Повідомлення в номер / Газета потрібна людям

09.02.2023

Газета потрібна людям

Хочемо повідомити, що з 1 лютого ц. р. тираж "Вістей Ковельщини" знову зріс на кілька десятків примірників.

І це, незважаючи на всі труднощі й проблеми в житті земляків, їх скрутне матеріальне становище. Але, як кажуть, не хлібом єдиним живе людина, їй потрібна й духовна пожива, рідне українське Слово.

Дякуємо Вам, дорогі краяни, за підтримку і довіру! Вони нас наснажують, додають завзяття у роботі. Звичайно, журналістам нині складно, кожен номер видання вимагає чимало сил, завзяття й енергії.

Але сил додає усвідомлення того, що наша праці недаремна, що читачі з нетерпінням чекають на "міськрайонку", яка останнім часом у домівки багатьох передплатників приходить вже у середу, за що ми вдячні і тернопільським поліграфістам, і волинським поштовикам.

Та й працівники електромереж у випадку необхідності часто ідуть нам назустріч, хоч ми стараємося не зловживати їх готовністю допомогти, розуміючи непросту ситуацію на Ковельщині і Волині.

Нагадуємо, що читачі, які передплатили "Вісті Ковельщини" на 2023-й рік, можуть взяти участь у традиційній акції "Передплатіть і виграйте!". Для цього необхідно принести або надіслати копії передплатних квитанцій за адресою: м. Ковель, вул. Міцкевича, 3. Телефон для довідок: 5-04-61 або 5-01-27.

Хочемо повідомити, що з 1 лютого ц. р. тираж "Вістей Ковельщини" знову зріс на кілька десятків примірників.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 322

Повідомлення в номер / Михайло Тлумак і сьогодні з нами

09.02.2023

Михайло Тлумак і сьогодні з нами

2 лютого ц. р. на фасаді Ковельської школи мистецтв відкрили меморіальну дошку відомому у місті скрипалю, викладачу, заслуженому працівнику культури України Михайлу Тлумаку. Як і у житті, на ній – маестро зі скрипкою.

2 лютого йому мало би виповнитись 90 років. У листопаді 2021 талановитого музиканта не стало. Але про нього залишились найсвітліші спогади.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 237

Повідомлення в номер / Її поезія – як оголений нерв

09.02.2023 Зінчук Вікторія Петрівна

Її поезія –

як оголений нерв

Її поезія – як оголений нерв

Тату, ріднесенький тату,

Ти повертайся додому,

Ждемо щодня тебе в хаті,

А скільки іще – невідомо.

Знаємо: ти десь далеко

Нас на війні захищаєш,

Там, де страшна небезпека,

Ти оборону тримаєш.

ххх

Ми загадали бажання:

Швидше б війна закінчИлась.

Й з нею – жахливі страждання,

А Перемога щоб не барилась!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 729

Повідомлення в номер / Михайло Волошук – Янгол Маріуполя

09.02.2023 Романюк Аліна Петрівна

Михайло Волошук – Янгол Маріуполя

У когось була дитина, тепер немає…

У когось був чоловік, а тепер медалі…

І в цьому лякає те, що життя триває…

Померлій душі у тілі – жити далі…

Б. КАЗАНЖИ.

Ось і завершився період Різдвяних свят. Цьогоріч він особливо був сповнений тривог та печалі. Хтось зустрів його у сімейному колі, а хтось не знаходив собі місця в рідному домі, раніше затишних стінах. У когось ці дні були наповнені щасливими митями і радістю від зустрічей з найріднішими, а в когось – оповиті сумом і тривогою від розпачу та самотності, адже з війни так і не дочекались найрідніших. Спорожнів дім, спустошена душа… Велика війна з російським агресором забрала найцінніше – життя. Тисячі життів мирних українців.

Громада Ковельщини в ці дні знову в жалобі зустрічала захисників на площі Героїв Майдану та з почестями провела їх в останню путь. А хтось, на жаль, і досі не може гідно попрощатися із своїм Героєм.

Це історія про шлях військового – юного, проте надзвичайно сильного та мужнього 20-річного "азовця" з Ковеля Михайла Волошука, який загинув під час оборони Маріуполя у 2022 році.

