сушеною зеленню);

- 2 столові ложки оливкової олії;

- 1,5 кг яловичого філе, нарізаного шматочками;

- 1/4 склянки борошна;

- 3 склянки яловичого бульйону;

- 10 печериць (якщо великі, розрізати на половинки).

Коментарів до новини: 4
Переглядів новини: 746

Моя  сьогоднішня співрозмовниця – ковельчанка Лариса  Пєрнікова.  Вчора, в останній день жовтня, коли осінь ще трохи ласкава, але вже  й зима десь  здалека дихає прохолодою,  нагадуючи про себе, жінка відсвяткувала гарне особисте  свято – 80-річчя  від дня   народження. Хоча,  варто  зауважити,  виглядає  вона значно  молодшою. 

"Я нині краще почуваюсь, ніж  в 60", – зазначає героїня нашої розповіді.

Лариса Вікторівна  має спортивну статуру, доглядає за собою, належно дбає про своє здоров'я. 

"Постійно бути в русі", – саме таким девізом характеризує своє життя пенсіонерка.

Нещодавно ювілярка завітала до редакції нашої газети і люб'язно поділилася з журналістами (а, заодно, й з читачами газети) окремими епізодами,  які вміщені у великій “книзі”, що ось уже вісім десятків літ пише різним почерком  її доля. 

Бувало всяке на її шляху:  добре,  погане,  веселе і сумне. То хвилини радості перехоплювали подих, дні стелились під ноги яскравим барвистим рушником,  то серце стискалось в пориві розпачу й жалю, дощило на життєвому горизонті. 

Та  ні про що з минулого  не жалкує привітна жіночка, бо, як каже: "Життя – все-таки непередбачувана річ, тож все, що відбувається з нами, мусимо сприймати належно, бо так і мало бути".

На світ з'явилася маленька дівчинка у 1938 році на  Запоріжжі. Батьки були простими робітниками. В 1941-1945 роках подружжя Пєрнікових мешкало в Омську.  

Але так сталося, що в 1946  році сім'я із двома  доньками переїхала на Волинь, яка й стала для родини другою, милою серцю,  домівкою. 

Закінчивши школу, дівчина вступила до технікуму, що в Ківерцях. До речі, там навчалась разом із сестрою.

Після закінчення навчального закладу за направленням стала працювати бібліотекарем в місті.  Забігаючи дещо наперед, додамо про те, що віддана цій справі  жінка була практично  усе життя, лиш інколи "зраджувала" улюбленій справі. 

За сумлінну роботу відповідальна й старанна працівниця неодноразово отримувала відзнаки. 

Вийшла заміж за військового Михайла. З ним у шлюбі народився син Олександр. Але сімейне життя не склалось.

Згодом доля усміхнулась вдруге. З новим обранцем Лариса  на деякий час покинула межі України. Та вже у  1989-ту   подружжя з донькою Мариною повернулось до міста залізничників, де й зосталось  на постійне проживання. 

На жаль, шість років тому чоловік Лариси Вікторівни покинув цей світ. З часом душевний біль від втрати близької людини трохи  притих, бо сумувати не давали діти, онуки та правнуки.

Донька Марина з онукою Марією і правнуком Микитою оселились в Мурманську.

"Хоч приїздять рідко, та "на телефоні" ми щодня", – розповідає Лариса Вікторівна. А син Олександр із сім'єю  живе в Ковелі. 

Найкращу в світі маму, бабусю й прабабусю часто провідують  онуки Юра, Володя, Саша та Аня, а також правнучка Альбіна. Це неабияк тішить їх рідну людину. 

"А що може бути кращим, аніж час, проведений із моїми дорогими", – з теплотою в серці і щирою посмішкою на вустах каже пані Лариса.

Велику роль в житті жінки відіграє спорт, бо з самої юності вона активно присвячувала цьому свій час. 

Займалася волейболом, який був на першому місці, бігала,  їздила на лижах. Часто  брала участь в різних змаганнях, де виборювала нагороди. 

"Саме активний і здоровий спосіб життя допомагає мені не піддаватись хворобам",  –  наголошує Лариса Вікторівна.

А п'ять років тому жінка пов'язала своє життя із салоном "Нуга Бест", куди ходить й дотепер. 

