Повідомлення в номер / Щаслива доля Євгенії Рибак

04.11.2016

_DSC7662Щаслива доля Євгенії Рибак

Мій шановний читачу! Чи задумувався ти над тим, що таке доля й чи щаслива вона? Життя ж бо – це безкінечний ланцюг удач, випробувань, тривог і радощів, а, буває, і горя.
Хто б і що не казав, але доля Євгенії Рибак із села Ситович щаслива і легендарна. У ній – християнське терпіння і Боже провидіння, жорстокі випробування і сімейний баланс радості.
Біографія –  «класична» для сільської трудівниці.
Рідне село, дитинство, навчання в школі та медичному училищі і безкінечна невтомна праця, як самопожертва в ім’я людини.
Тому заглянемо за «куліси», щоб побачити внутрішню суть людського єства.
…Чорні хмари над дитинством – це війна. Не вбереглися, не встигли заховатися в лісі, і опинилася сім’я Никитюків у фашистському  полоні. Поїхала  одинадцятилітня дівчинка Женя з дорослими до Німеччини. Мама з сестрами опинилися на заводах рейху, а діти (всі семеро) – у таборі дитячому.
Замість цукерки – шматочок буряка. Картоплина – це вже майже шоколадка. «Праця облагороджує» – це закон екзекутора, при невиконанні якого життя опиняється на лезі ножа. Але з ними було Боже провидіння – вижили.
Сім’ю роз’єднали, і мамину сестру відправили в Голландію окопи рити. Так сталося, що німець, у якого вона раніше працювала, побачив її і організував побачення з рідними. А там – уже й фронт. Так і поверталися всі разом додому.  Агітатори пропонували райське життя на Заході – відмовилися…
Це той щирий, непоказний патріотизм, якого декому так бракує сьогодні.
Тоді багато хто лишився на європейських хлібах, а Никитюки приїхали на попелище – хату спалили фашисти.
В повоєнні часи, щоб вижити, потрібно було важко працювати всім – від малого до дорослого. Для Жені сімейний “вердикт” гласив: вчитися. Вчилася добре в школі. Пройшла співбесіду, була прийнята в Ковельське медучилище, яке успішно закінчила.
Маю дуже позитивну особисту оцінку роботи медичного коледжу. Це – один із кращих освітянських закладів на Волині. Та десь у буденній суєті забули про Заслуженого працівника охорони здоров’я України – студентку другого випуску. До того ж, Євгенія Рибак–Никитюк «Відмінник охорони здоров’я». Це так – нагадування, яке буде корисне у виховному процесі коледжу.
l
Євгенія Севастьянівна після закінчення училища – незмінний багатолітній охоронець та лікувальник своїх односельчан. Правда, деякий час працювала акушеркою, а ще – в селі Грив’ятках.
Але життя розпорядилося по-своєму: в кінцевому підсумку стала лікарем-фельдшером на всі хворості і для всіх людей в окрузі. Це сьогодні «швидка» із Поворська доїжджає до хворого за 15–20 хвилин, а тоді доріг не було, і найшвидшою невідкладною допомогою була Євгенія Рибак.
–Про що Ви, пані Євгеніє, мріяли тоді? – запитую.
–Ой, Анатолію Володимировичу, не повірите!  Про тверду, без вибоїн дорогу,  якою можна було б пройтися в  туфлях. Згадую, як їздила на семінари до Ковеля і Колодяжного – всі взуті в туфлі, а я – в гумові чоботи. В тих гумових чоботах, як би хтось порахував кілометри, то, мабуть, кругосвітня стежка склалася б.
–А сімейне життя як складалося?
–Що гріха таїти – славно жили. Чоловік турботливий, добрий був. Хату побудували. Дітям освіту дали. Працювали й не бідували. Був і кінь, і корова, і свині. Коли мій рідний у 2000 році відійшов в інший світ, господарство «зменшилося» до кількох курей та кроля. Сьогодні 15 чи 20 сотих городу мені вистачає і для картоплі, і для городини.
– Які найцікавіші випадки із лікарської багаторічної праці згадуються?
– Вночі не раз стукали у двері: «Рятуйте!». Я швиденько одягаюся: чоловік відчиняє двері, і я прямую в непроглядну темінь по вибоїнах і багнюці або по снігу до хворого йдемо. Таких випадків було тисячі.
– А найщасливіша мить?
– Зустріч з сином, який повернувся з Афганістану живим. Знаєте, яке чутливе материнське серце? Вдень тривожиться, вночі не спить і мучиться.
Був випадок. Стукає хтось у двері. Відчиняю, а там офіцер-військовик. Я так і обімліла: «Все, похоронка!». Впала і не пам’ятаю нічого. А той офіцер приблудив і дорогу шукав до своїх колег,  які тоді навчання військові у наших краях проводили.
– Ваш  брат в Росії – відома людина. Знаю, що внесений в енциклопедію «Кращі люди Росії». На ювілей приїде?
–Де там! Російська пропаганда робить своє. Не знаю, наскільки він вірить у те все, але в Україну не приїде. Пропонує зустрітися в Бресті. Його дружина, росіянка, взагалі категорична і вірить у ту брехню, що про нас говорять.
–Скажіть, на Вашу думку, війна довго буде на Сході тривати?
–Хто вам скаже? Зрозуміло одне: Путін не відмовиться від цієї війни і намагатиметься руйнувати Україну до кінця. Але я вірю в Україну.
Так склалося життя, що я мріяла, щоб закінчилася ота страшна війна світова, потім – афганська. Хто міг подумати, що вона буде так близько біля нашого порогу, в Україні?
–Ви так гарно виглядаєте, що, побачивши Вас, подумав, що Вам – 60.
–Побійтесь Бога. Зараз молода, красива? А в 20 чи 30 я була старіша? (Сміється). В селі немає коли старіти. Коли якась хворість прийде до тіла, то я таблетку кину до рота і поздоровшаю. Нащо про ті хвороби згадувати.
–Ситовичі змінилися? 
–Так. Мешкало 850 осіб і учнів у школі було 250. Сьогодні, за статистикою, трохи більше 300. Є й інші  симптоми занепаду. Там, де я живу, хутір був. Тепер вулиця  із щебеневим покриттям.  Може, й повторюся, але я вірю, що буде краще. Я люблю свій край і село.
l
А що фіксує погляд навколо ювілярки? В хаті – ідеальний лад. Як і годиться, Божа матінка в квітчастих рушниках. Домоткані доріжки на підлозі і подушки пишні, ніби запрошують до відпочинку. Сама хата невелика, але як лялечка – вимальована, випещена і довкола  виметена.
А в очах господині – тепло і доброта. Десь промайне хмаринка зажури, і знову животворні іскринки проміняться до співбесідника. Вона  у селі однією з перших «Вісті Ковельщини» на 2017 рік передплатила – це значить, що є інтерес до новин місцевих. 
Домівка, родина – це основа її непростої, але щасливої долі. Бо як глянеш на сімейну світлину, то тішишся: родина велика, складається з маленьких і старших людей, всі теж добротою проміняться та усміхнені. А ще у неї є правнучки – милі, тендітні, гарні.
І краплини лірики впали на душу:
Життя прожити – то не поле перейти,
І ще, на тім шляху знайти щасливу днину.
Звивається дорога, хитаються мости.
Проходить той, хто йде в ім’я людини.
Шановна ювілярко, наша славна, мила
Севастьянівна Євгеніє! Ми любим Вас,
Невтомні, лікувальні Ваші крила.
Вже правнуки несуть у новий час –
Заради цього треба жити і творити.
Ви так і йшли у будень, і у свято.
Сьогодні Вам – осінні найгарніші квіти,
А від Бога – пригорщі святої благодаті.
Здоров’я, радості та щастя на многії літа!
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: ювілярка у молоді роки і тепер; з улюбленими правнуками.
Фото з сімейного архіву і 
Мирослава ДАНИЛЮКА.

