Не в числі щовесни ми очікуємо  два споріднених і особливих жіночих свята. Друга неділя після Пасхи- День Свв. Жінок-мироносиць (22 квітня), друга неділя травня — День Матері (13 травня).

Ось уже майже два тижні при зустрічі християни вітають одні одних радісним стверджувальними словами:  «Христос Воскрес!». І, не сумніваючись у істинності такого твердження, відповідають: «Воістину Воскрес!».

Осуджений людською невдячністю і злобою, померлий, прибитий до хреста Господь, переміг владу смерті над людським тілом. Він воскрес із мертвих, і своїм воскресінням відкрив усім людям дорогу до життя вічного.

Першими свідками цієї радісної події стали декілька побожних жіночок, імена яких записані у Євангелії: Марія Магдалина, Марія Клеопова, Соломія, Іванна, Марфа і Марія, Сусанна. Але їхнє щастя не тільки в тому, що їхні імена навіки увійшли в історію спасіння людського роду. Крім цього, вони сподобились першими отримати благословення воскреслого Господа, почути Його голос.

«Радійте і веселіться!  – промовив до них Спаситель. –  Бо ви воістину заслуговуєте цієї радості. У важкі для мене хвилини ви не покинули мене, не відвернулись від мене, як це зробила більшість апостолів, ви разом із моєю Пречистою Матір’ю і улюбленим учнем Іоаном до кінця були зі мною.  В той час, коли цілий світ відвернувся від мене, ви стояли під Хрестом, і ваша присутність додавала мені сили в терпінні страшних мук».

Про подвиг цих святих жіночок можна писати богословські праці. Вони є представниками слабкої статі людства, прості, немічні жінки. Але скільки любові, доброти і милосердя  бачимо у їхній поведінці, як вони турбуються про Божого Сина! Вони не переймаються страхом перед юдеями,  не бояться осуду книжників і фарисеїв та можливості бути відлученими від синагоги, а смиренно віддають себе на служіння Богові. Їхнє служіння стало прикладом для багатьох побожних жінок-християнок, які вірою і правдою безкорисливо служили і служать Христовій Церкві.

Очевидно, зовсім невипадково  у церковній історії ми так багато бачимо поруч із благочестивими і преподобними мужами  святих жінок: мучениць, рівноапостольних, преподобномучениць і преподобних, які подвизалися не менше в подвигу, ніж самі чоловіки. Наприклад, до святої великомучениці Варвари ми звертаємось такими словами: «Радуйся, невісто Христова прекрасна». То дуже яскраве свідчення і вказівка на те, яке життя вели ці жінки: вони полишили все з думкою: «Мій Жених і мій Скарб — на небесах». Всі вони, без винятку, були вродливими, їх чекала земна слава і благополуччя, але у їхніх серцях перемагав Христос. Керувала їхніми вчинками любов до Бога, тому й від усього земного благополуччя вони відверталися. 

Коли ви будете у Святій Софії Київській, найбільш величному і значущому храмі нашої Руси-України, кафедрі Київських митрополитів, зверніть увагу, як зображена в Мазепинській капелі свята рівноапостольна княгиня Ольга. Інколи свята Ольга зображується із храмом у руках, а в цій капелі у давньому образі вона зображена з посудиною мира і підписана як «мироносиця Русі», яка принесла і миро, і мир християнським благовістям на нашу землю.

У древній церкві жінки відрізнялися палкою вірою і любов’ю до Господа. Із співом псалмів і усмішкою на устах вони йшли на муки за Христа. Своєю поведінкою  розбивали закам’янілі серця своїх мучителів і навертали їх до Бога. Їхніми іменами переповнений православний церковний календар, де за кожним іменем стоїть подвижницьке життя, приклад доброти, жертовності і самозречення, приклад страждань і смерті за ім’я Господнє. Це — приклад того, якою повинна бути сучасна жінка-християнка і якою має  бути її роль  у Церкві Христовій.

Як творіння Боже, жінка сама по собі є втіленням краси і ніжності, доброти і милосердя. Коли наш праотець Адам перший раз побачив це прекрасне творіння Боже, якому було надано ім’я Єва, він радісно вигукнув: «Це кість від костей моїх, плоть від плоті».

Головне призначення жінки – народження дітей. Бути матір’ю – почесний, Богом установлений, обов’язок жінки. Жінка спасається через дітонародження. В муках народжуючи дітей, вона годує їх своїми грудьми. Над їхніми колисками недосипає довгих ночей. Вона турбується про дітей і всю сім’ю, вдень і вночі, не жаліючи ні своїх сил, ні свого здоров’я. А коли дитя стає свідомим, то мати першою засіває у його серце зерна доброго, вічного, святого.

Вона бере дитинку за ручку і вчить її класти на себе перше хресне знамення. Ранком і ввечері мати ставить дитинку перед іконою і разом з дитиною молиться, а в неділю і святкові дні бере дитину за ручку і разом із нею іде до святої Церкви. Так у невпинних турботах минають літа, діти виростають і, мов ті пташки, в’ють свої гнізда, а далі мати стає бабусею, і знову все починається з початку. Знову — недоспані ночі і сльози, але вже над колискою онуків. Таким нелегким і тернистим є шлях материнства для справжніх християнок.

Не хочеться сьогодні згадувати про негативні моменти материнства, про тих нещасних горе-матерів, які залишають дітей на смітниках, в убиральнях,  чинять гірше звірів і тварин. Вони, нещасні, піддалися впливу тих, які не цінували людського життя, які вважали: немає людини — немає проблеми.

Хочеться пригадати що у нас, в Україні, з давніх часів постать жінки-матері стояла на високому п’єдесталі поваги і значимості. Візьмімо для прикладу Тараса Шевченка:

У нашім раї на землі, нічого

      кращого немає,

Як тая мати молодая, з своїм

  дитяточком малим,

 Я перед нею помолюся, як

  перед образом святим.

