Повідомлення в номер / Як проходить мобілізація

22.01.2015 Зінчук Вікторія Петрівна

як проходАктуальне інтерв’ю

Як проходить мобілізація?

Про підготовку до проведення (та особливості) чергової хвилі мобілізації розповідає в. о. військового комісара Ковельського об'єднаного міського військкомату Володимир ЛЕВКОВИЧ.

– На засіданні РНБО в грудні минулого року було прийнято рішення про подальші заходи мобілізаційного розгортання Збройних Сил України у 2015 році та призов громадян України на строкову військову службу, – зазначив Володимир Іванович. – 14 січня ц. р. Президент України Петро Порошенко підписав Указ про проведення в 2015 році четвертої хвилі часткової мобілізації. Згідно з ним протягом цього року планується провести три хвилі мобілізаційного розгортання тривалістю 90, 60 та 45 діб. 
– З якою метою було прийняте це рішення?
– Передусім, передбачається проведення ротації тих військовослужбовців, які були призвані по мобілізації в березні-квітні 2014 року, а також укомплектування військових частин Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, в тому числі – на місця військовослужбовців строкової служби, що були призвані протягом 2013 року і відслужили встановлені строки служби.
Серед визначених завдань – перепідготовка військовозобов'язаних осіб офіцерського, сержантського та рядового складу у військових навчальних закладах та учбових підрозділах Збройних Сил України, а також укомплектування військових частин та інших військових угруповань технікою національної економіки.
– Кому вже варто готуватися до війська?
– Заходам мобілізації підлягають військовозобов'язані віком від 20 до 60 років, які проходили військову службу в Збройних Силах України та інших військових угрупованнях, а також військовозобов'язані, які не проходили військову службу (будуть відправлені для підготовки в учбові частини нашої держави).
Також за бажанням призиватимуться особи віком 46–60 років, які були зняті з військового обліку, додам, що у військкоматі наразі триває набір добровольців, і кожен бажаючий може звертатися за додатковою інформацією.
– Хто має шанси залишитися вдома?
– До армії не підуть ті особи, хто "заброньований" від призову за мобілізацією органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Не призиваються ті, які визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців з наступним проходженням медогляду. 
До цієї категорії належать чоловіки та жінки, на утриманні яких перебувають п'ятеро і більше дітей віком до 16 років (можуть бути призвані за їхньою згодою) тільки за місцем проживання; зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, в разі відсутності інших осіб, котрі можуть здійснювати такий догляд; народні депутати України та інші військовозобов'язані або окремі громадяни у передбачених Законом випадках.
– Волиняни, котрі брали й беруть участь в антитерористичній операції на Сході України, своїми героїчними вчинками засвідчили любов до своєї держави. Однак не всі наші земляки готові наслідувати їхній приклад. Можливо, Вам вдасться знайти для них  підбадьорливі слова?
– Часи невизначеності в східних областях України, що мали місце в травні минулого року, залишились позаду. Після виборів Президента України та Верховної Ради України наша держава рішуче стала на шлях руху до Євросоюзу. Отож, зараз аж ніяк не можна робити крок назад.
Не варто ігнорувати той факт, що за вказівкою керівників Російської Федерації були введені ворожі війська на нашу територію. Сьогодні існує загроза розгортання широкомасштабних бойових дій, що є серйозною небезпекою для незалежності України.
Не забуваймо минуле, коли за любов до своєї Землі і прагнення бути українцями сусідами зі Сходу були знищені тисячі й тисячі наших земляків. Зрештою, мусимо зрозуміти: або сьогодні ми зупинимо ворога на Сході, або завтра доведеться воювати з цим ворогом біля власних домівок.
Розмову вела 
Вікторія ТАРАСЮК.

Розмову вела Вікторія ТАРАСЮК.


Коментарів до новини: 6
Переглядів новини: 2088
Читати далі
22.01.2015
Втечі Януковича ніхто не чекав
Розслідування “Нью-Йорк Таймс”

втеча яник

Втечі Януковича ніхто не чекав
Розслідування “Нью-Йорк Таймс”

 Втеча екс-президента України Віктора Януковича не була результатом збройного перевороту чи зрадою його найближчого оточення. 

