Погода в Ковелі  

20 – 26 жовтня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 202

Запрошуємо 

на вакцинацію!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 238

14 жовтня ц. р. в Україні відбулися  святкові заходи з нагоди Дня Пресвятої Богородиці, Дня українського козацтва, Дня створення УПА, Дня захисників і захисниць України. З цієї нагоди у село Скулин, колиску створення УПА, завітали представницька делегація активістів громадсько-політичного життя Волині. 

Гості побували, зокрема, в обійсті 95-річної зв'язкової УПА, учасниці Норильського  повстання Зеленої (Абрамчук) Галини Йонівни. Як написав у мережі фейсбук  голова благодійної організації "Добродія в дії" Володимир Кравчук: "Бажаємо усім такої любові до України, як в цієї поважної бабусі!".

Делегація, в складі якої були перший заступник голови Волинської обласної ради Юрій Поліщук, члени Ковельської філії "Союзу Українок",  священник місцевого храму Йоана Богослова Ковельського деканату ПЦУ о. Сергій Куль, волонтери ГО "Яворина-Волинь" Руслана Вознюк і Юлія Рудчик та інші, поклали квіти до хреста – пам'ятника Борцям за волю України в Скулині. Ганні Зеленій вручили Почесну грамоту обласної ради та пам'ятні подарунки.

Фото з архіву Володимира КРАВЧУКА.

14 жовтня ц. р. в Україні відбулися  святкові заходи з нагоди Дня Пресвятої Богородиці, Дня українського козацтва, Дня створення УПА, Дня захисників і захисниць України. З цієї нагоди у село Скулин, колиску створення УПА, завітали представницька делегація активістів громадсько-політичного життя Волині. 

Гості побували, зокрема, в обійсті 95-річної зв'язкової УПА, учасниці Норильського  повстання Зеленої (Абрамчук) Галини Йонівни. Як написав у мережі фейсбук  голова благодійної організації "Добродія в дії" Володимир Кравчук: "Бажаємо усім такої любові до України, як в цієї поважної бабусі!".

Делегація, в складі якої були перший заступник голови Волинської обласної ради Юрій Поліщук, члени Ковельської філії "Союзу Українок",  священник місцевого храму Йоана Богослова Ковельського деканату ПЦУ о. Сергій Куль, волонтери ГО "Яворина-Волинь" Руслана Вознюк і Юлія Рудчик та інші, поклали квіти до хреста – пам'ятника Борцям за волю України в Скулині. Ганні Зеленій вручили Почесну грамоту обласної ради та пам'ятні подарунки.

Фото з архіву Володимира КРАВЧУКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 229

У сучасному світі красива, елегантна, ерудована   жінка в політиці ні для кого  не новина. До того ж, якщо ця жінка ще й сильна духом, наділена якостями справжнього патріота і бійця, має значні досягнення  у громадській та політичній діяльності, то відчуваєш ще більшу гордість за свою Батьківщину, місто, чи село, в якому ти живеш. Тоді ще дужче  усвідомлюєш, наскільки важливо залишатися людиною, бути невід'ємною частинкою  країни, яка, не зважаючи ні на що,  носить величне  і нескорене ім'я – Україна.    

 Наталію Сеник добре знають ковельчани, передусім як лікаря, депутата, чесну комунікабельну і  відповідальну особистість. А от для колег з фракції "Слуга народу" пані Наталія – взірець  чарівності, розуму, доброти  і почуття гумору.

Здавалося б, варто їй посміхнутися, підбадьорити теплим словом – і проблеми відходять на другий план.  Але найголовніше – це вчинки, щире і відкрите серце, які ще більше характеризують і  прикрашають Наталію Андріївну.

Наталія Сеник  обиралася депутатом Ковельської міської ради кілька скликань поспіль. Нині продовжує відстоювати інтереси своїх виборців  в Ковельському "парламенті" восьмого скликання від політичної партії  "Слуга народу".

Сьогодні Наталія Сеник – наш співрозмовник.

l

– Наталіє Андріївно! У жовтні минає два роки, як відбулися вибори до місцевих рад, і Ви стали  депутатом Ковельського "парламенту" восьмого скликання. Скажіть відверто: Ви задоволені результатами своєї діяльності впродовж цих двох років?

– Ця каденція проходить в надскладних умовах. Спочатку ситуація ускладнювалася пандемією коронавірусу, а нині ми живемо і працюємо в умовах війни.

За два роки депутатської діяльності спільними зусиллями моїх особисто та депутатів нашої фракції вдалося зробити наступне:

n Закінчено ремонт та благоустрій прибудинкових  територій в виборчому окрузі, в якому мене було обрано, зокрема, по вул. Відродження, 3. 

n Завершено реконструкцію вул. Відродження від Варшавської траси до ФОКу.  

n Для сприяння розвитку парків, зелених зон та скверів разом з колегами Вадимом Клімуком, Андрієм Мілінчуком написана та прийнята міською радою Програма "Зелене місто". 

Звісно, цей проєкт втілюватиметься після закінчення війни, яка внесла корективи у здійснення наших планів та  задумів. Маю надію, що після її завершення  на розі будинків Заводська 3 і 7, а також по вул. Відродження, 4, облаштуємо спортивно-оздоровчу зону із зеленими насадженнями. Такі ж зони мають бути облаштовані в інших мікрорайонах міста. 

n З метою популяризації та розвитку спорту мною спрямовані кошти  з депутатського фонду для зміцнення матеріально-технічної бази Ковельської ДЮСШ № 1 імені Петра Стуса, вихованці якої демонструють прекрасні результати та прославляють наше місто спортивними досягненнями. 

n На жаль, збільшується кількість громадян, які хворіють, але не мають можливості лікуватися. Ви ж розумієте, що в  ситуації, коли в країні йде повномасштабна війна, державні кошти обмежені. Хочеться допомогти ковельчанам багато в чому. Тож в міру можливостей це роблю  власним коштом, а  також  виділяю гроші на лікування зі свого депутатського фонду.  

n Протягом виборчого періоду вирішували побутові проблеми в нашому місті, зокрема, прибирання території в районі привокзальної площі, також вчасне прибирання по вул. Варшавській та інших районах Ковеля.

l

Звернення ковельчан  не ігноруються – чи це питання, особистого характеру, чи життєдіяльності нашого міста.