Мати завжди була у великій пошані в українців, діти зверталися до неї на “Ви”, ніхто не смів навіть подумати про маму щось лихе, не те, що дозволити собі якийсь образливий вислів в бік матері. В Західній Україні до 1939 р. існувало свято — День Матері. Його відзначали  у другу неділю травня. У 1939 році в Галичину прийшли «визволителі». Їм не сподобалося таке святе вшанування матері. Свята мати-Україна не вписувалась в образ їхньої матері – із серпом і молотом в руках, фуфайкою на тілі і кирзовими чобітьми на ногах — образ жахливого біоробота, призначеного швидше звертати гори,  аніж народжувати дітей.

День Матері заборонили святкувати. Його замінили чужим безідейним, космополітичним міжнародним жіночим днем, до якого деякі українці так звикли, що продовжують за інерцією святкувати його вже у незалежній Українській державі. По суті, 8 березня  нині — це вже комерційне «свято», історію якого навіть не хочеться нагадувати…

Євген Сверстюк наголошував: «Свято матері є винятково правдивим. Що не кажіть, в нашому світі підробок і імітацій мама залишається тією самою, що і тисячі років тому: вона в муках народжує дитину, і любов її до дитини є материнською. Вона хоче, щоб навколо був порядний світ, де не буде пасток, розставлених на її дитину… Через відродження материнства ми будемо вертатися до традиції, і до релігії, і до надії…».

Дуже важливо усвідомлювати роль жінки у Православній Церкві, у християнському храмі. Жінка не менше служить тут, аніж сам священнослужитель. Жінки співають, жінки відвідують храм щоденно, вони моляться більше, аніж чоловіки. Навіть у ті, не зовсім далекі часи, хто відстояв і вимолив Церкву — чоловіки? Ні, жінки! Хто, наприклад, в роки Другої Світової війни був присутній у храмі на молитві? Сини воювали, чоловіки  боролися за життя і незалежність України, а жінки мирно й тихо йшли до храму, схиляли свої покриті голови і просили миру на нашу святу землю. А сьогодні? Погляньте, скільки жінок стоять поряд з нашими Захисниками, скільки праці, допомоги, любові, молитов вони вносять, щоб здобути Перемогу!

Тому, дорогі чоловіки, звертаюсь найперше до Вас: шануйте своїх жінок! Це їх сьогодні день. Вітайте не з «мартовским празником», який завжди випадає на час Великого посту, а  у третю неділю після Пасхи, коли церква торжествує і радіє у Воскреслому Христі Спасителі. Даруйте квіти і радість своїм жінкам, бабусям, матусям, донечкам, сестричкам, онучкам. Любіть своїх жінок, берегинь роду і сім’ї і оберігайте їх, тому що так заповідає Христос, так вчить нас Свята Церква.

Нам сьогодні потрібно по-особливому показувати, що ми є християнами, що ми свідчимо про Христа. Отже, будемо пам’ятати про ці важливі свята для наших жінок і мам. Вони — найпрекрасніші і єдині у цьому світі!

Матвій ОЛІЙНИК,

прот., настоятель Свято-Пантелеймонівського храму смт Люблинець. 

НА СВІТЛИНАХ: образ жінок-мироносиць; автор статті з рідною мамою.

Фото з  архіву автора.

Не в числі щовесни ми очікуємо  два споріднених і особливих жіночих свята. Друга неділя після Пасхи- День Свв. Жінок-мироносиць (22 квітня), друга неділя травня — День Матері (13 травня).

Ось уже майже два тижні при зустрічі християни вітають одні одних радісним стверджувальними словами:  «Христос Воскрес!». І, не сумніваючись у істинності такого твердження, відповідають: «Воістину Воскрес!».

Осуджений людською невдячністю і злобою, померлий, прибитий до хреста Господь, переміг владу смерті над людським тілом. Він воскрес із мертвих, і своїм воскресінням відкрив усім людям дорогу до життя вічного.

Першими свідками цієї радісної події стали декілька побожних жіночок, імена яких записані у Євангелії: Марія Магдалина, Марія Клеопова, Соломія, Іванна, Марфа і Марія, Сусанна. Але їхнє щастя не тільки в тому, що їхні імена навіки увійшли в історію спасіння людського роду. Крім цього, вони сподобились першими отримати благословення воскреслого Господа, почути Його голос.

«Радійте і веселіться!  – промовив до них Спаситель. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 927

Родючість ґрунту 

та сучасні добрива

ГАРНИЙ стан ґрунту підтримується шляхом унесення мінеральних та органічних добрив. Основне підживлення органікою та «хімією» зазвичай проводять восени. А навесні вносять добрива перед посівом, тоді як у вегетацію роблять кореневе і позакореневе (по листю) підживлення.

Як передпосівне підживлення вносять азотні й фосфорні прості добрива близько 1 кг на сотку.

Але не слід нехтувати позакореневими підживленнями добрив у рідкій формі. Їх проводять протягом усього вегетаційного періоду, припиняють за місяць-півтора до збирання врожаю.

Дози слід підбирати за рекомендаціями на упаковці, оскільки склад добрив різноманітний. Інтервал між підживленнями — приблизно 10-14 днів. Принцип застосування такий. На початку вегетації потрібні добрива, що містять більше азоту і фосфору для стимуляції росту вегетативної маси. В період цвітіння — ті, що мають усі три основних елементи живлення і максимум мікроелементів. Для наливу і дозрівання врожаю потрібні азот і калій, в тому числі по листю. Добрива з регуляторами і стимуляторами дуже зручні саме для позакореневих підживлень.

Не слід ігнорувати і місцеві добрива, які завжди під рукою. Переброджені органічні відходи, зокрема й бур’яни, добре підходять для кореневих підживлень (при розведенні водою у співвідношенні 1:10).

Тривалий час у сільському господарстві використовувалися тільки органічні добрива, в яких поживні речовини містяться в масі органіки, що розкладається під дією мікробів: свіжий або напівперепрілий гній тварин і птахів, перегній, компост. Тривалий час вони залишалися чи не єдиним видом добрива поряд із попелом. Потім з’явилася можливість добувати і синтезувати хімічним шляхом мінеральні добрива.

У природі зазвичай видобувають калійні й фосфорні добрива з покладів мінералів, а азотні у вигляді селітри вже виснажились, і їх створюють штучно.

