29.09.2016 Мороз Оксана Леонідівна

кролик4Поради на всі випадки життя

Грибку 
легше запобігти
Дерев'яні частини будівель часто вражає грибок. Як правило, найчастіше страждають ті частини, які постійно зволожені і в той же час недостатньо провітрюються.
Появу грибка легко виявити: спочатку можна помітити білі ватоподібні скупчення тонких ниток, з часом вони перетворюються в плівки із сріблястим відтінком. Уражена грибком деревина стає темною,  розтріскується, швидко втрачає міцність. Грибок протягом 6-8 місяців може повністю зруйнувати дошки, колоди та інші дерев'яні частини будівлі. Для його знищення застосовують суміш мідного і залізного купорусу.
Чому кролі 
гризуть клітки?
У кролика  ціле життя ростуть зуби. Якби їх не сточувати, то з часом вони б не поміщалися у роті. Відтак однією із потреб тваринок є гризіння, котре підкореговує довжину різців.
Аби уберегти клітку, кидайте вуханям товсті шматки деревини, отримані при обрізуванні садовини тощо. Незамінний і гілячковий корм (з берези, клена, липи, тополі, дуба, верби), котрий також залюбки "перетиратимуть" ваші кролики. 
Сталь гартується... сіллю
Ножі та секатори, які використовуються для роботи у саду, мають добре різати. Та нерідко ці інструменти виготовляють і далеко не з кращої сталі, тому вони швидко затуплюються, а подекуди і щербляться. 
Частково усунути такі недоліки допоможе кухонна сіль. Ложку солі всипте у склянку води температурою +35-40 градусів та добре розмішайте. Сюди на 25-30 хвилин занурюють щойно придбаний інструмент. Перебування у сольовому розчині додасть йому міцності. Відтак гострити доведеться набагато рідше.
Вітаміни на зиму: як краще?
Є чимало способів зберігання літніх вітамінів на зиму. Ось найпоширеніший із них. 
Заморожування: 
- Саме заморожування дозволяє зберігати у фрутках і овочах запас вітамінів — до 90%, не кажучи вже про мікроелементи — вони зберігаються на всі 100%. Але при розморожуванні частина із них йде у сік: чим більше його, тим менше користі залишається у м'якоті. Заморожувння зберігає вітаміни довше за всі інші способи. 
- При заморожуванні у продуктах можуть зберігатися бактерії. Якщо продукт лежатиме після розморожуваня день у теплому місці, він може спричинити отруєння. Крім того, розморожені продукти не підлягють повторному замороженню й дуже швидко псуються. Так що з'їдати їх треба відразу ж. 
- Перед замороженням пробланшуйте (облийте окропом або гарячою водою) овочі й фрукти, потім охолоджуйте декілька годин. Тепер можна заморожувати — запакуйте овочі й фрутки у спеціальні форми й спокійно ставте у морозильну камеру. Коли у формочках сформувалися "цеглинки" із плодів, можете виймати і пакувати в окремі пакети. 
Проти міксоматозу — "димова завіса"
Одна  із найнебезпечніших  хвороб кролів — міксоматоз. Її ознаками є поява вузликів та набряків на голові, спині, вушних раковинах, повіках та інших органах. 
Передня частина мордочки сильно припухає, шкіра збирається у валткоподібні складки. Крім того,  із очей та носа може виділятися гній. Якщо не лікувати, через два тижні 80-90% вуханів загинуть. 
Недуга спричиняється вірусами. Основні носії мікроорганізмів — комарі. Пік захворювання припадає на кінець літа та осінь, коли складаються сприятливі умови для масового розмноження кровососів. 
Від них,  насамперед,  і слід уберігати кролів. Клітки закривайте дрібненькою сіткою. Ще можна відлякати комарів димом. Для цього увечері спалюють у сараї  зелену траву чи мокре сіно. 
Іншими поширювачами збудників є мухи, кліщі та блохи. Аби позбутися цих паразитів, старанно прибирають фекалії, вчасно змінюють підстилку. Також періодично дезинфікуйте помешкання вуханів, інвентар, тару. 
Важливим профілактичним заходом проти міксоматозу є вакцинація. Проводьте її вчасно, коли молодняк досягне місячного віку.
Підготувала Оксана МОРОЗ.

Грибку легше запобігти

Чому кролі гризуть клітки?

Сталь гартується... сіллю

Вітаміни на зиму: як краще?

Проти міксоматозу — "димова завіса"

Підготувала Оксана МОРОЗ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 631
Читати далі
22.09.2016 Мороз Оксана Леонідівна

помидориЩо будемо їсти взимку?

