Повідомлення в номер / День депутата в Люблинці

27.05.2016 Мороз Оксана Леонідівна

Изображение 079День депутата в Люблинці

Нещодавно  депутати районної ради Ковельщини побували із робочим візитом на   території Люблинецької селищної ради, аби побачити, чим і як живе селище. 
Виїзний  День депутата очолили  голова Ковельської  райдержадміністрації, депутат обласної ради  Віктор Козак  та  голова  районної ради  Андрій Броїло.
Захід проводився згідно із Планом роботи районної ради на 2016 рік з метою вивчення та з'ясування актуальних проблем розвитку селища, ознайомлення із діяльністю місцевих підприємств і установ.  
До слова, багато хороших справ, на які виділялися кошти з районного бюджету,  здійснено в цьому населеному пункті.  
Це – реконструкції покрівлі ДНЗ "Калинонька", селищного водозабору, шатрової покрівлі корпусу ЗОШ І-ІІІ ст., переведення газової котельні на тверде паливо ЗОШ І-ІІІ ст. та ДНЗ.
Спочатку депутати побували в селищній раді, де їх зустріла селищний голова Наталія Сіховська, яка ознайомила гостей із основними питаннями діяльності органу місцевого самоврядування.
Другим  в схемі маршруту серед тутешніх об'єктів став Люблинецький НВК "Загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ст.-ліцей".  Варто зазначити, що нині тут проживає й навчається 279 дітей з області, 25 із яких – діти-сироти. 
Екскурсію цим навчальним закладом для присутніх детально провів його директор, який очолює цю установу із 1997 року,  Михайло Бортнюк. 
Делегацію гостей в холі школи піднесеними музичними акордами  урочисто  зустрів  духовий оркестр вихованців закладу. 
Учасникам виїзної зустрічі показали оновлений футбольний майданчик, де займаються вихованці закладу, котельню. 
Згодом депутати мали змогу побувати в спортивному залі, насолодитися безпосередньо  майстерністю виконання  дитячих виробів із лозоплетіння та малярських робіт, які неабияк радували погляд гостей. 
Для кожної вікової групи – свої особисті підходи. Гарно підібране оформлення інтер'єру, краєзнавчий музей, ігрова кімната, шкільна бібліотека та інші навчально-виховні аспекти  – все це сприяє всебічному  розвитку підростаючого покоління, про що й дбають тамтешні педагоги. 
Взагалі, навчальний заклад ділиться на корпуси. 
"Так, наприклад, в  одному із них – "Сонячному"  на даний час перебувають  85 діток (розраховано приблизно на 110 ліжко-місць). Приємно, що дітки  ще мають змогу в релігійному куточку помолитися (незалежно від їх  віросповідання)", – розповіли під час екскурсу присутнім вихователі.   
Учасники виїзного Дня депутата після цього відвідали біологічний кабінет, майстерню, кабінети фізики й хімії, трудового навчання та інформатики,  кабінет допризовної підготовки юнаків та інші. 
Так, якщо говорити конкретно про майстерню, то тут, зокрема, вихованці роблять стільчики на продаж.  А, займаючись трудовим навчанням, виготовляючи вироби із бісеру та інші роботи, їх виставляють на різноманітних ярмарках, що проходять в нашому місті. 
"Мушу сказати, що один із  класів, що входить до початкової ланки навчального процесу, ми підготували  за два тижні до початку навчального року, адже спершу не знали, що дітей буде більше, як зазвичай", – зазначив директор Люблинецького НВК "Загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ст.-ліцей" Михайло Бортнюк.
Подорож цим начальним закладом завершилась відвідинами актового залу, де педагог-організатор Оксана Карпук презентувала всім "мандрівку" в країну талантів, якими пишається школа-інтернат. 
Варто зазначити, що того дня народні обранці побували також в Люблинецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів, ДНЗ, міському будинку культури, АЗПСМ, трудовому архіві Ковельського району, бібліотеці, ДЮСШ і в  школі мистецтв.
Депутати відвідали теж  Хресто-Воздвиженський храм УПЦ, Пантелеймонівський храм УПЦ КП, побували на селищному водозаборі та у ТОВ "Двері Білорусі".
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКУ: під час Дня депутата в Люблинці.
Фото з архіву 
районної ради.

Нещодавно  депутати районної ради Ковельщини побували із робочим візитом на   території Люблинецької селищної ради, аби побачити, чим і як живе селище. Виїзний  День депутата очолили  голова Ковельської  райдержадміністрації, депутат обласної ради  Віктор Козак  та  голова  районної ради  Андрій Броїло.

