31.05.2016 Мороз Оксана Леонідівна
І пролунав дзвінок останній…

DSC_4492І пролунав дзвінок останній…

Минулої п'ятниці з нагоди свята останнього дзвоника в ЗОШ І-ІІІ ступенів  села Дубового відбулась урочиста лінійка. 
Цього дня свято останнього дзвоника пройшло і в ЗОШ І-ІІІ   ступенів  села Вербки.
Оксана МОРОЗ.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 869
Читати далі
27.05.2016 Мороз Оксана Леонідівна

Изображение 079День депутата в Люблинці

Нещодавно  депутати районної ради Ковельщини побували із робочим візитом на   території Люблинецької селищної ради, аби побачити, чим і як живе селище. 
Виїзний  День депутата очолили  голова Ковельської  райдержадміністрації, депутат обласної ради  Віктор Козак  та  голова  районної ради  Андрій Броїло.
Захід проводився згідно із Планом роботи районної ради на 2016 рік з метою вивчення та з'ясування актуальних проблем розвитку селища, ознайомлення із діяльністю місцевих підприємств і установ.  
До слова, багато хороших справ, на які виділялися кошти з районного бюджету,  здійснено в цьому населеному пункті.  
Це – реконструкції покрівлі ДНЗ "Калинонька", селищного водозабору, шатрової покрівлі корпусу ЗОШ І-ІІІ ст., переведення газової котельні на тверде паливо ЗОШ І-ІІІ ст. та ДНЗ.
Спочатку депутати побували в селищній раді, де їх зустріла селищний голова Наталія Сіховська, яка ознайомила гостей із основними питаннями діяльності органу місцевого самоврядування.
Другим  в схемі маршруту серед тутешніх об'єктів став Люблинецький НВК "Загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ст.-ліцей".  Варто зазначити, що нині тут проживає й навчається 279 дітей з області, 25 із яких – діти-сироти. 
Екскурсію цим навчальним закладом для присутніх детально провів його директор, який очолює цю установу із 1997 року,  Михайло Бортнюк. 
Делегацію гостей в холі школи піднесеними музичними акордами  урочисто  зустрів  духовий оркестр вихованців закладу. 
Учасникам виїзної зустрічі показали оновлений футбольний майданчик, де займаються вихованці закладу, котельню. 
Згодом депутати мали змогу побувати в спортивному залі, насолодитися безпосередньо  майстерністю виконання  дитячих виробів із лозоплетіння та малярських робіт, які неабияк радували погляд гостей. 
Для кожної вікової групи – свої особисті підходи. Гарно підібране оформлення інтер'єру, краєзнавчий музей, ігрова кімната, шкільна бібліотека та інші навчально-виховні аспекти  – все це сприяє всебічному  розвитку підростаючого покоління, про що й дбають тамтешні педагоги. 
Взагалі, навчальний заклад ділиться на корпуси. 
"Так, наприклад, в  одному із них – "Сонячному"  на даний час перебувають  85 діток (розраховано приблизно на 110 ліжко-місць). Приємно, що дітки  ще мають змогу в релігійному куточку помолитися (незалежно від їх  віросповідання)", – розповіли під час екскурсу присутнім вихователі.   
Учасники виїзного Дня депутата після цього відвідали біологічний кабінет, майстерню, кабінети фізики й хімії, трудового навчання та інформатики,  кабінет допризовної підготовки юнаків та інші. 
Так, якщо говорити конкретно про майстерню, то тут, зокрема, вихованці роблять стільчики на продаж.  А, займаючись трудовим навчанням, виготовляючи вироби із бісеру та інші роботи, їх виставляють на різноманітних ярмарках, що проходять в нашому місті. 
"Мушу сказати, що один із  класів, що входить до початкової ланки навчального процесу, ми підготували  за два тижні до початку навчального року, адже спершу не знали, що дітей буде більше, як зазвичай", – зазначив директор Люблинецького НВК "Загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ст.-ліцей" Михайло Бортнюк.
Подорож цим начальним закладом завершилась відвідинами актового залу, де педагог-організатор Оксана Карпук презентувала всім "мандрівку" в країну талантів, якими пишається школа-інтернат. 
Варто зазначити, що того дня народні обранці побували також в Люблинецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів, ДНЗ, міському будинку культури, АЗПСМ, трудовому архіві Ковельського району, бібліотеці, ДЮСШ і в  школі мистецтв.
Депутати відвідали теж  Хресто-Воздвиженський храм УПЦ, Пантелеймонівський храм УПЦ КП, побували на селищному водозаборі та у ТОВ "Двері Білорусі".
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКУ: під час Дня депутата в Люблинці.
Фото з архіву 
районної ради.