Максим Шилко.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 809
Читати далі

Повідомлення в номер / За Україну готова віддати життя

22.01.2015

за українуЗа  Україну  готова  віддати  життя

У моїй пам'яті закарбувалося 21 листопада 2013 року, коли Янукович не підписав угоду з Євросоюзом. Того ж дня студенти у Києві вийшли на акцію протесту. Приємно було спостерігати по телевізору за дружньою та бадьорою молоддю, котра відстоює свої права.
30 листопада – криваве побиття студентів. Побачивши про це по телевізору, ми відразу ж із мамою почали телефонувати братові. Ярослав довго не піднімав слухавку. Оскільки він також студент, ми за нього дуже хвилювалися. 
На щастя, згодом він передзвонив і нас заспокоїв. На моє запитання, чи був він у ту прокляту ніч на Майдані, відповів, що ні. Відповідь прозвучала не дуже впевнено, і я зрозуміла, що Ярослав так сказав, аби не хвилювати маму. 
Ми продовжували далі слідкувати за новинами. Було дуже жаль побитих студентів. Чимало людей зібралося на Майдані, аби їх підтримати. Стало якось соромно сидіти вдома перед телевізором із гарячим чаєм у руках в той час, коли хтось виборює мої права та права моїх майбутніх дітей там, на Майдані. 
Поїхати у Київ я не могла, адже навчалася у 10 класі. Ми з мамою відклали поїздку до зимових канікул, однак довго сидіти так просто і чекати не змогли. Вирішили їхати 13 грудня. 
Спочатку було трохи лячно, адже навіть не здогадувалась, що ми там будемо робити. Про нашу поїздку ніхто не знав, навіть найрідніші нам люди. 
У Києві все було неповторно красиво. Ялинка, обклеєна плакатами, бадьорий спів Руслани, легенький морозець. Поряд – змучені люди, однак про це вони нікому не говорять. Це була моя перша акція протесту.
25 грудня ми знову поїхали на Майдан, але цього разу я вже була впевнена, що люди, які мерзнуть у серці столиці, стоять не за гроші, а за ідею. Поселилися у Жовтневому палаці, де поруч із нами жили добрі та привітні люди. У їхніх очах читалися надія та патріотизм. 
Наступного дня я вже була волонтером з реєстрації новоприбулих на поселення у Жовтневий палац. Також слідкувала за тим, аби сюди не пройшли провокатори, зустрічала автобуси із новоприбулими людьми. Тож Новий рік я зустріла на Майдані з усією Україною. Мені подобалося бути поруч із людьми, які так же сильно, як і я, прагнули справедливості. Вони стояли за Україну, за ідею. Акції протесту продовжувалися, щогодини звучав Державний гімн і усі чекали відставки Януковича.
10 січня відбулося побиття людей, які вимагали визволення незаконно заарештованих, проти яких була сфальсифікована справа за правління Януковича. Моя мама теж брала участь у цій акції, тож мені прийшлося добряче похвилюватися за неї. Багатьох людей біля суду того дня важко поранили та отруїли газом. 
10 лютого мені довелося поїхати додому. Мама ж вирішила залишатися на Майдані до тих пір, доки зміни на краще в Україні не стануть відчутними. Я поверталася додому, сповнена патріотизму і віри в те, що незабаром все буде добре. Я точно знала: якщо колись мої діти запитають у мене, де я була під час Революції Гідності у Києві, я з гордістю відповім: "Із народом – на Майдані!". Я відчула, що за цей час стала значно дорослішою, розсудливішою. 
18 лютого розпочалася “зачистка” Майдану. Я розуміла: це – кінець. Але навіть не могла собі уявити, що буде стільки жертв  кривавого протистояння. Вдень мама подзвонила і сказала, що Жовтневий палац захопили “беркутівці”. 
Згодом мама повернулася додому, але через трохи знову зібралася їхати до Києва. Я стала також проситися поїхати. Спочатку мама не хотіла мене брати із собою, адже розуміла, яка небезпека на нас там чатує. Однак я зуміла її вмовити. 
Приїхавши до Києва, я не впізнала центру міста. Все довкола чорне, згоріле, розбите, довкола живі квіти, покладені в пам'ять про загиблих. Сльози котилися з очей самі собою. 
Підійшовши до Жовтневого палацу, побачила згорілі машини, вінки, розбиті вікна та двері, все навколо чорного кольору. Зайшовши всередину, зустріла знайомих і стала плакати. Це дивне відчуття, коли не знаєш, чи живі решта знайомих. А це ж не просто знайомі. Під час Майдану всі були, як рідні. 
Було дуже страшно і відчувався запах крові. Мій знайомий був комендантом Палацу. Йому потрібна була допомога, і він запропонував мені стати його заступником. Я погодилася. Бо ж довірити чужим людям документи і всі таємниці було неможливо, адже після штурму було чимало провокаторів. 
Під час  захоплення Жовтневого палацу “беркутівцями” загинули люди. Троє були закатовані у підвалі Палацу. У них, напевно, щось намагалися випитати, адже були відрубані пальці на руках, зашиті роти і рани по тілі. Одного із хлопців взагалі підірвали на петардах, і частини його тіла розлетілися по стінах. Одну дівчину, жорстоко зґвалтовану і вбиту, знайшли на поверсі. Ще двадцять одну людину вбили на інших поверхах. Всього – 25 трупів. Люди бачили, як до Жовтневого палацу під'їжджали великі машини, у них вантажили речі “беркутівців” і трупи. Значить, мертвих людей було в рази більше. 
У новинах нічого подібного не показували. До сьогоднішнього дня мовчать про вбитих у Палаці. Користуючись правом, як заступник командира, я вирішила походити по підвалі та горищі Палацу. З собою взяла хлопців із охорони. Спускаючись сходами, всюди бачили людську кров. Можна відразу ж уявити, що цих людей тягли у підвал, а вони опиралися. Багато крові було у підвалі. Ми дійшли до місця катування, і я на власні очі переконалася, що катування дійсно мало місце. Усюди було море крові. 
На горищі також залишилися якісь сліди. Можливо, навіть від снайпера, бо з цього місця було видно Майдан, як на долоні. Все майно, яке було у Палаці, “Беркут” знищив. Навкруги калюжі крові, усюди бруд – все це залишили за собою ті нелюди. Пізніше було запрошено священика для освячення приміщення. Усе виглядало жахливо. Після побаченого багато людей змушені були звертатися за допомогою до психологів. Однак ми  не здавалися, адже розуміли: дороги назад уже не буде. В цьому й полягає сила нашої нації – не опускати голову, а боротися до кінця, боротися до Перемоги. 
Ця перемога далась нам дорогою ціною –смертю сотні безневинних українців. Вони віддали за нашу свободу і рідну неньку-Україну найдорожче – власне життя. І ми не маємо права це забути. Адже Небесна Сотня ніколи нам цього не пробачить. 
У цей важкий для країни час вороги ділять її на Схід і Захід, Північ і Південь. Цей штучний поділ послаблює країну щодня, робить нас слабшими. Тільки разом ми зможемо зробити Україну успішною. Лише слід її любити, плекати і оберігати як власну сім'ю. Україна – це сила, це єдність. Це – одне серце на мільйони! Разом ми – сила! Вогонь, який палає в серцях українців, здатен запалити весь світ. Слава Україні!
Лідія ЦЕРКОВНІКОВА.