Оксана МОРОЗ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 968
Читати далі
27.05.2016

DSC05226

Воскреснемо  із  невгасимим духом  Тараса

Вкотре 22 травня ц. р. в с. Колодниці біля символічної могили Тараса Шевченка і  Хреста, який встановлений на  високому пагорбі (за козацьким звичаєм), зібрався чималий гурт зацікавлених і небайдужих українців.
Тут – перші керівники районної влади, місцеві артисти-аматори, учні Білинської та Дубівської загальноосвітніх шкіл, невтомні "союзянки" і місцеві жителі. На жаль, мешканців сіл Колодниці і Білина небагато. Але на це є вагомі причини, адже село – це вічна, безперервна праця.
Голова райдержадміністрації Віктор Козак у своєму виступі наголосив на важливості вшанування історичної пам'яті велета українського духу Тараса Шевченка.
– Україна тримається на трьох основних "стовпах" –мові, релігії та історії. Попри всі царські заборони, репресивні акції та русифікацію, наша рідна мова вижила. І Шевченкове слово в цій боротьбі було переможним. Церква в Україні має бути єдиною, помісною. А правдиву історію України повинно вивчати  молоде покоління.
Хоч у нас в Україні триває неоголошена війна і не все гаразд у мирному домі, ми живемо духом Кобзаря, низько схиляємо голови в шані перед ним, – наголосив очільник виконавчої влади району.
Андрій Броїло – голова районної ради у своєму виступі підкреслив, що, незважаючи на те, що з кожним роком віддаляється від нас день перепоховання, Тарас Шевченко живий до сьогодні.
– Тарас Шевченко після заслання так і не був реабілітованим. Мали місце бюрократичні перепони в процесі перепоховання. Та, попри все, на шляху похоронної процесії ішли до домовини батька нації щирі українці, відправлялися служби в церквах, які траплялися на шляху. А в Каневі місцевий священик протоієрей Мацкевич сказав: "Благовій, Малоросіє, перед Каневом".
По праву Шевченко був і є для нас титаном українського духу, – підкреслив виступаючий.
Мав слово і автор цих рядків. У вінок пошанування гарно вплелися поетичні виступи учнів із Білинської  та Дубівської загальноосвітніх шкіл. Зворушливо звучала пісня у виконанні бандуристки Вікторії Власюк.
Як завжди, підкорив душі присутніх своїм неперевершеним виступом народний аматорський фольклорний колектив "Родина" Білинського будинку культури (керівник Віталій Коваль).
Вінцем вшанування  Батька української нації стало спільне виконання  безсмертної пісні "Реве та стогне Дніпр широкий".
У фіналі заходу з вуст ведучої Світлани Рябчук пролунали віщі слова:
"Воскреснемо, брати і сестри, бо земля наша хоч і була розп'ята на хресті історії, але свята.
Воскреснемо, бо ми вічно були на цій Богом даній землі як народ, і рідне небо хай пошле нам силу до життя.
Воскреснемо! Бо світить нам у віки пророцтво Тараса!".
Від себе додам:
Перед тобою я стою,
 Тарасе-брате,
Думи, як твої колись, сумні,
Бо в нашій мирній
 українській хаті
Душа і тіло, вся земля 
в огні.
Прости, Тарасе! Каюсь,
 каюсь, каюсь,
Що заповітів твоїх ми 
не почули,
Що рідна мова покриткою
 мається,
І що на трон спішать
 підступні калігули.
Тарасе-брате, вже не раз
 бувало,
Як блудні діти розпинали
 Україну.
І знов деруть останнє – їм,
 бач, мало,
Та нечисть сатани
 насіялась й не гине.
Слова гіркі, немов полин
 осінній,
І Турія-ріка несе удаль
 священні води.
Очиститись від бруду ми
 повинні.
Молюсь… Волаю… О, мій
 народе!
Проснись і схаменись,
 прозрій!
Твій геній соколом парить
 над світом,
Тараса слово по усій землі
 розсій,
Я вірю: зійде, переможе
 світло!
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: під час заходу біля символічної могили Тараса Шевченка у  Колодниці.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Вкотре 22 травня ц. р. в с. Колодниці біля символічної могили Тараса Шевченка і  Хреста, який встановлений на  високому пагорбі (за козацьким звичаєм), зібрався чималий гурт зацікавлених і небайдужих українців.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1701
Читати далі