Прийшла  осінь, і настав час подумати про те, що ми будемо їсти взимку, коли все це розмаїття свіжих овочів і фруктів буде нам тільки снитися...
Правильно! Їсти ми будемо те, що приготуємо зараз на зиму. Консервація, соління – це свого роду турбота про майбутнє. Отож, готуйте на здоров’я!
Солоні помідори
Вам знадобиться:
- 10 кг помідорів,
- 100-200 г зелені кропу,
- 50 г кореня хрону,
- 100 г листя чорної смородини,
- 100 г листя хрону,
- 20-30 г часнику,
- 10-15 г червоного гострого перцю,
- 10 л води,
- 500-700 г солі.
Як приготувати:
Усю зелень і помідори ретельно промийте у проточній воді. На дно банок покладіть  половину кропу, перцю, часнику, листя смородини, листя і кореня хрону.
Наповніть  банки помідорами і вкладіть  зелень, що залишилася. Приготуйте розсіл з 10 літрів води й 500-700 грамів солі. Залийте банки холодним розсолом так, щоб помідори були повністю ним покриті. Накрийте банки кришками й залиште при кімнатній температурі на 2-3 дні, після чого заберіть в прохолодне місце.
Помідори солоні у власному соку
Вам знадобиться:
- 10 кг помідорів,
- 150-200 г зелені кропу,
- 50 г кореня хрону,
- 100 г листя чорної смородини,
- 100 г листя хрону,
- 10-15 г стручків сушеного червоного перцю,
- 20-30 г часнику,
10 л дроблених помідорів,
500-700 г солі.
Як приготувати:
Ретельно вимийте помідори, пропустіть  через м’ясорубку й заправте  отриману масу сіллю.
Половину зелені вкладіть  в банки, потім – помідори і зелень, що залишилася.
Залийте помідори отриманою томатною масою, накрийте банки кришками й залиште  при кімнатній температурі на кілька днів. 
Солоні помідори з гірчицею
Вам знадобиться:
- 8-10 кг помідорів,
- 10 л води,
- 300 г солі,
- 50 г гірчиці,
- 30 г часнику,
- 200 г кропу,
- 30 г хрону,
- 25 г естрагону,
- 100 г листя вишні,
- 100 г листя чорної смородини,
- 20 горошин чорного перцю.
Як приготувати:
Ретельно вимийте помідори. В емальований посуд покладіть прянощі й посипте порошком сухої гірчиці. Щільно вкладіть помідори, перекладаючи кропом, часником, хроном, перцем, листям чорної смородини, вишні й естрагоном.
Зверху вкрийте помідори листям вишні й чорної смородини, накрийте  полотняною серветкою. Залийте розсолом, приготовленим з 10 літрів води й 300 грамів солі. Зверху покладіть  дерев’яне коло і на нього встановіть  вантаж. Залиште  помідори при кімнатній температурі на 6-7 днів, після чого поставте  у холодильник. Спробувати помідори можна буде через 30-40 днів.
Мариноване асорті з овочів
Вам  знадобляться:
- огірки, 
- помідори, 
- цвітна капуста, 
- перець червоний м’ясистий, 
- перець гіркий – 1шт.
- часник –  2 голівки, 
- яблуко 1 велике, 
- 1 буряк, 
- дрібна цибулька або 1середня цибулина, 
- кілька листочків селери,  кропу, листок хрону, 3 листки чорної смородини, 3 листки вишні.
Як приготувати:
Трилітрову банку ретельно пропарте, кришку теж.  Промийте городину. Огірки на 1 годину замочіть  в холодній воді. Цибулю  наріжте кільцями, буряк півкільцями, яблука середніми сегментами. Цвітну капусту потрібно  розділити  на суцвіття. Для маринаду візьміть  50 г солі, 60 г цукру, 50 г оцту 9-процентного або 1 чайну ложку лимонної кислоти без гірки. Помідори повинні бути щільними.
Зелень поріжте, часник розділіть  на зубки, почистіть. Разом із зеленню викладіть  на дно банки. Далі за своїм розсудом викладайте овочі. Чергуйте огірки з помідорами, заповнюючи порожнечі іншими порізаними овочами і яблуками, пересипаючи зеленню.
Скип’ятіть  воду й залийте банку, прикривши  кришкою. Через 15 хвилин воду злийте назад у каструлю, доведіть  до кипіння. Залийте  удруге на 15 хвилин. Знову злийте  у каструлю, додавши 50 г солі, 60 г цукру. 50 г 9-процентного оцту влийте  в банку. Доведіть до кипіння й залийте до краю. Лимонну кислоту всипте у киплячу воду і одразу вилийте у банку. 
Смачного усім!
Підготувала Оксана МОРОЗ.
 

Прийшла  осінь, і настав час подумати про те, що ми будемо їсти взимку, коли все це розмаїття свіжих овочів і фруктів буде нам тільки снитися...

Правильно! Їсти ми будемо те, що приготуємо зараз на зиму. Консервація, соління – це свого роду турбота про майбутнє. Отож, готуйте на здоров’я!

Підготувала Оксана МОРОЗ.

  •  

Поради на всі випадки життя

Щоб зберегти картоплю

Збираємо фрукти

 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 898
Читати далі
15.09.2016 Мороз Оксана Леонідівна

