ГОРОСКОП

з 8 по 14 серпня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 270

Погода в Ковелі  

28 липня – 3 серпня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 267

Вранці 25 липня в небі над Волинню збили два ворожі безпілотники. Літальні апарати залетіли у повітряний простір України з боку Білорусі.

Уламки одного з безпілотників та ракети впали на житловий будинок у с. Дубовому. Внаслідок падіння уламків 5 людей, серед яких і діти, травмувались, а один чоловік загинув.

Як розповів місцевий житель Андрій Ілюшик, дубівчани вранці почули звуки винищувача, згодом побачили ракету і почули вибухи, пише Суспільне.

Речниця повітряного командування «Захід» Олександра Качмар поінформувала, що будівлі пошкодили саме уламки зенітної ракети. Внаслідок цього загинув чоловік.

Загиблого звали Григорій Ломазюк. Йому було 70 років, повідомляє Конкурент. У будинку він проживав із дружиною. Разом із племінником Андрієм вони саме були у гаражі, коли на будівлю впав уламок. Андрій потрапив у лікарню з численними переломами, а його дядько загинув на місці. Гараж і літня кухня Ломазюків повністю зруйновані, а будинок, у якому Григорій Ілліч мешкав із дружиною, зараз не придатний для життя.

Зараз сусіди згуртувалися, аби допомогти розібрати завали. Також почали збирати матеріальну допомогу для родини пана Григорія.

Хто хоче допомогти фінансово постраждалим, може надіслати кошти на картку голови ГО «Діємо ВЖЕ»: 4246 0010 0355 6663 Головій Олена Дмитрівна. 

х  х  х

Ворожі війська з території Білорусі проводили повітряну розвідку у напрямках Луцька та Ковеля.

Про це на своїй сторінці у Facebook повідомляє Генштаб ЗСУ.

“На Волинському та Поліському напрямках  в збройних силах республіки Білорусь було проведено тренування зі зв’язку пунктів управління. З території цієї країни відзначалося ведення повітряної розвідки БПЛА оперативно-тактичного рівня у напрямках на міста Луцьк та Ковель Волинської області.

Зберігається загроза ракетно-авіаційних ударів з території і повітряного простору Білорусі.

Зазначимо, що, починаючи з кінця квітня 2022 року, армія Білорусі, з якою межує, зокрема, і Волинська область, проводить різні навчання. Людям вручають повістки та масово викликають у військкомати. Білорусь зосередила до семи батальйонів біля кордону. 

Однак станом на початок липня Генштаб ЗСУ не бачив, щоб Білорусь готувала ударні угруповання”. 

За матеріалами 

 інтернет-видань.

l

Редакція газети “Вісті Ковельщини” висловлює глибоке співчуття сім’ї і родині загиблого Григорія Ломазюка. Царство Небесне його душі.

Вранці 25 липня в небі над Волинню збили два ворожі безпілотники. Літальні апарати залетіли у повітряний простір України з боку Білорусі.

Уламки одного з безпілотників та ракети впали на житловий будинок у с. Дубовому. Внаслідок падіння уламків 5 людей, серед яких і діти, травмувались, а один чоловік загинув.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 259

Дмитро Комаров продав 

елітне авто

Український телеведучий і відомий мандрівник Дмитро Комаров нещодавно виставив на продаж свій елітний автомобіль. 

Сhrysler  Сrossfire купили 12 липня за мільйон гривень. Нові власники заявляють – вирішили його просто купити, бо впевнені, що гроші підуть на допомогу ЗСУ.

Про це Комаров розповів у себе в Facebook.

«Ми з колегами переглянули сотні ставок, обдзвонили реальних претендентів, відсіяли жартівників і придумані ставки і визначили реальних претендентів на перемогу. Найбільшу суму – 1 мільйон гривень  запропонувала не конкретна людина, а компанія молодих людей з ком’юніті United Invest Team», – розповів телеведучий.

«Мою машину вирішили купити «просто так», тому що, цитую: «Ми точно знаємо, що гроші чесно підуть на користь, а не пропадуть». Цей мільйон принесе реальну користь нашим захисникам на передку – я скоро покажу результат», – додав зірка шоу «Світ навиворіт».

Він додав, що покупці автомобіля займаються інвестиціями в бізнес і криптовалюту.

«Волинські новини».

Виграв джекпот – допоможе Україні

Канадський пенсіонер Марсель Люсьє виграв у лотерею Lotto Max понад 70 мільйонів доларів. Частину грошей чоловік планує віддати на повоєнну відбудову України, повідомляє CTV News.

Чоловік зазначив, що щасливий, бо може вирушити з дружиною у круїз, який йому кілька разів доводилося скасовувати через пандемію COVID-19.

Він також заявив, що планує витратити гроші на проєкти для допомоги людям з аутизмом.

