ЕКОНОМІЧНІ КІЛЕРИ: ЯК КОРПОРАЦІЇ ГРАБУЮТЬ ЦІЛІ КРАЇНИ
Ви замислювалися, чому одночасно існують благополучні та неблагополучні країни? Чому одна частина населення планети користується всіма «благами цивілізації», а інша не має елементарних зручностей чи взагалі змушена пити воду із забруднених джерел? Тисячоліттями на Землі існує нерівність між невеликим прошарком багатих і величезним - бідних. І цей розрив стрімко зростає. Що відбувається? Питання везіння та працьовитості чи глобальна схема обману?
Розберемося разом із експертами в цій галузі — Джоном Перкінсом, автором бестселерів за версією New York Times, міжнародним спікером, та Робертом Кеннеді, доктором політичних наук, президентом ради Атланти з міжнародних відносин. Вони пролили світло на реальну ситуацію та причини економічної нерівності у світі у своїх виступах на форумі «Ми люди. Ми хочемо жити», що відбувся 7 травня 2022 року.
Інвестиції, розвиток нових галузей промисловості, розширення інфраструктури. Знайомо? За можливостями залучити капітал міжнародних фондів, фінансових організацій і корпорацій сьогодні «полюють» підприємці та країни, що розвиваються. Інвестиції — звучить як манна небесна для бідних регіонів, які мають природні та людські ресурси, але не мають грошей на розвиток технологій і промисловості.
Розроблено цілі методички для органів державної влади, муніципалітетів та бізнесу про те, як залучити горезвісні інвестиції. Різними мовами з красивими картинками та історіями успіху розписаний кожен крок. Інвестиційний паспорт, індустріальний парк, проекти та об’єкти…
Заведемо інвестиції - забезпечимо розвиток виробництва, економіки, супутньої інфраструктури, створимо тисячі нових робочих місць, податки з яких дозволять покращити соціальну та інші сфери. Країни розквітнуть. Абсолютно логічний, здоровий як для обивателя, так і для бізнесмена ланцюжок аргументів.
Справді, на папірцях, графіках та цифрах позитивний ефект підтверджується. Вам обов’язково знімуть барвисті ролики, надрукують буклети. Тільки з однією метою – гарно прикрити грандіозний обман!
Реальна ситуація у цифрах
Усього 1,1% населення планети володіє майже половиною світового багатства. Більше 55% населення планети має лише 1,3% всього світового багатства. Розрив між багатими, надбагатими та іншою частиною суспільства лише зростає.
Covid-19 лише посилив цю проблему. 2020 ознаменувався рекордним збільшенням частки капіталів мільярдерів у світовому багатстві.
«Така нерівність викликає не лише зневагу, а й невдоволення серед найбідніших людей та народів, і породжує конфлікти всередині країн та між ними. На жаль, воно також істотно негативно впливає на економічне зростання, яке так необхідне для покращення життя людства», — підкреслює Роберт Кеннеді.
За даними Our World in Data (проект Global Change Data Lab, некомерційної організації, UK), опублікованим у статті «Глобальна крайня бідність», глобальна бідність — одна з найстрашніших проблем, з якими стикається світ. Занадто багато людей часто голодує, страждає через погане здоров’я, позбавлені базової медичної допомоги, мають обмежений доступ до освіти та життєво важливих послуг, а також не мають світла вночі.
Щодня 25 тисяч людей, у тому числі, понад 10 000 дітей помирають від голоду та пов’язаних із ним причин. За оцінками, близько 854 млн осіб у світі недоїдають, а високі ціни на продовольство, викликані зміною клімату та необґрунтованими війнами, можуть призвести ще 100 млн осіб до злиднів та голоду. Такі цифри озвучив у своєму виступі на Форумі президент ради Атланти з міжнародних відносин:
«Боротьба з нерівністю доходів як усередині країн, так і між ними, може виявитися навіть складнішою, ніж боротьба з поширенням зброї масового знищення, оскільки найчастіше вона спричинена жадібністю».
Нерівність, бідність і війни роблять країну легкою здобиччю
Військовий аспект поневолення внаслідок воєн був досить помітним протягом усієї історії людства. Принаймні останні 2-3 тисячі років нашої історії. Але після Другої світової війни, і особливо щодо США після поразки у В’єтнамі, прийшло розуміння, що військові дії не обов’язково є для країни найкращим варіантом. Тому справжньою рушійною силою збагачення стало боргове зобов’язання. І ось тоді вийшли на сцену економічні кілери.
