Погода в Ковелі  

26 січня–2 лютого

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 217

Сьогодні Україна переживає чи не найдраматичніший і найкривавіший період в своїй історії – війну з московією. І хоч таких воєн було чимало і в минулому, адже московити ніколи не визнавали права українців на свободу й незалежність, нині питання стоїть руба: бути чи не бути? Державі. Народу. Нації.

Протистояти зажерливому монстру, яким є путінська росія, важко і смертельно небезпечно. В цій загрозливій ситуації будь-яка інша європейська країна, може, й не витримала б. Але Україна витримує, бореться і вірить у Перемогу. Її мужньо захищають вояки ЗСУ, тероборонівці, волонтери. Зразки мужності і сміливості, організованості і дисципліни демонструє влада, особисто Президент Володимир Зеленський. 

Величезне значення має підтримка світової спільноти. Після довгих вагань і вичікувань, сумнівів і безнадії більшість держав планети рішуче перейшли на бік України і єдиним фронтом виступили проти агресора. З нами – США, країни НАТО. Фактично біснуватий кремлівський карлик розв'язав безглузду війну з усім прогресивним світом, чого він, звичайно, не очікував.

Безперечно, позиція у наших союзників не завжди одностайна. "Своєрідно" поводиться Угорщина, не у всьому послідовна Німеччина, обережна Франція тощо. Але загалом антипутінський фронт шириться, підтримка України посилюється. 

20 січня ц. р. в очному режимі у німецькому місті Рамштайні відбулась чергова – восьма за рахунком та перша у 2023 році – зустріч Контактної групи з питань оборони України, до якої входить понад 50 країн світу. Її підсумки, хоч і не на 100 відсотків задовольняють потреби нашої держави, але загалом втішні.

Генсек НАТО Єнс Столтемберг з цього приводу зазначив: “Той факт, що Україна отримає сотні нових одиниць бронетехніки,  бойових машин піхоти, а також танки, матиме величезне значення для неї. Ця підтримка не тільки дозволить українцям захиститися від нових наступів росії, але й дасть змогу розпочати власні наступальні дії, щоб відвоювувати територію”. 

Посилює допомогу зброєю і фінансами адміністрація США, про що повідомили провідні американські ЗМІ.

Було б наївно сподіватися, що всі проблеми захисту української Незалежності і територіальної цілісності розв'язані. Попереду нас чекають важкі випробування. Але додає оптимізму те, що ми, на відміну від інших періодів вітчизняної історії, не одні, що з нами світ. 

Разом – до Перемоги!   

Сьогодні Україна переживає чи не найдраматичніший і найкривавіший період в своїй історії – війну з московією. І хоч таких воєн було чимало і в минулому, адже московити ніколи не визнавали права українців на свободу й незалежність, нині питання стоїть руба: бути чи не бути? Державі. Народу. Нації.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 224

Днями відбулось чарівне театрально-музичне дійство "Різдво єднає, Україну прославляє", поєднане з казковим захоплюючим видовищем пісочної анімації у виконанні Оксани Мергут з Хмельницька. 

На кілька годин глядачі потрапили у магію поза простором і часом, коли під майстерними руками створювались картини – народження Христа, дива Різдва, становлення та історії нашої країни – від княжої доби та до сьогоднішніх непростих днів... 

Пісок сипався, і здавалось, що це відбувається тут і зараз – просто з тобою: ось йдуть щасливі Марія та Йосип з новонародженим Ісусом, ось янголятка радіють Вифлеємській зорі та дарам волхвів, а ось уже намагаються захистити діток від війни та разом плачуть над стражданнями України... 

Проте ми віримо у наших воїнів, віримо в Божу поміч та охорону і знаємо, що Перемога обов'язково буде за нами.

І сьогодні ми можемо або битися, або подавати набої і стояти надійним тилом для тих, хто тримає над нами небо і захищає нашу землю, бо неможливо бути осторонь, коли триває боротьба світла з темрявою, добра зі злом... 

Актори Народного аматорського експериментального театру-студії "10 ряд 10 місце" – дорослі та діти – теж стали частинкою цього благодійного дійства, разом з колядниками Народного дому “Просвіта” та музикантами Ковельської школи мистецтв.

Театралізована шоу-програма з пісочною анімацією була створена і представлена вперше в Ковелі – на підтримку захисників України. Захід пройшов за сприяння управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради. 