Нещодавно  депутати районної ради Ковельщини побували із робочим візитом на   території Люблинецької селищної ради, аби побачити, чим і як живе селище. Виїзний  День депутата очолили  голова Ковельської  райдержадміністрації, депутат обласної ради  Віктор Козак  та  голова  районної ради  Андрій Броїло.

Оксана МОРОЗ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 959
Читати далі
19.05.2016 Мороз Оксана Леонідівна

DSC04924Матеріальна підтримка – контрактникам

Останнім часом війська служба за контрактом стає все  популярнішою. Не секрет, що добровольців заохочують багатьма привілеями.
Серед цих  "плюсів" – і нещодавнє розпорядження голови ОДА Володимира Гунчика, згідно із яким тим, хто йде на військову службу за контрактом до Збройних Сил України,  із місцевих бюджетів виплачуватимуть 5 тисяч гривень.
Дещо раніше,   під час засідання ради оборони області,   голова  Волинської облдержадміністрації Володимир Гунчик повідомив наступне: "Переконаний, це не таке велике фінансове навантаження, яке не здатні витримати міські та районні бюджети. 
Ці гроші – насамперед,  допомога сім'ям тих, хто підписав контракт на військову службу".
Крім того, рішення виплачувати контрактникам так звані "підйомні" в розмірі 5 тисяч гривень раніше ухвалили окремі  районні ради Волині. 
Голова облдержадміністрації звертався з проханням підтримати подібну ініціативу в решті міст та районів  Волині.
Відгукнулася на цей заклик і влада  Ковельщини.
Так,  на четвертій  сесії Ковельської районної ради сьомого  скликання були внесені зміни до Програми соціального захисту населення Ковельського району на 2015-2018 роки, де передбачена одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям за контрактом. 
Відповідно до цього внесені зміни і до  районного бюджету. Головному розпоряднику коштів – управлінню соціального захисту населення для цих цілей спрямовано 100 тисяч гривень. 
Одноразова матеріальна допомога особам, які зараховані на військову службу за контрактом, або членам їх сімей (дружина, мати, батько) становитиме 5000 гривень. Відповідні кошти будуть спрямовані і з бюджетів двох об'єднаних територіальних громад.
Тож нещодавно  голова Ковельської  райдержадміністрації Віктор Козак та голова районної ради Андрій Броїло вручили сертифікати на отримання  одноразової матеріальної допомоги в сумі 5 тисяч гривень матерям та дружинам військовослужбовців, які зараховані на військову службу за контрактом. 
Слід сказати про те, що ряди добровольців поповнять семеро вояків із Ковельщини.
Варто зауважити, що "підйомні" гроші добровольцям  із місцевих бюджетів виплачують лише на Волині.
Тож щиро бажаємо нашим військовослужбовцям та їх родинам здоров'я й незламної віри у те, що у нас  із вами все буде добре!
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКУ:  голова Ковельської РДА Віктор Козак та голова райради Андрій Броїло вручають сертифікати.
Фото 
Мирослава ДАНИЛЮКА. 

Останнім часом війська служба за контрактом стає все  популярнішою. Не секрет, що добровольців заохочують багатьма привілеями. Серед цих  "плюсів" – і нещодавнє розпорядження голови ОДА Володимира Гунчика, згідно із яким тим, хто йде на військову службу за контрактом до Збройних Сил України,  із місцевих бюджетів виплачуватимуть 5 тисяч гривень.

Оксана МОРОЗ.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1679
Читати далі
13.05.2016 Мороз Оксана Леонідівна

DSC05631Не згасне свіча пам’яті святої...

На Ковельщині  урочисто відзначили День пам'яті та примирення і 71-у річницю Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

