Завершити свою цьогорічну відпустку вирішили з чоловіком поїздкою — правда, не зовсім запланованою —  в одне із курортних містечок   нашої мальовничої Західної України.

Скажу відразу, дещо забігаючи  наперед: емоції   переповнювали, переповнюють і ще надовго закарбуються в пам’яті приємними спогадами від побаченого там,    почутого й пережитого.

Так, була вражена і зацікавлена практично  всім: мальовничими гірськими пейзажами, вуличками, що спускаються вниз і раптово підіймаються вгору. А ще – цілющим повітрям, лікувальними мінеральними водами  й  місцевим колоритом. 

Та найбільше була «шокована»   політикою цін на все  знаного далеко за межами нашої Батьківщини Трускавця. 

Бо, допоки не пересвідчилась на власному досвіді, раніше помилково вважала, що все тут «космічно» дороге. Але, як виявилось, все  зовсім навпаки. 

Дещо додам зі свого  недалекого минулого. Раніше, в студентські роки та й дещо пізніше, була палкою  прихильницею облюбованих багатьма  знаними місцями відпочинку – Шацькими  озерами і Чорним морем, де  мала нагоду побувати  не один раз.  

Іншого, кращого від цього дозвілля, практично не уявляла собі в той час. Аж допоки, через декілька років, не відвідала той самий знаменитий Трускавець, який неодноразово вихваляли мої знайомі та рідні.

Мовляв, це – райський куточок на Землі, де можна гарно з користю відпочити, а ще – оздоровитись і тілом, і душею.  Адже тут – найсприятливіші для цього умови.

Однак, як тепер показує статистика, навіть відпочинок на березі Азовського моря чи, як згадувалось перед цим, на Світязі, багатьох наших співвітчизників (відверто кажучи) просто шокував. Точніше, декому  залишилось лише мріяти про омріяну відпустку. 

Адже грошова  політика тут просто аж зашкалює. Так що курорти в нас — як за кордоном (маю на увазі вартість послуг).

l

Тепер – попорядку. Найбільш цікавими були тамтешні жителі, поруч із якими, ми, гості з недалекої Волині, відчували себе спочатку «не в своїй тарілці».  

Їх привітне «пані» і «пане», здається, ставило нас у дещо незручне  становище. Проте за день-два звикли.

І ще, що не менш важливо: місцеве населення — люди глибоко віруючі, тут багато архітектурно привабливих греко-католицьких капличок, які ваблять око перехожих. Кожне свято і недільна служба  проходять для цих вірян на особливому духовному піднесенні. 

А ще, мабуть, вся справа в тому, що тут дійсно вірують в Бога всім серцем, демонструючи це не на словах, а на ділі. Піти до храму – святий обов’язок практично усіх.  

 Бо у наших  краях  буває нерідко, що дехто,  вже «насвяткований» ( під згубною дією «оковитої),  не може  з самого ранечку кроку ступити, бо сили нема…

Приємно, що в цьому курортному містечку ціни зовсім не «кусаються», а такі ж, як і в Ковелі.  Можливо,  цим сюди заманюють туристів, яких тут вдосталь.

Та й культура подекуди   і громадський порядок, про які неабияк дбають відповідні служби,  заслуговують на  увагу. 

Бо в місті, де безліч  торгово-розважальних закладів, ми жодного разу не бачили когось напідпитку ( і серед білого дня,  і вже далеко за північ). 

Тут можна спокійно гуляти  парком хоч цілу ніч, нікого й нічого  не боячись, а просто насолоджуючись вечірнім містом, яке, здається, ніколи не спить, віддаючись своїм гостям на всі сто відсотків.

Особисто ми, враховуючи вартість доїзду маршрутним таксі, проживання  в орендованій квартирі (400 гривень на добу, з усіма зручностями) та з самостійним харчуванням витратили на наш чудовий незабутній відпочинок трохи більше семи тисяч гривень.  За цим,  відверто кажучи,  не жалкуємо.  Шкода, лишень, що були недовго –  всього тиждень.

Тут багато білорусів та поляків, які приїздять сюди щороку.

Гуляючи одного разу в сквері, розговорилась із жіночкою передпенсійного віку, яка родом була із Гомеля. Вона розповіла, що Трускавець облюбувала давно, тож завжди з нетерпінням чекає нової зустрічі із знайомим місцем. Саме тут можна добре підлікувати свій організм і файно відпочити.

Цього разу вона разом із чоловіком вирішили навідатись сюди із онуком Тимофійком, який має невдовзі стати першокласником.  Тож, як жартувала Марія Максимівна, онуку потрібно запастись перед навчанням новими силами. 

Хлопчина, як розповіла вона, не нудьгує, знайшов собі нових друзів,  з якими охоче “пропадає” на  всіляких розважальних атракціонах.

