Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 19 червня 2025 року №26 (12982)

Повідомлення в номер / Зрада

25.07.2022

пара1Зрада

Взимку Оксана цілими днями і вечорами вишивала рушники. Так заведено в цих краях. Коли наречений приходив на заручини – молода повинна кожному свату через плече пов’язати рушник. А якщо цього не було, дівчину вважали лінивою чи скупою. 
Оксані вишивати сумно не було – майже щодня до неї приходила Марійка. Дівчата слухали пісень із записів, вели розмову про сільських хлопців. Бо де ж дінешся у невеличкому селі, якщо  немає клубу? Рушники виходили гарні, з українським орнаментом, великими квітками. 
Оксана чекала з армії хлопця, Василем його звати. Ось-ось він мав повернутись. Хлопець був з іншого села, що знаходиться приблизно за сорок кілометрів. Познайомилась з ним на весіллі близьких родичів. Оксані казав, що відгуляють весілля, побудують у селі найкращу хату, житимуть у дружбі й злагоді. 
Оксана обіцяла Марії взяти її за дружку. Йшла весна. Селяни зранку до вечора працювали, гнучи спину, на своїх городах. Радості не було меж, коли Василь прийшов з армії. Зразу ж на другий день на мотоциклі подався до своєї коханої. Через місяць коханій дівчині сказав:
– Скільки вже будемо отак ходити? Давай зробимо заручини, а потім будемо готуватись до весілля. Час не стоїть на місці. Роки ідуть швидко, тим більше молодії літа.
Домовились про заручини на суботу. Оксана жила з матір’ю. Батька забрала тяжка хвороба. Мати раділа, що віддасть доньку за такого симпатичного і роботящого хлопця. Бо що й казати, Василь рубав дрова і допомагав у всіх домашніх роботах, коли приїжджав до Оксани. У селі почали заздрити щастю Насті –  Оксаниній матері.
Наближалась субота. Настя з дочкою готувались до заручин. Стіл робили багатий. Зарізали теля, навезли продуктів із Ковеля. Від молодого мали приїхати п’ятнадцять чоловік. Насті допомогли приготуватись до заручин родичі.   І ось настав для Оксани той довгожданий вечір. Вона повсякчас виходила з хати подивитись, чи не чути якої-небудь машини (село збоку траси, та  й не так часто вони сюди заїжджали). Жителі знали, коли яка машина може їхати.
…Оксана на цей раз швидко вбігла в хату і вигукнула:
– Вже їдуть! Ідіть зустрічайте гостей…
Від пекучого Сонця з гравійної дороги в автобусі стояла пилюка. Тож гості нареченої зупинились біля першої хати   села. Вирішили трохи помитись, почиститись від пилу, напитись холодної водички з криниці. Зустріла їх господиня   привітним  голосом:
– Чого не заходите до хати? Заходьте.
– Та ми трохи від пилюки помиємось, – пояснив старший сват, – бо ж їдемо  на заручини. Дівку з вашого села хочемо забрати.
Хазяйкою виявилась мати Марійки – Зоя. Вона швиденько винесла на двір закуску, поставила біля хати стіл. На ньому з’явився бутель горілки. Господиня почала частувати  несподіваних  гостей і промовляла:
 – Та яка там дівка. Ось ви побачили  б мою, то залишилися б у нас.  Вона гарніша за Оксану, освіту має. Працює в сусідньому селі. А та нічого не має. Чого туди поїдете?! Вони живуть бідно. Хіба ми не знайдемо чимось хорошим вас почастувати? Ось трохи зачекайте. Чоловік зараз прижене з паші корови. Та й Марійка вже повинна бути вдома.
Захмелілі гості не поспішали до Насті. Радили Василю залишитись тут. Незабаром з’явився господар і приїхала з роботи Марійка. Василь зі своїми родичами продовжували гуляти в цій першій хаті, де зупинились. Так швидко Василь поміняв Оксану на Марійку…
Всю ніч у хаті Марійки лунала музика, були танці, жарти, сміх. А в протилежному кінці села було навпаки – гнів, переживання, сором, сльози.
…Оксана теж пізніше вийшла заміж. Але в душі назавжди залишився біль від зради.
Микола Денисюк.
Взимку Оксана цілими днями і вечорами вишивала рушники. Так заведено в цих краях. Коли наречений приходив на заручини – молода повинна кожному свату через плече пов’язати рушник. А якщо цього не було, дівчину вважали лінивою чи скупою. 
Оксані вишивати сумно не було – майже щодня до неї приходила Марійка. Дівчата слухали пісень із записів, вели розмову про сільських хлопців. Бо де ж дінешся у невеличкому селі, якщо  немає клубу? Рушники виходили гарні, з українським орнаментом, великими квітками. 
Оксана чекала з армії хлопця, Василем його звати. Ось-ось він мав повернутись. Хлопець був з іншого села, що знаходиться приблизно за сорок кілометрів.  
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 250
Читати далі

