“Не кожному дано палахкотіти животворним вогнем, і відблисками творчої праці осявати шлях тих, хто заблукав в тенетах байдужості, сумнівах, невпевненості”, — так думав я, перебуваючи на заході, приуроченому до роковин відходу у засвіти Галини Михайлівни Божик і  презентації книги «Галина Божик. Талант любити людей, професію, Україну», видану нещодавно у  луцькій «Твердині».

Мої думки перепліталися із сказаним чарівницею слова Ольгою Бичковською. Вона гарно та вміло ввела присутніх в залі у дивосвіт мудрої берегині роду Галини Божик. Після захоплюючого номера класичної музики у виконанні знаменитого камерного оркестру «Квінта» (Т. Корнєва) полилася душевна розмова з жінкою, яка була скарбом духовності і епіцентром культурно-просвітницького життя краю.

Галина Божик…  В чому феномен і сутність буденної діяльності, яка підносить людину до видатної особистості? 

Кожен із нас доброчинними справами, вчинками, мораллю пише книгу власного буття. Зазвичай позитивне занотовується великим виразним   шрифтом, а гріховне, негативне — дрібним, і десь у куточку.

Галина Михайлівна книгу свого життя писала золотим пером істини. Це про неї: «.. у нас нема зерна неправди за собою». Вона вся відкрита, щира, доброзичлива і завжди з осяйною усмішкою. Якось мій добрий друг сказав: “Зустрінеш її, і не хочеться прощатись”. 

Справді,  єство  Галини Божик було наповнене тим світлим магнетизмом, який притягував собі подібних. З нею цікаво було спілкуватися на теми політики, діяльності влади,   особливостей нашого культурологічного життя. Вона була дзеркалом патріотизму, в якому для інших відбивалась її не показна, а практична, реальна діяльність, яка проявлялась і в плетінні захисних сіток  для ЗСУ, і в проведенні вечорів на духовно-патріотичні теми у вінку українства. Їй була притаманна національна гідність. Вона через своє серце пропускала давню, сучасну історію краю, й  боляче переживала за життя тих, хто боровся за нашу Незалежність.

Якось пані Галина запропонувала: «Напишіть книгу про Ковельщину». Я запитав: «Галино Михайлівно, як ви це бачите? Ковельщина – то 99 населених пунктів. Дослідити і написати історію села, церкви, школи, культури, висвітлити видатні особистості – титанічна праця, одному вона не під силу». 

— Не відмовляйтесь, допоможемо, – настоювала вона.

На якийсь час центральна районна бібліотека стала потужним осередком краєзнавства. Бібліотекарі піднімали місцеві архіви, збирали свідчення старожилів. Окремі працювали в обласному архіві і т. д., і . п. Головним генератором та куратором цієї роботи була Галина Божик.

Пошановуючи  тих, хто свої сили, енергію і розум приклав до видання книги  краєзнавчих нарисів “Ковельщина: історія, слава, доля”, я сьогодні висловлюю ще одну щиросердечну подяку Галині Михайлівні – на жаль, посмертно.

Обірвалося  життя на вершині творчої діяльності і слави. В літописі буття залишились недописані сторінки. Але Галина Божик лишила нам те, що не вмирає, — пам’ять. Вона живе (і буде жити) у душах рідних, близьких, колег, друзів. Ця пам’ять перевтілилась у спомини, які творчо вилилися на сторінки живої, гарно оформленої книги «Галина Божик: талант любити людей, професію, Україну» і тим самим заповнити недописані аркуші книги буття Галини Михайлівни Божик.

х  х  х

Та повернімося в переповнений читальний зал бібліотеки. Мов із невичерпного джерела, ллються душевні спогади про «нашу Михайлівну». Наша землячка, поетеса, редакторка та упорядниця книги Ніна Горик  знайомить присутніх із змістом видання. По праву їй – особлива подяка, пошанування від родини та ковельчан, адже за відносно короткий термін підготувала видання до друку. Гарна робота! 

До цього щирого пошанування слід долучити Ольгу Бичковську, Миколу Мартинюка (видавця), Андрія Мигулю. Затим – всіх тих, чия публічна сповідь була надрукована в книзі. 

Маю зазначити, що, на мою суб’єктивну думку, захід пройшов змістовно, цікаво, з ознакою емоційної душевності. Не одна сльозина скотилася по щоці виступаючих, змушуючи чуттєво співпереживати переповнений зал. Це ще одна ознака любові, співчуття  для всіх рідної  Галини Божик.

