Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 5 березня 2026 року №10 (13019)

Повідомлення в номер / Дай серцю волю – заведе в неволю

30.11.2023
Народна мудрість ще з часів драматурга Марка Кропивницького гласить: «Дай серцю волю — заведе в  неволю». Людина не повинна давати собі розгнузданої волі, не йти напролом, а включати голову, щоб не наробити непоправних помилок. Щоб не спіткнутися і не впасти. Таке випробування не оминуло і тих людей, про яких я буду писати.
Марина так любила Лук’яна... Жили вони на сусідніх хуторах. З дитинства росли разом. “Час рікою пливе”, — так співається в пісні. Юність постукала в серця. Полюбили вони одне одного. Мріяли бути разом. Створити сім’ю. Але не судилося. Свою одиначку-дочку Марину заможний її батько вирішив віддати за іншого. Петро  — хазяйський син, твердо, як кажуть, стоїть на ногах. Грошей у нього нелічено. Поля у нього неміряно. Куди не кинь шапку — то все Петрове поле. І на вроду хлопець — ого-го! Голубоокий брюнет. Красивий, як Аполлон. Засміється — не відведеш погляду. Смуглявий. Ставний. Працьовитий.
— Отакого мені треба зятя, — думав Іван. — За нього віддам свою Марину.
Посватались. Дівчина боялася очі підняти на свого майбутнього чоловіка. Боялася його дикої краси, тремтіла від дотику його руки. А десь далеко, у глибині душі, таїла свою любов жагучу до Лук’яна, який мучився так сильно, коли дізнався, що його кохану дівчину віддають за іншого. У тому далекому закутку душі, де жила її таємна любов, вона берегла свою дівочу таємницю. А тепер? Як жити? Як бути далі? Що робити? Хто ж у цьому винен?
Весілля гуляли на хуторі Точище. На довгій лаві під хатою сидять музики. Скрипка, цимбали, сопілка, бубон, гармошка. На весільному столі риба,   баранина, свинина, мед, пироги з пшоном, бобом, із сиром. Слив’янка,   сивуха. І напечений господинею гречаний. 
Молода у весільній білій сукні з вельоном, що спадає, поки коси,  до пояса. Молодий у новому френчі, штанах ґаліфе і в скрипучих шкіряних чоботях. У Марини теж чобітки. Тільки біленькі. А вельон прикрашений шпараґусовим віночком. 
Дівчина змирилася з батьковим велінням. Тато знають, – як краще. Слово батьківське — закон. Так завжди було в старовину. Тому Марина відкидала думки про Лук’яна, бо знала, що тепер вона не його, а Петрова доля.
Пов’язали рушниками вони ту долю. Не розв’яжеш. Повінчалися. Навіки… Так народилася нова сім’я. Добре. Ой, як же добре жити на хуторі! Дихай на повні груди. А щойно скошена соковита трава так солодко пахне, аж памороки забиває. Вдихни... Відчуваєш, як пахне та косовиця, що хочеться припасти до землі і дихати не надихатися цим не повітрям, ні, — озоном. І небо — чисте, світле і глибоке. Ніжне, як перший непорочний поцілунок. Ти забув його, той поцілунок, мій читачу? Звичайно, ні. Всі його пам’ятають, леліють і бережуть у душі, як святиню.
Марина — жінка хоч куди. Заміжжя додало їй ще бі­льшої краси. Висока, рівна, як струна. Постава — незалежна, плечі відведені назад. Груди пишні; під блузою­ з багатьма ґудзичками вони дихали вільно, як хвилі у морі в тиху погоду. На голові у неї перкальова хустина, але тугі, сплетені разом, дві коси виглядають з-під неї і спадають на шовкове тіло, на плечі. Очі у жінки терно­ві, погляд глибокий — темніший темної ночі. А усміх — як голос співучого соловейка. Який же Бог щедрий на красу людини! Великі, неосяжні справи твої, Господи!
х  х  х
Жили молоді, поживали і добра наживали... Ой, скоро та казка мовиться, та не скоро діло робиться...
Переїхали молодята у село із хутора. (Всі тоді переселялися). Поставив Петро добру хату з дубових брусів. Хазяйнують, як можуть. Але вже без розмаху. Село є село. Не таке роздолля, як на хуторі. Старою Вижівкою називають те село, де народили вони на світ двох діток: дочку і сина.
А Лук’ян довго ще шкодував за Мариною. Років із десять ще був сам. Не одружувався. Боліла душа...
Одного разу зустрілися випадково.
Літнім поранком йшла вона вже з поля вузькою стежиною. Ноги її вмивала дрібна цілюща роса. Житні колоски впереміш із квітами блавату голубили босі її ноги. У плетеній кошілці за спиною несла нехитрий свій пожиток. А в руці — хустина.
Раптом — де не візьмись — Лук’ян. Як із-під землі виріс.
Аж стрепенулась:
— Ти?
Мороз миттєво пробіг за спиною.
— Я...
Тихо. І раптом — рвучкий, палкий порив. І обійми.
— Не бійся... Ти живеш у мені. Не можу ні на кого з дівчат і подивитися. Одна-єдина. Люблю, ох, як я тебе люблю...
Обхопив руками гнучкий дівочий стан, гаряче цілував не свою, але шлюбну жінку...
Марина не противилась. Розтанула, як сніг навесні… Оговтались...
Щоки горіли, як жар біля печі. А та трава. Ох! Та пахуча скошена трава... Як тоді із їхньої юності. Але про цю зустріч не знає ніхто. Тільки небо. І Бог. А Бог — це любов. І хоч Марина мала на голові знака влади над нею, знака заміжжя, вона переступила ту межу вірності. “Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається... Усе зносить і вірить... Ніколи любов не перестає”, — вчить Святе Письмо.
Петро дізнався. Чи то вітер доніс із високості про зустріч закоханих? Чи то сонячне проміння не витримало і похвалилося світові про палку любов? Чи то тиха жура заплакала про шлюбну зраду? Не відаю. Знаю лише, що Петро закостенів, а Марина стала для нього ще милішою і жаданішою. Любов і ненависть так міцно між собою сплелися. Не роз’єднати. Найсильніше поєднання у світі: любов і ненависть.
— Марино! А йди-но сюди! Підемо туди, до бойні. Діло є.
— Підемо, — тихо і покірно мовила. А сама подумала: “Яке ж там діло?”
Петро швидким кроком кресав попереду. За ним ледве встигала Марина. Чого йдуть? Куди йдуть? Вже й не думала. Минули крайню тоді від лісу хату Маркуся Кирила. Далі вже хат тоді не було. От і Шмількові ями...
Погляд Марини впав на сокиру, заткнуту за широким поясом Петра. Лезо її блиснуло від сонця, ніби вищірило злі свої зуби. Марина злякалася. Пополотніла. Але йшла далі... Зупинився Петро. Став спускатися у Шмількову яму. Кинув оком на жінку, махнув рукою, мовляв, “за мною”. Голос бо у нього зник. У горлі пересохло. А Марина? Дивно. Страх десь подівся. Як завмерла, роботом спустилася на дно.
— Була з Лук’яном?
Марина оніміла. І як мертва перед ешафотом, опинилася на краю світа: цього і потойбіч.
Петро рвучко шарпонув із-за пояса сокиру:
— Клади голову на колидку.
Марина автоматично опустилася на коліна. І... поклала голову...
Стрепенувся! Сколихнувся світ! 
— Господи! Рятуй людську душу! — благало небо.
Петро не зміг опустити сокиру і рубонути голову. Був вражений такою залізною покорою. З ним коїлось щось неймовірне. Він був сам не свій. Якась невидима дика сила кинула його на землю. Шарахнуло блискавкою. І злий, сильний, могучий впав він долі лицем і заричав-заплакав, – як дикий звір. А вона, достойна і сильна, підвелася з колін. О! Вона була непереможна. Під стать йому самому. 
...Додому йшли мовчки... А небо плакало зливою, шпарким дощем омивало, освячувало їхні грішні тіла. У Петра і Марини вже не було на виду нічого: то плакав тільки дощ. А вони були не живі і не мертві.
А в душі — як із дзвіниці. Дзвонили на вечірню... Німою була їхня розмова. Здавалося, що вони питали одне в одного:
— І як ми будем, як тепер ми будем?! — Такі вже рідні і такі чужі?..
Любов ЄВТУШИК.
Примітка. Справжні імена свідомо змінено. 
бє1Народна мудрість ще з часів драматурга Марка Кропивницького гласить: «Дай серцю волю — заведе в  неволю». Людина не повинна давати собі розгнузданої волі, не йти напролом, а включати голову, щоб не наробити непоправних помилок. Щоб не спіткнутися і не впасти. Таке випробування не оминуло і тих людей, про яких я буду писати.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 401
Читати далі