Морозиво, 

що не тане

Китайський бренд морозива Chicecream (на батьківщині відомий як Zhong Xue Gao) викликав фурор у соцмережах після того, як стало відомо, що його продукція, вартість якої варіюється від 3 до 10 доларів, не тане за високих температур. Про це пише South China Morning Post.

У ролику користувач намагається змусити морозиво на паличці розтанути. Ідея сама по собі незвичайна, але ще дивнішим можна вважати той факт, що пломбір не топиться і не горить навіть при дії вогню.

При тривалому впливі вогню на десерт виявилося, що він стає дуже липким, але все одно тримає форму.  Виробник заявив, що продукт відповідає стандартам якості, встановленим національною владою. «Основними компонентами морозива Baysalt зі смаком кокосу є молоко, вершки, м’якоть кокосу, згущене та сухе молоко. 40% цього морозива складається із твердих компонентів».

sundries.com.ua

Брайтон-Біч стане Українським шляхом

Міська рада Нью-Йорка в четвер, 14 липня, схвалила законопроєкт про перейменування Брайтон-Біч-авеню та Коні-Айленд-авеню у Брукліні на Український шлях.

Про це повідомив Постійний представник України в ООН Сергій Кислиця у Twitter.

Згідно із законопроєктом, Вудсайд-авеню між 76-ю та 79-ю вулицями у Квінсі перейменують на Маленький Таїланд, оскільки район добре відомий у всьому місті завдяки великій кількості тайських ресторанів та інших підприємств.

Загалом законопроєкт торкнувся 78 магістралей та громадських місць у всьому місті. Він буде відправлений меру Еріку Адамсу для остаточного затвердження.

Зібрала  

Світлана ЛЯШУК.

Український телеведучий і відомий мандрівник Дмитро Комаров нещодавно виставив на продаж свій елітний автомобіль. 

Сhrysler  Сrossfire купили 12 липня за мільйон гривень. Нові власники заявляють – вирішили його просто купити, бо впевнені, що гроші підуть на допомогу ЗСУ.

Про це Комаров розповів у себе в Facebook.

«Ми з колегами переглянули сотні ставок, обдзвонили реальних претендентів, відсіяли жартівників і придумані ставки і визначили реальних претендентів на перемогу.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 238

Ковель вчергове отримав гуманітарну допомогу від німецьких благодійників. Цього разу за активного сприяння доброго друга нашого міста Міхаеля Хааке — комфортний автомобіль для перевезень людей, що користуються інвалідним візком, отримала громадська організація "Реабілітаційний центр".

— У Ковеля є справжні друзі в Німеччині, — ділиться емоціями голова громадської організації "Реабілітаційний центр" Наталія Славікова. — Це — благодійне товариство "Допомога дітям Ковеля/Волинь" та його очільник Міхаель Хааке. Нещодавно він передав нам чудовий автомобіль для перевезень людей на візках. 

Це спеціалізований транспорт, підготовлений для перевезення маломобільних груп населення. Автомобіль оснащений автоматичним пристроєм, який дозволяє піднімати візочок, і людина може легко потрапити в бус. Просторий салон мікроавтобуса розрахований на вісім місць — для декількох людей на візках та супроводжуючих осіб. "Мерседес", 2006 року випуску,  дуже комфортабельний, автоматизований, обладнаний кондиціонером. У його комфортності члени реабілітаційного центру переконалися самі, проїхавшись подарованим авто по міських вулицях. Цей транспорт покращить життя  людям на візках, бо, на жаль, важко знайти спеціально облаштований транспорт, який відвезе їх за потребою чи на екскурсію. Тому така допомога дуже необхідна. 

— У серпні цього року громадській організації "Реабілітаційний центр" виповниться 25 років. Весь цей час з Міхаелем Хааке підтримуємо дружні відносини, — розповідає пані Наталія. — Кожен свій приїзд у Ковель Міхаель завжди відвідує ГО "Реабілітаційний центр". Він знайомий з нашими дітьми, знає наші інтереси, потреби та захоплення. Між нашими організаціями були та є спільні проєкти. Він завжди підтримував й підтримує наше прагнення до руху, адже ми любимо подорожувати, пізнавати щось нове. Тому щиро дякуємо Міхаелю та всім членам його організації за розуміння наших проблем, турботу, підтримку, допомогу. 

— Тож для Вас цей подарунок не був несподіванкою?

— Чесно кажучи, це стало для нас великим сюрпризом. Ми постійно говорили про те, що для наших дітей проблемою є навіть сісти в автомобіль. Наш громадський транспорт не облаштований належним чином: не пристосовані сидіння, двері, немає багажного відділення тощо. Але не дивлячись на це, перед війною  ми багато подорожували, зокрема, і за кордон. На місці ми ніколи не сиділи.

Коли дізналися про те, що Ковель отримає реанімобіль, Міхаель нам повідомив, що ми наступні у черзі. Розповів нам, що з приводу авто для наших дітей звертався у різні організації. Одна з них відгукнулась, і от ми отримали такий чудовий подарунок. 

