Від четверга  

до четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 261

ГОРОСКОП

з 17 по 23  жовтня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 449

Погода в Ковелі  

6 – 12 жовтня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 277

Володимир Зеленський: “Дякую, воїни!”

Із звернення Президента України 3 жовтня 2022 року

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 292

Нещодавно в спортивному залі КДЮСШ імені Є. Кондратовича відбувся ІХ турнір з футболу пам'яті воїна-“афганця” Анатолія Глушкова, в якому взяли участь команди ДЮСШ № 1 ім. П. Стуса м. Ковеля, ДЮСШ смт Маневичі, ДЮСШ "Соколяни" м. Сокаля, збірна команда Любешівської ТГ та "Легіон" з обласного центру. 

Жодного шансу не залишили наші земляки своїм суперницям, відповідно перемігши їх з рахунком 6:1, 7:0 і 8:0. Срібними призерами стали юні спортсменки з Львівщини, а бронзові нагороди – у спортсменок із Маневич. 

Переможці та призери змагань нагороджені грамотами, кубками і медалями. 

Головною суддівською колегією та оргкомітетом було визначено кращих гравців за номінаціями: кращим воротарем — Юлію Іщук ("Легіон" м. Луцьк), кращим захисником — Тетяну Єфимчук (ДЮСШ смт Маневичі), кращим нападником — Вероніку Красько (ДЮСШ "Соколяни" м. Сокаль), кращим гравцем — Євгенію Мартинюк (ДЮСШ № 1 ім. П. Стуса м. Ковель).

Готували команду ДЮСШ № 1 імені П. Стуса м. Ковеля до змагань тренери Сергій Логінов та Володимир Олексюк.

Ігор СЕМЕНЮК,

головний спеціаліст відділу фізичної культури та спорту управління культури, молоді, спорту та туризму міськвиконкому.

Нещодавно в спортивному залі КДЮСШ імені Є. Кондратовича відбувся ІХ турнір з футболу пам'яті воїна-“афганця” Анатолія Глушкова, в якому взяли участь команди ДЮСШ № 1 ім. П. Стуса м. Ковеля, ДЮСШ смт Маневичі, ДЮСШ "Соколяни" м. Сокаля, збірна команда Любешівської ТГ та "Легіон" з обласного центру. 

Жодного шансу не залишили наші земляки своїм суперницям, відповідно перемігши їх з рахунком 6:1, 7:0 і 8:0. Срібними призерами стали юні спортсменки з Львівщини, а бронзові нагороди – у спортсменок із Маневич. 

Переможці та призери змагань нагороджені грамотами, кубками і медалями. 

Головною суддівською колегією та оргкомітетом було визначено кращих гравців за номінаціями: кращим воротарем — Юлію Іщук ("Легіон" м. Луцьк), кращим захисником — Тетяну Єфимчук (ДЮСШ смт Маневичі), кращим нападником — Вероніку Красько (ДЮСШ "Соколяни" м. Сокаль), кращим гравцем — Євгенію Мартинюк (ДЮСШ № 1 ім. П. Стуса м. Ковель).

Готували команду ДЮСШ № 1 імені П. Стуса м. Ковеля до змагань тренери Сергій Логінов та Володимир Олексюк.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 230

Традиційно 10 жовтня відзначаємо Всесвітній день психічного здоров'я. Цей день заснувала Всесвітня федерація психічного здоров'я за підтримки  ВООЗ.

За визначенням ВООЗ, психічне здоров'я – це стан благополуччя, у якому людина реалізує свої здібності, протистоїть життєвим труднощам, продуктивно живе і працює.

Без психічного здоров’я фактично неможливе фізичне здоров'я.  Порушення душевного благополуччя, душевної рівноваги може спричинити розлади психіки та поведінки. 

За прогнозами фахівців, з 2022 р. психічні розлади увійдуть до першої п'ятірки хвороб, які лідирують за кількістю людських працевтрат. 

В Україні зареєстровано особливо високий рівень депресії.

Інвалідизація від психічних захворювань вийшла на друге місце серед інших захворювань. Питання психічного здоров’я для України є вкрай актуальним…

Україна перебуває в стані гуманітарної катастрофи –втратила тисячі жителів, зруйнована інфраструктура, пролито море сліз і ріки крові,  але успішно бореться і здобуває перемоги.

Серйозною проблемою у світі є вживання алкоголю і наркотиків серед підлітків і молоді. Серед українських підлітків 13-15 років курять майже 63%, досвід вживання алкоголю мають – 90%, а наркотичних речовин – до 40% підлітків.

Велику шкоду психічному здоров'ю завдає зростаюче використання віртуальних мереж. Молодь, проводячи більшу частину свого дня в Інтернеті, – переживає кібер-злочини, кібер-залякування та грає в насильницькі відеоігри. 