...Лине осанна творчій життєдіяльності і щирій дружбі, а  в залі цієї світлої людини немає. Лише монітор висвітлює її рухи, мудре слово, ту неперевершену усмішку, яка і в цей день розвіювала хмари суму,  смутку та горя.

Хтось влучно зауважив, що ця книга і цей вечір –   живий пам’ятник видатній особистості краю. Її слово, її пісня буде відгукуватися в наших серцях. Писала Леся Українка: «…І будуть приходити люди».

Впевнений: не заросте стежина до її вічного духу.

l

А вечір навіяв поетичні рядки!

Галині Божик

Ми розливаєм час у чаші

  величальні,

Смакуєм будні, немов

    терпке вино.

І раптом запалають свічі

  поминальні,

І вічная душа шукає золоте

  руно.

Вже й рік майнув, як Ти на

  небесах.

«Михайлівно! Ну як там?

     Озовись до нас!».

О, як нас тішила твоя

  духовна цвіт-краса —

Неправда! Нас не розлучить невловимий час.

Ти  нам  лишила пам’ять в

     мудрім слові,

Сплела вінок з українських

  ідей.

Єднала у гармонії добра

       й любові –

Ні, не зів’яне цвіт

  любимих орхідей.

Як і колись, заходжу у

  робочий кабінет.

Вітаюся: «Вам добрий

  день і добрий ранок!».

На мене з докором зорить

  усміхнений портрет.

Сльоза упала на наші

  незагойні рани…

Анатолій СЕМЕНЮК.

“Не кожному дано палахкотіти животворним вогнем, і відблисками творчої праці осявати шлях тих, хто заблукав в тенетах байдужості, сумнівах, невпевненості”, — так думав я, перебуваючи на заході, приуроченому до роковин відходу у засвіти Галини Михайлівни Божик і  презентації книги «Галина Божик. Талант любити людей, професію, Україну», видану нещодавно у  луцькій «Твердині».

Мої думки перепліталися із сказаним чарівницею слова Ольгою Бичковською. Вона гарно та вміло ввела присутніх в залі у дивосвіт мудрої берегині роду Галини Божик. Після захоплюючого номера класичної музики у виконанні знаменитого камерного оркестру «Квінта» (Т. Корнєва) полилася душевна розмова з жінкою, яка була скарбом духовності і епіцентром культурно-просвітницького життя краю.

Галина Божик…  В чому феномен і сутність буденної діяльності, яка підносить людину до видатної особистості? 

Кожен із нас доброчинними справами, вчинками, мораллю пише книгу власного буття. Зазвичай позитивне занотовується великим виразним   шрифтом, а гріховне, негативне — дрібним, і десь у куточку.

Галина Михайлівна книгу свого життя писала золотим пером істини. Це про неї: «.. у нас нема зерна неправди за собою». Вона вся відкрита, щира, доброзичлива і завжди з осяйною усмішкою. Якось мій добрий друг сказав: “Зустрінеш її, і не хочеться прощатись”. 

Справді,  єство  Галини Божик було наповнене тим світлим магнетизмом, який притягував собі подібних. З нею цікаво було спілкуватися на теми політики, діяльності влади,   особливостей нашого культурологічного життя.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 374

Ткачук Микола Миколайович народився 21 травня 1979 року в день Апостола і Євангеліста Іоанна  Богослова, чому я дуже зраділа, в  Люблинці Ковельського району у  сім’ї  українців з діда-прадіда — Ткачуків Миколи та Валентини.

Хлопчик вдався богатирського здоров’я  та відзначався  доброю, поступливою, товаристською вдачею. Не завдавав великого клопоту батькам. Ріс поряд зі своєю старшою сестрою Ольгою, яка частенько хворіла і потребувала великої уваги до себе.

 У 1986  р. пішов Миколка в перший клас Люблинецької загальноосвітньої середньої школи. Вчився добре. За школу виступав у легкоатлетичних і пожежних змаганнях. Займав призові місця. Грав у футбол, волейбол, баскетбол. Був високого зросту.  Статний, худорлявий, жвавий, говіркий, приємний у спілкуванні, цілеспрямований, міг усе подолати на своєму шляху. Любив історію, географію, багато читав художньої літератури, особливо цікавився історичними книгами про Україну. Мріяв зі школи стати військовим.

