У Луцьку 28 вересня з ініціативи голови обласної державної адміністрації Олександра Савченка відбувся "Осінній бал-2018" для дітей та підлітків з інвалідністю.

На бал були запрошені ковельчани — представники громадських організацій "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії" та "Реабілітаційний центр".

Губернатор виступив із вітальним словом і розповів, що таким чином долучився до ініціативи, що її запровадила у країні Перша леді.

Розпочалось святкове дійство з танцювальних номерів, які виконували діти з особливими потребами та їхні батьки, у приміщенні торговельно-розважального центру "ПортCity".

Більше 100 дітей та підлітків з інвалідністю виконали полонез та мазурку. А волинські Герої-Кіборги закружляли у вальсі з чарівними дівчатами на візках.

Дівчата і жінки — у вишуканих вечірніх сукнях, з чудовими зачісками та діадемами. Чоловіки — у білосніжних сорочках та чорних класичних брюках. По черзі дефілювали танцювальні пари із різних громадських організацій. Всі танцювали із захватом, запалом та щирими посмішками.  Наприкінці свята кожен учасник отримав подарунок від ТРЦ "PortCity", але головне — незабутні та глибокі емоції. Були представлені чудові номери від Марії Хурсенко та Антона Копитіна, а також незабутній майстер-клас від всесвітньо відомого хореографа Влада Ями.

Хочеться подякувати за надання автотранспорту Анатолію Русінчуку, директору Палацу учнівської молоді Тетяні Середюк, Марії Солоп, а також перукарні "Лілея".

Бажаємо Вам міцного здоров'я, довголіття, невичерпної енергії, сімейного благополуччя і процвітання. Сподіваємось на подальшу плідну співпрацю!

Ольга Яренчук,

прес-секретар 

громадської організації

"АСОЦІАЦІЯ ОСІБ 

З ІНВАЛІДНІСТЮ 

"ДОБРОДІЯ В ДІЇ".

У Луцьку 28 вересня з ініціативи голови обласної державної адміністрації Олександра Савченка відбувся "Осінній бал-2018" для дітей та підлітків з інвалідністю.

На бал були запрошені ковельчани — представники громадських організацій "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії" та "Реабілітаційний центр".

Губернатор виступив із вітальним словом і розповів, що таким чином долучився до ініціативи, що її запровадила у країні Перша леді.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 725

Василь Сухомлинський — патріот Батьківщини, плідно працював все своє життя для освіти дітей, бо саме в освіті й вихованні бачив той шлях, який міг привести його народ до кращого життя.

Його ідеї, науково-методичні розробки, педагогічний досвід втілюються в навчально-виховних системах європейських держав. Усі твори видатного педагога пройняті безмежною вірою в людину, щедрість і благородство її душі. 

В рамках Всеукраїнського місячника шкільних бібліотек, який триває протягом жовтня, до 100-річчя від дня народження Василя Сухомлинського у бібліотеці ДНЗ "Ковельський ЦПТО" з учнями групи № 17 було проведено літературну годину "Василь Сухомлинський — педагог, вчений, письменник" (на знімках).

Ведучі заходу Ірина Олексюк, Яна Сирота, Сергій Радчук вели розмову про життєвий і творчий шлях педагога. Олександр Вальчук і  Ангеліна Павлік декламували вірші про Василя Сухомлинського.

У виконанні Артура Сохацького (група №25) прозвучали пісні: "Не плач, мамо", "Пісня про Україну". Тетяна Бойко (група № 23), Ірина Тищук  (група №12) виконали "Спасибі, Вчителю" (керівник Сергій Кіпень).

Сергій Абрамчук (група №34), Юрій Дацюк (група №24) підготували сценку притчі Василя Сухомлинського " Хліб" (керівник Ольга Веремчук).

Учні переглянули відео "Сухомлинський".

В бібліотеці оформлена виставка-вілей "Василь Сухомлинський — видатний педагог сучасності". На виставці представлена педагогічна спадщина Василя Сухомлинського, мудрі вислови, спогади про видатного педагога.

Василь Олександрович говорив: "Людина народжується не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний".

 Ми по праву можемо сказати, що Сухомлинський залишив по собі незабутній слід, він належить до найвидатніших постатей світової педагогіки.

Людмила РИХЛЮК,

бібліотекар ДНЗ "Ковельський ЦПТО".

Василь Сухомлинський — патріот Батьківщини, плідно працював все своє життя для освіти дітей, бо саме в освіті й вихованні бачив той шлях, який міг привести його народ до кращого життя.

Його ідеї, науково-методичні розробки, педагогічний досвід втілюються в навчально-виховних системах європейських держав. Усі твори видатного педагога пройняті безмежною вірою в людину, щедрість і благородство її душі. 