Пандемія Ковід-19 викликала  введення обмежень на особисте спілкування, страх і тривогу за себе і близьких.

Заходи щодо забезпечення доброго психічного здоров'я мають величезне значення для зусиль країни в боротьбі з агресором і для відновлення країни. 

Це день, коли варто замислитись про своє емоційне благополуччя, настрій, самопочуття та налаштуватись на позитив, незважаючи на вир щоденних справ і проблем, потік інформаційного негативу і невтішних статистик.

Ось кілька простих та доступних нам способів уникнути нервового перенапруження.

Це можуть бути спорт чи іноземна мова. Якщо ми щодня ставимо собі завдання і виконуємо їх – ми зміцнюємо нашу психіку, робимо її стійкішою.

Намагайтеся не сидіти довго на одному місці.

Гуляйте на свіжому повітрі. Частіше згадуйте про свої успіхи, а не невдачі. Не забувайте дзвонити друзям.

Ми виснажуємось від постійного впливу стресу, тому пам'ятаймо про:

– повноцінний сон 7-8год.;

– добра їжа (дієта з великою кількістю поживних речовин  запобігає депресії);

– соціальна інтеграція: спілкування з друзями та родиною, і не тільки на тему війни;

– обов'язково дозуйте новини,  їх багато і вони не завжди приємні (30-60 хв. на добу);

– не забувайте про обов'язкові побутові справи. Паніка виникає тоді, коли ми абсолютно не займаємося тим, до чого звикли;

– заняття улюбленою справою змушує організм виділяти "гормон радості";

– не приховуйте негативні емоції і не замикайтеся в собі;

– будьмо уважними один до одного.

Піклуйтеся про своє психічне здоров'я, адже це – запорука щасливого життя і довголіття!

Богдана Назарчук,

викладач неврології і психіатрії вищої кваліфікаційної категорії Ковельського фахового медичного коледжу Волинської обласної ради.

Традиційно 10 жовтня відзначаємо Всесвітній день психічного здоров'я. Цей день заснувала Всесвітня федерація психічного здоров'я за підтримки  ВООЗ.

За визначенням ВООЗ, психічне здоров'я – це стан благополуччя, у якому людина реалізує свої здібності, протистоїть життєвим труднощам, продуктивно живе і працює.

Без психічного здоров’я фактично неможливе фізичне здоров'я.  Порушення душевного благополуччя, душевної рівноваги може спричинити розлади психіки та поведінки. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 258

30 вересня ц. р. у велике православне свято Віри, Надії, Любові і їх матері Софії, у москві відбулося зборище путінської  "еліти" маніяків, котрі, як правило, свої чорні діла починають творити саме у дні, коли нормальні люди йдуть до храмів і моляться Богу.

На цей раз банда головорізів і кровопивць зібралися докупи, щоб відзначити "історичну" подію – підписання угоди про "входження" до складу московії анексованих силою територій суверенної держави України. Свої підписи під "документом", який не вартий рулона туалетного паперу, поставили головний розбійник ХХІ століття путін і його прислужники-гауляйтери з Донецька, Луганська, Запоріжжя, Херсона.

Бункерний дід виступив з промовою, яка нагадала доповіді вождів колишнього СРСР 50-60-их років минулого століття, коли у всіх бідах на Землі звинувачували імперіалістів США і Західної Європи, а світочем правди і свободи називали союз непорушний. Саме за цим союзом, а ще за табором соціалізму – світле майбутнє людства. Як-то кажуть, під прапором марксизму-ленінізму, під керівництвом КПРС – вперед, до перемоги комунізму.

Промову зморщеного ідіота, який втратив рештки розуму і погрожує світові ядерною зброєю, уважно слухали такі ж ідіоти, зібрані в просторій і врочисто вбраній залі. Їх вгодовані обличчя нагадували морди вовкулаків, які зібралися на банкет з приводу чергового жертвоприношення. Огиду викликали присутні там путінські шавки, які, наче зомбі, дружно вставали і аплодували фюреру, як колись фашисти аплодували біснуватому Гітлеру.  Подумалось: справа Шількгрубера – в надійних руках.

Дещо злякано і не геть впевнено почувалися привезені з анексованих територій пушилін (Донецьк), пасічник (Луганськ), балицький (Запоріжжя), сальдо (Херсон). Дивлячись на них, розумів: вони усвідомлюють, в яку халепу втрапили, але не розуміють, як із неї вийти. Адже коять страшний злочин, прощення якому ніколи не буде. І тим не менше підписи під "документом" поставили, хоча путін знаходився від них на безпечній відстані.