"Після першого візиту я відразу зрозуміла: це моє.  Тож без жодних пропусків я оздоровлююсь  тут вже немало часу, дбаючи про власне здоров'я, допомагаючи адаптуватись "новачкам" серед когорти прихильників здорового й активного способу життя.  

Тут мене навчили тому,  як відновити і зберегти власні  сили, не дивлячись на свій вік", –додає вона згодом в нашій цікавій бесіді.

Продукцію цього салону, як каже пенсіонерка, вона успішно застосовує на практиці також в домашніх умовах. 

"На хворобі ставлю хрест – в мене вдома Нуга Бест", – напівжартома говорить жіночка пенсійного віку. 

Кожний день пенсіонерки розпочинається о 5.30  і закінчується після опівночі.  Зранку  –  обов'язкова зарядка. 

"Це й допомагає мені бути у формі та добре почуватися", – усміхається співрозмовниця. 

А коли серед насичених всілякими подіями буднів з'являється вільна хвилинка, жвава ковельчанка присвячує час в'язанню або  швейним  справам. 

Дивлячись на цю жіночку, в якої акуратно підведені губи і брови, струнка фігура і, що основне, щасливий погляд, –  робиш для себе своєрідний висновок:  у 80  життя не закінчується. А, так би мовити, відкривається "друге дихання".

Лариса Вікторівна, без усілякого перебільшення – яскравий приклад того, як потрібно жити, любити життя, оточуючих  і … не забувати про себе. 

Тож нехай же і надалі, шановна імениннице, сили і здоров'я не підводять Вас, молодечим запалом світяться очі,  а Всевишній дарує щедро на щодень Свої милість і благодать.

З роси і води, ювілярко, многих Вам  і благих літ!

Оксана МОРОЗ.

НА ЗНІМКАХ: героїня нашої розповіді Лариса  ПЄРНІКОВА  сьогодні (у центрі вгорі) і в різні періоди свого жииття.

Фото  Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ і з домашнього архіву.

Моя  сьогоднішня співрозмовниця – ковельчанка Лариса  Пєрнікова.  Вчора, в останній день жовтня, коли осінь ще трохи ласкава, але вже  й зима десь  здалека дихає прохолодою,  нагадуючи про себе, жінка відсвяткувала гарне особисте  свято – 80-річчя  від дня   народження. Хоча,  варто  зауважити,  виглядає  вона значно  молодшою. 

"Я нині краще почуваюсь, ніж  в 60", – зазначає героїня нашої розповіді.

Лариса Вікторівна  має спортивну статуру, доглядає за собою, належно дбає про своє здоров'я. 

"Постійно бути в русі", – саме таким девізом характеризує своє життя пенсіонерка.

Нещодавно ювілярка завітала до редакції нашої газети і люб'язно поділилася з журналістами (а, заодно, й з читачами газети) окремими епізодами,  які вміщені у великій “книзі”, що ось уже вісім десятків літ пише різним почерком  її доля. 

Бувало всяке на її шляху:  добре,  погане,  веселе і сумне. То хвилини радості перехоплювали подих, дні стелились під ноги яскравим барвистим рушником,  то серце стискалось в пориві розпачу й жалю, дощило на життєвому горизонті. 

Та  ні про що з минулого  не жалкує привітна жіночка, бо, як каже: "Життя – все-таки непередбачувана річ, тож все, що відбувається з нами, мусимо сприймати належно, бо так і мало бути".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 565

1.На початку місяця слід обприскати кущі і дерева.

Зробити це потрібно концентрованим розчином мінеральних добрив. Можна взяти будь-який з них, але дешевше і простіше  скористатися сечовиною (карбамідом). 

Буде потрібно 700 г на 10 л води. Якщо у вас немає мінеральних добрив, скористайтеся кухонною сіллю, але солі потрібно 1 кг на 10 л води. Обприскувати слід не тільки надземну частину, а й грунт під посадками. 

Починати треба з самих кінців гілок, оскільки саме там відклала яйця попелиця. Потім обприскати всі гілочки, їх розвилки, оскільки в розвилках і тріщинах кори зимують багато шкідників. Тому слід  ретельно обприскати стовбури і стебла. 

Якщо на деревах ще висить листя, обприскування робите прямо по листю. В опалому листі, під корою і у верхньому шарі грунту теж зібралися зимувати шкідники. При обприскуванні розчином такої високої концентрації ви їх знищите.

