24 березня, п’ятниця

Схід Сонця – 06.16; захід – 18.40.

Місяць – у Тельці.

Всесвітній день боротьби з туберкульозом.

День фтизіатра.

Міжнародний день права на встановлення істини щодо грубих порушень прав людини і гідності жертв.

Св. Софронія, патр. Єрусалимського. 

Іменини: Юхима, Івана, Георгія, Василя.

25 березня, субота

Схід Сонця – 06.13; захід – 18.42.

Місяць – у Тельці.

День служби безпеки України.

Свт. Григорія Двоєслова, папи Римського. Прп. Симеона Нового Богослова.

Поминання померлих. 

Іменини:  Григорія, Володимира, Семена, Сергія.

26 березня, неділя 

Схід Сонця – 07.11; захід – 19.43.

Місяць – у Близнюках.

День Національної Гвардії України.

Перехід на літній час.

Неділя 4 Великого посту.

Прп. Іоана Ліствичника. Мч. Олександра.

Іменини: Олександра, Христини, Михайла, Миколи.

27 березня, понеділок

Схід Сонця – 07.09; захід – 18.45.

Місяць – у Близнюках.

Міжнародний день театру.

Свт. Феогноста, митр. Київського і всієї Руси. Блг. вел. кн. Ростислава-Михаїла.

Іменини: Михайла, Ростислава.

28 березня, вівторок

Схід Сонця – 07.07; захід – 18.47.

Місяць – у Близнюках.

Мч. Никандра.

Іменини: Олександра, Дениса, Олексія, Тимофія.

29 березня, середа

Схід Сонця – 07.04; захід – 18.48.

Місяць – у Раці. 

Мч. Юліана Аназаврського.

Іменини: Трохима, Івана, Романа.

30 березня, четвер

Схід Сонця – 07.02; захід – 19.50. 

Місяць – у Раці.

Четвер Великого канону. Прп. Олексія, чоловіка Божого. 

Іменини: Олексія, Віктора, Макара, Павла.

Народні прикмети

n Голуби розворкотілися – на тепло. 

n Сонце в темнуватому прозорому колі або ж червоне перед заходом – чекай вітру. 

n Якщо з берези тече багато соку – літо буде дощовим, і навпаки. 

n Яка погода буває на теплого Олекси (30 березня), то така і на Великдень буде. 

Місячні фази у березні.

Зростаючий Місяць – 24-28, 30-31 березня.

Перша чверть Місяця – 29 березня.

Підготувала Аліна РОМАНЮК. 

Схід Сонця – 06.16; захід – 18.40.

Місяць – у Тельці.

Всесвітній день боротьби з туберкульозом.

День фтизіатра.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 298

Шановні мешканці Ковельської громади!

З ініціативи депутата Ковельської районної ради Віталія Власова редакція «Вістей Ковельщини» проведе День газети у поштовому відділенні «Ковель-1» (вул.  Сагайдачного, 6 Б поблизу Центру Зайнятості).

Серед тих, хто оформить передплату «Вістей Ковельщини» на квітень і наступні місяці 2023 року, будуть розіграні цінні  призи, придбані паном Віталієм.

Початок акції – у четвер, 23 березня 2023 року о 10-й годині.

Приходьте! Передплачуйте! Вигравайте!

 Оргкомітет.

З ініціативи депутата Ковельської районної ради Віталія Власова редакція «Вістей Ковельщини» проведе День газети у поштовому відділенні «Ковель-1» (вул.  Сагайдачного, 6 Б поблизу Центру Зайнятості).

Серед тих, хто оформить передплату «Вістей Ковельщини» на квітень і наступні місяці 2023 року, будуть розіграні цінні  призи, придбані паном Віталієм.

Початок акції – у четвер, 23 березня 2023 року о 10-й годині.

Приходьте! Передплачуйте! Вигравайте!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 336

Погода в Ковелі  

16 – 23 березня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 296

Нас нікому 

не здолати!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 266

По-особливому, актуально і пристрасно промовляє до нас сьогодні Леся Українка – одна з найяскравіших постатей в історії, що вели Україну до свободи і незалежності. Вона й сама була незламним борцем, зброєю її було Слово Правди.

Нещодавно вихованці Зразкового художнього колективу драматичного гуртка "Дивослово" закладу позашкільної освіти "Ковельський палац учнівської молоді імені Івана Франка" (керівник Руслана Чарнюк) підготували літературно-музичну композицію  за творами Лесі Українки на тему: "Повстанем, бо душа повстане!".

Зокрема, з  ініціативи Ковельської філії "Союзу Українок" та  ГО "Майдан Гідності" Лесині поезії прозвучали в центральній районній лікарні Ковельського МТМО.  