Радіємо, що наша спільна праця з Оксаною Мергут та Центром Анімаційних Мистецтв подарувала стільки гарних позитивних емоцій глядачам та принесла користь, адже зібрані кошти скеровані управлінням на потреби й допомогу пораненим бійцям Волині.

Олена МАЛЮГА-МЕЛЬНИКОВА. 

Днями відбулось чарівне театрально-музичне дійство "Різдво єднає, Україну прославляє", поєднане з казковим захоплюючим видовищем пісочної анімації у виконанні Оксани Мергут з Хмельницька. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 172

Від початку повномасштабної війни росії проти України ЗСУ звільнили понад 1800 окупованих росіянами населених пунктів. Про це перед Новим роком заявив Президент Володимир Зеленський. 

Однак становище у щойно звільнених містах та селах – складне: будівлі – розтрощені, заклади культури – розграбовані, інфраструктура знищена вщент, а земля засіяна ворожими боєприпасами. Від перших днів звільнення українська влада повертається на деокуповані території та чимдуж намагається знов вдихнути туди життя: мешканці отримують світло, воду та житло, а оператори поштових послуг, банки та торговельні мережі наввипередки змагаються, хто швидше почне надавати послуги місцевим мешканцям. 

Що вже вдалось налагодити на деокупованих територіях та які плани керівництво держави має на відновлення постраждалих від росіян регіонів, підсумували у Центрі громадського моніторингу та контролю. 

Плани на відновлення

136 млрд. доларів прямих збитків завдала росія Україні в ході повномасштабної війни, станом на кінець листопада. Таку суму в своєму звіті озвучили фахівці Київської школи економіки. Найбільше постраждали підприємства, об’єкти інфраструктури та житловий фонд. 

Щоб структурувати процес відбудови постраждалих деокупованих регіонів, урядовці склали план відновлення для органів місцевого самоврядування, повідомили у Мінреінтеграції. Загалом документ містить 131 захід з відновлення життєдіяльності звільнених населених пунктів.

Перш за все – це розмінування (за даними Президента, загалом, в Україні заміновано 30% площі – понад 170 тис. кв. км) та розбір завалів, відновлення роботи місцевої влади і правоохоронних органів, забезпечення населення продуктами, ліками та медичною допомогою.

Міжнародна допомога

Плани з відновлення нашої держави будують не лише українські урядовці, а й керівництво десятків країн світу. Зокрема, ще влітку в ході Міжнародної конференції з відновлення України в швейцарському місті Лугано, за інформацією Bloomberg, партнери України попередньо схвалили план з відбудови держави, який представив Прем’єр Денис Шмигаль. Єврокомісія взялась планувати кредити та гранти для українського відновлення на $523 млрд. Станом на 11 січня Уряд вже зібрав на програми відновлення України 110 млрд. грн., повідомив Прем’єр-Міністр Денис Шмигаль.  

Деякі країни взяли на себе зобов’язання допомагати у відбудові конкретних міст чи регіонів.  Велика Британія пообіцяла допомагати у відбудові Київщини, Німеччина планує фінансувати відновлення зруйнованої інфраструктури в Чернігові. Асоціація мерів Франції зробить внесок у реконструкцію Ірпеня.

Водночас, деякі країни не відкладають допомогу деокупованим територіям на закінчення війни. Приміром, Фінляндія та Польща профінансували будівництво модульних будинків для людей, що залишились без житла, Норвегія — у грудні передала 10 тимчасових мостів, загальною вартістю 3 млн. доларів, які встановлять у звільнених від окупантів населених пунктах. 

Мешканці деокупованих територій отримують і матеріальну допомогу від  міжнародних організацій. Станом на 6 січня ц. р., за даними Мінреінтеграції, за допомоги Червоного Хреста та Міжнародної організації з міграції жителі звільнених територій Харківщини, Донеччини, Херсонщини та Луганщини сумарно отримали 146 мільйонів гривень.

Тільки початок шляху

Повоєнна відбудова деокупованих територій, як і, загалом, країни — займе не менше десяти років, впевнені у Національній раді з питань відновлення. Попередній план таких заходів наразі розрахований до 2032 року. Утім, органи місцевого самоврядування — часто під обстрілами окупантів — намагаються повернути мешканцям хоча б базовий комфорт, що ускладнюється постійними обстрілами ворога. 

Приміром, нині на Херсонщині, за даними ОВА, вдалось відновити подачу електроенергї всього у третині деокупованих населених пунктів. На Харківщині електропостачання, від вересня, відновили для 80% абонентів, газопостачання — для 77%.

Оксана Коваль.