1996 року закінчив 11 класів Люблинецької   школи і поїхав до Києва з одним із товаришів вступати до військового училища. Товариш не склав третій іспит, і хлопці вирішили повернутися додому.  Щоб не втрачати рік, Микола вступив у Рожищенський зооветеринарний  технікум, який успішно закінчив у 1999 році.

 У технікумі знайшов свою другу половинку – Оксану  Васько. У вересні 1999 року вони одружилися. В родини народилося  троє дівчаток. Всі троє безмежно любили тата, який виносив їх на своїх плечах. Забава була особливим атрибутом у їхніх ніжних стосунках.

10 травня 2002 року Микола був призваний на строкову службу. Служив у м. Володимирі   в  ППО. Відслужив 1,5 роки строкової служби.

2004 року підписав контракт і поїхав з миротворчою місією в Ірак. Відбір   був жорсткий і скрупульозний, проте син впорався з цим завданням. Прослуживши там рік, 10 березня 2005 року отримав посвідчення учасника бойових дій. Вісім відзнак і нагород – такий результат проходження військової служби в Іраку. Після  повернення    служив у прикордонних військах України.

 2014 року Микола був відряджений  у зону АТО на кордон з Росією. За несення військової служби в цьому регіоні та бойові заслуги Миколі вручено перший орден “За мужність” ІІІ ступеня.

 Останнім місцем служби на Волині була прикордонна застава ім. Пархоменка м. Устилуга, де він очолював кінологічну службу з 2017 року. В серпні 2021 року  Микола був відкомандирований в м. Маріуполь у   прикордоннй загін Східного регіонального управління Державнох прикордонної служби України.

Ткачук Микола Миколайович був інспектором прикордонної служби кінологічної групи прикордонної комендатури швидкого реагування “Новотроїцьке”.

Загинув 24 березня 2022 року під час виконання бойового завдання в смт. Курахівка Донецької області, захищаючи кордон України від ворога.

Військова вислуга років на день смерті – 18 років 11 місяців.

Указом Президента України від 15 червня 2022 року,  №409 Ткачука Миколу Миколайовича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня  посмертно.

Жорстока смерть забрала у нас найріднішу людину у розквіті сил. Йому б тільки жити, професійно зростати, виховувати дітей та онуків,  та страшна війна забрала життя люблячого сина, брата, чоловіка, батька, молодого дідуся.

Пам’ять про нього і нестерпний біль  від втрати у наших серцях не згасає і не згасне ніколи, адже він  був нещадним до  ворогів, заступником скривджених, бо засмучених утішав, немічним допомагав, невинних від наглої смерті спасав,  як мученик  Іван-воїн.

 Пишаємось і безмежно любимо тебе наш рідненький:

Ой соколе милий,

Сину мій єдиний.

Положив ти голівоньку 

За рідну Вкраїну!

Слава Герою!

Вічна пам’ять!

Царство небесне душі мого  Сина  у райських садах,  там, де праведні спочивають...

Валентина Ткачук.

Ткачук Микола Миколайович народився 21 травня 1979 року в день Апостола і Євангеліста Іоанна  Богослова, чому я дуже зраділа, в  Люблинці Ковельського району у  сім’ї  українців з діда-прадіда — Ткачуків Миколи та Валентини.

Хлопчик вдався богатирського здоров’я  та відзначався  доброю, поступливою, товаристською вдачею. Не завдавав великого клопоту батькам. Ріс поряд зі своєю старшою сестрою Ольгою, яка частенько хворіла і потребувала великої уваги до себе.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 291

1 червня, у Міжнародний день захисту дітей, Центр позашкільної освіти Волинської обласної ради влаштував  у Волинському драмтеатрі яскраве свято дитячої творчості «Україна – це ми!», присвячене Міжнародному дню захисту дітей. Діти та молодь Волині презентували свої таланти і вміння. 

Святковий концерт розпочався з хвилини мовчання за загиблими Героями України. 

На сцену запросили найкращих представників науково-дозвіллєвої діяльності позашкілля області. Високі відзнаки отримали учасники творчих колективів та їхні керівники, освітяни, школярі, які продемонстрували високі здобутки.