Учні читали натхненно, хвилююче, адже глядачі в залі були особливі – наші поранені бійці, які лікуються в медичному закладі. Це саме ті Герої, "месники дужі", яких викликала до життя поетеса, уславила їх відвагу і самопосвяту Україні.

Юні декламатори не залишили байдужим нікого з присутніх, отримали схвальні відгуки й подяку.

Підготувала 

Юлія ЛИТВИНЮК.

По-особливому, актуально і пристрасно промовляє до нас сьогодні Леся Українка – одна з найяскравіших постатей в історії, що вели Україну до свободи і незалежності. Вона й сама була незламним борцем, зброєю її було Слово Правди.

Нещодавно вихованці Зразкового художнього колективу драматичного гуртка "Дивослово" закладу позашкільної освіти "Ковельський палац учнівської молоді імені Івана Франка" (керівник Руслана Чарнюк) підготували літературно-музичну композицію  за творами Лесі Українки на тему: "Повстанем, бо душа повстане!".

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 430

Наступної неділі, 19 березня ц. р., в Україні традиційно відзначатимуть День працівників житлово-комунального господарства. Для колективу ПТМ "Ковельтепло" це свято не зовсім звичайне, адже другий раз поспіль ми його відзначатимемо в умовах воєнного стану, на "фініші" опалювального  сезону.

Хочу відверто сказати, що ми ніколи не мали досвіду роботи в таких складних умовах. Війна принесла чимало викликів, з якими нам ще не доводилося мати справу. Опалювальний сезон 2022-2023 років став найскладнішим за всю історію діяльності підприємства. 

Зауважу, що, попри воєнний стан, ми згідно з графіками провели всі необхідні роботи з підготовки теплового господарства до роботи в осінньо-зимовий період, створили запас твердого палива, вчасно подали тепло ковельчанам. 

Після ракетних обстрілів енергетичної інфраструктури міста гостро постала проблема забезпечення котелень електропостачанням. Аварійні та стабілізаційні відключення відчутно вплинули на роботу теплового господарства в цілому. Спільно з місцевою владою нам вдалося вирішити проблему забезпечення альтернативними джерелами живлення міських котелень. За кошти місцевого бюджету для котелень було придбано 18 генераторів потужністю від 6,5 кВт до 80 кВт. Ще два генератори нам передали з міст-партнерів Ковеля як благодійну допомогу. Тож перебої з опаленням та гарячою водою були тимчасовими. 

Варто згадати ще одну проблему, яку нам вдалося вирішити. Перебої з електрикою спричинили нестабільність у роботі централізованого водопостачання. Тож виникла потреба у додатковому підживленні систем теплозабезпечення водою. Силами підприємства у котельнях було облаштовано 17 свердловин та 10 водозабірних колонок.

Наш колектив продовжує працювати у посиленому режимі, адже опалювальний сезон ще триває. Попри небезпеку, повітряні тривоги, комунальники залишаються на робочих місцях, аби теплове господарство працювало безперебійно.          

Основні зусилля торік ми спрямували на реконструкцію двох котелень: по вул. Володимира Кияна, 82 та Володимирській, 85, які вдалося провести у складних умовах воєнного стану. На Кияна встановили чотири нових котла: два твердопаливних та два газових загальною потужністю 6,5 мВт. На реконструкцію котельні з бюджету громади було виділено 7,5 млн грн. На Володимирській встановили твердопаливний котел потужністю 1,5 мВт. На ці потреби з міського бюджету спрямували 4 млн грн. 

Для забезпечення стабільної роботи котелень підприємства в умовах відключень електричної енергії ПТМ "Ковельтепло", провело ряд робіт з переключення котелень до трансформаторних підстанцій, які не підпадають під планові відключення. Також підприємством виконані роботи з влаштування кабельних резервних ліній.

Щоб зменшити залежність від газу, триває переобладнання котелень для роботи на дровах, щепі й тирсобрикетах. Зараз близько 50% загальної теплової енергії виробляється на альтернативних видах палива. У 2023 році плануємо встановити ще 5 твердопаливних котлів в якості альтернативного обладнання на випадок відсутності природного газу (не для постійної  роботи, а лише у надзвичайних випадках). Нині тепло для ковельчан виробляють 29 твердопаливних котлів, які встановлено у 13-ти котельнях (усього в місті 21 котельня). 

