18.05.2017 Мороз Оксана Леонідівна

_DSC1069Село у нашій Україні, неначе писанка село!..

Саме  такими словами Тараса Шевченка, дещо перефразованими,  можна сміливо розпочати нашу  сьогоднішню розповідь  про поїздку  в мальовниче  село Білашів.
…Травневий день дивився на нас захмуреним небом, яке віщувало дощ. Та й у повітрі зовсім не відчувалось такого тепла, яке повинно було б бути на цю пору. Заквітчані садки зніяковіло ховали примерзлі абрикоси, які стали жертвами весняних примх погоди, котра цього року просто шокувала всіх своїми "витівками".
Та, як говориться, навіть непогода  справжньому  господарю не завадить. Якраз за роботою ми застали тутешню жительку Зою Міховську (про неї колись "Вісті Ковельщини"  вже писали як про майстриню вишивки). 
Жінка за станом здоров'я мусила залишити роботу листоноші, якій віддала понад 10 років. Тепер в Зої Мусіївни – інше "хобі". Якщо конкретніше, то це – домашнє господарство, з яким подружжя вправно справляється.
Разом з чоловіком  Володимиром у підсобному господарстві утримують  аж 16 овець, 3 корови, свиней та іншу домашню живність. З хазяйством впоратись допомагають син Андрій та донька Світлана.
Мають селяни і техніку, взяли в обробіток 5 гектарів землі, де садять картоплю та яку засівають зерновими, вирощують цукровий буряк (правда, раніше його було більше).
"Невістку вже маємо, незабаром й зять буде. Отоді то заживем!", – піджартовує пані Зоя, весела за натурою.
"Вовну возимо на переробку в Рожище, там її миють, а вже згодом шиють ковдри (двоспальна приблизно коштує 600 гривень)", – розповіла нам привітна жіночка.
"Шкода, що тепер держава зовсім не дбає про селянина, його труд не цінується належним чином. Раніше  хоч якась підтримка була: давали доїльні апарати, дотацію на худобу отримували. А нині мусиш розраховувати лишень на свої сили", – зауважила на закінчення розмови.
Не ліниві до роботи і їх сусіди Микола та Галина Василюки, що проживають із меншим сином Василем.  Тепер чоловік та дружина на заслуженому відпочинку, раніше працювали в колгоспі.
"Роботи в селі зараз вистачає, тож нема коли сидіти без діла", – зазначив господар, котрий якраз збирався виїжджати трактором в поле.
В клопотах були місцеві й  на інших вулицях. Микола Козел, водій-пожежник, облагороджував територію біля свого дому. 
"Картоплю ми посадили ще до Пасхи, тож основне вже зроблено", – поділився із нами буденними справами він (до речі,  постійний передплатник нашої газети).
Бідкався лишень чоловік, що нинішнього літа будуть без абрикосів, бо  дерева  постраждали від квітневих морозів. 
Через пару хат неподалік від пана Миколи мешкає священик Віктор Домбровський із своєю родиною, яка в Білашеві на гарному рахунку.  Матушка Лідія працює в сільській раді бухгалтером. Діти Мар'янка та Мирончик – школярі.
Чоловік та дружина родом із Луцького району, сюди священика направила на службу від парафії. Тож більше 10 років вже мешкають в Білашеві.
"Донечці було рік, як  перебрались сюди. Для дітей Білашів – їх рідне село, а нас час від часу все-таки манить  мала батьківщина, де робили перші кроки", – наголосила  в розмові матушка. 
Та привітні й щирі душею білашівці роблять все для того, аби родина не відчувала себе тут чужою. За це чоловік з дружиною, їх син та донька  вдячні добрим людям.
Зараз родина Домбровських орендує хату в селі, та незабаром мають перебиратися у власний будинок, який купили тут (поки що завершують ремонт).
"Дякувати Богу, в нашому селі нещодавно постав храм. Церкву будували не рік  і не два. Старались всі: громада, меценати.  Варто зазначити,  що значну благодійну допомогу у спорудженні святині надав виходець звідси, який тепер мешкає у Львові, Олег Ситюк. Багато люди зробили для церкви самотужки, своїми силами", – розказує отець Віктор.
Священик згадує, що одразу, по приїзду сюди, службу доводилось відправляти в приміщенні старої школи, бо тоді тільки ще фундамент під новий храм був.
Тепер новозбудована святиня завжди повна  не тільки місцевих прихожан, а й з навколишніх  сіл – Грушівки, Рокитниці та Любитова. 
Біля церкви – дитячий майданчик. Це – подарунок Народного депутата України Степана Івахіва (благодійний фонд "Патріоти Волині").
А ще в селі отця Віктора називають майстром із "золотими руками". Він і столярку зробить, і телевізор чи комп'ютер полагодить. 
"Мене життя все це робити навчило", – зазначає настоятель місцевого храму УПЦ КП протоієрей Віктор.
Вже дорогою додому, покидаючи це невеличке   село, нас причарувало своєю красою подвір'я Олександра Бугая, де “гніздились”  майстерно виготовлені декоративні лелеки, біля паркану примостилась зайчиха із зайченям,  за клумбою "наглядала" величезна жаба, а біля дому гуляли дерев'яні (такі кумедні) хлопчатко й дівчинка.
"Дружина Наталія знаходить все це в Інтернеті, я ж її задуми втілюю в життя", –пояснив нам господар дому. А ще додав, що працює над новою роботою.
l
Село зосталось десь позаду. Ми поверталися до Ковеля. Нас проводжав ліс із п'янким ароматом вічнозелених сосен, ліс, де вже пахло не весною, а справжнім літом.
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ:  "фотоекскурсія" по мальовничому  Білашеву.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Саме  такими словами Тараса Шевченка, дещо перефразованими,  можна сміливо розпочати нашу  сьогоднішню розповідь  про поїздку  в мальовниче  село Білашів.
…Травневий день дивився на нас захмуреним небом, яке віщувало дощ. Та й у повітрі зовсім не відчувалось такого тепла, яке повинно було б бути на цю пору. Заквітчані садки зніяковіло ховали примерзлі абрикоси, які стали жертвами весняних примх погоди, котра цього року просто шокувала всіх своїми "витівками".
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1019
Читати далі
11.05.2017 Мороз Оксана Леонідівна