В рамках Всеукраїнського місячника шкільних бібліотек, який триває протягом жовтня, до 100-річчя від дня народження Василя Сухомлинського у бібліотеці ДНЗ "Ковельський ЦПТО" з учнями групи № 17 було проведено літературну годину "Василь Сухомлинський — педагог, вчений, письменник".

бібліотекар ДНЗ "Ковельський ЦПТО".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 738

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 630

Як підтверджує практика, прогноз погоди, який друкує наша газета, справджується у найближчі 3-4 дні. На більш тривалий період щось передбачити важко. Тому пропонуємо вам цей прогноз "по-новому": детальний – на четвер, п'ятницю, суботу, неділю, а далі – орієнтовний на основі даних синоптиків. Отож:

Четвер. Ясно. Температура: 19оС. Вітер східний слабкий.

В ніч на п'ятницю. Ясно.  Температура: 10оС. Вітер південно-східний помірний.

П'ятниця. Ясно.   Температура: 16оС. Вітер   південно-східний помірний.

В ніч на суботу. Ясно. Температура:  9оС. Вітер південно-східний помірний.

Субота. Ясно.  Температура: 18оС. Вітер південно-східний помірний.

В ніч на неділю. Ясно.  Температура: 8оС. Вітер південно-східний помірний.

Неділя.  Ясно.  Температура: 18оС. Вітер південно-східний  помірний.

До наступного четверга збережеться суха й тепла погода.

Як підтверджує практика, прогноз погоди, який друкує наша газета, справджується у найближчі 3-4 дні. На більш тривалий період щось передбачити важко. Тому пропонуємо вам цей прогноз "по-новому": детальний – на четвер, п'ятницю, суботу, неділю, а далі – орієнтовний на основі даних синоптиків. Отож:

Четвер. Ясно. Температура: 19^оС. Вітер східний слабкий.

В ніч на п'ятницю. Ясно.  Температура: 10^оС. Вітер південно-східний помірний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 686

У Ковелі стало доброю традицією з настанням осінньої пори проводити ярмарки сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів. Відбувся такий ярмарок і минулої суботи, 6 жовтня ц. р., за сприяння міської і районної влади.

На декілька годин центральна вулиця міста навпроти Будинку рад перетворилася на гамірний і щедрий ринок. Тут можна було придбати овочі і фрукти в широкому асортименті: картоплю, буряк, капусту, цибулю, хоч її надто багато не було, яблука, груші, сливи, вишиковувалися черги до продавців м'яса, ковбасних і молочних виробів, меду. Бажаючим пропонували хліб, торти, тістечка, рулети, макарони, крупи, живу рибу, яйця, морепродукти та іншу смакоту. 

Не обділили увагою садоводів-любителів. До їх вибору були саджанці фруктових і декоративних дерев, кущів, розсада осінніх квітів тощо.

– Ярмарок вдався, – говорили ковельчани, з якими довелося спілкуватися того сонячного жовтневого дня. – Приємно, що працівники села, переробних підприємств порадували розмаїттям товару, його високою якістю. І хоч подібну продукцію можна купити на стаціонарних ринках, тут, по-перше, трохи дешевше, по-друге, зручніше, особливо для пенсіонерів, які далеко ходити або їздити не завжди мають сили і можливість.

Як повідомили в управлінні регіонального розвитку райдержадміністрації, всього у ярмарку взяли участь 25 особистих селянських та фермерських господарств, чимало переробних підприємств.

Будемо сподіватися, що ярмарки відбуватимуться й надалі, адже попереду ще так багато осінніх днів…

Наш кор.

НА ЗНІМКАХ: осінній ярмарок у Ковелі.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

У Ковелі стало доброю традицією з настанням осінньої пори проводити ярмарки сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів. Відбувся такий ярмарок і минулої суботи, 6 жовтня ц. р., за сприяння міської і районної влади.

На декілька годин центральна вулиця міста навпроти Будинку рад перетворилася на гамірний і щедрий ринок. Тут можна було придбати овочі і фрукти в широкому асортименті: картоплю, буряк, капусту, цибулю, хоч її надто багато не було, яблука, груші, сливи, вишиковувалися черги до продавців м'яса, ковбасних і молочних виробів, меду. Бажаючим пропонували хліб, торти, тістечка, рулети, макарони, крупи, живу рибу, яйця, морепродукти та іншу смакоту. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 540

В святковий, щедро напоєний теплом осінній день,  зібрались в читальній залі центральної районної  бібліотеки шановані люди району, щоб разом відзначити  День ветерана. 

Вони – живі свідки історії  нашого краю, які вміли жити і виживати, боротись і перемагати.  В кожного на шляху було не завжди гладко, рівно, а траплялись терни,  та більше було доброго, радісного. Бо жили чесно, працювали на совість. 