DSC06989Скулинські Бойки – династія лісівників

Мальовнича природа урочища  «Нечимне», краса навколишніх виднокругів захоплювала нашу видатну  землячку Лесю Українку.
До глибини душі зачарувала  вона  не тільки шанувальників «Лісової пісні», а й цілу династію лісівників з діда-прадіда – родину Бойків із  Скулина. Тож напередодні Дня працівника лісу ми вирішили поспілкуватися із тими, хто оберігає та примножує зелені багатства нашого краю.
l
Василь Петрович Бойко зараз вже на заслуженому відпочинку. Чоловік 40 років присвятив улюбленій роботі. Приклад взяв із свого батька, брат теж був лісівником.
«З раннього віку любив садити ліс, тож завжди з нетерпінням чекав березневих канікул, знаючи наперед, чим буду займатися», – каже він.
В далекому 1971 році його призначили лісорубом Облапського лісництва,  згодом – лісником. На пенсію Василь Петрович вийшов із посади майстра Скулинського лісництва.
«Бригади лісорубів та лісокультурників складалися із більш як семи десятків працівників. 
А план  роботи був такий, що написане  у дві сторінки не вміщалося», — пригадує наш співрозмовник.
Василь Петрович роботу  завжди ставив на перше місце, віддаючи справі всього життя практично весь вільний час. Іншими словами,  від «а» до «я» присвячував себе професії. 
Воно й не дивно, що діти пішли його слідами.
«Я їх ще малими завжди брав в ліс із собою», – говорить Василь Бойко.
Хлопців, в свою чергу, все цікавило, про все розпитували батька.
Найстарший Володимир, закінчивши  лісний технікум, «дослужився» до лісничого Білинського лісництва.
«Батько розказував  якось, що у 2 роки  загубив мене  в лісі. Та я не злякався. Тож, мабуть, із того  все  й пішло…», – усміхається  лісничий.
Згодом 17-річний Володимир став працювати із батьком, який дав добру науку на все подальше життя хлопцю. 
Василь Петрович вчив дітей справедливості, щирості та доброті. За це вони  щиро вдячні найріднішому чоловіку. На жаль, мати  вже покійна.
Володимир із сім’єю живе в Колодниці. Один із його синів здобуває освіту в столиці.
«Можливо, менший, який ще в дитсадок ходить, обере таку ж професію, як і я», — розмірковує лісничий. 
Петро із сім’єю мешкає в дідовій хаті поряд із батьком, їх будинки навпроти. До речі, він також працював в галузі лісового господарства. Тепер зайнявся пасічництвом. Має й інші домашні клопоти, веде господарку.
Павло проживає із батьком, працює майстром лісу в Скулинському лісництві.
Варто додати, що й родичі Бойків опанували лісівничу справу.
Гарно відгукуються про колишніх та нинішніх своїх  працівників і  керівники ДП «Ковельське лісове господарство». 
«Ліс – це наше життя», — каже глава сімейства Василь Петрович, ніжно пригортаючи до себе онучку Наталю.
l
За їх двором – відразу видніється «лісове царство».  Крізь сосни промінням пробивається яскраве Сонце. Вітер ледь-ледь похитує маленькі деревця, з яких колись виростуть білокорі берізки, стрункі осоки та кремезні дуби.
Повітря,  насичене ароматом хвої, переплітається павутинами бабиного літа. В небі  кружляють журавлині ключі, готуючись до перельоту у вирій.
Василь Петрович переводить погляд трохи далі, в бік лісу. Видно,  щось згадує.
«Діду, діду, можна я сливку з’їм?» — враз відволікає думки чоловіка онучка, яка, мов та білка, метушиться довкіл.
«Наталю,  ти краще послухай,  як ліс «говорить», – звертається дідусь  до дівчини.
«Ні»,  –  вперто мовить маленька. – «Хочу сливку!»
«Нічого, онучко, підростеш, то  почуєш», — задумливо і водночас мудро відповідає їй той, який за своє життя  чув  багато «лісових казок»…
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: династія  лісівників із Скулина – родина БОЙКІВ. Крайній ліворуч – глава сімейства Василь Петрович.
Фото Сергія ДАНИЛЮКА.
Мальовнича природа урочища  «Нечимне», краса навколишніх виднокругів захоплювала нашу видатну  землячку Лесю Українку.
До глибини душі зачарувала  вона  не тільки шанувальників «Лісової пісні», а й цілу династію лісівників з діда-прадіда – родину Бойків із  Скулина. Тож напередодні Дня працівника лісу ми вирішили поспілкуватися із тими, хто оберігає та примножує зелені багатства нашого краю.
Оксана МОРОЗ.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 996
Читати далі
05.09.2016 Мороз Оксана Леонідівна