Повідомлення в номер / 2024 – рік Зеленого Дерев’яного Дракона

30.11.2023
Час летить швидко, і зовсім скоро всі ми будемо зустрічати Новий рік. Тож доведеться попрощатися з 2023-м роком, роком Чорного Водяного Кролика (а ще Кота) та привітатися з новим покровителем. Хто він та як саме його зустрічати? 
2024 рік пройде під заступництвом Зеленого Дерев’яного Дракона. Згідно зі Східним календарем, це один із найсильніших знаків.
Дракон є п’ятим у циклі з 12 тварин, які присутні в китайському Зодіаку (перший – Щур).
Дракон символізує владу, силу, енергію, міцність, цілеспрямованість. Дерево (а дракон саме дерев’яний) – це стихія, яка уособлює зріст та розвиток, нове життя, прогрес. А зелений – це колір життя, розквіту природи та енергії.
Початок кожного нового року в країнах Південно-Східної  Азії настає пізніше, ніж в Україні. Рік Дракона розпочнеться лише 10 лютого 2024 року. Але закінчиться він також пізніше – 28 січня 2025 року.
Рік Зеленого Дерев’яного Дракона для багатьох людей стане періодом кар’єрного зростання, поповнення у сім’ї та поліпшення матеріального стану. А головним кольором року буде зелений та всі його відтінки, які вигідно поєднуються з червоними та коричневими кольорами.
Головна стихія року – дерево. І, як вже згадувалося раніше, воно символізує фізичне та духовне зростання. Саме тому удача супроводжуватиме впевнених у собі людей, які мають чіткі плани та цілі.
Кольори, які найкраще підійдуть для святкування нового 2024 року: зелений; золотий; сріблястий; червоний; білий.
Кому пощастить 
у рік Дракона?
Досягти поставленої мети зможуть лише ті, хто не лінується рухатися в потрібному напрямку – як кажуть, дорогу здолає той, хто йде. На успіх навряд чи можуть розраховувати ті, ким рухає користь: наприклад, бажання заробити і збагатитися за рахунок інших, зате люди благородні, які підтримують слабких і допомагають тим, хто цього потребує, можуть розраховувати на підтримку господаря року.
Яким буде рік Зеленого 
Дерев'яного Дракона?
Рік Дракона важко назвати спокійним – він із тих, які не дають нудьгувати, що може нести в собі як позитив, так і негатив: не найприємнішими несподіванками, ми, як кажуть, уже ситі по горло. Але саме дерев'яний Дракон – як найвеселіший і доброзичливіший – навряд чи приготує нам неприємні сюрприз, швидше навпаки: якщо феєрверки – то лише святкові, якщо салюти – то переможні. 
У взаєминах між людьми багато що стане на свої місця – як кажуть, будуть розставлені крапки над "і". Навколишні скинуть маски, внаслідок чого ті, кого ми вважали за друзів, можуть виявитися ворогами, і навпаки. Астрологи часто називають такий процес негативним, що виходить від Дракона, але з таким судженням не варто поспішати: незважаючи на тимчасові неприємні емоції, він, швидше, є позитивним, оскільки дозволяє не обманюватися надалі. 
Людина-Дракон
Люди, що народжуються в рік Дракона – як, втім, і ті, кому 2024-го виповниться 12, 24, 36, 48, 60 і 72 роки – мають потужну особистісну енергетику, внаслідок застосування якої вони можуть радикально змінювати навколишній світ. До того ж, їхній вплив може нести як позитив, як і негатив – досить згадати про те, що народна творчість нагороджувала родичів господаря року вмінням дихати вогнем, тому у спілкуванні з ними необхідно бути обережними.
До того ж, вони розумні та дотепні, тому не мають браку у друзях – усім хочеться спілкуватися з такими цікавими людьми. Не можна назвати Дракона працьовитим — за найменшої можливості він з радістю перекладе свої обов'язки на когось іншого, але, якщо треба, може працювати, за необхідності викладаючись на всі сто відсотків. Представники знака також відомі своїм умінням вибирати такий вид діяльності, який затребуваний у суспільстві, а тому його праця добре оплачується.
Підготувала 
Юлія ЛИТВИНЮК.
драконЧас летить швидко, і зовсім скоро всі ми будемо зустрічати Новий рік. Тож доведеться попрощатися з 2023-м роком, роком Чорного Водяного Кролика (а ще Кота) та привітатися з новим покровителем. Хто він та як саме його зустрічати? 
2024 рік пройде під заступництвом Зеленого Дерев’яного Дракона. Згідно зі Східним календарем, це один із найсильніших знаків.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 582
Читати далі