Перші добрива були простими і містили чимало баласту (незасвоювана частина). Вони використовуються і зараз, але значно рідше. У своєму складі містять по одному з основних елементів живлення: азот в аміачній селітрі або у сульфаті амонію, фосфор у суперфосфаті, калій у калійній солі або сульфат калію.

Потім навчилися змішувати три або два основних елементи, і з’явилися змішані добрива: азофоска, нітроамофоска, амофос, фоскамід. Наявність баластних речовин у них, які погано розчиняються, спонукали до створення комплексних водорозчинних добрив.

Ці добрива містять, крім основних елементів живлення, ще й мікроелементи і навіть ультрамікроелементи, необхідні рослинам у малих кількостях. Такі добрива легко вносити через крапельні системи. Більш того, продукцію можна вирощувати взагалі без ґрунту (малооб’ємна гідропоніка).

Процес удосконалення добрив і способів їх застосування триває досі.

Розсада 

з парника

ВСЕ ЧАСТІШЕ господарі вдаються до вигонки розсади у холодних парниках. Для цього варто лише обгородити грядочку потрібного розміру та вкрити поліетиленовою плівкою. Можна пристосувати як накриття й старі віконні рами.

Важливе значення має вологість ґрунту. Так, якщо він перезволожений, через брак кисню насіння може задихнутись і загнити. Тому на початковій стадії його проростання слід підтримувати землю у пухкому стані.

Причиною затримки появи сходів може бути надмірне заглиблення насіння. Запам’ятайте просте правило для будь-якого насіння: глибина його загортання має дорівнювати триразовій ширині насінини.

Не варто забувати, що кожна культура має свій термін проростання. Втім, трапляється, різні сорти й гібриди однієї культури сходять у різні терміни. Дражоване, інкрустоване й оброблене насіння перцю, помідорів, огірків (здебільшого закордонних виробників) дає сходи пізніше. Річ у тому, що воно перебуває у більш глибокому стані спокою, через те, що має вологість лише 3-4%.

Будемо з капустою

КАПУСТА — холодостійка культура, її насіння починає повільно проростати вже за температури 2ОС, при цьому сходи з’являються через 15 днів, а за 10ОС — через 10 днів, 12ОС — через вісім. Оптимальна температура для проростання насіння — 18-20ОС. 

За цих умов дружні сходи з’являються на 3-4-й день. Подальше підвищення температури негативно позначається на насінні, затримується його проростання і, відповідно, знижується схожість.

Капуста — культура довгого дня, світлолюбна, яка абсолютно не переносить загущення, дуже страждає від затінення, особливо в період появи сходів. За нестачі світла сіянці сильно витягуються.

При появі масових сходів плівку з ящиків знімають. Протягом перших трьох діб сходи досвічують безперервно. Потім лише вранці й увечері стільки часу, щоб сумарний світловий день для розсади становив 16 годин.

Посіви в перші п’ять діб не поливають, а лише обпудрюють попелом, щоб унеможливити захворювання чорною ніжкою. Після утворення першого справжнього листка сіянці розпікіровують у горщики, наповнені поживною сумішшю (відро перегною, відро польової землі, півлітрова банка попелу, півсклянки суперфосфату).

При появі третього листка з допомогою ручного обприскувача проводять перше підживлення рослин сечовиною (40 г на 10 л води). Перед цим розсаду поливають, а після підживлення злегка обприскують водою. Другий раз проводять підживлення у фазі чотирьох-п’яти листків настоєм попелу (півлітра на відро води, витримати протягом п’яти діб). У ньому міститься багато калію, вапна, фосфору, а також бор, марганець та інші мікроелементи.

Розсаду капусти переносять на постійне місце, коли утвориться шість-вісім справжніх листків. За один-два дні до цього сіянці підживлюють (20 г простого суперфосфату на 10 л води). Ця обробка підвищує холодостійкість капусти і поповнює запас поживних речовин, вельми необхідних перед висаджуванням розсади в ґрунт.

Що ж до білих черв’яків, які під’їдають капустяне коріння, на що нарікають чимало наших читачів, то, найімовірніше, вони вилупились із яєць, відкладених метеликом-білокрилкою. Заходи боротьби зі шкідником такі — підкопайте корінь і полийте інтавіром (розводьте препарат згідно з інструкцією). Зверху обпудріть рослини попелом. Дехто в попіл додає червоний мелений перець.

Якщо уникаєте застосування «хімії» на городі взагалі, то доведеться поморочитись зі встановленням дуг, на які треба накинути найтонший укривний матеріал. Причому останній має щільно прилягати, без отворів. Знімають його, лише коли потрібно полити і спушити землю, й одразу знову накривають. Сформуються качани — вже шкідники не страшні, дуги можна знімати.

(“Сільські вісті”).

ГАРНИЙ стан ґрунту підтримується шляхом унесення мінеральних та органічних добрив. Основне підживлення органікою та «хімією» зазвичай проводять восени. А навесні вносять добрива перед посівом, тоді як у вегетацію роблять кореневе і позакореневе (по листю) підживлення.

Як передпосівне підживлення вносять азотні й фосфорні прості добрива близько 1 кг на сотку.

Але не слід нехтувати позакореневими підживленнями добрив у рідкій формі. Їх проводять протягом усього вегетаційного періоду, припиняють за місяць-півтора до збирання врожаю.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 481

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 500

Гороскоп 

23 — 29  квітня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 421

У ці погожі весняні дні Ковельщина, як і вся Україна, живе під благотворним впливом свята Воскресіння Христового, яке, без усякого перебільшення, є одним з найбільш улюблених в нашого народу.

З нагоди Великодня у храмах відбулися урочисті богослужіння, освячення пасок. У них взяли участь як дорослі, так і молодь та діти. Про святкові дійства ви можете довідатися з фоторепортажу, який розміщено на 9-й сторінці сьогоднішнього номера «Вістей Ковельщини».

За доброю традицією, у ці дні активізували свою діяльність  благодійники і спонсори.

Так, представники служби у справах дітей міськвиконкому завітали з подарунками у сім’ї, які опинились у складних життєвих обставинах. 15 родинам, в яких виховується 24 дитини, надано продуктові набори як доповнення  до Великоднього кошика. За це – щира подяка приватному підприємцю Світлані Романюк та усім, хто допоміг створити передсвятковий настрій дітям та їх батькам.

