ОВЕН. В найближчий час краще уникати галасливих компанiй — почуватиметеся комфортно тiльки в товариствi близьких друзiв. Інтуїцiя пiдказуватиме  правильні рiшення, навiть в незвичних ситуацiях.

ТЕЛЕЦЬ. Вистачить запалу пiдтримувати i координувати дiї партнерiв. Не плануйте нiчого серйозного на кiнець тижня, час пройде пiд знаком легковажностi. 

БЛИЗНЮКИ. Рiшучiсть i активнiсть дозволять здiйснитися планам, навiть найсмiливiшим. Хороший час для завершення старих справ i нових починань. 

РАК. Не виключено, що вам  виявлять високу довiру, що посилить зайнятiсть. Поки не варто дiлитися iдеями i задумами, ви ж не хочете, щоб хтось реалiзував їх без вашої участi. 

ЛЕВ. Умiння слухати i чути — ось шлях до успiху. А ось говорити краще менше, щоб все не було дарма. Вдало зможете змiнити вид дiяльностi, що позитивно вiдобразиться на кар`єрi. 

ДIВА. Дайте спокiй старим проблемам, сконцентруйтеся на свiжих iдеях. Потрiбнi зiбранiсть i терпiння, щоб досягти успiхiв.

ТЕРЕЗИ. Чекайте премiї або збiльшення зарплати. Ви повнi сил i цiкавих iдей. У особистому життi назрiвають змiни. 

СКОРПIОН. Робота принесе прибуток i задоволення. Не забувайте i про особисте життя. Побачення, поїздки, прогулянки з коханою людиною — шлях до щастя.

СТРIЛЕЦЬ. Вiдкриваються новi перспективи на роботi. Реалiзацiя давнiх iдей здатна принести моральне i матерiальне задоволення. 

КОЗЕРIГ. Не варто зараз нехтувати спiлкуванням з новими людьми. Знайомства, якi вiдбудуться, стануть у нагодi згодом. 

ВОДОЛIЙ.  Якщо ви зацiкавленi в кар`єрному зростi, то є сенс проявити себе i натякнути начальству, що готовi узяти на себе новi обов`язки. 

РИБИ. У понедiлок займайтеся тiльки тими справами, якi вже початi. Вiвторок принесе легкість i невимушеність — радiйте життю, пiдтримуйте гармонiю у домі. 

Підготував

Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. В найближчий час краще уникати галасливих компанiй — почуватиметеся комфортно тiльки в товариствi близьких друзiв. Інтуїцiя пiдказуватиме  правильні рiшення, навiть в незвичних ситуацiях.

ТЕЛЕЦЬ. Вистачить запалу пiдтримувати i координувати дiї партнерiв. Не плануйте нiчого серйозного на кiнець тижня, час пройде пiд знаком легковажностi. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 866

13 січня, п'ятниця

Схід Сонця - 08.20; захід - 16.39.

Місяць - у Терезах.

Віддання свята Різдва Христового.

Прп. Мелани Римлянки.

Іменини: Петра, Михайла, Меланії.

14 січня, субота

Схід Сонця - 08.20; захід - 16.41.

Місяць - у Терезах.

Новий рік за старим стилем.

Обрізання Господнє. Свт. Василія Великого, архієп. Кесарії Каппадокійської Свт. Петра Могили, митрополита Київського і Галицького та всієї Руси.

Іменини: Василя, Григорія, Петра, Емілії, Богдана.

15 січня, неділя 

Схід Сонця - 08.19; захід - 16.42.

Місяць - у Скорпіоні.

Неділя 31 після П'ятд. Передсвято Богоявлення. Прп. Серафима Саровського, чудотворця.

Іменини:  Василя, Кузьми, Серафима, Сергія, Уляни.

16 січня, понеділок

Схід Сонця - 08.18; захід - 16.44.

Місяць - у Скорпіоні.

Прор. Малахії.

Іменини: Гордія, Ірини, Аріни.

17 січня, вівторок

Схід Сонця - 08.17; захід - 16.45.

Місяць - у Стрільці.

День дітей-винахідників.

Собор 70-ти апп. Прп. Ахили, дияк. Києво-Печерського, в дальніх печерах.

Іменини: Артема, Дениса, Якова, Марка, Остапа, Станіслава.

18 січня, середа

Схід Сонця - 08.16; захід - 16.47.

Місяць - у Стрільці.

Надвечір'я Богоявлення, Хрещенський Святвечір (в народі — "голодний Святвечір", "голодна кутя"). Прор. Михея.