DSC07656 (1)Буде клуб – буде пісня

Напередодні 25-ої річниці Незалежності України в селі Вороні відбулося урочисте  відкриття  приміщення клубу, який  не працював понад 20 років. В теперішній установі  проведено сучасний ремонт,  встановлено енергоефективну систему опалення. 
Тут замінено вікна, двері, відремонтовано стіни, підлогу та покрівлю. Одним словом, все - як і годиться!
Варто зазначити, що найбільш на цю непересічну  подію чекав ветеран Другої світової війни, який одним із перших порушив питання про ремонт клубу,  місцевий житель  Яків Чуль.
l
«Так склалось, що у сфері культури мені довелося працювати, так би мовити,  у два періоди. Завідуючим клубом я був понад 10 років. Не забути мені та багатьом іншим  ніколи успіхів у далекім 1957 році, коли аматори сцени отримали високу оцінку за участь у районному фестивалі молоді», – пригадує Яків Потапович.
«Драматичний гурток теж був популярним і часто виступав  перед жителями багатьох сіл. Вистави, де ролі виконували односельчани, були до душі усім. Не менше радості оточуючим приносили і сільські музиканти-самоучки», – трепетно, із сльозами на очах, продовжує ветеран далі.
Яків Потапович на підкріплення своїх слів передав до редакції нашої газети фотознімки із свого домашнього архіву. На одному із них – учасники художньої самодіяльності с. Ворони (1962 р.), на другому – учасники районного фестивалю молоді (1957 р.). Ну, а третій знімок – наочна ілюстрація, в якому стані ще зовсім недавно був клуб. Поруч – приміщення після ремонту.
l
Але повернемося до урочистої церемонії відкриття відремонтованого закладу культури у Вороні. Як і годиться, за доброю традицією, перед початком   перерізали символічну стрічку. Це право надали поважному жителю села Якову Чулю та представниці молодшого покоління – семирічній Лізі Черних. Шанованим гостям на святі вручили запашні короваї.
Настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Рокитниці отець Андрій освятив оновлену установу  і подарував завідуючій клубом Людмилі Глушак ікону.
Із вітальними словами звернувся до залу Любитівський сільський голова Віктор Павлов. Віктор Іванович подякував усім тим, хто долучився до хорошого почину.
Очільник сільської громади зазначив, що загалом на ремонт клубу, який тривав 4 роки,  використано понад 400 тисяч гривень. Це – кошти із районного та сільського бюджетів. Значну частку   в благородну справу вніс також благодійний фонд народного депутата України Степана Івахіва «Патріоти Волині».
Слова подяки Віктор Іванович адресував і керівництву та працівникам будівельного ПП «Златомир», а також місцевим жителям. Адже саме завдяки спільним зусиллям багатьох  задумане стало реальністю.
З відкриттям оновленого приміщення клубу привітали мешканців  села та їх  гостей  голова Ковельської райдержадміністрації, депутат обласної ради Віктор Козак та голова районної ради Андрій Броїло. 
Представники влади зазначили, що  в нашому районі велика увага приділяється сфері культури. В той час як  у багатьох селах нашої області  культустанови закриваються, в нас навпаки – вони отримують «друге дихання». 
Віктор Теодосійович та Андрій Петрович привітали присутніх  в залі із наступаючими святами – Днем Державного Прапора України та  Днем Незалежності, побажали усім миру, добра й  благополуччя.
Слово також  мала  помічник народного депутата України Степана Івахіва Наталія Маленицька (благодійний фонд «Патріоти Волині»), яка передала вітання від Степана Петровича, а також цінний для воронців подарунок – стільці в новооблаштоване клубне приміщення. 
До низки щирих віншувань приєднались начальник відділу культури РДА Тетяна Матяшук,  згадуваний вище активіст села Яків Чуль та інші. 
Варто зазначити, що всі гості прийшли цього дня не з порожніми руками. Серед подарунків –  звукопідсилювальна  техніка, стійка для мікрофона та інше.
Гарного настрою під час концертної програми гостям додали співочий гурт  села Ворони, вокальна група із села Рокитниці та інші учасники художньої самодіяльності.
l
Слід додати, що в клубному приміщенні планують згодом  відкрити бібліотеку, а зовсім поряд будують храм. В селі діє початкова школа. 
Тож щиро хочеться побажати цій згуртованій дружній сільській громаді не зупинятися на зробленому і досягнутому,  а творити й  далі добрі діла. Успіху Вам, воронці!
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: під час відкриття оновленого клубу в селі Вороні. 
Фото Наталії УСТИМУК 
та з архіву села. 
Напередодні 25-ої річниці Незалежності України в селі Вороні відбулося урочисте  відкриття  приміщення клубу, який  не працював понад 20 років. В теперішній установі  проведено сучасний ремонт,  встановлено енергоефективну систему опалення. 
Тут замінено вікна, двері, відремонтовано стіни, підлогу та покрівлю. Одним словом, все - як і годиться!
Оксана МОРОЗ.
 
   
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1524
Читати далі
30.08.2016 Мороз Оксана Леонідівна
l
На 25-ий день народження нашої України ковельчани гідно, урочисто та піднесено вшановували свою Батьківщину. Тож багато заходів відбулося цього святкового  дня в нашому місті. 
Серед них – парад вишиванок «Орнаменти Незалежності» (урочиста хода від пам’ятника Т. Г. Шевченку до пам’ятника «Борцям за волю України» (бульвар Лесі Українки).
Сформувавши колону, де майорів Державний Прапор України, під звуки муніципального духового оркестру,  його учасники,  духовенство та молодь  попрямували вулицею Незалежності до меморіалу Слави, де встановлена Стела пам’яті на честь загиблих Героїв АТО.  
«Сюди нас сьогодні покликала пам’ять. Та дуже прикро, що свіжими ранами пече наші серця сьогодення, адже 15 Героїв нашої славної Ковельщини віддали свої життя за рідну Україну в зоні АТО», – наголосила ведуча зібрання  Наталія Гончар. 
Присутні цвіт нашої молоді вшанували хвилиною мовчання.
Панахиду за  загиблими відправили священики на чолі із благочинним Ковельського міського деканату УПЦ КП протоієреєм Анатолієм Александруком.
Після цього міський голова Олег Кіндер, його заступник Ігор Прокопів, секретар міської ради Віра Федосюк,  представники установ та організацій на знак поваги і шани до загиблих  поклали вінки і квіти.
l
Надзвичайно трепетно зустрічали це свято ковельчанки Лідія Лазарук та Євгенія Сахарчук – учасниці параду вишиванок «Орнаменти Незалежності». 
«Національне  вбрання одягаємо  не тільки цього дня, а й на інші урочисті події. Адже розуміємо – це традиція наших дідів та прадідів, де в кожному орнаменті  - нерозривний духовний зв’язок минулого і сьогодення. А це єднає нас, українців», -  зауважила пані Лідія.
«Зустрічаючи минулорічний День Незалежності, ми всі вірили і надіялись, що через рік все зміниться. Але, на жаль, так не сталось. Та нас не полишає спільна мрія: Україна переможе! Бо хочеться, щоб усі жертви не були марними, щоб Бог послав нам мирне життя», – згодом  додала Євгенія Сахарчук.
У вишиванках були цього дня Людмила Назарук, Яна Кіндер і Оксана Філіпчук, які теж підтримали гарний почин. В яскравих барвистих сорочках до учасників акції приєднались Аня та Софія Громіки разом із своїм двоюрідним братом Дмитром.
З патріотичним настроєм відзначало величне Державне свято подружжя Михайла й Тетяни Радзивилюків. Вперше на ньому була присутня їх донечка Анна.
l
Як бачимо, всі ми, українці, згуртовані і єдині в своїх помислах та вчинках. Україна – у серцях кожного із нас. За неї ми будемо боротися до кінця, а Перемога буде обов’язково за нами.
Нас об’єднує вишиванка, пісня, рідний край. Ми щирі й духовно багаті. І в нашого народу все буде добре!
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: ковельчани підтримують національний одяг.
Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