Колектив розуміє відповідальність, яка на нього покладена: 247, сім днів на тиждень працівники підприємства – на комунальному/енергетичному фронті. Наразі у нашому колективі близько 300 людей. Усі вони заслуговують слів вдячності за щоденну роботу. Попри напруженість ситуації в умовах воєнного стану, працівники ПТМ "Ковельтепло" роблять усе можливе, аби ковельчани були з опаленням та гарячою водою. Особливо варто відзначити нашу енергетичну службу, яка забезпечила безперебійну роботу теплового господарства у найскладніший період: після ракетних ударів по місцевій підстанції, у часи перебоїв з електропостачанням. 

З початку повномасштабного вторгнення колектив ПТМ "Ковельтепло" працює на Перемогу. Щомісяця одноденний заробіток працівників йде на підтримку  Збройних Сил України. За рік із заробітних плат працівників за їхніми заявами утримано 2,5 млн грн. Було придбано 20 тонн дизпалива, автомобіль, безпілотник, мобільну лазню, ретранслятор для радіозв'язку, ноутбук, теплий одяг для військових. Ми і надалі плануємо спрямовувати кошти на підтримку ЗСУ. Силами нашого підприємства постійно проводиться ремонт техніки, яку бійці використовують для пересування у зоні бойових дій.  

Кілька слів про стан розрахунків за кредитами та лізингом. Аби реалізувати масштабний проект з реконструкції котельні по вулиці Володимирській, 85 зі встановленням трьох нових газових котлів провідної європейської компанії "Viessmann", підприємству необхідні були значні кошти. У квітні 2021 року ПТМ "Ковельтепло" уклало договір фінансового лізингу на 5 років з ПАТ АБ "Укргазбанк" на суму 21,5 млн. грн. Станом на сьогодні підприємством погашено усі лізингові платежі: достроково за 2 роки. 

Крім того, ПТМ "Ковельтепло" на сьогодні погашено всі заборгованості по відкритих кредитних лініях у банківських установах, які були відкриті до початку опалювального сезону 2022-2023 років.  Також важливо зауважити, що нам вдалося переоформити усі відкриті кредитні лінії під рекордно низький відсоток, який становить лише 2,4%. Дані кредитні лінії за необхідності будуть залучатись під час проведення підготовки до опалювального періоду 2023-2024 р. та заготівлі твердого палива. 

Відрадно, що у такий надскладний період нам вдалося не лише зберегти теплове господарство міста, а й примножити наші досягнення. Те, що за мирних часів сприймалося як належне, стало стратегічно важливим і життєво необхідним. Колектив ПТМ "Ковельтепло"  залишається на варті тепла і затишку, комфорту та безпеки ковельчан. Я пишаюся колективом та  дякую працівникам ПТМ "Ковельтепло" за самовіддану працю. У переддень професійного свята слова вітань адресую й ветеранам підприємства: дякуємо, поважаємо та шануємо! 

Міцного здоров'я та довголіття усім тим, чиє професійне життя було, є і буде пов'язане з комунальною сферою. Щиро бажаю усім нам Перемоги, добра, злагоди та миру!

Володимир БОЙКО, 

директор підприємства теплових 

мереж "Ковельтепло".

На світлині: колектив котельні по вул. Володимирській, 85  (зліва направо):  слюсар Борис Воюта, старший майстер дільниці №4 Петро Волчук, слюсар Віктор Войтюк, оператор Зоя Саламатова, токар Євгеній Куденчук, слюсар Петро Корнійчук, оператор Роман Лахтюк, лаборант Марія Гуляч, слюсар Анатолій Глущук.

Наступної неділі, 19 березня ц. р., в Україні традиційно відзначатимуть День працівників житлово-комунального господарства. Для колективу ПТМ "Ковельтепло" це свято не зовсім звичайне, адже другий раз поспіль ми його відзначатимемо в умовах воєнного стану, на "фініші" опалювального  сезону.

Хочу відверто сказати, що ми ніколи не мали досвіду роботи в таких складних умовах. Війна принесла чимало викликів, з якими нам ще не доводилося мати справу. Опалювальний сезон 2022-2023 років став найскладнішим за всю історію діяльності підприємства. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 409

Чесно кажучи, ніколи не думав, що стільки людей привітає мене з днем народження 6 березня ц. р. Чоловік я скромний, лестощів і надмірної похвальби на свою адресу не люблю, а тому ніякого урочистого відзначення «невеличкого» 75-річного ювілею не планував. Як кажуть, не той час і не той настрій.

Виявилося,  однак, що багато моїх земляків якимось дивом дізналися про день, що тільки раз на рік, і переповнили соціальні мережі, друковані й електронні ЗМІ поздоровленнями й привітаннями. Майже три дні я «відписував» моїм щирим (сподіваюся!) прихильникам, дякуючи за добрі слова і зичення. Сподіваюся, що відповів усім, бо старався. Якщо когось десь пропустив – вибачте. Бачить Бог: хотів подякувати усім.