Минулої п'ятниці, 6 травня ц. р., читальному залі Ковельської центральної районної  бібліотеки відбулися урочистості, присвячені Дню пам'яті та примирення і Дню Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
Участь в них взяли керівники районної влади, представники державних установ та організацій, громадських формувань, сільські та селищні голови,  духовенство, молодь.
Вітали на святі і жінок, адже традиційно у другу неділю травня в Україні відзначають День матері.
Скорботною хвилиною мовчання присутні в залі вшанували  пам'ять всіх тих, хто віддав своє життя за рідну землю, захищаючи її від ворога.
Із вітальними словами до ветеранів, усіх присутніх  звернувся голова Ковельської райдержадміністрації, депутат обласної ради  Віктор Козак. 
"Велика шана й вдячність –  нашим сивочолим ветеранам, які мужньо відстоювали світле майбутнє для прийдешніх поколінь. Але, на превеликий жаль, нелегкі часи переживає Україна і нині", – зазначив Віктор Теодосійович.
Віктор Козак також наголосив, що в  "мирному" теперішньому через події на Сході країни Ковельщина втратила 15 військовослужбовців, родини яких представники районної влади  відвідали напередодні. 
Щирі побажання очільник виконавчої гілки влади адресував і матерям, які  в ті далекі часи, і в наш час були і є великою підтримкою для нас.
Із 71-ою річницею Перемоги привітав присутніх голова районної ради Андрій Броїло. Щирі слова подяки Андрій Петрович адресував ветеранам, які  й досі знаходяться "в строю",  активно демонструють свою громадянську позицію – Якову Чулю, Ганні Зеленій та іншим.
За жіноче розуміння, материнську пораду і лагідне слово  Андрій Броїло подякував присутнім в залі матерям. 
Слово також мали благочинний Ковельського міського благочиння УПЦ протоієрей Володимир Ровінський, настоятель Свято-Троїцького храму УПЦ КП с. Уховецька о. Микола Качмар, які закликали присутніх жити з вірою в душі. 
Із вітанням звернувся до залу очевидець тих незабутніх  бурхливих подій, ветеран Другої світової війни, голова Мельницького первинного осередку Ковельської районної організації ветеранів України Володимир Ковальчук.
В ході проведення урочистостей голова Ковельської РДА Віктор Козак і голова районної ради Андрій Броїло нагородили Подяками військових формувань за допомогу  армії Радошинську сільську раду, депутата районної ради Олександра Титомира та волонтера Ларису Калитюк.
Заступник військового комісара Ковельського  об'єднаного  міського військового комісаріату Андрій Середюк, в свою чергу, вручив Подяки очільникам районної влади.
Громадську відзнаку – козацький орден "За службу державі"  з рук помічника народного депутата України Ігоря Гузя  Ігоря Верчука  отримала Галина Коляда.
Прозвучали й музичні дарунки присутнім. Пісні "Мальви" ветеранам й матерям подарували солістка будинку культури с. Облап Анастасія Міщанчук, "Прощай, село" – квартет будинку культури с. Білина, "Я не хочу гратись у війну" – соліст будинку культури села Білина Сашко Шевчук. 
Задушевно звучали музичні номери від учасників  аматорського хору медичних працівників "Берегиня" Ковельського МТМО. Зворушливі поетичні рядки прочитала Олена Місюра. 
Після цього голова Ковельської РДА Віктор Козак і голова районної ради Андрій Броїло разом із учасниками урочистостей  поклали  до підніжжя меморіалу Слави, Стели пам'яті загиблих учасників АТО, Героїв Небесної Сотні  вінки та  квіти.
На завершення заходу фронтовиків пригостили солдатським кулішем.
В читальному залі також було організовано тематичну книжкову виставку, яку бажаючі могли переглянути.
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ:  під час урочистостей  з нагоди Дня пам'яті та примирення і Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні в центральній районній бібліотеці.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Минулої п'ятниці, 6 травня ц. р., читальному залі Ковельської центральної районної  бібліотеки відбулися урочистості, присвячені Дню пам'яті та примирення і Дню Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Оксана МОРОЗ.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1127
Читати далі
22.04.2016 Мороз Оксана Леонідівна