Мій шановний читачу! Чи задумувався ти над тим, що таке доля й чи щаслива вона? Життя ж бо – це безкінечний ланцюг удач, випробувань, тривог і радощів, а, буває, і горя. Хто б і що не казав, але доля Євгенії Рибак із села Ситович щаслива і легендарна. У ній – християнське терпіння і Боже провидіння, жорстокі випробування і сімейний баланс радості.

Анатолій СЕМЕНЮК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 731
Читати далі
04.11.2016 Зінчук Вікторія Петрівна

XV34rF92PZsВасиль Клюнда: "Корупцію зможемо перемогти всі разом!"

Чесність, прозорість, порядність – запорука успішного розвитку кожної держави, а для нас, українців, ще й єдина можливість нарешті "стати на ноги". В першу чергу, це мають усвідомити держчиновники і припинити запускати руку в державну казну, кишеню громадян та в мішок "донорських" грошей… А прискорити цей процес можемо тільки ми з вами, аби лишень бути небайдужими і власними вчинками не спонукати до процвітання цього ганебного та, на жаль, звичного для України явища.
– Подолання корупції слід починати з "низів", – впевнений голова Ковельського комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Василь КЛЮНДА. – Хоча вважається, що у нас найбільші прояви корупції спостерігаються "вгорі", але я думаю, що це не зовсім правильне твердження. Корупції вистачає і на місцевому рівні. 
Наш комітет створений для того, щоб згуртувати суспільство в боротьбі з проявами корупції, заручившись підтримкою національної поліції, громадських організацій, з якими вже є домовленості щодо підписання угод про співпрацю.  
До речі, наш комітет посідає чільне місце в структурі ВГО "СТОУ "Народна рада", заснованій 2003 року. На Волині він лише набирає обертів, тому всі свої дії координуємо з Києвом (у нашому місті комітет розпочав свою діяльність з початку нинішнього року).  
Одне з наших завдань – активна інформаційна робота серед мешканців Ковельщини. Люди, які стали жертвами корупційних дій з боку державних чиновників чи посадових осіб або володіють інформацією щодо таких дій, можуть звертатися до членів комітету аби повідомити про це. У Ковелі ми чекаємо на вас за адресою: вулиця Грушевського, 12. 
– З якими питаннями найчастіше звертаються люди? І чи задоволені вони результатами Вашої роботи?
– З різними. Сьогодні, на жаль, у громадян немає довіри ні до правоохоронних органів, ні до органів самоврядування. Чимало питань виникає й до закладів освіти, медицини. От, наприклад, звернулася до нас зі скаргою жінка, в якої нібито вимагали кошти для того, аби влаштувати у дитсадок дитину. Зважаючи на це, ми запропонували їй написати заяву, на підставі якої змогли б звернутись у відповідні служби. Однак скаржниця відмовилась від цього, мовляв: "Краще заплачу, ніж матиму потім якісь проблеми". От і висновок: ми самі привчили "оббирати" себе з будь-якого приводу.  
Схожа ситуація й з деякими навчальними закладами. Кілька років тому трапився випадок: для вступу в один з навчальних закладів у громадянки "попросили" понад тисячу доларів США. Вона заплатила цю суму, але її дитина так і не пройшла відбору. Жінка звернулась до правоохоронних органів. Було проведене слідство. Відбувся суд. Звинувачена зізналась у скоєному, однак кошти не повернула. На жаль, такі факти непоодинокі.
Образливо також за наших земляків-учасників АТО, яких окремі місцеві чиновники замість того, щоб сприяти у вирішенні їхніх питань, "ганяють" по різних кабінетах.
Ось, до слова, випадок: колишній боєць 51-ї бригади півроку не міг скористатися своїм правом на отримання земельної ділянки, дозвіл на яку, врешті-решт, сільська рада надала завдяки нашому втручанню. Та, зрештою, нічого дивного немає в такому зволіканні, адже, кому ж ті рішення приймати, коли на сесійні засідання депутати сільради з'являються далеко не в повному складі? І особливо прикро те, що ні сільський голова, ні секретар сільської ради на цей факт ніяк не реагують. 
