Майже дві години  читачі Голобської бібліотеки мали можливість помандрувати разом з Олексієм Можаровським, поетом, композитором, музикантом, бардом у світ прекрасного, світ мистецтва, створеного ним самим.

Цю творчу зустріч організували бібліотекарі сіпльно з Голобським будинком мистецтв із жителями селища. Автора  представила директор бібліотеки Валентина Мельничук. 

І полилась лірика і музика у виконанні автора (на гітарі):

Як хочеться усім приносить радість, 

І плачучим  утерти всім сльозу.

В лихі часи щоб вистоять, не зрадить,

Ще й пісню заспівати у грозу…

Таким акордом розпочалась цікава і щира сповідь автора про  любов до рідного краю, до традицій народу, до культури, до її історичного  героїчного минулого. А до сучасних проблем, які хвилюють кожного, з тривогою в душі про події на війні звучало болем кожне слово, і струна на гітарі також зачіпала найтонші  струни серця. 

Родом із Овруча, що на Житомирщині, а прикипів до Волині, бо тут живе його половинка, яка, мабуть, і надихнула на розвиток таланту. А з поезії, які читав напам'ять, стало зрозуміло, що закоханий він не тільки в Ларису, а  й у Волинь, яку з великою любов'ю описує і оспівує, передаючи почуття грою на гітарі.

Присутні вслухались в кожне слово, бо автор зумів заволодіти аудиторією настільки, що чути було тільки його і аплодисменти, якими нагороджували щоразу митця. Відчувалось, що в цій людині рушійною  силою є якийсь двигун енергії. Перед нами дні його життя, присвячені важливим подіям, промчали галопом. Пісні переплітались поезіями і навпаки. Й розповідав, згадуючи, і радив, і вчив. Всі з ним цілком згідні, що треба в першу чергу

Хоча б  три книги прочитати –

Це "Боже Слово", "Кобзаря",

А третя – про страшний терор.

"Історія – Голодомор", 

Аби краще цінувать життя.

Ця  поезія писалась ще в 1998 році, тому поет в інших рядочках згадав про сьогоднішній геноцид на війні. Без сліз не обійшлося. Та життя не заперечиш,  воно переможе зло, і засвітить Сонце над вистраждалою землею:

Зійде нова зоря,

Замовкне гул війни.

Багато було присвят своєму роду. Бо хоч живеш на віддалі, але де б не був, в думках ти поруч, де народився, де пройшло дитинство, звідки вирушив у світи, де живуть чи жили твої батьки, які були і будуть завжди на першому місці. А батькові – вже 83 роки:

Я думкою батьку потисну правицю. 

Хай буде рука в нього, дужа, як криця.

Не забув і річку Грезлю поет, болить йому, що мілкою стала і заросла лозою й дикими грушами. А вона і літом, і зимою приваблювала дітвору. Та змінюються і люди, і природа. Якби ж в позитивну сторону. А то, знаючи про користь лісу,  не бережемо його. А нас вчили змалку:

Зрубав одне – посади три,

То лісу нам навіки буде.

Коли ж у ліс з бензопилою,

То лісу вже не знать покою.

І він ще здалеку тремтить.

Він не благає, він кричить.

Звір покида своїх малят,

Пташки – маленьких пташенят…

Кожен з нас із дитинства мріє про майбутнє і хоче, щоб воно було і світлим, і чистим. А залежить це в першу чергу від тебе самого:

Я сам собі збудую храм

І чисто там прибрать зумію.

Любов і віра, і надія

Хай вселяться і живуть там.

Не обійшлося без гумору. Бо такий народ український. Він і над лихом сміється. В той час і засуджує погані   звички таким методом. Ось один приклад. На зупинці молодик з насолодою закурив і пустив дим, яким дихали всі навколо. 

Дідусь не витримав і дав зауваження:

– Аж до горла достає,

А чи в тебе совість є?

– Чую, діду мій хороший,

Я дим нюхаю за гроші,

А ви даром, просто так,

Як-то кажуть, на дурняк.