Повідомлення в номер / В музеї демонструють старовинний грамофон

30.11.2023
В експозиції Ковельського історичного музею представлений цікавий експонат – старовинний грамофон початку XX ст. всесвітньовідомої марки His Masters Voice («Голос його господаря»), основою для якої стала одна з найстаріших звукозаписних компаній Англії «Gramophone Company». 
Зародилася марка в далекому 1899 році. Зображення товарного знаку походить від картини англійського художника Френсіса Барро, у якого вона була придбана компанією цього ж року. Згодом, зображення пса Найпера перед грамофоном, прикрасило логотип компанії.
Грамофон, або «ящик з рупором», як його називали – це механічний пристрій, який відтворює звуки, записані на спеціальних платівках. 
Винахідником грамофона став відомий американський (німецького походження) фізик та підприємець Еміль Берлінер, який 26 вересня 1887 року запатентував власний записуючий пристрій. І це стало світовою сенсацією! Грамофон Е. Берлінера мав класичне компонування: рупор, діафрагма та голка. 
Якість відтворення була значно більшою, гучність звуку зросла більш як у 16 разів. Перша грамофонна платівка була цинковою. Незабаром з’явилися більш вдалі ебонітові та шелакові варіанти. Шелак – це природна смола, яка в нагрітому стані досить пластична, що дозволяло виготовляти платівки методом штампування. При виготовленні шелаку додавали глину або інший наповнювач. Згодом його витіснили синтетичні смоли, з 1960-х років грамплатівки стали виробляти з вінілу.
Перші старовинні грамофони були далекі від досконалості. У них не можна було регулювати гучність. В народі такий грамофон називали кавомолкою, адже ручку потрібно було крутити з певною швидкістю – 70 обертів за хвилину. Якщо людина сповільнювалася або збивалась з ритму, грамофон переставав грати.
З появою пружинного механізму процес прослуховування музики ставав набагато приємнішим. Щоб запустити грамофон, достатньо було накрутити пружину і слухати на здоров’я.
Грамофон мав дуже високу ціну (сто років тому він коштував як три корови). Для простих людей це були шалені гроші, тому в селах мало хто міг дозволити собі придбати такий пристрій. І якщо хтось і купував грамофон, то він ставав надбанням усього села. Люди збиралися на свята і святкували під звуки антикварних музичних платівок. Отож, грамофон, здебільшого ставав надбанням як для дворянських родин, так і для заможних містян. 
Члени родини збиралися разом і влаштовували музичні вечори, слухали голоси Енріко Карузо, Соломії Крушельницької, Леоніда Собінова чи просто танцювали.
У світі вироблялася велика кількість грамофонів. Корпуси найдорожчих екземплярів виготовлялися із чистого срібла та червоного дерева. Але й ціна була захмарною. Цей апарат залишався популярним до 1980-х років. Потім його витіснили котушкові та касетні магнітофони. Але і сьогодні старовинний грамофон є предметом розкоші та статусності власника, адже він – поза простором і часом, здатен створити особливий шарм та настрій.
Мирослава Мороз, головний зберігач фондів Ковельського 
історичного музею.
       
г2В експозиції Ковельського історичного музею представлений цікавий експонат – старовинний грамофон початку XX ст. всесвітньовідомої марки His Masters Voice («Голос його господаря»), основою для якої стала одна з найстаріших звукозаписних компаній Англії «Gramophone Company». 
Зародилася марка в далекому 1899 році. Зображення товарного знаку походить від картини англійського художника Френсіса Барро, у якого вона була придбана компанією цього ж року. Згодом, зображення пса Найпера перед грамофоном, прикрасило логотип компанії.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 207
Читати далі

Повідомлення в номер / Смачні «Зимові шишки»