«Тільки  встигай за ними дивитись», – додає жіночка.

Кожен планує  своє дозвілля, дивлячись на  гроші в гаманці. Для тих, кому сімейний бюджет не дозволяє занадто розкошелитися, теж знайдуться  вигідні пропозиції.

Якось одного дня, біля бювету, на лавочку до мене присіла незнайомка. Виявилось, що з Києва. Хоч вже і на пенсії, та роботу не полишає, бо гроші їй  потрібні.

Пані Валентина – жінка  непростої долі, яку життя добре «покидало». П’ять років тому залишилась без чоловіка,  через деякий час помер і син.

Згорьована дружина і мати втратила віру в життя на краще,  невдовзі і її саму підкосила підступна хвороба.

Робили операцію. Гроші збирали і рідні, і знайомі. А ще – молодший син взяв позику в банку, яку ще й досі повнісю не «погасили». Правда, вже залишилось не так і багато.

«Що треба берегти здоров’я, я зрозуміла надто пізно. Тож тепер, аби хоч трішки підтримати свій кволий організм, мушу їздити підліковуватись. Для мене такий відпочинок підходить, адже не «влітаю» в борги.  Добре знаю, що в наш час – без грошей нікуди.   В цьому, на жаль,  довелось пересвідчитись і самій», – із сльозами на очах говорила моя нова співрозмовниця, а в кожному її слові відчувалися пережиті біль й страждання, які не дають про себе забути і тепер.

«Я і в минулому році тут була. Сподобалось, тому вирішила приїхати знову. Моєї відпустки, а це два тижні,  вистачає повністю. 

За цей час організм насититься мінералами, які є  у  водах «Нафтуся» і «Марія», а ще йому допоможе трохи підкріпитися  масажна терапія, яку мені приписав лікар».

Як додала жінка, путівки вона не бере, бо це для неї – дорого.  А з житлом, в господарів, де орендує помешкання, теж поталанило.  Бо беруть всього-навсього сто гривень за кімнату. Правда, умови бажали б кращого, але це – не основене.  Головне  –  оздоровлення. 

Гарні відгуки про це курортне місто чула мало не щодня, тож для тих, хто ще не визначився з відпусткою, даю пораду: рекомендую Трускавець. 

Саме тут   можна по-справжньому душевно відпочити, забувши про всі домашні проблеме та  клопоти, а, що найважливіше  –  принести велику  користь своєму організму.

Пам’ятаймо, що до свого здоров’я слід  ставитися трепетно та  дбайливо, бо воно  –  безцінне!

Орися  ФІЛІПЧУК.

Завершити свою цьогорічну відпустку вирішили з чоловіком поїздкою — правда, не зовсім запланованою —  в одне із курортних містечок   нашої мальовничої Західної України.

Скажу відразу, дещо забігаючи  наперед: емоції   переповнювали, переповнюють і ще надовго закарбуються в пам’яті приємними спогадами від побаченого там,    почутого й пережитого.

Так, була вражена і зацікавлена практично  всім: мальовничими гірськими пейзажами, вуличками, що спускаються вниз і раптово підіймаються вгору. А ще – цілющим повітрям, лікувальними мінеральними водами  й  місцевим колоритом. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 577

16 листопада 2017 року у статті «Перші кроки», опублікованій газетою «Вісті Ковельщини», депутат Поворської сільської ради, член ВО «Батьківщина»  Микола Рибак, розповівши про перші результати діяльності виробничої дільниці ТОВ «Баффало» у Ситовичах, написав:

«Трудові здобутки колективу за перший рік роботи, плани на майбутнє я хочу разом з редакцією «Вістей Ковельщини» висвітлити у святковому номері, присвяченому черговій річниці Коституції України  (червень 2018 року)...». 

Чому мова йшла про про 28 червня, зрозуміло. Адже саме у цей день рік тому в Ситовичі завезли першу партію худоби. Що ж вдалося зробити за цей час? Про це розповідає у кореспонденції «Рік напруженої праці» завідуюча відділом редакції газета Оксана Мороз, яка разом із фотокореспондентом Мирославом Данилюком нещодавно побували у згаданому господарстві.

l

Ні для кого не є секретом той факт, що у  нинішній складний  час втриматись «на плаву»  вдалося далеко не всім  сільськогосподарським підприємствам. Коли ж виходу із складної ситуації немає,   в окремих населених пунктах  Волині ( і не тільки) майно колишніх колгоспів розібрали, як  би  це  грубо  не звучало,   «по  цеглинах».  

В результаті    від  нещодавно успішних  підприємств  залишаються  лише  руїни.

Та цього не скажеш про ТОВ «Баффало», яке всього лиш за рік діяльності  на землях Поворської об’єднаної територіальної громади зарекомендувало себе одним із лідерів тваринницької галузі в районі. 