Це наша давня мрія. Адже багато років поспіль члени Реабілітаційного центру виготовляли вироби з бісеру, продавали їх, аби зібрати на такий автомобіль. Але за підсумками першого аукціону зрозуміли, що цей шлях неосяжний. Тому нам подарували не просто автомобіль — нам подарували мрію. Тепер ми станемо більш мобільними і не будемо залежати від погоди.

— Я дуже задоволений і радий за себе і всіх своїх друзів, ми тепер маємо власний транспорт. Тут дуже зручно, багато місця, — приєднався до нас син Наталії Олександр Славіков.

Долучився до розмови й активіст організації ковельчанин Василь Мельничук, котрий того дня також протестував автомобіль:

— Це просто супер-подарунок! Ми так довго чекали цього. Тут комфортно та безпечно. Подорожувати автівкою — це не громадським транспортом. Сіли в машину, коли нам зручно, та поїхали, куди захотіли, побачили дорогою щось цікаве — зупинилися та подивилися. 

Проїхавшись новим авто, пересвідчилася в цьому сама, адже навіть звичайна прогулянка автомобілем по місту з комфортом і у приємній компанії — це те, що треба для хорошого настрою.  

Їдемо, а дорогою розмовляємо. Спілкуюся з подружжям Наталією та Юрієм Славіковими, їхнім сином Олександром і щиро радію за них, радію успіхам і досягненням всіх, хто поряд з ними. І хоча їхні плани й задуми перекреслила війна, вони не перестають мріяти, діяти, радіти кожному прийдешньому дню. 

— Сьогодні важко говорити про плани чи задуми, та все ж?...

— Будемо продовжувати художні майстер-класи, заняття зі співів та улюблене бісероплетіння в майстерні "Творче коло" та, звичайно, подорожувати, зустрічатися з друзями. Власне, робити те, чим займалися раніше. Зокрема, під час пандемії ми малювали картини за номерами, перед війною встигли зробити виставку таких картин.  Також наші діти залюбки займалися з художницею Світланою Солодун — малювали акрилом та маслом. Вибрали тему: зобразити символ цього року — тигра, якого малювали в стилі поп-арт. На жаль,  декілька картин ще не закінчені, але, впевнена, надолужимо. 

І хоч ми зараз відірвані від свого звичного життя, ми не падаємо духом і віримо, що Україна переможе. Тішимося гарними літніми днями, дбаємо один про одного й думаємо про хороше: про майбутні подорожі, друзів, з якими після війни неодмінно зустрінемося. Бо думка матеріальна. І наші думки теж наближають нас до неминучої Перемоги. 

Вікторія ЗІНЧУК.

Ковель вчергове отримав гуманітарну допомогу від німецьких благодійників. Цього разу за активного сприяння доброго друга нашого міста Міхаеля Хааке — комфортний автомобіль для перевезень людей, що користуються інвалідним візком, отримала громадська організація "Реабілітаційний центр".

— У Ковеля є справжні друзі в Німеччині, — ділиться емоціями голова громадської організації "Реабілітаційний центр" Наталія Славікова. — Це — благодійне товариство "Допомога дітям Ковеля/Волинь" та його очільник Міхаель Хааке. Нещодавно він передав нам чудовий автомобіль для перевезень людей на візках. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 749

…Яке це диво, коли на полях достигають жито, пшениця, ячмінь, коли літо купається в ранкових сивих туманах і росяні краплинки виблискують сріблом на достиглих колосках! Таку благословенну Богом красу  ми побачили на сільськогосподарських ланах невтомних секунських трударів, до яких днями завітали на їхню «малу батьківщину».  

Не боячись ні  літньої спеки, ні втоми, у день нашого приїзду   в полі завзято трудився  місцевий селянин-одноосібник  Петро Веремчук. Але про це трохи згодом. 

…Відверто кажучи, Петра Петровича    завжди пам’ятаю у клопотах і безперервній роботі. Ще маленьким дівчам прибігала до його батьківської хати, де мене завжди чекали і раділи моєму приїзду.

Найперше Петро  наливав  кухоль свіжого  молока, діставав запашний хліб, спечений у печі, який ми намащували  вишневим варенням,  а тоді теревенили про життя-буття, господарку, ділилися різними «секретами». Найбільше  наш Петро тішився і тішиться своєю кузнею, невеличким тракторцем і кіньми. Шкода, що залишився хазяйнувати сам, адже пішли у Вічність його батьки, про яких  він дбав  як справжній люблячий син до останніх днів їхнього життя. 

