"А ти сій квіти... 

Навіть якщо завтра –

 кінець світу... 

Служи землі... Вона

 віддячить дітям..." 

Л. Муріна.

Таким словами починається сторінка Тамари Ігнатюк у мережі Фейсбук. Стрічка її новин – це естетичне задоволення для очей. Уявіть лише, яка краса біля дому та на городі "вживу" – тут усе просякнуте любов'ю до рідної землі. Хата потопає в квітах, город і сад – у чисто виполених грядках,   соковитих плодах, а підвіконники в квартирі – вічно квітуча оранжерея.

"Що б не робив, до всього треба прикласти руки, аби з того щось було, – каже Тамара Євгенівна. – Щоденна праця з любов'ю до справи, турбота про рідних та господарство – гарантована запорука гарного настрою, ліки від усіх хвороб та депресії. Перевірено особисто". 

Пам'ятаю, як ми зустрілись напередодні війни в квартирі у Ковелі. Я була вражена підготовкою до сезону – скрізь розсада. Коли ж країну сколихнули страшні події, скажу відверто, мала сумнів, що висадка відбудеться. Пані Тамара ж ні на мить не сумнівалась, і, дякувати Богу, вже й урожай збирає. А він у господині – вражаючий! За що не спитай – все вродило, як ніколи.

– Перці ідеальні! Таких ще не мали  за всі роки. На кущі – по 20 перчин, а було 8-12. Капусти цвітної "море", а огірків! Заморозили багато полуниці. Зі смородини вже заготовили вино. Смакуємо кавунами. Рясно цвіла шпарагівка, яка  була окрасою городу, вдалась м'яка й без прожилок. Цього року вперше зібрали свій мед. Мали старий вулик, куди запустили бджіл, і вже зібрали 3 кілограми, – захоплено  розповідає Тамара Євгенівна. 

– А як Ваш помідорний рай? До речі, щиро дякуємо, що поділились секретами вирощування та висадки розсади. Порадами скористалось багато господинь. Кожен почерпнув щось нове, бо особистий досвід  важливий, і йому довіряють.

– Урожай пречудовий! Ви знаєте, люди й досі пишуть слова вдячності, просять скинути статтю, бо не бачили або загубили.

І це правда: під світлинами у Фейсбуці дуже багато коментарів типу: "Все записала і на другий сезон буду озброєна вашими порадами": "Випадково побачила ваш допис за томати і була в шоці, що такі ростуть у нас на Волині. Я з Володимира, ніби й близенько, але такого дива ще не бачила. У мене теж є кущів 100, але на них мало помідорів. Буду дуже вдячна, як поділитесь досвідом".

Важливо вберегти помідори від хвороб. Їх слід  обробляти  виключно біопрепаратами "Фітоцид", "Фітоспорин" – саме вони помічні від фітофтори. Це стосується перців, огірків. От зараз дуже  багато томатів, але бачу вже чорні сліди, що мене  насторожує. І це  при тому, що я їх щотижня кроплю водним розчином марганцівки, борної кислоти, йоду й молока. Взагалі, я помітила, що коли систематично обробляти помідори, то й буде врожай. Так, важко, так, не завжди хочеться, але це необхідність! 

– Якось Вам написали: "Ну й хто повірить, що все це робить одна людина? Це – потужне виробництво, міні-завод". Хто ж Ваші помічники? 

– Звісно, допомагають і чоловік, і син та найбільше – невістка Тетяна. Онуки Ілля і Соломія завжди напоготові: водички холодної принесуть, словами підтримають і втішать. Вони найкращі "антидепресанти". Дітки – наш стимул трудитися.

Правда, багато чого роблю сама, бо довірити це комусь, за своїм характером, не можу. Думаю, а раптом щось пропустять (сміється – ред.). От я особисто щотижня по 16 літрів на плечі взяла – і вперед (це при тому, що мені можна  піднімати лише 5). А як інакше, коли ти цілу зиму "спав" на помідорах, весну прожив з ними,  кожен корчик підв'язав, кожній гілочці  "вклонився"?  Це цьогоріч  лише 260 стебел висадили, але на мій вік  260 разів присісти і то непросто.