30.11.2023
Взимку так хочеться спекти щось смачне й “атмосферне”. Приготуйте неймовірні «Зимові шишки» без випічки у духовці, проте з холодильником.
Для приготування десерту візьміть: цукрове печиво 250 г, какао 3 ст. л., варене згущене молоко 3 ст. л., масло 100 г, кукурудзяні пластівці для декору, цукрова пудра для присипки.
Цукрове печиво збийте в дрібку блендером або класичним способом потовчіть. Додайте какао та ретельно перемішайте, після цього додайте згущене молоко та м’яке вершкове масло. Перемішайте до однорідності. З солодкої маси сформуйте конуси і відправте їх у холодильник на 30 хв. Тепер час прикрасити пластівцями, сформувавши шишечки, і знову покласти в холодильник на 1 годинку. Присипте цукровою пудрою і подавайте десерт в охолодженому стані.
шишкиВзимку так хочеться спекти щось смачне й “атмосферне”. Приготуйте неймовірні «Зимові шишки» без випічки у духовці, проте з холодильником.
Для приготування десерту візьміть: цукрове печиво 250 г, какао 3 ст. л., варене згущене молоко 3 ст. л., масло 100 г, кукурудзяні пластівці для декору, цукрова пудра для присипки.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 221
Читати далі

Повідомлення в номер / Сейсмічність регіонів України

30.11.2023
У сейсмічному відношенні найбільш небезпечними областями в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим.
Сейсмічна небезпека Одеської області зумовлена осередками землетрусів у масиві гір Вранча та Східних Карпат у Румунії. Починаючи з 1107 року і до сьогодні, там мали місце 90 землетрусів з інтенсивністю 7-8 балів. 
Карпатські землетруси поширюються на значну територію. У 1940 році коливання відчувалися на площі 2 млн. км. Кримсько-Чорноморська сейсмоактивна зона огинає з півдня Кримський півострів. Вогнища сильних корових землетрусів тут виникають на глибинах 20-40 км та 10-12 км на відстані 25-40 км від узбережжя з інтенсивністю 8-9 балів. Південне узбережжя Криму належить до регіонів дуже сейсмонебезпечних. За останні два століття тут зареєстровано майже 200 землетрусів від 4 до 7 балів.
Південно-Азовська сейсмоактивна зона виділена зовсім недавно. У 1987 році було зафіксовано кілька землетрусів інтенсивністю 5-6 балів. Крім того, за палеосейсмотектонічними та археологічними даними встановлено сліди давніх землетрусів інтенсивністю до 9 балів з періодичністю близько одного разу на 1000 років. У платформній частині України виділено ряд потенційно сейсмотектонічних зон з інтенсивністю 4-5,5 балів. На території Кримського пів острова зафіксовано понад 30 землетрусів. 
Так, катастрофічний землетрус 1927 року мав інтенсивність 8 балів. За інженерно-сейсмічними оцінками, приріст сейсмічності на півдні України перевищує 1,5 бала, і у зв’язку з цим було визначено, що в окремих районах 30-50 % забудови не відповідає сучасному рівню сейсмічного та інженерного ризику. 
Цікаво, що на початку XXI ст. з’явилися чіткі ознаки можливого формування нової окремої сейсмоактивної зони України, з центром на території Полтавській області. 
Безпосередньо в Полтавській області від 2015 року було зареєстровано низку із 6 землетрусів з магнітудою 2.6-4.6, які були зафіксовані Головним центром спеціального контролю ДКАУ. На думку фахівців Головного центру спеціального контролю ДКАУ, землетруси в даній місцевості відбуваються внаслідок руху тектонічних плит тому, що Полтавщина лежить саме на стику Українського кристалічного щиту та Дніпровсько-Донецької западини.
Автори: 
Волонтери проєкту “КЛІМАТ КОНТРОЛЬ”. 
Сейсмічність_УкраїнаУ сейсмічному відношенні найбільш небезпечними областями в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим.
Сейсмічна небезпека Одеської області зумовлена осередками землетрусів у масиві гір Вранча та Східних Карпат у Румунії. Починаючи з 1107 року і до сьогодні, там мали місце 90 землетрусів з інтенсивністю 7-8 балів. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 724
Читати далі

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

30.11.2023 Романюк Аліна Петрівна
1 грудня, п’ятниця
Схід Сонця – 07.36; захід – 15.57. 
Місяць – у Леві.
Всесвітній день боротьби пpоти СНІДу.
День працівників прокуратури України.
День невролога.
Прав. Філарета Милостивого.
2 грудня, субота
Схід Сонця – 07.38; захід – 15.57.
Місяць – у Леві.
Прпп. Афанасія, Йоана, Андрія.
3 грудня, неділя
Схід Сонця – 07.39; захід – 15.56.
Місяць – у Леві.
Всесвітній день комп’ютерної графіки (Міжнародний день дизайнерів та аніматорів).
Міжнародний день людей з обмеженими можливостями.
Неділя 26 після П’ятд.
Прп. Йоана Мовчальника.
4 грудня, понеділок
Схід Сонця – 07.40; захід – 15.56.
Місяць – у Діві. 
День інформатики.
Вмц. Варвари і мц. Юліанії.
5 грудня, вівторок
Схід Сонця – 07.41; захід – 15.55.
Місяць – у Діві.
День працівників статистики в Україні.
Міжнародний день добровольців в iм’я економічного тa соціального розвитку.
Всесвітній день грунтів.
Прп. Сави Освяченого.
6 грудня, середа
Схід Сонця – 07.43; захід – 15.55.
Місяць – у Терезах.
День Збройних Сил України.
Свт. Миколая Чудотворця.
7 грудня, четвер
Схід Сонця – 07.44; захід – 15.54.
Місяць – у Терезах.
Міжнародний день цивільної авіації.
Прп. Йоана, печер.
Місячні фази у грудні
Спадаючий  Місяць –1-12 грудня.
Новий  Місяць –13 грудня. 
Зростаючий Місяць – 14-26 грудня.
Повний Місяць – 27 грудня.
Спадаючий  Місяць – 28-31 грудня.
Підготувала Аліна РОМАНЮК.
зима1 грудня, п’ятниця
Схід Сонця – 07.36; захід – 15.57. 
Місяць – у Леві.
Всесвітній день боротьби пpоти СНІДу.
День працівників прокуратури України.
День невролога.
Прав. Філарета Милостивого.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 245
Читати далі