У моїй пам'яті закарбувалося 21 листопада 2013 року, коли Янукович не підписав угоду з Євросоюзом. Того ж дня студенти у Києві вийшли на акцію протесту. Приємно було спостерігати по телевізору за дружньою та бадьорою молоддю, котра відстоює свої права.

Лідія ЦЕРКОВНІКОВА.

Коментарів до новини: 2
Переглядів новини: 1041
Читати далі
22.01.2015
Майдан – очима його учасника
Про порядність одних і підлість інших

майдан

Майдан – очима його учасника
Про порядність одних і підлість інших

 (Продовження. Поч. у номері від 15 січня ц. р.).

Наведу приклад. Моєму сусідові потрібна була операція з коронарного розширення артерії біля серця. Він розповідав: "Лікар назвав ціну, я заплатив, зробили мені операцію, і я став себе краще почувати".

Сергій Котік.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 959
Читати далі
22.01.2015
Про учасників АТО турбуватися не на словах, 
а на ділі

про учасниківПро учасників АТО турбуватися не на словах, а на ділі

Сьогодні для українського народу немає проблеми гострішої і болючішої, аніж неоголошена війна на Сході. Щодень ми з тривогою вслухаємося і вчитуємося у повідомлення засобів масової інформації, переймаючись питаннями: як складається ситуація в АТО? Як почуваються наші мужні хлопці? Чи немає серед  них знову втрат?