Увагою і піклуванням були оточені в місті і районі люди, які хворі, недостатньо матеріально забезпечені, мешкають самотньо. Тут активно попрацювали і органи влади, і громадські активісти.

НА ЗНІМКУ: ковельчани  Віктор та Ірина СМІТЮХИ і Олег та Наталія КУРИЛЮКИ з дітьми Уляною і Поліною після святкового богослужіння у храмі Дмитра Солунського.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

У ці погожі весняні дні Ковельщина, як і вся Україна, живе під благотворним впливом свята Воскресіння Христового, яке, без усякого перебільшення, є одним з найбільш улюблених в нашого народу.

З нагоди Великодня у храмах відбулися урочисті богослужіння, освячення пасок. У них взяли участь як дорослі, так і молодь та діти. Про святкові дійства ви можете довідатися з фоторепортажу, який розміщено на 9-й сторінці сьогоднішнього номера «Вістей Ковельщини».

За доброю традицією, у ці дні активізували свою діяльність  благодійники і спонсори.

Так, представники служби у справах дітей міськвиконкому завітали з подарунками у сім’ї, які опинились у складних життєвих обставинах. 15 родинам, в яких виховується 24 дитини, надано продуктові набори як доповнення  до Великоднього кошика. За це – щира подяка приватному підприємцю Світлані Романюк та усім, хто допоміг створити передсвятковий настрій дітям та їх батькам.

Увагою і піклуванням були оточені в місті і районі люди, які хворі, недостатньо матеріально забезпечені, мешкають самотньо. Тут активно попрацювали і органи влади, і громадські активісти.

НА ЗНІМКУ: ковельчани  Віктор та Ірина СМІТЮХИ і Олег та Наталія КУРИЛЮКИ з дітьми Уляною і Поліною після святкового богослужіння у храмі Дмитра Солунського.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 567

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 12.04.2018 року №114, ТОВ «Галактика -Авто» буде розпочато  16.04.2018 року розпочато перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування № 8 «Вокзал – дачні масиви «Калина», Урожай», «Будівельник», «Машинобудівник», згідно затвердженого графіку руху. Проїзд для пасажирів пільгових категорій, які відповідно до законодавства мають право на безкоштовний проїзд у міському транспорті загального користування безкоштовний. За додатковою інформацію можна звертатись у відділі економічного розвитку та торгівлі виконавчого комітету Ковельської міської ради (каб. 306, тел.: (03352) 61706, 61712)

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 12.04.2018 року №114, ТОВ «Галактика -Авто» буде розпочато  16.04.2018 року розпочато перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування № 8 «Вокзал – дачні масиви «Калина», Урожай», «Будівельник», «Машинобудівник», згідно затвердженого графіку руху. Проїзд для пасажирів пільгових категорій, які відповідно до законодавства мають право на безкоштовний проїзд у міському транспорті загального користування безкоштовний. За додатковою інформацію можна звертатись у відділі економічного розвитку та торгівлі виконавчого комітету Ковельської міської ради (каб. 306, тел.: (03352) 61706, 61712)

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 513

Четвер. Хмарно. Температура: 170 С. Вітер східний помірний.

В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура: 100С. Вітер східний помірно сильний.

П’ятниця. Мінлива хмарність, можлива гроза. Температура: 20 0С. Вітер південно-східний сильний.

В ніч на суботу.  Хмарно, можливий дощ. Температура: 120С. Вітер південно-східний помірний.

Субота. Мінлива хмарність, можливий невеликий дощ. Температура: 200С. Вітер південний помірний.

В ніч на неділю. Хмарно. Температура: 120С. Вітер південний помірний. 

Неділя. Мінлива хмарність. Температура: 220С. Вітер південно-західний помірний.

В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 110С. Вітер південно-західний помірний.

Понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 190С. Вітер північний помірний.

В ніч на вівторок. Хмарно. Температура: 110С. Вітер північно-східний помірний.

Вівторок. Хмарною Температура: 180С. Вітер східний помірно сильний.

В ніч на середу. Мінлива хмарність. Температура: 80С. Вітер східний помірний.

Середа. Мінлива хмарність. Температура: 160С. Вітер північно-східний помірний.

В ніч на четвер. Мінлива хмарність. Температура: 50С. Вітер південний помірний.

Четвер. Хмарно. Температура: 170С. Вітер північний помірний.

Четвер. Хмарно. Температура: 17⁰ С. Вітер східний помірний.

В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура: 10⁰С. Вітер східний помірно сильний.

П’ятниця. Мінлива хмарність, можлива гроза. Температура: 20 ⁰С. Вітер південно-східний сильний.

В ніч на суботу.  Хмарно, можливий дощ. Температура: 12⁰С. Вітер південно-східний помірний.

Субота. Мінлива хмарність, можливий невеликий дощ. Температура: 20⁰С. Вітер південний помірний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 505

Уже в квітні цього року українські військовослужбовці почнуть отримувати підвищені пенсії. Перерахунок виплат відбуватиметься у три етапи, і цього року пенсії зростуть у середньому на півтори тисячі гривень. Що ще треба знати про зміни у пенсійному забезпеченні військових, з'ясовували експерти Центру громадського моніторингу та контролю. 

Особливості перерахунку

У  жовтні минулого року Верховна Рада ухвалила пенсійну реформу, завдяки якій понад 9 млн. громадян отримали автоматичний перерахунок пенсій. Проте підвищення не торкнулося силовиків і військових, адже їхні пенсії нараховуються за спеціальним Законом. Оскільки такий Закон досі перебуває на етапі розробки, в Уряді вирішити запустити перерахунок пенсій спеціальною постановою. 

"Дійсно, повне вирішення проблеми пенсійного забезпечення військовослужбовців та представників інших силових органів можливе тільки з прийняттям нового Закону, але люди не повинні бути заручниками наших внутрішніх погоджувальних процедур. Постанова передбачає з урахуванням фінансових можливостей держави поетапне підвищення пенсій представникам силових органів, починаючи з 1 січня 2018 року", — пояснює міністр соціальної політики Андрій Рева.