Повідомлення в номер / Ковельщина: люди, події, факти

27.05.2016
Ковельщина:  
люди,  події,  факти

images (2)Ковельщина:  люди,  події,  факти

У співпраці з депутатами


Уряд виділив кошти


Резервування земельних ділянок для учасників АТО

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 769
Читати далі

Повідомлення в номер / Юрій Зубчук – володар Кубка світу

27.05.2016

ЗубчукЮрій Зубчук – володар Кубка світу

12-15 травня в столиці Угорщини – місті Будапешті розігрувався Кубок світу з кікбоксингу WAKO. У турнірі взяли участь понад 2000 спортсменів з 40 країн світу. 
За збірну України виступав ковельчанин, майстер спорту міжнародного класу Юрій Зубчук в розділі К-І, вагова категорія 81 кг. Перемігши кікбоксерів з Ізраїлю, Польщі і Сербії, наш земляк став  володарем Кубка світу.  
Варто відзначити високу майстерність, сильний характер, вольові якості Юрія, котрий здолав у півфіналі серба, якому програв на  чемпіонаті Європи.  Ковельчанин вперше змагався у розділі К-І: саме  в ньому будуть проводитись всесвітні ігри в 2017 році у Польщі. 
На черзі у Юрія Зубчука – участь у чемпіонаті Європи, на якому буде розігруватися  ліцензія. 

12-15 травня в столиці Угорщини – місті Будапешті розігрувався Кубок світу з кікбоксингу WAKO...

Турнір пам'яті Євгена  Фреймана

Впродовж двох днів на спортивному майданчику КДЮСШ імені Є. Кондратовича проходив відкритий турнір з волейболу серед дівчаток...

Ковельські шахісти – переможці

У комунальному закладі "Комплексна ДЮСШ ім. Є. Кондратовича" відбувся чемпіонат Волині з шахів...
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 733
Читати далі

Повідомлення в номер / Щоб місто гарнішало

27.05.2016

дорогиЩоб місто гарнішало

На щотижневих оперативних нарадах у міського голови Олега Кіндера постійно аналізується хід робіт з ремонту та утримання дорожнього господарства Ковеля. У міському бюджеті 2016 року на ці потреби передбачено 5 млн. грн.  
Відповідно до затвердженого плану ПАТ "Ковельське ШБУ-63" вже проведено поточний ремонт доріг на вул. Володимирській, Незалежності, Винниченка, Степана Бандери, Павлова, Ватутіна, Брестській, Заводській, Леонтовича, Стуса, Липинського, Київській, у  пров. Шевченка, на перехрестях вул. Будищанська-Загородня, Грабовського-Суворова, М. Левицького-Церковна.
Заплановано полагодити дорожнє покриття на вул. Ветеранів, Я. Мудрого, Лисенка, Фестивальній, Б. Хмельницького, перехресті вул. Грабовського-Симоненка.
На капітальний ремонт доріг у нинішньому році передбачено 8 млн. 687 тис. грн. на умовах співфінансування з обласним бюджетом. До сьогодні кошти з обласної казни не виділені. 
Наразі капітально відремонтовано частину вул. Володимирської, виконуються роботи на вул. Брестській, а у травні розпочнуться  на вул. Ватутіна. Окрім того, до кінця року передбачено провести капітальний ремонт доріг на вул. Грушевського, Т. Боровця, Черняховського, Відродження, Шевченка, Достоєвського, М. Левицького.
Віталій Донець,
начальник управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства міськвиконкому.

На щотижневих оперативних нарадах у міського голови Олега Кіндера постійно аналізується хід робіт з ремонту та утримання дорожнього господарства Ковеля. 

Працюватимуть пришкільні  табори

Наближається до завершення навчальний рік. 27 травня у загальноосвітніх закладах міста пролунає останній дзвоник. Попереду у школярів – канікули, а відтак безтурботна пора відпочинку. 

В Університеті третього віку – канікули

У культурно-просвітницькому центрі відбулося урочисте закриття одинадцятого академічного року в Університеті третього віку. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 843
Читати далі

Повідомлення в номер / Титан українського духу

27.05.2016

Франко28  травня  – День  пам'яті  Івана  Франка

Титан українського духу

Письменник і вчений володів надзвичайними екстрасенсорними здібностями, був першим українським професійним політиком, а також тримав удома справжній зоопарк. Про те, хто такий Іван Франко, нагадувати не варто. Постать українського генія, який володів 14-ма мовами і займався десятком різних видів творчої діяльності, повинна бути прикладом щоденного наслідування для кожного. Творча спадщина Франка вражає, а його працездатності дивуються найбільші трудоголіки сучасності. Ми вирішили іще раз зазирнути в біографію поета і розповісти читачам про кілька маловідомих фактів. У цьому нам допомагав дослідник-франкознавець, кандидат філологічних наук, доцент факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка Богдан Тихолоз.