Від початку повномасштабної війни росії проти України ЗСУ звільнили понад 1800 окупованих росіянами населених пунктів. Про це перед Новим роком заявив Президент Володимир Зеленський. 

Однак становище у щойно звільнених містах та селах – складне: будівлі – розтрощені, заклади культури – розграбовані, інфраструктура знищена вщент, а земля засіяна ворожими боєприпасами.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 369

Мій дорогий читачу! Не знаю, як твоє серце, а моє на Різдво радістю затріпотіло:  Києво-Печерська лавра відкрила двері для молитви рідною  українською мовою. Це визначна  перемога на духовному фронті нашої боротьби за Незалежність. Істинне православне українство стало на тверду історичну основу і має на ній непохитно триматися.

Знайдуться опонети, які скажуть: порушено демократію, свободу віросповідання.  Твердо переконаний: аж ніяк! Коли чуєш (а таких прикладів немало), що священник  УПЦ (МП) виголошує брехню про неканонічність української мови, то розумієш, що це – чисто "рускомірна" пропаганда. По правді, такий служитель паспорта українського не мав би права носити. Більше того, душа не мириться, коли та чи  інші церква УПЦ (МП) відмовляється відправляти  службу за загиблим героєм ЗСУ в той час, як гундяєв-кирило благословляє росіян на вбивство українців.

А хіба сумісне з вірою прославлення кирила (співробітника, ймовірно, ФСБ) на божественних літургіях  української церкви, яка де-факто є російською, що підтверджено Конституційним судом? Маємо знати, що така пропаганда не тільки небезпечна, а й має ознаки зради. І на таку пропаганду деякі парафіяни потрапляють, як окунь на гачок. Більше того, стають агітаторами  "руского міра". 

Розказують, як на майданчику,  де чекають на сміттєвоза, між жінками виникають  іноді політичні "дискусії". Обурення більшості викликає позиція однієї з жінок, яка заявляє: "Моліться за путіна, він пообіцяв перемир'я". Гірко чути, адже вона цю ідею винесла з промосковської церкви.

Погодься, читачу: яким запроданцем треба бути, знаючи, скільки путінська камарилья знищила, зруйнувала міст і сіл, енергооб'єктів, щоб стверджувати  подібне. Скільки мирного люду потрапило під гільйотину кремля! Я вже не кажу про насильство, знущання та гвалтування жінок і дівчат. Ця хижа орда і її правителі не мають права на існування в цивілізованому світі і всі вони заслуговують на суворе покарання.

Служба безпеки України ступила крок до наведення ладу в храмах та лаврах московського патріархату. І виявила, що в багатьох із них триває промосковська політика, підкріплена відповідною літературою, не сумісною з християнською мораллю.

Останнім часом багато вірних московського патріархату перейшло під крило Православної Церкви України. Це єдино правильний проукраїнський крок, який духовністю цементує унітарність держави. На жаль, є немало тих, хто залишається служити московії, слухаючи казки попів-батюшок про "розкольників". Часто ніхто цій брехливій пропаганді не перечить. Оця необізнаність, байдужість, примиренська позиція завдають великої шкоди, вона і спонукала путіна до війни.

Хіба не звідси переконаність російського диктатора, що 24 лютого 2022 року його армію в Києві зустрінуть квітами, а не "джавелінами"?  Але прозріння не настає. Ось приклад із сім'ї моїх знайомих: батько – католик, дружина – прихожанка церкви МП, а діти – на роздоріжжі. Віриться, що колись усвідомимо сутність духовного буття і  повернемося обличчям до свого історичного надбання, до джерел  та коріння його.

Уважно перечитайте популярні видання з історії України, і ви переконаєтеся, що мова, віра християнська до росії прийшли саме з українських теренів. І  культура наша ширилась із Києва до москви, а не навпаки. Зрештою, коли Володимир Великий хрестив Україну (Київську Русь), то москви і близько не було (за словами дотепників, в тих болотах "жаби квакали"). 

Московитські  історики вигадали немало легенд про історію хрещення. Мовляв, коли постала дилема, яку віру обирати, то Великий князь довго голову ламав, що краще: іслам, буддизм чи християнство?  Християнство перемогло,  бо "церкви пишні" й позолочені. Сміхота!

Насправді вибір був глибоко політичний. Князь тисячу літ тому обрав Європу, маючи на меті спільний захист і торговельну співпрацю.  Цим рішенням він запрограмував наш теперішній вектор до Європейського Союзу.