Іменини: Григорія, Романа, Матвія, Тетяни.

19 січня, четвер

Схід Сонця - 08.15; захід - 16.48. 

Місяць - у Козерозі.

Святе Богоявлення. Хрещення Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа (в народі — "Водохреще", "Йордань").

Іменини: Івана, Яна.

Народні прикмети

n Якщо на Щедрий вечір (13 січня) падає м'який сніг — на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим. 

n Як на Василя (14 січня) багато пухнастого інею на деревах, то рік буде багатий на мед.

n На Водохреща похмуро і йде сніг — до урожаю, ясний день — до неврожаю.

Місячні фази у січні

Третя чверть — 15 січня.

Спадаючий  Місяць — до 20 січня.

Молодий Місяць —  21 січня.

Зростаючий Місяць — 22-31 січня.

Перша чверть — 28 січня.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця - 08.20; захід - 16.39.

Місяць - у Терезах.

Віддання свята Різдва Христового.

Прп. Мелани Римлянки.

Іменини: Петра, Михайла, Меланії.

Схід Сонця - 08.20; захід - 16.41.

Місяць - у Терезах.

Новий рік за старим стилем.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 271

Погода в Ковелі  

5–11 січня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 284

Новорічні дні і ночі стали ще одним випробуванням українців на мужність і стійкість: московія знову завдала масовані ракетні удари  по нашій країні.

На щастя, у високій бойовій готовності виявилися сили Повітряної оборони: вони “приземлили” більшість ворожих ракет і безпілотників. Звичайно, частина смертоносного вантажу досягла мети й завдала шкоди як об’єктам критичної інфраструктури, так і мирному населенню.

Наміри ворога можна зрозуміти:  він хотів якнайбільше зіпсувати новорічний  настрій українцям (хоча цей настрій давно зіпсований, починаючи з 24 лютого 2022 року). А ще – смертоносним салютом «відзначити» 100-річний ювілей від дня утворення СРСР, розпад якого кремлівський карлик вважає найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття. Нагадаємо, що той «добровільний» союз був утворений 30 грудня 1922 року. В кінцевому підсумку він перетворився у справжню тюрму народів, яка розпалася понад 30 літ тому назад.

Виявляється, що розпалася не назавжди. Біснуватий путін та його оточення задумали у ХХІ столітті поставити на коліна один з наймиролюбніших і найгуманніших народів  – український, що з давніх-давен проживає в центрі Європи і держава якого визнана світом, щоб відновити СРСР.

Адже міжнародне право – не для москалів. Вони сповідують лише право сили, право бити першими, як вчить їх лідер – вихованець петербурзьких підворіть, міжнародний терорист і збоченець путін.  Їх мета – знищити українську націю дощенту, зруйнувати її прагнення побудувати вільне, демократичне суспільство.

Але як  би нас не лякали орки, яким би фізичним і моральним тортурам не піддавали, вони не можуть зрозуміти головного: український народ нездоланний. Його на коліна не поставиш і не змусиш відмовитися від свободи, рідної мови, історії, культури, віри. Тому цей народ  не боїться ані ракетних обстрілів, ані блекауту, ані бандитської московитської орди.

Як писав Поет, «я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була». Отож, будьмо сильними, мужніми і вірмо в Перемогу! Нас багато – нас не подолати.      

Новорічні дні і ночі стали ще одним випробуванням українців на мужність і стійкість: московія знову завдала масовані ракетні удари  по нашій країні.

На щастя, у високій бойовій готовності виявилися сили Повітряної оборони: вони “приземлили” більшість ворожих ракет і безпілотників. Звичайно, частина смертоносного вантажу досягла мети й завдала шкоди як об’єктам критичної інфраструктури, так і мирному населенню.

 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 375

Священнослужителі Православної Церкви України напередодні Різдва Христового активно здійснюють волонтерські поїздки у місця, де тривають  бої за незалежність і територіальну цілісність держави, намагаються підбадьорити воїнів молитвою, проникливим словом, передати подарунки від земляків. Постійно здійснюють поїздки в зону бойових дій настоятель Свято-Пантелеймонівського храму смт Люблинець, військовий капелан  о. Матвій Олійник з побратимами. Нещодавно вони побували з гуманітарною допомогою у захисників рідної землі. Світлинами із хвилюючої подорожі поділився з читачами газети о. Матвій. У себе на сторінці в мережі Фейсбук він написав: "Різдвяні дарунки, колядки і щирі очі наших воїнів! Знову переконався:  ми – на шляху до ПЕРЕМОГИ! Дякуємо усім Вам за підтримку і реалізовану подорож вже – чотирнадцяту від 24 лютого 2022 року. Все буде Україна!