Маленький мольфар
Як стверджує наш співрозмовник, Іван Франко – це унікальний людський документ, якому немає аналогів не тільки в українській культурі, а й у світовій. Ця його унікальність бере початки ще з дитинства. Малого Франка мама, як відомо, називала Мироном. Існувало вірування, що довгоочікувані діти часто ставали жертвами злих духів. І щоб уберегти своє чадо від цього, його треба називати не на ім'я, яке дали при хрещенні, а домашнім ім'ям. 
Ось чому для рідних Івась був малим Мироном. І ось цей малий Мирон володів надзвичайними, як тепер би сказали, екстрасенсорними здібностями. У селі його називали "лісова душа", адже малий Франко дуже часто блукав у лісі, розмовляв із деревами, пташками. Один із цікавих епізодів цього надзвичайного дитинства, коли малий Мирон дуже тісно спілкувався зі світом духів, Іван Франко навів в автобіографічному оповіданні "Під оборогом", у якому хлопчик – такий собі маленький мольфар – відвів від села грозову хмару. 
Дослідники погоджуються, що цей епізод швидше за все мав місце у дитинстві Франка. Але, як зізнається Богдан Тихолоз, найдивовижнішим у цьому є не те, що малий Мирон був такою собі химерною, навіть трохи дивною дитиною, а те, що він замість того, щоб стати сільським ворожбитом чи чарівником, став одним із провідних європейських інтелектуалів. 
Франко у цифрах
Іван Франко прожив неповних 60 років земного життя, відійшовши у Вічність 28 травня 1916 року. Понад 40 літ віддав активній творчій діяльності. У практичному підсумку  40 років – це 6000 творів. Це означає, що кожних два дні з-під пера письменника виходив новий твір, який міг бути віршем чи новелою, або й повістю, романом чи монографією. За час активної творчої діяльності Франка в нього вийшло 220 окремих видань, це означає, що кожного року Франко видавав 5-6 книжок. Серед сучасних письменників таких титанів немає, а колосальна працездатність Франка просто вражає.
 
Перший фаховий літератор
Іван Франко став першим українським письменником, який почав заробляти на життя пером. До нього наші літератори здебільшого у літературу бавилися. А якщо й працювали серйозно, то вижити з цього не могли. І незважаючи на те, що всі звикли вважати, що Франко - бідний-бідний письменник, що мало місце в його біографії, він заробляв доволі непогано. 
Вартує подивитися на Франкову садибу, яка колись була на околиці Львова, а тепер розташована в одному з найбільш елітних районів міста біля Стрийського парку. Не всі українські письменники можуть дозволити собі сьогодні такий особняк навіть у кредит, причому Франко, виплачуючи банку позику, ще й утримував жінку і чотирьох дітей. Саме завдяки літературній та журналістській діяльності Франко умів давати раду собі і своїй великій родині.
Забув про весілля через вірш
Шлюб Ольги Хоружинської та Івана Франка став, як казали гості на весіллі, символом єднання Галичини і Наддніпрянщини. Молодята вінчалися далекого 1886 року в Києві. Проте щастю закоханих мало не завадив… вірш. Коли вся весільна процесія вже була готова до церемонії: зібралися дружки, бояри, гості, молода вже одягла фату, нареченого все не було. Кинулися шукати молодого. 
Франка знайшли в кабінеті батька нареченої. Іван забув про власне весілля, бо знайшов якусь стару книжку і переписував із неї рідкісного вірша. Бібліоманія, якою страждав Франко, мало не поставила під загрозу шлюб письменника.
 