Вийшов майже анекдот. Але в іншому вірші просить автор схаменутись і дбати про чисте повітря і здоров'я без диму й  оковитої. Пересипав своє спілкування автор і справжніми анекдотами, коли бачив, що засмутив  присутніх. Бо про Чорнобиль і перші удари війни, які зазнали містяни Овруча, не можна було без співчуття слухати. 

Ось одна із усмішок: "Їде на возі фурман п'яненький, ледь тримається. Стражі порядку дали  зауваження і налякали штрафом, на що той відповів, щоб штрафували кобилу – вона везе, а він лише пасажир".

Приємно було чути про головний вид транспорту в  Голобах – велосипед, його переваги над іншими, більш цивілізованими. Бо не треба палива  для нього, а коли їдеш, насолоджуєшся співом пташок, милуєшся природою. Цього в машині б не відчув. 

За все болить душа поета – за дороги, за причини хвороб наших, за долю молоді, що покидає рідний край  і шукає рай за морями, за океанами. І це головне, бо хто ж буде будувати нову Україну, після війни, хто гордо скаже: "Україна – це я"?

А цей вірш без коментарів зрозуміє кожен з нас і зробить висновок. 

Мурашник

У великому лісі  є маленькі комахи.

Їх знають усі, величають  – мурахи.

І хата-горбок їм дорожча на світі,

В них дивне життя, як в казковій  орбіті.

Не лізь в їхній дім, бо негайно ужалять.

Шанують їх звірі і люди теж хвалять.

Ніхто там у них не сидить без роботи,

Росте їхній дім, бо усі – патріоти.

Єдине життя в них, вони про це знають.

Живуть в колективі, все в дім вони дбають.

Їм єдність не треба в когось позичати. 

Це, мабуть, вже нам треба приклад з них брати.

Спасибі за зустріч! 

Валентина ОСТАПЧУК.

Майже дві години  читачі Голобської бібліотеки мали можливість помандрувати разом з Олексієм Можаровським, поетом, композитором, музикантом, бардом у світ прекрасного, світ мистецтва, створеного ним самим.

Цю творчу зустріч організували бібліотекарі сіпльно з Голобським будинком мистецтв із жителями селища. Автора  представила директор бібліотеки Валентина Мельничук. 

І полилась лірика і музика у виконанні автора (на гітарі):

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 239

На рибалку… з 84-річною тещею

Ще при союзі частина волинян з північних районів виїхала на постійне проживання у республіку білорусь. Так як у сусідній державі закони були строгіші і на «дурняк» чим поживитись було важче, то колишні українці їхали на Волинь і займались колись улюбленим своїм промислом. В основному – це була рибалка, а тим більше – браконьєрство.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 238

Харківська писанка – найбільша в Україні

Цьогоріч на Великдень у Харкові встановили новий рекорд України – найбільше зображення писанки, нанесене фарбою на асфальті. Про це повідомила керівниця Національного реєстру рекордів України Лана Вєтрова.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 248

Від четверга 

до четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 322

Овен. Впродовж тижня з’являтимуться нові партнери, а успішними будуть майже усі знайомства. Тиждень принесе безліч чудових емоцій та зустрічей.

Телець. Гарний шанс розпочати нове життя. Можливо, варто подумати про те, щоб змінити напрямок професійної діяльності, знайти нові джерела заробітку. 

Близнюки. Усі починання будуть успішними, а ви відчуватимете себе “на коні”. Але доведеться серйозно попрацювати, щоб отримати пристойний прибуток. 

Рак. Зверніть увагу на  “незакриті” борги. Вам треба не тільки повернути усі кошти, а й виконати обіцянки. 

Лев. Збалансуйте своє життя, у тому числі у фінансовому плані, аби витрати не були більшими, ніж ви запланували. Взаємини з близькими родичами значно покращаться.

Діва. Тиждень принесе приплив свіжої енергії, що дозволить вам досягти успіху у всіх поставлених завданнях. Ви плануєте, а зірки вирішують за вас усі проблеми. 