Христос народився! З новим 2023-м роком – роком ПЕРЕМОГИ!”.

Священнослужителі Православної Церкви України напередодні Різдва Христового активно здійснюють волонтерські поїздки у місця, де тривають  бої за незалежність і територіальну цілісність держави, намагаються підбадьорити воїнів молитвою, проникливим словом, передати подарунки від земляків. Постійно здійснюють поїздки в зону бойових дій настоятель Свято-Пантелеймонівського храму смт Люблинець, військовий капелан  о. Матвій Олійник з побратимами. Нещодавно вони побували з гуманітарною допомогою у захисників рідної землі. Світлинами із хвилюючої подорожі поділився з читачами газети о. Матвій. У себе на сторінці в мережі Фейсбук він написав: "Різдвяні дарунки, колядки і щирі очі наших воїнів! Знову переконався:  ми – на шляху до ПЕРЕМОГИ! Дякуємо усім Вам за підтримку і реалізовану подорож вже – чотирнадцяту від 24 лютого 2022 року. Все буде Україна!

Христос народився! З новим 2023-м роком – роком ПЕРЕМОГИ!”.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 333

Скільки себе я пам’ятаю, у нас в сім’ї завжди була на столі місцева газета.

Мої батьки були прості люди. Тато працював на залізниці, а мамі вистачало роботи вдома, бо були в хліві кролики, кури, свинка, а біля дому – великий  город.

День починався в батьків о 5-6-й годині ранку. Поки мама стелила постіль, батько розпалював плиту. Тоді газу не було. А коли приносили пошту, батько сідав біля мами, яка готувала їжу, і читав газету вголос.

Коли ми з сестрою готувалися до школи, тато нагадував, що вже є газета і щоб ми не забули її прочитати.

У нас такий порядок був: вечеряли всією сім’єю – бабуся, тато, мама і ми з сестрою. Повечеряємо, і тато нас питає, як пройшов день в школі, що нового, про що в газеті читали?

У нас сім’я була спокійна, але дисципліна – «залізна».

Коли ми закінчили школу, сестра вступила в інститут (педагогічний). По закінченню інституту працювала вчителем, а потім – в педінституті міста Рівного. Минали роки, але сестра і далі просила, щоб передавали ковельську газету, аби вона знала, як живуть люди в Ковелі. Так ми і робили.

А коли сестра вийшла заміж, то я жартувала, що, мабуть, наша газета прищепила любов до журналістики і журналістів. Чоловік сестри Василь Мороз після закінчення інституту почав працювати в редакції газети в м. Рівному. А як розібратися серйозно, то газета потрібна в сім’ї. Цікаво знати, що робиться в державі, в нашій області, районі, що нового в нашому місті.

А зараз з чоловіком ходимо за газетою до редакції, не зважаючи на все. То болить, то не хочеться ворушитися. А так ідемо за газетою з чоловіком разом – і «оживаємо».

Наша газета “Вісті Ковельщини” цікава. А тим більше зараз потрібно знати, що робиться в Україні і у нас в Ковелі. А газета нас про все інформує.

Дуже дякуємо нашому редактору Вельмі М. Г., всім працівникам газети за їхню роботу!

Людмила ПРИМАЧЕНКО,

ветеран праці. 

Скільки себе я пам’ятаю, у нас в сім’ї завжди була на столі місцева газета.

Мої батьки були прості люди. Тато працював на залізниці, а мамі вистачало роботи вдома, бо були в хліві кролики, кури, свинка, а біля дому – великий  город.

День починався в батьків о 5-6-й годині ранку. Поки мама стелила постіль, батько розпалював плиту. Тоді газу не було. А коли приносили пошту, батько сідав біля мами, яка готувала їжу, і читав газету вголос.

Коли ми з сестрою готувалися до школи, тато нагадував, що вже є газета і щоб ми не забули її прочитати.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 227

Волонтерство, благодійність, милосердя об’єднують  українців  в чисельну, духовно незламну націю. Сьогодні гасло «Слава ЗСУ!» набирає іншого змісту, більш глибокого; «Все для ЗСУ!». Із правдивих новин дізнаємося, що Збройним Силам України кожен намагається допомогти, чим може. Одні – продуктами, інші – ліхтариками, хтось пічками-“буржуйками”, діти малюнками, письменники книгами і т. д., т. п.