– Як справи з капустою? Багато хто відмовився її вирощувати через велику кількість шкідників.

– І правда, з капустою теж зараз непросто. Все обліплено гусінню.  Багато тлі на городині, квітах, вічнозелених кущах, де раніше її ніколи не було. От такий важкий рік, що все кропити треба. Капусту, зокрема, я обробляю "ІЛ 200 (Антиколорад)", а якщо головки зав'язані – "Актоцид" щотижня. Це єдине, що допомагає, але обробляти уважно, під кожен слід листочок заглянути. 

– Цей рік не здається Вам швидким на дозрівання?

– Дуже! Все достигає в один час, на тижнів два раніше. Дуже це помітно за садовиною та квітами. От айстри на перше вересня зажди чекаємо, а зараз вони вже перецвітають. Також в цьому році ми милувались красою гібіскусів, які висаджені й у Ковелі на бульварі Лесі Українки. Зазвичай їх цвітіння не бачимо, бо вони завжди мерзнуть. 

– Вже зібрали урожай цибулі й часнику. Чи задоволені? Як будете зберігати?

– Так цибуля вродила, вибрали 35 відер! Цього нам вистачить аж до наступної осені. До цього часу ми споживаємо минулорічний урожай. Якщо правильно зберігати, то вона не  проростає  і не псується. 

На горищі  розкладаємо в один шар, а коли почались приморозки, не накриваємо. А як температура буде -80С, даємо пройти холодом (але щоб не промерзала!), після – накриваємо 2 ковдрами  і так зберігаємо до вересня наступного року. Якщо її відкрити, то вона одразу проросте. Тож не робимо цього навіть, щоб перебрати, бо вийде холод, що тримається під ковдрами. Так зберігаю і часник, правда за цей час він може трішки всохнути.

– Багато хто закинув городництво. Мовляв, невигідно, бо дорого обходиться, потребує багато догляду – краще купити. Що думаєте про це?

– Ми не вправі вирішувати за когось. Бідкатись, що все дороге – легко, а посадити й виростити – важко. Мені здається,  що домашнє,  яке не є, але воно в тисячу разів краще за привозне. Не сади 260 кущів помідорів – посади чотири, доглянь за ними, як слід, і ти свою сім'ю хоча б на літо забезпечиш. Тоді не будеш купувати дорожнечу і говорити, що пенсія чи зарплати малі, бо підеш на грядку і безкоштовно збереш не одне відерце власно вирощених овочів чи фруктів.

– У зв'язку з подіями в Україні багато хто живе в постійній тривозі, впали у відчай. Що Ви, як затятий оптиміст та приклад незламності духу, порадите нам? 

– Відчай –  це вже останнє, що може бути. Не слід  допускати цього! Я не розумію: яке ж життя без надії? Треба всупереч ворогу вірити, надіятись, любити і творити, бо без цього нема життя. Працювати совісно, не чекаючи допомоги (чи поки держава виділить, чи хтось принесе).  Я завжди кажу: надійся на себе, і все буде добре. 

Вистоїмо (на жаль, великою ціною людського життя), але Перемога буде  за нами! Дай, Боже, нам всім миру і здоров'я, щоб ще трішечки потрудитись на своїй землі.

– Дякую за оптимізм! Ви – гарний приклад того, що де працюють з любов'ю, там земля дарує щедрий урожай. 

l

Ось такі люди, а їх у нас чимало, – гордість  славного трудолюбивого народу України. Завдяки таким невтомним господиням – перезимуємо, бо вони вже зробили консервацію і для себе, і для сусіда, і для захисників України.  

Розмову вела

 Аліна РОМАНЮК.

Л. Муріна.