Від ЗПО "Ковельський Палац учнівської молоді імені Івана Франка" нагородили: "Зразковий художній колектив" драматичний гурток "Дивослово" (керівник Руслана Чарнюк),"Народний художній колектив" ансамбль танцю "Барвінок" (художній керівник Любов Ризванюк, педагоги – хореографи Тетяна Гулечко, Марія Солоп, Сергій Панюс), "Народний художній колектив" студія естрадного співу "Нові таланти" (керівник Світлана Шиманська).

У нагородженні взяли участь народний депутат України В'ячеслав Рубльов, заступники голови Волинської обласної військової адміністрації Сергій Мовенко та Юрій Гупало.

«Нині зростає покоління дітей, які, на жаль, знають, що таке війна. Сьогодні ми повинні зробити все, аби наблизити перемогу України. Ми повинні подбати, щоб діти виросли справжніми патріотами. Нехай Господь береже наших дітей! Адже вони – перлинки України і будуть прославляти нашу державу», – зауважив народний депутат України В'ячеслав Рубльов.

Закінчилося свято яскравим концертом, в якому взяли участь кращі колективи області. 

Бажаємо й надалі директору Середюк Тетяні Володимирівні, усім діткам та  педагогам  ПУМу творчих здобутків, нових звершень та перемог!

Алла Грушовець, 

мама учениці "Зразкового художнього колективу" драматичного гуртка "Дивослово".

1 червня, у Міжнародний день захисту дітей, Центр позашкільної освіти Волинської обласної ради влаштував  у Волинському драмтеатрі яскраве свято дитячої творчості «Україна – це ми!», присвячене Міжнародному дню захисту дітей. Діти та молодь Волині презентували свої таланти і вміння. 

Святковий концерт розпочався з хвилини мовчання за загиблими Героями України. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 237

Традиційне шкільне свято Букваря відбулося в нестандартному форматі «День навчання без портфелів» у 1-Б класі ЗЗСО I-III ст. №12 м.Ковеля.

Свято Букваря – одне з найчудовіших свят нашої школи. Це не тільки прощання з першим підручником, а й демонстрація перших досягнень, сміливих кроків та творчих здобутків наймолодших школярів.

Ось і позаду – перший навчальний рік, місяці перших радостей і невдач, щасливого сміху і щирих сліз. Але це і місяці перших перемог. Всі учні успішно оволоділи навичками читання та письма, про що й звітували на святі. Діти гралися, співали, танцювали, декламували вірші, вітаючи головного героя – Букварика.

За свої старання школярі отримали “Свідоцтво учня Нової української школи”, а також – читацький квиток «Наймолодший читач бібліотеки-2023».

Наприкінці свята учнів чекав сюрприз – солодкий стіл та музична розважальна  програма «Відгадай мелодію», від якої усі були у захваті.

Вся шкільна родина пишається здобутками наших першокласників і бажає їм надалі розвивати свої таланти та здібності.

Свято закінчилося, а шлях до знань – продовжується. І ми впевнені, що цей шлях буде легким та радісним.

Людмила  ЮЗИНКЕВИЧ, 

вчитель початкових класів ЗЗСО І-ІІІ ст. 

№ 12 м. Ковеля.

НА СВІТЛИНАХ: учні 1-Б класу ЗЗСО № 12 під час свята Букваря.

Фото автора.

Традиційне шкільне свято Букваря відбулося в нестандартному форматі «День навчання без портфелів» у 1-Б класі ЗЗСО I-III ст. №12 м.Ковеля.

Свято Букваря – одне з найчудовіших свят нашої школи. Це не тільки прощання з першим підручником, а й демонстрація перших досягнень, сміливих кроків та творчих здобутків наймолодших школярів.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 330

Від четверга 

до четверга

Схід Сонця – 5.11;  захід – 21.29.

Місяць – у  Рибах.

Перенесення мощей свтт. Київських: Кипріана, Фотія та Іони. Прав. Іона Руського, сповідника.

Іменини: Івана, Леоніда, Леонтія, Ніла, Петра, Яна, Анастасії.

Схід Сонця – 05.10 ; захід – 21.30.

Місяць – у  Рибах.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 354

ОВЕН. Не варто розмінюватися на дрiбницi або прагнути встигнути все. Не бiйтеся говорити “нi”. Випромiнюйте позитив. 

ТЕЛЕЦЬ. Тиждень подарує новi сили для досягнення цiлей. Проте дiяти треба рiшуче. Сумнiви потрiбно вiдкинути. 