Путін, фальсифікуючи історію, приписує Володимира Великого собі недаремно. Його мета – анексія всієї України. А для цього має бути  історична основа. І коли в 1991 році величезна кількість українців проголосувало за вільну і самостійну державу, московити розробили підступний план знесилити Україну економічно та духовно.

Висвітлимо тільки окремі пункти цього ганебного плану.

По-перше, пропагандою змусити повірити світ, що Україна –  "штучноє образованіє", яке не має своєї мови, культури, духовності, а є придатком до всього російського.

Не менш важливим завданням для московитів було зруйнувати економіку і збройні сили. І це частково вдалося не без допомоги наших прихильників "руского міра". Відомий крилатий вислів "розділяй і володарюй!" на переконання окремих політиків, децентралізація і багатопартійність – проєкти москви. Цей план, що  мав на меті  порушити єдність і не допустити ідентичності українців,  не вдався, але він і досі  на порядку денному і має перспективу на Сході України серед колаборатнів. 

Нарешті, неменш важливим завданням путіна є утвердження  позицій російської церкви в Україні, яка передбачає ліквідацію всіх конфесій, окрім московського патріархату, як це мало місце  в ХІХ і   ХХ століттях. Адже державна релігія міцно тримає імперські устої путіна.

Війна змінила пріоритети, хоч і повільно. Наступає прозріння: за останніми соціологічними опитуваннями, 54% українців вважає, що церква московського патріархату має бути повністю заборонена, а 78% переконані, що держава тією чи іншою мірою має право втручатися в діяльність УПЦ (МП). Проте силою тут нічого не досягнеш. Потрібна переконлива, істинно правдива духовна пропаганда, щоб усе повернутися на круги своя.

Разом з тим маємо пам'ятати про жорстокість, підступність політики кремля. Згадаймо Тараса Шевченка:

…О, царю поганий,

Царю проклятий, лукавий, 

Аспиде неситий!

Що ти зробив з козаками?

Болота засипав

Благородними костями, 

Поставив столицю

На їх трупах катованих!

Сьогодні путін "трупами катованих" намагається засіяти поля, села і міста всієї України. Тож розуміймо це, єднаймося, крипімось  і вірмо в нашу Перемогу! Іншого не дано.

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА СВІТЛИНІ: собор святого Димитрія Солунського ПЦУ у Ковелі.

Мій дорогий читачу! Не знаю, як твоє серце, а моє на Різдво радістю затріпотіло:  Києво-Печерська лавра відкрила двері для молитви рідною  українською мовою. Це визначна  перемога на духовному фронті нашої боротьби за Незалежність. Істинне православне українство стало на тверду історичну основу і має на ній непохитно триматися.

Знайдуться опонети, які скажуть: порушено демократію, свободу віросповідання.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 425

Читачі, які в 2023 році отримують "Вісті Ковельщини", мають можливість щось цікаве читати про різні події в місті й районі із перших номерів газет, які “прибули” до наших поштових скриньок в січні.

Якщо ви, шановні читачі, не змогли побути на нашому Новорічному святі, яке нещодавно відбулося в актовій залі Ковельської міської ради ветеранів, то не дуже переживайте. Я опишу це дійство для вас так, що ви ніби там побуваєте особисто. Навіть відчуєте атмосферу, яка панувала в залі. Сама зала, стіни якої були святково прикрашені різними новорічними картинками, зірочками, гаслами типу: "З Новим 2023 роком!", "З новим щастям!", "Вперед  – до Перемоги!" і т. д. і т. п. – привітно зустрічала слухачів Університету ІІІ віку, запрошених гостей, які поважно розсідалися за столами, розміщеними вздовж двох стін.

В куточку біля вікна стояла прикрашена різними блискучими новорічними іграшками розлога, висока (майже до самої стелі) ялинка, заворожуючи всіх  своєю красою і п'янким запахом лісу.

Як завжди, урочистість закриття І семестру академічного навчального року в Університеті ІІІ віку напередодні Нового 2023 року відкрив очільник нашої міської громади шановний Ігор Леонтійович Чайка.

Він говорив тихо, спокійно про те, що всіх хвилювало: про війну, про Перемогу, бажаючи нам здоров'я, миру, Божої благодаті. Для тих, хто його слухав в ту хвилину, виступ мера був свого роду бальзамом для душі.

Із теплими словами до слухачів Університету ІІІ віку звернулась Світлана Смітюх – ректор Університету, директор терцентру, яка привітала із святом.