Товариство славиться  високими показниками в роботі. Тут активно запроваджують нові технології виробництва, не боячись ризикувати.

Керівники і члени трудового колективу  глибоко переконані в тому, що успіх приходить до тих, хто хоче і вміє ефективно господарювати.  

До речі,  займаються в згаданому товаристві не  менш  ефективно й землеробством, без якого розвиток тваринництва неможливий.

Варто зазначити, що господарство вирізняється з-поміж  інших науковим  підходом до розведення племінної худоби.  Для  виробничих потреб воно  орендує  6 тисяч гектарів землі на території Маневицького та Ковельського районів.

Завдяки злагодженій роботі в грудні 2017 року Ковельську дільницю вищезгаданого ТОВ  визнано кращою за напрямком  «Тваринництво».  Такого ж успішного  результату підприємство досягло і в лютому  вже цього року.  

Днями ми завітали  в  Ситовичі, де нас гостинно зустріли керуючий місцевою дільницею ТОВ «Баффало» Микола Никитюк,  його помічник Ірина Будь, в. о. сільського старости с. Ситович Віталій Будь та депутат Поворської сільської ради Микола Рибак. Вони  люб’язно виділили для нас час на екскурсію і коротеньке спілкування, хоча в самих були важливі справи –  якраз чекали  на приїзд керівництва з Києва.  

Першим до розмови підключився  в. о. старости  Віталій Будь, який  висловив від себе особисто та від  односельчан подяку інвесторам  за те, що обрали саме їх громаду. 

Як повідомив Віталій Васильович,  спільне господарювання принесло хороші результати.  

«Є до кого звернутися в разі потреби, є з ким працювати», – наголосив очільник Ситович.

На підтвердження  цих слів можна твердо сказати, що в  товаристві активно трудяться задля добробуту мешканців села та покращення місцевої інфраструктури. Так, «Баффало»  є постійним   меценатом багатьох культурно-масових заходів, що проводяться в межах ОТГ. Серед них – Новорічно-Різдвяні свята, День села, свято  Першовересня та інші, не менш важливі події для   мешканців навколишніх сіл. 

За цим всім стоїть копітка праця  дружної команди, котра і є запорукою успіху. Як ми дізнались, 28 червня господарство святкуватиме свій перший ювілей,  адже рівно рік тому сюди завезли першу партію худоби.  А далі, як кажуть, пішло-поїхало.

«Вирощування молодняка великої рогатої худоби, якої сьогодні маємо 6 порід,   проходить згідно з технологією безприв’язного утримання. Подібну  методику, як відомо, активно  практикують за кордоном.  Фахівці в аграрному бізнесі, зокрема, наголошують, що таке утримання зменшує трудозатрати  та підвищує потенціал продуктивності тварин.

До того ж, усі стада круглорічно випасають, вони народжують потомство саме на природі, отримуючи належний догляд та  потрібні вакцини. Ще слід додати, що  повсюдно  встановлені електропастухи, зроблені накриття і кошари», – приєднався до розмови керуючий Ковельською дільницею  ТОВ «Баффало» Микола Никитюк.

Майбутнє  підприємства тут вбачають в  збільшенні  поголів’я м’ясного напрямку –  приблизно на 150 голів.

«Стартували» ми спочатку  з десяти  працівників, тепер маємо вже 18. 

Це  – тваринники, механізатори, різноробочі.   Всі   працевлаштовані офіційно  та отримують вчасно стабільну заробітну плату разом із преміями (все, звичайно, залежить від виробітку). 

Пастух, для прикладу,  має  додаткову оплату за одержану надбавку ваги худоби, тваринник – за приріст поголів’я тощо.  До того ж, на роботу в ТОВ «Баффало» постійно  потрібні механізатори.  

Тому всі охочі можуть звертатися до нас за більш детальною інформацією», – додала в  помічник керуючого Ковельської дільниці Ірина Будь.

Зараз  утримують 274  голови великої рогатої худоби, з них  140 – телят.  На площі 220 гектарів ніжиться під блакитним  небом і гарячими  променями розжареного  світила   соняшник, який  все вище і вище підіймає  свої чепурні голівки. На 90 гектарах посіяно просо. Під майбутні урожаї зернових та  інших культур тут готують нові площі, знищуючи бур’яни та  чагарники. 

Перед цим в сільгосптоваристві займались підживленням соняшника, зараз заготовляють сіно.  А попереду – нові  клопоти, яких буде ще немало.

Одним словом,  планів на майбутнє вдосталь, потрібно їх лише вдало реалізувати.  Теплих слів подяки заслуговують кращі працівники сільгосппідприємства – трактористи Віктор Юсюк та Володимир Турик, які тут на гарному  рахунку. 