 _DSC0906 Війна – у фотосвітлинах митців

8 травня в культурно-просвітницькому центрі відкрилась тематична виставка фотощоденників бійців АТО "Бліндаж" під символічною назвою "Фронтовий альбом".  
Варто зазначити, що організатором заходу, метою якого є привернення уваги до подій на Сході,  виступила громадська організація "Храм Надії".
Серед авторів – Олександр Клименко, фронтовий кореспондент, Віталій Пясецький, боєць 81-ої бригади, захисник Донецького аеропорту та Микола Канівець – волонтер і організатор виставки.
Слід зауважити, що він за власні кошти та з допомогою небайдужих людей закупляли екіпіровку для солдат, одяг для бійців 51-ої бригади тощо.  Його волонтерська діяльність охоплювала Авдіївку, Піски, Водяне, Таранчук, Мар’їнку  і Широкіно.
Відвідувачі могли переглянути не тільки окремі епізоди із  "життя війни", які закарбувались в промовистих фотографіях, а й залишки розірваних мін, снарядів тощо.
Експозиції – різні. Так, для прикладу, одна із них із  такою підтекстівкою: "Солдати 2-го батальйону 30-ої бригади смажать картоплю на передовій лінії фронту поблизу Луганська".  На  цьому фото хлопці усміхнені, веселі.   А інша – із жорстокими реаліями  військових буднів, де вояки рятують свого побратима. 
На виставці ковельчани також мали змогу написати (в зошиті) побажання бійцям. Бажаючих було чимало. Тож один за одним на папері з'являлись  нові рядки: "Повертайтесь живими  – ми Вас любимо і чекаємо", "Бережіть себе і Україну", "Повертайтесь швидше додому, з Перемогою" та інші.
"Такий захід в Ковелі проводиться вперше.  І його основним завданням є не тільки привернення уваги громадськості до подій в зоні АТО, а й донесення  людям інформації про те, що допомога нашим бійцям потрібна повсякчас – як і тоді (в 2014 році ), так і тепер",  – наголосив  організатор виставки Микола Канівець.
До слова, під час тематичної виставки фотощоденників бійців АТО "Бліндаж" ковельчани мали змогу пожертвувати кошти на підтримку наших військовослужбовців.
l
Крім поважних гостей, серед яких – голова Ковельської районної ради Андрій Броїло, його заступник Олександр Пасенковський,  заступник міського голови Ігор Прокопів, на виставку завітали військовослужбовці із рідними та ті, для кого Ковельщина стала другою рідною домівкою (після вимушеного переїзду із Луганщини чи Донеччини).
Із деякими  з них нам вдалось поспілкуватись.
Світлана Храмоногих прийшла того дня із подругою. Жінка не приховувала своїх емоцій, адже самій довелось стати свідком тих страшних подій, які відображались в картинах майстрів тут, у Ковелі:
"Ще й досі не можемо забути того, що довелось побачити та пережити в Донецьку. Добре, що з родиною ми переїхали сюди, де знайшли спокій та підтримку. За це – щире людське спасибі небайдужим людям, які вміють робити добро.
Хочеться, щоб нарешті настав мир в Україні”.  
Микола Григорович  гарно розмовляв українською. Проте відразу наголосив, що він – теж переселенець (родом із Горлівки).  Вже третій рік мешкає тут.
"Дуже змістовна й цікава виставка, за що подяка – її організаторам. Та дуже хочеться, аби все швидко закінчилося і на фотографіях були лише щасливі моменти із життя", – зауважив чоловік.
Тож щиро віримо, що Бог почує наші із вами молитви та пошле неньці-Україні довгоочікувані мир і спокій!
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: під час відкриття виставки. 
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
8 травня в культурно-просвітницькому центрі відкрилась тематична виставка фотощоденників бійців АТО "Бліндаж" під символічною назвою "Фронтовий альбом".  
Варто зазначити, що організатором заходу, метою якого є привернення уваги до подій на Сході,  виступила громадська організація "Храм Надії".
Серед авторів – Олександр Клименко, фронтовий кореспондент, Віталій Пясецький, боєць 81-ої бригади, захисник Донецького аеропорту та Микола Канівець – волонтер і організатор виставки.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 658
Читати далі
28.04.2017 Мороз Оксана Леонідівна