Повідомлення в номер / Вікторія – значить перемога

25.07.2022

1644409841134Вікторія – значить перемога

Спочатку лікар хотів перервати вагітність, але Юля не схотіла. Сказала: «Раз Бог дав цю дитинку – хай буде!». Медики переживали, що на такому ранньому терміні вагітності почалися кровотечі. Але все було під пильним Божим оком і Його контролем. І тоді лікуючий лікар погодився на рішення мами: «Ні! Вона так бореться за життя! Така малесенька горошинка... Ти народиш і будеш тішитися дитинкою!». 
Юлія Оксенюк з Люблинця Ковельського району вийшла заміж у 19 років. Має троє діток, які їй далися важкими переживаннями і молитвами. Старшу Олександру виносила до 8 місяців, протягом вагітності було шість кровотеч. Але дівчинка народилася здоровою, лише з маленькою вагою – півтора кілограма. Ще цілий місяць дитина лежала в кувезі, поки набрала нормальну вагу. Лікарі Юлі зробили кесарів розтин і хотіли видалити матку. Але, порадившись між собою, вирішили залишити матку, бо мама молода і буде ще народжувати діток. 
Приїхали додому. Здоров’я у мами і Сашеньки було нормальне. Та, коли дитині було 5 місяців, захворіла на запалення легень. Поклали в Ковелі у реанімацію і сказали, щоб готувалися до найгіршого. Але зовсім випадково добра людина  подзвонила в Луцьк і викликала  реанімобіль, щоб перевезти дитину в обласну лікарню, бо серце дівчинки збільшилося в 4 рази. Але Бог не залишав ніколи цю крихітку: лікарі зробили неможливе можливим. Саша видужала, хоча була в реанімації три місяці, бо за неї молилися і батьки, і родина. Згодом ще їздили в Охматдит на обстеження. Дякуючи Богу, все стало добре.
  Через два роки і 3 місяці після Олександри народився Кирило. Юлю вдруге кесерили і суворо заборонили народжувати, бо сказали, що після двох разів більше не можна. Та попри усі застереження через рік і 7 місяців на світ з’явилася донечка Вікторія.
– Лікарі хотіли перев’язати мені труби, але я не погодилася, – розповідає Оксенюк Юлія. – Кажу, скільки Бог дасть діток – хай стільки буде, адже мені тоді було всього 24 роки. Ця третя вагітність була позаплановою. Я нікому нічого не казала, бо знала, що всі будуть проти мого рішення. Найперше довірилася мамі й чоловікові Андрієві. Свекрусі не казала нічого, бо вона була проти і завжди казала: «Хватить народжувати. Постав на ноги цих дітей: погодуй, дай освіту і т.д.». 
Через рік і 7 місяців після народження Кирила на світ з’явилася Вікторія. Я спеціально вибрала таке ім’я, яке означає «перемога». І, справді, з Божою поміччю ми перемогли всі труднощі й переживання. Це був довгий і нелегкий шлях до появи на світ моєї крихітки. Шлях – випробуваний надією, довгими моїми молитвами. 
  Коли найближчі з рідні дізнались про вагітність жінки, то почали дзвонити і вмовляти її, щоб не родила «ніщєту». 
– Я вже й була погодилася на аборт, – розповідає Юля Оксенюк. – Бо чоловікова сестра як медик казала, що дитя може бути інвалідом і я ще зовсім не окріпла, ходжу “зелена”. Тоді термін був невеликий – 7 тижнів. Я вже налаштувалася на операцію. Але лікар подивився мене на УЗД і сказав, що дитя живе, розвиток нормальний і не схотів нічого робити. 
За життя Вікторії ми боролися удвох. Я ревно молилася і просила в Бога допомоги. А вона, моя крихітка, з самого початку зачаття  хапалася за рятівну соломинку, щоб жити. І їй це вдалося. Коли народилася моя дівчинка – лікарі сказали, що вона не буде жити, бо нема там чому жити – дуже маленька. Важила всього 900 грамів.