Спорожніла хатина, нема вже й  за ким доглядати – ні тата, ні неньки. А сам Петро – затятий холостяк, однак в Секуні про дбайливого селянина ніхто й словом поганим не обмовиться. Таких щирих, працьовитих, справжніх нині, певно, й не знайти. Хто б до нього не звернувся  за порадою, чи допомогою – нікому не відмовив. А як тільки приходить неділя чи якесь релігійне свято,  Петро завжди йде до місцевого храму, співає у церковному хорі, читає «Апостола», дотримується усіх постів, а головне – дуже любить Бога і шанує людей.

l

Петра Веремчука ми застали  в полі, де на порівняно невеликій площі достиг ячмінь й  повним ходом ішли  хліборобські  роботи. Цікавимось, як проходить жнивний  процес? Як сьогодні живеться-працюється   селянину? 

— В Україні розпочалася «гаряча» пора  жнив, — розповідає Петро Веремчук. – Душа болить, а серце рветься на шматки через те, що на нашій землі війна, яку розв’язала московія, гинуть  наші воїни-захисники і мирні українці.  Не усі сільгоспвиробники мають можливість зібрати врожай через цю кляту війну.  Нас ще поки Господь милував, і ми помаленьку, потихеньку збираємо вирощений врожай. Головне, щоб погодні умови сприяли успіху справи. 

Зібрали зимовий ячмінь, на часі – збір ярого. Врожайність  ячменю становить 40 ц/га.  Я маю невеликі площі зернових – жита, ячменю, пшениці (всього 2 гектари). В інших селян-одноосібників їх більше. Трудитися не важче, ніж усім. Однак дається взнаки висока ціна на  паливо-мастильні матеріали, що впливає на  вартість обмолоту  і оранки.

Налаштовуємо  себе на позитив – погода сприятлива, техніка  працює в  полі. Щиро вірю в Бога й нашу Перемогу. Завдяки аграріям, які працюють 24/7, маємо надію, що не залишимося без хліба, аби лишень не бомбили і не наступали  так звані «сусіди». Картопля, дякувати Богу, дозріває, очікуємо непоганий  врожай. Якщо трудишся на землі, то будеш ситий. Аби тільки мир, аби тільки Господь вберіг від лиха! 

На  комбайні ви бачите Леоніда Панасюка, який вправно керує потужним агрегатом. Продовжує славну хліборобську традицію   його син Ігор Панасюк, котрий змалечку привчений до праці на землі.

Люблю своє село, тішуся кожній зернинці, кожному колоску. Дякую Богу за все!

l

В моїй  пам’яті, мабуть, назавжди закарбуються Петрові руки: натруджені, мозолясті, обвітрені вітром і Сонцем,  руки, які завжди пахнуть хлібом і ніколи не знають втоми. Петро – мій брат по татовій лінії, хоч і старший за мене, але ми завжди підтримуємо родинні ниточки тепла й любові,  цінуємо кожну нашу розмову й зустріч. Петро – справжній господар і майстер на усі руки. Нехай Господь допомагає у всіх починаннях і вбереже на усіх життєвих дорогах!

l

Цього дня ми поспілкувалися й з іншими цікавими людьми, які живуть в Секуні. Розповіді про них читайте в наступних номерах нашої газети під рубрикою «Село моє – краплиночка на карті».

Світлана ТРОЦЮК.

НА СВІТЛИНАХ: селянин-одноосібник Петро ВЕРЕМЧУК  тішиться  зібраним врожаєм; за кермом потужного агрегату Леонід ПАНАСЮК; збір достиглого врожаю. 

Фото Олега СЛЮСАРЯ.

…Яке це диво, коли на полях достигають жито, пшениця, ячмінь, коли літо купається в ранкових сивих туманах і росяні краплинки виблискують сріблом на достиглих колосках! Таку благословенну Богом красу  ми побачили на сільськогосподарських ланах невтомних секунських трударів, до яких днями завітали на їхню «малу батьківщину».  

Не боячись ні  літньої спеки, ні втоми, у день нашого приїзду   в полі завзято трудився  місцевий селянин-одноосібник  Петро Веремчук. Але про це трохи згодом. 

…Відверто кажучи, Петра Петровича    завжди пам’ятаю у клопотах і безперервній роботі. Ще маленьким дівчам прибігала до його батьківської хати, де мене завжди чекали і раділи моєму приїзду.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 365

Серпень — один з найважливіших для садівника та городника літніх місяців. Це остання можливість допомогти врожаю, останній шанс виправити допущені в попередні місяці помилки. 

Кількість справ   у серпні можна порівняти хіба що з початком весни. Але за їх різноманітності з серпнем не зможе змагатися ні один місяць. Щось потрібно вже прибирати, а щось тільки посадити та посіяти; щось необхідно починати готувати до зими, а щось тільки прищеплювати. Від цього різноманіття голова йде обертом. Однак, якщо підійти до справи розумно, встигнути можна все.

Серпневі справи в саду — це допомога врожаю, який дозріває, та роботи з тими деревами і  кущами, які вже відплодоносили.