Ще на початку війни  силами міської влади та депутатського корпусу відновлено водозабірні  колонки, які перебували  у занедбаному стані. Їх відновлення було досить важливим, адже потрібно було забезпечити людей питною водою в разі аварійного відключення водопостачання. Міська влада відповідально поставилася до цієї проблеми.

Я як депутат особисто звернулася до першого заступника міського голови Тараса Яковлева, який миттєво відреагував на моє звернення. Протягом тижня відповідні служби відновили постачання води по вул. Театральній, 22. За що ковельчани висловлюють вдячність.

До  мене як депутата може звернутись будь-який мешканець нашої громади з проблемою, яка потребує вирішення. 

Однак турбує пасивність окремих   ковельчан, які чомусь вважають, що влада  чи депутатський корпус мають вирішувати всі  проблемні питання самотужки. Так, звісно, це наш обов'язок. Але не усе і скрізь ми можемо побачити відразу, щоб миттєво реагувати. Для цього нам потрібна підтримка і  розуміння виборців, які теж повинні бути небайдужими і  повідомляти про ту чи іншу проблему. 

Я – лікар, тому багато часу  і зусиль віддаю своїм безпосереднім професійним  обов'язкам. Мені подобається бути потрібною суспільству, не можу байдуже спостерігати, що відбувається довкола, тому, напевно, й стала депутатом. В газетних статтях і виступах звертаюсь із закликом: "Давайте разом діяти, разом вирішувати так, щоб наше місто стало ще більш гарним, квітучим і затишним!".

Вважаю за честь, що виборці висловили мені високе довір'я, тож намагаюся їх не підвести.

– Наталіє Андріївно, а як  відбувається допомога переселенцям? Чи зверталися безпосередньо  до Вас громадяни, котрі  були змушені залишити свої домівки, переїхати з зони найактивніших бойових дій? 

– Так. В мене особисто була така практика. Ми з чоловіком приймали у своєму помешканні сім'ю з Київської області, котра на початку повномасштабного вторгнення і великої небезпеки для центральної України була змушена переїхати в Ковель. 

На той момент жінка носила під серцем дитину. До речі, вона - ваша колега, щоправда  з телебачення. Діана Наконечна працювала журналістом на ТРК "Україна" та 1+1. До речі, вона найперша породілля  (маю на увазі з тимчасово переміщених громадян), котра народила у  Ковельському пологовому будинку красуню-дівчинку. Діана досить порядна, приємна, ми досі підтримуємо теплі, дружні стосунки. Після народження дитини знову повернулася до нас. Однак обставини склались так, що їй з немовлям на руках довелося виїхати за кордон. 

Коли розпочалась повномасштабна війна, я  перебувала на лікарняному, адже отримала побутову травму хребта. Лікарі рекомендували лежати, не рухатись, не вставати. Я не зовсім дотримувалась їхніх рекомендацій в  силу свого характеру, адже моїй країні потрібна була допомога. 

Я вийшла на зв'язок зі своєю  подругою, котра працює в  мерії Холма Республіки Польща, після чого була організована відео-конференція між міським головою Ігорем Чайкою та мером м. Холма, де було прийнято рішення про  надання гуманітарної допомоги для Ковеля  (мова йшла про  медичні засоби для Ковельської  ЦРЛ, а  також продукти харчування, речі першої необхідності).

Наші чоловіки-волонтери їздили в сусідню країну власним транспортом, за свій кошт,не шкодували ні часу, ні сил, аби ця допомога вчасно надходила в наш медичний заклад. Чимало такої допомоги ковельські волонтери передавали в міста, де точилися і  точаться бойові дії. Нині механізм доставок налагоджений, тож наша допомога вже менш потрібна.

– Що вважаєте найголовнішим особистим здобутком в роботі  у міській раді?

– Війна в нашій країні усіх нас згуртувала. Не один раз пересвідчилась, що ми можемо робити добрі справи, незалежно від партійної приналежності. Нині є достатньо політичних сил. Дехто "піариться" на війні. Однак для депутатського корпусу Ковельської міської ради це взагалі не має значення, адже ми  рухаємося в одному напрямку, робимо усе важливе для Перемоги. Намагаємося працювати чесно, відповідально. Одноголосно приймаємо  і ухвалюємо   важливі рішення, що вносяться на розгляд сесійних засідань. Вчасно спрямовуємо бюджетні кошти для потреб прикордонної служби, Збройних Сил України, місцевої тероборони. Ми стали нацією, людьми, яких об'єднала спільна біда.

l

– Ви обрані депутатом від політичної партії "Слуга народу". Хто ще входить до складу фракції? Як організовуєте свою діяльність? Які питання вдалося успішно вирішити, а які  ще потребують додаткової уваги?

– Коли розпочалась передвиборна кампанія, мені пропонували приєднатись до різних політичних сил, щоб разом брати участь у передвиборному марафоні. Чому обрала фракцію "Слуга народу"?. Скажу відверто: мені імпонував, а зараз ще більше імпонує Володимир Зеленський. Я стала людиною, котра підтримує нашого Президента.

Крім того, колеги, котрі займалися передвиборною діяльністю і  зараз входять до складу нашої партії, – люди з чіткою громадянською позицією, освічені, свідомі, відповідальні й працьовиті. 

Голова фракції "Слуга народу" Вадим Клімук – щирий українець, в якого слово ніколи не розходиться з ділом, є членом постійної комісії з питань планування, бюджету і фінансів.

 Олег Уніга, не зважаючи на молоді роки, мудрий, виважений у розв'язанні проблем простих людей, очолює постійну комісію з питань планування бюджету і фінансів. 

Енергійний, принциповий і добросовісний Андрій Мілінчук – голова  постійної  комісії з питань дотримання прав людини, депутатської діяльності та етики, законності і правопорядку, конфлікту інтересів.  

Активний, ініціативний ковельчанин, успішний підприємець Роман Шворак – член постійної комісії з питань житлово-комунального господарства,  екології та благоустрою міста, комунального майна, промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку, торговельного та побутового обслуговування населення.