Звичайно, 75 – дата «цікава». Підкорити таку життєву вершину та ще й при ясному розумі не кожному вдається. Вважаю, що тут без Вищих сил не обійшлося. Тим силам, мабуть, потрібно, щоб Вельма був там, де він є, і слухняно тягнув професійного «плуга», намагаючись це робити віртуозно і без видимих огріхів. Адже загальновідомо: погано зоране і вироблене поле гарного врожаю не дасть.

Чи була щедрою моя життєва нива впродовж багатьох літ, починаючи з 1966-го року – спочатку рядовим кореспондентом, а потім – завідуючим відділом, згодом редактором (з 1986 р.)? Точно не знаю – про це судити читачам газети. 

Знаю інше: прожито і пережито багато. Можливо, стільки, що вистачило б на декілька людських доль. Бо час летить із блискавичною швидкістю, але вміщує у себе тисячі, якщо не мільйони подій, які всі – у моїй пам’яті.

Дехто у вітаннях називав мене надто «високопарними» словами, яких я, можливо, й не заслуговую. Ніколи не прагнув до слави, великих грошей і матеріальних статків. Все це – не моє, як би я не старався. Моє – то повсякденна, напружена  робота, часто без вихідних і відпусток, без високих заробітних плат і премій. 

Моя найголовніша турбота – зберегти газету, трудовий колектив, задовольнити запити і потреби читачів, незалежно від суспільних змін і приходу до влади тих чи інших політичних сил. Я ніколи не намагався заглядати «в рот» владі, хоча старався підтримувати з нею нормальні, як-то кажуть, цивілізовані стосунки. З досвіду знаю: слово – потужна зброя, воно може людину і піднести догори, і знищити морально, а то й фізично. Користуватися ним потрібно обережно – на кшталт віртуозної вправності хірурга зі скалпелем в руках. 

Безперечно, впродовж моєї журналістської праці були і невдоволені, і ображені, і зневірені. Але в газеті ми не друкували «замовних» статей із бездоказовою критикою, а коли писали якісь критичні матеріали, то неодмінно надавали слово всім учасникам конфліктних ситуацій. Мабуть, завдяки цьому редакція майже ніколи не мала судових процесів, а якщо й мала, то дрібні і малозначимі, які ніколи не впливали на авторитет «міськрайонки».

Найбільша моя гордість і турбота – це громадські дописувачі. Я з великою увагою ставлюся до кожного листа, кожної  замітки, кожної статті, кожного вірша, які надсилали і надсилають мої земляки, намагаюся не зловживати редагуванням. Дехто за це мене критикує, але вважаю, що кожна людина має право на власну думку, висловлену в такий спосіб, який знаходить за потрібне.

З ноткою суму у душі я згадую колег, з котрими працював, але котрі  відійшли у Вічність. Вони багато сил і здоров’я віддали улюбленому виданню. Це – Алла Черній, Ніна Нагайчук, Гнат Ольхович, Ніна Тарасенко, Володимир Ковальчук, Степан Скоклюк, Степан Байдюк, Віктор Колодюк та інші. Слава Богу, донині живуть наші славні ветерани Світлана Мельянчук, Марія Фоменко, Людмила Скоклюк, Людмила Стасюк, Алла Малиновська, Тамара Шевчук, Валентина Лусь, Ярослав Гаврилюк.

Цими днями провели на заслужений відпочинок Валентину Мацюк, багаторічного редакційного бухгалтера. 

Нині редакція (та й не тільки ковельська) переживає чи не найважчі часи в своїй багаторічній історії. Проблеми, які існують, але про які зайвий раз згадувати не буду, важким тягарем лягли на плечі кожного журналіста, в тому числі й керівника. Неможливо передбачити, як складатиметься ситуація надалі. 

Але хочеться вірити у краще. Цю віру черпаю у Ваших добрих побажаннях і віншуваннях, дорогі земляки. Своїми усними й письмовими зверненнями Ви підтвердили істину: газета потрібна Вам, праця ковельських журналістів має гідну оцінку. Тому, як би не склалася моя подальша доля, вважаю, що молодий, енергійний колектив ТзОВ «Редакція газети «Вісті Ковельщини», сформований і за моєю участю, спроможний гідно продовжувати традиції старших поколінь, робити цікаве видання, триматися на «плаву». Бажаю в цьому тільки успіхів і перемог!

А Вам, шановні друзі, ще раз дякую за вітання, високу оцінку журналістської праці! Будьмо й надалі разом, бо ми – громада і преса – велика сила!