Анатолій КОРНІЙЧУК.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 631
Читати далі
22.01.2015
Нарешті "крига скресла",
Або про роботу комісії – кілька слів

нарешті криТрибуна депутата

Нарешті "крига скресла",
Або про роботу комісії – кілька слів

Так, так, саме кілька слів, тому, що повний звіт про роботу комісії буде підготовлений і "зачитаний" з "Трибуни депутата" перед Вами, шановні читачі, (звичайно, з Вашого дозволу) в  квітні ц. р.

Микола РИБАК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 832
Читати далі

Повідомлення в номер / Війна коханню не перешкода

22.01.2015 Романюк Аліна Петрівна

DSC00300Подія

Війна коханню не перешкода

Ця історія – про ковельчан Віталія та Ольгу Васют, кохання яких спалахнуло на лінії вогню та "розпалило" їх сімейне вогнище. Проте в найближчий час оберігати його буде лише дружина, адже чоловік, виконуючи місію захисника України, продовжить збройну боротьбу в зоні АТО.
Передісторія кохання цікава і несподівана, адже з майбутньою нареченою Віталій познайомився за тиждень до того, як його призвали до лав Української армії. А було це влітку минулого року. 
Він лишень влаштувався на роботу інженером в УВКГ "Ковельводоканал", де Ольга працювала бухгалтером. Енергійна красуня, працьовита і відповідальна, вона одразу привернула його увагу, хоча сама про це ще й не здогадувалася. І хтозна, чим би закінчилася ця історія і чи наважився б на таке рішуче знайомство Віталій, якби не повістка на військову службу.
Своєрідною "свахою" для молодих став Віктор Васюта (батько Віталія), який теж працює у "Ковельводоканалі". Тому саме він і допоміг сину знайти номер телефону майбутньої невістки. Тож це короткотривале знайомство переросло у телефонний роман, а минулої п'ятниці, майже через півроку потому, завершилося весіллям. 
Приємно, що нам випала нагода стати свідками народження нової української сім'ї  та одними з перших привітати молоде подружжя з нагоди важливої та хвилюючої події у їх житті.
От тільки медовий місяць молодята, на жаль, проведуть нарізно, адже буквально днями Віталій, боєць 24-ої ОМБР, повернувся з короткострокової відпустки на передову. 
…Після офіційної реєстрації шлюбу Віталій та Ольга Васюти  виходять до гостей трохи розгублені, але щасливі. Зі сльозами на очах їх зустрічають батьки нареченого Віктор Олегович і Галина Федорівна та нареченої – Сергій Петрович й Ірина Володимирівна. 
Вітати молоде подружжя прийшли також хрещені батьки, родичі. Усі з квітами, а головне – із вірою у щасливе майбутнє, зичили молодятам довгих років подружнього життя  під мирним небом.
Безперечно, події на Сході України ранять наші душі. Аля жахіття війни не згасили світлі почуття молодого чоловіка, не затьмарили кохання. І, дивлячись на патріотично налаштованого Віталія, розумієш, що за його стриманістю ховається й велика тривога за близьких, й така ж велика радість, що віднині серед рідних – його обраниця, його кохана. Він з ніжністю та любов'ю заглядає в очі дружині, поглядом, здається, торкаючись самого серця.
Тож, доки Віталій захищатиме Україну, на плечі Ольги лягла найтяжча місія жінки у час бойових дій – чекати. "Адже коли не можеш додзвонитись або ж чуєш у слухавці вибухи, серце кров'ю обливається", – зізнається молода дружина.
Віталій у відповідь пообіцяв, що вже зовсім скоро та обов'язково – з перемогою повернуться додому і він, і усі, на кого з нетерпінням чекають та за кого щодня моляться.
Дай, Боже!
Аліна Романюк.
На знімку:  молоде подружжя – Віталій та Ольга Васюти.
Фото 
Мирослава Данилюка.

Ця історія – про ковельчан Віталія та Ольгу Васют, кохання яких спалахнуло на лінії вогню та "розпалило" їх сімейне вогнище. Проте в найближчий час оберігати його буде лише дружина, адже чоловік, виконуючи місію захисника України, продовжить збройну боротьбу в зоні АТО.