Відповідно до рішення Уряду, перерахунок планується провести для 536 тисяч військових пенсіонерів. Він буде здійснюватися на основі трьох складових: окладу за посадою, військового або спеціального звання, надбавки за вислугу років. За словами віце-прем'єр-міністра Павла Розенка, оскільки військові пенсії перераховуватимуться з початку року, у квітні пенсіонери отримають підвищені виплати, враховуючи суми за січень-лютий. 

"Складені й передані всім силовим структурам списки осіб, яким повинна бути перерахована пенсія. Перерахунки військових пенсій будуть проведені автоматично, без звернень пенсіонерів. Плануємо в основному завершити цей процес у квітні", — розповідає глава правління Пенсійного фонду Олексій Зарудний. 

Зі свого боку глава комітету економістів України Андрій Новак зауважує, що відразу суттєво підняти пенсії для українського бюджету дуже складно, адже для цього потрібні чималі гроші. Тож в Уряді вирішили піти шляхом поступового підвищення. Воно відбуватиметься в три етапи: з січня 2018 року пенсії зросли в середньому на 1500 грн.,  другий етап запланований на 1 січня 2019 року, який передбачатиме ще плюс 750 грн., третій етап розпочнеться 1 січня 2020-го, і пенсії зростуть ще на 750 грн. Таким чином, за два роки середня пенсія військових зросте з 3 до 6 тисяч гривень.

У 2018 році на підвищення пенсій військовим піде 7 млрд. грн. Джерелом коштів для зростання виплат будуть винятково гроші Пенсійного фонду. За словами міністра фінансів Олександра Данилюка, оскільки бюджет фонду на 2018 рік затверджено з профіцитом, ці кошти і будуть спрямовані на підвищення пенсій військовим.

Пенсії учасникам бойових дій

Попри позитивні наслідки перерахунку пенсій для військових, експерти зауважують, що це тимчасовий захід. Адже рішення Уряду не вирішує питання надбавок за службу в АТО та особливі умови служби. Для цього потрібен Закон. 

"На сьогодні у старому Законі військові пенсіонери, які знаходяться в зоні АТО і служать в Києві, мають однакову пенсію. Це буде змінено в новому прийнятому Законі", — визнає проблему Андрій Рева.  

За словами міністра, Закон, який зараз розробляється, дозволить врахувати військові заслуги тих, хто сьогодні захищає Україну, але ще не вийшов на пенсію. Урядовець запевняє, що майбутній законопроект буде передбачати диференціацію пенсій залежно від виконання завдань у зоні АТО.

Незважаючи на невирішені питання з надбавками за участь у бойових діях, військові АТО все ж мають певні переваги. Зокрема, пільги щодо пенсійного віку. У січні минулого року Президент Петро Порошенко підписав Закон про призначення дострокової пенсії учасникам АТО. Згідно із ним, учасники бойових дій можуть виходити на пенсію у 55 років за наявності страхового стажу в чоловіків 25 років, а у жінок — 20 років. 

Варто зазначити, що стаж служби у зоні бойових дій рахуєтеся за формулою "1 місяць за 3". Тобто, відслуживши в АТО 1 рік, військовослужбовець отримує 3 роки стажу. Дія Закону розповсюджується на військовослужбовців і співробітників органів внутрішніх справ, які брали безпосередню участь в АТО. Таке ж право отримують учасники бойових дій у складі добробатів, що були включені до складу ЗСУ, МВС, Нацгвардії та інших державних військових формувань та правоохоронних органів. 

Експерти сподіваються, що найближчим часом Уряд усе-таки допрацює і внесе до парламенту Закон про пенсійне забезпечення військовослужбовців, який усуне чинні прогалини у законодавстві. Адже гідна старість українських захисників має бути пріоритетом держави.

Центр громадського 

моніторингу та контролю. 

Уже в квітні цього року українські військовослужбовці почнуть отримувати підвищені пенсії. Перерахунок виплат відбуватиметься у три етапи, і цього року пенсії зростуть у середньому на півтори тисячі гривень. Що ще треба знати про зміни у пенсійному забезпеченні військових, з'ясовували експерти Центру громадського моніторингу та контролю. 

У  жовтні минулого року Верховна Рада ухвалила пенсійну реформу, завдяки якій понад 9 млн. громадян отримали автоматичний перерахунок пенсій. Проте підвищення не торкнулося силовиків і військових, адже їхні пенсії нараховуються за спеціальним Законом. Оскільки такий Закон досі перебуває на етапі розробки, в Уряді вирішити запустити перерахунок пенсій спеціальною постановою. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1106

Загальновідома  істина: хто не знає історії, той не розуміє, як будувати майбутнє.  Мабуть, це незнання, нехтування уроками минулого  і є однією з причин нинішнього складного суспільно-політичного і міжнародного становища країни.

Слава Богу, що Ковельщина в цьому плані є своєрідним винятком: тут досить потужний історико-краєзнавчий рух, у ньому активну участь беруть шанувальники минувшини рідного краю, серед яких багато працівників культури, освіти,  любителів-краєзнавців.   

Тому немає ніякого сумніву, що 500-літній ювілей присвоєння Ковелю Магдебурзького права, який відзначатимо у грудні нинішнього року, ще більше активізує цю роботу. Адже, як повідомляли «Вісті Ковельщини», в місті створено організаційний комітет, який визначив орієнтовний план заходів, які найближчим часом потрібно буде втілити в життя.

Цими днями в Палаці учнівської молоді імені Івана Франка відбулися своєрідні установчі збори активу,  який безпосередньо займатиметься підготовкою до вікопомної дати, серед яких чи не найпомітніше місце займе Всеукраїнська історико-краєзнавча конференція «Минуле і сучасне Волині та Полісся. Ковель  і Ковельщина в українській та європейській історії».

Вступним словом збори відкрив заступник міського голови  Ігор Прокопів. Він наголосив, що і ювілейні заходи,  і конференцію готуватимуть  і проводитимуть міська і обласна влада, Центр дослідів Волині Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти, Волинський краєзнавчий  і Ковельський історичні музеї, Державний архів Волинської області, обласна  і міськрайонна організації Національної спілки країзнавців України.