Після "урочистої" церемонії на площі неподалік кремля відбувся мітинг            під назвою "Вибір людей. Завжди разом".  Там знову виступив бункерний вождь, який свій спіч завершив словами: "Перемога буде за нами". До цього він озвучив нову версію історичних подій і заявив, що "росія створила Україну". Але тільки тепер, мовляв, мешканці південно-східних областей отримали свободу і право жити в рф.

Немає бажання коментувати те божевілля, що відбулося і відбувається в московії. Люди, котрі мають хоча б трішки оливи  в голові, не розуміють, про яку перемогу говорить путін. Це Україна напала на росію, чи росія – на Україну? Це українці вбивають росіянців на їх території, чи росіянці нищать українців в їх країні, незалежність і суверенітет якої визнаний світом? Це українська влада погрожує землянам ядерною катастрофою, чи московитська?

Воістину правда: якщо Бог хоче покарати людину, Він забирає у неї розум. В даному випадку розум втратила більша частина населення росії – як і та, що була присутньою на шоу божевілля у москві, так і та, що зазомбованою масою сиділа і сидить біля телевізорів, сліпо вірячи брехні телепропагандонів про звірства "укробандерівців" проти мирного, особливо російськомовного, населення, про бомбардування ЗСУ українських міст і сіл, про неминучу перемогу московських вояків над ненависними "хохлами".

Глава Офісу Президента України Андрій Єрмак, коментуючи події в москві, зазначив, що Україна продовжує визволяти свої території і не звертає уваги на тих, кому пора приймати ліки: "Армія працює. Україна – єдина. Тільки вперед!".

Український журналіст Андрій Цаплієнко написав, що у цей самий час сотні російських військових "варяться" і задихаються в Лиманському "котлі". Але це, видно, дрібниці у порівнянні із безумними ідеям  путлера. Це підтвердили і опозиційні путінській банді телеграм-канали. Так, "Генерал СВР" 2 жовтня повідомив:

"1.10.2022 року у ранковому звіті президенту росії володимиру путіну повідомили, що безповоротні втрати живої сили особового складу армії росії склали 62984 людини. Втрати приватної військової компанії Вагнера – 18246 загиблих. Втрати росгвардії з початку війни – 4821 вбитими і пропалими безвісти".

Є чим путіну "пишатися" і говорити про близьку "перемогу". Інакше, як божевіллям, це не назвеш.

Маркіян  ІВАЩИК.  

l

P.S. В силу професійної необхідності вимушено дивився "шоу придурків" на опозиційному ютуб-каналі "Популярна політика". Рекомендую цей канал всім, хто хоче знати правду про події в московії. Хлопці і дівчата працюють оперативно, креативно, цікаво. І найголовніше – проукраїнськи.

l

P.P.S. Коли цей матеріал було написано, надійшло повідомлення про визволення українськими військовими Лимана та деяких інших населених пунктів Донецької області. Це відбулося майже одночасно із "урочистостями" в москві. Тобто, як кажуть журналісти, місто одного дня увійшло до складу рф, а наступного "вийшло", що дотепно зображено на світлині вгорі.

Факт визволення Лимана викликав істерику у прихильників "партії" війни, які звинуватили генералітет московії трохи не в зраді. Ініціаторами нищівної критики виступили небезвідомі Кадиров (глава Чечні) і Пригожин (близький друг путіна  і власник приватної військової компанії "Вагнер"). Все це – свідчення того, що протиборство еліт в рф наростає, а земля під ногами кремлівського вождя захиталася ще більше. В таких умовах його поведінка може стати непередбачуваною, до чого світові потрібно бути готовим. Адже божевілля не лікується.

М. І.  

30 вересня ц. р. у велике православне свято Віри, Надії, Любові і їх матері Софії, у москві відбулося зборище путінської  "еліти" маніяків, котрі, як правило, свої чорні діла починають творити саме у дні, коли нормальні люди йдуть до храмів і моляться Богу.

На цей раз банда головорізів і кровопивць зібралися докупи, щоб відзначити "історичну" подію – підписання угоди про "входження" до складу московії анексованих силою територій суверенної держави України. Свої підписи під "документом", який не вартий рулона туалетного паперу, поставили головний розбійник ХХІ століття путін і його прислужники-гауляйтери з Донецька, Луганська, Запоріжжя, Херсона.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 273

Наша розмова, а, швидше, щира бесіда, з настоятелем Свято-Пантелеймонівського храму селища Люблинць, священником Матвієм ОЛІЙНИКОМ відбулася на території святої обителі – в затишному приміщенні, наповненому творчою атмосферою та позитивними враженнями юних вихованців недільної школи, де вони проводять час у дружньому спілкуванні за улюбленими справами.