В багатьох забрала дитинство, юність війна, чимало з них відбудовували країну у повоєнні роки. Саме ветерани заклали міцний фундамент нашої незалежної України, ростили і виховували дітей. Про кожного  можна писати книги, і це будуть хвилюючі романи людського життя.

А в той перший день жовтня  вони слухали на свою адресу теплі слова  вітань і зичень. У ветеранів не зникла любов до життя. Навпаки:  вони ще більше цінують звичайні земні радощі, знаходять час для громадської роботи, хоч іноді самі потребують допомоги.

Саме про  про це говорив у своєму виступі  голова районної ради Андрій Броїло.  Андрій Петрович із синівською вдячністю засвідчив шану і повагу до присутніх в залі сивочолих людей, які не повинні сьогодні бути забутими, бо все створили своїм розумом і працею. Найголовнішим їх багатством є досвід, знання, уміння і велика життєва мудрість. Їхні чесність, вихованість, працелюбність – це ті якості, завдяки яким вони пройшли через усі випробування долі.

Перший заступник голови РДА  Роман Кульцман, передавши щирі поздоровлення   від голови райдержадміністрації Віктора Козака, відзначив, що цей день є особливим, бо кожна людина повинна пам'ятати свою історію, її будівничих, шанувати і надавати підтримку людям старшого віку – ветеранам праці, війни, бо нині вони потребують найбільше уваги, допомоги від суспільства.

Завжди приємно зустрічатись з тими, за плечима кого велика життєва мудрість і золотий досвід. Саме вони пройшли велику школу життя і нині ще допомагають владі, ведучи велику громадську роботу. 

Приємно, що очільники  влади високо оцінили роботу ветеранської, найбільше чисельної організації району, яка багато зробила для покращення життя людей старшого віку в наших селах.  Андрій Броїло і Роман Кульцман вручили Подяки окремим головам первинних ветеранських організацій, зокрема Козулі Лідії Іванівні з Тойкута, Трофімуку Анатолію Васильовичу з Підріжжя та Повху Василю Адамовичу з Білина. 

Ведуча свята "сплела" щирий і теплий вінок зичень для ветеранів, вміло й професійно віршовані слова поєднувала з музичними вітаннями.  Це додало гарного настрою присутнім у залі. Завдяки начальнику відділу культури РДА Тетяні Матяшук, на нашу думку, були зібрані кращі виконавці району. Як завжди, чарував своїм співом аматорський народний колектив "Вишиванка". На свято, за доброю традицією, завітав представник благодійного фонду Степана Івахіва "Патріоти Волині" Павло Самолюк, який разом з найщирішими вітаннями подарував ветеранам великий святковий торт.  Привітав ветеранів директор Центру зайнятості Ігор Приймак.

По завершенню урочистої частини за святковим столом ветерани ділились наболілим, відверто висловлювали свої думки. Думалось: як добре, що є такий день, коли влада, залишивши  всі свої справи, прийшла привітати і вислухати людей поважного віку.

Як завжди,  свято відбулося  і в стаціонарному відділенні постійного проживання одиноких в с. Облапах. Сюди завітали голова районної ради Андрій Броїло, заступник голови РДА Аркадій Степанюк, начальник  управління соціального захисту Олена Давидович, директор територіального центру обслуговування Георгій Корнієвський.

Гарного настрою додали Ніна Божук із своїм чудовим колективом, які подарували мешканцям цього закладу задушевні пісні. 

Стаціонарне відділення в Облапах – це затишний будинок тепла, добра, чуйності для одиноких громадян.  Тут завжди панують чистота, відчувається турбота, увага до людей. Завдяки колективу, яким  керує багато років  Надія Миронюк, ветерани не відчувають себе самотніми, а живуть однією великою сім'єю, оточеною милосердям і любов'ю. 

Вшанування ветеранів району пройшли в багатьох селах. Щиро вдячна всім, хто долучився до цього свята, хто не забув згадати тих, хто колись працював поряд.

Нехай це свято на цьому не закінчується, а турботу наші ветерани, увагу, допомогу відчувають щоденно.

Валентина СІЧКАР, 

голова районної ветеранської організації. 

В святковий, щедро напоєний теплом осінній день,  зібрались в читальній залі центральної районної  бібліотеки шановані люди району, щоб разом відзначити  День ветерана. 

Вони – живі свідки історії  нашого краю, які вміли жити і виживати, боротись і перемагати.  В кожного на шляху було не завжди гладко, рівно, а траплялись терни,  та більше було доброго, радісного. Бо жили чесно, працювали на совість. 

В багатьох забрала дитинство, юність війна, чимало з них відбудовували країну у повоєнні роки. 