Люди звертаються зі своїми начебто дріб'язковими питаннями на тлі державних. Але ми розуміємо, що для кожної людини її проблема є важливою. Тільки не треба боятись про це говорити.  
Хоча були випадки, коли люди до кінця відстоювали свою правоту. Один місцевий підприємець звернувся із заявою про те, що у нього з невідомих причин вимагають повернення коштів за проданий ним товар, який покупці придбали аж місяць тому. Коли ж наш заявник відмовився повертати гроші, до нього задля "профілактики" зателефонували зі служби захисту прав споживачів. 
Тоді із відповідною заявою від підприємця ми звернулися у відділ економічного розвитку та торгівлі міськвиконкому і, зрештою, нам вдалося розібратися у ситуації. Запитаєте, де ж тут корупція? Дуже просто. А що, коли незадоволений покупець, аби повернути гроші за товар, яким уже скористався, ладен був поділитися ними з тим, хто допоможе "натиснути" на підприємця?
Великою проблемою є й те, що люди не знають своїх прав, їх "розводять" на кожному кроці. Адже більшість "платних" послуг у нас є безкоштовними! Зважайте навіть на дрібниці: добровільні внески в лікарнях, за які чомусь не видають чеків; банківські картки, за оформлення яких буцімто треба платити, а, виявляється, їх можна отримати безплатно. І подібних випадків чимало.
– Чи може зарадити в подоланні корупції пересічний громадянин?
– Головне – не замовчувати фактів корупційних дій, не боятись говорити про це. Зрозумійте, корупція завжди має прізвище. Не буває корупції абстрактної. Це завжди чиясь свідома дія, чийсь підпис під документом, це обличчя конкретного чиновника чи посадової особи. Прізвища цих людей мають бути відомі, має бути персональна відповідальність – чи то кримінальна, чи то адміністративна, чи то дисциплінарна, чи просто людська в соціумі. Інакше нам не змінити цю систему. І тут дуже важливою є роль громадськості, ЗМІ, щоб усе таємне ставало явним. 
З цією метою члени комітету боротьби з корупцією увійшли до складу громадської ради при міській раді, на розгляд якої вносимо питання, з якими звертаються до нас люди.  
– Чи кожен може стати членом комітету? 
– Нині до нього входить десять наших земляків – громадські активісти, учасники АТО, правоохоронці. Зрештою, до комітету можуть увійти ті люди, які бажають зламати існуючу систему, змінити на краще життя українців. Лише за умови, якщо особа притягалася до кримінальної відповідальності, вона не може займати наші ряди. 
– А Ви не боїтесь робити свою справу, адже це небезпечно?
– Є така народна мудрість: "Вовків боятися – в ліс не ходити". Ось цим все і сказано. Завжди існує якась загроза, проте ми знаємо, як правильно з нею розібратися. Це навіть не питання фізичного ризику, це просто питання гри в медійному і суспільному боях. 
Якщо вже про це говорити, то мій заступник Сергій Котищук побував у Іловайському котлі. Так чого ж йому після цього боятися?
– Люди виходили на Майдан, аби зламати систему. Сьогодні, на жаль, система майже не змінилася. Чи помітно, що Революція Гідності перемогла?
– Ви самі щойно відповіли на це запитання. Наша нова влада не справилася із завданнями, які взяла на себе. Не хотіла чи не змогла – питання дискусійне, але в принципі не змінилося нічого. Тож далі мають застосовуватись інші інструменти. Потрібні чесні медіа, нормальні депутати, держслужбовці та закони. І для цього нам з вами доведеться багато попрацювати. А мовчки, сидячи вдома, цього досягти навряд чи вдасться.
Війна на Сході країни, смерті й каліцтва наших бійців, принизливе становище українців, які опинилися за межею бідності, суцільне беззаконня та ігнорування прав людини – це все, на що спромоглися наші можновладці, які при цьому не соромляться називатись демократами і патріотами. Більше їм вірити не можна. Інакше ми й далі будемо вводити себе в оману.          
Тож гуртуймося в боротьбі за правду і справедливість!
Розмову вела 
Вікторія ЗІНЧУК.