Повідомлення в номер / ГОРОСКОП з 4 по 10 грудня

30.11.2023
ОВЕН. Всi принциповi питання вам вирiшити, швидше за все, не вдасться, але все таки варто спробувати, а не сидiти, склавши руки. В середу вiрогiдне надходження важливої iнформацiї. 
ТЕЛЕЦЬ. На цьому тижнi  ви вiдчуєте вiтер змiн. З’явиться можливiсть пiдвищити свiй соцiальний статус. У вiвторок не варто ухвалювати важливе рiшення поодинцi. У четвер добре б пробачити старi образи i подумати про новi справи. 
БЛИЗНЮКИ. Ви проведете тиждень в комфортнiй, камернiй обстановцi з приємними для вас людьми. Вашi плани поступово починають реалiзовуватися. Робота порадує вас солiдною зарплатою i зручним графiком. 
РАК. Вiвторок – вдалий день для початку нових проєктiв i вирiшення медичних проблем. У вашому життi настає новий етап. Вас чекає кар’єрний злiт. У п‘ятницю ваша мрiя може втiлитися в життя.
ЛЕВ. Прагнiть не забувати про свої обов’язки i не накопичувати поточнi справи.  У п’ятницю будьте уважнi i обережнi з дiловими паперами та при оформленнi договорiв i операцiй. 
ДIВА.  Понедiлок потішить вас дiловою зустрiччю або вдалою спiвбесiдою. Оточуючi частiше помiчатимуть i гідно оцiнюватимуть вашi здiбностi. Вас чекають успiх i прибуток. 
ТЕРЕЗИ. На роботi, яких би  зусиль ви не докладали, iстотних змiн поки не передбачається. Але, не дивлячись на це, у вас може з’явитися реальний шанс пiднятися кар’єрними сходами. 
СКОРПIОН. Ваша невгамовна енергiя не дозволить сидiти на мiсцi. Найкращим чином вдаватиметься дiяльнiсть органiзатора. На цьому тижнi у вас з’явиться можливiсть обернути собi на користь будь-якi обставин. 
СТРIЛЕЦЬ. На цьому тижнi вам варто звернути увагу на знаки, якi вам посилає доля. В середу бажано утриматися вiд рiзких висловiв. У професiйному планi вас чекає додаткове навантаження. 
КОЗЕРIГ. Настає сприятливий перiод на роботi i в особистому життi. Проте постарайтеся залишатися реалiстом i не переоцiнювати свої сили i можливостi. 
ВОДОЛIЙ. Тиждень пройде в роботі й турботах. У четвер настане час, сприятливий для пiдбиття деяких пiдсумкiв, пiдрахунку i аналiзу. У вiльний вiд роботи час  варто серйозно зайнятися облаштуванням свого житла. 
   РИБИ. На цьому тижнi ви опинитеся в центрi подiй i будете вельми затребувані як душа компанiї. Раптово знайдеться рiшення питання, що хвилює вас, або вдалий вихiд з ситуації, що склалася.
Підготував 
Степан ЗОРЕПАД. 
гороОВЕН. Всi принциповi питання вам вирiшити, швидше за все, не вдасться, але все таки варто спробувати, а не сидiти, склавши руки. В середу вiрогiдне надходження важливої iнформацiї. 
ТЕЛЕЦЬ. На цьому тижнi  ви вiдчуєте вiтер змiн. З’явиться можливiсть пiдвищити свiй соцiальний статус. У вiвторок не варто ухвалювати важливе рiшення поодинцi. У четвер добре б пробачити старi образи i подумати про новi справи. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 382
Читати далі

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 23–29 листопада

23.11.2023
Четвер. Хмарно, сніг з дощем. Температура: 10С. Вітер південно-західний помірно сильний.
В ніч на п’ятницю.  Хмарно,дощ. Температура:  50С. Вітер західний,сильний.
П’ятниця. Мінлива  хмарність, часом дощ.  Температура: 60С.  Вітер західний помірно  сильний.
В ніч на суботу. Хмарно, дощ. Температура: 40С. Вітер південно-західний помірно сильний.
Субота. Хмарно.  Температура: 70С.  Вітер південно-західний  помірно сильний.
В  ніч на неділю.  Хмарно. Температура: 50С. Вітер південно-західний помірно сильний.
Неділя. Хмарно, дощ.  Температура: 40С.  Вітер південно-західний поривчастий.
В ніч на понеділок. Хмарно, часом сніг з дощем. Температура: 00С. Вітер західний помірно сильний.
Понеділок.  Хмарно, часом сніг з дощем. Температура: 10С  Вітер західний помірний.
В ніч на вівторок. Хмарно, можливий сніг з дощем. Температура: -20С.  Вітер південний помірний.
Вівторок. Хмарно, можливий сніг з дощем.   Температура: 10С.  Вітер південно-західний помірно сильний.
В ніч на середу. Мінлива хмарність, часом сніг з дощем. Температура: -10С.  Вітер західний помірно сильний.
Середа. Мінлива хмарність, часом сніг з дощем. Температура: -20С. Вітер західний  сильний.
квітиЧетвер. Хмарно, сніг з дощем. Температура: 10С. Вітер південно-західний помірно сильний.
В ніч на п’ятницю.  Хмарно,дощ. Температура:  50С. Вітер західний,сильний.
П’ятниця. Мінлива  хмарність, часом дощ.  Температура: 60С.  Вітер західний помірно  сильний.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 321
Читати далі

Повідомлення в номер / Вільний народ не здолати!