Краєзнавець Андрій Миронюк – історичний блогер, засновник проєкту "Kowel.Vintage", член громадської організації  "LoveКовельNow", наймолодший депутат серед українців, котрий гідно  представляє  нашу політичну силу у Ковельській міській раді.

Високим професіоналізмом, компетентністю, відповідальністю серед колег характеризується Маргарита Зайцева, для котрої  самовіддана праця на благо нашої малої батьківщини, де ми працюємо і  живемо,  є винятково почесним обов'язком.

Наша фракція згуртована, нам висловили своє довір'я виборці, тож наше завдання – їх не підвести. Перед кожним сесійним засіданням  обговорюємо важливі питання, які  необхідно вирішувати.

– Знаю, що Ви є членом постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин, містобудування, планування та розвитку території  об'єднаної громади, утворення та функціонування старостинських округів, сільського господарства, природокористування та використання надр. Навіть сама назва комісії свідчить про те, що проблем до розв'язання не бракує. Вдається?  

– Вдається. Ще до війни, до речі,  було поставлено питання щодо задимленості та викидів в атмосферне повітря в районі ПрАТ  "Ковельський м'ясокомбінат". В зв'язку з цим  була створена робоча група, яку очолив  Віктор Жигаревич, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів  Ковельської міської ради. Проводився збір та аналіз інформації про наявність дозвільних документів суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність в районі ПрАТ "Ковельський м'ясокомбінат". Справді, в оселях ковельчан не було чим дихати. Спільними зусиллями влади і депутатського корпусу це питання вирішено позитивно. 

Чимало розглядалося і земельних питань, адже Ковельська громада  розширила  свою "географію", і  до неї  приєдналося ще 5 сільрад. Тому роботи побільшало, відповідно – й питань до вирішення. Не все можна зробити так, як хотілося б, в зв'язку з війною. Надання земельних ділянок громадянам призупинилися. Єдине, що вирішується, – надання відповідних дозвільних документів на рік для забезпечення посівних робіт, щоб аграрії Ковельщини мали можливість господарювати. Щиро вірю, що закінчиться війна,  і ми ще більше допомагатимемо нашим громадянам в розв'язанні земельних питань.

l 

– Ви були депутатом міської ради сьомого скликання, очолювали депутатську групу "Рідний "Сільмаш",  яка працювала досить ефективно, про що наша газета  писала. Як Вам, колегам-депутатам, працюється  сьогодні, в час, коли триває російсько-українська війна? На що скеровуєте свої головні зусилля?

– Як і для кожної людини в Україні, так і для мене, 24 лютого 2022 року усе кардинально змінилося – мислення, переоцінка цінностей, власне, й саме життя. Те, що з нами зробила росія, неможливо ні обґрунтувати, ні пробачити. Війна змінила нас усіх, війна забирає людські життя, калічить долі тисячі українців. І цьому можливо протистояти лише завдяки молитві, нашим відважним і мужнім воїнам світла і ще більшій єдності українців.

До мене як депутата звертаються військові та їхні сім'ї.  Не особливо хочу цим хвалитись, але разом з чоловіком зробили свій особистий внесок для підтримки ЗСУ – придбали для фронту позашляховик.

Постійно – на зв'язку із своїми виборцями. Стараюсь допомогти коштами, матерям, дружинам, дітям наших військових. Купую теплий одяг, взуття, необхідні речі. Хочеться, щоб усе надходило в потрібні руки. Передаю кошти матерям, адже точно знаю, що вони не витратять їх на себе. Дасть Бог, заробимо ще. Впевнена, що Україну вдається відстоювати завдяки єдності і добрим серцям українців. 

Коли розпочалася війна, купувала і відвозила у пункти прийому гуманітарної допомоги продукти та речі першої необхідності. 

– Наталіє Андріївно! Ви маєте величезний досвід в галузі медицини, пройшовши досить складний шлях  щаблями лікарської кар'єри. Як вдається поєднувати депутатські обов'язки зі службовими?

– Ковельчани, в першу чергу, ідентифікують і знають мене як лікаря. Тому, мабуть, завдяки моїм пацієнтам мене й було обрано. Стараюсь поєднати професійну і громадську діяльність, хоча це не завжди просто. Кожен день розписаний по хвилинах. Іноді сама дивуюся, як вдається втілити задумане в життя. 

Усе роблю з Божою поміччю, натхнення додають виборці – мої рідні і близькі по духу українці. Чесності і відповідальності мене навчила моя мама,котра все життя працювала у ПТУ № 7. Вона прищепила мені найкращі людські якості. Цьому навчаю  і своїх дітей.  Місто, де ти народився  і живеш, для кожного з нас  найкраще, а ковельчани – мудрі  і добрі, вболіваю за кожного, з ким мене зводять життєві стежки.

В нас кваліфіковані і чудові медики.  Щоб потрапити на прийом безкоштовно, потрібно отримати скерування від сімейного лікаря. Але наші лікарі ще нікому ніколи не відмовили і стараються надавати медичну допомогу вчасно. Люди оцінюють  наших медиків достойно, особливо ті, котрим в силу життєвих обставин довелося отримувати медичну допомогу за кордоном. Впевнена, що після війни ми разом зробимо ще більше.

– З якими питаннями   найчастіше звертаються до Вас виборці? Наскільки успішно вдається їх вирішувати? І, до речі, нагадайте, де й коли ведете особистий прийом громадян?

– Найчастіше, як не прикро, люди звертаються за фінансовою допомогою на лікування. Також багато звернень стосувались  благоустрою прибудинкових територій, вчасного прибирання та вивезення сміття. 

Працюю як в державній медичній установі Ковельської  ЦРЛ, так і проводжу приватний прийом пацієнтів по вул. Театральній, 24, де відкрито невеликий медичний центр "Sana", де, по суті, й відбувається особистий прийом громадян. 

Особистий прийом громадян відбувається щовівторка з 16 до 19 години. Крім того, наш адміністратор, котра працює щодня з 9 до 18 години, скеровує ковельчан, котрим потрібна моя допомога чи консультація,  і на інший час. Деякі питання вирішуються в телефонному режимі.

– Наостанок запитання, так би мовити, особистого характеру. Яка у Вас сім'я, чи діти пішли шляхом батьків,   Ваш чоловік –  теж лікар. Чи вдається знаходити час для відпочинку?

