29.08.2017

З 12 серпня внесено зміни до Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування

Наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2017 N 654 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року N 567», який набрав чинності 12 серпня 2017 року (опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр» від 12.08.2017 N 150), внесено зміни до підпункту 1 пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року N 567, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за N 753/30621, а саме моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

«1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється)».

Письмові пояснення та копії документів, зазначені у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платник податку повинен подавати до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв’язку.

 Іван Карасюк, в.о.начальника Ковельської ОДПІ  ГУ ДФС у Волинській області.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 453
23.08.2017
Погода в Ковелі 
24 – 31 серпня

погода Погода в Ковелі  24 – 31 серпня

Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 19оС. Вітер північно-західний сильний.
В ніч на п'ятницю. Ясно.  Температура: 11оС. Вітер південно-західний помірний.
П'ятниця. Мінлива хмарність.  Температура: 27оС. Вітер південно-західний помірний.
В ніч на суботу. Мінлива хмарність. Температура: 18оС. Вітер південно-західний помірний.
Субота. Мінлива хмарність, можливий дощ.  Температура: 25оС. Вітер південно-західний помірно сильний.
В ніч на неділю. Хмарно.  Температура: 19оС. Вітер західний помірно сильний.
Неділя. Мінлива хмарність.  Температура: 22оС. Вітер північно-західний помірний.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 13оС. Вітер східний слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність, можливий дощ.  Температура:  28оС. Вітер південно-східний помірний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 20оС. Вітер західний помірний.
Вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: 19оС. Вітер  північно-західний помірний.
В ніч на середу. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер північно-західний  помірний.
Середа.  Хмарно. Температура: 23оС. Вітер північно-західний  помірний.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 587
23.08.2017

1Син  волинської  землі

Ми нерідко повторюємо слова: "Велике бачиться здалеку", хоч не завжди замислюємося над їх глибоким змістом. І лише після того, як подія віддаляється в часі, як ідуть у Вічність люди, котрі творять історію, ми починаємо розуміти важливість і тих подій, і тих людей, котрих інакше, як особистостями, назвати не можна.

Для багатьох волинян такою особистістю був Вячеслав Федорович Щесюк, якому 24 серпня ц. р., якраз у День Незалежності України, виповнилося б 70 літ. На жаль, невблаганна смерть передчасно вкоротила йому віку, не давши дожити до ювілею.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1333
Читати далі
23.08.2017