На якийсь час в залі повністю погасло світло, а коли воно спалахнуло, то на сцені вже стояла жінка із дитиною на руках. Вона повільно підійшла до імпровізованого вогнища і почала співати тихим, ніжним голосом колискову.

Мене особисто вразила співачка в надзвичайно яскравій гуцульській одежі і її журлива-прежурлива пісня, що доводила деяких слухачів до сліз.

Першу свою головну роль в цьому дійстві зіграла досить талановито Любов  Анікушина, мій перший заступник з питань діяльності нашої ветеранської організації, артистка театру "Осіннє золото".

Знову гасне світло, а коли воно з'явилося, то на сцені вже не було жінки – символу миру, злагоди, любові, а впевненою ходою йшов від глядачів на сцену Дід Мороз, роль якого виконував актор з багаторічним стажем в театрі "Осіннє золото" Віктор Оксенюк: 

"Бажаю вам щасливою

 долі,

Щоб у хаті було всього

 доволі, 

Молодості вічної! Будьте

 всі здорові!"

Із найкращими побажаннями звернувся він до присутніх в залі. Не встиг Дід Мороз роздивитися, де поділась його онучка Снігуронька, як на сцену із тростиною в руках майже вискочив Возний (герой вистави "Наталка Полтавка"), роль якого виконував Сергій Данилюк – артист театру "Осіннє золото". Він почав співати "Всякому городу нрав і права", ще й розказав всім присутнім про своє нещасливе кохання до Наталки.

Дід Мороз заспокоїв Возного і запросив його погрітися біля вогнища братів-Місяців.

Тільки Возний присів до вогнища, як на сцену поважною ходою вийшов Павло Кандзюба (герой вистави "Сватання на Гончарівці"). Павло Рабко в ролі Павла Кандзюби до всіх привітався: "Привіт, привіт, шановне товариство! А чи можна біля вашого вогнища зупинитися?".

Присів біля вогнища і почав розповідати про свого сина, хоч зовсім дурного, але дуже багатого. Павло Кандзюба ще й заспівав, затанцював під оплески присутніх.

Щоб не бачити своєї сварливої свекрухи, із хати до лісу прийшла Мотря ("Кайдашева сім'я"). Роль Мотрі виконувала Людмила Лойко – голова ветеранського клубу "Вікторія", артистка театру "Осіннє золото", автор сценарію цього театралізованого дійства.

Вона з'явилася на сцені в яскравому українському вбранні, яке сама собі виготовила, співаючи: "Ой казала мені мати"… Їй назустріч вийшла Кайдашиха, роль якої виконувала  автор цих рядків (артистка, керівник театру "Осіннє золото"). Кайдашиха шукала свого кабанчика, якому перебили спину. Запитала у глядачів: “Хто бачив?”. Але ніхто не бачив. Мотря із викликом – до Кайдашихи: "Я перебила. Нехай не ходить в мій город. Оце вам за мого півня і за моїх курей!".

Кайдашиха рвонулась до Мотрі: "Ах, ти, клята сучко!", і пішло, поїхало – страшна сварка.

Ми вибрали цей епізод із п'єси для того, щоб люди подивилися на себе ніби збоку, щоб жили в сім'ях мирно, спокійно.

Прибігли до вогнища і веселі роми. В ролі циганки Земфіри виступила артистка театру "Осіннє золото" Галина Шадура, яка танцювала в чудовому циганському вбранні, дзвінко співаючи "Їхали цигани". 

Роми, як і всі інші персонажі із різних вистав театру "Осіннє золото", присіли біля новорічного вогнища.

Звучить мелодія із вистави "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці". На сцену виходить Степанида, стара дівка (артистка театру "Осіннє золото" Олександр Балюк) в особливій українській сорочці, якій 150 років!

Проспівавши пісню "Кину кужіль на полицю", Степанида попросила Діда Мороза дозволу погрітися біля вогнища, щоб дочекатись дівчат і хлопців, які десь забарилися. 

І ось заходить гурт хлопців і дівчат, співаючи колядки "Добрий вечір тобі, пане господарю" і "Нова радість стала". Із артистами співали всі присутні. Атмосфера єдності, любові і поваги один до одного панує в затишній актовій залі. Акомпанував  наш незмінний маестро-музикант Юрій Мержвинський.