– Дітей у нас двоє – син і донька. Син уже дорослий, самодостатній, займається агробізнесом. Донька пішла нашої стежкою, навчається в Буковинській медичній академії на третьому курсі. Активна, цілеспрямована дівчина, має чуйне серце, дуже відповідальна. Чоловік – Василь Сеник, лікар-акушер-гінеколог вищої категорії, хірург. 

Своє життя і майбутнє пов'язуємо з Україною, рідним Ковелем – дорогим  і близьким містом.

Щодня звертаюсь у молитві до Всевишнього, аби вберіг нашу неньку, аби швидше закінчилася війна, аби над Батьківщиною світило Сонце  миру, добра, сміялися діти і  в них було гідне й щасливе майбутнє. Ціную кожну мить і  кожен день. Дякую нашим хлопцям, які ціною власного життя дарують нам мирні світанки!

– Дякуємо за інтерв'ю.

Розмову вела 

Світлана ТРОЦЮК.

У сучасному світі красива, елегантна, ерудована   жінка в політиці ні для кого  не новина. До того ж, якщо ця жінка ще й сильна духом, наділена якостями справжнього патріота і бійця, має значні досягнення  у громадській та політичній діяльності, то відчуваєш ще більшу гордість за свою Батьківщину, місто, чи село, в якому ти живеш. Тоді ще дужче  усвідомлюєш, наскільки важливо залишатися людиною, бути невід'ємною частинкою  країни, яка, не зважаючи ні на що,  носить величне  і нескорене ім'я – Україна.    

 Наталію Сеник добре знають ковельчани, передусім як лікаря, депутата, чесну комунікабельну і  відповідальну особистість. А от для колег з фракції "Слуга народу" пані Наталія – взірець  чарівності, розуму, доброти  і почуття гумору.

Здавалося б, варто їй посміхнутися, підбадьорити теплим словом – і проблеми відходять на другий план.  Але найголовніше – це вчинки, щире і відкрите серце, які ще більше характеризують і  прикрашають Наталію Андріївну.

Наталія Сеник  обиралася депутатом Ковельської міської ради кілька скликань поспіль. Нині продовжує відстоювати інтереси своїх виборців  в Ковельському "парламенті" восьмого скликання від політичної партії  "Слуга народу".

Сьогодні Наталія Сеник – наш співрозмовник.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 398

Тільки дуже наївний і не надто допитливий чоловік може дивуватися тому, що в московії при владі люди, котрі,  будучи нікчемами і майже божевільними, уявляють себе вершителями людських доль на планеті Земля й творять діла, яким би міг позаздрити сам диявол.

Очолює їх, як усім відомо, маленький, плюгавенький бункерний карлик путін, котрого часто порівнюють із казковим персонажем  – крихіткою Цахес, такою ж нікчемною і заздрісною особиною, якою є нинішній володар кремля. Нещодавно йому, згідно з офіційними даними, виповнилося 70 років, хоча дехто із обізнаних  людей (журналістів, політиків-опозиціонерів, ексслужбовців всемогутнього КГБ, частина яких загинула за досить загадкових обставин, та інших дослідників – "краєзнавців"), стверджують, що путіну виповнилося 72 роки.

Щоб не втомлювати читача переказом  багато в чому суперечливої і "підфарбованої" біографії "ювіляра", рекомендую для ознайомлення недавній (від 7 жовтня ц. р.) пост, опублікований у телеграм-каналі "Генерал СВР". Розшукати цей канал на безмежних просторах інтернету досить легко, а читати розміщену там інформацію корисно і надзвичайно пізнавально тим, хто хоче знати правду про закулісся життя кремлівських небожителів. 

Але повернемося до путіна. Як стверджує "Генерал СВР", весь його офіційний життєпис – це суцільна вигадка і брехня. Насправді хлопця виховував не батько-фронтовик, а жорстокий вітчим,   справжньою матір'ю була  не та жінка, про яку згадує владімір владімірович та його придворні біографи, а зовсім інша людина. Тому зростав майбутній володар московії не в комфортних умовах, а в затхлій атмосфері петербурзьких підворіть і комунальних квартир. З малих років вітчим знущався над ним, глузували із хлопчака його однолітки, що назавжди залишилося у підлітка в душі і серці. Через те зростав замкнутим, злим, заздрісним, ненависним і агресивним у ставленні до слабших за себе.

Для того, щоб подолати цей комплекс неповноцінності, почав займатися дзю-до, потрапивши на вишкіл до тренерів, які були тісно пов'язані з кримінальним світом. Подальше життя путіна — це шлях пристосування, брехні і лицемірства, що особливо проявилося під час служби в КГБ, де його не особливо шанували колеги, презирливо називаючи "блідою міллю", "окурком" і тому подібними прізвиськами.

Доля склалася так, що герою підворіть допомогли вихідці із кримінального світу й політики, наближені до них. В кінцевому підсумку його на "царювання" благословив завжди нетверезий Єльцин, а могутні  олігархи ввели у "еліту" тогочасної москви. Але який би пост не займав путін, він ніколи не забував про петербурзьку "школу". Почуття заздрості, ненависті, агресивності постійно переповнювали його звірине єство. Згодом прийшло захоплення містикою, жага до безмежної влади, прагнення до одноосібної диктатури, що особливо проявилося в останні роки.

Поступово освоюючись на "царському" троні, де спочатку він почувався не надто впевнено, став підбирати під себе й команду за принципами і законами мафії. Путін – хрещений "батько", а всі інші – його раби і прислужники. До рук прибрав олігархів, котрі його привели  до влади (одних, найбільш слухняних, допустив  до панського "столу",  других – посадив у в'язницю, третіх просто фізично знищив). Рішуче взявся за опозицію, де діяв теж за "понятіями" – кого вбив, кого ув'язнив, кого виштовхав за кордон. Коротше кажучи, нині в московії  у бункерного карлика конкурентів практично не залишилося.

За принципом особистої відданості формував уряд, парламент, силові структури, службу безпеки, в тому числі власної. Досить згадати лише окремі прізвища з цієї зондеркоманди, щоб переконатися: ані інтелекту, ані розуму, ані принциповості там і близько нема. Всі, як на підбір, – хитрі, підступні, брехливі, мстиві під стать шефу. Де вже там взятися вільнодумству, демократії, свободі слова! Бригада "зомбі" – інакше не скажеш. 