чорниці Важко заробляти, легко – витрачати…

Сьогоднішня наша із вами розмова, дорогі читачі, буде досить актуальною. Так, мова цього разу  піде про гроші.  Якщо конкретніше, то про те, як їх заробляти  і правильно та з розумом ними розпоряджатися, знаючи ціну кожної копійки (або ж не знаючи).
Літо, як відомо, гаряча пора  жнив не тільки в прямому, а й в переносному значенні.  Бо саме в цей час можна "нажнивувати" (якщо дуже захотіти) немаленьку суму. Тож чимало з нас вже відклали за цей період  деякі кошти. 
Серед  добре відомих літніх "шабашок" – збирання чорниць,  "тихе полювання" та інші тимчасові підробітки для тих, хто не боїться фізичної праці, спеки,  плазунів, комарів тощо. 
Сьогоднішня наша розповідь – про тих,  хто влітку  працював і відпочивав. 
l
Ковельчанка Ольга цьогоріч  вирішила не байдикувати. Ще наперед запланувала, що буде шукати всілякі шляхи для того, аби поліпшити своє матеріальне становище.  З приходом червня відразу з головою поринула  в робочі клопоти. 
Розпочала "літній бізнес" із збирання полуниці в  сусідньому  районі, де за день роботодавець  обіцяв триста гривень.  Як виявилось згодом, насправді ж виходило дещо менше, що не дуже задовольняло інтереси тимчасової працівниці. 
Спробувавши на смак заробітчанського життя, яке не обіцяло такої плати, як розраховувала, жінка   перейшла   до  чорничної справи, яка була в самому розпалі. 
Ягід цього року було набагато менше, порівняно із минулим.  Ціну за один кілограм  на початку так званої збиральної кампанії  пророкували теж немаленьку. Але не так сталося, як  гадалося. Люди масово ринули в ліси, а за декілька тижнів від чорниць залишилися лише стоптані й  посохлі ягідники.
"За сезон я відклала дві з лишком тисячі гривень. Особисто для мене – це непоганий заробіток. Адже, сидячи просто вдома без роботи,  і того б не мала.  Гроші планую пустити, як-то кажуть,  в хід з користю, адже незабаром син Андрійко піде в дитсадок. 
Тож для того, аби зібрати своє дошкільнятко, і використаю кошти", – поділилася думками  із нами пані  Ольга.
l
Нещодавно, чекаючи на прийом до стоматолога, познайомилася із хлопчиною шкільного віку.  Дещо розговорившись, ось що від нього довідалась.
Він  разом із батьками мешкає в одному із невеличких сіл нашого району.  Змалку навчений роботі, яка його не лякає і тепер.  Максим розповів, що разом із батьком вони – затяті грибники, від яких не сховаються ні боровики, ні підберезники, ані красноголовці.
Та найбільше батько з сином полюбляють збирати лисички, що часто маскуються то в листі, то в моху.  Та вмілим чоловікам завжди вдається відшукати  жовтеньких.
"За грибами йдемо з самого ранечку, повертаємося додому (звичайно, з повними кошиками) – тільки після обіду. До вечора  те, що назбирали, треба встигнути перебрати, аби здати заготівельникам лісової продукції",  –  детально ввів мене в курс справи  юний любитель "тихого полювання".
На закінчення співрозмовник додав, що сам заробив на все потрібне для школи, ще й на кишенькові витрати дещо залишилося в резерві, адже незабаром хлопець має намір поїхати на екскурсію  до Почаївської лаври. 
"В батьків грошей брати не буду, бо маю свої", – гордо додав Максим, який знає, що таке самостійне життя із власне заробленими  коштами. 
l
Гроші заробили, пора б і витратити їх. На що? На відпочинок, який, як відомо, витягне (чи вже витяг) немало  із наших  кишень. Та коли ж відпочивати, як не влітку? Звичайно,  якщо не тільки  гарна погода  це дозволяє, а й гроші... Бо, за  невтішною статистикою, належно відпочити дозволяє собі лише менше половини українців. 
А іншим, на жаль, залишається лишень слухати приємні розповіді про  незабутні відпустки колег по роботі, родичів, друзів чи просто знайомих.
Ті, кому не вдалося за рік назбирати грошенят на  омріяну відпустку, не були занадто вибагливими.  Їм до вподоби було позасмагати на березі озера Пісочного, що в Старовижівському районі,  де є  чимало туристичних баз відпочинку.  Ціна за кімнату (на добу) стартує тут в основному  від 55-60 гривень. 
Так, для відпочиваючих старшого віку умови практично  непотрібні. Адже поруч  – мальовниче водне плесо, де можна наловити риби на юшку,  ліс, де можна назбирати всіляких  корисних ягід  і трав  на зиму.  
А ще, що найголовніше, довкола – чисте  цілюще повітря  із терпким  ароматом хвої.  Здається, що  ще треба для гармонії та душевного спокою?!
Ті, хто приїжджають сюди з дітьми, обирають комфортабельні будиночки. За це потрібно буде викласти в середньому до сотні.
Для охочих більш тихого, спокійного відпочинку підійде озеро в Соловичах, що зовсім недалеко від Ковеля.  Тут останнім часом "наросло" чимало нових  невеличких  будиночків, які влітку винаймають  приїжджі із неабияким задоволенням.   
Знайомі цього літа теж здавали тут свою  "дачу". За їх словами, від охочих гарно відпочити не було відбою.  Можливо,  й тому, що ціна  в них була дещо нижча, ніж в інших.
За кімнату треба викласти трохи більше, аніж на Пісочному. Та   переваги тут свої є:  проживання скрізь  з  комфортом,  довкола менше гамірного життя.
Світязь та море – то взагалі болюча тема. Вже давно всім відомо, за  такі гроші, які просять  там, вигідніше і краще поїхати за кордон.  Так, в урочищі "Гряда"  (Шацький район) проживання  вартує щонайменше 250 гривень. А далі  пішло-поїхало… 
Днями по телефону розмовляла  із одногрупницею.  Дещо раніше перед цим вона з чоловіком і маленькою доньою повернулися з Туреччини, де відпочивали по "гарячій путівці".
"Анітрохи не жалкуємо.  Це не зрівняєш, звичайно, ні з морем, ні з Шацькими озерами,  де гроші просять чималі, а сам відпочинок – не на  найвищому рівні", –  зазначила вона.
Що ж, скажу лиш одне:  заздалегідь думаймо, де будемо брати  чи заробляти гроші на  майбутню відпустку, бо саме від цього залежить те,  як  будемо  відпочивати!
Орися ФІЛІПЧУК.
Сьогоднішня наша із вами розмова, дорогі читачі, буде досить актуальною. Так, мова цього разу  піде про гроші.  Якщо конкретніше, то про те, як їх заробляти  і правильно та з розумом ними розпоряджатися, знаючи ціну кожної копійки (або ж не знаючи).
Літо, як відомо, гаряча пора  жнив не тільки в прямому, а й в переносному значенні.  Бо саме в цей час можна "нажнивувати" (якщо дуже захотіти) немаленьку суму. Тож чимало з нас вже відклали за цей період  деякі кошти. 
Серед  добре відомих літніх "шабашок" – збирання чорниць,  "тихе полювання" та інші тимчасові підробітки для тих, хто не боїться фізичної праці, спеки,  плазунів, комарів тощо. 
Сьогоднішня наша розповідь – про тих,  хто влітку  працював і відпочивав. 
ххх
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 536
Читати далі
23.08.2017