Чесність, прозорість, порядність – запорука успішного розвитку кожної держави, а для нас, українців, ще й єдина можливість нарешті "стати на ноги". В першу чергу, це мають усвідомити держчиновники і припинити запускати руку в державну казну, кишеню громадян та в мішок "донорських" грошей… А прискорити цей процес можемо тільки ми з вами, аби лишень бути небайдужими і власними вчинками не спонукати до процвітання цього ганебного та, на жаль, звичного для України явища.

Розмову вела Вікторія ЗІНЧУК.


Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 878
Читати далі

Повідомлення в номер / Щедроти осіннього поля

04.11.2016

_DSC7554Щедроти осіннього поля

Велику популярність здобули серед ковельчан традиційні ярмарки сільськогосподарської продукції, які з настанням осені все частіше відбуваються в місті. Їх організовують з ініціативи міської і районної влади, а участь у торгах беруть і колективні, й індивідуальні виробники сільгосппродукції. 
Відбувся такий ярмарок у Ковелі і минулої суботи. 29 жовтня вулиця Незалежності навпроти Будинку рад була, як-то кажуть, по вінця виповнена вантажними і легковими автомашинами, спеціально обладнаними прилавками, з яких жваво велася торгівля усім, чим порадувала цьогорічна осінь дбайливих і турботливих господарів.
Очі  розбігалися від розмаїття дарів поля і саду. Найширше, звичайно, були "представлені" овочі — капуста, цибуля, морква, буряк, картопля, квасоля, а також фрукти —  яблука, груші, сливи, виноград. 
М'ясо пропонували фермери й власники індивідуальних господарств, серед яких бачимо й сім'ю депутата районної ради Валерія Миронюка. Подружжя пропонувало покупцям свинину за порівняно невеликою ціною, а також м'ясо птиці. 
На ярмарку можна було придбати продукцію бджільництва в широкому асортименті. Цілком очевидно, що з кожним роком "сім'я" пасічників на Ковельщині зростає. Найвибагливіші смаки садоводів-любителів могли задовільнити саджанці плодових дерев і ягідних кущів, які пропонували у той день. Охоче купували люди ковбаси і молочні вироби тощо. 
Наш кор.
НА ЗНІМКАХ : під час сільськогосподарського ярмарку у Ковелі.
Фото 
Мирослава ДАНИЛЮКА.

Велику популярність здобули серед ковельчан традиційні ярмарки сільськогосподарської продукції, які з настанням осені все частіше відбуваються в місті. Їх організовують з ініціативи міської і районної влади, а участь у торгах беруть і колективні, й індивідуальні виробники сільгосппродукції. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 508
Читати далі

Повідомлення в номер / Хай лине пісня над селом

04.11.2016

IMG_6133Хай лине пісня над селом!