«Внесок кожного у спільну справу – дуже  важливий,  адже всі знають, що працюють задля спільної  мети», - наголошують керівники   підприємства.

В якості деякого відступу від основної теми варто відзначити те, що у «Баффало» переймаються проблемами розвитку спорту, розуміють важливість фізичного  виховання молодого покоління,  активно сприяють зміцненню  матеріально-технічної бази.  

У  Поворську сформовано  завжди готову до змагань футбольну  команду на чолі з тренером Валерієм Карплюком, завгоспом Поворської ОТГ.

 «Дорогу  здолає  той, хто йде, а успіх  супроводжує активних та  небайдужих», – кажуть у народі.  Тож нехай множаться успіхи і в керівництва «Баффало», і в усіх сільських трудівників, які завдяки приходу тямущого інвестора уже відчули реальні результати його діяльності.   Рік минув недаремно, а це – головне.

Оксана МОРОЗ.

НА ЗНІМКАХ: керуючий Ковельською дільницею в ТОВ «Баффало» Микола Никитюк, в. о. сільського старости Віталій Будь; сільський краєвид; худоба місцевого господарства.  

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА 

та з архіву  ТОВ «Баффало».

16 листопада 2017 року у статті «Перші кроки», опублікованій газетою «Вісті Ковельщини», депутат Поворської сільської ради, член ВО «Батьківщина»  Микола Рибак, розповівши про перші результати діяльності виробничої дільниці ТОВ «Баффало» у Ситовичах, написав:

«Трудові здобутки колективу за перший рік роботи, плани на майбутнє я хочу разом з редакцією «Вістей Ковельщини» висвітлити у святковому номері, присвяченому черговій річниці Коституції України  (червень 2018 року)...». 

Чому мова йшла про про 28 червня, зрозуміло. Адже саме у цей день рік тому в Ситовичі завезли першу партію худоби. Що ж вдалося зробити за цей час? Про це розповідає у кореспонденції «Рік напруженої праці» завідуюча відділом редакції газета Оксана Мороз, яка разом із фотокореспондентом Мирославом Данилюком нещодавно побували у згаданому господарстві.

ххх

Ні для кого не є секретом той факт, що у  нинішній складний  час втриматись «на плаву»  вдалося далеко не всім  сільськогосподарським підприємствам. 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 811

23 червня ковельчанка Юлія Ткач-Остапчук здобула золоту медаль на Відкритому чемпіонаті Китаю з вільної боротьби у категорії 62 кг, який відбувся у Тайюані. Про це йдеться на сайті Асоціації спортивної боротьби України. 

Троє спортсменок представляло Україну на кваліфікаційному турнірі в Китаї – всі вони здобули медалі.

"Золото" виборола Юлія Ткач у вазі 62 кг. Алла Черкасова також стала чемпіонкою у вазі 68 кг. Тетяна Кіт стала бронзовою призеркою у категорії 57 кг.

У загальнокомандному заліку троє українських борчинь змогли піднятись у рейтингу на 5 позицію. 

"Я думала про помилки, які я зробила на Clippan Lady Open, і просто хотіла перемогти тут. Це моя робота і моє життя. Мені подобається боротьба, і я щаслива, що я зайняла перше місце", – каже Юлія.

КовельPost.

23 червня ковельчанка Юлія Ткач-Остапчук здобула золоту медаль на Відкритому чемпіонаті Китаю з вільної боротьби у категорії 62 кг, який відбувся у Тайюані. Про це йдеться на сайті Асоціації спортивної боротьби України. 

Троє спортсменок представляло Україну на кваліфікаційному турнірі в Китаї – всі вони здобули медалі.

"Золото" виборола Юлія Ткач у вазі 62 кг. Алла Черкасова також стала чемпіонкою у вазі 68 кг. Тетяна Кіт стала бронзовою призеркою у категорії 57 кг.

У загальнокомандному заліку троє українських борчинь змогли піднятись у рейтингу на 5 позицію. 

"Я думала про помилки, які я зробила на Clippan Lady Open, і просто хотіла перемогти тут. Це моя робота і моє життя. Мені подобається боротьба, і я щаслива, що я зайняла перше місце", – каже Юлія.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 536

Минулої суботи, 23 червня, погода не порадувала ковельчан: із самого ранку задощило, завітрило, схолодніло.

Але примхи червневої погоди не зіпсували настрою випускникам шкіл міста, їх батькам, педагогам: надвечір вони дружно зібралися на площі Героїв Майдану. І почалося диво: дощ на якийсь час вщух.

Цьогоріч путівки в самостійне життя отримали 319 вчорашніх одинадцятикласників. З них - 46 медалістів: 38 "золотих" та 8 "срібних". Вагомий здобуток, що й казати!