  У 7 тижнів вагітності Юлю поклали в лікарню на збереження, бо відкрилася кровотеча. Через трохи виписали додому. Та в 6 місяців вагітності вона знову потрапила на цілий місяць у Ковельську лікарню, а потім ще на місяць збереження у Луцьк. Вікторія після народження залишалася   у кувезі 2 тижні, доки не набере вагу. А Юля на тиждень приїхала додому. Удома на маму чекали Саша і Кирило. 
– Саші на той час було чотири роки, – пригадує Юля. – Коли я приїхала без живота, донька стала питати де «ляля». Вона попросила бабусю, щоб та подзвонила до лікаря і спитала чи є та дитинка, чи нема. Дуже вже вона хотіла побачити сестричку.
Ми з чоловіком Андрієм їздили кожні два дні в Луцьк, щоб дізнатися, як там наша маленька крихітка. Через два тижні мені подзвонили, що дитя переводять в Луцьке відділення неонатального центру. Я поїхала і з дитям пробула майже два місяці, поки малеча набрала вагу. При виписці Вікторія важила 2 кг 400 г. А коли повернулася додому, то Саша і Кирило мене не впізнали! Дивляться так на мене і думають, що то за тьотя приїхала, адже не бачили два місяці. Вперше взяти на руки дитину мені дозволили через 2 тижні після народження. Грудьми я не годувала, бо в лікарні годували зондом, а потім шприцом капали в ротик два тижні, щоб виробився рефлекс ковтання. Моя дитина не знає смаку материнського молока.
Вікторія була така малюсінька, що я її замотувала в декілька рушників, аби було що тримати на руках. Я вела щоденник, де записувала вагу і скільки дитинка з’їла. Якщо прибавляла декілька грамів – я була на сьомому небі від щастя. А якщо було навпаки – сльози і розпач.
Ми йшли впевнено маленькими кроками важкої ходи до великої перемоги. І дійшли, ім’я якій – Вікторія. 
Юля всю надію покладала тільки на Бога. Щодня молиться за своїх дітей. І розуміє, що все, що відбувається у її житті, знаходиться під пильним оком Всевишнього і  по  Його милості та волі. Вона вірила обітницям Бога, що записані в Слові Божому: «Я молилася за дитину цю,   і Господь дав мені жадання моє, що я просила від Нього...» (Перша книга Самуїлова 1:27).
А ті, хто радили позбутися дитини, після народження Вікторії казали: «Ото вже буде маятися, бо, напевно, вродила якусь каліку...». Але дівчинка виросла справжньою красунею, ходить в школу і нею не можуть натішитися рідні – така розумниця. І тепер «доброзичливці», бачачи Вікторію з мамою, кажуть: «Ото та красуня, що була колись маленька?..».
Галина ОЛІФЕРЧУК.
Спочатку лікар хотів перервати вагітність, але Юля не схотіла. Сказала: «Раз Бог дав цю дитинку – хай буде!». Медики переживали, що на такому ранньому терміні вагітності почалися кровотечі. Але все було під пильним Божим оком і Його контролем. І тоді лікуючий лікар погодився на рішення мами: «Ні! Вона так бореться за життя! Така малесенька горошинка... Ти народиш і будеш тішитися дитинкою!». 
Юлія Оксенюк з Люблинця Ковельського району вийшла заміж у 19 років. Має троє діток, які їй далися важкими переживаннями і молитвами. Старшу Олександру виносила до 8 місяців, протягом вагітності було шість кровотеч. Але дівчинка народилася здоровою, лише з маленькою вагою – півтора кілограма.  
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 239
Читати далі