14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, жителі Тойкутської сільської ради відзначали потрійне свято — престольний празник, День Захисника України та День села.
Отож, мешканці та гості мали змогу не лише зустрітися, поспілкуватися за святковими столами,  але й взяти участь у різноманітних культурно-масових заходах, приурочених до цих свят (на знімках).
Розпочався день, як і годиться, із святкового богослужіння в Покровській православній церкві.
Потому святкування продовжилось урочистим відкриттям музею-філіалу ветеранів Афганістану та воїнів АТО, у якому взяли участь голова Ковельської районної ради А. П. Броїло, перший заступник голови РДА Р. Я. Кульцман,                                  депутат обласної ради Г. В. Йовик, ветерани Афганістану та АТО, місцеві жителі.
Здавна Тойкутська сільська рада славиться своїми односельчанами-футболістами, тож і цього дня на стадіоні пройшла товариська зустріч між командами "Наше місто" та "Тойкут". А оскільки зустріч, як було сказано вище, була товариською, то й перемогла дружба.
В цей же час в парку біля річки проходила спортивно-туристична естафета під керівництвом начальника служби у справах дітей райдержадміністрації С. Л. Ілюшика.
Весело протягом того дня було і на шкільному подвір'ї. Тут дітвора мала змогу продемонструвати свої художні здібності, малюючи "Дитячі мрії" на асфальті.
Продовжилось святкування в будинку культури, де на присутніх чекало святкове дійство, підготовлене аматорськими колективами.
На гарно прикрашеній сцені — ведучі концерту Тетяна Бархаба та Валентина Ілюшик розпочинають святкову програму. Урочисто й піднесено звучить Гімн України, який підхоплюють всі присутні в залі (а в залі ніде яблуку було впасти).
Хвилиною мовчання було вшановано пам'ять про тих, хто віддав своє життя за свободу і незалежність нашої держави.
З вітальним словом до односельчан та гостей свята звернувся сільський голова Віталій Грицюк, котрий вручив місцевим мешканцям грамоти за активну  участь в громадському та культурному житті села, за вагомий внесок у патріотичному вихованні молоді та з нагоди Дня Захисника України.
З подарунками від благодійного фонду народного депутата України Степана Івахіва "Патріоти Волині" завітав представник фонду Павло Самолюк. Він зачитав та вручив сільському голові вітальний лист, привітав усіх з потрійним святом, побажав миру, добра, достатку в кожну домівку та гарного святкового настрою.
А концертну програму продовжив дитячий гурт "Козачата". У його виконанні  пролунали пісні "Добрий день, матусю Україно", "Українка я маленька", "Будем козаками".
Під гучні аплодисменти звучали імена односельчан, які пройшли бойовими шляхами на Сході нашої країни, та солдат, які нині несуть строкову службу в лавах Української армії. А в якості музичного вітання для них пролунала пісня "Присягу двічі не дають" у виконанні Олексія Жалая. 
Також прозвучали пісні "Над землею тумани", "Не твоя війна", "Україна — мати", "Ми — за мир", "Не сумуй, моя Вкраїно" у виконанні Павла Лися, Наталії Ілюшик, Олексія Жалая, Софії Ілюшик, Юлії Мартинюк, Ангеліни Шадріної, дитячої вокальної групи.
Друга частина святкового дійства була присвячена Дню села.
Перша письмова згадка про містечко Несухоїжі датується 11 серпня 1502 року. Багато літ минуло з тої пори. Всього довелося побачити на своєму віку — і Речі Посполитої, і царської Росії, і панської Польщі, і Радянського Союзу, і фашистської Німеччини, пережити польську пацифікацію, радянську колективізацію. 
Перетерпіли з горем-бідою Першу і Другу світові війни, страшну трагедію 1942 року, коли містечко було спалено до тла… 
В цьому році  одружилися чотири молоді пари. З нагоди Дня села "наймолодша" пара Іванни та Івана Денисюків отримала подарунок від фонду "Патріоти Волині".
Сільська родина поповнилася в цьому році аж  вісімнадцятьма немовлятками, а це означає, що село живе і молодіє. Наймолодший житель села Назар Котік також отримав подарунок.
Крім цього, у номінаціях були відзначені: багатодітна сім'я Ольги та Юрія Грицюків, які виховують  десятеро діток, сімейна пара Єфросинії Андріївни та Якова Максимовича Зінчуків, котрі  відсвяткували 60-річчя подружнього життя, найстарша жителька села Любов Сачук. 
Святкового веселого настрою додали присутнім пісні "Червона рута", "Рідний край", "Сопілка", "За столом збирається родина" у виконанні Василя Марчука, Олексія Жалая, Наталії Ілюшик.
На завершення святкового концерту прозвучав гімн Несухоїж "Мій отчий край" у виконанні автора — талановитого, творчого, співучого, завжди молодого душею Василя Марчука.
Після концерту всі бажаючі мали змогу потанцювати на дискотеці.
Хай лине пісня над селом, хай
колосяться ниви,
Комори повняться добром і
будьте всі щасливі!
Любов Марчук,
вчитель Тойкутської ЗОШ.
Фото автора.