DSC06869Свято об’єднало всіх

На 25-ий день народження нашої України ковельчани гідно, урочисто та піднесено вшановували свою Батьківщину. Тож багато заходів відбулося цього святкового  дня в нашому місті. 

DSC06858

Оксана МОРОЗ.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 719
Читати далі
30.08.2016 Мороз Оксана Леонідівна

DSC06289"Мені  праця  приносить задоволення"

Саме так говорить одноосібник  із села Підріжжя Юрій Чмусь, трудівник із діда-прадіда.
"Щоб будь-яка робота не була тобі  тягарем, потрібно, насамперед, любити її", – впевнено каже чоловік. 
Юрій Михайлович – шофер. Так склалось, що  справжнім покликанням його життя стала земля, на якій він господарює вже не один рік.  
…Їдемо до нього "в гості". Мимоволі пригадується вірш Т. Шевченка: "…Село,  і серце одпочине…". 
Біля воріт нас зустрічає привітний  чоловік в капелюсі, запрошує оглянути господарство. Познайомившись і перекинувшись жартівливими словами, починає розповідь про справу свого життя. 
Господар  спочатку трохи бідкається про те,  що вже  довгий час  немає дощів, тож врожаї будуть, як Бог дасть. Далі показує нам невеличку "тракторну бригаду" під навісом. Не відриваючись від розмови, заганяє худобу до хліва. 
Біля нього весь час крутяться  маленький кіт й собачка. "Підождіть, зараз вам обід буде", – усміхається, глядячи маленьких пухнастих.
Крокуючи за господарем, зауважую: відразу видно, що справжній хазяїн, адже все в нього – за розпорядком.
 В 1997 році, приїхавши із заробітків з Польщі,  він придбав трактор. "З цього все й почалося", – розповідає  пан Юрій. Варто зазначити, що нині в його  господарстві значно побільшало техніки.  Господар має два трактори, комбайн, культиватори і плуги, обприскувачі та інший потрібний реманент.
"Землі (паїв) в нас близько 16 гектарів. Сіємо цукровий буряк, вирощуємо зернові,  садимо різних сортів картоплю. З усім стараємось справлятись вдвох із дружиною Надією Артемівною. Звичайно, і діти допомагають", – каже Юрій Чмусь. 
Донька Тетяна із зятем Романом, син Михайло із невісткою Оксаною мешкають в Луцьку, тож часто приїздять із поміччю до батьків. Зараз дідусеві й бабусі потіхою є внучка Соломійка.
Господині, як і кожній жінці, хатніх та інших  справ вистачає. Крім того, вона добре розуміється в сільському господарстві, адже працює техніком штучного осіменіння (нещодавно її, як кращого спеціаліста в  нашому районі, відзначили в області).
На подвір'ї затишного обійстя – чистота й порядок, а  різноманітні конструкції, виготовлені власноруч,  додають ще більшого затишку й комфорту садибі справжніх хазяїв. 
Біля   літньої кухні прихисток знайшов виноградник, зовсім поруч розмістилась гарно оздоблена бесідка. Тут,  в затінку, красуються улюбленці пані Надії – квіти, про які жінка може розповідати довго. 
За парканом, на грядці, червоніють налиті соком, з усіх боків облюблені Сонцем,  домашні помідори. Трохи далі видніється ставок. Одним словом, гарно та мальовничо скрізь і всюди, куди не кинь оком.
"За роботою якось і не зогледілись, як літо  добігає  кінця. Дивіться, вже виноград майже достиг, тож невдовзі будемо робити вино", – зауважує, трішки відійшовши від розмови про  свої буденні справи,  Юрій Михайлович.
"Стараємось виводити молочну породу. На даний час утримуємо 9 голів великої рогатої худоби (разом із молодняком). Молоко, іншу продукцію, возимо в Маневичі (35 кілометрів від нашого села, до Ковеля більша відстань) на ринок. Там вже маємо своїх покупців", – жваво продовжує бесіду далі наш співрозмовник.
В підсобному  господарстві чоловіка й дружини є ще 10 свиней. Раніше, як кажуть хазяї, ще більше поросят тримали.  Тепер –зупинились на розведенні  худоби, яка,  за їх словами, дещо прибутковіша справа.  
l
Спілкуючись із подружжям, відразу помітила, що в сім'ї панують мир і злагода. Думаю, що на таких батьків рівняються  й їх діти. 
А ще  подумалось: якби таких  працьовитих та щирих душею людей було більше, то стало б краще жити не тільки  в селі чи  в місті,  а  у  нашій із вами рідній державі.
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: одноосібник із села  Підріжжя Юрій ЧМУСЬ із дружиною Надією.
Фото 
Тетяни БЕРЕГИ.