На початку урочистої лінійки випускники поклали квіти до вічного вогню на Меморіалі Слави, стели Пам'яті на честь загиблих учасників АТО, меморіальної стели "Хрест пам'яті жертв більшовицького терору", пам'ятників Тарасу Шевченку і Лесі Українці.

Теплі слова вітань юнакам і дівчатам адресував міський голова Олег Кіндер. Від імені батьків говорила Марія Бойчук, від імені педагогів – Тетяна Бірук, класний керівник 11-го класу ЗОШ № 12. Благословив юних на добру дорогу в подальшому житті декан Ковельського міського деканату УПЦ КП протоієрей  Анатолій Александрук.

Олег Кіндер разом із начальником міського управління освіти Віктором Бичковським вручили медалі тим, хто заслужив їх важкою і напруженою працею.

Свято продовжилося випускним балом, прощальними вечірками з однокласниками і, звичайно, романтичною зустріччю сходу Сонця наступного ранку.

Пропонуємо вашій увазі фоторепортаж про хвилюючу подію в житті випускників міста. Світлини "розкажуть" вам про неї більше, аніж найталановитіший репортер…

Наш кор.

Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ 

та ковельських інтернет-сайтів.

l

Про завершення навчального року та про  хід оздоровчої кампанії в районі під час щотижневої оперативної наради з керівниками управлінь, відділів райдержадміністрації, територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади, окремих установ району, що відбулася в залі засідань райдержадміністрації 25 червня ц. р., доповіла Ірина Ревейчук, начальник відділу освіти райдержадміністрації. 

Вона, зокрема, повідомила, що в районі завершилося вручення свідоцтв про базову загальну середню освіту випускникам 9–х класів. 23 червня в районі були проведені випускні вечори і вручені атестати повної загальної середньої освіти, серед яких – 8 “золотих” медалей (1 – в Токуті, 3 – Люблинці, 2 – Дубовому, 2 – Голобах), а також 2 “срібні” – в Колодяжному і Любитові. 

Ірина Федорівна повідомила, що з 18 червня розпочала свою роботу І відпочинкова зміна в таборі «Оберіг». Оздоровчий заклад працює  у звичному режимі,  кадровим та медичним персоналом оздоровча зміна забезпечена. Для дітей, окрім  програми заходів, що будуть відбуватись в ПЗОіВ «Оберіг», буде організована екскурсія в Колодяжненський літературно- меморіальний музей Лесі Українки. З-поміж іншого Ірина Федорівна повідомила, що на умовах співфінансування закуплені 15 путівок для оздоровлення та відпочинку дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей учасників АТО у дитячому оздоровчому таборі «Супутник», а також 4 діток оздоровились в українському дитячому центрі «Молода гвардія» та 7 дітей в дитячому центрі «Артек».

Вл. інф.

Минулої суботи, 23 червня, погода не порадувала ковельчан: із самого ранку задощило, завітрило, схолодніло.

Але примхи червневої погоди не зіпсували настрою випускникам шкіл міста, їх батькам, педагогам: надвечір вони дружно зібралися на площі Героїв Майдану. І почалося диво: дощ на якийсь час вщух.

Цьогоріч путівки в самостійне життя отримали 319 вчорашніх одинадцятикласників. З них - 46 медалістів: 38 "золотих" та 8 "срібних". Вагомий здобуток, що й казати!

На початку урочистої лінійки випускники поклали квіти до вічного вогню на Меморіалі Слави, стели Пам'яті на честь загиблих учасників АТО, меморіальної стели "Хрест пам'яті жертв більшовицького терору", пам'ятників Тарасу Шевченку і Лесі Українці.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 548

Пішоходи складають більшу частину людства. Мало того – кращу його час-тину. Пішоходи створили світ. Це вони побудували міста, звели багатоповер-хові будівлі, провели каналізацію і водопровід, замостили вулиці і освітили їх електричними лампами. Це вони поширили культуру по всьому світу, винайшли книгодрукування, видумали порох, перекинули мости через річки, розшифрували єгипетські ієрогліфи, ввели у вжиток безпечну бритву, знищили торгівлю рабами і встановили, що з бобів сої можна приготувати сто чотирнадцять смачних і поживних страв.

І коли все було готове, коли рідна планета набула порівняно впорядкованого і ошатного вигляду, з'явились ... автомобілісти.

Треба відзначити, що автомобіль також був винайдений пішоходами. Але  автомобілісти про це якось швидко забули. Лагідних і розумних пішоходів стали  давити. Вулиці, створені пішоходами, перейшли під владу автомобілістів. Проїжджі частини стали вдвоє ширші, тротуари звузились до розмірів цигаркової бандеролі. І пішоходи стали злякано тулитися до стін будинків.