Ми називаємо Героями наших захисників, та повірте: ті, хто чекає їх вдома, хто вірить та підтримує, – теж герої. Це рідні наших військових: мами, бабусі, дружини, діти, друзі. Їх місію під час війни не треба недооцінювати. Їх віра та молитва – рушійна сила для воїнів. А горе втрати неможливо описати словами. Як неможливо підібрати слів, щоб підтримати та розрадити.

Ми зустрілись з мамою Світланою Волошук на виставці світлин полеглих "азовців", де на нас з посмішками дивились очі Героїв. І серце розривалось на шматки, хоч тут було тихо і спокійно. Час від часу ми поглядаємо на стенд зі знімком Михайла і відчуваємо, що він ніби тут, з нами.

Перед початком повномасштабної війни, в грудні 2021 року, у нас була спроба з ним поспілкуватись. Михайло був у місячній відпустці, яка переносилась декілька разів. Ми хотіли з перших уст почути про славнозвісний "Азов" і як приклад для інших юнаків розповісти про самостійний відважний вибір 18-річного ковельчанина – стати на захист рідної України. Та через свою скромність юнак відмовився від інтерв'ю.

Я з хвилюванням згадую цей момент і тішуся, що мені вдалось побачити його тоді особисто. Шкода лиш, що вдома, окрім нього не було нікого, хто б, можливо, вплинув на його рішення. Я залишила свій номер телефону, але так і не отримала від нього дзвінка...

Хоч мамине серце завжди в переживаннях за свої дітей, та все ж до такого нас ніхто не готував. Світлана Олександрівна запевняє, що її серце за Михайла завжди було спокійне: "Це син, який прийшов у цей світ просто янголом. Він не завдавав мені ніякого клопоту. Я ніколи за нього не хвилювалася. Він не мав ніяких шкідливих звичок, ніколи ніде не затримувався".

Попри біль втрати, мама Світлана не опускає руки, вона ніби випромінює, як і її ім'я, світло, добро та милосердя. Мудрість та витримка викликають не лише повагу, а й захоплення. У її погляді, деталях одягу та особистих речах прослідковуються позитивні настрої. "Я й сама не люблю чорних речей. Не любив їх і Михайло. Тому навіть тоді, коли загинув, я намагалась нести щось світле у життя. Так, це горе. Горе родини і насамперед – моя особиста трагедія, але ми зобов'язані нести в світ лише світлу пам'ять про нього. І я розповідаю його історію, а не свою, не про те, як мені погано і як я буду жити без нього", – каже пані Світлана.

Коли важко на душі, то жінка завжди спішить до Божого храму, а коли вже нестерпно боляче, читає Молитву українського націоналіста "Україно, Свята Мати Героїв, зійди до серця мого…". Каже, що коли в розмові з Богом не має розради, то в цьому патріотичному тексті-молитві (слова були написані на стіні в'язниці кров'ю одного з лідерів ОУН Осипа Мащака) знаходить відповіді на всі болючі питання. Саме ця Молитва і гартує дух "азовців", незважаючи на те, що всі вони різних віросповідань.

У сім’ї Волошуків – двоє дітей: 24-річна Яна та назавжди 20-річний Михайло. І хоч Світлана їх завжди виховувала і любила однаково, із сином у них був особливий зв'язок. Мешкали вони разом з турботливими батьками чоловіка, тож з дитинства у сина був чудовий друг – дідусь Петро.

"Він був дуже хорошою людиною. Слава Богу, що не дожив до цього моменту, адже це було б дуже важко для нього. Мої діти завжди згадували дідуся з радістю та світлом. Він мав чудове почуття гумору, з легкістю йшов по життю – це й передав моїм дітям.

Дуже важко нині нашій бабусі, адже дім спорожнів. Вона з великою любов'ю піклувалася про нас. Відколи встановили пам'ятний банер, Олена Євгеніївна зажди приносить туди свіжі квіти, а от перед святами сплела різдвяний віночок", – зі сльозами на очах розповідає жінка.

У когось була дитина, тепер немає…

У когось був чоловік, а тепер медалі…

І в цьому лякає те, що життя триває…

Померлій душі у тілі – жити далі…

Б. КАЗАНЖИ.

Коментарів до новини: 3
Переглядів новини: 1192

Повідомлення в номер / "Дивослово" чарує, навчає, виховує

09.02.2023

"Дивослово" чарує, навчає, виховує

Понад десять років триває співпраця бібліотек міста з чудовим творчим об'єднанням – Зразковим художнім колективом драматичним гуртком "Дивослово", який діє при міському Палаці учнівської молоді.