поливайте  деревА 

і чагарникИ

Зелені насадження потребують поливу не тільки навесні чи на початку літа   під час активного росту. Не можна забувати про зволоження  ґрунту і в кінці літа, коли на деревах вже дозріває урожай. Плоди, які формуються, особливо потребують вологи, якщо стоїть суха і спекотна погода.

Займіться 

щепленням 

Початок серпня — слушний час для проведення окулірування. Таким способом можна прищепити   кісточкові та зерняткові культури. На зерняткових деревах окулірування дає майже 90-відсоткову приживлюваність. А ось на кісточкових щепи приживаються не завжди, тому на одному дереві краще зробити відразу кілька щеплень.

Окулірування брунькою прищепи  — легкий спосіб літнього щеплення дерев.

Проведіть обрізку плодових дерев

Дерева потребують обрізки не тільки навесні, як думає багато хто, але й влітку. Літня обрізка носить в основному санітарний характер. У серпні слід видалити пагони, які загущують крону. Також варто зайнятися формуванням скелетних гілок. Для цього у занадто довгої  відщеплюйте верхівку — так її зростання припиниться. Після цього почнеться розвиток бічних пагонів.

Видаляйте кореневу поросль, якщо ви не плануєте використовувати її в якості посадкового матеріалу.

Захистіть сад від хвороб і шкідників

Для захисту від шкідників, які в цей час можуть завдати  вашим деревам чималої шкоди, використовуйте ловчі пояси. Їх потрібно регулярно оглядати, звільняти від комах, які потрапили туди, і за необхідності міняти на нові.

Серпень — саме час для обробки плодових дерев від парші. Зробити це необхідно не менш ніж за 20 днів до збирання врожаю. Для боротьби з цією недугою можна використовувати Скор, Діскор тощо.

Підгодуйте 

ягідні кущі

Смородина, аґрус і малина вже закінчили плодоносити, однак забувати про них не варто. Кущі, які віддали свої сили на формування врожаю, потребують добрив. Підгодуйте їх деревною золою або фосфорно-калійними добривами. Крім того, час від часу розпушуйте ґрунт навколо кущів і видаляйте бур’яни.

Обріжте дворічні пагони малини

З обрізанням малини затягувати не варто. Кущам потрібно набратися сил для зимівлі та закласти нові бруньки, а “зайві” пагони забирають у рослини сили. До зайвих відносяться всі гілки, на яких у цьому році були ягоди: більше плодоносити вони не будуть. Видалити варто також дрібну поросль – вона і врожаю не дасть, і при низьких температурах все одно загине.

Посадіть полуницю (садову суницю)

Якщо ви збираєтеся омолодити полуницю, серпень — найбільш відповідний для цього час. При літній посадці кущики встигнуть добре вкоренитися до настання морозів, і в наступному році ви вже зможете поласувати першими ягодами з нової полуничної грядки.

Розмножуйте смородину

В кінці серпня можна починати розмноження червоної та білої смородини. Робити це можна як здеревілими живцями, так і відводками. Заготовлені ще на початку весни укорінені живці та відводки висаджують в кінці літа-початку осені на постійне місце. Догляд за ними полягає в регулярному поливі.

Підготуйтеся до осінньої посадки дерев

Посадочна яма для дерев і кущів не повинна бути свіжовикопаною. Її готують приблизно за місяць до посадки. Ямку необхідно зробити такого розміру, щоб там могли вільно розміститися коріння саджанця — для дерев це приблизно 70х70. У викопані ями додають повністю перепрілий гній і, за потреби, родючий ґрунт.

 Видаліть пасинки 

у помідорів

На самому початку серпня необхідно провести останнє в цьому сезоні пасинкування помідорів. До цього часу на кущах вже з’явилися непотрібні відростки, які тягнуть соки з рослини та не дають “зосередитися” на дозріванні плодів. Ось такі пагони й слід прибрати. Крім пасинків, потрібно прищепити також місця зростання, щоб рослина не витрачала свої сили і на збільшення висоти.

Посійте зелені культури

Хто сказав, що кілька врожаїв за сезон можна отримати тільки на Півдні? У середній смузі це теж можливо, якщо висаджувати культури з коротким терміном дозрівання. Саме до таких і відносяться листові овочі та пряні трави. На грядці, які звільнилися після прибирання, наприклад, цибулі, посійте качанний салат, зелену цибулю, кріп, петрушку або інші зелені культури. Ви будете забезпечені вітамінами до самих заморозків.

Викопайте цибулю

Якщо у цибулі висохла надземна частина і на цибулинах сформувалися   луски, саме час приступати до їх збирання. За 10-15 днів до збирання необхідно припинити полив. Викопувати цибулини потрібно в суху сонячну погоду. Викопану цибулю залиште на грядці на кілька годин, щоб висохла земля на цибулинах, а потім приберіть на просушування в добре провітрюване приміщення.