Ігор Ярославович поінформував про головні напрями діяльності влади, громадськості і  науковців у зв’язку з підготовкою до ювілею, запросивши до участі присутніх у залі педагогів, культпрацівників, учнівську і студентську молодь, місцевих істориків-краєзнавців.

Перед присутніми виступили голова обласної організації НСКУ, професор Східноєвропейського національного університету Геннадій Бондаренко, директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк, голова міськрайонної краєзнавчої організації  Анатолій Семенюк. Вони зазначили, що майбутня історико-краєзнавча конференція буде присвячена 27-ій річниці Незалежності України, 100-річчю Української революції, а також 500-річчю надання Ковелю Магдебурзького права.  

До початку її роботи планується, за традицією, видати збірку історико-краєзнавчих матеріалів. Приблизну тематику їх, вимоги до оформлення визначено у методичних рекомендаціях, які роздано учасникам зборів. Було підкреслено, що за  зміст статей, достовірність фактів, цитат, дат тощо відповідальним є автор. 

Матеріали приймаються до 10 вересня 2018 р. за поштовою адресою: Ковельська міська рада, оргкомітет конференції:  ргоkоріv@ukг.пеt,   Прокопів Ігор Ярославович, 050-3388778;   45000, м. Ковель, вул. Олени Пчілки, 11,  Комунальний заклад “Ковельський історичний музей”;  Волинський краєзнавчий музей, 43005, м. Луцьк, вул. Шопена, 20,  аnаtоlіуsyІуk@ukг.nеt, Силюк Анатолій Михайлович, 097-7914725; Волинська    обласна    організація    Національної    спілки    краєзнавців України, Бондаренко Геннадій Васильович, 097-8983706.

Оргкомітет уклінно просить всіх, хто любить рідний край, цікавиться його історією, взяти участь у роботі   конференції, підготовці цікавих і змістовних матеріалів. Пишімо історію Ковельщини разом!

Наш кор.

Загальновідома  істина: хто не знає історії, той не розуміє, як будувати майбутнє.  Мабуть, це незнання, нехтування уроками минулого  і є однією з причин нинішнього складного суспільно-політичного і міжнародного становища країни.

Слава Богу, що Ковельщина в цьому плані є своєрідним винятком: тут досить потужний історико-краєзнавчий рух, у ньому активну участь беруть шанувальники минувшини рідного краю, серед яких багато працівників культури, освіти,  любителів-краєзнавців.   

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 608

Князь Василь Сангушко 24 грудня 1518 року у Бересті (Брест) виклопотав у  польського короля Сигізмунда І дозвіл утворити з села Ковле місто з наданням йому Магдебурзького права. З тих пір в Ковелі відбувалися дві ярмарки щороку — на свято Воздвиження Хреста Господня та на четвертий день Різдва Христового. Знамениті ковельські ярмарки збирали покупців від Кракова до Житомира, і від Львова до Берестейщини.

Ковельська земля славилась вмілими майстрами. Тут діяли  кравецький пекарський, гарбарський, шаповальський,  панчошний, м’ясницький і кушнірський цехи. А у Вижві працювали найкращі майстри з виготовлення кожушків, шапок і чобіт. Європейські модниці носили вижівські хутряні вироби. Як відомо, Ковель  розташований на торговельному шляху між Великим князівством Русь і Західною Європою. Тому отримане Ковелем Магдебурзьке право сприяло бурхливому розвитку ремісництва та торгівлі. За 50 років місто швидко розвинулось, жителі міста розбагатіли. У Ковелі створили школу, де учитель отримував «третій гріш» (зарплату) від місцевих церковних треб, організували притулок для престарілих та бідних.  

У місті був притулок для престарілих та бідних. Ковельська волость, до якої належали ще містечка Вижва і Миляновичі та села  Хотешів, Нуйно, Красна Воля, Мощане, Дубова, Облапи, Вербка, Гішин, Бахів, Скулин і багато інших, також почали відроджуватись, а селяни ставали ще більш заможними.

На мою думку, вдячним нащадкам було б варто одну з вулиць назвати  іменем Василя Сангушка, а на одному з старих будинків по вул. Незалежності встановити меморіальну дошку з профілем князя. Нащадки роду Сангушків нині проживають в Аргентині.

Не можна сьогодні не згадати гетьманів  Запорозької Січі, яких дала Ковельщина. За селами Люблинець і Городилець розташоване мальовниче волинське село - Ружин. Воно дало Русі-Україні 5 гетьманів, які захищали південні кордони Великого князівства Русь від навали кримсько-татарської орди.

Економіка  кримських татар ґрунтувалась на торгівлі рабами, яких вони захоплювали у Великому князівстві Русь і  Московському царстві. В полон брали працездатних чоловіків і жінок. Чоловікам на лобі розпеченим залізом ставили своє тавро, на всіх одягали нашийники і пішки  гнали в Крим у міста работоргівлі Кафу (Ялта) та Козлов (Євпаторія). А далі Чорним морем — в Османську імперію в міста Синоп, Трапезунд і Константинополь. А там чоловіків чекав рабський труд на галерах, а жінок – гарем або праця в господарстві османів. Деяких полонених залишали у себе для виконання робіт в домі, а знесилених та хворих віддавали своїм 12-14 дітям, щоб ті  вчилися мистецтву володіння шаблею, вміли  відрубати руки, ноги, голови на живих «манекенах», тобто з дитинства привчали до жорстокості і крові. Тому коли кажуть, що козаки були жорстокі  — це несправедливе звинувачення! Козаки були синами свого часу і за честь вважали визволити свого брата-християнина з рабства. А щоб уявити, яких масштабів досягло  захоплення  людей в полон на Волині, Брацлавщині та Подолі, можна порівняти  кількість населення Ковеля та навколишніх сіл, які пішли в рабство. За один лише  набіг забирали більше 80 тисяч чоловік!  