У центральній районній бібліотеці його учасники були ведучими та читцями на вечорах поезії Тараса Шевченка, Лесі Українки, Олени Пчілки, Василя Стуса, Михайла Стельмаха, Ліни Костенко, Ніни Горик. Їх виступи прикрасили зустрічі з письменниками та презентації нових книг В. Клюнтер, С. Цюриця, В. Ганулича. За їх участі відбулися: свято писанки "Молитва, писана воском", літературна година "Поезія світу – українською мовою", вечори пам'яті "Чорнобиль: трагедія й подвиг", "Незгасима свіча", "Під Крутами пішли в безсмертя".

Запам'яталися нашим читачам прем'єри роману Оршулі Фариняк "Айхо" та історичної повісті Миколи Мартинюка "Під мурами твердині", які юні артисти перетворили на справжні театралізовані дійства. Незабутніми залишилися у їх виконанні глибокі й емоційні твори Катерини Мотрич "Молитва за убієнних голодом" та "Молитва до мови".

Активно залучає гуртківців до своїх свят і дитяча бібліотека. Обласний захід до 200-ліття Тараса Шевченка – Тиждень дитячого читання – вони відкривали сценкою за творами великого Кобзаря. Сподобалась юним читачам і глядачам їх театралізована постановка казки Ніни Вітковської "Світлячок". Не злічити бібліотечних "ранків" і "вечорів", де вони читали поезії, були ведучими, учасниками костюмованих дійств.

За плідну творчу співпрацю дякуємо колективу "Дивослова", а також – його незмінному керівнику Руслані Чарнюк.Понад двадцять років вона плекає юні таланти, прищеплює їм любов до рідної мови, культури, України. За цей час виховала кілька поколінь декламаторів. Особливо зворушливим є той факт, що через кільканадцять років гуртківці приводять в науку до Руслани Валентинівни своїх дітей! Треба так любити свою справу, мати особливий талант спілкування з підлітками, щоб їм хотілося відвідувати гурток 4-5 років, аж до закінчення школи.

Працюючи над художніми текстами, учні починають відчувати Слово, його потужний енергетичний заряд і його смак. Набутий на заняттях і виступах досвід, звичайно ж, стає їм у пригоді в подальшому навчанні, професійному становленні.

Минули роки, а бібліотекарі й досі підтримують теплий зв'язок з гуртківцями, радіють їх успіхам. Так, Марійка Куцова, яка, як учасниця "Дивослова", брала участь у конкурсі есе про європейський шлях українців, безліч разів читала вірші й була ведучою бібліотечних заходів – закінчила Києво-Могилянську академію, обрала фах мовознавця.

Вадим Оксенчук, випускник Київського університету культури, в студентські роки брав участь у бібліотечних заходах, був кореспондентом на українських телеканалах, ведучим на ютуб-платформах, працював аніматором (ведучим дитячих свят), зараз – в Америці, веде інформаційно-аналітичний сайт, прямі ефіри на радіо, розповідає про нашу боротьбу з окупантом, тримає зв'язок з діаспорою.

Прикладів можна навести і більше. Вони підтверджують: хорошу справу робить драмгурток, формуючи молоде покоління духовним, освіченим, патріотичним.

Ольга Бичковська, бібліотекар Публічної бібліотеки.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 399