Безумовно, влітку таке обприскування робити не можна, воно викличе хімічний опік не тільки у листя, а й у зав’язі. Хімічні опіки при обприскуванні отрутохімікатами підвищеної концентрації, а також термічні опіки при сильних заморозках проявляються у вигляді опуклих «родимих» плям і «бородавок» на плодах. На яблуках і грушах вони мають сіро-зелений колір.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 539

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 530

Гороскоп

з 5 по 11  листопада

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 523

В народі кажуть: "Курчат восени рахують". Справді-бо, нині – та пора, коли на селі, в основному, завершено збір вирощеного урожаю, а кожен господар підсумовує результати своєї праці впродовж нинішнього, не завжди сприятливого за погодними умовами, року.

Підбиває підсумки зробленого і сім'я Віктора й Таїси Іщуків із села Городища. Працьовите подружжя доклало чимало зусиль, щоб вродили картопля, овочі, фрукти. І вони вдалися на славу. Особливо втішає урожай капусти, яка цьогоріч є далеко не скрізь і не в усіх.

 Лишки сільськогосподарської продукції сім'я реалізує на ринку, де її залюбки купують люди. Ось і минулої суботи Іщуки вивезли на ярмарок у Ковелі, який  традиційно проводиться у центрі міста, вирощене їх працьовитими руками. Від покупців, як-то кажуть, відбою не було.

НА ЗНІМКУ: подружжя Віктора й Таїси ІЩУКІВ разом із сином Володимиром – майбутнім продовжувачем хазяйського роду.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

(Фоторепортаж із ярмарку сільськогосподарської продукції у Ковелі читайте і дивіться на 5-й сторінці сьогоднішнього номера газети).

В народі кажуть: "Курчат восени рахують". Справді-бо, нині – та пора, коли на селі, в основному, завершено збір вирощеного урожаю, а кожен господар підсумовує результати своєї праці впродовж нинішнього, не завжди сприятливого за погодними умовами, року.

Підбиває підсумки зробленого і сім'я Віктора й Таїси Іщуків із села Городища. Працьовите подружжя доклало чимало зусиль, щоб вродили картопля, овочі, фрукти. І вони вдалися на славу. Особливо втішає урожай капусти, яка цьогоріч є далеко не скрізь і не в усіх.

 Лишки сільськогосподарської продукції сім'я реалізує на ринку, де її залюбки купують люди. Ось і минулої суботи Іщуки вивезли на ярмарок у Ковелі, який  традиційно проводиться у центрі міста, вирощене їх працьовитими руками. Від покупців, як-то кажуть, відбою не було.

НА ЗНІМКУ: подружжя Віктора й Таїси ІЩУКІВ разом із сином Володимиром – майбутнім продовжувачем хазяйського роду.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

(Фоторепортаж із ярмарку сільськогосподарської продукції у Ковелі читайте і дивіться на 5-й сторінці сьогоднішнього номера газети).

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 563

Четвер. Хмарно, дощ. Температура: 5оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на п'ятницю. Хмарно, можливий дощ. Температура: 6оС. Вітер західний помірно сильний.

П'ятниця. Хмарно.   Температура: 10оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на суботу. Хмарно. Температура: 9оС. Вітер південно-західний помірно сильний.

Субота. Хмарно.  Температура: 12оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на неділю. Хмарно, дощ. Температура: 6оС. Вітер північно-східний слабкий.

Неділя.  Хмарно, можливий дощ. Температура: 7оС. Вітер східний  помірно сильний.

У наступні дні збережеться прохолодна, з невеликими дощами погода. З понеділка синоптики обіцяють  суттєве потепління – навіть до 17оС.

Четвер. Хмарно, дощ. Температура: 5^оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на п'ятницю. Хмарно, можливий дощ. Температура: 6^оС. Вітер західний помірно сильний.

П'ятниця. Хмарно.   Температура: 10^оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на суботу. Хмарно. Температура: 9^оС. Вітер південно-західний помірно сильний.

Субота. Хмарно.  Температура: 12^оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на неділю. Хмарно, дощ. Температура: 6^оС. Вітер північно-східний слабкий.

Неділя.  Хмарно, можливий дощ. Температура: 7^оС. Вітер східний  помірно сильний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 548

Відвертий діалог 

з Віктором Козаком

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 744