_DSC0490В полоні творчих захоплень

Пані Світлана Бойчук  в жанрі  творення  полотен  насінням квітів  працює вже не один рік, конкретніше – 15.  Раніше навчалася в художній школі, потім – в училищі №7, де здобувала "ази"  декоративно- прикладного мистецтва.
Серед її робіт –  пейзажі рідного міста, натюрморти, портрети,  які прикрашають інтер'єр дому, робочий кабінет.
Ковельчанка не переймається тим, що подарувати рідним чи знайомим на свято. Воно й не дивно, адже гарний сувенір, який обов'язково сподобається на всі сто відсотків,      в неї завжди "під рукою".
Її роботи – в Болгарії, Німеччині. Щоліта майстриня бере участь у святі "Поліське літо з фольклором", яке   вже традиційно проходить в Луцьку. Вироби народної умілиці експонувалися  на виставці до Дня міста в Холмі (Республіка Польща). 
 "Тема робіт може бути якою завгодно. Але дуже красивими і оригінальними виходять вироби з насіння  квітів та інших натуральних матеріалів на тему природи. Це – весняні пейзажі, пишні квіти (особливо добре вдаються квіти з гарбузового насіння – айстри, соняшники, проліски тощо)", –  зауважила  під час розмови  з журналістами майстриня.
А ще жінка наголошує на тому, що чим більше задіюється різного  насіння одночасно (мак, амарант та інше), тим краще, адже всі воно не тільки різниться за своїми розмірами й формою, але ще й за кольором та фактурою. Тоді  буде величезний простір для фантазії й творчості. 
А якщо для виробів з насіння потрібні якісь особливі кольори, то їх завжди можна пофарбувати, використовуючи акварельні фарби або гуаш.
Також героїня нашої розповіді займається ліпленням з глини,  володіє технікою "батик" (малюнки на тканині). Зараз працює над композицією "Сім чудес України". 
Тож бажаємо талановитій ковельчанці нових цікавих ідей і творчих задумів!
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКУ: Світлана БОЙЧУК із  своїми роботами.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.леньПані Світлана Бойчук  в жанрі  творення  полотен  насінням квітів  працює вже не один рік, конкретніше – 15.  Раніше навчалася в художній школі, потім – в училищі №7, де здобувала "ази"  декоративно- прикладного мистецтва.
Пані Світлана Бойчук  в жанрі  творення  полотен  насінням квітів  працює вже не один рік, конкретніше – 15.  Раніше навчалася в художній школі, потім – в училищі №7, де здобувала "ази"  декоративно- прикладного мистецтва.
Серед її робіт –  пейзажі рідного міста, натюрморти, портрети,  які прикрашають інтер'єр дому, робочий кабінет.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 587
Читати далі
06.04.2017 Мороз Оксана Леонідівна