Микола ВЕЛЬМА.

Чесно кажучи, ніколи не думав, що стільки людей привітає мене з днем народження 6 березня ц. р. Чоловік я скромний, лестощів і надмірної похвальби на свою адресу не люблю, а тому ніякого урочистого відзначення «невеличкого» 75-річного ювілею не планував. Як кажуть, не той час і не той настрій.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 306

«Волинь-Кальвіс» працює на Перемогу» – під таким заголовком у вересні минулого року ми опублікували розлоге інтерв’ю з головою наглядової ради цього підприємства Анатолієм Понікарчуком. Розповіли про успіхи та специфіку роботи товариства, яке у Ковелі функціонує з 2006 року виготовляючи якісну енергоощадну опалювальну техніку, доступну за ціною для українського споживача.

Тоді ми всі переживали за те, як перезимуємо і чи вистоїмо? Завдяки злагодженій роботі колективу, довірі клієнтів вдалось обігріти чимало будинків та підприємств. А головне – дякуючи незламності й мужності ЗСУ, дочекалися весни і маємо змогу й надалі працювати на благо України.

Кожен з нас продовжує робити те, що у нього виходить найкраще. У ТОВ «Волинь-Кальвіс» – забезпечувати населення високоякісним котельним обладнанням європейської якості. І хоч повномасштабна війна стала неабияким викликом, підприємство продовжує активно працювати, і за 2022 рік майже подвоїло товарний оборот та сплатило податків понад 31 млн. гривень.

Про те, як тут підтримують нашу армію, які особливі й не зовсім звичні для компанії замовлення вдається виконувати, нам нещодавно розповів директор ТОВ “Волинь-Кальвіс” Ігор Понікарчук.

Він повідомив, що в листопаді минулого року до керівництва підприємства звернулися військові з Бродівської ТРО з проханням підсилити бронею їх автомобіль Nissan Navara. Вони придбали його ще влітку, частково переобладнали самі. А завданням «Волинь-Кальвіс» було підсилили його балістичною сталлю, враховуючи побажання та пропозиції військових.

«Так ми прийняли рішення надалі підтримувати Збройні Сили не лише грошовими переказами, а й конкретною справою. Кошти надзвичайно потрібні, але особливо цінним є все те, що зроблено власними руками. Приємно, коли до процесу залучений весь колектив, який виявив ініціативу, часто залишався після роботи, аби стати корисним для наших захисників», – каже Ігор Анатолійович. 

Тож далі керівництвом було вирішено придбати автомобіль на потреби 14-ої окремої механізованої  бригади імені князя Романа Великого в зоні бойових дій. 

У пошуку такого ж функціонального Nissan Navara допомогли литовські друзі-партнери «Kalvis», котрі постійно сприяють у фінансовій та гуманітарній допомозі Україні (за листопад і грудень 2022 р. було передано військовим спеціальні печі-буржуйки в кількості 65 шт.). А вже у січні ковельські спеціалісти обшили й оздобили авто балістичною сталлю для захисту членів екіпажу.

– У чому особливість цього підсилення? – запитую в директора підприємства.

– Це куленепробивна сталь, яку використовують в бронежилетах (коли не вистачає бронежилетів кевларових чи керамічних, то ця сталь йде по 4 класу захисту). Метр квадратний балістичної сталі товщиною 8 мм має масу більше 60 кг, тому неможливо обшити весь автомобіль, оскільки авто стане менш маневрене, та й просто не витримає навантаження. Також потрібно розуміти, що це – більше протиосколковий захист і від куль, наприклад, автомата калашникова, – відповідає Ігор Понікарчук.

Варто зазначити, що з цієї сталі «Волинь-Кальвіс» спільно з центром профтеосвіти за сприяння директора Сергія Антонюка шили бронежилети четвертого класу. Анатолій Понікарчук із командою виготовляли спеціальні куленепробивні плити, які особисто випробовували. Вже готовий захист передавали знайомим і партнерам в Харків, Суми, Київ.

Також свої послуги підприємство надавало за проханнями начальника РВА Ольги Черен, виготовляючи деталі для прикордоння, скоби для будівництва бліндажів чи штабів. 

Протягом 2022 року неодноразово надавали й предметну допомогу за запитами військових. Виготовляли скоби, «буржуйки», переробляли колісні диски військових вантажівок на більш ремонтопридатні, які мають значно кращі експлуатаційні показники. 

Неодноразово колектив підприємства допомагав військовим фінансами. Спільними зусиллями кожного працівника «Волинь-Кальвісу» –  чи то коштами, чи то виробами на потреби ЗСУ – надано допомогу в сумі понад 1,8 млн. гривень.