голова районної ветеранської організації. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 656

Вже давно стало доброю традицією для  Озерненської гімназії-філії "ОЗСО "Поворський ліцей"  проводити виховні заходи в шкільному народознавчому музеї "Берегиня". По-особливому тепло та затишно відбулася літературно-музична композиція "Збережімо святу любов до України" у нашій світлиці. 

Напередодні 14 жовтня природа теж стає особливою. Можливо, тому, що на Покрову відзначаємо аж чотири свята, які поєднані не лише датою, хоча роз'єднані часом, а сплетені духовно і символізують зв'язок поколінь, невмирущість героїчних традицій нашого народу. 

Учні гімназії разом із класним керівником 5 класу  Северенюк І. та завідувачкою музею Романюк Т. презентували православний матеріал, який вміло поєднали  із краєзнавчим, нагадали всім історичні події далекої Візантійської епохи, розповіли про свято Покрови, яке в народі називають "Третя Пречиста", та прикмети, пов'язані з цим днем. 

Цікавою була розповідь про Українську Повстанську Армію, яка боролася проти гітлерівської та більшовицької окупації за збереження самостійної України. Українські повстанці вірили в Бога, шанували традиції, прагнули понад усе захистити  рідну землю,   і ми пишаємося тим, що наша шкільна організація  має назву "Червона калина", а стрілецька пісня "Ой,  у лузі червона калина похилилася" є символічним гімном  її.

Наша зустріч була приурочена і до Дня Захисника України, який став всенародним, бо захисниками є учасники національно-визвольних рухів XX ст., учасники Революції Гідності, добровольці і військові, волонтери, діти і дорослі – всі ті, хто по-своєму наближають перемогу над російськими загарбниками.

Всі разом подякували за подвиг і вірність Україні батькам наших учнів –Романюку М. та Книшуку В., а також нашим випускникам – Ременюк К., Ткачуку С., Книшу О., Книшу А., Бурку Р., Савчуку В., Романюку О., Хмеляру Ю., Хмеляру І., Комаруку А., котрі були учасниками АТО.

Хвилиною мовчання пом'янули героїв УПА, героїв Небесної Сотні, героїв АТО, наших земляків – небесних янголів – Миколу Яворського та Олександра Левчука, який був незмінним командувачем нашого шкільного  параду військ.

Відчути всю духовну велич заходу допомагала духовна та класична музика, вірші у виконанні учнів, пісні, в яких з глибокою любов'ю, вдячністю і надією славили захисників рідної землі та Пресвяту Богородицю, Матір Спасителя, Ісуса Христа. 

Наші школярі змогли відтворити сторінки із славетного життя козацтва, оскільки   в Україні свято Покрови набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву – Козацька Покрова. Учасники змагань, юні козачата, продемонстрували  в конкурсах та розминках свою силу та спритність, дотепність та гумор, винахідливість та розум, здобули хороший настрій, примножили оптимізм, віру в свої сили та ще більше полюбили свою заквітчану Україну.

Завершувався виступ, а за вікном гімназії земля переливалася усіма відтінками золота, а над нею – синє, чисте, бездонне небо. І  здавалося, ніби це  вкотре прийшла до нас Пресвята Діва Марія і знову розкинула над нами свій небесно-синій омофор-покров, щоб захистити нас, змусити замислитися над життєвими цінностями.  І пригадалися слова поетеси Тетяни Байди:     

Усе від мене заберіть,

Лише пречисту і нетлінну,

Святу любов до України

Не відбирайте – залишіть!

Тож побажаймо нам усім чистоти наших сердець, твердої віри в Бога та щирої молитви за життя наших Воїнів – Захисників в ім'я миру та любові на Землі! 

Тетяна РОМАНЮК, 

вчитель української мови та літератури Озерненської гімназії-філії "ОЗСО "Поворський ліцей".

Вже давно стало доброю традицією для  Озерненської гімназії-філії "ОЗСО "Поворський ліцей"  проводити виховні заходи в шкільному народознавчому музеї "Берегиня". По-особливому тепло та затишно відбулася літературно-музична композиція "Збережімо святу любов до України" у нашій світлиці. 

Напередодні 14 жовтня природа теж стає особливою. Можливо, тому, що на Покрову відзначаємо аж чотири свята, які поєднані не лише датою, хоча роз'єднані часом, а сплетені духовно і символізують зв'язок поколінь, невмирущість героїчних традицій нашого народу. 

вчитель української мови та літератури Озерненської гімназії-філії "ОЗСО "Поворський ліцей".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 720

Напередодні Дня Захисника України ми поспілкувалися з військовим комісаром Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату Сергієм ГЛАДУНОМ.

–Сергію Андрійовичу, 14 жовтня – День Захисника України, чергова річниця створення УПА, День українського козацтва. Наскільки гідно, на Вашу думку, сучасна молодь продовжує традиції старших поколінь?