_DSC0348Цілюща сила березового соку

Всім вже давно відомо, що березовий сік — чудовий лікарський і профілактичний засіб.  Ще в стародавні часи його використовували не тільки як напій, але і в якості повноцінного оздоровлюючого настою. Приймали, в основному, від сухот та  для лікування виразок гомілки.
Оскільки березовий сік містить велику кількість фруктового цукру, він також має загальнозміцнюючу  дію, сприяє виведенню з організму щавлевої кислоти. В ньому містяться  калій, залізо, кальцій, магній та  різні дубильні речовини.  Має він і косметичну дію, сприяючи очищенню шкіри і зміцненню волосся.  Серед  важливих цілющих дій березового соку — протипухлинна активність у  поєднанні з антиоксидантним ефектом.
Цілющі властивості березового соку допомагають при венерологічних захворюваннях. Наявні в ньому мікроелементи і вітаміни ефективно лікують людину при цинзі  й  усіх видах захворювань, пов'язаних з високою температурою організму.
В косметології сік  використовують для лікування вугрового висипу.  А ще   рекомендують як зміцнювальний засіб  при весняній втомі і депресії. 
Аби детальніше дізнатися про  сам процес видобування і заготівлі  цілющого  напою, ми вирішили поспілкувалися  з головним лісничим ДП "Ковельське лісове господарство" Віктором САВЧУКОМ. 
— Вікторе Миколайовичу, розкажіть, будь ласка,  як пройшов сезон заготівлі березового соку у Вашому господарстві?
— З настанням весни наші працівники приступили до заготівлі березового соку. Цього року його заготівлю  проводили в Білинському та Зеленському лісництвах.  Заготували 30 тонн сировини.
— Як  проходив сам процес?
— Заготівля березового соку відбувається під час вегетаційного періоду дерева. А сік "іде" доти, допоки не почне розпускатися березова брунька. До заготівлі березового соку готуються завчасно  й розпочинають все із підбору відповідної ділянки. Так, вибирали ті дерева, яким залишилося до рубки головного користування 10 і менше  років.  Це пов'язано з тим, що такі дерева у найближчій перспективі будемо повністю зрубувати. 
Робиться це для того, аби не зашкодити росту молодих насаджень, щоб не втрачалися їхні якісні показники в майбутньому. 
— Розкажіть коротко про "технологію" збору сировини.
— В дереві роблять отвір з північної сторони, де, зазвичай, збирається найбільше соку. Зробивши акуратний круглий отвір в березі свердлом чи ножем напрямком знизу вгору (глибина отвору — 2-3 сантиметри), туди вставляють невелику трубку, якою сік стікатиме в тару (банку, відро тощо).
Ми, переважно, використовуємо поліетиленові пакети.  Коли вони наповняться, вміщене в них зливаємо в бідони. 
В нашому господарстві на зборі соку нині задіяні бригади працівників лісництв, які слідкували за забором сировини, забезпечуючи надійний і безперервний процес.
— Вікторе Миколайовичу, а що відбувається після цього?
— Після заготівлі соку сирцю проходить його переробка в  консервному цеху нашого підприємства, а згодом — реалізація на внутрішній ринок.  Це — територіальний центр соціального обслуговування м. Ковеля, Люблинецький навчально-виховний комплекс, Голобський дитячий будинок, ТзОВ "Марія" смт Голоб. За кордоном  наш діловий партнер — фірма "Оскола" ( Республіка Польща).
— Що ж, дякуємо за розмову!
— І Вам дякую.
Підготувала 
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: під час збору березового соку працівниками ДП "Ковельське лісове господарство".
Фото 
Мирослава ДАНИЛЮКА.
Р.  S. Ще з раннього дитинства пам'ятаю  чудовий смак березового соку із трилітрових банок, що продавався майже в кожному магазині.  Тоді він для мене був просто "казковим". До нього могли дорівнятися хіба що томатний сік чи  яблучно-шипшиновий під відомою тоді маркою "Лисеня". 
Правда, в дитячому садочку, аби  отримати склянку із ним, — я мусила спершу з'їсти сирники (які, чесно кажучи, не дуже смакували мені).  Але ж потім мав бути сік…
Згодом секрет чудодійного напою розкрила мама, коли закривала сік із білокорих дерев  в банки. Виявилось, вся справа в додаванні  в нього лимону, апельсина, родзинок чи інших спецій. 
Особливо популярними стали закрутки із березовим соком тепер, коли їх консервують чи не в кожній домівці.  А ще із екологічно чистої сировини роблять квас, який теж позитивно впливає на організм, тонізуючи та додаючи сил. 
Пропонуємо вашій увазі один із простих  рецептів квасу. 
Свіжий сік нагріти до 35 градусів Цельсія  і додати до  нього 20 грамів дріжджів на літр. Закваску поставити на 3-4 дні в темне місце, після чого березовий квас можна консервувати.
Тож, шановні краяни, поки є така нагода,  щедро використовуймо дари лісу, аби згодом насолоджуватися ними в родинному колі.
Вдалого всім  консервування і доброго квасу!
О.  М.
Всім вже давно відомо, що березовий сік — чудовий лікарський і профілактичний засіб.  Ще в стародавні часи його використовували не тільки як напій, але і в якості повноцінного оздоровлюючого настою. Приймали, в основному, від сухот та  для лікування виразок гомілки.
Підготувала Оксана МОРОЗ.
 

 

  
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1386
Читати далі
30.03.2017 Мороз Оксана Леонідівна

e128bd67e6db22e06316966df17c6fd5У скільки обійдеться "пасхальна корзина"?