14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, жителі Тойкутської сільської ради відзначали потрійне свято — престольний празник, День Захисника України та День села. Отож, мешканці та гості мали змогу не лише зустрітися, поспілкуватися за святковими столами,  але й взяти участь у різноманітних культурно-масових заходах, приурочених до цих свят (на знімках).

Любов Марчук.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1047
Читати далі

Повідомлення в номер / 3200: благо чи зло

04.11.2016

скачанные файлы (1)3200:  благо  чи  зло?

З дитинства я не любив цифр. Математику засвоював важко. В хімії і фізиці знав лише теорію. Коли прийшов час вступати до вузу, обрав гуманітарний факультет. Почавши працювати, втікав від цифр, розрахунків, як чорт від ладану.
Час, однак, змінив і мене. Тепер, коли на кожному кроці  мусиш мати справи із цифрами, тарифами, які зростають в геометричній прогресії,  мимоволі стаєш затятим нумерологом,  який вірить у магію цифр.
Доживши до вчорашнього дня, думав, що в моєму житті настала відносна стабільність: до розрахунків і підрахунків звик, з думкою про те, що ніколи не стану багатим, змирився, а ціни й тарифи вже не лякають, бо за ними все одно не  встигаю.
Та ось сьогодні а моєму житті – черговий стрес: я почув від влади, що з 1 січня  2017-го року мінімальна зарплата в Україні зросте вдвічі і становитиме 3 тисячі 200 гривень. Ця новина перевернула душу і нагадала про мій юначий і дитячий страх перед цифрами.
Справді-бо: 3200 – це благо чи зло?
Влада і багато політиків-популістів, які ще вчора були непримиренними опонентами, в один голос стверджують, що благо.
Обережно-помірковані політологи, економісти, підприємці й керівники установ – в розгубленості. Вони не можуть сказати ні "за", ні "проти", бо не знають, де уряд візьме гроші, щоб так різко збільшити платню. Адже економіка "лежить", фінанси співають романси, а  закони політекономії вчать, що в нормальному суспільстві продуктивність праці повинна випереджати розмір її оплати, інакше гроші перетворяться у звичайнісінькі папірці.
Ще критичніше налаштовані  затяті песимісти. Вони не можуть зрозуміти, як при збільшенні грошової маси можновладці збираються уникнути інфляції. Їм не збагнути, як в такій ситуації вдасться запобігти черговому зростанню тарифів, однією з причин якої неодмінно стане збільшення заробітних плат і у їх працівників, і у споживачів послуг, а відтак "підскочить" і собівартість комунальних послуг. Посилиться, цілком очевидно, й  тінізація  діяльності господарюючих суб'єктів, які вже й сьогодні приховують від оподаткування більше 50 відсотків прибутків.
І ще песимістів хвилює багато інших запитань, на які вони не мають відповідей. То як можу мати на них відповіді я, людина, котра з дитинства не любить цифр?
Щоправда, мій вже далеко не дитячий розум підказує: задум київської влади "геніальний": за рахунок так званого підвищення "мінімалки" зрівняти доходи і тих, хто працює ефективно, і тих, хто не перенапружується, під одну лінійку "підстригти"  заробітки професіоналів і дилетантів, фахівців з вищою освітою і  практиків з неповною середньою. Щоб, так би мовити, утвердилася "соціальна справедливість", яка вже тривалий час існує в пенсійній системі.
На подібних новаціях, як мені здається, урядовці планують зменшити соціальні допомоги й виплати, скоротити розмір і величину субсидій, наростити податок на прибуток фізичних осіб, а також єдиний соціальний внесок від  юридичних осіб, відрахування в пенсійний фонд і т. д., і т. п.
В кінцевому підсумку багаті стануть ще багатшими, а бідні – біднішими. Як кажуть, хотіли, як краще, а вийде – як завжди.
А, можливо, я, пані і панове, жорстоко помиляюсь, бо що, зрештою, візьмеш з дилетанта?..
Охрім СВИТКА.