23.11.2023
21 листопада український народ урочисто відзначив День гідності та свободи. Як відомо, це свято встановлено на честь початку двох революцій – Помаранчевої (2004 р.)  і Революції  Гідності (2013 р.).
Як відомо, в обох революціях активну участь взяли і представники  демократичних сил Ковельщини. Вони виборювали право жити у вільній, демократичній державі, де торжествує Закон, де народ є повноправним господарем своєї долі, де панує соціальна справедливість, свобода слова і  віросповідання.
З цієї нагоди від імені фракції «Сила і Честь» у Ковельській міській раді щиро вітаю учасників тих буремних подій, які дали поштовх посиленню демократичних процесів у суспільстві, поклали  початок нашого шляху до Європейського Союзу і НАТО. Цей поступ намагається загальмувати путінська росія, яка розпочала 24 лютого 2022 року  широкомасштабне вторгнення в Україну.
Але, як свідчать події останнього часу, ворогу не вдалося здійснити свої підступні плани: український народ, його героїчні Збройні Сили дають рішучу відсіч агресору, наближають світлий день Перемоги над рашистами. Адже вільний народ неможливо поневолити.
Приємно усвідомлювати, що в  Революції Гідності брали участь чимало мешканців  нашого міста  і  району. Одна з них – Галина Миколаївна Стасюк, член нашої фракції у Ковельській міській раді. Напередодні свята у неї був ювілейний день народження. Тож щиро вітаю від себе особисто і колег по фракції цю мужню і сміливу жінку, бажаю миру, добра, благополуччя, здійснення всіх мрій і задумів!
Найсердечніші вітання – усім мешканцям Ковельської громади. Разом ми – сила! Україна переможе.
                              З повагою – 
Ігор ПІНІС,
голова депутатської фракції
«Сила і Честь» у Ковельській міській раді.  
401195655_1751141838682187_3512196882900894001_n21 листопада український народ урочисто відзначив День гідності та свободи. Як відомо, це свято встановлено на честь початку двох революцій – Помаранчевої (2004 р.)  і Революції  Гідності (2013 р.).
Як відомо, в обох революціях активну участь взяли і представники  демократичних сил Ковельщини. Вони виборювали право жити у вільній, демократичній державі, де торжествує Закон, де народ є повноправним господарем своєї долі, де панує соціальна справедливість, свобода слова і  віросповідання.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 301
Читати далі

Повідомлення в номер / В’ячеслав Шворак: «Головна інвестиція – це наш внесок у майбутню Перемогу!»

