І сьомий Ангел протрубить про перемогу України!
"Хто б міг подумати, що в ХХІ столітті буде проливатися кров, матері й дружини отримуватимуть похоронки?! І всю цю війну вестиме Росія із своїми "братами-українцями" – бідкається і не може заспокоїтись мій друг Микола. Він – щирий українець, і йому болить!
На вулиці, в товариській бесіді, на роботі не раз почуєш: "Україна не вистоїть. В Росії – сучасне озброєння, армія сильна, великий воєнний досвід. А в нас зброя застаріла, генерали продажні і на кожному кроці – агенти ФСБ".
На жаль, чути й інші песимістичні настрої: "Навіщо нам Донбас здався? Хай Путін ним подавиться. Віддамо ті дві області, і збережемо мир".
l
Щоб дати відповідь на запитання, вистоїмо чи ні у цій війні, маємо звернутися до уроків історії.
Росію до воєн, привласнення чужих територій завжди спонукали імперські амбіції. Змиритися з тим, що Україна може бути самостійною, ні російські царі, ні тамтешні політики не можуть. У ХVІІІ, ХІХ, ХХ і ХХІ століттях тривало і триває цілеспрямоване зомбування свого населення: мовляв, Україна страждає комплексом неповноцінності. Українці не спроможні створити державу, а мова наша – це лише діалект.
Таке навіювання призвело до глибокої атрофії нашої свідомості. Вождизм, народжений царями, був трансформований у сталінізм, а в наш час, підгодований злим, бездушним гадючим КДБ, швидко переродився у путінізм, який сприяє цьому процесу.
А чи справді така непереможна Росія? З погляду на події ХХ століття Російська імперія ніколи не перемагала. Згадайте нищівні поразки у війні з Японією, у Першій світовій війні (1914-1918 р. р.). Не привела до перемоги Росію і Друга світова війна. Хай мені пробачать ветерани тієї війни, але 50 мільйонів загиблих – це трагедія і сумна пам'ять. Якби не допомога союзників, то невідомо, чим і коли б закінчилася та жорстока бойня.
В тих війнах є повчальний приклад для України. Велика і належно озброєна червона армія не змогла здолати маленьку Фінляндію. Зупинивши ворога, Фінляндія задіяла всі механізми дипломатичного тиску на СРСР, залучивши в цей процес світове співтовариство. Ворог зупинився і відступив.
Це відповідь тим, хто сумнівається у нашій перемозі.
Справді, Путін і його людоненависницька компанія – паталогічні агресори. Їх пісеньками типу "Путін - х…о!" не зупиниш.
Тільки воєнна відсіч агресору на Сході змусила Кремль з нами рахуватися. І надзвичайно важливим у цій війні є дипломатичний "щит". Україна поступово налаштовує Європу, Америку і весь світ стати проти зухвалого агресора – путінської Росії.
На мою, суб'єктивну думку, Петро Порошенко як Президент, політик і дипломат витримує правильну лінію поведінки. Він вміло повертає голови європейських політиків до проблем в Україні. Погодьтеся: якби не ці стримуючі кроки, то "зелені чоловічки" уже вільно переміщалися б по Києву.
Мені імпонує рішучість Президента. При зустрічі в Мінську Путін виглядав пригніченим. Він чомусь відмовився від слов'янського звичаю, не скуштував традиційних хліба-солі (кажуть, злякався). При цьому П. Порошенко виглядав досить впевнено, щось тигрине неприступне і переможне було в його погляді. І навіть розкритикований деякими політиками потиск рук був на користь українського лідера, бо цим він змусив московського диктатора визнати його як законного лідера держави.
Повірте: це багато значить. Слабкість путінської позиції виявилася і в тому, що він, не витримавши цієї психологічної поразки, на другий день зробив велику помилку, ввівши війська в Україну у районі Новоазовська.
Ви скажете з болем у серці: "А похоронки, які, немов золоті листочки з дерева українського роду, падають на сиру землю України?”.
Однак, що накажете – в путінське рабство йти?
Мусимо боронитись. Маємо зціпити зуби, витерти сльози, зібратися в один кулак і захиститись.
Так з думкою про Україну ішли на смерть юні Герої Крутів, останній патрон в бою для себе залишали вояки УПА, так вистояли на Майдані.
"Пливе кача… Плаче кача…" за тими, хто злітає у Вічність, як герой.