У великому місті пішоходи ведуть мученицьке життя. Для них ввели якесь транспортне гетто. Їм дозволяють переходити вулиці тільки на перехрестях, тобто саме в тих місцях, де рух найсильніший і де волосину, на якій переважно вісить життя пішохода, найлегше обірвати.

В нашій обширній країні звичайний автомобіль, призначений, на думку пішоходів, для мирного перевезення людей і вантажів, набув грізних обрисів братовбивчого снаряда. Він виводить із ладу цілі шеренги членів профспілки та їх сімей. Якщо пішоходу часом вдається випурхнути з-під сріблястого носа машини – його штрафує поліція за порушення правил вуличного катехізису. 

І взагалі, авторитет пішоходів сильно похитнувся. Вони, які дали світу таких славетних людей, як Гіппократ, Горацій, Бойль-Маріотт, Гутенберг, Нобель змушені тепер виявляти чудеса винахідливості, щоб тільки нагадати про своє існування. Боже, Боже, до чого Ти довів пішохода!

Ось іде він з самого Луганська до Львова, тримаючи в одній руці прапор з написом: "Геть корупцію", перекинувши через плече палку, на кінці якої теліпаються резервні кросівки і бляшаний чайник без кришки. Це наш пішоход-фізкультурник, який вийшов з Луганська на початку квітня, і в травні біля самих воріт Львова буде задавлений важким автокаром, номер якого так і не встигнуть помітити.

Або другий, європейський могікан пішоходного руху. Він іде пішки навколо світу, котячи перед собою бочку. Він охоче пішов би так, без бочки, але то- ді ніхто не помітить, що він дійсно пішохід далекого слідування, і про нього не напишуть в газетах. Доводиться всю дорогу штовхати перед собою осоружну тару, на якій до того ж (ганьба, ганьба!) виведений великий жовтий напис, який вихваляє якість автомобільної оливи фірми "WOG".

Так деградував пішохід.

Але досить швидко пішоходи впоралися з шоком і приниженнями та почали організовуватись і боротись за свої втрачені права. І таки вибороли собі зебру. Тепер вони мають навіть перевагу перед автомобілістами при переході вулиці по зебрі, але  так захопились своїми правами, що,  по-перше,  перестрахали автомобілістів. Ті  почали боятися пішоходів і вельми старанно виконувати правила дорожнього руху (що аж почали їх перевиконувати), тобто зупинятись перед зеброю навіть тоді, коли пішохід (а, особливо, пішохідка) просто стоїть на тротуарі за бордюром і про щось думає.  

А по-друге, це почало  викликати незадоволення  у інших пішоходів. Тільки уже тих, що з метою економії часу користуються громадським транспортом. Вони тепер стали пасажирами, вони поспішають і їм дуже прикро спостерігати як по зебрі йде, злегка похитуючись,  дама в короткій спідничці і на довгих підборах, і йде вона так, ніби знахо-диться не на переході, а на подіумі.  Незадоволені  стали і автомобілісти такою запопадливістю своїх колег. Тим більше, що задумливий пішохід, який ще навіть не вирішив, чи варто переходити вулицю, або, можливо, просто виявляє елементарну ввічливість щодо автомобілістів, жертвуючи свої 30 секунд, щоб пропустити механічний засіб пересування. 

Тому, якщо це так, то треба їхати сміливо вперед, зрозуміло, знизивши швидкість транспортного засобу. І реагувати на пішохода тільки тоді, коли він ступить хоча б однією ногою на зебру. Тобто виконувати старе, як світ,  добре всім знайоме правило, що вміщається у три слова: будьте взаємно ввічливі.

Віталій Поштар

Володимир Петрів.

Пішоходи складають більшу частину людства. Мало того – кращу його час-тину. Пішоходи створили світ. Це вони побудували міста, звели багатоповер-хові будівлі, провели каналізацію і водопровід, замостили вулиці і освітили їх електричними лампами. Це вони поширили культуру по всьому світу, винайшли книгодрукування, видумали порох, перекинули мости через річки, розшифрували єгипетські ієрогліфи, ввели у вжиток безпечну бритву, знищили торгівлю рабами і встановили, що з бобів сої можна приготувати сто чотирнадцять смачних і поживних страв.

І коли все було готове, коли рідна планета набула порівняно впорядкованого і ошатного вигляду, з'явились ... автомобілісти.

Треба відзначити, що автомобіль також був винайдений пішоходами. Але  автомобілісти про це якось швидко забули. Лагідних і розумних пішоходів стали  давити. Вулиці, створені пішоходами, перейшли під владу автомобілістів. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1141

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 417

Кабачок — не лише корисний, а й дуже смачний продукт. Пропонуємо вам скористатися простими рецептами страв з кабачків для усієї сім'ї.