БЛИЗНЮКИ. Зможете досягти того, про що мрiяли, причому не доведеться витрачати багато зусиль. Якщо зможете втримати принципову позицiю, то задуми утiляться в життя. 

РАК. Використовуйте тиждень для отримання нової iнформацiї i знань. Звертайте увагу на те, що вiдбувається навколо. 

ЛЕВ. Леви будуть особливо мрiйливi. Зосередьтесь на головнiй справi, тодi багато чого встигнете. Вихiднi варто провести за мiстом.

ДIВА. Будете в центрi подiй з початку тижня. Успiх в професiйнiй дiяльностi принесе розумний консерватизм i вiрнiсть старим звичкам. 

ТЕРЕЗИ. Будете в хорошому настрої, все намiчене вдаватиметься відразу. Успiх не пройде повз професiйну дiяльнiсть i особисте життя. 

СКОРПIОН. Тиждень обiцяє бути щедрим на грошi, любов i приємнi зустрiчi. Бажано зайнятися освоєнням нового.

СТРIЛЕЦЬ.  Тиждень  обiцяє минути вдало. Можливо, налагодяться стосунки, якi вважали зруйнованими. 

КОЗЕРIГ. Тиждень комфортного вiдпочинку або неспiшної роботи. Нiяких авралiв не передбачається. Настає перiод змiни свiтовiдчуття, вiрогiдна переоцiнка цiнностей.

ВОДОЛIЙ. Схоже, настав момент, коли варто щось в собi змiнити, і почати слід iз зовнiшностi. Мiнiмальнi зусилля – i ваш образ виблискуватиме новими фарбами. 

РИБИ. У понедiлок i вiвторок рекомендується зосередитися на рутинних завданнях. Не прагнiть ставити глобальнi цiлi. 

Підготував 

Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. Не варто розмінюватися на дрiбницi або прагнути встигнути все. Не бiйтеся говорити “нi”. Випромiнюйте позитив. 

ТЕЛЕЦЬ. Тиждень подарує новi сили для досягнення цiлей. Проте дiяти треба рiшуче. Сумнiви потрiбно вiдкинути. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 391

Четвер. Ясно. Температура: 26оС.  Вітер західний помірний.

В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура: 12оС.  Вітер південно-західний слабкий.

П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 23 оС. Вітер північний помірний.

В ніч на суботу. Ясно. Температура: 6оС.  Вітер північно-західний слабкий.

Субота. Мінлива хмарність.  Температура:  17оС. Вітер північний  помірний.

В ніч на неділю. Ясно. Температура: 4оС.  Вітер західний слабкий.

Неділя. Ясно. Температура: 21оС. Вітер південний слабкий.

В ніч на понеділок. Ясно. Температура:  7оС. Вітер південно-східний слабкий.

Понеділок. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 22оС. Вітер південний   помірний.

В ніч на вівторок. Хмарно, можливий невеликий  дощ. Температура: 11оС.  Вітер західний слабкий. 

Вівторок. Хмарно, можливий дощ.  Температура: 20оС. Вітер північний помірний.

В ніч на середу. Хмарно, можливий невеликий дощ. Температура:  9оС.  Вітер північний слабкий.

Середа. Хмарно. Температура: 16оС. Вітер північний помірний. 

Четвер. Ясно. Температура: 26^оС.  Вітер західний помірний.

В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура: 12^оС.  Вітер південно-західний слабкий.

П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 23^оС. Вітер північний помірний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 358

Цими днями начальник Ковельської  районної військової адміністрації Ольга Черен разом з головою Ковельської районної ради В’ячеславом Швораком, депутатами Волинської обласної ради Віктором Козаком, Іваном Смітюхом, директором філії «Ковельське лісове господарство» ДП «Ліси України» Віктором Данилюком, представниками місцевого бізнесу   із робочою поїздкою побували на Сході України, де відвідали військовослужбовців батальйону територіальної оборони, які мужньо і професійно виконують бойові завдання на передових  рубежах нашої держави. 

Під час короткого, але такого важливого для усіх спілкування з командирами та особовим складом батальйону  передали  військовим необхідну допомогу та  висловили вдячність і підтримку землякам, які не шкодують сил, дають гідну відсіч російським загарбникам, наближають омріяну Перемогу.  

Вл. інф.