Таким словами починається сторінка Тамари Ігнатюк у мережі Фейсбук. Стрічка її новин – це естетичне задоволення для очей. Уявіть лише, яка краса біля дому та на городі "вживу" – тут усе просякнуте любов'ю до рідної землі. Хата потопає в квітах, город і сад – у чисто виполених грядках,   соковитих плодах, а підвіконники в квартирі – вічно квітуча оранжерея.

 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 591

Протягом всієї війни, яку розв'язала путінська росія, сідаю біля  вікна і з великим сумом, а іноді й зі страхом дивлюсь на горизонт. 

Із вікна четвертого поверху чітко видно  в темряві червону  заграву на Сході і Півдні.

Чому горизонт червоний? Там,  далеко від нас – найгарячіші точки сьогоднішньої війни із кривавими вбивцями-орками.

Починаю щиро і гаряче молитися. З усім, що є на серці, звертаюсь до Бога, до сина Божого – Ісуса Христа і до пресвятої  Божої Матері Марії. Вірю: мої молитви будуть почуті, Могутня Божа Сила допоможе нам, українцям, подолати лютого ворога – сатану в людській  подобі.

Ось і сьогодні, як завжди, сіла біля вікна і з новими молитвами звернулась до Божих Сил Небесних, заспокоїлась, задрімала.

Перед заплющеними очима почали вимальовуватись картини фантастичного, казкового характеру.

…Фронт. Позиції Збройних Сил України. Бійці дуже стомлені, але стійко і мужньо захищають кожний клаптик  землі нашої неньки-України.  Ні кроку  назад, а тільки вперед — до повної Перемоги над рашистами! 

Раптом над воїнами відкрилось небо і з'явилась чітка постать Божої Матері Марії із величезною Вогняною кулею в простягнутих руках.

Вогняна куля освітила небо і Землю, вислизнула із рук Божої Матері Марії і покотилась в бік ворожих позицій.

Наші бійці, кожний зі своєю зброєю, швидко, сміливо, за наказом командирів, кинулись слідом за Вогняною Кулею.

Вогняна  Господня Куля і хоробрі українські воїни знищували ворогів, які в жахові, не чинячи опору, покидали свої криваві ракетні  установки, "гради", нашу землю і бігли від смерті.

Наші бійці зупинились біля російського кордону, адже,  на жаль, нам не дозволено знищувати ворога на його землі, не дивлячись на те, що він палить, трощить, вбиває нас на українській землі. Мені незрозуміло, за якими законами війни існує ця заборона, адже в Другій Світовій війні гнали фашистів до самого Берліна.

Бійці зупинись, але не зупинилась Вогняна Господня Куля. Вона перегнула кордон рашистів, де запалали диким вогнем перші прикордонні міста, села…

Господня кара не забарилась – пожежа від Вогняної Кулі Божої Матері Марії захопила всю "могутню", як вона себе вважає, державу росію – державу-монстра, вбивцю, державу-агресора, державу-теториста світового масштабу.

Картина згодом зникла з моїх очей, і я залишилась дуже задоволеною від того, майже реально немальованого  моєю бурхливою уявою.

І все ж таки вище написане – фантастика, можливо навіть казка про Вогняну Кулю Божої Матері Марії.

Правда і реальність в цій казці одна: наш мужній український народ обов'язково переможе проклятих рашистів, бо з нами завжди і всюди ще й Сила Божа!

Вперед 

із Богом, до Перемоги!

В глуху ніч привидилось мені,

Що хтось запитав мене у сні:

"Для спасіння України,

Якщо навіть ти загинеш,

Зможеш землю покинути, 

На якийсь час поринути

У таке світле, бездонне небо?

Адже так треба! Адже так треба!".

Я розхвилювалася до краю.

Комусь швидко відповідаю:

"Для спасіння України

Готова в будь-яку хвилину

Святу землю покинути,

На скільки треба, поринути

У світло-синє бездонне небо.

Якщо так треба! Якщо так треба!

Я знаю, що моя дорога

Буде нелегкою до Бога,

Та повинна пам'ятати,

Богу і святим розказати:

"Злі орки дійшли до краю,

Дітей-янголів вбивають,

Їхню невинну кров проливають.