 майно При продажу нерухомого майна податкові зобов’язання з ПДВ у продавця виникають на дату події, що сталася раніше

У продавця при продажу нерухомого майна податкові зобов’язання з ПДВ виникають на дату події, що сталася раніше, а саме, або на дату зарахування коштів від покупця, або на дату складення документа, що засвідчує факт переходу права власності на таку нерухомість.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Іван Карасюк, в.о.начальника Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області.                                    

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 449
23.08.2017

групаЦінуймо кожну хвилину

Нещодавно в Ковельському медичному коледжі з нагоди 50-річного ювілею зібрались студенти 13-го випуску фельдшерів 1967 року та їх викладачі. Особливий наш курс тим, що це вже п’ята зустріч. Ми і в радості, і в горі підтримуємо тих, хто потребує допомоги. Особливо активна в цьому питанні бабуся чотирьох онуків і п’яти правнуків Галина Луцюк (Вавриш), одна з організаторів зустрічі.
Зустрівшись разом, ми надали допомогу двом нашим однокурсникам. Найвагоміший вклад зробила Раїса Шаховал, наша колишня староста, яка прибула на зустріч із Запоріжжя, де ще й нині працює в реанімаційному відділенні лікарні. Не відстала від неї Марія Ковальчук (Лук’янчук) у матеріальній допомозі, доброті, активності. Багато зусиль вона доклала для накриття святкового столу. Ніна Маслова надала матеріальну допомогу, як і всі учасники зустрічі. Вдячні ми активним організаторам зустрічі С. Ярличенко, Н. Підмоклій, Л. Ігнатенко (Кохан), Н. Лихобицькій (Ступачук), Г. Дацюк (Трохимук), М. Ковальчук, О. Ніколаєвій.
Низький уклін педагогу – організатору коледжу Інні Василівні Третяк за вміло складену програму свята і музичний супровід. Усі захоплено переглядали презентацію фотографій юності і попередніх зустрічей. Щиро вдячні студентам коледжу за душевні пісні, а особливо – за пісню про маму.
На зустріч завітав з Петербурга колишній викладач, добра і чуйна людина О. Л. Корнієвський. Залишились задоволеними викладачі В. П. Попічко, Я. М. Куждій, Л. З. Кролюк. Яскравою була промова заступника директора коледжу з навчальної частини С. О. Вознюка, яка супроводжувалася мультимедійним супроводом. Була можливість порівняти колишню матеріальну базу і умови в яких навчаються сьогоднішні студенти. Захоплює оснащення лабораторій, навчальних кабінетів, спортивного та актового залів, бібліотеки та й самої території закладу. Всюди чистота і порядок.
Вражає викладацький склад: двоє кандидатів медичних наук, викладачі з вищою і першою категоріями. Наявні найкращі умови для навчання сучасних студентів. З нагоди зустрічі привітали і колишнього директора Г. С. Макарчука, якому виповнилося 90 років.
Не забули ми однокурсників і викладачів, які пішли у Вічність, пом’янули добрим словом і хвилиною мовчання. Із 43 колишніх студентів залишилося 33. Тому цінуймо кожну хвилину нашого життя, творімо добро.
Ніна МИРОНЮК (Додарук).
l
Щира вдячність
Роки пролетіли журавлиним клином. Забрали і молодість, і зрілість. А усе ніби вчора відбувалося. Теплі спогади наповнюють душу. Все швидко промайнуло. І я залишилася, як кажуть, сам на сам зі своєю  хворобою. Як важко на душі, якщо ти прикутий до ліжка!
Душею я з усіма, а тілом – нікуди. Дякую, мої дорогі друзі, за Ваше чуйне ставлення до мене. Не забувайте мене. Стараюся триматись, але інколи струни рвуться. Дякую Богу, що Ви мене на забуваєте, що Ви у мене є, мої дорогі одногрупники і викладачі!
З повагою –
Анна БАРЧУК.
НА ЗНІМКУ: учасники зустрічі.
Фото з архіву автора.
Нещодавно в Ковельському медичному коледжі з нагоди 50-річного ювілею зібрались студенти 13-го випуску фельдшерів 1967 року та їх викладачі. Особливий наш курс тим, що це вже п’ята зустріч. Ми і в радості, і в горі підтримуємо тих, хто потребує допомоги. Особливо активна в цьому питанні бабуся чотирьох онуків і п’яти правнуків Галина Луцюк (Вавриш), одна з організаторів зустрічі.
Зустрівшись разом, ми надали допомогу двом нашим однокурсникам. Найвагоміший вклад зробила Раїса Шаховал, наша колишня староста, яка прибула на зустріч із Запоріжжя, де ще й нині працює в реанімаційному відділенні лікарні. Не відстала від неї Марія Ковальчук (Лук’янчук) у матеріальній допомозі, доброті, активності. Багато зусиль вона доклала для накриття святкового столу. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 505
Читати далі
23.08.2017 Семенюк Анатолій Володимирович