Днями для облаштування військової лазні вдалось завершити виготовлення потужної пічки, яка буде використовуватися ще і як сушарка.

А нещодавно знову надійшов запит на підприємство з Івано-Франківська із проханням бронювати автомобіль для їхніх працівників, котрі воюють під Бахмутом. Ford Ranger – потужніший транспорт, і це дозволило його краще зміцнити, ніж попередні авто. Вдалось обшити балістичною сталлю двері авто та підсилили з усіх сторін броньованими листами кузов для перевезення особового складу. Загалом використали близько 500 кг металу.

Великий обсяг роботи та особлива відповідальність за бронювання автомобілів лягли на плечі окремих працівників. Зокрема, Юрія Муравчука, Івана Кравчика, Олександра Козака.

Взагалі, весь колектив «Волинь-Кальвісу» – це патріотично налаштовані люди, які дякують захисникам, за можливість жити і працювати.

Ігор Анатолійович каже: «Зрозуміло, що основний профіль нашої роботи – енергонезалежність, і хотілося б більше працювати саме в цьому напрямку. Дуже приємно, що багато теплогенеруючих компаній звертались цього року до нас.

Щодо підтримки ЗСУ, то вважаємо, що це наш обов’язок. Ми щиро вдячні Героям, які невпинно боронять нашу землю. Дякуємо нашому колективу за ініціативну й оперативну роботу. Віримо, що позашляховики, які вдалось укріпити, достойно виконуватимуть бойові завдання та врятують не одне життя. 

Ми, як і вся Україна, прагнемо якнайшвидшої ПЕРЕМОГИ!».

Аліна РОМАНЮК.

Фото з архіву 

ТОВ «Волинь-Кальвіс». 

«Волинь-Кальвіс» працює на Перемогу» – під таким заголовком у вересні минулого року ми опублікували розлоге інтерв’ю з головою наглядової ради цього підприємства Анатолієм Понікарчуком. Розповіли про успіхи та специфіку роботи товариства, яке у Ковелі функціонує з 2006 року виготовляючи якісну енергоощадну опалювальну техніку, доступну за ціною для українського споживача.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 333

Мужні, стійкі, надійні і безстрашні – це, ми, українці. Такими нас знає весь цивілізований світ. За нас вболівають, нас підтримують, нас згадують в молитвах, нами гордяться. Бо є ким пишатися, є про кого розповідати. На фронті воїни нашої громади нищать ворога – нещадно і запекло. А ті, хто в тилу, наші невтомні волонтери, звичайні пересічні українці, прийшли на поміч державі, людям та армії.

Вкотре поталанило мені в моїй професійній діяльності, адже знову мала честь познайомитися з   ковельчанкою, яка разом із чисельними своїми однодумцями повсякчас намагається підставити своє плече українським військовим. Знайомтеся – Валентина Зелених, голова волонтерського центру Патріотичного корпусу «Отаман». 

Життєва мудрість, материнська доброта цієї жінки поєднуються з іншим: сила духу і сила волі її просто вражають, адже те, що взяла на свої плечі, не кожна молода людина змогла б осилити. А вона ось уже рік, від початку повномасштабного вторгнення, гідно несе довірену їй таку важливу і відповідальну волонтерську «ношу».

l

— Бабуню, як ви знаєте, що нам тут потрібно? – почула якось вона в телефонній розмові питання.

— Нам кажуть, що треба, то ми й передаємо, — просто, як є, відповіла йому «Бабуня».

— Щойно вийшли з «нуля». Брудні, мокрі, пошарпані. А тут нас чекають від вас передачі. Знімаємо ми свої просяклі «шкари», одягаємо ваші, сухенькі і теплі шкарпетки, закутуємося в ваші плащ-палатки, заварюємо каву з сухим молоком і пригощаємося вашими пирогами. Ми зараз наче вдома в рідному селі. Дякуємо вам…

«Після таких розмов я завжди плачу, — зізнається пані Валентина. — Але це так треба, то материнське чуття – вони ж усі мої сини й онуки». Ці сльози її не пригнічують, а, швидше, навпаки, надихають, додають снаги. 

— Сльози відчаю і страху були, коли рік тому 24 лютого о шостій ранку мені подзвонила онучка, яка вчиться у нашому військовому ліцеї, — пригадує минулорічні події Валентина Зелених. – Вона сказала, що їх підняли, тому що почалася війна. Потрібно було забирати дітей. Заціпеніла, зібралася, поїхала й забрала: онучку та її однокурсниць. Повезла додому в Рожище. Пам’ятаю, всю дорогу давала їм інструктажі, як поводитися, якщо почнуть бомбити. Й водночас подумки молилася, щоб цього не сталося, щоб встигла завезти дітей туди, де безпечно. А вдома 90-річна мама, син щойно повернувся з-за кордону. 