Цього разу, шановні читачі, мова піде не про ціну плетеного кошика із лози,   як виробу декоративно-прикладного мистецтва, а про те, що буде (чи не буде) в ньому на Великдень. 
Зважаючи на теперішні  рекордно високі ціни, кожен із нас наповнюватиме його, зважуючи свій сімейний бюджет. 
Зросли вартість комунальних послуг і   ціна на проїзд в приміському транспорті, дорожче став вартувати і  сам буханець хліба. Українці в пошуках кращої долі масово кинулись за кордон. Але й там, на жаль, останні часом не такі стабільні  заробітки, як раніше…
Можливо,  багато від чого на цю Пасху доведеться відмовитися, бо не всі зможуть дозволити собі навіть те, що купували минулого року. А яке ж тоді свято без багатого святкового столу?
Перед Пасхою, яку в цьому році  будемо святкувати 16 квітня, традиційно подорожчають  свинина, а також яйця і картопля. При цьому  помідори та огірки – подешевшають.
Хоча, варто зазначити, що  думки експертів стосовно   прогнозу цін на продукти дещо різняться.
В  українській торговій Асоціації вважають, що Пасха ніяким чином не вплине   на вартість  продуктів в торгових мережах і великих магазинах, на ринках тощо.
При цьому  економісти  говорять, що м'ясо обов'язково  здорожчає в ціні  на 5–20 гривень – до 85–140 грн. за кг. 
А от ціна на м'ясо птиці та яловичину практично  не зміниться.
Аналітик Української аграрної асоціації Дмитро Дейна попереджає, що  до середини квітня яйця подорожчають  на 10–20%. Таким чином, десяток яєць, який  сьогодні вартує близько  14 грн., на Пасху обійдеться нам вже в  16–17 гривень.
Що ж  стосується овочів, то їх вартість до свята не має ніякого відношення, а ріст цін викликаний виключно  вичерпанням запасів.
– Ціни на  картоплю і моркву можуть дещо піднятися – на 5–10%. Тепличні овочі будуть  якраз падати в ціні через потепління. Все почнеться з цибулі, потім стабілізується   ціна на редиску, огірки і помідори. В цілому вони подешевшають на 10–15%, – так прогнозують   експерти.
Якщо  сьогодні кілограм картоплі обходиться нам в 6,5 грн., то  вже до  свята ця цифра   підніметься до 7 гривень. 
Ближче до самої Пасхи помідори, котрі нині  вартують близько 43 грн., подешевшають  до 39, а от ціна на огірки впаде з 50 гривень  до 44–45 за кілограм.
l
Аби пересвідчитись  у цінах на власному досвіді та  поспілкуватись із покупцями,  ми вирушили  до місцевих супермаркетів та на ринок. І ось що  там  побачили і почули.
"Я вже потрохи починаю готуватись  до Великодня.  Так мені краще. Бо коли купуєш все одразу, гроші доводиться віддавати немалі. Та й ціни перед самим святом, відверто кажучи, просто "кусатимуться". А тепер, як кажуть, кожна копійка на вагу золота. 
Перевагу надаю акційним товарам, тож  завдяки цьому навіть дещо економлю. А ще часто відвідую ярмарки сільськогосподарської продукції, що періодично проводяться в нашому місті. Тут теж можна зробити вигідні покупки", – поділилася в розмові із нами жіночка пенсійного віку. 
"Цьогорічний  набір  продуктів до святкового столу буде набагато скромнішим, ніж в минулому році. Але традиційні крашанки, паска,  запечені м'ясо і ковбаса  будуть. 
Із сім'єю обов'язково підемо до церкви, бо  Пасху потрібно відзначати із великим духовним  піднесенням в душі", – зазначила інша співрозмовниця.
Тепер – до цін.  
Те, що нам прогнозували, практично здійснилося.  В одному із місцевих  супермаркетів кілограм помідор вартує  майже  42 грн.  В іншому ціна впала до позначки 39 з копійками.   Вартість огірків  зупинилась на   54 гривнях. Ще одна торгова точка їх пропонує по 52 грн. Одним словом, вибирати є з чого.
За кілограм цибулі нам доведеться віддати 6,   а буряка, моркви та капусти  – 5 грн. За десяток яєць в магазині просять 15,50 грн. А щоб придбати 200 г родзинок для випікання  паски, потрібно викласти в середньому до 15 гривень.  
Якщо ж порахувати інші складники, то,  напевне, куплена випічка обійдеться значно  дешевше.
Звичайно, що хочеться спробувати і печений бочок  на свято.  Його кілограм в міні-супермаркеті коштує 66 гривень.  Фарш оцінюють в 56 грн. 
Більш делікатесне м'ясо на базарі  потягне до сотні, адже приблизно стільки просять за свинячу вирізку і шию. Якщо конкретно, то це 96-98 гривень.
Загалом же ціни на продукти  в  магазинах і на ринку  практично однакові. Єдине, що в супермаркеті ви можете "виграти" на акційних знижках.
При купівлі потрібно враховувати й те, що на Привокзальному ринку придбане може обійтися на гривню-дві дешевше, ніж на "великому" ринку.  Але це буває не завжди.
Отож, кожен кластиме в корзину те, що дозволить йому  товщина гаманця.  А скільки ж вартуватиме "пасхальна корзин",  залежить від кожного із нас. Головне – не "переборщити",  аби потім не "постити" цілий місяць…
Підготувала
 Оксана МОРОЗ.
Р. S. І ще одна порада тим, хто у ці дні збирається на ринок: будьте обережні, бо останнім часом злодії значно активізувалися.
Днями,  їдучи в “маршрутці” на роботу, стала свідком розмови двох ковельчанок.  Одна із них скаржилася своїй сусідці:
"Вчора на Брестському ринку  купила пару кілограмів  м'яса до свят.  80 гривень  за кілограм.  Але, як виявилось згодом, вийшло воно в рази дорожчим… Приїхавши додому, гаманця в сумці не знайшла", – говорила, бідкаючись,  та.  
Тож хай Вам ніхто і ніщо не зіпсує настрій у ці передсвяткові дні!
О. М.
Цього разу, шановні читачі, мова піде не про ціну плетеного кошика із лози,   як виробу декоративно-прикладного мистецтва, а про те, що буде (чи не буде) в ньому на Великдень. 
Зважаючи на теперішні  рекордно високі ціни, кожен із нас наповнюватиме його, зважуючи свій сімейний бюджет. 
 Оксана МОРОЗ.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 798
Читати далі
30.03.2017 Мороз Оксана Леонідівна