Одним із них був Джон Перкінс, сьогодні найбільш відомий своєю унікальною книгою «Сповідь економічного вбивці». Автор ділиться особистим досвідом, розповідає про високооплачуваних професіоналів, які дурять країни по всьому світу на трильйони доларів. У книзі показаний споживчий формат, у якому ми живемо. Система корпоратократії та жадібності.
«Моя посада мала назву «головний економіст». Насправді моя робота полягала у виявленні країн, де є ресурси, які потрібні нашим корпораціям. Такі як нафта та багато інших. Сьогодні це літій, кобальт та інші корисні копалини для високотехнологічної промисловості. Основна мета — максимізація короткострокового прибутку, не зважаючи на соціальні та екологічні витрати», — ділиться Джон Перкінс.
Покрокова інструкція: як висмоктати всі соки з країни
Спікер детально описав схему обману та навів промовисті приклади з власного досвіду роботи економічним кілером американських корпорацій.
Крок перший — заманити інвестиціями та проектами у пастку:
«Ми, економічні кілери, виявляємо відповідну країну та організовуємо для неї великий кредит від Світового банку або однієї з її дочірніх організацій. Але насправді гроші йшли не в країну, вони йшли нашим корпораціям на інфраструктурні проекти в цій країні», — зазначає автор книги.
Проекти, що шукаються, — це, наприклад, промислові парки та енергосистеми, автомагістралі, порти, аеропорти, загалом, великі інфраструктурні об’єкти. І вони справді створювалися та запускалися в роботу. Але насамперед принесли величезний прибуток корпораціям, які найняли економічних кілерів, а також допомогли збагатитися кільком багатим сім’ям у цих країнах.
Сім’ї, що володіють промисловістю, банками, торговими центрами, виграли від кращого енергопостачання, більших портів та автомагістралей. Але більшість людей постраждали, бо гроші на охорону здоров’я, освіту та інші соціальні потреби йшли на погашення боргів за кредитами.
Крок другий – мілітаризація країни для захисту власного бізнесу:
«Відмінний приклад — Колумбія, де я мав офіс, і там я провів багато часу. Ми роками підтримували поліцію в країні та військову підготовку колумбійських солдатів під приводом навчання їх боротьбі з наркоторговцями, які постачають наркотики переважно у США. А за фактом, багато таких солдатів насправді використовуються для захисту американських корпорацій — нафтових та інших компаній, які перебувають під загрозою, — розповідає публіцист. — Деякі загрози справді правомірні з погляду місцевого населення, якому завдається величезної шкоди».
Мілітаризація використовується як привід для боротьби з тероризмом або для самозахисту від якогось передбачуваного ворога.
Крок третій - увігнати країну в борги:
У результаті (за заздалегідь продуманим сценарієм) країна не може розплатитися за кредитами, тому її «закордонні партнери», а за фактом — економічні кілери, звертаються до МВФ і домовляються про рефінансування кредиту. Джон Перкінс чесно пояснює наслідки:
«Це завжди означало, що країна мала продавати свої ресурси за дуже низькою ціною нашим корпораціям без екологічних чи соціальних обмежень. Можливо, проголосувати за нас в ООН, дозволити нам збудувати військову базу на своїй території. Таким чином, ми насправді поневіряємо ці країни через борги, і в нас це дуже добре виходить».
Боргові зобов’язання, які беруть на себе країни, мають бути якимось чином виплачені. І зазвичай вони сплачуються шляхом обману народу.
Коли відсотки та борг не можуть бути погашені, а для цього навмисне створюються всі умови, «господарі» економічних кілерів надають позики країнам на таких умовах, щоб їх практично неможливо було погасити! Запорукою кредитів є ресурси, які ще перебувають у надрах. У якийсь момент кредитор каже: «Якщо ви не можете погасити борг, нам потрібен доступ до вашої нафти, літію тощо».
У цей момент завдається величезної шкоди навколишньому середовищу та місцевим системам. Люди в районах, де ведеться видобуток копалин або прокладаються трубопроводи, страшенно страждають від цього. Зрештою, шкода завдається всій країні — це глобальна економічна система, яка пожирає саму себе до повного знищення. Дуже деструктивна система, породжена споживацьким суспільством.
Крок четвертий - загорнути трагедію в гарну обгортку:
«Я займався цим протягом багатьох років, бо думав, що роблю правильно, — пояснює колишній економічний кілер. — У бізнес-школі мене вчили, а також Світовий банк та всі ці установи просувають ідею про те, що за рахунок інвестицій в інфраструктуру (кредитів) економіка зростає, країна процвітає. І ми можемо статистично показати, що це справді відбувається».