Зло на Землі не згасає…".

То ж це зло потрібно погасити.

Я у Бога буду просити

Всі безчинства зупинити.

На Землі орків судити,

Рашистів суворо покарати,

Воїнам нашим допомагати

Ворога якнайшвидше здолати!

Станеться так — із Правдою

 й Богом

Ми прийдем до Перемоги!".

Хай буде мир на всій Землі!

Війна! Йди геть з Землі навіки!

Руйнуєш ти Життя, Любов…

Із людських сліз створились

 ріки,

І ллється українців кров…

Нехай загинуть смерть і муки,

Біда, ненависть, підлість, страх,

А з ними й орки – злі тварюки!

Жде на росію повний крах!

Ми переможем неодмінно

Всі сатанинські сили злі!

Нехай життя буя невпинно!

Хай буде мир на всій Землі!

Марія БАТРАЧЕНКО,

голова Ковельської 

міської ради ветеранів 

війни і праці.

Протягом всієї війни, яку розв'язала путінська росія, сідаю біля  вікна і з великим сумом, а іноді й зі страхом дивлюсь на горизонт. 

Із вікна четвертого поверху чітко видно  в темряві червону  заграву на Сході і Півдні.

Чому горизонт червоний? Там,  далеко від нас – найгарячіші точки сьогоднішньої війни із кривавими вбивцями-орками.

Починаю щиро і гаряче молитися. З усім, що є на серці, звертаюсь до Бога, до сина Божого – Ісуса Христа і до пресвятої  Божої Матері Марії. Вірю: мої молитви будуть почуті, Могутня Божа Сила допоможе нам, українцям, подолати лютого ворога – сатану в людській  подобі.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 264

Є така тонка і ніжна, сильна і мужня, недоторканна і незламна річ – гідність людської особистості. 

В житті людина зустрічається з красою і підлістю, радістю і горем; в її духовному житті бувають торжества і години страждання; душу її стрясає всепоглинаюча любов і відчуття мерзенності. Бувають такі повороти і збіги обставин, коли треба відмовлятися від задоволення і піти на жертву в ім'я блага рідної, близької людини, особливо блага дітей, треба піднестися силою своїх думок, переконань над почуттями і емоційними поривами.

Усе це вимагає гідності. Треба з гідністю жити, працювати, переживати радість і горе, з гідністю хворіти і зустрічати свою останню годину. У найважчих обставинах – навіть тоді, коли життя здається неможливим, не можна переступати ту грань, за якою кінчається владарювання розуму над нашими вчинками, і починається темна стихія інстинктів і егоїстичних бажань.

Гідність – це мудра влада тримати себе в руках. Благородство твоєї людської особистості  виявляється в тому, наскільки мудро і тонко ти зумів визначити, що гідне і що негідне. Гідне повинно стати самою суттю твоєї культури, негідне нехай викликає в тебе презирство і огиду.

Василь Сухомлинський.

Є така тонка і ніжна, сильна і мужня, недоторканна і незламна річ – гідність людської особистості. 

В житті людина зустрічається з красою і підлістю, радістю і горем; в її духовному житті бувають торжества і години страждання; душу її стрясає всепоглинаюча любов і відчуття мерзенності. Бувають такі повороти і збіги обставин, коли треба відмовлятися від задоволення і піти на жертву в ім'я блага рідної, близької людини, особливо блага дітей, треба піднестися силою своїх думок, переконань над почуттями і емоційними поривами.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1009

Як би багато хто з нас не хотів, але літо уже промайнуло, осінь впевнено входить у свої права. Це означає, що наш гардероб поступово змінюється на більш теплий. Хоча надія на бабине літо є, проте варто детальніше ознайомитися із трендами в осінній моді.

Акцент на етно 

Ця тематика продовжує набирати обертів і з’являтися у колекціях відомих дизайнерів та на полицях магазинів одягу.

Класно поєднувати у своєму гардеробі речі з вишитими елементами та сучасними одиницями: наприклад, об’ємна вишита сорочка із модними джинсами.