За рабом, зрадником, панікером ніхто не заплаче. Народ України назавжди прокляв Януковича і його прибічників. Золотом честі у Бога не купиш. Та ж Росія витерла, як об ганчірку, свої ноги об януковичів, захарченків, пшонок та іже з ними зрадників у Криму.
l
Чи зупиниться Росія? На жаль, позитивної відповіді не бачу. За висновком видатного філософа Блаватської, всі імперії і цивілізації народжуються, досягають апогею розвитку і занепадають.
З історії знаємо, що пішли в небуття римська, грецька, татаро-монгольська, османська та інші імперії.
Неозброєним оком видно, як занепадає, розвалюється російська. Принципово не повторюю вислів російських політиків, що це – цивілізація.
Не дай, Боже, опинитися під крилом такої "цивілізації", де зубожілий напівп'яний двоногий індивід волає, мов булгаковський Шаріков: "Дайош Украину! Бей хохлов! Ура Путину!".
Перший етап розпаду російської неоімперії відбувся у 1991 році. Намагання царя Путіна забрати під себе землі сусідів виглядає цинічно й примітивно. Путіністам би до розуму – себе зберегти. Відомо, що великі простори Далекого Сходу та Сибіру заполонили спроможні до дітонародження китайці. Глибинка імперії "розвивається" під впливом сивушного синдрому і занепадає.
Розпад неминучий. Але поранений хижак найбільш небезпечний. Він підступно відірвав від живого тіла країни Крим, Молдови – Придністров'я, Грузії – Абхазію. Ця передсмертна агонія перекинулась на Схід України.
Мусимо сконцентруватися, зібрати сили в один кулак і як колись слабший Давид переміг непереможного Голіафа – вдарити і перемогти.
Інформаційна війна сипле на Україну зле, брехливе насіння. Але брехати – це бути чужим собі. Все більше Росія стає сама собі чужою. Все більше росіян повстають проти війни з Україною. Це і є перемога істини і правди, бо бути правдивим – значить бути самим собою і не ставати заручником брехливої пропаганди.
Без сумніву, такі явища, як гітлеризм, сталінізм, путінізм – це дике породження сатани.
"Що робити?" – волає не одна розгублена душа.
Вихід – у нас самих.
По-перше, мусимо об'єднатися у неприступну духовну коаліцію під назвою "Україна і Бог". Мусимо молитися і за сина, і за батька, і за мир, і за свою Батьківщину. Молитися з твердою вірою у нашу перемогу.
По-друге, об'єднатися в співтовариство з країнами Європи, США і влитися у військовий блок НАТО.
По-третє, як ніколи, важлива самовіддана жертовна праця на благо народу. Свій інтелект, розум, творчий потенціал кожного з нас мають бути відданими матері-Україні.
По-четверте, від найменшої школи І-ІІ ступенів до найпрестижнішого вишу повинен відбуватися системний виховний процес у дусі патріотизму і любові до своєї Батьківщини.
l
Я не роблю акценти на реальних жахіттях війни на Донбасі, але маю право сказати, що кожен геройський вчинок повинен бути славою пошанований, а зрада, боягузтво, панікерство засуджені і покарані.
Ще й ще раз погляньмо на Україну неупередженим поглядом. Ви побачите героїзм і самопожертву наших козаків-українців. Це – орли, які злетіли високо над сірою прозою життя, страхом. Масове волонтерство, матеріальна допомога тим, хто на фронті, дозволяють стверджувати, що народ і Українська армія – єдині.
Сьогодні, як ніколи, потрібно об'єднатися навколо української ідеї і Президента. Допомогти йому в люстрації армійських і владних генералів та офіцерів. Не менш важливим буде очищення виборами. Бо на кону – не гречка і грошова подачка, а Україна!
Апокаліпсис на Сході країни – це випробування на стійкість. Вірю і всіх навертаю до тієї віри, яка, за Христом, і гору зрушить, що невдовзі сьомий Ангел протрубить і звістить про нашу перемогу – священну вікторію у Вітчизняній війні українського народу.
Миру всім!
Слава Україні!
Анатолій СЕМЕНЮК.
"Хто б міг подумати, що в ХХІ столітті буде проливатися кров, матері й дружини отримуватимуть похоронки?! І всю цю війну вестиме Росія із своїми "братами-українцями" – бідкається і не може заспокоїтись мій друг Микола. Він – щирий українець, і йому болить!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 786
Операція “Літо-2014” завершилася
Незабутній відпочинок у Німеччині
Гороскоп(з 15 по 21 вересня)
Коротко про важливе
Степан Івахів: “Посилати хлопців з автоматами проти танків – це безвідповідально!”
Першовересень у Підлісах
Біль і гнів
Памфлет