– Від самого початку АТО жителі міста та району активно приєдналися до лав Збройних Сил України і відправилися боронити державні кордони. Всього за цей час військовий обов'язок виконали 795 жителів Ковельщини. Усіх їх визнано учасниками бойових дій. Наразі в зоні ООС знаходиться до ста наших земляків.

Наші бійці успішно несуть службу на східних рубежах, багато з них мають державні відзнаки за проявлений героїзм. На жаль, серед них є й посмертні нагороди. Якщо конкретно, то медаллю "Захисник Вітчизни" нагороджено 16 воїнів, посмертно – Олександра Артемука. П'ятдесят наших земляків удостоєні відзнаки Президента України "За участь в антитерористичній операції". Орденом "За мужність" ІІІ ступеня відзначено бійців Олександра Солодуна і Тараса Чапка (п'ятеро наших Героїв – посмертно), орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня – Олександра Власюка, посмертно – Анатолія Шиліка, Андрія Задорожного, Олега Остапенка.

– Як працівники військкомату разом з органами влади, громадськими організаціями проводять роботу по вшануванню пам'яті загиблих у боях на Сході України?

– Нагадаємо, що, ставши на захист України від окупанта, загинули 18 мешканців Ковельщини: Олександр Артемук, Олександр Абрамчук, Станіслав Максимчук, Андрій Омелянюк, Анатолій Шилік, Андрій Мостика, Роман Данилевич, Олексій Тарасюк, Олександр Ярмолюк, Павло Редькович, Володимир Киян, Андрій Задорожний, Олег Вишневський, Микола Яворський, Сергій Дем'яник, Олег Остапенко, Сергій Ілюшик, Анатолій Іллюх. Ми маємо пам'ятати імена своїх Героїв, які, аби ворог не ступив на нашу землю, віддали найцінніше - своє життя.

Вічна пам'ять та слава полеглим Героям України!

Пам'ять про наших полеглих земляків увічнено в історії: впродовж цього часу відкрито 15 меморіальних дошок, сім вулиць названо на честь загиблих в АТО захисників України.

– Як проходить цьогорічний призов до Збройних Сил? Які є проблеми? 

– Не можна сказати, що з цим у нас повністю все гаразд, є певні проблемні питання, пов'язані з неконтрольованою трудовою міграцією громадян призовного віку за межі області та держави, непроживанням цих громадян за адресами реєстрації, погіршенням стану здоров'я молодих людей. Але в більшості призовники усвідомлюють свою відповідальність і готові до проходження служби.

Першу відправку осіннього призову провели 9 жовтня. 17 юнаків віком від 20 до 26 років з Ковеля та Ковельського району поповнили ряди Збройних Сил України. Служитимуть вони півтора року.

Підготовку до служби проходитимуть у 169-ому навчальному центрі Сухопутних військ Збройних Сил України, що дислокується в селищі Десна Козелецького району Чернігівської області та 184-ому навчальному центрі Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, що в с. Старичі Яворівського району на Львівщині.

Строковики проходитимуть службу виключно в пунктах постійної дислокації військових частин. Їх не направлятимуть на території, де триває операція об'єднаних сил.

Загалом у цей осінній призов маємо направити на проходження військової служби 78 хлопців, і до кінця грудня, вважаю, успішно завершимо цей призов.

– Як вирішується на Ковельщині питання укладання контрактів на армійську службу? Скільки бажаючих служити за контрактом було у 2017 - 2018 р. р.?

– Станом на сьогодні набір на військову службу здійснюється на контрактній основі постійно, бажаючих боронити Вітчизну достатньо. Держава забезпечує гідні гарантії військовослужбовцям та належну зарплату. Професія військовослужбовця є престижною, користується повагою в суспільстві.

Спільно з центром зайнятості, за посередництвом засобів масової інформації проводяться бесіди та інші агітаційні заходи.

За період 2017 - 2018 років Ковельським ОМВК було призвано на військову службу за контрактом 120 осіб.

– Що б Ви хотіли побажати читачам газети з нагоди Дня Захисника України?

– Це справжнє свято мужності й самовідданості, свято лицарства і благородства, якими володіють справжні оборонці, визволителі і захисники України, водночас стало уособленим святом усіх чоловіків. Це свято кожного, хто в той чи інший час віддав свої знання, силу, мужність і професіоналізм справі захисту нашої держави.

І, користуючись нагодою, вітаю усіх, хто носить високе звання Захисника України, бажаю успіху тим, у кого іспит на нього ще попереду. Ветеранам, учасникам війни, батькам та матерям солдатів, усім нам зичу мирного неба над головою, міцного здоров'я, добробуту в родинах, щастя та гармонії. Військова справа непроста, проте потрібна і важлива для всієї країни та кожного з її громадян. 

Розмову вела 

Вікторія ЗІНЧУК.   