З дитинства я не любив цифр. Математику засвоював важко. В хімії і фізиці знав лише теорію. Коли прийшов час вступати до вузу, обрав гуманітарний факультет. Почавши працювати, втікав від цифр, розрахунків, як чорт від ладану.

Охрім СВИТКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 487
Читати далі

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

04.11.2016 Романюк Аліна Петрівна
Від  четверга 
до  четверга

_DSC7549Від  четверга до  четверга

Дбайливими і працьовитими господарями зарекомендувало себе подружжя Віктора і Любові ЛЮКЛЯНЧУКІВ із села Грушівки...

4-10 листопада

У прикмети вір, але й перевір

 

Підготувала Аліна Бондар.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 557
Читати далі

Повідомлення в номер / ГОРОСКОП (з 7 по 13 листопада)

04.11.2016
ГОРОСКОП
(з 7 по 13 листопада)

скачанные файлы

ГОРОСКОП
(з 7 по 13 листопада) 

Овен. Вам не складе труднощів подолати будь-які перепони, які виникнуть на вашому шляху протягом тижня. Але за однієї умови: якщо ви зумієте вчасно попросити допомоги у близьких. 

Телець. Будьте уважні при виборі ділових партнерів — від їх чесності і професіоналізму залежатиме не тільки успіх, але й подальший розвиток вашого бізнесу. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 494
Читати далі
02.11.2016

_DSC7567Остап Вишня "усміхнувся" Софійці Шевчук

Нещодавно у Луцьку на базі Волинського державного центру  естетичного виховання учнів загальноосвітніх та професійно-технічних  навчальних закладів  відбувся  обласний етап Всеукраїнського конкурсу юних гумористів.
 Не перший рік у ньому беруть участь вихованці зразкового художнього колективу – драматичного гуртка "Дивослово" комунального позашкільного навчального закладу "Ковельський Палац учнівської молоді  ім. Івана Франка" під керівництвом Руслани Чарнюк. Варто сказати, що юні обдарування із Ковеля  нерідко повертаються з цих творчих змагань із відзнаками.
Цьогоріч  конкурс зібрав понад 40 учасників із різних куточків Волині, які майстерно виконували твори Остапа Вишні і уміло демонстрували мистецтво живого слова. Незмінним  головою журі конкурсу є Заслужений  артист України, завідувач театральної трупи Волинського академічного театру ляльок Петро Савош.
У молодшій віковій групі (10-12 років)  учасниця зразкового художнього колективу –  драматичного гуртка "Дивослово"   Софія Шевчук (на знімку) стала переможницею конкурсу юних гумористів у номінації "Вишневі усмішки".
Ковельчанка майстерно декламувала твір знаменитого українського класика. Незважаючи на свій досить юний вік,  Софійка  почувалася на сцені  дуже впевнено і рішуче, зачарувала журі й глядачів артистичністю,  безпосередністю й щирістю.  Хоча дівчинка  почала відвідувати  гурток тільки  у вересні цього навчального  року,  вона  одразу принесла перемогу до скриньки досягнень колективу "Дивослово",  дебютувавши на обласній  сцені. 
Щиро радіємо за нашу Софію Шевчук, бажаємо їй  подальших перемог!
Ірина ТЕРЕЩУК,
власний кореспондент зразкового художнього колективу – драматичного гуртка "Дивослово" 
Палацу учнівської молоді.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Нещодавно у Луцьку на базі Волинського державного центру  естетичного виховання учнів загальноосвітніх та професійно-технічних  навчальних закладів  відбувся  обласний етап Всеукраїнського конкурсу юних гумористів.

Ірина ТЕРЕЩУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 734
Читати далі