незалежністьКонтрасти  Незалежності

"Непохитно надіюсь на Господа".
(Псалом 39-1).
Історична місія часу – кінець 80-х та початок 90-х років ХХ століття. Вітер свободи зірвався над великою імперією. Він шматував червоний від людської крові комуно-репресивний прапор. Натомість замайорів  романтичний, з юнацьким запалом синьо-жовтий стяг.
Цей вітер розвіяв страхи перед грізним монстром НКВС-КДБ. Запеклі більшовицькі ортодокси заховалися "в окопи". Керівників старого режиму, з ознаками казнокрадства, активісти Руху ставили на щит критики, ганьби і кримінальної відповідальності.
Вітер все дужчав і дужчав. Він зривав символ комуно-атеїстичної ідеології і змінював їх  на національні українські та духовні християнські. Розкривав дах державної  неефективної бюрократичної системи, оголюючи її  недоліки. Розвіював комуністичні гасла з проросійським відтінком і сміливо вносив в маси нові революційні: "Геть від Москви!", "Слава Україні!" тощо.
Народним многоголосим  залунало колись заборонене: "Ще не вмерла України" та оптимістичне: "А ми тую червону калину підіймемо, а ми нашу, славну Україну, гей, гей розвеселимо". Ейфорія  мрій потоками свіжого духу летіла над Україною та цілим світом.
Хто ті сміливці – першопрохідці, що кинули виклик грізному хижому імперському звіру? З пам'яті виринають імена і прізвища тих, хто на Ковельщині запалив смолоскип на шляху Свободи і Незалежності.  Багато з них із  засвітів спостерігають за нами. Це – Адам Поляк, Ігор Лучко, Віктор Стрижеус, Марія Хотинська, Микола Олексюк, Віктор Семенюк, Олександр Козак, отець Петро Левочко, Георгій Остапюк, Пилип Турчин та багато інших. Вічна їм слава!
Це була жорстока боротьба, пов'язана з ризиком потрапити на сибірський лісоповал, втратити кар'єрні можливості і стати "білою вороною" в суспільстві.
Тимчасово затаїлись  сторожові комунізму. Надіялись на перемогу ГКЧП і відновлення СРСР. Та колесо історії назад не повернеш і не зупиниш.
В Ковелі вирував національно-демократичний рух на всіх напрямках боротьби за Незалежність. Демократична депутатська меншість, підтримана більшістю населення міста, перемогла прокомуністичну більшість. В результаті одними з перших на Волині були прийняті рішення про український національний прапор, Гімн, Герб та інші важливі питання державотворення.
Ейфорія боротьби підносила Рух на крилах. Тріпотіли маленькі синьо-жовті прапорці, наповнені енергією свободи, на автівках. Простягся живий ланцюг від Львова до Києва, де теж були ковельчани.
Та не зникло зло у тих, хто не любив Україну або втратив посади. На одній із сесій депутати голосували за дозвіл на провадження кримінальної справи на депутата, який був затриманий міліцією за дрібну крадіжку. Через кілька років він свою образу висловив  зверхньо і цинічно: мовляв, дивіться, скільки померло тих, хто голосував "за". На всіх чекає кара.
"Не суди, і судим не будеш. Хто проклинає, той сам себе карає", – сказав тоді я.
Таких ображених було немало. Вони готові були до помсти. Ніхто не помічав, що саме від них передавалася "естафета" у наш сучасний світ із таких негативів, як нахабна корупція, казнокрадство, бандитизм та зневага до власного народу. 
Злегковажили Незалежність! Не зчулися, як був  втрачений Крим, як була розпочата операція "Новоросія", як розпочалася війна на Сході України. Країна впала у бідність, хаос і зневіру.
l
Відомий правозахисник Семен Глузман, який за своє вільнодумство 10 років відсидів у психлікарні та  концтаборах, на запитання журналіста, чи повторив би він свій шлях, знаючи яким буде сьогодення, відповів: "Ні... Мабуть, ні".
Такі думки непоодинокі, і вони  народжуються на хиткій основі нерозуміння того, чому так відбувається. Багато хто Незалежну Україну звинувачує у своїй бідності, нестабільності, зрештою, у всіх негараздах власного життя.