Напередодні Дня Захисника України ми поспілкувалися з військовим комісаром Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату Сергієм ГЛАДУНОМ.

– Від самого початку АТО жителі міста та району активно приєдналися до лав Збройних Сил України і відправилися боронити державні кордони. Всього за цей час військовий обов'язок виконали 795 жителів Ковельщини. Усіх їх визнано учасниками бойових дій. Наразі в зоні ООС знаходиться до ста наших земляків...

Розмову вела Вікторія ЗІНЧУК.   

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 663

Багато позитивних вражень за короткий час отримали голобчани, що надовго запам'ятаються всім.

Спочатку приємно  було, що на Ковельщину завітали поляки через стільки років, щоб уклонитись пам'яті батьків, найдорожчих людей, що дали життя. Зустрів їх настоятель Свято-Георгіївського храму отець  Ніфонт, до якого вони в першу чергу звернулись. А він порадив їм корінну жительку з Вівчицька Галину Грицюк, яка знала, де на хуторі стояла хатина поляків. 

Під'їхали до села Вівчицька. "Треба було бачити, – згадує Галина Артемівна, – як хвилювався син, обережно, з трепетом ступаючи по землі, де жили колись його батьки. Припав згодом на горбочок вустами, приліг і заплакав. Присутні, що супроводжували його, не тривожили, а тільки спостерігали співчутливо". А коли піднявся, то гречно подякував Галині Артемівні за допомогу і за зворушливу мить в його житті, і поцілував їй руки.

Після всього хочеться тільки сказати: "Хай процвітає дружба між двома народами, хоч минуле і затьмарене трагічними сторінками історії. Хай відбуваються між ними тільки такі щасливі зустрічі".

l

Не менш хвилююча подія відбулася у сім'ї Лямцевих. Напевно, всі пам'ятають 2015 рік, коли у передачі "Чекай на мене" спостерігали за зустріччю через 64 роки двох братів, яких розкидала доля по світу ще малими. Цього літа брат Борис приїхав до Валерія і тиждень тут гостював. На Дніпропетровщину, де проживає нині Борис, їздив син Валерія Владислав. 

Голоби гостеві дуже сподобались. Він гуляв з братом по селищу, відвідали рідню,  відпочивали разом на риболовлі. Гість  повіз із собою незабутні враження,  частинку тепла і найкращі спогади про людей, які гостинно приймали його.

l

Пам'ятним був і день 23 вересня. Після служби у Свято-Георгіївському храмі прихожани відвідали виставку вишитих ікон у дзвінниці-галереї, яку презентувала 80-літня голобчанка Ніна Щесюк. Їх півтора десятка. Кожна приваблює виконавською майстерністю і оригінальністю. 

Автора цих шедеврів вітав отець Ніфонт, вчителька місцевої школи Світлана Бондарук, родичі, знайомі дарували квіти. Підходили й підходили голобчани до майстрині, бо всім вона добре відома. Працювала акушеркою в Голобському пологовому будинку і першою брала на руки новонароджених. Звучали на її честь від церковного хору величальна "Многая літа", найщиріші побажання здоров'я і довголіття. 

l

А на "блакитний" вогник, присвячений Дню ветерана, зібрала голова Голобської ветеранської організації Марія Янко представників старшого покоління в приміщенні одного із залів торгового центру. Допомогли їй в цьому селищна рада і спонсори. 

Шумно і гамірно було, бо декого десятки літ не бачили: спогади, спілкування, пісні гріли душу. Це люди, представники різних галузей, які колись, не шкодуючи здоров'я, віддавались повністю улюбленій справі. Про те свідчать їх нагороди. 

Це – Заслужені працівники сільського господарства і торгівлі, нагороджені орденами і медалями, Грамотами Верховної Ради. Серед них – доярки, механізатори, водії, бригадири тракторних і рільничих бригад, вчителі, учасники бойових дій, багатодітні матері, остарбайтери, учасники  війни, вдови учасників бойових дій.

Вітали присутніх голова селищної ради Сергій Гарбарук, голова ветеранської організації Марія Янко. Для гостей учасники художньої самодіяльності і хор "Червона калина" подарували концерт.

l

У бібліотеці теж відбулася цікава подія. Її працівники зібрали найактивніших читачів-ветеранів праці, щоб привітати і з Днем ветерана, і, спільно з головою селищної ради Сергієм Гарбаруком і куратором Університету ІІІ віку Людмилою Тимощук, оголосити початок нового навчального року. Довго за чашкою чаю звучали поезії, пісні у виконанні хору "Червона калина". А новостворений вокальний гурт бібліотекарів із сіл, що відносяться до Голобської ОТГ, під назвою "Первоцвіт" подарував теж зворушливі пісні і поезії. А ще приємна новина: Галина Грицюк видала книжку про Вівчицьк. З чим її й вітаємо. 

l

Школа теж запросила всіх ветеранів педагогічної праці на свято – День працівників освіти. Їх тепло вітали голова селищної ради Сергій Гарбарук, директор школи Наталія Хомяк, її заступники. За “солодким” столом ветеранам було що згадати. 