Підгодуйте овочі

Серпень — час активного плодоношення багатьох овочевих культур. Щоб урожай був багатшим і швидше дозрів, рослини потрібно підживити. Це можуть бути як органічні добрива, так і мінеральні. З народних засобів підійдуть підживлення з йодом, попелом, кропивою і т. п.

Обробіть томати засобом проти фітофторозу

Головний біль томатовода — фітофтороз. З ним завжди треба бути напоготові. Регулярно оглядайте кущі, щоб не пропустити перших ознак захворювання. Пошкоджені плоди відразу ж знищуйте, а кущі регулярно обробляйте засобами від фітофтори. Не забувайте стежити й за томатами в теплиці, оскільки захворювання вражає і тепличні рослини.

Проріджуйте зав’язі  баштанних культур

Вирощування динь і кавунів в середній смузі має свої нюанси. У нашому кліматі на кожній рослині до нормального стану може визріти не більше 3-4 плодів. Щоб рослина віддала  всі свої сили тільки на їх формування, потрібно видалити всі зайві зав’язі. З цієї ж причини регулярно обривайте і  “жіночі” квітки.

Посійте 

Сидерати

Поступово  зникають з грядок рання капуста, цибуля, рання картопля і т. д. Що робити зі звільненим місцем? Якщо ви не плануєте займати ці грядки зеленню і листовими овочами, то посійте сидерати. Вони й город вбережуть від бур’янів, й  послужать згодом зеленим добривом для культур, які будуть рости тут в наступному році.

Поливайте баклажани

У серпні настає час збирання врожаю баклажанів. У цей період слід проводити їх полив щотижня. Під кожну рослину необхідно виливати не менше 3 л води. Баклажани, які недоотримали протягом сезону рідини, згодом можуть гірчити.

Зберіть урожай ярого часнику

Часник готовий до прибирання тоді, коли його стебла пожовкли і полягли. Якщо на календарі вже середина серпня, а ярий часник все ще радує око зеленим бадиллям, допоможіть йому дозріти та пожовтіти. Пускати на самоплив цей процес не варто, тому що часник, зібраний восени, в сезон дощів, буде гірше зберігатися. Щоб “змусити” рослину живити не надземну частину, а коріння, зав’яжіть її листя вузлом. Так вони пожовтіють  швидше.

Займіться розмноженням багаторічних овочевих культур

Останній тиждень серпня — час, коли можна починати розмноження багаторічних овочів. Цей період підходить для поділу багатоярусної цибулі шніт-цибулі та естрагону. Ці невибагливі рослини можна вирощувати не лише в городі, але й на підвіконні. Тоді вони будуть постачати вас зеленню протягом усього року.

Підготувала 

Наталія РОМАНОВСЬКА.

Серпень — один з найважливіших для садівника та городника літніх місяців. Це остання можливість допомогти врожаю, останній шанс виправити допущені в попередні місяці помилки. 

Кількість справ   у серпні можна порівняти хіба що з початком весни. Але за їх різноманітності з серпнем не зможе змагатися ні один місяць. Щось потрібно вже прибирати, а щось тільки посадити та посіяти; щось необхідно починати готувати до зими, а щось тільки прищеплювати. Від цього різноманіття голова йде обертом. Однак, якщо підійти до справи розумно, встигнути можна все.

Серпневі справи в саду — це допомога врожаю, який дозріває, та роботи з тими деревами і  кущами, які вже відплодоносили.

Зелені насадження потребують поливу не тільки навесні чи на початку літа   під час активного росту. Не можна забувати про зволоження  ґрунту і в кінці літа, коли на деревах вже дозріває урожай.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 194

Свій п’ятий театральний сезон Народний аматорський театр-студія “10 ряд 10 місце” закінчує зовсім не так, як планувалося і хотілося б. Ні життя, ні світ, ні ми самі вже ніколи не будемо такими, якими були до лютого 2022 року.  

Сьогодні замість яскравих прем’єр актори театру  на різних напрямках стоять перед ворітьми пекла, стримуючи ворога і не дивлячись ні на що – отримують поранення, швидко «латаються» та повертаються знов. А поле бою залишають тільки для того,  щоб стати в небесний стрій, як Герой Мирослав Поліщук, син нашого  актора Олександра. 

Вічна і світла пам’ять усім загиблим, доземний уклін їх родинам, слава та честь Героям України, що продовжують боронити її незалежність та свободу.

Хто з нас не зміг бути на передовій – знайшов собі заняття в тилу, записавшись в територіальну оборону, займаючись волонтерством, благодійністю, роботою з вимушено переселеними людьми. Весь  час від початку війни ми намагались бути корисними тут, в тилу, аби жоден день не був втрачений, адже кожен  цей день віднині куплений дорогою ціною. 

Важливі благодійні акції та збори коштів – великі чи менші, на допомогу цілій бригаді чи хоча б комусь одному –  не буває незначного внеску. Але особливо вдалим видався наш великий благодійний ярмарок, який ми змогли провести з допомогою багатьох друзів, митців та меценатів і зібрати велику суму для потреб наших воїнів.