НА СВІТЛИНІ: під час зустрічі делегації Ковельщини з воїнами.

Фото з архіву РВА.

Цими днями начальник Ковельської  районної військової адміністрації Ольга Черен разом з головою Ковельської районної ради В’ячеславом Швораком, депутатами Волинської обласної ради Віктором Козаком, Іваном Смітюхом, директором філії «Ковельське лісове господарство» ДП «Ліси України» Віктором Данилюком, представниками місцевого бізнесу   із робочою поїздкою побували на Сході України, де відвідали військовослужбовців батальйону територіальної оборони, які мужньо і професійно виконують бойові завдання на передових  рубежах нашої держави. 

Під час короткого, але такого важливого для усіх спілкування з командирами та особовим складом батальйону  передали  військовим необхідну допомогу та  висловили вдячність і підтримку землякам, які не шкодують сил, дають гідну відсіч російським загарбникам, наближають омріяну Перемогу.  

Вл. інф.

НА СВІТЛИНІ: під час зустрічі делегації Ковельщини з воїнами.

Фото з архіву РВА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 349

У житті міської громади є події, котрі стосуються майже кожного її мешканця. І це не обов’язково має бути якась масова політична акція або загальноміська толока, хоч це теж надзвичайно потрібно і важливо.

Однак не менш резонансними є відзначення ювілеїв шанованих людей Ковельщини, підприємств, установ, організацій або колективів, які трудяться на ниві культури і мистецтва. Цими днями ковельчани з великим піднесенням і непідробним захопленням відзначили  50-річчя створення танцювального ансамблю «Барвінок». Незважаючи на важкий воєнний  час,  свято, без усякого перебільшення, стало дійсно загальноміським.

Щоб у цьому переконатися, достатньо було у той травневий день  побувати поблизу Народного дому «Просвіта», де вирувало багатолюддя, куди  йшли і їхали наші земляки. Багато з них у свій час самі оволодівали мистецтвом танцю, а тепер в ансамблі  — їх діти, онуки і навіть правнуки. І хоч гримлять гармати на Сході і Півдні країни, безперервно звучать сигнали повітряної тривоги, почуття прекрасного не вмерло у людських душах.

А починалося все пів століття тому, коли до Ковеля прибула випускниця Луцького культурно-освітнього училища Любов Ризванюк. Народжена у славному Володимирі, вона душею «прикипіла» до міста залізничників, почавши працювати в Палаці учнівської молоді. Саме Любов Василівна створила  1973 року тут танцювальний колектив «Барвінок», прагнучи вплести свою яскраву «квітку» у вінок художньо-мистецьких досягнень Ковельщини. 

Сьогодні в ансамблі займається понад 300 дітей у дев’яти різновікових групах. В репертуарі колективу – майже 50 хореографічних композицій.

Перша постановка, яку показали за кордоном, був “Повзунець”. На сцену вийшли одні хлопці. Глядачі зі сльозами спостерігали за віртуозною технікою, високою виконавською культурою, пластикою юних ковельчан.

Українські танці – запальні й ліричні, нестримні й повільні, у виконанні “Барвінку” полонили багато країн. Ансамбль часто представляв не лише Ковель, а усю Україну. І виступаючи на фестивалі, колектив уже отримував запрошення на іншу подію. А географія подорожей надзвичайно широка — Польща, Німеччина, Болгарія, Словаччина, Італія, Туреччина, Греція, Румунія.

“Барвінок” — це колектив однодумців, людей, закоханих у народний танець. Разом з Любов’ю Ризванюк тепер хореографії навчають юних ковельчан її вихованці.

Випускники ансамблю, які колись шестирічками прийшли танцювати у “Барвінок”, Марія Солоп та Тетяна Гулечко працюють разом зі своїм наставником. У їхній команді – Сергій Панюс. А ще з колективом працюють акомпаніатори. Сьогодні це — Олександр Шуляк, який у колективі уже понад 30 років, Ліна Кобченко та Юрій Кіпень.

З нагоди свого ювілею “Барвінок” підготував святковий концерт. У залі Народного дому “Просвіта” — аншлаг. Тут – батьки “барвінчат”, випускники, друзі колективу.

Міський голова Ігор Чайка, донька якого теж займалась у Любові Василівни, прийшов привітати ансамбль з ювілеєм.