Учні порадували педагогів та гостей-ветеранів концертом, а також обдарували квітами.

l

А далі вже – “сенсація”, бо наші прихожани на чолі з отцем Ніфонтом вперше в історії Голоб подорожували по святих місцях Греції. Пізніше вони поділяться своїми враженнями. 

Як же приємно похвалитися хорошими новинами. Хай вони частіше прикрашають наше життя!

Валентина ОСТАПЧУК. 

Багато позитивних вражень за короткий час отримали голобчани, що надовго запам'ятаються всім.

Спочатку приємно  було, що на Ковельщину завітали поляки через стільки років, щоб уклонитись пам'яті батьків, найдорожчих людей, що дали життя. Зустрів їх настоятель Свято-Георгіївського храму отець  Ніфонт, до якого вони в першу чергу звернулись. А він порадив їм корінну жительку з Вівчицька Галину Грицюк, яка знала, де на хуторі стояла хатина поляків. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 696

Кожну працю благословляє  удача. А коли праця в ім'я пам'яті минулих поколінь про життя і боротьбу, про випробування знущанням, про нескореність роду українського, то вона благословенна самим Господом.

Назва цієї інтелектуальної праці – "Спогади". Автор – Остап Павлович Цеханчук. Ця людина добре відома ковельчанам, найперше порядністю, доброчинністю, відповідальністю за доручену справу. Він був активним учасником боротьби за Незалежність на початку  дев'яностих років ХХ століття, активно виступав за відродження Благовіщенської святині. Цей рух підтримали сотні  ковельчан. Немає сенсу звіряти, зважувати славу тих, хто йшов попереду.

Їхня нагорода – це золоті хрести Свято-Благовіщенського собору, які символізують тісну єдність з Богом. Їхня радість – це спогад, як у звільнений спортивний зал повінню весняною влилося тисячі спраглих за Христовою вірою людей. Їхнє щастя в тому, що звідти цілющими  струмками парафіяни розлилися по усіх куточках Ковельщини і там відродили православну віру з українським духом і розбудували нові храми. 

І сам Остап Цеханчук  був тим животворним потічком, який сприяв відродженню греко-католицької церкви. Його стараннями у Ковелі на бульварі Лесі Українки постала церковна громада з українським духом Різдва Пресвятої Богородиці, яка згодом перетворилася в храм і монастир Блаженного Миколая Чарнецького. Святиня стала його духовною домівкою. У свої 92 він, мов на крилах, летить кожної неділі на святу Божественну літургію.  Хай Бог дає сили!

Книга "Спогади" унікальна за своїм змістом. У ній – близька і далека історія рідного краю. Короткі штрихи про життя й епоху, в якій пан Остап ніс свій важкий хрест. Тут ви знайдете філософські, патріотичні та оптимістичні роздуми про минуле і сучасне, його особистий погляд на події і факти ХХ століття.

"Я – Остап, син Павла і Надії, народився в шкільному будинку (чим не символічно)", – пише автор. Село Гостинне розташоване за 12 кілометрів від Грубешова. Після Першої світової селяни стали, як кажуть, на ноги. Мазури (поляки) селилися окремо. Господарство розвивалося. Громада обирала солтиса. Діяла "Просвіта" і "Рідна хата". Була початкова школа. Навчання велося польською мовою.

Проте українці на цих землях мали свою мову, культуру, релігію, звичаї, традиції.

О. Цеханчук: " Українська мова – це є дух народу, його совість, його поступ вперед, а поза національною мовою зникає неповторний колорит народу, нівелюється специфіка освоєння багатства світу".

"Полонізація українців вводилася на основі братства, через єдину римо-католицьку віру. Українців, що працювали на державних службах, звільняли з роботи".

На жаль, полонізація велась різними методами: залякуванням, безчинствами уночі, нападами на села і навіть руйнуванням святинь.

Весною  1938 року до Гостинного прибула колона під польським прапором. На марші викрикували: "Хто пристане до поляка, хай живе! Хто залишиться русіном, нехай згине!".

Маю зробити суб'єктивний відступ: "Це перші паростки польсько-українського протистояння. Разом з тим автор зауважує, що більшість поляків виступало за мирне  співіснування.

Боже провидіння вело Остапа Цеханчука за руку і оберігало від біди.

При "перших" совєтах (1939-1941 р. р.) сім'я Цеханчуків шукала "рай" в радянській Україні. Переселилися на Житомирщину. Відчувши, що таке голод, насилля і несвобода, повернулися до рідної домівки.