23.11.2023 Троцюк Світлана Дмитрівна
За сильним лідером хочеться йти, адже він вміє надихати. А знаєте, що  надихає найбільше? Коли людина вірить у свою справу, відчуває відповідальність перед людьми,  а головне —  незважаючи на гіркі реалії  війни, залишається чесним, справедливим і порядним. 
Це все можна сказати без пафосу і зайвих «прикрас» про В’ячеслава Шворака, голову Ковельської районної ради. 30 листопада ц. р. минає рівно  три роки відтоді,  як молодого, енергійного, ініціативного керівника обрали на відповідальну посаду.  
Сьогодні В’ячеслав Шворак – наш співрозмовник.
— В’ячеславе Петровичу, відразу про головне: Ви задоволені зробленим Вами особисто, депутатським корпусом ради за цей період? Що вважаєте головним досягненням?
— Підсумки роботи такі, за які мені не соромно. Люди, які очолюють органи місцевого самоврядування, працюють таким чином, аби якнайменше оскаржувалось те чи інше рішення, відчувається ріст правової культури, відчувається, що кожен на своєму місці  робить усе можливе, аби щоденної працею якнайшвидше наблизити нашу Перемогу. 
Три роки минули, як один день. Про зроблене найкраще  скажуть люди.   Я особисто вимогливий і самокритичний, передусім, до себе. Вважаю, що можна зробити більше. Однак не завжди на усі плани вистачає часу і  ресурсів.
Про депутатів Ковельської районної  ради можу сказати, що вони є активними і небайдужими. Точку зору народних обранців, до якої політичної сили вони  б не належали, потрібно поважати і чути, адже депутати  відстоюють інтереси виборців, це свого роду «голос народу». Ми живемо в надскладні, проте демократичні часи, коли кожен обранець громади може висловити свою думку, подискутувати з колегою і, зрештою, прийти до правильного рішення.
Депутатський корпус райради об’єднав різних людей з різних куточків Ковельщини. Загалом, радою  дуже задоволений.  Навіть із «скромним» бюджетом передусім спрямовуємо   кошти  для  підтримки  Збройних Сил України. В перший рік повномасштабного  російського вторгнення на захист і безпеку наших кордонів виділили 2 мільйони гривень. Це значні кошти. Адже надходжень, як таких, немає. Доводиться шукати фінансування з різних джерел. 
В міру можливостей, народні обранці виділяють кошти на лікування важко хворих громадян. Тобто ніхто не стоїть осторонь проблем, з якими до депутатів звертаються  виборці. Не все завжди гладко, але рада й депутатський корпус працюють.
— Судячи з повідомлень у соціальних мережах, Ви — надзвичайно «мобільний» посадовець. От і нещодавно повернулися з відрядження у «гарячу точку», побувавши з діловою поїздкою у наших захисників на Сході. Розкажіть про це детальніше, адже буваєте там систематично.
— Зазвичай мені кажуть: «Ви займаєтесь волонтерством». Мені це слово не подобається. Я – не волонтер, а людина, яка прагне допомогти.  Щоб займатися волонтерською діяльністю, цим потрібно «жити» 24/7. Людина має себе цілком і повністю віддати  почесній справі. Тому тут існує межа між небайдужістю і цілковитою самовіддачею. 
Для мене допомога військовим – досить відповідальна і серйозна справа. Ми підтримуємо наших земляків,  жителів Ковельщини, які перебувають на фронті. З’явилися нові знайомі, з якими звели життєві дороги під час війни. Кожна поїздка чи підготовка до неї – важлива подія. Під час перших поїздок чомусь не відчував особливого страху, мабуть, переповнював адреналін. Але чим далі, тим складніше, тим більше  переосмислюєш  сенс життя, цінності. Так, є певні хвилювання, невідомість, не знаєш, що тебе чекає, чим закінчиться поїздка. А вдома чекають рідні…
До кожної поїздки готуємося ретельно. Їдемо. Допомагаємо.  Робимо усе, що від нас залежить. Продуктів ми не возимо, хоч це і є перша потреба. Військовим на фронті вкрай необхідні більш дороговартісні речі, аби мати, чим воювати, бачити, чути, мати зв’язок. Сьогодні ЗСУ забезпечені  харчуванням, одягом, бронежилетами, касками. Не можу стовідсотково сказати, що все  ідеально, але великою мірою багато залежить від командира, логістики. Якщо добросовісний командир, то він переживає за своїх бійців. Відповідно тоді із першочерговим забезпеченням все гаразд.
Моя мета  – зайти якнайближче до лінії розмежування, до тих хлопців, котрі перебувають  в окопах, боронять нас від російського зла, на власні очі  побачити як вони живуть, чого найбільше потребують.. Розумію, що то  ризик і відповідальність, але вважаю це своїм громадянським обов’язком. 
Українські бійці дуже відважні  і винахідливі. З кожною поїздкою переконуюся, що побут військових  поліпшується. Наші хлопці облаштовують бліндажі, створюють кращі умови побуту і відпочинку. Уявіть:це при тому, що позиції орків за метрів 500 від них. Не перестаю дякувати їм за відвагу і героїзм.
— В’ячеславе Петровичу, як Вам вдається ефективно організовувати допомогу  фронту і  хто найбільше в цьому допомагає?
— Один в полі – не воїн.  На Ковельщині сформувалася  потужна команда однодумців. Якщо сказати коротко, то щодо вирішення того чи іншого питання, всі шляхи ведуть у  Ковель. Вже склався своєрідний «стереотип», що тут вам усе знайдуть, придбають, допоможуть. Багато бригад укомплектовується з перших днів війни. Якщо є якась нагальні потреби  для допомоги війську, то буквально за декілька днів або й навіть годин питання вирішуємо. Завжди готові простягнути  руку допомоги небайдужі люди, серед них —  друзі, підприємці, представники бізнес-структур. Вони намагаються бути максимально корисними, а головне в цій справі – довіра. Ми їздимо на фронт, на власні очі бачимо існуючі проблеми. Тих людей, хто допомагає, беремо з собою у ці робочі поїздки. Тоді все очевидно, а потреби бійців беремо  не тільки до уваги, а й вирішуємо. Всі зусилля об’єднуємо на допомогу Збройних Сил України.
— Останнім часом апарат районної ради скорочено, як-то кажуть, до мінімуму. Чим це викликано і як  в таких умовах працює представницька гілка влади району? Які питання вдається вирішити, а які залишаються поза увагою?
— Насамперед, ми фінансово обмежені, виходимо  з того, що маємо. Я – за ефективну роботу, а не за кількість людей. Це марна трата коштів. Наш штат налічує 5 працівників. На сьогоднішній день з тими представницькими функціями, які є, повністю забезпечуємо співпрацю з депутатським корпусом,  комуні куємо  з людьми. Повноважень у нас ніхто не забирав. Ковельська районна рада – одна з небагатьох в Україні, яка не має боргів, проблемних питань з майном чи землею. По суті, усі свої повноваження делегуємо Ковельській районній військовій адміністрації, з якою налагоджена тісна співпраця, взаєморозуміння.  Ковельщина в  нас одна, люди одні. Звісно,  з початку децентралізації повноваження щодо управління об’єктами освіти, культури, медицини перейшли на рівень територіальних громад. Однак відповідно до чинного законодавства самі повноваження райрад не зменшились, а навпаки доповнились. 
Зокрема, такими важливими повноваженнями, як територіальна оборона  та національний спротив.
Комунікуємо з територіальними громадами. Їх в Ковельському районі 23. Спілкуємося просто, конкретно. Стараємося щотижня бувати з робочим візитом в тій, чи іншій громаді, проводимо координаційні наради. 
— Воєнний стан, безперечно, позначився на роботі депутатського корпусу ради. Чи відчуваєте його підтримку і  в чому? Кого б із депутатських фракцій та їх очільників хотіли відзначити особливо?