– Стоп! – вигукую я тим, хто так думає. – Маємо зрозуміти, що існує підміна понять. З висоти філософського бачення Україна – це символ, святість. Україна – це я, ми, квітуча земля, повітря, вода, багатющі надра. Україна – це земля обітована. І хочеться чи ні, ці речі не паплюжать і не зневажають.
Інша справа – олігархічна влада, система управління державою і низький рівень свідомості й принциповості членів суспільства створюють дисбаланс у розподілі прибутків від наявних багатств країни і породжують неналежні, на рівні приматів, умови виживання.
Крім ейфорії мрій (часто віртуальних) та звинувачень: "А ви бачите…", крім вірусу байдужості, існує Віра та її носії. Впевнений, що Левко Лук'яненко, після знущань кадебістів і судівської сваволі, скаже: "Якби мені запропонували знову пройти цей шлях, я його пройшов би".
У рідному Ковелі є когорта патріотів-активістів, тих, хто творив героїку дев'яностих. Вони не "пускають сльозу" за втраченими ілюзіями, а своїм голосом, духом утверджують здобуту Незалежність, борються проти негативних проявів сьогодення, які, немов бур'яни, проростають на нашому вільному полі.
Це – Володимир Осіюк, Яків Лавренко, Геннадій Сарапін, Юрій Музичук, Микола Волянюк, Богдан Бачук, Алла Полякова, Валентина та Григорій Олійники, Оксана Мулярчук та інші.
На зміну старшим, мудрим стають у стрій нові покоління з сучасним баченням нової України в Європейській сім'ї єдиній.
l
Опонент дорікне: "Україна в руїні і продовжує занепадати, просвітку цьому не видно".
Вірю, що навернемось  до істин загальнолюдських. Святе письмо наставляє: "Спіши творити добро". І хай там олігархи ще якийсь час потопчуться по Україні. Нехай байдужі не бачать світла. Нехай песимісти пророкують кінець світу, завжди будуть ті воїни Світла, які серцем чують слово "любов" від Пресвятої Богородиці і Господа нашого Ісуса Христа. Саме вони на цій руїні засіють квіти Відродження.
Так, сьогодні Росія хижими пазурами двоголового орла роздирає тіло молодої держави. Європа – наша надія, мов невірний Хома, хоче торкнутися наших ран, щоб пересвідчитися, що ми живі.
Попри все, ми живі, сильні і незалежні. Нашу Незалежність на своїх плечах несуть воїни АТО. Нашу Незалежність формують нові патріоти. Ми не змінюємо свій вибір – Україна, як і матір, одна-єдина. Тут наші смуток, горе, радість і надія. Це наше свято!
Хто вірить, ставайте у єдиний стрій!
Свіжий, життєдайний і животворний вітер летить над просторами землі обітованої під назвою Україна. Це вітер очищення. Вітрильник надій із напнутими парусами борозднить широкий океан – він знайде щастя. Все в нас буде добре!
…Злетів птах Незалежності над рідною країною. Хвилюються в неспокої ліси, степи й моря. Бо ж не усе в нас склалося, не завжди йдемо правильною стежиною. Спаси, направ, Ісусе! Не згасни, мрії вічної зоря!
Бо ж Незалежність наша – 
то соловей співучий,
І пісня, й мова, й доля, 
і синьо-жовтий стяг. 
Вона – в душі і серці, в часи щасливі
 й злючі,
 Вона вінком заплетена з поразок
 і звитяг.
Б'є джерело історії, не мулиться
 криниця.
Одвіку і донині – свята батьківська 
земля.
У кого віра в серці і дух міцний, 
як криця,
До того із піднебесся тисячолітня
 Україна промовля:
"Шикуйся в новий стрій, оголюй
 шаблю праведну.
Гуркочуть громовиці, летить 
крізь бурі птах.
Стихія боротьби змете потворні
 лиця,
І засіяє в славі мого народу шлях".
Ідуть в похід за волю твої вірні сини,
Співають величальну тополі 
й ясени!
Анатолій СЕМЕНЮК.
"Непохитно надіюсь на Господа".
(Псалом 39-1).
Історична місія часу – кінець 80-х та початок 90-х років ХХ століття. Вітер свободи зірвався над великою імперією. Він шматував червоний від людської крові комуно-репресивний прапор. Натомість замайорів  романтичний, з юнацьким запалом синьо-жовтий стяг.
Цей вітер розвіяв страхи перед грізним монстром НКВС-КДБ. Запеклі більшовицькі ортодокси заховалися "в окопи". Керівників старого режиму, з ознаками казнокрадства, активісти Руху ставили на щит критики, ганьби і кримінальної відповідальності.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 644
Читати далі
23.08.2017