Повідомлення в номер / Вступні іспити-2023: якими вони будуть

09.02.2023

Вступні іспити-2023: якими вони будуть?
Повномасштабна війна в Україні внесла корективи у всі сфери громадського життя. Зокрема, без змін не залишилась і галузь освіти.
Через безпекові питання та ускладнений доступ абітурієнтів до навчальних закладів (передусім, тих, хто був змушений виїхати з країни), торік Міністерство освіти та науки було вимушене реформувати систему складання вступних іспитів. Тодішнє нововведення – національний мультипредметний тест (НМТ) – виявився успішним, і кількість випускників, що його склали, перевершила очікування навіть самого МОНу: загалом, тест написали понад 200 тис. людей.
Тривала війна змусила освітян продовжити практику проведення єдиного іспиту замість кількох окремих, як це раніше було із ЗНО. Яким буде національний мультипредметний тест в 2023 році, в чому нововведення, розбирались у Центрі громадського моніторингу та контролю. Головні нововведення
Нову схему складання мультипредметного тесту презентували у Міністерстві освіти і науки України. Тест для вступу до ВИШу цього року знов поєднуватиме в собі іспити одразу з трьох предметів. Основне нововведення – третій предмет на вибір. Якщо торік набір дисциплін для складання екзамену був сталим: українська мова, історія та математика, то тепер обов'язкових дисциплін лише дві: українська мова та математика. Третій - на вибір: історія України, іноземна мова (англійська, німецька, французька або іспанська), біологія, хімія або фізика.
Тестування триватиме 3 години: освітяни передбачили по годині на кожен предмет, однак розподіляти час на виконання завдань абітурієнти будуть самотужки.
Тести з української мови, історії України, хімії та біології міститимуть по 30 завдань. У тесті з математики – буде 22 завдання, з іноземної мови – 32, з фізики – 20.
Також цього року МОН запровадить мінімальний прохідний бал, який становить не менше 10% правильно виконаних завдань.
Що лишилось незмінним – скасоване пробне тестування, яке щороку було на ЗНО (замість цього у вільному доступі викладуть демонстраційний варіант, а пробний тест можна буде скласти онлайн), а сам процес складання іспиту відбуватиметься в один день у дві зміни. Наразі запланували дві сесії – основну та додаткову, як і торік. Додаткову можуть скласти ті, хто за поважних причин не зміг прибути на основну.
Також тим абітурієнтам, хто складав ЗНО чи мультипредметний тест, починаючи з 2020 року та задоволений результатом – можна не перескладати його цього року. Результати – приймаються. Коли та де скласти?
НМТ складатимуть у тимчасових екзаменаційних пунктах, обладнаних у різних закладах освіти як в Україні, так і за її межами. Торік допомогти українським школярам вступити до вітчизняного вишу зголосилась 31 країна. В яких саме країнах можна буде долучитись до тестування у 2023-му – в Українському центрі оцінювання якості освіти повідомлять згодом.
Водночас, вже відомо, що кількість пунктів складання НМТ за кордоном цього року збільшать. Про це повідомив перший заступник міністра освіти та науки Андрій Вітренко під час брифінгу в Медіацентрі Україна – Укрінформ.
"Ми аналізували досвід минулого року – і найголовнішою проблематикою для багатьох українців була логістична: вчасно дістатися до центрів складання НМТ. Ми сподіваємося, що мережа буде ще розширена - для того, щоб наші українці, які зараз тимчасово перебувають не на території України, мали можливість без складних логістичних проблем дістатися до пункту складання НМТ. І в майбутньому подавати свої документи до омріяних закладів вищої освіти – саме української національної вищої освіти", – повідомив Андрій Вітренко.
А от абітурієнти з тимчасово окупованих територій НМТ, як і торік, не складатимуть. Однак, зможуть вступити до ВИШу без нього: необхідно буде укласти договір про здобуття освіти за спеціальною процедурою впродовж трьох місяців після початку навчання.Чому знов мультипредметний тест?
Окрім того, що проведення мультипредметного тесту замість звичного для українців ЗНО, на думку освітян, є безпечнішим в умовах війни (в кілька разів зменшується кількість масових скупчень молоді), в МОН називають ще кілька переваг такого екзаменування. Таким чином, каже заступник Міністра освіти та науки Андрій Вітренко, вітчизняним університетам простіше конкурувати із закордонними за українських абітурієнтів, особливо коли тисячі підлітків перебувають за межами країни.
Логіка проста: чим простіший вступ – тим більше охочих.
Оксана КОВАЛЬ.

Вступні іспити-2023: якими вони будуть?

Повномасштабна війна в Україні внесла корективи у всі сфери громадського життя. Зокрема, без змін не залишилась і галузь освіти.

Через безпекові питання та ускладнений доступ абітурієнтів до навчальних закладів (передусім, тих, хто був змушений виїхати з країни), торік Міністерство освіти та науки було вимушене реформувати систему складання вступних іспитів.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 205

Повідомлення в номер / Друге народження Олександра Сащука

09.02.2023

Друге народження Олександра Сащука

Лікарі Ковельського МТМО повернули до життя пацієнта з гострим інфарктом міокарда та кардіогенним шоком! Завдяки оперативним професійним діям наших фахівців та застосуванню найсучаснішого високотехнологічного медичного обладнання хворого успішно прооперували. Він почувається добре та уже виписаний додому.