— Депутатський корпус Ковельської районної ради працює злагоджено і ефективно, незважаючи на серйозні виклики воєнного часу. Не можу не згадати депутата Миколу Шлапая із Старої Вижівки. Цей чоловік, сповнений енергією і завзятістю.  Щодня, а то й декілька разів у день телефонує й запитує: «Чим можу  бути корисним?». Коли триває війна, це неабияк  спрацьовує. Завдяки таким людям і  підтримці, не маєш права опускати руки. Знання, досвід, життєва мудрість, терплячість — усе для майбутньої Перемоги. 
Таких принципів дотримується чи не кожен обранець Ковельської районної ради. Депутати приїжджають, як-то кажуть, не з порожніми руками, а із пропозиціями і ініціативами. Ніхто не чекає запрошення, приїздять, цікавляться проблемами виборців. Але найкраща оцінка депутатської діяльності – відгуки  людей.
Всі депутати райради в тій чи іншій мірі, в межах своїх можливостей, сприяють забезпеченню належної та дієвої роботи представницького органу Ковельщини, наданню допомоги тим, хто її потребує, в першу чергу – ЗСУ.
До речі, третина депутатів Ковельської районної ради  VІІІ скликання перебувають у складі добровольчих формувань територіальних громад
— Ви – один з ініціаторів проведення в районі «молитовних сніданків». Яка їх мета? Чи взагалі вдається районній владі забезпечити громадянське порозуміння та міжконфесійну стабільність на Ковельщині?
— Люди по-різному до цього ставляться. Знаходяться  скептики. Хтось каже, що потрібно молитися в церквах. Так, погоджуюся в деякій мірі. А ви запитайте у тих людей (не маю наміру когось образити): хто  і коли останній раз ходив в церкву? Але насправді справа в іншому. Людей потрібно об’єднувати, незалежно від релігійних переконань,  різних професій, з різними поглядами, усіх міжконфесійних діячів. Ми знаємо, що сьогодні є протистояння між церквами. Я це розумію. Ми запрошуємо  до спільної молитви усіх. Мене можна за це критикувати: мовляв, навіщо запрошувати тих чи інших? Наша мета, аби усі  були єдині. Навіщо «воювати»? Але, якщо не буде діалогу, то й перехід у ПЦУ, напевно, ускладнюватиметься. Я усвідомлюю, що деякі релігійні громади  «під москвою». Моя позиція  — об’єднати людей. А є інша сторона: як вони себе ведуть? Як на ділі підтримують ЗСУ, служать інтересам держави? Ви зауважте: частина людей  підтримує одну церкву, а другі – іншу. Здається, про що говорити? Але говорити і єднатися треба.
Для того й проводяться «молитовні сніданки». Іноді  буває складно, адже це викликає  різні дискусії. 
Такі захоли мають й патріотичне підґрунтя, адже проводиться збір на підтримку ЗСУ. Перший «молитовний сніданок» проводився, коли «лютувала» пандемія коронавірсу. Відповідно зібрані кошти були передані на закупівлю ШВЛ. Торік  під час благодійного збору вдалося зібрати кошти на шини для потреб військових. Цьогоріч збір відбувся для придбання дронів.  Але є й інший бік «медалі». Такі зустрічі змушують замислитися: Куди ж ми поспішаємо? Які цінності для нас найважливіші?».
Сьогодні велика рідкість, коли люди, які, можливо, мають між собою певні непорозуміння, можуть зібратися в одній залі. Можливо, це дасть поштовх до єднання і досягнення консенсусу. Принаймні мені дуже цього хотілося б.
– Як Ви можете  оцінити роботу правоохоронних органів у цей складний час. Наскільки вона ефективна? Які тут існують невирішені питання? 
— Відверто кажучи, важко давати оцінку. Вважаю,що наші правоохоронні органи з початку повномасштабного російського вторгнення  показали себе з найкращого боку. Не з чуток  знаємо випадки, коли  деякі правоохоронці, які мали  стати на захист населення, в багатьох українських містах,  залишили все і  повиїжджали невідомо куди. Ковель був одним із найзагрозливіших напрямків можливого наступу окупантів, адже поруч – українсько-білоруський кордон. Але питання на кшталт «виїхати», «залишити усе» навіть не обговорювалося В нас була єдина  з правоохоронними органами позиція, незважаючи на тривожні повідомлення, що надходили. 
Ніколи не забуду той  день (24 лютого 2022 р.), коли ми усі разом зібралися в голови Ковельської  районної  військової адміністрації  Ольги Черен. Одностайно прийняли рішення об’єднати зусилля, робити усе можливе, аби належно забезпечити оборону нашого краю. Всі  як один дотрималися, слова. Така взаємодія і співпраця  додають  сили  і впевненості, що ми – команда, потужна, дієва,яка працює злагоджено і ефективно. Це – правоохоронні органи, прикордонна і митна служби, прокуратура і   т.д.  Всі злагоджено працюють над тим, щоб було людям спокійніше і краще жити.  Особливо у перші пів року ми відчували колосальну силу духу  і патріотизму, всі працювали 24/7, не шкодуючи ні сил, ні часу.  Моя думка про роботу правоохоронних органів  позитивна. 
— Пане В’ячеславе, а Ви не боялися за власну безпеку у той страшний час?
— Ні. Ми з перших днів прийшли до наших захисників на кордон, аби забезпечити їм максимальну підтримку і  допомогу. Тікати, ховатися, бігти – навіть і думки такої не було. Ми сподівалися, що ворог сюди не дійде, хоча все могло  бути.
— Над розв’язанням яких головних проблем маєте намір працювати разом із депутатами райради найближчим часом?
— Життя  триває. Є багато проблем, які потрібно вирішувати. Сьогодні залишається актуальним соціальне забезпечення внутрішньо переселених осіб. Працюємо над цим. Через пункт пропуску «Доманово» їдуть люди з Херсонської, Миколаївської областей. Вони всіма можливими способами добираються на підконтрольну територію України з росії через білорусь.  В нас вони перебувають добу або дві, а далі добираються до рідних. Забезпечуємо  їх доїзд потягами на  деокуповані території. Продовжуємо здійснювати гуманітарну місію в  Херсонську  область, допомагаємо із забезпеченням дров.
Головна й найболючіша проблема сьогодні – війна. Всі працюємо, віддаємо сили і знання, аби наблизити довгоочікувану Перемогу.  
Бажаю Вам, рідні земляки, не втрачати віри  й оптимізму, не пасувати перед труднощами, вірити в неминучість нашої спільної Перемоги!
— Приєднуюсь до Ваших слів і дякую за щиру, відверту розмову! Користуючись нагодою, хочу привітати з майбутнім  днем місцевого самоврядування, яке в Україні відзначатимемо 7 грудня, побажати Вам, депутатам усіх рівнів нових успіхів у праці на благо України, її народу, Господнього благословення на добрі справи для своїх виборців!
Розмову вела 
Світлана ТРОЦЮК. 
шворакЗа сильним лідером хочеться йти, адже він вміє надихати. А знаєте, що  надихає найбільше? Коли людина вірить у свою справу, відчуває відповідальність перед людьми,  а головне —  незважаючи на гіркі реалії  війни, залишається чесним, справедливим і порядним. 
Це все можна сказати без пафосу і зайвих «прикрас» про В’ячеслава Шворака, голову Ковельської районної ради. 30 листопада ц. р. минає рівно  три роки відтоді,  як молодого, енергійного, ініціативного керівника обрали на відповідальну посаду.  
Сьогодні В’ячеслав Шворак – наш співрозмовник.
— В’ячеславе Петровичу, відразу про головне: Ви задоволені зробленим Вами особисто, депутатським корпусом ради за цей період? Що вважаєте головним досягненням?
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 459
Читати далі
  • 95
  • 96
  • 97
  • 98
  • 99
  • 100
  • 101
  • 102
  • 103
  • 104
  • 105

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2026