Парафіями греко-католицької Церкви взялися за тему духовної реабілітації воїнів безпосередньо на передовій фронту. Для цього вони виготовляють вервиці  і разом з молитовниками передають бійцям. Тішить, що нарівні з дорослими  в цій благодійної акції беруть участь діти. Вони до духовних атрибутів додають власноруч вироблені солодощі, а разом із тим «одягають» свічки в святковий одяг. І теж долучають до вищезгаданих подарунків.

Сюжетна лінія цього проєкту проста   і повчальна, а в часі з минулого близька. В гості до  парафіян церкви бл. Миколая Чарнецького у Ковелі нещодавно завітали дві поважні пані  з Івано-Франківська – Людмила та Віра.

Вони в дарунок привезли двісті вервиць і провели майстер-клас з їх виготовлення. Більше того, розповіли про чудотворність молитви на вервиці. На реальних фактах волонтерки показали, як тим, хто в неї вірить та молиться в безвихідних, смертельно небезпечних ситуаціях боїв, спасалося життя воїнів, відвертались поранення, здобувалася перемога над рашистами.

Тільки один яскравий приклад з передової  на Донбасі. Ішов  шалений обстріл наших позицій. Смерть чатувала кожної миті. Воїн мав біля серця вервицю, і став молитися на ній. Раптом неподалік впав снаряд. Землею та осколками накрило бійця. Поруч були побратими. Вони прибігли до місця, де був вибух, і побачили руку бійця. Швидко розкопали землю. На диво хлопець був живий і неушкоджений. Вони побачили в його руці вервицю!..  І таких прикладів, що підтверджують чудотворність вервиці, вже зібрано десятки.

За своєю вагомістю і таїнством вервиця вважається другою після служби Божої. В окремих випадках її називають «короною із білих троянд для Діви Марії».

Зацікавлений читач захоче знати коротку історію цього молитовного атрибуту, що сягає ІІ століття н. е . Тоді  в Сирії християни закладали свої перші монастирі. Для більш глибокої молитви ченці брали сушені зернятка ягід, нанизували їх на тонкі вервечки (шнурочки). Саме від слова «верв» пішла назва – вервиця.

Цікаво, що Латинська Церква перейняла молитву на вервиці від Східної Церкви вже в пізньому середньовіччі завдяки святому Домініку (1170-1221 р.р.), який став  великим пропагандистом вервиці. Потому вона була надовго забута.  Нове відродження відбулося в ХVІІ ст. Святий Людовик Гріньйон де  Монфорт доказав, що вервиця має велике значення для навернення та спасіння  людської  душі і є входженням у таїнство життя, муки, смерті та  слави Ісуса Христа і Пресвятої Марії.

По праву, в наш тривожний час, вервиця  є тією свічкою для душі в темних і холодних окопах, де кожної миті чекає смертельна небезпека.

Так майстер-клас спонукав до подальшої співпраці. Нещодавно парафіяни храму Миколая Чарнецького отримали зернятка (дерев’яні), хрестики та молитовники від своїх друзів з Івано-Франківська. Невдовзі більше 500 диво-вервиць повезуть від ковельчан на передову бійцям.

Нехай Господь благословить ці починання! Все для ЗСУ – все для довгоочікуваної Перемоги! А наостанок – «Похвала Вервиці» поетичним словом.  

Волонтерство, благодійність, милосердя об’єднують  українців  в чисельну, духовно незламну націю. Сьогодні гасло «Слава ЗСУ!» набирає іншого змісту, більш глибокого; «Все для ЗСУ!». Із правдивих новин дізнаємося, що Збройним Силам України кожен намагається допомогти, чим може. Одні – продуктами, інші – ліхтариками, хтось пічками-“буржуйками”, діти малюнками, письменники книгами і т. д., т. п.

Парафіями греко-католицької Церкви взялися за тему духовної реабілітації воїнів безпосередньо на передовій фронту. Для цього вони виготовляють вервиці  і разом з молитовниками передають бійцям.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 494

Ціле життя прожили в Канаді, куди емігрували ще дітьми, наші землячки Іроїда Лебідь-Винницька та Любов Василів-Базюк – і залишилися Українками, багато зробили для збереження нашої історії, Українцями виховали дітей та онуків. 