Повідомлення в номер / По праці – й честь

02.11.2016 Романюк Аліна Петрівна

DSC07227По праці – й честь

Минулої п'ятниці, напередодні Дня автомобіліста та дорожника  України, голова Ковельської райдержадміністрації Віктор Козак та голова районної ради Андрій Броїло привітали  працівників дорожньої  галузі та автотранспорту Ковельщини, а кращих – нагородили грамотами. 
Першим слова вітань виголосив Віктор Теодосійович, який зауважив, що праця людей в цій галузі надзвичайно відповідальна, важлива та необхідна сьогодні, адже забезпечує життєдіяльність населених пунктів та функціонування усіх галузей господарства району. "Щиро бажаю Вам доброго здоров'я, сімейного благополуччя, безаварійних поїздок та щасливих доріг!", – сказав голова райдержадміністрації.
Нових трудових здобутків, невичерпної енергії, міцного здоров'я, подальшої успішної та безаварійної роботи, зеленої вулиці на життєвих та автомобільних шляхах побажав присутнім Андрій Броїло.
В сучасному світі важко уявити  швидкий ритм життя без транспорту. Від майстерності та якості роботи дорожників, які забезпечують будівництво та ремонт доріг, залежать своєчасність та комфорт перевезень. Тож з вдячністю за самовіддану працю слова подяки з уст очільників районної влади в цей день линули на адресу не лише водіїв, але й ремонтних робітників, інженерно-технічних працівників, керівників автотранспортних підприємств і всіх, хто сумлінно працює на автодорожній ниві. 
За досягнуті успіхи у праці, вагомий внесок у розвиток галузі, активну  громадянську  позицію та з нагоди професійного свята Почесні грамоти вручили кращим працівникам підприємств, які здійснюють автомобільні перевезення та обслуговування доріг в районі.
Зокрема, директору КП "АТП 0262" Володимиру Пасаману, водію автобуса на приміському маршруті "Ковель-Дубове" Володимиру Котіку,  водію автобуса на  приміському маршруті "Ковель-Поворськ" Анатолію Шевчику, водію шкільного автобуса ЗОШ І-ІІІ ст. імені Лесі Українки с. Любитова Ростиславу Демчуку, водію філії "Ковельська дорожньо-експлуатаційна дільниця" дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Леоніду Степанюку, трактористу філії "Ковельський автодор" дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Сергію Білоусу.
Аліна Романюк.
Фото автора.

Минулої п'ятниці, напередодні Дня автомобіліста та дорожника  України, голова Ковельської райдержадміністрації Віктор Козак та голова районної ради Андрій Броїло привітали  працівників дорожньої  галузі та автотранспорту Ковельщини, а кращих – нагородили грамотами. 

Аліна Романюк.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 990
Читати далі

Повідомлення в номер / Чи зумів би я так, як вони

02.11.2016

20161016_161651Чи зумів би я так, як вони?

Цими днями в сільському клубі с. Вербки аматори сцени зібрали своїх земляків, для яких підготували тематичний вечір: "Ви Вітчизну прославили мужністю", аби разом відсвяткувати День Захисника України та День українського козацтва, що припадають на Покрову Пресвятої Богородиці. 
На свято були запрошені воїни АТО, а також Дубівський сільський голова Павло Безека, який у своєму виступі наголосив, що ми повинні любити Україну, шанувати тих, хто нас захищає. 
– Пам’ятаймо про людей, котрі повстали за правду, – звернувся до присутніх Павло Вікторович. – Хай відомими стануть Герої, які загинули чи віддали своє здоров’я заради рідної землі, хто зараз вважається зниклими безвісти. Кожен з нас, задумуючись про це, мав би відповісти на нелегке запитання: "Чи зумів би я так, як вони?".
Вразили своїми виступами юні таланти Олександр Швець, Анастасія Олексюк, Кіріл Наконечний, Вікторія Жук, Надія Швець, Маргарита Левчук, Дарина Гринь, Вікторія Уєвич, Назар Бортник, Віктор Наумчик, Яша Курінний, Олександра Жарська, Андрій Карась, Анна Куталовська, які співали, декламували вірші, танцювали.
Проникливо і задушевно в залі линули слова пісні у виконанні Надії Левчук:
"Прошу неба 
і землі, 
Не беріть їх ви собі. 
Прошу неба і землі,
Залишіть їх ви сім’ї.
Боже, дай їм силу 
в боротьбі!".
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих, хто вже не переступить поріг отчого дому, не поцілує дружину, не пригорне осиротілих діток. В скорботі присутні схилили голови перед Героями війни на Сході України та Героями Небесної Сотні.
Ведучими свята були учениці Вербської ЗОШ Вікторія Жук та Надія Швець, яких уважно слухали присутні. Новими досягненнями порадував глядачів аматорський гурт "Вербиченька" в складі Надії Левчук, Ірини Кулеші, Інни Олексюк, Тетяни Прядун.
Особливо радує те, що того дня зал був переповнений, чимало людей завітало туди, аби вшанувати своїх земляків-воїнів АТО. 
Від усієї душі вдячні всім, хто подбав про те, щоб свято відбулося. Приємно відзначити, що в організації цього патріотичного заходу взяв участь завідуючий клубом Юрій Левчук з усією родиною. 
Тож творчої наснаги Вам, душевного спокою, миру в сім’ях та в рідній Україні!
Марія БОГДАНОВИЧ,
автор книги "Вірші 
й загадки для малої дитини та її родини".

Цими днями в сільському клубі с. Вербки аматори сцени зібрали своїх земляків, для яких підготували тематичний вечір: "Ви Вітчизну прославили мужністю", аби разом відсвяткувати День Захисника України та День українського козацтва, що припадають на Покрову Пресвятої Богородиці. 

Марія БОГДАНОВИЧ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 857
Читати далі