В’язані речі

Об’ємні светри, кардигани, вузькі сукні, костюмні комплекти — це база гардеробу, яка також не втрачає своїх позицій.

Важливо звертати увагу на склад виробу, щоб у ньому переважали натуральні тканини з невеликими домішками (до 5%) синтетичних тканин.

Довжина максі

Можливо, ви сумніваєтеся, чи підійде вам така довжина, але якщо ви низького зросту, спробуйте поєднати максі і підібрати взуття в тон. За допомогою цих прийомів ви здаватиметеся вищими і стрункішими.

Яскраві кольори

Навіть в осінній гардероб хочеться додати кольорів – помаранчевий, фуксія, синій, зелений. Особливо ефектний вигляд матимуть яскраві костюми зі структурованими одиницями.

Маскулінність

Вироби з чіткими лініями, вираженими плечима – також серед трендів прийдешньої осені.

Дуже класно стилістично поєднувати маскулінність із жіночими силуетами. Наприклад, оверсайз-піджак, мінісукня на бретелях, стильні лофери, акцентні прикраси та сумочка.

Мода адаптується до настроїв суспільства, відповідно – несе свій меседж та відіграє свою роль.  

Ірина МАРЧУК.

Як би багато хто з нас не хотів, але літо уже промайнуло, осінь впевнено входить у свої права. Це означає, що наш гардероб поступово змінюється на більш теплий. Хоча надія на бабине літо є, проте варто детальніше ознайомитися із трендами в осінній моді.

Ця тематика продовжує набирати обертів і з’являтися у колекціях відомих дизайнерів та на полицях магазинів одягу.

Класно поєднувати у своєму гардеробі речі з вишитими елементами та сучасними одиницями: наприклад, об’ємна вишита сорочка із модними джинсами.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 245

16 вересня, п'ятниця

Схід Сонця - 06.58; захід - 19.33.

Місяць - у Близнюках.

Міжнародний день охорони озонового шару.

Мчч. Дорофея, Петра.

Іменини: Петра, Андрія, Олексія, Юхима, Івана, Романа.

17 вересня, субота

Схід Сонця - 06.59; захід - 19.31.

Місяць - у Близнюках.

День працівників цивільного захисту України (День рятівника).

День винахідника і раціоналізатора. 

День фармацевта. 

Мчч. Феодора, Юлiана.

Іменини: Юліана, Олександра, Миколи, Федора, Івана.

18 вересня, неділя

Схід Сонця - 07.01; захід - 19.29.

Місяць - у Раці.

День працівників лісу.

Всенародний День батька.

Неділя 14 після П'ятд. Прор. Захарiї та прав. Єлизавети. Прмч. Афанасiя Берестейського.

Іменини: Захара, Єлизавети, Опанаса, Гліба, Раїси.

19 вересня, понеділок

Схід Сонця - 07.02; захід - 19.26.

Місяць - у Раці.

Спомин чуда Архістратига Михаїла в Хонах.

Іменини: Михайла, Андрія, Архипа, Діонісія, Дмитра, Макара.

20 вересня, вівторок

Схід Сонця - 07.04; захід - 19.24.

Місяць - у Леві.

Передсвято Різдва Пресвятої Богородиці. Прмч. Макарiя Канiвського.

Іменини: Макара, Олександра, Василя, Григорія, Євгена, Степана.

21 вересня, середа

Схід Сонця - 07.05; захід - 19.22.

Місяць - у Леві.

Міжнародний день миру.

РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ.

Ікон Софії, Премудрості Божої, Почаївської,  Холмської Богоматері.

Іменини: Івана, Георгія.

22 вересня, четвер

Схід Сонця - 07.07; захід - 19.20. 

Місяць - у Леві.

День партизанської слави.

Всесвітній день без автомобіля.

Післясвято Різдва Богородиці. Праведних Богоотців Йоакима i Анни. Свт. Феодосiя Чернiгiвського. 