Діти і тварини
Діти Франка, троє синів - Андрій, Петро і Тарас, а також дочка Ганна, були дуже збитошні. Вони завжди голосно бавилися, постійно вигадували якісь нові каверзи. Наприклад, поливали перехожих водою з балкона або гатили цвяхи в дошки. До цього всього гармидеру додайте справжній зоопарк, який панував в оселі Франків. 
Іван Якович працював, а в оселі “товклася” дітвора. Десь з-під дивана вилазила черепаха, хатою ходив бузько зі зламаним крилом, а долівкою плигали жаби, яких хлопчаки спіймали для того, щоб нагодувати бузька. А в кутках іще й морські свинки хрумали капусту. І в цьому всьому Франко, тримаючи дітей на руках, навіть якось умудрявся писати свої геніальні твори. 
Сам письменник дуже любив тварин. У підвалі свого особняка на вул. Понінського Франко тримав кроликів, але найбільше любив собак, яких у нього було кілька. Франкові собаки манерами не вирізнялися і любили гавкати тоді, коли їм заманеться. Відомий сусід Франка, Михайло Грушевський, неодноразово скаржився письменнику на його невихованих домашніх улюбленців, які не давали ночами поважному професору ані спати, ані працювати. Часто, як згадує донька поета, їхня оселя нагадувала "звірячу клініку" з покаліченими тваринами, яких Франки підбирали на

Підготувала Галина ЧОП.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1273
Читати далі

Повідомлення в номер / Прислухаймося до голосу дітей

27.05.2016
Прислухаймося до голосу дітей!

троєПрислухаймося до голосу дітей!

Добрий день, шановна редакціє!
Наближається  1 червня – Міжнародний день захисту дітей. Це спонукає маленьких і дорослих українців до відповідальності, активної громадянської  позиції і щирості.

Добрий день, Миколо Івановичу!

Коли ми навчалися у початкових класах, наша вчителька Валентина Адамівна запрошувала Вас на уроки, і Ви розповідали нам про війну.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 618
Читати далі

Повідомлення в номер / Вони – наша гордість

27.05.2016

20160518_083936Вони – наша гордість

Щороку на останній загальноучилищній лінійці ПТУ № 5 м. Ковеля відбувається нагородження кращих спортсменів нашого навчального закладу.
І 18 травня ц. р. традиції не порушилися. Вітання приймали наші випускники, які під чуйним керівництвом керівника фізвиховання В. В. Косяка продемонстрували високі спортивні досягнення в міських та обласних змаганнях, прагнення до перемоги, почуття колективізму та патріотизму, гордість за училище.
Це – Олександр Йолонь (група № 14), Павло Барчук (група № 14), Андрій Царик (група № 14), Олег Куришко (група № 10), Андрій Соболь (група № 7), Едуард Кімлайчук (група № 7), Іван Осійчук (група № 14) та багато інших. Велика їм подяка за активність і гарні спортивні результати!
Радує і те, що учні першого та другого курсів "тягнуться" за їхніми перемогами та хочуть стати кращими спортсменами не тільки в місті та області, а навіть вийти на Всеукраїнський рівень, як це було в 2012 році (друге місце з волейболу серед ПТНЗ).
З 26 травня 2016 року починається набір учнів в ПТУ № 5, де випускники 9-их та 11-их класів можуть здобути не тільки професійні спеціальності "Столяра будівельного, тесляра", "Кравця", "Штукатура, маляра", "Лицювальника-плиточника, маляра, штукатура", "Різьбяра по дереву та бересті", а й стати фізично загартованими та освіченими людьми, зробити свій вклад в економічний  розвиток нашої держави.
Отже, шановні випускники шкіл, не вагайтесь і приходьте до нас в училище! Тут на Вас чекають!
 Олександр ВЕЛЬМА,                                              старший викладач фізичної культури ПТУ № 5 м. Ковеля.
НА ЗНІМКУ: кращі спортсмени професійно-технічного училища № 5.
Фото з архіву автора.

Щороку на останній загальноучилищній лінійці ПТУ № 5 м. Ковеля відбувається нагородження кращих спортсменів нашого навчального закладу.

 Олександр ВЕЛЬМА.                                   