День я просто проплакала, потім вирішила, що вивезу в Польщу маму, невістку та онуків, а сама повернуся до двох своїх синів, котрі відразу, не зволікаючи, пішли до військкомату.

— Ще перед повномасштабним вторгненням була активізована робота Патріотичного корпусу «Отаман», яка бере початок з 2015 року, коли стало зрозуміло, що просто необхідно проходити підготовку до подальшої війни, — перейшла до головного моя співрозмовниця. — А вже у 2016 році була створена громадська організація, метою якої було проведення інформаційної роботи з цивільним населенням та організація військових вишколів.

Через систему цих тренінгів пройшло більше 280 наших земляків і не тільки. А вже в 2022 році після повномасштабного вторгнення було створено групи для допомоги в охороні кордону з Білоруссю, проведення інформаційної роботи з населенням прикордоння. 

А далі робота набирала обертів. Сьогодні «отамани» захищають Україну у лавах ЗСУ. Інші члени організації забезпечують потреби бійців.  Саме з цією метою в лютому 2022 року було прийнято рішення створити волонтерський центр Патріотичного корпусу «Отаман», який  доручили очолити Валентині Зелених. І, як виявилося згодом, вибір був правильним.

– Мої хлопці сказали мені, що їх можуть перекинути звідси в будь-який момент, а я маю взяти усе під свій контроль, бо залишатимуся тут, — розповідає про своє рішення очолити волонтерів пані Валентина. – Я довго думала тоді, чим зможу допомогти нашим військовим. Дістала зі своїх запасів по мішку борошна та цукру і перших два тижні пекла печиво, возила його на вокзал переселенцям, у тероборону. 

Мужні, стійкі, надійні і безстрашні – це, ми, українці. Такими нас знає весь цивілізований світ. За нас вболівають, нас підтримують, нас згадують в молитвах, нами гордяться. Бо є ким пишатися, є про кого розповідати. На фронті воїни нашої громади нищать ворога – нещадно і запекло. А ті, хто в тилу, наші невтомні волонтери, звичайні пересічні українці, прийшли на поміч державі, людям та армії.

Вкотре поталанило мені в моїй професійній діяльності, адже знову мала честь познайомитися з   ковельчанкою, яка разом із чисельними своїми однодумцями повсякчас намагається підставити своє плече українським військовим. Знайомтеся – Валентина Зелених, голова волонтерського центру Патріотичного корпусу «Отаман». 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 445

Настала весна, і робіт у садівників додається. Причому з приходом  тепла зміни в саду відбуваються стрімко. На рослинах, які вчора ще спали, вже починають набухати бруньки, все буквально на очах оживає. Після довгої зими це не може не радувати. 

Але разом з садом “оживають” і його проблеми – комахи-шкідники та збудники хвороб. Довгоносики, квіткоїди, попелиці, клястероспоріоз, маніліоз, парша, борошниста роса – перераховувати можна довго, та, я думаю, ви їх і самі в обличчя знаєте. 

Як би зробити так, щоб в саду цих непроханих гостей не було, або хоча б було поменше? Є різні шляхи для досягнення цієї мети, але, мабуть, найпростішим і найпопулярнішим залишається обприскування саду ефективними хімічними препаратами.

Коли починати обприскувати сад?

Перше весняне обприскування – найголовніше.

Друге обприскування саду навесні – "по зеленому конусу".

Третє обприскування – "по рожевому бутону".

Коли починати обприскувати сад 

від шкідників і хвороб?

Перше, що потрібно розуміти, одноразовим обприскуванням ви навряд чи вирішите проблему.  

Боротьбу варто починати одразу з настанням перших теплих днів (в різних регіонах це по-різному, і конкретні дати називати немає сенсу). Якщо перший момент пропустити, і вся ця "нечисть" почне розповзатися та розноситися по саду, то боротися з нею буде складніше. А тепер конкретно.

Зазирніть в  місячний календар садівника на березень, щоб визначити оптимальні дні для профілактичних обприскувань.

l

На наш  погляд, перше обприскування саду – найважливіше, і робити його слід обов'язково. Воно проводиться ранньою весною до початку набрякання бруньок на рослинах при середньодобових температурах приблизно +4. У цей момент дерево ще спить так само, як сплять шкідники, які перезимували, та спори хвороб. І можна використовувати препарати досить міцної концентрації, не боячись завдати шкоди рослинам.