DSC04791Добрий господар рідної землі

Погожий квітневий день на повну силу розкривав свої обійми, бавлячи все навколо весняним Сонечком й легеньким подихом вітру. Лісові анемони вдячно піднімали свої тендітні голівки до неба,  дякували Богу  за життєдайне тепло, яке щедро розливалось по ще зовсім сонній галявині. 
Серед цієї чаруючої душу й погляд природи свою 70-ту весну нещодавно зустрів Володимир Джала із Волошок.
Володимир Лукашович – знаний на Ковельщині, адже більше 40 років присвятив поштовій справі. Сам любить читати пресу, добрий друг та шанувальник нашої міськрайонки.
 Після закінчення Львівського електротехнікуму зв'язку працював монтером, згодом став начальником дільниці в Голобах. 
З часом енергійного та заповзятого спеціаліста призначили у Ковелі начальником Центру поштового зв'язку № 4 Волинської дирекції УДППЗ "Укрпошта". Робота на керівній посаді забирала немало часу, сил та енергії, але втома швидко забувалася, коли після напруженого робочого дня чоловік обіймав кохану дружину Надію та синів  Сашка й Сергійка.
Дружина родом із Горохівського району. За направленням приїхала працювати зоотехніком на Ковельщину. Тут і зустріла свого обранця, створили сім'ю. Теплі стосунки панують в цій сім'ї і нині, з роками вони лиш міцнішають.
З гордістю розповідають батьки про своїх синів, які професійну діяльність пов'язали із лісовою справою. Тішать дідуся й бабусю семеро онуків. Син Олександр із дружиною Оксаною та п'ятьма дітьми мешкають разом із батьками. Тож Володимиру Лукашовичу та Надії Максимівні помічників вистачає.  Хата  ж Сергія –  по-сусідству.
– Два роки тому син подав ідею розводити породистих свиней. Тепер, як бачите, задумане стало реальністю, – розповідає журналістам Володимир Джала. – В господарстві нині утримуємо “в'єтнамців” і “кучерявих” (мангалицю).
– Свині угорської мангалиці – дуже екзотичні для України тварини, – пояснює він. – Поросята народжуються жвавими і сильними, швидко ростуть,  невибагливі до кормів та умов утримання. Переважно травоїдні. Можуть жити на відкритій місцевості.
Дбайливий господар ніколи не буває без діла. Мають в  господарстві коня, корівку, домашню птицю, обробляють землю. А ще Володимир Джала вирощує виноград й вправно виготовляє з нього чудове вино. Також полюбляє куховарити. Каже, особливо в нього вдається "смажанка" із грибів, страви з риби.
– Якщо не будеш працювати, то й не будеш мати, – такими словами завершує нашу зустріч волошківський господар.
Володимир Лукашович та Надія Максимівна дякують Богу за кожен прожитий день, просять, аби Всевишній послав їм і їх рідним здоров'я та сили, а ще хочуть миру й спокою у нашій державі.
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ:  Володимир ДЖАЛА з рідними на своєму обійсті.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Погожий квітневий день на повну силу розкривав свої обійми, бавлячи все навколо весняним Сонечком й легеньким подихом вітру. Лісові анемони вдячно піднімали свої тендітні голівки до неба,  дякували Богу  за життєдайне тепло, яке щедро розливалось по ще зовсім сонній галявині. 

Оксана МОРОЗ.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1035
Читати далі
25.02.2016 Мороз Оксана Леонідівна