Страви з кабачків дуже смачні та ситні, особливо у поєднанні з іншими  інгредієнтами. Спробуйте приготувати такі страви для ваших рідних і без подяки ви не залишитеся.

Кабачки, запечені з цибулею і помідорами

Інгредієнти:

2 молодих кабачки

5 великих помідор

1 велика цибулина

200 гр твердого сиру

сіль, перець, базилік.

Приготування:

Кабачки очистити і нарізати кружечками. Помідори так само кружальцями, цибулю кільцями. Форму змастити рослинною олією, викласти шар кабачків, злегка посолити, зверху цибулю і помідори. Ще  трохи посолити, поперчити, посипати дрібно порізаним базиліком (якщо немає свіжого, можна використовувати сушений). Зверху додати трохи тертого твердого сиру і поставити в духовку на 15-20 хв. Смачна соковита запіканка готова.

Запіканка з кабачків з фаршем і помідорами

Інгредієнти:

5 невеликих кабачків (1,2 кг)

400 гр фаршу

3 середні цибулини

2 ст. л. томатної пасти

7-8 невеликих помідор

100 г твердого сиру (можна і без нього)

4 яйця

150 г сметани

сіль, перець, соняшникова олія.

Приготування:

Цибулю обсмажити на сковороді, додати фарш, посолити, поперчити, додати томатну пасту. Кабачки натерти на крупну тертку, посолити, віджати сік. Помідори нарізати кружечками. Яйця збити зі сметаною, посолити.

Форму змастити олією, викласти половину кабачків, зверху фарш, потім знову кабачки. Викласти помідори. Залити сматанно-яєчною сумішшю, посипати тертим сиром. Випікати в розігрітій до 180 градусів духовці 30-35 хвилин.

Фаршировані кабачки

Інгредієнти:

1 кг кабачків або цукіні 

400 гр м'ясного фаршу 

0,5 склянки рису 

1 склянка сметани 

150 гр твердого сиру

1 велика цибулина 

2-3 зубчики часнику 

зелень - кріп або петрушка

сіль, перець - за смаком.

Приготування:

Кабачки вимийте і наріжте кружальцями завтовшки 2 см. Середину виріжте ножем, товщина стінки приблизно 1 см. Якщо кабачки дрібні, то можна розрізати їх уздовж, у формі човників.

Рис відварити до готовності. Ріпчасту цибулю почистити, дрібно порізати і обсмажити.

Додати у фарш рис, цибулю, подрібнений часник, сіль, перець, зелень. Цибулю можна додавати і не обсмажену, тоді її потрібно пропустити через м'ясорубку.

Фаршируємо підготовлені кабачки, викладаємо на деко. Готуємо сметанний соус. У сметану додаємо сіль, перець, часник, зелень, можна додати приправи на ваш смак. Заливаємо цим соусом кабачки. Посипаємо тертим сиром. Ставимо в духовку на 40 хвилин при температурі 200 градусів.

Кабачковий торт

ІНГРЕДІЄНТИ:

2 молодих кабачки 

4 яйця

1 склянка борошна

сіль, перець

1/2 склянки майонезу

2-3 зубчики часнику

4 помідора

зелена цибуля.

Приготування:

Кабачки натерти на крупній тертці, потім злегка віджати їх, щоб видалити зайву рідину. До кабачків додати яйця, борошно, посолити і поперчити. Все змішати, щоб вийшло тісто, як на оладки.

Сковороду злегка змастити олією і випікати в ній млинці. Тісто при цьому потрібно просто розмазати ложкою по сковороді, щоб млинці не вийшли дуже товстими. Має вийти п'ять млинчиків. Млинці обсмажувати з двох сторін, потім остудити.

У майонез додати пропущений через прес часник і перемішати. Помідори нарізати тоненькими кружечками. Тепер збираємо торт. Кожен шар буде таким: млинець змастити майонезом (не дуже густо), зверху розкласти кружечки помідорів, потім знову млинець і т. д.

Верхній шар просто прикрашаємо майонезом, помідором і кільцями зеленої цибулі. Готовий торт прибрати в холодильник на півгодинки, можна їсти й відразу.

Кабачкова закуска

Інгредієнти:

1 кабачок середній

2 помідора 

1 морквина 

130 гр твердого сиру

часник, майонез, зелень.

Приготування:

Кабачок порізати кільцями, посолити і залишити на 10 хв. Помідори порізати кільцями. З кабачків злити рідину, обваляти в борошні й обсмажити з двох сторін.

Моркву і сир потерти на дрібній тертці. Змішати сир з морквою, видавити часник, перемішати з майонезом.

Обсмажені кабачки викласти на блюдо, зверху помідор і сирно-морквяний салат. Прикрасити зеленню.

Смачного!

Підготувала

Ірина ВЕДМЕДЮК.