Іменини: Якима, Анни, Олександра, Олексія, Захара.

Народні прикмети

n Пізній падолист — на суху осінь.

n Бабине літо непогідне — осінь суха.

n Яка погода на другу Пречисту — такою буде і вся осінь. 

Місячні фази у вересні

Спадаючий  Місяць — до 25 вересня.

Третя чверть Місяця — 18 вересня.

Молодий Місяць —  26 вересня. 

Зростаючий Місяць — 27-30 вересня.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця - 06.58; захід - 19.33.

Місяць - у Близнюках.

Міжнародний день охорони озонового шару.

Мчч. Дорофея, Петра.

Іменини: Петра, Андрія, Олексія, Юхима, Івана, Романа.

Схід Сонця - 06.59; захід - 19.31.

Місяць - у Близнюках.

День працівників цивільного захисту України (День рятівника).

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 360

ГОРОСКОП

з 19 по 25 вересня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 280

Погода в Ковелі  

8 – 14 вересня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 325

Андрій Мигуля: «Ми — українці, 

й іншими бути не хочемо»

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 685

Досі не хочеться вірити, що  в нашій рідній Україні відбувається безжальна, безкомпромісна війна, де трагічно гинуть найкращі сини і доньки України – військові, мирне населення, діти. Українські  території  в багатьох куточках нашої неньки почорніли від вибухів бомб і снарядів… Стогне наша земля від чобота ненависного ворога. 

З початку повномасштабного  російського вторгнення, що відбулося 24 лютого ц.р., минуло  шість довгих і трагічних місяців, але й досі пам'ятаю, як нам  з донькою довелося залишити свій дім і виїхати на деякий час до сусідньої Польщі. 

Описати свій стан – фізичний і моральний – не можу й досі, адже у снах-жахіттях, в пам'яті – той день, який, здавалося, вирвав моє серце з грудей.  Душу розривало несприйняття усієї трагедії, що відбувається, відчуття невідомості, думки: чи обійму  чоловіка і батьків, чи повернемося у рідну домівку? Однак змушена була їхати заради дитини, адже на це були справді вагомі причини, про які не хотілося б згадувати. 

Повернулися ми через два місяці і шістнадцять днів, які нам здавалися цілою вічністю. Немає  нічого кращого і святішого, ніж край, де ти народився і виріс, де навіть повітря додає сили вільно дихати й відчувати себе частинкою великої  і величної України.

Доля склалася так, що я разом з подругою та нашими чотирма дітьми опинилися в польському селі Томчице   – у гміні Моґельниця Груєцького повіту Мазовецького воєводства. З перших днів нас тепло і привітно зустріли місцеві жителі, які старалися надати нам свою підтримку добрим словом, принести дітям "смаколики", щось із продуктів, речей. 

На це неможливо було реагувати без сліз – нам співчували, з нами плакали, нас обіймали. Нам було дуже приємно,але водночас  це було відчуття якоїсь незахищеності, безпорадності – ніби ти доросла, самодостатня людина, а не можеш керувати своїм життям, відчувати впевненість у завтрашньому дні, а на твоїй Батьківщині – війна, біль, розруха.

З часом трішки оговтались… Ми  зітхнули з полегшенням, коли наші доньки-дівчатка пішли навчатися в школу у сусіднє село Міхаловіце,  адже нас прийняли з душевною теплотою і щирими посмішками.

 Тут ми  познайомилися з директоркою навчального закладу  пані Халіною  Гужлінською та вчителем-волонтером з Львівщини Мирославою Янковською.  Найпершою на порозі школи  нас зустріла пані Мирослава – щира і доброзичлива українка, котра ввела у курс справ і навчання в польській школі, при потребі виступала в ролі перекладача і жодного разу не відмовила у будь-якому проханні. Весь цей час ми могли спокійно відправляти дітей до школи, адже знали точно – українська вчителька (так лагідно називали дітлахи пані Мирославу) завжди підтримає, допоможе, пригорне наших школярів, немов пташенят, подарує свою неймовірну посмішку.  