Використовуючи методи, запозичені в КГБ, поставив на службу собі церкву, її очільника Кіріла, колишнього агента спецслужб і спритного комерсанта, засоби масової інформації, добре оплачуючи послуги найодіозніших телепропагандонів (соловйова, кісільова, скабєєву та іже з ними). В результаті за більш як двадцять років свого правління сформував банду однодумців, перетворив населення московії у зазомбовану масу, яка схвально сприймає будь-які вказівки свого лідера.

Незважаючи на окремі прорахунки у зовнішній політиці, путін зумів створити  своєрідну "п'яту колону" з числа правлячої верхівки ряду європейських країн, та й не тільки європейських. Як вірний послідовник вчення Гітлера-Муссоліні-Сталіна та інших бандюганів міжнародного рівня, він вправно використовує у своїй роботі кредо: світом правлять не ідеї, а інтереси. Щоб переконатись у цьому, достатньо згадати відкритих  і замаскованих прихильників путіна у Франції, Італії, Угорщині, Німеччині та й навіть в США, де особисто екс президент Трамп, судячи з усього, міцно сидить на "гачку" у володаря кремля.

Здавалось би,  "ювіляру" на схилі віку можна   почуватися спокійно й комфортно, якби не одне "але". Це "але" –  Україна, яка не кориться диктатору, а хоче жити незалежно, самостійно, демократично. І не лише хоче, а й бореться за свободу впродовж багатьох років. Помаранчева революція, Майдан Гідності та інші буремні події в країні, яка межує із безправною, пригніченою і напівдикою  росією, не дають спокою путіну, перешкоджають здійсненню його заповітної мрії – стати повнопраним володарем світу. Саме тому й розпочав горезвісну "спецоперацію" проти України 24 лютого 2022 року, наплювавши на міжнародне право, мораль і закон. Як і завжди, діяв за правилом мафії – бити першим.

Після масованого ракетного удару путінців по Україні 10 жовтня та й пізніше дехто із політичних оглядачів почав стверджувати, що у верхніх ешелонах московії стався військовий переворот, і до реальної влади прийшли представники «партії війни» в особі генералів-«яструбів», котрі змусили путіна активізувати воєнні дії в Україні. Частка правди в цьому є, але не думаю, що кремлівський карлик так просто віддав реальну владу. 

Як завжди, цей майстер диявольських інтриг розігрує свою «карту», в основі  якої – зло, ненависть до України і її вільнолюбивої нації. Але на нашому боці не лише правда, сила і воля, а й підтримка прогресивного людства світу. Так, Генеральна Асамблея ООН в середу, 12 жовтня ц. р., ухвалила резолюцію із засудженням незаконних «референдумів», які росія влаштувала на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Резолюцію підтримали 143 із 193 членів Генансамблей ООН. П’ятеро держав (Росія, Білорусь, Сирія, Північна Корея та Нікарагуа) проголосували проти, решта 35 утрималися.

Маркіян ІВАЩИК. 

Тільки дуже наївний і не надто допитливий чоловік може дивуватися тому, що в московії при владі люди, котрі,  будучи нікчемами і майже божевільними, уявляють себе вершителями людських доль на планеті Земля й творять діла, яким би міг позаздрити сам диявол.

Очолює їх, як усім відомо, маленький, плюгавенький бункерний карлик путін, котрого часто порівнюють із казковим персонажем  – крихіткою Цахес, такою ж нікчемною і заздрісною особиною, якою є нинішній володар кремля.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 184

Наш співрозмовник – депутат Ковельської міської ради (фракція “Батьківщина”), член постійної комісії міськради з питань освіти, культури, охорони здоров'я, лікар-ендоскопіст відділення діагностики Ковельського міськрайонного територіального медичного об'єднання Юрій РУДЬ.

l

– Юрію Євгеновичу, чимало експертів прогнозували, що путін не наважиться на повномасштабне вторгнення. А чи була ця війна несподіванкою для Вас?

– У певній мірі, так. Багато хто з нас не очікував такого розвитку історії. Тепер маємо такі страшні наслідки. Особисто мене і моєї родини війна не торкнулася безпосередньо, але вона зачепила наше близьке оточення. Сьогодні у Ковелі ховають ще одного нашого воїна – хлопця, який жив по сусідству, зростав на моїх очах, товаришував з моїм сином (12 жовтня, у день, коли відбувалася наша розмова, ковельчани прощалися з Героєм Юрієм Махнюком – авт.). Це був хороший хлопчина, тиха й спокійна дитина, батьки якого завжди були готові у разі чого прийти на допомогу, вони добрі та щирі люди. І ось у їхній дім прийшла така біда.  

Страшно усвідомлювати, що через якогось одного нелюда загинуло і гине стільки людей. Моторошно слухати розповіді наших воїнів, котрі повернулися із поля бою й сьогодні проходять у нашому медичному закладі реабілітацію. Але вони налаштовані йти до кінця, до Перемоги, бо розуміють, що вирішується доля української нації, яку ворог прагне знищити. Власне Україна вже перемогла, бо сила не в ракетах та чисельності армії, а в бойовому дусі, в єдності, у самопожертві.

– На роботу депутатського корпусу ці події також вплинули. На Вашу думку, як працює Ковельська міська рада в умовах війни?

– Сесії міської ради відбуваються в плановому режимі. Депутатський корпус працює злагоджено, приймає важливі рішення для нашої громади. Належно працюють профільні комісії. 

Звичайно, у зв'язку з воєнним станом обмежено видатки бюджету на виконання певних робіт. Однак, попри це, нам частково вдалося вирішити одне з нагальних питань для мешканців нашого міста, а саме питання ремонту доріг у мікрорайоні Ковеля-2. Донедавна найбільшою проблемою тут були погані дороги та суцільні ями. Тепер на частині вулиць – нове покриття. Ця робота була започаткована ще у минулому році. Її результати довели, що облаштоване там  білощебеневе покриття, яке є значно дешевшим, ніж асфальтове, за якістю нічим не гірше. Тож сподіваюся, що до кінця цієї каденції у цьому напрямку вдасться ще чимало зробити, й дорогами на другому Ковелі буде зручно їздити і ходити. 