В надзвичайно красивому новорічному костюмі баби Завірюхи, пошитому своїми руками, на сцені із боку глядачів під шум бурі, буйного вітру, дикої хурделиці вийшла Ангеліна Філіпчук – заступник голови ветеранського клубу, член президії ради ветеранів, артистка театру "Осіннє золото". У неї в руках  – чарівна паличка, що горить різнокольоровими вогнями. Баба Завірюха дуже сердита, шукала Діда Мороза, сповістивши про те, що заховала Снігуроньку, але може її віддати за якийсь номер концертної програми.

Від глядачів виходить Віра Семеній – артистка театру "Осіннє золото", голова літературного об'єднання поетів Ковельщини "Творчий світ". Вони дуже артистично прочитала свої вірші про новий рік, про зиму.

Порадував бабу Завірюху і дует у складі Михайла Вольського та Галини Шадури. Вони чудово заспівали і навіть зіграли, бо обоє – артисти театру "Осіннє золото". У їх виконанні прозвучало "Ой під вишнею, під черешнею".

Накінець з'являється Снігуронька, яка звертається до всіх в залі із словами вітання з Новим 2023 роком, словами побажань добра, миру, Перемоги в новому році.

Гурт виконав пісню "Старий рік минає". Ми вітаємо глядачів, а глядачі вітають нас бурхливими оплесками.

Як добре, що міська рада ветеранів працює в тісній співпраці із нашою міською владою!

Сімнадцять років раду ветеранів міста і територіальний центр роботи із пенсіонерами об'єднує чудовий Університет ІІІ віку. Ми разом робимо корисну справу для людей поважного віку.

Наш новий проректор Університету ІІІ віку Тетяна Володимирівна Кубай дуже серйозно ставиться до своїх обов'язків. Вона постійно контролювала, допомагала нам проводити репетиції, а її донька виконувала роль Снігуроньки, а також готувала зі своїми працівниками терцентру солодкий стіл для слухачів  Університету, прикрашала з ними ялинку і весь зал. Ялинку разом із Світланою Смітюх доручили доставити і вставити в залі Степану Павловичу Сачуку – моєму заступнику, який все це з радістю зробив.

Дякуємо за свято від імені всіх членів нашої міської ветеранської організації, слухачів Університету ІІІ віку, які у нас надзвичайно чудові люди, постійно відвідують заняття, всім цікавляться, високо оцінюють діяльність  Університету в цілому.

Підтримуючи одне одного в такий  страшний час війни із лютими орками, ми, українці, обов'язково переможемо!

Марія Батраченко,

голова Ковельської міської ради  ветеранів війни і праці, куратор мистецького факультету Університету ІІІ віку.

Читачі, які в 2023 році отримують "Вісті Ковельщини", мають можливість щось цікаве читати про різні події в місті й районі із перших номерів газет, які “прибули” до наших поштових скриньок в січні.

Якщо ви, шановні читачі, не змогли побути на нашому Новорічному святі, яке нещодавно відбулося в актовій залі Ковельської міської ради ветеранів, то не дуже переживайте. Я опишу це дійство для вас так, що ви ніби там побуваєте особисто. Навіть відчуєте атмосферу, яка панувала в залі. Сама зала, стіни якої були святково прикрашені різними новорічними картинками, зірочками, гаслами типу: "З Новим 2023 роком!", "З новим щастям!", "Вперед  – до Перемоги!" і т. д. і т. п. – привітно зустрічала слухачів Університету ІІІ віку, запрошених гостей, які поважно розсідалися за столами, розміщеними вздовж двох стін.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 180

Грубка вимагає уваги

Сьогоднішнє життя багатьох ставить у такі обставини, що треба зриватись із квартири і переїжджати в сільську хату з пічним опаленням. Знайомляться із новим для себе життям і молоді сім’ї, які, можливо, груби та печі ніколи й не бачили чи думають — та що там топити тими дровами, велика премудрість!

Для геть недосвідчених у цьому ділі нагадуємо основні правила експлуатації приладів або споруд на твердому паливі, недодержання яких загрожує серйозними неприємностями чи й трагедією.

Отже, чищення димарів та власне печей і груб упродовж холодного сезону треба здійснювати не рідше одного разу на три місяці. Кухонні плити на дровах – щомісяця. Адже сажа, що повсякчас накопичується, має властивість самозайматися.

Димарі на горищах повинні бути побілені вапном або змащені глиною. На дахах, що зроблені з легкозаймистих матеріалів, димоходи треба обладнувати надійними іскрогасниками.