DSC08833Захищати Україну – наш священний обов’язок

Мужність і відвагу продемонстрували під час бойових дій в зоні АТО воїни, яких ви бачите на знімку. Це – старший лейтенант батальйону «Волинь» Роман Цалай, майор 72-ї бригади з відділу бойової підготовки Олександр  Конько, сержант батальйону «Волинь» Леонід Хвещук, десантник 51-ї бригади Володимир Тчак. Всі вони відзначені державними нагородами.
Днями хлопці прийшли на меморіал Слави, де встановлено стелу із фотосвітлинами бойових побратимів, котрі віддали свої молоді життя за Україну, її народ. Вони низько схилили свої голови перед світлою пам’яттю героїв-земляків.
Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.
Мужність і відвагу продемонстрували під час бойових дій в зоні АТО воїни, яких ви бачите на знімку. Це – старший лейтенант батальйону «Волинь» Роман Цалай, майор 72-ї бригади з відділу бойової підготовки Олександр  Конько, сержант батальйону «Волинь» Леонід Хвещук, десантник 51-ї бригади Володимир Тчак. Всі вони відзначені державними нагородами.
Днями хлопці прийшли на меморіал Слави, де встановлено стелу із фотосвітлинами бойових побратимів, котрі віддали свої молоді життя за Україну, її народ. Вони низько схилили свої голови перед світлою пам’яттю героїв-земляків.
Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.
Три з половиною роки тому Росія розпочала неоголошену війну проти України. Вона триває на Сході й нині. Війна зобов’язала  багатьох українських чоловіків стати на захист Незалежності молодої держави зі зброєю в руках.
Сьогодні, напередодні 26-ї річниці Незалежності України, наша розмова – із Сергієм Гладуном, підполковником, військовим комісаром Ковельського ОМВК.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 550
Читати далі
23.08.2017