Ось тільки варто до різних рослин уважно придивитися –  не всі вони знаходяться в однаковій фазі. Скажімо, якщо яблуня ще спить, то на чорній смородині вже набрякли бруньки, і міцні розчини можуть їй нашкодити, просто спалити. Тому підходимо до першого обприскування дуже уважно.

Що використовувати? Класичний, сто років вже популярний розчин – "бордоська рідина". Це суміш з двох водних розчинів вапна та мідного купоросу. Хтось готує його самостійно (а робити це потрібно правильно), хтось купує в садовому магазині готовий набір для приготування ("Бордоська суміш"). Для першого весняного обприскування слід використовувати 3-процентну  бордоську рідину.

Можна використовувати залізний купорос, розводячи його у воді (300-500 грамів на 10 літрів). 

Від чого залежить концентрація? Від ступеня зараження вашого саду. При слабкому зараженні вистачить і 300 грамів на відро води, при явно хворому садові краще розчинити 500 г.

Деякі садівники для першого весняного обприскування використовують старий добрий "нітрофен". Робити цього, на мій погляд, не варто. "Добрий" він в сенсі своєї ефективності, але зовсім "не добрий" для нашого здоров'я.

Набагато цікавішим є популярний останнім часом концентрований розчин сечовини (карбаміду). Беруть приблизно 700 г сечовини на 10 л води. Можна додати і 50 г мідного купоросу. Такий розчин ефективно бореться і з комахами-шкідниками, які перезимували, і зі спорами багатьох захворювань.

Є у цього розчину два додаткових "бонуси". З одного боку він трохи гальмує вегетацію (7-10 днів), що може вберегти квіти від весняних заморозків. А з іншого боку є азотним добривом, яке саме навесні і потрібне нашим рослинам. Ось такі властивості, які начебто суперечать один одному, але, які працюють.

Є непоганий варіант – "Препарат 30-в". Він вважається безпечним для нас і навколишнього середовища, тому що просто створює плівку на поверхні обробленої   рослини, і у шкідників немає можливості "дихати". Але варто пам'ятати, що бореться він саме з комахами-шкідниками, але не з хворобами. І застосовувати його варто в тих садах, які страждають саме від шкідників.

Є й інші препарати… При виборі того чи іншого головний критерій – чи підходить він для ранньої весни та обробки при низьких температурах (нагадаю, +4 градуси).

l

Друге обприскування називається "обприскуванням по зеленому конусу". Вже з назви зрозуміло, що проводять його після того, як бруньки рослини починають розвиватися і висуватися у вигляді зелених, ще щільно згорнутих конусів. Бруньки, що розкриваються, стають уразливими для міцних розчинів, власне кажучи, як хвороби і шкідники, які вціліли та ожили.

Що використовувати? Можна ту ж бордоську рідину, але в набагато меншій концентрації – 1 %. Але  набагато ефективніше застосовувати сучасні препарати, причому готувати з них так звані "бакові суміші". Мається на увазі, що в одному відрі води ви можете змішати два різних препарати: один для боротьби з хворобами та інший – для боротьби зі шкідниками.

Наприклад, можна змішати "Хорус" (від парші, борошнистої роси, моніліозу) і "Актара" або "Децис" (інсектициди). Є й інші варіанти. Головне – уважно вивчайте інструкцію, чи підходять вони для змішування з іншими препаратами і чи немає обмежень по температурі повітря. Застосування препаратів у вигляді бакових сумішей дозволяє зменшити кількість обробок. 

Замість роздільної боротьби (спочатку з шкідниками, а потім з хворобами) ви проводите одну комплексну обробку. Сподіваюся, і шкоди навколишньому середовищу завдасте менше.

l

Третє обприскування проводиться в момент появи    квіткових бруньок (вони ще закриті). Оскільки більшість дерев в наших садах мають бутони рожевого кольору, це обприскування і називається "по рожевому бутону".  Можна застосовувати ті ж бакові суміші з фунгіцидів й інсектицидів.

Єдине зауваження – купуючи той чи інший препарат, звертайте увагу не тільки на його назву, а й на діючу речовину. Часто у різних виробників під різними назвами ховається один і той самий. А бажано чергувати препарати, щоб діюча речовина була різною, щоб не було ефекту звикання.

Василь ГОСПОДАРИК.

Настала весна, і робіт у садівників додається. Причому з приходом  тепла зміни в саду відбуваються стрімко. На рослинах, які вчора ще спали, вже починають набухати бруньки, все буквально на очах оживає. Після довгої зими це не може не радувати. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 554