– Незабаром, після Перемоги, плануємо розмалювати стіни, оздобити у національному стилі нашу «світлицю», – ділиться найближчими планами отець Матвій, запрошуючи мене до господи. І майже дві години пролетіли непомітно. Те, що почула, допомогло дещо переосмислити, задуматися над новим, раніше невловимим, не втрачати віру…І стало спокійніше на серці за тих, за кого воно зараз найбільше болить, – за наших воїнів, наших захисників.

Отець Матвій – капелан-доброволець, який у період війни неодноразово збирав і збирає гуманітарні вантажі, аби відвезти їх для наших бійців на передову. Вони, наші Герої – у його помислах, в його молитвах.

– Ми всі повинні бути сильними, єдиними. Якщо наші воїни змогли пройти весь жах і продовжують боротися, ми також мусимо боротися за них, як вони за нас, – говорить о. Матвій і відразу додає: – І ми це робимо спільно з нашими церковними громадами, волонтерськими центрами, благодійними фондами, підприємцями, школою, небайдужими людьми, які надавали і повсякчас готові надавати допомогу нашим захисникам. Щиро їм вдячний за це. Господь знає Ваші імена!

– Отче, на Вашому шляху за всі роки війни зустрічалося, напевно, вже немало людей, достойних наших вдячності і шани.  Адже з 2014 року Ви допомагаєте Українській армії, збираючи для воїнів кошти на закупівлю всього необхідного для них. Згодом їдете на фронт військовим капеланом. Як розпочалося Ваше військове капеланство? Які завдання мали на передовій?

– Революція Гідності, загибель наших співвітчизників, тоді розривали серця багатьох українців. Останньою краплею стала неоголошена війна на Сході України, що розпочалася навесні 2014 року. 

Як такого, капеланства на той час не було (власне, і до цього часу цей законопроєкт знаходиться в розробці), тому протягом 2014 року ми збирали, формували, відправляли волонтерські передачі. Того ж року Люблинецькій громаді вдалося довершити задум – увіковічнити пам’ять Героїв Небесної Сотні та всіх, хто боровся і загинув у боротьбі за незалежність України. Мотивацією та ідеєю цього пам’ятного знака була молитва, яка б лунала до самої Перемоги. Ми тоді навіть не усвідомлювали, що це буде тривати стільки років, але від того часу і донині щосуботи громада збирається тут на молебень за Перемогу.

Ось так у волонтерській праці минав час, й водночас в мене кріпла думка, що потрібно збиратися і їхати, тому що є багато односельців, яким на передовій, в окопах потрібна ще й духовна підтримка. Тож прийняв рішення і  в лютому 2016 року вирішив стати на шлях військового капелана, й вперше у день свого 25-річчя моя дружина проводжала мене на ротацію в Київ, де тиждень проходив разом з іншими такими ж «новобранцями» відповідну підготовку.

І от через тиждень ми всі сідаємо у вагони і вирушаємо у напрямку Донецька. Під Волновахою потяг зупинився. Ніхто нічого нам не повідомляв. Ми простояли майже три години, опинившись вперше в зоні війни. Лише згодом дізналися, що була загроза замінування моста.

Ми заїхали у Маріуполь (кожен капелан мав прибути у свій сектор на лінії фронту). Правду кажучи, було моторошно, бо вже ніч, а за нами ніхто не приїжджав. Звичайно, з собою були кошти, можна було викликати таксі, але тоді не було виключено, що в такому разі заїхали б в один кінець… Але підтримувала віра в Бога, що Він з тобою.

Добралися ми у військову частину в містечко Сартана поблизу Маріуполя, де стояли прикордонні війська. Тут зупинився і увійшов у стрій. Дуже важливо, щоб капелан, котрий потрапляє у зону війни, був у строю з військовими. Капелану не дають зброї, чимось чи кимось керувати, але він має бути поряд. Поспілкуватися, помолитися, відчути те, кому потрібна духовна порада, а де краще промовчати – ось завдання військового капелана.

Війна зібрала різних людей: віруючих і невіруючих, різного віку, різного світогляду, з різних регіонів. Та їх об’єднує одна ідея: здобути Перемогу.

Наша розмова, а, швидше, щира бесіда, з настоятелем Свято-Пантелеймонівського храму селища Люблинць, священником Матвієм ОЛІЙНИКОМ відбулася на території святої обителі – в затишному приміщенні, наповненому творчою атмосферою та позитивними враженнями юних вихованців недільної школи, де вони проводять час у дружньому спілкуванні за улюбленими справами.

– Незабаром, після Перемоги, плануємо розмалювати стіни, оздобити у національному стилі нашу «світлицю», – ділиться найближчими планами отець Матвій, запрошуючи мене до господи. І майже дві години пролетіли непомітно. Те, що почула, допомогло дещо переосмислити, задуматися над новим, раніше невловимим, не втрачати віру… 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 381

Жовтень 

в саду і на городі

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 275

Кабачки:  і  їжа, 

й  оздоровлення

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 273