Терези. Прислухайтеся до свого серця, коли почуєте несподівану пропозицію.  Щодо фінансів – тиждень більш, ніж вдалий. Багато хто отримає додатковий прибуток.

Скорпіон. Потурбуйтесь про власне здоров’я. Не нервуйте через дрібниці, навіть якщо все буде йти не за планом. Зараз не варто кидатися в нові відносини.

Стрілець. Вам потрібно розпланувати майбутні доходи, оскільки ризикуєте втратити набагато більше. Ймовірна поява нових друзів, однодумців та впливових покровителів серед колег.

Козеріг. Розпочніть планування відпустки та слідкуйте за фінансами. Головним завданням та справжнім успіхом цього періоду стане розвиток зв’язків із колегами з інших міст і навіть країн. 

Водолій. Можливі інтенсивні переговори з бізнес-партнерами, які складуться успішно. Пам’ятайте про те, що зараз за найважливіші справи та проєкти краще братися разом із однодумцями, а не самотужки. 

Риби. Зможете знайти спонсора, який допоможе вирішити фінансові питання. Грошей стає більше, але й робочих обов’язків додається. 

Підготував

Степан ЗОРЕПАД.

Овен. Впродовж тижня з’являтимуться нові партнери, а успішними будуть майже усі знайомства. Тиждень принесе безліч чудових емоцій та зустрічей.

Телець. Гарний шанс розпочати нове життя. Можливо, варто подумати про те, щоб змінити напрямок професійної діяльності, знайти нові джерела заробітку. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 220

Погода в Ковелі  

13 – 19 квітня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 522

Нещодавно в соціальних мережах з'явився вірш Аліни Войтенко, прочитавши який не можеш бути байдужим, бо твір торкається і душі, і серця.

Пропонуємо його Вашій увазі:

А скоро Великдень…та, бачиш, війна…

Так склалося з нами наразі.

І плаче в куточку холодна весна:

Їй гірко, як нам – бідоласі.

А скоро Великдень і скоро свята,

Прийде золоте Воскресіння,

А моя країна нестиме хреста –

Нестиме, заради спасіння.

Стоятиме там серед чорних руїн,

Заплакана… змучена… боса…

Гарматний в вухах колотитиме дзвін.

І холод кривавий по косах,

А скоро Великдень… для чого війна?

Для чого прострілені груди?

І ця – не по-людськи висока ціна

Безглуздим наказом від "юди".

А скоро Великдень…та, бачиш, війна…

Та, бачиш, у нас катастрофа…

Тепер у нас своя болюча ціна,

Тепер у нас своя Голгофа…

Аліна ВОЙТЕНКО.

Так, має рацію автор: "Тепер у  нас своя Голгофа". Голгофа, на яку сходив Ісус Христос, несучи на закривавлених плечах хрест, на якому його незабаром розіпнуть.

На "плечах" України, образно   кажучи, сьогодні теж важкий хрест, який вона  мужньо несе ось уже більше року, сходячи на свою Голгофу, де – кров, смерть, грабежі, руїни і згарища.

Однак, як не була даремною жертва Ісуса Христа, який пролив кров в ім'я порятунку людства, так не є даремними жертви українців: своєю  кров'ю вони окроплюють не лише свою свободу, а й майбутнє народів світу.

Тому правдиво і велично звучать слова: "Воскрес Христос! – Воскресне Україна!". І немає жодного сумніву у тому, що українська Голгофа увінчається Перемогою, як увінчалася нею Голгофа Ісуса Христа, який Своєю жертвою переміг смерть. 

Нещодавно в соціальних мережах з'явився вірш Аліни Войтенко, прочитавши який не можеш бути байдужим, бо твір торкається і душі, і серця.

Пропонуємо його Вашій увазі:

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 601

В’ячеслав Шворак: 

«Мета у нас одна – Перемога»

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 448

Ідея організувати та провести патріотичну Годину Пам'яті "Незламні" зародилася ще в минулому  році, коли на рідну Ковельщину стали надходити одна за одною страшні звістки про загибель земляків-захисників України, серед яких були і студенти-випускники Ковельського промислово-економічного фахового коледжу ЛНТУ. 