d702a35d-332a-463c-b547-021ceddb93af_w987_r1_sБлазні на побігеньках

Як багатьом із нас відомо, у давнину європейські монархи завжди тримали при дворі блазнів. Вони виконували роль таких собі напівбожевільних – напівдурнуватих осіб, які смішили в потрібний момент короля або королеву, розігрували сатирично-гумористичні сценки, які подобалися і власть імущим, і їх підлеглим.
А ще блазням дозволялося час від часу сказати щось колюче на адресу своїх господарів, висловити «крамольну» думку про ситуацію в державі. Така собі дозована свобода слова, рамки якої переступати не дозволялося нікому, в тому числі й придворним паяцам.
В історії Росії було чимало блазнів із досить гучними іменами. Але так склалася їх доля, що придворна кар’єра багатьох із них була трагічною: то передчасна смерть, то важка хвороба, то вимушена еміграція…
Коли подумати над запитанням: «Для чого потрібні блазні?»,  то неодмінно приходиш до висновку – на фоні юродивих імпозантніше виглядають різного роду королі,  царі й імператори, не так яскраво видно їх інтелектуальну убогість, що найбільше й потрібно широким народним масам. Ті маси повинні переконатися: їх правитель – найгеніальніший, наймудріший, найгарніший.
Цю нехитру житейську мудрість з юних років усвідомив вихованець КДБ Владімір Путін. Коли він носив службовий портфель за мером Петербурга Анатолієм Собчаком, в якого був на побігеньках, то вже тоді зрозумів: це не його рівень. Він повинен досягти більшого, щоб на побігеньках у нього були вже інші. 
Мрія Путіна почала здійснюватися з того часу, коли Борису Єльцину нав’язали думку з подачі різного роду березовських про те, що кращого правонаступника на «царському» троні, окрім Путіна, нема і не може бути. Зайнявши омріяну посаду, Владімір Владімірович і сам в це повірив. І не лише повірив, а й став оточувати себе людьми, котрих інакше, як блазнями, не назвеш.
Серед них під номером один, звичайно, значиться Дмітрій Медведєв. Треба було неабиякого хисту і кадебістсько-чекістського вишколу, щоб підібрати прем’єр-міністром чоловічка, який навіть зростом не перевищував би господаря всія Русі. Він слухняно виконував і виконує усі забаганки шефа, не злякавшись навіть посади  зіц-президента, аби  лише догодити Путіну. Про його організаторські здібності судити не будемо, бо не знаємо. 
Знаємо інше: «Дімон», як його називають в народі, прославився тим, що може заснути під час важливих нарад, одягти спіднє, яке просвічує крізь прозорий верхній одяг, взути туфлі на високих каблуках, щоб виглядати вищим, аніж він є. І найголовніше – Медведєв, не маючи власної позиції, всіляко сприяє і підтримує розвиток корупції в Росії, не соромлячись за прикладом вождя ані критики в ЗМІ, ані осуду зарубіжних політиків. Такий собі «блазень» на усі путінські часи.
Цікаво, що вміють успішно блазнювати і депутати держдуми, які підібрані за принципом особистої відданості президенту. Вони одностайно голосують за найбезглуздіші законопроекти, які їм підсовують, вміють лизати начальство так, як напевно, ще лизали їх попередники у сталінські або брежнєвські часи. Недарма ж бо нещодавно спікер парламенту Володін запопадливо  вигукнув: «Не буде Путіна – не буде Росії!». Припустимо, що Росія, може, й буде – не буде їх, блюдолизів  і демагогів, яких володар Кремля веде туди, куди й сам не знає.
Керівники депутатських фракцій у держдумі – яскраве уособлення теорії і практики блазнювання. Кого  не візьми – всі, як на підбір, «патріоти», «переконані державники», українофоби і  людиноненависники. Вони нагадують зловісні примари учорашнього дня,  та от біда: живуть і процвітають у дні сьогоднішньому. Чи не найяскравіший тут тип – біснуватий  Владімір Вольфович Жіріновський, він же «Жірік», він же просто Ж., як його іноді зневажливо називають.
Незважаючи на яскраво виражену словесну шизофренію, яку Ж. постійно демонструє в телепередачах, його підтримують виборці, йому довіряє влада, яку він іноді легенько  критикує, тримаючи в кишені дулю.  Ж. потрібен Путіну в якості транслятора думок та ідей, котрі він сам не завжди зважиться висловлювати. А Ж. все можна: і Київ бомбити, і Париж із Лондоном завоювати, і чоботи в Індійському океані помити. Щоправда, у випадку з Трампом, за перемогу якого пив із членами фракції ЛДПР шампанське, потрапив, м’яко кажучи, пальцем у небо.
Інший, можливо, завстидався б, бо Трамп таки не «російський», але Ж. і надалі – бажаний гість на усіх ток-шоу російських телеканалів, де верзе такі нісенітниці, які в голову нормальний людині ніколи не прийдуть. Як заведено, для нього найголовніші вороги – Україна, США, Європа.
За своїм розумовим розвитком недалеко від Ж. відійшов міністр закордонних справ Лавров. Він нещодавно назвав «нацистською» владу в Україні, яку, до речі, на цілком законних підставах обрав український народ. Саме цьому  пану належать фрази, які в цивілізованому світі не прийнято вимовляти. 