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1071
Читати далі
27.05.2016

IMG_8529Великодній “дотик” Заходу до Сходу

Сьогодні можна почути: як втомила ця війна! Почути не від тих, хто стоїть на передовій, не від їх батьків, а від людей, яких трагічні події в Україні майже не торкнулися. Їх втомило те, що треба здати гроші для пораненого бійця, що теленовини постійно тривожні, що малі зарплати й пенсії...
Проте, на щастя, є ті, хто ділиться останнім із невеликих пенсій, хто, маючи якийсь бізнес, велику частину прибутків витрачає для наближення Перемоги.
Так, у нас не найкраща влада, так, є серед українців зрадники, але Господь запитає в кожного: а як ти особисто чинив? По совісті?
Коли потрапляєш у вир війни та небезпеки, починаєш по-справжньому цінувати життя, яке тобі подарував Господь... Тоді набирають цінності справжні людські стосунки: дружба, любов до ближнього й до Батьківщини.
Неоголошена війна на Сході сьогодні об'єднує всіх українців, змушує відкинути історичні непорозуміння, власні амбіції й, згуртувавшись, прогнати чужинців. Саме тепер вирішується: або ми маємо свою країну – Україну, або знову станемо безбатченками-малоросами. 
І велике щастя українців у тому, що, незважаючи на довгі століття історичної невизначеності й поневірянь, не втратили ми найголовнішого – справжніх патріотів, готових пожертвувати навіть життям заради свободи нації та миру на своїй землі. Серед наших героїв-захисників, волонтерів – лікарі і вчителі, професори і прості робітники, зовсім юні і старші, досвідчені і ті, які тільки вчаться боронити рідну землю... Спілкуючись з ними, набираєшся особливої енергії, яка додає впевненості в майбутньому. Бо земля, яка має таких синів і дочок, обов'язково повинна стати щасливою.
У лютому, несучи капеланську службу на Сході нашої країни, я познайомився з такими людьми. Особливе враження на мене справила розповідь Владики Сергія, архієпископа Донецького і Маріупольського УПЦ КП, який узяв на себе обов'язок опікуватися людьми, що особливо потребують цієї опіки. Щодня сюди приходять пообідати півтори сотні людей, що втратили домівку, близьких і рідних. Ця справа постійно потребує коштів. Тому духовенство нашої єпархії з благословення правлячого митрополита Луцького і Волинського Михаїла вирішило організувати збір допомоги та поїздку, аби її доправити.
На світлому тижні Великодня відбулась довгоочікувана поїздка на Схід з пасхальними гостинцями для наших захисників та жителів Донбасу (на знімках). Ми відвідали місто Маріуполь, де виділили частину допомоги будинку милосердя та школі-інтернату, у якому перебувають діти-сироти з окупованих територій, м. Широкіно, блокпости й передові позиції, м. Сартану (ОБПК), пункт пропуску "Піщевик", де я проходив капеланську службу. Частину допомоги відправили у Волноваху і Мар'їнку. Тут знову зустрівся з багатьма побратимами, з якими ми проводили молитви й богослужіння. Згадували кожен прожитий день, який міг стати останнім.
У ході поїздки й зустрічей приходило розуміння, що справжні патріоти України живуть як на Заході, так і на Сході нашої держави, а байдужі люди трапляються як там, так і тут. Відчувалося якесь особливе єднання й братерство. Усе це ми змогли відчути, дякуючи всім, хто долучився до збору допомоги й організації поїздки. 