   Історик Михайло Киричук в своїй книзі «Волинь — земля українська» стверджує, що Січ заснували вихідці з Волині, які втікали на Дніпро від війни, свавілля магнатів та несправедливих судів. А деякі їхали туди на мисливські та рибальські промисли. Але й там їм не було спокійно від нападів ординців. Довелося братись за зброю! І одним із засновників війська Січового був князь Остафій Ружинський, якого козаки обрали своїм гетьманом (1514—1534 р. р., з перервами). В юні роки він подорожував, навчався і служив у Франції та Німеччині. З військовою справою був добре знайомий, тому реформував козаків в полки і сотні, підвищив мобільність війська, ввів єдину форму одягу  і озброєння для всіх козаків, став піонером запровадження спеціалізованої фізичної підготовки у козацькому війську. 

В 1516 р. кримський хан напав на руські землі. Остафій Ружинський дав йому рішучу відсіч, в результаті якої вщент розгромив орду і взяв великі трофеї. Про це довідався буджацький хан і вирішив напасти на козаків. Це стало відомо Ружинському.  Він трофеї відправив в Умань, а сам організував хану засідку, сховавши козаків в очереті річки Кодима.  Коли підійшли переслідувачі, козаки вискочили з засідки і всіх знищили, подвоївши при цьому свої трофеї. 

х  х  х

У Остафія Ружинського було три сина: Михайло, Кирик і Микола. В 1586 році, через 10 літ, як загинув Богдан Ружинський,  козаки на Раді обрали гетьманом його батька Михайла. Через місяць після обрання він вирушає в похід на Перекоп, який знаходився в глибокому тилу у ординців. Нинішні Одеська, Миколаївська, Херсонська, Донецька області були окуповані татарами та ногайцями. Похід був вдалим і носив пропагандистське значення, щоб король, султан і хан знали, що козаки не припинять боротьби за визволення земель, які з часів Київської Русі були руськими. Ще важливішим став похід козаків до річок Кальміус і Берда, що на території сучасного Донбасу. 

На цих землях  козаки створили поселення та побудували козацькі прикордонні залоги, і татари на ці землі вже не могли ввійти. Ці перемоги змусили хвилюватися і хана, і султана, які вирішили покінчити з козаками раз і назавжди.  Вони задумали розгромити і стерти з лиця землі Січ, щоб від неї і згадки не лишилося. А потім вдарити на Черкаси й захопити Київ. Для цього хан збирає велику орду, просить у султана яничар, що базувалися в фортецях на Причорномор‘ї. 

Гетьман також не дрімав, і коли розвідка доповіла, що хан іде нищити Січ, зібрав всіх козаків і зустрів ординців при переправі через Дніпро, де  й розгромив їх. А щоб перемога козаків не здавалася султану і хану випадковою, повів військо на фортецю Очаків, яку штурмом за одну ніч і здобув. 

Турецький хроніст Наїма, сучасник тих подій, так писав про козаків: «Можна з упевненістю сказати, що неможливо знайти на землі людей більш хоробрих, які б так мало турбувалися про своє життя і так мало боялися смерті». 

До роду Ружинських, які були гетьманами, належать Кирик і Роман Ружинські.

х  х  х

Через 60 років гетьманську булаву Остафія Ружинського прийняв його онук Богдан Ружинський (1575-1576 р.р.) (на знімку). Він був добре освічений, хоробрий і рішучий, у козаків ще жива була пам’ять про його діда Остафія. Коли загинув гетьман Свирговський, вони, не задумуючись, обрали  його своїм гетьманом. Він змінює тактику бойових дій проти орди і отримує перемогу над татарським військом в битві на Кам‘яному мосту (біля смт Каланчак Херсонської обл.). Розгромив 110 000 ординців! В живих залишилося всього 10 000 ординців, які розбіглися по степу. Блискавично (за одну ніч) захоплює фортецю Перекоп. На козацькі чайки під командуванням осавула Нечая посадив  десант із 3 000 козаків і морем направив  їх блокувати води  міста Козлов та Кафу, а  сам з військом провів рейд на півострові, визволяючи полонених.

 Далі повів козаків на Козлов, але Девлет-Гірей зустрічає його з багатими подарунками, прохаючи пощади. Він погодився, забрав  полонених християн і повернувся на Січ. Козацький флот з десантом в 3 000 чоловік під командуванням осавула Нечая рушили в Синоп і Трапезунд, щоб зруйнувати ці два міста работоргівлі, а їх населення знищити. Так і сталося.

Після цього походу на Крим ординці надовго вгамувалися і на землі Русі не нападали.

Ці події відбулися у так званий період безкоролів‘я в Речі Посполитій.  В 1572 р. король Сигізмунд ІІ Август помер і не залишив   престолонаслідника. Шляхта і магнати два роки не могли  вибрати короля. Ним погодився стати принц Генріх Валуа (Анжуйський), але йому поставили умову, що він повинен одружитися на сестрі покійного Сигізмунда ІІ Августа принцесі Анні Ягеллонці, яка була старша за нього на 27 років. В Парижі Генріх всі артиклі (угоди з шляхтою) підписав, а як приїхав в Краків, виконувати їх не став, кожен день організовував бали та пиятики.  І так аж чотири місяці!   

Коли помер його брат король Франції  Карл ІХ, вночі 18 червня 1574 р. втік в Париж. Знов наступило безкоролів‘я, а це була реальна загроза існування Речі Посполитій як держави. Зі сходу московський цар Іван ІV, хоч і підписав мирний договір на 3 роки, але 15 000 кінноти були на марші в Лівонію, яку він хотів захопити. З півдня орди кримських татар досягали Волині  і султан Османської імперії виношував плани захопити правобережжя Русі-України.  

Населення держави було беззахисним перед зовнішнім  ворогом. Тому Богдан Ружинський своїм походом в Крим врятував  життя багатьом тисячам українців і не дав загарбати землі Речі Посполитій. Нарешті з 6 кандидатів на трон Речі Посполитої в грудні 1575 р. було обрано сенатом королем імператора Максиміліана ІІ Габсбурга, а шляхтою — принца з Трансільванії Стефана Баторія. Після періоду  відсутності королів тепер їх стало аж два. Стефан Баторій виявився більш моторний парубок. Вже 1 травня 1576 р. він коронується і одружується на принцесі Анні в Кракові.