– “Барвінок” — це не просто бренд нашого міста. Це — своєрідний знак якості. Важко перелічити кількість фестивалів, конкурсів, концертів, які дав цей колектив, дипломів, грамот та призів, які привезли його вихованці у наше місто. Саме завдяки вам Ковель знають не лише в Україні, а й за її межами.

Ювілярів за дорученням начальника районної військової адміністрації Ольги Черен привітала  її перший заступник Галина Коляда. Вона вручила Заслуженому працівнику культури, Відміннику освіти України Любові Ризванюк Почесну грамоту адміністрації та районної ради.

Наш кор.

НА СВІТЛИНАХ: під час відзначення 50-річного ювілею ансамблю «Барвінок».

Фото з архіву міської ради.

У житті міської громади є події, котрі стосуються майже кожного її мешканця. І це не обов’язково має бути якась масова політична акція або загальноміська толока, хоч це теж надзвичайно потрібно і важливо.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 353

Рік за роком, день за днем,  і вже наближається до жителів села Уховецька відзначення поважного ювілею — 200-річчя храму Святої Трійці. 

Головна духовна святиня, яка переживши лихоліття власної долі, сьогодні велично виблискує своїми куполами в самісінькому центрі села, а на той час, то була лише його окраїна… Розросталось село Уховецьк, яке за історичними джерелами (М. І. Теодоровича «Волинь в описании городов, местечек и сел»), цього ж 2023 року має подвійний ювілей, адже виповнюється 550 років з дня першої згадки про село. 

Гортаючи сторінки історії села, маємо переконливі докази багатого духовного минулого уховчан. Гордимося нашими пращурами! 

Бажання розвитку села – будівництва нової церкви, яке було вирішено розпочати  біля старої дерев’яної церкви, про що свідчить запис в Каталозі церков Кашогродського деканату у 1793 році: «Церква Пресвятої Тройці, стара дерев’яна з трьома куполами, дзвіниця над бабинцем, нова незавершена мурована…». 

Будівництво для наших селян було тяжким і тривало довгих 30 років, але по завершенню у 1823 році всі раділи, бо то була перша кам’яна красуня, покрита бляхою, яка мала в висоту і в довжину  по 7 сажнів 2 аршини (близько 16,5 метра) завширшки – 4 сажні (близько 4,5 метра), ще й з кам’яною підлогою та аркоподібними вікнами. А ще  мала й окремо збудовану дзвіницю, яка нараховувала 5 дзвонів. На великому був напис:  «Сей колоколъ отлитъ 1816г.,», «Волынской губеріи Дубенскаго уєзда жтель с. Мирогощи мастерь В. А. Лехъ», на другому: «1849», на третьому «Року Божія (1715)», на четвертому: «In te, Domine, speravi» (На Господа сподіваюсь), і на п’ятому: «Року Божія(1738)». 

Побудована на гроші прихожан і   сприяння поміщика Каєтана Бобровицького,  під наглядом священника Іоана Чеховського. З книги Миколи Теодоровича «Волинь в описі міст і сіл..» дізнаємося, що збудована вона була на прямокутній ділянці, яка зі сходу межувала з великим поміщицьким фруктовим садом, з заходу – будинком псаломщика та колишнього волосного управління, з півночі – будинком священника, а з півдня – будинком навчального училища. 

Священнослужителі Свято-Троїцького храму: Іоан Чеховський (помер 23 квітня 1830 року); Стефан Іванович Колядинський, квітень 1830р — помер 3 липня 1862 року. Діонисій Коссаковський (липень 1862 р. – 6 лютого 1863 р.); Йосиф Стефанович Колядинський, 1 березня 1864 року – 1881 р.); Петро Антонович (1881 р. – 16 липня 1882 р.); Филип Васильович Волошинський, 1882 р.); – 1885 р.,  Стефан Ржепецький (1885 р. – помер 13 грудня 1893 року); Іоан Михалевич (1893 р. – 1895 р.);   Олександр Йосифович Неводський (15 серпня 1895 року, служив до 1903 р.); Йосип Іванович Селецький – вів церковний хор, малював ікони для церкви, був першим сільським вчителем. Трагічно загинув 1918 року в с. Уховецьку.

До складу парафії входять (1898р.): с. Уховецьк, 1285 жителів, хутори Мар’янівка, 131 житель, та Кайтанівка, 103 жителі. Всього – 188 дворів та 1519 жителів (764 жін). Джерело: М. І. Теодорович «Волинь в описі міст і сіл...».