Пошани гідне рішення дітей пані Іроїди, народжених в Канаді, повернутися на прабатьківщину: донька, Оксана, – почесний консул Канади, живе у Львові, працює в освіті, син, Михайло – викладач Києво-Могилянської академії. Публічна бібліотека Ковеля не раз отримувала подарунки із-за океану – цінні, рідкісні книги про наш нескорений народ та його боротьбу за волю. І пані Іроїда, і пані Любов, попри поважний вік (89 та 93 роки), і далі працюють для України. Надзвичайно цікаво і почесно – спілкуватися (електронною поштою) з цими непересічними особистостями, жінками неймовірної душевної краси і сили духу. Пропоную до уваги нашим краянам рядки з їх кореспонденції, яка надійшла нещодавно. 

З листа Іроїди Лебідь-Винницької: (на світлині – вгорі) «Питаєтеся, що я роблю. Постійно слідкую за подіями в нашій незламній  Україні і молюся за Вас і всіх моїх. Час до  часу стараюся упорядковувати мій особистий архів. Роки я працювала над чужими архівами, прийшов час зайнятися своїм. (пані Іроїда зібрала величезний архів – понад дві тисячі годин звуко- і аудіозаписів інтерв’ю зі свідками Голодомору, репресій в Україні, вояками УПА, – які є унікальною документацією української живої історії в світі.)

  Раз на тиждень їжджу до нашого Українсько-Канадського Дослідчо-Документаційного Центру і працюю над всім, що потрібно. (http://www.ucrdc.org/) Цього тижня поставила вістку про відзначення ГОЛОДОМОРУ. Більшість наших матеріялів - в англійській мові, спрямовані на англомовного дослідника – щоб зацікавити і спонукати до дослідження нашого українського минулого».

Любов Василів-Базюк пише: «Мій день починається біля комп’ютера, пишу книжку, слідкую за новинами. Ми всі збираємо кошти на допомогу війську, на ліки і різні потреби, жертвуємо гроші на харчі для старих і бідних у Миколаєві, через нашу церкву годуємо 1700 людей. Моя доня Наталя посилала велику медичну допомогу ліками та знаряддями – лікувати вибиті та пошкоджені очі до централі у Львові, а до Львова звертаються з Києва, Дніпра, Рівного та з цілої України.

Тут іде велика допомога також всім переселенцям. Вся Українська громада збирає гроші та посилають на певні місця. Всі живемо війною. Я пережила Другу Світову, була в Берліні, як бомби гатили по 4 - 5 разів на добу, ми ховалися в бункерах.  Втікали з Берліна потягом (влізли через вікно) на південь, до Баварії, бо вже не було газу, електрики. Їжі мали ще на 3 дні, по кусочку хліба сухого та по пів-ябука два рази на день. Все пережили, тому дуже співчуваю всім в Україні, молюся та благаю зберегти всіх від воєнного жорстокого лиха.»

Любов Василів-Базюк подарувала для читачів нашої бібліотеки свої романи (зараз пише тринадцяту книгу!). На світлинах ви бачите деякі з її книг. Запрошуємо всіх цікавитися її творчістю, історією України, з якої випливає і наше сьогодення, і завтрашній день. 

Ольга Бичковська, 

Публічна бібліотека Ковеля.         

Ціле життя прожили в Канаді, куди емігрували ще дітьми, наші землячки Іроїда Лебідь-Винницька та Любов Василів-Базюк – і залишилися Українками, багато зробили для збереження нашої історії, Українцями виховали дітей та онуків. 

Пошани гідне рішення дітей пані Іроїди, народжених в Канаді, повернутися на прабатьківщину: донька, Оксана, – почесний консул Канади, живе у Львові, працює в освіті, син, Михайло – викладач Києво-Могилянської академії. Публічна бібліотека Ковеля не раз отримувала подарунки із-за океану – цінні, рідкісні книги про наш нескорений народ та його боротьбу за волю.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 345

Відомий на Ковельщині, Волині й в Україні письменник свою зустріч із читачами назвав образно й романтично "Нехай співає знов душа моя!". Творчий захід своїми виступами прикрасив Народний аматорський хор "Вишиванка" Народного дому  "Просвіта" (керівник – Олег Корнелюк). У його виконанні, зокрема, прозвучав гімн Ковельщини, слова до якого написав пан Віталій, музику – пан Олег, але який, на жаль так і не затвердила Ковельська районна рада…

Щирі слова вітань з нагоди дня народження, що днями святкував поет, прозвучали з вуст його колег по перу, представників влади і громадськості, активістів бібліотеки і ведучої Ольги Бичковської. 

Нових творчих здобутків Віталію Павловичу побажали перший заступник голови Ковельської районної військової адміністрації Галина Коляда, заступник голови районної ради Андрій Броїло, Заслужений працівник культури України Іван Сидорук та інші.