Війна випробовувала юнака в Німеччині. Цей спогад свідчить, що західні німці толерантно ставилися до своїх поневолених "рабів". Прості німці розуміли, що таке війна і старалися дотримуватися моралі на основі доброти, а часом і милосердя.

Дорога додому була наповнена безліччю пригод на грані смерті, голоду та холоду. Щасливий фініш в Ковелі, і навіть дорога  знахідка – адреса місцезнаходження мами.

О. Цеханчук: "Моєю дорогою проводив мене Святий Дух без мого особистого втручання".

А потому була Херсонщина, зустріч з мамою і знову повернення – тепер до Ковеля.

У 1946 році Остапа зараховують до фабрично-заводського училища "здобувати шахтарський фах". А на шахті – "голодне життя, без жодних розваг, а лиш робота і сон". Не втримався, і весною 1948 року повернувся до Ковеля. Тут на нього чекали застінки НКВС, допити, карцер, знущання і суд. Вистояв. Витерпів і переміг.

У 1950 році закінчив гірничо-паливний технікум. Працював на торфопідприємствах Ковельщини, а на Гавчицькому – виконував обов'язки головного інженера.

На одному з випадків слід зупинитися детально. На підприємство якось завітали упівці. Реквізували гроші з каси, забрали одяг, взуття та речі, необхідні для проживання в умовах лісової криївки. Для Остапа Цеханчука цей напад залишився без наслідків. Лютували енкевесівці, та вояки, як у воду канули.

На підтвердження,  що експроприація цінностей підприємства законна, залишили довідку із своєю упівською печаткою.  Вдумаймося: у 1950 році, на гострому  лезі ножа, не здолані жорстокою каральною силою – хіба це не героїзм?!

l

О. Цеханчук помістив поезію упівця, яку спокійно читати неможливо:

Спадає листя із дерев останнє

До наших ніг, натомлених в боях.

Нема вже ні щастя, ні кохання,

Лише тривога на семи вітрах.

І ще не пізно здатися на ласку,

Та краще серце вирвати з 

грудей –

Життя вернути зрадою не важко,

Та як же жити потім між людей?

Останній бій,  неначе сповідь,

Прощальну тишу в лісі розітне,

Спочине тут навіки гордий провід,

Піде у Вічність братство лісове.

Уже без них зустрінуть Сонце квіти,

Біжать останні миті, як вода.

Ти мусиш, Україно, зрозуміти:

Загибель наша – то ще не біда!

Свободи дух нових борців породить

І з ними волю краю принесе,

Та ми вже не побачим, 

бо надходить

Нам пора… О, це нарешті все…

Слава Україні! Героям слава!

Остап Цеханчук описує жахливі картини польсько-українського протистояння. Вони підтверджені свідченнями очевидців. Маємо усвідомити, що загони оборони УПА були єдиними захисниками простих українців від оскаженілих польських  націоналістичних угруповань. І за це маємо дякувати тим, хто віддав своє життя останнім пострілом або страждав довгі роки на каторгах, – за нас, за Україну.

Своєю книгою Остап Цеханчук засвідчує, що немає окупації доброї, справедливої, толерантної – ні російської, ні польської, ні німецької, ні будь-якої іншої.

Він наголошує, що для завоювання України "руський  мір" робить головну ставку на УПЦ МП (читай  РПЦ в Україні).

О. Цеханчук: "Ми не хочемо церкви, яка, ігноруючи факт існування незалежності і суверенітету України, і далі переконує українських громадян, що вони "дєті єдиного руського міра"…

Праця – нелегка, цікава і корисна для нас. Вона ще й ще раз нагадує про протистояння у цьому неспокійному світі, в якому, щоб втримати омріяну незалежність, мусимо боротись до кінця.

У післяслові автор говорить: "Я закінчив свої спогади, які насичені війною, стражданнями, горем, смертю людей, а людське життя подібне до хреста, який людина має нести все життя".

Книга "Спогади" – це своєрідний подвиг автора, Остапа Павловича Цеханчука, який має намір написати й другу частину. Дай, Боже, творчих сил! Хай щастить!

Анатолій СЕМЕНЮК.

Кожну працю благословляє  удача. А коли праця в ім'я пам'яті минулих поколінь про життя і боротьбу, про випробування знущанням, про нескореність роду українського, то вона благословенна самим Господом.

Назва цієї інтелектуальної праці – "Спогади". Автор – Остап Павлович Цеханчук. Ця людина добре відома ковельчанам, найперше порядністю, доброчинністю, відповідальністю за доручену справу. Він був активним учасником боротьби за Незалежність на початку  дев'яностих років ХХ століття, активно виступав за відродження Благовіщенської святині. Цей рух підтримали сотні  ковельчан. Немає сенсу звіряти, зважувати славу тих, хто йшов попереду.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 601