А коли на Волинь прилетіли повідомлення про загибель бойових медикинь, яким би ще жити й жити, рішення прийшло миттєво: про  жінок-захисниць, які віддали своє життя за рідну землю,  мають знати всі, – особливо молодь!

Сценарій писався важко  – переважно вечорами, які переходили у безсонні ночі, з душевними травмами та переживаннями. Але впоралися. Бібліотека (в особі  Телючик Нелі Михайлівни, завідувачки книгозбірні)  у тандемі з викладачем Вельмою Олександром Миколайовичем, керівником гр. 151 спеціальності "Облік і оподаткування", залучили креативних студентів, задіяли допоміжні ресурси (реклама, мультимедіа, музичний супровід і т. д.)  й робота закипіла. 

В процесі підготовки вирішили, що захід в період війни повинен бути особливо інноваційним, інтегрованим, щоб привернути увагу людей до питання участі жінок у війні. 

Тому на імпровізованій сцені великої читальної зали коледжу створили інсталяції: стіну Пам'яті медикинь Волині, які загинули; міні-куточок парку ім. Тараса Шевченка в Ковелі; зруйнований дитячий майданчик, оформили виставку малюнків дівчат, студентів групи 151 під назвою "Жіночий вимір війни".

І  ось  цей день настав – святковий і тривожний одночасно. Читальна зала заповнена вщент, та студенти ще йдуть і йдуть, бо знають, що захід в бібліотеці – це завжди цікаво, актуально, хвилююче. Організатори дійства Неля Телючик та Олександр Вельма помітно хвилюються, переживають, щоб не було повітряної тривоги, яка може завадити проведенню запланованого заходу.  

Виявилося, однак, що хвилювання і переживання були даремними: Година Пам'яті пройшла, як-то кажуть, на одному диханнi, викликала у присутніх в залі шквал емоцій – від невимовного жалю і скорботи за полеглими у боях дівчатами й жінками, до гордості і захоплення тими, хто демонстрував і демонструє чудеса мужності та героїзму на фронті і в тилу.

Хвилюючі і зворушливі виступи студентів супроводжувалися музичними номерами,  мультимедійними кадрами. Успішно справилися з роллю ведучих Андрій Лайтар та Ліана Шворак, Максим Гуменюк і Яна Вегерич, Микола Черняк й Катерина Куліковська. Поезії майстерно декламували Соломія Філіпчук, Олександра Семенюк, Настя Островик, Богдана Гриневич, Яна Волощинська, Юлія Чурило, Софія Осійчук, Ліана Шворак.

Зачарували своїм голосами солісти Аня Філонюк, Катерина Кулiковська, Максим Гуменюк, Микола Черняк. Розповідь про героїнь медичного фронту підготувала Юлія Онофрійчук. Це були історії про волинянок, які загинули на війні: Олену Созонюк, уродженку села Обенижi, Світлану Поліщук з Облап та Оксану Гориніч із селища Благодатне.

Захід добігав кінця, коли на сцену вийшла Ліана Шворак з  віршем "Коли закінчиться війна". Вона його прочитала з таким піднесенням, що дещо сумний наcтрій присутніх змінився на почуття надії, радості, віри й упевненості в майбутній Перемозі.

Завершилася  Година Пам'яті хвилиною мовчання під мелодію "Плине кача" та покладанням квітів до пам'ятного знака "Борцям за волю України". Організатори дійства Неля Телючик та Олександр Вельма  подякували всім учасникам і гостям  за щиру, хвилюючу атмосферу в залі, яка панувала впродовж усього заходу.

Наш кор. 

НА СВІТЛИНАХ: під час заходу "Незламні. Жіночий вимір війни"  в Ковельському промислово-економічному  фаховому коледжі ЛНТУ.

Фото з архіву коледжу. 