родинаЯк голуб з голубкою

Вже 50 років ділять навпіл радощі й печалі, зустрічаючи кожен новий день ковельчани Анатолій та Галина САХАРУКИ.
Секретом свого сімейного щастя чоловік й дружина називають взаєморозуміння, без якого, як кажуть, не може існувати міцний шлюб. А ще говорять, що палке щире почуття закоханості, яке з часом переросло в повагу, не покидає їх і тепер. 
«Мені інколи здається, ніби я заново полюбив, полюбив ще міцніше, ніж тоді, в молодості, коли доля звела мене із моєю Галиною», — каже, не приховуючи своїх справжніх емоцій, Анатолій Микитович. 
В своїй другій половинці, яка гармонійно вже стільки років його доповнює, чоловік вбачає не тільки люблячу дружину та берегиню сімейного вогнища. Вона замінила йому матір (померла, на жаль, коли той був ще малим, а батько віддав хлопця до інтернату).
Тож пан Анатолій, так би мовити, добре «загартований» життям, яке довелось побачити дитині-сироті. Та досить про сумне... 
«Як і в кожній родині, були й в нас всілякі дрібні негаразди та непорозуміння. Та чоловік завжди все вміло згладжував, навіть сварку переводив у жарт», — говорить Галина Євдокимівна нині. 
Із самого початку подружжя було одним цілим, разом переживали те, що го-тувала для них доля. Після одруження довгий час поневірялись по квартирах, знімаючи житло (оскільки власного ще тоді не мали). Тулилися один до одного, душа до душі в тісних кімнатках, до діток, яких невдовзі послав Господь, працювали на швейній фабриці. Та ні на що не нарікали, бо знали, що не все дається одразу. Треба зачекати трохи. 
Не зчулись, як і роки пролетіли, сини-соколи Олег та Віктор повиростали, порозлітались із батьківської домівки. 
Віктор невдовзі почав будувати своє життя в Рівному, Олег жив із сім'єю в Санкт-Петербурзі. Та коли маленькій Галинці (названій на честь бабусі) виповнилось 7 років, дідусь забрав її до Ковеля. До речі, і у Віктора — син Анатолій. 
3 трепетом, щирістю і повагою розповідає про найкращих у світі «других» тата й маму, які дали їй гарну путівку в життя, внучка Галина, яка працює викладачем в медичному коледжі. Нещодавно її супут-ником став коханий Микола. 
«Дідусь та бабуся є для мене взірцем у всьому. Адже вони мене ростили й виховували, вчили бути мудрою, доброзичливою, справедливою», — ділиться в розмові із журналістами вона. 
І в перший клас свою улюбленицю вели Анатолій Микитович та Галина Євдокимівна, і на дитячі ранки в школу постійно ходили, і на випускному вечорі поряд були із нею... Ці миттєвості життя, мудрі настанови старших назавжди залишаться в пам'яті дівчини. 
«Та й поїздки на дачу на дідусевому «Москвичі», на велосипедах не забуду ніколи», — продовжує далі вихованка старших Сахаруків, в яку пан Анатолій і пані Галина вклали всю любов.
Своїх рідних Галина називає справ-жніми «живчиками». Адже, будучи на заслуженому відпочинку, вони не можуть всидіти без діла. Голову сімейства Анатолія Сахарука всі знають як вмілого са-довода-городника. Вже він навіть розсаду на вікні посіяти встиг, тепер люб'язно ділиться хазяйськими рецептами із іншими.  
Для себе черпає корисну й потрібну інформацію із газети «Вісті Ковельщини», з якою вже давно това-ришує, та інших джерел. 
А ще чоловік — гарний кулінар. Особливо вдало в нього виходить приготування м'ясних страв.
Жінка у  вільний час любить щось викроїти, пошити, почастувати господаря (і не тільки) всілякими смаколиками.
«Всі домашні питання вирішуємо обов'язково вдвох, та остаточне слово — за мною», — зауважує Галина Євдокимівна.
Подружжя Сахаруків завжди радо приймає в себе гостей, друзів чи просто знайомих. Гарно відгукуються про «золотих»  ювілярів колишні сусіди по квартирі, заодно сусіди по дачі і куми.                                                                                                        
«Вони для нас, як брат із сестрою», — каже кума Валентина Андріївна.           
Тож, з роси і води Вам, шановні Анатолію Микитовичу та Галино Євдокимівно!
Хай доля барвистим рушником стелиться й надалі, даруючи міцне здоров'я Вам і Вашим рідним, хай щастям та радістю повниться кожен новий день, а в домі панують злагода і добробут!
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКУ: подружжя САХАРУКІВ — Анатолій та Галина 50 років тому.
Фото 
з домашнього архіву.
Вже 50 років ділять навпіл радощі й печалі, зустрічаючи кожен новий день ковельчани Анатолій та Галина САХАРУКИ.
Секретом свого сімейного щастя чоловік й дружина називають взаєморозуміння, без якого, як кажуть, не може існувати міцний шлюб. А ще говорять, що палке щире почуття закоханості, яке з часом переросло в повагу, не покидає їх і тепер. 
Оксана МОРОЗ.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 940
Читати далі
23.02.2016 Мороз Оксана Леонідівна

DSC_1507 І голубом  злетіли вони в небо...

Минулої п'ятниці біля меморіальної стели пам'яті   Героїв Небесної Сотні, що на бульварі Лесі Українки, відбулися мітинг-реквієм та панахида. У ньому взяли участь очільники міської і районної влади, учасники Євромайдану, представники громадськості і духовенства Ковельщини, молодь.
Ковельчани прийшли цього дня сюди із запаленими лампадками  для того, аби висловити шану й повагу тим, хто віддав своє життя під час Революції Гідності.
Вступним словом захід розпочала ведуча Наталія Гончар. "Зима 2014 року змінила нас, змінила наше суспільство", – зазначила вона. 
Прозвучав Державний Гімн України.
Після цього учасники зібрання хвилиною мовчання вшанували світлу пам'ять Героїв Небесної Сотні. 
Жалібно й тривожно звучала траурна пісня "Пливе кача по Тисині".
Поминальну панахиду за усіма загиблими відслужив благочинний Ковельського міського благочиння УПЦ КП протоієрей Анатолій Александрук разом із духовенством.
"Якби не ті перші жертви Майдану, не було б і нашого сьогоднішнього майбутнього", – зауважив згодом о. Анатолій, звертаючись до присутніх.
Священик також наголосив на тому, що ми повинні гордитися нашими патріотами, відданими синами своєї неньки-України. Серед них – і наш земляк Володимир Мовчан, який в ті пекельні дні отримав поранення. Дякувати Богу, тепер він потрохи повертається до життя.
Варто сказати, що напередодні Президент України Петро Порошенко нагородив Героя орденом "За мужність" ІІІ ступеня. 
Завершився захід Державним Гімном України. 
До меморіальної стели пам'яті  Героїв Небесної Сотні  квіти поклали міський голова Олег Кіндер, секретар міськради Віра Федосюк, заступник міського голови Ігор Прокопів, голова райдержадміністрації, депутат обласної ради Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло, представники громадськості.
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: під час мітингу-реквієму та панахиди  в Ковелі.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Минулої п'ятниці біля меморіальної стели пам'яті   Героїв Небесної Сотні, що на бульварі Лесі Українки, відбулися мітинг-реквієм та панахида. У ньому взяли участь очільники міської і районної влади, учасники Євромайдану, представники громадськості і духовенства Ковельщини, молодь.
Ковельчани прийшли цього дня сюди із запаленими лампадками  для того, аби висловити шану й повагу тим, хто віддав своє життя під час Революції Гідності.
Оксана МОРОЗ.