Арт-терапевтичні зустрічі та заняття для діток – як для біженців та вимушених переселенців, так і для бажаючих ковельчан. Радіємо, що вдалося провести чимало таких творчих зустрічей – дітки мали змогу познайомитись з різними формами та видами театрального мистецтва, пробували себе у всіляких ролях під час театротерапії, складали захоплюючі історії в ході казкотерапії, проходили цікаві завдання на ігротерапії. Крім того, окремо ще відбулося дуже продуктивне інклюзивне заняття для діток з особливими потребами. 

Але який же театр без творчості? Звичайно, нам є що згадати з творчих здобутків за цей сезон, адже їх було чимало (ретроспективу спогадів можна переглянути  на сторінках театру в соціальних мережах). 

Зроблено немало. Дякую усім, хто поряд – навіть серцем і душею. Я бажаю удачі нашим випускникам, адже їм випав нелегкий шлях. Хтось вже не приєднається до нас з вересня через різні обставини. 

Я не знаю, яким буде наш шостий театральний сезон, але я знаю, що він обов’язково буде  – завдяки Богу та ЗСУ. Тож, до зустрічі! Все буде Україна! 

Альона МАЛЮГА-МЕЛЬНИКОВА,

художній керівник і режисер Народного аматорського експериментального театру-студії 

«10 ряд 10 місце».

Свій п’ятий театральний сезон Народний аматорський театр-студія “10 ряд 10 місце” закінчує зовсім не так, як планувалося і хотілося б. Ні життя, ні світ, ні ми самі вже ніколи не будемо такими, якими були до лютого 2022 року.  

Сьогодні замість яскравих прем’єр актори театру  на різних напрямках стоять перед ворітьми пекла, стримуючи ворога і не дивлячись ні на що – отримують поранення, швидко «латаються» та повертаються знов. А поле бою залишають тільки для того,  щоб стати в небесний стрій, як Герой Мирослав Поліщук, син нашого  актора Олександра. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 157

Наодинці з природою спочиває змучена і втомлена душа. Тому кожна людина прагне наповнитися духом краси, чистоти і гармонії. Ще Михайло Коцюбинський, працюючи над створенням свого твору-шедевру «Intermezzo»,  що в перекладі означає перепочинок, писав про це. 

Ліричний герой цього оповідання втомився від людей. І полинув до природи, погладити соболину шерсть ячменів, послухати контральто зозулі, осягнути істини життя, які так ранять людську душу. 

Одним із таких постулатів, за словами письменника,  є  гірка правда, що і  “найближча людина готова продати”. От саме про це я буду писати, переповідаючи правду життя.

Колись я вже писала про копача колодязів Пилипа Соботовича. Ця тема і зараз мені небайдужа. Тільки сьогоднішня моя оповідь про криницю, що ще й досі є на межі сіл Буцинь і Синове.

Старожили добре знають цю місцину, де серед нескошених трав загубився цей трагічний колодязь. Та й люди оминають це місце. І води з колодязя не п’ють. Жива криниця стала мертвим колодязем. А бабусі лякали своїх внуків, приказуючи: «Не йди туди, дитино. То погане місце».

l

Колись давно тут жили люди. Хутір перегукувався дзвоном коси із сусідом. Іржали на пасовиську коні. Паслися корови. Ґельґотали гуси. Серед райської природи панувало хутірське просте селянське життя. Правда, сусідів було немало. Сім’ї були багатодітні. Життя вирувало. Світило Cонце. Голубіло небо. І все в природі було так, як і тепер.

Жила тут сім’я. Іван жив на цьому обійсті. Добре жив. Хазяював. Дружина у нього молода, вродлива, гаряча. Любив Іван свою Марію. Дітей було уже двоє. Здається, живи і не тужи…

Але, на жаль, людська натура недосконала і грішна. От Іван став заглядатися на чужих жінок. Своя стала йому не такою бажаною. Стріляв очима то вліво, то вправо. Шукав, за що зачепитися. І таки знайшов.

Ольга наставляла до нього свої зуби, старалася бути безтурботною і веселою, влаштовувала п’янки-гулянки і таки прикоськала Івана, який мало-помалу змінював свої вподобання. Все менше і менше приділяв увагу своїм близьким людям, які щиро, без ігрищ і хитрощів любили його. 

І став Іван жити на дві сім’ї. Їхав у поле до тої легковажної жінки. Зв’язався з нею. Серед німої тиші природи і в горобину ніч чинився гріх.

Що йому до страждань у сім’ї? «Хай як хочуть. А я ще молодий і думатиму тільки про те, як мені тепер добре живеться».