Саме так говорить одноосібник  із села Підріжжя Юрій Чмусь, трудівник із діда-прадіда."Щоб будь-яка робота не була тобі  тягарем, потрібно, насамперед, любити її", – впевнено каже чоловік. Юрій Михайлович – шофер. Так склалось, що  справжнім покликанням його життя стала земля, на якій він господарює вже не один рік.  …Їдемо до нього "в гості". Мимоволі пригадується вірш Т. Шевченка: "…Село,  і серце одпочине…". 

Оксана МОРОЗ.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1280
Читати далі
18.08.2016 Мороз Оксана Леонідівна

DSC06276З господарським підходом

Одним із найкращих господарств  нашого району є СТзОВ "В. Прометей"  (директор – Анатолій Радчук). Про свого  нещодавно призначеного керівника колеги по роботі відгукуються тільки хорошими словами, адже "левова частка" успішності товариства – це, насамперед,  його заслуга.
Головний агроном Сергій  Балачук працював перед цим на  Рівненщині. Потім доля заново поєднала життєві шляхи хлопця із рідною Волинню.  Молодий спеціаліст роботі віддається сповна, а від більш досвідчених працівників  переймає "ази" сільськогосподарської науки.
Побувавши нещодавно у відрядженні, ми застали сільських трудівників на полі в Поповичах (на знімку внизу). 
Механізатори Валерій Король та Олександр Копанчук якраз досівали ріпак. 
Практику тоді тут проходила Олена Осіюк, яка також  мріє пов'язати обрану професію із сільським господарством, адже це їй – до душі.
А в Солотвині посівом ріпаку займався  Андрій Бурко, власник фермерського господарства "Бурко". 
"Хоч і важко господарювати при нинішній непростій соціально-економічній ситуації та, як-то  кажуть, намагаємось тримати марку", – зауважив у розмові із нами Андрій Васильович.
Тож нехай така непідкупна й  щира любов до  нелегкої праці, до землі супроводжує цих людей і надалі по життю, а Господь дарує сили та міцне здоров'я. Бо саме на таких, як вони, тримається наша ненька-Україна! Миру нам всім!
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКУ вгорі праворуч: власник фермерського господарства "Бурко" Андрій Бурко із Солотвина.
Фото Тетяни БЕРЕГИ.

Одним із найкращих господарств  нашого району є СТзОВ "В. Прометей"  (директор – Анатолій Радчук). Про свого  нещодавно призначеного керівника колеги по роботі відгукуються тільки хорошими словами, адже "левова частка" успішності товариства – це, насамперед,  його заслуга.

DSC06308

Оксана МОРОЗ.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 646
Читати далі
04.08.2016 Мороз Оксана Леонідівна