 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 811
Читати далі
11.02.2016 Мороз Оксана Леонідівна

IMG_20160203_124008Воїн із душею хлібороба

Зустріч 
у військкоматі 
І хоч Ігор Васильович не любить надмірної публічності, ми спільними силами вмовили його на (хоч і невеличку, бо поспішав) розповідь. Переді мною в камуфляжній формі  — високий статний військовослужбовець, капітан  Ігор Грицюк,  1971 року народження,  із Гончого Броду. 
Нещодавно за активну участь у розбудові Збройних Сил України наш земляк отримав "Знак пошани" Міністерства оборони України. 
Забігаючи наперед, мушу сказати, що на рідний Волині, в одному із невеличких сіл,  у власності   агронома за спеціальністю  —   чималеньке  фермерське господарство під назвою  "Арго", якому треба давати лад і толк. Це — худоба, техніка, земля та інше. 
Із трьох синів-орлів, які виховали батьки Марта Адамівна та Василь Андрійович,  Ігор найбільше прикипів серцем до землі-годувальниці.
Після здобуття агрономічної науки у Львівському сільськогосподарському інституті працював агрономом в колгоспі,  пройшов стажування у Німеччині. А далі почав вже свою справу, хоч і нелегко спочатку було. Вистояв.
Одним словом, хазяїн на всі руки.  Та й  людям у  селі (і не тільки) щирий за  вдачею Ігор скрізь та у всьому завше допомагав, активно відгукуючись на потреби кожного.
Того дня до  міського  військового об'єднаного комісаріату, аби знятися із обліку,  чоловік прибув із найріднішими для нього людьми — дружиною Тетяною та сином Ярославом, а ще невдовзі мала підійти татусева улюблениця — донька  Юля, яка навчається в Ковельському медичному коледжі.
 
Далеко 
від рідного дому
Попереду — дорога: Луцьк, а далі — Миколаїв, Первомайськ, Маріуполь (до речі,  проїзд за власні кошти). 
"Там на мене після відпустки з нетерпінням чекають хлопці. Не кривлячи душею, повинен сказати: я звик до них, потоваришувався, майже повністю  пристосувався до того життя, яке там. Хоча серце й душа постійно болять за рідних, які тут", — зауважує він.  
"Ігор в "команді" — сьомий. Ми також щиро пишаємося нашими  хлопцями, які доповнюють славну когорту. Серед них — Сергій Гузовський, Віктор Савіцький, Микола Трубій, Олег Сахарук, Василь Прус,  Іван Бас. Є вояки і першого призову — Олег Оніщук, Василь Клімук, Анатолій Москвічов  і Тарас Рудик.  Це — наша гордість", — каже про своїх односельчан очільниця   Дрозднівської громади Ніна Колочун.
Ніна Павлівна про кожного із військовослужбовців говорить, мов про своїх синів, не приховує сліз та хвилювань. Адже її материнське серце розуміє все —  недоспані ночі коханих, рідних, друзів, знайомих,  які щоночі молять Бога про спасіння їх Героїв там, на Сході. 
"Для наших вояків ми декілька разів збирали продукти харчування, випікали хліб (аж 120 запашних буханців, головне — із дому), громада до хорошого почину долучалася і матеріально", —  продовжує далі сільський голова.
Під час розмови наш співбесідник  час від часу жартує. В його очах яскраво жевріє  іскорка доброти та людяності (не дивлячись на те, що довелось побачити й пережити).   Мабуть, недаремно він так притягує до себе оточуючих, натомість  сповна ділиться із ними   позитивною енергетикою, яка завше тримає його в тонусі.
Так склалося, що рік тому Ігор Грицюк був мобілізованим до Збройних Сил України в зону проведення антитерористичної операції. Чоловік нітрохи не вагався, пішов одразу, а не так, як чинить дехто, всіляко намагаючись ухилитися від виконання свого громадянського обов'язку. 
Дружина — ветфельдшер. Роботи  вистачає і вдень, і вночі.  Тож практично всі чоловічі господарські клопоти взяв на себе  сповна  молодий господар  в сім'ї  — син Ярослав,  котрий закінчив Ковельський промислово-економічний коледж Луцького  НТУ. 
"Те, чому вчив батько раніше,  доводиться тепер застосовувати на практиці”,  —   розказує в розмові юнак.
"А я, чим можу (фізично і морально)  допомагаю синові. Підтримую його, даю поради, як вчинити в тій чи іншій ситуації",  — доповнює хазяйка дому.