DSC07973Риби в нас побільшає

Зариблення річок та озер  – справа, звичайно, гарна.  Але не секретом  для багатьох  є той факт, що для того, аби вона стала реальністю, потрібні  немалі кошти.  В державі ж  на це грошей   не вистачає.  
Тож   громадяни, які  мають змогу зробити благодійний вчинок самостійно (у фінансовому плані),  приходять на допомогу.
До хорошого почину долучилися нещодавно ковельчани.  З ініціативи місцевих підприємців Віктора Каваса та Віталія Ковальчука, інших небайдужих  активістів  відбулося зариблення ковельського водосховища.   Про це редакції  нашої газети  розповів головний державний інспектор Волиньрибохорони Володимир Ющик. 
Він повідомив, що  того дня в Турію випустили близько 100 кілограмів малька риби, серед якої – короп, карась, білий амур. 
Варто зазначити, що Віктор Кавас останнім часом охоче бере  участь в проведенні багатьох заходів того чи іншого характеру, що відбуваються в нашому місті.  Тож люди вдячні йому за підтримку і допомогу.
Хочеться сказати одне: нехай і надалі хороші вчинки  таких людей ідуть на користь  міській громаді, а Господь дарує їм міцне здоров'я  і довгі роки життя!
Орися ФІЛІПЧУК. 
НА ЗНІМКАХ: під час  зариблення ковельського водосховища.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Зариблення річок та озер  – справа, звичайно, гарна.  Але не секретом  для багатьох  є той факт, що для того, аби вона стала реальністю, потрібні  немалі кошти.  В державі ж  на це грошей   не вистачає.  
Тож   громадяни, які  мають змогу зробити благодійний вчинок самостійно (у фінансовому плані),  приходять на допомогу.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 691
Читати далі
17.03.2017 Мороз Оксана Леонідівна
Початок березня відразу заявив про себе вже майже весняним теплом. Хоча прохолоднуватий різкий вітер із сльозистими хмарами час від часу нагадує про те, що зима відійшла ще не так далеко.
Але весну не зупинити. Дні вже значно побільшали, а  березовий гай от-от принесе свої дари – цілющий сік. Пройде ще трохи часу, і майже на всіх лісових галявинах зацвітуть анемони. Скрізь і всюди завладарює весна.
А ще ця чудово пора року   вміє добре  балувати не тільки теплом, а й "тішити" роботою… Бо не встигло виглянути Сонце, як земля попросила турботи.   Завжди, після відзначення свята  Стрітення Господнього, люди активно бралися до весняно-польових робіт, аби потім радіти гарному врожаю.
l
Нещодавно, будучи на привокзальному ринку, стала свідком такої ситуації. На саморобному прилавку бабця продавала овочі: буряк, моркву, цибулю, часник, деяку консервацію.
Зморшкувате (в силу прожитих літ) обличчя продавчині випромінювало водночас і сум, і радість (можливо, мені так здалося).  Натрудженими руками, які  не цурались в житті ніякої роботи,  жіночка похилого віку "облагороджувала" виставлений товар. 
До бабусі підійшла потенційний покупець – немолода, але доглянута жінка: нафарбована, з гарною зачіскою та манікюром. "Покопирсавшись"   в кошику із буряками, обурилася:
– І як таке можна продавати? Тут же он скільки піску!  А грошей, бач,  хочуть немалих!
Продавчиня, мабуть,  образившись, відповіла:
– А ти свій город заведи, от і не ходитимеш на ринок…
Хто винен, а хто – ні, судити не мені.  Але одне лиш можна сказати напевно: нелегку працю селянина мало хто цінує. Особливо –  деякі  городяни, які навіть найменшого уявлення не мають про те, як проходить сам процес вирощування городини. Потім ще й нарікають, що багато просять за товар.
Хоча в магазині чи супермаркеті той самий буряк (правда, "відшліфований") вартуватиме значно більше. І, як не дивно, та сама пані без  найменших вагань придбає його. 
А старенька бабуся, яка платила гроші, аби зорати город, обробляла  в подальшому той буряк, який "прорізався" із землі щонайменше із другої спроби, не жаліла ні сил, ні здоров'я, продаватиме його практично за безцінь.
І де ж та справедливість?!
l
Ази господарювання на землі перейняв від свого батька (на жаль, покійного), відомого на Ковельщині (і не тільки)  кандидата сільськогосподарських наук, який в минулому  очолював ДП "Волинська станція луківництва" Володимира Щесюка,  його син Олег із Волі-Ковельської. 
Ще будучи малим, хлопчина часто бував з батьком у полі, уважно спостерігав за тим, що той робив і чого навчав. 
Нині чоловік вже розпочав підготовку поля до сівби зернових.  Тепер, виоравши не одну борозну  землі,  займається удобрюванням землі, аби влітку  щедро вродило золотаве збіжжя.
"Надіємось, як-то кажуть, на Бога.  Великих планів не будуємо. Адже що тут говорити? Ціни на паливно-мастильні матеріали відверто шокують, ремонт техніки, яка нерідко виходить із ладу, теж обходиться недешево.  Тож затрати на все – немалі. 
Але поживемо – побачимо. Наша праця нелегка і не завжди окупна.  Але коли  вона  приносить задоволення, то ти – на правильному шляху", – поділився думками  із нами Олег Щесюк. 
А ще чоловік полюбляє вирощувати городину. Догляд за помідорами, як він говорить, це – святе. Найбільше тішиться тоді, коли,  налиті  соком,   червоненькі томати вже достигли і їх  треба збирати.
"Робити томатний сік –  моя справа. Тож цю роботу не доручаю нікому. Хіба що  тільки  дозволяю скуштувати на смак", – розповідає далі. 
Тож бажаємо, аби цьогорічний врожай і на полі, і в городі порадував господаря та його родину!
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКУ:  Олег ЩЕСЮК із с. Волі-Ковельської. 
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

_DSC0158Прийшла весна - до роботи пора

Початок березня відразу заявив про себе вже майже весняним теплом. Хоча прохолоднуватий різкий вітер із сльозистими хмарами час від часу нагадує про те, що зима відійшла ще не так далеко.