х  х  х

Гетьман, князь Богдан Ружинський, добре розумів, що козацтво — це незаконне військове формування, проти якого король може в будь-який час послати військо і розгромити Січ. Він  добивається від нового короля універсалу, згідно з яким  козацтво стає реєстровим, як армія Речі Посполитої. В містах і містечках на південному кордоні він розташовує 6 козацьких полків, з них два — на Дністровських островах, створює гарнізони. Король законодавчо закріплює за козаками землі, які належали їм, дає гетьману Ружинському символи влади – булаву, хоругву, бунчук і котли (литаври). Щоб відволікти військо Османської імперії з Балкан,  посилає Богдана Ружинського з козаками в похід по південному берегу Чорного моря від Дону до Стамбула. 

Богдан Ружинський з козаками  перейшов  Дон і почав вести бойові дії проти осман. Козацький флот на чайках супроводжує їх. На своєму шляху козаки нищать все, що трапляється «під руку», визволяють з рабства християн. Трапезунд і Синоп тільки почали відбудовуватися, як їх знову знищили і населення перебили. Підійшли до Стамбула, штурмувати не стали, але пограбували й спалили його околиці. 

Цей похід, що примусив тремтіти увесь Крим та Османську імперію, наочно показав силу і відвагу козацького війська, його здібність побороти будь-якого ворога, який  зазіхатиме на Вітчизну. Розгніваний Султан Османської імперії Ахмед ІІІ почав погрожувати послам Речі Посполитої, що оголосить їм війну, якщо не припиняться набіги козаків на його кримські і османські володіння. На це посли, похнюпившись, відповіли: «Якщо ви їх знищите, з нашого боку не буде жодних заперечень». Після цього настав спокій в Речі Посполитій.

х  х  х

Слава про військові успіхи долетіла аж до Москви. Цар Іван ІV Грозний направив в Січ посла з царською грамотою, в якій писав до  «…голове, князю Богдану Ружинскому и ко всем козакам днепровским с великим своим жалованием и с приказом к ним», в якій він пропонував козакам вирушити в похід на Крим і зруйнувати Козлов. З послом прислав козакам  багаті подарунки і різні обіцянки.  Козаки посла прийняли, подарунки взяли і угоду з царем підписали, адже якраз готувалися до походу на Крим.

В 1575 р. у Богдана Ружинського від дружини Анни народилась донька Анастасія і в цьому ж році ординці напали на Волинь. Вбили матір Богдана – Раїну Яківну, а дружину Анну взяли в полон. Як врятувалась, де росла і виховувалась майбутня матір гетьмана Богдана Хмельницького, мені поки не відомо.

 Ординці, щоб не пускати козаків в Чорне море, побудували в гирлі Дніпра фортецю Аслам-Кермен (Каховка), а на Дніпрі натягли  металевий ланцюг, щоб козацькі чайки не змогли пропливти. Вдень пропливти біля фортеці стало неможливо, а вночі, якщо ланцюг натягували, відкривали вогонь з гармат по Дніпру. Для козаків це стало проблемою, і вони напали на фортецю. Встановлена порохова міни з першого разу не вибухнула, Богдан пішов з сапером перевірити, в чому справа. Раптом  міна вибухнула, і славний син Ковельщини  загинув. Козаки від фортеці і сліду не залишили. 

Період гетьманства князя Богдана Ружинського ввійшов в історію січового козацтва, як «Золоті козацькі часи за гетьмана Богдана Ружинського» і залишився в пам‘яті народній.

х  х  х

5 серня 1992-го року під час проведення всеукраїнського фестивалю “Таврійські ігри” на набережній м. Каховки Херсонської області  встановлено пам’ятний знак на честь гетьмана Богдана Ружинського у вигляді куба на камінному постаменті. У 2016-му році силами і коштами, в першу чергу козацької громадськості, проведена реконструкція, встановлено православний гранітний хрест.  В селі Ружині Волинської області у 2004-му році встановлено біля сільської ради пам’ятний знак на честь князів Ружинських, за селом є руїни, які місцеві називають рештками замку князів Ружинських XV століття. В Каховці у 2016-му році в результаті перейменувань з’явилася вулиця Богдана Ружинського  (Вікіпедія).

Цікаво в житті виходить. Жителі міста, яке зруйнував гетьман Богдан Ружинський, встановили  йому пам‘ятний знак на березі Дніпра, перейменували вулицю. То, можливо, настав час на його батьківщині у парку  Тараса Шевченка  на березі Турії встановити  пам‘ятник, що символізував  би боротьбу за незалежність і волю України? Не завадило б і   вулицю в Ковелі назвати в  честь гетьмана чи навіть  в честь роду 5 гетьманів Ружинських. 

Якщо підрахувати, скільки десятків тисяч українців визволив з полону і сотень тисяч, які змогли жити в Україні  й продовжити свій рід, то встановити пам‘ятник Богдану Ружинському —  всенародна справа, справа честі ковельчан!

Петро ОБ’ЄДКОВ, 

голова правління ГО «Відродження культурної спадщини Волинського Полісся». 

Князь Василь Сангушко 24 грудня 1518 року у Бересті (Брест) виклопотав у  польського короля Сигізмунда І дозвіл утворити з села Ковле місто з наданням йому Магдебурзького права. З тих пір в Ковелі відбувалися дві ярмарки щороку — на свято Воздвиження Хреста Господня та на четвертий день Різдва Христового. Знамениті ковельські ярмарки збирали покупців від Кракова до Житомира, і від Львова до Берестейщини.

Ковельська земля славилась вмілими майстрами. Тут діяли  кравецький пекарський, гарбарський, шаповальський,  панчошний, м’ясницький і кушнірський цехи. А у Вижві працювали найкращі майстри з виготовлення кожушків, шапок і чобіт. Європейські модниці носили вижівські хутряні вироби. Як відомо, Ковель  розташований на торговельному шляху між Великим князівством Русь і Західною Європою. Тому отримане Ковелем Магдебурзьке право сприяло бурхливому розвитку ремісництва та торгівлі. За 50 років місто швидко розвинулось, жителі міста розбагатіли. У Ковелі створили школу, де учитель отримував «третій гріш» (зарплату) від місцевих церковних треб, організували притулок для престарілих та бідних.  

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 3366