І хоч Ігор Васильович не любить надмірної публічності, ми спільними силами вмовили його на (хоч і невеличку, бо поспішав) розповідь. Переді мною в камуфляжній формі  — високий статний військовослужбовець, капітан  Ігор Грицюк,  1971 року народження,  із Гончого Броду. 

Оксана  МОРОЗ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 846
Читати далі
11.02.2016 Мороз Оксана Леонідівна

IMG_20160203_123401Воїн із душею хлібороба

Вони вибудовують Українську армію
Ігор Грицюк   нині проходить військову службу у 40-ій артилерійській бригаді  новоствореної військової частини (влітку цього року) під Миколаєвом, у  місті Первомайську. 
До грудня був начальником квартирно-експлуатаційної служби. 
"Ми розбудовуємо нову сучасну армію. За нами, якщо говорити конкретно,  — забезпечення військових усім потрібним  та інші, не менш важливі, покладені на нас,  обов'язки. Сама частина,  полігон "розкидані", люди  розміщені в палатках серед відкритого поля", — починає  розповідати про свою нову патріотичну професію Ігор Грицюк.
Чоловік зазначив, що з ним в бригаді —  хлопець із Любитова, а нещодавно він зустрів ще одного свого земляка-побратима із Ковеля родом, який нині проживає в Кузнецовську.
Матеріально-технічне забезпечення, за словами  нашого співбесідника,  у них на належному рівні —  не голодні, одягнуті. 
Хоч  харчування  й одноманітне,  вояки не нарікають, бо знають, що там, на передовій, знаходяться ті, кому ще набагато  важче.
"Тож ми ще "розкошуємо", — говорить про таких,  як  і він,   "піджаків" (так себе називають).
Чоловік хвалиться добротними берцами,  котрі,  як каже, гарні за якістю, а найголовніше,  що  підошва оснащена противибуховою сіткою.  
"Нам сезонну військову форму, верхню та нижню білизну видають,   шкарпетки на місяць  та інше", — продовжує розповідь.   
“А от дружина (Тетяна ніжно переводить погляд на чоловіка, якого знову доведеться не бачити довгий час) ще й всіляких смаколиків цілу сумку наскладала.  Ото вже порадую своїх хлопців",  —  усміхаючись, веде бесіду далі герой нашої розповіді.
"Важливу роль для нас відіграє волонтерська допомога. Бо що там говорити! Починалося все із того, що не було навіть лопати чи коси.  До слова, доброчинці із Первомайська, за що їм велике "спасибі", надали перший, такий потрібний для нас,    інструмент. 
Отож, гарна справа почалась із маленького. А тепер ми  вже навіть забезпечені комп'ютерами та іншою  оргтехнікою",  —  мовить пан Ігор.
Нехай святиться віра в світле майбуття!
"Ми вистоїмо,  перемога буде за нами!",  — впевнено говорить Ігор Грицюк.
А на закінчення  —  фотосесія.  Ігор підставляє долоні під викарбуваний Державний  Герб України   на воротах військкомату. Він ніби демонструє  приклад того, як разом із побратимами  відстоює і плекає неньку-Україну! 
Не схиб, не зірвись, не впади… Пам'ятай: ми завжди з тобою!
Оксана  МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ:  військовослужбовець Ігор ГРИЦЮК в день свого від'їзду;  разом із сільським головою Ніною КОЛОЧУН, дружиною Тетяною і працівником військкомату; донька Юля.
Фото з домашнього архіву.