Віталій Лихобицький попросив надрукувати у "Вістях Ковельщини" листа, якого він надіслав редакції, такого змісту:

“Дозвольте за посередництва газети "Вісті Ковельщини" висловити мою вдячність усім, хто мав причетність до проведеного 18 грудня творчого вечора, приуроченого до мого дня народження. 

Я щиро дякую Ользі Василівні Бичковській за організацію і проведення цього заходу. Дякую усім присутнім, не знайомим мені, і моїм друзям, знайомим, колегам по товариству "Творчий світ". Я щиро дякую Андрію Петровичу Броїлу, заступнику голови районної ради, Галині Степанівні Коляді, заступнику голови військової адміністрації за їхню особисту присутність. Дякую Ользі Миколаївні Черен, голові райдержадміністрації за розуміння, Руслані Семерей, Миколі Григоровичу Вельмі за вітання. 

Вам усім мій уклін! Щиро Вам дякую!

Віталій Лихобицький,

автор творчого вечора, 

член товариства 

"Творчий світ".

l

Заодно пан Віталій запропонував до друку декілька своїх нових творів, які публікуємо на цій сторінці праворуч.

Наш кор.

На світлинах: під час творчої зустрічі Віталія Лихобицького з читачами.

Як ми вже повідомляли, нещодавно в Публічній бібліотеці м. Ковеля відбувся творчий вечір поета-гумориста, члена літературно-мистецького об'єднання "Творчий світ", громадського дописувач газети "Вісті Ковельщини" Віталія Лихобицького.

Відомий на Ковельщині, Волині й в Україні письменник свою зустріч із читачами назвав образно й романтично "Нехай співає знов душа моя!". Творчий захід своїми виступами прикрасив Народний аматорський хор "Вишиванка" Народного дому  "Просвіта" (керівник – Олег Корнелюк). У його виконанні, зокрема, прозвучав гімн Ковельщини, слова до якого написав пан Віталій, музику – пан Олег, але який, на жаль так і не затвердила Ковельська районна рада…

Щирі слова вітань з нагоди дня народження, що днями святкував поет, прозвучали з вуст його колег по перу, представників влади і громадськості, активістів бібліотеки і ведучої Ольги Бичковської. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 296

Вчителька із села Комарове Ковельського району Галина Шура другий рік поспіль опиняється серед переможців Всеукраїнського радіодиктанту Національної єдності.

Результати Радіодиктанту-2022 26 грудня оголосили під час прямого ефіру на "Українському радіо". Абсолютного переможця цього року немає. П'ятеро українців написали диктант усього з однією помилкою. Серед них – волинянка Галина Шура.

Як телефоном розповіла вчителька “Суспільному”, прямий ефір чекала і слухала онлайн. Каже: єдину помилку, яку допустила у тексті "Твій дім", побачила ще до оголошення результатів.

"В останньому абзаці – вигук "Я вдома!", там знак оклику, лапки закриті. Речення закінчене, і має бути крапка, а я її загубила. На чернетці та крапка була, а уже при переписуванні – без крапки. Це пунктуаційна помилка", – говорить Галина Шура.

Зі слів педагогині, її дуже вразив текст цьогорічного Радіодиктанту. Додає: випробовуватиме свої знання української і наступного року. Раніше, 2017-го року, волинянка здобула диплом за бездоганне написання Радіодиктанту.

Що відомо

n Загалом на перевірку тексту Радіодиктанту на Українське радіо надійшло понад 30 тисяч електронних листів і майже 10 тисяч паперових. Серед переможців – 20 учасників.

n 11 листопада об 11:00 год. на сайті "Українського радіо" опублікували текст Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності-2022. Текст під назвою "Твій дім" написала письменниця Ірина Цілик, в ефірі на “Суспільному” його прочитала артистка Ада Роговцева.

n Торік жителька села Комарове Ковельського району Галина Шура стала переможницею Всеукраїнського радіодиктанту. Про перемогу жінки стало відомо під час прямого ефіру на "Українському радіо".

Вчителька із села Комарове Ковельського району Галина Шура другий рік поспіль опиняється серед переможців Всеукраїнського радіодиктанту Національної єдності.

Результати Радіодиктанту-2022 26 грудня оголосили під час прямого ефіру на "Українському радіо". Абсолютного переможця цього року немає. П'ятеро українців написали диктант усього з однією помилкою. Серед них – волинянка Галина Шура.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 120