48-річний Олександр Сащук поступив на приймальне відділення у критичному стані з артеріальним тиском 60/40 мм.рт.ст. Його серце могло зупинитися будь-якої миті, тому лікарі прийняли рішення про екстрену реваскуляризацію на механічній підтримці кровообігу. Пацієнта підключили до системи VA – ECMO.

Коронарографія показала множинні ураження судин серця. Хворий потребував термінового стентування. Під час операції серце пацієнта зупинилося. Виникла фібриляція шлуночків, яка не відновлювалась шляхом багаторазових дефібриляцій та введенням антиаритмічних препаратів.

Завдяки системі ECMO пацієнт знаходився у свідомості. Лікарі виконали перкутанне коронарне втручання. Після відновлення кровотоку в коронарних артеріях було відновлено й серцевий ритм шляхом багаторазових дефібриляцій.

Чотири дні життя пацієнта підтримувала система штучного кровообігу, яка виконувала функції серця. Після проведеного стентування судин стан хворого, лабораторні та гемодинамічні показники поліпшувалися з кожним днем. На 5-ту добу було прийнято рішення про відключення VA-ECMO та переведення пацієнта з відділення анестезіології та інтенсивної терапії у кардіохірургічний центр Ковельського МТМО, де він продовжив лікування.

Нині Олександр Сащук почувається добре та щиро вдячний лікарям: Володимиру Танському, Дмитру Парахневичу, Павлу Андреєву, Тарасу Окуню, Ользі Танській, Сергію Прудкому та медичному персоналу відділень за врятоване життя та турботу.

Пацієнту бажаємо швидкого одужання, нашим фахівцям – нових успіхів на медичному фронті заради Перемоги!

Валентин Вітер,

генеральний директор Ковельського МТМО.

48-річний Олександр Сащук поступив на приймальне відділення у критичному стані з артеріальним тиском 60/40 мм.рт.ст.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 197

Повідомлення в номер / Миті століття Якова

09.02.2023

Миті століття Якова

Нещодавно на 101-му році життя відійшов у засвіти Яків Потапович Чуль, учасник Другої світової війни, людина активної громадянської позиції, непримиренний борець зі злом і неправдою.

Пам'яті батька присвятив свій матеріал-спогад син, ветеран педагогічної праці, депутат Ковельської районної ради сьомого скликання Микола Якович Чуль. В якості заголовка він використав назву широковідомої в Україні книги волинського письменника Володимира Лиса "Століття Якова".

Хочемо нагадати, що Яків Чуль пройшов тернистими шляхами війни, у роки повоєнної відбудови працював секретарем сільської ради, брав діяльну участь у громадському житті, художній самодіяльності, сміливо відстоював інтереси сільської громади, рішуче виступав проти бюрократизму і сваволі у роботі керівників органів влади. Цій позиції він не зрадив до самої смерті.

Пропонуємо увазі читачів замальовки нашого громадського дописувача Миколи Чуля.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 221

Повідомлення в номер / Відлуння історії

09.02.2023 Семенюк Анатолій Володимирович

Відлуння історії

Розчулився!.. Ще раз переконався: як мало людині потрібно, щоб відчути мить щастя. Ні гроші, ні статки, ні висока посада не замінять отого духовного, що живе в душі.

Приводом для радості стали відвідини моєї домівки отцем Іваном Оринчаком, настоятелем храму Андрія Первозванного. Він освятив дім та вручив Благословенну Грамоту "за церковні заслуги перед Православною Церквою України" від імені митрополита Луцького і Волинського Михаїла. 30 років майнуло від того історичного дня, коли відчинилися двері невеликої каплиці, розташованої по вул. Незалежності (поруч із старим кладовищем).

О, це були революційно-романтичні часи! Перебудова, демократичий дух свободи кликав вірян до боротьби за автокефальну Помісну Церкву. Все було непросто – на кожному кроці відчувався супротив компартійної влади, священнослужителів Московського патріархату. Активність мас була схожа на хвилю великої сили, яка то злітає до небес, то несеться до берега, де вдаряється об скелю, розсипається на міріади крапель і знову об'єднується у ще більш потужну хвилю і… перемагає!..