– Ви вже другу каденцію депутат міської ради. Чим нинішній склад Ковельської міської ради відрізняється від попереднього?

– Минулої каденції, на відміну від нинішньої, було багато партійних протиріч. Сьогодні такого протистояння не відчувається. Водночас тоді вдалося багато зробити, зокрема,  велика увага приділялася  медицині. Значні кошти вкладалися в обладнання, ремонти медичних закладів. Тому коли постала проблема з covid-19, то наша лікарня до цього була частково готова, адже мала свою кисневу станцію, були зроблені ремонти в інфекційному та реанімаційному відділеннях, до яких підведено кисень. 

– Зрозуміло, що в умовах війни втілити поточні плани непросто. Але чи є завдання, котрі можливо й необхідно реалізовувати на місцевому рівні вже сьогодні?

– Перш за все, це вирішення поточних питань. 

Якщо говорити про медицину, то є дуже актуальні напрями, які потребують посиленої уваги, в тому числі й, такі, що стосується первинної ланки, адже саме лікарі первинної ланки відіграють важливу роль у боротьбі, зокрема,  з covid-19. Вони є, так би мовити, точкою входу в медичну систему для пацієнта. Тому сьогодні важливо напрацьовувати програми підтримки сімейних лікарів, особливо молодих спеціалістів, які повинні мати стимул тут залишатися і працювати далі. Ці питання буду порушувати у своїй подальшій депутатській роботі. 

– Яка Ваша мета у міській раді? Чи є таке завдання, яке Ви ставите собі як депутат понад усе? От, наприклад, перший і найважливіший пункт...

– Найважливіше для мене – виконати ті обіцянки, які давав людям, йдучи в міську раду. В полі мого зору – питання соціального напрямку, здійснення медичного обслуговування, стану доріг та ін. Якщо конкретно, то першочерговим моїм завданням було сприяти проведенню ремонту доріг в районі “Перевалки”, що на другому Ковелі. Ця робота, як казав вище, триває.

Але є моменти, на які потрібно зважати. От приміром, інколи бувають випадки, коли люди звертаються необгрунтовано, адже з тими чи іншими питаннями, які вони порушують, звертаючись до мене як депутата, в першу чергу, слід звертатися у відповідні відділи та служби міськвиконкому. Тоді проблема вирішиться швидше, без зайвих паперових зволікань. А от якщо реакції не буде, тоді вже варто інформувати про це депутата. Я не працюю задля піару, мені важливий результат, якість і оперативність виконання поставлених завдань. 

– Ви є членом гуманітарної комісії, яка зокрема опікується й питаннями медицини. Які найбільш актуальні проблеми для Ковельської громади існують на сьогоднішній день у цій сфері? Які важливі проєкти втілено, а які заплановано реалізувати?

– Якщо говорити про медицину, то у зв'язку з війною нині призупинено роботу над окремими проєктами. Зокрема, ремонт приміщення колишньої дитячої поліклініки, де мали б змогу працювати вузькопрофільні спеціалісти, – “заморожений” до кінця війни. 

Також, на жаль, зависло питання відкриття амбулаторії сімейної медицини в мікрорайоні Ковеля-2. Однак над цим потрібно працювати, адже сімейна медицина сьогодні потребує підтримки міської влади та громади.

– Будучи діючим лікарем, чи важко поєднувати депутатську роботу з лікарською?

– Поєднувати навантаження на роботі з низкою депутатських клопотів – це уже мій спосіб життя. Якщо я зранку допоміг людині, то маю позитивний заряд енергії  на весь день. Це стосується і депутатської роботи також. До того ж, мені не один рік доводиться жити у такому поєднанні громадської діяльності і професії, які певною мірою тепер вже неможливо відділити одна від одної. 

– Як медик, скажіть: яким навикам ми повинні оволодівати під час війни?

– У такій екстремальній ситуації, як війна, природно, що виникають емоції та думки, про які ми й не здогадуємося в мирний час. І хоч нашого міста війна не торкнулася безпосередньо, але стан внутрішньої тривоги  завжди присутній. Тому важливо навчитися володіти собою, бути спокійними в цій ситуації, вміти впоратися зі своїми емоціями самостійно.

Звичайно, якщо є можливість, йдіть на курси надання першої медичної допомоги. Це не буде зайвим. У критичні моменти рахунок іде на хвилини, і якщо десь загаятися, то можна втратити час і життя людини. Тому дуже важливо, щоб хоча б базові навички були напрацьовані на практиці, щоб людина знала, як і що робити. 

Але про своє здоров'я слід дбати завжди. Не варто ігнорувати скринінг-обстеження. Для нас це незвично і не вважається чимось важливим. Проте дарма. Ідея обстеження зовні здорової людини для попередження хвороби на ранніх стадіях – вже звична практика за кордоном. Доказом ефективності такого підходу є, в порівнянні з нами, достатньо довга тривалість життя у західному світі. Ніхто не буде сперечатися, що попередити хворобу або розпочати лікування вчасно, набагато легше, дешевше і ефективніше, ніж на пізніх стадіях. 

Однак далеко не всі, на жаль, приділяють своєму здоров'ю достатньо уваги. Тому саме сімейний лікар має правильно спрямовувати своїх пацієнтів, пояснювати, розповідати їм про існуючі медичні програми, працювати над медичною грамотністю населення.    

– Як часто до Вас із проблемами звертаються жителі міста та з якими  найчастіше?

– Щодо звернень громадян, очевидно, що найбільше до мене звертаються саме з питань медицини та лікування. Порушують питання побутового й соціального характеру. Чимало було звернень у пік захворюваності на коронавірус. Тому й у цьому плані ми сьогодні повинні бути готовими до будь-якого розвитку подій.

– Які слова Ви хотіли б сказати землякам у цей непростий час?

– Триматися і вірити у Перемогу. Берегти своє здоров'я, бо це – безцінний скарб. Сьогодні найцінніше, що в нас забирають – це життя людей, наших хлопців, цвіту нашої нації. Але потрібно боротися, бо іншого шляху у нас немає.   