Справа в тому, що навмисно вимірюється зростання та процвітання за коштами валового внутрішнього продукту (ВВП). У США, наприклад, троє людей володіють таким же капіталом, як половина населення країни. Таким чином, можна навіть приблизно виконати розрахунок на папірці. Якщо ці троє людей заробили 10% на своїх активах минулого року, тоді як півкраїни втратило 3%, а решта половини залишилася на колишньому рівні, то це покаже зростання ВВП майже на 4%. Здавалося б, вся країна у виграші, але насправді досягли успіху лише три людини. Решта або залишилися в колишньому становищі, або стали жити ще гірше.
Якщо таке відбувається в країні, де троє людей володіють таким же капіталом як половина населення, що вже говорити про країни Африки, Латинської Америки та інших, де троє людей володіють таким самим багатством як 90 або 95% населення. Це явно крива система, де показники спотворюються на користь багатих.
Багатство саме по собі не є чимось поганим, надлишковий капітал інколи повторно інвестується в економіку та дає робочі місця, а також є вихідним капіталом для технологічних інновацій, що покращують людське існування. Проте показне накопичення багатства понад потреби часто згубно впливає на людство, коментує Роберт Кеннеді:
«Ті, хто має багато грошей, роблять на цьому величезні гроші. У результаті більшість грошей надходить на вершину фінансової піраміди і концентрується у тих небагатьох, хто найчастіше набагато менш зацікавлений у поліпшенні життя бідніших верств суспільства, ніж до накопичення ще більшого багатства для себе. Це і є те, що ми називаємо жадібністю. Чи дійсно комусь потрібен будинок площею 37 000 м? А це будинок, що належить магнату в Мумбаї, Індія. І він не єдиний серед тих, хто володіє будинками площею понад 10 000 м2».
Іноді стверджується, що будівництво таких будинків та мега-яхт має позитивний економічний ефект. Але чи доходять ці гроші до тих, хто їх потребує. Якщо подивитись на наш світ – відповідь очевидна. У сучасному суспільстві багаті стають більш багатими, а решта значно біднішають.
Розрив між ними стрімко зростає, ціна цьому — життя мільярдів людей, які за кращої охорони здоров’я та освіти, змогли б зробити величезний внесок у покращення життя людства. Така нерівність не може продовжуватися.
Чи можна змінити це?
Це не просто, констатує Роберт Кеннеді. Гроші вирішують все, не лише купують мега-яхти та мега-будинки, гроші купують самовладних правителів та демократів. Останні часто обираються на посади за допомогою законно дозволених масових внесків на підтримку виборчих компаній. Звичайно, гроші мають значний вплив на їх рішення, які вигідні багатим спонсорам, а не широкому загалу.
«То що ми можемо зробити? Ми повинні працювати над тим, щоб кардинально змінити наше ставлення до народів та суспільства. Світ не зміниться сам собою. Серед необхідних кроків — великі капітали необхідно приборкати… Ми маємо поважати інші народи та культури та їхні погляди, які відрізняються від наших. І нарешті, нам необхідно вийти за межі вузького визначення індивідуальних та національних інтересів, і з погляду благотворення підійти до вирішення назрілих проблем, які загрожують нашому майбутньому та майбутньому планети. Нам потрібне більш творче суспільство!» — упевнений президент ради Атланти з міжнародних відносин.
Споживацький формат руйнує наш добробут і призводить до збагачення небагатьох за рахунок злиднів мільйонів. Це шлях поневолення та самознищення. І ми якраз знаходимося на ньому сьогодні. Єдиний вихід — змінити формат суспільства зі споживчого, де найвищою цінністю є гроші, на благотворчий, де найвищою цінністю є людське життя.
І вже зараз мільйони людей по всьому світу активно діють для того, щоб змінити формат суспільства. Детальніше шукайте на сайті на creativesociety.com.
Ви замислювалися, чому одночасно існують благополучні та неблагополучні країни? Чому одна частина населення планети користується всіма «благами цивілізації», а інша не має елементарних зручностей чи взагалі змушена пити воду із забруднених джерел? Тисячоліттями на Землі існує нерівність між невеликим прошарком багатих і величезним - бідних. І цей розрив стрімко зростає.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 382
ЕКОНОМІЧНІ КІЛЕРИ: ЯК КОРПОРАЦІЇ ГРАБУЮТЬ ЦІЛІ КРАЇНИ
«Нехай співає знов душа моя!»
Смачні і корисні фрукти мандарини
ГОРОСКОП з 2 по 8 січня
Від четверга до четверга
Погода в Ковелі 22–28 грудня
Підтримаймо газету!
Тримаймо, волиняни, стрій!
На допомогу прийдуть медики
За покликом душі і серця