Оксана МОРОЗ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 683
Читати далі
09.03.2017 Мороз Оксана Леонідівна

_DSC0071"Журавлик" відчинив двері для малечі

Відтепер  малюки с. Колодяжного  ходитимуть у новенький дошкільний навчальний заклад. ДНЗ "Журавлик" після капітального ремонту  офіційно запрацював в перші березневі дні. Тут – усі умови для комфортного навчання, ігор і відпочинку. Приміщення оснащене згідно з усіма нормами, тож маленькі  вихованці  – в теплі та безпеці, а батьки тепер впевнені, що їх діти – в надійних руках.
Варто зазначити, що  відкриття реконструйованого  садочка – це приклад  об'єднання зусиль влади  всіх рівнів, благодійників та громади.  Загалом  же на гостину до малят завітало поважне товариство –  всі, хто в той чи інший спосіб долучилися до того, аби відремонтований  дошкільний заклад  у Колодяжному таки  постав. 
Окрім керівника найвищої виконавчої гілки влади краю  – голови Волинської ОДА Володимира Гунчика,   вітати селян із непересічною подією в житті їх громади прибули голови  Ковельської райдержадміністрації Віктор Козак та райради – Андрій Броїло, делегація представників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування  із Донецької області. 
Серед запрошених –  народні депутати  України Дмитро Лубінець і Сергій Євтушок, керівник філії фонду Ігоря Палиці "Тільки разом" Арсен Базярук,  представники державних установ та підприємств Ковельщини, зокрема, директор ТОВ "Ковельський хлібокомбінат" Іван Смітюх, який відіграв велику роль у "другому народженні" дошкільної установи, настоятелі місцевих храмів о. Іван Оринчак та о. Віталій Лашта,   депутати районної і сільської  рад, місцеві жителі   та інші.
Розпочали захід поетичними рядками ведучі, прозвучав  Державний Гімн України.  Потому присутні хвилиною мовчання вшанували загиблих шахтарів  із Львівщини.   Далі слово мав директор ТзОВ  "Житлобуд-2" Леонід Стефанович, який привітав малечу та їх батьків із довгоочікуваною подією, а також вручив символічний ключ в. о. завідуючої дошкільної установи Лаурі Слободюк. 
На свято завітав і казковий герой – Журавлик, який згодом покликав  гостей до оновленого, святково вбраного  приміщення дитсадка.
Надавши право почесним гостям перерізати символічну стрічку, ведучі запросили присутніх до приміщення. Тут, за доброю традицією,  присутніх на святі  високопосадовців привітали хлібом-сіллю. 
"Сьогодні ми із вами – в цій прекрасній ошатній будівлі, де віднині господарями будуть наші діти.  Тож щиро дякую усім, хто долучився до хорошої справи, – місцевій владі, благодійникам, будівельникам. Миру  всім і Божого благословення! – зазначив під час виступу голова  Волинської обласної державної адміністрації   Володимир Гунчик.
"Не один рік цього щасливого дня чекали колодяжненці. Сьогодні ми бачимо результат гарного почину – відремонтований садочок, де здобуватимуть перші  ази  знань малюки", – наголосив голова Ковельської РДА, депутат обласної ради Віктор Козак.
"Не так часто такі гарні події для нашого підростаючого покоління відбуваються   на Ковельщині. Тож відкриття цього садочка – це наша із вами спільна заслуга", – зауважив голова Ковельської районної ради Андрій Броїло.
Почесними  грамотами очільники влади в районі нагородили тих, хто безпосередньо  долучився до капітального ремонту садочка в Колодяжному. 
Односельців привітала очільниця тутешньої громади Олена Філіпчук, яка теж не приховувала щасливих емоцій, адже здійснилась мрія багатьох.   Приєднався  до низки щирих віншувань народний депутат  Дмитро Лубінець, який очолював  делегацію із Донецької області, наголосивши на тому, що діти – наше світле майбутнє, а наш обов'язок – дбати про те,  щоб їм  завжди було затишно й комфортно. 
Вітав місцевих жителів народний депутат України Сергій Євтушок із Рівненщини, який  приїхав не з порожніми руками, вручивши дітям подарунки.  Від імені  одного із меценатів будівництва дошкільної установи,   благодійного фонду "Патріоти Волині"  слово мав  його директор Денис П'ятигорець. 
Багато гарних й теплих слів лунало того дня на адресу винуватців торжества – найменших жителів села, які дарували присутнім свої щирі посмішки й аплодисменти. Та найбільше світилися очі малят, коли вони  отримували подарунки, яких, слід сказати, було немало.
А що може бути кращим за те, коли очі дітей світяться радістю? 
Довідково: інвестиційний проект щодо капітального ремонту дитячого садка, замовником якого є управління капітального будівництва ОДА,  включено до плану заходів 2015-2017 років з реалізації стратегії розвитку  Волинської області. 
Генеральним проектувальником виступив Волинський філіал Державного науково-дослідного  та проектно-вишукувального інституту "НДІпроектреконструкція".  Генеральна підрядна організація – ТзОВ "Житлобуд-2".  Період будівництва – 2013 – 2016 роки.  Активні будівельні роботи в ДНЗ були впроваджені в 2016 році. 
Загальна кошторисна вартість складає 9868,186  тис. грн.  (у цінах 2016 року). 
Залучені кошти із Державного фонду регіонального розвитку, Державного, районного і сільського бюджетів.
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: під час відкриття після капітального ремонту  дитячого садочка в  селі Колодяжному.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Відтепер  малюки с. Колодяжного  ходитимуть у новенький дошкільний навчальний заклад. ДНЗ "Журавлик" після капітального ремонту  офіційно запрацював в перші березневі дні. Тут – усі умови для комфортного навчання, ігор і відпочинку. Приміщення оснащене згідно з усіма нормами, тож маленькі  вихованці  – в теплі та безпеці, а батьки тепер впевнені, що їх діти – в надійних руках.