Повідомлення в номер / Добро завжди перемагає зло

25.07.2022
Добро завжди перемагає зло 

IMG_9466Добро завжди перемагає зло 

Колектив Ковельського промислово-економічного коледжу дав притулок більш як 350 переселенцям 
Відокремлений структурний підрозділ «Ковельський промислово-економічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету» у своєму гуртожитку з початку війни розмістив більш як 350 осіб – вимушених переселенців.
Добро завжди перемагає зло. У цьому впевнений вихователь гуртожитку Анатолій Сиротюк. І ми усі (коледженська родина) з ним погоджуємося.  А тепер деталі.
З початку війни у гуртожитку коледжу мешкали переселенці. Які слова ми тепер вживаємо – часто чуємо й уже не дивуємося: «війна», «переселенці». 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 226
Читати далі

Повідомлення в номер / Місце, де панують любов та Божа благодать

25.07.2022 Романюк Аліна Петрівна
Місце, де панують любов 
та Божа благодать 

20220704_190541Місце, де панують любов  та Божа благодать 

На Ковельщині розпочав свою роботу оздоровчо-реабілітаційний християнський табір «Єдність». Вже 15 років поспіль він об’єднує  сотні людей з обмеженими фізичними можливостями.
У цьому місці особлива атмосфера, кожен куточок пахне любов’ю та турботою. Дбайливо доглянута територія, мальовничі пейзажі Волинської  землі – вражають. Посеред соснового лісу розгорнулось справжнє містечко   з власною інфраструктурою, яка щороку удосконалюється. 
На будиночках – плакати з біблійними цитатами, які заставляють задуматись та переосмислити. Ось одна з них: «Коли ти бачиш нужденну людину, не думай, що її випробовує доля; Можливо, це Бог випробовує тебе… Як ти зреагуєш? Осудиш? Допоможеш?».
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 339
Читати далі

Повідомлення в номер / В пекло, нехристе!

25.07.2022

війна1В пекло, нехристе!