DSC06069Коли кожен день – на вагу золота

…Липневий день на повні груди вдихав гаряче повітря, мріючи, що легкий подих вітру, що з'являвся час від часу, принесе хоч краплинку дощу. Води благала і спрагла земля. Але вологи вона так і не дочекалася, що, однак, не надто засмучувало жниварів.
l
Ми, журналісти "Вістей Ковельщини",  разом із начальником управління агропромислового розвитку Ковельської райдержадміністрації Леонідом Грицюком, як інформували уже в минулому номері газети, побували днями в деяких сільськогосподарських товариствах нашого району.
Першим  нас зустрічало розлогими обіймами безкрає золотоволосе  поле СТзОВ ім. Лесі Українки (керівник – Сергій Герез) – фото 5.   
Комбайнери якраз закінчували обмолот пшениці, запланований на той день, переходячи на жито, оскільки до  обідньої пори воно вже підсохло. 
Залізними агрегатами вправно володіли комбайнери Сергій Яковук, Володимир Голечко, Ростислав Юзьков та Вадим Юхимчук. 
Техніка – переважно американського виробництва. Цьогоріч тут придбали новий комбайн марки "Джон-дір", ширина захвату  жатки якого – 10 метрів.
 "За день один такий "залізний кінь"  може обмолотити приблизно 50-60 гектарів. Інколи, як треба, і до пізньої ночі працюємо", – розповіли нам ті, хто вже не один рік присвятив сільгоспвиробництву, де завжди вдосталь копіткої праці.
В той час, як  дехто збирав врожай зернових, дискуванням поля під озимину (після ріпаку) займався   тракторист Віталій Кот.
Після цього наша своєрідна "екскурсія" продовжилась в СТзОВ "Дружба", що у селі Бруховичах.  
"Ми теж, як бачите, і жнивуємо, і скирдуємо, одним словом справляємося із тією роботою, яка нині на часі. Поки що, дякувати Богу, погода сприятлива. Так що надіємось на гарний врожай", – розпочала бесіду із нами його директор Валерія Адамівна Яромчук, кавалер Ордена "Княгині Ольги" ІІ-ІІІ ступенів (на фото 3 вона разом із начальником управління агропромислового розвитку Ковельської РДА Леонідом Грицюком).  
На скирдуванні  були   задіяні Петро Стасюк, Володимир Ковальчук та Микола Дєментьєв. 
Величезні "гори" із соломи пресували технікою, а в іншому місці, неподалік, формували велику скирду.
Як згодом нам повідомили, на зиму для худоби заготовили 400 тонн сіна. Вирощують в господарстві цукровий буряк, неподалік – сою.
Стадо корів із 200 голів ми застали на пасовищі. За ними доглядав пастух Віктор Пастушок, а нести службу і бути пильнішим йому допомагали вірні друзі –  собаки "Мухтар" й "Шарик".
Завідуюча фермою Ольга Войтюк показала нам заодно і телятник, де знаходиться молодняк на відгодівлі, тут вони й зимують.  
Далі ми попрямували на поля, що ніжилися під Сонцем стиглим повноколоссям.  Жнивну  вахту старанно несли Олег Володькін, Станіслав Кухта та Анатолій Стасюк.  Справно транспортували золотаве збіжжя на тік  водії Віктор Андросюк та Володимир Михайлюк. Слід також зауважити, що механізаторам  постійно довозять на поля  гарячі обіди та підвечірки.
Головний агроном СТзОВ "Зоря", яке очолює Заслужений працівник сільського господарства України директор Володимир Потапчук Валентин Сидорук розказав розповів: "Зараз в нас, як і скрізь, у розпалі косіння і обмолот зернових, яких  зібрано 28 % від запланованого".
Ми дізнались, що  комбайнер Павло Чирук вже намолотив 100 тонн зернових. Одним із найкращих водіїв у цьому товаристві є Анатолій Чирук, якого колеги характеризують тільки із найкращого боку. 
"Правда,  перед цим  дещо техніка підводила, виходивши із ладу, та ми сподіваємось, що надалі все буде добре", – підкреслив у розмові із журналістами   Валентин Іванович. 
Серед  неосяжного поля ми застали й керівника СТзОВ "Вежа", депутата райради Тетяну Зінчук. 
"Жнивуємо. Молотимо і собі, і людям", – сказала Тетяна Василівна. 
На основних роботах нині задіяні чотири комбайнери та один їх помічник.  Серед них – Анатолій Шумирук, Віктор Дабчук, Богдан Мацюк, Олександр Петлюк і  Петро Сопронюк.  Шоферує   в господарстві Василь  Бурчак. 
В той день тут косили жито "пікассо", яке вирощували перший рік. "Пікассо" - це гібридне озиме жито, що має гарний потенціал врожайності й стійкість до вилягання.
l
Пройде ще трохи часу – і в господарствах справлятимуть обжинки. Тож хай же для кожного із них нива буде щедрою на врожай, а Всевишній поверне сторицею затрачені сили й здоров'я!
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ:  1, 2, 4, 6-8  у ці дні на полях і фермах Ковельщини.
Фото Тетяни БЕРЕГИ.

…Липневий день на повні груди вдихав гаряче повітря, мріючи, що легкий подих вітру, що з'являвся час від часу, принесе хоч краплинку дощу. Води благала і спрагла земля. Але вологи вона так і не дочекалася, що, однак, не надто засмучувало жниварів.

Ми, журналісти "Вістей Ковельщини",  разом із начальником управління агропромислового розвитку Ковельської райдержадміністрації Леонідом Грицюком, як інформували уже в минулому номері газети, побували днями в деяких сільськогосподарських товариствах нашого району.

Оксана МОРОЗ.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1276
Читати далі
02.08.2016 Мороз Оксана Леонідівна

DSC05967Літо квапить хлібороба

Нещодавно  ми побували в деяких сільгосптовариствах  нашого району, аби побачити, зокрема, як ведуться жнивні роботи, чим переймаються сільські трудівники.
Журналісти   нашої редакції  відвідали   під  час  робочого "екскурсу" поля   таких товариств, як імені Лесі Українки,   "Дружба",   "Зоря" та  "Вежа".
Гарячий й спекотний день не жалів свого тепла ні  для кого, гріючи  кожного пекучими сонячними променями.
"В нас  спраглі  поля просять дощу, але спочатку слід зібрати збіжжя",  –  говорили нам не в одному із товариств.
"А буде гарна погода, то буде і хороший врожай", – наголошували знову  аграрії. 
Нехай же буде  так, як мовиться в  народній приповідці: "Хай Господь погодить, а поле щедро врожаєм нас нагородить!".
Детальний репортаж про нелегкі робочі будні в пору жнив читайте в четверговому випуску нашої газети.
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКУ: механізатори СТзОВ імені Лесі Українки.
Фото Тетяни БЕРЕГИ.

Нещодавно  ми побували в деяких сільгосптовариствах  нашого району, аби побачити, зокрема, як ведуться жнивні роботи, чим переймаються сільські трудівники. Журналісти   нашої редакції  відвідали   під  час  робочого "екскурсу" поля   таких товариств, як імені Лесі Українки,   "Дружба",   "Зоря" та  "Вежа".