Оксана МОРОЗ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1288
Читати далі
02.03.2017 Мороз Оксана Леонідівна

mamaНайдорожча Людина у світі

Так уже склалося, що коли у нас все добре, ми не  завжди розуміємо справжню  ціну найголовнішого, найціннішого,  не звертаємо належної уваги на тих, хто нас оточує, не  виявляємо їм поваги, якої вони заслуговують. 
До Бога звертаємось переважно лише тоді, коли хворіємо  і нам важко морально.  І завжди, в найважчі хвилини життя смуток та біль із нами розділяють найрідніші – батьки, кохані, друзі. 
Та  розкрити свою душу ми можемо лише тій, яка дала нам життя, –  Матері. Бо саме вона по-справжньому може зрозуміти та почути нас, адже її серце багате на безкорисливу,  щиру любов, котра  може зцілити в час відчаю, полегшити наші страждання.
Тільки біля  найріднішої людини в світі  ми здатні  відчути себе захищеними, адже Мама все розуміє і все вміє. Вона ж, якоюсь мірою, чарівниця…
Ще із дитячого віку ми звикли до того, що ця Людина завше із нами поряд (всі думаємо, що так буде  завжди). Адже як ми без Неї? 
На жаль, реалії життя суворіші.  Бо гіршого немає, коли щось недобре трапляється із Нею,  – завжди усміхненою, привітною,  готовою прийти на поміч.
Тоді, здається,  земля "втікає" з-під ніг. А ми, діти, ладні будь-що робити (можливе і навіть  неможливе),  аби з Нею все було гаразд, аби очі нашої рідненької не затьмарювали біда й горе, щоб посмішка не сходила із її лагідного обличчя, яке випромінює світло надії, дарує душевне тепло.
Саме в такі трагічні моменти  в наших очах Мама стає  маленькою дитиною, якою були ми раніше. І тільки тепер   розумієш той нерозривний зв'язок із життєдайною енергетикою, який поєднує двох рідних людей.
На все, як кажуть, воля Божа. І те, що нам дається в цьому земному житті,  ми мусимо пережити. Просто так має бути. Пам'ятаймо: віра у світле майбутнє, віра у свої сили, в себе самого, цілеспрямованість допомагають впевнено йти вперед,  вдихати повітря на повні груди і радіти тому, що маємо тепер. А ще жити потрібно із твердою вірою в те, що все краще у нас – ще попереду.
Напередодні Міжнародного жіночого дня – 8 Березня   кожен із нас хоче  побажати найголовнішого – здоров'я нашим Матерям. А заодно  сказати й   дещо змінити  одну відому фразу: "І щастя більшого немає в світі, коли здорові матері  та їхні діти". 
Мимоволі на думку також  спадають слова із дитячої пісеньки: "Хай завжди буде небо, хай завжди буде Сонце, хай завжди буде мама, хай завжди буду я…".
Тож хай матері та їх діти щодня бачать тільки мирне небо, а доля буде прихильною до всіх  у всьому! Хай сльози бувають тільки від радості, а  серце  приємно тривожиться лише від хороших подій! 
А на завершення, в якості подарунка – ліричні рядки від душі Тобі, моя  люба Ненько.
Зацілую, Мамо, я Твої долоні, 
Упаду в обійми, серцем
 притулюсь, 
Ніжно я рукою проведу 
по скронях
І сердечно в думці прошепчу:
 "Молюсь!".
Я молюсь за Тебе, найрідніша
 в світі, 
І щоночі в Господа у снах прошу, 
Щоб були здорові  Ти  і  Твої
 діти. 
Це прохання серця я в душі
 ношу.
Зацілую спрагло руки
 найтепліші, 
Найдобріші руки на усій Землі.
І загляну в очі, очі наймиліші, 
А тоді промовлю: "До ста літ
 живи!".
Бо з Тобою, Мамо, легко все
 дається,
Навіть біль і горе  не такі
 страшні.
Нам тоді довкола наче світ
 сміється, 
Десь акорди грають, чути десь
 пісні.
Боже, я благаю, збережи,
 Матусю, 
 Аби бути поруч  ще немало літ. 
Я за Неї знову й знову
 помолюся,
І Ви, святі небесні, Маму
 бережіть! 
Оксана МОРОЗ.

Так уже склалося, що коли у нас все добре, ми не  завжди розуміємо справжню  ціну найголовнішого, найціннішого,  не звертаємо належної уваги на тих, хто нас оточує, не  виявляємо їм поваги, якої вони заслуговують. 

Оксана МОРОЗ.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1021
Читати далі
01.03.2017 Мороз Оксана Леонідівна
Чи зігріють  весна і літо душу з тілом?

spring_pragueЧи зігріють  весна і літо душу з тілом?

Більшість із прогнозів погоди на весну пророкують  нам настання теплої погоди на тиждень раніше офіційного початку весни.  Вже в кінці лютого температура на території Центральної України становитиме від чотирьох градусів за Цельсієм  вище нуля вдень — до п'яти градусів за Цельсієм  нижче нуля вночі. 
Орися ФІЛІПЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 505
Читати далі