Кривава війна, яку ось уже п’ятий місяць веде проти України кремлівський карлик, вражає, жахає, викликає стрес. Жодна людина, котра тверезо мислить і сповідує християнську мораль, не може зрозуміти логіки поведінки та дій біснуватого московського фюрера.
Здавалося б, у ХХІ столітті, коли людство створило штучний інтелект, підкорює безкраї космічні далі, заглиблюється в таємниці генної інженерії, ми маємо всі можливості для комфортного і безпечного життя, продовження роду людського, бурхливого розвитку науки і техніки в ім’я священної мети – щастя всіх і кожного зокрема.
На жаль, московський правитель, котрого привели до влади вічно п’яний Борис Єльцин та його бандитська «сім’я»,  міркує інакше. Посланий на планету Земля дияволом, він живе за законами пекла. Його принципи діяльності потворні й страшні: «Вбий! Знищ! Спопели!». Навіть символіка, яку благословив для використання в зомбуванні населення, – диявольська. Один знак Z (частина свастики) чого вартий.
Як не прикро, багато світових політиків і державних діячів довго не могли збагнути сатанинську суть характеру путіна.  Виховані в демократичних традиціях, вони сподівалися, що й крихітка Цахес сповідуватиме  і розвиватиме ці традиції в московії, прагнутиме наблизитися хоч трохи до цивілізованого світу. Даремні і наївні сподівання! Як був нехристом путін, так ним і залишився, як шанував права «петербурзьких підворітень», так і   шанує, як сповідував принцип «Бий першим!», так і сповідує. 24 лютого 2022 року це яскраво підтвердив.
Першими мерзенну суть московського диктатора зрозуміли українські вояки. Не барячись жодної години, жодного дня, вони мужньо повстали проти рашистського монстра. І доки влада вагалася, думала, як  виходити із ситуації, вони добряче надавали ворогам по писку. Так надавали, що тим довелося із ганьбою втікати з-під Києва.
Повільно, але неухильно тверезіли західні політики. Коли вони побачили ідеологію путінізму на практиці, збагнули, що горбатого виправить лише могила, то змінили і свою риторику, і ставлення до російської агресії, яку путінці назвали ласкаво та ніжно: «спеціальна операція». Вони активно стали допомагати українцям в боротьбі з орками, і розміри цієї допомоги постійно збільшуються. Сьогодні озброєння, яке постачають США і країни НАТО, творять справжні дива на сході України. Щодня палають склади, гаражі, техніка росіянців, а їх ряди тануть, як роса на Сонці.
Київська влада і особисто В. Зеленський вже не хочуть зазирнути «в очі» путіну і домовитися десь «посередині». Стало ясно: з нехристом ніякі переговори неможливі. Тільки от у публічних виступах ця ясність не завжди помітна. Якщо президент Джозеф Байден кілька разів називав путіна убивцею, то наші можновладці чомусь уникають категоричних оцінок. В них ворог – це росія, безіменний агресор, зухвалий окупант, анонімний вбивця і ґвалтівник. Але ж кожне зло має свою назву. І вона на всіх мовах звучить однаково – путін. Саме він – організатор і натхненник масового терору в Україні, геноциду української нації.
Тому особисто я у щоденних зверненнях до народу, коли б мені дозволили,  сказав би так: «Шановні українці! Ні на хвилину не забуваймо, що воєнний злочинець сидить у Кремлі і звати його путін, по-народному «ху…ло». Місце тобі, нехристе, в пеклі! Ти кожен день вбиваєш старих і малих, жінок і хворих. Ти руйнуєш українські міста і села, які будували наші батьки, діди й прадіди! Ти захоплюєш території, які узаконені міжнародними законами і угодами. Ти плюндруєш родючу українську землю, яку твої бандюгани топчуть своїми брудними чоботами, нищать гусеницями танків  і залпами з «градів».
Тебе ніхто не запрошував в Україну. Ти прийшов уночі, як злодій, вурдалак, грабіжник. Ти пролив ріки крові, залишив наших дітей без батьків, а батьків – без дітей. Ти – гірший за Гітлера, бо той воював із арміями, а ти воюєш з мирним населенням. Ти будеш навіки проклятий людством світу, і від Божої кари тебе не врятують ані Кіріло, ані його підручні-христопродавці».
Це звернення я повторював би по декілька разів на день, транслював би в мережі інтернет, на радіо і телебаченні. Ці слова звучали б на засіданнях ООН і Ради Безпеки, на міжнародних форумах і конференціях, скрізь, куди я мав би доступ, як його має наш Президент.
Але я б не тільки говорив. Я б попередив путіна, його оточення, що земля горітиме під їх ногами і на фронті, і в Москві, і в Петербурзі, і в Бєлгороді, і в Рязані. За кожного нашого вбитого воїна – десятки знищених орків. За кожен розбомблений будинок – потоплений або знищений російський корабель, катер, танк. За кожну смерть безневинних дітей – смерть сотень окупантів.
Путін прийшов до нас не з миром, а з мечем. Від меча він має й загинути. Навіть, якщо для цього потрібно буде бомбити Москву чи Петербург.
Страшно? Дико? А нам не страшно, коли вбивають наших Героїв, коли нищать мирних жителів, коли руйнують те, що нажите за десятки років важкою працею? З посланцем диявола не розмовляють по-людськи. До нього ставляться по-старозавітному: «Око за око! Зуб за зуб!».
Іншого  просто не дано, українська владо.
Охрім СВИТКА.
P. S. В контексті написаного вище  скажу таке. Мене дивує той факт, що вбивству мирних українців у Вінниці (та й інших містах і селах) влада не надала того розголосу, який би мав бути. Про ці страшні злочини рашистських нацистів проти мирного населення треба буквально кричати на весь світ – і з трибуни ООН, і зі шпальт ЗМІ, і з позачергових засідань Ради Безпеки, і з інших міжнародних майданчиків. Мало назвати убивць узагальнено «скотами», «кровопивцями», «звірами в людській подобі» і т. д., лякати їх майбутнім покаранням. Потрібно чітко й прямо говорити: «Путін – убивця! Тебе чекає скорий суд в Гаазі! Пам’ятай про це – ні Бог, ні люди тобі не пробачать безневинно пролитої крові!».
О. С. 
Кривава війна, яку ось уже п’ятий місяць веде проти України кремлівський карлик, вражає, жахає, викликає стрес. Жодна людина, котра тверезо мислить і сповідує християнську мораль, не може зрозуміти логіки поведінки та дій біснуватого московського фюрера.
Здавалося б, у ХХІ столітті, коли людство створило штучний інтелект, підкорює безкраї космічні далі, заглиблюється в таємниці генної інженерії, ми маємо всі можливості для комфортного і безпечного життя, продовження роду людського, бурхливого розвитку науки і техніки в ім’я священної мети – щастя всіх і кожного зокрема.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 224
Читати далі