Збиральні роботи в розпалі

В сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності Ковельського району в розпалі жнивна кампанія. Станом на 29 липня ц. р. закінчено збирання:

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1036
Читати далі
28.07.2016 Мороз Оксана Леонідівна

1469435709_8906Запитів і звернень депутатів було багато

Минулої п'ятниці, 22 липня ц. р.,  відбулась сьома сесія районної ради, яку вів її голова  Андрій Броїло. Розпочали традиційне засідання, як і годиться, Державним Гімном України. 
Далі Андрій Петрович повідомив про кадрові зміни, що відбулися в міжсесійний період, а також привітав іменинників, які  відсвяткували свої дні народження.
Андрій Броїло також поінформував присутніх в залі про те, що це – перша сесія, яка проводиться за допомогою нової електронної системи "Голос" на планшетах. Їх придбали кожному народному обранцю за рахунок районного бюджету.
Варто зазначити, що система електронного голосування "ГОЛОС" – це електронний інформаційний ресурс, котрий послідовно та логічно організовує процес прийняття та опублікування рішень місцевою радою.
Ця система створена з метою автоматизації та систематизації роботи місцевих рад для зменшення затрат та часу для проведення кожного засідання. Вона оперативно формує звіти про результати поіменного голосування, тому спрощує виконання вимог пункту 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та дозволяє оперативно вивантажувати їх на веб-сайті. Також усі проекти рішень з додатками та поправками депутати можуть переглядати на планшетах. Голосування за допомогою системи займає до 30 секунд та робить сесії оперативними, а роботу депутатів продуктивною. 
Попередньо районні депутати пройшли навчання, ознайомилися з роботою нової системи, протестували її в дії. Персональне голосування на сесійному засіданні здійснювалось таким чином: протягом 30 секунд на планшеті висвітлювалось "за", "проти" або "утримався", після завершення голосування результати одразу з'являються на екрані в поіменному та пофракційному вигляді. Крім цього, депутати автоматично, через планшет, записувались на виступ, на табло висвітлювалась інформація про депутата та його фото, а також йшов відлік часу для виступів. 
Обравши робочі органи сесії, депутати приступили до розгляду питання про порядок денний. У зв'язку з цим слово попросив  депутат районної ради Володимир Андросюк. 
Він запропонував питання 14, 16, 17 про призупинення діяльності ЗОШ сіл Битня, Гулівки та Кругеля зняти із порядку денного.
Перший заступник голови Ковельської райдержадміністрації  Роман Кульцман не погодився із цим. Його позицію  підтримав і голова Ковельської РДА Віктор Козак, який наголосив, що таке рішення необхідно прийняти, щоб у подальшому діяти в правовому колі. 
В кінцевому підсумку пропозицію   Володимира Андросюка депутати районної ради не підтримали.
Далі сесія приступила до розгляду депутатських запитів і запитань.  Один із запитів В. Андросюка стосувався пришвидшення  видання документів управлінням Держгеокадастру у Ковельському районі, інший  –  виділення земельної  ділянки для учасника  АТО  Віталія Тимощука, який проживає  по вул. Ватутіна  в    Ковелі.
Запит про виділення ділянки під забудову учаснику АТО в с. Любитові озвучив  Тарас Оніжук. 
Депутат районної ради В'ячеслав Сидорук, в свою чергу, повідомив народним обранцям про те, що до нього звернулися мешканці села Колодниці із питанням  щодо незаконного вивезення піску і попросили, аби депутат посприяв у  якнайшвидшому  його вирішенні.
Ще один запит стосувався зміни графіка руху маршрутного таксі  "Ковель-Колодниця".
Василь Олексюк адресував прохання своїх виборців до начальника Ковельської філії ПАТ "Волиньобленерго"  Андрія Герасимчука, оскільки люди, що звертаються до нього,   просять відновити абонентські книжки, як це було раніше.
Другий його запит стосувався ремонту   ділянки дороги в селі Шкураті і автобусного сполучення до цього населеного пункту. 
Депутат районної ради Сергій Кондратюк виголосив запит від імені  "чорнобильців", які просили посилити  контроль за  використанням коштів  для таких пільговиків, як вони.
А В'ячеслав Сидорук, взявши слово для виступу знову, цікавився, коли,   нарешті,   буде проведений тендер на будівництво школи в селі   Білині і який обсяг робіт буде виконано хоча б  до початку зимового періоду?
Ще В'ячеслав Володимирович    торкнувся питання обладнання санвузла в навчальному закладі с. Білина, бо на даний момент він функціонує лише на вулиці.  А оскільки  незабаром навчання проводитиметься в дві зміни, школярам, особливо в другу половину дня, буде незручно добиратись туди. Тож виборці прохали  посприяти в цьому, тим паче, що участь у вирішенні наболілого питання готові взяти батьки дітей.
Перейшовши безпосередньо до розгляду питань порядку денного сьомої сесії, депутати доповнили його ще двома питаннями щодо запровадження мораторію на введення в дію підвищення цін і тарифів для населення.
Далі робота депутатів була досить чіткою й організованою, оскільки усі питання порядку денного були детально розглянуті й обговорені на засіданнях постійних комісій ради.
Про розмову, яка відбулася на сесії, і прийняті рішення ми повідомимо в одному з наступних номерів газети. 
Оксана МОРОЗ.

Минулої п'ятниці, 22 липня ц. р.,  відбулась сьома сесія районної ради, яку вів її голова  Андрій Броїло. Розпочали традиційне засідання, як і годиться, Державним Гімном України. Далі Андрій Петрович повідомив про кадрові зміни, що відбулися в міжсесійний період, а також привітав іменинників, які  відсвяткували свої дні народження.

Оксана МОРОЗ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 784
Читати далі