Біля кожної опалювальної споруди перед топковим отвором на дерев’яній підлозі необхідно прибити металевий лист розміром не менш ніж 0,5х0,7 м. Відстань од печі чи груби до побутових речей (шафа, стіл, стілець, ліжко) має перевищувати 0,7 м, а від топкових отворів – 1,25 м.

Грубу треба припиняти топити до того часу, як родина вкладеться спати. По-перше, аби не надто рано закрити заслонку, що загрожує вчадінням, а по-друге, в разі виникнення пожежі біди вчасно мешканці не помітять.

Забороняється користуватися печами, які мають тріщини; застосовувати для розпалювання легкозаймисті та горючі рідини; зберігати не загашені вуглини та попіл у металевій ємності, поставленій на дерев’яній підлозі або легкозаймистій підставці.

А головне правило, на недотриманні якого багато хто «обпікся», – ніколи не слід доручати догляд за піччю або грубою малолітнім дітям!

Василь ШВЕЦЬ.

Грубка вимагає уваги

Сьогоднішнє життя багатьох ставить у такі обставини, що треба зриватись із квартири і переїжджати в сільську хату з пічним опаленням. Знайомляться із новим для себе життям і молоді сім’ї, які, можливо, груби та печі ніколи й не бачили чи думають — та що там топити тими дровами, велика премудрість!

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 150

На своїй дачній ділянці помідори я вирощую вже не одне десятиліття. Тож за цей час в моїй колекції їх зібралося вже близько сотні різноманітних сортів. І це ж, як вважаю, – найкращих. Серед них – високі і низенькі, великі і маленькі, за кольором – від чорних і до білих, а за смаком – від звичайних і аж до найсолодших і, без перебільшення, – найсмачніших! При цьому я також постійно стежу за новинками селекцій і щороку пробую для себе все нові і нові сорти.

Саме про останні, найсмачніші, як на мене, сорти помідорів з моєї колекції, я й хочу повести мову.

Вже кілька років неперевершеним «королем» моєї дачної ділянки є сорт «Солодощі Вірджинії». Він є одним з найпопулярніших сортів у США: середньоранній, плоди плоско-округлі, золотисто-жовті з червоною «шапочкою», полосами і дивним «рум’янцем», вагою до 800 грамів, до того ж, дуже солодкі і надзвичайно смачні. Сорт рідкісний. До речі, ці помідори – неперевершений варіант для «золотого» томатного соку, а також салатів. Словом, це неабияка знахідка для гурманів. Знаю, що не один десяток дачників уже встиг випробувати цей сорт на своїх грядках і дати найвищу оцінку.

Аналогічний за своїми смаковими якостями і інший сорт, вихідець також із США, «Зірка Техасу». Це теж рідкісний середньостиглий, високоврожайний сорт. Висока куща, як і в попередньому випадку, півтора метри, а плоди – плоскоокруглі, жовто-рожевого кольору, вагою до 700 грамів. До речі, вони м’ясисті, дуже смачні і красиві, а в смаку присутні фруктові нотки. Не виключено, що, вперше попробувавши помідори цього сорту, дачники віддадуть перевагу саме йому. По собі знаю!

Хоча не факт. Хтось, скуштувавши помідор, може віддати перевагу і сорту «Медовий спас». Він дійсно медовий зі своїм неперевершеним, дуже солодким смаком! Це – середньостиглий, урожайний сорт, висотою куща до півтора метра. Плоди серцевидні, помаранчево-медового кольору, м’ясисті, малонасіннєві, вагою 200 – 600 грамів. Вони відмінно підходять як для свіжого вживання, так і для приготування соків, соусів. А безумовною перевагою цього сорту є стійкість до спеки, інших несприятливих погодних умов, а також гарна транспортабельність та тривалий термін зберігання.

Думаю, не залишаться байдужими дачники й до інших сортів помідорів, виростивши їх на своїх дачних ділянках. Передусім, це сорти «Загадка природи», «Гігант-бегемот», «Лакі Крос», «Стен Лей», «Гавайський ананас», «Рожевий мед». Усі вони великоплідні, із середньою вагою до півкілограма кожен, які відзначаються також неперевершеним смаком.

Але серед дачників є і любителі невеличких помідорчиків (до 60 – 80 грамів) із солодким і ароматним смаком. Це саме для них будуть помідори сорту «Вернісаж» (жовтий, рожевий і червоний). Їхні кольори говорять самі за себе, а смак та аромат, як і в їхніх великоплідних «родичів», теж неперевершені. До речі, томатна серія «Вернісаж» – переможці багатьох томатних фестивалів у США. Вони дуже популярні не лише в США, а і в багатьох інших країнах світу.