Церковна громада після довгих поневірянь була зареєстрована у 1990 році управлінням у справах релігій Волинської ОДА.

Але належного приміщення для проведення церковної служби не мала. Довелося і мені як тодішньому міському голові у 1992 році втрутитися у розв'язання цієї проблеми. Я знав, що немало партійних функціонерів були на боці демократичних перетворень. Саме вони сприяли початку декомунізації.

Колишній перший секретар Ковельського міському компартії порекомендував мені "придивитися" до будинку панахиди. Історія цього приміщення цікава. На початку ХХ століття це була католицька каплиця. В радянські часи використовувалася як склад солі. Згодом місцева влада перебудувала приміщення під дім панахиди. Хоч, правду кажучи, комуністи-ветерани не спішили відспівувати своїх соратників у цьому домі.

За підтримки активістів Народного руху України вдалося переконати прокомуністичну депутатську фракцію в міськраді і ветеранів у необхідності прийняття рішення про передачу приміщення церковній громаді Андрія Первозванного для проведення там богослужінь. Разом із тим, слід висловити подяку католицьким священнослужителям і, найперше Єпископу Луцької дієцезії Маркіяну Трофим'яку, які погодились передати споруду православній спільноті.

Як весняна повінь, в один із днів віряни заполонили свою церкву. Майстрували тимчасовий іконостас, прихорошували стіни, вівтар, розбудовували хори, дзвіницю. Облаштовували територію і т. д., і т. п.

Духовним наставником та організатором реконструкції нової святині став о. Дмитро Кекляк. Із сірої, невиразної каплиці постала естетично приваблива сакральна споруда, яка з'явилася на вулиці Незалежності, ніби промовлячи до ковельчан: "Ось я, незалежна Українська Церква. Насолоджуйтесь молитвою на рідній мові. Утверджуйте віру Христову і нашу Незалежність!". Скажу, що та, хай і невелика співпраця, перетворилась у міцну дружбу між місцевою владою і громадою, яка промінчиком-світлячком гріє мою душу до цих пір.

Сьогодні настоятелем святині Андрія Первозванного призначений о. Іван Оринчак, досвідчений священник, який має міцну духовну проукраїнську позицію, непересічний поетичний дар.

В довірливій дружній розмові він тривожиться з приводу того, що повільно розбудовується Православна Церква України, що деякі ковельчани залишаються вірними московському патріархату. Водночас радіє, що більшає кількість громад, які переходять в підпорядкування ПЦУ.

Побажаймо ж, мій читачу, о. Івану Оринчаку і надалі невтомно кріпити віру Христову та наше українство.

А для вірян – поетична посвята:

Андрій Первозванний

З Землі Святої в Україну

За велінням самого

Христа

Святий від Бога перекинув

До віри тайного моста.

Зійшов на гору край

потоку,

Під Сонцем ніжився

Дніпро,

Спадала благодать висока

І Божа милість на добро.

Поставив Хрест на сиву

гору:

– Тут стане місто навіки,

Руїни будуть, буде горе,

І сатана збере полки.

Та зійде Сонце Віри

в Бога,

Засяють храми золоті,

І біля вічного порога

Зберуться праведні святі.

Пішов назад. О, Україно!

Важкий до щастя кожен

крок.

Та, попри все, народ

повинен

Пройти крізь терни

до зірок!

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА СВІТЛИНІ: Благословенна Грамота, яку від імені Митрополита Луцького і Волинського Михаїла вручив автору цих рядків о. Іван Оринчак.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 504

Повідомлення в номер / Масовий голод: як його уникнути

09.02.2023

Масовий голод: як його уникнути?

У 2022 році 828 млн. осіб, або майже 10% населення світу, страждали від голоду. Ці показники продовжують зростати на тлі руйнівних кліматичних катаклізмів, які щорічно позбавляють тисячі людей Землі житла та навіть життів. Сьогодні ознаки голодної кризи вже спостерігаються по всій планеті.

Але як ведуть себе люди в екстремальних умовах — під час військових дій чи природних катастроф? Паніка забирає більше життів, ніж сама катастрофа. Люди, знаходячись в страху за своє життя, безжалісно знищують один одного просто лише для того, щоб продовжити своє життя хоча б на один день. Що найцінніше в такій ситуації? Їжа, вода та якийсь дах над головою.