Аліна Романюк.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1212
Читати далі

Повідомлення в номер / Ярмарки у Ковелі

22.01.2015
Ярмарки 
у  Ковелі

DSC00318Ярмарки у  Ковелі

Напередодні Новорічно-Різдвяних свят і у січневі дні з ініціативи міського голови Олега Кіндера в місті Ковелі відбулися ярмарки сільськогосподарської продукції, виробленої в особистих селянських та фермерських господарствах, із залученням виробників продовольчих товарів міста та району, оптово-роздрібних торгових закладів. 

Лілія Барна.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 821
Читати далі

Повідомлення в номер / Як економити воду

22.01.2015 Романюк Аліна Петрівна

як економитиШкола ВИЖИВАННЯ

Як економити воду?

Мабуть, одне з найактуальніших питань, яке  ставить перед собою  споживач комунальних послуг: як зменшити плату за воду? Тарифи на використання як природних, так і штучних ресурсів неухильно зростають. 

Підготувала Аліна Романюк.


Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 2049
Читати далі

Повідомлення в номер / Рецепти недорогих страв

22.01.2015 Романюк Аліна Петрівна

 горщикШкола ВИЖИВАННЯ

Рецепти недорогих страв

"Запечатані" горщики
Інгредієнти
Філе курки, картопля, морква, селера, цибуля, оливкова олія, дріжджове тісто, 1 яйце, сіль, спеції за смаком.
Приготування
Крупно поріжте філе, картоплю та інші коренеплоди, покладіть в горщики, додайте олію, сіль, спеції і залийте водою. Помістіть накриті кришками горщики в розігріту духовку на 15-20 хвилин. 
Після цього вийміть горщики, зніміть кришки і акуратно “запечатайте” тістом. Змастіть зверху яйцем і поставте знову в духовку на 10-15 хвилин.
Картопляні биточки
Інгредієнти
Однакові частини картоплі і капусти, вершкове масло, сіль, спеції за смаком.
Приготування
Капустяне листя дрібно поріжте і варіть 5-10 хвилин, доки воно не стане м'яке. Відцідіть і залиште підсохнути. У тій же воді зваріть картоплю і приготуйте пюре з маслом. Змішайте пюре з капустою, сформуйте кульки і обсмажте в олії або запечіть у духовці. Бульйон використовуйте для приготування овочевого супу.
Сирні коржики
Інгредієнти
1 склянка борошна, 50 г вершкового масла, 50 г твердого сиру, 50 мл молока.
Приготування
Розітріть масло з борошном, додайте молоко і половину натертого сиру, змішайте до однорідної маси. Сформуйте коржик, посипте його сиром, що залишився, і запікайте 30 хвилин при температурі 180оС у духовці.
Вегетаріанський плов
Інгредієнти 
Рис - 400 г, морква - 1 велика, цибуля - 1 велика, вершкове масло - 50 г, рослинне масло - 50 г, барбарис - 1 щіпка, куркума - 1 щіпка, часник - 1 головка, сіль.
Приготування
Спочатку потрібно порізати цибулю та моркву красивими брусочками.
Обсмажити в казані щіпку барбарису на маслі. 
Додати в казан ще і моркву з цибулею. Гарненько обсмажити та додати куркуму.
Рис промити кілька разів та викласти на овочі.
Залити киплячою водою на два сантиметри вище овочів з рисом. Коли закипить, переставляємо казан на водяну баню, перемішуємо і залишаємо упарюватись до готовності.
Коли плов майже готовий, додаємо вершкове масло і часник.
Курка 
по-французьки
Інгредієнти
2-3 стегенця, 1 ст. л. меду,  1 ст. л. лимонного соку, рослинне масло, сіль, спеції за смаком.
Приготування
Зі стегенець зріжте шкірку і зайвий жир, зробіть кілька надрізів і обсмажте до напівготовності. Мед розчиніть у теплій воді, додайте лимонний сік і полийте стегенця з обох боків. Посоліть, додайте ваші улюблені спеції і залиште страву на 10-15 хвилин на повільному вогні.

"Запечатані" горщики

Інгредієнти...

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 886
Читати далі