З Китаю «приїхав» до України і такий сорт помідорів як «Тайваньська богиня». 60-грамові плоди цього високорослого середньо-стиглого помідора за формою схожі на фінік, дуже смачні, мають червоно-помаранчеве забарвлення. Рясно усипаний врожаєм кущ «Тайваньської богині» приємно вабить зір на осінній помідорній грядці, а плодоносить він аж до самих заморозків.

Та коли вже зайшла мова про найсмачніші сорти помідорів, то тут неперевершеним буде сорт «Здорове життя», який поправу займає чільне місце на моїй помідорній грядці. Це – ранній високорослий і надзвичайно продуктивний сорт, плоди вагою до 30-40 грамів, червоні, високої якості і неповторного смаку, багатогронові з 10-15 помідорів у кожному гроні. Це найсолодший з усіх чері-помідорів з найвищим вмістом вітамінів. І, як стверджують фахівці, цей сорт має підвищений вміст лікопину, який є протипухлинним засобом і називають його протираковим помідором.

Але окремої розповіді заслуговує сорт «Восьме диво світу». Вирощуємо його вже декілька років і жодного разу не підвів, тож приємно ним задоволені. І є від чого:  плоди дуже красиві, круглі, червоні, вагою іноді й до кілограма, стійкі до фітофтори, а врожайність — до 15 – 20 кілограмів з куща. Але особливо хочеться відзначити їхні незвичайні смакові якості: вони заслуговують найвищої оцінки. З усіх помідорів, які я вирощував, у них найсмачніші плоди. Смачніших не куштував! Незважаючи на велетенську вагу, плоди не тріскаються, довго висять на кущі, не втрачаючи своїх смакових та лікувальних якостей. Саджати можна як у теплиці, так і у відкритий ґрунт. Цей новий сорт стійкий до хвороб, плоди мають лікувальні властивості: їх можна їсти людям, які мають проблеми зі шлунково-кишковим трактом, у них підвищений вміст каротину, інших корисних речовин, які благотворно впливають на печінку, сприяють покращенню обміну речовин в організмі, підвищують рівень гемоглобіну. Сорт також багатий на бета-каротин, який запобігає ранньому старінню та знижує ризик серцево-судинних захворювань. Помідори цього сорту ідеальні для салатів, а смак томатного соку з них просто неперевершений!  Без перебільшення, цей сорт – справжнє диво!

Влітку ми зібрали чималу кількість насіння цього сорту, тому маємо можливість безкоштовно поділитися з городниками, читачами газети. Отож надішлю потроху зерняток усім, хто вкладе у лист підписаний конверт із марками та надішле мені за адресою: Сенчуку А.І., вул. М.Небаби, 100, кв. 27, м. Чернігів-5, 14005, і буду щиро радий, якщо й на вашому городі чи дачній ділянці влітку з’явиться «Восьме Диво Світу».

Анатолій СЕНЧУК.

На своїй дачній ділянці помідори я вирощую вже не одне десятиліття. Тож за цей час в моїй колекції їх зібралося вже близько сотні різноманітних сортів. І це ж, як вважаю, – найкращих. Серед них – високі і низенькі, великі і маленькі, за кольором – від чорних і до білих, а за смаком – від звичайних і аж до найсолодших і, без перебільшення, – найсмачніших! При цьому я також постійно стежу за новинками селекцій і щороку пробую для себе все нові і нові сорти.

Саме про останні, найсмачніші, як на мене, сорти помідорів з моєї колекції, я й хочу повести мову.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 255

Минулого року повені стали настільки потужними, що навіть економічно стабільні країни не витримують їхнього натиску. Вони торкнулися ряду країн: Австралія, Індія, Бангладеш, Пакистан, південь Китаю, Південна Корея, США, Бразилія, Південно-Африканська Республіка, Нігерія.

Хочеться більш детально розкрити ситуацію в Австралії,   Європі, Пакистані, на Близькому Сході та США.

Минулого року повені стали настільки потужними, що навіть економічно стабільні країни не витримують їхнього натиску. Вони торкнулися ряду країн: Австралія, Індія, Бангладеш, Пакистан, південь Китаю, Південна Корея, США, Бразилія, Південно-Африканська Республіка, Нігерія.

Хочеться більш детально розкрити ситуацію в Австралії,   Європі, Пакистані, на Близькому Сході та США.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 257

Китайський 

Новий рік, або рік Водяного кролика

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 227