Варто зазначити, що в цій богоугодній справі взяли участь понад 20 церковних громад, а саме: Свято-Пантелеймонівська (смт Люблинець, о. Матвій Олійник); Святих апостолів Петра і Павла (смт Голоби, о. Андрій Сех); Святителя й Чудотворця Миколая (с. Колодяжне, о. Іван Оринчак); Свято-Юріївська парафія (с. Дубове, о. Іван Бонис); Свято-Димитрівська парафія (м. Ковель, о. Анатолій Александрук); Свято-Михайлівська парафія (с. Воля-Ковельська, о. Володимир Удуд); Свято-Семеонівська (с. Облапи, о. Любомир Чехович); Свято-Благовіщенська (м. Ковель, о. Василь Мичко); парафія Різдва Пресвятої Богородиці (с. Білин, о. Василь Фурман), парафія Різдва Пресвятоі Богородиці (с. Мощена, о. Василь Старевич), Свято-Троїцька парафія (с. Уховецьк, о. Микола Качмар), Свято-Володимирська парафія (м. Ковель, о. Віталій Лехкобит), Свято-Покровська парафія (с. Поворськ, о. Дмитро Андрухів), парафія Різдва Пресвятоі Богородиці (с. Кричевичі, о. Олександр Добровольський), Свято-Михайлівська парафія (с. Кругель, о. Іван Пиріг), парафія Різдва Пресвятої Богородиці (с. Білашів, о. Віктор Домбровський), парафія Іоана Хрестителя (с. Підсинівка, о. Михайло Левочко) та громади декількох парафій Шацького й Нововолинського районів.
Стараннями їх було зібрано 3500 пасхальних яєць, понад 500 пасок, майже тисячу банок консервації, 400 кг макаронів і круп, 250 кг цукру, 200 л олії, 50 кг ковбаси, 30 кг цукерок, 10 кг чаю й кави, картоплю, цибулю й, звісно, сало. Також зібрали гуманітарний одяг та взуття для переселенців.
Дуже дякуємо всім, зокрема сім'ї Швораків – за два телевізори й хлібопічку, родині Сімішкурів – за 300 літрів дизпалива, благодійнику з Мощеної – за добротні покришки до "Хамера", парафіянам Благовіщенського собору – за сплетену маскувальну сітку, Тетяні Приколоті з Ковеля – за смаколики. Особлива подяка ковельчанці Ользі Бичковській, майстрині від Бога, та тим, заради кого наші воїни стоять сьогодні на лінії фронту, – дітям за виготовлені на передову писанки...
Фінансову   допомогу   надали   сім'я   Сімішкур   і   Рубель,   українка-спілчанка Світлана Рудь та парафіяни згаданих громад. Для     духовенства    Донецько-Маріупольської    єпархії    УПЦ     КП приготували 20 священичих облачень, 70 кг свічок та ікони.
Насамкінець теплі слова хочу сказати Іванові Віталійовичу Буряку та товариству "Дбайливий тато" за постійну допомогу в підтримці наших захисників. Сам Бог знає, скільки коштів, різноманітних товарів було виділено стараннями Івана Віталійовича. У цій поїздці він надав транспорт і власноруч керував автомобілем. Виділив понад тонну вантажу побутової хімії: пральний порошок, білизну, памперси, вологі серветки, зубну пасту, щітки, туалетний папір і рушники, мило й шампуні та ін.
Хотілося б згадати всіх, хто зробив навіть невеликий внесок, але не це головне. Тішимось, що до цієї важливої справи долучилось багато людей...
Позаду – чотири непрості доби, сповнені подій, емоційних зустрічей, незабутніх вражень... Ми повертаємось додому... А на душі щемить, на очі навертаються сльози, бо покидаємо тих, що стали нам братами. Хай Господь береже Вас! А ми тут, у тилу, не забуватимемо Вас, вимолимо в Бога Ваші щасливі зустрічі з матір 'ю і батьком, жадані обійми люблячих дружин, дотики теплих дитячих рученят, заради яких Ви бороните країну!
о. Матвій Олійник,
настоятель Свято-Пантелеймонівської парафії УПЦ КП 
смт Люблинця. 