Кабачок — не лише корисний, а й дуже смачний продукт. Пропонуємо вам скористатися простими рецептами страв з кабачків для усієї сім'ї.

Страви з кабачків дуже смачні та ситні, особливо у поєднанні з іншими  інгредієнтами. Спробуйте приготувати такі страви для ваших рідних і без подяки ви не залишитеся.

Інгредієнти:

2 молодих кабачки

5 великих помідор

1 велика цибулина

200 гр твердого сиру

сіль, перець, базилік.

Приготування:

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 567

Гороскоп

2 - 8 липня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 407

З гарним настроєм зустрічають День молоді, який в Україні відзначатимемо у неділю, випускники Тойкутської ЗОШ І-ІІІ ступенів Наталія та Анастасія ХомічІ, Софія Бархаба, Оксана Грицюк, Ніна Ілюшик, Тарас Мельник, Павло Галаша та Богдана Котік. Впродовж  усіх років  навчання в стінах рідної школи учні демонстрували хорошу успішність, були активними учасниками різноманітних конкурсів та змагань, призерами й переможцями предметних олімпіад. 

На знімку вони — разом із класним керівником Іриною Ілюшик, своєю першою вчителькою Оленою Смидюк та викладачем початкових класів школи Марією Хоміч.

Нині позаду залишилися шкільні будні, уроки, оцінки, а попереду в юних — ціле життя, серйозні рішення, нові знайомства і вибір майбутньої діяльності. Від кроку в дорослий світ відділяє лише один вечір — випускний.  Це і нагода попрощатися з дитинством, зі шкільними роками, друзями, педагогами, і теплі спогади, які залишаться назавжди. 

Тож побажаймо їм успіхів на відповідальному і нелегкому шляху в доросле життя! Адже вони — надія і гордість України! Саме від них залежить наше щасливе завтра!

Галина ЦЮРА.

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА.

З гарним настроєм зустрічають День молоді, який в Україні відзначатимемо у неділю, випускники Тойкутської ЗОШ І-ІІІ ступенів Наталія та Анастасія ХОМІЧІ, Софія БАРХАБА, Оксана ГРИЦЮКк, Ніна ІЛЮШИК, Тарас МЕЛЬНИК, Павло ГАЛАША та Богдана КОТІК. Впродовж  усіх років  навчання в стінах рідної школи учні демонстрували хорошу успішність, були активними учасниками різноманітних конкурсів та змагань, призерами й переможцями предметних олімпіад. 

На знімку вони — разом із класним керівником Іриною ІЛЮШИК, своєю першою вчителькою Оленою СМИДЮК та викладачем початкових класів школи Марією ХОМІЧ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 645

За дверима приймальні його приватного кабінету — завжди черга, люди з різних куточків не лише Ковельщини, а й сусідніх районів Волині записуються до нього на прийом за кілька місяців наперед. "Ця людина — лікар від Бога", — кажуть вдячні пацієни. 

Воно й не дивно, адже, не зважаючи на свій молодий вік, Андрій Войтюк — знаний лікар-травматолог, котрий лікує людей з різноманітними хворобами: від нескладних до найважчих.  Запорука успіху в лікуванні, як він запевняє, — правильне визначення діагнозу, хворого, з чим досвідчений лікар завжди справляється на "відмінно". 

Робити здоровими, а, значить, і щасливими своїх пацієнтів стало справою життя. Вибір професії медика не був для Андрія Володимировича випадковим — він є гідним продовжувачем славних традицій  відомої не лише на Ковельщині, а й далеко за її межами лікарської династії Войтюків. Любов до медицини ще з дитинства йому прищепили рідні — батько Володимир Васильович, Заслужений лікар України, кавалер ордена Трудового Червоного Прапора та мама Неля Іванівна, лікар-педіатр залізничної лікарні (нині, на жаль, покійні).

Тож щиро вітаємо Андрія Войтюка та усіх медичних працівників Ковельщини з професійним святом! Вдячних Вам пацієнтів та подальших успіхів у такій нелегкій, але дуже потрібній людям справі!

Галина ЦЮРА.

НА ЗНІМКУ: лікар-травматолог Андрій ВОЙТЮК.

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА.

За дверима приймальні його приватного кабінету — завжди черга, люди з різних куточків не лише Ковельщини, а й сусідніх районів Волині записуються до нього на прийом за кілька місяців наперед. "Ця людина — лікар від Бога", — кажуть вдячні пацієни. 

Воно й не дивно, адже, не зважаючи на свій молодий вік, Андрій Войтюк — знаний лікар-травматолог, котрий лікує людей з різноманітними хворобами: від нескладних до найважчих.  Запорука успіху в лікуванні, як він запевняє, — правильне визначення діагнозу, хворого, з чим досвідчений лікар завжди справляється на "відмінно". 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2530