(Продовження)

Ігор Грицюк   нині проходить військову службу у 40-ій артилерійській бригаді  новоствореної військової частини (влітку цього року) під Миколаєвом, у  місті Первомайську. До грудня був начальником квартирно-експлуатаційної служби. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 820
Читати далі
04.02.2016 Мороз Оксана Леонідівна

DSC_1073Люди одного селища

Люблинець –  селище, що розташувалось неподалік Ковеля. Щось увібрало воно в себе від  гамірливого міста, а щось – від затишного й спокійного села. 
Його жителі живуть  своїм життям, працюють, творять, беруть цілющу енергію від кожного нового дня, черпаючи сили на майбутнє.
Нещодавно у кількаденну  відпустку сюди прибув Олександр Габриєлян. З нетерпінням на свого коханого чоловіка та люблячого татуся чекали дружина Регіна, сини Левон та Нікіта. До речі, незабаром в цій сім'ї знову буде поповнення. Тож щиро бажаємо, аби новонароджений малюк був завше поруч із своїм батьком!
Варто зазначити, що пан Олександр рік тому добровольцем пішов в зону АТО. Чоловік – командир протитанкового взводу.
"Я, як і багато моїх друзів-воїнів,  впевнені, що перемога буде  за нами!", –   говорить мужній захисник Батьківщини. 
Будучи проїздом в Люблинці, нам випала нагода побувати в гостях у Володимира Шевчука, постійного читача газети. Невдовзі Володимир Пахомович святкуватиме своє 75-річчя (хоча  цього й не скажеш, дивлячись на нього !). 50 років має загального стажу на залізниці, довгий час працював начальником станції Люблинець-Волинський. Разом із дружиною (на жаль, уже покійною) виростили й виховали двох дітей. Тож тепер дідусь тішиться онуками, які є для нього неабиякою втіхою. 
"Люблю гарних дівчат і бджіл. Та бджоли мене зачаровують більше", – жартує наш співрозмовник.
"Я перший  вулик поставив ще у 1962 році. Тепер у мене  ціла пасіка", – каже він.
Про своїх "підопічних" говорить як про людей – із неабиякими трепетом та любов'ю.
У Володимира  Шевчука є  ще одне улюблене хобі – створення штучних декоративних композицій із підручних матеріалів. 
На його клумбі  (чоловік любить вирощувати квіти) "цвітуть", немов справжні, тюльпани, на подвір'ї красується альтанка, накрита очеретом. 
А місцева жителька Людмила Середюк – уміла в'язальниця. Для своїх улюблених онучат жінка в'яже  теплі  костюмчики, чепчики, "черевички" та інше.
"Щоб робота вдавалась, її треба виконувати із любов’ю", – зауважує наша співрозмовниця.
В будинку іншої мешканки цього селища Любові Василюк – як у справжній галереї мистецтв. Майстриня творить неперевершені картини із… тіста. В її творчому доробку  полотен, написаних фарбами,  зовсім небагато. Інтер'єр в домі прикрашають декоративні  вази, глечики, келихи, підсвічники тощо.
До слова, Любов Григорівна ще й   випалює   картини на дереві.   
Якщо говорити про талант жінки, потяг до прекрасного, то вони зародилися ще в дитинстві. 
Любов Василюк працює на залізниці, тож улюбленою справою займається у вільний від роботи час.
"Свої вироби-сувеніри часто дарую знайомим чи рідним", – каже умілиця.
Її чоловік Сергій Володимирович – столяр. Тож родина, так би мовити, талановита в усьому.
Про  незвичне захоплення дружини господар говорить, жартуючи: "Я б уже стільки вареників з'їв, а так все тісто іде на картини".
Що ж, як ви переконалися, любі читачі, у Люблинці  живуть чудові люди, які вміло поєднують працю на виробництві із непересічними захопленнями, змістовно  проводять свій  вільний  час. А гордість селища – мужні захисники держави, якими пишаємося всі ми. 
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: 1 - учасник АТО Олександр ГАБРИЄЛЯН із сім'єю; 2 - майстер  на всі руки Володимир ШЕВЧУК; 3 -  в'язальниця Людмила СЕРЕДЮК; 4 - майстриня Любов ВАСИЛЮК; 5, 6, - картини із тіста  та інші декоративні вироби Любові Григорівни. 
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Люблинець –  селище, що розташувалось неподалік Ковеля. Щось увібрало воно в себе від  гамірливого міста, а щось – від затишного й спокійного села. Його жителі живуть  своїм життям, працюють, творять, беруть цілющу енергію від кожного нового дня, черпаючи сили на майбутнє.

Оксана МОРОЗ.

 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 720
Читати далі