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

25.07.2022 Романюк Аліна Петрівна
Від  четверга 
до  четверга

сВід  четверга  до  четверга

22 липня, п’ятниця
Схід Сонця – 05.31; захід – 21.23.
Місяць – у Тельці.
Мч. Олександра. Свт. Феодора Едесського.
Іменини: Олександра, Панкрата, Кирила, Федора.
23 липня, субота
Схід Сонця – 05.33; захід – 21.21.
Місяць – у Близнюках.
Прп. Антонія Печер.  
Іменини:  Антона, Данила, Леонтія, Степана.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 233
Читати далі

Повідомлення в номер / ГОРОСКОП 25 - 31 липня

25.07.2022
ГОРОСКОП
25 - 31 липня

гороГОРОСКОП 25 - 31 липня

ОВЕН. Буде можливiсть знизити напружений темп роботи — це дозволить згадати про домiвку та iншi приємнi речi. 
ТЕЛЕЦЬ. Зможете досягти багато чого, якщо не лiнуватиметеся. Можливi несподiванi зустрiчi i знайомства у серединi тижня. 
БЛИЗНЮКИ. До вас прийдуть новi iдеї, можете чекати натхнення i успiху.  Чекайте хороших новин i грошових надходжень. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 221
Читати далі

Повідомлення в номер / Затверджено тарифи

15.07.2022
Ковельське комунальне підприємство “Добробут” інформує про затвердження тарифів на послуги із захоронення твердих побутових відходів, які вводяться в дію з 01 серпня 2022 року згідно з рішенням виконкому Ковельської міської ради від 14.07.2022 року №  215.

калькулятор   

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 338
Читати далі

Повідомлення в номер / До відома

15.07.2022

images (1)До відома населення!
РЖКП-1 доводить до відома споживачів послуг про зміну розміру плати за послуги з поводження з побутовими відходами (підстава – рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради, яке друкується нижче)
 
Про встановлення тарифів
на послуги з поводження з побутовими відходами
Рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради № 216 від 14.07.2022 року

Відповідно до п.п.2 п.‟а” ст. 28 Закону України ‟Про місцеве самоврядування в Україні”, п. 2 ч. 3 ст.4 Закону України ‟Про житлово-комунальні послуги”, Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.09.2018р. №239, Порядку формування тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006р. №1010, Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.06.2018р.№130 та розглянувши заяву Ремонтного житлово-комунального підприємства №1 від 20.06.2022р.  № 81/2.1/2-22, виконавчий комітет

ВИРІШИВ:

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 330
Читати далі

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 14–20 липня

14.07.2022
Погода в Ковелі  
14–20 липня

літоПогода в Ковелі   14–20 липня

Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 24оС.  Вітер північно-західний сильний.
В ніч на п’ятницю. Хмарно. Температура:  14оС.  Вітер південний  слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 24оС.  Вітер західний сильний.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 323
Читати далі
  • 156
  • 157
  • 158
  • 159
  • 160
  • 161
  • 162
  • 163
  • 164
  • 165
  • 166

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025