Але що Лаврову цивілізований світ, коли він сам разом  із шефом – вище цього світу? Його можна зрозуміти, бо поки в руках – ядерна зброя,  можна собі дозволити всілякі фанаберії, котрі ніколи не дозволять міністри закордонних справ інших держав, які знають ціну війни  і миру.
Найстрашніше, що до лав блазнів активно долучилися і представники так званої російської інтелігенції. Тут пальму першості, як на мене, утримують Нікіта Міхалков і свіжоспечений депутат Держдуми пані Поклонська. Якщо Міхалков – це зубр політичного пристосовництва, син відомого поета-гімнотворця, який був автором слів і гімну СРСР, і декілька разів – гімну Росії, то депутатка, екс-прокурор Криму часів України є своєрідним блазнем-початківцем. Але обох об’єднує відданість ідеї «руського міра», ненависть до національно-демократичних рухів в республіках колишнього «союзу непорушного».  І, звичайно ж, незалежної України. А ще – нездоровий нахил до монархізму і, цілком очевидно, відновлення його в країні. 
Нікіта Міхалков робить це за допомогою своїх реакційних телепрограм під промовистою назвою «Бісогон», а пані Поклонська – в демаршах  проти свободи слова і віросповідання. При цьому і один, і друга категорично не згідні з критикою самодержавства, особливо канонізованого російською церквою Миколи ІІ, яка буцім-то підриває єдність народу, сіє  релігійну ворожнечу і паплюжить православну віру.
Справді знущанням над тверезим глуздом можна вважати участь Поклонської у щорічних парадах 9 травня в складі «Безсмертного полку» з портретом… Миколи ІІ на грудях, або її «війну» з відомим кінорежисером Олексієм Учителем за те, що він створив фільм «Матильда» (про кохання імператора і балерини). При тому і Міхалков, і депутатка чомусь не звертають уваги на те, що на Красній площі у Москві в мавзолеї до цих пір зберігають і оберігають забальзамований труп Владіміра Ульянова-Лєніна, фактичного організатора розстрілу царської сім’ї, натхненника масового червоного терору на теренах імперії. Воістину: права рука не знає, що робить ліва. А, можливо, й знає, бо так угодно Владіміру Путіну.
Перелік сучасних московських блазнів, про яких постійно сповіщають соціальні мережі, можна продовжувати до безкінечності. Адже в білокам’яній що не тип, то персонаж трагікомедії: байкер «Хірург» і його «Нічні вовки», спікер МЗС  Захарова, співак-мафіозі  Кобзон, музикант Ралдугін, який володіє мільйонами, «політологи» Кургінян, Проханов, Шевченко, міністр оборони  Шойгу, ціла плеяда придворних журналістів, письменників, акторів і співаків, за якими давно плаче лава підсудних у Гаазі. Звичайно, на їх фоні Владімір Путін виглядає вигідніше (чого й добивається), але те «вигідніше» – досить умовне.  Вірять в образ розумного, інтелігентного і далекозорого володаря всія Русі  далеко й далеко не всі, особливо за кордоном. Це якраз той випадок, коли блазні не тільки не сприяють утвердженню авторитету свого шефа, а швидше – навпаки.
Бо ж недаремно мовлять: «Скажи, хто твої друзі, і я скажу, хто ти».
Думаю, ці слова коментарів не потребують.
Ярема ГОЯН.
Як багатьом із нас відомо, у давнину європейські монархи завжди тримали при дворі блазнів. Вони виконували роль таких собі напівбожевільних – напівдурнуватих осіб, які смішили в потрібний момент короля або королеву, розігрували сатирично-гумористичні сценки, які подобалися і власть імущим, і їх підлеглим.
А ще блазням дозволялося час від часу сказати щось колюче на адресу своїх господарів, висловити «крамольну» думку про ситуацію в державі. Така собі дозована свобода слова, рамки якої переступати не дозволялося нікому, в тому числі й придворним паяцам.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 574
Читати далі
23.08.2017

DSC08810"Верес": з поглядом у перспективу
На запитання читачів газети відповідає заступник директора 
ТзОВ "К.П. "Верес" з комунального господарства Олександр БАЛАК

– Телефонує до Вас мешканець міста Ковеля з вул. Олени Пчілки, 29 Маслюк Валерій Васильович. Хочу подякувати за гарну організацію роботи сантехніків, прибиральниці. Раніше про таке можна було лише мріяти. Щире "спасибі" і Вам, і усьому колективу підприємства!

Але є одне невирішене питання. Через неякісну відмостку дощова вода потрапляє в підвал, у результаті чого підмиває фундамент. Прошу допомогти.

– Ми цю проблему знаємо і постараємося її вирішити. А, взагалі, нині багато робимо для благоустрою подвір'я будинку по вул. Олени Пчілки, 29. Так що попереду – ще багато справ.

На запитання читачів газети відповідає заступник директора 
ТзОВ "К.П. "Верес" з комунального господарства Олександр БАЛАК
Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 648
Читати далі
12