Давайте згадаємо найбільш відомі випадки масового голоду за останні 100 років.

1921 рік. Поволжя

Людям довелось їсти траву, комах, котів, собак, глину, кінську упряж, падаль, шкури тварин, і в підсумку вдатися до людожерства.

Дуже багато людей їли членів своїх родин та полювали за людським м'ясом.

Про випадки людожерства повідомляли в міліцію, але вона нічого не могла зробити, оскільки канібалізм став методом виживання. Повідомлялось, що міліціонери були вимушені захищати кладовища, які атакували голодні натовпи. Існують також докази того, що люди вбивали покинутих дітей, щоб поїсти.

1932-1993 р.р. Україна. Голодомор

Під час голодомору в Україні було скрізь розповсюджено людоїдство. Люди гуртувались в банди, вбивали членів своїх родин та їли мертвих дітей. Під час голодомору переважна більшість через масовий голод втратила розум.

1958 рік. Великий Китайський голод

Згідно з офіційною статистикою, загинуло близько 15 мільйонів людей. А за неофіційними даними, близько 45 мільйонів. Поліцейські звіти детально описують конкретні випадки канібалізму. Люди втратили усі моральні принципи та часто вживали людське м'ясо. Деякі батьки не наважувались вбити свою дитину самостійно, обмінювались дітьми та їли чужих дітей. Канібалізм суворо карався владою, але всупереч цьому продовжувався.

Більша частина їжі в Китаї була саме людським м'ясом. І деякі регіони країни були населені людожерами. Канібалізм під час цього голоду був названий безпрецендентним випадком 20 століття.

1994 рік. КНДР

Люди від голоду втрачали розум і навіть вбивали та з'їдали власних дітей, грабували могили та поїдали трупи. Батьки були в паніці, і дітей могли викрасти, вбити та продати у вигляді м'яса.

Люди зараз не уявляють, що таке голод. Гостре почуття голоду практично перетворювало частину людей у звірів. І це всього лише мала частина кричущих прикладів.

Може здатися, що голод не торкнувся цивілізованих країн. Тоді нагадаю вам про масові голодомори в Європі та Америці в 1930-их роках. Так, про це не особливо розповсюджуються і намагаються приховати правдиву інформацію про масштаби та кількість жертв. Але якщо ви пошукаєте згадки про випадки голоду та пов'язані з ним факти канібалізму, то обов'язково знайдете для себе додаткові докази.

Ніхто зараз не застрахований від голоду. Більше немає безпечних цивілізованих країн.

Можна припустити, що за останні 100 років людина змінилась, зробила висновки, і подібного вже не станеться. Тоді давайте подивимось, що було на Філіппінах в 2013 році після тайфуну, на Гаїті — після землетрусу в 2021-ому році та в Пакистані — після повеней у 2022-му році. Чи не повторився там цей сценарій? Зі слів очевидців, люди від страху та паніки відбирали їжу та воду один в одного насильницьким способом. Це все коїлось в умовах нестачі продовольства. Тобто голод ще навіть не настав. Як 100 років тому, так і зараз споживацькі настрої та голод штовхають людей на жорстоке братовбивство.

Важливо недопустити найгіршого сценарію, за яким людство перетвориться на зграю звірів, що з'їдають один одного!

Гарна новина в тому, що вже існують технології, які дозволять нагодувати абсолютно усіх свіжими та якісними продуктами. Наприклад, вертикальні ферми, аквапоніка, ЗD друк їжі. Розвиток та впровадження таких технологій в інфраструктуру міст повсюдно забезпечить кожну людину їжею, зробить процес вирощування продуктів не залежним від клімату, погоди, місця проживання, родючості ґрунту чи логістики.

У споживацькому суспільстві голод — це перспектива кожного. У Благотворчому суспільстві жодна людина в жодній країні світу не буде голодною. У Благотворчому суспільстві ми, люди, спільно вирішуватимемо, які відкриття впроваджувати насамперед. А відкритість та прозорість інформації для всіх дозволить надійно контролювати реалізацію наших рішень.

Хіба не про таку перспективу майбутнього ти мрієш?

Дізнайся докладніше про проєкт і приєднуйся: https://creativesociety.com/uk

Ольга Борисюк.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 212