Плакала зраджена жінка. Та й люди теж усі вже знали, що в цю сім’ю влізла зрада.

l

А гріх – як трясовина. Засмоктує все глибше і глибше. Довгими поранками Іван думав про те, що все було б дуже добре, якби тільки не Марія, яка заважає жити: плаче, просить, дорікає зрадою. Чим далі, тим все більший спротив вирував у душі чоловіка проти своєї вінчаної дружини. 

…Одного літнього вечора Іван не пішов, як зазвичай, зі своєї хати до Ольги. А таки залишився вдома. Марія задоволено думала про те, що Бог почув її молитви, і все якось налагодиться у їхній сім’ї.

З посоловіло-солодким поглядом він став тулитися до Марії, пригорнув до себе ще ближче, підсунувшись до неї на широкій лаві. Наївна Марія трепетала від щастя. «Нарешті», – тішилася вона.

– Ти знаєш, – заговорив чоловік до дружини, – недобре я вчинив  із тобою, Маріє. Винуватий я. Давай помиримось. І я більше ніколи не піду від тебе до іншої. Ходи туди, до лісу, пройдемося, погуляємо з тобою, як в молодості.

Марія ожила. Ніби крила виросли у неї за плечима:

– Іване, мій голубе сизокрилий! Прощаю тобі. Ти для мене – щастя і життя, – лепетала Марія в обіймах чоловіка.

Вийшли разом у поле. Сонце аж сахнулося, заплющивши свої ясні очі,  злякалося і прикрилося хмаркою від вітру. Не хотіло Сонце бачити, як чинить людина з людиною.  

Тихо навкруги. Ноги ступали впевнено. Іван вів за собою дружину. Йшли мовчки. Зрадник думав, що скоро все нарешті скінчиться…

Що ж він задумав? Вихід знайдено. 

Ще зранку він готував свій план. Пішов до того колодязя. На початку 1900-х років кругів ще не було. Ліпили колодязі, хто як міг із добротних просмалених брусів. Іван старанно зняв зовнішнє цямриння криниці, що над землею. Відніс це дерево в бік. І вийшло так, що серед трави утворилася смертельна пастка…

l

…Марія довірливо схилилася на Іванове плече. Дихала на повні груди, горнулася, як голубка до свого вірного голуба. Де їй дивитися під ноги? А той «голуб» уважно, як коршун, спрямовував її саме на те місце, у ту прірву.

Враз різко закричала якась дика птаха, ніби попереджала про небезпеку. Ось воно, ще пів кроку. І сильно штовхнув Марію в колодязь. Кринична холодна вода поглинула тіло молодої жінки. Рука хапалася за траву, але марно. Крик нестерпний: «Рятуйте, хто в Бога вірує!». 

Іван побіг щодуху подалі й нарешті спинився. Сів під осикою. Як Іуда Іскаріот, що зрадив Ісуса Христа. А там десь далеко борсалась в смертельній агонії його вінчана дружина…

Скільки часу пройшло, важко сказати. Чи година, чи дві. Підвівся Іван на рівні ноги, поплівся до криниці. Сторожко ступаючи, зупинився на місці свого злочину. Тихо… Кінці у воду. Все. Приніс дерево, сховане поблизу, те, що із зовнішнього цямриння, прилаштував, ніби так і було. І вже темною ніччю приблудився до хати. Діти солодко спали. Де їм знати, що їхня матуся пішла від них навіки…

l

На ранок Іван сполохано переповідав, що зникла його жінка. Мовляв, увечері пішла по воду. Він заснув. А вона так і не повернулася.

Зібралися люди. Пішли шукати до криниці. Один старий мудрий чоловік помітив, що зовнішні дошки насвіжо збиті, але промовчав і повернувся до своєї хати, – від  гріха подалі. 

Якось дістали з колодязя мертве тіло. Поховали…

Що стало із вбивцею? Точно не скажу, але суть одна: його не покарали. Все йому тоді минулося. А як жив далі? Як дізнатися? Давно старожили забрали із собою в могилу цю таємницю.

І стоїть до цих пір на межі сіл Синова і Буциня той колодязь на колишньому хуторі. І ніхто вже не п’є воду із нього. Відомо, погане місце.

P. S. Дуже часто буває так і серед нас. Сліпа довіра може зробити нас безпечними.

Зазвичай ми не чекаємо зла від найближчих людей – чоловіка чи жінки. На жаль, бувають і прикрі винятки. Тож будьмо уважними і обачними, вміймо передбачити можливі підлі вчинки інших. 

Любов ЄВТУШИК. 

Наодинці з природою спочиває змучена і втомлена душа. Тому кожна людина прагне наповнитися духом краси, чистоти і гармонії. Ще Михайло Коцюбинський, працюючи над створенням свого твору-шедевру «Intermezzo»,  що в перекладі означає перепочинок, писав про це. 

Ліричний герой цього оповідання втомився від людей. І полинув до природи, погладити соболину шерсть ячменів, послухати контральто зозулі, осягнути істини життя, які так ранять людську душу. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 205

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 234