Ідея організувати та провести патріотичну Годину Пам'яті "Незламні" зародилася ще в минулому  році, коли на рідну Ковельщину стали надходити одна за одною страшні звістки про загибель земляків-захисників України, серед яких були і студенти-випускники Ковельського промислово-економічного фахового коледжу ЛНТУ. 

 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 864

Нещодавно мав нагоду відвідати «чарівний» заклад. Є такий у нашому місті. Адже у Ковелі в 2008 році була створена Комунальна установа «Волинський Центр соціально-психологічної реабілітації дітей».

До Центру, за направленням  служби у справах дітей,  зараховуються діти віком від 3 до 18 років, які в силу тих чи інших причин опинилися у складних життєвих обставинах, яких не можуть самостійно подолати.

Тут створені всі необхідні житлово-побутові, психолого-педагогічні умови для життєдіяльності діток. Унікальність полягає в тому, що дитина, потрапляючи до Центру, занурюється  у світ казки, музики, в атмосферу тепла, ласки, любові і комфорту.

В Центрі створені  ігрові кімнати, навчальні кабінети, музичний зал, кабінет  гурткової роботи, медичний блок, кабінет для практичних психологів, спальні кімнати для хлопчиків і дівчаток. Дітки охоплені навчально-виховним процесом з урахуванням їх  вікових та індивідуальних особливостей.

Працівники Центру, виконуючи свої професійні обов’язки, не зупиняються на досягнутому, «рухаються» в ногу з часом, щоб забезпечити якнайкращі умови для дітей.

Завдяки Центру у Волинській області частково   знято проблему бездоглядності та безпритульності дітей.

Після вторгнення рашистських окупантів в Україну, щоб убезпечити дітей, було прийняте рішення тимчасово діток  разом з педагогами і обслуговуючим персоналом евакуювати в безпечне місце.

Очолити Центр реабілітації довірили мужній, стійкій, чуйній, надійній і відповідальній людині, педагогу за фахом і ангелом-охоронцем діток за покликом душі – Галині Йовик.

Про трудовий шлях пані Галини писала газета «Вістей Ковельщини» у грудні 2017 року, тому повторювати не буду.  Скажу лише, що пані Галину Йовик  у свій час призначили директором школи  в Гішині, обирали депутатом обласної ради. А про її буденні клопоти в наші дні, коли вона з дітками-вихованцями ділить радості і негаразди, перебуваючи за межами Батьківщини, коли її серце розривається від турбот за власних діток (сина – офіцера і доньку-військовослужбовця, які в лавах захисників відстоюють нашу землю), коли немає спокою від переживань за долю діток-вихованців, котрі її називають Мамою, хочу розповісти поетичними рядками: 

Спасибі, матінко,  Галино!

Життєва мудрість,

  доброта,

Душі і серця теплота

І піклування ціла гама –

Все об’єднало слово

  «Мама».

Болить серденько за своїх – 

Хай Бог оберігає їх!

Вони далеко, у бою

Боронять матінку  свою.

І за малечу в установі,

Щоби були усі здорові,

Щоб їм  світила зірка

 рання –

Про всіх у неї піклування.

А в лихоліття, в грізну

  пору,

Відчувши дружнюю

  опору,

Знялися, як  з гнізда

  лелеки,

І полетіли в край далекий.

І скрізь турбота,

      клопотання –

Аж від зорі і до

  смеркання.

Недоспані, тривожні ночі.

Думки  і клопоти жіночі.

Усе про діток, про

  людину.

Для всіх їх – серденько

  єдине.

Так, нібито-то богиня з

  казки,

Дарує їм любов і ласку.

А їй від них подяка лине:

«Спасибі, матінко

  Галино!».

Віталій ЛИХОБИЦЬКИЙ.

Нещодавно мав нагоду відвідати «чарівний» заклад. Є такий у нашому місті. Адже у Ковелі в 2008 році була створена Комунальна установа «Волинський Центр соціально-психологічної реабілітації дітей».

До Центру, за направленням  служби у справах дітей,  зараховуються діти віком від 3 до 18 років, які в силу тих чи інших причин опинилися у складних життєвих обставинах, яких не можуть самостійно подолати.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 418