Зрештою, перемога буде за нами, частково ми вже перемогли. Ворог не очікував такого спротиву, він не думав, що ми так всі згуртуємося і будемо допомагати один одному. І треба стояти до кінця, щоб відсвяткувати Перемогу над окупантом. Бо після закінчення війни в нас буде дуже багато роботи. Будемо жити і працювати!

Розмову вела 

Вікторія Зінчук.

Наш співрозмовник – депутат Ковельської міської ради (фракція “Батьківщина”), член постійної комісії міськради з питань освіти, культури, охорони здоров'я, лікар-ендоскопіст відділення діагностики Ковельського міськрайонного територіального медичного об'єднання Юрій РУДЬ.

ххх

– У певній мірі, так. Багато хто з нас не очікував такого розвитку історії. Тепер маємо такі страшні наслідки. Особисто мене і моєї родини війна не торкнулася безпосередньо, але вона зачепила наше близьке оточення.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 236

Сотні бійців полку "Азов", серед яких є й ковельчани,  залишаються в полоні.  Аби вкотре привернути увагу суспільства, українського та світового, міжнародних організацій ковельчани організовують акції на підтримку військовополонених та їх родин.

Чергова така акція відбулася в рамках благодійного фестивалю БЛАГОFEST задля підтримки Збройних Сил України, який відбувся в Ковелі 9 жовтня. Ковельчани тримали в руках плакати різного змісту, вимагаючи звільнення бійців з полону. Надзвичайно потужно й водночас до болю щемливо прозвучав вірш "Клітка" (автор Петро Мага) у виконанні Альони Малюги-Мельникової.

Крім акції на підтримку "Азову", у рамках фестивалю був проведений аукціон воєнних трофеїв з-під Ізюму, дитяча лотерея. Також можна було насолодитися виступами музикантів, заспівати у караоке, взяти участь у різних акціях, купити сувеніри та солодощі на ярмарку, сфотографуватись біля цікавих локацій, і найголовніше – задонатити на ЗСУ. 

Всього під час заходу зібрано 77537 гривень, які будуть використані на потреби військовослужбовців.

Захід відбувся завдяки спільній праці багатьох людей. Організатори заходу – ГО "Велика ідея" та ГО "Українська Асоціація Захисту Здоров'я "Марлог-Кадуцей". 

Юлія ЛИТВИНЮК.

Сотні бійців полку "Азов", серед яких є й ковельчани,  залишаються в полоні.  Аби вкотре привернути увагу суспільства, українського та світового, міжнародних організацій ковельчани організовують акції на підтримку військовополонених та їх родин.

Чергова така акція відбулася в рамках благодійного фестивалю БЛАГОFEST задля підтримки Збройних Сил України, який відбувся в Ковелі 9 жовтня.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 188

В експозиції Ковельського історичного музею є розділ, присвячений українському визвольному руху у роки німецько-радянської війни та у повоєнний період. 

Тут простежується значна  практична діяльність жінок, зокрема, у медицині, пропаганді, розвідці, бойових діях тощо. І це свідчить про вагомий внесок жіноцтва у розвиток та діяльність оунівського підпілля і загалом в український національно-визвольний рух.

Однією з причин залучення жіноцтва до ОУН була мобільність. Адже в умовах спочатку німецької окупації, а згодом – радянської, жінкам легше було виконувати завдання оунівського підпілля. Українське жіноцтво спочатку виконувало допоміжні ролі, а через певний час на рівні з чоловіками жінки повинні були служити підпіллю зі зброєю в руках. Отже, представниці жіночої статі у лавах ОУН та УПА виконували різні функції – як мирні (лікарі, медсестри та санітарки), напівмирні (друкарки, пропагандистки та зв’язкові), так і військові (розвідниці, учасниці відділів УПА, а часом навіть командири роїв). Вони також дбали про повсякденні потреби повстанців.

Жінки виконували просвітницьку та пропагандистську роботу серед населення, спілкуючись зі школярами, вчителями і звичайними людьми, йшли на ризик та здійснювали своєрідну комунікативну функцію. Дівчата передавали та збирали інформацію, листи, документи, а також доставляли продукти, одяг, ліки, зброю тощо. У разі затримання повідомлення необхідно було знищити. 

Діяльність зв’язкових вимагала фізичної витривалості та міцної психіки, адже доводилося долати великі відстані у будь-яку пору року. Жінки були чудовими розвідницями, яких окупанти недооцінювали, і ставилися до них з меншою підозрою. Розвідниці, переодягнені у селянок, здобували інформацію про пересування загонів ворогів, розповідали про арешти, зради і провокації та повідомляли про загрози. Також вони були гарними провідниками, допомагали повстанцям проходити незнайомими стежками і територіями, йдучи попереду і сигналізуючи про небезпеку.

Нарівні з чоловіками брала участь у багатомісячних рейдах Уляна Погінець. 

В експозиції нашого музею представлена вишита сорочка розвідниці УПА Уляни Погінець (псевдо «Пріся»), передана у музей  Погінцем Степаном Архіповичем. Дівчина – родом із села Дубове Ковельського району, навчалася у гімназії в Ковелі. У Дубовому діяла молодіжна ОУН «Юнаки», якою опікувалися члени ОУН, з-поміж яких була і Уляна Погінець. 

На світлині також бачимо Віру Королюк на псевдо «Христя», керівницю технічної ланки Ковельського окружного проводу ОУН. Дівчина разом із іншими підпільниками найбільше дошкуляли Волинському обкому партії України в так званому «радянському будівництві». І тому перший секретар Волинського обкому КП(б)У Грушецький вимагав від обласного управління МВС ліквідації Ковельського окружного проводу ОУН. 

17 січня 1954 року четверо підпільників групи Василя Сементуха внаслідок пів годинної перестрілки з оперативниками 4-го відділу УМВС, полягли смертю хоробрих. Селянський будинок, у якому переховувались повстанці, спалахнув. Віра Королюк, щоб уникнути полону і не згоріти живцем, застрелилася.