Сьогодні можна почути: як втомила ця війна! Почути не від тих, хто стоїть на передовій, не від їх батьків, а від людей, яких трагічні події в Україні майже не торкнулися. Їх втомило те, що треба здати гроші для пораненого бійця, що теленовини постійно тривожні, що малі зарплати й пенсії...

о. Матвій Олійник.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 802
Читати далі

Повідомлення в номер / У Ситовичах ніхто й ніщо не забуті

27.05.2016

20160509_111847У Ситовичах ніхто й ніщо не забуті

Моє село Ситовичі – краплинка на карті улюбленої України. Я тут народилась, тут живу, тут училась, тут працюю. Люблю і ціную село та його людей, переживаю за них. 
Я ж не бачила з дитинства батьківської ласки, але завжди знала, що треба добре вчитись, працювати з самого дитинства, високо нести честь і гідність, щоб не зганьбити світлої пам'яті свого батька, який загинув в кінці війни – у квітні 1945 року у Східній Прусії (м. Кенігсберг)  на передовій у гвардійському полку. Він, будучи три рази пораненим, із перебитою ключицею, майже без руки з кулеметом не покидав свого полку до кінця. Так написано у "похоронці".
Тому в мене з 12 років розпочався трудовий стаж, бо я розуміла: без праці нічого не досягнеш. Можливо, тому мені й зараз дуже боляче, коли чую про смерті в зоні АТО. Слава Богу, наші хлопці (а їх шестеро) повернулися з фронту живими-здоровими. Уродженець Ситович Бондарук – зубний лікар, був тяжко поранений, але повернувся додому. 
Всього ж в АТО загинули 15 воїнів з Ковельщини. Це наші 15 діток не повернулося живими. Якої страшної втрати зазнали рідні – батьки, дружини, дітки!
Я почала свій лист із моїх спогадів і розповіді про трагедії сьогоднішнього дня, бо все це  наклало свій відбиток на відзначення у Ситовичах Дня пам'яті і примирення й Дня Перемоги над нацизмом. Біль і гордість минулих днів переплелися з болем і гордістю дня теперішнього.
А для моїх односельців 9 травня завжди було, є і буде святом зі сльозами на очах. Тому так організовано сходилися вони у той день  на центральну садибу з усіх-усюд.  Із Світлого, до якого 9 км, людей "бусиком" підвіз Святослав Оксенюк. Він із  дружиною – єдина молода сім'я у тому селі, яка дбайливо виховує дітей, дбає про похилих віком, підвозить їх безплатно, а також щодень у школу доставляє хлопчиків і дівчаток.
Зразу зібрались всі в залі клубу. Як приємно, що у нас є такий хороший, просторий зал, де можна розмістити всіх присутніх. Тут працює талановитий працівник культури Ольга Стецюк, з ініціативи якої організовуються концерти, вечори, дискотеки, тематичні заходи, на які сходяться і з'їжджаються молодь села Ситович, учні шкіл, в  тому числі – Підрізької. Репертуар кожного свята підбирає особисто завідуюча клубом. 
Дуже приємно, що завдяки таким працівникам живе село.
При відкритті урочистості прозвучав Державний гімн України, а потім відбувся концерт.
Ведучі Марія Сенюк і Павло Дикун вели всю програму на високому рівні. Першими прозвучали пісні: "Над землею тумани", "Виряджала мати сина", які виконала Марія Сенюк. Це надзвичайно обдарована людина зі співучим, дзвінким голосом. Як говорять в народі, від її співу мурашки біжать по тілу.
Опісля слово для привітання було надано Ситовичівському сільському голові Віталію Будю. Далі знову зазвучали на сцені вірші  і пісні з вуст вихованців Ситовичівської ЗОШ І ступеня (директор – Наталія Кондратюк).
Пам'ять полеглих на полях битв вшанували хвилиною мовчання, а учні нашої школи Роман Гетьман, Уляна Будь, Аня Петрук, Неля Дерев'янчук поклали вінки та квіти до пам'ятника, який встановлено у центрі села.
Із вітанням виступила голова ветеранської організації сільської ради, автор цих рядків. Виступив перед односельчанами і депутат районної ради Микола Рибак. Після виступів концерт продовжувався.
Як завжди, пішли до монумента Слави загиблим в Другій світовій війні із сіл Ситович та Світлого. Їх прізвищ на стелах – 65. Сюди поклали вінки і квіти. Було надано слово нашому отцю Андрію. Він відправив панахиду, помолився за кожного викарбуваного на стелах монумента, освятив всі прізвища і пам'ятник. 
Треба сказати, що  священик вміло вчить духовності, він начитаний, грамотний організатор. Без нього не було б таким духовним, світлим, людним свято. Отця Андрія ми цінуємо, любимо і шануємо. По закінченню роздав всім святий хліб "артос"  для захисту як вдома, так і в дорозі. Це такий ситовичівський обряд.
Молоддю села було відзначено й День матері. Не передати, який змістовний  концерт був організований Ольгою Стецюк. Першою заспівала піню "Мої батьки" вже згадувана Марія Сенюк.
Дочка завідуючої клубом Світлана Стецюк дуже гарно виступила з Мартою Парфенюк (пісня "Родина"). Дуже гарними голосочками співали Богдана Ткачук, Ірина Бондарук, Олена Бондарук, Катерина Ткачук, Оксана Парфенюк про бабусь, матерів. Вірші про рідних розповідали Анастасія Петрук, Неля Дерев'янчук, Інна Парфенюк під бурхливі оплески. Дітки нашого села привітали бабусь і матерів, усі сільські родини.
На закінчення хочу висловити велику подяку усім, хто брав участь в підготовці і відзначенні 71-ої річниці Перемоги, Дня матері. Нехай ніколи не повторяться страхіття далеких кривавих подій, а в Україні запанують мир і спокій. 
Своїм землякам бажаю чистого мирного неба, здоров'я, благополуччя, миру всій планеті, а особливо – в нашій рідній Україні.
Перемога була, є і буде наша!
З великою повагою до Вас, люба редакціє "Вістей Ковельщини", її читачів –
 Олена ВАВРЕНЮК,
голова ветеранської організації
Ситовичівської 
сільської ради.

Моє село Ситовичі – краплинка на карті улюбленої України. Я тут народилась, тут живу, тут училась, тут працюю. Люблю і ціную село та його людей, переживаю за них. 

 Олена ВАВРЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1124
Читати далі