Найкращі спогади лишилися про дорогу директорку пані Халінку. Окрім керівної посади,   викладає  у школі  релігію та біологію, володіє справжнім мистецтвом бути педагогом, а свою професію обрала за покликом серця. Наполеглива, чесна, натхненна, збагачує світ мудрістю, знаннями, милосердям, людяністю. Прекрасні вчительський і учнівський колективи примножують і продовжують добрі традиції шкільної родини. Педагоги засівають у юні душі бажання вчитися, зерна людяності, порядності, чесності. 

Але найбільше  вражає наскільки Халіна Гужлінська переймається долею українців, котрі  вимушено залишили свій дім в Україні. Вона добре знайома з усіма переселенцями, котрі тимчасово проживають на території ближніх від школи населених пунктів. Пані Халінка поспішає на допомогу  у будь-яких ситуаціях, має в своєму серці стільки теплоти і любові, що їх вистачає для кожного українця.

 Чи то хтось захворіє, чи то має проблеми з оформленням документів, чи то просто прийшов порозмовляти, пані  Халінка  допомагає і приймає усіх. Вона неодноразово повторює: "Я люблю Україну і українців. Ви – у  моєму серці". І кожен раз на очах  у директорки з'являються непрохані сльози. Вона неймовірна, красива, справжня  і дуже сильна духом, а головне – істинна католичка, яка живе за Божими заповідями, часто відвідує місцевий костел.  Пані Халінку не можливо не любити. Її неможливо забути. Завжди пам'ятатимемо  її доброту і порядність  і те, як вона проводжала нас додому – в рідну Україну. Був випадок, коли директорка стала на наш захист, коли нам  потрібна була  допомога.

З кожним днем війни до польських сіл, що знаходяться на території гміни Моґельниця Груєцького повіту Мазовецького воєводства, приїздили і приїздять вимушені переселенці з Донецької, Харківської, Вінницької, Львівської та інших областей.

Історії кожної родини, яка залишила свій дім, хвилюють, бентежать, болять і ятрять душу. Дехто залишився без домівки, а на її місці після ракетного удару, чи ворожих обстрілів залишилась воронка, в когось сини відважно боронять мир  у лавах ЗСУ в найгарячіших точках країни, а  хтось – змушений  жити в польських селах і містах  з перших днів повномасштабного вторгнення в Україну. На жаль, повернутися в Україну має можливість не кожен. Але, впевнена, що кожен з нас вдячний польським друзям.  

 На сторінках газети щиро дякуємо  пані Халіні  та усім, хто підтримав і підтримує нас у цей нелегкий час, за розуміння, за добросердечність, чуйність, щирість, підтримку! Приємно знати, що такі люди є поруч. Бажаємо кожному з вас миру, добра, благополуччя, гармонії і щастя! 

Нехай закінчиться ця клята війна, нехай над Україною засяє Сонце, настануть мирні ночі і світанки, сміються діти, а ми, українці, зможемо  приймати у своїх домівках вірних і щирих друзів!

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКУ: Халіна ГУЖЛІНСЬКА обіймає ковельських дітлахів; з вчителем-волонтером Мирославою ЯНКОВСЬКОЮ.

Фото Наталії РИЖКО та Мирослави ЯНКОВСЬКОЇ.

Досі не хочеться вірити, що  в нашій рідній Україні відбувається безжальна, безкомпромісна війна, де трагічно гинуть найкращі сини і доньки України – військові, мирне населення, діти. Українські  території  в багатьох куточках нашої неньки почорніли від вибухів бомб і снарядів… Стогне наша земля від чобота ненависного ворога. 

З початку повномасштабного  російського вторгнення, що відбулося 24 лютого ц.р., минуло  шість довгих і трагічних місяців, але й досі пам'ятаю, як нам  з донькою довелося залишити свій дім і виїхати на деякий час до сусідньої Польщі. 