Серед плеяди дівчат, які боролись за самостійну соборну Українську державу були українські підпільниці Ганна Стельмащук, псевдо «Калина» (сестра одного з відомих командирів УПА Юрія Стельмащука «Рудого») та Люба Бахова. 22 травня 1941 року місце перебування підпільників ( сільська клуня неподалік Луцька) оточили енкаведисти. На пропозицію здатися, оунівці у бік ворога кинули гранати. Тоді карателі підпалили солом’яний дах будівлі. Бій продовжувався. На нову вимогу енкаведиста Удахіна здатися двері клуні відчинила дівчина. Вигукнувши: «Гинемо за Україну!», повернулась назад в палаючу клуню.

Всупереч твердженню, що війна – це не жіноча справа, як бачимо, і сьогодні в ЗСУ , і 80 років тому в УПА перебувало чимало представниць прекрасної статі. Жінки, попри постійну небезпеку, пліч-о-пліч із чоловіками боролися за Соборну, вільну і незалежну Українську державу.

Мирослава МОРОЗ.

В експозиції Ковельського історичного музею є розділ, присвячений українському визвольному руху у роки німецько-радянської війни та у повоєнний період. 

Тут простежується значна  практична діяльність жінок, зокрема, у медицині, пропаганді, розвідці, бойових діях тощо. І це свідчить про вагомий внесок жіноцтва у розвиток та діяльність оунівського підпілля і загалом в український національно-визвольний рух.

Однією з причин залучення жіноцтва до ОУН була мобільність. Адже в умовах спочатку німецької окупації, а згодом – радянської, жінкам легше було виконувати завдання оунівського підпілля.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 278

Вперше в Україні Ковельським МТМО придбано високотехнологічну систему екстракорпорального життєзабезпечення (ECLS) "Rotaflow II" шведської компанії "Getinge", яка є лідером серед виробників сучасного медичного обладнання.

Екстракорпоральна мембранна оксигенація (ЕКМО) – це методика підтримки діяльності серця та легень у пацієнтів з серцевою та/чи дихальною недостатністю, в яких функція цих органів порушена досить тривалий час.

EКMO є незамінною, коли звичайні методи лікування уже не працюють. Апарат штучно насичує кров киснем і видаляє вуглекислий газ.

ЕКМО використовується для лікування зупинки серця, одночасно забезпечуючи кровообіг та оксигенацію. ЕКМО застосовують і для підтримки пацієнтів з гострою вірусною пневмонією, пов'язаною з COVID-19, у випадках, коли штучна вентиляція легень недостатня для підтримки рівня насичення крові киснем.

EКMO не виліковує хвороби серця та легень. Пацієнт живе завдяки цій системі, поки очікує на відновлення функцій органів чи на трансплантацію серця або легень. 

Система "Rotaflow II" вперше з'явилася на ринку медичного обладнання у 2021 році. Застосування ЕКМО ставить надання медичної допомоги пацієнтам у Ковельському МТМО на якісно новий надсучасний рівень! Не зупиняємося на досягнутому! Працюємо заради порятунку людських життів, заради Перемоги!

Валентин Вітер, 

генеральний директор Ковельського МТМО.

На світлині: команда спеціалістів ЕКМО Ковельського МТМО.

Вперше в Україні Ковельським МТМО придбано високотехнологічну систему екстракорпорального життєзабезпечення (ECLS) "Rotaflow II" шведської компанії "Getinge", яка є лідером серед виробників сучасного медичного обладнання.

Екстракорпоральна мембранна оксигенація (ЕКМО) – це методика підтримки діяльності серця та легень у пацієнтів з серцевою та/чи дихальною недостатністю, в яких функція цих органів порушена досить тривалий час.

EКMO є незамінною, коли звичайні методи лікування уже не працюють. Апарат штучно насичує кров киснем і видаляє вуглекислий газ.

ЕКМО використовується для лікування зупинки серця, одночасно забезпечуючи кровообіг та оксигенацію. ЕКМО застосовують і для підтримки пацієнтів з гострою вірусною пневмонією, пов'язаною з COVID-19, у випадках, коли штучна вентиляція легень недостатня для підтримки рівня насичення крові киснем.

EКMO не виліковує хвороби серця та легень. Пацієнт живе завдяки цій системі, поки очікує на відновлення функцій органів чи на трансплантацію серця або легень. 

Система "Rotaflow II" вперше з'явилася на ринку медичного обладнання у 2021 році. Застосування ЕКМО ставить надання медичної допомоги пацієнтам у Ковельському МТМО на якісно новий надсучасний рівень! Не зупиняємося на досягнутому! Працюємо заради порятунку людських життів, заради Перемоги!

Валентин Вітер,  генеральний директор Ковельського МТМО.

На світлині: команда спеціалістів ЕКМО Ковельського МТМО.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 165

Рак молочної залози – найпоширеніше онкологічне захворювання серед жінок. 

Аби убезпечити себе від цієї хвороби, жінкам необхідно проходити відповідне обстеження – мамографію. Це «золотий стандарт» ранньої діагностики раку грудей.

Мамографія необхідна жінкам у випадках, якщо:

– вік жінки 40 років та більше (з профілактичною метою);

– діагностовано онкологію грудей у матері або бабусі;

– ви помітили будь-які зміни у залозі (вузли, щільні чи болючі ділянки, втягнення соска);

– наявні супутні гінекологічні захворювання.

Жінки, яким 40 і більше років, можуть пройти обстеження безкоштовно зі скеруванням від свого сімейного лікаря або гінеколога.

Чекаємо Вас за адресою: м. Ковель, вул. Незалежності, 22 (каб. № 9 поліклініки).

Обстеження здійснюється за попереднім записом як безпосередньо у кабінеті, так і за номером телефону: 050 468 15 86. 

Пам’ятайте, рак молочних залоз – часто безсимптомне, «тихе» захворювання, яке багато років може себе не проявляти. Саме тому своєчасне виявлення процесу на ранніх стадіях є запорукою успішного лікування!

З турботою про жінок – 

адміністрація 

Ковельського МТМО.

Рак молочної залози – найпоширеніше онкологічне захворювання серед жінок. 

Аби убезпечити себе від цієї хвороби, жінкам необхідно проходити відповідне обстеження – мамографію. Це «золотий стандарт» ранньої діагностики раку грудей.

Мамографія необхідна жінкам у випадках, якщо:

– вік жінки 40 років та більше (з профілактичною метою);

– діагностовано онкологію грудей у матері або бабусі;

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 190