4 січня 1870 року в Уховецькій церкві був охрещений Андроник Лазарчук, відомий український художник, педагог, культурний діяч.

Складною виявилась доля храму.  У 1940 році відбулось останнє богослужіння. В роки Другої світової війни ракетою з бронепоїзда була пошкоджена дзвіниця храму. Після війни церкву перетворили на колгоспний склад міндобрив. У 50-х роках було зруйновано 5 куполів храму, тросами за допомогою потужних тракторів їх скинули додолу. Замість куполів зробили звичайний двосхилий дах.   

З 1959 року у храмі діяв шкільний інтернат. У 1970 році з ініціативи тодішнього директора школи  храм передали під сільський музей, який згодом отримав статус Уховецького народного краєзнавчого музею. У 1982 році було добудовано дві кімнати, де розмістилась галерея картин Андроника Лазарчука. 

В листопаді 1993 року в Уховецьку патріотами України була утворена релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату. Першочерговим завданням її було відновлення храму та звершення богослужінь.19 вересня 1994 року рішенням Уховецької сільської ради, згідно із розпорядженням представника президента України у Ковельському районі від 29 квітня 1994 року   релігійній громаді   повернуто у власність Уховецьку церкву. Наприкінці року у храмі знову залунала молитва. Першим настоятелем був священник Любомир Чехович. Парафіяни власними силами облаштовували храм, розібрали перегородки, добудували вівтарну частину.    

Відновлення храму відбувалося у важкі часи становлення держави. Приходили священники, одні вкладали частинку душі, інші просто йшли далі.  

З липня 2013 року настоятелем  храму стає ієрей Миколай Качмар – молодий, освічений, священник-історик. Надихнув усіх уховчан до роботи з відновлення храму.  За час його служіння завершено фасаднi роботи дзвiницi, було розiбрано двi прибудови, замінено у храмі старі вікна на нові енергозберігаючі, зроблено дах храму, змуровано купольну частину, встановлено куполи, постелено  теплу підлогу. Як історик, отець Миколай виконав важливу роботу по відновленню історичного минулого храму. Багато було планів та ідей, але отець був переведений на службу до міста Берестечка.

Та не залишив Господь уховчан без доброго керівника. В березні 2019 року та донині настоятель храму – отець Іван Ніколюк. Мудрий, людяний, відповідальний, сумлінно виконує своє покликання. Щоденно в храмі лине молитва за Україну та наших захисників. Зроблено багато для  приведення  до належного вигляду інтер’єру храму. 

І одягла наша церква святкову сорочку, усміхнулася новим вбранням,  радіє, що по новій доріжці їдуть до храму малі та дорослі уховчани.

У день Святої Трійці молитовно дякуємо всім волинянам, до кого заходили колядники з Уховецька!

Громада висловлює щиру подяку за неодноразову допомогу: керівнику СТзОВ «Васюти» Гадзовському Г.Л. та всім його працівникам, керівнику Колодяжненської громади Кашику В.Л., директору ТОВ «Сав Агро Партнер» Сопронюку В.М., кожному підприємцю, уховчанам, усім, хто долучився до доброї справи відбудови храму Божого. 

Особливі слова подяки линуть до Титомира Олександра Михайловича, який є не тільки меценатом храму, а ще й джерелом ідей та натхненням до роботи.   Нещодавно він зустрів свій ювілейний день народження. Нехай усі життєві дороги ведуть до успіхів та перемог!

Шановні жертводавці, благодійники та віряни! Бажаємо Вам міцного здоров’я, добробуту, успіхів та процвітання,  Божого благословення на многії літа!

Віримо, що з Божою ласкою і Вашою допомогою ми відновимо наш храм, частину раю на землі! 

Парафіяни храму 

Святої Трійці. 

Рік за роком, день за днем,  і вже наближається до жителів села Уховецька відзначення поважного ювілею — 200-річчя храму Святої Трійці. 

Головна духовна святиня, яка переживши лихоліття власної долі, сьогодні велично виблискує своїми куполами в самісінькому центрі села, а на той час, то була лише його окраїна… Розросталось село Уховецьк, яке за історичними джерелами (М. І. Теодоровича «Волинь в описании городов, местечек и сел»), цього ж 2023 року має подвійний ювілей, адже виповнюється 550 років з дня першої згадки про село. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1408