Описати свій стан – фізичний і моральний – не можу й досі, адже у снах-жахіттях, в пам'яті – той день, який, здавалося, вирвав моє серце з грудей.  Душу розривало несприйняття усієї трагедії, що відбувається, відчуття невідомості, думки: чи обійму  чоловіка і батьків, чи повернемося у рідну домівку? Однак змушена була їхати заради дитини, адже на це були справді вагомі причини, про які не хотілося б згадувати. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 562

У вересні вдень буває по-літньому спекотно, проте нічна температура вже опускається нижче 10°С. Це дуже насичений для садівників та городників період, адже треба не лише дозбирати цьогорічний урожай, а й починати готуватися до нового сезону. Розповідаємо детальніше про важливі справи у вересні в саду.

Посадка нових саджанців 

У вересні, як почне жовтіти листя, можна починати посадку дерев і кущів з відкритою кореневою системою. Якщо ви придбали саджанці, на яких ще є листя, його потрібно акуратно видалити. Це зменшить випаровування вологи і збільшить шанси рослини прижитися. Посадкову яму бажано підготувати хоча б за місяць до посадки.

Зупинка росту молодих пагонів 

Якщо у вересні у ваших плодових дерев продовжують рости пагони, то їх варто прищипнути. Це дозволить їм визріти і нормально приготуватися до зими, і під час сильних морозів вони не постраждають.

Перевірка літніх щеплень 

На початку вересня саме час перевірити, чи прижилася брунька, чи ні. Легенько пальцем порухайте залишений живець: якщо він легко відпав, а брунька – зелена і пружна, то все вийшло. Якщо живець тримається міцно, а брунька – зморщена і чорна, то щось пішло не так.

Розмноження ягідних 

і декоративних кущів 

У вересні можна заготовлювати вже здерев'янілі живці ягідних (смородина і аґрус) і декоративних (барбарис, спірея, дерен, бузок та  інші) кущів та намагатися їх вкорінювати. 

Головна умова успішного вкорінення – постійна вологість ґрунту і зменшення випаровування вологи самими живцями. У вересні можна використовувати і ще один спосіб розмноження кущів – поділ рослин, які дуже розрослися.

Деякі садівники розмножують культури ще простішим способом – навесні прикопують горизонтальні пагони. За сезон на них розвивається гарне коріння, і саме у вересні нові рослини потрібно відсікати від материнського куща і висаджувати на постійне місце або в контейнер.

Підживлення мінеральними добривами 

На початку осені можна підживити рослини мінеральними добривами. Важливо, щоб у них не було азоту: тільки калій, фосфор і мікроелементи. Більшість фосфорно-калійних добрив містять азот, проте в невеликих кількостях, тому використовувати їх можна.

Полив 

Не забувайте регулярно поливати ваші рослини, причому не тільки овочеві, а й дерева і кущі.

Догляд за виноградом 

У вересні триває збір врожаю, і в цей час поливати лози не варто: ягоди можуть полопатися через швидкий набір води. Кущі, з яких вже зібрали ягоди, можна обробити від хвороб і шкідників. Поспішати з обрізанням не варто: чим довше листя затримається на кущах, тим кращим буде врожай наступного року.

Розмноження полуниці 

У перший місяць осені добре висаджувати вкорінені вуса та розсаду полуниці. Це дозволить вже навесні наступного року отримати нехай і невеликий, але все ж врожай. 

Наталія 

РОМАНОВСЬКА.  

У вересні вдень буває по-літньому спекотно, проте нічна температура вже опускається нижче 10°С. Це дуже насичений для садівників та городників період, адже треба не лише дозбирати цьогорічний урожай, а й починати готуватися до нового сезону. Розповідаємо детальніше про важливі справи у вересні в саду.

У вересні, як почне жовтіти листя, можна починати посадку дерев і кущів з відкритою кореневою системою. Якщо ви придбали саджанці, на яких ще є листя, його потрібно акуратно видалити. Це зменшить випаровування вологи і збільшить шанси рослини прижитися. Посадкову яму бажано підготувати хоча б за місяць до посадки.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 335